Ексудативний плеврит представляє собою пораження плеври загального характеру, супроводжується накопиченням рідини в плевральній порожнині. По характеру рідини в плевральній порожнині. По характеру рідини ексудативної плеврити можуть бути сирозно-фібринозними, геморагічними, гнійними, змішаними.
Етіологія і патогенез.
Ексудативний плеврит розвивається при піддіафрагмальному абсцесі, панкреатитах, цирозах і пухлинах печінки, при декотрих системних захворюваннях.
При розвитку запального процесу в плеврі наступає порушення судинної проникливості, підвищення внутрісудинного тиску, зміни колагенового шару вісцерального листка плеври з послідуючим накопиченням ексудата в нижньобокових відділах плевральної порожнини. Накопичення рідини поступово приводить до здавлення легень. При накопиченні великої кількості рідини наступає зміщення середостіння в здорову сторону з порушенням функції органів дихання і кровообігу.
Клінічна картина.
Ексудативний плеврит може починатися гостро або поступово, з підвищенням температури тіла. Головною скаргою хворого є задишка, іноді виникає сухий кашель. Слід пам’ятати, що больовий синдром, який не знає при скупченні ексудати, спостерігається при карциноматозі плеври, осумкованому плевриті.
Уражена половина клітки відстає в акті дихання, іноді відзначається її “вибухання” у ділянці скупчення ексудату. При перкусії вислуховується тупий звук, якщо об’єм випоту більше 300-500 мл. Верхня межа ексудату має вигляд ломаної лінії, яка починається від хребта, досягає максимуму між лопатковою та задньою під пахвовою лініями, звідки опускається до передньої і парастеранальної лінії (лінії Елісса-Дамуазо). До середини від висхідної частини лінії Елісса-Дамуазо відзначається незначне притуплення легеневого звуку з тимпанічним відтінком – трикутник Гірлянда, сторонами якого є хребет, вихідна частина лінії Еліса-Дамуазо і лінії, яка з’єднує хребет з найвищою точкою лінії Елліна-Дамуазо. На здоровій частині вздовж хребта визначається ділянка тупого звуку – трикутник Раужруса-Грокко. При значній кількості ексудату верхня межа тупості втрачає характерну кривину і стає горизонтальною. Під час аускультації над ділянкою скупчення ексудату дихання не вислуховується або має бронхіальний відтінок. По верхній межі випоту можна вислухати крипітуючі хрипи, шум тертя плеври. При значному ексудаті органи середостіння можуть зміщуватися в протилежний бік. У крові виявляється помірний лейкоцитоз, прискорене ШОЕ (до 40-50 мм/год). Рентгенологічне дослідження грудної клітки дає змогу виявити ексудат, якщо його об’єм не менше 500 мл.
Діагностика. Важливим методом діагностики є плевральна пункція, яка дає змогу підтвердити наявність ексудату, отримати матеріал для дослідження. Після отримання ексудату оцінюють його кількість, колір, консистенцію, проводять лабораторне дослідження.
Лікування.
Хворого необхідного госпіталізувати для уточнення діагнозу і способу лікування. Головну увагу приділяють етіотропній і патогенетичній терапії основного захворювання, ускладненого плевритом.
Прогноз переважно сприятливий – завершується одужанням.
Плевральна пункція.
Необхідно мати: 96о спирт, р-н йоду спиртового, стерильні ватні кульки, тампони, марлеві сервети, креол, 0,5% новокаїн, голки для в/м і п/ш ін’єкції, шприц 20 мл, голки для пункції плеври 10 см, р-н гепарину, стерильні пробірки і посуд для плевральної рідини, шприц Жане, гумова трубка, затискач, стерильні гумові рукавички, 0,1% р-н атропіну сульфату, кордіамін.
Підготовка хворого: Хворого посадіть у крісло обличчям до стінки крісла, дещо нахилена голова, руки на грудях.
Проведіть процедуру: 1) Місце пункції широко змастіть 5% р-м спиртового йоду;
2) Залишки йоду зніміть стерильним тампоном, змоченим 96% спиртом.;
3) Зону пункції обкладіть стерильними пеленками;
4) Тонкою голкою шкіру і підшкірну основу знеболюють 0,3% р-м новокаїну;
5) Вказівним пальцем лівої руки намащуємо ребро, по верхньому краю, якого буде проведена пункція;
6) Правою рукою візьміть шприц з’єднаним з гумовою трубкою з голкою довжиною 10 см, в якій наберіть перед цим 1 мл гепарину;
7) Зробіть укол обережно строго по верхньому краю ребра;
8) Просуньте обережно її вплив при попаданні в плевральну порожнину з’являється відчуття провалювання;
9) Шприц перехопіть лівою рукою, а правою повільно підтягніть поршень, захоплюючи при цьому вміст плевральної порожнини;
10) Накладіть на гумову трубку затискач;
11) Шприц відтягніть, випускаючи його вміст у стерильну пробірку для дослідження;
12) Гумову трубку під єднайте або до шприца Жане або апарата Боброва;
13) Відсмокчіть вміст плевральної порожнини;
14) Після евакуації вмісту плевральної порожнини, швидким рухом вийміть голку;
15) Місце проколу заклейте стерильною серветкою.