РЕФЕРАТ
на тему:
ЖаннаД'арк — символ національного духу
французького народу
(1412-1431)
Знаменита Жанна д'Арк довела, що французький геній може творити дива, коли незалежність у небезпеці.
Наполеон Бонапарт
Вже багато століть історики, письменники, священнослужителі, та і прості люди намагаються осягнути і пояснити дивовижне життя Жанни д'Арк. Дуже надприродними здаються її подвиги і дуже таємничою її поява і трагічна загибель. Як могла маленька тендітна дівчина повести за собою ціле військо, а також вселити віру в перемогу в тих бійців, які зневірилися і втратили небачений до цього бойовий дух і почуття патріотизму?
Історія Середньовіччя, як відомо, оповита мороком, але історія Орлеанської Діви стала легендою вже тоді, в рік, коли вона провадила військові дії. Сама війна між Францією і Англією почалася ще за сто років до того. Ця війна була найдовшою в історії, а розпочалася як звичайний феодальний розбрат між королями сусідніх держав. Коли в 1328 р. припинилася династія Капетінгів, англійський король заявив свої права на французький престол, спираючись на свої кровні зв'язки з вимерлою династією. Початок війни був невдалим для французів. Також ослабляли французьку армію внутрішні розбрати між знатними сеньйорами. І, звичайно ж, більше всього страждав від цієї війни бідний французький народ. Народне повстання, що спалахнуло в 1358 p., отримало назву «Жакерія» й ненадовго примирило ворогуючі сторони. На початку XV ст. війна поновилася з новою силою. Англійці за підтримки бургундців поволі просувалися на південь і дійшли до міста Орлеан. Здавалося, що Францію може врятувати тільки диво. І ось тоді з'явилася Діва Жанна і створила це диво. Вона об'єднала французьке воїнство і врятувала свою країну від англійських загарбників.
Жанна народилася приблизно в 1412 p. у селі Домремі в сім'ї селянина Жака Дарка (форма «д'Арк» з'явилася трохи пізніше, коли героїню вирішили наділити дворянським званням). З раннього дитинства Жаннетта бачила навколо себе лиха французького народу. На її рідне село кілька разів нападали ворожі загони. Пізніше Жанна говорила, що її, ніби змій, жалила в серце скорбота про нещастя «милої Франції». Коли їй виповнилося 17 років, Жанна почула голоси святих, направлених до неї Богом, які повеліли їй звільнити Францію. Звичайно ж, ніхто не знає, що це були за голоси і чи були вони взагалі, або це лише фантазії мрійливої дівчини. Та все ж таки один голос, безперечно, був. Це був голос совісті Жанни, «голос її гарячого серця». Тоді вона вирішила, що Богом на неї покладена висока місія звільнити її батьківщину від англійців і допомогти претендентові на престол дофінові Карлу стати королем Франції. Становище Карла і його прихильників у ті часи уявлялося безвихідним і безнадійним, особливо після того як англійці примусили короля Карла VIпідписати ганебний договір, згідно з яким він визнавав своїм наступником англійського короля Генріха V, а його власний син був позбавлений престолу. Таким чином, коли обидва королі-суперники померли, французький престол зайняв малолітній Генріх VI. Крім того, щоб коронуватися за всіма правилами, Карлу треба було якось дістатися до Реймса — церковної столиці Франції, але він знаходився на півночі і був відрізаний ворогами. Жанні було дуже шкода нещасного дофіна. Вона уявляла собі його добрим і прекрасним принцем із чарівної казки, з усіх боків оточеним небезпеками.
Жанні не було і вісімнадцяти років, коли вона покинула рідні місця. Насилу дівчина дісталася до фортеці на Луарі, де знаходився король, і домоглася зустрічі з ним. Придворні зрозуміли, що її натхнення і глибока віра в перемогу зможуть підняти бойовий дух у військах. Жанні був виділений загін лицарів, на чолі якого вона вирушила до обложеного Орлеана.
По дорозі селянську дівчину із захопленням зустрічали прості люди. Ремісники одного міста викували для Жанни лицарську зброю і зшили похідний одяг. З прибуттям Жанни д'Арк до Орлеана почалися рішучі дії проти ворога. Основним укріпленням англійців під Орлеаном була фортеця Турель. Тому було ухвалено рішення почати звільнення міста саме з неї. Згідно з переказом, відважна Жанна перша схопила облогову драбину, приставила її до стіни і почала штурм. Але тут просвистіла стріла, і Жанна була поранена. Стріла потрапила саме у щілину між правим наплічником і панциром. Від різкого поштовху дівчина впала на руки воїнів, які підбігли, проте швидко оговталася, сама висмикнула стрілу і через деякий час була вже знову на ногах і вела своїх солдатів на штурм. Через дев'ять днів облога з Орлеана була знята, а ще через день вороги без бою покинули решту укріплень. Англійці і бургундці відступили на північ. Услід за цим французи на чолі з Жанною звільнили Реймс, де претендент на престол після урочистої коронації став Карлом VII. Коронація дофіна також означала, що Франція не визнає влади чужоземців і готова вигнати загарбників. Під час коронації Жанна д'Арк у бойовому вбранні, зі зброєю і прапором у руках стояла поряд із королем, їй надавали такі почесті, немов це вона була королевою Франції, і саме її коронували, а не цього нерішучого і безвільного дофіна.
За участю Жанни д'Арк були звільнені великі області Франції. У найзапекліших сутичках із ворогами Жанна проявляла мужність і винахідливість, її приклад надихав воїнів. Вона сміливо кидалася на штурм, і її клич «Хто мене любить, за мною!» примушував слідувати за нею інших. 1429 р. — рік звільнення Орлеана від облоги — був переломним у ході війни. Слава про Жанну дійшла до найвіддаленіших куточків Франції. Народі оточення Карла VIIсприймали ці несподівані перемоги як дивовижні явища, як результат того, що Бог, який довіряє Жанні і діє через неї, підтримує французів у боротьбі проти англійців. Король і його двір підлабузнювалися до своєї рятівниці; народна слава Орлеанської Діви, як стали її іменувати, миттєво зростала. Зрозуміло, абсолютно інший ефект мали перемоги французької зброї в таборі англійців і їх союзників — бургундців. Англійці приписували перемоги французької зброї чаклунським чарам Жанни д'Арк, стверджували, що вона пов'язана з сатаною й діє за його підтримкою і по його намові. Вони загрожували пастушці з Домремі, що перетворилася на, героїню Франції, жорстокою розправою.
Звичайно ж, Жанна не наодинці командувала армією. З нею завжди були поряд видатні полководці Франції: Ла Гир, де Буссак, де Гранвіль, а також маршал де Ре, згодом теж спалений інквізицією, який став прототипом казкового персонажа Синя Борода.
До французького війська приходили все нові добровольці, що бажали битися в одних лавах із незвичайною дівчиною з народу. Але дворяни цього не хотіли, вони боялися участі народних мас у війні. Озброєні селяни могли прогнати не тільки англійських загарбників, але й своїх панів. Дворяни серйозно побоювалися другої «Жакерії».
Надзвичайний успіх і слава селянської дівчини викликали заздрість у знатних феодалів. Вони вирішили погубити народну героїню. Жанна була їм вже не потрібна. А Карл VII, що отримав
свою корону, подальшим звільненням своєї держави цікавився мало. Його стало навіть дратувати зайве завзяття Орлеанської Діви. Жанна продовжувала мужньо битися в дрібних сутичках і битвах триступеневого значення, проте їй незмінне забороняли виконувати більш-менш важливі дії. Рішення узяти Париж було прийняте надто пізно. Жанна говорила: «Я не боюся нічого, окрім зради». А вона була зраджена і продана.
Коли Жанна д'Арк билася з бургундцями у фортеці Комп'єнь, їй довелося з нечисленним загоном вірних їй воїнів відбивати натиск ворога, щоб прикрити свої війська, відступаючи до міста. Сама ж вона при цьому опинилася оточена з усіх боків ворогами. Вона спробувала повернутися у фортецю, але, за наказом капітана Флаві, міст через рів виявився піднятий, а ворота зачинені. Зрада і змова проти неї були очевидні. Звичайно, за бажанням, згідно з існуючими на той час звичаями Карл VII міг викупити свою рятівницю у ворога. І бургундці пропонували йому це. Проте король, якому Жанна надала таку велику допомогу, не зробив нічого, щоб викупити юну героїню з полону. Тоді бургундці продали Жанну англійцям, які не поскупилися дати за неї 10 тисяч ліврів.
Англійці вирішили звести наклеп на французьку героїню, їй було пред'явлено страшне у той час звинувачення в чаклунстві. Керувати ж процесом було доручено членові англійської Королівської ради — єпископу міста Бове, що носив прізвище Кошон (однозвучне з французьким словом «свиня»). Кошон був вельми авторитетним церковним чином. У свій час він викладав у Паризькому університеті і навіть значився його ректором. Він брав участь у Констанцському соборі і володів почесним титулом папського референдарія. Англійці високо цінували його заслуги, він був членом Королівської ради Англії, довіреною особою опікуна малолітнього Генріха VI— його дядька герцога Бедфорда. Жадібний до грошей і всякого роду почесті, підступний і нещадний, Кошон вирішив використати в цілях кар'єри справу Жанни д'Арк, тим більше що англійці обіцяли йому в нагороду митру архієпископа Руанського.
Довгі місяці провела дівчина у в'язниці, її тримали в залізній клітці, з ланцюгом на шиї і на ногах. Судили Жанну французькі єпископи, що продалися загарбникам. Інквізитори звинувачували Орлеанську Діву у всіх смертних гріхах. Вона чула «голоси» — значить, це були голоси дияволів. Вона намагалася втекти з темниці — значить, визнавала свою провину. Вона носила чоловічий одяг — чи не за велінням диявола вона це робила? Вчені судді всіляко прагнули збити з пантелику і залякати безграмотну дівчину. Але на всі запитання Жанна відповідала розумно і з гідністю. Жанна парирувала провокаційні запитання інквізиторів із мистецтвом, яке викликало здивування їїмучителів. Ось деякі їх запитання і їївідповіді:
— Чи вважаєш ти, що на тобі є Божа благодать?
— Якщо на мені немає благодаті, нехай пошле мені її Бог; якщо ж є, нехай не позбавить він мене цієї благодаті!
— Як виглядав архангел Михайло, коли він з'явився перед тобою?
— Я не бачила у нього німба і не знаю, як він був одягнений.
— Він був голий?
— Що ж ви думаєте, нашому Господу немає в що його одягнути?
— Чи було у нього волосся?
— А чому ж, скажіть на милість, його обстригли б?
— Чому на коронації β Реймсі несли твій прапор, а не прапори інших полководців?
— Цей прапор розділяв злигодні боротьби, він мав право розділити і славу!
Героїню засудили до страшної страти, і 30 травня 1431 р. Жанна д'Арк була спалена на багатті в місті Руані.
Після загибелі Жанни народна війна розгорнулася з новою силою. У Нормандії проти загарбників успішно діяв загін із 12 тисяч чоловік. Озброєні колами й вилами, партизани завдавали ворогові несподіваних ударів. У Парижі почалося повстання проти загарбників. Незабаром столиця Франції була звільнена. Французька армія успішно виганяла англійців із країни.
У 1453 р. англійський король попрохав миру. За умовами договору, за англійцями на французькій землі залишився лише порт Кале. На цьому сторічна війна була закінчена. Але залишилася пам'ять про народну героїню Жанну д'Арк, яка завжди житиме в серцях тих, хто б'ється за честь і свободу своєї батьківщини.
У 1920 р. Папа Бенедикт XV причислив Жанну до лику святих, хоча плями ганьби з католицької церкви він, звичайно ж, цим не змив. А 30 травня тепер у французів національне свято — день святої Жанни д'Арк.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Левандовский А. П. Жанна д'Арк. — М., 1962.
2. Марк Твен. Личные воспоминания о Жанне д'Арк Сьера Луи де Конта, ее пажа и секретаря. — М., 1960. — Т. 8
3. Ж. Мишле. Жанна д'Арк. — СПб., 1920.
4. Розенталь Н. Н. Жанна д'Арк — народная героиня Франции. — М„ 1958.
5. Райцас В. И. Жанна д'Арк. — М., 1982.
6 Запорожец Η.И. Жанна д'Арк — героиня французского народа// Детская энциклопедия — Μ , 1961, — Т 7 — с.158-169
7 Гурьян О. Свидетели — М., 1974.
8. Перну Р., Клэн Μ.В. Жанна д'Арк — Μ, 1992.
9 Басовская Η.Столетняя война: леопард против лилии. —М, 2002