Реферат
на тему:
«Становленняі розвиток Української радянської літератури»
Вступ
Слово художникам акумуляторвеличезної душевної енергії. Воно світиться тисячами граней, воно граєнайневловимішими переливами барв. Як сказав Олесь Гончар, «лише вогонь душі даєенергію книгам».
Художнє слово як зброю соціальної боротьби дожовтневій літературі високо неслиписьменники-революціонери. Трудящі маси, «месники дужі», приймали наозброєння гостре слово і йшли з ним «одважно до бою».
Особливої сили і значущості твори мистецтва набирають у наші дні. Живопис,література, музика, скульптура, театр, кіно збагачують людину, виховують її.«Великий вклад у збагачення духовного життя трудящих, їх виховання на комуністичних ідеалах носять літератураі мистецтво соціалістичного реалізму. В основі радянської багатонаціональної художньої інтелігенції – її відданість справі партії, міцний зв'язок зжиттям народу», – відзначалося в постановічервневого (1983 року) Пленуму ЦККПРС.
Перо письменника, пензель художника, різець скульптора – надійна зброя комунізму в ідеологічній боротьбі двох світів.
У 1917 році героїчний пролетаріат Росії під керівництвом партії більшовиків на чолі з Володимиром Іллічем Леніним піднявся на рішучий штурмбуржуазно-поміщицького ладу:
Вікопомний постріл «Аврори» відкрив нову епоху всесвітньої Історії.
У постанові ЦК КПРС «Про 60-у річницю Великої Жовтневоїсоціалістичної революції» підкреслюється: «Перемога Жовтня – головна подіяXX століття, яка докорінно змінила хід розвитку всього людства».
Робітничому класові і трудовому селянству під керівництвомКомуністичної партії доводилось утверджувати здобутки Жовтня у складнійборотьбі проти внутрішніх і зовнішніх ворогів.
25 (12) грудня 1917 року в Харкові І Всеукраїнський з'їзд Радпроголосив Україну Радянською Соціалістичною Республікою. Велика Жовтневасоціалістична революція принесла українському народові подвійне визволення:соціальне і національне. Вона пробудила творчі сили народу, відкрила широкийпростір талантам у всіх галузях науки і культури.
Податок нової ери цілком закономірно став і початком новогомистецтва, зокрема літератури.
Краща частина української інтелігенції зустріла Великий Жовтень якзорю визволення рідного народу від вікового гніту. Вона сприймала соціалістичніідеї і ставала на той шлях, яким повела народ Комуністична партія. На позиціїсоціалістичної ідеології поступово переходить більша частина дореволюційнихписьменників. Серед них – Степан Васильченко, Агатангел Кримський, ПилипКапельгородський.
Зародження й становлення української радянської літератури невід'ємноїчастини всієї багатонаціональної літератури Країни Рад відбувалося в рокигромадянської війни.
Молоді творці української радянської літератури прийшли з фронтів громадянськоївійни, із заводів і фабрик, від плуга і коси, із навчальних закладів. Вони булиодночасно і будівниками і співцями соціалістичного ладу.
література мистецтво радянський реалізм
1. Традиції і новаторство в радянськійлітературі
Культурна спадщина минулих епох засвоювалася критично.
Вказуючи на наявність двох культур у кожній національній культурі,В. І. Ленін наголошував: «…ми з кожної національної культуриберемо тільки її демократичні і її соціалістичні елементи, беремо їх тільки і безумовно на противагу буржуазній культурі, буржуазному націоналізмові кожної нації».
Продовження і розвиток кращих традицій дожовтневої класичноїлітератури і мистецтва – важлива умова новаторських починань радянських митців.
Прогресивні традиції, вироблені класичною літературою, – це,зокрема, служіння народові, реалістичне зображення життєвих явищ,громадянськість, ідейність, гуманізм, патріотизм, інтернаціоналізм, боротьбапроти реакційних поглядів і т.д.
Гостре заперечення всього того, що назавжди віджило свій вік, івозвеличення, натхненне оспівування всього нового, народженого великою Жовтневоюсоціалістичною революцією, – одна з найхарактерніших особливостейрадянської багатонаціональної літератури.
Революційне перетворення дійсності – в центрі уваги творіврадянських письменників.
Якісно новий зміст радянської літератури зумовлений тими мінами іперетвореннями, які відбулися в нашій країні внаслідок перемоги Великого Жовтняі побудови соціалістичного суспільства.
Новаторство літератури Країни Рад – це насамперед втілення ихудожній тканині твору марксистсько-ленінської революційної Ідеї, розкриттяпереваг нового, соціалістичного ладу над капіталістичним. Провідний геройрадянської літератури – творець усіх Матеріальних і духовних цінностей:робітник, селянин, інтелігент Нового типу. Художнє зображення розвинутогосоціалістичного суспільства як торжества справжнього гуманізму, утвердженнякомуністичних ідеалів такий зміст радянської літератури. І в цьому їїноваторство.
Нові герої, зображення нових відносин між людьми і народам, новоїісторичної спільності людей – радянського народу – це також відкриттярадянської літератури та мистецтва.
Новаторство форми радянської літератури виявляється у невтомномушуканні і знаходженні відповідних змістові нових взаємно-виражальних засобів, удальшому розвитку прийомів психологічного аналізу і типізації життєвих явищ.Новаторство, таким чином, передбачає збагачення як змісту, і форми літератури.
Радянська література – література нового суспільного й естетичногоідеалу, нового творчого методу.
Наша література в цілому новаторська за своєю суттю, за своїмдухом і суспільним призначенням. Коріння новаторства – в самій природірадянського суспільства, в реалістичному погляді на світ людину.
Багатонаціональна і єдина за своїм соціалістичним змістом таІнтернаціональним пафосом література Країни Рад незвичайно розширила межіхудожньої творчості, тим самим збагатила світову літературу не лише новимитемами й образами, а й новими зображальними засобами. Отже, радянськалітература – якісно новий, вищий етап розвитку світової прогресивноїлітератури. Радянська література є найпередовішою літературою світу. Вонаоптимістична, життєствердна, бо життєствердними є наші погляди, нашамарксистсько-ленінська філософія, наші комуністичні ідеали. Традиції іноваторство – дві діалектично взаємозв'язані між собою сторони літературногопроцесу.
2. Ленінський принцип партійності літератури
На третьому пролетарському етапі визвольний руху революційні масиочолила Комуністична партія. В цей період було теоретично обґрунтовано принциппартійності мистецтва як вищої форми народності, як найголовнішого виявуінтересів трудящих.
Основи вчення про партійність художньої творчості заклали КарлМаркс і Фрідріх Енгельсу нових історичних умовах боротьби пролетаріату їхпогляди розвинув В. І. Ленін. В одній із перших своїх праць «Економічний зміст народництваі критика його в книзі п. Струве» вождь революції підкреслив, що «матеріалізмвключає в себе, так би мовити, партійність, зобов'язуючи при всякій оцінціподії прямо і відкрито ставати на точку зору певної суспільної групи» 1
Саме в розпал першої російської революції в легальнійбільшовицькій газеті «Новая жизнь» публікується стаття В. І. Леніна «Партійнаорганізація і партійна література», В ній дається найповніше теоретичне обґрунтуванняпринципу комуністичної партійності літератури і мистецтва. Визначаючи, в чомуполягає принцип партійності літератури, Володимир Ілліч пише: «Літературнасправа повинна стати частиноюзагальнопролетарської справи, «коліщатком ігвинтиком» одного-єдиного, великого соціал-демократичного механізму, щоприводиться в рух усім свідомим авангардом всього робітничого класу».
Стаття В. І. Леніна була спрямована протибуржуазно-інтелігентських уявлень про художника і його місце в суспільстві. Дояких тільки демагогічних фраз не вдавалися буржуазні ідеологи, намагаючись прикритиантинародну спрямованість реакційної літератури і мистецтва! Викриваючилицемірство буржуазних ідеологів, які кричать про «абсолютну свободу»творчості, «надкласовість», «позапартійність» і т.д., В.І. Ленін доводить:«Жити в суспільстві і бути вільним від суспільства не можна. Свободабуржуазного письменника, художника, актриси є лише замаскована (або лицемірномаскована) залежність від грошового мішка, від підкупу, від утримання». Отже, вкласовому суспільстві немає і не може бути літератури, яка стоїть над класами,літератури позапартійної.
Лицемірно-фальшивій, продажній буржуазній літературі В.І. Ленінпротиставляє «дійсно-вільну, відкрито зв'язану з пролетаріатомлітературу». Літературна справа робітничого класу повинна стати складовоючастиною організованої, планомірної партійної роботи – такий найвищийідейно-політичний принцип.
Ленінський принцип комуністичної;партійності активно сприяє Піїту справжнього таланту, надихає митця на сміливіхудожні відкриття.
Основні ознаки соціалістичного реалізму викристалізовувалисьще до Великого «Жовтня. Особлива роль у його формуванні належить МаксимуГорькому. Елементи соціалістичного реалізму помітні у творчості МихайлаКоцюбинського, Лесі Українки та інших найпередовіших представників реалістичноїлітератури початку XX ст. В їх повістях, новелах, поезіях зображені нові герої,типові характери, народжені пролетарським революційним рухом. Основні рисиметоду соціалістичного реалізму були сформульовані у статуті, схваленому ПершимВсесоюзним з'їздом письменників (1934). згідно до ніж досягнень теоріїлітератури, на основі практики радянської багатонаціональної літератури, IVз'їзд письменників СРСР (1967) вніс до попередніх визначень деякі уточнення«Випробуваним творчим методом
Комуністична партійність, історизм,правдивість, народність^ такі основні принципи соціалістичного реалізму.
Утвердження ідей інтернаціоналізму одна знайхарактерніших особливостей радянської літератури.
Гуманістичний зміст нашої літератури втіливсяпередусім у створеному нею образі нової людини.
Соціалістичний реалізм відкрив передписьменниками, скульпторами, композиторами, художниками, кінематографістаминевичерпні можливості вільного прояву індивідуальний шлях утворчості.
Соціалістичний реалізм – магістральний напрямрозвитку світової прогресивно-художньої культури.
Українська література розвивається в непорушнійєдності з літературами братніх радянських народів.
Література
1. Леніи В.І. Повне зібрання творів, т. 1, с. 390.
2.Про 60-у річницю Великої Жовтневої соціалістичної революції:Постанова ЦК КПРС від ЗІ січня 1977 року. К, 1977, с. 3.