РОЛЬ ОБРАЗУ МЕРЛІНА В ТВОРАХ ГАЛЬФРІДА МОНМУСЬКОГО«ЖИТТЯ МЕРЛІНА» І ТОМАСА МЕЛОРІ «СМЕРТЬ АРТУРА»
Мирлян Ігор, 4 курс
У данній статтія розглянув образ чаклуна Мерліна у творах Гальфріда Монмутського «ЖиттяМерліна» та Томаса Мелорі «Смерть Артура». На основі цих творівя спробував проаналізувати роль і місце цього персонажу у наведених вище творах.Провівши дослідження я прийшов до висновку: Що образ Мерліна у обох творах єодною із головних діючих осіб і завдяки ньому досить активно розвиваеться сюжетобох творів.
Починаючи зГальфріда Монмутського в цикл Артуровських легенд входить образ мага — радникаі постійного супутника короля Артура Мерліна. Значно пізніше цей образ післядовгих змін проявиться у творі «Смерть Артура» Томаса Мелорі. Метоюданої роботи є спроба розкрити роль Мерліна в творах Гальфріда Монмутського«Життя Мерліна», зміну його образу і ролі в творі Томаса Мелорі«Смерть Артура».
Батьком цьогоперсонажа по праву вважають Гальфріда Монмутського, оскільки до його творуімені чаклуна Мерліна ми не зустрічаємо ні у Гильдаса (VI ст) ні в збірцівалійських легенд Мабіногион (XII — XIII ст). І навіть в текстах Неннія (IX ст)ми не знайдемо його. Але в цьому тексті ми можемо зустріти сюжет з пошукоммолодого Мерліна:
«После этогокороль призвал своих колдунов, дабы они указали, что ему надлежит предпринять…пока ты не отыщешь ребенка, у которого нет отца, и этот ребенок не будет убит,а земля, на которой ты собираешься возвести крепость, окроплена его кровью,крепость никоим образом никогда не будет построена. „1
Пошук потімповторюється у Гальфріда Монмутського в “Пророкуванні Мерліна». Але,не дивлячись на це, саме ім'я Мерлін вперше зустрічається саме в творіМонмутського «Життя Мерліна»2. Цей твір дійшов до нас уединому рукопису XII століття, який зберігаеться у Лондонському музеі.
В «ЖиттіМерліна» (Vita Merlini) Мерлін з'являється перед нами як зверхній й трохинавіжений віщий старий:
«Вещего мужахочу Мерлина забавную музу
Петь и безумье его»3
Він віддалився вліси, убитий горем, оскільки загибель багатьох близьких йому людей помутиладумки його і утомлений від земної метушні мудрець шукає спокою біля лісовихджерел.
«На сторонеПередура Мерлин явился в сраженье,
…
то едва увидав,ты, Мерлин, ряды оглашаешь
Горестным воплемсвоим и взываешь так громогласно
Скольких спутниковя — и каких — сегодня лишился!
Целых три днянапролет над убитыми плакал несчастный,
Полнил, безумьеего обуяло: покинув украдкой
Всех, в леса онбежал, чтобы люди его не видали. „4
Не будемо забуватищо дія даного твору за хронологією відбуваються після подій відображених в“історії бритів». Цей твір є чимось схожим на післямову, або вдалийрекламний хід для майбутньої великої праці Монмутського, де роль Мерлінагранично ясна: він повинен своїм надприродним даром зацікавити сучасниківГальфріда. Так наприклад сюжет з передбаченням потрійної смерті хлопця:
«конь,увлекаемый быстрым движеньем,
Рухнул стремглав свысокой горы, а охотник с обрыва
Грянулся прямо впоток, у подножья горы протекавший.
Только одною ногойза дерево он зацепился,
Тело же — внизголовой — погрузилось в текучую воду.
Так упал, утонул иповис на дереве бедный,
Смертью тройнойдоказав правдивость вещего мужа. „5
Але не довгоМерліну дають, поневірятися по лісах, спочатку про нього проявляє турботу йогосестра і він приходить до неї в гості. Але коли збирається вирушати у зворотнійшлях його хапають та садовлять на ланцюг, і він надовго замовкає. Одначе опіслязради жінки короля який садовив його на ланцюг, та пригоди з потрійною смертюйого запитують, пообіцявши волю, про долю зниклого короля Артура, і вінвідповідає, що:
“Нами тудабыл Артур, у Камблана раненный в битве,
Край он покинулродной и, тобой за моря увезенный,
К нимфам попал водворец, как ты мне рассказывал раньше. „6
Виходячи зі всьогонаведеного вище ми можемо прийти до висновку, що у Гальфріда Монмутського в“Житті Мерліна» образ Мерліна грає роль старого який прожив величезнукількість років знає, що було і що буде, тобто, він стає для середньовічноговіруючого в містику читача тією знахідкою, спираючись на яку в кінці Гальфрідпопереджає про те, що створить ще цікавішу працю:
«Лаврысплетите — вручить их Гавфриду из Монемуты,
Ибо он ваш, ибо они прежде ваши сраженья,
Ваших вождейвоспевал и оставил книжку, что ныне
Славится в мире вовсем под названьем »7
На відміну відГальфріда у Томаса Мелорі в творі «Смерть Артура», який був написанийу першій чверті XV ст., а опублікований у 1485р. Уильямом Кекстоном, ми вжезустрічаємо зовсім іншого Мерліна. Мерлін Гальфріда Монмутського знає все, алене втручається в пригоди які повинні статися. У творі ж Мелорі вже на початкуМерлін допомагає Утеру Пендрагону з «одруженням», в результаті якогобув зачатий Артур. Але за цю допомогу він ставить умову:
«Когдародится это дитя, повелите отдать его мне тайно через задний замковый выходнекрещеным. … И отдайте его первому нищему, что встретится вам у задних воротзамка». Так передано было дитя Мерлину, а тот отнес его к сэру Эктору,окрестив у святого отца и нарекши его Артуром."8.
Мерлін разом знайзначнішим землевласником сіром Ектором, виховує з молодих років Артура. Потімвін допомагає Артуру після сходу на трон підкорити королів, що збунтувалися,спочатку радою:
«Живут заморем два брата, оба короли и оба искусные воины. Одного из них зовут Бан,король Бенвика, другого же Борс, король Галлии, иначе сказать — Франции. Апосему мой совет таков: пусть наш король и повелитель пошлет к королям Бану иБорсу двух надежных рыцарей с письмами, искусно составленными, и пригласит ихявиться ко двору короля Артура и помочь ему в его войнах»9.
А потім і працею:
«ПереправилсяМерлин через море, и было у них в пути всего вдоволь, и на суше и на воде. Иокак подошли они к берегу моря, Мерлин отослал обратно всех пеших стрелков ивзял с собою лишь десять тысяч верхами, все больше бывалых воинов»10.
Окрім цього він нераз демонструє дива красномовства:
«Неужто тебееще мало? Ныне из шестидесяти тысяч ты разве пятнадцать тысяч оставил живых. Ипотому настало время трубить отбой, ибо Господь гневается на тебя за твоюнеуемность. Вон там стоят одиннадцать королей, и тебе сейчас не сломить их, апомедлишь еще немного, то удача твоя от тебя отвернется, их же — будетвозрастать. А потому отходите с поля боя и расположитесь на отдых, а добрыхваших рыцарей наградите золотом и серебром, ибо они это заслужили. „11
Отож, він зупиняєАртура від продовження битви з 11 королями посередині битви. Також не будемозабувати, що впродовж всього твору Мерлін демонструє дива чаклунства тадипломатичного таланту, чого ми не помічаємо у Гальфріда Монмутського:
“Тут захотелрыцарь зарубить Артура из страха перед гневом его и взмахнул мечом. Но Мерлинтогда навел на него чары, и тот упал на землю в глубоком сне. „12.
“Пусть будетразыскана вся добыча, взятая в этом сражении, и, когда вся она окажется в вашихруках, пусть будут щедро наделены ею эти два короля, Бан и Борс, дабы и онимогли наградить от этих богатств своих рыцарей; тогда в нужде вашей люди изчужих стран станут с большей охотой приходить к вам на службу. „13
На відміну відГальфріда, треба зазначити, що в Мелорі Мерлін показаний і з поганого боку, босаме через нього і почалася війна одинадцяти королів з Артуром. Ніхто окрімМерліна і сіра Ектора не знали, що Артур син Утера покійного короля, навітьйого рідна мати:
“… когдародилось дитя, отдали его на воспитание Мерлину. А я никогда больше не виделаребенка и не знаю даже имени его; потому не смогла бы его признать. „14.
Тобто він стаєзачиначем громадянської війни, оскільки не повідомив про династичні праваАртура, що могло запобігти цій війні. В кінці як покарання за скоєне за життя,Мерлін був похований живцем.
Отже звищесказаного можна прийти до таких висновків:
1) Образ Мерлінавиникає в Гальфріда Монмутського, а потім набуває суспільно літературногохарактеру, а оскільки суспільство це поняття історичне, то услід за нимзмінюється і образ Мерліна.
2) З образублагочестивого старого віщуна відлюдника він перетворюється в Мелорі вмага-діяча, що активно втручається у всесвіт, і що намагається створити мирну іпроцвітаючу державу не дивлячись ні на що і не гидуючи жодними засобами.3) Якщоу Гальфріда Монмутського Мерлін грає роль нововведення і героя який повинензацікавити читача, то в Мелорі він грає роль своєрідного “сірого кардинала»,або якогось єднального елементу що з'являється скрізь і знає все. Післязникнення Мерліна оповідання переходить від двору Артура на персональні пригодиокремих лицарів.
Примітки
1. Ненний. История бриттов. — www.vostlit. info/Texts/rus/Nennius/framenenn.htm
2. Веселовский А.Н. Славянские сказания о Соломоне иКитоврасе и западные легенды о Морольфе и Мерлине. М.1872. С.305
3. Гальфрид Монмутский. История бриттов. ЖизньМерлина / пер. с англ. Бобовичь. — М.: Наука, 1984. С.138
4. Гальфрид Монмутский. История бриттов. ЖизньМерлина / пер. с англ. Бобовичь. — М.: Наука, 1984. С.139
5. Гальфрид Монмутский. История бриттов. ЖизньМерлина / пер. с англ. Бобовичь. — М.: Наука, 1984. С.146
6. Гальфрид Монмутский. История бриттов. ЖизньМерлина / пер. с англ. Бобовичь. — М.: Наука, 1984. С.162
7. Гальфрид Монмутский. История бриттов. ЖизньМерлина / пер. с англ. Бобовичь. — М.: Наука, 1984. С.170
8. Мелори Т. Смерть Артура. — Т.1 — М., 1991. С.22.
9. Мелори Т. Смерть Артура. — Т.1 — М., 1991. С.31.
10. Мелори Т. Смерть Артура. — Т.1 — М., 1991. С.35.
11. Мелори Т. Смерть Артура. — Т.1 — М., 1991. С.44.
12. Мелори Т. Смерть Артура. — Т.1 — М., 1991. С.56.
13. Мелори Т. Смерть Артура. — Т.1 — М., 1991. С.45.
14. Мелори Т. Смерть Артура. — Т.1 — М., 1991. С.52.