Курсоваробота
з організаціїта режисури показу мод
Колірта його значення у подіумній сценографії
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ ПОДІУМНОЇ СЦЕНОГРАФІЇ
1.1 Значення словосполучення «подіумнасценографія»
1.2 Спільні риси подіумної сценографії з театральноюсценографією
РОЗДІЛ 2. ЗНАЧЕННЯ КОЛЬОРУ ДЛЯ ЕФЕКТИВНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇПОКАЗУ МОД
2.1 Психологічні особливості сприйняття кольору
2.2 Закони кольору в оформленні сцени
2.3 Роль освітлення в організації показу мод
ВИСНОВКИ
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Актуальністьтеми. Питанняподіумної сценографії набуло актуальності за останні роки активного розвиткумодної індустрії. Виникнення поняття «подіум на сценографія», яке єновим і не дослідженим на сьогоднішній день, пов’язане з тим фактом, щосьогодні показ мод перетворюється з простого дефіле на справжню театралізованувиставу зі спецефектами, залученням декорацій, світловим оформленням. Об’єктивнареальність зумовила необхідність виникнення такої нової професії, як сценограф,який займається організацією, постановкою показу мод.
На успішнуорганізацію показу впливають різні фактори. Одним із значущих складових показумод є вибір кольорової гами в оформленні подіуму, який буде гармонійнодоповнювати кольорову гаму презентованої колекції. Також велике значення маєправильне освітлення подіуму, від якого залежить якість сприйняттядемонстрованих моделей, а у деяких випадках і оптична зміна кольору приштучному освітленні. З огляду на вище сказане бачимо, що колір відіграє великезначення в подіумній сценографії і ця проблема потребує детального дослідженняй аналізу.
На сьогоднішнійдень немає окремих праць вітчизняних дослідників, які б досліджувалиособливості подіумної сценографії, якщо не брати до уваги окремі статті, щоперіодично вміщуються у модних журналах, але вони здебільшого мають оглядовийхарактер. Це й зумовило актуальність дослідження обраної проблеми.
Метою роботи є дослідження особливостейвпливу кольору та освітлення на загальну організацію показу мод. Вирішенняпоставленої мети передбачає розв’язання ряду завдань:
- дослідженнязначення поняття «подіумна сценографія» на основі порівняння зтеатральною сценографією;
- аналізособливостей сприйняття кольорів на основі психічних характеристик людини;
- дослідженнявзаємозв’язку кольорової гами оформлення подіуму і особливостей сприйняттядемонстрованих моделей.
Предметомдослідженнядля даної роботи послужили основи подіумної сценографії як запоруки успішноїорганізації показу мод. Безпосередньо ж об’єктом дослідження стализакони кольорового оформлення подіуму в подіумній сценографії.
У процесі роботинад обраною темою ми користувалися такими методами дослідження:
— описовий метод
— метод аналізу
— порівняльнийметод (проведення аналогії театральної сценографії та подіумної сценографії).
Науковановизнароботи полягає у тому, що:
- зробленаспроба дати визначення новому поняттю «подіумна сценографія»;
- проаналізованіособливості кольорового оформлення подіуму з точки зору ефективного впливу наглядача, максимально позитивного сприйняття демонстрованих моделей.
Практичнезначення роботи. Результати дослідження можуть бути використані під час вивчення законівмодельного бізнесу з огляду на брак літератури з цієї проблеми. Результатидослідження також можуть бути використані при підготовці подіуму до показу модна практиці з метою ефективного оформлення подіуму на практиці.
Структурароботи. Відповіднодо сформульованої мети наукового дослідження робота складається зі вступу, двохрозділів, висновків та списку використаної літератури.
У вступіобґрунтовується актуальність обраної проблеми, визначається предмет та об’єктдослідження, мета та завдання дипломної роботи.
У першому розділізроблена спроба дати визначення поняттю «подіумна сценографія» наоснові порівняння театральних законів оформлення сцени та законів оформленняподіуму для показу мод.
Другий розділприсвячено розгляду особливостей сприйняття людиною різних кольорових відтінківта світлового оформлення у контексті показу мод.
РОЗДІЛ 1.ОСОБЛИВОСТІ ПОДІУМНОЇ СЦЕНОГРАФІЇ
1.1 Значеннясловосполучення «подіумна сценографія»
Індустріямоди в усьому світі постійно розвивається. Важко переоцінити такий інструментпросування модної торгової марки, як показ нової колекції. Успішний показ новоїколекція – запорука успіху та авторитету торгової марки. В останні роки виниклапотреба у такому понятті як «подіумна сценографія» – своєріднемистецтво організації показу мод.
Показмод – феєричне шоу, яке вимагає ретельної підготовки, залучення до роботицілого ряду фахівців. Показ мод можна прирівняти до театральної вистави, томупоняття «подіумна сценографія» (чіткого тлумачення якого немає насьогоднішній день через недостатню кількість літератури, присвяченій ційпроблеми) варто розглядати в нерозривній єдності з театральною сценографією.
Сценографія– вид художньої творчості, яка займається оформленням спектаклю та створеннямйого образотворчого й пластичного образу, що існує в сценічному часі йпросторі. У спектаклі до мистецтва сценографії зараховуємо все, що оточуєактора (декорації), усе, з чим він має справу – грає, діє (матеріальнаатрибутика) і все, що знаходиться на ньому (костюм, грим, маска та іншіелементи перетворення зовнішності). При цьому в якості виразових засобівсценографія може використовувати те, що створено природою, предмети та фактурипобуту або виробництва, а також те, що породжується в результаті творчоїдіяльності художника (від масок, костюмів, матеріального реквізиту до живопису,сценічного простору, світла, кольору, динаміки тощо). Якщо уявити картинусучасної світової сценографії в її повному обсязі, то можна побачити, що вонаскладається з великої кількості найрізноманітніших індивідуальних художніхрішень. Кожен майстер працює по-своєму і створює різне оформлення сценічногодійства – залежно від характеру драматичного чи музичного твору і від йогорежисерського прочитання, що є методологічною основою системи дієвоїсценографії.
Розглядаючиподіумну сценографію, слід визначитися зі значенням самого слова «подіум».
Подіум(від англ. Podium) – підвищення для публічноїдемонстрації моделей моди, різноманітних виставкових виробів, вручення високихнагород. А також – місце для виступу ораторів та артистів перед масовоюаудиторією.
Отже,подіумна сценографія – художнє оформлення місця, призначеного для публічноїдемонстрації моделей мод. Подіумна сценографія – багатогранне поняття, щовключає в себе не лише оформлення подіуму (сцени), підбір та створеннядекорацій, костюмів, музичного оформлення, а й правильне освітлення, врахуванняпсихологічних особливостей сприйняття моделей та кольору людьми різної статі,різного віку й навіть різних національностей.
Роботасценографа – робота дизайнера широкого профілю.
Перетворенняпоказу мод на справжнє феєричне шоу бачимо у показах європейських дизайнерів.Вітчизняні фірми, які організовували професійні покази, на жаль, можнаперерахувати на пальцях. Продюсер модних показів Андрій Медведєв, відомийорганізацією показів Валентина Юдашкіна в Москві та Парижі, конкурсів Elit Model Look у Росії та Україні, вважає, що цепитання залежить від бюджету: «Без хорошего бюджета мероприятие все равно будет выглядетьпримитивно. И в этомслучае лучше не делать его вообще, чем портить себе имидж. Хотя, конечно же,проблема не только в средствах. Иногда есть неплохой бюджет, но компаниясчитает, что его лучше сэкономить, например, на подборе музыки для показа. Многие до сих пор уверены втом, что можно просто взять с полочки диск Майкла Джексона и все будетпрекрасно. А ведь хорошо подобранная музыка – это сорок процентов успеха показа. К счастью, такой подходуже все больше уходит в прошлое, теперь музыку для дефиле микшируют специально». На нашу думку,питання бюджету, закладеного на певний показ, відіграє значне значення, аленемало важливу роль відіграє талант сценографа, його вміння створити шоу змузики, світла, костюмів та декорацій як єдиного цілого.
Сценографповинен вирішувати художньо-постановочні задачі при художньому оформленні,проектуванні сценічного освітлення.
Сценографвідіграє декілька функцій: виробничо-технологічну, організаційно-управлінську(організація роботи колективу виконавців, планування й організація виробничихробіт, вибір оптимальних рішень при плануванні робот в умовах нестандартнихситуацій тощо) та експлуатаційну (електросвітлотехнічне обслуговуваннявидовищних заходів).
1.2 Спільніриси подіумної сценографії з театральною сценографією
Оскількина сучасному етапі розвитку сценічного мистецтва питанням подіумної сценографіїмайже немає окремо присвяченої літератури, на нашу думку, доцільно провестипаралель між сценографією театру та організацією показу мод, оскільки показ модсьогодні – це не просто дефіле моделей по подіуму, а ціле видовище, яке заскладністю не поступається театральній виставі.
Показмод як і театральну виставу слід розглядати як комунікативне явище, щорозраховане на безпосередній контакт із аудиторією.
Якщорозглядати систему театру, то можна побачити, що це – складна комунікативнасистема. Специфіка його як виду мистецтва визначається характером зв’язку заудиторією. Він неможливий без аудиторії – живий процес творчості відбуваєтьсясаме на очах у глядачів. Те саме відбувається й на показі мод, якщо розглядатийого як спеціалізоване театральне дійство. Творчу атмосферу показу не можнавідтворити засобами телебачення. Ефект присутності буде значно нижчим. Під часпоказу мод відбувається естетичний вплив на глядача, який залежить віддекількох чинників. Якщо ефект присутності буде зниженим, це може призвести дозниження активного сприйняття сценічних дій аж до пасивного споглядання.
Комунікаціядизайнер – модельєр визначає сценічну долю показу. Звичайно, різні постановкиодного й того ж показу можуть відрізнятися способом опосередкування авторськогозадуму, його інтерпретацією тощо. Інтерпретацію задуму дизайнера сценографомможна у деякому сенсі розглядати як посттворчість, метою якої є наданняствореній постановці визначеної форми, змісту, втілення її суті на основііндивідуального осмислення.
Сценографчастіше за все діє в рамках режисерського задуму. В ідеалі він самостійнорозробляє концепцію постановки з урахуванням задуму автора й режисера і створюєхудожній образ показу. Роль сценографа у театральній постановці важкопереоцінити. Візуальний ряд вистави визначається рівнем професіоналізмусценографа та його вмінням використовувати символи, знаки, живопис, колір,світло тощо. Сценографія впливає на сприйняття постановки глядачами. Сценографу значній мірі визначає пластичний малюнок показу, моделює сценічний простір ітим самим впливає на жести, рухи моделей, а в цілому – на атмосферу всьогосценічного дійства.
Якщопорівнювати показ мод зі спектаклем, то можна виділити спільні риси. Показу, які спектаклеві, притаманна «тимчасовість», а це означає, що глядачспостерігає за дією «тут» і «зараз». На показі створюєтьсясамостійна змістова сфера, межі якої заважають переключенню розуму глядачів наякусь іншу дійсність.
Рольглядача як одного зі складових театральної комунікації не можна недооцінювати.Реакція глядача впливає на сутність вистави, тобто реакція, енергія глядацькоїаудиторії можуть бути визначним фактором атмосфери театралізованого дійства. Адекватнесприйняття театральної вистави, як і показу мод, глядачем відбувається за умовиповного включення глядача до театрального комунікативного процесу. Глядач непросто присутній на виставі, він співпричетний до неї. Акт комунікації глядачазі сценічним мистецтвом (а показ мод на сьогоднішній день рівнем своєїорганізації можна віднести саме до мистецтва) не вичерпується просто йогопричетністю до тимчасового показу, а передбачає тривалість. Щоб вплив відвистави був тривалим, необхідно враховувати особливості сприйняття людиноюрізних явищ об’єктивної дійсності. Під час організації вистави вартовраховувати психологічні особливості сприйняття музики, кольорового оформлення,освітлення тощо, від чого залежить рівень включення глядача до сценічногодійства і рівень тривалості впливу після вистави.
Отже,театральна вистава, як і показ мод, – не замкнений простір, а новий сценічнийкосмос, у якому закладені основи формування творчої особистості, представленийцілий діапазон комунікативних зв’язків і відношень. Комунікативні зв’язки утеатрі вплітаються в загальну тканину художнього пізнання у всіх його сферах –у творчості, сприйнятті, критиці. Театральна комунікація в усіх її проявах єсуттєвим елементом культури, що включає в себе джерело розвитку мистецтва –мінливу реальність – і способи збереження й стійкості сценічного мистецтва –матеріалізовані художні образи (зорові у випадку мистецтва показу мод). Суб’єктитеатральної комунікації створюють нову сценічну модель світу й особи, що,безперечно, сприяє виробленню активної життєвої позиції, розкриттю творчогопотенціалу шляхом причетності глядача до сценічної «життєтворчості».
РОЗДІЛ 2.ЗНАЧЕННЯ КОЛЬОРУ ДЛЯ ЕФЕКТИВНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ПОКАЗУ МОД
2.1Особливості психологічного сприйняття кольору
Займаючись оформленням подіуму до показу мод, сценограф маєвраховувати психофізіологічні основи сприйняття кольорів людиною. Проблемоюкольорових переваг займався психолог Макс Люшер, який довів, що кольори доволіактивно впливають на фізіологічний та психічний стан людини і можуть впливатина рівень сприйняття людиною оточуючих явищ. Кольорове оформлення також впливаєна сприйняття людиною того, що їй показують.
Спираючись на теорію Макса Люшера, можна дійти висновку, щокожен колір має своє значення і по-різному сприймається людьми. Так, червоний колірзбуджує, підвищує артеріальний тиск, спонукає до певних дій, активності,агресії. Червоний колір – це імпульс до дії, боротьби, бажання успіху і впливу,намагання змінити і підкорити інших своїй волі.
Жовтий колір також є стимулюючим, активізує психіку, підвищуєвегетативні функції, рівень уваги і тривоги, сприяє релаксації, розрядці,свідчить про бажання змін, звільнення й очікування щастя. Основною його рисою євіддзеркалене світло, що створює враження невагомої веселості та яскравості.
Зелений колір символізує спокій, стабільність як усамосвідомості, так і в усіх формах самоствердження і бажання володарювати такерувати. Останнє передбачає точний контроль, реєстрацію і пам'ять, критичнийаналіз і послідовну логіку аж до абстрагуючого формалізму.
Синій колір сприяє вегетативному заспокоєнню, асоціюється згармонією, спокоєм і безконфліктними відносинами. Фізіологічно він означаєспокій, а психологічно – задоволення. Синій колір символічно відповідаєфлегматичному темпераменту, жіночності, емоційності, є втіленням ідеалу (звідсий синій відтінок романтизму), вірності і довіри.
Коричневий колір сприяє задоволенню, безпроблемному йбезконфліктному комфорту, спонукає до відпочинку і чуттєвого сприйняттядійсності. Коричневий колір є експансивно діючим імпульсом, якому не вистачаєжиттєвої енергії червоного кольору, а жвавість сприймається пасивно.
Фіолетовий колір є комбінацією червоного (імпульсивнийпідкорювач) і синього (ніжна самовіддача) кольорів. Він свідчить про бажанняподобатись і справляти гарне враження, бути зачарованим іншим і самому матипевний магічний вплив і шарм, інтуїтивно-чутливе сприйняття дійсності.
Чорний колір висловлює ідею про «ніщо» і означаєсвоєрідний протест проти долі. Це абсолютний кордон, за яким закінчуєтьсяжиття. Цей колір передає накопичення, зберігання і витіснення впливу всілякихподразників.
Білий колір символізує чистоту і мир, кордон початку ізлагоди. Цей колір означає звільнення від усякого спротиву, абсолютну свободувід усіх перешкод, свободу для всіх можливостей. Він є символом фізичноїсмерті, якщо вважати його початком нового перевтілення або поринання в нірвану [12, 46-53].
Враховуючи психофізіологічні аспекти сприйняття кольорів,здійснено аналіз психологічних основ сприйняття кольору людством у глобальномурозумінні.
Внаслідок дослідження виявилося, що глобальне людство, зодного боку, прагне свободи, миру і злагоди, а з другого боку, йому притаманніактивність, агресія, прагнення підкоряти своїй волі і змінювати іншихвідповідно до власного бачення ситуації.
Значно меншою мірою можна вважати глобальну людинубезконфліктною, емоційною, романтичною, вірною у стосунках і довірливою доінших.
Кожен четвертий землянин має складний, протестний характер ісхильність до трагічного тлумачення навколишнього життя.
Приблизно стільки ж людей має активну психіку, підвищенийрівень уваги і тривожності, прагне релаксації і змін на краще (жовтий колір).
А кожна п'ята людина планети є спокійною, стабільною усамосвідомості і самоствердженні, має критичний розум і послідовну логіку(зелена складова в узагальненому характері глобального людства).
Варто враховувати і особливості психосприйняття кольору танадання переваги певному кольору представників різних національностей.
Дослідження показали, що європейці насамперед є активними,агресивними, намагаються підкорити інших своїй волі (переваги червоному кольору– 76,7 відсотка). Вони прагнуть свободи, миру і злагоди (білий колір, 67,4відсотка) і є так само романтичними, як і всі земляни (синій колір, 53,7відсотка).
За рівнем активності вони переважають інших (+4,6 відсотка) –тут і далі плюси і мінуси означають прирівняння до середнього рівня, – а запоказниками миролюбності і прагнення свободи явно поступаються пересічнимземлянам –11,4 відсотка).
Окрім того, слід зазначити, що європейці мають більш активнупсихіку і більш високий рівень уваги і тривожності (+6,6 відсотка), меншийрівень спокою та стабільності у самосвідомості і самоствердженні (-4,2відсотка), ніж інші жителі нашої планети.
Вони точно не є трагіками (чорний колір, 7 відсотків) ілюбителями безпроблемного і безконфліктного комфорту (коричневий колір, 2,3відсотка).
На відміну від них, азіати більшою мірою можутьхарактеризуватися як такі, що прагнуть свободи, миру і злагоди (білий колір,78,3 відсотка). За цим показником вони значно випереджають європейців (+10,9відсотка), водночас поступаючись останнім в активності, агресії і прагненнінав'язати іншим свою волю (-14,7 відсотка за показником червоного кольору).
Натомість спокій, стабільність у самосвідомості та всіхформах самоствердження, критичний аналіз і послідовна логіка притаманні азіатамзначно більшою мірою, ніж європейцям (+27,2 за показником зеленого кольору).
Африканці за рівнем активності не поступаються європейцям іазіатам, але переважають у спокої, стабільності, критичному аналізі і логіці(зелений колір, 79 відсотків). Вони є більш активними в психічному плані, більшуважними і тривожними (жовтий колір, 61,7 відсотка), але значно менше прагнутьсвободи, миру і злагоди (білий колір, 60 відсотків).
Вони також лідирують у світі за показником складності ітрагічності характеру (чорний колір, 29 відсотків).
У Північній Америці домінує прагнення свободи, миру і злагоди(білий колір, 78,3 відсотка), спокій, емоційність, романтизм, довіра ідовірливість (синій колір, 69,5 відсотка). А ось за показником активності,агресії, намаганням змінити світ відповідно до власного бачення північні американцівідстають від європейців і азіатів (червоний колір, 60,8 відсотка).
У Південній Америці провідні позиції посідають активність,агресія і прагнення нав'язати свою волю іншим (червоний колір, 75 відсотків) упоєднанні з психічною активністю і підвищеним рівнем тривожності й уважності(жовтий колір, 75 відсотків).
Окрім того, в характері південноамериканців вагомими компонентамиє прагнення свободи, миру і злагоди (білий колір, 66,6 відсотка), а такожспокій, романтизм, довіра і довірливість (синій колір, 66,6 відсотка). Слідтакож відзначити такі риси характеру, як спокій, стабільність, критичний аналізі логіка в оцінці ситуації (зелений колір, 33,3 відсотка) у поєднанні з певнимитрагічними нотками і відповідною складністю у спілкуванні (чорний колір, 8,3відсотка).
Зовсім інакше виглядають за характером жителі Австралійськогоконтиненту та прилеглих островів, які є емоційними, романтичними, вірними ідовірливими, спокійними фізіологічно і психічно (синій колір, 92,8 відсотка).Вони прагнуть свободи, миру і злагоди (білий колір, 85,7 відсотка).
Водночас вони прагнуть активних дій, демонструють певнуагресивність і прагнення впливати на інших (червоний колір, 64,3 відсотка),мають підвищений рівень психічної активності, уваги і тривожності, бажають зміні очікують звільнення і щастя (жовтий колір, 57,1 відсотка).
2.2 Закони кольору в оформленні сцени
У сценографіїколір є чи не основним виразовим засобом, що використовує все багатствоскладних колористичних композицій й виконує прикладне значення для підкресленняосновної форми змісту (у нашому випадку – показ модної колекції).
Кольороваорганізація простору подіуму визначає просторово-об’ємне поєднання, щосприймається людино.
В організаціїподіумного простору варто враховувати той факт, що значення кольоровоговідтінку повинне задовольняти не лише композиційний задум, а й виконуватифункціонально-улітарну функцію.
Слід пам’ятати,що прості кольори запам’ятовуються краще, ніж змішані або їхні нюансні прояви.Цей фактор варто враховувати у зв’язку із тим, що показ має справляти тривалийвплив на людину, а не лише під час безпосередньо перегляду.
Найважливішоюзасадою подіумного дизайну подіуму є естетичність, доцільність. Використаннядизайну як засобу візуальних комунікацій, двосторонніх зв'язків ґрунтується назоровому сприйнятті, є важливим психофізичним впливом.
Як універсальнийметод вирішення естетичних завдань, зокрема візуальних, дизайн — це не тількиремесло і вміння, а й метод творчого пізнання й перетворення світу.
Найосновнішими зметодів дизайну є метод компонування, нового поєднання частин, складенихраніше. Завдяки компонуванню дизайн виявився спорідненим із композицією,головним чинником мистецтва та архітектури. Власне, компонування в дизайні — цепоєднання елементів на засадах доцільності, раціональності, а композиція — цеаналогічне поєднання елементів, але за законами краси. Останнім часом з'явивсянавіть термін «графічна граматика простору», що має на метідослідження засобів відтворення глибинно-просторових характеристик композиції[15, 209].
Уподіумній сценографії колір — це безперестанні зміни. Специфічними видами рухукольору є його видозміни у межах тону, рефлексів, відблисків, нюансів тону такольору, відтінків, холодності й теплоти.
Навідміну від малярства, у виставі лінію здебільшого не малюють безпосередньо,вона існує у формі обрисів конкретних предметів, що наповнюють знімальнийпавільйон чи подіум. І в цих ситуаціях важлива так звана живописністьзображення, тобто співвідношення малюнка предмета і світлотіні. Саме завданнястворення найоптимальнішого й найестетичнішого, а тепер ще й кажутьнайекологічнішого дизайнерського середовища, яке б благотворно впливало наглядача, покладається однаковою мірою на оператора та режисера.
Напоказі мод, що має справу з динамічними об'єктами і рухливими формами, їхзображення, проблема світлотіні, живописності набуває не просто специфічнихособливостей, а переходить у розряд іміджотворчих.
Вартонавести найважливіші функції кольору, що мають значення для роботи дизайнерів.
1. Наінформаційно-пізнавальному рівні колір: розрізняє, виділяє, протиставляє,відокремлює, об'єднує.
2.Колір виконує конструктивно-формотворчу роль. Як за допомогою світлотіні, так іза участю градаційних колірних переходів колір вибудовує форму предметів,виявляє просторові ознаки предметів.
3.Колір може підсилювати чи зменшувати почуття, переживання, враження від дії,події, факту тощо.
4.Колір бере участь у формуванні архітектурно-просторових ознак у середовищі.Формуючи кольороклімат в архітектурно-просторових вирішеннях подіумногопростору, він виконує символічну, конструктивну і декоративну функції.
5.Колір формує відчуття настрою.
6.Різні епохи, архітектурні стилі в зображуваному середовищі мають свої кольоровіпросторові ознаки, тому, вирішуючи колорит дизайнерського оформленнявідповідного показу, слід пам'ятати, що вдало підібраний колір здатен викликатиемоції, що у свою чергу викликаються специфікою впливу кожного кольору напсихіку глядача (детально специфіка психологічного сприйняття кольорурозглядалася в попередньому розділі роботи). Тобто слід пам'ятати про активні йпасивні кольори, теплі й холодні барви та відтінки барв.
7.Для створення настрою потрібна не просто певна кількість кольорів, а насампередпевне поєднання їх з іншими кольорами.
8.Багатобарвна композиція в кадрі будується на різних співвідношеннях кольорів —простих і складних, що сприймаються миттєво або протягом певного часу.
9.Динаміка — специфічна форма композиції в показі мод — обумовлює специфікувикористання кольорозмін, тобто драматургію кольору [17, 41].
10.Динамічно-монтажна композиція потребує особливої єдності елементів зображення.Кадри, що чергуються в монтажній фразі, сцені, різні за колірним наповненням.Проте вони повинні мати єдине, підпорядковане одній меті, вирішення.
Неслід забувати й такої важливої деталі, як співвідношення колірних площин, пляміз тлом. Уважається, що вміле зіставлення основного акценту зображення із тломдає можливість краще вирізнити головне, скажімо, постать моделей, а це вже шляхдо успіху в глядача. У цьому плані допомагає досвід живопису, трансформованийдо умов подіумної сценографії, яке оперує, з одного боку, психологічнонеповторним портретом людини на сцені, а з другого — усталено канонічним типомпортрета, наприклад моделі.
Вибудовуючипростір, колір сприяє виявленню чи пом'якшенню його глибинності, акцентуєкомпозиційний центр, співвідносить і об'єднує окремі компоненти, організовуєціле. Саме завдяки правильному вирішенню співвідношення головного йдругорядного — увиразнюються постать моделі та атрибути біля неї та на задньомуплані [6, 18].
Освітлюючиякісь частини, а якісь залишаючи темними, створюючи відчуття світла й тіні,ліплячи об'єм і виявляючи фактуру, забарвлюючи щось у чисті, активні тони,додаючи до чогось світлові рефлекси, роблячи щось прозорим, а щось густим, щосьтемним, а щось ясним і чистим, дизайнери формують подіумний предметний іпсихологічний світ, виявляють у ньому певні смислові, емоційні та особистісніхарактеристики.
2.3Роль освітлення в організації показу мод
Привизначенні ролі світла у будь-якій театрально-видовищній постановці(театральному спектаклі, концерті, шоу тощо), ми приходимо до необхідностіпевної його організації в межах сценографічного задуму окремого видовища. Цеможна назвати світловим рішенням постановки в цілому. Результат цього рішення —створення світлового середовища, однією з функцій якого є вплив на психологічнийстан глядача з метою формування в свідомості художнього образу, що є адекватнимпластичному образу постановки [9, 14].
Узв’язку з цим маємо чималий інтерес до проблем сприйняття світлового середовищата зв’язок його зі сценографією постановки. Останній аспект особливо важливий,бо, з одного боку, організація світла не є самоціллю в організації показу мод —вона суворо підпорядкована його сценографії. З другого боку, стає очевидним, щосвітло допомагає точному сприйняттю сценографії в цілому, її окремихкомпонентів, художнього оформлення, і, зокрема, сприяє досягненню бажанихілюзорних ефектів (або навпаки, дозволяє уникнути небажаних ілюзій).
Зточки зору сприйняття, важливим є не стільки об’єктивне явище за суттю, скільките, як воно подається глядачеві. Тим більше, що сприйняття може бути вірним(правдиво відображати об’єктивне явище) або ілюзорним і відповідати об’єктивнійреальності. Сприйняття глядачем показу та його художнього оформлення зживописними об’ємними декораціями, світловими та звуковими ефектами, щоімітують природні явища, можна вважати ілюзорним. Якщо митець прагне створити углядача враження пожежі, йому зовсім не треба підпалювати декорації. Глядачізрозуміють, що справжньої пожежі немає, але вона створена засобамипостановочного освітлення, і вони, зважаючи на своє враження, не відкидаютьілюзії і приймають правила гри на сцені.
Такимчином, якщо спостереження реального явища сприймається ілюзорно, але досвід тазнання примушують глядача не приймати до уваги цю ілюзорність, то в сценографіїштучно створене ілюзорне враження є метою, а досвід та знання примушують небрати до уваги об’єктивну реальність, що його викликає.
Прагненняпідкреслити динаміку розвитку сценічної дії спричиняє до використаннядекораційних установок, що швидко змінюються, світлових та кінопроекцій тощо.Інакше кажучи, до створення художніми засобами адекватних вражень глядачів.Утворення сценографії постановок передбачає залучення глядача до атмосферипоказу, до театралізованої життєстверджувальної дії. При цьому неможливо невраховувати закономірності зорового сприйняття глядачами тих чи інших явищ, зякими повсякденно ми зустрічаємося в театральній практиці. Це — розмір,глибина, рух, швидкість, форма, світло та колір.
Світлоздійснює емоційний вплив на людину засобами освітлення простору приміщення івиявлення пластики «форми-оболонки». Природна зміна освітлення ікольору в природному середовищі створила ряд стійких асоціативних відчуттів,наприклад, тривоги від темного освітлення, збудження й бадьорості від яскравогосонячного дня. У приміщенні, де відбувається показ мод, можна регулюватикількість світла, його колір та розподіл. Художньо-виразові задачі полягають увиявленні світла як своєрідного композиційного акценту, у створенніспецифічного середовища. Композиційні прийоми роботи зі світлом засновані наорганізації концентрованого або розсіяного освітлення або їх комбінуванні.
ВИСНОВКИ
Отже, провівшидослідження обраної проблеми, можна зробити певні висновки та узагальнення.Подіумна сценографія – нове поняття на сучасному етапі розвитку фешн-індустрії,виникнення якого пов’язане з необхідністю перетворення показу мод на шоу, щобуде впливати на свідомість і думки глядача, формуватиме його смак. Одним іззначущих складових показу мод є вибір кольорової гами в оформленні подіуму,який буде гармонійно доповнювати кольорову гаму презентованої колекції. Такожвелике значення має правильне освітлення подіуму, від якого залежить якістьсприйняття демонстрованих моделей.
Уданому дослідженні ми зробили спробу витлумачити значення сполучення «подіумнасценографія». Спираючись на аналіз нечисленних праць з обраної теми, можназробити висновок, що подіумна сценографія – художнє оформлення місця,призначеного для публічної демонстрації моделей мод. Подіумна сценографія –багатогранне поняття, що включає в себе не лише оформлення подіуму (сцени),підбір та створення декорацій, костюмів, музичного оформлення, а й правильнеосвітлення, урахування психологічних особливостей сприйняття моделей та кольорулюдьми різної статі, різного віку й навіть різних національностей.
Театральнавистава, на яку сьогодні перетворився показ мод, – не замкнений простір, ановий сценічний космос, у якому закладені основи формування творчоїособистості, представлений цілий діапазон комунікативних зв’язків і відношень.
Спираючись натеорію Макса Люшера, можна побачити, що кожен колір має своє значення і свійвплив на емоційний стан людини. Це значення слід враховувати при оформленніподіуму. Так, якщо показ має носити енергійний характер, варто оформити подіуму червоних тонах, якщо метою дизайнера є демонстрація моделей менш агресивноговиконання, підійде синя, зелена кольорова гама.
Окрім кольоровоїгами велике значення має освітлення подіуму.
Привизначенні ролі світла у будь-якій театрально-видовищній постановці, миприходимо до необхідності певної його організації в межах сценографічногозадуму окремого видовища. Це можна назвати світловим рішенням постановки вцілому. Результат цього рішення — створення світлового середовища, однією зфункцій якого є вплив на психологічний стан глядача з метою формування всвідомості художнього образу, що є адекватним пластичному образу постановки.
Урахуваннявсіх психологічних особливостей сприйняття кольору й освітлення при підготовціподіуму до показу сприятиме успішній демонстрації моделей.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Барков В.С.Световое оформление спектакля. – М., 1953.
2. Березкин В.И.Искусство сценографии мирового театра. От истоков до середины ХХ в. Т.1. – М.,1997. – 544 с.
3. Бронников А.А.Осветительное оборудование сцены. – М., 1961.
4. Бронников А.А.Театральные световые эффекты. – М., 1962.
5. Горпенко В.Архітектоніка фільму: Режисерські засоби: способи формування структуриекранного видовища: В 5 т. – К., 2000. – Т. 4.
6. Жарких Д. Медіа івлада // День. — 2001. — 19 січ.
7. Извеков Н.И.Искусство художника-осветителя. – Л., 1940.
8. Кандинский В.Действие цвета в духовном искусстве. – М., 1992. – С.41-45.
9. ЛитвиновГ.В. Световое решение представлений: Учебное пособие. – Челябинск, 1999. – 29с.
10. ЛитвиновГ.В. Сценографическое решение представлений. Методические рекомендации. –Челябинск, 2000.
11. ЛитвиновГ.В., Литвинова О.А. Композиция динамического пространства. – Челябинск, 1999.
12. Люшер М. Цветовойтест Люшера. – М.: ЭКСМО, 2004. – 192 с.
13. Михайлова А.А.Сценография: теория и опыт. – М., 1990.
14. Путешествиев театральном пространстве. Анатолій Васильєв и Игорь Попов: сценография итеатр. Часть 2. – М., 2003. – 228 с.
15. Словникіншомовних слів: / За ред. О. С. Мельничука. – К., 1974.
16. Фрилинг Г., АуэрК. Человек – цвет – пространство. – М.,1973. – С. 42-49.
17. ЯковлєвМ. Формування професійного мислення художників міфічного дизайну // Українськаакадемія мистецтва: Дослідницькі та науково-методичні праці. – К., 1998.– Вип.8.