Калина
Калина звичайна, червона калина — високий гіллястий кущ2-4 м висотою з сірою корою. Пагони зеленувато-сірі з супротивними, великими(до 57 мм) бруньками. Листки до 10 см завдовжки, супротивні, майже голі. Пластинкаїх 3-5-лопатева з серцеподібною основою, зелена, з двома ниткоподібнимиприлистками, черешки довгі. Запашні квітки зібрані в плоскі кінцевіщиткоподібні суцвіття, крайові квітки великі, білі, безплідні, серединні —дрібніші, двостатеві. Чашечка з п'ятьма зубчиками, віночок (до 5 мм у діаметрі)п'ятироздільний, тичинок п'ять, маточка одна, стовпчик короткий зтри-роздільною приймочкою, зав'язь нижня. Плоди — ягодоподібні червоні,овальні кістянки (6,514 мм завдовжки і 4,5-12 мм завширшки), містять забарвленучервоним соком плоску тверду кісточку. Калина звичайна росте в підліску мішанихі листяних лісів, по берегах рік і водойм. Рослина зимостійка, тіньовитривала. Цвітеу травні — червні, плоди достигають у вересні.
Поширення
Калина — рослина лісової і лісостепової зон; у степових районахзустрічається тільки по долинах річок. Калина є звичайною рослиною лісовихценозів, у складі підліску росте розсіяно, переважно у вологих хвойних,листяних і мішаних лісах, на галявинах, в чагарниках, на вирубках, по берегахрічок, озер і боліт. Чистих заростей калина практично не утворює.
Калина має євросибірський ареал зростання. У дикому стані росте вцентральній і південній Європі, в Малій Азії, у Північній Африці, вєвропейській частині Росії. На півночі і заході Росії зустрічається рідше. Зустрічаєтьсяу Західному і середньому Сибіру, а також у східних і північних областяхКазахстану.
В Україні зростає два аборигенні види: калина звичайна та калинагордовина Калина звичайна поширена майже по всій Україні. Основні районизаготівель — Волинська, Рівненська, Житомирська, Київська, Вінницька, Хмельницька,Тернопільська, Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька, Закарпатська областіта Крим
Калина в Українській культурі
Найбільш оспіваною породою в Україні є калина. Колись у сивудавнину вона пов'язувалася з народженням Всесвіту, вогненної трійці: Сонця,Місяця і Зірки. Тому і назву свою має від давньої назви Сонця — «Коло». Інодіїї вважають символом України. Її значна поширеність на теренах України,пов'язаність із родинно-побутовими, календарними обрядами (весілля, похорони,осінній обряд «похід на калину» та ін. )
Також калина вважалась «весільним деревом» і була обов'язковоюучасницею весільного обряду. Гілками калини прикрашали столи, весільні короваї,дівочі вінки й гостинці.
Другий вид символічної спорідненості калина — Україна притаманнийнайбільше стрілецьким і повстанським пісням. Плоди калини стали символоммужності людей, що віддали своє життя боротьбі за Україну. Для українців, щовідстоювали загальнонаціональні інтереси, вели непримиренну боротьбу зпоневолювачами українського народу, девізом стало варіанти пісні С. Чарнецького,Г. Труха «Ой у лузі червона калина»:
…А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо…
Пісніпро калину
Народні пісні:
· Кущ калини
· При долині кущ калини
· Ой у лузі червона калина.
· Бреди, бреди, діду у ліс по калину.
· Ой на горі калина.
Авторські пісні:
· «Дівчина-калина» В. Кукоб
· «Одна калина» В. Куровський
Приказкипро калину
Похолодніло, риба не ловиться, калина у цвітвбирається.
Любуйтеся калиною, коли цвіте, а дитиною — колиросте.
Заливається, як соловейко на калині.
Дівчина, як у лузі калина.
Вибери собі дівку, як калинову гілку.
Весною калина білим цвітом квітує, а восени червоні ягідки дарує.
Запишалася калина, наче красная дівчина
Який кущ, така й калина, яка мати, така й дитина.
Легенди про калину
Легенда про село Калини на Закарпатті.
Давно, дуже давно те було, коли на місці теперішнього села Калинжив один господар. Називали його Данилом. А жив він під горою, що зветься Плеша.
Данило як прийшов до Калин, то оженився. У нього був один синСемен. Перші люди в Калинах звалися Куцини, а мали прийти десь із Галичини,тікаючи від татар.
А на Плеші тій розбійники мали в землянці свою криївку, В ній жилодванадцять одважних розбійників. Старшин межи ними був на ім'я Жуганар Іван. Тойяк наказав, то всі мусили його слухати. Жуганар був родом із Румунії.
Коли розбійники прийшли на Плешу, то привели з собою дівку, котраїм готувала їсти. Дівку ту називали Калиною.
Розбійники воювали по цілій околиці. А коли вертали зі своєюбагатою здобиччю, не забували про свого вірного товариша Данила. Ідуть поприхижу, зайдуть до Данила й гостять до рана.
Отак розбійники воювали за двадцять років. Але їх пильнували вжелюди з цілої Тересівки.
Розбійники бачили, що не можуть далі вільно мандрувати, й почализбиратися собі геть. Як одходили з Плеші, взяли із собою й Калину, а колизайшли в село, що вже розрослося, та переходили через цвинтар, подумали собі,як Калина буде з ними, коли самі не знають, де будуть.
Але коли Калина піде від них, то видасть їх… .
Тоді Жуганар забив Калину.
Від того часу й село звуть Калинами.
Загадкипро калину
****
Захатою у садочку,
Узеленому віночку
Тав червоних намистах
Сталапава молода.
Ізбігаються всі діти,
Щобна неї поглядіти.
Занамисто кожен – смик,
Тай укине на язик.
****
Увінку зеленолистім,
учервоному намисті,
видивляєтьсяу воду
насвою червону вроду.
****
Іне дівчина, а червоні стрічки має.
Назвинаселених пунктів, прізвища
Існує багато сіл з назвами що походять від калини.
Наприклад: Калинівка, Калинці, Калини, Калинчики, Калинки,Калінінград.
Також багато прізвищ:
Калінченко, Калінін, Калиновський, Калінкін, Калінніченко, Калина,Калиночко.
Народнамедицина
В народній медицині відома з XIV ст.
У науковій медицині застосовується кора калини Cortex Viburni яккровоспинний засіб при внутрішніх кровотечах, особливо маткових, якзаспокійливий — при істерії, а також знижує кров'яний тиск. Кора міститьглікозид вібурнін, дубильні речовини, солі валеріанової і капрілової кислот,смоли, цукри, фітостерин. Плоди використовують як сечогінний і вітаміннийзасіб, при шлункових і простудних хворобах.
У народній медицині кору застосовують при простуді, золотусі,носових кровотечах, плоди — при геморої, сік — горлових простудах, кашлі,хворобах шкіри, квітки і плоди — при склерозі, туберкульозі легень, гіпертонії,захворюванні нирок, серцевих хворобах і як потогінний засіб. Є вказівки напозитивний вплив плодів при лікуванні ракових захворювань, діатезу, виразкишлунка.
У гомеопатії застосовують есенцію з свіжої кори. У ветеринарнійпрактиці квітки й плоди використовують при лікуванні ящура, запалень слизовихоболонок верхніх дихальних шляхів і ротової порожнини тварин.
В їжу плоди калини вживають після проморожування, коли вонивтрачають гіркий смак. У народі з плодів калини готують начинку для пирогів,киселі, приправи до м'ясних страв.
Завдяки високому вмісту пектинів плоди калини використовують длявиготовлення мармеладу, їх консервують, готують наливки, лікери,фруктово-ягідні вина, застосовують, як чайно-кавові сурогати.
Плоди калини містять цукри (5-6 %), білки (0,37 %), ізовалеріановуй оцтову кислоти (2,56 %), дубильні і фарбувальні речовини, вітамін С.
Калина — посередній пізньовесняний медо- і пилконос, що даєпідтримуючий взяток. Медопродуктивність її до 30 кг з 1 га.
Плоди калини дають червону фарбу, кора — чорно-зелену, придатнудля фарбування шерсті.
Деревина жовтувато-бура з білою заболонню, використовується длядрібних виробів. Є дані про високу активність плодів проти деяких бактерій івірусів.
Калина звичайна має високі декоративні властивості як у періодцвітіння, так і при достиганні плодів. Є декоративні форми калини, з якихособливо поширена форма бульденеж — Viburnum opulus var. sterile з великимиповними сніжно-білими суцвіттями. Використовується у парках, для створенняокремих груп і живоплотів.
Калина звичайна ціниться в лісомеліоративних насадженнях якґрунтозахисна порода, а також порода, що приваблює корисних птахів.
Горіх
Горіх волоський (грецький горіх; Juglans regia L. ) — Високе могутнє дерево родини горіхових (Juglandaceae) (до 30-35м заввишки) з шароподібною, розлогою кроною.
Товстий гіллястий стовбур вкритий ясно-сіроюпоздовжиьотріщинуватою корою. Молоді пагони блискучі оливково-сірі з круглими,опушеними бруньками. Листки великі чергові (20-40 см завдовжки),непарно-перисті з 7-11 листочками, з яких верхній найбільший. Листочкицілокраї, яйцеподібні, при розпусканні рожеві, влітку темно-зелені, блискучі,зісподу матові, при розтиранні з приємним характерним запахом. Плід —несправжня кістянка, дуже різноманітної форми: від округлої до яйцеподібної (до5 см завдовжки, до 3 см завширшки). Зовнішня оболонка плода зелена, м'ясиста,внутрішня — дерев'яниста, зморшкувата, ребриста. Горіх волоський — швидкоросла,світлолюбна, теплолюбна, посухостійка рослина. Цвіте у квітні — травні, плодадостигають у вересні.
Поширення
В Україні поширений у садово-паркових культурах, у лісовихнасадженнях як плодова супутня порода, в лісосмугах і придорожніх посадках. Заготівляможлива в місцях вирощування. Назва походить від назви Волощини, звідки йоговперше привезли в Україну. Горіх волоських в дикому вигляді поширений наКавказі, в Закавказзі і Середньої Азії. Росте по ущелинах і річкових долинахокремо або групами, рідше зустрічається у вигляді невеликих гаїв. Здавніх-давен введений в культуру. Вирощують в Середній Азії, Закавказзя, Криму,Молдавії, на «Україні та Північному Кавказі.
Горіх в Українській культурі
Горіх – найцінніша і найстаріша культура в садівництві З давніх часів людям відомо, що це — найцінніший продуктхарчування. Горіхи багаті корисними для організму людини речовинами
Пісніпро горіх
· Котився горіх через дорог(Народна)
· Ішов козак яром-долиною(Народна)
· Ой ти, дівчино, з горіха зерня(Іван Франко)
Приказкипро горіх
Колизубів не маю, тоді горіхи принесли.
Молода,як горіх, так і проситься на гріх.
Бувколись горіх, а тепер — свистун.
Бувколись горіх, та звівся на сміх.
Горіхсмачний, та шкаралупа тверда.
Легенди про горіх
· Іван Франко «Легенда про вічне життя»
· На весіллі горіхами прикрашали весільний коровай, що було символомдостатку.
· Горіхами обсипали молодят щоб були здоровими та плодючими.
Загадкипро горіх
****
Воднім гнізді та чотири звізді.
****
Вмаленькім горщику кашка смачненька.
****
Іздерева виросло, а з кишені вилізло
Назвинаселених пунктів, прізвища
Прізвища:Горошенко, Горошник, Горіхвець.
Населеніпункти: Горішки. Горішні. Горошки.
Народнамедицина
калина горіх глід
У народній медицині для лікування різних хвороб використовують усічастини рослини: листки — при хворобах шкіри, як глистогінний і кровоочиснийзасіб; недостиглі плоди — при хворобах шлунка й кишечника; кору коренів горіха— як делікатний проносний засіб. Вся рослина має інсектицидні й фітонциднівластивості. Відвар листків застосовують для боротьби з павутинною міллюплодових рослин. Застосовують всередину при екземі, нейродерміт, строфулюсе,себорейному дерматиті, псоріазі, піодермітах, туберкульозі шкіри, а також призапаленні лімфатичних вузлів, цукровому діабеті, гастриті, коліті,ентероколіті, глистова інвазії, поганий апетит, для поліпшення травлення. Твердіоболонки плодів горіха містять значну кількість дубильних речовин(16-21 %) і використовуються для дублення шкур.
Глід
Глід (Crataegus) — рід чагарників або рідше невисокихдерев родини розовихПагони, як правило, забезпечені більш-менш добрерозвиненими колючками (видозмінені укорочені пагони). Листя від цільних доперистолопастних і перисторозсічене. Квітки білі, рідше рожеві до червоних,зазвичай зібрані в напівпарасольки або щитковидне суцвіття. Зав'язь нижня. Плід(т. зв. кісточкове яблуко або кістянкоподібний) часто кулястий, яйцевидний абогрушовидний, більшою частиною червоний, оранжево-бурий або чорний. .
Поширення
Близько 200 (за іншими даними, більше 1000) поліморфних видів,дико ростуть в помірних областях Північної Америки та Євразії. Глідкриваво-червоний зростає в Сибіру і Східному Казахстані. Глід колючий в дикомувигляді зустрічається в Закарпатті. На Кавказі широко поширений глід п'ятиматочковий.На Україні заготовлюють глід український і колючий. Глоди криваво-червоний іколючий широко культивуються в полезахисних смугах, придорожніх насадженнях,парках як декоративна рослина. Розмножується насінням і поросллю.
Пісніпро глід
Пізня зустріч (Генадій Желуденко)Приказки про глідЗ терну та в глід.Зашарілась наче глід достиг
Легенди про глід
В одному селі жила дівчина-красуня, яка дуже любила Глід. Якосьпобачив дівчину Бату-хан, онук Чингізхану. Покохав він її і, не домігшись взаємності,вирішив дівчину викрасти. Дівчина притислася спиною до Глоду і, як тількиБату-хан наблизився, закололась кинджалом. А в її пам’ять квіти, плоди і листяГлоду почали зображувати на жіночих кокошниках. В Стародавній Греції гілкиГлоду запалювалися на олтарі Гіменея — бога щасливого шлюбу.
Назвинаселених пунктів, прізвища
Населеніпункти: Великі глоди, Глодовиця, Глідок
Прізвища: Глід,Глоденко, Глодовий, Глодченко.
Народнамедицина
У плодах глоду криваво-червоного міститься майже 10%Сахаров, вітамінЗ, каротин, кратегусовая, яблучна і цитринова кислоти, флавоноїди (їх побільшаєв квітах), сапонини, гликозиди, дубильні речовини, а насінні — до 38%жирногоолії.
У тибетській медицині глід використовувався при хворобах печінціта жовчовивідних шляхів як жовчогінного кошти. У гомеопатії застосовуєтьсяпорівняно недавно. Лікарі-гомеопати називають глід «ліками для старого серця». Проте«старим» серце може бути в молоді по віку людей. Використовуються гомеопатичніпрепарати з глоду при серцевих болях стискає характеру, супроводжуванихонімінням лівої руки, пригніченим настроєм, навіть тривогою, прискореним(алежалюгідним)сечовиливом, при нинішньому атеросклерозі, задля зміцнення судин.
Глід дуже впливає на дихальні шляху, носоглотку, шкіру, шлунок такишківник.
Список посилань
1. uk. wikipedia. org
2. likar-trava. com
3. abetka. ukrlife. org
4. narodnatvorchist. e-joint. net
5. www. pisni. org. ua
6. fitoterapia. ucoz. ua
. ru