Бібліотекар в системі обслуговування читачів

Дипломна робота
«Бібліотекар в системіобслуговування читачів»
Вступ
Актуальність дослідження. У бібліотечній системі Українифункціонує понад 45 тис. бібліотек, які дбайливо зберігають скарби духовногожиття народів усього світу, відкривають мільйонам користувачів вічні цінності,забезпечують документно-інформаційну базу наукових досліджень для арміїнауковців та студентства, є важливим підґрунтям для підготовки високоосвіченогозагалу фахівців всіх рівнів нашої держави.
І в шумерській цивілізації, і в стародавніх царствах хетів,ассирійців, і у давньому Єгипті, а згодом і в античній цивілізації професіябібліотекаря була неймовірно престижною.
В Україні шанування книги і бібліотеки іде ще з князівськихчасів. Перші книги в Україну завіз Володимир Святий, першу бібліотеку створивЯрослав Мудрий. Були причетними до заснування бібліотек такі видатніособистості, як князь Святослав, Володимир Мономах, митрополити Іларіон та ФеодосійПечерський, Петро Могила, Петро Сагайдачний, Іван Мазепа.
Володимир Іванович Вернадський — вчений світового масштабу,ім'я якого носить найбільша книгозбірня України, скрізь, де йому доводилосяпрацювати, розпочинав справу зі створення бібліотеки.
Спираючись на підвалини бібліотечної етики як частининаціонально-просвітницьких традицій, бібліотеки і бібліотекарі України входятьу третє тисячоліття фактично з новою місією — місією сприяння зростаннюрізноманітності знань, що використовуються в суспільстві, здатності досамоосвіти і саморозвитку особи, її професійної мобільності і творчоїіндивідуальності.
Сьогодні бібліотеки під впливом підвищення рівня «інформаційності»та «інформованості суспільства», його дедалі зростаючих інтелектуальних іосвітніх потреб розширюють свою функціональну нішу, стають необхіднимиосередками інформаційного суспільства. Сучасна бібліотека як важлива частинаінформаційного простору суспільства має не лише забезпечити доступ дорізноманітності знань кожному члену суспільства, а й стати центром продукуваннянового знання.
Бібліотекарі змінили традиційні підходи до формування фондів,а електронні ресурси дали змогу відкрити нову сторінку для удосконаленнясистеми бібліотечно-інформаційного обслуговування користувачів. Бібліотекаріопановують нові технології, отримали можливість доступу через Інтернет до тихбагатств, які називаються «світові інформаційні ресурси», і розпочалиформування електронних бібліотек.
Нині бібліотека змінює своє обличчя і методи роботи,підвищуються й вимоги до професійних знань і умінь бібліотекаря. XXI століття,визначивши одним із своїх головних пріоритетів інформатизацію суспільства,об'єктивно поставило професію бібліотекаря у перший ряд найнеобхідніших інайактуальніших. Бібліотеки у відповідь на потребу суспільства стаютьпровідниками у світ інформації, інфоцентрами, інфополісами, де сконцентрованіновітні, найгрунтовніші знання та ідеї людства.
Бібліотеки всіх систем та відомств, всіх типів і видів усукупності є багаторівневою, ієрархічною системою, яка в епоху інформаційнихтехнологій трансформується в єдиний механізм, і неблагополуччя будь-якої йоголанки відбивається на діяльності інших. В цій ситуації дуже важливо зберегтидіючу мережу бібліотек, укріпити її професійними кадрами, забезпечити новітнімизразками комп'ютерної техніки, подбати про комфортність праці кожногобібліотекаря.
Запорукою успішної роботи бібліотек є їх працівники — скромні,віддані своїй професії люди з маленькою платнею, але благородною місією.Держава повинна належно оцінити їх нелегку працю, підняти престиж професії,надати їм статус науково-інформаційних працівників, забезпечити належноюоплатою праці, подбати про соціальний захист.
Інформатизаціясуспільства виявилася одним із потужних чинників, який впливає на всі професії,особливо ті, що залучені до процесу комунікації між користувачами та знанням,серед них — і на бібліотечну. Від складу кадрів та якості їхньої підготовкизалежить подальший розвиток бібліотечно-інформаційної діяльності таобслуговування читачів зокрема.
Метадослідження — дослідження ролі бібліотекаря в системі обслуговування читачів на прикладіроботи дитячих бібліотек.
Об’єктом дослідження є робота бібліотекаря.
Предметом дослідження — комплексний процесвивчення, забезпечення і розвитку цієї роботи в умовах інформатизаціїсуспільства.
Завдання даної роботи:
·  висвітлити роботу бібліотекаря зчитачами-дорослими;
·  розкрити роль бібліотекаря в процесіінформатизації обслуговування читачів;
·  охарактеризувати роботу бібліотекаряз читачами-дітьми;
·  проаналізувати особливості роботибібліотекаря з читачами в умовах інформатизації дитячих бібліотек.
1.Робота бібліотекаря з читачами в умовах інформатизації 1.1 Маркетинг бібліотеки черезпрофесіоналізм бібліотекарів
П'ять законів бібліотечної справи, сформульовані у 20-х рр.ХХ ст. Індійсь/>ким бібліотекарем та філософом С.Р. Ранганатаном,є переконливим доказом того, що маркетинг ще на початку розуміли як інтегральнучастину бібліотечної роботи. Динаміка бібліотечних та інформаційних послуг,включаючи і віртуальні бібліотеки, у П'яти законах Ранганатана вираженанадзвичайно точно, навіть за умов, що слова «книга» та «читач» не обов'язковорозуміти буквально.
Книги слід використовувати.
Кожному читачеві свою книгу.
Кожній книзі свого читача.
Бережіть час читач.
Бібліотека — це організм, що постійно зростає. [30, C 21-23]
Коли клієнт приходить до бібліотеки у якійсь потребі, вінчасто не знає, де йому шукати «свою книгу» (за другим законом Ранганатана). Частоцей закон (сучасною мовою, кожній людині — потрібну їй інформацію, незалежновід форми подачі) не реалізується, тому що людина не є добре поінформованою пропослуги, що бібліотека має йому надавати. Читач може знати про існуваннябібліотеки, він навіть може нею користуватися, але він все ще не знає достатньодля того, щоб отримати «свою книгу». На практиці, навіть досвідчений користувач- часто «новий користувач», коли йому потрібна інформація з нової для ньоготеми.
Також закон «Кожній книзі свого читача» вимагає від персоналубібліотеки активного маркетингу, особливо, коли все більша і більша частинамаркетингу видавців концентрується на все меншій і меншій кількостібестселерів, коли дрібні видавці, які не мають достатньо грошей для великихмаркетингових кампаній, випускають книги важливого змісту, але з поганоюрекламою, і коли розважальні Інтернет-портали витіснили важливіші сторінки.
«Бережіть час читача». Це передбачає, передусім, що «читач»має достатньо інформації про послуги бібліотек, і він знає достатньо, щобприйти туди одразу, розуміючи, що саме бібліотека найкраще може задовольнитийого потреби. По-друге, це передбачає, що користувач водночас знає і хочепросити допомоги у бібліотекарів, коли він не може самотужки знайти те, щошукає. По-третє, такий читач повинен мати інформацію щодо можливості свогопошуку.
Щоб реалізувати закони Ранганатана, потрібне зіткнення, «зустріч»читача і книги. Читач — динамічний елемент «сутички» — тоді як книга єстатичним елементом доти, доки читач не знайде її. Але зустріч часто невідбувається без активного посередника, працівника бібліотеки. Якщо працівникипросто видають необхідні книги, пасивно виконуючи замовлення клієнта, і не єінтерактивними, то закони Ранганатана не реалізуються.
Можна сказати, що П'ять законів бібліотечної справиРанганатана охоплюють сутність бібліотечної роботи, об'єднуючи обслуговуваннята маркетинг, роблячи їх доступними та помітними, інтегруючи бібліотечніпослуги в життя спільноти та людей, що там живуть.
Політика обслуговування не просто підтримує імідж черездружнє, позитивне ставлення. Вона також дає орієнтовані на споживача причинищодо деяких заборон, що необхідні у бібліотеці. Коли заборони базуються на нечітко визначеній політиці обслуговування, їх можна пояснити з точки зоруорієнтованості на клієнта. Замість того, щоб зосереджуватися на правилах,бібліотека зосереджується на орієнтації на споживача. Якщо хтось замовляєкнижку, що видана іншому користувачу та її термін повернення прострочено,бажано якнайскоріше нагадати боржнику, що на неї чекають інші. Правилобібліотеки — надати читачу книгу, коли вона йому потрібна. Саме тому, необхіднонаголосити на рівних правах споживачів, на зобов'язанні одного користувача щодоіншого повертати книжки не пізніше визначеного терміну, та на праві іншогоклієнта отримати замовлену книгу вчасно. Кожне правило чи заборона, невиправдане з точки зору інтересів клієнта, має бути відкинуте бібліотекарем якнепотрібне та шкідливе для іміджу. [36, C 11-14]
Бібліотечні послуги не будуть корисними якщо міцнимфундаментом для них не є щоденна робота, щоденне спілкування бібліотекарів зклієнтами, тобто — моменти істини.
Центральне в даному питанні — це поширення доброго, активногоіміджу послуг через щоденну інтеракцію бібліотекаря із споживачем, що не можебути компенсоване ніякими рекламними зусиллями, навпаки, маркетинг без іміджупослуг лише підриває довіру.
Імідж послуг бібліотеки (в першу чергу завдякибібліотекарям), що необхідний для маркетингу, лише розвивається з часом, крокза кроком, після кожної зустрічі />бібліотекаря з читачем. Цепостійний «накопичувальний» процес, реальна довготривала стратегія, якавимагає, щоб кожна сторона (бібліотекарі і читачі) вкладала туди свій внесок.
Все починається з того, в чому ми беремо участь, тобто, колиобслуговуємо читачів за кафедрою або ходимо поміж полиць. Атмосфера — цецентральний елемент іміджу бібліотеки, і спосіб перебування тут працівників,те, як вони спілкуються — є ключовими у створенні атмосфери. Як частотрапляється, що бібліотекарі сидять за своїм столом чи ходять поміж полиць,вони начебто на місці, але відсутні, зайняті якоюсь іншою справою, аборозмовляють один з одним? Слід не сидіти на своєму місці, а ходити навколо,бути чутливими до сигналів від читачів, бути готовими запропонувати допомогу.Іншими словами, кожен бібліотекар — це «хазяїн/хазяйка бібліотеки». Кожен читач,що приходить до бібліотеки має почуватися довгоочікуваним гостем. [32, C 8-10]
Обслуговування повинно бути не тільки приємним а й, в першучергу, якісним.
Бібліотекар повинен бути компетентним, досвідченим ісправляти приємне враження. Тобто всі якості разом і ні в якому разі не окремо.Наприклад, позитивне враження від приємного обслуговування ще не означає, щообслуговування було якісним.
Для того щоб кожен працівник бібліотеки міг належним чиномвиконувати свої обов’язки йому потрібні можливості. Причини неякісногообслуговування можуть бути найрізноманітнішими. Можливо бібліотекареві не далинеобхідних інструкцій до дії, достатньої інформації про послуги і ресурси йогобібліотеки та інших, як, втім, і впевненості в собі та сміливості бутиініціативним. Можливо, керівництво бібліотеки розробило добру систему послуг тамаркетингову стратегію. Напевне, воно навіть ознайомило з цим керівниківпідрозділів. Проте втілення не спрацювало, тому що працівники не мали потрібнихповноважень. Якщо послуга не функціонує на рівні безпосередньо обслуговування,тоді решта зусиль марні, і їхній ефект скоро скінчиться. Як вже зазначалосьвище, кожна зустріч бібліотекаря з читачем — це момент істини, і, що щеважливіше, момент можливості, можливості для взаємодії. Ключовою позицією тут є- позиція керівника підрозділу. Якщо вони погано працюють над реалізацією,найліпші стратегії згори зведуться до нуля. Бібліотека в такому разі втрачаєбагато можливостей. Кожен окремо взятий працівник бібліотеки не мусить знати,як робити все. Але кожен окремо взятий працівник бібліотеки має знати достатньопро послуги бібліотеки, бути здатним вчасно і за власною ініціативоюзапропонувати, іншими словами продати, ті послуги, з яких читач може матидодаткову цінність, та направити його до того фахівця, який зможе ці послугиналежним чином забезпечити. [31, C 3-8]
Добре підготовлені бібліотекарі можуть популяризуватибібліотеку навіть не на робочому місці. Кожен такий працівник має власну мережузв'язків (родичів, друзів, сусідів). В ідеалі, маркетинг бібліотечних послуг,крім того, що це метод роботи, є також і способом життя. Добре, колибібліотечний працівник завжди і всюди пам'ятає, що вона репрезентує бібліотекунавіть тоді, коли він в іншому місці опиняється в ролі споживача і впливає наімідж бібліотеки. Чим менша спільнота, тим важливіша роль саме такогоособистісного маркетингу.
/>З іншого боку, той факт, що людинузнають як бібліотечного працівника, може мати неабияку цінність для бібліотеки.Наприклад, кілька працівників певної міської бібліотеки мають звичку казати, девони працюють, коли представляються, незалежно від того, де відбуваєтьсязустріч. Таким чином, читачів вже побільшало. Ця бібліотека має суттєвуперевагу у порівнянні з тими бібліотеками, де бібліотекарі вважають за кращезамовчувати своє місце роботи, або навіть відмежовуються у сфері приватногожиття від тієї спільноти, для якої вони працюють.
Обслуговування читачів передбачає, що кожен бібліотекар знаннята широкий погляд на те, що необхідне у виконанні щоденної роботи також тому,що насправді це вимагає постійного прийняття рішень. Суттєвий елемент якостібібліотечних послуг — це здатність приймати бібліотекарем індивідуальні рішенняз точки зору потреб читача. Саме такий рівень прийняття рішень бібліотекаремможе бути важливішим для іміджу бібліотечних послуг, ніж будь-якаспеціалізована кампанія, що покликана рекламувати бібліотеку.
Правилом у всіх ситуаціях, що стосується сфери послуг, єтаке: якщо бібліотечний працівник не знає, що вчинити у конкретній ситуації іне має можливості прокунсультуватись з більш досвідченим фахівцем, він муситьробити те, що читач вважає за краще. Пізніше, щоб підготуватися до майбутніхподібних ситуацій, бібліотекар може перевірити, що він мав зробити. Працівникбібліотеки, який починає активно наполягати на своїй лінії вирішення того чиіншого питання і виправдовуватися, витрачає час клієнта та значною міроюпогіршує враження про здатність бібліотеки надавати якісні послуги.
Суттєвим елементом у побудові якісної системи бібліотечногообслуговування є турбота кожного бібліотекаря про кожного читача. Це такожвимагає цілеспрямування бібліотечних фахівців. Якщо, наприклад, це неможливочерез недостатні знання бібліотекаря, щоб визначити, що саме потрібно читачеві,треба з ним домовитися про те, як довго має він чекати відповіді і яким чиномвін дізнається про результати. Якщо на це потрібно більше часу, ніж очікувалосяспочатку, бібліотекар повинен з ним зв'язатися і розповісти, як ідуть справи вйого справі. Бібліотекар своїми діями має показувати клієнту, що він піклуєтьсяпро нього (читача) і що для вирішення його проблеми він робить все можливе.Турбота бібліотекаря про читача також вимагає зворотного зв'язку з ним.Дослідження користувачів також потрібні, але якщо зворотній зв'язок має місцелише після досліджень, що відбуваються раз на два-три роки, бібліотека не можездобути для себе якусь цінну інформацію або отримує її надто пізно. Читач маєвідчувати, що питання зворотного зв'язку сприймається серйозно, і він муситьотримувати відповіді найліпше одразу, але якщо одразу це зробити неможливо,треба домовитися про те, як скоро з ним зв'яжуться. [29, C 59-67]
Фундаментальним питанням в обслуговувані бібліотекарямичитачів є виправлення. Навіть у найкращій системі трапляються помилки, щосьробиться неадекватно чи неправильно з точки зору клієнта. Тому те, яквиправляються недоліки, дуже важливо.
В кожної бібліотеки, як правило, є своя власна, перевіреначасом, політика обслуговування клієнтів.
Незважаючи на те, які саме послуги надаються, фактори, якіможуть зашкодити їхньому іміджу, в основному ті самі. Найважливішими з них длякожного бібліотекаря є такі.
· Турбота:людина відчуває, що бібліотекар візьметься вирішувати її проблеми.
· Спонтанність:людина відчуває, що працівники бібліотеки хочуть їй допомогти і можуть прийнятирішення, зумовлене ситуацією, а не просто підуть і принесуть книжку.
· Розв'язанняпроблем: людина відчуває, що бібліотечні працівники знають, як треба виконуватисвою роботу.
· Виправленняпомилок: людина відчуває, що якщо щось не спрацьовує, завжди є хтось(бібліотекар), хто зробить все можливе, щоб виправити помилки.
Цікаве зауваження: лише один із цих чотирьох факторів, розв'язанняпроблем, є суто професійним за своєю природою. Три решта вказують на значущістьспілкування у сфері послуг. Бібліотекар має бути здатним відчувати кожнуситуацію.
Послуги мають надаватися і таким чином, щоб кожен членспільноти був читачем бібліотеки, незалежно від того, чи він користується нею,чи ні.
Існує кілька порад для менеджменту послуг в бібліотеках.Основні чотири правила для кожного бібліотекаря виглядають так:
· Загальнийпідхід. Люди створюють і підтримують добрі та тривалі контакти. Бібліотекарімають діяти як консультанти, які готові виконувати свою роботу тоді, коли читачїх потребує і таким чином, як цього бажає сам читач.
· Аналізпопиту. Бібліотекар, який безпосередньо контактує з читачами, муситьаналізувати потреби, цінності, очікування та побажання читачів.
· Контрольякості. Кожен бібліотечний працівник, що надає клієнтам послугу, має водночасчітко контролювати належну якість цієї послуги.
· Маркетинг.Бібліотекар, який контактує читачем, має водночас надавати послугу та займатисяїї маркетингом. [14,C 7-8]
Отже, ми визначили, що взаємодія та діалог/>бібліотекаря з клієнтом — це ключ до успішного/> обслуговування і,як результат — ефективного функціонування кожної бібліотеки. Кожен такийвипадок створює імідж бібліотеки. Саме бібліотекарі визначають те, яким будерезультат маркетингових зусиль. Якщо імідж, який у людей склався після досвідукористування бібліотечними послугами, поганий, маркетингові зусилля можутьпрацювати проти себе і ще більше погіршувати імідж. Зміст маркетинговогопослання має відповідати дійсності, тій якості обслуговування, що отримуютьклієнти від бібліотечних працівників. Поліпшення іміджу починається зполіпшення рівня надання послуг.
1.2 Рольбібліотекаря в процесах інформатизації обслуговування читачів
У кожній країні в різні періоди бібліотеки виконували важливудуховну місію — бути дзеркалом і пам'яттю народу, держави, центрами їхньоїдуховності.
Історія України невіддільна від історії її бібліотек.Книжність, освіченість — одна з характерних рис українців. Грамотність широкихкіл українського народу засвідчена багатьма істориками. Цього не можна було бдосягти без створеної нашим народом розвинутої системи освіти ікнигозберігання. Накопичені на протязі багатьох століть книгозбірнями України,унікальні пам'ятки відкривають широку дорогу до знань, до духовногосамовдосконалення мільйонам наших співгромадян.
Розкриваються шляхи реалізації Закону України «ПроНаціональну програму інформатизації», питання розробки і прийняття державноїпрограми «Електронна бібліотека». Намічені підходи до вирішення питаньзбереження бібліотечних фондів, розглянутий вплив Міністерства культури імистецтв України на підтримку престижу бібліотек в суспільстві. [2, C 8-9]
Сучасне суспільство характеризується стрімким зростаннямінформаційних систем та розвитком їх мереж, що безпосередньо впливає наполітичне мислення представників законодавчої і виконавчої влади. В Україніхарактерним виявом визнання важливості цих процесів, створенням умов длязадоволення інформаційних потреб населення стало прийняття у 1998 році Закону «ПроНаціональну програму інформатизації». Він визначає загальні принципи державноїполітики у сфері інформатизації суспільства, а також пріоритети розвиткугалузей економіки, соціальної сфери, науки, освіти, культури.
Законом покладається на державу регулювання процесівінформатизації суспільства, забезпечення системності, комплексності іузгодженості їх розвитку в країні.
Прийняття Закону обумовило визначення основного пріоритету устратегії розвитку бібліотек — розробку і затвердження Державної програми «Електроннабібліотека» як підпрограми вищеназваної національної.
Проект програми розглядався Національним агентством з питаньінформатизації, пройшов експертизу і визнаний як такий, що відповідає вимогам іпотребам суспільства. Він готувався піл керівництвом Міністерства культури імистецтв, міжвідомчою робочою групою з представників національних бібліотек,бібліотек загальнодержавного рівня, органів державного управління і висвітлюєрізні аспекти створення національної системи електронного інформаційно-бібліотечногоресурсу.
Свідченням визнання державою за бібліотеками пріоритету упитаннях інформатизації серед усієї галузі культури є постанова КабінетуМіністрів України №431 від 22 березня «Про затвердження державних замовниківНаціональної програми інформатизації на 1999 рік», в якій передбачаєтьсяфінансування бібліотек окремою позицією і обумовлюються державні замовники.
Що це дає бібліотекам України? Перш за все — гарантованедержавне фінансування програми, якщо не сьогочасне, то, принаймні, у найближчійперспективі. Друге — визнання місця бібліотек в інформатизації суспільства.Крім того, такий підхід до ролі бібліотек на національному рівні є Прикладомпри розробці регіональних програм, в яких бібліотеки також мають стати одним злідерів у інформатизації регіонів.
Державна програма «Електронна бібліотека» включає по сутітрадиційні завдання для бібліотек і бібліотекарів, типові для усього світу:
· створенняцентру корпоративної каталогізації;
· формуваннябаз даних національної бібліографії України;
· максимальноповне забезпечення доступу користувачів до інформаційних ресурсів тощо.
Безумовно, у сучасних умовах темпи просування бібліотек нашоїдержави у світове інформаційне суспільство бажають бути кращими. Але як би тамне було, практично в усіх бібліотеках загальнодержавного і регіонального рівнявідбуваються певні зрушення:
· збільшуєтьсякількість користувачів Інтернет, поліпшуються умови їх роботи;
· прибібліотеках створюються Інтернет-класи;
· зростаєкількість звернень до існуючих Wеb-сторінок, що належать окремим бібліотекам.
Сукупний обсяг записів у базах даних регіональних бібліотекдорівнює більш ніж двом мільйонам одиниць, що вдвічі більше, ніж у минуломуроці. Але існує багато проблем, розв'язання яких вимагає тривалого часу,державної підтримки та додаткових зусиль фахівців з бібліотек різних систем івідомств.
Найгостріша з них — проблема лінгвістичного забезпечення.Адже без вирішення цієї проблеми неможливо організувати пошук інформації уелектронних потоках як на національному, так і на регіональному рівнях, тимбільше — увійти у глобальні світові мережі. [27, C 10-19]
Проблема створення нормативних файлів є надзвичайноактуальною для бібліотек України, оскільки по суті розробки здійснюютьсярізними бібліотеками самостійно, а при застосуванні існуючих в світі словниківпредметних рубрик виникає ряд проблем через термінологічну неузгодженість. Томув Україні минулий рік пройшов в активних пошуках шляхів створення національногофайлу предметних рубрик, який би відповідав загальним принципам предметизації,прийнятим у світі. Цю роботу ведуть Національна парламентська бібліотека таНаціональна бібліотека ім. В. Вернадського, дотримуючись основоположнихфункцій словника: комунікативної, веріфікаційної, енциклопедичної іпрототипної. Саме остання — прототипна функція — дозволить бібліотечнимфахівцям будь-якої бібліотеки України використовувати словник для створеннявласного файлу предметних рубрик, що при корпоративній каталогізаціїзабезпечить уніфікацію предметного пошуку.
Отже, наступним пріоритетом політики Міністерства щодобібліотек є підвищення їх ролі і престижу в суспільстві.
Допомогу в цьому надав встановлений Указом Президента УкраїниЛ.Д. Кучми Всеукраїнський день бібліотек. Це нове державне святопривернуло увагу і владних структур, і засобів масової інформації до бібліотекі бібліотечних працівників.
Воно поставило бібліотечну справу в цілому на вищий щабель упорівнянні з іншими галузями культури, надало бібліотекам можливість заявитипро себе всьому суспільству, усій країні.
У останні роки в теорії і практиці бібліотечної іінформаційної діяльності став вживатися термін «інформаційне суспільство».Періодично спалахує полеміка по трактуванню даного поняття. Однак його сутьзавжди залишається незмінною інформаційне суспільство — це суспільство, в якомуінформація має статус ресурсу, і існують комунікації, в яких інформація існує. [35, C 2-5]
Процес формування інформаційного суспільства не минув ікраїни СНД. Інформація все більше стає ресурсом, причому таким, що дорогокоштує і соціально значущого. Незважаючи на кризові явища в економіці ісоціальній сфері, національний інформаційний потік росте, зростає також часткаіноземної інформації в формуванні національного інформаційного простору. Узв'язку з цим значно зростає роль повторного інформаційного потоку — різнихбібліографічних і реферативних баз даних (БД), які є, насамперед, засобомдоступу до першоджерел інформації, не втрачаючи при цьому власне значення. Всебільш поширеними стають так звані нетрадиційні форми інформації, такі якрізноманітні фактографічні та повнотекстові БД, експертні і лінгвістичнісистеми, програмне забезпечення. Ці форми існування інформації стають не меншпопулярними, ніж традиційні, а часто витісняють їх.
У подібних умовах виключно важливу роль грає системакомунікацій, в яких існує інформація: інститути, що створюють інформацію,канали її поширення і передачі, інститути, що забезпечують збір, обробку,зберігання і використання (поширення) інформації. Одне з головних місць цієїсистеми посідає бібліотека. [20, C 38-40]
Інформаційне суспільство пред'являє до бібліотеки, якінформаційного інституту нові вимоги, не властиві традиційним бібліотекам:
· забезпеченнявільного доступу до національних і світових інформаційних ресурсів на рівніповторної інформації;
· організаціягарантованої доставки першоджерел з національних, зарубіжних, міжнароднихінформаційних центрів;
· забезпеченнядоступу до найбільш цінною профільною БД різних видів;
· забезпеченнядоступу до міжнародних інформаційних систем;
· забезпеченнявидаленого доступу до інформаційних ресурсів бібліотеки і доставка копії абооригіналів першоджерел з фонду бібліотеки;
· наданнякваліфікованої допомоги бібліотекарями в пошуку і отриманні інформації всвітовому інформаційному просторі.
Розвиток світових інформаційних комунікацій і інтеграціянаціональних інформаційних ресурсів в єдиний глобальний інформаційний простірна основі Internet покладає на бібліотеку і бібліотечних працівників додатковізадачі по навігації по національних і світових інформаційних ресурсах.
Традиційна бібліотека, основною задачею якою є збереженнядокументів та їх використання, не в змозі виконати перераховані вимоги. Длятого, що б відповідати вимогам, що пред’являються до бібліотеки сучаснимсуспільством, необхідно піддати її трансформації в сучасну інформаційнуустанову, бібліотека повинна стати відкритою.
Відкрита бібліотека — це бібліотека, яка, з одного боку,забезпечує своїм користувачам вільний доступ до національних і світовихінформаційних ресурсів, з іншого боку, що надає свої ресурси до вільноговикористання видаленим користувачам, тобто доступна через систему електроннихкомунікацій. Для здійснення подібної трансформації бібліотечним фахівцямнеобхідно вирішити комплекси проблем організаційних і технологічних.
Перший передбачає рішення наступних задач:
· реорганізаціясистеми управління бібліотекою;
· перебудовафункціональної структури бібліотеки;
· перепідготовкаі навчання кадрів в бібліотеці;
· навчаннякористувачів бібліотеки;
· встановленнявідносини з іноземними і національними партнерами;
· вивченнясвітового інформаційного простору з метою розшуку і, по можливості, придбаннянайбільш цінних інформаційних ресурсів;
· змінапринципів комплектування колекції документів, ведення довідково-інформаційноїроботи,/> обслуговування користувачів та інші. [11, C 10-11]
При рішенні комплексу технологічних проблем фахівцямнеобхідно вирішити наступні питання:
· автоматизуватипроцеси всередині бібліотеки;
· забезпечитидоступність інформаційних ресурсів бібліотеки через автоматизовану/>систему;
· підключитиавтоматизовану/> систему бібліотеки до глобальної системикомп'ютерних комунікацій Internet;
· забезпечитидоступність інформаційних ресурсів бібліотеки для видалених користувачів.
Перший комплекс проблем вирішується в індивідуальному порядкуз урахуванням умов і можливостей конкретної бібліотеки і підходів до йогорішення може бути дуже багато. Крім того, вирішення цих завдань не спричиняєвеликих матеріальних витрат, що саме по собі важливе.
Життя, однак, змушує мати справу з електронним документом, іось на світло з'являється неологізм на зразок незграбної «інформаційної речі»або зовсім сміхотворного «бездокументарного документа», що став, проте,офіційним поняттям Цивільного Кодексу України.
Адепти «принципово нових теоретичних положень» дивним образомне помічають протиріч і невідповідностей у власних твердженнях.
Допустимо, «публікація» краще за «документ». Ну давайте нахвилину забудемо про те, що унікальну частину бібліотечного фонду складаютьякраз неопубліковані, а в їх числі документи типу манускриптів, що не публікуються.У цьому випадку «документалістична» концепція перетворюється в «публікаціоністичну»,але ніяк не в інформаційну. Погодимося, що половина запитів вже доводиться нена паперовий, а на електронний документ, адже на документ же, а не наінформацію в чистому вигляді.
Ті, хто визначає документи як носії первинної інформації,повинні визнати, що принаймні газети підпадають під це визначення однозначно, іїх віднесення не до документів, а до деяких «інших джерел інформації» явнонекоректно. З іншого боку, зведений звіт, хоч і містить повторну інформацію,залишається службовим документом.
Отже, альтернатива «документу» відсутня. А отже, мова повиннайти не про заперечення «документалістикою парадигми бібліотеки», а про розробкуспецифіки бібліотеки нового вигляду — бібліотеки електронної, тобто, що маєелектронний фонд, електронний каталог, електронну матеріально-технічну базу, алеяк і раніше реального бібліотекаря і користувача. Так і електронної такабібліотека буде не повністю. У ній зберігається традиційний фонд, причому вінбуде поповнюватися доти, поки в світі не припиниться книговидання (покиспостерігається тенденція до його зростання, а не скорочення), з'являється йоговельми своєрідна частина під фонд електронних документів. Задача бібліотекаря-фондовикавизначити в кожному випадку оптимальну частку машино-людино-сприймаємихдокументів, критерії відбору того або іншого їх вигляду, виходячи при цьому зкритеріїв повноти/> обслуговування (оперативність задоволеннязапитів) і вартісних вимірників. Загальна політика формування фонду при цьомудоповнюється вимогою комфортності: один і той же документ один />читачхоче мати в друкарському, а іншій в електронному вигляді, третій потрібнавласна ксерокопія; бібліотекарі, отже, прагнуть до оптимального задоволеннязапиту не тільки на зміст, але і на форму документа. У цілому ж бібліотечнефондоведення лише модернізується, але його принципи і закони продовжують діятиу всьому об'ємі. [26,C 159-161]
Особиста присутність користувача в бібліотеці стає все меншобов'язковою. З'явився «видалений користувач». І чудово: в читальному залібібліотеки все більше вивільняється вільних місць. Відвідування читального залуперестає бути прикрою необхідністю, нарешті зал стає бажаним місцем длялюбителів аромату бібліотечних книг, особливої бібліотечної атмосфери, місцемспілкування духовно рідних душ. Він, як і аванзали, конференц-зали, повинен залишитисяу високоавтоматизованій бібліотеці.
В ряді випадків бібліотекареві також нема чого приходити вбібліотеку. Його робоче місце, так само. як і у все більшого числа читачів,може знаходитися вдома — при умові, що він повністю виконує свої службові функціїінфонавігатора, або лоцмана книжкових морів.
Бібліотека нового типу зазнає (робота бібліотекаря), якбачимо, вельми помітних змін. Але це і природно — відбувається інформаційніреволюція.
У зв'язку з цим виключно важливо зазначити, що бібліотеки ібібліотекарі завжди були гостинні до будь-яких видів і форм документів. У них іпо цю пору відмінно сусідствували папірус і мікрофільм, книжковий кодекс і CD-ROM.Протягом віків під впливом нових видів документів мінялася бібліотечнатехнологія, але зберігалася суть бібліотечного процесу. Ця закономірністьвиявляла себе протягом декількох тисячоліть, і, треба вважати, бібліотекаспокійно переживе сучасний бум електронних документний технологій і буде чекатинастання наступного етапу в розвитку документний комунікацій. Але длязабезпечення цього спокою, нашим сучасникам, звичайно, треба багатопопрацювати. [42,C 119-122]
Будемо, пам'ятати, що точно такий же, як у нас, психологічнийшок перед напливом нових видів документів випробовували і середньовічні ченці вскрипторіях перед друкарською машиною, і американські бібліотекарі середини їдучоговіку, що обізвали Френсиса Райдера, що уперше встановив в 1954 р.комп'ютер в бібліотеці, «руйнівником бібліотечної справи».
Тих, хто висловлює песимістичні твердження про майбуттябібліотек бібліотекар Конгресу США Джеймс Біллінгтон характеризує як футуристіві утопістів, які «взагалі про багато що думають, і коли вони стараються діятивони роблять великі помилки». «Центральною частиною бібліотеки» він вважаєбібліотекарів, їх роль, з його слів, «під час електронної ери, яка розвиваєтьсятак швидко,… важливіше мати комп'ютери і всі ці інформаційні ресурси всерединібібліотеки і як можна більше», але без традиційних книг ми будемо створюватиновий тип людини, який поступово стане extension of the computer продовженням,складовою частиною комп'ютера.
«Дуже важливо, щоб існувала можливість мати одночасно ікниги, і нові бази даних, знань, інформації і т.д. В майбутньому, по-моєму,виникне розподіл праці між книгами і комп'ютерами… І останнє, саме головне,звичайно, це збереження професії бібліотекарів саме в зв'язку з повіннюінформації через Інтернет.» [12, C 9-12]
Ця позиція зважена, ця позиція професіонально грамотна.Бібліотеки не будуть муміфіковані, вони як і раніше залишаться для суспільствакорисними, але не копалинами. А бібліотечний фонд частиною кумулірованний,частиною що розосередився, частиною книжковий, частиною електронний, буде як іраніше складатися з документів. Альтернатива документам відсутня.1.3 Внесок бібліотекаря вформуванні інформаційної культури читачів
В наш час практично не можна назвати сферу людськоїдіяльності, яка не зазнала б залежності від ринку інформації і не мала бпотреби у використанні новітніх інформаційних технологій. Все це в значній мірізмінює уявлення, погляди, поведінку, спосіб життя і мислення сучасної людини іставить до неї нові вимоги, найважливішою серед яких є опанування інформаційноюграмотністю, інформаційною культурою.
Під інформаційною культурою треба розуміти такий рівеньінформаційної підготовки, який дозволяє людині не тільки вільно орієнтуватися впотрібному інформаційному середовищі, а й брати участь у його формуванні таперетворенні, сприяти інформаційним контактам.
Категоріями інформаційної культури особистості можна вважатиїї вміння формулювати свою потребу в інформації, ефективно здійснювати пошукнеобхідної інформації в усій сукупності інформаційних ресурсів, переробляти істворювати якісно нову інформацію, вести індивідуальні інформаційно-пошуковісистеми, відбирати та оцінювати інформацію, а також — здатність доінформаційного спілкування і комп'ютерну грамотність.
Останнім часом стверджується погляд на бібліотеки як наорганічну частину інформаційного середовища суспільства. До їх величезнихінформаційних ресурсів додаються комп'ютери, програмні засоби, машиночитаніджерела інформації, а можливість підключення до міжнародних комп'ютерних мережзбагачує їх ще й світовими інформаційними ресурсами. Формування інформаційноїкультури читачів, яка включала б не тільки традиційну бібліотечно-бібліографічнукультуру, але й вміння оперувати інформацією з використанням сучаснихкомп'ютерних засобів, тобто поєднувала б традиційний бібліографічнийінструментарій з комп'ютерними засобами, є однією з головних функцій сучасноїбібліотек і бібліотекарів. Для її реалізації бібліотекарі повинні перейти відтрадиційної пропаганди бібліотечно-бібліографічних знань серед читачів до їхцілеспрямованої інформаційної освіти. [15, C 4-6]
Виховання інформаційної культури особистості взагалі єсуспільною проблемою. Тому при організації цієї роботи бібліотекарю обов'язковотреба враховувати:
· ступіньрозвитку науково-інформаційних та бібліотечно-бібліографічних ресурсів міста(району) в цілому, а також кожного окремого закладу, причетного до цієї справи;
· брати доуваги розгалуженість системи інформаційної освіти та її спадковість;
· наполегливорозвивати координаційні та коопераційні внутрішньовідомчі і міжвідомчі зв'язки.
Процес формування інформаційної культури є комплексним і маєздійснюватися бібліотекарем у п'ятьох взаємозв'язаних напрямах:
1) робота з удосконалення комплектування та розкриттябібліотечних фондів;
2) систематичне вивчення динаміки інформаційних потребчитачів, особливо пов'язаних з ціннісно-орієнтаційною, пізнавальною, виробничоюдіяльністю;
3) створення комфортних умов для задоволення інформаційнихпотреб читачів;
4) удосконалення роботи по підвищенню рівня бібліотечно-бібліографічнихта інформаційно-комп'ютерних знань;
5) популяризація та реклама інформаційних послуг бібліотекисеред населення. [37,C 15]
Таким чином, вся діяльність бібліотекарів направлена напідвищення інформаційної освіти суспільства. Проте суто інформаційнаграмотність та її розповсюдження серед користувачів бібліотеки передбачає, щокожен бібліотекар буде працювати в таких напрямах:
· ознайомленнячитачів з можливостями та інформаційно-документальними ресурсами бібліотеки;
· вихованнядовірливого ставлення до неї;
· бажаннястати її постійними відвідувачами;
· формуванняу читачів знання основних інформаційних джерел та навичок їх використання;
· формуваннянавичок у сфері бібліотечно-бібліографічних та інформаційно-комп'ютерних знань;
· ознайомленняз інформаційними послугами бібліотеки;
· ознайомленняз провідними книгосховищами світу, архівами, музеями, центрами інформації тадокументації, банками даних і базами знань, існуючими інформаційними системами,віртуальними бібліотеками глобальної комп'ютерної мережі;
· можливостямивикористання інформаційних ресурсів за межами бібліотеки; навчання читачівкористуванню інформаційно-пошуковою системою (ІПС) в традиційному таавтоматизованому режимах;
· їхознайомлення з методами аналітико-синтетичної обробки документів і переробкиінформації. [34,C 49-51]
Процес формування інформаційної культури читачів потребуєдиференційованого підходу, підбору методик і програм навчання з урахуваннямпрофесійної спеціалізації читачів, рівня їх інформаційних потреб таінформаційної підготовки, наявними навичками володіння комп'ютерною технікою. Особливемісце в цій роботі бібліотекаря з різними категоріями читачів належитьдержавним публічним бібліотекам. По-перше, ці бібліотеки відвідують читачі,різні за віком, рівнем освіти, професійною кваліфікацією та ін. По-друге,діапазон інформаційних потреб, запитів читачів, що звертаються в бібліотеку, необмежений. Тому організацію заходів по інформаційній освіті в ЦБС доцільнопроводити в 3 рівнях:
1. Традиційненавчання користуванню бібліотекою (бібліотечна орієнтація), що обмежуєтьсянаданням інформації про фізичне розміщення фондів і обладнання, про існуючу вбібліотеці систему обслуговування;
2. Бібліографічненавчання, що передбачає навчання методам пошуку інформації і вивченнябібліографічних джерел;
3. Навчаннячитачів користуванню інформацією на новітніх носіях, електронними базами данихіз застосуванням комп'ютерної техніки.
Зміст, форми і методи інформаційної освіти читачавизначаються не тільки рівнем його культури читання або професійними потребами,але й умовами праці в бібліотеці, нерідко ситуативними методами обслуговування:
· в однихвипадках бібліотекар може популярно роз'яснити правила розстановки книг наполицях, принципи користування алфавітно-предметним покажчиком досистематичного каталогу і картотеки статей;
· в інших — необхідне знайомство з відповідними державними стандартами і документацією, щорегламентують правила опису видань;
· а вдеяких — проводити практичні заняття по бібліографічному опису, пошуку книг заокремою тематикою або якогось видання за допомогою ДБА, по користуваннюкомп'ютерною технікою і т.і.
Форми навчання відрізняються способом передачі інформації,широтою охоплення аудиторії: це виставки, огляди, консультації, бібліографічніуроки, екскурсії, дні бібліографії, путівники, методичні поради та ін. Відомо,що перевагу читачі надають найменш заформалізованим заходам, до яких можнавіднести:
· оглядовіекскурсії по бібліотеці і стислі лекції з основ інформаційного пошуку длячитачів, що тільки-но записались;
· наданнячитачам можливості самостійно навчатися з використанням аудіо і відеокасет;
· розповсюдженняпутівників по фондам і каталогам, пам'яток читачам для самостійної орієнтації;
· розвитоксистеми наочних засобів оповіщення про структуру бібліотеки, її довідково-пошуковийапарат;
· підготовкаі видання методичних порад по користуванню базами даних і електроннимкаталогом;
· організаціякурсів по навчанню користуванням комп'ютерною технікою. [17, C 277-281]
Діалогова форма спілкування є найбільш ефективною формоювзаємодії бібліотекаря і читача. Індивідуальне консультування має бутипревалюючим в роботі з читачами і повинно супроводжувати обслуговування врізних відділах бібліотеки.
Позитивні результати має також інформаційна освіта читачівбібліотекарем в процесі виконання їх запитів, тому що читач при цьому виявляєособисту зацікавленість у сприйманні інформації. Таким чином, довідково-бібліографічнеобслуговування бібліотекарі можуть використовувати як базову формуінформаційного навчання, під час якого проходить засвоєння читачем основбібліографічної, інформаційної грамотності, закріплення навичок самостійногопошуку літератури.
Досвід окремих ЦБС показує, що результативність інформаційноїосвіти фахівців є ефективною, якщо вона проводиться в поєднанні з діючимиформами підвищення професійної кваліфікації кадрів. Цей напрямок в діяльностіЦБС здається перспективним і тому його слід активніше впроваджувати в практику.[10, C 252-255]
В умовах формування інформаційного суспільства бібліотекарімають забезпечувати користувачам доступ до електронних каталогів інших бібліотек,до електронних журналів, до всіх баз даних, які є в бібліотеках таінформаційних центрах. Це дає можливість кожному бібліотекарю (навіть якщо віенпрацює у віддаленій бібліотеці) забезпечити користувачам той же обсяг, глибинуі якість інформації, як і у великій бібліотеці, враховуючи при цьому специфікурегіону, потреби і запити організацій, підприємств, установ, фірм, тобто якколективних, так і індивідуальних споживачів інформації.
У зв'язку з цим одним з напрямків діяльності бібліотеки(бібліотекарів зокрема) повинно стати навчання читачів користуваннюкомп'ютерною технікою, яке може здійснюватися на комерційній основі. Цейнапрямок може бути реалізований на базі спеціально обладнаного комп'ютерногокласу, де водночас можуть проходити курс навчання не тільки читачі, але й саміпрацівники бібліотеки.
Отже, автоматизація бібліотечних процесів потребує відбібліотекарів вміння працювати з електронними базами даних, володіннякомп'ютерними технологіями, що стає обов'язковою умовою фахової підготовкипрацівників бібліотечно-інформаційної сфери. Тому виникає проблема адекватногопідвищення інформаційної культури бібліотечних фахівців, які сьогодні повиннібути не тільки «лоцманами книжкових морів», але й навігаторами комп'ютернихмереж, чия діяльність формує нове інформаційне середовище.
Проблема розвитку інформаційної культури особистостіневичерпна і має вирішуватись у бібліотеці на сучасному рівні.
2.Робота бібліотекаря з читачами-дітьми 2.1 Основні напрямки діяльностібібліотекаря при обслуговуванні читачів в дитячих бібліотеках
Останнім часом інформація все частіше визначається якосновний ресурс майбутнього, підвладний лише тим членам суспільства, хтоволодіє необхідними знаннями і добре підготовлений до навігації вінформаційному просторі. Тому так важливо вже змалечку виховувати у дитининеобхідність одержання знань, прищеплювати навички самостійного пошукуінформації, формувати уміння її ефективного збору, систематизації, обміну зіншими користувачами. Діти — саме та категорія, яка націлена на майбутнє, аджесаме вони більш охоче та легше оволодівають новими інформаційними технологіями.Їм доведеться жити уже не в постіндустріальному, а в інформаційномусуспільстві, основною ознакою якого є утвердження культу знань. Статиповноправними громадянами такого суспільства допомагають різні соціальніінститути: сім'я, школа і, звичайно, бібліотека.
З давніх часів бібліотеки одночасно були сховищами документіві основною базою для навчання. Роль же сучасної бібліотеки, в першу чергудитячої, підвищується в багато разів: необхідно передати дітям знання, набутіраніше, і підготувати їх до життя в суспільстві, де накопичення інформаційнихмасивів йде дуже швидкими темпами. Успішно справитися з цією роллю можна лишепри умові активного використання і впровадження сучасних новітніх технологій.Комп'ютеризована дитяча бібліотека на сьогодні виконує особливу місію — забезпечуєюним читачам оперативний доступ до інформаційних ресурсів і одночасно є центромвиховання інформаційної культури підростаючого покоління. Впровадженняавтоматизації в наших бібліотеках набирає стрімких темпів, але дуже часто передбібліотекарями виникає проблема: з чого почати, як рухатись далі? Питаннянеобхідності впровадження автоматизації не постає, але як це буде зроблено,якими силамиі і, головне, для чого? Основною особою в бібліотеці залишаєтьсябібліотекар, який є користувачем різних технічних новинок, що потрапляють до їїстін. Це зовсім не відрізняє його від читача, адже бібліотекар використовуєдосягнення комп'ютеризації для технологічних цілей, а читач — для споживацьких.В результаті бібліотекар не стає вирішальною ланкою у справі впровадженняінформатизації, він скоріше є жертвою прогресу, хай навіть і в добромурозумінні цього слова. Сучасний бібліотекар є посередником між читачем і книгоючи будь-яким іншим носієм інформації. В бібліотеках існують і дві іншікатегорії людей, що відіграють визначальну роль. Перша — це автоматизатори, цеоснова прогресу в бібліотеках, в особі яких потрібно знайти союзників, їхпотрібно підправляти, їм слід підказувати. На жаль, їм не завжди вистачаєпрофесійних знань в галузі традиційної бібліотечної технології. Друга категорія- це адміністрація, яка не хоче відставати від прогресу, ревниво слідкує задосягненнями своїх колег, щоб не виглядати ретроградом. Важливою для неї єорганізація вивчення чужого досвіду, ознайомлення з різними системами, що вжевстановлені і діють в інших бібліотеках. Потрібно враховувати, що зміни вматеріально-технічній базі бібліотек викликають і зміни в структурі кадрів,їхніх знаннях і вміннях, у структурі фондів. На жаль, ніяка найсучаснішатехніка і розвинена технологія, ніякі, навіть найкращі спеціалісти по їївикористанню не зможуть привести до ефективного розвитку бібліотечної справи,якщо впровадження новітніх технологій не буде супроводжуватись суттєвимизмінами у бібліотечній технології. Адміністрація змушена оволодівати основамикомп'ютерної грамотності, менеджменту і маркетингу, виступати арбітром у стосункахавтоматизаторів і бібліотекарів.
Сьогодні ринок телекомунікаційних послуг насичений, аледоступ до інформації, як реальна послуга, відсутній, оскільки проблема з сутотехнічної переходить більше в економічну. Саме адміністрація вирішує фінансовіпитання, дає добро на придбання технічних засобів і програмного забезпечення.Активне впровадження нових інформаційних технологій вимагає від бібліотеквирішення нагальної проблеми: як у ситуації дефіциту фінансування, коли фондибібліотек характеризуються обмеженими ресурсними можливостями, задовольнитинайрізноманітніші потреби користувачів. Відсутність єдиної державної програмиавтоматизації бібліотек, сучасної нормативної та методичної баз, низький рівеньзнань бібліотечних працівників в галузі новітньої інформаційної технології нетільки приводять до невиправданих затрат і без того незначних ресурсів, але йстворюють передумови для формування в перспективі «розірваного» інформаційногополя, затрати на виправлення якого з часом стануть більш значними, порівнюючиіз сьогоднішніми. Саме тому для дитячих бібліотек на перший план виходятьзавдання не лише створення власних інформаційних ресурсів, а й їх інтеграції вєдиний інформаційний простір. Не тільки заради економії фінансових та технічнихзасобів, але й в силу необхідності обміну інформацією бібліотеки прийшли довисновку про необхідність координації та кооперування своєї діяльності. Однакдосягнення цієї мети залежить від реалізації цілого комплексу завдань.Обслуговування сучасних інформаційних систем потребує особливої професійноїпідготовки персоналу бібліотек, підвищення вимог до безпеки бібліотек, чіткоїдомовленості у питанні використання єдиних правил обробки документів — професійнихбібліотечних стандартів. Галузь інформатизації може активно розвиватись лишепри наявності відповідної нормативної бази, що регламентує її розвиток як вкожній окремій країні, так і міжнародного законодавства, що враховує інтересивсього світового співтовариства. З активним впровадженням комп'ютернихтехнологій змінюється і роль та значення бібліотечного працівника, який повиненстати посередником між читачем і носієм інформації, і який має прищеплюватичитачеві навички інформаційної культури. [19, C 24-28]
Логічною складовою частиною загальнодержавної програмиінформатизації повинно стати створення інформаційної мережі дитячих бібліотек.Цей процес полегшується тим, що перед дитячими бібліотеками стоять єдині іспецифічні завдання по обслуговуванню своїх користувачів. Разом з тим вінускладнюється, тому що дитячі бібліотеки мають стати невід'ємною складовоючастиною інформаційного потенціалу свого регіону. Це означає, що дитячимбібліотекам необхідно налагодити взаємодію у використанні місцевих ресурсів дляінформаційного забезпечення владних структур, культурно-освітніх закладів,науково-технічних установ, громадських організацій та окремих користувачів, щов кінцевому результаті призведе до створення регіональної інформаційно-комп'ютерноїмережі. Було б дуже добре, щоб наукові бібліотеки, в яких рівень автоматизаціїзначно вищий, побачили в дитячих бібліотеках гідних партнерів, союзників поспівпраці і залучали їх до регіональних програм інформатизації, підключали доучасті у конкурсах бібліотечної програми фонду «Відродження» тощо. Особливо цестає актуальним зараз, коли питання економічного та соціального розвиткувирішуються, в основному, на місцях. В цих умовах створення і нормальнефункціонування регіональних інформаційних ресурсів отримує особливу значимість.[23, с. 200-202]
Більшість дитячих бібліотекарів розуміють значення танеобхідність впровадження нових комп'ютерних технологій, але на сьогодні вонипотребують належної підтримки на місцевому рівні.
На сьогодні у бібліотеках України відбувається поступовакомп'ютеризація всіх бібліотечних процесів, але найбільш актуальною залишаєтьсянеобхідність формування автоматизованих баз знань. Серед них провідну рольвідіграє електронний каталог, що цілком замінив існуючу традиційну системукаталогів і картотек. Серед дитячих бібліотек України електронні каталоги (ЕК)створюються в 7 бібліотеках, які найбільш технічно оснащені і в яких сформованоєдиний технологічний цикл проходження документів від обліку до споживанняінформації читачами. Майже в кожній з них існують: автоматизовані робочі місцякомплектування та обліку фонду; обробки документів; споживання інформації;лінгвістичного забезпечення; адміністратора баз даних і програмногозабезпечення. В цих бібліотеках також діють локальні мережі, що значноприскорює роботу бібліотекаря і, відповідно, процес надходження документів дочитачів. [5, C23-24]
Створення і подальший розвиток електронних каталогів вдитячих бібліотеках України повинен йти наступним шляхом. Має бути 2 категоріїбібліотек — бібліотеки, що створюють ресурси, та бібліотеки-клієнти, які можутьвикористовувати уже створені ресурси для надання послуг користувачам. Але це неозначає, що бібліотеки-клієнти можуть бути усунені від створення корпоративнихінформаційних ресурсів. Необхідно активно залучати їх до цього процесу шляхомформування зведених ресурсів, що відображають в повній мірі унікальнукраєзнавчу інформацію, якою володіють бібліотеки. Для кожної бібліотеки важливооцінити реальний стан справ, свої можливості і намагатися визначити для себе тінапрямки роботи, в яких вона зможе найкращим чином себе проявити, внести свійнеповторний вклад в загальну справу інформатизації суспільства, домогтисяуспіху та визнання.
Першочерговою для дитячих бібліотек в ході інформатизації єробота по створенню та підтримці інформаційно-лінгвістичного забезпеченняавтоматизованих систем. Її успіх у значній мірі залежить від масштабівспівробітництва на міжвідомчому, міжрегіональному, галузевому рівнях з крупнимибібліотеками, організаціями, що займаються проблемами дитинства.
Особливу роль у бібліотечній справі, як і раніше, продовжуєвідігравати каталогізування. Його методи і принципи — це ніби спеціальна мовабібліотекарів, без якої неможливий жоден процес професійної роботи з книгою.Три основних принципи розкриття змісту документальної інформації(систематичний, предметний і авторський) були створені і удосконалювались напротязі століть в надрах бібліотек. Дитячі бібліотеки, де введеноавтоматизовану технологію обробки інформації, дотримуються стандартизаціїформату запису бібліографічних даних на магнітних носіях.
На сьогодні зростає число бібліотек, що займаються конверсієюкаталогів. Починати цю роботу потрібно, перш за все, з обґрунтуваннянеобхідності даного процесу. Якщо вже йде мова про конверсію каталогів, цесвідчить, що бібліотекою вибрано автоматизовану систему, закуплено програмнезабезпечення, необхідне обладнання, підготовлено кадри, відпрацьованотехнологічний цикл автоматизованої обробки нових надходжень. Необхідно зразупланувати роботу в координації з іншими бібліотеками, створювати зведенийелектронний каталог, який би розкривав фонди декількох бібліотек. Тобтоконверсія повинна стати справою колективною, головне полягає в подоланнівідомчих бар'єрів, налагодженні співпраці бібліотекарів з усього регіону, а нелише своєї мережі. [8, C 135-138]
З чого ж краще розпочинати конверсію бібліотекарям? Перш завсе, з вибору і відображення краєзнавчої літератури, цінних та рідкіснихвидань, що є в фонді бібліотеки. Надалі слід враховувати закономірностічитацького попиту і старіння літератури. Читачі — найкращі експерти, вонизнають, які книги потрібно зберігати в бібліотеці, а від яких потрібновідмовитись назавжди. Якщо правильно організувати процес конверсії, то наопрацювання фахівцям необхідно передавати ті видання, які самі читачі вивели зретрофонду. Вводити інформацію про документи бібліотекарю потрібно дуже уважно.І ні в якому разі не слід будувати цю роботу на використанні каталожних карток.В основі цього процесу має лежати лише безпосереднє спілкування бібліотекаря зкнигами.
Аналізуючи розмаїтість читацьких запитів можна виділитивимоги, висунуті до створення баз даних:
· інформативність,
· оперативність,
· доступністьдо джерел інформації різних вікових категорій читачів,
· багатоаспектністьпошуку. [13, C 9-12]
Задоволення цих вимог допомагає бібліотекарю вірно спрямуватипроцес спілкування дитини з комп'ютером, домогтися того, щоб освоєннякомп'ютерної техніки не перетворилося для дитини лише в розвагу, марневитрачання часу, а було пов'язане з процесом мислення, пошуком інформації восвітніх цілях. Через спілкування з комп'ютерними інформаційними системами вбібліотеці до користувача приходить розуміння ролі інформації та інформаційнихтехнологій в житті людини.
Формування інформаційного ринку в Україні обумовлює новеставлення до джерел інформації та інформаційно-бібліографічних послуг як товаруособливого роду, змушує бібліотеки з позиції ринкової економіки переглядатизміст, організацію і технологію традиційної бібліотечно-бібліографічноїдіяльності. В останнє десятиліття ХХ століття бібліотеки почали застосовуватибібліотечно-інформаційний маркетинг з метою вивчення інформаційних продуктів іпослуг та визначення свого місця в ньому як виробників, постачальників таінформаційних посередників.
Поява комп'ютера в дитячих бібліотеках викликає багатосуперечок, але, здається, вже ні в кого більше не виникає сумнівів, що він незамінить книгу. Часто електронна машина нерідко сприймається як зло, як дорога,але дуже шкідлива забава. Між тим очевидно — зло міститься не в самомукомп'ютері, а в його невмілому використанні. Як показує досвід, у процесіроботи з комп'ютером у дітей проблеми технічного характеру не виникають.Завданням же бібліотекаря залишається не тільки створення і забезпеченняможливостей доступу читачів до інформаційних ресурсів, але і виховання інформаційноїкультури, перетворення бібліотеки в центр інтелектуального розвитку дитини. Удитячих бібліотеках України це досягається різними формами роботи, починаючивід індивідуальних і групових занять по вихованню бібліографічної комп'ютерноїграмотності і завершуючи впровадженням цільових комплексних програм. Це йорганізація тематичних полиць, проведення бесід, здійснення комплексу заходівпо реалізації цільових програм. Використання комп'ютерних технологій допомагаєтакож вихованню в дітей естетичного смаку. Так, завдяки їх впровадженнюпрацівники бібліотеки для дітей вводять дітей у багатоликий і прекрасний світмистецтва. Виховання інформаційної культури може здійснюватись працівникамибібліотеки на заняттях різноманітних гуртків, під час яких за допомогоюмультимедійних засобів діти можуть отримати інформацію про образотворчемистецтво, слухати класичну і сучасну музику, переглядати фрагменти театральнихі кіношедеврів. Вагомим стимулом для учасників занять можуть слугуватикомп'ютерні тести, що дають можливість перевірити отримані знання. [6, C 155-160]
В довідково-бібліографічному обслуговуванні читачів широковикористовуються і нетрадиційні носії інформації — електронні видання на CD-ROM:словники, довідники, енциклопедії, ігри для розвитку. Полюбились юним читачамтакі форми роботи, як віртуальні уроки, медіа-панорами, віртуальні екскурсії помузеях світу, що стали можливі завдяки підключенню бібліотеки до мережіІнтернет. За допомогою електронної пошти з'явилась можливість оперативнообмінюватись інформацією з своїми колегами, що виводить кожну бібліотеку нанову сходинку ділового спілкування.
Для впровадження нових напрямків роботи з сім'єю, виявленняпопиту на інформаційні послуги, сприяння соціальному, духовному, моральномублагополуччю, для налагодження взаємодії у справі залучення до читання всіхчленів сім'ї, розвитку інтелектуальних і творчих здібностей дітей, наданняконсультативної допомоги батькам з проблемних питань виховання у кожнійбібліотеці може діяти служба інформаційного комфорту сім'ї. Основним завданнямкожного бібліотекаря є виховання майбутніх читачів з самого раннього віку, аджесім'я — це школа людських взаємовідносин, де дитина з перших кроків свого життяопановує систему моральних цінностей, осягає світ культури, в тому числі і якчитач. Тому бібліотека намагається створити всі умови, щоб найголовнішими танайближчими вихователями дитини стали її батьки, вчителі, бібліотекарі. Саме цілюди повинні робити все можливе, щоб дитина отримала можливість рости активною,життєрадісною, творчою особистістю.
Бібліотека для дітей є одним з гарантів реалізації всуспільстві прав дитини на вільний доступ до інформації, до духовних цінностейсвітової та національної культури.
Структурна реорганізація, що відбувається в бібліотекахкраїни, змінює ставлення дітей до бібліотеки, яка стає для них привабливішою,комфортнішою, зручнішою для користування і вибору заняття до душі.
Отже, як бачимо, вже зроблено перші кроки по розвиткуінформатизації дитячих бібліотек України. Спектр використання інформаційнихтехнологій різноманітний, але головне завдання дитячої бібліотекаря полягає вдосягненні того, щоб застосування комп'ютера носило світоглядний,загальнокультурний характер, було спрямоване на всебічний розвиток особистостідитини і розкриття її творчих здібностей. Бібліотека обслуговує їх на основікомп'ютерних технологій, а як центр виховання культури залишається засобомпідготовки юного покоління до життя в інформаційному суспільстві.2.2Особливості роботи бібліотекаря з читачами в умовах інформатизації дитячихбібліотек
У кожен історичний період функцію естетичного вдосконаленняособистості було особливим чином покладено на конкретні види мистецтва. У добуантичності її виконували література і театр, в епоху середньовіччя — архітектура і поезія, Відродження асоціювалося з живописом та скульптурою,Новий час — з музикою та театром. На перетині ХІХ-ХХ століть виник кінематограф(синтетичний вид мистецтва), який перебрав на себе роль найефективнішого засобуестетичного виховання. ХХІ століття — це епоха відео та Інтернету.
Виховувати дітей небайдужими до краси не так просто в умовах,коли в ефірі, у пресі, на книжковому ринку спостерігаємо засилля несмаку,комерційної псевдокультури. Така ситуація висуває перед дитячими бібліотеками два взаємопов’язаних завдання:
1) сприяння засвоєнню підростаючим поколінням кращих зразківвітчизняної і світової культури та
2) допомога у формуванні особистого естетичногосвітосприйняття, естетичного смаку дитини. [18, C 72-76]
Естетичне виховання посідає одне з провідних місць унаціональному вихованні, і водночас має формувати багату, орієнтовану назагальнолюдські цінності, особистість.
В бібліотеці кожна дитина повинна мати змогу розкрити своїтворчі здібності, реалізувати потаємні задуми щодо проби сил у літературнійтворчості, в мистецтві, розширити світ своїх захоплень.
Все більшого соціального акценту набуває рекреаційнадіяльність дітей. Як відпочивають наші діти? Чому присвячують вони своєдозвілля? Вміння ефективно використовувати свій вільний час сьогодні є важливимпоказником формування загальної культури особистості, а дозвілля в бібліотеці,попри наявні проблеми, залишається в числі найбільш продуктивних і ефективних.
Названі завдання та їх аспекти виконуються сучасною дитячою бібліотекоюкомплексно, із застосуванням широкого спектру тематики, форм і прийомівпопуляризації книги, методик виховного впливу, технічних новацій, приклади якихбуде подано далі. [21, C 71-76]
Основи естетичної культури закладаються в ранньому дитинстві.Тому, з точки зору дитячого бібліотекаря, виключне значення має естетичневиховання учнів молодшого шкільного віку. Саме в цьому віці здійснюються першісвідомі кроки в світ прекрасного, від яких залежить успіх роботи на наступнихетапах виховання, а нерідко — естетичні запити і уподобання дорослих людей.
Але роль естетичного виховання підлітків не менш важлива:фахівці стверджують, що стійкі літературні та мистецькі уподобання формуються увіці 12-14 років.
Очевидно, що бібліотечні працівники повинні щоразувраховувати вікові характеристики потенційної аудиторії планованих фронтальнихзаходів, індивідуальної роботи з користувачами. Література з мистецтва, як,можливо, жоден інший галузевий розділ бібліотечного фонду, потребує такожврахування особистісних інтересів дітей, а також стійких стереотипів усприйнятті певних напрямків, жанрів.
Пріоритетною групою у контексті естетичного вихованнябібліотекарі визначають дітей, що мають талант, творче обдарування, науковийінтерес до мистецтва:
· учнівмузичних, художніх шкіл, шкіл естетичного виховання;
· учасниківсамодіяльних театральних, хореографічних та вокальних колективів, гуртківхудожнього читання;
· членівшкільних наукових товариств, МАНівців, що працюють над темами злітературознавства, фольклору, етнографії, мистецтвознавства тощо. [24, C 30-32]
Талант — одна з природжених якостей духовного складуособистості, але щоб природні здібності стали справжнім талантом, наділенійздібностями людині доводиться багато вчитися і працювати над собою. Такуможливість дають бібліотеки, в арсеналі яких літературні клуби і вітальні,творчі зустрічі юних читачів з народними та професійними майстрами, конкурси тавиставки дитячих творчих робіт.
Бібліотеки пропонують своїм користувачам комплексні програмиестетичного розвитку, наприклад: «Сходження до прекрасного», «Художня культуралюдства», «Музика з тобою», «Плекаємо художника в собі» та подібні. Головна їхмета — пробудження у дітей позитивного ставлення до цінностей художньоїкультури, розвиток естетичних смаків, художньо-творчих здібностей.
Комплексного підходу для свого розкриття потребують іузагальнюючі теми естетичного спрямування: «Вершини світового мистецтва», «Нашсвіт об’єднує краса», «Українська культура: від витоків у день прийдешній».
Бібліотека повинна вибудовувати, виходячи з поставлених передсобою цілей та наявних можливостей, систему заходів, що допоможуть дітямпоглиблювати свої знання в галузі мистецтва, сформувати естетичні смаки,розвинути творчі обдарування. Партнерами бібліотеки у цій діяльності можутьбути: музичні школи та школи мистецтв, палаци творчості дітей та юнацтва,музеї, палаци / будинки культури, керівники гуртків дитячої творчості.
Дитячі бібліотеки при цьому повинні бути зорієнтовані навивчення та врахування інтересів сучасної дитини. З іншого боку — пропонованіформи та зміст бібліотечної роботи повинні враховувати рівень естетичногорозвитку дітей.
У своєму естетичному розвитку дитина проходить певні етапи:
Ознайомлення-Пізнання-Творчість. [25, с. 13]
Отож, і в арсеналі бібліотечної роботи ми зустрічаємо форми,спрямовані на формування первинного уявлення про прекрасне:
· промистецькі жанри та напрямки, відчуття краси поетичного чи прозового твору;
· напоглиблене вивчення мистецтва, художньої літератури, фольклору;
· настимулювання власної творчості дитини.
Сучасна шкільна програма пропонує дітям доволі широкий спектркурсів, під час освоєння яких діти набувають знань у сфері культури тамистецтва (від малювання і музики до спеціальних та факультативних курсів «Народознавство»,«Історія культури», «Основи естетики», «Культурологія» тощо).
Бібліотека ж має змогу і покликана не лише допомогти дітям уїх освоєнні, але й інтегрувати знання, почерпнуті на цих уроках, поєднати їх уцілісному естетичному світобаченні дитини.
Але варто підкреслити: естетичне виховання в бібліотеціґрунтується перш за все на читанні дітей та підлітків.
Знайомство з численними книгами про мистецтво, його кращимитворами спонукає дітей до творчого, поглибленого вивчення специфіки художньоїтворчості, знайомства з життям і діяльністю видатних митців, допомагаєзрозуміти мову мистецтва. Читання не лише викликає певні почуття, роздуми прожиття, а й спонукає до проби себе як творця (художника, поета, актора), сприяєреалізації і розвитку творчого потенціалу особистості. [16, C 113-115]
Важливо, щоб таке читання набуло системних ознак, не буловипадковим, фрагментарним. Тут знайде застосування бібліографія малої форми:індивідуальні рекомендаційні списки; закладки «Що читати далі?», пам’ятки типу «П’ятикласникампро живопис».
Між тим, реальна поведінка теперішнього покоління дітей якчитачів свідчить про зниження естетичної ролі друкованого слова та збільшенняйого ролі як джерела ділової, навчальної інформації (понад 80% бібліотечнихзапитів дітей пов’язані з навчанням, виконанням домашніх завдань, а колочитання — обмежується навчальними програмами). Така ситуація орієнтуєбібліотекарів дитячих бібліотек на інтенсивний пошук варіантів оновленнякультурно-просвітницької діяльності, визначення завдань естетичного вихованняяк особливого інноваційного напряму роботи.
Прикладом можуть бути різноманітні />програмистимулювання читання, які набули поширення в останнє десятиліття.
Коли йде мова про читання художньої літератури як чинникестетичного виховання дітей, ми маємо на увазі позапрограмне читання, книги, щозалишились поза рамками курсів літератури, але є надбанням національної тасвітової культури.
Основним засобом у естетичному вихованні і культурномурозвитку юних читачів у бібліотеці, попри сказане вище щодо прагматичностічитання сучасних дітей, залишаються твори художньої літератури.
Бібліотеки повинні плекати об’єднання за інтересамилітературно-творчого спрямування: літературні вітальні, клуби «Книголюб», «Ріднеслово», «ДАР» та подібні. Тут гуртуються творчо обдаровані діти, з якими порядз бібліотекарями й вчителями літератури працюють місцеві письменники тажурналісти. На засіданнях обговорюються перші проби пера дітей, але головне те,що за допомогою фахівців діти пізнають красу і естетичну цінність художньоготвору, рідної мови. [7, C 14]
Традиційними для дитячих бібліотек є зустрічі з майстрамислова, презентації нових книг письменників-земляків, літературні фестивалі.
Бібліотечна діяльність дає широкі можливості для організаціїестетичного виховання шляхом створення різноманітних клубів, об’єднань заінтересами тощо, залучення дітей до підготовки і проведення масових заходів,включення їх у мистецьку творчу діяльність та спілкування. Саме для цих формроботи характерним є важливий компонент розвитку та реалізації творчогопотенціалу — стимулювання особистої активності дитини.
Особливий акцент ми при цьому ставиться бібліотекарями нароботі з творчо обдарованими дітьми. Розглядаючи проблему творчості дітей, слідзазначити, що справа не лише в тому, щоб виявити обдарованих дітей та підлітківі проводити з ними систематичні заняття в гуртках і об’єднаннях, а йреалізувати їх творчий потенціал. Цінним у цій роботі є те, що діти самістворюють журнали і газети, ставлять інсценівки, займаються в гуртках народної творчостіі лялькових театрах.
Клуби дають можливість обдарованим дітям не лише отриматидружню, авторитетну пораду і підтримку, а й нагоду та можливість творчоїсамореалізації, першої публікації.
В роботі з обдарованими дітьми бібліотекарі широко застосовуютьконкурсні, змагальні форми роботи. Конкурси проводять як жанрові (конкурсмалюнків на асфальті, конкурс книжкових ілюстрацій, конкурс читців), так ітематичними.
Об’єднання типу «Мала академія народознавства» пропонуютьсвоїм учасникам участь у дослідженнях фольклорних джерел класичного і сучасногомистецтва; організують прилучення дітей до народних художніх ремесел.
Керівники дитячого читання, що справляють найбільший вплив наестетичне виховання дітей, складають окрему групу користувачів дитячої бібліотекиі потребують від неї перш за все інформаційноїпідтримки своєї діяльності. Це вчителі, вихователі, викладачітворчих дисциплін, керівники гуртків та дитячих художніх колективів та ін.
Від бібліотекарів вони очікують також підтримки для своїучнів та вихованців, можливості продемонструвати свої здібності та навички.
Від налагодження бібліотекарями тісної співпраці з нимибагато в чому залежить успіх бібліотечної роботи:
· спільнарекомендація книг для читання;
· організаціямасштабних заходів;
· авторитетнапідтримка індивідуальної ефективної роботи з юними читачами. [33, C 102-106]
Далеко не останню роль в естетичному вихованні читачіввідіграє середовище бібліотеки — її інтер’єри, візуальний ряд (виставки,оформлення інформаційно-орієнтаційних компонентів).
Бібліотекар повинен потурбуватись про те, щоб в бібліотеціпостійно була присутня виставка, присвячена мистецтву — (але не одна і та ж!).Слід продумати не лише тематику, а й послідовність, періодичність цих виставок;зв’язок книги та ілюстративного матеріалу (образотворчого, музичного).
Це виставки, присвячені:
· мистецтвуокремих країн, регіонів;
· окремимвидам мистецтва;
· видатнимособистостям у мистецтві;
· окремимперіодам у розвитку мистецтва («Мистецтво Відродження», «Українське бароко» і т. п.).
Доречними будуть розроблені бібліотекарем інформаційний стендабо полиця, де висвітлюються новини культурного і мистецького життяселища/міста, ті, до яких бібліотекар хотів би привернути увагу своїх читачів:анонси концертів, художніх виставок, театральних вистав, кіно — та відеопоказів- газетні публікації, афіші, оголошення.
Мистецтво дає широкий простір бібліотекарю для творчогопідходу у виборі виставкових форм та засобів подачі матеріалів у експозиціївиставки — навіть за умови обмеженого репертуару літератури з мистецтва. Деякіприклади тематики та жанрових різновидів виставок, що можуть бути розробленібібліотекарем:
· «Україно!Доки жити буду, доти відкриватиму тебе» — виставка-панорама творів майстрівнародного мистецтва;
· «Попурі зулюблених мелодій» (5-9 кл.), «Прислухайтеся! Класика звучить!» (1-4 кл.) — озвучені виставки;
· «ВеликаВітчизняна у творах митців нашого краю» — виставка-реквієм;
· «Мистецькапалітра моєї області» (5-9 кл.), «Оберіг із бабусиних рук» (1-4 кл.) — виставки-презентації;
· «Створисвою книгу» — виставка-презентація робіт юних художників-графіків — книжковихілюстрацій;
· «Музичнийфеєрверк» — виставка-кросворд (6-7 кл.);
· «Мистецтворозуміти мистецтво» — виставка-лекторій (5-7 кл.);
· «Екологічніфантазії» — виставка-панорама прикладних дитячих робіт (3-4 кл.);
· «Улюбленінатюрморти» — виставка-колаж;
· «Прекраснеіз саду та від самої природи» — виставка-ікебана (предметний елемент оформлення- композиції з квітів);
· «Книгадарує натхнення» — виставка-заохочення (предметний елемент оформлення — художніроботи, виконані дітьми за «підказками», знайденими в книгах);
· «Колиспіває мама навесні.» — народознавча галерея (до Дня матері).
Взагалі, виставки, приурочені до пам’ятних, знаменних дат умистецькому календарі, надзвичайно поширені й популярні в бібліотеках.
В умовах сільської бібліотеки (бібліотекарі мають малолітератури з мистецтва, обмежена експозиційна площа) фахівцям варто звернутиувагу на виставки малих форм — виставка однієї картини, наприклад.
Українці мають славу одного з найбільш музично обдарованихнародів світу. Народна пісня плекає в нас любов до рідного краю, утверджує,виховує, передає з покоління в покоління національну свідомість, гідність, несевисокі естетичні почуття. Саме це ставлять за мету працівники бібліотек длядітей, проводячи заходи, присвячені музиці.
Починаємо просвітницьку роботу з наймолодшими читачами,проводячи для них музичні хвилинки, муз-перерви, музичні кіоски «Веселі нотки»,«Змалку вчитись музику любити», «Сторінками музичної казки», «Мамина пісня». [38, C 86-92]
В традиціях бібліотек проведення заходів, присвяченихукраїнській пісенній культурі, що вміло розробляються працівниками бібліотеки:
· дитячийранок «Пісенна історія України»;
· музичнігодини «Наша пісня, наша дума», «Душа України у пісні»;
· музичнийвернісаж «Наша пісенна спадщина»;
· циклбесід «Народні музичні інструменти.»
Співпраця бібліотекарів з музичною школою дає можливістьпродемонструвати учасникам музичні інструменти, про які йшла мова,проілюструвати розповідь не лише книгами, звукозаписами, а й «живою» музикою.
Враховуючи смаки юних читачів-підлітків, бібліотекарі повиннізвертатись і до теми сучасної популярної та рок-музики, наприклад:
· експрес-оглядперіодики «Українська музика, століття 21-е»;
· літературно-музичнийархів: «Бітлз. Музика, легенда, стиль епохи»;
· «Рок-н-ролживий!», цикли музичних подорожей;
· зустріч змузикантами-ровесниками «З музикою в серці».
Бібліотекар (співпрацюючи з вчителями, музикантами) можеорганізувати і провести прес-конференцію або круглий стіл на тему «Чи люблятькласику сучасні школярі?» — це спосіб викликати читачів на відверту розмову промузичні стилі та жанри, про ті фактори, що впливають на формування естетичнихоцінок молодого покоління читачів-слухачів.
У співпраці із школою бібліотекар може організувати такізаходи, як:
· інтегрованийурок у курсі вивчення літератури «Поезія, що музикою стала» (програмні твори,покладені на музику);
· «Дансклас»(дискотека, якій передує розповідь про хореографічне мистецтво, проілюстрованавиступом танцюристів із шкільного ансамблю спортивного / народного танцю).[41, C 29-31]
Нагоду випробувати свої акторські здібності читачі бібліотекиотримують і щоразу, якщо працівники бібліотеки проводитимуть заходи зелементами інсценізації, театру, шоу. Театралізовані заходи та інноваційніформи популяризації літератури ставлять читача в позицію творця і сприяютьемоційно-образному сприйняттю літературних першоджерел. Що можуть зробитиподібного працівники районної дитяча бібліотеки? — організувати театральнийгурток, літературно-драматичну студію за підтримки й допомоги шкільнихвикладачів літератури, музики. Проводити інсценовані читання уривків здраматичних творів або й постановки — класичного репертуару, оригінальнихдраматичних творів (можливо, проби пера самих дітей — замальовки із шкільногожиття). Для наймолодших — ляльковий театр. У сільській бібліотеці він цілкомможе бути імпровізаційним, з власноруч виготовленими ширмою, декораціями,ляльками, а літературним матеріалом стануть улюблені дитячі казки, уривки здитячих книг.
Кіномистецтво, колись таке популярне, переживши періодвідступу перед телебаченням та домашнім відео, знову починає привертати до себеувагу прихильників великого екрану, озброївшись сучасними технічними винаходами.Але виростає покоління молоді, що фактично не знає класики світового кіно, дужепогано обізнане з його шедеврами і справжніми зірками. Бібліотекарю вартопочати з того, що привернуло увагу юних кінолюбителів («Зоряних воєн», «ГарріПоттера», «Володаря кілець») — і прокласти для них стежку від видовищнихспецефектів до поетичної глибини «Тіней забутих предків», «Зачарованої Десни», «Білогоптаха з чорною відмітиною».
Також бібліотекар може організувати і провести для підлітків:
· книго-кіно-мандрівкуна тему «У світі фентезі» (за фільмом та книгою Толкієна «Володар кілець»);
· виставку-знайомство«Корифеї українського кіно»;
· виставку-роздум«Кінематографічна Україна: між минулим і майбутнім?»;
· циклвиставок-портретів «Легенди українського кіно».
Для читачів-дошкільників та учнів молодших класів подарункомвід бібліотекарів будуть:
· кінокалейдоскоп«Запрошує країна Мультляндія»;
· мультфеєрія«Подорож у казку»;
· кіночитання«Зі сторінки — на екран» (улюблені дитячі книги та їх екранізації).
Дитячі бібліотекарі мають у своєму розпорядженні безлічтрадиційних та інноваційних форм роботи з творами образотворчого мистецтва — від використання їх у якості ілюстративного матеріалу на книжкових виставках доспеціальних програм, адресованих художникам-початківцям.
Дитяча бібліотека своїм молодшим користувачам можезапропонувати програму уроків образотворчого мистецтва, до якої ввійдуть:
· «Подружисяз олівцем та пензлем» — майстерня юного художника (вступний урок);
· «Ілюструємокнигу» — творчий урок (завдання: малюнок-ілюстрація до дитячої книги за виборомдитини);
· «Порироку в полотнах художників» — мистецька година;
· «Абеткаслов’янської писемності» — творчий урок (завдання: створити художньо-асоціативнийобраз літери з кириличного алфавіту, за власним вибором);
· «Таємницішедеврів світового мистецтва» — пізнавальна година;
· «Суперобкладинка- це супер!» — творчий урок (виготовлення суперобкладинок для книг звикористанням техніки аплікації);
Зараз спостерігається помітне пожвавлення і в такій традиційнійдля наших бібліотек справі, як організація виставок дитячого малюнка, дитячоїхудожньої творчості. Малюнки читачів постійно демонструються в багатьох дитячихбібліотеках. І це якраз той випадок, коли всі бібліотечні працівники в рівнихумовах і з однаковими можливостями.
Працівники бібліотек можуть проводити конкурси малюнків нанайрізноманітнішу тематику. До участі в таких конкурсах бібліотекарі можутьзалучити дітей усіх вікових груп, але виставляти їх доцільно або окремимиекспозиціями, або окремими блоками, — щоб «конкурували» між собою роботировесників.
Приклади подібних виставок дитячої творчості:
· «Хайзавжди буде сонце!» — виставка-колаж дитячих малюнків (до міжнародного днязахисту дітей);
· «Хобіландія- країна твоїх захоплень» — виставка-презентація дитячих робіт;
· «Подаруйми писаночку» — виставка-колаж;
· «Талантидитини — родзинки родини» — виставка-презентація сімейної художньої творчості;
· «Таємницібісерного мистецтва» — виставка-презентація.
У сфері естетичного виховання, окрім випробуваних прийомів таметодів (бесід — рекомендаційних, про прочитане; спостереження за читанням тайого аналізування; складання разом з дітьми програми читання у вигляді плану чиіндивідуального рекомендаційного списку тощо), робота бібліотекаря передбачаєще й широке застосування інтерактивних елементів у системі зворотного зв’язку зчитачем. До них можна віднести, наприклад:
· твори тамалюнки-відгуки,
· рейтингипопулярних книг,
· емоційніхарактеристики прочитаних книг;
· бенефісиобдарованих читачів (родин).
Кожному бібліотекарю, який визначив естетичний напрямок середпріоритетів своєї роботи, має широке коло зацікавлених у мистецтві читачів,стане в пригоді:
· фактографічнакартотека, що відображатиме інформацію про авторів музики та текстів, лібрето;
· назвкінофільмів, музичних творів, творів образотворчого мистецтва та імен їхтворців;
· назвмузичних напрямів та імен/назв виконавців тощо.
Сформувати її бібліотекар може поступово, на основі виконанихним бібліографічних довідок за запитами читачів, матеріалів організованих вікторин,літературних кросвордів тощо.
А джерелом ілюстративного (та й інформаційного) матеріалупослугують журнали та газети минулих років. Щоб знаходити потрібне швидко — бібліотекар повинен впорядкувати вирізки у тематичні досьє за видами мистецтва,за хронологією, за алфавітом імен та назв. Всю цю роботу бібліотечний працівникможе зробити з допомогою своїх активістів, якщо організує для них «бібліотечнийсуботник» (з роботою та розвагами).
З усього вищезазначеного, ми можемо зробити висновок, щопрофесійна діяльність бібліотекаря дитячих бібліотек у сфері естетичноговиховання передбачає своєрідний синтез педагогічної, освітньої, культурної тасамоосвітньої діяльності дітей і підлітків.
бібліотекар читач інформатизація обслуговування
Висновки
У традиційній системі інформаційнихкомунікацій головним гарантом збереження фондів документів, а отже йінтелектуального потенціалу поколінь, є бібліотеки. Саме потреба в інформаціїзмушує читача звертатися до бібліотеки, яка в цьому випадку виступаєпосередником у зв’язці «виробник інформації — споживач».
Об’єктивні процеси, що відбуваються усуспільстві, сприяють розширенню функцій бібліотечних закладів, які не лишевиконують роль посередника між виробником інформації та її споживачем, а йперетворюються на провідні установи у формуванні як традиційних, так іелектронних інформаційних ресурсів.
Організація виробничого процесубібліотеки полягає в побудові колективу за принципом ЄК («єдиної команди»),водночас зростають вимоги до фахового рівня кожного працівника, який повинен,досконало знаючи найсучасніші комп’ютерні технології, аналізувати ефективністьметодів обробки інформації, вивчати ефективність, раціональність використаннякомп’ютерної техніки в межах усієї бібліотеки.
Інформаційним системам наразі маютьбути надані нові функції: від інформаційного обслуговування науково-дослідницькогокомплексу до комплексного інформаційного забезпечення соціально-економічногорозвитку у напрямі міжнародної інтеграції. Інформаційна структура у найближчомумайбутньому має стати одним з головних чинників виробництва, і прогрес у ційгалузі невід’ємний від загальних завдань соціально-економічного розвитку країнив цілому.
Відповідно до соціокультурних умов,які склалися в Україні, головними складовими державної інформаційної політикистають створення сучасної інформаційної інфраструктури й підготовка кадрів,здатних забезпечити її функціонування і сприяти поширенню інформаційноїкультури у суспільстві. Для працівників бібліотек це означає формуванняпрофесійного іміджу бібліотечного працівника як організатора і технологаінформаційної індустрії. Останнє набуває особливого значення з огляду накількісне зростання інформаційного потоку.
Процес демократизації суспільного життя, нові вимоги до рівнякультурного та інформаційного обслуговування населення, реорганізація системиосвіти зумовлюють необхідність осмислення наукових засад кожної професії, втому числі — бібліотечної. Конституція України гарантує вільний доступ доінформації, широкі можливості міжнародного фахового співробітництва, що сприяєвстановленню демократичних поглядів на бібліотечно-інформаційну діяльність таутвердженню практики міжособистісної взаємодії бібліотекаря і читача як рівнихпартнерів.
У зв’язку з цим увага приверталася дорозширення функцій бібліотечних працівників у напрямі здійснення ними аналізуінформаційного матеріалу, який потрапляє до бібліотек через комп’ютерну мережуІнтернет, діяльності зі структуризації інформації.
Завданням бібліотекаря стає не впливна інтереси та погляди читача, а надання читачеві допомоги у відшукуванні таструктуризації всього необхідного матеріалу. Такий підхід створює умови дляформування у читача власного погляду на проблему, сприяє реалізації його правана свободу вибору, яке гарантується демократичною державою.
Навчальним закладам, які займаютьсяпідготовкою кадрів для сучасних бібліотек, доцільно ширше використовувативітчизняний досвід роботи, зближувати навчальний процес із практикою, щовідповідає потребам прискорення перетворень у бібліотечних закладах в сучаснихумовах.
Також ми побачили, на прикладі роботипрацівників дитячих бібліотек, що існує гостра необхідність посилення дієвостімеханізму соціального партнерства як важливого чинника збільшення ефективностіроботи бібліотек, зміцнення іміджу бібліотечної професії, збереженнябібліотечних кадрів, поліпшення їх соціального захисту.
Сучасний бібліотекар не тількизберігає, а й розповсюджує нагромаджені людством протягом віків знання, досвід.Він повинен слідкувати за змінами, що відбуваються в науці і суспільстві,відповідати вимогам вміло поєднувати сучасні технології з традиційними формамиобслуговування.
Вимоги читача до бібліотекаря значнопідвищилися. В особі бібліотекаря він вбачає, насамперед, компетентногоконсультанта, аналітика, бібліографа. Саме у процесі обслуговуваннявідбувається взаємодія двох суб’єктів — бібліотекаря і читача, формуєтьсяставлення читача до бібліотеки в цілому та бібліотечних працівників зокрема.
Потребує особливої уваги вихованнябібліотекаря і користувача як рівноправних партнерів у спілкуванні стосовнокниги, читання, інформації, з метою забезпечення демократичних норм вільногодоступу до інформації та її джерел.
Списоклітератури
1. Пробібліотеки і бібліотечну справу: Закон України // Голос України. — 2000. -5 травня. — С 8-9.
2. ПроКонцепцію Національної програми інформатизації: Закон України // відом.Верховної Ради України. — 1998. — №27-28. — С 494-509.
3. Національнадоктрина освіти: Затв. Указом Президента України 17.04.2002 р. //Болонський процес: нормативно-правові документи. — К.: — Видав-во Європ.Університету, 2004. — С 102.
4. Концепціянаціонального виховання: Схвалена Всеукраїнською педагогічною радою працівниківосвіти, 30.06.1994 р. // Освіта. — 1994. — 26 жовтня. — С 2-3.
5. Архипчук Ю.Інтернет — дітям // Бібл. Планета. — 2000. - №1. — С 23-24.
6. Алиферова Л.,Руфанова С. Роль новых компьютерных технологий в формировании информационнойкультуры детей и юношества // Науч. и техн. б-ки. — 1998. — №2. — 155-160.
7. Архипчук Ю.[Інформаційний портал «Діти України»] // Відкритий світ. — 2001. - №4.- С 14.
8. Бардашевська Г.Регіональна віртуальна бібліотека для дітей // Нові обличчя бібліотек таорганізацій: від надій до партнерства іпрофесіоналізму. - К., 2001.
9. Безручко Н.Діти в інформаційному просторі суспільства // Публічні бібліотеки. - К.,1998.
10. Безручко Н.Інформаційна культура та формування особистості дитини // Бібліотека.Інформація. Суспільство. - К., 1998. — С 252-255.
11. Богза Н.Бібліотека і регіон: система інформаційних комунікацій території // Бібл.Планета. - 2000. — №1. — С 10-11.
12. Библиотекии ассоциации в меняющемся мире: новые технологии и новые формы сотрудничества:Материалы 3-ей Междунар. конф. «Крым-96». Т. 2. — М., 1996. — С 9-12.
13. Викулин А.А. Информационнаядеятельность общедоступных библиотек // Библиография. — 1995. — №4. — С 9-12.
14. Вобленко Ю.Інформаційна культура в працях провідних бібліотекознавців табібліографознавців // Вісн. Кн. палати. — 1999. — №2. — 7.
15. ВобленкоЮ. Система формування інформаційної культури юнацтва в бібліотеці на основіпрограмно-цільової методики // Вісн. Кн. Палати. — 1999. — №3. — С 4-6.
16. Гречко Г.Библиотека для детей — эпицентр информационной поддержки образования и егоиндикатор // Библиотеки и ассоциации в меняющемся мире: новые технологии иновые формы сотрудничества. - М., 2000. - Т.2.
17. Гречко Г.Служба информационного комфорта семьи в библиотеке как синтез традиций иноваций // Библиотеки и ассоциации в меняющемся мире: новые технологии иновые формы сотрудничества. - М., 2001. - Т.2. — С 277-281.
18. Гречко Г.Школьные годы чудесны, если компьютер и книги интересны // Мир библиогр. -1999. - №7. — С 72-76.
19. Головко С.И. Самимучиться и учить других // Библиография. — 1995. — С 24-28.
20. Ершова Т.В.,Хохлов Ю.Е. Информационное общество и будущее библиотеки //Науч. техн. б-ки. — 1998. — №1. — С 38-40.
21. Ершова Т.В. Усилениероли публичной библиотеки в информационном обществе // Науч. и техн. б-ки.- 1999. — №1. — С 71-76.
22. Дзюба Н.,Архипчук Ю. Первые шаги: из опыта обучения основам компьютерной грамотности иработе в Интернет // Библиотеки и ассоциации в меняющемся мире: новыетехнологии и новые формы сотрудничества. - М., 2000. - Т. 2.
23. Дзюба Н.,Кобзаренко А. Электронные ресурсы детских библиотек Украины и формированиеинформационной культуры читателей // Библиотеки и ассоциации в меняющемсямире: новые технологии и новые формы сотрудничества. - М., 2001. — Т. 2. -С 200-202.
24. Кобзаренко А.Дитячі бібліотеки: нові часи, нові можливості // Бібл. Планета. - 1998. -№2. — С 30-32.
25. Лукаш О.Дитяча бібліотека — центр додаткової освіти // Бібл. Планета. — 2000. -4. — С 13.
26. Мартынова Е.В.,Сбитнева Г.Н. Информационная культура в свете непрерывногообразования // Наукова бібліотека в сучасному соціокультурному контексті:Міжнар. наук. конф., Київ, 12-15 жовт. 1993 р. — К., 1993. — Ч. 2. — С159-161.
27. Медведева Е.А. Информационноеобучение на Украине // Библиография. — 1997. — №1. — С 10-19.
28. МедведєваЄ. Концептуальна модель інформаційного навчання користувачів // Бібл.вісн. — 1997. — №2.
29. Медведева Е.А. Основыинформационной культуры: (Программа курса для вузов) // Социол. Исслед. — 1994.- №11. — С 59-67.
30. Минкина В.,Брежнева В. Формирование информационной культуры личности: роль библиографа //Мир библиографии. — 1998. — №4. -
С 21-23.
31. Моргенштерн И.Г. Библиографв информационном обществе // Библиография. — 1992. — №5/6. — С 3-8.
32. Моргенштерн И.Г. Профессиональныйкодекс библиографа: Проект // Библиография. — 1992. — №5/6. — С 8-10.
33. НовіковаН. Основні напрямки діяльності дитячих бібліотек України // Публічнібібліотеки. - К., 1998. — С 102-1036.
34. Полякова Т.А. Информационнаякультура // Мир библиографии. — 1998. — №2. — С 49-51.
35. Прокошева Т.Політика Міністерства культури і мистецтв в галузі створення та інтеграціїінформаційних ресурсів українських бібліотек: За матеріалами доп. на Всеукр.наук.-практ. конф. // Бібл. Планета. - 2000. — С 2-5.
36. Семеновкер Б.А. Информационнаякультура: от папируса до компактных оптических дисков // Библиография. — 1994.- №1. — С 11-14.
37. Соціальніфункції бібліотек у сучасних умовах: (Метод. рекомендації) / М-во культуриУкраїни, Нац. парламент. б-ка України; Матеріал підгот. І.А. Полякова. — К.,1995. — С 15.
38. СтрелковаЕ. Книга и детская библиотека — фактор гуманизации электронных ресурсов дляребенка // Детское чтение: Феномен и традиция в конце — 20 столетия. -СПб, 1999. — С 86-92.
39. Щукіна Т.Електронні інформаційні продукти для дітей // Вісн. Кн. палати. - 2001. -№8.
40. Щукіна Т. Комп'ютеру бібліотеці для дітей // Вісн. Кн. палати. - 2000.
41. Щукіна Т.Медіацентр для дітей та юнацтва // Вісн. Кн. Палати. - 2000. — C 29-31