Зміст
1. Структурна схема терміналу мобільного зв’язку
2. Космічний елемент супутникових систем персонального зв’язку
3. Інформаційне суспільство і інноваційнаекономіка, нова економіка. ІС та соціальна енергія (проблеми становлення новоїекономіки)
Списоквикористаної літератури
1. Структурна схема терміналу мобільногозв’язку
Центркомутації мобільного зв'язку забезпечує керування системою мобільногорадіозв'язку і є сполучною ланкою між мобільними станціями і телефонною мережеюзагального користування. Кожен MSC обслуговує групу базових станцій, сукупністьяких утворює його зону обслуговування (на рис. 1.1 зони обслуговування виділенісірим кольором).
Системаспроектована таким чином, що, у залежності від типу абонентів, вона моженадавати їм деякі переваги в обслуговуванні, наприклад, пріоритет виклику,скорочений набір і т.п.
Канализв'язку кожної базової станції підрозділяються на розмовні канали і каналикерування (виклику). По каналу керування передається спеціальний сигналупізнання. По вільних розмовних каналах транслюється інший сигнал упізнання, щопідтверджує, що канал вільний і може бути використаний для ведення переговорів.Усі мобільні станції, що знаходяться в зоні дії базових станцій, постійнопрацюють на прийом на частоті каналу керування. У випадку, коли всі розмовніканали зайняті, допускається використання каналу керування для ведення розмови.
/>
Рис. 1.1.Структурна схема станції стільникового мобільного зв'язку стандарту NMT
Усистемі мобільного зв’язку NMT для обміну службовою інформацією між MSC, BTS іMS, крім службових сигналів, що визначають канали керування і розмовні канали,використовуються сигнали, що визначають зону обслуговування, країну, у якійзнаходиться мобільний абонент, а також сигнали, що позначають номер каналу. Усіці службові сигнали є цифровими і формуються за допомогою швидкої частотноїманіпуляції FFSK (Fast Frequency Shift Keying). Принцип формування FFSK сигналупредставлений на рис. 1.2. З цього рисунка видно, що цифровий сигнал,визначений як логічна одиниця, являє собою один період коливання частотою 1200Гц, а сигнал логічного нуля — 1,5 періоду коливання частотою 1800 Гц. Такимчином, можна сказати, що цифровий сигнал передається по каналу зв'язку зішвидкістю 1200 біт/с.
/>
Рис. 1.2.Принцип формування FFSK-сигналу
/>
Рис.1.3.Структура робочого кудру NMT
Службоваінформація в системі NMT передається в 64-розрядному пакеті і розташовується всередині повного робочого кадру. Кожен такий пакет містить п'ять полів (рис. 1.3):
— Номерканалу N1N2N3, по якому передається дане повідомлення.
— ПрефіксР, що характеризує тип кадру.
— Номеррайону обслуговування Y1Y2, де розташована базова станція з номером каналуN1N2N3.
— Номермобільної станції XI — Х7.
— Інформаційнеполе.
Припередачі в напрямку MSC — MS інформаційне поле містить 12 біт; у напрямку MS — MSC номер району обслуговування Y1Y2 не передається, інформаційне поле містить20 біт. У системі NMT як керуючий може використовуватися кожен з розмовнихрадіоканалів, що, на думку фахівців, підвищує ефективність керуваннястільниковою системою зв'язку.
Протоколустановлення вхідного виклику в системі NMT побудований у такий спосіб. Упочатковому стані мобільна станція MS налаштована на частоту канала керування,що має максимальний рівень сигналу. Виклик абонента відбувається центромкомутації MSC через усі базові станції BTS, що відносяться до так називаноїзони виклику, у якій розташований мобільний абонент у даний момент часу (рис. 1.4).
/>
Рис.1.4.Діаграма встановлення вхідного виклику
Підчас подачі виклику базова станція (по команді MSC) постійно випромінюєконтрольний сигнал (тональний сигнал частотою близько 4 кгц) і посилає йогоубік мобільної станції, що ретранслює цей сигнал по каналі керування на базовустанцію.Ретрансльований сигнал приймається, детектується та оцінюється базовоюстанцією (визначається відношення сигнал/шум у каналі передачі, усереднене завизначений проміжок часу). Базові станції посилають інформацію про результатиоцінки відношення сигнал/шум у MSC. Якщо якість передачі сигналу відповідаєнормі, то встановлюється з'єднання по цьому каналі. Апаратурою MSC виділяєтьсярозмовний радіоканал, номер якого повідомляється по каналу керування на MS,після чого канал керування звільняється. У противному випадку MSC приймаєрішення про підключення іншої базової станції чи про закінчення розмови.
2. Космічний елементсупутникових систем персонального зв’язку
Космічним елементом супутникових систем персональногозв’язку, являються у першу чергу супутникове сузір’я. На сучасному етапі (періоддо 2010 року) создаются для систем зв’язку у межах програм СНД „Глонасс”,„Компас-Сарсат”, глобальних програм зв’язку:
- система фиксированной космической связи ителевещания в составе 13 — 18 космических аппаратов;
- система подвижной спутниковой связи в составе 6космических аппаратов.
Ці системи дозволяють замінювати телефонні радіорелейні лінії насупутникові засоби зв’язку.
У системі «ГЛОНАСС» на навколоземнихорбітах в робочому стані зі 18 ІСЗ знаходяться (за різними джерелами) від 12 до14 ІСЗ.
В Україні, як і в країнах членах НАТО, Японії, РФінтенсивно ведуться роботи щодо створення апаратури користувачів (АК), якаприймає сигнали СРНС «NAVSTAR» і «ГЛОНАСС» геодезичної інавігаційної точності. Апаратура СРНС може встановлюватися на різні типирухомих об'єктів і застосовуватись в носимому варіанті.
25 грудня 2007 року з Байконуру були запущені ще 3космічних апарати системи ГЛОНАСС. Таким чином, їхня загальна кількість наорбіті досягла 18. Саме така кількість супутників було потрібно для покриттясистемою ГЛОНАСС усієї території Росії. До кінця 2009 року на орбіті, якпередбачається, будуть працювати 24 супутника ГЛОНАСС, і тоді її послугамиможна буде скористатися по усьому світі.
Функціональні доповнення системи ГЛОНАСС включають системимоніторингу, системи диференціальної корекції і так називані беззапитальнітехнології.
Згідно новим ТТХ ГЛОНАСС, системи моніторингу забезпечуютьможливість, протягом 10 секунд розпізнати ознаки невірогідності даних, щонадходять від маяку апарата, з яким відбулися якісь неполадки.
Для досягнення координатноїсумісності зі супутниковою системою телефонії й навігаціїпросторові властивості об'єктів в базі геопросторових даних навігаційних ГІСмають бути подані в системі координат WGS_84, що дасть можливість бездодаткових перетворень відображати на електронних картах місцезнаходженняспоживачів та їх транспортних засобів та забезпечити супутникове інформаційнесупроводження водіїв транспортних засобів в масштабі реального часу.
Вимоги до точності подання координат об'єктів визначаються в залежності від класу задач телефоніїі ГІС, серед яких, зокрема, можна виділити такі:
– задачі організації зв’язку і перевезень пасажирівта вантажів (планування маршрутів, моделювання транспортних потоків тощо)потребують точності 50–100 м, яка може бути забезпечена цифровими даними вмасштабах 1:50 000–1:200 000;
– спеціальні транспортно-навігаційні задачі, названізадачами «повздовжнього керування» (стеження за небезпечними таважливими вантажами, бортові навігаційні та протиугінні комплекси), потребуютьточності 5–10 м, яка відповідає масштабам 1:5 000–1:10 000 цифровихкартографічних даних;
– спеціальні навігаційні задачі, названі задачами«поперечного керування» (бортові інтелектуальні навігаційні системи,які гарантують інформаційне забезпечення водія на маршруті з урахуваннямконкретних смуг дорожньої розмітки, ухилів та криволінійності ділянок дороги),вимагають точності 1–0,2 м, яка досягається використанням цифрових планів вмасштабі не більше 1:2 000.
Вимоги до складу, структури та рівнів геопросторових моделей дорожньої інфраструктури визначені вспецифікаціях проекту міжнародного стандарту ISO/GDF (Geographic Data File –файл географічних даних) [3–5], який розроблено за проектом Європейського Союзупо створенню цифрових карт Європи (European Digital RoadMap – EDRM).
Відповідно до стандарту GDF взалежності від деталізації подання даних про основні дорожні елементи моделіданих дорожньої інфраструктури розглядаються на трьох рівнях (рис. 1.1):
/>
Рис.1.1.
— модель рівня 0 –деталізоване подання моделі дорожніх елементів на рівні планарного графа, якийвідображає повну топологію просторових відношень дорожніх елементів між собою таіншими об'єктами;
— модель рівня 1 –деталізована сегментно-вузлова модель з дорожніми елементами на рівні осьовихліній ділянок окремих проїздів вулиць (шляхів) для задач «повздовжньогокерування»;
— модель рівня 2 –узагальнена сегментно-вузлова модель з дорожніми елементами на рівні осьовихліній ділянок вулиць (шляхів) для задач планування маршрутів, моделюваннятранспортних потоків з елементами «повздовжнього керування».
Сегментно-вузловим моделям ставиться увідповідність математична модель графа дорожньої мережі, яка використовуєтьсяпрограмами розрахунку оптимальних маршрутів та моделювання транспортнихпотоків. Ділянки (сегменти) у таких моделях виділяються за конструктивнимиознаками (від перехрестя до перехрестя, зміна типу дорожнього покриття, переїзди,мости, тунелі тощо) та/або за технологічними особливостями організації дорожньогоруху (напрямки та рядність руху, обмеження швидкості та ін.). З вузлами моделілогічно пов'язуються дані про дозволені маневри (повороти, розвороти або їхзаборона тощо).
Така базова модель дорожньої мережідоповнюється цифровими даними про об'єкти дорожньо-транспортної інфраструктури(маршрути руху міського громадського транспорту, зупинки міського транспорту,транспортні парки та підприємства, залізниці; станції метро; мости татранспортні розв'язки; транспортні стоянки та місця для паркування,автозаправні та сервісні станції; світлофори регулювання руху на перехрестях тапереходах; місцезнаходження знаків організації дорожнього руху тощо), а такожпросторово локалізованою оперативною інформацією про стан дороги, стан рухутранспорту на окремих ділянках (затори, місця дорожньо-транспортних подійтощо). Природно, що база геопросторових даних дорожньої інфраструктуриформується з використанням загальної моделі цифрової картографічної основи, якамістить просторові дані про об'єкти гідрографії, зелені насадження, будівлі таспоруди з їх адресною прив'язкою, межі адміністративно-територіальних утворень,а також місцезнаходження основних об'єктів можливого масового відвідування такультурно-побутового обслуговування (готелі, лікарні, адміністративні установи,музеї, пам'ятки історії та архітектури, концертні зали, стадіони, торговіцентри тощо).
Інтероперабільність баз геопросторових даних з програмно-технічними засобами навігаційнихсистем досягається шляхом дотримання специфікацій щодо складу, структури наборівданих та форматів їх експорту/імпорту, що прийняті провідними виробникамибортових навігаційних комплексів та систем типу АМТЗ. Але перспективним шляхом вирішенняпроблеми інтероперабільності є прийняття та дотримання міжнародного стандартуна подання геопросторових даних для транспортних ГІС, наприклад GDF [4].
3. Інформаційне суспільство і інноваційнаекономіка, нова економіка. ІС та соціальна енергія (проблеми становлення новоїекономіки)
Вумовах нової економіки закрита технологія так само небезпечна, як і обмеженістьрозуму. Єдиний спосіб виграти в таких умовах — бути готовим до змін. Не можнастати заручником застарілих, вузькоспеціалізованих технологій, у той час, колизміни відбуваються щодня, оскільки в умовах нової економіки недалекогляднемислення може призвести до сумних наслідків.
Самеу такому контексті має розвиватися стратегія включення України до сучасноїглобальної неоекономіки. Основним фактором розвитку стають відкриті комплекснітехнології, що використовуються як у соціальних, так і в економічних галузях,виступаючи визначальними складовими елементами комплексної гуманітарноїекономіки. Формування нової економічної стратегії нашої країни має відбуватисяна новому пріоритетному рівні — орієнтуватися не тільки на національні умови, ай на глобальний контекст.
Затаких умов наздоганяючи та мобілізаційні стратегії економічного зростання, щодомінували досі, стали неефективними і не релевантними. Виникла гостранеобхідність переформулювання основних перспективних завдань з метою адаптаціїнаціональної специфіки країни до нових глобальних умов. Тобто ми маємо перейтидо принципово нової моделі національного економічного зростання — відкритоїкомплексної інноваційно-випереджаючої форвардної стратегії.
Останнє десятиріччя XX століття, та перше XXІ характеризувалося значними змінами усвітовій економіці. Нова фаза науково-технічної революції та інтернаціоналізаціїпотоків капіталу трансформувала головні моделі економічного розвитку. Цільовоюмоделлю, яку намагається впровадити більшість країн, є економіка зростання. Алена цей час такі показники, як динаміка інновацій, обсяг інвестиційних потоків,поступилися місцем у рейтингах економічних оцінок факторам технологічноїшвидкості і концентрації, що визначають ступінь високотехнологічності зростаннясучасної економіки. Найважливішими тенденціями, які визначають перспективибудь-якої економіки, стали гуманітарні фактори — гуманітарна складоваекономічної моделі. У світі відбувається не просто поступовий еволюційнийперехід до нового економічного укладу, а глобальна неоекономічна революція,зумовлена технологічними, фінансовими та екологічними змінами, переходом нановітні ринковоємні, високопродуктивні та гнучкі види виробництва, що свідчитьпро домінування у світі гуманітарної економіки.
Визначальнимивекторами зростання гуманітарної економіки стали високоінтелектуальні галузі іновітні типи виробництва, що базуються на інтелекті як основному виробничомуресурсі новітнього технологічного укладу.
Наприклад,уже зараз такі країни, як Норвегія, Канада, Німеччина, Ірландія та Австрія,переорієнтували свою економіку на створення і використання сучасних знань, що більшніж на 50 % забезпечує зростання національного багатства.
Найстабільнішепідвищення науково-технічного потенціалу демонструють США: загальні витрати наНДДКР за останні роки становлять тут у середньому 220,6—225,0 млрд. доларів нарік. За рівнем інтернетизації перше місце сьогодні посідають Ісландія (44,6 %),Швеція (40,4 %), Норвегія (36,2 %) та США (21 %). Зі 100 компаній, що маютьнайвищі світові економічні індекси, 99 працюють у галузі Інтернету тафармакології.
Унашій країні зараз налічується від 20000 до 70000 користувачів Інтернету. Алеза останні роки виділення коштів на науку скоротилося з 3,5 % ВВП до 0,15 %, азагальна кількість наукових кадрів зменшилася протягом 1991—1999 рр. більш якудвічі.
Яквідомо, протягом останніх століть в історії технологічно-інноваційної еволюціїбуло п'ять хвиль, які зумовили утворення п'яти технологічних укладів.Економічні перспективи кожного з них визначалися домінуванням певного типуключового виробничого ресурсу.
П'ятахвиля, започаткована в середині 80-х років, ґрунтується на досягненнях у сферімікроелектроніки, інформатики, біотехнологій, фармакології, медичноїдіагностики, генної інженерії, нових видів енергії, супутникових технологій тателекомунікацій і використовує принципово новий тип виробничих ресурсів —гуманітарний (інтелектуальний). Основна його характеристика — високапродуктивність, мобільність, невичерпність і регенеративність.
Українавключилася у загальносвітову ритміку техніко-економічного розвитку наприкінці ХХстоліття на рівні третього техноукладу. Нові уклади формувалися шляхомназдоганяючої органічної модернізації, яка генерується завдяки швидкомустворенню нових виробництв за допомогою економічної політикимобілізаційно-адміністративного типу. В результаті нові технологічні укладиспівіснували (і співіснують зараз) з попередніми, використовуючи дефіцитніресурси, і тим самим гальмують становлення передовихвідтворювально-технологічних контурів і завершення нормального циклутехнологічного розвитку.
Технологічнарізноукладність вітчизняної економіки, наявність різних техноекономічнихсекторів, ринкових і галузевих сегментів — особливість перехідного етапу їїрозвитку у технологічному і структурному вимірах. Наслідки застосування«наздоганяючої» моделі значною мірою зумовили змішаний характертехноекономічної моделі української економіки, де існують сектори різноїконкуренто спроможності: для деяких з них характерна низькаконкурентоспроможність галузей і технологій масового використання; для других —значний потенціал перспективних напрямів фундаментальних і прикладнихдосліджень у ряді виробництв; для третіх — великі експортні можливостітрадиційно-індустріальних і сировинно-транзитних галузей.
Нинів Україні розпочався новий етап економічної трансформації, точкою відліку якогостало підключення країни до процесів глобалізації. За таких умов наздоганяючіта мобілізаційні стратегії економічного зростання, що домінують у другому ітретьому укладах, стали неефективними. Виникла необхідність переформулюванняосновних завдань розвитку з метою адаптації національної специфіки країни донових глобальних умов. Тобто для п'ятого технологічного укладу ми маємо знайтипринципово нову модель національного економічного зростання —інноваційно-форвардну стратегію.
Длягалузей національної постіндустріальної економіки, що розвиваютьсянайдинамічніше, я пропоную використовувати назву «інноваційні кластери» іввести у науковий обіг термін «кластерна економіка». Йдеться про змістовну йорганізаційну характеристику розвитку п'ятого економічного укладу в Україні, щовизначається сегментарним маневруванням у рамках різноукладної транзитарноїекономіки.
Дехто стверджує, що неможливо побудувати гуманітарну постіндустріальну економіку віндустріальному суспільстві за умов домінування мобілізаційної моделі, стримуваннязаробітної платні, прямих та опосередкованих державних дотацій, вузькостінаціональних ринків, залежності від припливу іноземних інвестицій і відсутностівисокого рівня споживання населення та поширення постматеріалістичної мотиваціїяк фундаменту переходу до постіндустріального типу розвитку. Основною проблемоюконструювання засад нового економічного укладу в сучасних умовах стає факторадаптації його внутрішніх характеристик до національного характеруіндустріальної економіки. Новітні галузі є специфічними за своїми ознакамиелементами національної економіки, бо вони безпосередньо підпорядковуютьсязаконам глобальних економічних потоків. Проблеми і перспективи їхфункціонування — це складноструктурний комплекс глобальної й національноїекономік. Основним проблемним вузлом постіндустріального дизайну, що бувконцептуально визначений останнім часом, стала необхідність розробки моделірозбудови постіндустріальної гуманітарної економіки в окремій країні.
Загаломна фоні стрімкого зростання значущості інформаційної складової зменшуєтьсявагомість індустріальних форм організації економіки. Новітні технології даютьунікальну можливість країнам з обмеженими ресурсами «перестрибнути» цілі циклипромислового розвитку, які ще кілька років тому треба було пройти, щоб досягтисьогоднішнього рівня економічного розвитку західного суспільства.
ЯкщоXX ст. було епохою галузей, котрі базувалися на використанні природних ресурсіві ефективних технологій, то у XXI пануватимуть «штучні інтелектуальні галузі»,економіка інтелектуальних активів, головним чинником розвитку яких є невиробництво та впровадження, а наявність ідеї, проекту, програми.
ДляУкраїни необхідне не тільки утвердження галузей глобальної економіки якдомінуючих сегментів національного розвитку, а й визначення оптимальноїфорвардної стратегії економічного розвитку держави.
Требаусвідомлювати, що включення до глобальної економіки — це сегментарний тарізноциклічний процес, який відбувається за кластерним принципом. Зокрема,стратегія загального державного реформування має бути зорієнтована на створення«кластерів сполучених структур» — таких, що забезпечуватимуть потреби розбудовиінноваційної неоекономіки в Україні. Наприклад, під час проведенняадміністративної реформи треба враховувати фактор необхідності формуванняінноваційно-територіальних зон, а реформа системи освіти має бути спрямована наїї трансформування в індустрію знань. Освіта повинна перетворюватися на галузьпостіндустрійної економіки, стати «економікою знань», що забезпечуватиме «виробництвоінтелекту» для hi-teсh-галузей національної економіки.
Однимз визначальних напрямів формування загальнонаціональної стратегії розвитку маєстати пошук оптимальної моделі інституційно-адміністративних структур включеннядо новітніх постіндустрійних стандартів. У цьому контексті позиція МВФ щодоскорочення органів адміністративного управління інноваційно-технологічноюполітикою, наукою та освітою є досить згубною для перспектив успішного розвиткуУкраїни в рамках глобальної неоекономіки.
Глобальнагуманітарна економіка не має тих самих ознак монолітності, що й національна.Саме тому реалізацію форвардної стратегії потрібно розпочинати зараз, нечекаючи, коли в нашій країні з'явиться масштабний народногосподарський комплексгуманітарної економіки і коли до цього процесу приєднається більшість країн, щорозвиваються.
Сьогодніми маємо унікально сприятливий момент для формулювання та втілення в життяоснов нової стратегії включення до глобальної гуманітарної економіки —attachment strategy. Головними характеристиками цієї стратегії мають статиструктурованість та поетапність.
Першийетап — «втілення». Йдеться про організацію спеціальної загальнонаціональноїінноваційно-технологічної системи, до складу якої входитимуть технологічні таінноваційні науково-виробничі зони, технопарки, технополіси і техноінкубатори.
Другийетап — «сегментування». Це етап створення інноваційних портів, іннотер(інноваційних територій), економічних інноваційних груп як базових елементівадаптації та впровадження новітніх високотехнологічних потоків і структур,орієнтованих на залучення закордонних приватних інвестицій. Інноваційні портистануть своєрідними «технологічними коридорами», через які українська економікаприєднається до глобальної світової економіки.
Третійетап — «експансія». На цьому етапі має бути створена загальнонаціональнаіnnо-hi-tech-мережа, що забезпечить адекватний зворотний зв'язок між усімаскладовими національної неоекономіки. Адже за сучасних умов ключовим факторомрозвитку є ефективність інформаційно-комунікативних зв'язків між структурами тасегментами неоекономічної системи.
Створеннянеоекономічного кластеру української економіки вже розпочалося на базіспеціальних економічних та інвестиційних зон. Перший досвід реалізації даноїстратегії має Харків, де відпрацьовується модель перетворення міста на«іннотеру» — територію інноваційного прориву. Створена робоча група зкерівників області й міста, виробничих, наукових і навчальних установ,представників національного технопарку. Наша країна має мобілізувати таструктуризувати свої інтелектуальні та інноваційні активи, розпочати процескапіталізації, глобалізації та гуманітаризації новітніх галузей економіки. Мимаємо визначити свої вектори включення — розвивати власний фондовий ринокhi-teсh-компаній, приєднатися до мережі міжнародних фондових ринків програмногозабезпечення, капіталізувати основні українські виробничі та торговельнібренди, пристосовувати їх до ринкових стандартів неоекономіки, надати якостеймережності, інформаційності та відкритості українському споживчому ринку.Новітні широкі інформаційні технології, що застосовуються у неоекономіці,стимулюють збільшення обсягів фінансових потоків через фондовий ринок зарахунок залучення індивідуальних капіталів міноритарних вкладників і надають економіцістабільної динаміки зростання. Для України ці процеси не тільки станутьфактором включення до світових глобальних процесів, а й забезпечать можливістьдинамізації розвитку національної економіки, переведення пасивного капіталу вновий якісний стан.
Головним«стикувальним модулем» стратегії включення сьогодні є створення національноготехнологічного майданчика в глобальній економіці. Враховуючи масштабність,складність і багатобюджетність глобальних економічних процесів, у рамкахстворення національного технологічного майданчика ефективною буде реалізаціяцільових партнерських проектів. Настає час інтернаціонального проектноготехнологічного, інноваційного та інвестиційного менеджменту.
Державнаекономічна стратегія — «національний інвестиційний фронт» — має бутисконцентрована у високоприбуткових та короткострокових проектах:інтернет-технологіях і високоприбуткових галузях неоекономіки (фармакології,космічних технологіях, генетиці).
Награфіку (рис.3.1) показано тенденції розвитку Інтернет-простору, які гарантуютьвисокі прибутки для всіх фінансових і технологічних інвесторів без огляду назагальний стан національної економіки.
/>
Рис.3.1.Показники світової інтернетизації.
Головнимгальмом економічного прориву сьогодні виступає дефіцит інвестиційного обігу.Тому, можливо, слід запропонувати ризикований, фактично ва-банковий план,проекцію якого спостерігаємо в американській стратегії фінансуванняhi-tech-галузей. Йдеться про економічні пільги для іноземного і національногоприватного капіталу в обмін на партнерську відповідальність та інвестиції уновітні технології.
Якприклад втілення стратегії включення для нашої країни можна назвати Індію, яка40 років поступово і цілеспрямовано готувала власний економічний прорив. Заспрямованістю і методами ця підготовка мала, по суті, глобалізаційний характер.Концептуальний зміст індійської стратегії полягає у формулюванні засаддовгострокової державної політики синхронізації промислового, наукового йосвітянського розвитку. Індія активно делегувала перспективну молодь у провіднінавчальні заклади Заходу і Радянського Союзу і водночас ретельно розбудовувалавласну науково-промислову і освітянську інфраструктури. Країна протягом 40років постійно інвестувала кошти в провідні науково-навчальні заклади,переважно в індійські технологічні інститути. Це фактично був власний шляхІндії до глобалізації з використанням випереджаючих технологій економічногорозвитку. В результаті було сформовано інтелектуальний фонд країни, потужнийсередній клас, що складався з кваліфікованих спеціалістів у галузі високихтехнологій.
І отнаслідки. Експорт лише програмного продукту у 2000 р. склав 10 % від загальногообсягу експорту і приніс країні понад 4 млрд. доларів, зростання ВВП досягло 6%. 180 з 500 провідних комп'ютерних компаній світу під час кадрового відборукандидатів на провідні посади віддали перевагу саме індійським спеціалістам угалузі програмних технологій.
Такимчином, базовим визначальним елементом нової національної стратегії включення досвітової глобальної економіки є формула «трьох і» — інновації,інвестиції та інформаційні технології.
Важливозрозуміти, що в сучасних умовах єдино правильною стратегією для України маєстати не наздоганяюча і не випереджаюча моделі розвитку, а стратегія«перехоплення» основних тенденцій глобальної неоекономіки та їх «підключення»до національних процесів неоекономічної трансформації. Саме цей шлях маєзабезпечити домінування інноваційної складової державної економічної політикинад застарілими мобілізаційними індустріальними елементами.
Список використаноїлітератури
1. Карпінський Ю. О., Лященко А. А., Кібець О. Г., РябчійВ. В. Функції та геоінформаційне забезпечення інтелектуальних транспортнихсистем. // Вісник геодезії і картографії. – 2004. – № 3. – С. 71–79.
2. Harley J. Miller, Shih Lung Shaw. Geographic informationsystems for transportation: principles and applications. – USA, NY, OxfordUniversity Press, Inc. – 2001. – 460 p.
3. ISO/TR 14825. Geographic Data Files (GDF) – ISO/TC204/WG3. – 1996. – Р. 11–15.
4. ISO/Draft International Standard: GDF – Geographic DataFiles. – Version 4.0 – ISO/TC 204/WG3: CD. – 2001. – Р. 02–14.
5. Карпінський Ю. О., Дроздівський О. П. Основні принципипобудови базової моделі дорожньої мережі в міжнародному стандарті GDF 4.0. //Зб. наук. праць. Сучасні досягнення геодезичної науки та виробництва. –Львів:НУ «Львівська політехніка», 2005. – С. 302–306.
6. Карпінський Ю. О., Лященко А. А. Формування національноїінфраструктури просторових даних –пріоритетний напрям топографо-геодезичної такартографічної діяльності. // Вісник геодезії і картографії. – 2001. – № 3. –С. 65–73.
7. Карпінський Ю. О., Лященко А. А. Стратегія формуваннянаціональної інфраструктури геопросторових даних в Україні. Серія: Геодезія,картографія, кадастр. К.: – НДІГК, 2006. – 108 с.
8. PierreYves Gillieron, Jan Skaloud, David Brugger,Bertrand Merminod. Development of a low cost Mobile Mapping System for RoadData Base Management System. – Swiss Federal Institute of Technology, 2006.–http://topo.epfl.ch/publications/cairoepfl_mms.pdf.
9. Ayman F. Habib. Mobile Mapping System. – DepartmentGeomatics Engineering, University of Calgary, Canada. –http://:www.geomatics.ucalgary.ca/~habib/tutorials/MMS.pdf.
10.Парійчук М., Волосович А. Великомасштабний проект – Українські транспортнікоридори. // Геодезія, картографія і аерофотознімання. – Вип. 63. – Львів,2003. – С. 231–237.