Міністерствоосвіти і науки України
Київськийпрофесійно-педагогічний коледж ім. А. Макаренка
Контрольнаробота
Зісторії України
Натему:
«Чорнобильськакатастрофа 1986 року та її наслідки»
Виконала:
Студентка групи 4Піт3/з
Ярмоленко Ю. С.
Перевірив викладач:
Коваленко Н. М.
«Київ–2010»
План
Вступ
1. Аварія 26квітня 1986 року
2. Впливнаслідків Чорнобильської катастрофи на стан здоров’я населення України
3. Основніпідходи і перспективи подолання наслідків Чорнобильської катастрофи
Висновки
Використана література
Вступ
Місто Чорнобильбуло засноване за три сторіччя перед тим, як Колумб відкрив Америку, задовгоперед тим, як доба Ренесансу та Реформації змінила обличчя Європи, за п’ятсотроків перед тим, як Петро Перший створив Російську імперію. Протягом восьмисотень років мешканці міста та його околиць працювали на землі, вирощуючи житой картоплю, розводячи велику рогату худобу й свиней. Грунт тут піщаний, чималонавколишніх земель були заболочені і мало придатні для рільництва. Однак містожило. Наполеон і Гітлер пробували захопити ці землі, але зазнали поразки.Незважаючи на голод, пошесті чуми й холодні зими, чорнобильці трималися своєї землі.
Тепер Чорнобильпорожній, покинутий, позбавлений людського тепла, оточений мовчазним рудимлісом. Тепер це одне з 179 міст і сіл, евакуйованих після найбільшої в історіїлюдства атомної аварії. Чоловікам, жінкам і дітям – мешканцям тих місць, булосказано, що протягом наступних років повернутися до своїх домівок вони незможуть. Атомна енергія невблаганна: вона не прощає помилок. Прихильники ісупротивники виробництва атомної енергії погоджуються в тому, що вона нетерпіть такого рівня ризику, як інші галузі промисловості. Одна-єдина аваріяможе змінити цілий світ. Тим-то атомні електростанції ретельно проектуються,регулярно перевіряються й обладнуються численними приладами, що запобігаютьвиникненню небезпеки. Люди, які відповідають за роботу цих приладів, — здебільшого чесні, щирі, розумні й віддані своїй справі люди. Головна їхнятурбота – безпечна робота реактора. Але навіть за найвищої кваліфікаціїфахівців може статися аварія. Люди помиляються. Машини ламаються. І томупротягом років на ядерних електростанціях траплялися неполадки – більші йменші.
Перед Чорнобилемнайзначніша аварія сталася 28 березня 1979 року на атомній електростанціїнеподалік м. Гаррісбурга в штаті Пенсільванія (США). Тоді о четвертій годиніранку охолоджувальний потік води, що надходив до осердя реактора, бувперерваний, клапан відкрився, і вода потекла назад. Як і було передбачено,реактор автоматично вимкнувся і аварійна охолоджувальна система почала подавативоду, щоб тепло від розпаду радіоактивного матеріалу не розтопило осердя. Алеоператори машинних залів, не знаючи, що вода перестала надходити, перекрили аварійніпомпи. Лише через дві години було виявлено помилку. Тим часом вода в осердізакипіла і воно частково відкрилося. Це призвело до того, що уранові стрижніреактора перегрілися, набрякли і врешті зруйнувалися. Частина радіоактивногоматеріалу поширилася за межі реактора, а в допоміжну будівлю, де містилисяконтейнери для зберігання води, було запомповано тисячі галонів радіоактивноїводи. Невелика кількість радіоактивних газів вилетіла через вугільний фільтр ватмосферу. Шкода, заподіяна обслузі реактора, була мінімальна. Тривогувикликало інше: ядерна контрольна комісія згодом з’ясувала, що реактор загодину наблизився до точки топлення.
Атомна енергіянесе величезні можливості, але водночас й величезну небезпеку. Проектувальникий оператори атомних електростанцій не мають права на помилку. Реалії сьогоденняє такими, що повністю відмовитися від використання атомної енергії неможливо,отже, натомість треба докладно вивчати досвід експлуатації АЕС (в тому числі йтрагічний досвід Чорнобиля) з метою уникнути атомних аварій в майбутньому і усунути(або, принаймні, мінімізувати) негативні наслідки Чорнобильської аваріїсьогодні.
1. Аварія 26квітня 1986 року
25 квітня 1986року на Чорнобильській АЕС готувалися до зупинення четвертого блоку напланово-попереджувальний ремонт. Цим зупиненням вирішили скористатися, щобпровести випробування однієї з систем безпеки експлуатації реактора РБМК-1000.Але програма випробування мала серйозні недоліки. Внаслідок збігу цілого рядуобставин, починаючи з 1 години 24 хвилини 26 квітня, відбулася серія вибухів,які призвели до руйнування реактора та будівлі 4-го блока і викиду великоїкількості радіоактивних речовин у довкілля. Потоки високоактивної лави зрозплавленого палива й графіту проникли у приміщення нижньої частини реактора.В результаті склалася надзвичайна ситуація, яка вимагала термінових дій по нейтралізаціїнебезпеки.
Наслідки, якімала аварія на 4-му блоці Чорнобильської АЕС, дали підстави вважати цю подіюкатастрофою планетарного масштабу. Із 192 т палива, що знаходилося в реакторі4-го блока, близько 4% було викинуто у повітря протягом 10 днів. В основному цебули радіоактивний йод, стронцій, плутоній та деякі інші ізотопи. З урахуваннямрозпаду сумарний випад радіоактивних речовин становив 50 мільйонів кюрі. Церівнозначно наслідкам вибуху більш як 500 атомних бомб, подібних до тих, якіскинуті в 1945 році американськими збройними силами на японське місто Хіросіму.Гарячий струмінь від реактора піднявся на висоту понад кілометр, впавши пізнішедо кількасот метрів. Хмара, що виникла над ЧАЕС, під дією вітру пізнішепосунулася на північ, накривши собою українське Полісся, деякі регіониБілорусії і Росії. Незабаром після катастрофи радіоактивні викиди були виявленіна території Швеції і Фінляндії, а згодом – Польщі, Німеччини, Франції.Радіація проникла в атмосферу всієї північної півкулі.
Радіоактивногозабруднення зазнали величезні території. Проведені згодом обстеження показали,що лише в Україні забруднення плутонієм-239 (із щільністю від 0,1 кюрі і вищена 1 кв. км) становило 700 квадратних кілометрів; стронцієм-90 (3 і більше кюріна 1 кв. км) і цезієм-137 (5 і більше кюрі на 1 кв. км) – понад 3420 кв. км.
Значного забрудненнязазнали водні джерела, особливо річки, що протікають неподалік від ЧАЕС іКиївське водосховище, а також водозбірні площі басейнів рік Дніпро і Прип’ять.Сліди радіоактивності відразу після аварії були виявлені в усіх водосховищахДніпровського каскаду, водою яких користуються понад 30 мільйонів жителів вУкраїні. Є небезпека проникнення радіонуклідів у підземні водотоки.
Всього в Українізабруднено територію площею понад 50 тис. кв. км у 74 районах 12 областей(Київська, Житомирська, Чернігівська, Рівненська, Вінницька, Черкаська,Хмельницька, Івано-Франківська, Волинська, Чернівецька, Сумська,Тернопільська). На цій площі розташовані 2294 населені пункти. У цілому вУкраїні потерпілих від Чорнобильської катастрофи налічується понад 3,2 мільйоначоловік, серед них – близько 1 мільйона дітей. Після Чорнобильської катастрофиУкраїну оголошено зоною екологічного лиха.
Першими вборотьбу з вогнем включилися воєнізовані пожежні частини міст Чорнобиля іПрип’яті, а також Києва й інших населених пунктів Київщини, особливо містаБілої Церкви.
Буквально черезкілька хвилин після вибуху два відділення пожежників, очолювані лейтенантом В.Правиком, а також черговий караул на чолі з лейтенантом В. Кібенком, якіприбули на 4-й блок, почали боротьбу з вогнем, що спалахнув на покрівлі, вприміщенні поблизу зруйнованого реактора. Це дозволило запобігти розповсюдженнюпожежі в бік 3-го енергоблока. Незабаром на місце аварії прибули всі пожежниким. Прип’яті, які тієї ночі були вільні від чергування. Керівництво гасінням пожежівзяв на себе майор Л. Телятников. Понад годину в умовах потужного іонізуючоговипромінювання, в токсичній задимленій атмосфері на висоті від 12 до 70 метрів,при постійній загрозі зрушення конструкції тривав двобій людей з вогнем. Набільшості ділянок пожежники зуміли локалізувати або повністю ліквідувативогонь. Після цього частину пожежників було направлено для надання допомоги вгасінні ділянок у машинному залі, які ще горіли.
Завдяки рішучимдіям воєнізованої пожежної охорони Чорнобильської АЕС та інших підрозділівпожежу на покрівлях ЧАЕС о 6 годині 35 хвилин 26 квітня було повністюліквідовано.
Практично всі,хто першими включилися в боротьбу з пожежею, дістали небезпечні для життя дозиопромінення. 27 квітня 19 чоловік, які постраждали при гасінні пожежі, булидоставлені в Московську клінічну лікарню № 6 Третього головного управління приМіністерстві охорони здоров’я СРСР. Але, незважаючи на зусилля лікарів, шістьохз них врятувати не вдалося. Це лейтенанти В. Правик і В. Кібенок, старші сержантиВ. Ігнатенко, В. Тішура, М. Титенок, сержант М. Ващук. Всі вони посмертновідзначені високими нагородами, першим двом присвоєно звання Героїв. Цьогозвання удостоєний також майор Л. Телятников (нині генерал-майор). Урядовінагороди одержали 467 працівників пожежної охорони.
Високі моральніякості, бойова готовність, професіоналізм – усе це дозволило пожежникам успішновийти з ситуацій, що виникли відразу ж після аварії. Разом з тим стало ясно, щопожежна техніка була погано захищена від проникнення радіоактивного пилу вкабіни машин, мала невеликий коефіцієнт захисту від іонізуючого випромінювання,через недосконалість конструктивних рішень була ускладнена її дезактивація. Пожежникине мали надійних засобів захисту особового складу, пристрої індивідуальногодозиметричного контролю не завжди забезпечували достовірні дози опромінювання.
Втім, незважаючині на які труднощі й небезпеку, саме пожежники опинялися у найкритичнішихмісцях і розв’язували надзвичайно гострі питання. Це стосується насампередкоманди у складі п’яти пожежників з Білої Церкви на чолі з майором Г.Нагаєвським, які, ризикуючи життям, зуміли вивести радіоактивну воду з-підзруйнованого реактора, чим запобігли водневому вибуху небаченої сили.
27 квітня доробіт по локалізації аварії було залучено військові частини, зокрема, армійськуавіацію. Для виконання робіт знадобилося понад 1800 вертольото-вильотів. Врезультаті до 6 травня 1986 року потужність радіоактивного викиду з аварійногореактора зменшилася в декілька тисяч разів.
Розчищенням підходівдо зруйнованого реактора, прибиранням викинутих вибухом ядерного палива,уламків паливних шматків, графітової кладки та елементів конструкцій зайнялисяпідрозділи збройних сил колишнього СРСР, ряду міністерств і відомств. У перші ждні після аварії розгорнулися інженерні, хімічні та інші роботи по мінімізаціїнаслідків трагедії. Для виконання робіт у зоні Чорнобильської АЕС буломобілізовано велику кількість цивільних осіб, які перебували на військовомуобліку.
У 1986-1987 рокахсилами ліквідаторів, працівників більш як 40 міністерств і відомств з України,Росії та інших республік колишнього Радянського Союзу було виконано величезніобсяги робіт. Всього в них взяло участь понад 600 тисяч чоловік, з яких кожнийдругий був «Людиною в погонах».
2. Впливнаслідків Чорнобильської катастрофи на стан здоров’я населення України
Чорнобильськатрагедія заподіяла багато лиха Україні, сюди можна віднести й виведені зсільськогосподарського обігу родючі колись українські землі, і покинуті містата села, і величезні кошти, витрачені на спорудження «Саркофага» ібагато чого іншого. Але найдошкульнішого удару аварія завдала по здоров’юукраїнців, що не можна оцінити в грошовому еквіваленті, це стосується не тількинаших сучасників, але й багатьох (може й багатьох десятків) прийдешніхпоколінь.
Медичні проблемипіслячорнобильського періоду не мають аналогів і відрізняються від іншихвідомих у світі випадків масового опромінення людей (Японія, США, Росія)кількістю постраждалих контингентів, складністю джерел опромінення і наявністюкомплексу негативних супутніх аварії факторів нерадіаційного походження.
Найближчиминаслідками цієї аварії стало опромінення осіб, які брали участь у гасінніпожежі і в аварійних роботах на атомній електростанції.
За інформаційнимиматеріалами 1986 р., 238 осіб захворіло гострою променевою хворобою, з них 29померло в перші місяці після аварії, близько 2000 осіб зазнало місцевихпроменевих уражень, змушені були евакуюватися близько 91000 осіб із містПрип’ять, Чорнобиль і сільських населених пунктів 30-км зони. Ще більше 50000осіб було відселене із забруднених територій протягом більш віддаленого післяаварійного періоду.
Відповідно досучасної концепції України до категорій, постраждалих внаслідок Чорнобильськоїкатастрофи відносяться: особи, які брали участь у ліквідації аварії напроммайданчику і в 30-км зоні (близько 350000 осіб, в т.ч. 230000 «ліквідаторів»1986-1987 рр.), евакуйоване і відселене населення (близько 150000 осіб),населення, яке проживає на забрудненій території (близько 2,4 млн. осіб).
Починаючи зперших днів аварії і до цього часу, здійснюється моніторинг стану здоров’ярізних груп, постраждалих внаслідок аварії, і в першу чергу, досліджуваласьфункція щитовидної залози у дітей. Одержані дані свідчать, що на даний момент такіможливі прояви пострадіаційного впливу на щитовидну залозу, як збільшеннязахворюваності гіпотиреозом, аутоімунним тиреоідитом поки що себе не проявили,їх частота не виходить за межі відповідних показників в загальній популяції.
Аналіз випадківраку щитовидної залози у дітей і підлітків України, прооперованих у віці нестарше 18 років, показав, що за 5 років до аварії в цій віковій групізафіксовано 59 випадків раку щитовидної залози, а за період 1986-1994 рр. – 339таких випадків. Загальна кількість захворілих, які були дітьми та підлітками намомент аварії, становить 542.
Темп зростаннязахворюваності є найбільш високим у дітей у віці до 15 років: за період1981-1985 рр. у дітей України нараховувалось 25 випадків раку, а з 1986 по 1994рр. їх число склало 211. Найбільш виражене зростання відмічене, починаючи з1990 р. В перерахунку на 100 тис. дитячого населення кількість випадків ракущитовидної залози у дітей України протягом 1981-1985 рр. коливалась в межах0,04-0,06. В 1990-1994 рр. цей показник збільшився до 0,23-0,43 і перевищив «дочорнобильський»рівень в 6,5-10 разів.
Отже, з ефектів,які сьогодні можна вважати реалізованими – це збільшення частоти захворювань нарак щитовидної залози і, перш за все, у дітей. Що стосується реалізації іншихочікуваних ефектів (збільшення частоти онкопатології системи кровотворення,загальне зростання частоти захворювань онкологічного профілю), то сьогоднінаука України не має достовірних даних, які могли б підтвердити їх.
Разом з тим,вивчення медичних наслідків аварії на ЧАЕС показало, що виявлено ряд негативнихзмін в стані здоров’я різних груп опромінених людей, які не були передбачені.
Щорічнозменшується число осіб, визнаних здоровими, серед всіх групп первинного обліку.Серед учасників ліквідації аварії здоровими в 1999 р. визнано 19,8%, середевакуйованих – 21,05%, серед осіб, які проживають на забруднених територіях –24,4%, серед дітей, які народилися від батьків перших трьох груп обліку – 32,4%проти 78,2%, 58,7%, 51,7% і 80,9% в 1987 році відповідно.
Дітей у віці до15 років, евакуйованих із забруднених радіонуклідами територій (ЗРТ), в 1999році здоровими визнано 23,7%; тих, хто проживає на забруднених територіях –24,64%. Характеризуючи загальний стан здоров’я всієї постраждалої частинидітей, слід відмітити, що внаслідок Чорнобильської катастрофи їх захворюваністьв післяаварійний період зросла і продовжує зростати порівняно із захворюваністюрешти дітей України.
В структурізахворюваності провідне місце займають хвороби органів дихання, травлення,нервової системи, хвороби крові і системи кровообігу, вроджені аномалії,злоякісні новоутворення. При цьому слід відмітити, що захворюваністьзлоякісними новоутвореннями, вродженими аномаліями, хворобами крові і системикровообігу перевищує відповідні показники в цілому по Україні.
В зміні стануздоров’я постраждалих відмічаються 3 післяаварійних етапи: зокрема, в першийрік в період найбільшого радіаційного впливу на організм характернимиклінічними проявами були: респіраторний синдром, порушення діяльності шлунково-кишковоготракту, функціональні розлади серцево-судинної та вегетативної нервовоїсистеми, комплексні та якісні зміни складу периферичної крові.
В другомупісляаварійному етапі 1987-1989 рр. відмічались функціональні розлади різнихорганів і систем на фоні гормонального і імунного дисбалансу та істотнихметаболічних порушень. Вже на цьому етапі кількість осіб з різними проявамигематоімунної та соматичної патології була достатньо високою порівняно знеопроміненою частиною. В останні роки (третій етап) у більшості осіб, які малипередхворобливі відхилення в стані здоров’я, реалізовувались різні хронічніпатологічні процеси з певними особливостями клінічних проявів і не завждидостовірно ефективною відповідною реакцією на лікування, що проводилося.
Найбільшустурбованість викликає стан здоров’я дітей, які народилися від постраждалихбатьків, і особливо від осіб, які брали участь у ліквідації аварії.
Чисельність цьогоконтингенту постійно зростає. Так, з 1991 по 1993 вона збільшилась з 86573 до252134 осіб.
До Національногореєстру України внесені дані на 20503 дитини із сімей ліквідаторів.
За данимиНаціонального реєстру, показники захворюваності дітей цієї групи за 1991-1993рр. коливались в межах 11869,3-14912,5 на 10 тис. дітей, що вище аналогічнихпоказників у дітей України. Її структура протягом трьох років не зазнавалаістотних змін. Лідируюче положення займають:
· хворобиорганів дихання – 7778,7-9280,3 на 10 тис. дітей, що становить 52,2%-78,2%;
· хворобиорганів травлення – 1037,4-1075,1 на 10 тис., що становить 6,9%-9,1%;
· хворобиендокринної системи і порушення обміну речовин – 684,7-1083,8 на 10 тис., щостановить 5,8-7,3%.
Злоякісніновоутворення склали 26,2-14,2 на 10 тис. дітей (0,18-0,12%), а вроджені вадирозвитку – 203,9-227,8 на 10 тис. дітей (1,37-1,60%).
Серед аномалійрозвитку на першому місці за частотою знаходяться вади кістково-м’язової, апотім серцево-судинної, статевої, нервової і системи травлення.
3. Основніпідходи і перспективи подолання наслідків Чорнобильської катастрофи
Основнимпринципом програми ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС є виконання положень «Концепціїпроживання населення на територіях України з підвищеними рівнями радіоактивногозабруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та вимог законів України «Проправовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильськоїкатастрофи» і «Про статус та соціальний захист громадян, якіпостраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Головні завданняпрограми підпорядковані обмеженню дози опромінення до встановлених нормативівта можливому їх зменшенню, щоб попередити захворювання. Для реалізації цієїмети є два шляхи.
Перший шлях:переселення всіх людей з територій обов’язкового відселення та бажаючих зрайонів добровільного гарантованого відселення. У зв’язку з динамікою існуючогоформування дози опромінення, будь-які зволікання з переселенням роблять йогонеефективним. Тому програма переселення повинна бути реалізована протягом небільш як за 3 роки. Життя показало, що така програма може бути ефективною заумов створення робочих місць і соціальної інфраструктури на місцях переселення.
Другий шлях:забезпечення зменшення дози зовнішнього і, головним чином, внутрішньогоопромінення від радіоактивно забрудненої сільськогосподарської продукції місцевоговиробництва, її споживання формує 75-95 процентів загальної дози. Для істотногозменшення опромінення необхідне здійснення широкого комплексу захисних заходів,спрямованих на зниження рівня забруднення, що гарантуватиме не перевищеннязагальної дози опромінення 0,1 бера на рік.
У населенихпунктах, де зовнішнє опромінення помітно впливає на сумарну дозу, необхіднопровести дезактиваційні роботи, які мають не лише зменшити дози опромінення відзовнішніх джерел, але й сприяти поліпшенню соціально-психологічного станунаселення. Тому ці роботи плануються в комплексі з будівництвом об’єктівсоцкультпобуту, газифікацією, створенням системи центрального водопостачання.
Надання медичноїдопомоги населенню має бути безумовним пріоритетом і передбачати профілактикуможливих захворювань із застосуванням сучасних засобів. Профілактичні заходиповинні включати організацію збалансованого повноцінного харчування,санаторно-курортного лікування і оздоровлення.
Підставою длянадання диференційованої медичної допомоги є дозове навантаження і йогообов’язкове визначення для кожної особи, яка потерпіла. Функціонування системимедичної допомоги потребує створення належного обліку, реєстрації і нагляду занаселенням, яке потерпіло внаслідок аварії. У наступний період потрібнопровести перевірку щитовидної залози та системи крові на всій території Українидля виявлення можливих захворювань вже на ранніх стадіях і попередження їх розвитку.
Одним із шляхівістотного поліпшення профілактики захворювань повинно стати виробництвопродуктів харчування, збагачених радіопротекторами, імуномодуляторами таречовинами, здатними зменшувати вміст радіонуклідів в організмі людини.
Необхіднеуточнення структури забруднення територій з метою виявлення аномалій іудосконалення карт їх забруднення стронцієм-90, плутонієм та америцієм.
Велике значеннямає створення дозиметричної, радіометричної та спеціальної апаратури длязабезпечення чутливою вимірювальною апаратурою контрольних, наглядових тадослідницьких робіт. Для управління та контролю за радіаційним станом виконанняробіт по ліквідації аварії необхідно розробити й втілити автоматичну системуінформування та управління, розраховану на всі області України. Виконанняпрограми потребує відповідно підготовки фахівців, для чого необхідно посилитипідготовку кадрів усіх рівнів.
Невід’ємнучастину реабілітаційно-захисних заходів становить розвиток культури та освіти упостраждалих районах, припинення деструкції комплексу традиційної народноїкультури Полісся.
Ретельне вивченнястану аварійного четвертого блоку ЧАЕС дає підстави для висновку, що надійнийстан безпеки об’єкта «Укриття» гарантується не на 30 років, яквважалось, а на значно менший строк. Отже, є необхідність на конкурсній основірозробити проект, який дозволив би повністю ліквідувати ядерну та радіаційнунебезпеку цього об’єкта для України та інших країн.
Постійнимджерелом небезпеки та соціальної напруги лишається зона відчуження, натериторії якої нараховується понад 800 сховищ радіоактивних відходів. Необхіднозавершити роботу проектів, на конкурсній основі вирішити питання про головнупідрядну організацію та розпочати роботи по переробці та локалізації відходів.Слід докорінно посилити правоохоронний та протипожежний режим зони, ліквідуватинебезпеку з водоймою-охолоджувачем та заплавою р. Прип’ять.
Проблемамиліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи в Україні на сьогоднішній деньзаймається спеціалізоване міністерство (Мінчорнобиль).
Створене урезультаті унікальної надзвичайної ситуації, Міністерство має певніособливості, які вирізняють його з-поміж інших державних управлінськихструктур.
Мінчорнобилюдоручено координувати діяльність інших міністерств і відомств України, а зкінця 1995 року у підпорядкуванні Мін чорнобиля передано управління і відділи зпитань ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС Автономної Республіки Крим,обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій,установ, організацій з усього комплексу проблем, пов’язаних з ліквідацієюнаслідків трагедії.
Відповідно донапрямків діяльності побудована структура Мінчорнобиля, в апараті якого діютьспеціалізовані управління: радіаційного захисту населення; інвестицій, ресурсівта переселення; по дезактивації та поводженню з радіоактивними відходами;агропромислового комплексу та продовольства; медично-санітарного забезпечення.Складовою частиною управлінського апарату є Адміністрація зони відчуження, якаорганізує і координує всі заходи, здійснювані на її території. Всього в апаратіМіністерства (разом з Адміністрацією зони) задіяно 193 посадові особи.
Мінчорнобилюпідпорядковано понад 20 виробничих і науково-дослідних структур. Серед них:науково-виробниче об’єднання «Прип’ять», Чорнобильськебудівельно-монтажне управління, два спеціалізовані підприємства по роботі ззабрудненими лісами, об’єднання «Радон», науково-технічний центр «Комплексповодження з радіоактивними відходами», розташований у м. Жовті ВодиДніпропетровської області, приладобудівний завод «Еталон» (м. БілаЦерква).
На базі одного зпідрозділів колишнього НВО «Прип’ять» створено державне підприємство– Агентство інформації, міжнародного співробітництва та розвитку(Чорнобильінтерінформ).
5. Висновки
26 квітня 1986року – одна з найтрагічніших дат в історії людства: на четвертому блоціЧорнобильської атомної електростанції за 110 кілометрів від столиці УкраїниКиєва, майже в центрі Європи, сталася аварія, яку обгрунтовано кваліфікують якнайбільшу в світі техногенну й екологічну катастрофу.
Навколо цієїподії виникло чимало міфів, перекручень, домислів. Дехто зробив чорнобильськутему картою у політичній грі, а в деяких колах, керуючись суб’єктивнимиінтересами і розрахунками, намагаються применшити значення катастрофи чи навітьпіддати її забуттю.
Втім, Чорнобильне минув. Він промовисто нагадує про себе щодня численними проблемами в різнихсферах суспільства, у долі мільйонів людей, житті кожного з нас.
Ядерний розпадмає свою, добре відому науці пролонгованість в часі й просторі, а готовихпрограм щодо подолання наслідків подібних катастроф не існує.
Тож требапам’ятати: майбутнє підкоряється людині тоді, коли вона здатна глибоко івсебічно осмислювати минуле і, максимально мобілізуючи творчий потенціал, вмітиотримувати уроки з допущених помилок і прорахунків, шукати нових засобіввирішення завдань. З цього погляду Чорнобильська катастрофа, котра застала насзненацька, виявивши нашу низьку готовність до екстремальних ситуацій, поки щомало чого нас навчила. На багатьох напрямках роботи щодо подолання її наслідківмаємо проблеми, породжені як зміною соціально-економічної ситуації, так і вічниминашими вадами – безгосподарністю, користолюбством, нездатністю доконструктивної самокритики.
Чорнобильськакатастрофа трапилась в період, коли намітився злам тоталітарної системиколишнього радянського суспільства, оголивши принципові моменти дисгармонії вйого соціальній, технічній і моральній культурі. Водночас при локалізації іподоланні наслідків катастрофи виявили героїзм, мужність і талант представникирізних народів колишнього СРСР. Ціною здоров’я, життя вони врятували людствовід ще більшого лиха.
Своїм відлуннямЧорнобильська катастрофа спонукає до пильності. Вона знову і знову примушуєзамислитися на тим, що науково-технічний прогрес не тільки дає сучасній людинізасоби, щоб досягти намічених цілей на шляху цивілізованого поступу, а й вимагає(й дозволяє) знаходити запобіжники, котрі дають гарантії безпеки, а це прямопов’язано і з формуванням та розвитком світоглядних моральних засад, якіоб’єднують людей.
Чорнобиль кличелюдство до консолідації заради власного порятунку.
Список використаноїлітератури
1. АвраменкоА. І., Антипкін Ю. Г., Апасов Г. Ф., Бабич О. А., Бариляк І. Р. Десять роківпісля аварії на Чорнобильській АЕС. – К., 1996.
2. Бабич О.,Ветчинін В., Вознюк В., Волинець С., Ковальчук В. Чорнобиль: Десять роківподолання. – К., 1996.
3. БакуменкоВ. Д., Проскура М. І., Холоша В. І. Сучасні підходи до вирішення проблемЧорнобильської Зони відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення. – К.,2000.
4. БарановськаН. П. Соціальні та економічні наслідки Чорнобильської катастрофи. – К., 2001.