МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИУКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙУНІВЕРСИТЕТ
ІСТОРИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
Кафедра історії України
Контрольна робота з теми:
«Таври: суспільний устрій,господарство, культура та вірування»
Донецьк – 2010
ВСТУП
В І тис. до н.е.на території Північного Причорномор’я відбувалися доволі бурхливі етнічніпроцеси. У пошуках нових пасовищ сюди зі Сходу приходили кочові народи і певнийчас займали ці терени. Як тільки одні починали тут обживатись, освоюватись,пускати свої корні, за ними приходили інші. І це спонукало до різного родустосунків. Вони торгували між собою, конфліктували, влаштовували спільні походита ін. Таким чином одні були асимільовані або просто витіснені іншими. Так вперіод І тис. до н.е. територію Північного Причорномор’я займали кіммерійці (ІХ-VIIст.ст. до н.е.), на зміну яким прийшли скіфи (VII-III ст.ст. до н.е.), що всвою чергу були витіснені сарматами (ІІІ ст. до н.е. – ІІІ ст. н.е.). УзбережжяЧорного моря починаючи вже в VII ст. до н.е. було зайняте грецькимиколоністами.
Та в тіні цихбурхливих подій в гірському районі Криму весь цей час (ХІ — ІІІ ст. до н.е.)існував інший, хоч і невеличкий, але не менш цікавий народ – таври. Звідси іпоходить назва Таврії – етнічного регіону, що займає територію не лише Криму, ай південної частини сучасної України.
Згадки про таврівзустрічаються вже у творах античних авторів. Перший згадав про них Геродот. Всвоїй «Історії» він так окреслив територію їхнього проживання: «Звідси йдегориста сторона, що лежить вздовж того ж [Чорного] моря. Вона впирається в Понті населена плем’ям таврів аж до так званого Херсонесу Скалистого». Дещо є ів «Географія» Страбона: «а більшу частину [Великого Херсонесу] до перешийкаі Каркінітської [Арабатської] затоки займало скіфське плем’я таврів». Римлянитакож писали про них (Тацит, Діодор Сицилійський, Пліній та ін.).
З розвитком археологіїпожвавилось і дослідження історії таврів. Адже все ж таки археологічнийматеріал є основним джерелом при вивченні даного періоду. А таври лишили пособі доволі багато різноманітних пам’яток. Це і поселення, і захисніукріплення, і звичайно ж могильники.
Вже в 1833 р.Дюбуа де Монпере оглянув на вершині Аю-Дагу давнє укріплення і відніс його дотаврів, а до їхніх могил він відніс кам’яні ящики, що так розповсюджені вгірському районі Криму, і назвав їх дольменами. Так почалась історіядослідження археологічних пам’яток цього народу.
В другій половиніХІХ і на початку ХХ ст. було проведено розкопки в Байдарській долині і напівденному березі Криму (А.С. Уваров, Ф.П. Кеппен, Ю.Д. Філімонов та ін.), щоясно показали поховальне значення кам’яних ящиків.
Г.А.Бонч-Осмоловський дослідивши в 20-х роках пам’ятки горного Криму ототожнив їх зпам’ятками кизилкобінської культури. Що пізніше підтвердилося.
В 1946 р. булаорганізована тавро-скіфська експедиція ІІМК АН СССР начальником якої був П.Н.Шульц. За результатами цієї експедиції в 1965 р. Олександр Михайлович Лєсков видавпершу узагальнюючу роботу «Горный Крим в первом тысячелетии до нашей эры», девперше був структурований накопичений до цього матеріал.
Впродовжтисячоліття таври були основними мешканцями гірського Криму і безумовно зігралиякщо не ведучу, то одну з ведучих ролей в історії півострова. Вони співіснувализ кіммерійцями, скіфами, сарматами та античними колоністами, а це означає, щоміж таврами і цьома народами були певні стосунки. І саме тому існуєнеобхідність дослідження цього народу.
1. ЕТНОГЕНЕЗ
Таври з’явилисяна території Криму в період фінальної бронзи, а саме в ХІ ст. до н.е. Впершецей етнонім зустрічається в творах античних авторів в середині І тис. до н.е.Існує кілька версій щодо його походження: 1) таври самі себе називали так абоякимось созвучним терміном; 2) етнонім «таври» походить від назви гірськогомасиву в Малій Азії, продовженням якого греки вважали Кавказькі, і Кримськігори; 3) слово «тавр» походить від грецького слова tαυροι,що означає бик. Та якби там не було, але безсумнівним залишається те, ще цяназва має грецьке походження.
Хронологічнірамки таврської історії окреслити можна так: їхнє формування почалось ще в ХІст. до н.е.; найбільшого розквіту вони зазнали в середині І тис. до н.е.; найпізнішіархеологічні пам’ятки датуються ІІІ ст. до н.е., а в письмових джерелахзгадували про них аж до ІІ-ІІІ ст. н.е
Питанняпоходження таврів, як і інших народів того часу, що мешкали на територіїПівнічного Причорномор’я, і досі є темою для суперечок. Сьогодні існує багатодумок з цього приводу. Зокрема, такі — таври є: 1) нащадками кіммерійців, якихвідтіснили в гори скіфи (Ф. Браун, М. Оберт та ін.); 2) разом з кіммерійцямифракійського походження, а кизил-кобинська культура це локальний варіантдністро-дунайської фракійської культури (В. Дьяков, М. Артамонов); 3) залишкиіндоаріїв, які осіли в Крима (О. Трубачов); 4) носіями кобанської культури, якіпереселилися до Криму із Північного Кавказу й зазнали незначного впливу зрубноїкультури (О. Лєсков); 5) вихідцями зі Східного Середземномор’я, оскільки тамбуло розвинене піратство (Х. Кріс); 6) місцевими аборигенами, (С.Стржелецький).
Та щоб хоч якосьрозібратись в цьому розмаїті теорій, необхідно навести деякі факти. Наприклад, кам’яніящики подібні кримським дольменам характерні кобанській культурі, що буларозповсюджена на Кавказі. В той же час культура таврів генетично пов’язана зкримськими пам’ятками епохи бронзи. Тому теорія О.М. Лєскова про автохтонепоходження не без впливу прийдешнього елементу є найбільш ймовірною.
2. ПОБУТ
Характеризуючипобут таврів, необхідно враховувати деякі географічні умови в яких вони жили.Адже довкілля не абияк впливає на розвиток суспільства, пожвавлюючи абозатримуючи його. Чим нижче рівень розвитку виробничих сил суспільства, тимбільшу роль відіграють географічні умови. Тому перед тим, як описувати побуттаврів, треба спочатку розібратись в яких географічних умовах відбувалось йогоформування.
Гірський масив Кримуутворений з трьох гряд, які простягаються вздовж всього південного тапівденно-східного узбережжя. Таври населяли найвищу та найпівденішу грядуКримських гір і долину, яка примикала до неї з заходу. Вона має дуже крутийсклон. Вершина уявляє собою покату рівнину, то кам’янисту, то трав’янисту.Ріки, русло яких проходило серед гір, швидкі.
Таким чином можназробити висновок, що головним фактором у формуванні побуту таврів є місцевість,яку вони населяли, а саме скелясті гори, з бідною рослиністтю, що знаходилисянеподалік від Чорного Моря.
2.1Господарство
Поселення таврівзаймали площу від 0,5 до 5 га. Більшість з них розташовані в передгірськихрайонах. Житла вони будували каркасні, стіни були обмазані глиною перемішаною зсоломою (пізніше з’явилися кам’яні), по середині стояли стовпчики, якіслугували опорою для крівлі. Відомі також землянки та напівземлянки. Вхідулаштовували з південної сторони. В центрі була розташована яма для вогнища,поряд знаходилась ще одна трохи менша, очевидно для приготування їжі. Біляжитла таври в господарських ямах зберігали зерно. Ті що жили в горахоблаштовували свої житла в печерах природного або штучного походження.
Основним заняттямтаврів відгоне скотарство, тобто сезонна перекочівка з долин в гори і навпаки.Так це описує Скімн Хіосський: «Таври – народ багаточисельний, що полюбляєкочове життя в горах». Розводили вони рогату худобу велику та особливодрібну (вівці, кози), та свиней. Конярство не набуло особливого розвитку, як івикористання коней для верхової їзди. Враховуючи особливості ландшафту, неважко здогадатися, що значну роль в житті таврів відігравало також рибальствота мисливство. Це підтверджується знахідками мідних вудочок.
Землеробство булохарактерним лише для представників передгірського населення. Вони вирощувалипшеницю, ячмінь, квасолю, горох та ін. Особливо популярним було хліборобство,що стало одним з головних занять мешканців неподалік розташованого Херсонесу.
Достеменно відомопро існування у таврів бронзолетійного виробництва.
Знаряддя працітаври виготовляли з металу (мідь, олово, бронза, дуже рідко залізо), каменю,кісток. Цікавою знахідкою є мотига з Черкес-Керменського могильника, яка булазроблена з оленячого рогу.
Також знайденийархеологічний інвентар, що свідчить про наявність в господарстві таких ремеселяк гончарство, ткацтво, прядство.
2.2 Культура
Головною ознакоюкультури таврів є кам’яні ящики, в яких вони ховали померлих. На початку ХХ ст.було відкрито пам’ятки, що дістало назву кизил-кобинська культура. Серед нихвиявлено й могильники. Поховання здійснено в кам’яних ящиках різнихконструкцій. Датується культура ХІ-ІІІ ст. до н.е.
Тому з виділеннямкизил-кобинської культури постає питання чи можна її ототожнювати з кам’янимиящиками Гірського Криму чи все ж таки це дві різні археологічні культури, заякими стоять два різні народи.
Деякі вчені (В.М.Дьяков, Х.І. Кріс, А.О. Щепинський) ставлять під сумнів етнічну спорідненістьцих двох культур, обґрунтовуючи це тим, що по-перше, регіон (передгір’я Криму)кизил-кобінських памяток не збігаються з територією поширення пам’яток таврів;по-друге, простежуються певні розбіжності в поховальному обряді – зокрема, утаврських ящиках немає лощеної кераміки, зате багато зброї та прикрас. Швидшеза все ці відмінності пояснюється різним соціальним становищем представниківцих культур.
А.О. Щепинськийідентифікував кизил-кобинську культуру із кіммерійцями, котрі осіли упередгірському Криму під натиском скіфів і культура яких зазнали змін унаслідок часткової асиміляції їх таврами. Даний аргумент можна спростувати тим,що кіммерійці на території Північного Причорномор’я з’являються лише у ІХ ст.до н.е.
Прибічниками ідеїетнічної спорідненості цих культур є Г.А. Бонч-Осмаловський, П.М. Шульц, О.М.Лєсков та ін. В підтвердження своєї теорії вони приводять такі аргументи: пам’яткикизил-кобінців хронологічно збігаються з пам’ятками, що належать таврам;більшість знахідок кизил-кобинців ідентичні гірським знахідкам; в писемнихджерелах немає свідчень про інший народ (окрім таврів), який би мешкав тут.
Таким чиномнапрошується висновок, що все ж таки прослідковується тенденція спорідненостіцих двох культур і об’єднання їх в одну — кизил-кобинську.
Що стосуєтьсямистецтва таврів то, у порівнянні з іншим народами, які жили навколо, воно ненабуло особливого розвитку. Кераміка була прикрашена примітивним геометричниморнаментом. Примітивними були і прикраси. Керамічні статуетки, що виконувалисакральну функцію, були дуже прості і мають зооморфний або антропоморфнийвигляд. Хоч, і є приклади наявності античних виробів, особливого впливугрецького мистецтва не простежується. Зате з утворенням Малої Скіфії таврськомумистецтву стає характерним скіфський звіриний стиль.
2.3 Вірування
Покланялися таврибогині Діві, яка була для них великою богинею води, землі та всього живого. Заповідомленнями Амміана Марцеллина вона називалась Орсилохою, тобто богинею-матір’ю.«богиня, якій вони [таври] приносять жертву, з їх власних слів це – донькаАгамемнона Іфігенія». Так пиши про неї Геродот. Пізніше греки ототожнювалиїї з Артемідою (богиня звірів).
Крім цьогоГеродот та інші античні автори повідомляють про людські жертвоприношення своїйбогині, відмічаючи не абияку жорстокість таврів. В жертву вони приносилиполонених ворогів, та тих, хто потерпів під час аварії кораблів. Також вінговорить про храм, де відбувалося вбивства жертв. Знаходився він на утесі,звідки зкидували нещасних. Але археологічних підтверджень про існування такогоне має. Зате археологам відомі святилища в печерах. Там було знайдено великукількість кісток тварин, залишки керамічного посуду ритуального призначення. Наньому зображались схематично сонце, гроза та дощ. Що говорить про культ плодючості.
Крім цього прокульт плодючості свідчить і те, що поховальні ритуали таври влаштовували взернових та господарських ямах, та наявність жіночих статуеток, а як відомо зетнології жіночий початок символізував матір-землю.
Отже, головнимбожеством таврів була богиня Діва, яка уособлювали в собі матір всього живого.Для них характерний культ плодючості. Супроводжувальний поховальний інвентар(зброя, знаряддя праці, прикраси) свідчать про анинімістичні риси в світоглядітаврів. Про тотемізм свідчать глиняні фігурки з зображенням тварин.
3. СУСПІЛЬНИЙЛАД ТА СПІВІСНУВАННЯ З ІНШИМИ НАРОДАМИ
Таври у своємурозвитку залишились на рівні патріархально-родового устрою. Вони жили майжеізольованими один від одного замкнутими родами. Геродот свідчить про наявністьу таврів царів.
Аналізуючиархеологічні та письмові джерела, їхнє суспільство можна поділити на двапрошарки. Передгір’я Криму населяли скотарі та землероби. Вони розводили худобувирощували хліб та очевидно вели спокійний та мирний спосіб життя. ГірськийКрим населяли більш агресивні та войовничі представники цього народу. Тут тавризаймались скотарством, полюванням. Та головним їхнім промислом була війна тапіратство. Можна припустити, що вони складали еліту таврського суспільства.
Про наявність тутрабовласництва ніяких свідчень немає. Як згадувалося раніше навіть полоненихвони не перетворювали в рабів, а вбивали приносячи їх в жертву.
Велика кількістьписьмових згадок про таврів у творах античних авторів є наслідком грецькоїколонізації, яка розпочалася тут в VI ст. до н.е. Греки освоїли Південне таЗахідне узбережжя Криму. Тому зв'язок з місцевим населенням був неминучим.
Згадуючи таврів,вони відмічають їхню особливу жорстокість. Ці повідомлення здебільшогопов’язані з піратською діяльністю таврів. Так пише про них Геродот: «…зворогами, які потрапляли до їх рук чинили так: кожен відрубує голову ворога танесе до себе додому […] Живуть таври грабуваннями та війною». Ось щоповідомляє Стратон: «За давнім Херсонесом є бухта з вузьким входом, біляякої переважно влаштовували свої розбійницькі притони таври». Археологічнимтому підтвердженням може бути наявність в таврських пам’ятках керамікигрецького походження.
Херсонес упорівняні з іншими колоніями мали дуже тісні стосунки з таврами. Херсонеськийнекрополь, в якому присутні могили як греків, так і таврів, дає підставиприпустити, що співіснували вони, в основному, мирно. Існують свідчення прозв'язок з іншими античними містами. Так в Пантикапеї було знайдено могильнуплиту з написом: «Під цим каменем лужить муж, для багатьох бажаний, родом тавр.Ім’я йому тавр». Відомо, що греки використовували таврів як рабів. Але згадкапро якогось тавра Тихона свідчить, що таври могли мати не найнижчий статус вгрецькому суспільстві.
Про політичнийзв'язок зі скіфами ми також можемо дізнатись з «Історії» Геродота «Післянаради скіфи переконались, що вони не в змозі вистояти проти полчищ Дарія увідкритому бою і відправили послів до сусідніх племен. […] На нараді булиприсутні царі таврів, агрофірсів, неврів, андрофагів, меланхленів, гелонів,будинів та савроматів». Таври разом з агрофірсами, андрофагами,неврами та меланхленами відмовили скіфам у допомозі, мотивуючи це тим, щоостанні були вині у розв’язані цієї війни.
Коли скіфи підтиском сарматів перейшли з Придніпров’я до Криму і заснували там своє царствостає відчутною асиміляція таврів. Цей вплив помітний при аналізі археологічнихпам’яток. Для поховань вже характерне випрямлене трупопокладення, в могильникахсеред поховального інвентарю з’являються речі скіфського походження, а вмистецтві починає формуватись звіриний стиль характерний скіфам. Одночасно зтим в писемних джерелах з’являється термін тавро-скіфи або скіфо-таври. Так,наприклад, Страбон називає таврів скіфським племенем.
Таким чином,роблячи висновок, варто зазначити, що таври не відгравали значної ролі вполітичних процесах того світу. Це був закритий та замкнутий в собі народ. Не дивлячисьна те, що разом з ними пліч-о-пліч жили греки, особливого впливу на культуруодин одного не простежується.
В свої суспільнійорганізації вони не набули особливого розвитку і жили племенами на чолі, якихбули вожді.
ВИСНОВОК
Таври протягомвсього І тис. до н.е. займали територію Гірського Криму та Передгір’я. Це бувнарод автохтного походження на формування якого вплинув прийдешній елемент.Можлива генетична спорідненість з іншими народами Північного Причорномор’я.
Головнимиджерелами, які вивчаються при досліджені цього народу є археологічні пам’яткита свідчення античних авторів. Першим згадує про таврів Геродот, коли описуєскіфів. Про них також пишуть інші грецькі та римські автори. Пособі тавризалишили багатий та різноманітний археологічний матеріал. Вивченням йогозаймались такі вчені: Дюбуа де Монпере, С.І. Забнін, Г.А. Бонч-Осмаловський,П.Н. Шульц, О.М. Лєсков.
Дослідивши цейматеріал можна прийти до висновку, що таврська культура ототожнюється зкизил-кобинською культурою. Представлена вона поселеннями, захиснимиукріпленнями та могильниками. Особливістю їхньої культури було те, що вониховали своїх померлих в кам’яних ящиках.
Основу їхньогогосподарства складало землеробство та скотарство. Також було присутнємисливство та рибальництво. Головним ремеслом таврів було гончарство. Крімцього вони виплавляли бронзу. Пізніше з’являється в їхньому господарстві ізалізо.
Головним факторомформування господарства таврів, їхньої культури, вірувань, суспільноїорганізації та зовнішніх відносин були географічні умови. Територія, яку вонинаселяли в цілому не була багата на плодючі землі. Це спонукало таврів допіратства, затримувало розвиток їхнього соціального устрою, і вплинуло на появукульту плодючості. Покланялись вони богині Діві, яка було уособленнямматері-землі.
В зовнішніхвідносинах таври не проявляють особливої активності. Вони були замкнутимнародом. Та все ж таки простежується тісний зв'язок з грецькими колоністами,які в VI ст. до н.е. почали освоювати Північне Причорномор’я, а особливо зхерсонцями.
З утвореннямпізньоскіфського царства у Криму таври увійшли до цього об’єднання і почаливтрачати свою специфіку і в ІІІ ст. до н.е. кизил-кобинська культура припиняєсвоє існування, але згадка про таврів як про скіфське плем’я продовжує з’являтисьв писемних джерелах аж до ІІ ст. н.е. Таким чином римляни, які прийшли на змінугрекам застали таврів асимільованих скіфами. Остаточно асимільовані вони булидесь в ІІІ ст. н.е. з появою на кримському півострові готів.
ЛІТЕРАТУРА
1. АрхеологіяУкраїни: Курс лекцій: Навч. посібник; За ред. Л.Л. Залізняка.-К.: Либідь, 2005.– С.263-271.
2. Геродот,История, кн. ІV: 99, 100, 101, 102, 103, 119.
3. ЛесковА.М., Горный Крым в первом тысячелетии до нашей эры. – К.: Наукова думка, 1965.-197 с.
4. От киммерийцевдо крымчаков (народы Крыма с древнейших времен до конца ХVІІІ в.). – Сімферополь:Таврия-Плюс, 2004.- С.14-21.
5. СтрижакО.С., Етнологія Геродотової Скіфії. – Київ: Наукова думка, 1988. – С. 171-182.
6. Україна: Хронологіярозвитку. – Том 1. – К.: КВЩ, 2008. – С. 332-454.
7. Хрестоматіяз історії України / упоряд. та авт. комент. О.М. Уривалкін. – Док. 5 — К.: КНТ,2007.
8. ЧупинГ.Т., Предістория и история Киевской Руси, Украины и Крыма. – Харьков: Изд-во«Литера Нова», 2010. – С. 119-120.
ДОДАТОК 1
/>
Рис. 1 — Розселення таврів: 1 – Скіфи; 2 – Грецькі колонії; 3 – Таври-горці; 4 –Кизил-кобинська культура
ДОДАТОК 2
/>
Рис. 2 — Кримськідольмени
ДОДАТОК 3
/>
Рис. 3 — Археологічні знахідки
/>
Рис. 4 — Археологічнізнахідки
/>
Рис. 5 — Археологічнізнахідки
/>
Рис. 6 — Археологічні знахідки
ДОДАТОК 4
/>
Рис. 7 — Іфігеніяв храмі Артеміди