--PAGE_BREAK--2. Особливості регулювання митних режимів зед за національним законодавством Франції
Митний союз Європейського співтовариства припускає загальний простір, у якому здійснюється вільний обіг товарів і осіб («внутрішній аспект»). При цьому в просторі держав-членів ЕС установлюється загальна границя для вживання заходів в області торговельної, тарифної й нетарифної політики відносно третіх країн («зовнішній аспект»). Регламент Європейського Економічного Співтовариства N2151/84 визначає границі митної території Союзу, на якій, крім виняткових випадків, застосовується єдине митне законодавство, і враховує розширення цієї території внаслідок вступу інших держав у Європейський Союз.
У свою чергу під терміном "митне законодавство Європейського Союзу (ЄС, Співтовариств)" для цілей справжньої роботи розуміється сукупність митно-правових норм, які визначають регулювання митних відносин у рамках Європейського Союзу й утримуються в установчих документах Співтовариств, в актах, прийнятих на їхній основі вповноваженими органами ЄС, і — у встановлених випадках — у міжнародних угодах Співтовариств. Дане поняття в зазначеному значенні досить умовно, оскільки поєднує в один блок (зокрема, коли мова йде про історичні аспекти розвитку джерел правового регулювання застосування митних режимів у рамках ЄС) правові норми, які могли б бути "індивідуалізовані" по своїй приналежності до різних сфер інтеграції, що получили відповідну формалізацію у вигляді трьох установчих договорів, на основі яких створені Європейське об'єднання вугілля й стали (ЕОУС, договір про створення якого був підписаний в Парижу 18 квітня 1951 р), Європейське економічне співтовариство (ЄЕС), Європейське співтовариство по атомній енергії (Евроатом, договір про створення якого, так само як і про створення ЄЕС, був підписаний у Римі 25 березня 1957 р). Вибір на користь узагальнюючого поняття визначається не тільки єдиним політичним вектором розвитку всіх зазначених інтеграційних об'єднань, але й споконвічно властивим їм організаційною і юридичною єдністю в рішенні митних проблем. Фактично в правовому забезпеченні митного об'єднання країн, що входять до складу Європейського Союзу, що превалює місце займали норми угоди про створення ЄЕС, з огляду на мети створення й роль останнього в розвитку загального економічного й митного простору ЄС, а також перенесення саме на інституціональну структуру ЄЕС значного обсягу організаційно-управлінських функцій, закріплених за інститутами трьох об'єднань. Тому там, де мова йде про митне законодавство ЄС і використовуються посилання на конкретні рішення (акти) органів Співтовариства, особлива увага приділяється саме нормам зазначеного Договору про створення ЄЕС і документам, прийнятим у його розвиток органами Співтовариств.
Згідно «Договору про створення Європейського економічного спів-товариства» (Рим, 25 березня 1957 року), ЄС ставить своїм завданням сприяти, шляхом створення загального ринку й прогресуючого зближення економічної політики держав-членів, гармонічному розвитку економічної діяльності у всьому Співтоваристві, безперервному й збалансованому росту, що зростає стабільності, прискореному підвищенню рівня життя й більше тісним зв'язкам між державами, які воно поєднує.
Діяльність Співтовариства передбачає, як це визначено Договором і у встановлений термін:
a) усунення між державами-членами митних зборів і кількісних обмежень на імпорт і експорт товарів, а також всіх інших еквівалентних по своїх наслідках мер;
b) введення загального митного тарифу й загальної торговельної політики стосовно третіх держав;
c) усунення між державами-членами перешкод вільному руху осіб, послуг і капіталів;
d) введення загальної політики в області сільського господарства;
e) введення загальної політики в області транспорту;
f) створення системи, що буде обгороджувати від перекручувань конкуренцію в загальному ринку;
g) застосування процедур, що дають можливість погоджувати економічну політику держав-членів і усувати нерівновагу в платіжних балансах;
h) зближення законодавств держав-членів у тій мері, у який це необхідно для функціонування загального ринку;
i) створення Європейського соціального фонду з метою поліпшення можливостей зайнятості для трудящих і сприяння підвищенню їхнього життєвого рівня;
j) створення Європейського інвестиційного банку, покликаного сприяти економічному розвитку Співтовариства шляхом залучення нових ресурсів;
k) асоціація із заморськими країнами й територіями з метою збільшення торгівлі й спільного сприяння економічному й соціальному розвитку.
Основою Співтовариства є митний союз, що охоплює всю торгівлю товарами й передбачає заборону імпортних і експортних мит і будь-яких рівнозначних зборів у торговельних відносинах між державами-членами, а також установлення загального митного тарифу в їхніх відносинах із третіми країнами.
Положення Договору застосовуються до продукції, виготовленої в державах-членах, а також до продукції із третіх країн, що вільно циркулює в державах-членах.
Продукція, що надходить із третіх країн, розглядається як така, що перебуває у вільному обігу в державі-члені, якщо стосовно неї були виконані всі імпортні формальності й виплачені всі мита або рівнозначні збори, що стягуються в цій державі-члені, і якщо вона не виявляється в більше сприятливому положенні внаслідок повного або часткового повернення цих мит і зборів.
Держави-Члени скасують у відносинах один з одним мита на експорт і рівнозначні по своїй дії збори.
Держави-Члени заявляють про свою готовність сприяти розвитку міжнародної торгівлі й зниженню торговельних бар'єрів за допомогою висновку угод, що мають метою, на основі взаємності й взаємної вигоди, скорочення мит нижче загального рівня, яким вони могли б користуватися завдяки створенню митного союзу між ними.
Мита загального митного тарифу не можуть перевищувати:
a) 3% для продуктів, що ставляться до тарифних статей, перерахованим у списку B;
b) 10% для продуктів, що ставляться до тарифних статей, перерахованим у списку C;
c) 15% для продуктів, що ставляться до тарифних статей, перерахованим у списку D;
d) 25% для продуктів, що ставляться до тарифних статей, перерахованим у списку E; якщо відносно цих продуктів тариф країн Бенілюксу включає мито, що не перевищує 3%, це мито піднімається до 12% для обчислення середньоарифметичної.
4. Список F установлює мита, застосовувані до продуктів, які в ньому перераховані.
5. Списки тарифних статей, зазначені в справжній статті й у статті 20, утримуються в додатку I до даного Договору.
Мита, застосовні до продуктів списку G, будуть визначені за допомогою переговорів між державами-членами. Кожна держава-член може додати інші продукти до цього списку в межах 2% загальної вартості його імпорту із третіх країн протягом 1956 р.
У Франції з інших підрозділів міністерства економіки, фінансів і бюджету тільки Генеральна дирекція митниць і непрямих податків займається винятково регулюванням питань зовнішньоекономічної діяльності. Вона бере активну участь у виробленні зовнішньоторговельної політики Франції. У компетенцію Генеральної дирекції входить організація й керівництво розгалуженою мережею митних установ, забезпечення контролю за дотриманням порядку ввозу й вивозу товарів і валюти, за виконанням експортерами й імпортерами норм відносно якості товарів, за дотриманням ними правил з питань промислової власності. Генеральна дирекція веде розробку митних правил і тарифів, здійснює контроль за їхнім правильним застосуванням, бере участь у переговорах по спрощенню митних процедур і адміністративних формальностей.
1. Експортно-імпортне регулювання.
В основі політики в області експортно-імпортного регулювання Франції лежить її членство в СОТ та Європейському економічному співтоваристві (ЄЕС) (1957 р). Одним з найважливіших документів, використовуваних у зовнішній торгівлі Франції (при імпорті, експорті й транзиті товарів), є нова стандартна форма митної декларації, уведеної з 1 лютого 1988 р. у країнах ЄС і отримавши назву єдиного адміністративного документа (ЕАД). ЕАД поширюється майже на всі держави Західної Європи. ЕАД — це набір однотипних декларацій, заповнених у вісьмох екземплярах. У ньому дається вичерпна інформація про товар, спосіб його транспортуванню, утримуються відомості про відправника й одержувача товару, банківські, податкові та інші дані. Перші три екземпляри забезпечують виконання формальностей у країні-експортері товару, а п'ять інших — у країні-імпортері товару.
Імпортна процедура. При імпорті товарів у Франції можуть застосовуватися два основних режими: загальна й особливий.
У Франції існує державний режим, що забороняє й обмежує ввіз і вивіз окремих товарів. Метою цього режиму є заборона або обмеження ввозу, вивозу й транзиту деяких товарів, що не задовольняють вимогам національного законодавства, що регулює збут або покупку товарів, вироблених у країні. При імпорті товарів у Францію митні формальності проводяться шляхом здійснення трьох видів процедур:
нормальна (заповнюється митна декларація — ЕАД. При цьому товари, що направляються одному одержувачеві від відправника, повинні бути вписані в одну декларацію на суму не більше 250 тис. фр. (митна оцінка));
спрощена;
прискорена (термінова);
Спрощений і прискорений режим застосовується при одержанні поштових посилок і поштових відправлень.
Експортна процедура. У Франції по експортних операціях існують обмеження, пов'язані з вивозом наркотиків, фільмів жахів, товарів, що підривають моральні принципів. При експорті товарів із країни заповнюється єдиний адміністративний документ типу EX I, а при його поверненні назад у країну — EX II. Для товарів, не заборонених і не обмежених до вивозу із Франції, необхідно тільки наявність ЕАД, а для продуктів, виробів, заборонених або обмежених до експорту, потрібне наявність експортної ліцензії 02, видаваної СОФИКО.
Митний тариф. Одним з головних інструментів регулювання імпорту товарів у Франції є єдиний митний тариф (ЕТТ), що застосовується в торговельних відносинах країн-учасниць ЕС із третіми державами з 1 липня 1968 р. .
Важлива особливість митної ситуації у Франції полягає в тому, що якщо товар, завезений на її територію або територію будь-якої іншої країни-учасниці ЕС, то, пройшовши митні формальності, він може безмитно обертатися усередині Співтовариства. Дія цього положення є важливою умовою, що полегшує збут продукції не тільки на французькому ринку, але й на ринках інших країн угруповання.
Нетарифні обмеження. Поряд з митним тарифом ЄС, що захищає господарство країн-учасниць від зовнішньої конкуренції, широко й регулярно застосовуються нетарифні засоби обмеження імпорту, у тому числі й у Франції. Крім єдиного митного тарифу Франція використовує такі обмеження ввозу товарів, як контингентирування імпорту, контроль над ввозом, антидемпінгові процедури, імпортні податки, угоди про “добровільне” обмеженні імпорту, атестації продукції, адміністративні й санітарні формальності.
2. Фінансування, кредитування й страхування зовнішньоекономічної діяльності.
У Франції для заохочення експорту використовується безліч прямих і непрямих коштів, що дозволяє уряду дуже впливати на розвиток торгівлі в бажаному напрямку. Це досягається шляхом надання експортерам пільг у кредитно-фінансовій, податковій і адміністративній областях. У Франції створена розгалужена система фінансування експортно-імпортних операцій закордонних капіталовкладень, освоєння нових ринків. На систему фінансування експорту товарів із країни дуже впливають і такі фактори, як більше низька конкурентоспроможність її продукції на світовому ринку в порівнянні з головними суперниками, втрата й ослаблення позицій на ряді ринків держав, що розвиваються, і як результат цього — дефіцит платіжного балансу протягом всього післявоєнного років. Все це визначило найважливішу роль держави в створенні системи фінансової підтримки експорту на сприятливих умовах з метою зміцнення конкурентоспроможності національних компаній на світовому ринку, а широка участь урядових ресурсів у цьому процесі дало можливість установити один зі сприятливих для імпортерів французької продукції режимів кредитування й страхування експорту.
Державне страхування експорту у Франції здійснюється у відповідності зі спеціальними правилами, установленими владою, при участі й твердому контролі державних кредитно-фінансових організацій: Банку Франції, Французького банку для зовнішньої торгівлі (ФБВТ) і банку “Креди насьональ”. Головною метою ФБВТ є допомога звичайним банкам у їхніх операціях по кредитуванню зовнішньої торгівлі. Нині існуюча система фінансування експорту початку створюватися в другій половині 20-х років.1 липня 1971 р. був прийнятий Закон про кредитну реформу, цим був визначений порядок кредитування експорту й розширені джерела необхідних для цього коштів за рахунок приватних банків.
Урядова політика в області кредитування експорту розробляється Управлінням зовнішньоекономічних зв'язків міністерства економіки, фінансів і бюджету, що здійснює загальне керівництво Французькою компанією по страхуванню зовнішньої торгівлі (КОФАСЕ), без поліса якої не може бути забезпечений пільговий характер експортної позики. Видачею дозволів на кредит і контролем за виконанням цих рішень займаються дві урядові комісії — Комітет директорів і Комісія гарантій і зовнішньоторговельних кредитів. Комітет директорів, що є спеціалізованим органом керування зовнішньоекономічних зв'язків, вирішує питання про видачу довгострокових кредитів і їхніх умов. Комісія гарантій зовнішньоторговельних кредитів, будучи міжміністерським органом, розглядає за участю Казначейства зацікавлених міністерств, банків (Банку Франції, “Креди насьональ”) умови фінансування й реалізації експортних поставок у кредит і встановлює, яку частину кредиту застрахує КОФАСЕ. Комісія одноосібно ухвалює рішення щодо середньострокових кредитів, а по довгостроковим — треба вказівках Комітету директорів.
Державне страхування зовнішньоекономічних операцій у Франції почалося з 1928 р., і в цей час воно здійснюється КОФАСЕ. Система страхування відіграє важливу роль у стимулюванні експорту товарів шляхом захисту від різних ризиків, які можуть виникнути в ході здійснення торговельних угод. У сучасних умовах страхування служить не тільки захистом експортерів від можливих ризиків, але й стало важливою умовою одержання банківського кредиту, а в остаточному підсумку — висновку експортного контракту. Нині у Франції здійснюється страхування ризиків, пов'язаних з попереднім вивченням ринку, зміною іноземних курсів валют; організацією за кордоном ярмарків, виставок, закордонних інвестицій; страхується непередбачене підвищення цін у період виготовлення експортної продукції.
3. Митна система країни.
Митне законодавство Франції складається з нормативних актів, прийнятих компетентними державними органами, і міжнародно-правових документів. Оскільки митне регулювання припускає державне втручання в приватне підприємництво, основні принципи митного права повинні встановлюватися у формі законів. Центральне місце серед них займає Митний кодекс 1948 року з наступними численними виправленнями.
Особливістю французького права є обмеження законодавчих повноважень парламенту. У митній сфері парламент передає уряду свої нормотворческие повноваження навіть по тим питанням, по яких тільки він може законодавствувати (наприклад, визначення ставок митного тарифу). Митний кодекс (ст.9) обмежує передачу законодавчих повноважень виконавчої влади тільки відносно ставок мит на імпорт сільськогосподарської сировини й продовольства.
Визначальний вплив на розвиток митного права Франції робить участь країни в Європейських співтовариствах (ЄС). Як і інші учасники ЄЕС, Франція пішла на обмеження свого митного суверенітету на користь національного регулювання. Окремі питання митної проблематики були повністю передані органам Співтовариств) наприклад, Франція втратилася права самостійно укладати угоди із третіми країнами відносно митного регулювання). З інших питань Франція здійснює митну політику разом з ЄС. У цьому випадку діє принцип пріоритету “європейського” права, закріплений в установчому договорі ЄЕС і неодноразово підтверджений французькою судовою практикою.
З 1 липня 1968 р. Франція перейшла на єдиний митний тариф (ЕТТ) ЄС, залишивши за парламентом право встановлювати ставки мит тільки на ті товарні позиції, які не входять в ЕТТ. З 1 січня 1994 р. вступив у дію Європейський митний кодекс, схвалена регламентом Комісії ЄС ще в лютому 1990 року.
Національний “європейський" характер митного права підсилюється, оскільки уряду забороняється: в однобічному порядку посилювати норми єдиного тарифу, установлювати під видом “роз'яснень і тлумачень" імперативні правила, які інтерпретують єдиний тариф. Узгодження “європейського” і французького митного права відбувається за допомогою двох основних способів:
законодавчим шляхом, через внесення змін у ТК і інші закони після прийняття відповідних директив або регламентів ЄС;
через видання підзаконних актів, що відображають зміну в митному регулюванні, початі в рамках ЄС (у цих цілях поряд з декретами, постановами й розпорядженнями використовується й така форма підзаконного акту, як міністерське повідомлення експортерам і імпортерам).
Франція входить у єдиний європейський митний простір. Митно-правові норми діють на митній території Франції. Митні приписи набувають чинності в столиці — через день після виходу “Офіційної газети", у якій вони опубліковані, в інших місцях — через день після того, як офіційна публікація отримана поштою в адміністративному центрі відповідного департаменту.
Особливе значення для функціонування митного механізму мають Генеральна угода про тарифи й торгівлю 1994 року (ГАТТ) й інші акти, а також численні обопільні умови й угоди по митних і торгово-політичних питаннях.
Процедура митного контролю відносно імпорту у Франції під впливом заходів щодо уніфікації митних формальностей, проведених як на міжнародному (на базі Кіотської конвенції по спрощенню й гармонізації митних процедур), так і на європейському рівні. З 1 січня 1988 р. регламентом № 2791/86 Ради ЄС на території співтовариств уведений єдиний адміністративний документ (ЕАД), що замінив близько 80 різних актів. ЕАД являє собою набір однотипних декларацій, заповнюваних в 8 екземплярах. У цьому документі дається інформація про товар, спосіб його транспортування, відправнику й одержувачі вантажу, утримуються банківські, податкові й деякі інші реквізити. З 1 січня 1993 р. у зв'язку зі створенням Єдиного європейського ринку й скасуванням митного контролю усередині Співтовариства дія ЕАД обмежується торгівлею ЄС із третіми державами. Митне законодавство Франції розрізняє загальний і особливий режим імпорту.
загальний режим поширюється на вільно ввезені товари й контингентуємый імпорт. У першому випадку процедура імпорту не обтяжена митними формальностями й обмежується заповненням імпортної декларації. Контингентуємий імпорт припускає одержання спеціальної імпортної ліцензії, видаваною Службою фінансових і торговельних дозволів (СОФИКО) Генеральної дирекції митниць і непрямих податків. Перелік товарів, для ввозу яких необхідно одержати ліцензію, утримується в Повідомленнях імпортерів, регулярно публикуємих в “Офіційній газеті”;
особливий режим імпорту застосовується відносно деяких товарів (вовняні, бавовняні тканини, синтетичні й штучні волокна й ін). Їхній ввіз на територію Франції регулюється спеціальними угодами, що укладаються в рамках ГАТТ. У випадку імпорту цих товарів із країн, що не беруть участь у ГАТТ, при сприянні Служби товарів народного споживання міністерства промисловості встановлюються спеціальні ввізні квоти.
Нормальна митна процедура при імпорті припускає заповнення ЕАД, до якого звичайно додається рахунок-фактура. При цьому товари, що направляються одному одержувачеві, можуть вноситися в одну декларацію на суму, що не перевищує 250 тисяч франків. Спрощені й термінова імпортні процедури застосовуються при митній обробці посилок і інших поштових відправлень.
Експортна процедура митного контролю багато в чому схожа з митним оформленням імпорту. Відправник товарів, вивіз яких із Франції необмежений, представляє тільки ЕАД. Для вантажів, заборонених або обмежених до експорту, необхідно одержати в СОФИКО експортну ліцензію.
Митні режими, установлювані для комерційної, виробничої й транспортної діяльності, становлять поняття економічного митного права. Митний режим комерційної діяльності визначає порядок зберігання імпортних і експортних товарів на митних складах, правове положення яких урегульовано регламентом Ради ЄС від 25 липня 1988 р. Економічний митний режим виробничої діяльності поширюється на товари, що беруть участь у промислових операціях і реекспорті в рамках міждержавного й внутріфірмового поділу праці й кооперації. Промислові й митні режими, передбачені французьким законодавством, регулюються регламентами Ради ЄС.
Регламент № 2473/86 від 27 липня 1986 р. установлює режим пасивного облагороджування, що означає, що товар, в основі якого сировина “французького походження”, направляється на подальшу доробку (“облагороджування”) у треті країни для наступного реекспорту у Францію або інші держави ЄС. У цьому випадку передбачається митне обкладання тільки тої частини вартості реекспорту, що була зроблена за межами Франції і Європейських співтовариств.
Джерелами правового регулювання митного режиму активного облагороджування, що пропонує, що товар імпортується у Францію або Співтовариства на доробку з метою наступного реекспорту за межі ЄС, є регламенти № 1999/85 від 16 липня 1986 р. і № 3677/86 від 24 листопада 1986 р. Даний режим може надати відстрочку сплати мита із установленням митного контролю за подальшим просуванням товару.
Митний економічний режим відносно транспортних перевезень використовується в основному при транзиті товарів через митну територію. Франція бере участь у багатобічній Конвенції про міжнародні транзитні перевезення (TIR). Відповідно до ТК товари, перевезені в спеціальних опломбованих постачальником і представником місцевої митниці контейнерах, не підлягають митному огляду на границях по шляху транзиту й не обременяются митними формальностями до моменту прибуття товару до місця призначення. Режим істотно скорочує експортерам транспортні видатки й час на перевезення товару.
Митна служба у Франції являє собою частина державного адміністративного апарата, діяльність якого пов'язана з контролем за перетинанням вантажами митного кордону. Митниця традиційно виконує дві найважливіші функції — фіскальну й регулюючу.
Незважаючи на ослаблення фіскального значення митного обкладання, через канали французької митниці зараз у державний бюджет надходить понад 20% всіх доходів (близько 300 млрд. франків). Це пояснюється тим, що через митницю у Франції стягується також податок на додану вартість імпорту, податок на нафтопродукти (на нього доводиться понад половину всіх дохідних надходжень митниці), тютюновий податок, спеціальні податки, якими обкладається торгівля коштовностями, антикваріатом і творами мистецтва.
Основне завдання митниці — виконання приписань, що захищають національну економіку від несприятливого впливу імпорту й одночасно стимулюючий розвиток французького експорту. Особливістю митного права Франції є наділення митної служби повноваженнями по здійсненню валютного контролю й нагляду за проведенням розрахункових операцій у зовнішній торгівлі. Організаційно митна служба Франції представлена центральним і місцевим апаратом. Генеральна дирекція митниць і непрямих податків входить у структуру Міністерства економіки, фінансів і бюджету. Вона займається видачею ліцензій на експорт і імпорт товарів і стягненням податків із зовнішньоторговельного обороту, керуванням митною службою, розробкою митного законодавства, контролем за валютними операціями.
Місцеві органи митної служби формуються на регіональному рівні. Вся митна територія Франції розділена на 41 митний регіон (з них 4 заморських), у кожному з яких створене регіональне митне керування. На території митного регіону регіональне керування здійснює весь обсяг повноважень, пов'язаних з митним регулюванням. З метою підвищення ефективності боротьби з контрабандою митні регіони були згруповані в 9 міжрегіональних об'єднань. Місцевий апарат митної служби складається з підрозділів по митному забезпеченню торговельних операцій (митні бюро) і відділів, що здійснюють митний контроль (митні бригади й агенти). Митні бюро (зараз їх у Франції діє понад 400) здійснюють всі організаційно-технічні процедури, оформляють необхідні документи по митному очищенню вантажів. Поява внутрішніх митних бюро (тобто розташованих усередині митної території) пояснюється розвитком коштів і способів транспортування зовнішньоторговельних вантажів і насамперед активним використанням контейнерних перевезень. Митний огляд вантажів і пасажирів, що перетинають границю, здійснюють митні агенти, поєднувані в митні бригади.
Більшу роль у справі боротьби з незаконним ввозом і вивозом грає міжнародне співробітництво. Франція уклала угоди про взаємодопомогу в запобіганні контрабанди з багатьма державами (США, Канада, Австрія, Швеція, Мексика, ряд африканських країн). У рамках Європейських співтовариств діяльність по боротьбі з контрабандою регулюється регламентом Ради ЄС № 1468/81 від 19 травня 1981 р. Роль координуючого органа виконує Комісія ЄС, що приділяє особливу увагу запобіганню митних правопорушень у торгівлі текстильною й сільськогосподарською продукцією.
ТК (статті 65, 215 і інші) наділяє митних агентів широкими повноваженнями в боротьбі з контрабандою. Вони вправі запитувати будь-яку документацію, необхідну для уточнення інформації й одержання нових відомостей. Особливий порядок дії митних агентів установлений у так званій “митній смузі" — території, що прилягає на 60 км до сухопутної границі й акваторії на видаленні 12 морських миль від узбережжя.
продолжение
--PAGE_BREAK--3. Оцінка відповідності механізмів та інструментів митно-тарифного регулювання у франції та україні процесу інтенсифікації міжнародної економічної діяльності
Як показує проведений аналіз експортно-імпортних операцій між Україною та Францією по насінню соняшнику та соняшниковій олії (рис.3.1 — 3.11) — по цих товарах між країнами механізми митно-тарифного регулювання відповідають процесу інтенсифікації міжнародної економічної діяльності.
Рис.3.1 Динаміка обсягів експорту насіння соняшнику з україну у Францію
Рис.3.2 Динаміка обсягів експорту соняшникової олії з України у Францію
Рис.3.3 Динаміка виробництва насіння соняшника в Україні та динаміка росту експорту після вступу в СОТ.
Рис.3.4 Структура експорту насіння соняшнику Україною та частка Франції в експорті у 2006 році
Рис.3.5 Структура імпорту насіння соняшнику в Україну та частка Франції в імпорті у 2006 році
Рис.3.6. Структура експорту насіння соняшнику Україною та частка Франції в експорті у 2009 році
Рис.3.7. Структура імпорту насіння соняшнику в Україну та частка Франції в імпорті у 2009 році
Рис.3.8. Структура експорту соняшникової олії Україною та частка Франції в експорті у 2006 році
Рис.3.9. Структура імпорту соняшникової олії в Україну та частка Франції в імпорті у 2006 році
Рис.3.10. Структура експорту соняшникової олії Україною та частка Франції в експорті у 2009 році
Рис.3.11 Структура імпорту соняшникової олії в Україну та частка Франції в імпорті у 2009 році
4. Наявність сприятливого законодавства у сфері митно-тарифного та нетарифного регулювання франції та україни стосовно експорту — імпорту насіння соняшника та соняшникової олії
Згідно Регламенту Ради (ЄЕС) N 2913/92 від 12 жовтня 1992 року «Митний кодекс митного союзу Европейського співтовариства» митні правила в ЄС складаються із Митного Кодексу ЄС й положень по реалізації правил, прийнятих на рівні Співтовариства або на національному рівні. Митний Кодекс ЄС Кодекс застосовується без шкоди для спеціальних правил, встановлених в інших областях:
до торгівлі між Співтовариством і третіми країнами;
до товарів, що підпадають під дію Договору про установу Європейського об'єднання вугілля й стали (994_026), Договору про установу Європейського економічного співтовариства (994_017), або Договору про установу Європейського співтовариства по атомній енергії
За винятком випадків передбачених або міжнародними конвенціями, або митною практикою, обмеженої географічними й економічними межами, або самостійними мірами Співтовариства, митні правила ЄС застосовуються уніфіковано на всій митній території Співтовариства.
Термін «митний режим» в Митному Кодексі ЄС означає:
a) приміщення під митну процедуру;
b) приміщення у вільну зону або на вільний склад;
c) зворотний вивіз із митної території Співтовариства;
d) знищення;
e) визнання в якості «недійсного майна»;
Термін «митна процедура» в Митному Кодексі ЄС означає:
a) випуск у вільний обіг;
b) транзит;
c) складування на митному складі;
d) активна переробка;
e) переробка під митним контролем;
f) тимчасове використання;
g) пасивна переробка;
h) вивіз товару;
Митний тариф Європейських співтовариств містить у собі:
a) комбіновану номенклатуру товарів;
b) будь-яку іншу номенклатуру, що повністю або частково ґрунтується на комбінованій номенклатурі або яка доповнює її субпозиції, і яка встановлена положеннями Співтовариства в певних сферах і використовується для застосування тарифних мір в торгівлі товарами;
c) ставки мит і інші платежі, які звичайно діють відносно товарів, зазначених у комбінованої номенклатурі, а саме:
мита; і
сільськогосподарські платежі й інші імпортні збори, загальної сільськогосподарської політики, що стягуються в рамках, при ввозі товарів, або на основі спеціального регулювання у відношенні певних продуктів, отриманих у результаті переробки сільськогосподарської продукції;
d) тарифні преференції, надавані на основі угод, між Співтовариством і деякими країнами або групами країн, у яких передбачається надання тарифних преференций;
e) тарифні преференції, застосовувані Співтовариством в однобічному порядку відносно певних країн, груп країн або територій;
f) автономні заходи щодо скасування, відповідно до яких діючі мита не застосовуються або відміняються відносно ввезених товарів;
g) інші тарифні міри, передбачені іншим законодавством Співтовариства.
Таким чином, при експортно-імпортних операціях між Францією (членом Єста СОТ) та Україною (членом СОТ, «третя країна» для ЄС) ставки ввізного та вивізного мита встановлюються тільки за правилами СОТ.
продолжение
--PAGE_BREAK--5. Інструменти митного регулювання експорту-імпорту насіння соняшника та соняшникової олії у Франції та Україні
В Франції митне регулювання експорту (вивізне мито) та імпорту (ввізне мито) на насіння соняшника встановлене у 2010 році на рівні:
для країн-виробників та споживачів митного союзу ЄС — 0%;
вивізне мито і інші країни світу — 0%;
ввізне мито для виробників — інших країн світу — 5%;
В Франції митне регулювання експорту (вивізне мито) та імпорту (ввізне мито) на соняшникову олію (харчова) встановлене у 2010 році на рівні:
для країн — виробників та споживачів митного союзу ЄС — 0%;
вивізне мито в інші країни світу — 0%;
ввізне мито для виробників — інших країн світу — 17%;
В Україні митне регулювання експорту (вивізне мито) та імпорту (ввізне мито) на насіння соняшника встановлене у 2010 році на рівні:
вивізне мито — 10%;
ввізне мито — 12%;
В Україні митне регулювання експорту (вивізне мито) та імпорту (ввізне мито) на соняшникову олію (харчова) встановлене у 2010 році на рівні:
вивізне мито — 0%;
ввізне мито — 20%;
Аналіз наведених даних показує, що Франція захищає внутрішній ринок від імпорту олії та надає пільги по імпорту насіння соняшнику, Україна захищає внутрішній ринок від імпорту олії та також від надмірного експорту насіння соняшнику. В табл.5.1 — 5.2 наведена динаміка зниження ставок ввізного та вивізного мита на насіння соняшника та соняшникову олію в Україні, здійснена на виконання угод по вступу в СОТ.
--PAGE_BREAK--7. Стягнення низьких податків з іноземців, які при зед інвестують кошти в економіку Франції та України
Податок на дивіденди (чистий прибуток), який отримує та переводить у Францію за кордон нерезидент-інвестор із Франції від здійснених інвестицій в Україні обкладається в Україні по ставці 15% згідно Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" [].
У Франції відповідно до критерію територіальності оподаткуванню із прибутків компаній підлягають тільки «прибутки від діяльності, здійснюваної у Франції, а також прибутку, обкладання яких закріплено за Францією в чинність міжнародних угод про усунення подвійного оподатковування».
Компанії — нерезиденти Франції обкладаються податком із прибутків тільки відносно їх доходів, що отримуються на території Франції. Як установлено національним законодавством, такі доходи виникають у випадку, якщо іноземна компанія має на території Франції свою «ділову установу» (відділення, закупівельне або збутове бюро й т.д.) або здійснює в цій країні «повний цикл комерційної діяльності» (наприклад, закупівля й перепродаж товарів і виробів), або має на території Франції залежного агента, через якого здійснює свою діяльність.
Податок на прибуток корпорацій
Стандартна ставка 33 і 1/3%; знижені ставки 10-24% (з доходів від земельних ділянок і сільськогосподарських ферм). Стягується з компаній, деяких державних підприємств, що займаються промисловою або торговельною діяльністю, а також асоціацій і партнерств, не звільнених від сплати даного податку. Резиденти й нерезиденти сплачують податок із прибутку від бізнесу у Франції.
Прибутковий податок
Обкладання по прогресивній шкалі: ставки від 0 до 58% (при доході понад 246,8 тис. ф. фр.). Нерезиденти сплачують податок з доходів у Франції.
На додаток до прибуткового податку з фізичних осіб-резидентів стягується соціальний збір у розмірі 2,4%.
Податок на будинки, що належать іноземним фірмам.
Стягується з іноземних фірм, що володіють нерухомістю у Франції, за винятком тих, чий головний офіс перебуває в цій країні. Ставка 3% від ринкової вартості.
Таким чином податок на дивіденди (чистий прибуток), який отримує та переводить в Україну нерезидент-інвестор із України від здійснених інвестицій в Франції обкладається по ставці від 33% до 58% в залежності від юридичної чи фізичної особи інвестора та суми доходу, що значно перевищує податок на дивіденди нерезидентів — інвесторів в Україні.
8. Аналітична доповідь 8.1 Трансформація митних тарифів України в контексті вступу до СОТ"
"Концепція трансформації митного тарифу України на 1996-2005 роки відповідно до системи ГАТТ/СОТ" (Указ Президента України № 255/96 від 6 квітня 1996 року) визначала основні засади та загальні напрямки трансформації ставок ввізного мита митного тарифу України для їх реалізації Українською Стороною у переговорному процесі щодо забезпечення гарантованого взаємного доступу до товарних ринків у рамках приєднання України до «Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ)» [] та вступу до Світової організації торгівлі (СОТ).
Згідно “Концепції” трансформація митного тарифу України мала на меті реалізацію таких завдань:
інтеграція економіки України у світову ринкову систему;
забезпечення доступу товарів, що експортуються з України, до зовнішніх ринків;
забезпечення стабільного та передбачуваного розвитку економіки України, залучення іноземних інвестицій;
приведення товарної номенклатури, а також рівня ставок ввізного мита митного тарифу України у відповідність з вимогами Гармонізованої системи опису та кодування товарів 1996 року Світової Ради митного співробітництва (далі — ГС 1996 СРМС []) та рішень Уругвайського раунду переговорів у рамках ГАТТ;
запровадження режиму найбільшого сприяння у сфері зовнішньої торгівлі з країнами-членами СОТ.
Кінцевою метою трансформації митного тарифу України є досягнення після закінчення перехідного періоду рівня середньозваженої ставки ввіз-ного мита* не більш як 14 відсотків (* Середньозважена ставка ввізного мита — це відношення ставки на певний вид товару, помноженої на обсяг його імпорту, до загального обсягу імпорту всіх товарів).
Трансформація митного тарифу України включає заходи щодо поступового запровадження в установленому порядку ставок ввізного мита, які відповідають вимогам ГС 1996 РМС та рішень Уругвайського раунду переговорів у рамках ГАТТ, захисту інтересів вітчизняних товаровиробників та забезпечення необхідних надходжень до державного бюджету і здійснюватиметься за Схемою трансформації митного тарифу України на 1996-2005 роки.
При цьому мають встановлюватися:
ставки ввізного мита на промислові товари, граничний рівень яких не перевищує 30 відсотків, а на сільськогосподарську продукцію — 70 відсотків від їхньої митної вартості;
низькі ставки ввізного мита на сировину, середні — на напівфаб-рикати та високі — на готову продукцію;
високі ставки ввізного мита на хімічні товари, які включено до гармонізованого тарифу ГАТТ/СОТ, якщо аналогічні товари виробляються або можуть вироблятися в Україні, з поступовим зниженням таких ставок протягом перехідного періоду до рівня, визначеного гармонізованим тарифом ГАТТ/СОТ на відповідні товари.
високі ставки не повинні встановлюватися на напівфабрикати, що використовуються для виробництва в Україні хімічних товарів;
високі ставки ввізного мита на товари, виготовлені з чорних металів, якщо аналогічні товари виробляються або можуть вироблятися в Україні;
високі ставки ввізного мита на літаки цивільної авіації та запчастини до них з дальшим зменшенням протягом перехідного періоду до рівня, передбаченого рішенням Уругвайського раунду переговорів у рамках ГАТТ;
високі ставки ввізного мита на сільськогосподарські машини та обладнання, якщо аналогічні машини та обладнання виробляються в Україні, з одночасним встановленням низьких ставок мита на ті види машин, обладнання, що не виробляються в Україні й потрібні для розвитку агропромислового комплексу;
високі ставки ввізного мита на предмети розкоші й автомобілі.
При цьому передбачається, що ставки ввізного мита на підакцизні товари не можуть перевищувати 70 відсотків від їхньої митної вартості;
середні ставки ввізного мита на текстиль, одяг та іншу продукцію легкої промисловості з поступовим переходом протягом перехідного періоду до низьких ставок мита.
На переговорах Робочої групи з питань вступу до СОТ у 2006 — 2007 роках Україна прийняла на себе наступні «Зобов'язання щодо зниження та зв'язування тарифних ставок» (Зв’язування тарифних ставок (ставок ввізно-го/ або імпортного мита) означає, що чинні ставки не повинні перевищувати рівень, на якому їх було «зв’язано»):
1. Основою для визначення рівня тарифів та підготовки тарифної пропозиції України на переговорах були:
Концепція трансформації митного тарифу України на 1996-2005 роки відповідно до системи ГАТТ/СОТ, затверджена Указом Президента України від 6 квітня 1996 року №255/96;
Чинний Митний тариф, прийнятий Законом України “Про Митний тариф України", від 05.04.2001 №2371-111;
Висновки галузевих міністерств та центральних органів виконавчої влади про можливість відхилення ставок ввізного мита на окремі види продукції від встановлених вищезазначеними документами.
Протягом 2005 року Верховною Радою України прийнято низку законів України, спрямованих на приведення рівня митно-тарифного захисту у відповідність з нормами СОТ.
Україна приєдналась до низки секторальних «нульових» домовленостей про зниження ставок на такі групи товарів: сталь, іграшки, деревина, кольорові метали, фармацевтичні препарати, папір, сільськогосподарська техніка, меблі, інформаційні технології, наукове, медичне обладнання, будівельна техніка, дистильовані спирти (останнє через 3 роки після вступу), цивільна авіації (до 2010 року).
Крім того, приєднались до секторальної гармонізації з хімічних товарів (5,5 — 6,5%), текстилю та одягу (0-17,5%). Переважна більшість секторальних домовленостей охоплює комплектуючі та сировину для виробництва технологічної продукції, а не товари споживчого вжитку (кінцева продукція).
Продукція, яка належить до секторів наукового, медичного обладнання та інформаційних технологійздебільшого не виробляється вітчизняними підприємствами, або виробляється на рівні застарілих на декілька поколінь технологічних схем, що не відповідає сучасному попиту. Зниження тарифного захисту цієї продукції призведе до позитивних наслідків у зв’язку із збільшенням надходження на внутрішній ринок так званого “інвестиційного імпорту" у ці галузі та сприятиме розвитку внутрішнього ринку в цих сферах.
Відповідно до Угоди про торгівлю текстилем та одягом між Україною та ЄС тарифні ставки України на ці товари вже кілька років як приведені до рівня, що відповідає взятим зобов’язанням в СОТ.
На окремі види сільськогосподарської продукції домовлено про перехідні періоди на лібералізацію доступу до ринку, терміни яких закінчуються до 2010 року: м’ясо, риба, готові харчові продукти.
Також для окремих видів транспортних засобів встановлений перехідний період до 2013 року з поступовою зміною ставки ввізного мита з 10% на момент вступу до 5% на кінець перехідного періоду. Для транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, перехідний період триває до 2010 року з відповідним зниженням ввізного мита з 10% до 8%.
Середньоарифметична ставка кінцевого зв’язаного рівня становить 11,16% для сільськогосподарських продуктів та 4,85% для промислових товарів.
продолжение
--PAGE_BREAK--8.2 Внутрішня підтримка та доступ на ринок сільського господарства
Країни, що приєднуються до СОТ, відповідно до Угоди СОТ про сільське господарство беруть на себе певні зобов’язання щодо державної підтримки сільського господарства; доступу на ринок сільськогосподарських і продовольчих товарів; санітарних і фітосанітарних заходів, експортної конкуренції в сільськогосподарській і продовольчій торгівлі.
Згідно домовленостей Україна не має зобов’язань перед СОТ по скороченню внутрішньої підтримки, що надається через «жовті» програми. Є лише зобов’язання не перевищувати річний рівень підтримки, вираженого у показнику СВП. Щорічний Сукупний вимір державної підтримки (СВП) сільського господарства України, який акумулює в собі окремі «жовті» програми підтримки, не повинен перевищувати — 3 млрд.43 млн. грн. Крім того, додатково Україна може кожен рік витрачати на жовті програми до 5% від річної вартості виробництва валової продукції сільського господарства.
До базового періоду 2004-2006 рр., крім СВП, включено непродуктову підтримку “жовтої скриньки” у розмірі 3 млрд.51 млн. грн., яка менша, ніж 5% від вартості валової продукції сільського господарства та 2 млрд.424 млн. грн. у вигляді “зелених програм" підтримки сільськогосподарських виробників.
Як і всі країни-члени СОТ, Україна не матиме обмежень на «зелені» програми внутрішньої підтримки сільського господарства, вплив яких на торгівлю відсутній або мінімальний, за умови, що ці програми відповідають умовам, визначеним в Угоді СОТ про сільське господарство. Бюджетне фінансування програм «зеленої скриньки» може бути збільшено Україною, тому що воно не обмежується з боку СОТ, — на видатки на створення інфраструктури, консалтинг, маркетингові послуги, охорону навколишнього середовища, навчання, інспектування продукції, розбудову сучасної системи технічних стандартів, прискорення роботи по їх гармонізації з міжнародними та європейськими.
Україна погодилася не здійснювати субсидування експорту.
Україна застосовуватиме тарифну квоту на тростинний цукор-сирець (260 000 тон на рік згідно із Законом України № 404-V від 30.11.2006 з 1 січня року наступного, за роком вступу до СОТ, зі збільшенням до 267 000 тон у 2010 році). Квота розподілятиметься у порядку надходження заявок через 3 роки після вступу країни до СОТ.
8.3 Доступ до ринку послуг
Відповідно до правил Генеральної угоди про торгівлю послугами (ГАТС) Україна взяла на себе зобов’язання щодо забезпечення національного режиму та доступу на ринок в 11-ти основних секторах послуг, в тому числі, секторах професійних, комунікаційних послуг, будівництва та супутнього технічного обслуговування, дистрибуції, освіти та послуг, пов’язаних із довкіллям, фінансових послуг (страхування та банківської справи), охорони здоров’я та соціальних послуг, туризму та подорожей, відпочинку і розваг, послуг у галузях культури і занять спортом та транспортних послуг, а також в інших галузях, в тому числі послуг індустрії краси, перукарських, spa — та масажних послуг.
У зазначених секторах повинен забезпечуватися вільний доступ на ринок для послуг та їх постачальників, за винятком, коли у зобов‘язаннях Україною зазначені певні умови, обмеження чи вимоги щодо доступу в конкретному секторі послуг.
Надання національного режиму означає, що у зазначених секторах, і за дотримання умов та кваліфікаційних вимог, визначених у зобов‘язаннях України, послугам і постачальникам країн СОТ щодо всіх заходів, які торкаються поставки послуг, надається режим, не менш сприятливий, ніж вітчизняним послугам чи постачальникам послуг.
Торговельні права (право на імпорт і експорт), а також збори та платежі за надання послуг:
Україна справлятиме ці збори згідно з принципами СОТ; інформація про вказані збори надаватиметься країнам-членам СОТ за запитом.
Збори за реєстрацію ліків, пестицидів та агрохімікатів, а також ліцензійні платежі за імпорт та експорт алкогольних напоїв і тютюнових виробів відповідатимуть вимогам СОТ та будуть приведені до рівня, що відповідає вартості відповідних послуг.
Не існує жодних обмежень права фізичних і юридичних осіб займатися імпортом та експортом товарів, окрім вимоги провести реєстрацію та додаткових вимог, що застосовуються до товарів, які підлягають ліцензуванню.
Правилами СОТ вимагається, щоб збори і платежі будь-якого характеру, пов‘язані з імпортом чи експортом (крім мит та внутрішніх податків), були обмежені у сумі, яка приблизно дорівнює вартості наданих послуг, і не повинні використовуватися для захисту вітчизняних товарів чи у фіскальних цілях.
8.4 Тарифні квоти
З дати вступу до СОТ Україна розподілятиме тарифну квоту на цукор-сирець тростинний тільки у відповідності з Угодою СОТ. Україна не буде реалізовувати тарифні квоти на будь-які товари через аукціони. Будь-які заходи будуть здійснюватися та застосовуватися однаково, неупереджено, обґрунтовано, прозоро, передбачувано та справедливо. Попередньо до внесення змін до положень стосовно тарифних квот про такі плани буде публічно повідомлено та торговим партнерам будуть надані можливості зробити коментарі до прийняття остаточних рішень щодо змін. Протягом трьох років після вступу до СОТ Україна затвердить порядок розподілу тарифних квот на ввезення цукру-сирцю з тростини на підставі методу «Хто перший подав заявку, той перший отримав».
8.5 Внутрішні податки (ПДВ, акциз)
Податки, в тому числі ПДВ та акциз, застосовуватимуться на недискримінаційній основі до імпорту з країн-членів СОТ і товарів вітчизняного виробництва.
Кількісні обмеження на імпорт, ліцензування імпорту:
З дати вступу до СОТ Україна скасує і не буде впроваджувати, повторно впроваджувати або застосовувати кількісні обмеження на імпорт або інші нетарифні заходи, такі як ліцензування, квотування, заборони, дозволи, вимоги попереднього санкціонування, вимоги ліцензування та інші обмеження з подібним ефектом, які не можуть бути обґрунтовано згідно з положеннями відповідної Угоди СОТ.
Україна не вводитиме заборону на імпорт яловичого фаршу, який не можна обґрунтувати згідно з нормами СОТ, і підтримуватиме прозорі і науково обґрунтовані стандарти торгівлі цим продуктом.
Україна скасує заборону на ввезення автобусів, вантажних і легкових автомобілів, які на момент ввезення були виготовлені більш як 8 років тому.
Україна здійснюватиме свої процедури ліцензування імпорту згідно з відповідною Угодою СОТ. Для цілей захисту навколишнього середовища при експлуатації на території України транспортних засобів старше 8 років можна досягти не шляхом заборони імпорту, а застосуванням технічних вимог до автомобілів.
продолжение
--PAGE_BREAK--8.6 Митна оцінка
Повне виконання Угоди про митну оцінку з дати вступу України до СОТ.
Правила митної оцінки, які передбачаються статтями 259-273 чинного Митного кодексу України № 92-IV від 11 липня 2002 року, вимагають застосування як основного методу оцінки за ціною договору (вартість операції) та дотримуватися послідовності методів оцінки відповідно до норм Угоди про митну оцінку СОТ. Окремі положення Кодексу (абзац 13 ст.71) набувають чинності після вступу до СОТ.
Правила визначення походження:
Повне виконання Угоди про правила визначення походження з дати вступу України до СОТ. Непреференційні правила походження визначаються статтями 276-285 чинного Митного кодексу України №.92-IV від 11 липня 2002 року та відповідають правилам СОТ.
Інші митні формальності:
Експертний висновок Торгово-промислової палати України щодо класифікації товару більше не вимагатиметься як обов’язковий для отримання ліцензій на імпорт і експорт.
Антидемпінговий режим, режим компенсаційного мита та захисних заходів:
З дати вступу до СОТ, Україна внесе зміни до своїх законодавчих актів щодо антидемпінгових, компенсаційних та захисних заходів з метою забезпечення застосування вказаних заходів у повній відповідності з нормами СОТ. Пояснення — угодами СОТ встановлюються певні правила, яких країни повинні дотримуватися при застосуванні заходів захисту від демпінгового імпорту, субсидованого імпорту чи зростання імпорту, який може завдати шкоди вітчизняному виробнику.
Експортні мита: Україна знизить свої експортні митні тарифи на насіння соняшнику, живу худобу, шкури тварин, брухт чорних і кольорових металів. З дати вступу до СОТ Україна не застосовуватиме обов’язкових мінімальних експортних цін.
Експортне мито на насіння олійних культур (соняшника, рижию, льону) буде зменшуватися щороку на 1% до значення 10% протягом 6 років, відповідно до Закону України № 2773-IV від 07.07.2005.
Експортне мито на живу худобу та шкірсировину буде зменшуватися відповідно до Закону України № 356-V від 16.11.2006 наступним чином:
на товари за кодами згідно з УКТЗЕД 0102 90 05 00, 0102 90 21 00, 0102 90 29 00, 0102 90 41 00, 0102 90 49 00, 0102 90 51 00, 0102 90 59 00, 0102 90 61 00, 0102 90 69 00, 0102 90 71 00, 0102 90 79 00, 0102 90 90 00, 0104 10 10 00, 0104 10 30 00, 0104 10 80 00 щороку зменшується на 5 відсоткових пунктів до значення 10%;
на товари за кодами згідно з УКТЗЕД 4101, 4102, 4103 90 00 00 щороку зменшується на 1 відсотковий пункт до значення 20%.
Експортне мито на брухт та відходи чорних металів буде зменшуватися відповідно до Законів України № 400-V від 30.11.2006 та № 1105-V від 31.05.2007.
Експортне мито на брухт легованих чорних металів, брухт кольорових металів та напівфабрикатів з їх використанням буде зменшуватися відповідно до Законів України №441-V від 13.12.2006 та № 1106-V від 31.05.2007
Обмеження експорту:
Такі заходи, в тому числі вимоги щодо ліцензування експорту, застосовуватимуться у повній відповідності з нормами СОТ. З дати вступу до СОТ буде скасовано заборону на експорт брухту кольорових металів. Крім того, буде знято обмеження на експорт зерна, а також дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, крім золота, срібла та діамантів. Заборона на експорт брухту кольорових металів скасовується після вступу до СОТ Законом України № 441-V від 13.12.2006.
Промислова політика, субсидії:
З дати вступу до СОТ Україна скасує всі експортні субсидії та субсидії на заміщення імпорту. Нормами угод СОТ визначаються як заборонені адресні субсидії, обумовлені показниками експорту чи використанням вітчизняних товарів на перевагу від імпортованих. Прикладами можуть бути надання прямих субсидій підприємствам/галузям залежно від показників експорту, більш вигідні розцінки на транспортування чи фрахт при експортних відвантаженнях порівняно з відвантаженнями всередині країни, звільнення або відстрочка сплати прямих податків тощо.
Україна надавала субсидії автомобілебудівній, суднобудівній, літакобудівній, вуглевидобувній галузям, космічній діяльності. Однак, Україна не вважає, що нею застосовуються заборонені субсидії. Після вступу до СОТ промислові субсидії повинні надаватися відповідно до правил Угоди СОТ про субсидії та компенсаційні заходи.
Технічні бар’єри в торгівлі:
Україна виконуватиме Угоду про технічні бар’єри в торгівлі з дати вступу до СОТ. Україна надаватиме пріоритет використанню міжнародних (над регіональними та національними стандартами інших країн) стандартів, вказівок та рекомендацій, як основи для власних стандартів, технічних регламентів та відповідних процедур оцінки відповідності.
Усі національні та регіональні стандарти будуть добровільними, за винятком тих, на які є посилання або про які йдеться у технічних регламентах, розроблених, inter alia, для захисту інтересів національної безпеки, запобігання шахрайським діям, захисту здоров’я та життя людей, тварин або рослин та захисту навколишнього середовища. До 30 грудня 2011 року всі технічні регламенти України використовуватимуть як основу відповідні міжнародні стандарти згідно зі Статтею 2.4 Угоди про технічні бар’єри в торгівлі.
Технічні регламенти України щодо терміну зберігання рибних продуктів буде приведено у відповідність з рекомендаціями «Кодексу Аліментаріус».
Україна продовжуватиме зменшувати число категорій продуктів, які підлягають обов’язковій сертифікації третьою стороною та надасть СОТ переглянутий перелік товарів, які підлягають обов’язковій сертифікації до 31 січня 2012 року.
Угодою про технічні бар‘єри у торгівлі вимагається від країн СОТ застосовувати технічні регламенти і стандарти для цілей національної безпеки, запобігання шахрайським діям, захисту життя або здоров’я людини, тварин чи рослин, захисту навколишнього середовища, на основі наукового обґрунтування та без створення невиправданих перепон для міжнародної торгівлі. Країни СОТ повинні надавати перевагу міжнародним стандартам та технічним регламентам, беручи їх за основу при розробці національних стандартів та регламентів. Україна ще у 1996 році прийняла Кодекс доброчинної практики з розробки, прийняття та застосування стандартів Угоди про технічні бар‘єри у торгівлі та дотримується принципів цієї угоди.
Передбачається, що українська система технічного регулювання переходить до такої, де обов’язковими для дотримання є технічні регламенти (які визначають характеристики товару, або пов‘язані з ним виробничі процеси чи способи виробництва, включаючи адміністративні положення). В той же час, дотримання стандарту (який визначає призначені для загального і багаторазового використання правила, інструкції або характеристики товарів чи пов’язаних з ними виробничих процесів або способів виробництва) не є обов’язковим. Проте розширюватиметься практика визнання декларації постачальника (виробника) про відповідність, та скорочуватиметься перелік товарів, які підлягають обов’язковій сертифікації третьою стороною. Разом з цим запроваджуватиметься система ринкового нагляду, тобто постійне спостереження за відповідністю продукції, введеної в обіг, технічним регламентам, правомірністю застосування на ній Національного знака відповідності, повнотою і достовірністю інформації про таку продукцію.
Санітарні та фітосанітарні заходи:
З дати вступу до СОТ Україна виконуватиме вимоги Угоди про санітарні та фітосанітарні заходи та раціоналізує повноваження своїх наглядових та контролюючих органів у цій галузі.
Україна дозволятиме імпорт м’яса та м’ясопродуктів, що були вироблені з використанням гормонів росту.
Пояснення — Згідно з Угодою про застосування санітарних та фітосанітарних заходів країни СОТ мають право застосовувати такі заходи для захисту життя чи здоров’я людини, тварин чи рослин, ґрунтувати їх на наукових принципах і не створювати невиправданої дискримінації чи прихованого обмеження торгівлі.
Відповідно до Закону України № 2498-XII від 25.06.1992 «Про ветеринарну медицину» (ст.67) дозволяється застосування ветеринарних препаратів, що пригнічують функцію залоз внутрішньої секреції, зокрема мають тиреостатичну, естрогенну, андрогенну, гестагенну дію, а також антибіотиків та гормонів для лікувальних та інших цілей з урахуванням того, що максимальні рівні залишків таких препаратів у сировині тваринного походження не можуть перевищувати встановлених максимальних рівнів.
Інвестиційні заходи, пов’язані з торгівлею:
З дати вступу до СОТ Україна не продовжуватиме застосування жодних заходів, що суперечать Угоді про інвестиційні заходи, пов’язані з торгівлею.
Згідно з Угодою про пов’язані з торгівлею інвестиційні заходи, країни СОТ не повинні застосовувати такі заходи, які суперечать принципу національного режиму чи зобов’язанню загального скасування кількісних обмежень за ГАТТ 1994. Прикладами заборонених заходів є обмеження використання підприємством імпортних товарів, що обумовлюється обсягом чи вартістю продукції, яку воно експортує, або вимога використання підприємством продукції вітчизняного походження у певних обсягах чи частках щодо загального обсягу чи вартості продукції.
Вільні економічні зони:
Управління такими зонами відбуватиметься у відповідності із положеннями СОТ.
Це означає, що в СЕЗ не повинні застосовуватися заборонені промислові субсидії (експортні чи імпортозаміщуючі), заборонені інвестиційні заходи, пов’язані з торгівлею. А також, що товари, які ввезені чи вироблені в СЕЗ із митними чи податковими пільгами, підлягатимуть звичайному митному оформленню при ввезенні на решту території України, у тому числі із застосуванням звичайних мит та податків.
В Україні є 11 СЕЗ, більшість з яких мали режим спеціальної митної зони, який потім був скасований Законом України № 2505 від 25.03.2005 «Про зміни до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік“ та деяких інших законодавчих актів України».
Державні закупівлі:
З дати вступу до СОТ Україна стане спостерігачем у багатосторонній Угоді про державні закупівлі та розпочне переговори про приєднання до цієї Угоди.
Угода про державні закупівлі встановлює узгоджений комплекс прав і обов’язків її членів щодо їх законодавства, процедур і практики у сфері державних закупівель. Основоположним принципом угоди є принцип недискримінації, тобто товарам, послугам і постачальникам іншого члена угоди надається режим не менш сприятливий, ніж вітчизняним товарам, послугам і постачальникам.
Торгівля у цивільній авіації:
У 2010 році Україна стане учасником багатосторонньої Угоди про торгівлю у цивільній авіації.
Угода, до якої Україна приєднається у 2010 році, охоплює 355 товарних позицій, з яких лише дві є готовими літальними апаратами (діюча ставка ввізного мита в Україні складає: на поз.8801 — аеростати, дирижаблі та планери складає — 10%, а на поз.8802 — вертольоти, літаки, ракети та космічні апарати — 0% (ця ставка не змінювалася з 1994 року). Інші позиції є сировиною та комплектуючими для виробництва та складання літальних апаратів.
Угода про торгівельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС):
Повне виконання Угоди ТРІПС з дати вступу України до СОТ.
Регіональні торговельні угоди:
З дати вступу до СОТ Україна подаватиме в СОТ повідомлення та копії своїх угод по вільну торгівлю та про митні союзи.
Правилами СОТ вимагається, щоб країни СОТ при укладанні угод про вільну торгівлю чи митний союз дотримувалися певних норм щодо охопленості преференційним режимом основної частини торгівлі товарами та непогіршення умов доступу для третіх сторін, тобто мита та інші засоби регулювання торгівлі не повинні становитися вищими чи більш обмежувальними. Регулярні повідомлення про угоди про вільну торгівлю чи митні союзи подаються країнами-членами до Комітету з регіональних торговельних угод.
Україна буде повідомляти про чинні угоди про вільну торгівлю з країнами СНД, як двосторонні та й багатосторонні, а також про угоду з Македонією.
Примітка. Ключові документи щодо вступу України до СОТ знаходяться на веб-сайті СОТ за адресою:
www.wto.org/english/news_e/pres08_e/pr511_e. htm
Звіт Робочої групи зі вступу України до СОТ (документ WT/ACC/UKR/152)
Графік поступок і зобов’язань України по товарам (документ Ошибка! Недопустимый объект гиперссылки.)
Графік специфічних зобов’язань України у сфері торгівлі послугами (документ WT/ACC/UKR/152/Add.2).
В табл.8.1 — 8.2 наведена динаміка зниження ставок ввізного та вивізного мита на насіння соняшника та соняшникову олію в Україні, здійснена на виконання угод по вступу в СОТ (згідно матеріалів дослідження по індивідуальному завданню — підрозділи 1 — 7).
--PAGE_BREAK--