--PAGE_BREAK-- Для продажу на ринках дорогоцінні метали повинні відповідати Міжнародним стандартам якості, прийнятим Лондонською асоціацієюринку дорогоцінних металів (LBMA), що позначені в документах асоціації як стандарт London good delivery і містять такі вимоги для злитків золота:
Маса чистого золота в злитку – від 350 до 450 тройских унцій (від 10886 до 13754 г).
Вага кожного злитка може бути виражена у тройских унціях і бути
кратній 0,025 унції.
Чистота металу не менш 995 частин хімічно чистого золота на 1000 частин лігатурної ваги.
Рис.1.2. Форма та мітки на банківських злитках золота
На злитку повинні бути такі обов'язкові мітки:
серійний номер;
проба;
клеймо виготовлювача;
рік виготовлення злитка (вимога діє з 1988 року).
Злиток не повинний мати внутрішніх пір, поглиблень і інших недоліків. Він повинний бути зручним для переносу і складування.
В даний момент світовий ринок золота являє собою сукупність міжнародних і внутрішніх ринків — розгалужену структуру глобальної і цілодобової торгівлі фізичним металом і похідними інструментами, значною мірою звільнену від державного регулювання.
У залежності від ступеня лібералізації проведених операцій, їхнього обсягу і різновидів, а також кола суб'єктів угод прийнято виділяти наступні типи ринків золота:
А)Міжнародні
Проводиться широкий спектр операцій; відбуваються великі угоди, відсутні податки і (Лондон, Цюріх, Дубай, Гонконг, НьюЙорк) митні бар'єри. Правила проведення операцій не кодифікуються, а встановлюються самими учасниками ринку. Операції з дорогоцінними металами ведуться цілодобово і носять оптовий характер. Велика частина операцій проводиться великими банками і спеціалізованими компаніями з великими оборотами. Відмітною рисою є щодо невелике коло учасників ринку. Пред'являються високі вимоги до репутації учасників і їх фінансового становища; оптовий характер операцій забезпечується наявністю широко розгалуженої клієнтської мережі, що має відношення до золота.
Б) Внутрішні( внутрішні вільні: більшість європейських ринків Париж, Милан, Франкфурт на Майне, Амстердам. внутрішні регульовані: більшість країн третього світу)
Ринки, одного або декількох держав, орієнтовані, насамперед, на місцевих інвесторів і тезавраторов. Це визначає перевагу угод з монетами, дрібними злитками. Як засіб розрахунків використовуються місцеві валюти. Відмітною рисою є державне регулювання. Важелі впливу носять, як правило, економічний характер (втручання в ціноутворення, введення податків, тарифів, квот на переміщення дорогоцінних металів). Усередині даної групи можна виділити внутрішні вільні ринки з більш м'яким державним регулюванням (звичайно податковими методами), що формально не перешкоджає переміщенню золота з країни й у країну. Іншою групою є внутрішні регульовані ринки. Відрізняються більш твердим державним втручанням. Стосовно них використовується цілий набір методів державного регулювання: ліцензування, маніпуляція інструменттами податкової політики, пряме втручання в ціноутворення
В) Чорні(деякі країни Азіатського континенту). Виникають як реакція на тотальні обмеження, що вводяться державою, на операції з золотом. Існують паралельно закритим ринкам, що представляють собою радикальну форму організації внутрішніх ринків (заборонений увіз/вивіз золота, а існуючий податковий режим робить невигідною торгівлю дорогоцінними металами, тому що внаслідок оподатковування внутрішні ціни починають перевищувати світові)
В Україні ринок дорогоцінних металів відносно молодий: його становлення і розвиток проходив на наших очах у 90х рр. XX в. На сьогоднішній день відносини в цій сфері ще не прийняли завершеного характеру. Проте можна говорити про те, що в Україні функціонує модель внутрішнього ре гульованого ринку з елементами, характерними для внутрішнього вільного ринку.
У структурі попиту на світовому ринку золота можна виділити наступні основні сектори [17]:
промисловопобутове споживання;
тезаврація (у приватному секторі і на міждержавному рівні);
здійснення спекулятивних угод.
Існуючий попит задовольняється, насамперед, за рахунок нового видобутку металів, а також шляхом продажу державних і приватних резервів золота. Додаткову пропозицію забезпечує переробка вторинної золотовмісної сировини і контрабанда дорогоцінних металів. Постійний попит пред'являють, насамперед, покупці, що використовують золото як промислову сировину; регулярна пропозиція виходить від виробників нового золота. Інші покупці і продавці виходять на ринок нерегулярно під впливом тих або інших факторів. Серед учасників ринку можна виділити наступні групи [17].
1. Золотодобувні компанії
Це важлива категорія учасників ринку, тому що вони поставляють на ринок основну кількість первинного золота. Сюди відносяться як невеликі компанії, так і величезні корпорації. Чим більше компанія добуває золота, тим сильніше вплив робить вона на ринок. Це змушує інших учасників ринку уважно відслідковувати всі події, зв'язані з діяльністю великих золотодобутчиків.
2. Промислові споживачі
Дана категорія учасників містить у собі промислові підприємства, ювелірне виробництво, а також підприємства по очищенню й облагороджуванню золота (афінаж).
3. Біржовий сектор
У ряді країн на найбільших біржах існують спеціальні секції по торгівлі золотом і іншими дорогоцінними металами.
4. Інвестори
Це велика категорія учасників ринку, що мають різні інтереси. Дана обставина породжує різноманітні форми вкладень в інструменти, зв'язані з золотом.
5. Центральні банки
Їхня роль на ринку дорогоцінних металів багатогранна. З одного боку, вони є найбільшими операторами на ринку золота; з іншого боку, у їхню функцію входить установлення правил торгівлі золотом на ринках. Активний продаж золота з резервів — не головна мета діяльності центробанків, хоча вона служить проявом усіх підсилюючих прагнень до енергійного використання резервів. Дана група учасників значно впливає на кон'юнктуру ринку, причому роль центробанків особливо зросла в 90х роках XX в.
6. Професійні ділери і посередники
Цю групу складають, насамперед, комерційні банки і спеціалізовані компанії. Ділери грають одну з ведучих ролей на будьякому ринку, тому що майже все золото первісне попадає в їхні руки.
7. Ринок фізичного металу
Найбільший обсяг операцій з фізичним золотом приходиться на Лондон і Цюріх. Спочатку переважна частина торгівлі золотом приходилася на Лондон, чому сприяли, зокрема, постачання металу з країн Британської Співдружності (насамперед, з ПАР), які залучала грамотна організація торгівлі дорогоцінними металами. З Лондона золото переміщалося в континентальну Європу, а відтіля — у країни Ближнього і Далекого Сходу. Координуючим центром на лондонському ринку є Лондонська асоціація ринку золота (ЛАРЗ), що поєднує учасників ринку. При цьому всі учасники ринку поділяються на дві групи: маркетмейкеры і звичайні учасники. Маркетмейкеры (учасники, що формують ринок), зобов'язані постійно підтримувати двосторонні котирування на покупку і продаж, інформуючи про цьому зацікавлених осіб (своїх клієнтів, інших маркетмейкерів). Звичайні учасники не формують ринкові ціни, орієнтуючись у своїй діяльності на котирування маркетмейкеров. Важлива роль на лондонському ринку належить Банку Англії, що контролює оптовий ринок зливкового золота.
Більшість же учасників складають колишні брокерські контори, що раніше спеціалізувалися на імпорті золота і його продажу Банку Англії, а нині є підрозділами найбільших банків світу. До числа найбільш відомих фірм відносяться: N.M. Rotschild and Sons; Moccatta & Goldsmith (підрозділ Standard Chartered Bank); Samuel Montaque (підрозділ Midland Bank PLC); Sharp Pixley (підрозділ Deutsche Bank).
Учасники ринку можуть надавати брокерські послуги, діючи з доручення і за рахунок своїх клієнтів, зводячи покупців і продавців. Винагородою брокерів є комісійні від укладених угод. На міжбанківському ринку працюють дві чисто брокерські компанії: Tradition Financial Service — у Лондоні і PREMEX A.C. — у Цюріху. Вони не надають своїх котирувань і не тримають відкритих позицій.
Прибуток компанії формується за рахунок комісійних, одержуваних ними за сприяння в проведенні угод «спот». Що ж стосується дилерів, то в цій ролі виступають, насамперед, найбільші банки і їхній аффилированные структури. Це порозумівається тим, що для проведення регулярних оптових операцій у міжнародних центрах торгівлі необхідно мобілізувати великі кошти.
Крім оптової торгівлі стандартними злитками, у Лондоні торгуються також дрібні злитки і монети з різних країн. Говорячи про лондонський ринок, не можна залишити без уваги процедуру «фіксинга» — встановлення орієнтованої ціни золота, з обліком якої на ринках відбуваються фактичні угоди. У фіксингу беруть участь п'ять постійних членів, кожний з яких надсилає свого представника. Спочатку фіксинг проводився раз у день, а ціна фіксувалася в англійських фунтах. У 1968 році в системі фіксинга були зроблені зміни, що відбивали зросле значення американського ринку і долара: була введена процедура денного фиксинга, за часом співпадаюча з початком ділового дня в НьюЙорку; замість котирування цін у фунтах стерлінгів була введена котирування в доларах. У цій валюті встанавливаются ціни і найчастіше виконуються платежі по угодах. Таким чином, два рази в день (у 10:30 і в 15:00) визначається ціна рівноваги. Виравнювання попиту та пропозиції на метал досягається шляхом зіставлення доручень клієнтів на покупку і продаж золота. Учасники фіксинга безупинно коментують своїм клієнтам процес фіксації, що містить зведення про кількість виставлених замовлень. У ході фіксинга клієнт вправі змінювати обсяг свого замовлення. Після фіксації ціни визначається ціна виконання фіксованих замовлень. При цьому замовлення на продаж виповнюється за ціною фиксинга +0,05 долара, а замовлення на покупку — за ціною фиксинга +0,25 долара. Різниця між ціною продажу і покупки є доходом учасників фиксинга.
Такий механізм дає можливість будьякому учасникові ринку торгувати золотом на рівних умовах, завдяки чому великі обсяги золота можуть бути куплені або продані з мінімальною різницею між ціною продажу і покупки. Ціна лондонського фіксинга миттєво передається по засобах зв'язку в інші центри торгівлі золотом, публікується в засобах масової інформації і є основою формування цін на інших ринках.
Конкуренцію Лондону в торгівлі фізичним металом складає Цюріх. Довгий час у Цюріху торгівлею займалася безліч банків, що орієнтувалися на лондонський ринок, відкіля золото і надходило у Швейцарію. Однак надалі роль Цюріха як центра торгівлі золотом різко підвищилася внаслідок переорієнтації сюди постачань південноафриканського золота з Лондона. Цьому сприяв цілий ряд причин: розпад Британської імперії, негативний досвід функціонування «Золотого пула» на лондонському ринку (об'єднання центробанків у 60х рр., створене для стабілізації цін на золото), традиційний нейтралітет Швейцарії і стабільність її валюти. Але найважливіша перевага випливає з особливостей структури цюрихського ринку. Організаційною формою ринку в Цюріху є пул найбільших банків універсального типу, що займаються усіма видами банківських операцій. На відміну від Лондона, де учасники ринку виступають як брокери, члени цюрихського пула проводять операції з золотом за свій рахунок, виступаючи в ролі гігантських дилерів. Тут уже прибуток учасників пула формується не за рахунок комісійних, а в силу різниці в цінах покупки і продажу. Природно, що для золотодобутчиків простіше і вигідніше продавати метал прямо членам пула, ніж через посередників. Крім цього, у Швейцарії краще розвитий роздрібний ринок, з якого дрібні злитки і монети попадають у різні куточки світу.
З кінця 80х рр. одержав свій розвиток позабіржовий ринок або, як його ще називають, ринок «угод за прилавком». Ринок «угод за прилавком» розвинутий, головним чином, у НьюЙорку. Велика частина угод хеджується (Хеджирування — страхування на фінансових і товарних ринках від ризику не сприятливої зміни кон'юнктури.) через біржу; таким чином, обидва ринки взаємодоповнюються і конкурують один з одним. Великий обсяг угод порозумівається участю на ньому хеджфондов. Цей ринок використовують також деякі активні центробанки, золотодобувні компанії. До переваг цього сегмента відносяться відсутність прозорості і необхідності дотримувати обмежень, що дозволяють торгівлю тільки стандартизованими контрактами, як на біржі. Цей ринок дозволяє максимально враховувати побажання і запити окремого клієнта. Оборот цього сегмента значно перевершує обороти COMEX і TOCOM.
Основними формами угод на цьому ринку є опціони і форварди. Основний обсяг торгівлі золотом зосереджений на міжнародному міжбанківському ринку безготівкового металу. На ньому проводиться ряд торговельних операцій, що можуть бути підрозділені на спотовые угоди, своп, форвардні і депозитарні операції.
8. Спот ринок
Поточні операції купівліпродажу металу здійснюються на умовах «spot» з датою валютування (датою зачислениясписания металу і валюти) на 2й робочий день після дня висновку угоди. Міжнародний ринок поточних операцій називається спотринком (spot market). Стандартний розмір лота на умовах спот складає 5 тис. тр. унцій (Трійська унція — загальноприйнята у світовій практиці міра ваги дорогоцінних металів. Містить 31,1034807 гр.). Цілями проведення даних операцій є формування фонду дорогоцінних металів кредитної організації або виконання клієнтських заявок. Відправною крапкою для визначення цінових параметрів з фізичним золотом є ціна лондонського ринку («локо Лондон» Термін «локо» означає місце постачання металу. Є найважливішою умовою угод з дорогоцінними металами.)
9. Операції типу «swap»
Даний термін дуже часто використовується в економічній літературі. Стосовно до ринку золота він може бути витлумачений як купівляпродаж металу з одночасним здійсненням зворотної угоди. Обсяги даних угод перевищують обсяги операцій типу «спот», тому що золоті «свопи» не так сильно впливають на стан ринку дорогоцінних металів, як угоди «спот». Стандартна угода по цих операціях включає 32 тис. унцій (1 тонна). На практиці прийнято виділяти три типи «свопов» із золотом:
9.1. Своп за часом (фінансовий своп)
Це — класичний вид операції «своп». Він являє собою сполучення наявної і термінової контругоди: покупки (продажу) того самого кількості металу на умовах «спот» і продажу (покупки) на умовах «форвард». Дата виконання більш близької угоди іменується датою валютування, а дата виконання більш вилученої по терміну угоди — датою закінчення свопа. Угода може бути укладене практично на будьякий термін: від одного дня до декількох років. Звичайними термінами угоди «своп» вважаються 1, 3, 6 місяців і рік. Суть операції полягає в можливості конвертації золота у валюту c збереженням права викупу золота після закінчення «свопа». Наприкінці терміну дії договору сторони можуть домовитися про продовження угоди або ліквідувати «своп», провівши зворотні розрахунки. Якщо ж сторона, що володіла золотом, не має наміру його викуповувати, то воно може бути реалізоване на ринку або додано до резервів банку, що надав кошти. Процентні ставки по фінансовому свопу являють собою різницю між ставками по доларовому депозиті і золотому депозиті, тобто ставки по золотим свопам нижче, ніж по доларах на порівнянний період. Це зв'язано з більшою ліквідністю доларових активів стосовно золотого. Але бувають випадки, коли ставки по металу перевищують ставки на валютному ринку, тобто ставки по фінансовим свопам будуть негативними. При цьому ціна «спот» буде більше ціни «форвард». Така ситуація зветься «backwardation» (буквардейшн або депорт). Вона обумовлюється різкою недостачею досяжного золота. Подібна ситуація виникла, зокрема, на лондонському ринку в листопаду 1995 року.
Нарешті, ці операції дуже популярні серед центральних банків. Це зв'язано з тим, що, бажаючи конвертувати свої золоті запаси, вони можуть не побоюватися, що їх дії вплинуть на ринок золота; замість прямих продажів на ринку золото переміщається між контрагентами.
9.2. Своп по якості металу
На практиці може скластися ситуація, коли учаснику ринку золота може знадобитися золото більш високої проби, ніж те, що у нього є. Дане бажання може бути реалізоване в рамках «свопа» по якості металу. Такий «своп» передбачає одночасну покупку (продаж) металу однієї якості проти продажу (покупки) золота іншої якості. При цьому сторона, що продає метал більш високої якості, буде одержувати премію, що може залежати від розміру угоди і розміру ризику, зв'язаного з заміною одного виду золота на інше.
9.3. Своп по місцезнаходженню
Такий своп передбачає покупку (продаж) золота в одному місці проти продажу (покупки) його в іншому місці. Тому що золото в одному місці може коштувати дорожче, те в цьому випадку одна зі сторін одержує премію.
10. Депозитні операції
Тому що золото є фінансовим активом, то воно може приносити доход своєму власникові у випадку, якщо стає об'єктом позики. Дані операції проводяться тоді, коли необхідно залучити метал на рахунок або розмістити його на певний строк. При цьому депозитні ставки по золоту виявляються звичайно нижче ставок по валюті, що порозумівається більш високою ліквідністю валюти. Стандартні депозитні терміни — 1, 2, 3, 6 і 12 місяців, але вони можуть бути зменшені або, навпаки, продовжені. Банк, залучаючи дорогоцінні метали в рамках депозитних договорів, може протягом визначеного терміну використовувати їх для витягу прибутку, наприклад, у схемах фінансування золотодобування, для арбітражних операцій і т.д. Власники ж золота одержують доход на вкладене золото, а також звільняються від витрат, зв'язаних зі збереженням фізичного металу.
11. Форварди
Крім перерахованих вище угод на світовому ринку можуть здійснюватися інші операції: мова йде про форвардні угоди, що передбачають реальне постачання металу на термін, що перевищує другий робочий день. Укладаючи таку угоду, покупець страхується від підвищення в майбутньому ціни металу на спотовом ринку. Продавець, у свою чергу, має на меті убезпечити себе від зниження цін у майбутньому. Страхування забезпечується шляхом фіксації ціни, на підставі якої в майбутньому планується здійснити взаєморозрахунки. Однак така угода не дає можливості скористатися більш сприятливою кон'юнктурою.
12. COMEX
Місцезнаходження НьюЙорк
Обсяг контракту 100 тр. унцій
Торгуемі місяці усі місяці в році
Одиниця і валюта розрахунків $/тр.ун.
Мінімальна зміна ціни 10 центів
Максимальна денна зміна ціни 75$ за тр.ун.
13.TOCOM
Місцезнаходження Токіо
Обсяг контракту 1 кг
Торгуемые місяці усі місяці в році
Одиниця і валюта розрахунків йена/грам
Мінімальна зміна ціни 1 йена/грам
Максимальна денна зміна ціни 30 60 йена/грам
Форвард не може бути анульований. Його можна лише зрівноважити (закрити форвардну позицію) шляхом купівліпродажу обговореного угодою кількості товару за поточним курсом з подальшим його продажем за курсом, установленому форвардним контрактом. На золотому міжбанківському ринку дані угоди полягають досить рідко. При необхідності продажу металу на термін продавець звичайно збуває його на умовах спот, а потім укладає угоду своп: купує метал на умовах спот і одночасно продає його на умовах форвард.
14. Операції з похідними інструментами
Дотепер ми розглядали організацію і функціонування ринків фізичного металу. Однак не менший інтерес викликає й інша частина, зв'язана з торгівлею віртуальними інструментами.
Серед низки подій, що змінили вигляд світових фінансових ринків, деякі мали таке значення, як уведення торгівлі терміновими інструментами. Наступивша в 70х рр. ера безпрецедентної зміни процентних ставок і валютних курсів викликала потребу в нових фінансових інструментах, що могли б бути використані для керування зрослими ризиками. Розквіт індустрії похідних фінансових інструментів значною мірою зв'язаний з їхньою здатністю швидко й ефективно реагувати на мінливі тенденції на ринку. Згодом «віртуальна» частина ринку золота перетворилася в самостійну сферу з гігантськими оборотами, що перевищують обороти ринку фізичного золота в багато разів.
Основними інструментами є ф'ючерси й опціони.
Ф'ючерс — це законне єднальної сторони угода (терміновий контракт), відповідно до якого одна сторона погоджується здійснити, а інша — прийняти постачання визначеної кількості (а також визначеної якості) товару визначений термін у майбутньому за ціною, установлюваної під час висновку контракту.
У світовій практиці золоті ф'ючерсні контракти торгують на декількох біржах, при цьому найбільший обсяг контрактів на золото полягає на Товарній біржі НьюЙорка (COMEX). Операції з золотом стали там здійснюватися з 1974 р. Основними цілями операцій з ф'ючерсами є хеджирование і спекуляції. Привабливість даних угод полягає в тому, що для їх проведення не потрібно мати великих грошей або великої кількості товару. Вкладення щодо невеликого капіталу при сприятливих умовах може дати великий прибуток.
Іншою популярною формою термінового контракту є опціон на золото, уперше введений у 1976 р., і широко поширений в 1982 р. після початку операцій з ним в Америці.
Опціон — це терміновий контракт, що надає право покупцеві опціону купити (call option; колл опціон) або продати (put option; пута опціон) визначена стандартна кількість товару за визначеною ціною на визначену дату (європейський опціон) або протягом всього обговореного терміну (американський опціон). Продавець опціону продає контрагентові право виконати угоду або відмовитися від неї. За це право покупець опціону платить продавцеві винагорода — опціонну премію. Покупець має право виконати опціон за зафіксованою ціною — ціні виконання опціону. Таким чином, активною стороною при здійсненні операцій з опціонами є покупець, тому що тільки він приймає рішення про виконання умов опціонного контракту. Опціонні угоди часто використовуються для хеджирування. Так, якщо інвестор хеджирує себе від підвищення ціни золота, він може купити опціон «колл» або продати опціон «пута»; якщо він хеджирует себе від зниження ціни, він може продати опціон «колл» або купити опціон «пута». У порівнянні з іншими інструментами хеджирования опціон привабливий тим, що, крім фіксації ціни виконання з метою захисту від несприятливої зміни кон'юнктури, він дає можливість скористатися сприятливою кон'юнктурою. Крім цього опціони сприяють розвиткові спекулятивних операцій. Максимальний розмір втрат покупця опціону обмежений сплаченою премією, виграш потенційно не обмежений. Відповідно, навпаки складається ситуація для продавця опціону.
Опціони можуть обертатися і на позабіржовому ринку. Такі опціони називаються дилерськими. Їхня відмінність полягає в тому, що вони емітуються не біржею, а конкретною юридичною особою, що і гарантує виконання опціону. При цьому дилерські опціони можна розділити на дві групи:
Опціони, призначені для продажів на роздрібному ринку для задоволення приватного спекулятивного попиту. Первісне придбання таких опціонів було зв'язано з підвищеним ризиком, тому що в другій половині 70х рр. у США було зафіксовано багато випадків шахрайства з опціонами в силу високої волатильности ринку. Реакцією влади стало введення нових вимог до організації торгівлі дилерськими опціонами. Зокрема, передбачалися депонування золота в кастодіальному банці, а також опціонної премії для дилера до виконання опціону або витікання терміну його дії.
Золоті торговельні опціони. Суб'єктами угод тут виступають золотодобувні підприємства, промислові споживачі і великі дилери. Угоди з такими опціонами відрізняються великими обсягами і більш тривалими термінами дії. Призначенням таких опціонів є згладжування цінових ризиків виробників і споживачів металу, тобто не спекулятивний мотив, а хеджирування учасників процесу.
На відміну від біржових опціонів, що характеризуються усілякою відкритістю інформації щодо його ключових параметрів, дилерські опціони продаються або прямо, або через дилерську мережу. У будьякому випадку всі угоди з опціонами повинні супроводжуватися представленням відповідної звітності, що повинно гарантувати виконання умов опціонного контракту і знизити ризики учасників.
Обсяги торгівлі ф'ючерсами й опціонами («паперовим золотом») багаторазово перевершують обороти по купівліпродажу жовтого металу (останні складають лише кілька відсотків). У той же час, будучи вторинною по економмічному змісту до ринку фізичного золота, індустрія похідних інструментів останнім часом впливає на цінову динаміку базового активу в силу багаторазової переваги в обсягах.
1.2 Попит на золото як на резервний міжнародний платіжний засіб
З того моменту, коли золото одноособове затвердилося в ролі загального еквівалента, виділивши з різноманіття інших товарів, перемінилося не одне покоління людей, але саме двоїста природа золота як товару і засобу платежу визначила його тріумфальний хід по всіх континентах. З удосконалюванням людського суспільства видозмінювалися функції і роль жовтого металу; зараз воно вже не використовується як засіб платежу, але як і раніше грає свою роль у системі економічних відносин. На визначеному етапі розвитку суспільства золото придбало статус грошового металу. Надалі на його базі склалася система золотого стандарту, без якої важко уявити собі розвиток світової економіки в XIXXX вв. Пізніше, переборовши національні границі, золото стало основою світової валютної системи, виконуючи цю функцію, по суті, до 70х рр. XX в. Цей період характеризувався подвійною системою твердого регулювання операцій з дорогоцінними металами на національному і міждержавному рівні.
Основний обсяг руху золота був зосереджений між монетарною владою країн і міжнародних фінансових організацій. Приватний сектор був серйозно обмежений в операціях з фізичним металом. Досить сказати, що в США, що виявляють собою оплот ліберальної економіки, вільне володіння зливковим золотом приватним особам було дозволено тільки в 1975 р. Нагромадження протиріч усередині системи привело до її якісної зміни — переходу від фіксованих валютних курсів до «плаваючих», а отже, до зміни ролі золота. Воно було юридично виведене зі світової валютної системи. Це дало могутній поштовх до лібералізації операцій із золотом, до більшої приступності золота приватному сектору. Докорінно змінилися склад учасників і структура ринку дорогоцінних металів, розширився спектр операцій, проведених з дорогоцінними металами.
Аналізуючи сфери використання золота, потрібно виходити з того, наскільки важливим є його застосування в кожній конкретній сфері. У першу чергу доцільно розглянути роль золота як монетарного активу та його монетарні властивості. Адже відомо, що протягом більше 100 останніх років основними власниками золота були та залишаються центральні банки та наднаціональні організації [10].
У міжнародних розрахунках в умовах середньовічного металевого грошового обігу обмін національних грошей був можливим завдяки одноякісній основі – золоту і сріблу. Таким чином, у міжнародному обміні грошима виступали все ті ж метали – золото і срібло, алі при цьому вони скидали свою монетну форму, що їм додавала державна влада. Монети перетворювалися в прості злитки.
Сучасні національні і світова валютні системи пройшли наступний 5ти етапний історичний цикл цивілізованих валютнорозрахункових угод у світовій торгівлі, історично підготовлених розрахунками в шляхетних металах [23]:
а) Система золотого стандарту ( Паризька угода 1867 р.) з вільним переміщенням золота й обміном національних валют по золотому еквіваленту.
Паризька валютна система базувалася на наступних структурних принципах :
- її основою був золотомонетний стандарт;
- кожна валюта мала золотий вміст(Великобританія з 1816 долі, США – з 1837 долі, Німеччина – з 1875 долі, Франція з 1878 долі, Росія – з 1895 – 1897 р.р.);
- відповідно до золотого вмісту валют встановлювалися і золоті паритети, тобто обмінний курс;
- валюти вільно конвертувалися в золото;
- золото використовувалося як загальновизнані світові гроші;
- склався режим вільно плаваючих курсів валют з урахуванням ринкового попиту і пропозиції, алі в межах золотих крапок. Якщо ринковий курс валюти падав нижче паритету, те боржники воліли розплачуватися по міжнародним зобов'язанням золотом, а не іноземними валютами;
б) Перша світова війна і світова економічна криза 19291933 р.р. скінчила із усіма формами обміну кредитних грошів на золото ( «золотодевізний стандарт» 1922 р. – Генуезська конференція);
Генуезська валютна система функціонувала на наступних принципах :
- її основою були золото і девізи – іноземні валюти;
- національні кредитні гроші стали використовуватися в якості міжнародних платіжнорезервних засобів;
- статус резервної валюти не був закріплений ні за однією валютою;
- збережено золоті паритети, конверсія в золото стала здійснюватися через валюти трьох країн (США, Франція, Великобританія);
- відновлено режим вільно коливних валютних курсів;
- валютне регулювання здійснювалося у формі активної валютної політики, міжнародних конференцій і нарад;
Світова економічна кризу 30 років привела до скасування золотого стандарту і внутрішнього розміну кредитних грошів на золото в Німеччині, Австрії(1924), Великобританії (1931), США(1933), Франції(1936). Незважаючи на припинення розміну банкнот на золото у внутрішньому обороті, збереглася зовнішня конвертованість валют у золото за згодою центральних банків США, Великобританії, Франції.
в) БреттонВудска угода 1944 р. після другої світової війни, яка установило світовий «золотодевізний стандарт» обміну доларів США на золото й обміну національних валют на долари США – створення МВФ.
На БреттонВудской конференції були встановлені наступні принципи і правила організації світової торгівлі, валютних, кредитних і фінансових відносин:
- введений золотодевізний стандарт, заснований на золоті і двох резервних валютах – доларі США і фунті стерлінгів;
- угода передбачала чотири форми використання золота як основи світової валютної системи :
1) збережені золоті паритети валют і введена їхня фіксація в МВФ;
2) золото продовжувало використовуватися як міжнародний платіжний і резервний засіб;
3)спираючись на свій золотий запас, США дорівняли долар до золота, щоб закріпити за ним статус головної резервної валюти;
4) з цією метою казначейство США продовжувало розмінювати долар на золото іноземним центральним банкам і урядовим заставам за офіційною ціною, встановленої в 1934 р., виходячи з золотого змісту своєї валюти (35 доларів за 1 трійську унцію, рівну 31,1035 р. золота);
- для введення валютних обмежень була потрібно згода МВФ;
- установлено режим фіксованих валютних курсів, курсове співвідношення валют і їхня конвертованість стали здійснюватися на основі валютних паритетів, виражених у доларах США, ринковий курс валют міг відхилятися від паритету у вузьких межах (1% за Статутом МВФ і 0,75 % по Європейській валютній угоді);
Економічні, енергетичні і сировинні кризи 60х років дестабілізували Бреттон Вудскую систему. Питома вага США в золотих резервах зменшилася з 75% у 1949 р. до 23%. З формуванням трьох центрів партнерства і суперництва виник новий центр валютної сили у виді Європейського союзу, що суперничає зі США і Японією.
г) Ямайська угода країн – членів МВФ 1976 р. – скасування золота як засобу розрахунків, введення міжнародної розрахункової одиниці СДР, узаконювання кредитної форми валютних розрахунків при контролі паритету національних кредитних грошів і фактичного валового національного продукту;
Четверта світова система побудована на наступних принципах :
- введений стандарт СДР замість золотодевізного стандарту;
- юридично довершена демонетизація золота: скасовані його офіційна ціна, золоті паритети валют, припинений розмін доларів на золото;
- по Ямайській валютній угоді золото не повинне служити мірою вартості і точкою відліку валютних курсів;
- країнам надані право вибору будьякого режиму валютного курсу;
- МВФ покликаний підсилити міждержавне валютне регулювання;
Підсумки функціонування СДР із 1970 року свідчать про те, що вони далекі від світових грошів. Більш того виник ряд проблем :
1) емісії і розподіли;
Рахунок СДР давши можливість країні запозичати конвертовані валюти через МВФ, однак обсяг емісії незначний – 21,4 млрд.СДР (еквівалент 34 млрд. доларів), що в 1997році збільшений у два рази. Однак, оскільки розподіл СДР пропорційний внеску країни в статут МВФ, практично вони зосереджені на рахунках розвитих країн.
2) забезпечення
Важливою проблемою СДР є їхнє забезпечення, оскільки на відміну від золота вони позбавлені власної вартості. Спочатку в 1970 р. одиниця СДР прирівнювалася до 0,888671 г. золота. Потім курс СДР із 1974 року визначався як середньозважений по «валютному кошику» 16 валют, з 1981 долі в «валютному кошику» залишилося 5 валют ( долар США, марка ФРН, фунт стерлінгів, японська ієна, французький франк), з 1999 долі «валютний кошик» складається з трьох валют (долар США, євро, фунт стерлінгів).
3) методу визначення курсу
4) сфера використання СДР, в основному, застосовуються в операціях МВФ як коефіцієнт перерахування національних валют, масштаб валютних порівнянь.
д) Маастрихська угода про введення з 1999 р. у Європейському союзі єдиної розрахункової і фактичної валюти – ЄВРО з відмиранням поняття «національна валюта», з 2002 долі національні валюти в країнах Європейського Союзу вилучені з обороту.
У даний час в ході еволюції світового економічного розвитку відбувся природний розвиток поняття «гроші» – від натуралістичного(з власною вартістю грошей як перехідного засобу товарного обміну) до кредитнорозрахункового наповнення (заснованого на паритеті вартості національного продукту країни і співвідношення з продуктивністю праці і національних продуктів інших країн світу). При цьому вихідні поняття золота збереглися як резервні засоби розрахунків, а розвиток світових телекомунікацій привів до створення «електронних безготівкових» грошів як форми всесвітнього розрахункового засобу.
Золото продовжує відігравати значну роль як частина золотовалютних резервів, що утримуються центральними банками та наднаціональними організаціями (табл.А.1 Додатку А).На сьогоднішній день країни в середньому утримують 1112% їхніх золотовалютних резервів у золоті, хоча співі дношення значно варьюється в залежності від країни: так у США ця частка складає 61,1%, у розвинутих країнах Європи від 30% до 50%. Золоті резерви між країнами та наднаціональними установами розподіляться таким чином: Об’єднана Європа – 39% (12 411 т), США – 26%(8 135 т), МВФ та Світовий банк – 11%(4 000 т), Азія – 6%, інші країни необ’єднаної Європи та світу – 18% [7]. Сектор центральних банків у цілому виступав у ролі продавців, додаючи в середньому 480,9 т до щорічної пропозиції золота між 1998 – 2002 роками. З вересня 1999 долі велика часта цих продажів була здійснена в межах „угоди про золото” між центральними банками (Вашингтонська угода) [11]. Побоючись, що ціна на золото різко впаде, 15 центральних банків Європи підписали угоду, у якій встановлювали, що золото залишається важливим елементом світових монетарних резервів. Вони узгодили обмежити їх спільні продажі до 2 000 т на наступні 5 років, тобто по 400 т на рік. Дана угода була поновлена на наступні 5 років 8 березня 2004 долі на загальний ліміт у 2 500 т.
Найбільшим утримувачем державних золотовалютних резервів залишається материковий Китай, нагромадження якого на 1.01.07 р. перевищували 1 трлн дол. На другому місці – Японія, яка на кінець січня 2007 р. мала 895,4 млрд дол. Третю позицію утримує Росія з золотовалютними резервами 303,8 млрд дол. Четвертий у списку – острів Тайвань – 266 млрд дол. За ним йде Республіка Корея, валютні запаси якої зросли до 240,2 млрд дол., Індія – 179,1 млрд дол., Сінгапур – 136,8 млрд дол., далі Гонконг, Німеччина і Франція.
--PAGE_BREAK--
продолжение
--PAGE_BREAK--
продолжение
--PAGE_BREAK-- Рис.3.1 Динаміка зміни золотого запасу України з 1992 по 2004 рік
Фізичний запас золота в золотовалютних резервах України становить – 17,501 т станом на 31.12.2006 та 17,621 т станом на 31.01.2007 року, тобто за 1 місяць НБУ купив 120 кг золота, а за 2 роки після 2004 – 2,02 тони золота[49].
3.2 Проблеми формування власної добичі та торгівлі золотом в Україні
Надра України ще зовсім недавно вважалися малоперспективними для знаходження промислових концентрацій руд золота. Незважаючи на видатні археологічні знахідки золотих та срібних виробів різних культур, багаторазові історичні свідчення а також гідро та топонімічні назви, що вказують на місцевий характер золота та срібла, перевага зосталась на їх "імпортному" походженню. Найбільш повна інформація, узагальнена в нещодавно в «Карта Золотоносності України» [24], вказує на недостовірність цієї версії: древні народи просто не могли не помітити хоча б деякі з чисельних проявів метала, якому вони поклонялись.
Інша справа, що коли давно відомі золотосрібно поліметалічні руди Карпатського і Донецького регіонів не привертали увагу потужної золото видобувної промисловості СРСР. Що до перспектив золотоносності Українського щита (УЩ), то до них довгий час ставилися без особливого оптимізму, не дивлячись на ініціативи в організації пошуків золота в зеленокамінних структурах Середнього Придніпров'я. Більш того ще 15 років тому відсутність промислових родовищ золота мотивувалась іншою рудною спеціалізацією УЩ на відміну від багатих золотом Канадського, Бразильського, Австралійського щитів і Африканської платформи [24]. І тільки в 1990 році було ухвалено «Програма пошуків родовищ золота в ранньодокембрійських зеленокамінних поясах СРСР на 19901995 рр», в якій в категорію найбільш перспективних висувались Середньопридніпровська гранітнозеленокамінна область.
Протягом останнього десятиріччя в Україні відкрито більше тисячі золоторудних об'єктів (родовищ, рудопроявів точок мінералізації): у Карпатській золотоносній провінції — більше 300, в межах Українського щита — 650, у Донецькому регіоні — близько 60, що засвідчує значний золоторудний потенціал України. За оцінками експертів, в т.ч. закордонних, сьогодні знайдені та оцінені запаси золота в Україні складають близько $ 7 трлн. («Економічний часопис» № 1112, 1997).
Найбільш розвіданими у 2006 р. є золоторудні райони, розташовані у вулканогенному поясі Карпат, метаморфічних комплексах стародавнього Українського щита, чорносланцевих формаціях Складчатого Донбасу, у старовинних і сучасних руслах рік, комплексних титаноцирконієвих розсипах, а також у хвостах збагачення залізних руд. Перспективними родовищами Українських Карпат є Мужіївське, Берегівське, Сауляк, запаси яких складають мільйони тонн руди, а середній вміст золота 6—8 г/т. До світових аналогів корінних родовищ Закарпаття можна віднести: КріплКрік, США (запаси золота складають 594 т); Багіо, Філіппіни (350 т), Хішікарі, Японія (250 т). Більшість значних родовищ на стародавніх щитах світу, до яких належить і Український, приурочені до ґранітзеленокам’яних поясів докембрійського періоду. На родовища стародавніх щитів і платформ припадає 75 % світового видобутку золота. Аналогами об'єктів Українського щита є такі унікальні родовища, як Калгурлі, Австралія (1300 т); Колар, Індія (990 т), Парк'юпайн (980 т), Хемло (750 т), КеррЕдісон (340 т). Виявлені протягом останніх років родовища і прояви золота Середнього Придніпров'я (Сергіївське, Балка Золота, Балка Широка, Клинцівське, Майське, Юріївське) виявились високоперспективними — прогнозні ресурси руди на пошукових площах складають сотні мільйонів тонн, а середній вміст золота коливається від 5 до 8 г/т. Зокрема Сергіївське родовище, пов’язане з сурською зеленокам’яною структурою, має істотну подібність до золотоносних родовищ Канади, Австралії та Південної Африки. Розміри родовища 1х2 км, виявлено 25 рудних тіл, прогнозні запаси до 160 т золота. Родовище Балка Широка має запаси до 130 т золота.
Геологічна позиція донецьких родовищ і рудовиявів подібна до родовищ чорносланцевого комплексу, до якого належать: суперунікальні родовища“тисячники” — Сухий Лог, Росія (1100 т) і Гоумстейк, США (1200 т), унікальні — Ашангі, Ґана (530 т) і Бендіго, Австралія (700 т). Те, що до сьогодні на Донеччині не відкрито родовища золота, геологи пов'язують з відсутністю глибинної геологічної розвідки найбільш розвіданих рудовиявів Донбасу — Гострого Бугра, Бобриківського вияву. Очікується, що основна частина золота зосереджена відповідно на глибинах 400 і 1300 м .
Найбільш розвіданим і підготовленим до експлуатації є Мужіївське родовище із затвердженими запасами золотополіметалічних руд. Генпроектувальником Мужіївського державного золотополіметалічного комбінату є інститут «Кривбаспроект». У 1995 — 1996 рр. інститут «Кривбаспроект» разом з інтитутами «Механобрчормет», біоколоїдної хімії НАН України, мінеральних ресурсів («УкрДІМР»), «Титану», «Промтехнології» виконав технікоекономічне обґрунтування (ТЕО) промислового освоєння цього родовища. Збагачення руд в ТЕО передбачається на місці видобутку, а гідрометалургійна переробка золоторудних концентратів на Закарпатті і на Придніпровському хімічному заводі (ПХЗ), Вільногірському гірничометалургійному комбінаті, Східному ГЗК. Був розглянутий також варіант прямого ціанування руди на ПХЗ, на якому в усіх варіантах передбачається електроліз і одержання товарного злитку. Переробка золотополіметалічних концентратів передбачена на констянтинівському заводі «Укрцинк». Усі варіанти рентабельні. Інститут «Кривбаспроект» виконав робочий проект будівництва Мужіївського державного золотополіметалічного комбінату. Мужіївський рудник видав першу золотополіметалічну руду в 1999 р. З пуском другої черги Мужіївської копальні потужність золотозбагачувальної фабрики становитиме щорічно 120 тис.т руди, середній вміст золота в ній 67 г/т. За рік тут отримуватимуть 8001000 кг золота.
Оцінка інших родовищ — Сауляк, Сергіївське, Балка Широка, Балка Золота, Клинцівське, Юріївське, Майське, Бобриківське — була виконана в 1996 році укрупнено.
Вивчається Біганське родовище та міднозолотовмісне родовище Рафаїлівського міднорудного вузла. Збагачення руд передбачається проводити за гравітаційнофлотаційною схемою на місці видобутку, а гідрометалургійну переробку та афінаж — на ПХЗ. Вилучення золота в концентрат прогнозується залежно від типу руд кожного родовища і складає від 85,5 до 94,5%, вихід концентрату із руди — від 4,7 до 9,7%, а золота у товарну продукцію — 98%. Окиснені руди Бобриківського родовища передбачається переробляти на ПХЗ без збагачення за тією ж технологічною схемою, що і концентрати. Загальне вилучення золота із руди прогнозується на рівні 88,0%. У результаті оцінки за діючою методикою встановлено, що освоєння усіх перелічених родовищ економічно доцільне. Рентабельність майбутніх підприємств до основних виробничих фондів коливається від 7,2 до 34,1%, а кратність окупності капіталовкладень у промислове освоєння — від 1,0 до 3,4 рази. Капітальні вкладення не окупаються лише при розробці Бобриківського родовища. Повна собівартість 1 г золота із руд оцінених родовищ коливається від 6,8 до 11,0 дол. США.
Отже, Україна має реальні геологічні передумови і достатній науковий, проектний, геологорозвідувальний, гірничовидобувний, технологічний, машинобудівний потенціал та інфраструктуру для створення національної золотовидобувної та золотопереробної промисловості. Для вдосконалення і закріплення існуючих потенціалів (завершення геологічної розвідки, розробки і промислових випробувань технологічних схем збагачення золотовмісних руд і переробки концентратів, будівництва рудників, збагачувальних фабрик і хвостосховищ, реконструкції гідрометалургійних цехів) оціночно необхідно до 5 років і капіталовкладення 700 — 800 млн. дол.
Проблеми України можна назвати формулою – „Кінець власного золота”.
Звільнення Олександра Притики з посади голови правління Державної акціонерної компанії «Українські поліметали» у самий розпал президентської виборчої кампанії 22 листопада 2004 року – залишилося практично непоміченим. Тим часом, це кадрове рішення глави Кабміну Віктора Януковича фактично поклало кінець міфу про найбагатші перспективи України як золотодобувної держави.
Аналіз золотодобувного виробництва в Україні показав, що вартість виробництва істотно перевищувала середньосвітові ціни на золото. Кабмін вирішив передати функції по керуванню 100% акцій «Українських поліметалів» Міністерству промислової політики. Позбавилися «Укрполіметали» також 93,67% акцій компанії «Закарпатполіметали», майнових прав на всю геологічну інформацію про золоторудні родовища. З «Укрполіметалів» також повинні були вилучити майно київського заводу «Смарагд», львівського ювелірного заводу і вінницького заводу «Кристал» (гранування алмазів) з перетворенням цих підприємств у державні.
Усе, що залишалося в «Укрполіметалах» Вільногорский гірничометалургійний і Іршанский гірничозбагачувальний комбінати, що відносяться до титанового комплексу. Сьогодні мало хто вже згадає, що «Українські поліметали» були створені Кабміном у 1998 році для реалізації державної програми з голосною і багатообіцяючою назвою «Золото України».
Формально ГАК «Укрполіметали» була створена як правонаступник ліквідованої в 1997 році компанії «Укрзолото».
Підсумки: світова практика не знав настільки щільного з'єднання видобувного сектора дорогоцінних металів і ювелірного виробництва. Традиційно ювеліри здобувають сировину на біржах металів (чи в сайтхолдеров, якщо мова йде про дорогоцінні камені). Ця світова практика склалася, з одного боку, історично; з іншого боку у силу традиційного антимонополізму західного законодавства. Вважалося, що в результаті здійснення технологічного ланцюжка «видобуток на родовищі афінажні підприємства ювелірний завод» львівське ювелірне виробництво одержить необмежені переваги як перед своїми українькими конкурентами, так і іноземними виробниками. Крім цього передбачалося, що вітчизняне ювелірне виробництво буде одержувати сировину або в результаті внутрішніх взаєморозрахунків, або на давальницькій основі, і тоді держава у перспективі недоодержить значні суми надходжень у бюджет.
Наївні теоретики навіть не припускали, що рахунок добутому українсьому золоту піде на кілограми, що ніяк не можуть уплинути на процес виживаня вітчизняної «ювелірки».
Результат очевидний. Замість декларируємих тонн золота, за сім років компанії удалося добути менш однієї тонни вітчизняного шляхетного металу. Для порівняння з титанічними зусиллями державної компанії «Укрполіметали»: майже 10 (десять) тонн банківського золота з 2002го року увіз в Україну тільки один «Брокбізнесбанк». Цей же не самий великий в Україні банк, тільки в 2005 році реалізував на внутрішньому ринку країни понад три тонни золота.
Висновки експертів сумні: при сьогоднішньому рівні світових цін рентабельний видобуток золота в Україні може здійснюватися тільки на Сергіївському родовищі і, із застереженнями, на Травневому. Прибутковість видобутку цілком залежить від зовнішнього фактора цін на шляхетні метали на світових біржах. Рентабельність кожного родовища може бути незначно підвищена тільки за рахунок видобутку супутніх компонентів. «Золото України» виявилося ще одним міфом «епохи незалежности».
Таблиця 3.1
Видобуток золота в Україні в 1999 2002 роках [23]
Видобуток золота в Україні по роках склав (кг):
1999
2000
2001
2002
Усього
23,8
134,8
69,2
18
245,8
продолжение
--PAGE_BREAK--3.3. Оператори та види операцій з золотом на внутрішньому ринку в Україні
Єдиними операторами на внутрішньому ринку золота є комерційні банки України, які виконують операції з золотом в рамках валютного ринку України за правилами Національного банку України.
Уповноважені банки на підставі письмового дозволу Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями в частині проведення операцій з банківськими металами на валютному ринку України та з урахуванням вимог Положення [3] мають право здійснювати такі види операцій з банківськими металлами:
а) відкриття кореспондентських рахунків у банківських металах в інших уповноважених банках, у Національному банку та проведення операцій за ними;
б) відкриття та ведення кореспондентських рахунків у банківських металах інших уповноважених банків;
в) відкриття та ведення поточних та вкладних (депозитних) рахунків клієнтів у банківських металах;
г) купівляпродаж банківських металів за гривні;
ґ) залучення банківських металів на вклади (депозити) клієнтів (крім банків);
д) залучення та розміщення міжбанківських депозитів у банківських металах;
е) надання та отримання міжбанківських кредитів у банківських металах;
є) надання кредитів у банківських металах резидентам (юридичним особам та фізичним особам суб'єктам підприємницької діяльності);
ж) надання та отримання банківських металів у заставу;
з) відповідальне зберігання банківських металів у Національному банку (Державна скарбниця України), в інших уповноважених банках, у власному сховищі;
и) перевезення банківських металів;
і) обмін зливків (зливка) банківського металу на зливки (зливок) цього самого металу меншої (більшої) маси (загальна маса банківського металу залишається незмінною);
ї) конвертація одного банківського металу в інший.
Уповноважені банки на підставі письмового дозволу Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями в частині проведення операцій з банківськими металами на міжнародних ринках та з урахуванням вимог цього Положення мають право здійснювати такі види операцій з банківськими металами:
а) відкриття кореспондентських рахунків у банківських металах у банкахнерезидентах та проведення операцій за ними;
б) купівляпродаж банківських металів за іноземну валюту;
в) розміщення міжбанківських депозитів у банківських металах;
г) отримання міжбанківських кредитів у банківських металах;
ґ) надання та отримання банківських металів у заставу;
д) відповідальне зберігання банківських металів у банкахнерезидентах.
Для здійснення операцій з банківськими металами з їх фізичною поставкою або без неї (лише з відображенням за рахунками) уповноважені банки керуються законодавством України, в т. ч. цим Положенням та іншими нормативноправовими актами Національного банку з питань, що регулюють операції з банківськими металами, на підставі яких вони приймають внутрішні положення, які визначають порядок проведення та організації обліку цих операцій.
Бухгалтерський облік операцій з банківськими металами здійснюється аналогічно до обліку операцій з іноземною валютою відповідно до Правил бухгалтерського обліку банками України обмінних операцій в іноземній валюті та банківських металах, затверджених постановою Правління Національного банку України від 16.12.98 N 520 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 07.12.2000 N 471, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.12.2000 за N 950/5171, зі змінами).
Бухгалтерський облік банківських металів, прийнятих уповноваженим банком на відповідальне зберігання або як застава, внесена з фізичною поставкою, здійснюється за позабалансовими рахунками з обов'язковою фіксацією характерних ознак цих металів: вид, вигляд (зливки, порошки, монети), кількість, проба, виробник, серійний номер зливка, ампули, банки (за наявності), маса в тройських унціях (за наявності) та інші ознаки. Банківські метали, прийняті уповноваженим банком від клієнта на відповідальне зберігання або як застава, не входять до складу залучених коштів уповноваженого банку і не можуть бути розміщені ним від свого імені.
Операції з банківськими металами, під час проведення яких не вимагається фіксація характерних ознак цих металів, а фіксується лише їх маса в тройських унціях та вартість у гривнях, відображаються залежно від виду операції за відповідними балансовими рахунками.
Для обліку операцій з банківськими металами та складання фінансової звітності використовуються офіційні (облікові) курси банківських металів, установлені Національним банком.
Уповноважені банки здійснюють операції з фізичною поставкою банківських металів за умови наявності сертифіката якості цих металів і в порядку та з урахуванням вимог, установлених цим Положенням щодо здійснення касових операцій у банках України.
Для банківських металів, вироблених відповідно до технічних умов ГОСТів, прийнятих Міждержавною радою зі стандартизації, метрології і сертифікації, або Державних стандартів України, у разі потреби видача документа, що підтверджує пробу банківського металу, здійснюється або Національним банком (Державною скарбницею України), або лабораторією, акредитованими відповідно до законодавства України про метрологію та метрологічну діяльність.
Увезення уповноваженими банками банківських металів в Україну та вивезення цих металів за її межі здійснюються в порядку, установленому законнодавством України.
Уповноважені банки проводять операції з перевезення банківських металів за умови отримання письмового дозволу Національного банку на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.
Операції з купівліпродажу банківських металів здійснюються:
на міжбанківському валютному ринку України (далі МВРУ), уключаючи біржі та каси уповноважених банків;
на міжнародних ринках.
Операції з купівліпродажу банківських металів здійснюють на цих ринках уповноважені банки та Національний банк. Усі інші покупці та продавці банківських металів здійснюють операції з купівліпродажу банківських металів за посередництвом цих суб'єктів.
Уповноважені банки здійснюють операції з купівліпродажу банківських металів:
від свого імені за дорученням і за рахунок коштів клієнтів (у т. ч. на підставі платіжних вимог на стягнення банківських металів, оформлених державними виконавцями);
у межах нормативу ризику загальної відкритої валютної позиції банку та лімітів довгої (короткої) відкритої валютної позиції банку в усіх банківських металах.
Операції з купівліпродажу банківських металів уповноважені банки здійснюють на умовах «тод», «том» або «спот». На умовах «форвард» у межах 50 % від лімітів довгої (короткої) відкритої валютної позиції банку в усіх банківських металах уповноважені банки мають право проводити операції з купівліпродажу банківських металів за іноземну валюту 1ї групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.02.98 N 34 [у редакції постанови Правління Національного банку України від 02.10.2002 N 378, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.10.2002 за N 841/7129 (зі змінами)] (далі – Класифікатор), на міжнародних ринках за угодами, укладеними з банківськими установами.
Уповноважені банки мають право здійснювати на біржах операції з ф'ючерсними контрактами на зміну курсу банківського металу на строк, що не перевищує 6 місяців, за гривні. Проведення інших операцій з купівліпродажу банківських металів та операцій з деривативами, базовим активом яких є банківські метали, не дозволяється.
Уповноважені банки на МВРУ продають за гривні банківські метали:
з фізичною поставкою або без неї іншим уповноваженим банкам, промисловим споживачам та фізичним особам;
без фізичної поставки юридичним особам резидентам (крім уповноважених банків та промислових споживачів).
Продаж банківських металів резиденту юридичній особі та фізичній особі, крім операцій з купівлі банківських металів фізичною особою в касі банку, здійснюється за умови подання нею до уповноваженого банку заяви про купівлю певної кількості банківських металів.
Промисловий споживач подає до уповноваженого банку також копію ліцензії, виданої відповідним органом ліцензування, яка має бути засвідчена підписом керівника або заступника керівника та відбитком печатки промислового споживача. Ця копія подається до обслуговуючого банку одноразово, зберігається в справі клієнта і протягом строку дії ліцензії є підставою для подальших операцій з банківськими металами, що проводяться через цей банк.
Банківські метали, куплені уповноваженими банками на МВРУ без фізикної поставки за дорученнями і за рахунок коштів юридичних осіб резидентів (крім банків) та фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності, можуть бути отримані з фізичною поставкою лише промисловими споживачами з їх поточних рахунків у банківських металах за умови, що така можливість передбачена в договорах на здійснення розрахунковокасового обслуговування, укладених уповноваженими банками з цими промисловими споживачами.
Уповноважені банки купують на МВРУ банківські метали за гривні в будьяких продавців банківських металів.
Між уповноваженими банками операції з купівліпродажу банківських металів за гривні проводяться за вільним договірним курсом купівлі та продажу без обмеження розміру маржі між курсами купівлі та продажу і комісійної винагороди. Під час проведення операцій з купівліпродажу банківських металів комісійна винагорода від клієнтів отримується в гривнях.
Укладання і підтвердження угод з купівліпродажу банківських металів за гривні (крім операцій з купівліпродажу банківських металів на біржах) між уповноваженими банками проводяться виключно під час проведення Торговельної сесії, яка є визначеним проміжком часу, що встановлюється та змінюється на підставі постанови Правління Національного банку, про що уповноважені банки попереджуються не пізніше ніж за два робочих дні до часу зміни.
Операції з купівліпродажу банківських металів та операції з ф'ючерсними контрактами проводяться на біржах за гривні уповноваженими банками від свого імені за дорученням і за рахунок коштів клієнтів [резидентів юридичних осіб та фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності], а також у межах нормативу ризику загальної відкритої валютної позиції банку та лімітів довгої (короткої) відкритої валютної позиції банку в усіх банківських металах. Такі операції здійснюються відповідно до правил, які встановлюються внутрішніми документами бірж із дотриманням вимог законодавства України, цього Положення та нормативноправових актів Національного банку, що регулюють здійснення операцій з банківськими металами. Внутрішні документи бірж, які регламентують питання проведення операцій з купівліпродажу банківських металів та з ф'ючерсними контрактами, мають бути погоджені з Національним банком.
Протягом робочого дня уповноважений банк може продати одній фізичній особі резиденту без її ідентифікації банківських металів з фізичною поставкою на суму, що не перевищує 50000 гривень.
На міжнародних ринках уповноважені банки здійснюють операції з купівліпродажу банківських металів з урахуванням такого:
купівля банківських металів здійснюється за умови отримання письмового дозволу Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями в частині проведення операцій з банківськими металами на міжнародних ринках;
продаж банківських металів без фізичної поставки здійснюється за умови отримання письмового дозволу Національного банку на проведення операцій з валютними цінностями в частині здійснення операцій з банківськими металами на міжнародних ринках;
продаж банківських металів з їх фізичною поставкою (з вивезенням за межі України) здійснюється за умови отримання письмового дозволу Національного банку на проведення операцій з валютними цінностями в частині проведення операцій з банківськими металами на міжнародних ринках та індивідуальної ліцензії Національного банку на вивезення банківських металів;
купівля банківських металів здійснюється за будьяку іноземну валюту, а продаж за іноземну валюту 1ї групи Класифікатора;
банківські метали купують у банківнерезидентів та у визнаних виробників, а продають банкамнерезидентам;
купівля банківських металів з фізичною поставкою або без неї здійснюється:
а) у межах нормативу ризику загальної відкритої валютної позиції банку та лімітів довгої (короткої) відкритої валютної позиції банку в усіх банківських металах за кошти, що їм належать;
б) від свого імені за дорученням і за рахунок коштів клієнтів – уповноважених банків;
купівля банківських металів без їх фізичної поставки здійснюється від свого імені за дорученням і за рахунок коштів клієнтів [резидентів юридичних (крім банків) та фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності].
Банківські метали, куплені уповноваженими банками на міжнародних ринках без фізичної поставки від свого імені за дорученням і за рахунок коштів клієнтів [резидентів юридичних (крім банків) та фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності], можуть бути отримані з фізичною поставкою лише промисловими споживачами з їх поточних рахунків у банківських металах за умови, що така можливість передбачена в договорах на здійснення розрахунковокасового обслуговування, які укладаються уповноваженими банками з цими клієнтами.
Уповноважені банки здійснюють операції з кредитування резидентів у банківських металах у порядку, установленому цим Положенням та з урахуванням вимог нормативноправових актів Національного банку з питань кредитування.
Уповноважені банки здійснюють такі кредитні операції:
надання та отримання міжбанківських кредитів у банківських металах;
надання резидентам (юридичним особам та фізичним особам суб'єктам підприємницької діяльності) кредитів у банківських металах без їх фізичної поставки;
надання промисловим споживачам кредитів у банківських металах з їх фізичною поставкою та без неї. Така операція здійснюється за умови подання уповноваженому банку документа, зазначеного в абзаці п'ятому пункту 3 цієї глави.
Погашення основного боргу за кредитом у банківських металах здійснюється банківськими металами. Проценти за кредитами в банківських металах сплачуються як у банківських металах, так і в гривнях, що має бути обумовлено в кредитному договорі, а комісійні винагороди, неустойки (штрафи, пеня) сплачуються в гривнях. Для погашення кредиту в банківських металах і нарахованих за ним процентів позичальник може купувати банківські метали.
На міжнародних ринках уповноважені банки здійснюють операції з отримання міжбанківських кредитів у банківських металах від банківнерезидентів.
Погашення основного боргу за кредитом у банківських металах здійснюється банківськими металами або іноземною валютою, якщо це обумовлено умовами кредитного договору. Проценти за кредитами в банківських металах сплачуються як в іноземній валюті, так і в банківських металах, що має бути обумовлено в кредитному договорі, а комісійні винагороди, неустойки (штрафи, пеня) сплачуються в іноземній валюті. Для погашення кредиту в банківських металах і нарахованих за ним процентів уповноважений банк може купувати банківські метали або іноземну валюту, якщо відповідно до умов кредитного договору погашення кредиту здійснюватиметься в іноземній валюті.
Уповноважені банки здійснюють операції з надання та отримання банківських металів (з їх фізичною поставкою або без неї) у заставу. Заставні операції уповноважених банків з фізичною поставкою банківських металів здійснюються:
у разі використання банківських металів на території України як застави за умови отримання уповноваженим банком або його клієнтом індивідуальної ліцензії Національного банку на право проведення такої валютної операції;
у разі вивезення уповноваженим банком банківських металів за межі України за умови отримання уповноваженим банком індивідуальної ліцензії Національного банку на право проведення такої валютної операції.
Здійснення уповноваженими банками застави банківських металів (без фізичної поставки банківських металів) не потребує одержання вищезазначених індивідуальних ліцензій Національного банку.
Уповноважені банки проводять операції із залучення банківських металів на вклади (депозити) клієнтів з письмовимоформленням депозитних договорів. Залучення уповноваженими банками банківських металів на вклади (депозити) здійснюється з їх фізичною поставкою або без неї.
Під час здійснення операцій з банківськими металами проценти за вкладами (депозитами) у банківських металах сплачуються як у банківських металах, так і в гривнях на умовах, визначених депозитним договором.
продолжение
--PAGE_BREAK--В табл. 3.2 наведені дані про наявність та курси продажу та зворотного відкупу золота в комерційих банках України станом на 16.06.2007 року [50]. Таблиця 3.2
Наявність та курси продажу та зворотного відкупу золота в комерційих банках України станом на 16.06.2007 року [50]
Назва банку
Наявність, кг
Ціна продажу за 1 г металу, (грн)
Ціна зворотного відкупу за 1 м металу в 100 граммовых злитках (грн)
Розница за
100 г
Оптом от
1000 г
Надра
20
109
108.6
104.3
ВАБанк
5
109.95
108.5
104.8
Укргазбанк
25
108.1
107.6
105.4
Кредитпромбанк
10
108.5
108.1
103.6
Днистер
5
109.38
109.23
100.35
Приватбанк
122
110.41
110.31
92.68
Хрещатик
20
107.4
107
104
Таврика
30
108
107.3
104.2
Перший Український міжнародний банк
5
108.2
ПРАВЭКСБАНК
5
115
107.5
105.3
Мегабанк
10
109
108.5
105.63
Ощадбанк
10
109
108.38
105.13
ТАСКомерцбанк
5
114.5
102.9
ДОНГОРБАНК
9
113
111
67.5
Брокбизнесбанк
5
109
108.5
104
Трансбанк
3
109
107.2
105
Укрэксимбанк
10
109.6
107.4
99.4
УПБ
30
108.5
108
100
Фінанси і кредит
10
107.9
107.8
104.8
Райффайзен Банк Аваль
6
118.05
116.45
83.82
Индустриалбанк
1
113.2
112.3
106.8
ЕкспресБанк
10
113
112
97
Пивденный
2
114.5
114.5
105
Инпромбанк
1
111
109
105
Укрсоцбанк
6
111
114.8
90
Промінвестбанк
20
111
108
ЕКСПОБАНК
10
111.9
110.78
100.71
Родовид банк
20
108.5
107.3
103.5
Демарк
5
108.5
108
101
Форум
7
112.5
Банк регіонального розвитку
1
114.5
113
70
Базис
4
110.5
110.5
Имэксбанк
3.5
116
111.5
Капітал
1
115.38
114.94
Універсальний банк розвитку і партнерства
2
111
111
100
продолжение
--PAGE_BREAK--Операції з банківськими та дорогоцінними металами в АКБ “ПравексБанк” початі Банком у 1998 році, коли були прийняті відповідні нормативні акти, що регулюють даний вид діяльності на валютному ринку України.
В даний час Банк здійснює наступні операції здорогоцінними і банківськими металами [56]:
покупкапродаж банківських металів;
переробка дорогоцінних металів у банківські метали;
послуги ломбардного кредитування під заставу брухту дорогоцінних металів.
Таблиця 3.3
Курси покупки і продажу банківських металів у національній валюті України за 1 г( в грн) в АКБ “Правексбанк” за станом на 03 квітня 2006 року [56]
1. Ціна покупки банківських металів, раніше придбаних Клієнтами в системі ПравексБанка й в інших банках, установлюється відповідно до прейскуранта цін ПравексБанка.
2. Ціна покупки дорогоцінних металів установлюється відповідно до прейскуранта цін ПравексБанка.
--PAGE_BREAK--Рис.3.3. Золоті мірні зливки Argor Heraeus S.A.(Продаж в “Промінвестбанку”)
Дата випуску:
2002 рік
Номінальна вартість:
10 Євро
Метал:
Золото, проба 999,9
Вага:
1/10 тр.унції
Діаметр:
16 мм
Дата випуску:
2002 рік
Номінальна вартість:
25 Євро
Метал:
Золото, проба 999,9
Вага:
1/4 тр.унції
Діаметр:
22 мм
Дата випуску:
2002 рік
Номінальна вартість:
50 Євро
Метал:
Золото, проба 999,9
Вага:
1/2 тр.унції
Діаметр:
28 мм
Дата випуску:
2002 рік
Номінальна вартість:
100 Євро
Метал:
Золото, проба 999,9
Вага:
1 тр.унція
Діаметр:
37 мм
Рис. 3.4. Монети євро, вироблені із золота (продаж в “Промінвестбанку”)
3.4 Перспективи входження України в світовий ринок золота
Як показує аналіз даних по банківському ринку торгів золотом в Україні його обсяг не досягає навіть 1 лота (155 кг) Лондонської біржі.
Проведений аналіз структури офіційного золотовалютного резерву України, який знаходиться під управлінням Національного банку України показав, що фізичне золото в резерві набувалось наступними темпами [49]:
в період з 1992 року (початковий запас 10 кг) по 1999 рік НБУ купив 5,04 т золота, отриманого на внутрішньому ринку через державний афінаж скупленого золотого скрапу;
у 2000 році при початку висхідного тренду цін на золото після мінімуму цін 1999 року НБУ купив 9,06 т золота на зовнішньому ринку;
на протязі 2001 – 2004 років НБУ купив ще 1,35 т золота на внутрішньому ринку через афінаж золотого скрапу та 0,25 т було добуто національною золотодобувною компанією;
у період 2005 – 2006 років НБУ купив додатково 2,02 т золота на внутрішньому ринку через афінаж золотого скрапу.
Таким чином, станом на 31.01.2007 року в золотовалютних запасах України знаходиться 17,621 т фізичного злиткового золота на суму 363,9 млн.доларів США, що при загальному обсягу золотовалютного резерва у 22,4 млрд.доларів США становить тільки 1,62%.
При загальноприйнятій світовій структурній нормі фізичного золота в офіційних золотовалютних резервах країни 10 – 12%, в Державній скарбниці НБУ повинно бути 108,772 – 130,526 т фізичного золота. Таким чином при нинішньому темпі формування золотого запасу тільки за рахунок скупки золотого скрапу на внутрішньому ринку та його афінажуванні в золоті зливки на державному афінажному заводі (м. Дніпропетровськ) та відсутності національної добичі золота на довгі роки НБУ на ринку буде тільки споживачем імпортного золота.
На відміну від партнерів по СНД, першочергові завдання, які вирішує нині Україна, не пов’язані з розвідкою, видобутком чи афінажем дорогоцінних металів. На українській території знайдено понад 230 рудовиявлень золота, причому запаси родовищ десяти з них становлять близько 100 т кожне. Однак поки що це не стало чинником, який активно впливає на розвиток ринку, де практично не відбувається торгівля нововидобутим вітчизняним золотом, а обсяги перероблення «жовтого» металолому незначні.
Утім, світовий досвід свідчить, що ні наявність природних ресурсів, ні високий рівень видобувної промисловості не є обов’язковими умовами активного розвитку ринку дорогоцінних металів (вдалим прикладом слугують Велика Британія й Швейцарія). Тому сьогодні концепція розвитку ринку банківських металів України полягає у грамотній організації ліберальних правил торгівлі, що стимулюють обіг на вторинному ринку імпортованих у країну металів [37].
Реалізація цієї концепції розпочалася 1997 року, коли гривня гостро потребувала стабілізації і приплив до країни дорогоцінних металів був покликаний зміцнити довіру до національної валюти. Законом «Про державне регулювання видобутку, виробництва та використання дорогоцінних металів і коштовного каміння і контроль над операціями з ними» (ухвалений 1997 року) контроль над ринком банківських металів було передано Нацбанку. Банківські метали стають валютними цінностями, а їх оборот звільняється від сплати митних зборів, податку на додану вартість і будьяких інших спеціальних податків.
На початковому етапі формування ринку НБУ дозволив уповноваженим банкам здійснювати лише обмежений перелік торгових операцій з металами на внутрішньому ринку України, не даючи при цьому можливості працювати з металевими рахунками. Тому в перші роки ринок зростав переважно за рахунок продажу на вторинному ринку зливків, куплених в європейських афінажних компаній, і до кінця 2001го його обороти досягли 1 т на рік.
Переломний момент настав 2002 року з активним приходом на ринок швейцарських банків. Послуги швейцарського ринку дорогоцінних металів були відразу запитані українськими банками й дали змогу здійснювати, здавалося б, елементарні завдання: купувати метали за конкурентними ринковими цінами й доставляти їх до України впродовж 24 годин замість одного—трьох тижнів, як раніше.
Цього виявилося достатньо для забезпечення стрімкого зростання обсягу торгів. У результаті впродовж останніх двох років український імпорт банківських металів став щороку збільшуватися не менш як утричі (2001 рік — близько 1 т, 2002й — близько 3 т, 2003 рік — близько 10 т).
Таке стрімке зростання оборотів залучило на ринок нових операторів зпоміж українських банків. Якщо протягом перших п’яти років функціонування ринку (з 1998 до 2002 року) на нього загалом прийшло вісімнадцять з майже двохсот банків, що тоді існували, то за останні півтора року, починаючи з 2003го, кількість банківоператорів подвоїлася.
Сприяючи активізації ринку, у середині 2003 року Нацбанк затвердив нове «Положення про здійснення уповноваженими банками операцій з банківськими металами», яке максимально наблизило структуру операцій з банківськими металами до структури операцій з іноземними валютами. Це відкрило глобальні можливості щодо використання банківських металів як фінансового активу для інвестицій, мінімізації фінансових ризиків і оптимізації управління грошовими ресурсами.
У найближчі рікпівтора ринок банківських металів України зростатиме переважно за рахунок попиту на банківські метали без їх фізичного постачання. Цей попит забезпечать фізичні особи, які вважають за краще зберігати в банках вклади в банківських металах ніж, в іноземних валютах, і страхові компанії, чиї резерви можуть бути представлені банківськими металами.
Щонайменше 5% активів цих клієнтів, загальна сума яких оцінюється у $4 млрд, впродовж зазначеного періоду буде переведено в метали. На сьогодні це приблизно $200 млн, які дають змогу придбати близько 16 т золота.
У віддаленішій перспективі зі створенням ефективної інфраструктури металевих рахунків зростання ринку відбуватиметься за рахунок задоволення інтересу клієнтів до біржових і позабіржових операцій з похідними фінансовими інструментами, в яких банківські метали значитимуться лише як базовий актив.
Обсяги таких операцій за їхньої правильної організації у десятки разів перевищать досягнутий Україною десятитонний щорічний оборот фізичних металів. Так, торік світовий оборот похідних інструментів із золотом становив близько 129 000 т, що у 30 разів більше за обсяг проданого фізичного металу — 3860 т.
Ринок дорогоцінних металів в Україні в сучасному стані сформований тільки як банківський ринок купівліпродажу золота і срібла, та в незначних обсягах платини і паладію. Банківська система України в наростаючих обсягах імпортує банківське золото в стандартних злитках для перепродажу фізичним особам (10 – 15 тонн на рік).
Проте, за аналізом західних золотих маркетмейкерів, український ринок банківських металів — найперспективніший зпоміж ринків країн СНД. За кілька років Україна цілком може стати регіональним центром міжнародної торгівлі дорогоцінними металами.
Утім, світовий досвід свідчить, що ні наявність природних ресурсів, ні високий рівень видобувної промисловості не є обов’язковими умовами активного розвитку ринку дорогоцінних металів (вдалим прикладом слугують Велика Британія й Швейцарія). Тому сьогодні концепція розвитку ринку банківських металів України полягає у грамотній організації ліберальних правил торгівлі, що стимулюють обіг на вторинному ринку імпортованих у країну металів
На основі проведеного в бааклаврській роботі аналізу, проблеми формування ринку золота в Україні та, відповідно, входження Украни в світовий ринок золота, можна сформулювати як:
1. Відсутність золотодобувної промисловості і власного виробництва банківських металів;
2. Незначний золотий запас України (17,6 тонн) для інтервенцій чи продажу його на національному ринку дорогоцінних металів;
3. Законодавче обмеження ввезення в Україну банківських металів, отриманих в результаті переробки за межами митної території України брухту та відходів дорогоцінних металів. Так, ввезення в Україну банківських металів юридичними особами резидентами (крім уповноважених банків) і нерезиденттами не дозволяється. Ця вимога закріплена у пункті 1.9 глави 1 розділу III „Правил надання фізичним і юридичним особам резидентам (крім уповноважжених банків України) і нерезидентам індивідуальних ліцензій та спеціальних дозволів на переміщення валюти України, іноземної валюти, платіжних документів (іменних, дорожніх чеків), банківських металів через митний кордон України”.
Виключне право уповноважених банків на ввезення в Україну банківських металів пов'язане з тим, що така операція підпадає під дію Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N 1593 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Згідно зі статтею 1 Декрету банківські метали є валютними цінностями, а операції, пов'язані з ввезенням на територію України валютних цінностей, є відповідно валютними операціями.
Що стосується операцій, пов'язаних з переробкою брухту та лому дорогоцінних металів за межами України як давальницької сировини, то для за безпечення виконання вимог Закону України від 15.09.95 N 327/95ВР «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» резидентти мають можливість ввозити в Україну готову продукцію самостійно у вигляді дорогоцінних металів. Але, якщо дорогоцінні метали доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів, то вони відносяться до банківських металів, тобто операції повернення повинні здійснюватися банківськими установами.
4. Наявність законодавчих обмежень по переміщенню дорогоцінних металів фізичними особами через митний кордон України:
Фізична особа має право ввозити в Україну на одну особу (незалежно від віку) банківські метали вагою до 500 г у вигляді зливків та в іноземних монетах з дорогоцінних металів з пробами не нижче ніж: для золота 900; для срібла 925; для платини та паладію 999 за умови письмового декларування митним органам.
Увезення фізичними особами резидентами та нерезидентами банківських металів у вигляді зливків, вага яких перевищує 500 г, здійснюється за спеціальним дозволом Національного банку.
продолжение
--PAGE_BREAK--ВИСНОВКИ
Еволюція теоретичних підходів до дослідження золота відбиває зміни економічної політики держав у різні періоди часу. Ранній меркантилізм акцентував увагу на нагромадженні золота, оскільки держава прагнула збільшити його запаси, обмежуючи експорт. Пізній меркантилізм як основну функцію розглядав обертання золота, тому що мануфактурне виробництво стимулювало товарногрошові відносини, а держави заохочували експортноімпортні операції. Класична політекономія, а потім марксистська політекономія розвили цей підхід, визначивши золото як загальну міру вартості і доповнивши функції грошей функціями платежу і світових грошей, відбиваючи невтручання держав у механізм вільної торгівлі. Кейнсіанство і неокейнсіанство зосередили дослідження золота тільки в рамках функції світових грошей і головної резервної валюти в міжнародному обміні, формуючи політикові активного втручання держави в економіку. У сучасних умовах золото є «позанаціональним» активом і розглядається як альтернатива стосовно грошових, фінансових і кредитних інструментів.
Ринок золота – організована система відносин між суб'єктами з приводу купівліпродажу дорогоцінного металу, що функціонує на різних рівнях його організації: світовому, регіональному, внутрішньому. Світовий ринок золота характеризується вільним обертанням дорогоцінного металу на міжнародному рівні, рівноправним статусом його учасників, недосконалою конкуренцією, розвитою інфраструктурою, стійко високим попитом та нестабільною пропозицією. Його об'єктом є золото у виді наявного і безготівкового металу; суб'єктами золотодобувні компанії, промислові споживачі, спеціальні секції фондових бірж, інвестори і тезавратори, монетарні влади, професійні дилери і посередники. Постійний попит пред'являють покупці, що використовують золото як промислову сировину, а регулярна пропозиція виходить від золотодобувних компаній. Поводження постійних учасників передбачувано впливає на кон'юнктуру ринку, дії інших учасників складно прогнозовані, що приводить до несподіваних порушень балансу попиту та пропозиції і різких скачків ринкової ціни на золото. Регіональні ринки золота формуються в рамках міждержавних об'єднань, внутрішні ринки є національними, їхні учасники – місцеві інвестори і тезавратори.
Аналіз кон'юнктури світового ринку золота за останні 15 років дозволив виявити сучасні тенденції в попиті та пропозиції дорогоцінного металу. Попит залежить від рівня розвитку промисловості, потреби в поповненні золотовалютних державних резервів, спекулятивних тенденцій і в цілому має тенденцію до стійкого росту.
В у структурі попиту проявилися наступні зміни:
1) скоротилися закупівлі золота державами в зв'язку з припиненням його тезаврації через структурні зміни в економіці;
2) зменшився фабрикационный попит у силу високої ціни на золото й істотне зниження його споживання в ювелірній промисловості;
3) різко зросла активність приватних інвесторів, ініційована нестабільною політичною й економічною ситуацією у ведучих країнахпродуцентах.
Пропозиція золота визначається природноресурсним потенціалом країн, виробничими можливостями золотодобувних компаній, виробничими потужностями афінажних підприємств, обсягом золотовалютних резервів держав і характеризується нестабільною зміною. Коливання пропозиції викликані децентралізацією золотодобувної галузі і політикою центральних банків по використанню державних золотих запасів у комерційних цілях.
Внутрішній ринок золота України знаходиться в процесі формування його інституціональних основ і організаційної структури. Інституціональною основою українського ринку золота є формування нормативноправової бази, що регулює відносини в області геологорозвідницьких робіт, видобутку, виробництва, використання і обертання золота; створення й удосконалювання механізму взаємодії суб'єктів і визначення їхніх функцій. Організаційна структура українського ринку золота представлена сукупністю взаємозалежних установ, що беруть участь у торговельних операціях дорогоцінними металами.
Як показує аналіз даних по банківському ринку торгів золотом в Україні його поточний обсяг не досягає навіть 1 лота (155 кг) Лондонської біржі.
Проведений аналіз структури офіційного золотовалютного резерву України, який знаходиться під управлінням Національного банку України показав, що фізичне золото в резерві набувалось наступними темпами [49]:
в період з 1992 року (початковий запас 1 кг) по 1999 рік НБУ купив 5,04 т золота;
у 2000 році при початку висхідного тренду цін на золото після мінімуму цін 1999 року НБУ купив 9,06 т золота;
на протязі 2001 – 2004 років НБУ купив ще 1,6 т золота;
у період 2005 – 2006 років НБУ купив додатково 2,02 т золота.
аким чином, станом на 31.01.2007 року в золотовалютних запасах України знаходиться 17,621 т фізичного злиткового золота на суму 363,9 млн.доларів США, що при загальному обсягу золотовалютного резерва у 22,4 млрд.доларів США становить тільки 1,62%.
За 2005 рік за рахунок приватизації «Криворіжсталі» золотовалютні резерви НБУ виросли на 103,6% або на 9 млрд. 869 млн. 860 тис. доларів з 9 млрд. 524 млн. 900 тис. доларів до 19 млрд. 394 млн. 760 тис. доларів.
При загальноприйнятій світовій структурній нормі фізичного золота в офіційних золотовалютних резервах країни 10 – 12%, в Державній скарбниці НБУ повинно бути 108,772 – 130,526 т фізичного золота. Тобто при нинішньому темпі формування золотого запасу та відсутності національної добичі золота на довгі роки НБУ на ринку буде тільки споживачем імпортного золота.
Таким чином ринок золота в Україні стрімко зростає тільки зусиллями комерційних банків, які імпортують банківські метали (2001 рік — близько 1 т, 2002й — близько 3 т, 2003 рік — близько 10 т, 2006 рік 19,2 т).
У 2006 році ринок дорогоцінних металів, як і в колишні роки, був цікавий для багатьох. Усе більше приватних інвесторів звертають увагу на цю ринкову нішу при розміщенні своїх заощаджень. Корпоративні інвестори (інвестиційні фонди і т.п.), випробуючи труднощів у виборі інструментів для вкладення своїх засобів, дуже часто звертаються до ринку дорогоцінних металів як альтернативному напрямкові, по якому можна одержувати непогані доходи. Промислові споживачі дорогоцінних металів пред'являють істотний попит на золото і срібло. Видобуток основних видів дорогоцінних металів золота і платини – скорочується або росте невеликими темпами, не встигаючи за зростаючими потребами ринку. Центральні банки розвинутих країн не поспішають скорочувати частку золота у своїх золотовалютних резервах, покладаючи надії на зазначений метал.
Пропозиція золота в 2006 р., щодо попереднього року, знизилося на 533 т (15%). При цьому основний спад пропозиції довівся на сектори «видобуток з надр» (зниження на 18%) і «офіційні продажі» (107%). Слід зазначити, що зниження видобутку з надр було обумовлено скороченням добичі металу в таких країнах, як Індонезія (32%), Канада (13%), ПАР і Австралія (6%), США, Росія й Узбекистан (2%) і ін. Зменшення офіційних продажів було характерно для Центрального банку Німеччини, який не використав свою квоту на продаж золота в 2006 р.
Разом зі зниженням пропозиції золота в 2006 р. скорочується і попит на нього (368 тн або 11%), головним чином, за рахунок ювелірного виробництва. Цьому є пояснення. Світові ціни на золото в 2006 р. при порівнянні з 2005 р. виросли в середньому на 5 дол./г (35%). При цьому в першому і другому кварталі ювелірна галузь займала вичікувальну позицію з розрахунком на зниження цін. І коли ціни починали падати, поповнювала свої запаси більш дешевою сировиною. Так відбувалося в 3 кварталі 2006 р. Попит збільшився до 614 т і в порівнянні з 2 кварталом цього ж року виріс на 15%.
В інших галузях промисловості, навпроти, спостерігалося невелике збільшення попиту. Це стосується головним чином електроніки (+31 т або 11%), що зв'язано зі збільшенням виробництва цифрової техніки.
На тлі підвищення світових цін золота збільшуються інвестиції в «жовті метали», тим самим відбувається деяка компенсація зниження попиту в інших сферах. З 2004 р. по 2006 р. частка інвестицій у золото в структурі світового попиту зросла з 13,5% до 18,9%. При цьому золото привабливе як для приватних, так і для корпоративних інвесторів (інвестиційних фондів). Так, наприклад, останні в 2006 р. вклали в золото на 2172 млн.доларів більше, ніж у 2005 р, а якщо порівнювати з 2004 р., то на 3400 млн.доларів.
Протягом 2007 р., імовірніше всього, продовжиться скорочення видобутку золота, а отже, і пропозиції його на світовому ринку. У той же час вторинне виробництво буде компенсувати ці втрати, але ця компенсація також не може постійно збільшуватися, тому що ринок вторсировини обмежений. На стороні попиту мається двоїстий вплив факторів. При помітному росту цін промислові споживачі будуть скорочувати покупки металу, але в той же час інвестори – активізуватися. І навпаки, при падінні цін на золото промисловість стане збільшувати споживання і тим самим сповільнювати зниження цін, незважаючи на фіксацію прибутку інвесторами і скорочення попиту з їх боку. Таким чином, на рівні попиту існує система «стримувань і противаг» або, можна сказати, страхування, що спрацьовує як при рості, так і падінні цін, та не дає ринку дуже різко обвалюватися або рости.
Прогнози цін золота на 2007 рік
а) Одне з авторитетних джерел (Scotia Moccatta) у своєму огляді Metal Matters (January 2007) приводить наступний прогноз щодо росту цін. Роль золота в 2007 році буде зростати. Золото купують і інвестори, і спекулянтти. У найближчому часі золото може вирости до 700 $/тр.унц., а потім і до 800 $/тр.унц… У більшому ступені це буде залежати від падаючого долара і гальмування розвитку американської економіки.
б) Відповідно до опитування, проведеному London Bullion Market Association серед 29 експертів і професійних учасників ринку (джерело: www.forexpf.ru), 15 респондентів також очікують росту цін у 2007 р. до 750 $/тр.унц… Середня ціна по 2007 року, прогнозована 29 експертами, складе 652 $/тр.унц. .
в) Аналітики MKS Finance (Швейцарія) прогнозують середню ціну золота в 652 $/тр.унц… При цьому ціни, на їхню думку, будуть знаходиться в межах 580 750 $/тр.унц… Найбільш сприятливим для росту цін буде 4 квартал 2007 року.
г) Аналітик Р. Норманна (The Bullion Desk), що дав найбільш точний прогноз цін по золоту на 2006 р., вважає, що в 2007 р. слабкий долар, відсутність видобутку, зростаючі ціни на нафту, геополітична напруженість і передчуття інфляції можуть забезпечити основу для росту цін на золото, що також буде підтримане попитом з боку інституціональних інвесторів (фондів і т.д.). На 2007 р. його прогноз ріст вартості золота на 18%.
Більшість аналітиків сходиться в думці подальшого росту ринку золота. Причому багато прогнозів торкаються ціни в 750 $/тр.унц. на кінець року при наступній кон’юнктурі ринку:
рівень пропозицій нової добичі прогнозується на рівні 2450 тон/рік;
рівень споживання(попиту) на рівні 4100 – 4200 тон/рік за рахунок
пропозицій вторинного ринку переробки золотого скрапу 1100 – 1200 тон/рік;
пропозицій приватної та державної детезаврації 500 – 600 тон/рік.
Для прогнозу котирувань золота найближчим часом звертає увагу зв'язок цін золота і нафти. За останні 50 років ціни на золото і нафту рухалися практично синхронно кореляція між рядами позитивна і складає більш 80%. За цей час, середня ціна нафти в золотому вираженні дорівнювала 0,07 унції/барель. Однак, у результаті недавнього злету цін на нафту, співвідношення відхилилося далеко від цього середнього числа. У той час як ціни на нафту досягли небувалого максимуму більш $60 за барель, ціна на золото одночасно не пішла в ногу з цінами на нафту. При ціні на нафту в $60 за барель, ціни на золото повинна була б бути вище $850 за унцію. Деякі експерти думають, що через дватри роки ціна нафти досягне оцінки в $100 за барель. У цьому випадку ціна золота повинна досягти оцінки $1500 за унцію.
Важливим є також співвідношення цін золота з курсом долара. Непропорційний ріст, що спостерігається сьогодні, доларової грошової маси, разом із триразовим роздуттям американського дефіциту і зростаючим сукупним боргом США, залишає мало надій на те, що падіння долара, що почалося в 2001 році, швидко зупиниться. Відтоді іноземні власники активів у доларах США уже втратили 33% своїх нагромаджень. Це стало причиною дискусії в арабських країнах щодо оцінки вартості нафти та застосування в розрахунках ісламських золотих і срібних динарів.
Фундаментальна причина сучасного підняття обсягів реалізації і подорожчання золота полягає в тім, що значення американської валюти як світового резервного активу виявилося під сумнівом. Останнім часом у наукових і політичних колах виникли настрої на користь відновлення в тій чи іншій формі грошових функцій золота.
Основний недолік долара США, як і будьякої іншої паперової валюти на його місці, полягає в тому, що він, по суті, є борговою розпискою американського казначейства і служить інструментом практично безоплатного перерозподілу капітальних і інших ресурсів інших країн на користь США.
Аналіз змін основних валют впродовж ста років показує, що американський долар зберіг лише одну двадцять п”яту частку своєї первісної вартості. У пресі час від часу з'являється повідомлення проте, що в США збираються девальвувати свою національну валюту. Хоча, власне, це відбувається і поза бажанням керівництва США — через вплив цін на паливо та інші товари.
Двадцятидоларова золота монета США важила одну унцію(31,1 г.) і була еквівалентною 20доларовій паперовій купюрі на початку минулого сторіччя. Сьогодні вартість тієї золотої монети — більше 500 доларів. Тобто у валюти США залишилася одна двадцять п’ята частина початкової ціни. У британського срібного фунта стерлінгів (а він був еквівалентом фунта срібла) з 462 грамів реальної вартості срібла на початок сторіччя сьогодні залишилась купівельна спроможність паперового фунта стерлінгів всього вісім грамів срібла. Це означає, що він знецінився в 52 рази. Щождо швейцарського франка, то він знизився лише на три чверті. Золота швейцарська монета початку 20 сторіччя в двадцять франків сьогодні коштує вісімдесят паперових франків Швейцарії.
Золото, будучи «позанаціональним» активом із власною вартістю, не має подібного недоліку і, усе ще сприймається багатьма фахівцями як деяка альтернатива стосовно нинішньої системи грошових, фінансових і кредитних інструментів, побудованих на паперових боргових зобов'язаннях.
При цьому, у даний час можна говорити про те, що золото є не тільки теоретичною, але і практичною альтернативою. Розроблювачі глобальних комп'ютерних фінансових систем світу вже прийшли до єдиної точки зору, що світові ринки мають потребу в «комп'ютерному золоті» комп'ютерній валюті, яка не залежить від національних економік. І вони вже приступили до розробок глобальних електронних систем, здатних здійснювати розрахунки з використанням цифрового золота в цій ролі.
В даний час відомо про функціонування 3 систем цифрового золота і інших капіталомістких активів: EGOLD, DigiGold, GoldMoney. Так, компанія з продажу золота через Інтернет, що створила й експлуатує першу у світі систему цифрового золота EGOLD, створила достатній запас золота, щоб финансувати комерційні справи. Компанія перетворила золото в комп'ютерну валюту («забезпечувану еквівалентом золота»), і з листопада 1996 року здійснила більш 3,2 млн.комерційних операцій. Кожна така операція при оплаті підкріплювалася еквівалентною кількістю золота, що передається на надійне збереження третій стороні.
При використанні «комп'ютерного золота», а не традиційної резервної валюти (долар США чи євро), відсутній кредитний ризик паперових валют, а це може змінити характер операцій на міжнародних фінансових ринках. Для цифрових грошей утратить значимість кредитний відсоток, а фінансові спекуляції перетерплять істотні зміни чи припиняться, міжнародна фінансова система стане надійної і стабільний. Зросте роль центральних банків, національних сховищ золота, придбає важливість лізинг золота й інших дорогоцінних металів.
Проведений в дипломному проекті технічний аналіз ринку золота на базі фактичних даних по фіксінгу курсу золота на Лондонській біржі за перші 5 місяців 2007 року показав:
в перші 5 місяців 2007 року ринок золота характеризується класичним висхідним трендом з двома піками, при чому другий пік має більше значення, ніж перший. Лінія підтримки характеризується ростом з рівня 605 доларів за 1 унцію золота (1 січня 2007) до 655 доларів за 1 унцію золота (25 травня 2007), лінія опору характеризується ростом з рівня 640 доларів за 1 унцію золота (1 січня 2007) до рівня 690 доларів за 1 унцію золота (5 травня 2007).
Прогноз на 10 днів вперед показує продовження висхідної тенденції курсу з виходом на третій пік курсу з початку 2007 року, тобто можливий сигнал трейдерам про підготовку до продажу золота, купленого на спаді цін з 5го по 25е травня 2007 року.
Аналіз осередненого графіка середньомісячних курсів золота за 2002 – 2007 рік ( за 5 років) показав, що у 2002 –2005 роках можна ідентифікувати 1011 місячний цикл максімумів курсу та загальний висхідний тренд, але з кінця 2005 року на ринку золота діють інші фактори, тобто циклічний підхід технічного аналізу для ринку золота на сучасному етапі застосовувати недоцільно.
Як показують результати проведеного кореляційнорегресійного аналізу:
1. Кореляційно регресійний зв’язок цін на золото та цін на нафту у 2002 – 2007 роках описується нелінійним рівнянням (висхідний напрямок). Коефіцієнт кореляції R2 =0,766 ( тобто зв”язок сильний)
2. Кореляційно регресійний зв’язок цін на золото та індекса ДоуДжонса ринку цінних паперів у 2002 – 2007 роках описується лінійним рівнянням (висхідний напрямок). Коефіцієнт кореляції R2 =0,7322 ( тобто зв”язок сильний)
3. Кореляційно регресійний зв’язок цін на золото та цін на срібло у 2002 – 2007 роках описується лінійним рівнянням (висхідний напрямок). Коефіцієнт кореляції R2 =0,9543 (тобто зв”язок дуже сильний)
4. Кореляційно регресійний зв’язок цін на золото та цін на платину у 2002 – 2007 роках описується лінійним рівнянням (висхідний напрямок). Коефіцієнт кореляції R2 =0,9448 ( тобто зв”язок дуже сильний)
Таким чином, проведене в дипломному проекті дослідження підтверджує зв’язок з зовнішніми факторами впливу на попит на ринку золота, якими є:
зміни в політиці розрахунків за енергоносії на Ближньому Східі з перехідом накопичення розрахункових доларів США на золото на фоні політичного конфлікту США в Іраку та Ірані;
зміні в політиці розрахунків транснаціональних промислових корпорацій, які вводять золото в резерви капіталу корпорацій в умовах нестабільності регулюємих курсів розрахункових валют світу;
перехід на світову розрахункову систему “компьютерного золота”, тобто повернення через 100 років до системи забезпечення золотом розрахункової комп’ютерної світової валюти (“система золотого стандарта”).
Одночасно, підтверджений сильний кореляційний зв’язок між курсом золота (ведучий курс) та курсами інших дорогоцінних металів – платини та срібла, які практично лінійно наслідують зміни курсів на золото.
Практична цінність отриманих в бакалаврському дослідженні результатів полягає в виявленні основних тенденцій та правил прогнозування цін на ринку дорогоцінних металів. Так на фоні глобалізації світового ринку основним фактором довгострокового впливу на ринку дорогоцінних металів є результати фундаментального аналізу, тобто ціни на золото знаходяться в сильному кореляційному зв’язку з цінами на енергоносії, імпортуємі основними промисловими країнами світу, та рівнем промислового індексу ДоуДжонса по стану діяльності основних корпорацій світу.
Практична цінність отриманих в бакалаврському дослідженні результатів полягає в виявленні основних тенденцій формування світового ринку золота та ринку золота в Україні:
на фоні глобалізації світового ринку основним фактором довгострокового впливу на ринку дорогоцінних металів є фундаментальні економічні фактори, тобто ціни на золото знаходяться в сильному кореляційному зв’язку з цінами на енергоносії, імпортуємі основними промисловими країнами світу, та рівнем промислового індексу ДоуДжонса по стану діяльності основних корпорацій світу.
в Україні, поперше, це тенденція швейцарського напрямку розвитку, тобто в умовах відсутності національного видобутку золота та мінімального офіційного запасу золота з дефіцитом у 92% від необхідного рівня в золотовалютних запасах, але наявності технологічних виробництв по афінажуванню золота, розвиток ринку на базі імпортування золота та вторинної переробки золотого скрапу;
по –друге, з врахуванням зростання світових цін на золото до рівня 650 700 $/ унцію, це тенденція розвитку національної золотодобичі з собівартістю 340 – 400$ / унцію, що було нерентабельно при рівні світових цін 350 – 400$/ унцію.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
продолжение
--PAGE_BREAK--1. ЗАКОН УКРАЇНИ „Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними” // від 18 листопада 1997 року N 637/97ВР(Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 3 лютого 2004 року N 1416IV) 2. ЗАКОН УКРАЇНИ „Про Національний банк України”// від 20 травня 1999 року N 679XIV (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 3 лютого 2004 року N 1416IV)
3. Положення про здійснення уповноваженими банками операцій з банківськими металами та внесення змін до деяких нормативноправових актів Національного банку України //Постанова Правління Національного банку України від 6 серпня 2003 року N 325 (Із змінами і доповненнями, внесени ми постановами Правління Національного банку України станом від 17 листопада 2004 року N 555)
4. Про затвердження Положення про порядок надання фінансових послуг ломбардами // Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 26 квітня 2005 року N 3981
5. Інструкція про порядок реєстрації в Державній пробірній службі відбитків іменників спеціальних знаків, що засвідчують виготовлювачів ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів //Наказ Міністерства фінансів України від 16 жовтня 2001 року N 466 (Із змінами і доповненнями, внесе ними наказом Міністерства фінансів України від 14 серпня 2003 року N 500)
6. ІНСТРУКЦІЯ ПРО ПЕРЕМІЩЕННЯ ВАЛЮТИ УКРАЇНИ, ІНОЗЕМНОЇ ВАЛЮТИ, БАНКІВСЬКИХ МЕТАЛІВ, ПЛАТІЖНИХ ДОКУМЕНТІВ, ІНШИХ БАНКІВСЬКИХ ДОКУМЕНТІВ І ПЛАТІЖНИХ КАРТОК ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН УКРАЇНИ // Постанова Правління Національного банку України від 12 липня 2000 року N 283 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України станом від 12 серпня 2005 року N 289)
7. Про затвердження Правил комісійної торгівлі ювелірними виробами з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння // Наказ Міністерства фінансів України від 27 жовтня 2004 року N 67
8. Правила торгівлі іноземною валютою // Постанова Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 р. N 281
9. Абалов А.Э.Международный рынок драгоценных металлов: основные принципы функционирования / А.Э.Абалов; С.Петерб. гос.унт экономики и финансов. СПб.: ДНК, 2001. 159с
10. Абрамов В. Л. Мировая экономика: Учеб. пособие для студентов и слушателей экон. специальностей / В.Л.Абрамов. М.: Дашков, 2004. 316с.
11. Базовый индекс капитала.Обзор индикаторов мировых фондовых рынков//Александр Красоткин boss@bic.ru, Наталья Попова mailto:boss@bic.ru
12. Басов А.И. Роль золота и других драгоценных металлов в составе золотовалютных резервов // Финансы и кредит, № 3(117), 2003, стр. 19 24.
13. Борисов С.М. Мировой рынок золота: Новый этап развития // Деньги и кредит, №8, 2004, стр. 32 – 41.
14. Борисов С.М. Мировой рынок золота: новый этап развития // Деньги и кредит. 2004. N 9. С. 3343.
15. Борисов С.М. Трансформация мирового рынка золота // Деньги и кредит. 2003. N 1. С. 5764.
16. Борисов С.М. Мировой рынок золота (статистические материалы 1971 – 2000 г.г.) // Статистическое приложение к журналу «Деньги и кредит», 2004, 22 с.
17. Борисов С.М. Золото в современном мире. М., Наука, 2006, 247 с.
18. Буренин А.Н. Рынок ценных бумаг и производных финансовых инструментов: Учебное пособие — М.: 1 Федеративная Книготорговая Компания, 1998. —352 с.
19. Вейсвеллер Р. Арбитраж. Возможности и техника операций на финансовых и товарных рынках. М.: «ЦерихПЭЛ», 1995. 208 с.
20. Вернер Н. Золота лихоманка // Український дiловий тижневик «Контракти»,№ 20 вiд 14052007
21. Вэйтилингэм Р. Руководство по использованию финансовой информации. М.: Финансы и статистика, 1999. 400 с.
22. Гриценко Г. Мировой рынок золота: современные тенденции // www.forextimes.ru/article/a25465.htm, № 09 (59), 2004
23. Добыча золота в СНГ // Информационный Бюллетень МЭРТ РФ, http:// www.megasoft.ru
24. Золото в надрах України. Львів., Світ, 1999. – 167 с.
25. Красавина Л.Н., Т.В. Струченкова Международные валютнокредитные и финансовые отношения. Учебнометодический комплекс. — М.: Финансовая академия при Правительстве РФ, кафедра «МЭ и МВКО», 2005. — 60 с.
26. Кузнецов С.Г. Роль золота в сучасній економіці // Вісник Киїівського національного університету, серія «Економіка», № 72, 2004, стор.17 – 19.
27. Мала гірнича енциклопедія: В 3х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004.
28. Международные валютнокредитные и финансовые отношения / под редакцией Л.Н.Красавиной – М.: «Финансы и статистика», 2001
29. Мировой рынок золота: принципы функционирования // А.Комаров, Белорусия, Банкаўскi веснiк, СТУДЗЕНЬ 2007
30. Мировая экономика: Учебник / под редакцией А.С.Булатова – М.: Издво «ЮРИСТЪ», 2001
31. Обзор «Драгоценные металлы 2007» (Маркетинговое исследование) // WWW.RESTKO.RU
32. Основы международных валютнофинансовых и кредитных отношений: учебник./ Под ред Круглова В.В. – М.: ИНФРАМ, 1998.
33. Платонова И.Н. Международные валютнокредитные и финансовые отношения: Ч.1 — М.: ФА, 2001.
34. Платонова И.Н. Международные валютнокредитные и финансовые отношения: учебнопрактическое пособие для дистанционного обучения. Ч.2 — М.: Финансовая академия, 2003.
35. Рынок драгоценных металлов. Аналитический обзор // Газета «Банкнота», №4 (111) АПРЕЛЬ, 2007, нттр://www.BAKNOTA.ZUBSB.RU
36. Современный рынок золота / под.ред В.И.Букато, М.Х.Лапидуса. — М.: Финансы и статистика, 2004.
продолжение
--PAGE_BREAK--