ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ
ЦЕНТР ПЕРЕПІДГОТОВКИ ТА ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ КАДРІВ ДЛЯДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ
Випускна робота
на тему:
Система оподаткування в Українії податковаполітика в сучасних умовах
Виконавець:
ІРПІНЬ 2000
План
1. Вступ
2. Система оподаткування таподаткова політика в сучасних умовах:
· Головна мета податкової системи повиннаполягати в забезпеченні надходжень податків у бюджет
· Податкова система повинна бутинейтральною
· Необхідність розширення податкової бази
· Податкова система не може бутидискримінаційною стосовно одних платників податків і надавати переваги іншим
· Податкова система повинна бутипрогресивною
· Податкова система повинна сприятиінвестиціям, економічному розвитку, конкурентноздатності і працездатності
· Податкова система в Україні повинна бутистабільною і прогресивною
· Різні податкові закони повинні бутивзаємопогодженими
· Податкова система повинна бути поможливості більш простою і зрозумілою
· Адміністрування податкової системиповинне бути справедливим і чесним
3. Висновок
Література
Вступ
Протягом останніхроків у сфері податкової реформи в Україні відбулося багато позитивних зрушень.Деякі з прийнятих Верховною Радою України законів, постанов Кабінету МіністрівУкраїни і нормативних актів Державної податкової адміністрації України з питаньоподатковування сприяли створенню ефективної податкової системи в Україні.Наступним кроком у напрямку створення такої системи може стати прийняттяретельно розробленого Податкового кодексу. Зараз на розгляді у Верховній РадіУкраїни знаходиться проект Податкового кодексу, підготовлений урядом, разом ізтрьома іншими проектами кодексів, запропонованими депутатами Верховної РадиУкраїни. Коли Верховна Рада України буде визначатися з тим, над яким іззапропонованих проектів Кодексу продовжувати роботу, то це необхідно робити вконтексті подальшого проведення податкової реформи і розвитку ефективноїподаткової системи. Система оподаткування та податковаполітика в сучасних умовах
Головнамета податкової системи повинна полягати в забезпеченні надходжень податків убюджет.
Податковасистема може мати значний вплив на діяльність і поводження платників податків.Унаслідок цього часто пропонують використовувати податкову систему длязабезпечення визначеного бажаного поводження суб'єктів оподатковування, хочатака ціль не має нічого загального з забезпеченням надходжень у бюджет. Так,наприклад, якщо є бажання захистити від конкуренції вітчизняні підприємстваокремого сектора економіки, то можна підвищити податки на підприємства —конкуренти або на продукцію таких підприємств. При цьому очікується (і вбільшості випадків таке чекання виправдується). що введення більш високихподатків на конкурентів і їхню продукцію примусить останніх установлювати такіціни на власну продукцію, що буде вище ціна на продукцію місцевих підприємств,що захищаються за допомогою проведення податкової політики. Однак внаслідоктакого підходу населення буде змушено купувати товари по більш високих цінах,чим це було б при умовах вільної конкуренції. При цьому різниця між цінами натовари при умовах “податкового захисту” і цінами, що мали би місце при вільнійконкуренції, і є фактично новим податком, що змушено сплачувати населення длязахисту від конкуренції місцевих виробників, Подібна практика є недоречною,оскільки при цьому податкова система використовується для досягнення цілей,зовсім її не властивих, і тому що при цьому “захищеним” місцевим галузямфактично надаються субсидії за рахунок громадян і без відома останніх.
Також можевиникнути бажання не просто захищати визначені сектори економіки, а, наприклад,стимулювати виробництво визначених товарів або продукції, Наприклад, якщостимулюється виробництво верстатів, то кожному підприємству, що робитьверстати, будуть надані визначені податкові привілеї. Звичайно, це можезаохотити деякі підприємства переключитися на виробництво верстатів. Однак якабуде ціна подібного стимулювання? Якщо припустити існування збалансованогобюджету, то ті надходження, що повинні були б сплатити виробники верстатів,може забезпечити хтось інший, тобто інші платники податків будуть змушенісплачувати в бюджет більше. При цьому всі інші платники податків фактичнобудуть змушені надавати субсидії виробникам верстатів незалежно від того,хочуть вони це робити, чи ні.
Якщо державапрагне стимулювати інвестиції, то цієї мети можна досягти шляхомоподатковування споживання і надання податкових пільг інвесторам. При цьомугрошові кошти, що витрачаються платниками податків, скажемо, на власнінестатки, можна було б оподатковувати, а грошові кошти, що заощаджуються абоінвестуються, звільнити від оподатковування. Безумовно, це буде сприятизаощадженню й інвестуванню. Однак це також приведе до збільшення податковогонавантаження на ту частину населення, що не буде мати коштів для інвестування.Цей підхід міг би навіть привести до зворотно-пропорційного розподілуподаткового навантаження — чим більше має платник податків коштів дляінвестицій, тим менше буде відносна, частка податкового навантаження на такуособу.
Держава можепрагнути забезпечувати безкоштовне навчання, медичне обслуговування, надаватидопомогу молоді і пенсіонерам і т.п. Інакше кажучи, від уряду очікуєтьсязабезпечення високого рівня життя всього населення. Цього можна досягти задопомогою більш прогресивної податкової системи, при якій особи з високимидоходами будуть сплачувати податок на доход по високим, майже конфіскаційним,ставкам податку — від 80 до 90 відсотків. Такий підхід перерозподіляє доход накористь менш забезпечених шарів населення. Однак він також може обумовитискорочення інноваційних проектів і інвестиційної діяльності, оскільки монетарнінаслідки такої діяльності у випадку успіху будуть обкладатися податками побільш високих ставках — від 80 до 90 відсотків.
Якщо визначитиголовну мету податкової системи як забезпечення надходжень у бюджет і побудуватиїї відповідним чином, то тоді не будуть виникати сховані податкові субсидії іне буде перекручувань у розподілі податкового навантаження, приклади яких булиприведені вище.
Податковасистема повинна бути нейтральною.
Принципнейтральності податкової системи означає, що інвестиційні, комерційні йекономічні рішення повинні прийматися незалежно від податкових наслідків такихрішень. Наприклад, інвестор хоче здійснити інвестицію. Куди саме вкладатигроші, він буде вирішувати тільки в залежності від прибутковості інвестицій, ане від особливості їхнього оподатковування. Податок, що буде сплачуватиінвестор, не повинен залежати від того, вклав інвестор гроші в акції,нерухомість або в особисте майно. Податкові наслідки рішень інвесторів у цихвипадках повинні бути однаковими.
Очевидно, щоподаток з обороту не відповідає цьому принципу. Підприємець повинен матиможливість обирати форму власного бізнесу незалежно від податкових наслідківйого вибору. У випадку вертикально інтегрованого підприємства, що використовуєвідособлені підрозділи на кожному етапі виробничого процесу, податок з оборотубуде значно вище, ніж у випадку, коли всі етапи виробничого процесу виконуютьсяна одному підприємстві. Тому при умовах застосування податку з оборотупідприємець буде змушений прийняти рішення по функціонуванню одногопідприємства замість декількох відособлених, навіть якщо останнє рішень мало бсугубо виробничі переваги.
Необхідністьрозширення податкової бази.
Безумовно, якщовсі державні витрати розділити між 10 суб'єктами, то кожний з них будесплачувати більше, ніж у тому випадку, коли такі витрати розділяться порівнуміж 20 суб'єктами. Якщо 20 осіб сплачують податки, навіть нижче тих, котрісплачує кожне з 10 осіб, то сукупні податкові надходження все рівно можуть бутивище! Наприклад, однією з причин того, що в Україні нарахування на заробітнуплату усе ще вище бажаного рівня, є те, що ці нарахування сплачують небагатолюдей. Останнє також є причиною незадовільного рівня податкових надходжень убюджет. Можна запропонувати двояке рішення цієї проблеми. кількість: щоб початицей процес, варто зменшити податковий тиск на існуючих платників податків, щодосягається за рахунок розширення податкової бази. Розширення податкової базиздійснюється шляхом збільшення кількості платників податків і введеннянеобхідної кількості податків у податковій системі. Так, податок на доходифізичних осіб може збиратися не тільки з осіб, що працюють і одержуютьзарплату, але і з інвесторів, включаючи осіб, що здійснює інвестиції в різні категоріїмайна.
За умовивведення в податковій системі досить кількості взаємодоповнюючих податківзагальне податкове навантаження розподіляється серед усіх цих податків,оскільки жоден податок не здатний забезпечити всі або велика частка надходженьу бюджет. Податок на доходи фізичних осіб повинні сплачувати також і особи, неоподатковувані податком на прибуток підприємств, а податок на додану вартістьможе стягуватися з визначених осіб, які не зобов'язані сплачувати податок надоходи фізичних осіб і податок на прибуток підприємств. Те ж саме можна сказатиі про податок на нерухомість або акцизний збір. Тому всі ці податки будутьприсутні в ефективній податковій системі.
Податковасистема повинна бути справедливою.
Ніщо так несприяє відходу від офіційної податкової системи, як відчуття несправедливого довас ставлення. Така ситуація часто виникає тоді, коли податкові законивикористовуються для досягнення інших цілей, ніж для забезпечення належнихнадходжень у бюджет. Прикладом цього може бути звільнення від оподатковуванняокремих підприємств визначеного сектора економіки. Наприклад, можна було бувести норму, при якій підприємства, де більш 30 відсотків інвестицій єіноземними, звільняються від сплати податку. У цьому випадку інші підприємствагалузі будуть вважати, що звільненим підприємствам просто була наданоконкурентна перевага.
Це положенняможна також яскраве продемонструвати на прикладі, зв'язаному з податком надоходи фізичних осіб. Припустимо, що один із двох громадян, що мають однаковідоходи й однакову кількість членів родини, вирішив узяти під оренду житловийбудинок, а інший вирішив купити житло, одержавши іпотечний кредит. Припустимо,що орендна плата одного і платежі за кредит іншого є однаковими. Якщо податковасистема передбачає можливість зменшення податкового зобов'язання на сумувідсотків за іпотечний кредит і не передбачає подібних знижок у випадку оренди,то орендар буде змушений сплачувати більший податок у порівнянні з тим, хтокупив будинок у кредит, хоча і буде сплачувати за житло ту ж суму. Ситуаціяможе бути трохи відкоригована, якщо власник житла сплачує податок нанерухомість. Однак і орендодавець — власник житла може включити цей податок усуму орендної плати. Тому правильне рішення тут буде полягати в незастосуванніподаткової знижки на відсотки, що сплачуються за іпотечний кредит.
Податковасистема не може бути дискримінаційною стосовно одних платників податків інадавати переваги іншим.
Зрозуміло, щоплатник податків, якому не були надані такі пільги, як іншому платниковіподатків, буде незадоволений системою оподатковування, Те ж саме буде матимісце у випадку не одного, а цілої категорії платників податків. Наданнявизначених податкових пільг деяким платникам податків може привести до того, щоінші платники будуть змушені платити більше.
Наприклад, уряднамагається стимулювати будівництво житла. З цією метою вносяться такі зміни вподаткове законодавство, згідно яких власники нових житлових будинків будутьмати можливість застосовувати метод прискореної амортизації і здійснюватиамортизаційні відрахування швидше інших власників будь-яких будинків житлового,промислового або комерційного призначення. У цьому випадку фактично надаєтьсясубсидія власникам нових житлових будинків. Якщо власники старих житловихбудинків довідаються про те, що така субсидія схована десь у податковомузаконодавстві, вони цьому не зрадіють. Однак якщо розглядати податкову системуяк інструмент забезпечення податкових надходжень у бюджет, тоді буденезрозуміло, чому власникам нових житлових будинків варто надавати переваги понарахуваннях амортизації.
Податковасистема повинна бути прогресивною.
Деякі видиподатків по своїй природі є регресивними. Податок на нерухомість, податок ізпродажу (податок на додану вартість), акцизний збір і мито визначаються такимчином, що їхня сума не залежить від рівня забезпеченості платника податків,хоча випадково така залежність і може мати місце. Тому серед осіб, що повиннісплачувати такі податки, можуть бути як забезпечені, так і менш забезпеченілюди. У цьому контексті податки, розмір яких встановлюється в залежності відсуми прибутку або вартості, дозволяють вирівняти податкове навантаження ізробити взагалі податкову систему більш прогресивною.
Чому, власнекажучи, податкова система повинна бути прогресивною? Було висловлено багатоаргументів на користь і проти цього положення. Зрозуміло, що та сама сума абонавіть ставка податку, з погляду економічних наслідків, залежить від рівнядоходу або забезпеченості платника податків. Чим менше рівень доходу, тим меншезалишається коштів після сплати податків і інших обов'язкових платежів. Колимова йде про вибір між сплатою податку і необхідністю відремонтувати паризношених черевиків, то зробити вибір на користь платежу в бюджет будескладніше, ніж у випадку придбання восьмої пари черевик. Крім цього,прогресивна система оподатковування дозволяє встановлювати більш високі ставкиподатку для осіб з високими доходами, що неможливо було б установити для осібіз середніми або низькими доходами (неможливо, оскільки це примусило бнезаможних платників податків робити вибір між сплатою податку і придбаннямсамого необхідного). І зрештою, не оподатковуваний податком мінімум ізбільшення ставок оподатковування варто встановлювати таким чином, щоб післясплати податків залишалося досить коштів на саме необхідне. Людей не можнаставити перед вибором — сплатити податок або купити продукти харчування.
Податковасистема повинна сприяти інвестиціям, економічному розвитку,конкурентноздатності і працезайнятості.
Податковасистема не може сприяти інвестиціям, економічному розвитку,конкурентноздатності і працезайнятості. якщо ставки оподатковування настількивисокі, що дозволяють досягти належного рівня прибутковості, Високі ставкиоподатковування здатні відпугувати навіть самого оптимістичного бізнесмена.Крім цього, занадто високі ставки продовжують життя тіньового сектораекономіки.
Якщоза рахунок розширення бази оподатковування вдається знизити ставкиоподатковування, то податкова система стане більш привабливої для інвесторів.
Однак існують іінші важливі аспекти податкової системи, від яких будуть залежати інвестиції.Якщо інвестор продає або якось інакше відчужує об'єкт інвестицій, йому вартонадати можливість повернути інвестовані кошти без оподатковування. Якщокоротко, то інвестор повинний сплачувати податок тільки з отриманого прибутку.Тобто для цілей вирахування такого прибутку варто враховувати як витрати:
суми податку нанерухомість, акцизного збору, митного збору, податку з продажу (податку надодану вартість), що були сплачені платником податків.
Крімцього, прибуток від інвестицій був би доцільніше обкладати податком по більшнизьких ставках. Однак такий підхід, при якому при оподатковуванні надаєтьсяперевага прибутку від інвестицій, варто використовувати дуже обачно (якщовзагалі це робити), оскільки ті, хто дістає прибуток від виконаних робіт абонаданих послуг, можуть з ним не погодитися.
Податковасистема повинна бути подібної до систем, що існують у більшості інших країн,оскільки іноземні інвестори хотіли б обкладатися податками по знайомій їмсистемі. Уведення такої системи також дозволило б вітчизняним підприємствамбільш ефективно конкурувати в інших країнах.
Тутзнову варто згадати, що у випадку введення податку з обороту вітчизняніпідприємства, що працюють на зовнішньому ринку, будуть знаходитися в меншсприятливому положенні, оскільки їхні конкуренти не будуть сплачувати такийподаток. Інвесторам це теж не сподобається, оскільки вони не ознайомлені з цимподатком.
Податковасистема в Україні повинна бути стабільною і прогнозованою.
Щодоцього питання тут немає необхідності в тривалому обговоренні. Якщо й існуєщо-небудь, чого платники податків не люблять ще більше., чим сплачуватиподатки, то це раптове введення ще одного або декількох нових податків абоістотна зміна в системі оподатковування десь у середині податкового періоду.Занадто високі податки вже самі по собі є проблемою, але якщо до цьому ще ідодати відсутність можливості у підприємців планувати свою діяльність, то мистворимо умови для потенційної катастрофи. І фізичні, і юридичні особи —платники податків повинні мати можливість передбачати наслідку власних дій урамках податкових законів. Це необхідно знати, наприклад, для того, щобвирішити, коли і як здійснювати визначені операції. Якщо немає такоївизначеності, то багато операцій узагалі не буде здійснені. Жодна особа,особливо підприємець або інвестор, не має бажання грати в “угадайку” з урядом.Гроші досить важко заробити і без того, щоб думати, що саме ще збираєтьсяввести уряд.
Різніподаткові закони повинні бути взаємопогоджуваними
Одна з головнихцілей у створенні Податкового кодексу полягає в необхідності забезпеченнягармонійності івзаємоузгодженняміж різними податковими законами. Але навіть і без Податкового кодексунеобхідно використовувати однакові і погоджені терміни і поняття е різних законах, наприклад, у законахпро податок на додану вартість або про оподаткування прибутку підприємств.Наприклад, такі поняття, товарно-матеріальні запаси, виробничі витрати, повинніозначати те саме у всіх законах. Інакше це буде просто пастка для платників,якщо термін або концепція будуть мати різний зміст у різних законах. Крімцього, процедури примусового виконання податкових законів повинні бутипослідовними і погодженими між собою. Не можна допускати, щоб процедурипримусового стягнення податку залежали від того, який саме податок сплачується.Адміністративні процедури і взагалі адміністрування всіх податків повиннірегулюватися єдиним законом. Не можна примушувати платників податків і працівниківподаткових органів дотримувати різних адміністративних процедур у залежностівід типу конкретного податку. Ніж більш схожими є адміністративні процедури,тим швидше їх будуть дотримуватися.
Податковасистема повинна бути по можливості більш простою і зрозумілою.
Податковасистема впливає на повсякденне життя платників податків багатьма способами,серед яких, наприклад, нарахування податків на заробітну плату, нарахуванняподатку на вартість нерухомості і сплата цього податку під час продажу нерухомогомайна. У багатьох випадках саме платник податків першим визначає, чи належнийвін сплачувати податок за визначену операцію. Таке визначення потімперевіряється працівниками податкової адміністрації. Без сумніву, чим більшпрості і зрозумілі будуть податкові закони, тим легше буде платникові податків,а у випадку помилки — податковому інспектору прийняти вірне рішення.
Проти цьогоможна заперечити, що відносини між людьми в суспільстві є складними і томуподаткове витті законодавство, що може застосовуватися до відносин між людьми,теж може відображати у визначеній мері цю ускладненість. Часто під час розробкипроектів податкового законодавства виникає необхідність вибору зробитиподатковий закон більш детальним і ускладненим (але тому і більш адекватним),або зробити його простим (і тому не завжди справедливим). Однак на початкурозробки податкового законодавства бажано вводити по можливості більш простізакони. Зробити їх більш деталізованими й ускладненими можна буде тільки післятого, коли платники податків і працівники податкових адміністрацій придбаютьнеобхідний досвід у дотриманні і виконанні податкового законодавства.
Ідеїпопереднього параграфа можна проілюструвати в такий спосіб. Припустимо, щоплатник податків володіє житловим будинком, що був зруйнований під час пожежі,і що вартість будинку була більше суми, витраченої платником податків напридбання будинку і його поліпшення. Платник податків застрахував будинок увідповідності з вартістю. Страхова компанія виплатила платникові податків компенсаціюза збиток від пожежі. Оскільки сума, отримана від страхової компанії, більшесуми, інвестованої платником податків у цей будинок, то власник будинку одержуєдоход вимірюваний як різниця між страховою компенсацією і сумою інвестиції.Тому такий доход можна булоб включити в оподатковуваний доход платникаподатків. Однак платник податків може захотіти використовувати страховукомпенсацію для відновлення будинку. Щоб передбачити таку ситуацію, ми могли бускладнити закон і звільнити від сплати податку власника такого будинку в томувипадку, якщо він реінвестує отримані від страховки грошові кошти у відновленнябудинку. Якщо піти таким шляхом, ми будемо змушені визначити, як незабаромпісля одержання страховки власник будинку повинний витратити її на ремонтбудинку для того щоб не сплачувати податку. Що ж робити, якщо платник податківнамагався відремонтувати будинок у встановлення податковим законом термін, алеякась перешкода не дозволила йому це зроби.? Цю ситуацію теж варто було бпередбачити в законі, що стає усе більш і більш складним. А якщо будинок уже неможна відновити? Чи варто звільняти власника від сплати податку на доход зістрахового відшкодування, якщо останній буде використовуватися для зведеннянового будинку? А якщо цей новий будинок буде зведений в іншому районі? Вартодозволити йому ці або краще заборонити? А якщо власник купує на гроші,отриманий від страхової компанії, новий будинок не житлового комерційногопризначення? Тобто можливо і добре було б передбачити в законі звільнення відоподатковування коштів, отриманих від страхової компанії, якщо 'останнівикористовуються для ремонту або придбання нового житла, але таке рішення моженастільки ускладнити закон, що його переваги відійдуть на другий план. Тому напочатковому етапі можна було б просто сказавши що такий доход варто обкладатиподатком, і взагалі не розглядати питання його використання для ремонту абопокупки нового будинку. Якщо ставка податку не занадто висока, це не буде матизначного негативного впливу на заміну приміщення платником податків.
Адмініструванняподаткової системи повинне бути справедливим і чесним.
Вимоги, якимповинна відповідати ефективна податкова система, можна поділити на дві групи.Перша — це необхідність забезпечення балансу між правами й обов'язкамиподаткової адміністрації і правами й обов'язками платників податків. Податковійадміністрації варто надати всі необхідні повноваження для ефективногоадміністрування податкової системи. При цьому платники податків повинні бутинадійно захищені від зловживань з боку працівників податкової адміністрації.Друга — податкова адміністрація повинна забезпечити чесне і справедливеадміністрування податкової системи і діяти саме як адміністратора. Жадати відбанків виконувати головну роль у справі стягнення податків — це дуже серйознийнедолік, що чітко простежується на прикладі податку з обороту. Банки повиннівиконувати властиві їм функції, а не збирати податки. Україні вкрай потрібнарозвинута банківська система, створення якої може гальмуватися покладанням набанки функції збору податків. Податкова адміністрація повинна мати всінеобхідні повноваження для забезпечення ефективного збору податків. Платникиподатків повинні мати право на оскарження рішення податкової адміністрації, щовони вважають помилковим. Податкова адміністрація повинна мати право накладатиарешт на рахунок платника податків — боржника і стягнути з нього грошові коштидля погашення заборгованості, повідомивши платника податків про такі дії,направивши йому податкове попередження (яке платник податків може оскаржитичерез суд), якщо тільки немає основ вважати, що він негайно забере всі гроші зісвого рахунка. Податковій адміністрації необхідно володіти повною інформацієюпро платника податків, необхідною для забезпечення дотримання податковогозаконодавства, а платники податків повинні мати впевненість, що ця, інформаціябуде охоронятися як конфіденційна. Податкова адміністрація повинна мати правоодержувати інформацію про платника податків безпосередньо від нього самого івід третіх осіб. При цьому платники податків і треті особи повинні бутиупевнені, що органи, що мають право на одержання такої інформації, користуютьсяцим правом тільки в зв'язку з податковою необхідністю.
Незалежно відтого, наскільки добре розроблені закони в складі податкової системи, система небуде працювати, якщо її адміністрування не буде чесним і справедливим. У цьомувідношенні Державна податкова адміністрація України досягла значних успіхів заостанні роки, однак, є ще над чим попрацювати. Державна податкова адміністраціяУкраїни повинна бути абсолютно об'єктивною в справі інтерпретації ізабезпечення дотримання податкового законодавства. Об'єктивне тлумаченнязакону, а не таке, котре забезпечує максимальну суму нарахованого податку, — отдо чого варто прагнути, насамперед.
Платникиподатків, що знаходяться в подібному положенні, повинні обкладатися податкомоднаково. У відношенні Державної податкової адміністрації України до окремихплатників податків не повинне бути ніякої дискримінації. Варто продовжуватиполіпшення системи утворення платників податків і зробити процедуриоподатковування більш зручними для них. Чим більше платник податків знає проподатки, що він повинний сплачувати, тим імовірніше, що він сплатить цілком івчасно всю суму податку. Чим прозоріший буде система адмініструванняподаткового законодавства, тим більшою повагою вона буде користуватися.
Як ужезгадувалося, гарна податкова система — це нейтральна система, що не впливає наекономічні, інвестиційні і комерційні рішення платників податків. Теж вартосказати і про дії податкової адміністрації стосовно чесного платника податків.Втручання в справи платника податків з боку податкової адміністрації повиннебути мінімальним. Податкова адміністрація повинна відноситися до платниківподатків з повагою і розраховувати на таке ж відношення до себе.
Висновки
У світі не існуєні однієї податкової системи, яка б відповідала усім вищенаведеним вимогам,яким повинна була б відповідати оптимальна податкова система. Багато хто зіснуючих податкових систем наближаються до цього, і чим повніше виконуються цівимоги, тим краще така податкова система.
Основноюпричиною, по якій вищенаведені вимоги ніде цілком не виконуються, є таобставина, що податкове законодавство, як і будь-яке інше законодавство, єпродуктом політичного процесу. А політика, крім всього іншого, -це мистецтвокомпромісу і маркетингу. Навіть якщо визначена норма далека від ідеальної, алена неї є покупці, те так чи інакше вона знайде свій шлях до податкової системи.І хоча деякі члени, скажемо, Союзу підприємців, погодилися б з тим, що бажаномати податкову систему, що ставить усі шари суспільства і сектора в однаковіумови, проте ніхто з них не заперечував би проти пільг для себе. Без сумніву, вокремих випадках у житті України надання “адресних” пільг може бути одночаснимі доречним політичним рішенням. Однак у випадку, коли надаються пільги, вартовідповісти на запитання — чи буде вигода від уведення такої пільги вищеважливості дотримання самого принципу, відповідно до якого в податковій системіне повинне бути місця ніяким спеціальним пільгам?
Учому ж тоді полягає важливість визначення принципів оптимальної податковоїсистеми? А в тім, що визначення цих принципів дозволяє “перевірити” будь-якузапропоновану податкову систему або законопроект і визначити, доречний він чині. Визначення цих принципів зажадає надання більш серйозних аргументів, щобпоказати що застосування запропонованих відхилень від загальних принципівоподатковування дасть більше вигоди державі дотримання фундаментальних принципівоподатковування.
Якщоперевірити кожний з чотирьох проектів Податкового кодексу, що знаходяться нарозгляді у Верховній Раді України, на відповідність визначеним принципамбудівлі ефективної податкової системи, то стане зрозумілим, що найбільшблизький цим принципам є саме законопроект уряду. Після уважної доробки цейпроект можна ще поліпшити. Ідеальним його зробити, імовірно, неможливо, аджеідеальних податкових систем узагалі не існує. Однак даний проект може статинайкращим Податковим кодексом на сьогоднішній день в Україні.
Чомуподаткову систему, що найбільш відповідає вимогам оптимальної податковоїсистеми, можна назвати “найкращою”? Тому що така система буде забезпечуватирозумний і справедливий спосіб податкових надходжень, необхідних державі длявиконання її обов'язків перед суспільством. У цілому побудова податковоїсистеми не буде мати особливого впливу на схвалення (або несхвалення)громадськістю політики уряду. Однак від побудови податкової системи; залежатинаявність належної суми податкових надходжень, необхідної для фінансуваннятаких сфер, охорона здоров'я, утворення і т.п..
Ефективністьподаткової системи в значній мірі буде залежати від прийняття її українськимиплатниками податків. Навіть за умови високої ефективності і дієвості державноїподаткової адміністрації зможе здійснити перевірку лише невеликої частинизагальної кількості платників податків. Якщо більшість платників податків небудуть поважати податкову систему, то вона не зможе виконати свою головнуфункцію — забезпечити надходження податкових засобів у бюджет. Доречністьвищенаведеної оптимальної податкової теми полягає в тім, що вона забезпечуєрозумний і справедливий спосіб залучення необхідних податкових надходжень.Оскільки така система є зрозумілою і справедливої, вона повинна користуватисяповагою платників податків. Якщо так і буде, така система оподатковування будемати гарні шанси для забезпечення необхідного рівня податкових надходжень. І,навпаки якщо не заручитися повагою до податкової системи з боку платниківподатків, забезпечити необхідні податкові надходження в бюджет буде неможливо.
Список літератури.
1. Конституція України.
2. Закон України «Просистему оподаткування»
3. Закон України «Продержавну податкову службу в Україні».
4. М.А. Павловський «Макроекономікаперехідного періоду». К.-Техніка.1999.
5. А. Соколов. Теоріяподатків. М.-1928. П-М. Годме «Фінансове право». М.-1978.
6. Л. К. Воронова. «Фінансовеправо». X.- 1998. Дж.
7. Ю. Стиглиц. «Економікадержавного сектора». М.- 1997, с. 718. Довідник. »Сучасна економіка». Р-на-Д.-1998.
8. А. Кірш. « Ще не вмерлаУкраїна, але… ». Бізнес, № 38, с.8-9.
9. А. Твердомед «Кохайтенас, доки ми з вами». Бізнес,№ 9, с.12-13.
10. Ю. Некрасов. «Розплата забюджет». Бізнес, № 4,1998, с. 8-9.
11. Р. Ковтун. «Жити позасобах». Бізнес, № 39,1998, с. 11.
12. Н. Азаров. «Податковаполітика в Україні, принципи і реалії».
Вісник податкової служби, №15, 1998.
13. А. І. Кривоватий. «Державна податкова політика і система податків». Фінанси України,№ 1,1998.
14. О. В. Турінов. «Тіньоваекономіка і тіньова політика». Політична думка, № 3-4,1996, с. 75.
15. Т. О. Дулік. «Економічні аспекти, проблеми ухилення від податків». Фінанси України, №12,1998.