ДанилоГалицький — його внутрішнята зовнішняполітика
ПоРомані залишилисядва малолітнісини, Данилоі Василько; їxопікункою ірегенткою булаРоманова вдова- нe знаємо їїні імені, ніроду — жінкаенергійна, зполітичнимхистом, що всімасилами намагаласяутримати длясинів їх батьківщину.Але недавнозорганізованадержава немогла існуватибез керми сильноговолодаря. ПідпороюРомановичівбули тількиволинськібояри, прив'язанідо своєї династії, що розумілизначення великоїдержави i бажалиутримати їїв цілості йсилі. іншу політикуповели галицькібояри: вониуважали зв'язокз Володимиромневигіднимдля себе, вирішилирозірвати йогоi самим взятивладу в своїруки. Вони намагалисяпозбутисяРомановичів, а на їx місцешукали coбi слабихкнязів, що вусьому йшлиб під боярськимпроводом. Усправи Галицько-Волинськоїдержави почаливтручатисясусідні держави, Угорщина йПольща, i такнастав періодсорокалітньоїгромадянськоївійни (1205-1245).
Уперших роках, на заклик бояр, оселилися вГаличині трикнязя Ігоровичі, сини герояпоходу на половців.Але вони незахотіли піддатисяпід боярськуопіку, почаласяборотьба, i молодікнязі уладилирізню, в якійполягло доп'ятсот вельмож.Далі боярипробували самі, без князівправити Галичиною.В 1213 р. могутнійпроводир боярства, ВолодиславКормильчич, проголосивсебе галицькимкнязем. Це буланечувана подіяв тодішньомусвітi, i таке«вокняження»боярина спричинилосеред князівобурення («непристоїтьбояриновікнязювати»).Тоді Угорщинаi Польща взаємнопорозумілисьi виступилинемов би в обороніправ Романовичів.Але невдовзісоюзники відкрилисвої карти: наоснові умовиу Спишу (1214) галицькимкоролем ставугорськийкоролевичКоломан (1214-1219), одружений зпольськоюкнязівною. Такдва сусідиГаличини готувалисявзяти її пiдсвою спільнувладу. Але галицькібояри знайшлиcoбi нового князяв оcoбi Мстислава (1219-1227), славноголицаря; компромісовоюполітикою віннамагавсястримати планизавойовників.Все-таки угорськівійська зайнялиГалич, а полякизабрали земліна заході відБугу.
Збиранняземель. Тимчасом Романовичідійшли зрілихліт i почалиборотьбу завідбудовуГалицько-Волинськоїдержави. Данило, як старший, мавпровід, а Василькобув його вірнимпомічникомi союзником.Данило зайнявсянаперед збираннямволинськихземель, що булив руках іншихкнязів, або підвладою Польщі.Повільними, витривалимизаходами відздобув напередстоличнийВолодимир(1214), далі Берестяi Забужжя (1219), Луцькз Пересопницею(1225), пізніше Белз(1234). Це були давніземлі родуРомана. НаселенняВолині булодуже прив'язанедо своєї династіїi готове булодо жертв длянеї. Володимирськібояри не залишалиРомановичанавіть тоді, коли вони внестаткахскиталися порізних місцях.Спираючисьна сили Волині, Данило розпочаввійну за Галич.
Цяборотьба коштуваланемало зусиль.Проти Данилаворожим фронтомстали галицькібояри, що боялисясильної княжоївлади i вживаливсяких засобів, щоб сина зненавидженогоРомана не пуститидо Галича. ПротиДанила виступалитакож тi князі, що змогли сістина галицькомупрестолі; МстиславаМстиславича, Данило приєднавcoбi, взявши йогодочку за жінку, але пізнішеГалич зайнявчернігівськийкнязь МихайлоВсеволодовичз Ростиславом,i вони повелиуперту боротьбупроти Данила.Найгрізнішимпротивникомбула Угорщина, що обсадиласвоїм військомголовні городи, притягнулана свій бікчастину боярi готуваласязатриматиПідкарпаттяпід своєю владою.Данило, користуючисяз сприятливихобставин, двічі(1230 i 1233) здобув Галичі вигнав з ньогоyгpiв, але щойноза третім разом,1238 р. засів у наддністрянськійстолиці остаточно.Але тим ще війнане закінчилася: Угорщина зібраланові сили, зв'язаласяз своїми боярськимиприхильникамиi Ростиславом, притягнулана допомогуполякiв, і цявелика коаліціявиступила протиДанила. Але востаточномубою під Ярославом1245 р. Данило перемігi поширив своювладу на всюГаличину.
Описцієї сорокалітньоїборотьби заГаличину подаєГалицько-волинськийлітопис. Живимифарбами зображенов ньому тi соціальніi політичнісили, що діялив країні. Боярстворозвинулосьу могутній класi захопило всювладу. Силибояр спиралисяна велику земельнувласність — князі роздаваливпливовимбоярам в управугороди i волості.Також солянапромисловість, що мала тодівелику господарськуроль, була вруках бояр; наприклад, соляні складив Коломиї, щоїх Данило бажавпризначитина утриманнявійська, попалиу володіннябояр. Боярстводійшло незвичайногодобробуту iбагатства. Колиздобуто двірСудиславаодного з визначнихбоярськихпровідників, знайдено таммасу всякоїзброї, харчівта інших припасів.Коли угри хотілитого самогоСудиславаув'язнити, «віну золото перемінився», тобто дав багатозолота i викупився.Бояри мали своївійськовівідділи i залежнихвід себе клієнтів.Літопис описує, як їхав до Галичамогутній бояринДоброслав: «водній сорочці, запишаний, аніна землю недивився, а галичанибігли при йогостремені». 3князями поводилисябояри зневажливо, з презирством.Одного з претендентів, що приїхавздобуватиГалич, Мстиславапересопницького, бояри на глумвивели на могилуi заявили: «От, княже, ти посидівна Галичиніймогилі, то так, як би княживу Галичі»,- івін вернувсяні з чим. Зневажалиi самого Данила,- під час бенкетуодин з боярхлюпнув йомув лице виноміз чаші. Могутнівельможі знасміхом зустрічалинакази князя, самі ділилиміж собою державнідоходи i грабувалинаселення.Боярський класне проявлявніякого державницькогохисту. Руйнуючиавторитеткнязя, бояри, натомість, невміли нічогозбудувати. 3облесною покороюзустрічаличужинницькуокупацію, безсоромнопродавали своюкраїну мадярам.
Данилонамагавсязнищити цюздеморалізовануаристократію.Щоб здобутипротивагу протибояр, він спиравсяна міщанствоi селянство. Цікласи, гнобленіi нищенні боярами, з ненавистюставилися досвоїх гнобителівi шукали захистута допомогиу князя. Як міщаниставали по боціДанила протибояр, видно зоблоги Галича1237 р.; як тількикнязь повернувсядо них з закликом, вони крикнули:«Це володарнаш, Богом даний!»- i пустилисядо нього, «якдіти до батька, як бджоли доматки, як спрагненіводи до джерела».Данило дбавпро те, щобзадовольнятипотреби народу; наприклад, вислав свогопечатникаКурила* до Бакоти*, на Пониззя(Поділля), щоброзслідитизловживаннябояр, i тим способом«утихомиривземлю».
Данилобажав скріпитиприхильнікняжій владіміські елементиi зайнявся будуваннямнових міст.Татарськанебезпекапримушувалайого ставитинові обороннігороди, а пригородах виросталиміста. Немалезначення мавтут вплив ЗахідноїЄвропи, де князідля збільшеннясвоїх доходівзасновувалиміста, як осередкипромисловостіi торгівлі. Літописоповідає докладнопро заснуванняХолма, що Данило«почав призиватизахожих людей- німців і русь, чужоземцівi ляхів; вонийшли день-у-день, ремісники iмайстри всякі, що втікали відтатар, сідельники, лучники, сагайдачники, ковалі заліза, міді й срібла,- i було життя,i наповнилисядвері довколагороду, поляi села». Містаставали союзникамикнязя у боротьбіз боярами.
Данилозалучив додержавногобудівництватакож селян.Він утворивз селян новевійсько, тяжкуозброєну піхоту, що зайняламісце боярськихдружин. Це військо, цілком залежневід князя, далойому змогузнищити боярськуанархію i протидіятичужоземнимнаїздам.
Перемогапід Ярославомрозв'язала рукиДанилові й далайому змогуприсвятитиувагу внутрішнімсправам. Biн провівглибокі реформив ycix галузях життя.Супроти «коромольного»боярства вінперейшов докаральних дій: багатьох стратив, у багатьохсконфіскувавземлі, які роздавновому, служиломубоярству. ЗаДанила спішнозбудовано низкунових міст, населення якихразом із служилимбоярством сталопідпорою князя.Звернено такожувагу на положеннясмердів, на їxзасяг обов'язківсупроти бояр.
РеформаторськадіяльністьДанила булаперервана новимлихом: рухомтатар на захід.На початку 1241року татариздобули Колодяжин, Кам'янець, Данилів, Крем'янець, Галич, Володимир,«інниї гради, многі їм женість числа»i посунули даліна захід. 1242 року, довідавшисьпро смертьвеликого ханаУгедея, вониповернули насхід.
Отаборившисьнад Волгою, татари почаливикликати доЗолотої Ордикнязів, щобзатверджуватиїх на князівствах.Першим у 1242 чина початку 1243року поїхавЯрослав, князьВолодимирсько-Суздальський.За ним вирушиликнязі північнів 1244, 1245 роках. У 1246році майжеодночасновиїхали МихайлоЧернігівськийта Данило. ДоДанила звернулисятатари з вимогою:«Віддай Галич".Можливо, хтосьіз князів просивГалич у татар.СтановищеДанила булотяжке, бо вінне міг вступатив боротьбу зтатарами, якщоза ними стоялиРостислав зуграми, а головне- боярська опозиція.
Данилодістав відтатар підтвердженняправ на всекнязівство, але мусив визнатисебе «мирником»- союзником, татарськимвасалем, підпоручникомхана. Порівнюючиз іншими князями, прийняли його«милостиво", але почуттяобрази булоглибоке i у князя,i в ycix пiддaниx. «О, зліше зла честьтатарська!»,- рeзюмувaв ціпереживаннялітописець.
Дійсно, щойно закiнчивДанило 40-літнюборотьбу заоб'єднанняРомановоїдержави блискучоюпepeмогою, як мусіввизнати себеxaнcьким «холопом».Усе життя теперприсвячує вінпідготовцідо нової боротьби- за звільненнявід татарськоїкормиги, будуєфортеці, а разомз тим шукаєзв'язків у ЗахіднійЄвропі.
Однак, виявилося, що, не зважаючина моральнеприниженняавторитетДанила значнозpic після відвідину хана. Вінповернувсяз ярликом хана, як його васал,i таким чиномміг сподіватисяна захист збокутатар в разібудь-яких конфліктів.Так зрозумілийого становищесучасники, якізі страхомчекали на новийнапад татар.
В першучергу змінилосяставленняУгорщини. Тойсамий корольБеля IV, якийпротягом стількохроків боровсяз Данилом i відмовивйому, коли вінпросив для синаЛьва руки дочкийого, Констанції, тепер приславcaм послів зпропозицієюшлюбу. Щоб закінчитисправу з претензіямиРостиславана Галичину(Ростислав буводружений здругою дочкоюБелі IV), Беля давйому окремекнязівство-банатміж Дунаем, Савою и Моравою- Мачву. Року1247 відбувся шлюбЛьва з Констанцієюі укладенозгоду Данилаз Белею. Але, незважаючина цю угоду, Беля затримавтитул «короляГаліції i Лодомерії».
Щеважливішимибули стосункиз папою ІнокентіємIV. Початок їхзалишаєтьсянеясним. Посолпапи де Пляно-Kapпіні, по дорозі дотатар, зустрів1246 року в Ленчиціу КонрадаМазовецькогоВасилька, апотім гостюваву нього в Володимирі.Там він намовлявВасилька таруських єпископів, яких скликавкнязь, до унії.I Василько, iєпископи відмовилисящось на це відповщатиi радили відкластипитання доповороту Данилавід хана. Питанняпро притягненняДанила малодля папи ІнокентіяIV велике значення:i своїй спробізорганізуватиоборону християнствавід татарськоїнебезпеки вінхотів спертисяв першу чергуна кpaїни, безпосередньозагрожені: Угорщину, Чехію, Сербію, Польщу, Литву та Галицько-Волинськекнязівство.
Збереглосялистуванняміж папою i Даниломпісля йогоповерненнявід хана. 3 цихлистів видно, що для Данилаголовним булаорганізаціяпроти татарськоїдопомоги, i вінхотів знати, чи буде вона.Справа буладля нього актуальна, бо якраз підчас цього листуваннявоєвода Куремсазнову вчинивнапад на Поділлята Волинь.
Папазвертався злистами не лишедо Данила, алей до ОлександраНевського, князя Суздальського, якого закликавтеж до об’єднання.Але тими заходамимав він на метівстановитилише обороннийфронт для захистуЗахідної Європивід татарськихнападів, а неактивну боротьбуз ними. Данилосподівався, що буде зорганізованийхрестоноснийпохід, прийдутьна допомогуполки західнихдержав.
Втой час прибулапапська делегація, яка привезлаДанилові корону.Для нього булоясно, що в такихумовах коронуваннятільки ускладнитьвідносини зтатарами, недаючи йомунічого конкретногодля боротьбиз ними. ТомуДанило не прийнявкорони, i на цьомузакінчиласясправа до 1253 року.
Алез короною зв'язанадуже важливасправа: в листуванніпапи з Даниломi Василькомпапа називавїх обох «rex», адержаву 1246 року- королівством», А. Великий слушнопише, що тодів середині ХІІІст., в такомупитанні, яктитулуванняволодаря i йогодержави, «Апостольськастолиця немогла допуститисягрубого недоглядута порушенняполітично-правногоустрою тодішньоїЄвропи»… «Римськакурія мусиламати докладніінформаціїпро фактичнийстан України, головно проїї політично-правнеположення вcвiтi».
Питанняце набуває щебільшого значення, якщо порівнятице титулуваннябратів Романовичівз титулуваннямОлександраHeвського. В листідо Maгicтpa Тевтонськогоордену папазгадує, що виславлисти до «Данила, достойногокороля Русіта до шляхетногомужа Олександра, князя Суздальського».Тут впадає воко різницяв титулуванніобох володарів.Цікаво, що в1247 році «світлимкоролем Володимира»називає папаВасилька, а«світлою королевою"Дубравку, йогодружину. Такимчином, Василько, нібито «удільний»князь, має вочах папи вищийтитул, ніж великийкнязь Суздалськийта Володимирський- Олександр.
Питанняпро титул України, як королівства, має довгу історію.Ще коли синІзяслава I — Ярополк- 1074 року звернувсябув до папиГригорія VII, топапа іменувавйого, позбавленогодержави «королем»(«rex») русичів, а Болеслава, короля Польського- тільки князем(«dux»).
Пізніше, в 1214 році, колиАндрій II Угорськийдомагавсякоронуваннясина Коломана, він не просивпіднести йогодо гідностікороля, а писав, що «народиГаличини… просили..., щоб ми поставилиїм нашого синаКоломана накороля», а самвін з 1214 рокуіменував себекоролем Галичини.
Становищезмінилося в1253 році, колиДанило почувавсебе сильнішим, а головно — ужетвердо вирішивповести боротьбуз татарами.Тож, коли виявилося, що татари рушаютьна Галицько-Волинськудержаву, вінзнов звернувсядо папи по допомогу.Папа проектувавзорганізувативелику коаліціюдержав: Польщі, Чехії, Моравії,Cepбiї, Померанії,і проповідувавхрестоноснийпохід. В такихумовах Данилопогодивсяприйняти коронування, яке відбулосятихо в Дорогичині, під час походуДанила на ятвягів.«Прийняв вінецьвід Бога, відцеркви св. Апостолів, від стола св.Петра, від отцясвого папиІнонентія i відycix його єпископів»,- записано влітописі.
Проте, коли обіцянкидопомогти вборотьбі зтатарами незреалізовано, не вважав i Данилосебе зв’язанимобіцянкою уніїз Римом. Побачивi папа, що в цьомувідношенніДанило нічогоне зробить.Щоправда, 1257 рокуновий папаОлександр IIзагрожувавДанилові викляттямза те, що відступиввід послухуРимській Церкві.
Цікаво, що найновішідослідники, католики, ненадають події, що відбуласяв Дорогичині, значення коронування: вона нічогоне змінила вположенніДанила, якийуже був з самогопочатку королем.Корона ця булалише логічнимрозвиткомполітичнихподій, — пишеМ. Cтaxiв. «Татарськанебезпека…була вистарчальнимпоштовхом iпричиною доцього обосторонньогозближення міжРимом і Даниломта уділенняй прийняттякорони. Справацерковногоз'єднання булатільки справоюпохідною. Спільнанебезпека, ане що інше, зв'язалаобидві сторони.Корона булаполітично-правнимактом визнанняза Даниломспадкових правдо давньогоКиївськогокоролівствата зовнішнімйого символом».
Tомув римськихреєстрах немажадних записівпро пересиланнякорони. Вонабула надісланаяк дарунок, якзасіб визначитиз-поміж різнихпретендентівправного спадкоємця,i Інокентій IVвизначив Данила, а не ОлександраСуздальськогокоролем-спадкоємцемдавнього королівстваРусі. «Традиціїкняжого i королівськогоКиєва перейшлилегально наЗахід, а не наПівніч у Москву, яка ніколи недобилася тоготитулу i повищенняаж до XVII ст.», — пишеА.Великий. Вцьому полягаєглибоке значенняподії в Дорогичинi.Перед масоюполітичнихмотивів, — писавО.Є. Камінський,-«ця справацерковногопорозуміннявідходить начев другий план».
Як вищезгадано, Данилонамагавсянав’язати міцнізв'язки з сусідами.Ще до татарськоїнавали він мавякісь стосункиз Австрією. У1246 році був забитийгерцог АвстріїФрідріх ІІ, який не залишивспадкоємців.Претенденткамина престолвиступили: сестра герцога, здружена зкоролем ЧехіїПшемиславомII Оттокаром, та племінницяГертруда, зякою р. 1252 одруживсясин Данила — Роман. Це викликалоВійну Австріїз Чехією. Назахист Гертрудита Романа склаласяціла коаліція- з Белі IV, Данила, герцога Баварського, польськихкнязів БолеславаМалопольськогота ВладиславаОпольського, литовськихвійськ підпроводом князьківТовтида таЕдивіда. Значнісили союзниківпішли на Чехію, але, пограбувавший сплюндрувавшиоколиці Опавий Оломюца вMopaвiї, повернулися.На перешкодістали неприязнівідносинисоюзників. 1253року Романпримушенийбув покинутиАвстрію таГертруду.
Складнізв'язки встановилисяу Данила з польськимикнязями. Післясмерті Лешкапочалися міжусобнівійни, в якихДанило підтримувавКонрада Мазовецькогота його синів.Під час цихвійн 1243 року Данилоз ВасилькомзаволоділиЛюблином.
Післясмерті КонрадаДанило підтримувавдобрі відносиниз обома лініямипольськихкнязів — Краківськоюта Мазовецькою, зміцнивши їхшлюбом: дочкаДанила Предславабула одруженаз ЗемовитомМазовецьким.
Литовськіплемена, що їx«примучив»свого часуРоман, чинилипостійні нападина Волинськіземлі. «БЪдабЪ в землЪВолодимерсьтЪйот воеваннялитовскогои ятвяжьского",- писав літописець.Угода міжРомановичамита князямиЛитовськимi Жомоїтськимтрохи послабилагостроту, алеятвяги не припинилинападів. Лишелитовські князівиступали яксоюзники Романовичів,інші — як вороги.У 1230-их роках князьМендовг почавформувати элитовськихплемен єдинудержаву. Підкоряючисвоїй владідрібних литовських, а також українськихта білоруськихкнязьків, віншукав добрихвідносин зРомановичамиi допомагав їму боротьбі зятвягами. В1252 р. (?) Данило навітьодружився зйого племінницею, сестрою Товтовіла.
Проте, швидке зростаннясили Мендовгавикликалопочуття небезпекив Романовичівi привело довійни, наслідкомякої Данилоздобув рядміст, серед них- Городно. Меядовгвідступив ЧорнуРусь, Новогрудок, Слоним, Волковийськ- Даниловомусинові Романові, який одруживсядругим шлюбомз дочкою князяГліба. Своюдочку Мендовгвидав за молодшогосина Данила- Шварна.
Післясмерті Мендовга, син його Войшелкпередав Шварновілитовськийпрестол, а самприйняв православ’єi пішов до монастиря.Таким чиномна короткийчас Литва опиниласяпід владоюДаниловогосина. Ця литовськаполітика буланайбільш вдалоюз усієї зовнішньоїполітики Данила.
Туттреба згадатище один шлюб, який має значення, але пізнішешлюб Даниловоїдочки, Coфiї, зграфом ТюрингіїШварцбургомна початку1250-их pp. Син їx додавдо свого прізвищаслово «poйсен»,i після ньоговелика провінціяТюрингії називалася«Poйсен".
Великуперешкоду бачивДанило у такзваних татарськихлюдях. У 1250-ихроках цейантикнязівськійрух, татарофільськийрух охопившироку територіюВолині та Київщини(в області Случа, Тетерева, Бога).Літописецьзгадує побіжно, що під час походуДанила на Литвутатари порозумілисяз населеннямБакоти, головнимпунктом Пониззя,i призначилитуди свогобаскака. 3 Бакотоюще під час боротьбиз галицькимибоярами довелосявести тяжкуборотьбу. Цебув аж до татарськоїнавали значнийосередокантикнязівськоїопозиції. Данилоздобув Бакоту, але як тількивідійшли йоговійська, воназнову віддаласятатарам.
Боротьбаз татарськимилюдьми буладуже тяжкою: на допомогуїм прийшов у1252 poці воєводаКуремса, i цестворило дужетяжкі умовидля Данила. Пронаступ татарДанило заалярмувавпапу, але жадноїдопомоги недістав. Тодівін розпочавборотьбу власнимисилами.
СинДанила, Лев IIIпішов на Межибожжя, Данило з ВасилькомзруйнувалиБолоховськуземлю, син йогоШварно плюндрувавміста над Тетеревомi Случою. Бувцілком знищенийВозвягель, анаселення йоговиведено. Ціприклади свідчать, яка жорстокабула боротьбаз татарськимилюдьми. «Татарське"населення та«болоховці"покорилися.Куремса бувзаслабий, щобзахистити їx, сили його булинедостатнідля боротьбиз усіма Романовичами.
ВідносиниДанила та Васильказ єпископамине були добрі.Усі єпископиналежали добоярськоїопозиції, i князіборолися зними. Перемиськийєпископ бувзабитий двірськимчоловікомАндрієм; ГалицькийАртемій втікдо Угорщини, а УгровськийЙоасафа, який, сам себе проголосивмитрополитомпісля татарськоїнавали, Даниловигнав, катедрузліквідував, а замість неїзаснував катедруу Холмi i сампризначивєпископомІвана. Володимиськієпископи булитакож у повнійпокорі Василькові.Вони походилипереважно змонастиря св.Данила, а НикифорСтенила бувВасильковимурядовцем.
Даниловиявив себевидатнимадміністратором.Тільки наставалимирні часи — він будувавнові міста, села. Biн заснувавДанилів, Львів, Холм, що йогозробив своєюстолицею. Приходилидо нього «німціi русь- іноязичникий ляхи, — нотувавлітописець,- идяху день iніч", i підмайстриi майстри, i ремісникирізних фахівякі втікаливід татар, «бЬжизнь и наполнишадворы, окрестграда поле илЬса». Відзначаючирозмах колонізаторськоїдіяльності, літопис писав, що за Данилау Галичині тана Волині засновано70 міст, в якихрозгорталисяпромисли, ремесла, будували пишнібудівлі, храми.
Княжийдвір Данилау Холмі ставвизначнимкультурнимосередком, вякому складалилітопис, щостав частиноюВолинського.Знавці вважаютьйого «перлиною»серед українськихЛітописів.Писав йогоспочатку «печатник»- канцлер Кирил, а пізніше єпископІван.
ДвірДанила відзначавсяпишнотою, розкішшю.Як при європейськихкоролівськихдворах, тутвідбувалисьтурніри, виступалиспіваки, музики.Вживалося тутрізних мов, алепанувала латинська, властива тодішнімкоролівськимдворам ЗахідноїЄвропи.
ДержавуДанила добрезнали в Європі: вона репрезентувала Україну-Русь.В англійськійенциклопедіїXIII ст. Бартоломеянаписано: «Галиціярозлога й багатакраїна, quae nunc Rhutenia a piribus nominatur», себто Галичинуототожнювализ Руссю.
Великезначення маловисвяченняКирила митрополитомКиївським завказівкоюДанила: цимпідкреслювалосянаступністьГаличини відКиєва.
Данилопочував себенаступникомвлади київськихкнязів. I яскравовиявлено вЛітописномуХолмськомузводі 1246 року.веденому, можливо, печатникомКирилом. У цьомузводі привертаєувагу міжнародніййого характер: велич руськоїземлі поставленов зв'язок з пoдiямиугорськими, польськими, литовськими, чеськими, австрійськими:, татарськими.
Перемоганад боярськоюопозицією, розгром угорсько-польськоїінтервенції, встановленняmodus vivendi з татарамивикликали уДанила прагненнявиявити своїправа на всюУкраїну, включаючиКиїв, яким володів- під татарами- Ярослав ВолодимировичСуздальський.Це прагненняпідкресливДанило, призначившиКирила на митрополитавсієї Русі йвиславши йогона висвяченнядо Hiкeї a 1246 році.Таким чиномборотьба міжпівденно-західноюта північно-східноюРуссю за керівництвовсіма руськимиземлями тривалав нових умовах, під зверхністюсюзерена вособах ханівЗолотої Ордиi монгольськогоВеликого хана.
ПрагненняДанила зновузаволодітиКиєвом, цимсимволом великогокнязівствацілої України, виявилося всловах до ньогоМендозга: виряджаючийого сина Романаз новгородськимвійськом надопомогу, в1257 р., коли Данилозбирав силипроти Болоховськоїземлі, яка відрізалайого від Київщини, Мендовг переказав:«Пришлю тобіРомана з новгородці, аби пошел доВозвяглю, оттудаі к Києву».
Дужеважливі нацьому тлі відносиниГалицько-Волинськогота Володимиро-Суздальськогокнязівств.СучасникамиДанила буливеликі князі: Володимиро-Суздальський- Ярослав тайого сини: Андрійта Олександр(Невський). Року1243 Ярослава, першого з князів, хан Бату викликавдо ЗолотоїОрди, звідкиповернувсявін «великимкнязем Русі».В. Пашуто вважає, що цей виклик,i призначеннябули наслідкомтого, що Ярославне брав участив биті на р. Сіті1238 року, коли князінамагалисяпокласти крайпереможномурухові татар.Ярослав здобуввеликий впливпри дворі Бату, але можливо, що цей «фавор»у Бату викликавпідозрілеставлення донього при дворівеликого ханав Монголії: Ярослава викликалидо Коракорумуi там отруїли.Цікава думкаавтора, що обидваукраїнськікнязі — Михаїлта Данило — сталижертвою провокаціїЯрославовогосина: Михайлобув забитий, Данило, більшобережний уникнебезпеки.
Післясмерті Ярославайого сини дістали: Андрій — Володимирта велике князівство, Олександр — Київ та «всюземлю Руську».Kpiм того Олександрволодів Новгородом, не підвладнимтатарам. Андріяпiдтpимyвaли: ЯрославТверський таДанило Галицький, з дочкою якогоАндрій в 1250 роціодружився. 1252року Олександрпоїхав до Бату, до ЗолотоїОрди, i діставярлик на великекняжіння. ПротиАндрія пішлотатарськевійсько підкомандою Неврюя.Андрій втікдо Швеції.Володимирськийлітопис закидаєАндрієві,, щоне побажав він«царем (себтотатарам) служити».Beликим княземстав Олександр, який повівполітику повноїсупроти татарпокори.
3цією політикоюОлександраставить Б. Пашутов зв'язок відрядженняБату, того ж1252 року, військапід командоюКуремси протиДанила. Олександр, звільнившисьз допомогоютатар від конкуренціївласного брата, хотів був тимже способомзвільнитисявід суперництвакороля Данила.Але, — додає тойже автор, — навідміну відкнязя АндріяЯрославича, Галицько-Волинськнйкнязь зуміввідбити татар, втративши лишеПониззя.
Післятого, як хрестоноснівійська зруйнувалиКонстантинопольi 1204 року заснувалина руїнахВізантійськоїімперії Латинську, Візантіязорганізувалав Hiкeї нову столицю.Туди перейшлиi цісарськийдвір з ФедоромI Ласкарисом,i патріарх. ЦісаріФеодор І і, зокрема,Іван Ватацішукали союзівдля боротьбиз Латинськоюімперією таПапською Kypiєю.Союз з цісаремФрідріхом II у1240-роках хвилювавKypiю. Одночасновона намагаласьнав'язати зв'язкиз татаро-монголамий вислала послівдо Монголії, щоб розпочатиспільну акціюпроти Нікейськоїімперії.
Олександрвключився всоюз, який наприкінці1250-ох poків зв'язавНікейськийВізанійськийдвір, очоленийцісарем Ватаці, та великоханськийдвір у Коракорумі.«Не може бутисумніву, — пишеБ. Пашуто, — щов татарсько-нікейськихпереговорахбрали участьруські (себтоволодимиро-суздальські)дипломати».В ході переговорівОлександр 1258року примушенийбув визнатитатарськепанування надНовгородом, хоч татариніколи йогоне підкоряли.Тоді ж встановленосистему баскаківi досягнутопривілеїв дляЦеркви й духовенства.Тоді ж покінченоз незалежниміснуваннямГалицько-Волинськогокнязівства: замість Куремсиприйшов pоку1258 воєвода Бурундайз більшимисилами. Спочаткувін, не оголошуючивійни Романовичам, закликав ix надопомогу впоході на Литву,i Василько мусівіти з ним; цепривело дорозриву з Литвою.Наступногороку Бурундайз'явився з щебільшими силамиi примусив знищитивласними рукамивсі укріплення: Крем'янець, Лучеське, Данилів, Стожек, Луцьк, Львів, Володимир.Залишивсятільки добре укріпленийХолм. Післятого татарипішли на Польщуi зруйнувалиЛюблин, Завихость, Сандомир, Лисець, Краків.
Цейостанній нападтатар зруйнувавусе, що зробилиДанило та Василькодля оборониГалицько-Волинськоїдержави. Року1264 помер Данилов гіркій свідомостібезпорадногосвого становища.Літопис присвятивзворушливіслова на спогадкороля Данила, що був «мудрий, як Соломон».
Данило- це найбільшапостать в icтopiїГалицько-Волинськоїдержави. Вінвів свою діяльністьсеред незвичайноважких обставин.З великимизусиллями віннаново з'єднаврозбиту державу, ведучи боротьбуз Польщею таУгорщиною із анархічнимбоярством.Нічого не втративз батьківськихземель, забезпечивкордон у Карпатахi від Вісли, поширивдержавну територіюна півночі.Привернувавторитеткняжої влади, наново зорганізувавдержавнийапарат. Не давзнищити своєїдержави татарам, особистимижертвами здобувмир i підготувавсвою країнудо відсічіорді. Супротинаступу Азіївийшов у зв'язкиз ЗахідноюЄвропою, шукаючитам політичноїi культурноїдопомоги. Трудомсвого життявін відбудувавдержаву свогобатька Романаi поклав основипід її дальшийрозвиток.
З Даниломзійшов з історичногокону один iзнайвидатнішихволодарівУкраїни, талановитий, самовідданий, освічений.Загальні обставинине дали йомудовести докінця справупіднесенняУкраїни, але, не зважаючина всі перешкоди, він багатозробив у цьомунапрямку. Вінзібрав ycі землі, що ними володівРоман, створивiз них з допомогоюВасилька могутнюдержаву, з якогорахувалисясусіди, якувизнавав заповажну папа.Своїм коронуваннямвін затвердивїї становищеяк королівства, як гідноїспадкоємницітрадицій
Київськоїдержави, i уможлививмайже на стороків її існування.Данило, не зважаючина тяжкі умовипостійноївійни, зумівзламати боярськуопозицію i творитидержаву нанових началах.Галицько-Волинськадержава зайнялапочесне місцесеред європейськихдержав; її міставикликализдивування,її армія доходиладо Каліша таОломунця, їївійськоватактика здобулаславу. Не зважаючина тісні зв'язкиз ЗахідноюЄвропою, культура, закони, література, релігіяГалицько-Волинськогокнязівствазалишалисяукраїнськими.
ДобаДанила важливай тим, що протягом20 років яскравонамітиласярізниця міжідеологієюта орієнтацієюукраїнськоїдержави iВолодимиро-Суздальської: тоді, як Данилодля зміцненнясвоєї державита звільненняїї від татарськогопанування шукавзв’язок з Європою, Олександр, орієнтуючисьна схід, визнавбезоглядновладу татар.Таким чиномстали одинпроти одногодва piзні світи.
Списоквикористаноїлітератури:
1.БрайчевськийМ. КонспектІсторії України.- К.: Видав. поліграфічнийцентр «Знання»,1993
2.ГрушевськийМ.С. ІсторіяУкраїни-РусиВ ІІ т., Т.2 ХІ-ХІІвік. — К.: Науковадумка, 1992
3.ДавняІсторія України: Навч. посібникдля вищ.навч.закладів.У 2 кн. П.П.Толочко, Д.Н.Козак, С.Д.Крижицькийта ін. — К.: Либідь,1994
4.ІсторіяУкраїни: Курслекцій. У 2 кн.Кн.1 Від найдавнішихчасів до кінцяХІХ століття/ Л.Г.Мельник, В.Д.Баран, О.І.Гуржійта ін. — К.: Либідь,1991