ДЕРЖАВНИЙКОМІТЕТ АРХІВІВУКРАЇНИ
УКРАЇНСЬКИЙНАУКОВО-ДОСЛІДНИЙІНСТИТУТ
АРХІВНОЇСПРАВИ ТАДОКУМЕНТОЗНАВСТВА
КондратенкоОлег Юрійович
УДК 930.2:94(477)“1944/1956”
АРХІВНІФОНДИ НАН УКРАЇНИЯК ДЖЕРЕЛО ЗВИВЧЕННЯ РОЗВИТКУУКРАЇНСЬКОЇАКАДЕМІЧНОЇІСТОРИЧНОЇНАУКИ
(1944–1956)
Спеціальність07.00.06 – історіографія, джерелознавство
та спеціальніісторичнідисципліни
АВТОРЕФЕРАТ
дисертаціїна здобуттянауковогоступеня
кандидатаісторичнихнаук
Київ – 2008
Дисертацієює рукопис.
Роботу виконанов НаціональнійбібліотеціУкраїни іменіВ.І. Вернадського, м. Київ.
Науковийкерівник:
доктор філософськихнаук,
професор, академік НАНУкраїни
ОнищенкоОлексій Семенович,
НаціональнабібліотекаУкраїни
імені В.І.Вернадського, генеральнийдиректор.
Офіційніопоненти:
доктор історичнихнаук
ПапакінГеоргій Володимирович,
Державнийкомітет архівівУкраїни,
начальникУправлінняінформаціїта
міжнародногоспівробітництва;
кандидатісторичнихнаук
Юсова НаталіяМиколаївна,
Інститутісторії УкраїниНАН України,
старшийнауковий співробітник
відділуукраїнськоїісторіографіїта
спеціальнихісторичнихдисциплін.
Захист відбудеться“7” травня 2008 р.о 10 годині назасіданніспеціалізованоївченої радиК 26.864.01 в Українськомунауково-дослідномуінститутіархівної справита документознавстваза адресою:03110, Київ, вул.Солом’янська,24.
Із дисертацієюможна ознайомитисяу Державнійнауковій архівнійбібліотеціза адресою: Київ, вул. Солом’янська,24.
Авторефератрозіслано “4”квітня 2008 р.
Вчений секретарспеціалізованоївченої ради,
кандидатісторичнихнаук С.Л.Зворський
ЗАГАЛЬНАХАРАКТЕРИСТИКАРОБОТИ
Актуальністьтеми дослідження.Повоєннийрозвиток українськоїакадемічноїісторичноїнауки (1944–1956) прикметнийзгортаннямтимчасововідроджениху часи Другоїсвітової війнидослідженьз історіїукраїнськогогероїчногоминулого. У цейперіод Комуністичнапартія та урядСРСР продовжуваливідводитиісторичнійнауці одну зпровідних ролейу зміцненніідейних засадсталінізмута формуваннісеред широкихверств населеннясоціалістичногосвітогляду.Активна урядоваполітика щодовизначеннядирективнихзавдань дляісторичнихустанов Академіїнаук УРСРсупроводжуваласьрепресивнимизаходами протиїх співробітників, хоча такі заходинабули іншихформ та зміступорівняно зпередвоєннимчасом.
Значна ідеологічназаангажованістьрадянськоїісторіографіїстосовно питаннярозвитку українськоїісторичноїнауки, в т. ч. йакадемічної, зумовлює пошукбільш об’єктивнихпідходів дойого розв’язанняв умовах утвердженнянезалежностіУкраїни. Здійсненняцього стаєможливим лишезавдяки запровадженнюякомога ширшогомасиву архівнихджерел – здебільшоготих, котрі (інколисвідомо) невикористовувалисьу науковихрозвідкахостанніх десятиліть.Беззаперечнимє те, що самеархівні документиу своїй сукупностінайбільш чітковідображаютьрозвиток історичноїнауки на всіхїї етапах. Науковірозвідки якрадянськихчасів, так іперіоду незалежноїУкраїни в основномустосувалисьдіяльностіпровідноїукраїнськоїнаукової установиісторичногопрофілю – Інститутуісторії, в тойчас як іншіакадемічніісторичніустанови (Інститутархеології, Комісія поісторії Вітчизняноївійни на Україні, відділи історіїУкраїни таархеологіїІнститутусуспільнихнаук, Державнийісторичнийзаповідник“Ольвія”), якідіяли у повоєннийперіод, залишилисьпоза увагоюдослідників.Не дивлячисьна те, що доступнийна сьогоднідокументальниймасив відзначаєтьсясвоєю цілісністюі повнотою, досі бракуєробіт, в якихби комплексновисвітлювалосьпитання розвиткуісторичноїнауки в АН УРСРу зазначенийперіод. Рядважливих чинників, що були визначальнимиу розвиткуакадемічноїісторичноїнауки повоєнногоперіоду, й досіне стали об’єктомспеціальнихдосліджень.Так, недостатньовивченими єтенденціїрозвитку академічноїісторичноїнауки за умовформуванняїї як допоміжногоідеологічногоінструментуКомпартії; нез’ясованимиє питання формуваннямережі академічнихустанов, щопрацювали вгалузі історичноїнауки; недостатньорозкритимизалишаютьсякадрові і фінансовіпитання в ційсфері, а такожроль ПрезидіїАН УРСР у керівництвіісторичноюнаукою. Характернимє те, що джерельнабаза значноїкількостіопублікованихна сьогодніробіт недостатньорепрезентативна.Зважаючи навсе це, актуальністьпитання, якомуприсвяченедисертаційнедослідження,є очевидною.
Науковийпідхід до фіксаціїякомога ширшоїджерельноїбази та комплексногоаналізу ікласифікаціїрізних групвиявленихархівних документівдозволяє більшглибоко таповноціннорозкрити питаннярозвитку вітчизняноїакадемічноїісторичноїнауки в 1944–1956 рр.у всіх її аспектах.
Зв’язокроботи з науковимипрограмами.Дисертаціявиконана врамках науково-досліднихтем, закріпленихза ІнститутомархівознавстваНаціональноїбібліотекиУкраїни іменіВ.І. Вернадського(далі – НБУВ):“Історія Національноїакадемії наукУкраїни. 1941–1945”(2003–2005) (державнийреєстраційнийномер 0103U000254), “ІсторіяНаціональноїакадемії наукУкраїни. 1946–1950”(2005–2008) (державнийреєстраційнийномер 0106U001122).
Метою роботиє виявлення, джерельнийаналіз тазапровадженнядо науковогообігу архівноїінформації, що міститьсяв масиві документівустанов НАНУкраїни задляз’ясуванняосновних тенденційі напряміврозвитку академічноїісторичноїнауки у 1944–1956 рр.Відповіднодо мети сформульованотакі завданнядослідження:
– проаналізуватистан історіографіїта джерельноїбази дослідження;
– дослідитикомплекс архівнихфондів та визначитиосновні групидокументів, які відклалисьв результатідіяльностіустанов історичногопрофілю АН УРСРта відомихучених – істориківі археологів;
– здійснитиджерелознавчийаналіз зазначенихгруп документів, що стосуютьсянаукової діяльностіакадемічнихісторичнихустанов у 1944–1956рр.;
– з’ясуватиспецифіку таосновні тенденціїідеологічноговпливу органівдержавної владина історичнідослідженняв АН УРСР;
– висвітлитипитання формуванняорганізаційноїструктури, кадрового тафінансовогозабезпеченняісторичнихустанов АН УРСРу повоєннийчас;
– визначититематику таосновні напряминауково-дослідноїроботи академічнихісторичнихустанов;
– встановитинауковий доробокісторичнихустанов АН УРСРу період 1944–1956рр.
Об’єктомдослідженняє архівнідокументиісторичнихустанов таПрезидії АНУРСР (1944–1956), особовіфонди видатнихукраїнськихучених, директивнідокументи вищихпартійних таурядових органіввлади УРСР(1944–1956).
Предметомдослідженняє відтворенняна підставівивчених архівнихдокументівНАН Україниісторії розвиткуукраїнськоїакадемічноїісторичноїнауки в повоєннийперіод.
Хронологічнірамки дисертаційногодослідження(1944–1956) визначаютьсячасом від моментузавершенняреевакуаціїАкадемії наукдо Києва допочатку процесудесталінізаціїрадянськогосуспільства, започаткованимХХ з’їздомКПРС, який позначивсяпевним послабленнямідеологічногодиктату в академічнійісторичнійнауці.
Методологічноюосновою дослідженняє використанняпринципівісторизму танауковоїоб’єктивності.Поряд з методаминаукової евристикита критичногоаналізу і синтезув дисертаційномудослідженнівикористаноджерелознавчий, проблемно-хронологічнийта порівняльно-статистичнийметоди опрацюванняісторичнихджерел.
Джерельноюбазою дослідженняє: архівні фондинаукових історичнихустанов таПрезидії НАНУкраїни, архівніфонди особовогопоходженнявидатних учених– істориківта археологівНАН України(зберігаютьсяв Інститутіархівознавства,Інститутірукопису НБУВта Центральномудержавномуархіві-музеїлітературиі мистецтваУкраїни), а такожфонди державнихорганів влади, що зберігаютьсяв Центральномудержавномуархіві вищихорганів владита управлінняУкраїни іЦентральномудержавномуархіві громадськихоб’єднаньУкраїни.
Науковановизна дослідженняполягає в тому, що:
– впершепроведенокомплекснедослідженнязначного заобсягом масивуархівних документів, що відклалисьв результатідіяльностіісторичнихустанов Академіїнаук УРСРу 1944–1956 рр.;
– визначеноосновні групивказаних архівнихдокументів, вивчено їхсклад тарепрезентативність, подано їххарактеристику, зроблено порівняльнийта джерелознавчийаналіз;
– здійсненокомплексневивчення документівархівних фондіввищих партійнихта урядовихорганів владиУРСР, ПрезидіїАН УРСР, які у1944–1956 рр. забезпечуваликерівництвонаукою, в. т. ч.історичною;
– виявленота запровадженодо науковогообігу значнийобсяг архівноїінформаціїщодо низкивизначальнихчинників урозвитку академічноїісторичноїнауки повоєнногоперіоду;
– комплексновивчено основнімоменти розвиткуакадемічноїісторичноїнауки цьогоперіоду унауково-дослідному, науково-організаційному, кадровому іфінансовомуаспектах тазаходи урядуУРСР щодо формуванняісторичноїнауки як одногоз основнихзнарядь ідеологічноговихованнянаселення увирішенніпартійноїпрограми побудовисоціалізму;
– здійсненонаукову реконструкціюорганізаційноїструктуриісторичнихустанов АНУРСР, простеженоїх трансформаціювідповіднодо партійно-урядовихдиректив;
– встановленотематику, основнінапрями науковихдослідженьта основніздобутки історичнихустанов АН УРСРу 1944–1956 рр.
Практичнезначення дослідженняполягаєв тому, що йогорезультатиможуть бутивикористаніу подальшихбільш глибокихта узагальнюючихдослідженняхз питань розвиткуакадемічноїісторичноїнауки. Матеріалидисертаціїможуть бутитакож використаніпри викладаннівузівськихкурсів “Історіографія”,“Джерелознавство”та “Архівознавство”.
Особистийвнесок здобувача.Всі положеннята висновкидисертації, винесені назахист, одержаніздобувачемсамостійноі висвітленіу 8 статтях, опублікованиху фахових виданнях, рекомендованихВАК Українидля апробаціїрезультатівдисертаційнихдосліджень, та у 5 тезахконференцій, а також використанопри укладаннібібліографіїнаукових працьта написанніприміток удодатках дозбірника “ІсторіяНаціональноїакадемії наукУкраїни. Документиі матеріали”.Ч. І, ІІ” (К., 2007). Упрацях, опублікованиху співавторстві, особистийвнесок дисертантазазначенийокремо післябібліографічногоопису.
Апробаціярезультатівдисертації.Основні положеннядисертаціїапробованона міжвідомчійконференції“Історія освіти, науки і техніки”(Київ, квітень2004 р.); міжнароднихнауковихконференціях:“Бібліотекита інформаційніцентри в системінауковогосупроводусуспільнихреформ” (Київ, жовтень 2004 р.),“Шевченківськавесна. Сучаснийстан науки: досягнення, проблеми таперспективирозвитку”(Київ, березень2005 р. – березень2006 р.), “Документознавство.Бібліотекознавство.Інформаційнадіяльність: проблеми науки, освіти, практики”(Київ, травень2005 р. – травень2007 р.), “Інтелектуальніінформаційнітехнологіїу бібліотечнійсправі” (Київ, жовтень 2005 р.),“Роль бібліотеку формуваннієдиногонауково-інформаційногопростору”(Київ, жовтень2006 р.), “Другі Чишковськічитання з історичноїбіографістики”(Київ, червень,2006 р.).
Структурадисертаціїзумовленаспецифікоюпроблеми, метоюта завданнямдослідження.Робота складаєтьсязі вступу, чотирьохрозділів, спискувикористанихджерел та літератури(808 бібліографічнихпозицій), 4 додатків.Загальний обсягдисертації– 269 с., у тому числіосновноготексту – 194 с.
ОСНОВНИЙЗМІСТ
У вступіобґрунтовановибір теми таактуальністьїї науковогодослідження, сформульованомету і завданняроботи, а такожвизначенонаукову новизнуі практичнезначення роботи.
Перший розділ“Історіографіята джерельнабаза дослідження”, що складаєтьсяз двох підрозділів, присвяченийаналізу науковихпраць з темита джерельноїбази дослідження.
Історіографіюданого питаннядисертантомумовно розподіленона два окреміперіоди.
Перший період:радянськаісторіографія(друга пол. 1940-хроків – 1991 р.). Праці, присвяченіпитанню розвиткуакадемічноїісторичноїнауки, які побачилисвіт у данийперіод, є значноюмірою заідеологізованими, а окремі з нихвзагалі маютьпропагандистськийхарактер. Радянськаісторіографія(в т. ч. і українська)приділялазначну увагувивченню діяльностіпровідноїнаукової організаціїУРСР – Академіїнаук. Однієюз перших такихісторичнихрозвідок сталаробота О.В. Палладіна“Академія наукУкраїнськоїРадянськоїСоціалістичноїРеспубліки1919–1944”1, в якій йдетьсяпро реевакуаціюАН УРСР до Києвата подальшізавдання науковихустанов, в т.ч. й історичних.У зв’язку з40-річчям Жовтневоїсоціалістичноїреволюціїпобачив світювілейнийзбірник науковихстатей “Розвитокнауки УкраїнськоїРСР за 40 років”2.У двох окремихстаттях цієїкниги стислорозкрито результатинаукових дослідженьв галузі історіїта археологіїза останніроки, що, однак,є недостатніму вивченніпитання комплексногорозвитку академічноїісторичноїнауки у 1944–1956 рр.У подальшомупобачила світнизка узагальнюючихпраць з історіїАН УРСР, в якихдосліджуванепитання такожвисвітленоповерхово, ав деяких випадкахвзагалі непорушується.Серед такихпраць слідназвати “ІсторіюАкадемії наукУкраїнськоїРСР” у 2-х книгахза редакцієюБ.Є. Патона3та роботи, якіпобачили світупродовж 1960-хта 1970-х років, зокрема: В.М.Терлецького4, В.В. Немошкаленка, М.В. Новікова, В.М. Пелиха5, В.Ю. Тонкаля таБ.С. Стогнія6.У 1982 р. та 1990 р. вийшлидруком праціз історії Академіїнаук за редакцієюБ.Є. Патона7та Б.С. Стогнія8.Окремо слідназвати колективнуроботу, присвяченурозвитку наукив західнихобластях УРСР9.Всі переліченіроботи, зрозуміло, не можутьпретендуватина вичерпністьу висвітленнінашого питання, оскільки останнєне виступалооб’єктом окремогопоглибленогодослідженняїх авторів.
Поряд іззагальнимипрацями побачилисвіт і роботи, в яких вітчизнянійакадемічнійісторичнійнауці відводитьсяодне з провіднихмісць. Так, монографічнапраця І.Г. Шовкопляса10присвяченаархеологічнимдослідженнямв Україні, втім, головна увагав ній приділенаогляду археологічнихпам’яток за1917–1957 рр., а діяльністьІнститутуархеологіїта спорідненихакадемічнихустанов в галузіархеологіїмайже не розглядається.Наприкінці1960-х років та напочатку 1970-х роківопублікованороботи, в якихголовну увагуприділено самерозвитку історичноїнауки в АН УРСР.Так, у 1967 р. вийшладруком книгаА.В. Санцевича11, присвяченарозвитку українськоїісторіографіїпіслявоєнногоперіоду, в т.ч. і в АН УРСР.Згодом побачилисвіт колективнімонографіїВ.А. Дядиченката Ф.Є. Лося12, а також працяза редакцієюП.М. Калениченка, А.В. Санцевичата В.Г. Сарбея13.Все ж таки, авторивказаних працьакцентуютьувагу виключнона науково-досліднійроботі Інститутуісторії, ідеологізуючитим самим окремінаукові праційого співробітниківз питань історіїКПРС, КПУ таробітничогокласу України.У 1984 р., до 50-річногоювілею ІнститутуархеологіїАН УРСР, йогоспівробітникамибуло підготовленоспеціальнуроботу, присвяченудіяльностіданої установи14.У досить стисломуогляді авторицієї працівисвітлилиосновні завданнята науково-досліднуроботу Інститутуза весь періодйого існування.Втім, характерноювадою подібнихрозвідок єнедостатньорепрезентативнаджерельна база, оскільки їхавтори здебільшоговикористовувалимонографіїта статтіпопередників.У 1986 р. А.В. Санцевичемта Н.В. Комаренко15була підготовленамонографія, присвяченарозвитку академічноїісторичноїнауки, однакїї автори такожвисвітлюютьбільшою міроюнаукову діяльністьІнститутуісторії. Водночас, слід відмітити, що в даній працівже окремовиділяєтьсяповоєннийперіод діяльностіІнститутуісторії тавперше звертаєтьсяувага на структурута кадровийсклад цієїустанови.
Загалом, незважаючи нате, що в цей часпобачила світнизка праць, які стосуютьсяабо присвяченірозвитку вітчизняноїісторичноїнауки, в т. ч. йакадемічної, в них так і нерозкриваєтьсядосліджуванепитання в повніймірі. Характернимє також те, щопереважнабільшість цихнаукових працьбула створенана замовленнявищих партійнихорганів.
Другий період:історіографіянезалежноїУкраїни (1991–2007рр.). ЗдобуттяУкраїною незалежностісприяло формуваннюсеред плеядивітчизнянихісториківякісно новихпідходів довиробленняконцепціївітчизняноїісторіографії.В цей час спостерігаєтьсячергове підвищеннянауковогоінтересу додіяльностіНаціональноїакадемії наукУкраїни таокремих їїустанов у зв’язкуз відродженнямісторичноїправди щодообставин і датизаснуванняАкадемії. Так, у 1994 р. побачиласвіт роботаза редакцієюБ.Є. Патона, присвяченаісторії Академіїнаук України16в якій доситьоб’єктивновисвітленодіяльністьголовної вітчизняноїнаукової організаціїта вперше зазначенореальну датузаснуванняАкадемії. Авторипраці на основічисленнихархівних джерелрозкрили умовирозвитку академічноїнауки в радянськийперіод та їїздобутки уперші рокинезалежностіУкраїни. У 2000 р.вийшла друкомколективнапраця з історіїНАН Україниза співавторствомС.В. Кульчицького, Ю.О.Храмова, С.П. Рудої таЮ.В. Павленка17, де більш докладнорозкрито питаннярозвитку Академіїнаук протягом80-річного періодуїї існування.Втім, авторизазначенихпраць не ставилиза мету докладнозупинятисяна висвітленнірозвитку академічноїісторичноїнауки.
Згодом побачилисвіт науковірозвідки, здебільшогоювілейногохарактеру, щоконкретностосуютьсяданого питання.Так, у 1994 р. до 60-річчязаснуванняІнститутуархеологіївийшла в світчергова праця, присвяченаісторії даноїустанови, втім,її діяльність, як і в попередніхподібних працях, розглядаєтьсядосить схематично18.У 1998 р.до 60-річногоювілею Інститутуісторії Українивийшла друкомкнига А.В. Санцевича19, присвяченарозвитку науковихдослідженьв даній установі.В окремомурозділі зазначеноїпраці висвітленодіяльністьІнституту вперше повоєннедесятиріччяв контекстіаналізу ідеологічноготиску владнихструктур натематику йогодосліджень.
Невдовзіпобачила світколективнапраця, в якійдосить поверховорозкрито діяльністьІнститутуукраїнознавстваімені І.П. Крип’якевичау повоєннийперіод, в т. ч.й відділівісторії Українита археології20.У зв’язку із70-річним ювілеємІнститутуісторії Українина суд громадськостібула представленачергова колективнапраця, де вжебільш докладновисвітлюєтьсярозвиток тадіяльністьпровідноїісторичноїустанови державиу 1936–2006 рр.21Все ж таки, окреміаспекти даногопитання, такіяк матеріально-технічнабаза та фінансовезабезпеченняІнституту, науковцямине взято доуваги.
Дане питаннязнайшло своєчасткове висвітленняі в низці сучаснихпідручниківта курсів лекційз українськоїісторіографії.Одними з найбільшґрунтовнихє праці А.П. Коцура, В.П. Коцура22та Я.С. Калакури23.Значним позитивомвказаних робітє чітке розкриттяїх авторамисутності негативнихнаслідківкульту особидля українськоїісторичноїнауки у повоєннийперіод. Все жтаки, у зв’язкуз широким охопленнямоб’єкта дослідження, автори цихпраць не зупинялисьна докладномувисвітленнірозвитку академічноїісторичноїнауки у повоєннийперіод.
Окремо слідвиокремитикілька науковихпраць, присвяченихрозвитку вітчизняноїнауки (в т. ч.історичної), підготовленихпредставникамиукраїнськоїнаукової діаспори, такими як Д.Ф.Соловей24та О.П. Оглоблин25.Ще за радянськихчасів їм вдалосябільш об’єктивнопоказати тогочаснестановищеукраїнськоїнауки, в т. ч. йісторичної, в умовах компартійногодиктату. Втім, автори зазначенихпраць за умоввідсутностідоступу доспеціальнихджерел, зокремаархівних, незмогли у повніймірі розкритидане питання.
Огляд тааналіз розглянутихнаукових працьдає підставистверджувати, що протягомтривалогоперіоду занаявностізначного масивуархівних джерелне було створеноспеціальнихнаукових праць, в яких би шляхоманалізу науковоїдіяльностіісторичнихнаукових установАН УРСР комплекснорозкривалисьвсі ключовімоменти розвиткуакадемічноїісторичноїнауки у повоєннийперіод.
Джерельноюбазою дисертаційногодослідженнястав значниймасив архівнихдокументів, що відклалисьв державнихархівах Українита науковихархівах НАНУкраїни. Водночасбуло використаноі певну кількістьдокументів, опублікованихв окремих збірникахта періодичнихвиданнях.
Переважнабільшістьдокументів, що утворилисьв результатідіяльностіІнститутуісторії, Інститутуархеології, Комісії поісторії Вітчизняноївійни на Україні, відділів історіїУкраїни таархеологіїІнститутусуспільнихнаук та Державногоісторичногозаповідника“Ольвія”, відклалисьв науковихархівах цихустанов та вархіві ПрезидіїНАН України.Серед них –науково-організаційната науково-досліднадокументація, а також документипро науковийкадровий складта фінансовезабезпеченняцих установ.
Важливимджерелом єархівна спадщинавідомих ученихНАН України(у даному разіісториків таархеологів), яка відклаласьу Інститутіархівознавстваі Інститутірукопису НБУВ, а також у Науковомуархіві ІнститутуархеологіїНАН України.В особовихфондах учених– істориківта археологівМ.Н. Петровського, С.В. Юшкова, Л.М.Славіна, В.М.Даниленка, М.Ю.Брайчевськогота інших відклалисьїх рукописита машинописніваріанти науковихпраць (що виконувалисьу рамках тематичнихпланів профільнихустанов), документиз науковоїдіяльності, епістолярнаспадщина, документи, зібрані вченими, які в сукупностіз іншими документамимістять допоміжнуінформаціющодо з’ясуваннянизки питаньрозвитку академічноїісторичноїнауки.
Значна кількістьдокументів, які стосуютьсярозвитку академічноїісторичноїнауки, зберігаєтьсяв архіві ПрезидіїНАН України.В цьому архівівідклалисьпротоколизасідань ПрезидіїАН УРСР, окреміїї розпорядженнята накази, документиз питань організаціїнаукової роботив історичнихустановах.Важливим блокомдокументівє протоколизасідань БюроВідділу суспільнихнаук АН УРСР, листуванняБюро з ПрезидієюАН УРСР щодорізних питаньнаукової танауково-організаційноїдіяльностіустанов даногоВідділу, документистосовно проведеннязборів, а такожрічні звітипро роботу Бюроцього Відділу.В архіві ПрезидіїНАН Українивідклався такожзначний масивдокументів, що стосуютьсявідновленнята налагодженняроботи історичнихустанов у складнийповоєннийперіод. Великузначущістьу дослідженніцього питаннямають планифінансуванняАкадемії наукта окремих їїустанов, зокремаплани розподілукоштів міжбюджетнимиакадемічнимиорганізаціями, зведені таіндивідуальнікошторисирічних витратустанов АНУРСР, штатнірозклади академічнихустанов, звітипро кількіснийта якіснийнауковий склад, видавничі планита звіти АНУРСР, спискинаукових праць, рекомендованихдо друку, тощо.
Значний обсягінформаціїщодо окремихаспектів діяльностіісторичнихустанов АН УРСРрепрезентуютьдокументи ЦДАВОУкраїни таЦДАГО України.Так, у ЦДАВОУкраїни у ф. 2“Рада МіністрівУкраїнськоїРСР” відклавсязначний масивдокументів, які стосуютьсяроботи Академіїнаук, в т. ч. йісторичнихустанов, зокремащодо створеннянових філій,інститутівта комісій ускладі Академіїнаук, упорядкуванняїх структури, тематикинауково-дослідноїроботи, виділеннякоштів на ремонтприміщень тапридбаннянауковогообладнаннядля академічнихустанов тощо.Значну інформаційнуцінність маютьдокументи ф.337 “Державнийплановий комітетУРСР”, зокремаплани повоєнноївідбудови, документи, якістосуютьсяплануваннябудівництваприміщень дляакадемічнихустанов. Доповнюютьінформаціющодо кадровогоскладу та науковоїроботи історичнихустанов документиф. 582 “Державнийкомітет УРСРзі статистики”, зокрема річнісписки науковихспівробітниківАН УРСР, річнізвіти про роботуАН УРСР та зведенірічні статистичніпоказникивиконаноїнауково-дослідноїроботи установамиАН УРСР.
Документи, що знаходятьсяу ЦДАГО Україниі які відклалисьу ф. 1 “ЦентральнийКомітет Комуністичноїпартії України”, також даютьможливістьповніше дослідитирозвиток академічноїісторичноїнауки. Це протоколизасідань Політбюро, Секретаріатута Оргбюро ЦККП(б)У, ряд постановщодо організаціїнауково-дослідноїроботи історичнихустанов АНУРСР, стенограминарад істориківпри ЦК КП(б)Упротягом 1945–1947рр. та листуваннявищого партійногооргану Україниз АН УРСР стосовноїї роботи. Крімтого, тут єдокументи, щомістять допоміжнуінформаціювідносно фінансуванняустанов АНУРСР, а такожзначна кількістьдоповіднихзаписок відповідальнихпрацівниківАН УРСР з питаньдіяльностіісторичнихустанов. Значнунаукову цінністьмають документиз питань реорганізаціїокремих установАН УРСР (в т. ч.й історичних), про забезпеченнявиконання нимипланів науково-досліднихробіт. Не меншважливими єпроекти тематичнихпланів АН УРСР, акти обстеженнястану ідеологічноїта політико-виховноїроботи в установахАН УРСР, а такождокументи простан підготовкиаспірантіві докторантівакадемічнихнауково-досліднихінститутів.
Другий розділ“Архівнаспадщина історичнихустанов тавідомих ученихНАН України”, що складаєтьсяз двох підрозділів, присвяченийхарактеристиціархівної спадщинипрофільнихустанов і відомихучених у галузіісторичноїнауки, а такожвизначеннюмісця або значущостіцих документівдля вивченнярозвитку академічноїісторичноїнауки повоєнногоперіоду.
Масив документів, який відклавсяу науковихархівах історичнихустанов, в архівіПрезидії НАНУкраїни таЦДАВО Україниі ЦДАГО Українивідповіднодо їх змістута виду, намиподілено натри окремігрупи. Першагрупа – цедокументинауково-організаційногота розпорядчогохарактеру: накази керівниківакадемічнихустанов історичногопрофілю щодоїх діяльності, річні планита звіти проїх роботу, звітипро проведенняархеологічнихекспедицій, наукових конференцій, листуванняісторичнихустанов з різнимиорганізаціямиз питань науково-дослідноїроботи, стенограмизасідань вченихрад, кошторисирічних витрат, бухгалтерськізвіти тощо.Такі документиє найбільшінформативнимиу вивченніорганізаціїнауково-дослідноїроботи історичнихустанов, а такожїх кадровогопотенціалута фінансовогозабезпечення.Друга група– науково-досліднадокументація: наукові праціспівробітниківісторичнихустанов з допоміжнимиматеріалами, а також тезинаукових доповідейта повідомлень.Саме докладнийаналіз документівцієї групи давможливістьбільш чіткоз’ясуватинауковий внесокучених – істориківта археологівв розвитокакадемічноїісторичноїнауки, а такожоцінити рівеньнаукових робіт, що готувалисьними в рамкахтематичнихпланів історичнихустанов. Третягрупа – документаціяз особовогоскладу: контрольнісписки науковихпрацівників, відомості зобліку особовогоскладу та довідкипро підготовкунаукових кадрів, особові справинауковихспівробітниківтощо. Документицієї групидозволяютьотримати вичерпнуінформаціющодо науковогокадровогоскладу академічнихісторичнихустанов.
Не менш важливоює архівна спадщинавідомих учених, які працювалив системі Академіїнаук у досліджуванийперіод. Так, вІнститутіархівознавстваНБУВ зберігаютьсяфонди особовогопоходженнятаких істориків, як акад. М.І.Супруненко(ф. 248); чл.-кор. К.Г.Гуслистий (ф.32); чл.-кор. І.О. Гуржій(ф. 72); чл.-кор. С.В.Юшков (ф. 221); чл.-кор.М.Н. Петровський(ф. 230); чл.-кор. В.І.Клоков (ф. 350). Такожвивчався особовийфонд відомогоекономіста-статистика, акад. М.В. Птухи(ф. 22), який очолювавВідділ суспільнихнаук у першіповоєнні роки.
В Інститутірукопису НБУВзберігаютьсяфонди особовогопоходженнявідомих істориків– чл.-кор. Ф.П.Шевченка (ф.349) та археолога, д. і. н. М.Ю. Брайчевського
(ф. 320). В архівіІнститутуархеологіїНАН Українизберігаютьсяособові фондиархеологів– чл.-кор. Л.М.Славіна (ф. 17); д.і. н. М.Я. Рудинського(ф. 10); д. і. н. В.М. Даниленка(ф. 26).
Наприклад, у складі особовогофонду М.В. Птухивідклалисьстенограмийого доповідейщодо роботиісторичнихустанов, а такожплани та звітипро роботуІнститутуісторії Україниза 1940–1950 рр. Архівнаспадщина М.Н.Петровськогопредставленазначною кількістюрукописів, машинописнихтекстів тадрукарськихвідбитківмонографій, брошур та науковихстатей, надякими працювавучений у рамкахвиконаннятематичнихпланів Інститутуісторії України.В окрему справувиділено списокнаукових працьвченого за1920–1940-і роки. Вособовому фондіК.Г. Гуслистогозберігаєтьсязначна кількістьзібраних нимпраць іншихавторів, в т.ч. газетні статтіта доповідіза 1946–1972 рр. щодоукраїнськогонаціональногопитання, науковіпраці з історіїУкраїни XVI–XVII ст., бібліографічнікартки з посиланнямина журнальністатті та випискищодо історіїУкраїни XVII–ХІХст. Всі ці матеріалидали додатковуможливістьз’ясуватитематикунауково-дослідноїроботи Інститутуісторії удосліджуванийперіод.
Окремо слідрозглянутиархівну спадщинувідомого українськогоісторика акад.І.П. Крип’якевича, що зберігаєтьсяу родинномуархіві Крип’якевичів.Це архівнезібрання міститьдокументи, якістосуютьсявиступів І.П.Крип’якевичана вченій радіІнститутусуспільнихнаук у періодйого роботина посаді директораІнституту.Також науковийінтерес маєзначна за обсягомепістолярнаспадщина вченого, зокрема йоголисти до співробітниківІнститутуісторії УкраїниФ.П. Шевченка, А.О. Введенського, В.А. Дядиченка, О.К. Касименката М.Н. Петровськогоз приводу підготовкидо виданнянаукових праць, у т. ч. збірникадокументів“Возз’єднанняУкраїни з Росією”.В особовомуфонді С.В. Юшковавідклалисьдокументи(листування)службовогохарактеру за1945–1949 рр., адресованівченому директорамиІнститутуісторії УкраїниМ.Н. Петровськимта О.К. Касименкомстосовно підготовкитаких монографій, як “РуськаПравда” і “КиївськаРусь”, а такожнаписанняокремого розділудо 5-томної “ІсторіїУкраїни”. Документитакого характерудають можливістьбільш докладновивчити науково-видавничудіяльністьІнститутуісторії у повоєннийперіод. Не меншважливою єдокументальнаспадщина Ф.П.Шевченка, зокрема, копії витягівіз протоколівзасідань ПрезидіїАН УРСР прозатвердженняположення провчену радуКомісії поісторії Вітчизняноївійни на Україні.
Науковуцінність маютьдокументифондів особовогопоходженнявідомих учених-археологів.Так, у фондіЛ.М. Славіназберігаєтьсянизка рукописнихі машинописнихваріантівнеопублікованихнаукових праць, у переважнійбільшостіприсвяченихісторії античнихміст-державПівнічногоПричорномор’я.Також у фондівченого відклалисьплани науково-дослідноїроботи Державногоісторичногозаповідника“Ольвія” за1946–1953 рр. В особовомуфонді М.Я. Рудинськогов окрему справувиділено фотоальбомархеологічнихпам’яток, виконанийу ході Дубно-Кременецькоїекспедиції(1948), безпосереднімучасником якоїбув фондоутворювач.Разом з тим, уцьому фондізберігаютьсякреслення ірисунки розкопівпоховань, щоденникиекспедицій, фотознімкизнахідок, атакож естампизображень настінах археологічноїпам’ятки “Кам’янамогила” (1949–1952), які значноюмірою доповнюютьінформаціющодо експедиційноїдіяльностіІнститутуархеології.Великий заобсягом масивепістоляріювідклався уфонді М.Ю. Брайчевського, зокрема листифондоутворювачадо представниківредколегійнаукових журналів, таких як: “ВісникАН УРСР”, “Вопросыистории”, “Краткиесообщения ИИМКАН СССР”, якімістять додатковуінформаціющодо науково-видавничоїдіяльностіІнститутуархеологіїв післявоєннийчас.
Третій розділ“Організаціянаукової діяльностіісторичнихустанов АНУРСР”, щоскладаєтьсяз трьох підрозділів, присвяченийвивченню сутностіповоєнноїорганізаціїнаукової діяльностіісторичнихустанов, зокремавпливу ідеологічноїполітики державина ці процеси, а також з’ясуваннюрівня їх фінансовогота кадровогозабезпечення.
Висвітленняорганізаціїнаукової діяльностіІнститутуісторії, Інститутуархеології, Комісії поісторії Вітчизняноївійни на Україні, відділів історіїУкраїни і археологіїІнститутусуспільнихнаук та Державногоісторичногозаповідника“Ольвія” забезпечивмасив документіворганізаційно-розпорядчогохарактеру вищихпартійнихорганів таПрезидії АНУРСР.
На підставівиявленихдокументівз’ясовано, щоновий статутАН УРСР, прийнятий6 лютого 1945 р., несприяв децентралізаціїАкадемії науку часи повоєнноївідбудови. Задокументамивищих партійнихорганів встановлено, що з кінця 1944 р.поновиласьпрактикасистематичногоїх втручанняв роботу історичнихустанов задлявідстеженнята контролюванняїх науковоїроботи. З цієюметою булоштучно створеноміф про небезпекупоширення такзваного українськогобуржуазногонаціоналізму, в т. ч. в українськійнауці. Вже у1945 р. вищі партійно-радянськіоргани висловилинедовіру директоруІнститутуархеологіїЛ.М. Славіну, якого невдовзібуло звільненоз цієї посади.У 1946 р. із розгортаннямнаступу наісторичну школуМ.С. Грушевськогобуло ліквідованоЛьвівськийвідділ Інститутуісторії України.
За директивнимидокументамивищих партійнихорганів встановлено, що своєріднимапогеєм партійногодиктату в академічнійісторичнійнауці сталоприйняттяпостанови ЦККП(б)У від 29 серпня1947 р. про незадовільнуроботу Інститутуісторії України, в якій у брутальнійформі піддавалиськритиці науковіпраці співробітниківустанови. Даноюпостановоювищі партійніоргани визначилинапрям роботиакадемічнихісторичнихустанов нанаступні роки.Готуваласьподібна постановаЦК КП(б)У, проектякої зберігаєтьсяв ЦДАГОУкраїни і щододіяльностіІнститутуархеології.Впродовж 1945–1947рр. ЦК КП(б)У провів5 спеціальнихнарад істориків, на яких здійснювалосьідеологічне“перевиховання”співробітниківІнститутуісторії України.
Аналіз виявленихв архівах установНАН Українидокументівдає підставустверджувати, що ПрезидіяАН УРСР в цейчас регулярнимидоповіднимизапискамиінформувалаЦК КП(б)У провнесення будь-яких, навіть незначних, змін до структуриісторичнихустанов, їхтематичнихпланів, пропроведенняконференцій, а також станпідготовкинауковогокадровогоскладу.
Внаслідокполітичноготиску у 1947 р. зпосади директораІнститутуісторії Українибуло усунуточл.-кор. М.Н. Петровськогояк такого, який“…не здатниймобілізуватиколектив навиконанняпостанов ЦККП(б)У”. У 1954 р. зполітичнихмотивів булизвільненідиректор ІнститутуархеологіїП.П. Єфіменкота завідуючівідділамипервісноїархеологіїта слов’янськоїархеології– В.М. Даниленкота В.А. Богусевич.Комісію поісторії Вітчизняноївійни на Україніу зв’язку звиконаннямважливих завдань, зокрема партійних, очолювалиспівробітникиапарату ЦККП(б)У К.З. Литвинта І.Д. Назаренко.Інститут суспільнихнаук, починаючиз 1951 р., постійнопіддававсякритиці у зв’язкуз недостатнімконтролем надструктурнимипідрозділами, в т. ч. відділомісторії Українита відділомархеології.
Смерть Сталінау 1953 р. стала поштовхомдля розгортаннянових дослідженьз історії України, проте ідеологічнийдиктат в історичнійнауці залишавсязначним. Так, ЦК КПРС схваливприйняття “Тезпро 300-річневозз’єднанняУкраїни з Росією(1654–1954 рр.)” – спеціальноїдирективи, якасвоїм змістомбула покликанапоказати історичнуспільністьукраїнськогота російськогонародів.
Документинауково-організаційногохарактерусвідчать проте, що до ускладненняроботи академічнихісторичнихустанов, особливоу 1940-х роках, спричинилоїх скрутнематеріальнестановище, асаме: гостранестача науковогообладнання, робочих приміщеньта житловихпомешкань длянауковихспівробітників.Досить частоу перші повоєнніроки за рахунокустановсуспільно-гуманітарногопрофілю відбувалосьдодатковефінансуваннятих установ, які відіграваливажливу рольу відбудовінародногогосподарствареспубліки.Так, у 1945 р. річнийбюджет Інститутуісторії Українискладав лише566,6 тис. крб., Інститутуархеології– 593,6 тис. крб., Комісіїпо історіїВітчизняноївійни на Україні– 638,1 тис. крб., втой час як бюджетФізико-технічногоінституту бувна рівні 1678,6 тис.крб. Всі переліченічинники частоставали причиноюреорганізаціїта реструктуризаціїокремих історичнихустанов. Так, у 1946 р. через нестачукоштів та відсутністьматеріально-технічноїбази не змоглиналагодитиповноціннунаукову роботуі тому булиліквідованіОдеський таХарківськийвідділи Інститутуархеології.У 1952 р. через недостатнєфінансуваннявтратив статуссамостійноїнаукової установиДержавнийісторичнийзаповідник“Ольвія”, ійого було повторновключено доІнститутуархеології.Лише у середині1950-х років рівеньфінансуванняакадемічнихустанов історичногопрофілю досягналежногорівня. Приміром, річний кошторисвитрат Інститутуісторії на 1956р. вже складав1958,5 тис. крб.; втім, він все ще значнопоступавсяза обсягомкошторисамакадемічнихінститутівприродничогоабо технічногопрофілю.
Завдякипорівняльномуаналізу документівдирективногота науково-організаційногохарактерувдалось встановити, що у перші повоєнніроки доволігострим булопитання підготовкита забезпеченнянауковимикадрами історичнихустанов. Низькачисельністьвчених-істориківсеред загальноїмаси науковцівАН УРСР у першіповоєнні рокипояснюєтьсянизкою причин.По-перше, далисьвзнаки довоєннірепресіїпредставниківсуспільнихнаук; по-друге, значна кількістьвчених-гуманітаріївзагинули в рокивійни; по-третє, багатьохучених-істориківу перші повоєнніроки було звільненоз науковихпосад внаслідокзвинуваченьідеологічногохарактеру.З’ясовано, щоу 1944–1956 рр. кількістьнаукових відділіву структуріІнститутуісторії складала5–7 одиниць, середяких: відділиісторії феодалізму,історії капіталізму,історії радянськогоперіоду, відділархеографії, відділ історіїСРСР та загальноїісторії, відділісторіографіїі фондів, відділісторії країннародної демократіїта ін. До структуриІнститутуархеологіїв цей час входиловід 4 до 9 підрозділів, зокрема: відділпервісноїархеології, відділ скіфо-сарматськоїархеології, відділ слов’янськоїархеології, Кримськийвідділ давньоїі середньовічноїархеологіїтощо. У складіКомісії поісторії Вітчизняноївійни на Українівпродовж 1945–1947рр. діяли 6 відділів, а у 1947–1950 рр. – 4 відділита 3 сектори, зокрема: відділокупаційногорежиму та воєнноїекономіки, військово-партизанськийвідділ, відділхроніки ібібліографії, воєнний сектор, партизанськийсектор та секторперсоналійгероїв. В Інститутісуспільнихнаук у 1951–1956 рр.історичнимидослідженнямизаймались лишевідділ історіїУкраїни тавідділ археології.Державнийзаповідник“Ольвія”, щов 1946–1951 рр. існуваву статусі самостійноїустанови, немав структурногоподілу.
За виявленимив архівах установНАН Українидокументамивстановлено, що сукупнакількістьдокторів наук, які працювалив історичнихустановах удосліджуванийперіод, неперевищувала10 % від загальноїчисельностінаукових працівників, а кількістькандидатівнаук була умежах від 30 % у1940-х рр., до 70 % у 1950-хрр. Аспірантита молодшінаукові співробітникипрофільнихустанов, якіпрацювали надкандидатськимидисертаціями, досить частоне захищалисьу встановленітерміни. Крімтого, історичнанаука за кадровимскладом на тойчас порівняноз іншими комплексниминауками буланайгірше представленав Академіїнаук. Все ж, незважаючина кадровіскороченняв Академії наукна початку1950-х рр., окремимісторичнимустановамвпродовждосліджуваногоперіоду вдалосьзбільшити свійнауковий кадровийсклад щонайменшевтричі. Внаслідокреструктуризаціїта розширеннятематики науковихдослідженьІнститут історіїУкраїни запостановоюРади МіністрівУРСР від 2 березня1953 р. було перейменованов Інститутісторії. Загальнаж кількістьнауковцівІнститутуісторії таІнститутуархеологіїза 1944–1956 рр. зрославідповідноз 19 до 61 та з 22 до43 співробітників.У цей періодв історичнихустановахпрацювали таківідомі історики, як: чл.-кор. М.Н.Петровський, чл.-кор. С.В. Юшков, К.Г. Гуслистий,І.П. Крип’якевич, Ф.П. Шевченко, а також археологи: акад. П.П. Єфіменко, чл.-кор. Л.М. Славін, М.Я. Рудинськийта інші, якізбагатилиісторичну наукусвоїми дослідженнями.
Четвертийрозділ “Науково-досліднаробота академічнихісторичнихустанов”, щоскладаєтьсяз чотирьохпідрозділів, присвяченийвивченню напрямівнауково-дослідноїроботи історичнихустанов наоснові документів, які утворилисьв результатіїх діяльностіта відклалисьв архівах НАНУкраїни.
Завдякианалізу науковоїдокументаціїз’ясовано, щокількісніпоказникивиконанняісторичнимиустановаминаукових досліджень(кількістьвиконаних тем, проведенихекспедицій, опублікованихнаукових праць)у перші повоєнніроки були незначними.Так, спільнийнауковий доробокустанов історичногопрофілю у 1945 р.складав близько90 опублікованихпраць – здебільшогонауково-популярнихстатей. Нестачанауковців, слабка матеріально-технічнабаза та надмірнийідеологічнийконтроль недозволялиповноціннозабезпечитивиконання низкинаукових завдань.Свідченнямцього є доволічасті випадкизатримки виконаннянаукових темта їх зняттяз річних тематичнихпланів історичнихустанов. Порядз цим відбулосьрізке згораннятематики щодовивчення яскравихсторінок українськоїнаціональноїісторії, якабула актуальноюв часи Другоїсвітової війни.Інститут історіїУкраїни вжев перші повоєнніроки остаточноперетворюєтьсяна своєрідний“рупор”марксистсько-ленінськоготлумаченняукраїнськоїісторії.
Документинауково-організаційногота науково-дослідногохарактерусвідчать проте, що починаючиз 1947 р. перед науковцямиісторичнихустанов булопоставленозавдання щодорозробки синтетичнихнаукових робіт(курсів), в основуяких покладаласьмарксистсько-ленінськаметодологіяісторичноїнауки. Так, впродовж1947–1953 рр. провідноюдля Інститутуісторії булатема з підготовки“Короткогокурсу історіїУРСР”; Інститутархеологіїу 1947–1956 рр. працювавнад виконаннямтеми “Підсумкиісторико-археологічногодослідженняна територіїУРСР”; Комісіяпо історіїВітчизняноївійни на Україніу 1945–1950 рр. виконувалатему “Українав період ВеликоїВітчизняноївійни РадянськогоСоюзу (1941–1945)”. Втім, жодна з названихнаукових темне була виконанау запланованийтермін внаслідоктривалогорецензуваннята постійноговтручання вищихпартійнихорганів у роботуцих установ.
Окрім узагальнюючихкурсів, структурніпідрозділиісторичнихустанов паралельнопрацювали надствореннямспеціальнихнаукових розвідок.За документамиархівних фондівустанов НАНУкраїни з’ясовано, що досить важливиммоментомнауково-дослідноїроботи Інститутуісторії в цейчас було вивченняпроблем формуваннядавньоруськоїнародності,історіїсуспільно-політичнихрухів та класовоїборотьби, історіїробітничогокласу, доведенняпровідної роліКомуністичноїпартії у досягненніперемог навоєнному, господарчомута культурномуфронтах. З цієюметою Інститутісторії розроблявнаукові темидля підготовкивідповіднихмонографій, брошур та збірниківдокументів.На початку1950-х років актуальнимстає питанняз’ясуваннявзаємозв’язківбратніх російськогота українськогонародів у визвольнійвійні протиПольщі, у боротьбіпроти самодержавства, у боротьбі знацизмом, атакож здійсненнянауково-дослідноїроботи “у світлігеніальнихпраць товаришаСталіна”. Передколективомвідділу історіїУкраїни Інститутусуспільнихнаук, починаючиз 1951 р., були поставлені“почесні”завдання вестинепримиреннуборотьбу зпроявами буржуазногонаціоналізмуі “безрідного”космополітизму, широко вивчатиминуле, показатисоціальніперетворення, розквіт радянськоїукраїнськоїкультури іпідйом добробутутрудящих західнихобластей УРСР.Водночас історикив умовах ідеологічногодиктату зовсімне мали змогививчати такітеми, як формуванняукраїнськоїдержавностіза часів УкраїнськоїНародної Республіки, опір українськогонароду насильницькійрадянізаціїУкраїни тощо.
Інститутархеологіїу повоєннийперіод, окрімвивчення основнихепох давньоїісторії України(палеоліту, мезоліту танеоліту), досліджувавпитання етногенезусхідних слов’янта мав своїмирозробкамидоводити ідеюспільногопоходженнятрьох братніхнародів. Доситьвагомим напрямомнауково-дослідноїроботи Інститутуархеології, Державногозаповідника“Ольвія” тавідділу археологіїІнститутусуспільнихнаук булаекспедиційнадіяльність.Встановлено, що у 1944–1956 рр. данимиустановамибуло проведеноблизько 300 археологічнихекспедиційпо дослідженнюпам’яток матеріальноїкультури різнихепох давньоїісторії. Втім, обсяги накопиченняархеологічногоматеріалузначно випереджалийого теоретичнеузагальнення.
Комісія поісторії Вітчизняноївійни на Українів 1945–1950 рр. проводилаактивну роботузі збиранняархівних документівз метою створеннята подальшоговикористаннядокументальноїбази. Так, співробітникамиКомісії впродовжзазначеногоперіоду булоупорядкованота складеноописи на 4255 архівнихсправ, систематизовано1200 листівок, 3964топографічнікарти, взятона облік центральніреспубліканськігазети за 1941–1943рр. та складенокартотеку на419 стенограмспогадів учасниківвійни. У зв’язкуз нетривалимчасом існуванняустанови їїнауковий доробоксклав лише 46наукових танауково-популярнихпраць загальнимобсягом 149 друк.арк.
Зі зміцненнямматеріально-технічноїбази, а такожкількіснимі якісним зростаннямнауковогокадровогоскладу історичнихустанов упродовж1950-х років відбуласязначна активізаціяїх науково-дослідноїроботи. Приміром, у 1956 р. академічнимиісторичнимиустановамибуло підготовленомайже 200 науковихпраць (монографій, курсів, збірниківдокументів, наукових тапопулярнихстатей) загальнимобсягом понад300 друк. арк.
Науково-організаційнадокументаціясвідчить проте, що невід’ємноюскладовоюнаукової діяльностіакадемічнихустанов історичногопрофілю в цейчас буланауково-популяризаторськаробота, яказдійснюваласьшляхом підготовкивідповіднихпраць, читаннялекцій в різнихорганізаціяхта проведенняекскурсій.Разом з тим, ціустановиорганізовувалипроведеннянаукових конференційі сесій, а такожнадавали значнуметодичнудопомогу музеямі різним відомствам.Встановлено, що науковцямицих установу 1944–1956 рр. булопідготовлено914 науково-популярнихпраць, прочитаноблизько 7 тис.лекцій та проведено1666 екскурсій.
ВИСНОВКИ
--PAGE_BREAK--
1. З’ясовано, що видані насьогодні науковіпраці, які стосуютьсяпитань повоєнногорозвитку академічноїісторичноїнауки, не можутьпретендуватина їх вичерпневисвітлення, оскільки дослідникине проводиликомплексногоджерелознавчогоаналізу діяльностівсіх історичнихустанов, щоіснували всистемі АН УРСРу 1944–1956 рр.
2. У процесівивченнядокументальногомасиву НАНУкраїни дослідженокомплекс 16 архівнихфондів, якіутворилисьв результатідіяльностіакадемічнихісторичнихустанов тавідомих учених– істориківі археологівза означенийперіод і налічуютьмайже 1000 архівнихсправ. Такожз’ясовано іокресленоосновні групиджерельнихмасивів історичнихустанов тавідомих учених, які забезпечуютьдостатньовичерпне вивченняпитання розвиткуакадемічноїісторичноїнауки в повоєннийперіод.
3. З’ясовано, що в архівіПрезидії НАНУкраїни, науковихархівах історичнихустанов, а такожу ЦДАВО Україниі ЦДАГО Українивідклавсязначний масивдокументів, серед якихлистуванняакадемічнихустанов з ПрезидієюАН УРСР та іншимиустановамищодо організаціїнауково-дослідноїроботи, їх річніплани та звіти, документи зособовогоскладу, фінансовогота матеріально-технічногозабезпечення.Дані документиповною міроювідображаютьорганізаціюнаукової діяльностіісторичнихустанов тадають можливістьвстановитиїх науковийдоробок.
4. У фондахособовогопоходженнявидатних учених– істориківі археологіввідклаласьзначна кількістьрукописнихта машинописнихваріантівнаукових праць, які виконувалисьу контекстінауково-досліднихробіт установісторичногопрофілю, а томує важливимипри вивченнінапрямів науковихдослідженьцих установ.Такі документизначною міроюрозкриваютьсутність суб’єктивноїоцінки вченимтієї чи іншоїпроблеми. Доповнюютьінформаціюпро розвитокісторичноїнауки в АН УРСРдокументи згромадськоїта науково-педагогічноїдіяльностівчених. Важливоюгрупою документів, що містятьфонди особовогопоходженнявідомих учених,є епістолярнаспадщина, якадає змогу повнішедослідитинаукові зв’язкияк між окремимивченими, такі академічнихісторичнихустанов з різнимивідомствами.Серед зібранихученими документіввказаних особовихфондів міститьсязначна кількістьджерел, щобезпосередньостосуютьсядіяльностіісторичнихустанов.
5. За підсумкамипроведеногоджерелознавчогоаналізу документівдирективногохарактеру вищихпартійно-радянськихорганів, якікомплексновідклалисьв ЦДАВО Україниі ЦДАГО Українита частковов архіві ПрезидіїНАН Україниі архівах академічнихісторичнихустанов, з’ясованоключові моментиідеологічноговпливу державина історичнунауку в 1944–1956 рр.Зокрема, встановлено, що у повоєннийперіод відбулосьпоновленнята різке посиленняідеологічногодиктату партійно-радянськихорганів наукраїнськуісторичнунауку, в першучергу, на академічну, задля остаточногоїї одержавленнята перетворенняна допоміжнийзасіб в утвердженніідеологіїсталінізму.
6. На підставіпроведенняпорівняльногоаналізу архівнихдокументіворганізаційно-розпорядчогохарактеруПрезидії НАНУкраїни таісторичнихустанов з’ясовано, що на моментзакінченнявійни як поустановахісторичногопрофілю, такі по всій Академіїнаук була повністюзруйнованаматеріально-технічнабаза, доволігострим у першіповоєнні рокибуло і питанняфінансовогозабезпеченняісторичнихустанов АНУРСР. Річнийбюджет Інститутуісторії України2-ї половині1940-х років складаву середньому700 тис. крб., в тойчас як бюджетФізико-технічногоінституту бувна рівні 1,7 млн.крб. Планифінансуваннята кошторисирічних витратакадемічнихісторичнихустанов початку1950-х років свідчатьпро те, що зподальшимзростаннямідеологічноїзначущостіісторичноїнауки у політиціКомуністичноїпартії у 1951–1956рр. рівеньфінансовогозабезпеченняустанов історичногопрофілю значнозбільшився, що, в свою чергу, сприяло покращеннюпоказниківїх науково-дослідноїроботи. Втімпитання побудовинових приміщеньдля історичнихустанов тазабезпеченняжитлом їхспівробітниківтак і не буловирішено удосліджуванийперіод.
7. За документамиархівних фондівНАН Українивстановлено, що у перші повоєнніроки кількістьнауковогокадровогоскладу історичнихустанов булаоднією з найнижчихпо АН УРСР.З’ясовано, щочастка вченихз науковимступенем вокремих історичнихустановах буланайменшою поВідділу суспільнихнаук АН УРСР.Лише в середині1950-х роківзі зростаннямнаукових можливостейісторичнихустанов (відкриттядокторантури, додатковихспеціалізованихучених радахіз захистудисертацій, в т. ч. за новимиспеціальностями)ситуація зпідготовкоюнаукових кадрівзначно покращилась.Встановлено, що в цей часвідповіднодо вказівоквищих партійнихорганів, яківизначалинапрями науковихдосліджень, змінюваласьорганізаційнаструктураісторичнихустанов АН УРСРшляхом створеннянових та закриття“неперспективних”відділів. На1956 р. кількіснийта якіснийнауковий складтаких історичнихакадемічнихустанов, якІнститут історіїта Інститутархеології, порівняно здовоєннимперіодом тапершими повоєннимироками, зрісутричі, що дозволилорозширити їхструктуру тазбільшитикількістьнаукових досліджень.Втім загальнакількістьнаукових працівниківзі ступенемдоктора науку штаті данихустанов в цейчас не перевищувала10 %. Не була належнимчином представленаісторична наукаі в персональномускладі академіківта членів-кореспондентівАН УРСР.
8. Доведено, що починаючиз 1947 р. внаслідокпостанови ЦККП(б)У від 29 серпня1947 р. “Про політичніпомилки танезадовільнуроботу Інститутуісторії УкраїниАН УРСР” відбулосяостаточнезгортаннядослідженьз історії Українияк самостійногонапряму. Науковаробота академічнихустанов історичногопрофілю концентруваласьна виконаннітем з підготовкинаукових працьз історії суспільнихта політичнихрухів, про спільнепоходженнятрьох братніхслов’янськихнародів, утворенняСРСР та ін. Убільшостіісторичнихдослідженьпереважалатематика виняткововажливогозначення: возз’єднанняукраїнськогоі російськогонародів, приєднанняЗахідної Українидо УРСР, визначальнароль Жовтневоїреволюції урозвитку Українитощо. Відтаквивчення вітчизняноїісторії проводилосялише у контекстітематики загальноїісторії СРСР.
9. Джерелознавчевивчення науковоїспадщини історичнихустанов АН УРСРдозволяєконстатувати, що, незважаючина кадрові тафінансовіпроблеми, якіособливо гостровідчувалисьу 1940-х роках, обсягнауковогодоробку історичнихустанов впродовждосліджуваногоперіоду бувзначним. Підраховано, що колективамиісторичнихустанов булопідготовленоблизько 2 тис.наукових працьзагальнимобсягом 3,3 тис.друк. арк. Незважаючина посиленийідеологічнийдиктат в історичнійнауці, вченимвдалось підготуватинизку праць, що не втратилисвоєї актуальностій дотепер, зокремамонографіїІ.П. Крип’якевича“Богдан Хмельницький”(К., 1954), В.О. Голобуцького“Чорноморськекозацтво” (К.,1956), П.П. Єфіменка“Первобытноеобщество” (К.,1953), І.Г. Шовкопляса“Стародавнійкам’яний вікна Україні”(К., 1955) та ін.
СПИСОКОПУБЛІКОВАНИХПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮДИСЕРТАЦІЇ
Публікаціїу фахових виданнях
Кондратенко О.Ю. Архівні фонди особового походження видатних українських вчених-істориків як джерело вивчення розвитку історичної науки в АН УРСР у 1944–1959 рр. / О.Ю. Кондратенко // Наук. пр. Нац. б-ки України ім. В.І. Вернадського. – К., 2005. – Вип. 14. – С. 685–695.
Кондратенко О.Ю. Історія формування та документальний склад спадщини члена-кореспондента АН УРСР С. Юшкова / О.Ю. Кондратенко // Укр. іст. зб. / Ін-т історії України НАН України. – К., 2005. – Вип. 8. – С. 429–436.
Кондратенко О.Ю. Документальні фонди НАН України як джерело вивчення розвитку археології в АН УРСР 1944–1959 рр. / О.Ю. Кондратенко // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. – 2006. – № 4. – С. 62–70.
Кондратенко О.Ю. Особовий фонд члена-кореспондента АН УРСР С.В. Юшкова: історія формування та документальний склад / О.Ю. Кондратенко // Наук. пр. Нац. б-ки України ім. В.І. Вернадського. – К., 2006. – Вип. 16. – С. 299–306.
Кондратенко О.Ю. Розвиток археології в Академії наук УРСР (друга половина 40-х та у 50-х рр. ХХ ст.) (за матеріалами архівів наукових установ) / О.Ю. Кондратенко // Історія науки на межі тисячоліть / Комісія з історії науки і техніки НТШ. – К., 2006. – С. 92–96.
Кондратенко О.Ю. Документальні архівні фонди НАН України як джерело вивчення основних напрямків історичних досліджень в АН УРСР (1944–1956 рр.) / О.Ю. Кондратенко // Студії з арх. справи та документознавства. – К., 2007. – Т. 15 – С. 37–44.
Кондратенко О.Ю. Документальні архівні фонди НАН України як джерело вивчення основних напрямків наукових досліджень в Інституті історії АН УРСР (1944–1956 рр.) / О.Ю. Кондратенко // Рукописна та книжкова спадщина України. – К., 2007. – Вип. 11. – С. 99–109.
Кондратенко О.Ю. Історичні установи АН УРСР у 1944–1956 рр.: структура, кадрове та фінансове забезпечення / О.Ю. Кондратенко // Укр. іст. зб. / Ін-т історії України НАН України. – К., 2007. – Вип. 10. – С. 177–188.
Список видань і наукових праць співробітників АН УРСР (1941–1945) / [Кондратенко О.Ю., Яременко Л.М., Варава Т.В. та ін.] // Історія Національної академії наук України (1941–1945): Ч. 1. Документи і матеріали / НАН України. Нац. б-ка України ім. В.І. Вернадського. – К., 2007. – С. 626–696. (Особистий внесок – виявлено, відібрано і перевірено de visu понад 800 видань).
Примітки / [Кондратенко О.Ю., Березовський О.М., Вербіцька О.І. та ін.] // Історія Національної академії наук України (1941–1945): Ч. 2. Додатки / НАН України. Нац. б-ка України ім. В.І. Вернадського. – К., 2007. – С. 346–470. (Особистий внесок – написано 13 приміток).
Тези конференцій
Кондратенко О.Ю. Академія наук УРСР 1944–1956 рр. (історіографічний огляд) / О.Ю. Кондратенко // Дев’ята конференція молодих істориків освіти, науки і техніки України: Матеріали конф. 23 квіт. 2004 р., м. Київ. – К., 2004. – С. 48–56.
Кондратенко О.Ю. Документи наукового архіву Інституту археології НАН України як джерело вивчення розвитку історичних досліджень в АН УРСР у 1944–1959 рр. / О.Ю. Кондратенко // Документознавство. Бібліотекознавство. Інформаційна діяльність: проблеми науки, освіти, практики. Матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. Київ, 17–18 травня 2005 р. – К., 2005. – Ч. 1. – С. 224–225.
Кондратенко О.Ю. Серафим Володимирович Юшков: життєвий і творчий шлях / О.Ю. Кондратенко // Шевченківська весна: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. студентів, аспірантів та молодих вчених, присвяч. 60-річчю Великої Перемоги. – Вип. ІІІ: У 2-х ч. – Ч. 1. Гуманітарні науки. – К., 2005. – С. 80–84.
Кондратенко О.Ю. Архівний фонд особового походження члена-кореспондента НАН України В.І. Клокова. Історія формування та документальний склад / О.Ю. Кондратенко // Шевченківська весна. Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. студентів, аспірантів та молодих вчених, присвяч. 15-й річниці незалежності України. – Вип. IV: У 3-х ч. – Ч. 3. Історія. – К., 2006. – Вип. 4. – С. 273–276.
Кондратенко О.Ю. Археографічна діяльність Комісії по історії Великої Вітчизняної війни на Україні АН УРСР у 1945–1950 рр. / О.Ю. Кондратенко // Документознавство. Бібліотекознавство. Інформаційна діяльність: проблеми науки, освіти, практики. Матеріали ІV Міжнар. наук.-прак. конф. Київ, 21–23 трав. 2007 р. – К., 2007. – С. 234–236.
Анотація
КондратенкоО.Ю. Архівніфонди НАН Українияк джерело звивчення розвиткуакадемічноїісторичноїнауки (1944–1956). –Рукопис.
Дисертаціяна здобуттянауковогоступеня кандидатаісторичнихнаук за спеціальністю07.00.06 – історіографія, джерелознавствота спеціальніісторичнідисципліни.– Українськийнауково-досліднийінститут архівноїсправи тадокументознавства.– Київ, 2008.
Дисертаціяприсвяченааналізу науковоїта архівноїспадщини історичнихустанов АН УРСРта висвітленнюза архівнимидокументамирозвитку академічноїісторичноїнауки у 1944–1956 рр.Внаслідоквизначеннязначної джерельноїбази та окресленнякола архівнихдокументівісторичнихустанов АН УРСРвстановлено, що у перші повоєнніроки відбулосьзгортаннядослідженьз історії Українияк самостійногонауковогонапряму.
Незважаючина ідеологічнийтиск партійно-радянськихорганів, слабкуматеріально-технічнубазу, а такожнедостатнєфінансове ікадрове забезпеченняакадемічнихісторичнихустанов, їхнауковий доробокбув значним.Завдяки проведеномуаналізу архівнихдокументівнауково-організаційногохарактеруз’ясовано, щоколективамипрофільнихустанов булопідготовленоблизько 2 тис.наукових працьзагальнимобсягом 3,3 тис.друк. арк. Певнакількістьнаукових праць, створених уповоєннийперіод, не втратиласвоєї актуальностій сьогодні.
Ключовіслова: історичніджерела, архівніфонди, документи, академічнаісторичнанаука, історичніустанови, історичнідослідження, наукова діяльність.
Аннотация
КондратенкоО.Ю. Архивныефонды НАНУкраины какисточник изученияразвитияакадемическойисторическойнауки (1944–1956). –Рукопись.
Диссертацияна соисканиеученой степеникандидатаисторическихнаук по специальности07.00.06 – историография, источниковедениеи специальныеисторическиедисциплины.– Украинскийнаучно-исследовательскийинститут архивногодела и документоведения.– Киев, 2008.
Диссертацияпосвященаанализу научногои архивногонаследия историческихучрежденийАН УССР, а такжеосвещению сее помощьюразвитияакадемическойисторическойнауки в 1944–1956 гг.
Проведенныйсравнительныйанализ массиваархивных документовдал возможностьопределитьэтапы и формыорганизационнойструктурыакадемическихисторическихучреждений.Установлено, что одним изнегативныхфакторов впослевоенномразвитииакадемическойисторическойнауки быловозобновлениеидеологическогодавления состороны высшихпартийныхорганов с цельюее подчиненияинтересамгосударстваи превращенияво вспомогательныйинструментдля формированиякоммунистическойидеологии. Витоге это привелок необоснованнымобвинениямучёных-историковв украинскомбуржуазномнационализме, а также определилонаучную концепциюизучения историиУкраины надальнейшийпериод.
Архивныедокументы даливозможностьвыяснить, чтоодной из главныхпричин замедлениятемпов развитияакадемическойисторическойнауки в первыепослевоенныегоды была проблемафинансовогои кадровогообеспеченияучрежденийисторическойотрасли, котороев сравнениис учреждениямиестественнонаучногоили техническогопрофиля былона порядокниже. Лишь вначале 1950-х годовэта ситуациязначительноулучшилась, что в итогедало возможностьрасширитьструктуруисторическойотрасли АНУССР, а вместес тем и масштабынаучно-исследовательскойработы профильныхучреждений.
В результатепроведенногоанализанаучно-организационныхи научно-исследовательскихдокументовопределеныосновные направлениянаучной работыисторическихучреждений.Установлено, что в послевоенныйпериод изтематическихпланов историческихучрежденийбыли исключенытемы об отдельномизучении историиУкраины, которыебыли актуальныв период Второймировой войны.Начиная с 1947 г.исследованияпо историиУкраины проводилисьисключительнов контекстеистории СССРна основемарксистско-ленинскойметодологииисторическойнауки. Одно изглавных меств научно-исследовательскойработе историческихучрежденийзанимали темыпо изучениюобщего происхождениятрех братскихславянскихнародов, историиполитическихдвижений, образованияСССР, проблемывоссоединенияукраинскогои русскогонародов какзакономерногоисторическогоявления, а такжеисключительноважной ролиОктябрьскойреволюции вистории Украины.Значительноеколичествонаучных работсоздавалосьукраинскимиисторикамипо заказуКоммунистическойпартии.
Источниковедческоеизучение архивногои научногонаследияакадемическихисторическихучрежденийдает основаниеутверждать, что, несмотряна кадровыеи финансовыепроблемы, объем научнойпродукцииисторическихучрежденийАН УССР за этотпериод былзначительными составлялоколо 2 тыс.научныхтрудов общимобъемом 3,3 тыс.печатных листов.Несмотряна усиленноеидеологическоевлияние партийныхорганов наисторическуюнауку, ученыесмогли подготовитьзначительноеколичествотрудов, которыене потерялисвоего значенияи в наше время.
Ключевыеслова:историческиеисточники, архивные фонды, документы, академическаяисторическаянаука, историческиеучреждения, историческиеисследования, научная деятельность.
Annotation
Kondratenko O.Yu. Archival fonds of the Nationalacademy of science of Ukraine as a source of learning of developmentof academic historical science (1944–1956). – Manuscript.
Dissertation for the degree of candidate in history inthe field 07.00.06 – Historiography, Source history and specialhistorical disciplines. – Ukrainian Scientific ResearchInstitute for Archives and Records Studies. – Kyiv, 2008.
The dissertation is devoted to the analyses ofscientific and archival heritage of historical institution of Academyof sciences of URSU and lightening on the development of academichistorical science in 1944–1956 after the documents.
Thanks to the analysis of a greatdeal of archival documents of historical institutions of Academy ofsciences of URSU of postwar period, the formation organizationalstructure of academic historical institutions were determined.Despite the ideological divssure of party and government bodies, aweak material and technical base, insufficient finance and staffsecuring of historical science of the postwar period, its scientificcontribution was great. Historical institutions of the Academy ofsciences of URSU of that period divpared nearly 2000 scientificworks. Manu of these works made at postwar period are actualtoday.
Key words: historical sources, archival fond,documents, academic historical science, historical institutions,scientific activate.