Зміст
1. Системикомп’ютерно-програмних технологій
2. Комп’ютернезабезпечення систем технологій
3. Цифровітехнології (приклад)
4.Еколого-орієнтовні робочі процеси технології (приклад)
5. Міжнародністандарти при використанні сучасних технологій
Список використаних джерел
1. Системи комп’ютерно-програмних технологій
Одна із сучасних тенденцій розвитку ITполягає у створенні спеціалізованих інструментальних засобів, орієнтованих напевний клас задач, які можуть бути інтегровані в загальну структуру ІС. Утакому разі розв'язання (проектування) задачі (комплексу задач) за допомогоюспеціалізованого інструментального засобу значно спрощується. У крайньому разіпроектування і реалізація можуть бути виконані кваліфікованим користувачем.Проектувальник ІС повинен при цьому забезпечити інформаційне погодження розв'язуваноїзадачі з усією ІС.
До інструментальних засобів належать табличні процесори, які ще називаютьелектронними таблицями.
Практично в усіх ІС користувачі мають справу з обробленням табличноїінформації. ІС, побудовані на основі ПЕОМ, використовуються в основному дляавтоматизації діяльності установ, де оброблення різних таблиць відіграє важливуроль. У зв'язку з цим для ПЕОМ був розроблений клас програмних засобів, спеціальнопризначених для оброблення таблиць.
Характерними для задач із табличними розрахунками є наявність простихформул і великий обсяг вихідних даних. ЕТ створюється табличним процесором у пам'ятікомп'ютера у процесі діалогу користувача з комп'ютером. Для контролю він можевідображати на екрані дисплея будь-яку частину таблиці.
Електронна таблиця є дуже ефективним засобом проведення чисельногомоделювання ситуації або об'єкта, для опису яких не можна створити математичнумодель. Змінюючи у всіляких поєднаннях значення вихідних параметрів, можнаспостерігати за змінами розрахункових параметрів й аналізувати одержуванірезультати [1, с. 87].
Концепція ЕТ вперше була реалізована в 1979 р. у системі VisiCalc (від англ.Visible Calculator — видимийкалькулятор), розробленій фірмою Software Arts для комп'ютерів Apple II.
У 1981 p. з появою комп'ютерів IBM PC фірма Microsoft,розробник MS DOS, випустила свою першуприкладну програму Multiplan, яка стала прототипом ЕТ нового покоління.
У 1983 p. фірма LotusDevelopment Corporation випустила пакетLotus 1-2-3,а фірма Microsoft у 1985 p. запропонувалапакет Excel, призначений для комп'ютерів Macintosh. Ці пакети, що є табличними процесорами другогопокоління, були реалізовані в кількох мільйонах примірників.
Третє покоління табличних процесорів уже реалізовувалось як інтегрованіпакети (Integrated Business Products).
Ідея побудови інтегрованих пакетів полягає в об'єднанні в єдиномупродукті кращих досягнень у сфері текстових редакторів, табличних процесорів і СУБД.Виділяють три напрями у побудові інтегрованих засобів. Перший пов'язаний зрозробленнями фірм: Lotus Development — пакети Symphony та Fazz; Computer Associates — пакет Executive;
Microsoft— пакет Excel; другий — із роботами фірми Ashon Tate, розробником пакета Framwork,який характеризується розвинутими засобами ведення БД.
Представники третього напряму — фірми, що не мають власних табличнихпроцесорів. Приклад інтегрованого програмного засобу — SammaPlus III фірми SammaCorporation.
Для роботи з таблицями значень використовують Excel.
Ехсеl — система електронних таблиць, або табличнийпроцесор, що використовується для проведення складних розрахунків, побудовидіаграм, створення макросів та ін.
Для завантаження Excel в ОС Windowsнеобхідно активізувати кнопку Пуск, задати команди Программы, Microsoft Excel,або клацнути мишею на кнопці Microsoft Excel панелі Microsoft Office.В результаті на екрані дисплея з'являється вікно Excel.
Файли Excel називаються робочими книгами. Книга можескладатися з одного або кількох робочих листків. Перехід від одного до іншогоздійснюється при активізації ярликів 6. Сама таблиця складається із стовпців ірядків, схрещення яких утворюють комірку. Кожна комірка має власну адресу —ім'я стовпця та номер рядка. Стовпці мають назву від А, В,..., АА, АВ,..., IV,рядки — номери від 1 до 65 536.
Для введення даних у комірку необхідно її активізувати, клацнувши на ніймишею або підвівши курсор за допомогою клавіши керування ним. Далі заносятьдані й натискують на клавішу Enter.
Excel— це пакет прикладних програм, орієнтований на оброблення даних, поданих утабличній формі. Саме тому його часто називають табличним процесором, абоелектронною таблицею.
Електронна таблиця — робочий аркуш. Основою будь-якого табличногопроцесора є ЕТ, яка розміщується в пам'яті ПК після його завантаження.Стандартна таблиця Excel має 65 536 рядків і 256 стовпців. Рядки таблиціідентифікуються числами від 1 до 65 536, а стовпці — літерами латинськогоалфавіту від А до Z, від АА до AZ, відВА до BZ і від ІА до IV [6, с. 155].
Під час роботи зі звичайним монітором (25 рядків по 80 символів) на йогоекрані розміщується приблизно 11 стовпців і 22 рядки ЕТ. Тому екран відіграєроль вікна, в якому відображається тільки частина ЕТ розміром 11 х 22.Переміщуючи вікно, можна переглядати необхідні частини таблиці і таблицю вцілому.
Кожна комірка таблиці має свою адресу, або ім'я. Наприклад, адреса В14вказує на розміщення комірки в стовпці В і рядку 14 таблиці. Комірка таблиці, вякій перебуває курсор, називається активною, тільки до неї можна вводитипотрібну інформацію (число, текст або формулу).
В Excel свою адресу мають не тільки окремі комірки таблиці,а й діапазони комірок, що включають частину стовпця, частину рядка або блоксусідніх комірок. Наприклад, діапазон A3:F3 — цечастина рядка 3, що містить 6 комірок; D8:D11 — частина колонки D, що містить 4 комірки; С1: Е11 — блок комірок,заданий адресами лівої верхньої та правої нижньої комірок, який містить 33комірки.
Стандартна ширина стовпця, що призначається системою автоматично,дорівнює 9 позиціям (символам). Вона може змінюватися користувачем у межах від1 до 32 767 символів.
Ширина стовпця не впливає на розрядність даних, які зберігаються воперативній пам'яті комп'ютера, а значить, і на точність обчислень. Однак вонавпливає на кількість розрядів, що відображаються на екрані. При незбігурозрядності даних із шириною стовпця їх відображення на екрані може бутизрізаним.
В Excelреалізовано тривимірну систему оброблення табличних даних. Кількість сторінок,що входить до складу книги, обмежується ємністю оперативної пам'яті. Аркушіможна «виривати» і «вставляти». Автоматично початковаробоча книга складається з 3 аркушів з іменами «Лист1», «Лист2»,«Лист3». Їх «перегортають» за допомогою однойменних кнопок-ярликів,розміщених у нижній частині екрана. Надалі всі системні імена аркушів доцільнопоміняти на більш інформативні для користувача імена [3, с. 221].
Стосовно першого аркуша цю процедуру виконують так: вибирають ярлик «Листі»,який подвійним клацанням мишею виділяють темним фоном; в ярлик вводять нове ім'я(наприклад, «Дані про витрати») і натискують клавішу .
Розмір ЕТ можна збільшити до розмірів вікна, клацнувши мишею на кнопціменю Вид (команда Во весь екран).
Смуги прокручування забезпечують переміщення робочого аркуша по вертикаліта горизонталі за допомогою спеціальних бігунків і миші. По вертикалі поточнийаркуш можна зміщати вгору (вниз) на один рядок, на кілька рядків або на одинекран, а по горизонталі — ліворуч (праворуч) на один або кілька стовпців.
Крім того, в системі передбачено перехід до сусіднього аркуша, а також допершого або останнього аркуша робочої книги. Переміщуватися по аркушах можна,послуговуючись спеціальними кнопками, розміщеними зліва від горизонтальноїсмуги прокручування. Ці дії виконуються також за допомогою клавіатурикерування.
У рядку стану відображається багато корисної інформації, наприклад хідвиконання операцій копіювання і збереження, стан окремих клавіш керування (, , ), результатиавтообчислень (кількість вибраних комірок, сума їх вмісту, середнє, максимальнечи мінімальне значення). Певний результат виводять за допомогою спеціальногоконтекстного меню. Табличний процесор оперує з такими об'єктами, як робочі книгиі аркуші, комірки, діапазони комірок, стовпці та рядки. Робота з будь-яким об'єктомзавжди починається з його виділення. При цьому задається місцеположення даних,які стають доступними для введення, виведення й оброблення./>2. Комп’ютерне забезпечення системтехнологій
Будь-який комп'ютер працює під керуванням програм, тобто всі дії, які вінвиконує, — це дія елементарних команд, які становлять ту чи іншу програму. Вцьому полягає програмний принцип роботи комп'ютерів. Програми можуть бутидосить складними, кількість команд у них необмежена, а змістовне наповненнявідповідає конкретній проблемній області. Після виконання чергової програми вцентральні пристрої комп'ютера завантажується наступна і так далі. Навіть якщожодна програма (з погляду користувача) не виконується, то керування комп'ютерому режимі чекання виконує операційна система, яка також є програмою. Можнавизначити, що програма для комп'ютера — це послідовність машинних команд, якапризначена для вирішення конкретного завдання. Сучасні програми дляперсональних комп'ютерів, зазвичай, мають зрозумілий інтерфейс, гарний дизайн,детальну супровідну документацію та онлайнову (через мережу Internet) підтримку. Всю сукупність програм для комп'ютерівназивають програмним забезпеченням [4, с. 105].
Програмне забезпечення ПК поділяють на такі основні групи: системніпрограми; інструментальні системи; прикладні системи.
Системні програми. Це сукупність програм, яка забезпечує працездатністьПК, керує апаратними та програмними засобами комп'ютера та забезпечує ефективнефункціонування як окремих складових, так і в цілому комп'ютера. Основною середсистемних програм є операційна система.
Операційна система — цекомплекс програм, який виконує такі основні завдання: перевірку роботоздатностікомп'ютера та завантаження основної частки операційної системи в оперативну пам'ять;керування роботою апаратних засобів і забезпечення потрібними ресурсамипрограм, які запускаються і виконуються на комп'ютері; підтримка інтерфейсукористувача під час його роботи на комп'ютері; ведення прийнятої моделіорганізації даних (наприклад ієрархічної). Основна за функціональнимпризначенням частка операційної системи (ядро) постійно перебуває в оперативнійпам'яті. Операційна система створює в пам'яті комп'ютера автономне середовище,яке не пов'язане з жодною мовою програмування, і в ньому, незалежно відапаратних можливостей комп'ютера, може виконуватись будь-яка програма, створенапід це середовище. Це означає, що програми створюють для конкретної операційноїсистеми, або забезпечують можливість їх конвертації.
Сервісні програми (або утиліти) призначені для виконання дій зобслуговування. Деякі утиліти не входять до складу операційної системи, однаквони доповнюють та розширюють функціональність операційної системи, інші — поставляютьсяразом з нею. Це програми, які виконують, наприклад, такі дії: розмітку дисків;тестування та оптимізацію роботи з пристроями; очищення дисків; захистінформації у комп'ютерах, залучених до мережі, та інші [2, с. 55].
Найпоширенішими на персональних комп'ютерах є операційні системи родини Windows (95,98, NT4, Millenium, 2000, ХР), Unix (Linux), OS/2, BeOS та інші.
Мережеві операційні системи (ОС). Процес взаємодії, тобто передачі даних між комп'ютерами у мережі, здійснюєтьсяна основі моделі взаємодії відкритих систем (Open System Interconnection, OSI). Мережеві ОС маютьзасоби керування локальними ресурсами комп'ютера, виконують функції локальнихОС: функції розподілу оперативної пам'яті між процесами, планування та диспетчеризаціїпроцесів, управління процесорами в мультипроцесорних машинах, управлінняпериферійними пристроями та інші функції. З іншого боку, мережева ОС здатнанадавати власні ресурси та певні послуги для загального користування, тобто маєсерверну частину (сервер). До функцій серверу можна віднести, наприклад,блокування файлів і записів, які необхідні для сумісного використання, веденнядовідника імен мережевих ресурсів, обробку запитів віддаленого доступу довласної файлової системи і бази даних, управління чергами запитів віддаленихкористувачів до своїх периферійних пристроїв. Також мережева ОС має клієнтськучастину, або редиректор, яка забезпечує доступ до віддалених ресурсів і послугдля їх використання. Ця частина виконує розпізнавання та перенаправлення вмережу запитів до віддалених ресурсів від додатків та користувачів. Клієнтськачастина приймає відповіді від серверів. Залежно від завдань, що їх вирішують задопомогою мережевого комп'ютера, на нього встановлюють певний набір модулівмережевої ОС.
Комп'ютер-сервер забезпечує спільний доступ до своїх ресурсів, обслуговуєпевний мережевий сервіс. Отримуючи запити від клієнтів, сервер обробляє їх танадсилає назад відповіді. На практиці окремі клієнти можуть виконувати деякісерверні функції, наприклад, надавати спільний доступ до своїх дисковихресурсів. Однак повноцінні серверні функції клієнт ніколи не виконує. Комп'ютер-серверможе виконувати клієнтські функції, тобто на цьому комп'ютері можутьвиконуватися локальні додатки, як на звичайному персональному комп'ютері згенерацією запитів до мережевих ресурсів. У цьому випадку можлива змішана схемавзаємовідносин «клієнт—сервер». Залежно від розподілу функцій між комп'ютерамив мережі розрізняють однорангові мережеві ОС та мережеві ОС з виділенимсервером [5, с. 180].
Однорангові мережеві ОС використовують для побудови мереж, в яких коженкомп'ютер може виконувати як функції клієнта, так і функції сервера. Дооднорангових ОС можна віднести майже всі сучасні локальні ОС. У них, якправило, реалізовано базові мережеві функції для забезпечення взаємодії комп'ютерів.Основною серед цих функцій є забезпечення доступу до дискових пристроїв,принтерів та інших локальних пристроїв робочих станцій.
У складних мережах один або кілька комп'ютерів виділяють для виконаннямережевих функцій. Такі мережі називають мережами з виділеним сервером, а ОС,які на них встановлюють, — операційними системами з виділеним сервером. На комп'ютери-серверивстановлюють спеціальні-серверні варіанти мережевих ОС. Такі ОС мають потужнімережеві можливості. Їх роботу оптимізовано для виконання цих функцій. Усерверах часто немає клієнтської частини, хоча в ОС Windows2000 та ХР клієнтська частина є. Класичними прикладами мережних ОС з виділенимсервером є Windows NT і Novell Net Ware.
Інструментальні системи. Доінструментальних програм належать програмні засоби, які призначені для розробкинового програмного забезпечення. Це складний процес, кінцевий результат якого —отримання машинного коду розроблюваних програм. Машинний код отримують урезультаті трансляції і компіляції вихідного коду, який розроблює програміст набудь-якій мові програмування.
Термін «мова програмування» означає програмний засіб, здопомогою якого метод рішення будь-якої задачі (алгоритм) перекладається насукупність машинних команд.
Формально під мовою програмування ми розуміємо множину формальних правилзапису алгоритмів на цій мові, а також програмний засіб — транслятор,компілятор, бібліотеку функцій та допоміжні модулі, які формують середовище мовипрограмування. Існує багато різних мов програмування, які поділяють за рівнемабстракції конструкцій на мови низького рівня (машинна мова ПК, асемблер), мовивисокого рівня (наприклад Visual BASIC, Pascal, Visual С, XML та інші) [3, с. 222].
Інструментальні системи відрізняються від мов програмування більшоюкількістю компонентів, які формують розвинене середовище розробки програм. Досистеми входять текстовий редактор, компонувальник, виконавча система,бібліотека стандартних програм, відлагоджувач програм, засоби автоматизаціїпрограмування (дизайнери, майстри), система допомоги. Прикладами таких систем єC++, Delphi, Visual BASIC, Visual FoxPro, Interbase, Jawa та інші.
Сам процес програмування є творчим процесом, бо кожен фрагмент програмиможна виконати різними способами, а з урахуванням складності сучаснихпрограмних проектів і різноманітності прийомів якість програм залежить лише відмайстерності програміста.
Прикладні системи. Такіпрограми призначені для розв'язання на комп'ютері завдання чи класу завдань вінтересах користувача. Якщо системні програми та інструментальні системи, такби мовити, працюють для комп'ютера та його програмного забезпечення, топрикладні системи дають змогу розв'язувати свої професійні завдання навітькористувачеві комп'ютера, який не вміє програмувати. Це ті системи, задля якихі експлуатується більша частина комп'ютерів. Поряд із терміном «прикладнісистеми» використовують термін «пакети прикладних програм». Їхумовно можна поділити на групи: методо-орієнтовані; проблемно-орієнтовані;загального призначення.
Методо-орієнтовані пакети слугують для реалізації певних методів розв'язаннязавдань, наприклад, оброблення статистичних даних, розв'язання оптимізаційнихзадач, використання певних методів планування тощо [6, с. 157].
Проблемно-орієнтовані пакети призначені для автоматизації конкретнихвидів діяльності, наприклад, бухгалтерського обліку, маркетингу, менеджменту,навчання, інформаційного забезпечення у галузях діяльності фахівців тощо.
Пакети загального призначення використовують для оброблення інформації врізних сферах діяльності. До таких пакетів належать текстові редактори,електронні таблиці (ЕТ), пакети ділової графіки, інформаційно-пошукові системи,щоденники, пакети електронної пошти, броузери Internetта інші.
У літературі щодо багатьох програм часто використовують термін «додаток».Він походить від англійського application. Під цим терміном розуміють все програмнезабезпечення, крім операційної системи. Тобто це і інструментальні системи, іприкладні, які працюють під керуванням операційної системи Windows./> 3. Цифровітехнології (приклад)
Компанія Light пропонує повний спектр додрукарськогополіграфічного устаткування: професійні сканери, фотонасвітлювачі (Ctf),системи прямого експонування на офсетну пластину (Ctp), а також системукерування додрукарськими процесами (workflow). Сканери представлені такимимоделями: Cezanne Elite — настільний планшетний сканер з технологією X-Y Zoom зможливістю сканувати оригінали розміром 329x530 мм і максимальною роздільністю5300 dpi; барабанний сканер SG-8060P Mark II; сканер надвеликого формату GenaScanA0, який дає змогу сканувати оригінали розміром 1220x914 мм із максимальноюроздільністю 600 dpi.
Фотонасвітлювачі представлені моделями Katana 5040 і 5055 із планшетноюпобудовою механізму експонування. Обидва пристрої дають змогу експонувати формиз роздільністю до 3000 dpi. Основна різниця між цими моделями полягає вмаксимальному форматі експонування зображення 398 і 575 мм відповідно длякожної моделі. Насвітлювач Tanto 6120 виготовлений за схемою з зовнішнімбарабаном і дає змогу експонувати фотоформи розміром 810x1120 мм ізмаксимальною роздільністю 4000 dpi. Системи прямого експонування форм (Ctp) улінійці Light представлені моделями, які працюють із термальними пластинами, атакож моделями, які працюють із срібломісткими і фотополімерними пластинами — фіолетоватехнологія. Ctp від Dainippon Light PlateRite відомі в цілому світі своєюточністю. Вони надійні і прості в експлуатації. Растрова крапка з чіткимикраями, надійність і простота обробки пластин при денному світлі — основніпереваги термальних CTP. Але не тільки ці особливості роблять термальні CTPрушійною силою багатьох друкарень. Робота друкарського виробництва з максимальноювіддачею і швидкістю — ось, що є найважливішим. Серія PlateRite зі своїмиопціями автоматизації перебуває на передньому краї розробок ринку Ctp. Звичайніфотополімерні пластини характеризуються процесом полімеризації, у ході якогохімічні реакції на пластині викликаються світлом [5, с. 181].
Будь-яке коливання в джерелі чи засвічення в проявлювальному модулі можепризвести до втрати якості через збільшення або зменшення растрової крапки.Теплові пластини працюють по-іншому. Вони реагують тільки на рівеньвипромінювання лазера. Це значить, що лазер або експонує крапку на пластині абоцього не робить. Саме тому теплова технологія дає чіткий край растрової крапки.Якщо Ви хочете мінімізувати інвестиції і, проте, одержати гарну якість виводу,то термальні Ctp і PlateRite від компанії Light буде Вашим оптимальним вибором.До Ctp, які працюють із термальними пластинами належать такі моделі: Моделі PlateRite4100 і 4300 — це моделі початкового рівня, створені спеціально для невеликихдрукарень. PlateRite 4300 — швидкодіюча модель, яка може послідовно виводити до20 пластин на годину при роздільності 2400 крапок на дюйм. PlateRite 4100 —наймолодша модель у лінійці Ctp пристроїв Light, але наділена такими жможливостями щодо якості, що і PlateRite 4300 при швидкості виводу 10 пластинна годину. Обидва пристрої підтримують розмір пластини від 830x660 мм до 324x370мм. PlateRite 4100 і 4300 — це гнучке і надійне рішення для експонуванняширокого діапазону розмірів пластин. Старші моделі PlateRite 8100, 8000II і 8600продовжують лінійку Ctp-пристроїв від Light. Ці моделі можуть працювати зформатом пластин від 450x370 мм до 1160x940 мм.
Наймолодша модель 8100 забезпечує продуктивність 8 пластин на годину прироздільності 2400 dpi. Модель 8000II виводить 13 пластин на годину, а модель 8600забезпечує вивід 20 пластин на годину при роздільності 2400 dpi. Модель PlateRite8800 — це Ctp-пристрій нового покоління експонувальних систем. Він дає змогудосягти виняткової точності і вражаючої продуктивності. Модель PlateRite 8800дає змогу експонувати пластини формату від 450x370 мм до 1160x940 мм. У PlateRite8800 установлена 512-ти канальна експонувальна голівка чергового покоління,виконана за технологією GLV (Grating Light Value). Цедає змогу експонувати пластину надзвичайно широкою смугою за один обертциліндра. Завдяки 512-канальній експонувальній голівці PlateRite 8800 можевиводити до 30 пластин на годину при роздільності 2400 dpi, демонструючи в тойже час вражаючу якість. Засоби автоматизації допомагають досягти цієї піковоїпродуктивності. Серія PlateRite Ultima — це великоформатні Ctp-пристрої. Ultimaпрацюють із пластинами від 4-х- до 32-х сторінкових. Особливістю PlateRite Ultimaє можливість паралельного виводу меншого формату пластин незалежно одна відодної. Формат виведених пластин від 650x550 мм до 2382x1276 мм робить Ultimaсправді мультиформатними пристроями. Мультиформатний автозавантажник вміщує 75пластин великого формату в кожну з 4-х касет, або 150 8-ми сторінкових пластин [2,с. 58].
Таким чином, ємність автозавантажника складає максимум 600 пластин.Продуктивність найстаршої моделі PlateRite Ultima 32000Z при виводі 8-мисторінкової пластини з роздільністю 2400 dpi складає 46 пластин на годину! Такупродуктивність експонування забезпечує 512-ти канальна експонувальна голівка,виготовлена за GLV-технологією. Усі термальні Ctp PlateRite поєднує багатозагальних конструктивних особливостей, спрямованих на підвищення надійності,зниження витрат на обслуговування і досягнення максимальної автоматизації технологічногопроцесу. Конструктивні особливості: Конструкція з зовнішнім барабаном. PlateRiteпобудовані за схемою з зовнішнім барабаном. Експонувальна голівкарозташовується близько до поверхні пластини, закріпленої на зовнішньомубарабані, що дає змогу досягти максимальної віддачі теплової енергії і,відповідно, домогтися високої якості експонування пластини. Легкістьобслуговування голівки — ще одна перевага цієї конструкції. Якщо б лазернідіоди вийшли з ладу, то їх можна швидко замінити.
Система затиску пластин. У PlateRite реалізована удосконалена автоматичнасистема затиску пластин. Потужна вакуумна система працює в комбінації збезпечними захватами передньої і задньої крайок пластини, забезпечуючи високунадійність. Це гарантує жорстке притискання пластини до барабана і, відповідно,високу якість експонування. Система автобалансування барабана. Застосуваннясистеми автобалансування барабана в Ctp PlateRite дає змогу уникнути ручнихрегулювань балансування барабана при переході з одного розміру пластин на іншийчи з однієї товщини пластини на іншу, підвищити термін служби механіки,домогтися високої якості експонування і скоротити час на налаштовування Ctp підінший розмір пластин. Усе, що треба зробити, це вибрати розмір пластини напульті і система автобалансування автоматично оптимізує параметри експонування [4,с. 106].
Компенсація індивідуальних розходжень лазерних діодів. У термальних Ctp-системахвикористовується багатоканальна лазерна записуюча голівка і кожен лазерний діодмає свою погрішність. Для компенсації цих розходжень, які збільшуються згодом уCtp PlateRite, передбачена компенсація індивідуальних розходжень лазернихдіодів. Автоматична система пробивання штифтових отворів. Вбудована автоматичнасистема пробивання штифтових отворів, встановлена на Ctp PlateRite, дає змогудомогтися ідеального суміщення при друці. Штифтові отвори пробиваютьсябезпосередньо перед встановленням пластини на барабан. Цей метод дає великуточність суміщення в порівнянні з ручним пробиванням, усуває можливість помилкиоператора і дає змогу скоротити час підготовки до друку. Підтримуються такітипи штифтових отворів: Heidelberg, Komori, Bacher, Protocol, Stoesser, Grapho Metronic,Light та ін. Засоби автоматизації. Усі Ctp PlateRite можуть комплектуватисяавтозавантажниками пластин з автоматичним видаленням прокладкового паперу.Автоматичні завантажники дають змогу завантажувати в експонувальний пристрійрізний розмір пластин із декількох касет без втручання оператора, що дає змогускоротити час і усуває ризик пошкодження емульсії пластини. Усі Ctp PlateRiteтак само можуть бути під’єднані до on-line проявлення пластин. «Фіолетові»Ctp компанії Light представлені моделями PlateRite Micra і 2055.
Обидві моделі мають планшетну схему побудови. Модель PlateRite Micra можевиводити пластини формату від 250x330 до 516x580 мм зі швидкістю 23 пластини нагодину при роздільності 2400 dpi. Модель PlateRite 2055 виводить пластиниформату від 280x450 до 635 x 760 мм зі швидкістю 20 пластин на годину і роздільністю2400 dpi. Обидві моделі можуть бути оснащені вбудованою системою пробиванняштифтових отворів, автоматичним завантажником пластин і проявлювальнимпроцесором, який під’єднується в лінію. Використовувати повною мірою всіпереваги Ctp-технологій неможливо без повноцінного програмного робочогосередовища (workflow). Компанія Light пропонує повноцінне рішення для керуваннятехнологічним процесом — TrueFlow. TrueFlow — система, яка включає підтримку cip3 і 4, спуск шпальт, трепінг, прободрук, і багато іншого. Для одержання особливоїякості друку компанія Light пропонує гібридний метод растрування Spekta, якийпоєднує звичайний АМ-растр із ЧМ-растром (або стохастичним). Цей метод даєзмогу уникнути появи муару, переривчастих тонких ліній, досягти якості ідеталізації при друці, порівнянному з друком 300 lpi, зате без складностей утехнологічному процесі, властивих друкові при настільки високих лініатурах [1, с.90].
Успіх Ctp-технологій Light протягом декількох останніх років викликавчимало OEM-угод із багатьма провідними виробниками устаткування. Як результат —технології Light пропонуються під іменами багатьох інших відомих фірм. Гнучка OEM-політиказа останні роки вивела Light на провідні позиції у світі з виробництва 4- і 8-мисторінкових Ctp. Експозиція Light на DRUPA 2004 — наочне підтвердження успіхуфірми в широкому діапазоні технологічних рішень і гнучкої цінової політики./>4. Еколого-орієнтовні робочі процеситехнології (приклад)
Напрями еколого-направлених технологій заключається в винайденіпроцесів утилізації виробничих відходів.
Скорочення відходів:
Уникати непотрібного упаковування. Багато предметів упаковується тількидля того, щоб привернути увагу споживача.
Віддавати перевагу продуктам багаторазового використання.
Віддавати перевагу мінімальному упаковуванню — набувати товари з більшлегким упаковуванням і товари, що продаються великими об'ємами.
Віддавати перевагу упаковкам, що можна удруге використовувати абопереробити. Серед пакувальних матеріалів, використовуваних як вторсировина,алюміній складає 47%, пляшки для газованої води — 17%, сталеві консервні банки —15%, скло — 11% (цифри приведені для США). Ні алюміній, ні пластик в Українізараз майже не переробляються.
Віддавати перевагу упаковкам, з друге перероблених і/або екологічнонешкідливих матеріалів.
Значна кількість компонентів твердих побутових відходів (ТПВ) можуть бутиперероблені в корисні продукти.
Скло звичайно переробляютьшляхом здрібнювання і переплавлення (бажано, щоб вихідне скло було одного кольору).Скляний бій низької якості після здрібнювання використовується в якостінаповнення для будівельних матеріалів. У багатьох містах існують підприємствапо відмиванню і повторному використанню скляного посуду.
Сталеві й алюмінієві банки переплавляютьсяз метою одержання відповідного металу. При цьому виплавка алюмінію з баночокдля прохолодних напоїв вимагає тільки 5% від енергії, необхідної длявиготовлення тієї ж кількості алюмінію з руди.
Паперові відходи різного типу вже багато десятків років застосовуютьпоряд із звичайною целюлозою для виготовлення пульпи — сировини для паперу.
Переробка пластика в цілому дорогий і складний процес. З деяких видівпластика можна одержувати високоякісні пластики тих же властивостей або якбудівельні матеріали. В Україні переробка пластика не робиться [2, с. 61].
Будівельне сміття. Призносі панельних будинків першого періоду індустріального домобудівництва, привиробництві будівельне — монтажних і супровідних робіт може утворитися значнакількість будівельних відходів. Вони уявляють вторинну сировину, використанняякої після переробки на вторинний щебінь і піщано-гравійну масу.
Мінімальна технологія. Компостнікупи — 4 метри у висоту і 6 метрів у ширину. Перевертаються раз у рік. Процескомпостування займає від одного до трьох років в залежності від клімату.Необхідна відносно велика санітарна зона.
Технологія низького рівня. Компостнікупи — 2 метри у висоту і 3...4 у ширину. У перший раз купи перевертаютьсячерез місяць. Наступне перевертання і формування нової купи — через 10… 11місяців. Компостування займає 16. ..18 місяців.
Технологія середнього рівня. Купи перевертаються щодня. Компост готовий через 4...6 місяців.Капітальні і поточні витрати вище.
Технологія високого рівня. Потрібнаспеціальна аерація компосних куп. Компост готовий уже через 2… 10 тижнів.
Сміттєспалювання. Сміттєспалювання— це найбільше складний і «високотехнологічний»варіант обертання з відходами. Спалення вимагає попереднього опрацювання ТПВ (зодержанням т. зв. Палива, витягнутого з відходів). При поділі з ТПВ намагаютьсявилучити крупні домішки, метали (як магнітні, гак і не магнітні) і додатковойого здрібнити. Для того, щоб зменшити шкідливі викиди з відходів, такожвитягують батарейки і акумулятори, пластик, листя. Спалення нероздшеного потокувідходів вважається надзвичайно небезпечним. Таким чином, сміттєспалювання можебути тільки одним із компонентів комплексної програми утилізації.
У світовій і вітчизняній практиці використовують три методи термічногознешкодження й утилізації ТПВ: шарове спалення вихідних — непідготовленихвідходів у топках сміттєспалювальних котлів; шарове або камерне спаленняспеціально підготовлених (збагачених) відходів (звільнених від баластовихскладових, які мають відносно стабільний фракційний склад) у топкахенергетичних котлів або в цементних печах; піроліз відходів з попереднімпідготуванням або без нього. Спалення дозволяє приблизно в 3 рази зменшити масувідходів, усунути деякі неприємні властивості: запах, виділення токсичнихрідин, бактерій, принадність для птиць і гризунів, а також одержати додатковуенергію [1, с. 93].
/>5. Міжнародні стандарти привикористанні сучасних технологій
Міжнародний та регіональний стандарти — стандарти, прийняті відповідно міжнародним тарегіональним органом стандартизації;
Сертифікація (відлатинського certus — вірний і facio —роблю) — це письмове підтвердження третьою стороною відповідності продукції,процесу чи послуги заданим вимогам, що видається на підставі випробувань,атестації виробництва та сертифікації системи якості.
Загально визнаним способом такого підтвердження згідно рекомендацій ISO/IEC єсертифікація відповідності. Термін відповідність (Assurance of conformity) вказує, що цепроцедура, яка дає впевненість, що продукція відповідає заданим вимогам. Цяпроцедура може бути у формі:
декларації (заяви) виробника щодо відповідності (supplier's declaration) чи письмової його гарантії щодо відповідностіпродукції заданим вимогам, яка може бути внесена в каталог, інструкцію-звикористання продукції чи в іншому документі;
сертифікації — письмового підтвердження третьою стороною відповідностіпродукції заданим вимогам.
Сертифікація встановлює основні принципи, критерії та порядок перевіряння(аудитів) і містить настанови з призначення, планування, здійснення тадокументування перевірянь.
Перевіряння якості — цесистематичний та незалежний аналіз, що дає змогу визначити відповідність якостіта її наслідків запланованим заходам. Перевіряння якості застосовують до системякості чи її елементів (процесів, продукції, послуг), а здійснюють йогоаудитори з якості — особи, що мають відповідну освіту, кваліфікацію, особистіякості та несуть відповідальність за перевірювані ділянки.
Системою якості називаютьсукупність організаційної структури, методик, процесів і ресурсів, необхіднихдля здійснення управління якістю.
ISO створена в 1946 році двадцятьма п'ятьманаціональними організаціями зі стандартизації. Україна стала членом ISO післярозпаду СРСР, який був її членом з 1947 року. В основу назви організації (абревіатури)покладено грецьке слово „isos" — рівний.
Основним завданням ISO є стандартизація в усіх галузях, за виняткомелектротехніки та електроніки, які віднесені до компетенції Міжнародноїелектрод технічної комісії (ІЕС). Окрім стандартизації ISOзараз займається питаннями сертифікації продукції [6, с. 160].
Загально визнаним завданням ISO є сприяння розвиткустандартизації ті суміжних видів діяльності в світі з метою забезпеченняміжнародного обміну товарами та послугами, а також розвитку співпраці вінтелектуальній, наукової технічній та економічній галузях діяльності.
Значну діяльність здійснює ISO з стандартизації вгалузях охорони здоров'я медицини, довкілля, інформаційної технології,мікропроцесорної техніки, якої продукції тощо.
Зараз в ISO входить понад 120 країн. Членами ISO єнаціональні організації з стандартизації. Україна представлена Центральниморганом виконавчої влади галузі стандартизації.
Члени-комітети мають правоприймати участь в діяльності будь-якого технічного комітету ISO, голосувати за прийняття стандартів, вибиратисяв керівний органи ISO.
Стандарти ISO переважно містять вимоги безпечностіпродукції, взаємозамінності, сумісності, методів випробувань і не містять вимогдо конкретної продукції, які мають встановлюватися в ТУ та договорах напродукцію.
Перспективними напрямками робіт ISO визнані: налагодженнятісних зв'язків з ринком продукції; зменшення витрат на продукцію за рахунокпідвищення ефективності робіт адміністративних органів, використання людськихресурсів, оптимізації організації робіт, розвитку інформаційних технологій тателекомунікації; ефективне сприяння WTO за допомогоюперетворення ТУ на продукцію в стандарти ISO;заохочення до створення нових стандартів в промисловості та покращення відносинз WTO; турбота за підвищення якості національноїстандартизації в країнах, що розвиваються; сприяння прийняттю розповсюдженихТУ, створених поза ISO, як міжнародних нормативних документів;забезпечення гнучкості планування створення нових стандартів з урахуваннямшвидких змін ринкових умов; вивчення можливостей стандартизації в неурядовихсекторах промисловості (наприклад, військових замовленнях); впровадженняінтеграції в галузі інформаційних технологій.
Список використаних джерел
1. Бутова Р. К. Інформаційні системи впромисловості. — Х.: ХДЕУ, 2004.— 176 с.
2. Вітюк О. В., Гуралюк А. Г., Москалькова Н. М.,Шикова О. М. Основи інформатики. — К.: МАУП, 2005. — 104 с.
3. Гаевский А. Ю. Самоучитель работы на персональномкомпьютере. — К.: А.С.К., 2005. — 415 с.
4. Голіков В. І., Єганов О. Ю., Фатєєв М. В.,Чайка В. Д. Організація інформаційних систем в управлінні. — Миколаїв: УДМТУ, 2004. — 184 с.
5. Дибкова Л. М. Інформатика і комп'ютернатехніка. — К.: Академвидав, 2005. — 416 с.
6. Інформатика. — Х.: Фоліо, 2005. — 320 с.