/>
Сьогодні мибачимо, як зростає інтерес до давньоруської історії, культури, літературизокрема. І це природно. Суспільні зміни в Україні зумовлюють інтерес до витоківнашої національної свідомості, підґрунтя сучасної літератури. Будуючи своюнезалежну державу, ми повинні досконало знати її славне минуле. Тому таквідрадно, що сучасні шкільні програми передбачають ознайомлення учнів звизначними пам’ятками давньої слов’янської літератури.
Твори старої добичитати важко. Передусім заважає мовний бар’єр. Отже, добрим помічником учнямбуде хрестоматія “Давня українська література” за редакцією М.Сулими [2], девони перекладені сучасною українською мовою.
Нині вперше вшколі вивчається шедевр літератури Київської доби “Слово про закон і благодать”Іларіона Київського.
“Слово про закон іблагодать”, за словами М.Грушевського, – “се наш найраніший літературний твір зясними слідами часу і місця, який ми маємо”, “з культурно-історичного поглядусе надзвичайно важний покажчик тих високостей, яких досягли книжники, так бисказати, першої черги, вихованці заведених Володимиром шкіл після офіціальногозапровадження християнства на Русі” [1, 62].
Завданнясловесника – донести до учнів справжню красу, високу ідейність цьогооригінального твору. Пропонуємо один із варіантів методики його вивчення.
“Слово про закон іблагодать” – не перша тема з історії давньої української літератури. Напопередніх уроках учні отримали історичну довідку про Київську державу,ознайомились із “Повістю минулих літ”, “Поученієм” Володимира Мономаха. Нацьому уроці досить відтворити в пам’яті основні історичні відомості про КиївськуРусь. Для цього ставимо запитання:
Коли на територіїСхідної Європи була створена держава Київська Русь? (ІІ пол. ІХ ст.)
– Яким був їїустрій? (Ранньофеодальна держава із землеробською основою виробництва).
– Як вплинуло наекономіку, культуру Київської Русі запровадження християнства в 988 році?(Пожвавився розвиток культури, літератури, торгівлі, ремесел).
– Наведіть факти,що свідчать про високу культуру Київської держави. (Побудовано багато міст,архітектурні шедеври – Софійський собор, Золоті ворота, з’явилися великікнигозбірні та ін.).
– Які літературнітвори Київської доби вам відомі? (“Повість минулих літ”, “Поученіє” ВолодимираМономаха, “Києво-Печерський патерик”, “Сказаніє про Бориса і Гліба” та ін.)
Далі вчительоголошує нову тему: “Слово про закон і благодать” Іларіона Київського яквизначна пам’ятка філософсько-ораторської прози”.
Звернемо увагу нажанр твору – філософсько-ораторська проза. Філософським називають твір, щомістить глибоку ідею, світоглядну концепцію [8, 708], а ораторським – якийпризначений для виголошення перед слухачами [8, 484]. Через посередництво такихтворів знайомили рядових мирян з догмами християнської віри, моральними таетичними правилами.
“Слово про закон іблагодать” – це урочиста проповідь, розрахована на освічених, начитанихслухачів: “Не до невігласів бо пишемо, а до таких, що досхочу наситилисясолодощами книжними” [2, 189].
Хто ж такийІларіон Київський? Це видатний церковно-політичний діяч і письменник ХІстоліття. Ми не знаємо точних дат його життя, але відомо, що діяльністьписьменника пов’язана з Києво-Печерським монастирем. У “Повісті минулих літ”під 1051 роком згадується пресвітер (священник) церкви князя Ярослава МудрогоЛаріон – “муж благ, книжен и постник” [6, 105], якого було обрано в 1051 роцімитрополитом Київським, тобто вперше главою руської християнської церкви ставрусин, а не грек. Іларіон був однодумцем і соратником Ярослава Мудрого в йогоборотьбі за політичну та церковну незалежність від Візантії. Після смерті князя(1055 р.) митрополитом знову став грек. А Іларіон повернувся в Києво-Печерськиймонастир і, можливо, про нього сказано у “Києво-Печерському патерику”, що вінбув “книгам хитр писати и съй по вся дьни и нощи писаше книгы в келии…” [7,200].
Існує науковагіпотеза, за якою Іларіон і Никон Великий, редактор літописного зведення 1073р.,– одна й та ж особа [9, 61].
Відкрив пам’ятникі вперше опублікував його у 1844 році московський учений Горський. Вважають, щопроголошено “Слово…” Іларіона між 1038 і 1050 роками в урочистій обстановці уСофійському соборі в присутності Ярослава Мудрого й знаті. Його можнарозцінювати як державну політичну програму того часу.
Далі переходимо довивчення змісту та ідейно-художніх особливостей твору. Найкраще, на нашу думку,для цього використати розповідь учителя з елементами коментованого читаннятексту та бесіду по ньому.
Основний ідейнийзміст “Слова…” – це уславлення Руської землі, яка після запровадженняхристиянства є рівноправним членом сім’ї європейських християнських народів.Адже батьківщина Іларіона і до 988 року була відома, “не в худорідній бо іневідомій землі володарював той (батько Володимира Святослав – Н.З.), а вРуській, про яку відати і чути на всі чотири кінці землі” [2, 197]. Іхристиянство на Русі було прийнято на добровільних началах, без примусу. Руськадержава незалежна, незалежна в тому числі й від Візантії, що виношувала ідеювселенської церкви і світового панування.
Отже “Слово…”Іларіона – глибоко патріотичний твір, що захищає політичні інтереси Руськоїдержави, її незалежність і церковну рівноправність.
Побудова твору,всі художні засоби спрямовані на розкриття цієї ідеї.
У повномузаголовку пам’ятника вказується на тричленну його композицію:
Про закон, Мойсеємданий,
і благодать таістину, що були Ісусом Христом,
і як закон одійшов,
а благодать іістина всю землю сповнили,
і віра на всінароди поширилась,
і на наш народруський.
І похвала каганунашому Володимиру,
Що ним охрещені мибули.
І молитва до Богаод усієї Землі нашої.
Господи,благослови, Отче!
Тут зустрічаєтьсянезнайоме слово “каган”. У коментарях до хрестоматії М.Сулими сказано, що цетитул верховного правителя у давніх тюркських народів, із VIII-1Х ст.вживався на Русі у значенні “великий князь” [2, 611].
У першій частині“Слова” йдеться про закон і благодать, що протиставляються один одному. Щобзрозуміти ідею твору, треба вияснити, який зміст вкладав Іларіон у ці слова.Письменник вбачає у законі Старий Завіт Біблії, віру, що передувалахристиянству і була замкнута в одному народові. Благодать – християнське віровчення,що викладено у Новому Завіті Біблії. Іларіон вважає це вчення вищим ступенемрозвитку людства, вірою, відкритою для всіх народів. Це дає йому змогуобґрунтувати церковну і політичну незалежність Русі від Візантії, їїрівноправність з іншими християнськими країнами. Автор розмірковує про сутністьхрещення Русі. Його теологічна концепція така: для спасіння людства Бог дарувавлюдям через іудейського пророка Моісея закон, що повинен підготувати людей доприйняття благодаті –християнства. “Закон бо предтечею був і слугою благодаті іістини” [2, 189]. Він регламентував життя і віру лише одного єврейськогонароду. “Віра бо благодатна по всій землі поширилась. І до нашого народуруського дійшла” [2, 195]. Прилучені до християнства народи рівноправні.
Працюючи зтекстом, учитель матиме змогу простежити особливості стилю Іларіона.
Звернемо увагу наабстрактні образи у тексті: закон, благодать, істина, віра, морок та ін.
За словамиД.С.Лихачова, у всій середньовічній церковній літературі існує прагнення доабстрагування, відокремлення від побутового мовлення. Вважалося, що мова“високої” церковної літератури повинна бути “священною”, доступною не всім.Абстрагування підтримувалось аналогіями із священного писання, що створюваловраження загального, вічного [5, 123-126]. Звідси – велика кількість цитат утаких пам’ятках.
Зачитуємо вислівД.С.Лихачова, в якому пояснюється стилістична роль численних цитат у творахдавніх авторів. “Чем авторитетнее круг произвдений, из которых собираются“цветы” (цитати – Н.З.) его стиля, тем сильнее они настраивают читателя наблагочестивый лад своею привычной приподнятостью, тем легче вызывают ониблагоговение и сознание высоты описываемого. Отсюда обилие цитат из священногописания, особенно из псалтыри, стилистическая роль которых в “высокой”литературе средневековья огромна и своеобразна” [5, 127-128].
Далі запропонуємоучням прочитати першу частину тексту і вибрати порівняння, що характеризуютьзакон і благодать. Одночасно заповнюємо таблицю:Закон Благодать
спершу тінь
рабиня Агар
світло місяця
нічний холод
старі міхи, застарілі в іудействі
пересохле озеро
потім істина
вільна Сарра
сонячне сяйво
сонячна теплота
вино нового вчення благодатного
розлите євангельське джерело
Звернемось допорівнянь, записаних у таблиці. Це характерні для давньої літературипорівняння-антитези, в яких образи, явища не тільки співставляються, а йпротиставляються. Вони створюються за допомогою антонімів.
Переваги благодатіперед законом автор підкреслює й у висловах, що сприймаються як афоризми. Знаходимоїх у тексті:
Християнство жспасіння благе і щедре,
бо шириться на всікраї землі.
Закон бо ранішебув, а вознісся невисоко
і одійшов. Віра жхристиянська, пізніше
з’явившись,більшою од ранішої стала і
розійшлася міжмножеством народів.
І Христова благодатьусю землю обняла і,
як вода морська,покрила її.
А по всій земліроса, а по всій землі віра
розпростерлася,дощ благодатний обросився,
купіль одродженнясинів своїх в нетління огорнула.
Озеро ж законупересохло,
а євангельськеджерело, наводнившись
і всю землюпокривши, аж до нас розлилося.
У пустинній бо йпересохлій землі нашій,
висушенійідольським жаром, зненацька забило джерело
євангельське,напуваючи всю землю нашу (Виділено нами – Н.З.).
У багатьох цихвисловах знаходимо образи-символи, що так характерні для творів давньогописьменства. Символ – це “умовне означення якогось явища або поняття іншим наоснові подібності з метою стисло й яскраво передати певну ідею” [4, 381].Зупинимося лише на символах, що означають вологу, без якої неможливе життя:вода, роса, дощ, купіль, джерело, озеро. Вони допомагають Іларіону емоційно,переконливо стверджувати життєдайність нової віри.
Перша філософськачастина “Слова про закон і благодать” переходить у похвалу ВолодимируСвятославичу, хрестителю Русі. Автор підкреслює, що Володимир добровільновибрав християнську віру, вражений її величчю, урочистістю, красою. Завдякийому русичі приєдналися до великої сім’ї християнських народів. Він ставитьім’я Володимира в один ряд з апостолами Петром, Павлом, Іоанном Богословом,Марком та ін., що впроваджували нову віру серед народів Італії, Азії, Індії,Єгипту. У творі Володимир Святославич уподібнюється Константину, римськомуімператору:
“Подібний ти довеликого Константина, рівний розумом, рівний христолюбством, рівний честюслужителям його… Тож подібний тому єси, з ним однакової слави і честідостойний” [2, 200].
Іларіон хочепереконати в необхідності канонізації Володимира, на що Візантія ніяк непогоджувалася.
Знаходимо в текстіхвалебні характеристики рівноапостольного Володимира, що свідчать, на думкуписьменника, про його святість:
“Чесний і славнийміж земних владик“, “друже правді, розмислу вмістилище, милосердя гніздо”, “утебе розум вищий від розуму земних мудреців”, прохачам подавав, голих одягав,спраглих і голодних насищав, болящим всяку потіху посилав, боржників викупляв,рабам свободу давав, “велику заповзятість маєш до того, як вірний рабХристовий”, “не одну людину одвернув… од облуди ідольської, не десятьох, негород, а весь край сей”, “сей каган наш Володимир славним од славних народився,благородним од благородних”.
Іларіон –справжній патріот своєї держави. Прославляючи Володимира, він одночасно славитьмогутність і авторитет Руської держави:
“Похвалімо ж і ми…того, хто велике і дивне діло створив, нашого вчителя і наставника, великогокагана нашої землі Володимира, онука старого Ігоря, а сина славного Святослава,про мужність і хоробрість якого в літа його володарювання слух пройшов побагатьох сторонах, а звитяги його і могутність паминаються і пам’ятаються ще йнині. Не в худородній бо і невідомій землі володарював той, а в Руській, прояку відати і чути на всі чотири кінці землі”. [2, 197].
Поставимозапитання:
Стиль якоговідомого вам жанру давньої літератури нагадує процитована частина “Слова прозакон і благодать”?
Згадуючи великихпредків Володимира, Ігоря і Святослава, Іларіон використовує літописний стиль.
Звернемося донайбільш апофеозного, емоційного уривку урочистої проповіді. Читаємо від слів“Встань, о чесная голово, з гробу твойого встань!”– і до кінця абзацу.
Цю частину творуМ.Грушевський назвав “кінцевим покликом, сильним, гучним, як архангелова труба”[1, 68].
Ознайомимо учнів,як подає цей текст у своїй праці М.Грушевський [1, 68-69].
Для цього роздамоксерокопії відповідних сторінок книги вченого.
Які якості творупідкреслено особливою графікою?
Характерною рисоютексту є його ритмічність. Уривок нагадує вірш, можна навіть віднайти слова, щоримуються. Ритмічність досягається однаковим початком фраз, однотипною будовоюречень.
Емоційний вплив наслухачів посилює вживання пишномовних звертань до Володимира, заклики осягтирезультати своїх діянь, серед яких найголовніше – “як християнство росте”.
Закінчується“Слово…” глибоко патріотичною молитвою до Бога, в якій висловлена турбота авторапро майбутнє Руської держави: “…Не давай нас у руки чужинців”, “…мир утверди,сусідів смири, голоди вгамуй, володарів наших зроби грізними для сусідів,боярів умудри…”
Ця молитва буланадзвичайно популярною у давнину. Її часто читали на богослужіннях у церквах уважкі для держави часи.
“Слово про закон іблагодать” Іларіона Київського належить до найкращих творів минулого. Йогоавтор зумів піднятися до розуміння необхідності боротьби за політичну йідеологічну незалежність від Візантії і своїм твором зробив внесок у цю великусправу.
Список литературы
Грушевський М.Історія української літератури: У 6 т. – К., 1993 – Т.2.
Давня українськалітература: Хрестоматія /Упоряд. М.М.Сулима, – 3 вид. – К., 1996.
История русскойлитературы XI-XVII веков /Под ред. Д.С.Лихачёва. – М., 1985.
Лесин В.М.,Пулинець О.С. Словник літературознавчих термінів. – К., 1971.
Лихачёв Д.С.Поэтика древнерусской литературы. – Л., 1973.
Повесть временныхлет. – Ч.1. – М. – Л., 1950.
Словарь книжникови книжности Древней Руси. – Вып.1. – М., 1987.
Словник іншомовнихслів /За ред. О.С.Мельничука. – К., 1974.
Соболь В.О. Зглибини віків. – К., 1995.
Для подготовкиданной работы были использованы материалы с сайта www.referaty.com.ua/