“Квант здоров'я”: наукова гіпотезачи абстрактна ідея?
Одним з основних моментів необхідності об'єктивного корінногореформування вітчизняної охорони здоров'я, трансформації всієї системисоціально-гігієнічних знань на рубежі 80-90-х років [1] з'явилося “масованевторгнення” у сферу медицини економіки з її строго формалізованими критеріями.
Рівнобіжне упровадження в другій половині ХХ століття й активневикористання в охороні здоров'я інформаційних технологій з високим ступенемформалізації інформації, з одного боку, історично збігається з реформами, зіншого боку – дозволяє забезпечити реалізацію насущних економічних задачохорони здоров'я.
Усі частіше і ширше методи точних наук використовуються для описуі рішення задач соціального порядку, у тому числі в медицині й охороніздоров'я.
Актуальна, на нашу думку, концепція “людського капіталу” [2], водному зі своїх додатків орієнтує дослідників на пошук і розкриття своєріднихпараметрів рентабельності суспільства.
Західні системи охорони здоров'я, споконвічно орієнтовані наринкову економіку при їх чималому історичному досвіді існування, дотепер так іне змогли вирішити всіх проблем оптимізації інвестування частки ВВП у медицинувідповідно до однозначних критеріїв економічної ефективності.
Безрезультатні, дотепер, вітчизняні пошуки прийнятних механізміврезультатів, що забезпечують оптимальний зв'язок, лікування з фінансовимзабезпеченням, як на рівні конкретного лікувально-профілактичного заснування,так і системи охорони здоров'я в цілому.
Ли значить це, що задачі,сформульовані відповідно до позначених проблем, по суті, не мають рішення?Швидше всего, це не так. По-перше, відсутність позитивного результату зв'язаноз закономірним недоліком объективно не сформованих станів і параметрів, щохарактеризують систему охорони здоров'я, для перекладу ее в нову якість.
По-друге, конкретне концептуальне рішення може лежати в ще непозначеній площині досліджень.
Можна припустити, що чи рано пізно ученим все-таки удастьсяодержати науково обґрунтовані моделі систем охорони здоров'я, у тому числіімітаційні, вибір з який окремих, з відповідними конкретними параметрамиоптимуму функціонування, не буде представляти особливих труднощів.
Варто погодитися з положеннями, що в реаліях сучасної цивілізаціїв країнах з відносно передовою науково-технічною і виробничою базою працямедичних працівників у більшому ступені починає характеризуватися факторамивиробничого значення [1]. Здоров'я як категорія являє собою найважливішийелемент національного багатства [5]. Приймаючи дану тенденцію як об'єктивнусутність, необхідно з часткою обережності поставитися до корінної зміни віковихтрадицій лікування, що несуть у собі елементи мистецтва. Принаймні, цю сторонупроблеми необхідно враховувати, висвітляючи виробничу сторону медичної праці.
Відомо, що категорія здоров'я, як збірне поняття, характеризуєтьсякомплексом загальновизнаних показників. Наскільки вони є доситьформалізованими, однозначними і відповідають задачам і реаліям дійсного стануохорони здоров'я? У сучасних умовах керування маркетинговою системою охорониздоров'я відчувається недостача оцінних параметрів, що характеризують здоров'я.Виникає нагальна потреба в чітких об'єктивних критеріях цього специфічногостану іменованого “здоров'ям”, як на рівні індивідуума, так і суспільноїструктури. Варто повторити, що така потреба виникає з примарою станів чи нормипатології у відповідність з визначеними, у тому числі економічними, високоформалізованими характеристиками.
Рух дослідницької думки в цьому напрямку неминуче приводить допошуку відповідних структурних елементів, за допомогою яких можна буде виміритиступінь стану, іменованого “якістю життя”. Саме можливість вимірити “якістьжиття” дозволить оптимізувати використання ресурсів охорони здоров'я в сферівиробничого характеру лікарської діяльності в умовах маркетингових взаємин, демедична послуга з її економічними характеристиками стає, нібито, при багатьохрівних, одним вимірив попиту та пропозиції.
З одного боку, система медичної діяльності в площині економічнихреалій здобуває яскраво виражені цільові функції. З іншого боку – одне з центральнихмісць в осмислюванні економічної доцільності функціонування системи охорониздоров'я окреслює проблема пошуку загального принципу розмежування здорового іхворого стану організму. І що є не маловажним, на сучасному етапі розвиткусуспільства питання визначення і співвідношення цих діалектично зв'язанихстанів, швидше за все, повинний розглядатися не стільки на рівніметодологічної, якщо хочете філософської проблеми сучасної медицини, скільки васпекті її прикладного значення.
У деякому роді, проблема визначення необхідного обсягу медичноїдопомоги, а, отже, оптимальної відповідності ресурсних і фінансових витрат зефективністю їхнього вкладення, зв'язана зі змістом і трактуванням такихкатегорій як “норма” і “патологія” [3]. Зокрема, основним фактором наданнямедичної послуги в площині економічної доцільності, як видно, повинний бутифункціональний критерій оцінки стану пацієнта [4].
Якби в сучасній медицині і соціології охорони здоров'я малисячіткі, науково — розроблені й обґрунтовані критерії здоров'я і хвороби, до тогож описані виразно точними формалізованими параметрами, що не допускаютьдвозначного тлумачення цих станів — проблема економічної ефективності охорониздоров'я носила менш виражений характер.
Як видно, варто визнати, що навряд чи коли-небудь, будуть знайденій описані однозначні критерії, що розмежовують діалектичну єдність нормальногоі патологічного станів організму.
Проте, це зовсім не виключає руху дослідницької думки, з одногобоку, у напрямку пошуку умовного полючи, що розмежовує норму і патологію, зіншого боку – до вичленовування специфічних формалізованих елементів, щоописують конкретний стан (здорове або хворе) і властивому саме цьому стану.Нарівні з такими традиційними характеристиками хвороби як етіологія, патогенез,клініка виникає насущна потреба описати хворобу економічними параметрами.
Життєдіяльність маркетингової системи охорона здоров'я, досягненняі реалізація визначених цільових функцій забезпечується пропозицією відповідноїмедичної послуги і вдоволеним попитом у формі медичних процедур. У результатіцього, конкретний організм може бути переведений з одного стану в інше: зпатологічного в нормальне, або може бути досягнуте “блокування” переходуорганізму в небажаний стан.
Дослідження наукових підходів і поглядів, що розкривають змістмедичної послуги, показують, що, з одного боку, послуга взагалі, як елементмаркетингової системи і медична зокрема, ототожнюється з товаром, з іншого боку– розкриваються її специфічні характеристики, що докорінно розмежовують категорії“товар” і “послуга”.
За допомогою реалізованої медичної послуги забезпечуєтьсяімовірність досягнення деяких цілей.
Швидше за все, медична послуга в її прикладній формі — медичнійпроцедурі, як елемент маркетингової системи охорони здоров'я, є своєріднимспецифічним засобом, за допомогою якого в системі охорони здоров'я на рівніконкретної структури в конкретного пацієнта медичним працівником, що володієвідповідними прийомами і технологіями, формується нове стані, образно говорячи,“виробляються” своєрідні “одиниці функціональної норми”, якщо хочете –“одиниціздоров'я”.
Метою дійсного повідомлення не є доказ або спростування реальногоіснування в природі деяких квантів здоров'я.
Уведення “одиниць здоров'я” як теоретичних, гіпотетичних одиниць,у принципі, може дозволити формалізовано охарактеризувати такі основні поняття,що лежать в основі маркетингу в охороні здоров'я, як медичний нестаток іпотреба в медичній допомозі. У сучасному розумінні твердження типу “Нестатокбути здоровим визначає потребу пошуку засобів і способів видужання” [5], швидшеза все, є більш літературною конструкцією, чим науковим постулатом.
“Хвороба”, “нужда”, “потреба”, “здоров'я”, “видужання” і ряд іншихкатегорій у їхньому традиційному розумінні, цілком прийнятні в системах охорониздоров'я поза ринковою сутністю. Усі вони придатні для опису поняття “медичнадопомога”. Але як тільки їхнє застосування переноситься в маркетингові системиохорони здоров'я, у яких термін “медична допомога” трансформується в категорію“послуга медична”, виявляється, що узагальненої сутності цих понять стаєнедостатньо. Виникає насущна потреба наповнити зміст цих категорійформалізованими критеріями, що дозволяють коректно співвіднести їх з іншимиелементами системи маркетингу, що володіють високим ступенем однозначності.Приміром, з такими, як одиниці медичних послуг і лікарської праці, вартісніхарактеристики, число процедур, випадки медичного обслуговування й ін.
Визнаючи об'єктивну цільову орієнтацію маркетингу, дослідникидотепер не зуміли охарактеризувати єдину специфічність, як медичної послуги,так і її цільової функції.
По суті, однозначна цільова сутність системи медичного маркетингурозмивається на практично нескінченний ряд описів, так званих, кінцевихрезультатів медичної діяльності і шляхів їхніх досягнень.
Окремі автори таку єдину цільову настанову системи медичногомаркетингу характеризують як поліпшення здоров'я громадян і благополуччямедичних працівників [5], тобто оперують не цілком формалізованою категорією“здоров'я”.
Як відомо, поза маркетинговою сутністю системи охорони здоров'я,здоров'я населення характеризуються визначеними показниками. Використання такихузагальнених критеріїв для опису маркетингових систем, що є досить точними ітонкими функціональними структурами, стає не цілком коректним.
Напрошується закономірне бажання охарактеризувати кінцевийцільовий результат удоволеного медичного попиту своєрідними одиницями,подібними до одиниць вироблення у виробничій сфері.
Саме введення мнемонічних “одиниць здоров'я” могли б вирішитидеякі теоретичні проблеми на шляху опису критеріїв економічної доцільностіохорони здоров'я.
Умовне число таких “одиниць здоров'я” у гносеологічному планімогло б описати і логічно зв'язати, з одного боку, весь спектр станів пацієнта,як суб'єкта маркетингової системи, з іншого боку – зрадити недвозначнухарактеристику цілеспрямованим діям лікаря (медичного працівника) і, нарешті,забезпечити методом, властивим точним наукам, характеристику однозначностівзаємин пацієнта і лікаря в поле визначених умов ринку медичних послуг.
Така “одиниця здоров'я” може бути або умовно мнемонічної, тобто їїпопросту варто винайти і за домовленістю наповнити визначеним змістом. Можлива,така “одиниця здоров'я” зможе адекватно відобразити деяку конкретну сутність взаєминсуб'єктів маркетингової системи охорони здоров'я і дозволить з високою часткоювірогідності оцінити їхню економічну ефективність.
В узагальненому виді задача, позначена в дійсному повідомленні,зводиться до встановлення і введення деякої одиниці, формалізованохарактеризуючу частку здоров'я, з метою опису і коректного співвідношеннябудь-якого стану пацієнта або структур, що надають медичні послуги, з високоформалізованими елементами маркетингової системи охорони здоров'я.
Список литературы
Щепин О.П. Роль соціально-гігієнічної науки в реформуванні охорониздоров'я. // Економіка охорони здоров'я — № 1 — 1998 -С. 5-6.
Лисицин Ю.П. Концепція “людського капіталу”: медико-економічнийаспект. // Економіка охорони здоров'я — № 2 — 1998 -С.5-9.
Тогунов И.А. Категорії “Норма” і “Патологія” у системізабезпечення якості медичної допомоги. // Бюлетень науково-дослідногоінституту соціальної гігієни, економіки і керування охороною здоров'я іменіН.А. Семашко. — 1997. — Вып. 4. — С. 25-29.
Степанов А.Д. Норма, хвороба і питання охорони здоров'я. /Горький. Волго-Вятское книжкове вид. – 1975. – С. 251- 252.
Галкін Р.А. із співавт. Маркетинг, лізинг, логістика в охороніздоров'я. / Самара – Санкт-Петербург – 1998. – С.151.