Складні слова в фізичній термінології

ПРИДНІСТРОВСЬКИЙДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІТ.Г.ШЕВЧЕНКАIНСТИТУТ МОВИ ТА ЛИТЕРАТУРИ
КАФЕДРАУКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОЛОГІЇ

Складні слова в фізичній термінології
 
Керівник
Ст.вик. ДубикаА.О.
 
Виконаластудентка Каштанова Анастасія
 
ТИРАСПОЛЬ2007р.

ЗМІСТ
 
1.  Вступначастина.
З історії дослідження складних слів.
2.  Основначастина.
Функціонування складних слів у фізичній термінології.
З історії досліджень термінології
Складні терміни:
а) іменники
б) прикметники
в) складні дієслова та прислівники.
Висновки.
Література
 

Словниковий складукраїнської мови утворює складну систему лексичних зв’язків, і кожне новепоняття, зближуючись за однією зі своїх основних ознак з іншими поняттями,знаходить таким чином і своє словесне оформлення. І все ж у ролі термінівнерідко виступають слова, що не зустрічаються у звичайній побутовій мові. Вонапередусім має обслуговувати спеціальну літературу і різні сфери наукового –навчальної та професійної діяльності тією мовою, в якій вона вживається, таводночас її комунікативні функції проектуються і на контакті зовнішні,міжнародні.
Існуєлінгвістична термінологія, друкарська, хімічна, біологічна, фізична та багатоінших. Розвиток власне української мовознавчої термінології починається зпоявою різного роду граматик XVI століття. У 1586 році була надрукованаграматика у м. Вільно, 1591 році у Львові вийшла граматика, складена студентамиЛьвівської школи, під назвою «Адельфотес». У 1596 році з’явилася граматикаЛаврентія Зизанія, а 1619 році у м. Євю біля Вільно вийшла праця Смотрицького«Граматика словенськія правильное синтагма».
Формування істановлення сучасної мовознавчої термінології припадає на XIX століття. Уграматиках Й. Лозинського, Й. Левицького, Я. Головацького постало питання прохарактер розвитку української літературної мови на народній основі. І. Огієнкосказав: «Будь яка мова робить людину здатною до передачи своїх думок іншими,забезпечує співжиття в суспільстві, зумовлює формування її духовної сутності.Через те кожну мову не тільки можна, а й треба розвивати, бо інакше ті народи,чиї мови залишаться на стадії закостеніння, без письма, навряд чинаближатимуться до цивілізації [4, 45].
Розвитокукраїнської лінгвістичної термінології відбувався й відбувається убезпосередньому зв’язку з розвитком науки про мову. Щодо власне українськихтермінів, уживаних у працях Є. Тимченко, то більшість із них стала надбаннямсучасної української системи лінгвістичних термінів.
Закономірністюдля утворення термінів періоду формування є дублетність. Уграматиці Тимченка найуживаніші паралелі: ортографія – правопісь, фонетика –звучення, дифтонги – двозвуки, кон’югація – часування, асиміляція –уподібнення.
Вимога прозоростітерміна, орієнтація на внутрішню форму слова при термінотворенні, особливовиразна при зіставленні дефініцій, що Є. Тимченко дає тим граматичним явищам, ітим терміном, якими називає дефіновані поняття. Прикладом можебути термін прикметник. Уживає його паралельно зі словосполученнями йменняприкметне.
Вивченнятермінодиниць лінгвістичних праць Тимченка на тлі загальних картин українськогонаукового мовлення перших десятиліть XX століття дає право стверджувати, щовчений підходив із системних позицій до його революційної розбудови. Відомо, щоу будь – якій замкненій системі зростає невпорядкованість. Жодна внутрішня силанеспроможна знищити цей процес. Лише відкритий характер наукової мови, її впливна загальномовну систему і залежність від неї забезпечують той статусрівноваги, що приводить до вдосконалення, впорядкування, здатностівідгукуватися на потреби нових номінацій для фіксації понять, які породжуєбезперервна діяльність людського розуму. Від розвитку національної науки, відвписування її у загальнолюдський потенціал, залежить і розвиток національноїтермінології, яка, в свою чергу, утверджує надбання національної науки.
Так терміни убільшості випадків є складними словами( складаються з одної чи більшеоснов). Складання – це спосіб створення слів або основ: блідо – рожевий(від блідий і рожевий), чорнозем( від чорна земля), енерговиділення( відвиділення енергії). Проте не всі слова з кількома коренями утворюються задопомогою способу складання. Наприклад, чорноземний ( чорнозем + -н + -ий) чорноземсуфіксальним способом.
Складні слова (композити, від лат.сompositus- складний) – це похідні, що утворилися поєднанням кількох основ уцілісну лексичну одиницю: однозначний, перекотиполе, лісостеп. Цей різнотипскладання називається основоскладанням. Основними ознакамискладного слова є спосіб творення, а не наявність кількох коренів:
1) Якщо похіднеслово утворилося шляхом поєднання кількох самостійних лексичних одиниць, то воноє складеним ( жар — птиця, хліб – сіль );
2) Якщо похіднеутворилося поєднанням кількох основ, то воно є складним ( лісонасадження, всюдихід,холодноламкість, вологотривкість);
3) Якщо похідна утвориласявід основи складного слова, то це не основоскладання, а суфіксація: лісостеп – лісостеповий,глинозем – глиноземний.
Складені слова – це поєднання кількох слівв єдину лексичну одиницю: хата – читальня, кабінет – лабораторія, альфа – залізо.Цей різновид складання називається словоскладання. Ним утворилисятакі групи складних слів:
-          редуплікація( тихо – тихо, ледь – ледь);
-          синонімічнієдності ( пане – брате, стежки – доріжки);
-          семантичнієдності ( батько – мати, руки – ноги, хліб – сіль);
-          прикладковісполучення ( місто – герой, машини – амфібія);
-          словесно– цифрові сполучення ( Рубін – 106, Електрон – 2, Київ – 10).
Основоскладанняможе відбуватися як за допомогою інтерфікса (словотворчого голосного ) о, е, є:наваловідбійник, землеустрій, стале прокат, життєдайний, так і без нього:бортмеханік, грам-молекула.
Складне слово, як говорить уже сама назва,- це поєднання простих основ слів (самоаналіз, хата-читальня,тепловодоцентраль). Складне слово, як і просте, підводиться під якусь одну зповнозначних частин мови – іменник, прикметник, рідше прислівник, дієслово. Зазмістом складне слово становить собою одну лексему (пор.: Новий рік — новорічний; прокат сталі — сталепрокат).
Отже, підскладним словом розуміється таке поєднання двох чи (рідше) трьох і більшеповнозначних слів або основ слів, яке становить собою одну лексему, реєструючиякесь явище, предмет об’єктивної дійсності, і за формою нічим не відрізняєтьсявід простого слава [2, 63]. Таку думку про складні слова підтримували І.Г.Галенко, Є.О.Василевська.
Традиційним ідосить активним способом творення нових термінів є словоскладання.Широке використання складних слів у науковій лексиці пояснюється їх точністю йекономічністю у вираженні змісту. Складним термінам, як визначав Г. О. Винокур,«взагалі властиво стискувати в межах короткого відрізка мови розгорнутісинтаксичні відношення» [ 5, 54 ]. Крім того складні слова творяться т.ч., щопевною мірою відображають «суттєві властивості означувального факту:відношення, що існують між поняттями, які лягли в основу назви: місце предметав ряді інших, його функції, об’єкт діяльності, розрізнювальні ознаки та ін.» [6, 22 ].
У фізичнійтермінології складні слова представлені іменниками – назвами певнихпонять, прикметниками, що входять як означальні компоненти до багатослівних(складених) термінів, а також прислівниками та дієсловами, що однак зустрічаютьсядуже рідко.
Присловоскладанні іменники утворюються поєднанням двох повноцінних іменників водин складений за допомогою сполучних звуків або без них: лісостеп, лісотундра,інженер – механік.
При основоскладаннііменники утворюються на базі синтаксичних словосполучень, з компонентів якихвиділяються твірні основи, що поєднуються в складне слово здебільшого задопомогою сполучних морфем: снігопад(сніг падає), чистотіл(чисте тіло). Такіскладні іменники утворюються на базі таких синтаксичних словосполучень:
1) іменникових (новотвір від нове утворення );
2) дієслівних (землемір від міряти землю ).
Досліджуючискладні слова в фізичній термінології, ми користувалися двома найважливішими,на нашу думку, для нашої роботи джерелами, а саме, російсько – українськимсловником науково – технічної мови ( укладачі О. Воналович, В. Моргунюк),книгою Марії Яківни Плющ «Словотворення та вивчення його в школі» та тематичнимзбірником наукових праць «Питання граматичної будови української мови»(головний укладач проф. Г. М. Удовиченко)- статтею Л. І. Найденко «Типи складнихслів у фізичній термінології».
М. Я. Плющ у своїйроботі розрізняє кілька типів складних іменників за характером твірних основ.Ми у своїй роботі дізналися, що словник технічної мови нараховує 51складний іменник. М. Я. Плющ виділяє всього 8 типів складних іменників. Деякі зних зустрічаються у фізичній термінології, а деякі ні ( чому, буде сказанонижче). Ну а слова четвертого підтипу зовсім не зустрічаються.
Ми розподілили ціслова так:
До 1-го типу належать складні слова,утворені поєднанням іменникової та дієслівної( ускладненої або неускладненоїсуфіксами) основ за допомогою інтерфіксів о, е. Зв'язок між компонентамипідрядний. У цьому типі, як вже ми сказали вище, Плющ виділяє кілька підтипів:
— допершого підтипу належать складні іменники чоловічого роду для назв осіб за родом занять,спеціальністю чи певними нахилами, рисами вдачі тощо. Другою частиною в такихсловах найчастіше виступають такі словотипи: -руб, -роб, -вар, -вод, -коп,-люб, -їд ( лісоруб, миловар, рудокоп, короїд). У фізичній термінології словацього типу не зустрічаються.
-          додругого підтипу належать складні іменники чоловічого роду, що означають назви предметів,приладів, знарядь праці, назви дій, процесів. Таких ми знайшли 6 (металовиріб,частотомір, фазообертач, вологовбирач, кулькопідчипник, електроопір).
— третійпідтип характеризуєтьсянаявністю складних іменників жіночого роду для назв знарядь праці або якогосьвиду роботи, цеху тощо. До складних іменників цієї групи можна віднести й тіслова, що утворилися поєднанням іншомовних морфем (назви галузей наук, різнихпроцесів). Таких ми знайшли 11 (формозміна, післядія, автоматика,паротурбіна, противага, протидія, металофізика, металоконструкція,металографія. А також 10 слів на -ість (магнетопровідність,звукопроникність, жаротривкість, холодноламкість, тріщинотривкість,вітростійкість, вологотривкість, вологосприймкість, металомісткість,холоднотривкість).
— дочетвертого підтипу відносяться складні іменники середнього роду, що позначаютьабстрактні поняття, назви галузей наук, галузей народного господарства тощо.Дієслівна основа поширена тут іменниковими суфіксами. В наш час цей типскладних іменників дуже продуктивний на утворення термінів. Тут ми знайшли 8(звукопоглинання, металопокривання, моторобудування, тріщино-творення, паротворення,у тому числі слова, що мають у своєму складі першу іншомовну частину -електро, -енерго(електрозварювання, енерговиділення, електрополірування).
До 2-го типу автор відносить складніслова, утворені шляхом поєднання двох іменникових основ. Сполука міжкомпонентами підрядна, частини поєднуються за допомогою інтерфікса. Другачастина складного слова може бути ускладнена або неускладнена суфіксом, можевиступати як самостійне слово в українській мові. Тип цей продуктивний. Тутможна назвати такі підтипи:
— складні словадля назв осіб чоловічої статі за родом занять фахом тощо. Наприклад:кінооператор, книгопродавець, радіотехнік, кіноактор, теплотехнік.
— складнііменники жіночого роду-назви предметів, абстрактних понять, приладів тощо. Мизнайшли тільки 1-не слово – антикорозія. Тобто чимало іменників цієїгрупи твориться від морфем іншомовного походження: -кіно, -радіо, а такіморфеми, як авіа-, гідро-, акро-, анти-, в українській мові сприймаються не якповні основи слів, а як усічені (частини слів), тому слова з такими частинаминазиваються складноскороченими.
— складнііменники чоловічого роду для назв предметів, пристроїв, машин і подібне. Цеслово пінопласт. Теж тільки 1 слово.
До третьоготипувідносяться складні слова, утворені шляхом поєднання двох за змістом одноріднихабо цілком протилежних іменникових основ. Між компонентами сурядний зв'язок,поєднання відбувається як за допомогою інтерфікса, так і без нього. Виділяєтьсякілька підтипів:
1)        Назвирізних течій в науці, абстрактні назви: марксизм – ленінізм, ввіз — вивіз.
2)        Назвипредметів, знарядь тощо. Тут ми знайшли 2 складних іменника:залізобетон, вакуум – апарат.
3)        Назвиодиниць виміру. 1 слово: альфа – залізо.
4)        Складніназви народностей, географічні назви: чехословак, Індокитай.
5)        Назвивійськових звань: генерал – майор, генерал – лейтенант.
Четвертий тип характеризується наявністюскладних іменників, утворених поєднанням прикметникової та іменникової основ.Сполука між компонентами підрядна; поєднуються компоненти за допомогою інтерфікса.Друга частина зрідка буває безсуфіксною, частіше — ускладнена суфіксом.Поділяється на два підтипи:
— першийпідтип цескладні слова – назви тварин, квітів, трав, понять:
а) безсуфіксні (чорнослив,жовтоцвіт);
б) суфіксальні (новобудова,дрібнолісся, довгоносик);
— другийпідтипце складні прізвища, назви людей за їх негативними рисами чи ще за якимисьознаками ( Чорнокрил, Білошапка, дурносміх, пустомеля ( для чоловічого іжіночого роду ). Тип цей продуктивний майже в усіх шарах лексики, крім технічного.
П’ятий тип складають слова, утвореніпоєднанням прислівникової та іменникової або дієслівної основ. Друга основаможе бути безсуфіксною (зрідка) і суфіксальною. Тип менш продуктивний, ніжпопередні. До цього типу належать 4 іменника, які ми знайшли: жароміцність,ферропружність, багатошаровість, рівноприскореність.
Шостий тип. Це складні іменники, утворенівід числівникової основи (найчастіше виступає форма родового відмінка) плюсіменникова основа. Таких слів у нас 3: однорідність, однозначність, однобічність.
До сьомоготипу можнавіднести складні іменники, утворені поєднанням займенникової та іменниковоїоснов. Поєднання компонентів відбувається за допомогою сполучних голосних.Залежність між компонентами підрядна. Продуктивними є складні іменники, першоючастиною яких виступає займенник сам. Перша частина у складних словахмає значення замикання дії в самому предметі чи явище. Це дає можливістьутворювати складні слова – терміни типу: самоскид, самовиховання,самозапліднення. У словнику технічно – фізичної термінології ми знайшли 4іменника: самовипромінювання, самоколивання, самодеформування,самозагальмування.
Восьмий тип – це складні іменники, якіутворилися поєднанням дієслівної та іменникової основ. Тип продуктивний. Такимиє, наприклад, мово значні терміни: дієслово, дієприкметник, дієприслівник,деякі прізвища, назви літературно – художніх персонажів: Скалозуб, Гризодубова,лизоблюд (поруч з блюдолиз). Дієслівна основа може виступати у формі наказовогоспособу: крутивус, пройдисвіт, вертихвістка, дурисвіт. Більш поширені складніслова цього типу у поезії, казках; зберігаються у прізвищах: Підіпригора,Варивода, Перебійніс, а також у географічних назвах: Борислав, Мелітополь та віменах (Родислав). Такі слова вживаються широко у художній літературі, особливов байках, фейлетонах, казках, де автори дають волю своїй фантазії і називаютьсвоїх героїв іменами цього типу: Неїжм'ясо, Прийдиволя, Задериголова,Держиморда.
До складнихіменників слід віднести ще один тип – слова, що виникли внаслідок зближення слів:хліб – сіль, сон – трава, рута – м’ята, батько – мати і подібні.
Л. І. Найденко у своїй роботі виділяєвсього 4 типи складних іменників за характером семантико – синтаксичнихі морфологічних зв’язків між компонентами.
Перший тип охоплює слова, утвореніпоєднанням в єдине ціле двох самостійних іменників, синтаксичні відношення міжякими є рівноправними. Утворення цього типу співвідносні із суряднимисловосполученнями. У переважній більшості складні іменники будуються іззапозичених елементів, однак досить активно поєднуються іншомовні і українськіслова: альфа – вітка, вакуум – насос, реактор – розмножувач та інші. Новіслова, утворені поєднанням двох українських компонентів, є одиночними:підсилювач – переривач, змішувач – відстійник.
За характеромсмислових відношень між складовими частинами слів серед іменників першого типувиділяються три підтипи:
До першого належать слова, компонентияких взаємо визначають один одного, їх можна об’єднати сполучником і.Для утворень цього підтипу характерні постійність складових частин, єдинооформленість компонентів,
один наголос. Услові змінюється лише друга частина. Наприклад: ампер-вольт – ампер-вольта,електрон-маса – електрон-масови.
Таких слів ми незнайшли.
Другийпідтипохоплює утворення, перша частина яких виступає своєрідним означенням до другої.Вона вказує на суттєву, функціонально важливу ознаку чи властивість тогопоняття, яке називається другою частиною: вакуум – апарат, альфа – залізо.Означальний компонент досить часто мало усвідомлюється, оскільки складне словоназиває точно окреслене,
чітко визначененове поняття. Утворення цього підтипу теж характеризуються єдино оформленістюкомпонентів, єдиним наголосом, закріпленістю місця за складовими частинами.Змінюється в них тільки остання частина: альфа – залізові, вакуум – апарата,залізобетону ( 3 ).
Третійпідтипвключає слова, в яких другий компонентмає означальний характер повідношенню до першого. Таких складних слів небагато: ракета – носій, реактор –розмножувач та інші. Означальний характер другого компонента теж, як правило,нівелюється в зв’язку з переосмисленням значень обох слів для вираження нимискладного поняття. Утворення третього підтипу зберігають роздільну граматичнуоформленість і паралельне змінювання обох компонентів: ракети – носія, ракетою– носієм. Прикладів таких слів ми в цій роботі не знайшли.
Другий тип становлять складні слова,утворені на основі підрядного зв’язку між компонентами. З двох основповнозначних слів, об’єднаних в одне ціле, перша має атрибутивний характер повідношенню до другої, тобто передає істотну ознаку того предмета, що названийдругою основою. Серед утворень цього типу виділяються такі підтипи:
I Терміни – іменники, першоючастиною яких є так звані «стандартні інтернаціональні терміноелементи»[3, 53] типу аеро-, вібро-, гідро-, гемо-, електро- та ряд інших. Окремі з нихв українській мові вживаються як самостійні слова: радіо, фото, кіно. Ціструктурні елементи іноді важко віднести до іменникових чи прикметниковихсуфіксів та приєднанням двох
основ: термічна/+ о + камера – термокамера, електрична/ + о + ізоляція – електроізоляція.Поєднуються іншомовні терміноелементи переважно із запозиченими словами, аледосить активно сполучаються вони із українськими словами. Поєднання до складнихслів ще однієї означальної частини приводить до створення трикомпонентнихскладних термінів: аеродинаміка – аєрогідрогазодинаміка. Складних слів збільшою кількістю компонентів в фізичний термінології не виявлено. Ми знайшли 10слів: автоматика, електрополірування, ферропружність, енерговиділення,електрозварювання, антикорозія, електроопір, пінопласт, аеродинаміка,аєрогідрогазодинаміка.
II Складні слова, першоючастиною яких є прикметникова основа, друга — відіменна. Таких 7:противага, багатошаровість, холодноламкість, паротурбіна, кулькопідчипник,металоконструкція, металофізика.
III Іменники, утворенісполученням числівника пів/напів з іменниковою основою. Наприклад: півелемент, напівпровідник.Iменникiв цього пiдтипу ми у данiй курсовiй роботi не знайшли.
IV Складні терміни, в якихпершою частиною є числівникова основа, другою – відіменна. 3:однорідність, однозначність, однобічність.
V Іменники, що утворилисяпоєднанням основи займенника сам з дієприслівником, рідше зіменниковою основою: самозагальмування, самодеформування, самоколивання,самовипромінювання. ( 4 ).
Слова цього,другого типу утворюються як за допомогою інтерфікса, так і без нього.
Третій тип складних термінів – цеіменники, між компонентами яких існують об’єктні відношення. Такі словаспіввідносні із підрядними словосполученнями, що з’єднані зв’язком керування.Залежно від значення першої складової частини тут можна виділити два підтипи:
1. складні слова– назви опредмеченої дії над відповідним об’єктом, у яких першим компонентом єіменникова основа, другим – віддієслівний іменник. Таких 5:звукопоглинання, металопокривання, моторобудування, паротворення,тріщинотворення, а також 9 іменників на –ість: тріщинотривкість,холоднотривкість, металомісткість, вологотривкість, вітростійкість,жаротривкість, звукопроникність, вологосприймкість, жароміцність.
2. терміни –іменники, що є назвами знаряддя дії. Перша складова частина – іменниковаоснова, друга – віддієслівна. Таких 6: металовиріб, металографія,частотомір, фазообертач, вологовбирач, формозміна.
Для творенняскладних слів цієї категорії використовуються сполучні голосні.
Четвертий, порівняно нечисленний, типскладають такі утворення, в яких перший компонент є виразником кількісноїхарактеристики опредмеченої дії чи ознаки. У цьому типі складних слів тежвиділяються два підтипи:
1. слова, в якихперша частина – прислівник, друга – віддієслівна основа: протидія, післядія (2 ).
2. терміни, що впершій частині мають прислівник, у другій – відіменна основа:магнетопровідність, рівноприскореність( 2 ).
Складні словацього типу співвідносні із підрядними словосполученнями, утвореними зв’язкомприлягання, тому в них немає сполучних голосних.
Крім іменників,як було сказано вище, у фізиці складними словами – термінами є такожприкметники.
Основоскладання – активний спосіб утворенняскладних прикметників. Вони утворюються від основ слів різних частин мови,співвідносячись, як правило, з іменниковими словосполученнями [ 2, 72 ].Відносні і якісні прикметники різняться між собою словотвірною структурою.Відносні мають лише похідну основу, яка складається з твірної основи і твірногосуфікса (сталь+ний). Основи ж якісних прикметників поділяються на дві групи:
а) прикметники знепохідною основою (синій, жовтий),
б) прикметники зпохідною основою (холодний, мирний).
Прикметникиутворюються найчастіше суфіксальним, префіксальним або префіксально –суфіксальним способами [ 10, 148 ].
За Плющемскладні прикметники поділяються на десять типів.
Перший тип. Складні прикметники,утворені на основі словосполучення прикметника з іменником. Залежність міжкомпонентами підрядна. Частини слова поєднуються за допомогою сполучнихголосних. Тип продуктивний. Складні слова цього типу широко використовуються якв українській літературній мові, а також поширені в науково – термінологічній лексиці:товстолистий, великомасштабний, тонкозернистий ( 3 ).
Другий тип. Складні прикметники,утворені поєднанням двох прикметникових синтаксично рівноправних основ.Компоненти з’єднуються за допомогою інтерфікса. Тип продуктивний. Середприкметників цього типу можна виділити кілька семантичних. Складні прикметникиназваного типу можуть творитися в галузі лексики різних стилів українськоїлітературної мови, а саме суспільно – політичній та науково – термінологічній лексики
( 2 ): корбо – гонковий, кривошипно– шатунний.
Третій тип. Складні прикметники,утворені поєднанням прислівника та прикметника, рідше дієприкметника (власнедієслівної) основ. Залежність між компонентами підрядна. Компоненти з’єднуютьсяміж собою за допомогою інтерфікса. Тип продуктивний. Як і попередні типи,складні прикметники цього типу можуть використовуватися в різних шарах лексики:суспільно – політичній і науково – термінологічній (багатонаціональний,новоутворений, мало уявний), загальновживаній і виробничої ( малонаселений, малолітній),лексиці ділової мови (вищеназваний, нижчепідписаний). За цим зразком ми знайшли19 прикметників: легковідновний, легкорозтопний, слабкозагасовий,легкозахолодавий, легкозаймистий, слабконатягнений, рівночастотний,короткочасний, рівновеликий, короткозамкнений, низькотемпературний,низькочастотний, суцільнометалевий, слабкодійний, рівнодійний, влівообертовий,вправообертовий, протизносовий, суцільновитягнений + 5 слів зінтернаціональною першою частиною: енергоощадний, гідрогазодинамічний,аеродинамічний, антикорродійний, електромагнетний.
Четвертийтип.Близькі до попереднього типу складних прикметників, утворені від двох основприкметників або основи прислівника й прикметника на ознаку кольорів і їхвідтінків. Залежність між компонентами підрядна. Компоненти з’єднуються задопомогою сполучних голосних. Тип
продуктивний.Наприклад, темно – синій, ясно – червоний, яскраво – фіолетовий. Такожпозначають відтінки вкусу: гіркувато – солодкий, кисло – солоний.
П’ятий тип. Складні прикметники,першими елементами яких є числівник (найчастіше в родовому відмінку), другим –іменникова основа, ускладнена прикметниковим суфіксом. Залежність міжкомпонентами підрядна. Тип продуктивний. Таких ми знайшли 5: однорідний,однобічний, однозв’язний, одноразовий, однозначний.
Шостий тип. У цих складних прикметниківпершою частиною завжди є займенник, другою – прикметник чи дієприкметник.Залежність підрядна. Тип продуктивний. Таких 3: самовипромінюваний, самодійний,самочинний.
Сьомий тип. Складні прикметники,утворені поєднанням двох іменникових рівноправних за змістом основ з додаваннямдо другої частини суфікса відносного прикметника. Сполука між компонентамисурядна, здійснюється за допомогою інтерфікса. Тип продуктивний. 2:залізобетонний, ферромагнетний.
Восьмий тип. Складні прикметники, щоутворюються сполученням іменникової та прикметникової або дієслівної основ.Поєднання компонентів відбувається за допомогою інтерфікса. Зв'язок міжкомпонентами слова нагадує зв'язок керування між парами слів у реченні. Мизнайшли 9 слів таких як: вибухонебезпечний, променеподібний,пилонепроникний, вологонепроникний, потокоподійний, вологомісткий,об’ємосцентрований, металовмісний, циновмісний.
Дев’ятийтип дужеблизький до попереднього. Це складні прикметники, що утворилися поєднанняміменникової основи з віддієслівним іменником ( основа дієслівна), якийпідпорядковує собі першу частину: вагоноремонтний (ремонт вагонів),металозварювальний ( зварення металів). Цей тип продуктивний і широковикористовується, як і попередній, у спеціальній термінології. Слів цього типами знайшли 7, а саме: звукоізолювальний, жароменщівний, магнеторушийний,струморозподіль-чий, струмопровідний, металооброблюваний, листопрокатний.
Десятий тип. окрему групу складнихприкметників становлять слова, що утворилися з словосполучень: повсякденний,повсякчасний, потойбічний.
Цей типпродуктивний в сучасній українській мові, а також і в письмовій літературніймові.
Складні терміни –прикметники, що функціонують у термінолексиці фізики, за характером смислових, синтаксичнихі морфологічних відношень між компонентами Л. І. Найденко поділяє на тритипи:
Перший — цескладні прикметники, утворені поєднанням двох незалежних, рівноправних основ.Їх можна співвіднести із сурядними словосполученнями. Як правило складні прикметникивключають основи двох простих слів. В окремих випадках одна із основ є складною(рівномірно– змінний ). Деякі складні прикметники можуть включати основи трьохнезалежних одне від одного слів: корбо – гонковий, кривошипно – шатунний ( 2). Таких утворень небагато. Складні слова першого типу поєднуються задопомогою сполучного О.
Другий охоплюєслова, перший компонент яких вказує на істотну ознаку, що уточнює значеннявласне прикметникової основи. Тут виділяються таки підтипи:
— складні слова,утворені від основ прикметника й іменника: товстолистий, великомасштабний,тонкозернистий – 3.
— утворення, вяких перший компонент – інтернаціональний терміноелемент, другий –прикметникова основа: електромагнетний, енергоощадний, гідрогазодинамічний,аеродинамічний, антикорродійний, ферромагнетний – 6.
— слова, в якихперша основа – займенник сам, друга – прикметник віддієслівногопоходження: самовипромінюваний, самодійний, самочинний – 3.
— прикметники, вяких першою є числівникова, другою – прикметникова основа. Таких 5:однорідний, однобічний, однозв’язний, одноразовий, однозначний.
— складні слова зчислівником пів/напів. Слів цієї категорії ми не знайшли.
— утворення зпершою частиною – прислівником, другою – прикметником: легковідновний,легкорозтопний, слабкозагасовий, легкозахолодавий, легкозаймистий,слабконатягнений, рівночастотний, короткочасний, рівновеликий,короткозамкнений, низькотемпературний, низькочастотний, суцільнометалевий,слабкодійний, рівнодійний, влівообертовий, вправообертовий, протизносовий,суцільновитягнений ( 19 ).
Прикметники цьоготипу утворюються як за допомогою сполучних голосних (слабкодійний,протизносовий), так і без них.
Третій типстановлять слова, між складовими частинами яких існують підрядні об’єктнівідношення. Ці прикметники є еквівалентами із сполученнями підрядного типу,утвореними за допомогою керування. Тут виділяємо такі підтипи:
-          складніприкметники, першою складовою частиною яких є іменникова
основа, другою –віддієслівний прикметник. До цього підтипу ми віднесли 7 складних слівтипу: звукоізолювальний, жароменщівний, магнеторушийний, струморозподільчий,струмопровідний, металооброблюваний, листопрокатний.
-          слова, вяких перший компонент – іменникова, другий – прикметникова
основа. Таких 9слів: вибухонебезпечний, променеподібний, пилонепроникний, вологонепроникний,потокоподійний, вологомісткий, об’ємосцентрований, металовмісний, циновмісний.
Компонентискладних слів третього типу поєднуються між собою за допомогою сполучнихголосних (звукопровідний, вибухонебезпечний).
Велику групустановлять складні слова, утворені від усіх типів складних іменників задопомогою прикметникових суфіксів: вольт – амперний, спін – орбітальний,електрон – фотонний, електродуговий, напів – провідниковий тощо.
Також у фізичнійтермінології можна зустрічати поодинокі випадки вживання складних дієслів таприслівників. У сучасній українській літературній мові складні дієсловапредставлені кількома словотворчими типами. За продуктивністю творення напершому місці стоять дієслова, що мотивуються словосполучення прислівника зінфінітивом (животворити, тихомирити). Далі йдуть словотворчі типи складнихдієслів, що мотивуються іменними словосполученнями:
1)      поєднанняіменника в знахідному відмінку з дієсловом в
інфінітивнійформі (благовістити, верховодити, вітрогонити, боготворити).
2)      поєднанняіменника в орудному відмінку з дієсловом в інфінітивній формі (колобродити,зловтішатися).
3)      поєднаннячислівника з іменником (осточортіти).
Значна частина складнихдієслів за словотворчою структурою повинна розглядатися як афіксальніутворення. Складні дієслова можуть творитися: від складних іменників(гострослов – гострословити, хоровод – хороводити, хлібодар – хлібодарити); відскладних прикметників (великодушний – великодушничати, легковажний – легковажнічати,різноманітний – урізноманітнювати). Від складного прикметника утворилося йдієслово зрівноважити (рівноважний) з додаванням префіксу з.
Складніприслівникитипу силоміць, горілиць, стрімголов і под. – це слова давнього походження. Усучасній українській літературній мові складні прислівникові утворення нечастеявище. Такі новоутворені прислівники з’являються як витвір майстрів слова впоезії, рідше в прозових творах. Також багато складних прислівників утворилосявід складних прикметників: животворний – животворно, високоякісний –високоякісно, смертоносний – смертоносно. Таким же чином утворилося й слово протилежно,з нашої курсової роботи, а саме від слова протилежний.
Усе сказане проскладні слова дозволяє зробити такі висновки:
1.           Дляутворення складних слів в фiзичнiй термiнологii використовується спосiбосновоскладання (морфологічний спосіб ), рідше інші способи, а саме: зрощення ізближення (лексико-синтаксичні способи ).
2.           Сферадіяння основоскладання в сучасній українській мові обмежена складнимиіменниками і прикметниками, зрідка виступає воно в дієсловах і прислівниках. Вфiзицi не зустрiчаються термiни iнших частин мови, а можуть зберiгатись якнадбання колишнiх вiкiв лише сислiвники. Iх в нашiй роботi немае.
3.           Різнітипи складноскорочених слів, особливо в фiзичнiй термiнологii що розвинулися вукраїнській мові недавно, в конці XIX і на початку XX столiття, та особливостали поширюватися після Великої Жовтневої соціалістичної революції, входять доактивної лексики, хоч цей шар зазнає змін далеко більшою мірою, ніж інші.
4.           Спостереженнянад різними типами складних і складноскорочених слів дають можливість твердити,що слово творчі моделі основоскладання, успадковані з староруської мови,розвиваються і удосконалюються відповідно до закономірностей розвитку лексичноїсистеми і граматичної будови української мови.
Таким чином,складні слова – терміни фізики представлені багатьма типами, що зумовленохарактером смислових та граматичних відношень між їх компонентами.
 

Списоклітератури:
 
1.     Словник О.Войналовича, В. Моргунюка « Російсько –
український словник наукової ітехнічної мови (термінологія процесових понять)
2.     М.Я. Плющ«Словотвотворення і вивчення його в школі»
3.     Тематичнийзбірник наукових праць «Питання граматичної будови
української мови» — стаття Л.І.Найденко «Типи складних слів у фізичній термінології»
4.     Т. І.Панько «Українське термінознавство»
5.     Г. О.Винокур «О некоторых явлениях словообразования в русской
технической терминологии». – ТрудыМИФЛИ, т. у. сборник статей по языковедению, М. 1939
6.     Б. М.Яцемирський «Развитие способов словосложения в русском
языке советской эпохи». – Ученыезаписки Ивановского института. Филологические науки, т. 6, 1954
7.     Й. Ф.Андерш, С. А. Воробьёва, М. В. Кравченко російсько –
український словник науковоїтермінології: Суспільні науки, – К.: Наукова думка, 1994
8.     Українсько– російський словник наукової термінології: близьк 100000
термінів і термінів – сполучень / Зазагальною редакцією Л. О. Симоненка, – К.: Ірпінь ВТФ «Перун», 2004
9.     СтрупанецьЛ. В. культура мови: словник термінів, — Тернопіль:
Навчальна книга – Богдан, 2000
10.    Горпинич… Морфемiка. Словотвiр.
11.    Святослав Караванський. Росiйсько– украiнський словник складноi
лексики – К. «Академiя» 1998
12.    В. Т. Коломієць. Розвитоклексики слов’янських мов у післявоєнний
період, — К.: Наукова думка, 1973
13.    З. С. Сiкорьска. Росiйсmко –украiнський словотворчий словник –
К. “Освiта”, 1995
14.    С. I. Головощук. Украiнськелiтературне слововживання. Словник –
довiдник – К. «Вища школа», 1995
15.    С. I. Головощук. Орфографiчнийсловник 5 — 11 класи – К. «Освiта»,
1994
16. Орфографiчний словник сучасноi украiнськоiмови под ред. С. В. Музичук, Л. В. Перельструз. – Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2007