Ю.Г. Барабаш
Проблема профвідбору молоді на сучасній науковій основі набуваєвсе більшої актуальності.
Традиційна перевірка лише знань і вмінь абітурієнта по окремихпредметах не дозволяє визначити його відношення і можливості до спеціальності,якою він хоче оволодіти. Таким чином, продовжує мати місце дуже неефективнасистема профвідбору, так як одержувані абітурієнтом на екзаменах оцінки неможуть бути критерієм профпридатності у даному випадку. Як результат: унавчальних закладах щороку до навчання приступає певна частина молоді,професійно непридатної до своєї майбутньої професійної діяльності. На своїхробочих місцях такі спеціалісти будуть функціонально безпорадними працівниками,так як по багатьох професійно важливих якостях мають негативні показники.
Все це примушує приступити до перегляду системи комплектуванняперших курсів навчальних закладів, роботу у цьому напрямку будувати так, щобвиключити попадання випадкових для даної спеціальності людей.
Питання профвідбору достатньо складне. В його основі знаходитьсяоб’єктивне протиріччя між необхідністю прийняття рішення про професійну придатністьданого абітурієнта s можливостямиодержання при цьому достовірної і надійної інформації.
Тому, перш за все необхідно визначити показники особистості, якіпідлягають оцінці та методики їх визначення, тобто сформулювати вихідні позиціїта предмет оцінки. Як підкреслює Т.О. Воробйова, методика профвідбору повиннаперш за все передбачати перевірку схильностей і здібностей які можуть бутипередумовою успіху в оволодінні педагогічною чи іншою майстерністю у вузі інадалі — в процесі самостійного вдосконалення своїх знань і вмінь.
При цьому необхідно враховувати ряд об’єктивних обставин, якіутруднюють діагностику у нашому прикладі педагогічних здібностей чипрофпридатності до педагогічної діяльності. Наприклад, здібності допедагогічної чи іншої діяльності не можна сформувати поза нею. Те ж саместосується і профпридатності, яка являє собою складний комплекс ознакособистості. Немає допрофесійної придатності або непридатності.
Таким чином, визначаючи методику профвідбору на педагогічні чиінші спеціальності, необхідно враховувати пластичність психофізіологічної іпсихічної організації людини. Недостатньо розвинені спочатку здібності і якостіу майбутньому можуть прогресивно розвиватись, що дозволить спеціалісту в ціломууспішно працювати по набутій спеціальності. Одночасно, не можна робити кінцевийвисновок про професійну придатність абітурієнта до даної спеціальності принаявності лише окремих хоч і важливих професійних якостей. Наприклад, таких яккомунікативні, організаторські здібності, мовні здібності та ін., так як вониважливі для представників всіх спеціальностей, особливо у системі“людина-людина”.
Тому, повинна бути комплексна оцінка особистості, яка б охоплювалавсі головні професійно значимі якості. Такий підхід до діагностики особистостіповинен дозволити з найменшою імовірністю помилки прийти до висновку пронаявність чи відсутність у неї покликання до даного виду праці.
Сьогодні у педагогіці структура професійної придатностіособистості до педагогічної діяльності (Е.П. Шастіна та ін.) включає такікомпоненти:
1. Професійна педагогічна спрямованість (нахили, інтереси, мотиви,потреби).
2. Педагогічна обдарованість (своєрідне поєднання спеціальнихпедагогічних здібностей).
3. Характерологічна цілісність і визначеність особистості(моральна вихованість, відповідальність, єдність переконань, слів і дій,оригінальність, урівноваженість та інші риси характеру).
Це дозволяє визначити два головні напрями, по яких необхідно вестипрофвідбір абітурієнтів на педагогічні спеціальності:
1. Визначення готовності до свідомого вибору педагогічноїдіяльності, його педагогічної спрямованості (у формі співбесіди чи екзамену).
2. Діагностування ступеня вияву найголовніших професійно-значимихякостей особистості до праці вчителя (застосування тих відносно нескладних іодночасно надійних методик, валідність яких уже давно доведена).
Готовність абітурієнта до свідомого вибору педагогічної діяльностірозглядається сьогодні у такому поєднанні взаємозв’язаних між собою елементів імає таку структуру:
— розуміння ним соціальної значимості педагогічної праці;
— його уявлення про працю вчителя;
— знання ним головних вимог обраної педагогічної спеціальності тасамооцінка своїх можливостей до оволодіння нею (в період навчання і пізнішесамовдосконалення на своєму робочому місці);
— зв’язок громадсько-педагогічної діяльності абітурієнта зпрофілем факультету, вміння розв’язувати доступні для нього педагогічнізавдання.
З важливих професійно-значимих якостей особистості до працівчителя сьогодні виділяють такі:№№ Предмет дослідження Професійно значимі якості Методика дослідження 1. Психодинамічні якості
Емоційна стабільність
Працездатність
Методика Г.Айзенка
Кольоровий тест М.Люшера 2. Особистісні якості
Педагогічна спрямованість
Ціннісні орієнтації
Варіант методики Н.В. Кузьміної
Модифікація методики М.Рокача 3. Особливості спілкування
Комунікативні і організаторські здібності
Реагування на конфліктні ситуації
Вміння слухати
Вміння виразно і зв’язно говорити
Методика КОС-1
Методика К.Томаса
Методика В.Маклені
Методика В.Маклені 4. Психічні процеси
Увага: — розподіл
— переключення
Мислення:
— мислення, пам’ять
Методика ВН-2
Складання чисел з переключенням
Методика “Складні асоціації”
Діагностування абітурієнта по всіх цих показниках (їх у нас 11), апотім аналіз і узагальнення одержаної інформації — громіздкий і складнийпроцес.
Тому, виникає необхідність виділення серед них найголовніших,стержневих якостей, без аналізу яких неможливо прийти до висновку пропрофесійну придатність особистості, у нашому прикладі до педагогічноїдіяльності.
Ми рахуємо, що до групи стержневих у даному випадку якостейнеобхідно віднести перш за все такі з них :
— емоційна стабільність особистості;
— комунікативні та організаторські здібності;
— вміння виразно і зв’язноговорити;
— мислення і память.
Чому ми зупиняємось саме на цих показниках?
Високий ступінь емоційної нестабільності (невротичності)розглядається сьогодні як показник професійної непридатності до педагогічноїпраці, так як люди з таким показником деформують відносини з іншими людьми,характеризуються авторитарністю, через значну вразливість тяжко і тривалий часпереносять конфлікти, не можуть “взяти себе в руки”. Вони нерідко пригнічені,що їм заважає створювати “мажор” (А.С. Макаренко) у класі та ін.
Педагогічна діяльність передбачає активні контакти з іншимилюдьми, вміння налагоджувати взаємовідносини з ними, організацію і згуртуванняучнівського колективу на виконання тих чи інших завдань. Тому, важливопровести діагностику комунікативних і організаторських здібностей абітурієнтів.
Високі вимоги ставляться до мови вчителя, його вміння ясно, чіткоі логічно висловлювати свої думки.
Необхідно також вивчати деякі індивідуальні особливості розумовоїдіяльності і виявляти при цьому випадки низького рівня її розвитку (аж до дебільності).Так, наприклад, повна нездатність виконувати завдання на логічність мислення,трактувати прислів’я та інші тести як правило свідчить про недостатню логічність,критичність розуму, низьку здатність до спілкування, утворення понять та ін.
Таким чином, необхідною умовою успішного оволодіння професійною майстерністю є досить високий розвиток мислення і пам’яті людини.
Це та мінімальна кількість стержневих якостей особистості, без вивчення яких неможливо зробити висновок про її професійнупридатність до праці вчителя.
Розглянемо нижче організаційно-методичні основи проведеннядіагностування абітурієнта по виділених нами показниках оцінки.
Перший етап профвідбору абітурієнта може проводитись у форміпрофорієнтаційного екзамену. Його зміст визначають вищевідмічені нами тривзаємозв’язані між собою елементи (с.2), які і дозволяють комісії оцінитиготовність особистості до свідомого вибору педагогічної діяльності. При цьомубажано виділяти такий необхідний об’ємзнань і вмінь та попереднього суспільно-педагогічного досвіду:
Знання: соціального призначення праці вчителя; головних вимог допедагогічної діяльності та протипоказань до її вибору; найважливіших ознакпедагогічної діяльності (об’єкт, мета, засоби, умови праці та ін.); про своїнахили до роботи з дітьми; про складнощі і труднощі в праці вчителя;можливостей для творчого зростання педагога та ін.
Вміння: логічно обрати і обґрунтувати свою поведінку у заданихумовах спілкування з дітьми, а також у нестандартних ситуаціях; розв’язатидоступне педагогічне завдання; зробити обґрунтований аналіз педагогічної ситуації,яка близька до досвіду абітурієнта; граматично вірно, логічно, чітко ізрозуміло викласти свої думки, вести діалогічне мовне спілкування та ін.
Досвід суспільно-педагогічної діяльності: участь у доступнійпрофесійно спрямованій роботі з дітьми, особливо у тривалих за часом її формахі проявлені при цьому ерудиція, інтерес, спостережливість, ініціативність; аргументованасамооцінка відповідності індивідуально- психологічних особливостей вимогампедагогічної спеціальності; усвідомлення можливостей і головних напрямівпрофесійного самовдосконалення в період навчання у педагогічному вузі.
Всебічне усвідомлення професійного вибору означає, що абітурієнтдосить повно і всебічно поінформований про обрану педагогічну професію, розумієїї суспільне значення, знає особливості і вимоги її до людини, прогнозує хоча бу загальному свої перспективи і очікувані труднощі при оволодінні даноюпедагогічною спеціальністю. Він дещо читав, чув про працю вчителя, провизначних педагогів, співставляв свої можливості з вимогами даної педагогічноїспеціальності до людини, радився з дорослими, обговорюючи це питання. Нарешті,він щось уже робив на шляху професійного самовизначення: вів роботу з дітьми,допомагав вчителеві, брав участь у органах учнівського самоуправління та ін.
Наприклад:
а) у навчальному процесі: допомога товаришам у навчанні, допомогавчителеві, участь у олімпіадах, конкурсах, змаганнях, конференціях, поглибленевивчення предмету, правом викладання якого хоче оволодіти та ін.;
б) у позакласній роботі: проведення оглядів новин, бесід,конкурсів, робота екскурсоводом у шкільних та інших музеях; шефство надмолодшими школярами; участь у організації вечорів відпочинку; участь угуртковій роботі, робота у органах учнівського самоуправління та ін.
в) у спеціальній профорієнтаційній роботі: відвідуваннявечорів-зустрічей з ветеранами педагогічної праці, уроків та позакласних заходівдосвідчених вчителів; проведення уроків або їх фрагментів під керівництвом вчителя; заняття у школі “Юного педагога”, у педагогічних класах та ін.
Якщо абітурієнт не має достатнього “активу” по цих основнихлініях профорієнтаційного екзамену, то його професійний вибір у даний момент неможна рахувати достатньо усвідомленим.
Сам екзамен проводиться по білету, у який включено три питання, щозорієнтовані, природньо, на структуру готовності абітурієнта до свідомоговибору педагогічної діяльності (с.2,3) та на спеціальність, якою він прагнеоволодіти.
Отже, дані білети на кожному факультеті складаютьсяекзаменаційними комісіями факультетів і є, як відомо, документами дляслужбового користування. Тому, нижче наводиться лише один з можливих варіантівтакого білета, з яким можна познайомити абітурієнта:
Білет № (для профорієнтаційного екзамену на географічномуфакультеті)
1. Обґрунтуйте значення праці вчителя для становлення і розвиткуУкраїни.
2. Наведіть головні якості, якими повинен володіти вчительгеографії. Чому саме такими?
3. Уявіть, що Вам доручили у одному з старших класів провестибесіду про книгу як джерело знань з географії. Про які книги вчених-географів імандрівників Ви розповіли б? Чому саме про них?
Важливим моментом є визначення критеріїв оцінки при проведеннітакого екзамену. Аналіз уже наявного у цьому напрямку досвіду дозволяє виділититакі з них:
Оцінка “5” ставиться тоді абітурієнту, коли він відмінно розумієсуспільну значимість педагогічної праці, знає її найважливіші ознаки,протипоказання до вибору, вміє вірно обґрунтувати головні її вимоги до людини,має вірні уявлення про свої нахили до роботи з дітьми, критично їх оцінює, безособливих помилок аналізує доступні йому педагогічні ситуації, вибираєальтернативи поведінки у заданих умовах спілкування з дітьми, невимушенопочуває себе у діалогічному спілкуванні, досить вільно аргументує своївисловлювання про життя сучасної школи, його мова грамотна, чітка, логічнозавершена. Він однозначно зробив свій вибір, який перевірений досвідомцілеспрямованої громадсько-педагогічної діяльності, в т.ч. з урахуваннямпрофілю факультету. Прослідковується єдність провідних суспільно значимихпрагнень абітурієнта: любов до дітей, прагнення навчати і виховувати їх інтересдо профілюючих на факультеті предметів.
Таким чином, вибір ним педагогічної спеціальності можна рахуватиусвідомленим і обґрунтованим.
0ц1нка “4” ставиться тоді, коли абітурієнту добре зрозуміласуспільна значимість праці вчителя, коли він знає її найбільш важливі ознаки,протипоказання до вибору та головні вимоги до людини даної праці.
Він в цілому добре уявляє собі зміст і особливості праці вчителя,про свої нахили до даної діяльності, аргументовано оцінює відповідність своїхпсихологічних особливостей вимогам педагогічної праці.
Абітурієнт має досвід суспільно-педагогічної діяльності, можезастосовувати уже наявні у нього знання в оцінці педагогічних ситуацій, урозв’язанні доступних для нього педагогічних завдань, показує схильність доаналізу ситуацій навчально-виховного процесу. Він володіє досить добрерозвиненою мовою, може вести невимушену бесіду, чітко викладає свої думки.
Провідними мотивами вибору педагогічної діяльності виступають:любов до дітей, інтерес до профілюючих предметів.
Разом з тим, абітурієнт не може аргументувати свій професійнийвибір або не впевнений у ньому. Причини можуть бути різні: деяка обмеженістьзнань про обрану спеціальність, не зовсім впевнена самооцінка своїх можливостейдо праці вчителя, наявність альтернативних варіантів у професійномусамовизначенні (можливість вступу на другий факультет педвузу, у педучилище таін.).
Отже, вибір педагогічної спеціальності добре забезпеченийінформативно, позитивною самооцінкою професійно важливих якостей, досвідомсуспільно-педагогічної діяльності, але характеризується нестійкістю,відсутністю впевненості у вірності прийнятого рішення.
Оцінка “3” ставиться тоді, коли фіксується задовільне усвідомленнязначимості педагогічних спеціальностей, знання окремих їх особливостей та вимогдо людини.
Абітурієнт має певний досвід суспільно-педагогічної діяльності,але ця діяльність ним не розглядалась як цілеспрямована підготовка себе домайбутньої педагогічної діяльності. Тому, в нього недостатньо попередньогодосвіду роботи з дітьми, він не може критично оцінити свої можливості іперспективи професійного самовизначення.
Професійний вибір обумовлений різними мотивами, серед якихсуспільно-значимі (любов до дітей, прагнення їх навчати і виховувати, інтересдо профілюючих предметів) відсутні або не усвідомлюються як провідні.
Знання його про обрану професію фрагментарні, тому він не можерозв’язувати аналітичні і практичні завдання, його мова не завждилогічна, допускаються мовні неточності.
Таким чином, обрання педагогічної спеціальності не має логічногозавершення, його не можна рахувати цілком усвідомленим і суспільно значимим.
Природньо, дані критерії не можна сприймати як якийсь шаблон,зразок, так як в ходу даного екзамену виникне багато ситуацій, які не можнаповністю “підвести” під дані критерії оцінки: світ професійних орієнтаційлюдини не завжди підпадає під ті чи інші стандартизовані схеми і рішення.
Тому, дані критерії бажано розглядати як базовий матеріал длязнаходження оптимальних рішень у кожному конкретному випадку.
При одержанні абітурієнтом позитивної оцінки в ході даногоекзамену (а можливо лише оцінок “5” та “4”, що було б у значній мірі суспільновиправдано) він допускається до другого етапу діагностування його педагогічногопокликання.
Вище нами виділено головні, стержневі, на наш погляд, професійнозначимі показники особистості абітурієнта, які підлягають вивченню шляхомтестування. Це:
1. Вивчення емоційної стабільності (методика Г.Айзенка).
2.Вивчення комунікативних і організаторських здібностей (методикаКОС-1).
3. Вивчення вміння виразно і зв’язноговорити (методика В.Маклені).
4. Вивчення рівня розвитку мислення і пам’яті (методика “Складніасоціації”).
Приймальна комісія повинна неухильно дотримуватись певних, чітковизначених “правил гри”. Найголовніші з них :
1. Проведення даної роботи вимагає значної попередньої підготовки:
а) зміни стереотипів на проблему (необхідність розв’язання питанняпрофвідбору абітурієнтів, в т.ч. на педагогічні спеціальності, на сучаснійнауковій основі сьогодні розуміють, на жаль, лише невеликі групи спеціалістів);
б) створення на факультетах компетентних екзаменаційних комісій(включення у їх склад осіб, що мають наближену до проблеми наукову спеціалізацію);
в) організація необхідного науково-методичного, інформативногозабезпечення (розробка екзаменаційних білетів стосовно окремих спеціальностейта підбір відповідної літератури; розмноження тестів, що пропонуютьсяабітурієнтам; розробка програм аналізу відповідей абітурієнтів при допомозісучасної техніки та ін.);
г) необхідної орієнтації відділів освіти, шкіл, батьків, самихабітурієнтів про перехід педагогічного навчального закладу на принципово новусистему прийому.
2. Необхідно пам’ятати про існуванняряду моральних і медичних протипоказань при виборі педагогічної професії. Доних необхідно відносити:
— наявність ідеалів, несумісних з цілями і завданнями народу,держави;
— користолюбно-егоїстичну спрямованість;
— аморальність (нетактовність, несправедливість, лицемірство,грубість, інтриганство, брак доброти, недбалість, безпринципність, зневага долюдей, особливо дітей);
— емоційна нестабільність, сварливість, безвільність;
— відсутність цілеспрямованості, ініціативності, витримки;
— яскраво виражена неуважність, низький рівень мислення і слабкапамять;
— низький інтелект;
— низька культура письмової і усної мови (словникова бідність,багатослів’я, засміченість діалектизмами, низька грамотність, мовнанедбалість);
— низький рівень організаторських і комунікативних здібностей;
— тяжкий характер;
— наявність ознак психічних захворювань і різко виражені дефектимови;
— фізичні недоліки (погане здоров’я, дефекти органів слуху, зору, опірно-рухового апарату).
Абітурієнти не повинні мати цих та інших протипоказань.
3. У абітурієнтів ще немає професійних педагогічних знань інавичок (крім випускників педучилищ). Тому, на профорієнтаційному екзаменіперевіряється, як відмічено вище, перш за все їх готовність до свідомого виборупедагогічної спеціальності. При цьому важливим є при аналізові педагогічнихситуацій, розвязанні завдань та ін. слідкувати за рівнем вияву нахилів дороботи з дітьми, спостережливістю, уявою, інтуїцією, винахідливістю, схильністюдо педагогічно вірних дій.
Необхідно також проявляти певну обережність у оцінюваннізапропонованих абітурієнтами рішень практичних педагогічних завдань, так яквони орієнтуються у більшості випадків на доступний їм шкільний досвід, у якомуможе мати місце формалізм. Отже, необхідно прагнути виявити і наскількикритично і всебічно абітурієнт оцінює розкриття ним педагогічного процесу чиявища.
4. Профорієнтаційний екзамен та тестування дають цінну інформаціюпро професійну спрямованість, інтереси, рівень розвитку майбутніх студентів, щонеобхідно при організації навчально-виховної роботи з першокурсниками.
5. Виключно важливим є визначення приймальною комісією своїхвихідних позицій, якими необхідно керуватись, ведучи профвідбір абітурієнтів позапропонованій вище схемі. Система оцінювання знань і вмінь абітурієнтів наоснові профорієнтаційного екзамену та ступеня вияву окремих показників впроцесі їх тестування, виглядає так:№№ Показник оцінки Рівень вияву показника 1. Готовність особистості до свідомого вибору педагогічної діяльності Одержані на екзамені оцінки “відмінно” та “добре” 2. Емоційна стабільність Показник 10-18 балів, Екстровертованість 3. Комунікативні та організаторські здібності = 3, 4, 5 4. Вміння виразно і зв’язно говорити. Хороший і задовільний рівень: позитивні показники одержано не менше як на 6-8 питань. 5. Рівень мислення Дуже високий — 20-19, високий — 18-17, вище середнього — 16-15, середній — 14-12 вірних відповідей.
Що повинно служити підставою для зарахування (незарахування)абітурієнта? Ми рахуємо: підставою для зарахування на навчання повинні бутивідмінні і добрі оцінки на профорієнтаційному екзамені, а також виявлені в ходітестування показники, які не виходять за допустимі рівні вияву даногопоказника.
Відсутність допустимого рівня вияву показника хоча б по одному випадкунеобхідно розглядати як абсолютне протипоказання. Такому абітурієнту приймальнакомісія повинна тактовно рекомендувати інший навчальний заклад.
6. Тестування абітурієнтів, як найбільш громіздка частинавизначення їх профпридатності, може проводитись попередньо: випускників шкілюного педагога, старшокласників, які навчались у педагогічних класах, напідготовчих відділеннях та ін. Такий підхід сприятиме зняттю у них стресовоїситуації, економитиме робочий час приймальної комісії.
7. Важливою є на екзамені атмосфера доброзичливості, щирості,невимушеності, довіри. Цьому сприяє і відсутність будь-яких записів з бокуекзаменатора по ходу бесіди з абітурієнтом.
8. Слухаючи відповіді абітурієнта, важливо спостерігати захарактером його висловлювань і поведінки (стиль міркувань, ступінь впевненостівідповідей, зацікавленість чи байдужість при розкритті питання білета та ін.).Це дає додаткову інформацію про рівень усвідомленості ним свого професійноговибору.
Запропонована концептуальна схема профвідбору, природньо, єдискусійною. Вона вимагає свого подальшого удосконалення і осмислення:здібності людини у кожному конкретному випадку дуже своєрідно і неповторнопоєднуються з її фізичними, психічними рисами.
У перспективі такі підходи все більше витіснятимуть існуючусьогодні систему конкурсних екзаменів для абітурієнтів так як:
— дозволятимуть формувати майбутній кадровий корпус для нашоїдержави перш за все на основі оцінки професійних якостей особистості;
— буде ліквідовано загін пільговиків, який суперечить самій ідеїпрофесійного відбору на навчання;
— захищатимуть від протекціонізму.
Список литературы
1. Воробьёва Т.А. Опытсоздания методики профессионального отбора.
— Советская педагогика, 1971, № 8, С.70.
2. Управление процессом приёма студентов в педагогический вуз. Сост. Е.П.Шастина.- М.: МГПИ,1990.
3. Психологические основы профориентации на педагогическиепрофессии: Методические рекомендации. — М.: МГПИ, 1989.
4. Психолого-педагогический анализ личности. М.: МИУУ, 1990.