/>ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ВСТУПІ. ТЕОРЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ ФРАЗЕОЛОГІЇЇ
1.1 Проблема визначенняфразеологічної одиниці
1.2 Основні ознаки ФО
1.3 Критерії виділення ФО різнихтипів
1.4 Проблема класифікації ФО
1.5 Семантична структура ФО
1.6 Типи перекладацьких відповідників
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ І
РОЗДІЛ ІІ.
2.1 Семантичний аналіз ФО зкомпонентом на позначення частини тіла „рука”
2.2 Особливості ФО з компонентом напозначення частини тіла „рука” в українській та англійській мовах
2.3 Особливості перекладу ФО на напозначення частини тіла „рука”
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІІ.
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬПереліквикористаних словників
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ:
Фразеологічні єдності (ФЄ)
Фразеологічна одиниця (ФО)
Фразеологічні зрощення (ФЗ)
Фразеологічні сполучення (ФС)
Фразеологічні вирази (ФВ)
ВСТУП
В останнідесятиліття інтенсивно розвивається теорія фразеології та фразеографії, виходитьу світ велика кількість оригінальних фразеологічних праць як у нашій країні,так і за кордоном.
Однак,незважаючи на опублікування ряду важливих праць, досі ще недостатньо вивченіпроблеми семантики та структури у фразеології, багато питань залишається позаувагою мовознавців, особливо питання, що стосуються перекладу ФО з однієї мовина іншу.
Тема дослідження є однією із найактуальніших інайцікавіших. Дипломна робота присвячена аналізу структурно-семантичнихособливостей ФО з компонентом частини тіла (рука).
Актуальність пояснюється тим, що аналізвідображення ФЗ на позначення частин тіла в фразеологічній картині світудозволить більш глибше і змістовніше вивчити питання мовознавства, які невирішені повністю, серед яких наприклад, питання про особливості тафункціонування ФО з компонентом частини тіла – “рука”.
Метою роботи є виявлення спільних таспецифічних рис семантики та структури ФО з компонентом на позначення частинтіла в українській та англійській мовах в аспекті зіставлення та перекладу.
Для досягнення поставленої мети булисформульовані наступні завдання:
- визначити науковуконцепцію значення ФО на основі вивчення наукових джерел лінгвістичноїлітератури ;
- виявити основні ознаки ФО;
- виділити підходи докласифікації ФО;
- проаналізуватиіснуючі класифікації ФО з метою подальшого використання їх окремих елементів в ційроботі;
- зробити дослідженнясемантичної класифікації ФО на позначення частин тіла в українській таанглійській мовах;
- сформувати концепціюзіставного аналізу ФО з компонентом на позначення частин тіла в англійській таукраїнській мовах;
- встановити ідеографічнігрупи ФО на позначення частин тіла “рука”, що мають різний ступінь збігу вукраїнській та англійській мовах та виявити особливості їх перекладу.
Основним методом дослідження є описовий, якдопоміжні використовуються методи компонентного, трансформаційного,стилістичного і порівняльного аналізу.
Об’єктом дослідження в роботі є головним чиномстійкі ФО англійської та української мови в аспекті зіставлення фразеологізміводнієї з семантичних груп, а саме ФО з компонентом на позначення частин тіла“рука”. семантичний фразеологізм переклад
Предметом дослідження є група фразеологізмів зкомпонентом на позначення частин тіла в українській та англійській мовах.
Гіпотезою дослідження є припущення про те, що ФОна позначення частин тіла в українській та англійській мовах мають своюспецифіку та різний ступінь еквівалентності при перекладі.
Дослідження проводилися, як на матеріаліоднієї мови у зіставному аспекті, так і в роботах – М.М. Шанського, В.В. Виноградова,В.М. Мокієнка, А.В. Куніна, В.М. Телії, О.С. Ахманової та інших; бо дослідженнясемантики ФО з компонентом на позначення частин тіла в англійській таукраїнській мовах в аспекті зіставлення та перекладу до цього часу непроводилось.
Дослідження проводилось в декілька етапів:
- на першомупошуково-ознайомлювальному етапі проводився добір бібліографічних джерел таскладання картотеки. На цьому етапі використовувався метод добору літератури затемою.
- на другому аналітичномуетапі було зроблено критичний огляд літератури, сформовано концепціюдослідження, проведено аналіз картотеки та класифікацію матеріалу.
- на третьому етапі булопроведено систематизацію та опис матеріалу з використаннямпорівняльно-зіставного методу і компонентного аналізу.
Новизна дослідження полягає у виявленніспецифіки значень ФО з компонентом на позначення частин тіла “рука” ванглійській та українській мовах в аспекті зіставлення та перекладу.
Матеріалом для дослідження стали 255 — ФОанглійської мови та 560 — ФО української мови з компонентом тіла „рука”, якібули отримані головним чином шляхом вибірки з “Англо-російського словника” О.В.Куніна та “Словника фразеологізмів української мови” К.М. Білоніжко, І.С.Гнатюка та дібрані з фразеологічних і загальномовних словників української іанглійської мови.
Результати роботи практично можуть бутивикористані у вивченні української та англійської мов та для розв’язанняпрактичних завдань перекладу фразеологізмів зазначених мов.
/>І. ТЕОРЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ ФРАЗЕОЛОГІЇЇ/>
1.1 Проблема визначення ФО
Про фразеологію написано багато статей, книг,дисертацій, а інтерес до цієї області мови не зникає ні серед дослідників, ні середтих, хто просто небайдужий до слова. Фразеологічні засоби мови містять у собівелику силу експресії та емоцій. З давніх-давен дійшли до нас у цих крилатихвисловах людські знання, радість, страждання, сміх і сльози, любов і гнів, віраі безвір’я, правда і кривда, чесність і обман, праця і лінь, істина і омана.
Підтверджується точність формули, висловленоїще на початку століття відомим датським мовознавцем Отто Есперсеном, що назвавфразеологію “деспотично примхливою і невловимою річчю”. Сам факт наявності вмові окрім простих слів, цілих словесних комплексів, що іноді тотожні слову, бочастіше виявляють собою унікальний лінгвістичний феномен, що відрізняєтьсяяскравою виразністю, образністю й емоційністю, служить для нас приводом дотого, щоб досліджувати саме цей розділ мовознавства.
Фразеологізми здавна вважають однією ізспецифічних рис кожної мови. Вони набагато виразніше, ніж окремі слова,розподіляються в певних структурно-функціональних стилях, виявляючи своюналежність до кожного з них, а також до сфери усного чи писемного мовлення.
Оскільки мова, як і кожне суспільне явище,безперервно розвивається, разом з нею в постійному русі перебуває і їїфразеологічний фонд. Фразеологія національної мови збагачується івдосконалюється, вбираючи в себе безцінні скарби із приказок, прислів’їв,афоризмів і професіоналізмів, анекдотів і жартів – з усього того, що впродовжбагатьох віків плекає і зберігає у своїй пам’яті носій мови – народ.
Одним із засобівобразної і виразної літературної мови є крилаті слова. Ця назва походить ще відГомеру, в поемах якого («Іліада» і «Одіссея») вона зустрічається багато разів(«Він крилате слово промовив», між собою обмінювалися словами крилатими тихо).Гомер назвав «крилатими» слова тому, що вони ніби летять до вуха слухаючого звуст того що говорить. Гомерівський вислів «крилате слово» стало терміноммовознавства і стилістики. Терміном цим позначають (ввійшовши в нашу мову злітературних джерел) короткі цитати, образні вислови, промови історичних постатей,імена міфологічних і літературних героїв, що стали всенародними, статтіхарактеристики історичних діячів і т.д… Нерідко термін «крилаті слова»тлумачиться в більш широкому понятті: ним позначають народні приказки,прислів’я, всілякі образні вислови, що виникли не тільки з літературних джерел,але й в побуті.
Отже, фразеологія– розділ мовознавства вивчаючий джерела сполучення слів.
Слово«фразеологія» походити від двох грецьких слів: «фразис» — «вираження» і «логос»- «навчання». Фразеологією називають і сукупність таких сполучень –фразеологізмів. Іноді для їхнього позначення використовують і інші терміни: ідіомаі фразеологічна одиниця.
Крилаті чи такзванні слова фразеологізми вивчаються в розділі мовознавство, що вивчає стійкісполучення слів – фразеології.
Фразеологіяпредставляє собою складне явище, вивчення якого потребує власного методадослідження, а також використання знань інших наук – лексикології, граматики,стилістики, фонетики, історії мови, історії, філософії, логіки та краєзнавства.
Засновникомтеорії фразеології є швейцарський лінгвіст французького походження Шарль Баллі,який вперше систематизував словосполучення у своїх працях “Нарис стилістики” та“Французька стилістика”.
Праця Ш.Баллідала початок розвитку фразеологічних досліджень. Концепція Баллі розглядаєтьсяу працях Виноградова, Будагова, Амосової, Куніна, Назаряна та багатьох іншихмовознавців.
Фразеологія яксамостійна лінгвістична дисципліна виникла в 40-х рр. XX ст. у радянськомумовознавстві. Передумови теорії фразеології були закладені в працях О.О. Потебні,І.І. Срезневського, О.О. Шахматова і Ф.Ф. Фортунатова. Вплив на розвитокфразеології зробили також ідеї французького лінгвіста Ш.Баллі (1865-1947рр.).
Узахідноєвропейському й американському мовознавстві фразеологія не виділяється вособливий розділ лінгвістики. Питання про вивчення стійких сполучень слів успеціальному розділі мовознавства – фразеології, був поставлений внавчально-методичній літературі ще в 20-40-х р. у роботах Е.Д. Поліванова, С.И.Абакумова, Л.А. Булаховського. Вивчення фразеології стимулювалосялексикографічною практикою, з одного боку, а з іншого боку – роботамиВиноградова, у яких були поставлені питання про основні поняття фразеології, їїобсягів і задач. У 50-х роках головна увага приділялася питанням подібності ірозходжень фразеологізмів зі словом і сполученням слів; проблематикафразеології вичерпувалася в основному з'ясуванням критеріїв фразеологічності йуточненням основ класифікації фразеологізмів. З кінця 50-х років намітиласятенденція системного підходу до проблем фразеології, розробляються питання,пов'язані з описанням фразеологізмів як структурних одиниць мови (А.І. Смирницкий,О.С.Ахманова). 60-70-і роки в розвитку фразеології характеризуються інтенсивнимрозробленням власне фразеологічних методів дослідження об'єктів фразеології,заснованих на ідеях системно-рівневого аналізу фактів мови (В.Л. Архангельський,Н.Н. Амосова, В.П. Жуков, А.В. Кунін, М.Т.Тагіев), вивченням системноїорганізації фразеологічного складу (И.И. Чернишова, Н.М. Шанський) і йогорозвиток (В.Н. Мокіенко, Ф.Н. Попов, А.І. Федоров). Особлива увага приділяєтьсясемантиці фразеологізмів, і її номінативному аспекту (В.Н. Телія),фразеоутворенню в його динаміці (С.Г. Гаврін, Ю.А. Гвоздарев), ознакамисполучуваності слів-компонентів (М.М. Копиленко, З.Д. Попова),зіставно-типологічному вивченню фразеологічного складу (Ю.Ю. Аваліані, Л.І. Розейзон),а також розробленню опису фразеологізмів у словниках (А.М. Бабкін, А.И. Молотков)[27].
У науковомувідношенні вивчення фразеології має важливе значення для пізнання самої мови.Фразеологізми існують у тісному зв'язку з лексикою, їхнє вивчення допомагаєкраще пізнати лексичну побудову, утворення і вживання в мові. Фразеологізмискладаються з окремих слів і одночасно можуть співвідноситися за значенням доцих слів. За граматичною структурою фразеологізми є реченнями. Порівняннядеяких фразеологізмів показує, що між фразеологізмами певної мови існуєсинонімічний та антонімічний взаємозв’язок, як це спостерігається й у лексиці.
Фразеологізм, фразеологічна одиниця (ФО) — загальна назва семантично невільних сполучень слів, що не виробляються в мові (як подібні з ними за формою синтаксичні структури – чи словосполученняречення), а відтворюються в ній у соціально закріпленому за ними стійкомуспіввідношенні значеннєвого змісту і визначеного лексико-граматичного складу.Семантичні зрушення в значеннях лексичних компонентів, стійкість івідтворюваність – взаємозалежні універсальні і відмітні ознаки фразеологізму.
Фразеологіякожної мови — це скарбниця народу, здобуток його мудрості й культури, щомістить багатий матеріал про його історію, боротьбу з гнобителями йнападниками, про звичаї, ідеали, мрії і сподівання. Так в українських ФОвідбилися історичні події, відобразилося народне відношення до них: ”Оттобі, бабуся, і Юр'їв день”, виникло на Русі після покріпачення селян. Уфразеологізмах української мови відобразилось ставлення до людських здібностейі вад: золоті руки; лизати руку; простягти руку. А от історія виникненняусталених словосполучень – перемивати кісточки; піймати синицю вруку; смерть занесла свою руку та інші; піднімає завісу над звичаями,віруваннями, обрядами наших предків. Тому-то фразеологія привертає увагумовознавців, істориків, етнографів, філософів.
Інша особливістьфразеології — образність. Вивчення мовної фразеології вводить нас у лабораторіюнароду — мовотворця, і не випадково з такою увагою вивчають її письменники, щобачать в українській фразеології чудові приклади образного відображення явищ тадійсності. Живописність і образність мови діє поетичними фразеологізмами науяву слухаючого, змушуючи його переживати сказане більш сильніше, чим якби,звернувся до нього промовець діловою мовою. Наприклад:голою рукою не бери;росинки в роті не було; дати руку на відсік.
Предметомфразеології, як розділу мовознавства є дослідження категоріальних ознакфразеологізмів, на основі яких виділяються основні ознаки фразеологічності івиникає питання про сутність фразеологізмів як особливих одиниць мови, а такожвиявлення закономірностей функціонування фразеологізмів у мові і процесівїхнього утворення. Однак в умовах наявності єдиного предмета досліджень і незважаючи на численні докладні розробки багатьох питань фразеології, дотеперіснують різні точки зору на те, що таке фразеологізм, яким є обсяг фразеологіїбудь-якої мови. Переліки фразеологізмів, пропоновані різними вченими, настількивідрізняються один від одного, що з повною впевненістю можна говорити прорізні, в багатьох випадках прямо протилежні, що навіть виключають один одного,погляди на предмет досліджень, про різнобій і плутанину в науковійтермінології, уживаної для позначення відповідних понять. Цим пояснюється інечіткість розуміння задач, цілей і самої сутності терміна “фразеологія”.
Узагальнюючиширокий спектр поглядів на фразеологію, можна відзначити наступне. У сучаснійлінгвістиці чітко намітилося два напрямки досліджень. Перший напрямок вихідноюточкою має визнання того, що фразеологізм — це така стійка одиниця мови, щоскладається зі слів, тобто по природі своїй — словосполучення. При цьому однівчені висловлюють думку, що об'єктом фразеології є всі реально можливі в даніймові конкретні словосполучення, незалежно від якісних розходжень між ними.
Як і слова,фразеологізми :
— невикористовуються щодня, і відтворюються як готові, наявні в мові одиниці зпевним значенням: (англ.) by this hand (богом клюнусь); by the left hand(байстрюк); Scotch hands (дві лопатки для розрізання і накладання масла);
— визначаютьсястійкістю складу і сталістю структури: (англ.) handball (гандбол); handbell(дзвіночок); handcart ( ручна валіза);
— часто позначенеодне поняття вступає у синонімічні зв’язки з словами:(англ.) athand(не за горами, на носу)= athand(близько, рядом); (укр.) руки не слухаються = неслухають ні руки, ні ноги;
— виконують ту жфункцію, що й слова:(укр.) накивати п’ятами – втекти; пасти задніх –відставати; (англ.) atsinglehand(застарівше значення) – без будь чиєї допомоги.
Так, наприклад,М.М. Копиленко говорить наступне: ”Фразеологія охоплює усі сполучення лексем,що існують у даній мові, у тому числі і так названі “вільні” словосполучення[8, с.81-84].
З іншого боку,об'єктом фразеології в межах цього напрямку визнаються тільки деякі розряди ігрупи словосполучень, що виділяються з усіх можливих у мові особливоюсвоєрідністю. У залежності від того, які ознаки приймаються в розрахунок привиділенні таких словосполучень, то такий і визначається склад подібних одиницьу мові. Тільки ці “особливі” словосполучення і можуть бути названіфразеологізмами. Незважаючи на умовність понять і зв'язане з цим розмежуванням,звичайно говорять, що фразеологія може бути представлена:
— як фразеологіямови в “широкому” змісті слова, що включає у свій склад і словосполучення,переосмислені цілком, і словосполучення, у яких є не переосмисленіслова-компоненти. Прикладом такого “широкого” розуміння обсягу і складуфразеології може служити точка зору В.Л. Архангельського, О.С. Ахмановой, Н.М. Шанського[5;35].
— як фразеологіямови у “вузькому” змісті слова, що включає у свій склад тільки словосполучення,які переосмислені до кінця. До числа робіт, що відбивають таке розуміння обсягуі складу фразеології української мови, відносяться, наприклад, статті В.П. Жукова[21].
В обох випадкахсловниковий характер фразеологізму, як і лексемний характер його компонентів неставиться під сумнів цими вченими. Фразеологізм рекомендують розглядати як номінаціюознак слова і словосполучення, підкреслюється омонімічність фразеологізму ісловосполучення, що співвідноситься з ним за структурою.
Другий напрямокфразеології виходить з того, що фразеологізм – це не словосполучення (ні заформою, ні за змістом), це одиниця мови, що складається не зі слів. Об'єктомфразеології є вираз, що є лише генетичною суттю словосполучення. “Вонирозкладені лише етимологічно, тобто поза системою сучасної мови, в історичномуплані”[11, с.202]. Ці вирази протиставляються не омонімічним словосполученням,тому що якісно відрізняються від них. Основним у вивченні фразеологізмуставиться не змістовна і формальна характеристика компонентів, його утворюючих,і не зв'язків між компонентами, а вивчення самого фразеологізму в цілому, якодиниці мови, що має визначену форму, зміст і особливості вживання у мові.Склад фразеології утворюється з категоріально однотипних одиниць. Історія йетимологія кожного фразеологізму вивчається не в прямолінійній залежності віддеяких “універсальних” схем, а як переосмислення словосполучень, та залежитьвід ступеня семантичної злитості компонентів, від ступеня десимантизаціі слів условосполученнях. Основні положення цього напрямку розглядаються А.И. Молотковиму статті до “Фразеологічного словника російської мови”, у його книзі “Основифразеології російської мови” і інших працях.
Нам, ближчепозиція В.В. Виноградова, що висловлена в ряді його робіт. Ця точка зору представляєтьсянайбільш виправданою, тим більше що її розділяють багато вчених — “Фразеологізм,фразеологічна одиниця — загальна назва семантично невільних сполучень слів, щоне виникають в мові (як подібні з ними за формою синтаксичні структури – числовосполучення речення), а відтворюються в ній у соціально закріпленому заними стійкому співвідношенні значеннєвого змісту і визначеноголексико-граматичного складу. Семантичні зрушення в значеннях лексичнихкомпонентів, стійкість і відтворення – взаємозалежні універсальні і відмініознаки фразеологізму”[ 8, с.381 ]./>
1.2 Основніознаки ФО
Багатство мови цебагатство і його фразеології, тобто виразних і образних прислів'їв, оборотів,влучних і крилатих слів. Дуже часто в таких словах і зворотах лежить цілийсвіт, ціла історична епоха – факти побуту, уявлень, що прийшли з вірувань нашихпредків, реальних подій далекого минулого. І такий фразеологічний фонд –неповторне явище кожної мови.
Фразеологія — цете чи інше поняття в мові, яке не завжди передається одним словом.
Нерідко для цьоговикористовується словесний комплекс, щопредставляє собою визначене, більш-менш стійке лексичне сполучення — такназивану ФО.
Такі ФО можутьвиконувати функції різних частин мови. Фразеологізми мають сталу конструкцію,одні і ті ж компоненти, заміна чи доповнення руйнує їх.
Фразеологічнізвороти являють собою смислову, структурну єдність. Ступінь спаяності слів уфразеологізмів дуже різниться від значення усього звороту.
Фразеологієюназивається також уся сукупність цих складних по складу стійких сполучень — фразеологізмів. Фразеологія мови, як і лексика, являє собою тонку систему, якамає автономність, оскільки ФО принципово відрізняються, з одного боку, від окремих слів, з іншого боку- від вільних словосполучень, і в той же час входить у більш складну системузагальнонаціональної мови, знаходячись у визначених відносинах з різними йогорівнями. Наприклад, як і слова, ФО складаються з фонем, що виконують змістовно-розпізнавальну функцію; цевизначає системні зв'язки фразеології з фонематичним рівнем мови. ФО по-різномуспіввідносяться з різними частинами мови, що характеризує їхні системні зв'язкина морфологічному рівні. Виконуючи визначені синтаксичні функції в реченні,фразеологізми знаходяться в системних відносинах з іншими мовними одиницями насинтаксичному рівні.
У складіфразеологічної системи мов виділяються різноманітні парадигми (групи) ФО, які поєднуються за їх характернимиознаками поєднуваних за їхніх характерними ознаками. Крім уже згаданих груп ФО, можна розглянути і ряд інших,виходячи з їхніх власне лінгвістичних ознак: ФО — однозначні і багатозначні, омонімічні,синонімічні, антонімічні.
Велику цінністьстановлять приказки і прислів'я, які також належать до фразеології: (укр.) язик до Києва доведе; чорт ногу зломить;(англ.)acleanhandwantsnowashing(чесній людині не потрібнооправдовуватись).
Вони всебічно йбагатогранно відтворюють різні сторони життя народу:
— возвеличуютьдуховні цінності: (укр.) відкривати серце; душа співає;(англ.)haveandopenhand(бути щедрим);
— тавруютьганебне: (укр.)вернутиніс; клювати носом;(англ.) bathe/dipone`shandsinblood(омити руки кров′ю);
— викриваютьвади: (укр.) в чорному тілі; шкіра такістки;
— висловлюють співчуття,поради, вчать, наставляють і виховують людей: (укр.) мотати на вус.
По стилістичнихособливостях відрізняються ФО на стилістично маркіровані і нейтральні, причому перші дозволяютьвиявити у своєму складі різні шари, що істотно відрізняються по стилістичномуфарбуванню і стильовій приналежності.
Синтагматичнівідносини ФО характеризуютьсяможливостями їхньої сполучуваності з визначеним колом лексичних одиниць. Одні ФО відрізняються дуже обмеженоюсполучуваністю. Іншим ФО властиваодинична, замкнута сполучуваність, їх можна ужити лише з одним-двома словами: (укр.) живіт підвело; клювати носом;(англ.) deadhand(юрид. „мертва рука”-володіння юридичної особи нерухомістю без права передачі).
Широкусполучуваність мають такі розповсюдженні у всіх мовах фразеологізми, як: Ахіллесовап'ята, біла ворона, зачароване коло.
Зупинимося більшдокладно на системних зв'язках ФО, обумовлених лінгвістичними особливостями.
Від філософськихтворів Платона йдуть вирази — handonthetorch– передавати знання, мудрість; Platoniclove– платонічне кохання.
Фразеологізми, щоволодіють близьким чи тотожним значенням, вступають у синонімічні, відносини.Подібно лексичним одиницям, такі фразеологізми утворять синонімічні ряди, якіможуть входити і відповідні лексичні синоніми одного ряду. Багатствофразеологічних, як і лексичних, синонімів створює величезні виразні можливостімов.
Фразеологічнісиноніми можуть відрізнятися друг від друга стилістичним забарвленням: душарозкривається — книжкове, очі розбігаються — загальновживане, навсе горло — розмовне.
Вони можуть немати семантичних розходжень, а можуть відрізнятися відтінками:(укр.) набити руку; тертий калач; (англ.) ingoodhands(в добрих руках). Фразеологічні синоніми, як ілексичні, можуть відрізнятися і ступенем інтенсивності дії, прояву ознаки: (укр.) лити сльози, обливатися сльозами,потопати в сльозах, виплакати всі очі (кожен наступний синонім називаєбільш інтенсивну дію в порівнянні з попереднім).
В окремихфразеологічних синонімів можуть повторюватися деякі компоненти (якщо в основіфразеологізмів лежать різні образи, ми вправі називати їх синонімами). Відфразеологічних синонімів варто відрізняти фразеологічні варіанти, структурнірозходження яких не порушують семантичної тотожності фразеологізмів.Фразеологічні варіанти відрізняються граматичними формами дієслова, у другому — так називаними «варіантними компонентами».
Не синонімуются іФО, подібні в значеннях, алевідрізняються сполучуваністю і тому вони можуть вживатися в різних контекстах.Антонімічні відносини у фразеології розвиті менше, ніж синонімічні. Антоніміяфразеологізмів часто підтримується антонімічними зв'язками їхніх лексичнихсинонімів.
В особливу групувиділяються антонімічні ФО, що частково збігаються по складу, але компоненти, що мають, протипоставленіза значенням. Компоненти, що додають таким ФО протилежне значення, часто єлексичними антонімами, але можуть одержати протилежне значення тільки в складі ФО: (англ.) joinhands, але частіше вживається –handtofist(розм. – рука об руку).
Більшість ФО характеризується однозначністю: вонимають лише одне значення, їхня семантична структура досить монолітна,нерозкладна: (англ.)askforalady′shand(просити руку дівчини);
Але є ФО, що володіють декількома значеннями.Наприклад, фразеологізм: голова загула.
Багатозначністьвиникає звичайно у ФО, щозберегли в мові часткову залежність значень. Наприклад, фразеологізм: бойовехрещення, що означало спочатку — першу участь у бої, став вживатисяв більш широкому значенні, указуючи на перший серйозний іспит у якій-небудьсправі. Причому багатозначність легше розвивається у фразеологізмів, що маютьцілісне значення і по своїй структурі співвідносні зі словосполученнями.
Для сучасної мовибільш характерний розвиток образного та фразеологічного значення в термінологічнихсполученнях.
Омонімічнівідносини фразеологізмів виникають тоді, коли однакові по складу ФО виступають у зовсім різних значеннях.Вони не рідко набувають додаткових відтінків у значенні. Омонімічні ФО можуть з'являтися в мові, якщо воснові образних виразів виявляються різні ознаки того самого поняття: (укр.) під рукою (близько, поруч)але під рукою (під чиєю небудь опікою), така омонімія є результатомвипадкового збігу компонентів, що утворять фразеологічні обороти.
В інших випадкахджерелом фразеологічних омонімів стає остаточний розрив значень багатозначнихфразеологізмів. У подібних випадках важко провести границю між явищембагатозначності фразеологізму й омонімією двох фразеологічних одиниць.
Однак, оскількивільні словосполучення принципово відрізняються від фразеологізмів: (укр.) до ручки – уживається для вираженнянегативної межі, міри чого-небудь; далі вже нікуди. Говорити проомонімію таких виразів у точному значенні терміна не є доцільним, бо цевипадковий збіг мовних одиниць різного порядку.
Фразеологізми, навідміну від лексичних одиниць, мають ряд характерних рис:
— ФО завжди складні по складу, вониутворюються з'єднанням декількох компонентів, що мають, як правило, окремийнаголос, але не зберігають при цьому значення самостійних слів:руки не тудистоять (той хто не в міє робити чогось і т.ін).
— ФО семантичнонеподільні, вони мають звичайно нероздільне значення, яке можна виразити однимсловом: (укр.)з божої руки – легко, без зусиль; з простягнутою рукою – жебракувати і т.д. Але цяособливість властива не усім фразеологізмам. Є і такі, котрі прирівнюються доцілого описового вираження – права рука – найнадійніший, найкращійпомічник у кого-небудь, тут фразеологізми виникають у результаті образногопереосмислення вільних словосполучень.
— ФО на відмінувід вільних словосполучень характеризують сталість складу. Той чи іншийкомпонент фразеологізму не можна замінити близьким за значенням словом, у тойчас як вільні словосполучення легко допускають таку заміну. Наприклад, замість:руки не туди стоять – не скажеш що – ноги не туди стоять; не в тіруки – не в ті ноги аборуки сверблять – ноги сверблять.
Однак деякіфразеологізми мають варіанти:(укр.) руки не слухаються- не слухають ні руки ні ноги; зпростягнутою рукою – з довгою рукою(жебракувати). Проте існування варіантів не означає,що в цих фразеологізмах можна довільно обновляти склад.
ФО відрізняютьвідтворювання. На відміну від вільних словосполучень, що будуються намибезпосередньо в мові, фразеологізми вживаються в готовому виді, такими, якимивони закріпилися в мові, якими їх утримує наша пам'ять, це свідчить пропередбачуваність компонентів фразеологізмів.
Більшості ФО властива непроникність структури: уїхній склад не можна довільно включати які-небудь елементи.
Структурною особливістю,окремих ФО, є наявність у нихвкороченої форми поряд з повною. Скорочення складу фразеологізму в подібнихвипадках мається на увазі прагненням до економії мовних засобів.
— Фразеологізмимають стійкість граматичної форми їхніх компонентів: кожен член фразеологічногосполучення відтворюється у визначеній граматичній формі, яку не можна довільнозмінювати.
— Для більшості ФО характерний чітко закріплений порядокслів: anallParliamentaryhand = старий парламентський щур.
У той же часфразеологізми дієслівного типу, складені з дієслова і залежних від нього слів,допускають перестановку компонентів: набрати в рот води — у рот водинабрати; не залишити каменю на камені — каменю на камені не залишити.
Фразеологізм, які слово – є єдиною мовою стійких сполучень. ФО у значній своїй частині невідрізняється від вільних словосполучень. Серед фразеологізмів мі можемо знайтимайже всі типи словосполучень, що відзначені в активному фонді мови. Однакпотрібно відрізняти ФО від вільних словосполучень. У вільних словосполученняхможна замінити одне слово іншим: довгі руки – вкрасти; руки загребущі– жадібний; золоті руки/ acrackhand– майстер.
У фразеологічномусполученні не можна довільно замінити словосполучення тобто вони мають сталістьлексичного складу. Це особлива відмінність ФО від вільних сполучень. Так саме ФОвідрізняються від вільних сполучень і цілісність значення — слова в складіфразеологізму утрачають свою значеннєву самостійність. У складі фразеологізмузміст мають не окремі слова, а лише усі вираження в цілому. Це значить, що ФО,як і слова використовуються в мові готовими, тобто їх треба пам'ятати, знати втім виді, у якому вони установилися в мові, і з тім значенням яку закріпилосяза ними!
Неоднорідністьструктури ряду ФО порозумівається тим, щофразеологія поєднує досить різнобічний мовний матеріал, причому границі деяких ФО виражені недостатньо виразно [30,36].
Незважаючи надавану оригінальність визначених фразеологізмів, їхнє утворення в мовіспирається на визначені зразки.
Особливості утворенняФО зв'язані з типом матеріалу, на базі якого вони створюються. В українській мовітаких типів п'ять:
1) окремі словаукраїнської мови;
2) вільнісловосполучення українській мови;
3) прислів'я українськоїмови;
4) ФО українськоїмови;
5) іншомовні ФО.
З окремих слів новіФО виникають досить часто. Наприклад: руки загребущі – очі завидющі =ненаситна людина.
Найбільше число ФОутворюється на базі вільних словосполучень. Такі словосполучення одержують новезначення стерпне на них по подібності чи явищ їхнього зв'язку. Голова,наприклад, порівнюється з казанком, звідси — казанок варити – «голова міркує».А в англійській мові слово hand– прирівнюєтьсядо годинникової стрілки і тому набуває нового значення – стрілка годинника.
Фразеологізм якодиниця мови нерідко стає базою для утворення нових ФО. Такий шляхвикористовують при утворенні фразеологізмів на базі термінологічних сполучень: handofwrite(почерк); thelasthand(останній штрих); atthebesthand(дешево) і т.д.
Особливим видомутворення нових фразеологізмів на базі існуючих є такий, коли змінюється складі значення фразеологізму. Це як би розвиток фразеологізму, наприклад, зі словомзелений – «вільний», зелене світло – «вільний проїзд» — зелена вулиця.
На базіфразеологізмів інших мов утворюються запозичені фразеологізми.
Вживання фразеологізмів у мові історично сформувалозакріплення традицію правил. Відхилення від загальноприйнятих норм припустимівід визначеного стилістичного ефекту.
Якщо норми порушені в результаті незнання особливостейвживання того чи іншого фразеологізму — виникає помилка.
В офіційних текстах найчастіше зустрічаються такіпомилки:
1) удієслівно-іменних сполученнях напівзнаменні дієслова можуть сполучатися зобмеженим числом іменників;
2) перекручуванняскладу фразеологізму, у результаті лексичної підміни.
3) схрещенняблизьких за значенням фразеологізмів;
4) змінаграматичної форми слова, що входить в оборот.
Виправлення цих помилок у текстах документівобов'язково.
1.3 Критеріївиділення ФО різних типів
Для кожного типу фразеологізмівіснують свої критерії виділення, що, однак, далеко не завжди піддаються чіткомуаналізу. Для ідіом, що утворять безлічі ФО, фактори нерегулярності повинні бутивиражені в максимальному ступені. Спроба орієнтації на якусь одну властивість ідіоматичностіне дає бажаних результатів відносно до ідіом, оскільки жодне зохарактеризованих вище властивостей ідіоматичності не є необхідним і достатнімдля усіх ідіом у цілому (А.Н.Баранів, Д.О.Добровольский). Реально практично длякожної групи ідіом, наприклад, стійких порівнянь типу — дурний як пробка,крутитися як білка в колесі, виділяється свій набір критеріїв.
Звичайно до ідіомвідносять тільки словосполучення і предикативні одиниці типу грошей кури неклюють. Конструкції, аналогічні за формою і функцією реченню, у традиційнихописах виключалися зі складу ідіом і попадали в сферу пареміологіі. Однакобласть паремій, що традиційно розуміються як не однорідна. З одного боку, допаремій відносять сентенції типу — не у свої сани не сідай, а з іншогобоку — приказки — хто в ліс, хто по дрова. Останні розумніше відноситидо ідіом (Д.О.Добровольский).
Можна виділитинаступні параметри, по яких прислів'я відрізняються від приказок:
– наявністьзначення загальності, що присутствуют у значенні прислів'їв (це виражається наповерхневому рівні лексичними одиницями типу всякий, кожен, а такожузагальнено-особистою формою дієслова в складі прислів'їв);
– наявність уприслів'їв «рекомендаційної сили» (Р.М.Хэар);
– великадискурсивна залежність приказок у порівнянні з прислів'ями.
Дискурсивназалежність приказок виражається в тім, що вони «іллокутивно висловлюються» (утермінології А.Н.Баранова і Г.Е.Крейдліна) або попередньою реплікоюкоммуниканта, або якимись аспектами ситуації, не обов'язково вираженимисловами.
На практицікласифікація ФО і критерії виділення окремих класів бувають тісно зв'язаними зконкретними задачами, розв'язуваними в рамках тієї чи іншої концепції.
1.4 Проблемакласифікації ФО
В.В. Виноградоввиділив три основних типи ФО: фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності, фразеологічні сполучення.
Фразеологічнізрощення (ФЗ)або ідіома являє собою давно сформований у мові, звичайно емоційнозафарбований, застиглий зворот мови.
Основноюособливістю ФЗ, на відміну від сполучень і єдностей, є те, що загальний змістїх не мотивований значенням складових елементів і не може бути з них виведений.
Слова, що входятьдо складу зрощення, цілком утратили семантичну самостійність і свої значення,отже, не пояснюють змісту всього обороту в цілому.
Мотивуваннязагального значення ідіоми часто залишається неясним, а в деяких випадках можебути розкрита лише шляхом історичного екскурсу до джерел даного вираження.
Основна задачаперекладача, полягає в тім, щоб підібрати визначений аналог в українській мові,правильно передати зміст даного речення. Значення ідіоми, якщо воно даєтьсясловником, відшукується найчастіше по іменнику.
ФО збагачуютьвиразні засоби мови, додають йому жвавість і образність.
ФЗ – це абсолютнонеподільні не розкладені словосполучення, визначення яких є зовсім незалежнимвід їхнього лексичного складу, від їхніх компонентів і так саме умовно ідовільно, як значення невмотивованого словникового знака.
Фразеологічнієдності (ФЄ) абометафоричні одиниці — словосполучення, у яких значення цілого речення пов'язанез поняттям в середині образного стрижня фрази та потенційного змісту слів. ФЄ,на відміну від сполучення, являє собою нерухомий синтаксичний комплекс.
Загальне значенняєдності, так само, як і фразеологічного сполучення (ФС) — мотивовано значеннямслів, що входять до його складу, але воно не допускає ні підстановок, ні замін.
Що стосується фразеологічнихєдностей і зрощень, то вони вживаються в газетних текстах і найчастіше — ухудожній літературі.
В словнику, якправило, пояснюється значення ФЄ. Відшукувати його значення потрібно поголовному слову, що несе основне семантичне навантаження. У деяких випадкахсловник не дає значення єдності; тоді варто перекласти його дослівно поскладових словах, а потім підібрати аналог. Таким чином, можна установитинаступне:
- значення ФЄ, як правило,дається словником;
- знаходження значеннярозпочинаємо зі слова, що несе у фразеологічній групі основне семантичненавантаження;
- не можна довільно змінитистале в мові сполучення. Разом з тим ФС не є постійним комплексом і в деякихвипадках допускає синонімічну підстановку чи заміну;
- треба мати на увазі, що кожнамова володіє своїми внутрішніми законами сполучуваності слів, унаслідок чогоскладові елементи фразеологічних сполучень не завжди є аналогічними у різнихмовах.
Н.М. Шанськийвиділив четвертий тип ФО, назвавши їх фразеологічними вирази.
Фразеологічнівирази (ФВ) – цестійкі у своєму складі фразеологічні звороти, що виражаються не тількисемантичним членуванням, але і складається цілком зі слів з вільними значеннями.
Н.М. Шанськийвідзначив розходження фразеологізмів з погляду їхнього лексичного складу, атакож докладно охарактеризував ФЗ з погляду їхньої структури, походження, експресивно-стилістичнихвластивостей.
Будучи частиноюсловникового складу, ФЗ утворюють кілька стилістичних шарів.
З поглядустилістичної (тобто залежно від їхнього переважного вживання в тій чи іншійсфері суспільної діяльності людей) виділяються:
— між стильові ФО;
— книжкові ФО;
— розмовні ФО;
— просторічні ФО.
Міжстильові ФЗвживаються увсіх стилях сучасної української літературної мови. До міжстильовихвідносяться, такі слова «прадід», «Дід Мороз», «двоюрідний брат»тощо. Міжстильові ФЗ складають меншу частину фразеології, тому що більшість ФО утворюютьсяабо функціонують у розмовному чи в книжковому стилі. Виконуючи чистономінативну функцію, вони не виражають ставлення мовця до визначення предметіві їх ознак. Ці ФО можна назвати нейтральними як з погляду стильового, так і земоційного.
Книжні ФЗ використовуються в стиліхудожньої літератури та публіцистичному, науковому і офіційно-діловому стилях,наприклад велика кількість фразеологізмів пов’язана з античною міфологією,історією та літературою. Більшість цих фразеологізмів носять інтернаціональнийхарактер, тому що зустрічаються у багатьох мовах: Ahilles’ hill– ахіллесова п’ята; labourofSisyphus – Сізіфова праця тощо.
Багатоанглійських фразеологізмів пов’язано з Давнім Римом (abedofroses; Caesar’swife; crosstheRubicon).
Офіційно ділові ітермінологічні ФО є звичайно нейтральні з погляду емоцій. Але в художнійлітературі і публіцистиці вживаються багато книжкових фразеологічних оборотів,що мають різне емоційне забарвлення. Значна частина книжкових фразеологізмівхарактеризується урочистістю і риторичністю. Серед книжкових фразеологічнихоборотів виділяються також іронічні і жартівливі.
Розмовні ФО – до них належить великачастина ФЗ, ФЄ і прислів'їв, що були утворені в живій народній мові. Ці ФЗ маютьяскраво виражену експресивність, чому сприяє їхня метафоричність, наприклад: самамалеча,один як билина в полі, правду матінку говорити. Середрозмовних ФЗ можна виділити групу тавтологічних, застарілих словосполучень,експресивність яких виражена повтором слів, що мають однаковий корінь, наприклад:дурень дурнем, чин чином, ні сват ні брат та інші.
Дуже яскравеемоційно-експресивне фарбування жартівливості містять ФО каламбурногохарактеру, наприклад: без задніх ніг, увіссати з молоком матері таінші.
Просторічні ФОмають більшзнижений стилістичний характер, ніж розмовні, наприклад: від самих пелюшок,оженили мене не спитавши.
Ця група ФО характеризуєтьсяяскраво вираженою емоційністю частіше вони мають негативне забарвлення:незгоди, наприклад: сунути ніс; чесати голову; сам, як палець.
Вживання ФО умові підлягає історично сформованим, закріпленим традицією правилам. Відхиленнявід загальноприйнятих норм припустимі якщо мовець (або той хто пише) прагнедосягти визначеного стилістичного ефекту. Якщо норми порушені в результатінезнання особливостей вживання того чи іншого фразеологізму, виникає помилка. Вофіційних текстах найчастіше зустрічаються такі помилки:
— удієслівно-іменних сполученнях на півзмінні дієслова можуть сполучатися зобмеженим числом іменників;
— перекручуванняскладу фразеологізму, у результаті лексичної підміни;
— схрещенняблизьких за значенням ФО;
— змінаграматичної форми слова, що входить в оборот [6, 20, 36].
В основу іншоїкласифікації ФО покладені їхні загальнограматичні особливості. При цьому пропонуються наступні типологіїфразеологізмів.
Типологія,заснована на граматичній подібності компонентного складу ФО. Виділяються наступні їхні типи:
— сполученняприкметника з іменником: наріжний камінь, зачарований коло, лебедина пісня –материнська.
— сполученняіменника в називному відмінку з іменником у родовому відмінку: точка зору,камінь спотикання, бразды правления (рос.);
— сполученняімені іменника в називному відмінку з іменниками в непрямих відмінках ізприйменником: кров з молоком, душу в душу, справа в капелюсі;
— сполученняприйменниково-відмінкової форми іменника з прикметником: на живу нитку, постарій пам'яті, на короткій нозі;
— сполученнядієслова з іменником (із прийменником і без прийменника): оглянути поглядом,посіяти сумніву, взяти в руки, узятися за розум, водити за ніс;
— сполученнядієслова з прислівником: потрапити в просак, ходити босяком, бачити наскрізь;
— сполученнядієприслівника з ім'ям іменником: абияк, скрепя серце, стрім голов.
Типологія,заснована на відповідності синтаксичних функцій ФО і частин мови, якими вони можутьбути заміщені. Виділяються такі типи ФО:
— іменні ФО: наріжний камінь, лебедина пісня. Уреченні вони виконують функції другорядного, присудка, доповнення; по характерізв'язків з іншими словами в сполученні можуть керувати яким-небудь членом ібути керованими;
— дієслівні ФО: водити за ніс, оглянути поглядом.У реченні виконують роль присудка; у сполученні з іншими словами можутьпогодитися, керувати і бути керованими;
— ад'єктивні ФО: косий сажень у плечах, собі нарозумі, кров з молоком, на риб'ячому хутрі. Вони мають значення якісноїхарактеристики і, подібно прикметником, виступають у реченні у функції чивизначення іменної частини присудка;
— прислівникові,чи адвербіальні, фразеологізми: на живу нитку, абияк, скрепя серце, віч-на-віч.Вони, подібно прислівникам, характеризують якість дії і виконують у реченніроль обставин;
— вигукові ФО. Подібно вигукам, такі ФО виражають волевиявлення, почуття,виступаючи як окремі нерозчленовані речення.
Можнасистематизувати ФО і по інших ознаках.Наприклад, з погляду звукової організації усі ФО розділяються на упорядковані посвоїй фоніці і нейтральні. У складі перших поєднуються фразеологізми звираженою ритмічною організацією: ні кола ні двору, тихіше води нижче трави, нібе ні ме ні кукуріку; з елементами, що римуються.: вік вікувати, ні сват нібрат [17, 31].
Цікавакласифікація ФО за їхнім походженням.
У цьому випадкуварто виділити слов'янську фразеологію, до складу якої увійдуть ФО спільнослов'янські,східнослов'янські, власне російські. Перші мають відповідності в іншихслов'янських мовах, другі — тільки в українському і білоруському, а третіхарактерні тільки для російської мови [4].
В особливу групувиділяють ФО, запозичені зістарослов'янської мови. Їхнім джерелом були християнські книги (біблія,євангеліє), переведені на старослов'янську мову [17].
Значну частинускладають ФО, що прийшли в українськумову з античної міфології: Ахіллесова п'ята; Гордіїв вузол; Прокрустове ложе;Дамоклів меч; Авгієві стайні; Драконові закони; Танталові хліба; між Сциллою іХарибдою; колесо фортуни; сади Семіраміди. Більшість цих фразеологізмів відоміі в інших мовах, так що варто підкреслити інтернаціональний характер крилатихсполучень, з античними коренями.
Чимала кількістьфразеологізмів є запозиченою з європейських мов в більш пізній час. Це ті щостали переважно стали крилатими цитатами з всесвітньо відомих художніх творів:принцеса на горошині (Г. X. Андерсен). Деякі крилаті слова приписуються великимвченим, мислителям: А усе-таки вона вертиться (Г. Галілей); Я знаю тільки те,що нічого не знаю (Сократ); Я мислю, значить існую (Р. Декарт).
Деякіфразеологізми являють собою кальки — буквальний переклад з язика-джерела: синяпанчоха (англ. blue stocking), час — гроші (англ. time is money)[18].
Проблемаспецифіки значення ФЗ розглядалась в науковій літературі неодноразово. Науковцівизначили наступні ознаки, що становлять специфіку фразеологічного значення:
— Відсутністьспеціалізації компонентів у значенні фразеологічного звороту, цілісністьзначення фразеологізму. Ця особливість відрізняє значення ФО від значеннявільного словосполучення, тому що в значенні слова теж немає спеціалізаціїкомпонентів, якщо під компонентами розуміти звуки, що складають вербальнийобраз слова.
— Образність, експресивністьзначення фраземи, зумовлена семантичним збагаченням при її формуванні. Безсумніву, як кіт наплакав — більш виразно, ніж просто -мало, а (рос.)– „ни кожи ни рожи” — виразніше, ніж – „некрасивый”.
Посилення семінтенсивності, образності в значенні фраземи. Наприклад, чугуївська верста(дуже високий); кожа да кости (рос. дуже худий).
Опосередкованістьзв'язку значення ФО з реаліями, що позначаються. Іншими словами, значення ФОніколи не буває прямим, первинним — воно завжди формується на базі ужефункціонуючих слів.
Переважно оціннафункція значень фразем. Фраземи рідко виконують номінативну функцію (білийгриб, сухе вино, волозький горіх і ін.), частіше їхня функція єконотативною.
Більш вузькасполучуваність фразеологічного значення. Наприклад, слово міцно сполучається звеликою кількістю слів, фразема — без задніх ніг, що має значення«міцно», — сполучається тільки зі словом — спати.
Відмінністьсемантичної структури багатозначного фразеологізму від семантичної структурибагатозначного слова (фразеосемантичні варіанти рівноцінні, вони частішеперебувають у відношеннях детермінації).
Відсутністьсловотвірного значення, відсутність семантичних типів формування фразеологічнихзначень.
Але все ж такиназвані риси не вичерпують значення ФЗ. Особлива увага звертається на специфікуобразності фразем.
1.5 Семантичнаструктура ФО
ФО збагачуютьвиразні засоби мови, додають йому жвавість і образность. Один з звичайнихспособів обігравання ФО полягає в тім, що слово, що входить у фразеологічнесловосполучення, може бути зрозуміле як би буквально, у його основномузначенні. Тоді відбувається руйнування нерозкладного за змістом словосполученнята його несподіваного переосмислення.
Величезний внесоку розгляд соціальної обумовленості змісту семантики слова, а також у розробкузагальнотеоретичних і методичних аспектів проблеми «мова і культура» внесливчені-лінгвісти Н.Г. Комлев, О.С. Ахманова, Е.М. Верещагін, В.Г. Костромаров,Т.Д. Томахін.
Однак першийфундаментальною монографією, присвяченої дослідженню, опису, а головне — доказулінгвістичної природи нового поняття — «лексического тела» — була присвяченакнига Е.М. Верещагіна і В.Г. Костомарова «Лингвострановедческая теория слова».У ній автори досліджують значення фонових знань для спілкування в осмисленій комунікації,тобто проводиться докладний соціолінгвічний аналіз слова як одиниці мови, щофункціонує у визначеному соціальному контексті.
Чим більший збігфакторів, тим легший переклад метафор, тому відтворення перекладомфразеологізованих метафор є дуже ускладненим.
З поглядулінгвістики, семантична особливість ФО першої групи полягає в тому, що першийїї компонент зберігає своє пряме значенн, а інші зазнають часткового абоповного переосмислення.
Відповідно довисунутої лінгвістичної концепції, змістовний план слова розділяється й однимлексичним поняттям не вичерпується. Він включає і ті непонятійні «семантичнічастки» (термін авторів), що викликають у людини сукупність визначених знань,сполучених з деяким змістом, і утворить те саме лексичне тло, що разом злексемою і лексичним поняттям складає структуру слова:
/>
Методикаперекладознавчого аналізу явищ фразеологічного рівня ґрунтується на вивченнідуже складної смислової структури ФО, як одиниць семантичної єдності. З поглядуперекладу надзвичайно важливі такі риси фразеологізму, як ступінь смисловоїзлитості чи нарізності його елементів, ступінь ясності чи неясності мотивування(наявна чи втрата внутрішньої форми, образності), стилістична забарвленість.
Оскільки длялексиколога одиницею є слово, а для фразеолога ФО як цілісність, у вивченнісмислової структури ФО спираємося на погляди вітчизняних учених О. Потебні, В. Гака,М. Комлева, Д. Шмельова, В.Ващенко та інших щодо смислової організації слова тайого внутрішньої форми.
Як відомо, слово- носій не тільки актуальної інформації, переданої в ході повсякденної мовноїкомунікації; воно разом з тим акумулює соціально-історичну інформацію,інтелектуальну й експресивно-емоційну, оцінну, загальногуманістичного іконкретно національного характеру. Така інформація і складаєсоціальноісторичний, національно обумовлений культурний компонент значимоїструктури слова. Це об'єктивно існуюче поняття.
Культурнийкомпонент змісту слова для носіїв конкретної мови безпосередньо виявляється втекстах, у яких так чи інакше, з тієї чи іншої ситуації протиставляютьсясоціально-історичні зрізи епох, що склалися в стереотипах мислення, мовногоповодження представників різних прошарків суспільства, професій, політичнихгруп і т.п.
Звичайно цезнаходить своє вираження в так званих оцінках мови, у більш розгорнутому виді — у контекстах, що коментують, у деталізованих тлумаченнях слів. Культурнийкомпонент значення слова стає очевидним при протиставленні, зіткненні авторомхудожнього твору соціально-мовних характеристик персонажів.
Вихідний, опорниймомент при характеристиці, опису слів, культурний компонент змісту якихобумовлений політичним, ідеологічним осмисленням відповідних понять і явищдійсності, літературними ремінісценціями й асоціаціями.
Культурнийкомпонент змісту слова неоднорідний. Він може мати інтелектуальний іекспресивно-емоційний зміст, раціоналістичну й емоційну оцінку. Такий йогохарактер виявляється повніше всього в «обстановочних» контекстах, у безпосередніхкоментарях конкретного слова, вірніше, його слововживання. Це більше всього й упершу чергу поширюється на слова суспільно-політичної і філософської сфер,культурний компонент змісту яких має інтелектуальний зміст.
Уточненнязначеннєвого змісту слів, що позначають важливі, ключові поняття соціології,політики, етики, філософії, відбувається найчастіше в ході політичної боротьби.Такими уточненнями, роз'ясненнями термінів політичного, філософського,світоглядного характеру, публіцистичних номінацій, за яких стояли важливіпоняття, що визначали принципові позиції, кредо політичних партій, угруповань,того чи іншого діяча, супроводжується розвиток суспільної думки нового часу.
Говорячи прорізний статус культурного компонента в значеннєвій структурі коннотативнозначимих слів, ми маємо на увазі наступні ряди лексико-семантичних явищ.
Перший рядскладають слова, у тому числі імена власні, коннотація яких спирається наасоціації. При цьому важливо розрізняти асоціації, в основі яких лежатьтрадиційні, історично обумовлені осмислення визначених реалій, представлень,понять як національно-самобутих, властивим тільки носіям даної мови, іасоціації літературного походження. Однак довгий ряд різноманітних найменуваньі сформовані в мові такі коннотаціі що далекі іншим мовам.
Слова ісловосполучення фольклорного походження мабуть, займають проміжне положення міжзазначеними різновидами національно-самобутніх асоціацій, оскільки вонипредставляються стійкими позначеннями художніх образів національної народно-поетичноїтрадиції.
Другий рядлексико-семантичних явищ складають слова, уживані в переносно-розширювальномузмісті. При такім вживанні вони втрачають співвідносність в основних значенняхзі своїми лексичними еквівалентами інших мов.
До останньогоряду явищ відносяться слова, коннотативный культурний компонент змісту якихвиступає як переносно-метафоричне значення даної лексичної одиниці. Наприклад,капелюх поряд із прямим значенням має переносно-метафоричне: про мляву,неенергійну, неметку людину. Тут відзначалися тільки ті слова, коннотация якимнаціонально-специфічна і національно-унікальна. Звичайно, є слова, що укладаютьу собі аналогічні по змісту коннотации, що спостерігаються в еквівалентних сліврізних мов. Це відноситься, скажемо, до культурного компонента змісту слівтроянда, червоний, лівий, донкіхот, золушка, червона шапочка.
Найбільше виразнокультурний компонент змісту слова виявляється при зіставленні національнихкультур, зокрема при вивченні не рідної мови. От у чому проблема культурногокомпонента змісту слова для теорії і практики перекладу, у типологічнихлінгвістичних дослідженнях.
При виникненні кожногонового слова створюється разом з новим значенням і нове уявлення. Тому словоскладається з трьох елементів: єдності членоподільних звуків (зовнішнього знакузначення ), уявлення (внутрішнього знаку значення ) і самого значення. Звук ізначення постійно залишаються неодмінними умовами існування слова, уявлення жінколи губиться. Внутрішня форма – це найближче етимологічне значення слова, тойспосіб, яким виражається зміст. Коли уявлення — внутрішня форма – існує услові, то таке слово володіє образністю; якщо ж уявлення втрачається, словоперестає бути образним і залишається лише логічною назвою предмета, дії чи їхзвичайним означенням. Різниця між зовнішньою та внутрішньою формами найлегшевідчутна в словах різного походження, що з часом стали однаково вимовлятися.
З поглядуперекладацьких можливостей, дуже важливі риси, якими прислів’я та примовкивідрізняються і в українській і в англійській мовах від інших фразеологізмів:
— за своєюсинтаксичною структурою, прислів’я є чітко оформлене речення;
— одиниціприслівного типу виражають судження, узагальнену думку, мораль, на відміну відінших ФО, що позначають звичайно якесь поняття обо предмет;
— прислівно-приказковим одиницям властива контрастна будова;
— широкевикористання фольклорних традицій, символіки, гіперболізації;
Іншою формоюсемантичної трансформації ФО є наявність серед їх компонентів архаїзмів,лексичних чи семантичних.
Серед лексичнихархаїзмів чимало біблеїзмів. Біблійні цитації і ремінісценції були в минуломуодним із випробувальних методів боротьби проти багатіїв.
Українськібіблеїзми відрізняються від англійських лише тим що ФО часто є не повнимиеквівалентами тексту оригіналу. Актуальність, сучасність будь-якого слова чивираження завжди перевіряється на практиці, тобто реальним використанням у мовілюдей. Це повною мірою справедливо і стосовно ФО, що восходят до біблійнихтекстів. Оскільки життя мови регулюється багатьма факторами, у тому числі і екстралінгвістичними.Відхід від атеїстичної ідеології, повернення до забутих християнських цінностейзакономірно вплинув на активізацію вживання біблеїзмів у живій мові. Сфероюнайбільш широкого використання цих фразеологізмів у даний час сталапубліцистика. Старозавітні і новозавітні вираження щодня можна зустріти насторінках газет і журналів, у передачах радіо і телебачення. Вони віддаютьпублічної мови жвавість і влучність, образність, викликають складні емоційніасоціації. Крім того, якщо раніш біблійні виречення використовувалися переважнояк “ветхі прикраси мови”, те в даний час вони здобувають цивільне звучання, наних спираються в суспільній і політичній боротьбі.
„Слово,безперечно, дуже складна одиниця і в своїй формі, і в семантичній сутності”, — зауважує В.Ващенко [37,с.4]. Тому „ всамому слові, його змісті схрещується багато лінгвістичних іекстралінгвістичних моментів, кількість і склад яких різноманітні”, — стверджуєМ.Комлев [84, с.25]. С. Кацнельсон стверджує що у семантиці слова наявні такікомпоненти, як поняттєве ядро, образно-почуттєве уявлення та емоційно-оцінковезабарвлення. Як семантичні одиниці ФО, які, порівняно зі словом, є одиницямискладнішої смислової структури.
Кожна ФО якполісемантична конструкція складається із сполучення лексем певноїструктурно-граматичної будови (1-й змістовний шар). Від смислу кожної з цихлексем наче „відшаровуються” окремі семи (елементарні одиниці слова), що стаютькомпонентами образу з певним денотативним значенням, на основі якого виникаєзначення конототивне, яке збігається з предметно-логічним значенням усієї ФО.
Виникнувши наоснові 1-го значеннєвого шару, образ немов звільняється від словесної оболонкий стає рельєфнішнім – живим, видимим, відчутним, а далі переходить у фразеологічнезначення (2-й змістовний шар) сталої одиниці. Це загальне значення становитьєдине семантичне ціле, що виникає від взаємодії усіх окремих значеннєвих сем.Виступаючи як спосіб передачі значення, як змістовний шар-посередник, образ єначе внутрішньою формою ФО, з тією, одначе, різницею, що не всі слова маютьвиразну внутрішню форму.
Хоч значення ФОне виводиться із суми значень компонентів, воно не нейтральне щодо 1-гозмістовного шару. Навпаки, компоненти фразеологізму – це одиниці першорядної вагомостіу створенні загального фразеологічного значення. Тільки певна їхня сукупністьстворює образ за допомогою цілого фразеологічного значення. Фразеологізація –це, насамперед, процес семантичного перетворення, що формує нові одиниці (див.Додаток 1).
Оскількифразеологізми являють собою дуже неоднорідну область, важко говорити про єдиніособливості семантики всього класу. Проте для окремих типів фразеологізмівможна виділити специфічні семантичні характеристики. Так, для ФО характернанаявність у їхньому значенні образної складовий, котра впливає не тільки наекспресивно-стилістичні параметри (В.Н.Телия), але і на власне семантику і насполучуваність ФО.
Приперекладознавчому аналізі слід враховувати розбіжності щодо вживанняекспресивних засобів, зокрема елементів нижчого мовного узусу. Наприклад вукраїнській художній лексиці обмежений допуск брутальної, вульгарної мови, а всучасній англомовній прозі спостерігається надмірне захоплення елементаминизького, грубо-просторічною і лайливою лексикою. Цим зумовлений нижчийкоефіцієнт вульгаризмів в українських перекладах англомовного красногописьменства. Адже переклад ФО в художній літературі сприймається лише при умовійого відповідності художньо-стилістичної традиції мови перекладу.
Ідіоми обо ФО поряду властивостей наближаються до звичайних одиниць лексикона, зокрема, вонивідтворюються як готові одиниці словника. Проте для ФО з живою внутрішньоюформою ця аналогія вірна лише частково. Жвавість внутрішньої форми і її впливна сполучуваність приводять до того, що при вживанні ідіома як би конструюєтьсящораз заново. Ця специфічність ідіоматики описується в рамках спеціального напрямку- когнітивного моделювання актуального значення ідіоми (А.Н. Баранів, Д.О. Добровольский).Сутність когнітивного моделювання полягає в тім, що актуальне значення ідіомипредставляється як результат обробки визначених знань про світ, з якимизв'язана ідіома.
Під поняттямсловесний образ мається на увазі семантична конструкція, яка виникла врезультаті застосування усталених висловів які заново показують речі й явища,про які йдеться з несподіваного боку.
Фразеологічнатеорія включає кілька найважливіших компонентів. Серед них – дослідженняпараметрів фразеологічності (ідіоматичності і стійкості); типологія ФО;дослідження семантики ФО різних типів; опис варіювання форми ФО; когнітивнемоделювання актуального значення (для ідіом і паремій); дослідженнянестандартних (у тому числі ігрових) вживань ідіом. У повному і закінченому видітакої теорії поки не існує.
Семантичнаструктура фразеологізмів може бути й ускладненої, і простій, у залежності відконтексту в широкому змісті цього терміна.
Якщо лінгвістизближають фразеологічні сполучення з простими словами які складають лексичнієдності, то літературознавці включають їх до складу ресурсів образності,підвищеної виразності, тобто вважають їх конструкціями з живою експресивноюфункцією, а тому цілком обґрунтовано відносять фразеологію письменника дозасобів його поетики.
Народнафразеологія лише частиною «поетична», бо інша чимала частина народнихфразеологізмів повинна бути віднесена до словосполучень, що утратилиобразність, тобто семантично спрощеним і одноплановим. Однак з поетикою зближаєфразеологію не стільки можливість глибокої семантичної структури, скільки їїідеологічність.
Вивчення фоновихзнань, об'єктивних способів виділення культурного компонента значення єважливою задачею, тому що включення в лінгвістичний аналіз соціального вимірудає можливість глибше проникнути в саму природу мови, повніше виявити умовийого функціонування і динаміку його розвитку, дозволяє представити в новомусвітлі картину мови як суспільного явища.
1.6 Типи перекладацьких відповідників
Робота над описомлексичних одиниць, що входять до складу вільних та фразеологічних словосполучень,тісно взаємопов`язана з описом англійської граматики нафункціонально-змістовній основі. Для тих, хто навчається, дуже важливокористуватися як семасіологічним, так і ономасіологічним підходами до опису цихмовних одиниць.
Порівняльний описфункціонування лексичних ФО англійської мови, також сприяє створеннюнавчального словника активного користування, який може озброїти викладача таучня важливою інформацією про специфіку функціонування засобів мовноїобразності англійської мови.
Фразеологізми — зв'язані,сталі словосполучення, іноді навіть цілі речення, як правило повністю, абочастково мають переносне значення. Основною особливістю ФО, на думку багатьохсучасних дослідників, є невідповідність плану змісту плану вираження, щовизначає специфіку ФО, надає глибину й гнучкість її значенню. Ці можливостілежать, очевидно, у самій природі ФО — замкнутому мікроконтексті, у якомуреалізуються не тільки формальні зв'язки між планом вираження й планом змістутакого знака, але й асоціативно-семантичні, причому не обов'язково логічновиведені із самого мікроконтексту. Саме ця невиводимість і дозволяє ФО позначатинайскладніші явища й відносини дійсності в повній і виразній формі.
Найбільшпереконливим доказом багатих можливостей ФО — і особливої складності їх дляперекладу — є те, що їх охоче не тільки вживають, але творчо переводять багатописьменників, журналісти й інші творчі мовні особистості:
Soamesdoggedly let the spring come — no easy task for one conscious that time wasflying, his birds in the bush no nearer the hand, no issue from the webanywhere visible.
У цьому прикладіДж. Голсуорсі, використовує англійське прислів'я — «a bird in the handis worth two in the bush» у перетвореному виді, надаючи образу Сомса,як би додаткову людяність, роблячи його більше зрозумілим, менш щасливим,здатним робити нерозумні вчинки, які не приносять прибутку, і тим самимвикликає в читача співчуття, відчуття того, що цей бездоганний бізнесмен — такаж людина, як і всі. Дослівний переклад цієї фрази неможливий, тому що вираз,"птаха в кущах, що не дається в руки" не є змістовною одиницеюдля української мови, як не є нею й «один птах у руках коштує двох укущах». Отже, перекладач може лише скористатися українським прислів'ямз аналогічним змістом і близькою, але не ідентичною образністю: «синицяв руках дорожче за журавля в небі».
Такі одиницінерідко являють собою подвійну пастку для перекладачів, тому що їхнє існування,зрозуміле й саме собою, відкрите для носіїв мови, може бути не зафіксованословниками, або вони можуть сполучати в собі можливості подвійного вживання: якзв'язаної, так і вільної одиниці. Англійський вираз «handwriting on thewall» може мати значення безпосереднє ("напис на стіні"),але може вживатися не тільки в формальному виді, а й у переносному значенні(«лиховісне пророкування, ознака»). Причому в першому випадкуасоціативні зв'язки цієї одиниці можуть бути як емоційно нейтральними («оголошення,повідомлення»), так й емоційно негативними ("псування стіннедоречними або лайливими написами"). У другому випадку, коли маємісце актуалізація переносного значення, асоціативні зв'язки того ж самоговиразу зовсім інші ("почуття приреченості", «невідворотнадоля» і т.п.), пов'язані з біблійними поняттями й легендами. Контекст,у якому такого виразу може бути вжито, не завжди розкриває його статус здостатньою очевидністю:
— Не saw it asclear as a handwriting on the wall.
У цьому реченнідане словосполучення можна витлумачити як у прямому, так і в переносномузначенні й відповідно перекладати по-різному. До того ж перекладач можепідпасти під вплив асоціативних зв'язків самого виразу, що, в свою чергу,приводить до збільшення числа можливих відповідностей:
- Цепостало перед ним з виразністю (лайливої) напису на стіні.
- Вінчітко усвідомлював (бачив) всю невідворотність цього.
- Цевикликало в нього свідомість повної приреченості.
ФО відіграютьважливу роль у спілкуванні й надають різні відтінки способу вираження: вониможуть зробити висловлення (текст) більше емоційним, додати йому виразність,певним чином направити естетичне сприйняття, забезпечити ті або інші культурніасоціації й т.п. Дуже часто ФО служать свого роду кодом сигналу щодо статусутексту (співрозмовника, теми висловлення, відносин між учасниками комунікації йін.).
Труднощіперекладу ФО починаються з їхнього розпізнавання в тексті. Подвійне, а те йпотрійне «дно» ФО закладається багатоступеневістю семіотичногопроцесу означення, що співвідноситься із фразеологізмом. Наприклад, англійськийвислів «to come through with flying colours» має безпосереднєзначення «пройти весь шлях під прапором, що розвивається»; у той жечас ця ФО має стійкіше переосмислене значення («друге дно») -«успішнозавершити справу», а в деяких ситуаціях може виражати також і щебільше емотивно пофарбований зміст «показати характер, діяти звідкритим забралом» («третє дно»).
Практично вбудь-якій мові існує кілька рівнів ФО: зафіксовані словником і відомі всім; ті, що вийшли з вживання, але відзначені словником, але за якихось причин незафіксовані в ньому; і ті що не відзначен словником і відомі тільки окремимсуспільним групам. У принципі таких рівнів може бути й більше, однак перша йсама головна умова в кожному разі уміти розпізнати в тексті ФО, на відміну відвільних мовних одиниць. Найбільш продуктивний шлях — це навички виділення втексті ФО, що суперечать загальному змісту оскільки, як правило, саме появатаких одиниць і свідчить про присутність переносного значення.
Друга важливаумова в процесі розпізнавання фразеологізмів — полягає в умінні аналізуватиїхні мовні функції. Тому що конфлікт між переносним і буквальним значенням,нерідко використовується автором тексту для обігравання яких-небудь образних,естетичних, емоційно-оцінних й інших асоціацій для створення гумористичногоефекту. Крім того, ФО досить міцно закріплені за певними соціально-культурнимишарами суспільства й служать ознакою опосередкованої присутності того абоіншого прошарку в тексті. ФО мають певне стилістичне забарвлення: це можутьбути елементи високого, нейтрального або низького стилю, професійні або іншіжаргонізми.
Аналогічніпроблеми можуть виникнути при перекладі інтернаціональних ФО, що мають однаковеджерело й приблизно однаковий зміст у різних мовах, але при цьому різніфункціональні характеристики, різне емоційно-асоціативне переосмислення абовідмінний формальний розвиток. Наприклад, в англійській мові відомий вислів — Cesar'swife must be above suspicion відповідає українському «ДружинаЦезаря повинна бути поза підозрами», але на відміну від англійськоїмови, де цей фразеологізм легко розщеплюється на складові, які можуть вживатисяокремо, маючи на увазі ціле, в українській мові ці складові не настількиавтономні, тому при перекладі найбільш правильний шлях — це відновити ціле,розширюючи речення додатковим тлумаченням:
Madam, you areCeasar's wife.
Мадам, дружинаЦезаря повинна бути вище підозр.
Варіант «Мадам,ви дружина Цезаря» для українського сприйняття безумовно носитьхарактер буквального значення і із цілим фразеологічним виразом, тому що вономенш інтенсивно адаптувалося в слов’янській культурі.
Іншим аспектомцієї проблеми є подібність ФО, що мають різні, навіть протилежні значення.Перекладача така зовнішня подібність нерідко підводить, тому потрібно бутиуважним до деталей ФВ, оскільки відповідники можуть значно відрізнятися заформою. Наприклад, в англійській мові є два досить близьких за формоюприслів'я, every tree is known by its (his) fruit й as the tree, so thefruit, які стилістично досить різні й тому при перекладі одержать різніформи відповідників (і, природно, асоціації): і яблуко від яблуні недалекопадає (дурне передається по спадщині, асоціації з народною мудрістю, здоровимглуздом). Нерідко, щоб правильно перекласти фразеологізм біблійного походження,необхідно знати не тільки вихідний контекст, але й сам біблійний контекст, відякого походить даний вираз.
Одним з найбільшскладних для перекладу видів ФО є фразеологізми, засновані на сучасних реаліях.Одні з них швидко стають відомими й отримують широке поширення, проникаючи вміжнародні словники сучасної культури; такі фразеологізми порівняно легкорозпізнаються в контексті й перекладаються, як правило, за допомогоюкалькування: Hell's Angels — Ангели Аду; Irangate — Ирангейт; zerooption — нульовий варіант і т.д..
Інші залишаютьсяпереважно внутрішньокультурними, але, набуваючи популярності в рамках вихідноїкультури, проникають у велику кількість текстів й, отже, підлягають певномуспособу перекладу. Такі випадки надають перекладачеві широке поле длятворчості: наприклад, російський вираз "поле чудес", "україні дурнів", знакові для нашої сучасності, можна передати наанглійську мову за допомогою калькування ("the Land of Wonders",«in the country of Fools»), а можна шляхом створенняфункціональної заміни на основі фразеоутворчих моделей англійської мови ("theWonderfield", "in the Fools' Land"). Перший варіанттяжіє до буквального значення, тоді як другий більшою мірою передаєфразеологічність й асоціативну потужність вихідних виражень.
Говорячи про ФО,слід, нарешті, зазначити й стійкі парафрази, уживані як фактичні заміни тогоабо іншого прямого іменування предмета, явища або поняття.
Чималі проблеми,в основному культурологічного характеру, являють собою парафрази до назв країн,міст, відомих діячів і т.п.
У систему ФО входятьі різного роду історичні фрази, що стали крилатими виразами, але по-різномузначимі для вихідної культури, й культури перекладу. Деякі з них одержуютьбільшу універсальність і порівняно легко відтворяться при перекладі, стаючи, усвою чергу, фактом культури, що перекладає. Однак є й такі вираження, які маютькілька фразеологічних відповідностей залежно від контексту. Так, знаменитафраза Олівера Кромвеля (за відтворенням) «Put your trust in God, myboys, and keep your powder dry!» може перекладатися двома шляхами наукраїнську мову: "Покладайтеся на Бога й тримайте порох сухим!" — саме так вона перекладається, особливо в другій частині, коли первинний змістпов'язаний з якими-небудь історичними ремінісценціями в англійській культурі.Однак цей вираз настільки популярний в англійській культурі, що він може бутизастосований в зовсім побутових й далеких від усяких історичних асоціаційконтекстах: у таких випадках передається не стільки склад самої фрази, скількиїї побутовий “здоровий глузд”, і тоді доцільніше перекладати її невищенаведеною калькою, а метафоричною відповідністю із числа українськихнародних прислів'їв, що більшою мірою передає розмовний характер вихідноїодиниці.
Аналізуючи тасвідомо користуючись різними способами при перекладі ФО, перекладач повиненволодіти не тільки знанням обох мов, але й уміти аналізувати стилістичні йкультурно-історичні аспекти вихідного тексту в зіставленні з можливостями мови,що перекладає культуру мови./>
ВИСНОВКИ ДОРОЗДІЛУ І
В науковійлітературі не існує єдиного визначення ФО. Не всі дослідники включають до числаФО — фразеологізми, значення які співвідносяться зі значенням в реченні. Неоднаковим є також кількісний та якісний склад ознак, які вважаютьсяобов’язковими для визначення ФО. В роботі прийнято таке визначення ФО — цеусталене в складі і структурі, відтворене предикативно чи непредикативнесполучення слів, що характеризується в більшому чи меншому ступені цілісністюта ідіоматичністю значення [стр.67].
Основнимиознаками ФО є складність, семантична неподільність, сталість складу,відтворюваність, стійкість граматичної форми компонентів, суворо закріпленийпорядок слів.
Фразеологізми –здатні вступати у синонімічні та антонімічні зв’язки з іншими лексичнимиодиницями. Також ФО може бути притаманна багатозначність, хоча декілька видівфразеологізмів мають одне визначення.
Відповідно доточок зору науковців В.В.Виноградова, М.М.Шанського, Л.А. Булаховського таінших науковців ФО вважаємо фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності,фразеологічні сполучення та фразеологічні вирази. Також їх класифікують запоходженням (прислів’я, професіоналізми, усталені вислови з анекдотів, жартів,цитати з Біблії, переклади іншомовних висловів, крилаті вирази письменників) тана основі синтагматичних характеристик (ФО — з однопозиційним оточенням, здвопозиційним оточенням та з трипозиційним оточенням).
Існує декількапідходів до класифікації ФО та відповідні до них класифікації з точки зоруїхньої семантичної злитості, за складом, за структурою, за сполученням слів, запоходженням, за експресивно-стилістичними властивостями, також ідеографічнакласифікація. За допомогою різноманітних класифікацій висвітлюються різніаспекти дослідження ФО. Основою є створення ідеографічної класифікації ФО.Також існує структурна класифікація ФО, що ґрунтується на особливостяхграматичних конструкцій, за якими побудовані фраземи. Крім цього є класифікаціяФО за походженням, за стилістичною маркованістю та за співвідношенням зчастинами мови.
Ідеографічна абосемантична злитість має таку складність, як неможливість вивести значення ФО зізначень компонентів, що складають її.
У мовознавствііснують різні підходи до визначення фразеологічного звороту, які варіюються взалежності від точок зору, що існують серед науковців. Отже ми додержуємосятакої точки зору, що фразеологічний зворот – це усталене в складі і структурі,відтворене предикативне чи непредикативне словосполучення слів, щохарактеризується в більшому чи меншому ступені цілісністю і ідіоматичністюзначення.
ФЗ досліджуютьсяв науці за допомогою контрастивного та зіставно-семантичного аналізу,системно-лінгвістичного підходу та порівняльного опису.
Проблемиперекладу ФО є одними із найбільш цікавих та складних для теорії та практикиперекладу. Для відбору способу перекладу необхідно виходити із існуючихзіставних описів та моделей на матеріалі різних мов. Такий зіставний описповинен брати до уваги як характерні типологічні риси ФО у кожній з мов, щовизначаються її лінгвістичними ознаками, так і цілу низку інших аспектів, такихяк особливості функціонування ФО як носіїв національно-культурного компоненту,стилістичні характеристики, їх риси як одиниць переносного способу позначенняявищ дійсності. Зіставне дослідження ФО в контексті на позначення частин тіла“рука” в англійській та українській мовах – має спиратися на аналіз семантикивідповідних одиниць кожної із мов. З метою осмислення значень ФО та їхасоціативних зв’язків. Слід виявити дериваційні особливості відповідних одиницьрізних мов та створити їх семантичну класифікацію.
Кожна розвиненамова, як відомо, має у своєму складі значну кількість стійких словосполучень –фразеологізмів, що вживаються носіями мови завжди у звичному, усталеномуоформленні. Саме вони найвиразніше передають дух і нев’янучу красу мови, якувитворив народ протягом віків для потреб спілкування в усній та писемнихформах. Для того, щоб фразеологічний фонд мови — надзвичайний скарб кожного народу- розвивався, поповнювався і просто використовувався носіями мови, йогонеобхідно передавати наступним поколінням. Для цього необхідно вивчатифразеологію саме знайомство, вивчення та використання ФО сприяє вихованнюпочуття поваги та любові до свого народу, розвиває комунікативні здібності,робить мову кожного красивою, багатою, з характерним національним колоритом а англійськіФО це прекрасний матеріал для засвоєння знань з фонетики, лексики та граматикианглійської мови, який необхідний перекладачеві при перекладі тексту./>
РОЗДІЛ ІІ
2.1 Семантичнийаналіз ФО з компонентом на позначення частини тіла „рука”
Фразеологічнізвороти, які аналізуватимуться у даній роботі були відібрані за допомогоюсуцільної вибірки зі словників: англійсько-російського фразеологічного словникапід ред. А.В. Куніна та англо-українського фразеологічного словника під ред.К.Т. Баранцева.
Враховуваласяодна характеристика – фразеологічні звороти з компонентом на позначення частинитіла “рука” в англійській та українській мовах.
Усього проаналізовано близько 815фразеологічних зворотів з компонентом тіла „рука”. Дослідження виявило, що заструктурно-семантичною класифікацією ці фразеологічні звороти можна розподілитина:
Структурно-семантична класифікацією
на позначення частини тіла „рука” Кількість ФО на позначення частини тіла „рука”в
англійській
мові українській мові Фразеологічні єдності 54 105 Фразеологічні зрощення 96 155 Фразеологічні сполучення 57 137 Фразеологічні вирази 87 163
Фразеологічніодиниці збагачують виразні засоби мови, додають йому жвавість і образность.Один з звичайних способів обігравання фразеологізмів полягає в тім, що слово,що входить у фразеологічне словосполучення, може бути зрозуміле як бибуквально, у його основному значенні. Тоді відбувається руйнуваннянерозкладного за змістом словосполучення та його несподіваного переосмислення.Словники української мови засвідчують широке входження до фразеологічнихзворотів і таких слів тематичного ряду, як око (близько 200фразеологічних одиниць), ніс (близько 40), вухо (близько 50), серце(близько 50), нога (близько 70), рука (близько 556 одиниць).
Семантичні групи:
а) позначеннярозумової діяльності: узятися за розум; усвідомити, мати на увазі; ламатиголову; не виходить з голови; пропустити мимо вух; зібратися з думкам;
б) стан обличчя,що характеризується зовнішнім проявом: вішати голову, ніс; робити вид,махнути рукою, руки опускаються.
Лексико-семантичнагрупа:
а) — зпозначенням якості дії: без зайвих слів; за дві секунди; уздовж і поперек; зрук геть погано; курям на сміх; з п'ятого на десяте; абияк; про усякий випадок;ні з того ні із сього; у кращому випадку; у будь-якому випадку.
б) — позитивнахарактеристика людини: володіти собою, голова на плечах, горіти в руках,далеко піти, душу нараспашку, знати собі ціну, золоті руки, ловити на лету,майстер на всі руки; не вдарити в бруд обличчям; права рука; народитися всорочці; бачити наскрізь; брати/взяти себе в руки; тримати себе в руках;домагатися свого; грати першу скрипку; не покладаючи рук;
в) — негативнахарактеристика: бити баклуши; мілко плавати; ні те ні се; залишає бажатикращого; п'яте колесо у возі; сім п'ятниць на тиждень; важкий на підйом; водитиза ніс; втирати/втерти окуляри; виводити/вивести із себе, з ладу/з терпіння;викохатися/вийти сухим з води; діяти на нерви; кривити душею, міряти на свійаршин; палець об палець не вдарити; наламати дров; обводити-обвести навколопальця; переливати з порожнього в порожнє; підливати-підлити олії у вогонь;ховати/сховатися в кущі; пускати/пустити пил в очі; рубати з плеча; дивитисякрізь пальці; убивати/убити час; язик проковтнути.
Семантична групазі значенням характеристики людини: знати собі ціну; золоті руки; майстер навсі руки; права рука; сказати своє слово; собаку з'їв; ціни нема; бити баклуши;як з гуся вода.
Зі значеннямдіяльності у відношенні до кого-небудь: брати у свої руки; кидатися словами;бачити наскрізь; вставляти палки в колеса; тримати в курсі; обвести навколопальця.
Зі значеннямякості, ознаки дії: без зайвих слів; здебільшого; засукавши рукава; абияк; зрук геть погано; як білка в колесі; як потрапило; з п'ятого на десяте; крок закроком.
Семантичнагрупа зі значенням вираження промовця до висловлюваної думки:
а) чогосьсказати; нічого подібного; повинно бути; між іншим; по правді кажучи;принаймні; з однієї сторони… з іншої сторони;
б) зізначенням вираження почуттів, емоцій: от ще; нічого не поробиш; годину відгодини не легше.
Семантичні групиз позначенням часу, причини, умов дії: зрештою; у кінцевому рахунку; у першучергу; останнім часом; до пори до часу; щорічно; чи рано пізно; з деяких пір; зчасом; з тих пір; із дня на день; про усякий випадок; від чогось робити; убудь-якому випадку; будь-що-будь; як би те ні було; незважаючи ні на що; чого бце ні коштувало.
Широкефункціонування назв частин тіла як організуючих центрів фразеологічних одиницьпояснюється впливом деяких екстралінгвістичних факторів. Відомо, що в життілюдини велику роль відіграють органи відчуттів, через які відбувається процеспізнання навколишнього світу, і органи за допомогою здійснюютьсянайрізноманітніші дії і процеси. Орієнтацію у просторі, оцінку оточення людиназдавна співвідносила з частинами свого тіла. Інтенсифікацію процесу фразеологіїзворотів із назвами частин тіла викликали жести. Так, вияв різних людськихемоцій – радості, захоплення, просьби, горя і подібних – часто супроводитьсяжестом однієї руки чи обох рук до серця тощо.
Багаточленністьфразеологічних одиниць найрізноманітніших структурних типів і семантичних поліворганізуються навколо іменників, що являють собою назви частин тіла людини читварин, як-от: голова (вбивати в голову; викинути з голови; головувтрачати; голову сушити; голову крутити; голову підводити; звалювати з хвороїголови на здорову; на головах ходити; гаряча голова; сам собі голова; як снігна голову), зуб (брати на зуби; тримати язик за зубами; зуб на зуб непопадає; крізь зуби цідити; мати зуб (зуба); до чорта в зуби; до чорта в зуби;не по зубах) та ін.
Біблійніфразеологічні одиниці є повністю асимільованими запозиченнями.
Приведімодекілька прикладів найпоширеніших біблеїзмів. Біблійні еквіваленти деяких з цихзворотів використовуються і в українській мові:
2.2 ОсобливостіФО з компонентом на позначення частини тіла „рука” в українській та англійськіймовах
Структурнакласифікація ФЗ на позначення частини тіла (рука) в українській та англійськіймовах дуже різноманітна і багатогранна, тому поділити її на окремі види аботипи семантичної злитості неможливо. Отже в даній роботі було використано повнуструктурну класифікацію фразеологічних оборотів та проведена характеристика постилю функціонування та емоційно – експресивному забарвлені значення чивживаності того чи іншого фразеологізму.
Прифразеологічних способах відтворення фразеології мов оригіналу в перекладі, примаксимальному збереженні смислу висловлювання, з найбільшою повнотою передаютьсяелементи форми цього висловлювання.
Безпосередньоюпричиною існування фразеологічних еквівалентівє певна універсальність категорійлюдського мислення, наявність семантичних універсалій і певна спільністьлюдського досвіду. Необхідність фразеологічних еквівалентів випливає зденотативної теорії перекладу, яка спирається на той безперечний факт, що впроцесі спілкування люди обмінюються думками (інформацією) про якісьматеріальні чи поза матеріальні явища реальної дійсності, єдиної для всьоголюдства або, принаймі, для солідного мовного ареалу через спільністьдовколишнього світу, біологічного середовища, виробничих і життєвих процесів.
Проведені намипідрахунки – звичайно, дуже умовно – на основі „Англо-українськогофразеологічного словника” [47] показали, що на 815 фразеологізмів,зафіксованих у словникові ФО є спільними для обох мов, це передусім,інтернаціоналізми, запозичені, слова кальки.
Дослідженняфразеологічних одиниць на позначення частини тіла в українській та англійськіймовах, показало що роль компонента “рука” у формування значення фразеологічнихоборотів можуть бути різні.
Компонент семи рукаактуалізує у складі фразеологічного звороту своє споконвічне значення тіла — „рука”.Наприклад: many hands make light towork; under ones hand; fold ones hands; hand to fist.
Сема рука ускладі фразеологічного звороту втрачає сему тіла. Наприклад: hand over fist; hand in glove;with a sparing hand; at the best hand; by this hand. at any hand;
Сема рука ускладі фразеологічного звороту є семантично надлишковою. Наприклад: cap in hand;throw in ones hand; at no hand
2.3 Особливостіперекладу ФО на позначення частини тіла „рука”
Аналіз специфікивідтворення описовим способом семантико-стилістичних функцій ФО мови-джерела уперекладі та зіставлення дескриптивних конструкцій цільової мови з ФО оригіналудає змогу визначити дескриптивний переклад як відтворення фразеологізмівописово, вільними, неусталеними словосполуками, утвореними на рівні мовлення,або моно лексемами, семантично – та зрідка стилістично – хоча б певною міроюрівно вартісними висловам оригіналу. Деякі дослідники називають такий видвідтворення нефразеологічним перекладом. У перекладі відтворюється, передусім,сема діагнозу та зрідка окремі конототивні семи.
Так, ФО – пішлапо руках (не гарна поведінка молодої особи, повія, людина легкої поведінки),може бути використана у реченні –зошит пішов по руках; і сема емоційноїконнотації поведінки втрачається і переходить в констатацію факта — дії(розповсюдження).
Англійськемовлення не знає аналогічної ФО, бо не завжди перекладач може зважитись накалькування, тільки якщо використати стилістично нейтральне словосполучення нефразеологічного рівня — зошит використали усі;
Наше дослідженняпроводиться в межах стилістики декодування з використанням лінгвістичних данихдвох зіставних мов детального лінгво-стилістичного аналізусемантико-стилістичних функцій ФО оригіналу і перекладу.
Оскількифразеологія вивчає мову в усьому розрізі її структури водночас то мивикористовуємо семи обов’язкові й додаткові, приховані, денотативні йконототивні.
У дослідженізастосовується метод мінімальних розрізнювальних пар, тобто зіставленнямаксимально подібних щодо значення слів. Наявність чи відсутність відповіднихсем в українсько-англійських фразеологічних парах дає змогу наочнопроілюструвати їх повну чи не повну семантичну, стилістичну таемоційно-експресивну адекватність відтворення.
Оскількилінгвістичний апарат перекладознавства є ще в процесі становлення і віндивідуальному вжитку фразеологічні словосполучення можуть піддаватися різнимперетворенням. Можливість навмисного переосмислення фразеологізмів, їхнєобігравання (часте використання в добутках художньої літератури) свідчить проте, що слова, які утворюють фразеологізми сприймаються саме як слова, а не якзовнішнє співпадаюче зі словами компонента фразеологізму.
Роздивимосьступінь адекватності перекладу та відношення між ФО зіставлювальних мов. Вроботі було проведено аналіз близько 815 фразеологічних зворотів англійської, вперекладі на українську мову (рідну).
Умовніпозначення: СГБ – структурна граматична будова; ПЛЗ – предметно-логічнезначення; ДОб – денотативна образність; ЕЕК — експресивно-емоційні конотації;ФСК – функціонально-стилістичні конотації. Збіг кожного із зазначених значеньпозначаеться знаком +, розходження – знаком -.
Таблиця. Ступіньадекватності перекладу та відношення між ФО зіставлювальних мов.Відношення між ФО в укр. та англ. мовах Збереження у перекладі Ступінь СГБ ПЛЗ ДОБ ЕЕК ФСК адекватності Повні еквіваленти + + + + + Повна Різноструктурні часткові еквіваленти – + + + + Повна Різнообразні часткові еквіваленти + + – + + Повна Різноструктурні та різно образні часткові еквіваленти – + – + – Повна Різностильові часткові еквіваленти + + – + – Часткова Різноекспресивні часткові еквіваленти + + + – + Часткова
Усі видифразеологічних способів відтворення семантико-стилістичних функцій оригіналу вперекладі представлені таблицею, що досить точно визначає ступінь адекватностіФО цільової мови висловам оригіналу та відношення між фразеологізмамизіставлювальних мов.
ВИСНОВКИ ДОРОЗДІЛУ ІІ
Дослідженнявиявило, що існують розбіжності за структурою та семантичною злитістю.Виявлено, що інтернаціональною дискурсивною умовою функціонування ФО напозначення частин тіла “рука”, функції стилів функціонування і типипрагматичних значень, виражених у таблицях. Але ці ж ознаки і відрізняють ФО напозначення частин тіла “рука”, від вживання однієї мови від іншої.
Дослідженнявиявило, що існують розбіжності за структурою та семантичною злитістю.
За дослідженням,яке було проведено, на рівні семантичної класифікації збігається за логічноюсхемою.
За типомспіввідносності виділяють такі групи фразеологізмів:
а) повніспіввідносності не мають жодних проблем при перекладі, перекладач можевикористовувати відповідники;
б) при роботі зчастковими співвідносностями слід враховувати специфічні особливості цихфразеологізмів;
в) при перекладібезеквівалентних співвідносностей слід використовувати образні засоби тапрагматичне значення контексту.
Дослідженняпоказало, що ФО на позначення родиних відносин виконують такі функції у мові:
Проблемиперекладу ФО є одними із найбільш цікавих та складних для теорії та практикиперекладу. Для відбору способу перекладу необхідно виходити із існуючихзіставних описів та моделей на матеріалі різних мов. Такий зіставний описповинен брати до уваги як характерні типологічні риси ФО у кожній з мов, щовизначаються її лінгвістичними ознаками, так і цілу низку інших аспектів, такихяк особливості функціонування ФО як носіїв національно-культурного компоненту,їх стилістичні характеристики, їх риси як одиниць переносного способупозначення явищ дійсності. Зіставне дослідження ФО в контексті на позначення ФОв англійській та українській мовах – має спиратися на аналіз семантикивідповідних одиниць кожної із мов. З метою осмислення значень ФО та їхасоціативних зв’язків./>
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
У дипломнійроботі зіставлялися 815 англійських та українських фразеологічних зворотів напозначення частин тіла “рука”. Актуальність дослідження зумовлена необхідністювдосконалення ФО на позначення частини тіла „рука”, а також необхідністюстворення засад для навчання міжкультурної комунікації. Для дослідженняпроблеми функціонування ФО на позначення частини тіла „рука”, була сформованаконцепція, що включала фундаментальні теоретичні положення, методи та прийомикласифікації ФО концептуальну ідею та основоположну гіпотезу, яка підлягалаперевірці.
Ідеографічнакласифікація полягає в тому, що аналіз мовних фрагментів здійснюється зурахуванням компонента на позначення семи «тіла» між мовою, з одного боку, танаціонально-культурними особливостями життя, з іншого. У проекції надослідження стилістично-експресивної класифікації зумовило необхідність аналізуіснування ФО в мові та прагматичного потенціалу семи „рука”. Дослідження,проведене у цій роботі, підтвердило положення про те, що відіграє важливу рольу спілкуванні, виконуючи контактовстановлюючу функцію, соціально-диференційнута функцію вираження почуттів, емоцій і ставлення до співбесідника або іншихситуації. Виявлено, що інтернаціональною дискурсивною умовою функціонування ФОна позначення частини тіла „рука”, є сема «тіло», функції стилів функціонуванняі типи прагматичних значень, виражені у таблицях. Але ці ж ознаки і відрізняютьФО на позначення частини тіла „рука”, від вживання однієї мови від іншої.
Дослідженнявиявило, що існують розбіжності за структурою та семантичною злитістю.
За дослідженням,яке було проведено, на рівні семантичної класифікації було виявлено що ФО напозначення частини тіла „рука”, збігається за логічною схемою.
За типомспіввідносності виділяють такі групи фразеологізмів:
а) повніспіввідносності не мають жодних проблем при перекладі, перекладач може використовуватиці відповідники;
б) при роботі зчастковими співвідносностями слід враховувати специфічні особливості цихфразеологізмів;
в) при перекладібезеквівалентних співвідносностей слід використовувати образні засоби тапрагматичне значення контексту.
ФО на позначення частинтіла виконують функцію розмежування.
При перекладі ФОна позначення частин тіла слід спиратися на тип їх відповідності. У цій роботівиділені такі типи відповідників:
— повні відповідники,одиниці яких збігаються за денотативним значенням та компонентним складомодиниці;
— частковівідповідники, одиниці цієї групи мають деякі розбіжності у компонентномускладі;
— безеквівалентніформули (ФО на позначення частин тіла які відсутні у мові перекладу).
Переклад повнихвідповідників не викликає труднощів, оскільки вони повністю взаємозамінні.
Дескриптивнийпереклад застосовують при відтворенні змісту ФО, що мають у своєму складіархаїзми, семантичні або лексичні, національно-специфічні реалії, або єісторизмами, етнографізмами, чужими для англомовного світу. Його використовуютьтакож при відтворенні семантики ФО, зцементованих інтралінгвальними чинниками(тавтологією, алітерацією, асонансом та ін.).
При перекладічасткових відповідників слід надавати перевагу прагматичним значенням, які вонивиражають, а не компонентному складу.
При перекладібезеквівалентних формул можна використовувати транскодування, калькування,контекстуальну заміну. Крім названих, у цій роботі пропонується метод обхідногоманевру, при якому етикетна формула перекладається вільним сполученням, якевиражає схоже значення.
Причиною помилокпри перекладі буває і те, що фразеологізація вільних словосполучень у різнихмовах дає різні семантичні результати.
Кожна ФОскладається із певного сполучення лексем – перший змістовний шар – від змістуяких наче відшаровуються окремі семи. Ці семи стають компонентамипредметно-логічного образу, який, маючи денотативне й конотативне значення, єзмістовним шаром-посередником між ФО як самостійною структурою, що складаєтьсяз певних компонентів, і ФО-носієм певного фразеологічного значення – другимзмістовним шаром – що є єдиним значеннєвим цілим і виникає кінець кінцем відвзаємодії усіх значеннєвих сем. До цього трипланового змісту пришаровуєтьсястилістично-функціональна й емоційно-експресивна конотації, що виникають відвзаємодії образного шару й фразеологічного значення ФО.
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
1. АмосоваН.Н. Основи англійської фразеології. – Л., 1963.
2. АмосоваН.Н. Английская контекстология. – Л., 1968.
3. АнтрушинаГ.Б. Лексикология. – М.: Дрофа, 2000.
4. АпресянЮ.Д. Вибрані труди: том 1. – Лексична семантика. – М., 1995; том 2. –Інтегральний опис мови і системна лексикографія. – М., 1995.
5. АхмановаО.С. Очерки по общей и русской лексикологии. – М., 1957.
6. Бабкин А.М.Фразеология и лексикография (задачи русского фразеологического словаря) –«Проблемы фразеологии». – М., — Л., 1964.
7. БабкинА.М. Русская фразеология, ее развитие и источники. – М., 1964.
8. Балли Ш.Французская стилистика/ Пер. С фр. К.А.Долинина. – М., 1961.
9. БерезневаІ.М. Особливості вивчення фразеологічних одиниць з семантизмами як науковапроблема // Лінгвістичні дослідження. – 36 наук. Пр. – Вип. 5. – ХДПУ, 2000. –С. 122-127.
10. БудаговР.А. Французская стилістика Балли Ш.: [Вступ ст.] // Балли Ш. Французкаястилистика / Пер. с фр. К.А. Долинина. – М., 1961.
11. ВакуровВ.Н. Основи стилистики фразеологических одиниць (на материале советскогофейлетону). – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1983. – 175с.
12. ВасильченкоВ.О. Українська фразеологія. – К., 2000.
13. ВащенкоЛ.С. Українська лексикологія: Семантико-стилістична типологія слів. –Дніпропетровськ, 1979.
14. ВиноградовВ.В. Основные понятия русской фразеологии как лингвистической дисциплины. – М.,1945.
15. ВиноградовВ.В. Лексикология и лексикография: Избранные труды. – М.: Наука, 1977. – 312с.
16. ВиноградовВ.В. Русский язык. – М.:, 1972. – 639с.
17. ВежбіцкаГанна. Семантичні універсаліі в описах мов. – М., 1999.
18. ВерещагинЕ.М. Костомаров В.Г. Лингвострановедческая теория слова – М.: Рус.яз., 1980.
19. ГрановскаяЛ.М. Біблійні фразеологізми. Досвід словника // Російська мова. – 1998. – №1. –с. 73-79.
20. ЕненкоЮ.А. Фразеологія «Слово о полку Ігоря» в тлумачному словаре В.І Даля //Творчий спадок В.І. Даля в ідейно-нравче формування особистості: Тези доповідейі звітів четвертих Далевських робіт. –Ворошиловград, 1988. – С. 77-78.
21. ЕфремовЛ.П. Лексическое и фразеологическое калькирование. Труды Самарканд. гос. ун-та.Нов.сер.//Вопросы фразеологии. – 1961. Вып. 106. – 256с.
22. ЖуковВ.П. Семантика фразеологических оборотов. – М.: Просвещение, 1978. – 159с.
23. ЖуковВ.П. Фразеологічна варіантність і синонімія в зв'язку з проблемою фразеографіі(на матеріалі Словника фразеологічних синонімів російської мови) // Проблемиросійської і загальної фразеографіі: Міжвузівський збірник наукових праць. –Новгород, 1990р. – С. 81-86.
24. КаракуцяО.М. Фразеологізми української мови з компонентом «душа»: Автореф. – Харків,2002.
25. КостомаровВ.Г. Жизнь языка. – М.: Просвещение, 1975. – 176с.
26. КунинА.В. Фразеология современного английского языка. – М.: Высшая школа, 1996. –496с.
27. МокіенкоВ.М. Слов'янська фразеологія: Підручник, посібник для вузів по спец.«Слов'янська мова і літ.». – М.: Вища. шк., 1989. – 287с.
28. МолотковА.И. Основы фразеологии российского языка. – Л.: Наука, 1977. – 284с.
29. МедведєвФ.П. Українська фразеологія: Чому ми так розмовляємо? – Харків: Вища школа,1982. – 232с.
30. ПелепейченкоЛ.М, Тучина Н.В. Порівняльна лексикологія української, російської таанглійської мови. – Х.: ВІВВ МВС У., 2003. – 110с.
31. СтупинЛ.П. Теория и практика английской лексикографии. – Л., 1982.
32. СкрипникЛ.Г. Фразеологія української мови. – К.: Наукова думка, 1973.
33. Смит Л.П.Фразеология английского языка / Пер. С англ. А.Р. Игнатьева. – М., 1959.
34. Сучаснаукраїнська мова. Лексика і фразеологія./ За ред. Білодіда І.К. – К.: Науковадумка, 1973.
35. Українськамова. Енциклопедія. – К.: «Українська енциклопедія», 2000.
36. ЧабаненкоВ.А. Стилістика експресивних засобів української мови. – Запоріжжя, 2002.
37. ШанськийН.М. Фразеология современного русского языка: Специальная литература, 1996. –192с.
38. ШапошніковаІ.В. Системні діахронічні зміни лексико-семантичного коду англійської мови влінгво-этнічному аспекті. – Іркутськ, 1999.
39. ХайитовБ.Т. Фразеологизмы в словаре // Русский язык. – 1987. №1. – С. 86-89.
40. ФедоровА.И. Розвиток фразеології наприкінці XVIII – початку XIX ст. – Новосибірськ:Наука, 1973. – 171с.
41. CruseD.A. Lexical Semantics. – Cambridge, 1997.
42. Labov W.Principles of Linguistic Change. Vol.1. — Oxford: -Blackwell, 1994.
43. LangackerR.W. Language and its Structure. Some Fundamental Linguistic Concepts. — N.Y.,1968.
44. Lyons J.Introduction to Theoretical Linguistics. — Cambridge, 1969.
45. LeechG.H. Semantics. — L., 1974.
46. StubbsM., Words and Phrases. Corpus Studies of Lexical Semantics. — Blackwell Public,2000.
Переліквикористаних словників
47. Аракин В.Д. Англо – русскийсловарь. – М., 1997.
48. БілоніжкоВ.М., Гнатюк І.С., Словник фразеологізмів української мови, – К.: Науковадумка, 2003. – 2000с.
49. БаранцевК.Т. Англо-український фразеологічний словник. – 2-ге вид., випр. – К.: Т-ов„Знання”, КОО, 2005. – 1056 с.
50. Кунин А.В. Большойангло-русский фразеологический словарь: Около 20 000 фразеологических единиц / –5-е изд., исправл. – М.; Живой язык, 1998. – 944с.
51. Маккаи A.A. Идиомы русского ианглийского языков. – Нью-Йорк, 1997.
52. Мюллер В.К. Англо-русскийсловарь. – М., 1998.
53. ОлійникІ.С., Сидоренко М.М. Українсько – російський, російсько – українськийфразеологічний тлумачний словник. – Х..: Прапор, 1997. – 462с.
54. СтупинЛ.П. Словари современного англ. языка – Л., 1984.
55. Словарьамериканский идиом. – СПб.: Изд-во «Лань», 1997.
56. УдовиченкоГ.В. Фразеологічний словник української мови: В 2-х т. – К.: Вища шк., 1984. –1455с.
57. Cambridgeinternational dictionary of idiom, – Cambridge University Press, 1999. – p.587. Academic Consult. Prof. Michael McCarthy.
58. CollinsH. 101 American English Idioms. Understanding and Speaking English Like anAmerican. Passport Books, USA, 1987. – 104p.
59. TheLongman Dictionary of Contemporary English. – М.: Русский язык, 1992.
60. Longman. Dictionary ofEnglish Idioms. – Harlow and London. 1979.
61. Makkai A.A. Idiom Structurein English. – The Huge. 1972.
62. Mencken H. L. The AmericanLanguage. – Alfred A. Knopf, New York, 1937. – 770p.
63. McCarthy M., Walter E.Cambridge International Dictionary of Idioms (CIDI). – Cambridge UniversityPress, UK, 1999. – 433p.
64. TheOxford Russian Dictionary. – М.: «Прогресс — Академия», 1995.
65. Oxford Dictionary of CurrentIdiomatic English. Vol. 2 – Oxford University Press, 1988.
66. Seidl, J., McMordie, W.English Idioms and How to Use Them. – Oxford, 1978.
67. Webster'sNew World Dictionary of American English. – Cleveland & New York: Webster'sNew World, 1988.