Василю Симоненку судилосякоротке життя – 28 років прожив він на землі. І вже близько сорока років живейого поезія. Почавши писати на зламі епох, Симоненко відобразив у своїйтворчості трагізм того часу, його подвійну суть, сподівання на нове життя.
Поет – і як творчаіндивідуальність, і як людина – неповторний у своїй безкомпромісності іправдолюбстві. Якщо окреслити духовний світ Симоненка, то неважко помітити уньому домінанту: постійну увагу до звичайної людини, її тривог і проблем,буденного життя, ці мотиви зробили з Василя Андрійовича улюбленого народногопоета, який відзначається високою майстерністю письма. Поезія його сама йде долюдей, із вуст в уста, із серця в серце. Читача вражає високо-художність йоготворів, а головне — простота. Поет не вдавався до складних тропів, майже невикористовував лексики, пов’язаної з науково-технічним прогресом, дляконструювання образів. І якщо уважно вчитуватись у Симоненкову поезію, то можнапомітити, що в ній, мов намистини, розсипалися народнопісенні епітети,довершені метафори, разючі порівняння. Та надзвичайно поетичні твори ВасиляАндрійовича насичені синонімічними фігурами, які допомагають авторові дативичерпну характеристику явищам дійсності, найяскравіше змалювати їх глибину.Саме тому цікаво роглянути. яку роль виконують синоніми-прикметники в лексицівидатного поета Василя Симоненка.
Питання лексичноїсиноніміки належать до однієї з мало розроблених галузей мовознавчої науки як утеоретичному, так і в практичному плані.
Незважаючи на те, що протягомостанніх років ці питання почали привертати до себе увагу все ширшого коламовознавців, відставання у вивченні синоніміки загалом таке велике, що окремінавіть серйозні спроби і намагання в цьому напрямку ще не дали особливовідчутних результатів.
Лексичнасиноніміка найтісніше пов'язана з питанням культури мови. Знання синонімів тасинонімічних виразів відіграє першорядну роль у підвищенні культури мови.
Висока мовнакультура, точність у вживанні слова значною мірою зумовлюються глибоким його розумінням, тонким розрізненням значеннєвих відтінків слова, відчуттямйого стилістичних барв. А це неможливе без достатнього оволодіння багатоюсинонімікою рідної мови, без усвідомлення семантико-стилістичної специфікисинонімів та досконалого уміння користуватися ними. Особливо цікаваприкметникова синоніміка. Порівняно з іншими чатинами мови прикметник маєбільші потенциальні можливості вступати в синонімічні відношення. Крім широкої,розгалуженої системи значень та відтінків у значеннях, які закріпилися взагальній мові, прикметники вільніше і частіше за інші частини мови виступаютьу переносному чи фігуральному значеннях1. Прикметникові синоніми немають самотійного вживання, а значення і відтінки прикметників зумовлюють тиміменником, до якого вони належать, бо саме іменник диктує можливістьвикористання відповідного прикметника2.
Прикметникидодають мові краси, роблячи кожен охарактеризований ними іменник прекрасним інеповторним, допомагаючи ширше розкрити його значення.
При розглядіприкметникової синоніміки у творах В.А. Симоненка вражає повнота якісноїхарактеристики осіб, предметів, явищ та ін., якої досягає автор широким івдумливим добором синонімічних слів.
_______________
1Колесник Г.М. Слово крилате,мудре, пристрасне. Лексична синоніміка поетичної мови М.Т.Рильського. К.:Наукова думка, 1965. 74-75 с.
2Полюга Л.М. Слово упоетичному тексту І.Франка. К.: Наукова думка, 1977. 78-79 с.
Крім численнихсловникових синонімів, значення яких чітко усвідомлюється поза контекстом і якістановлять собою стійку основу кожного синонімічного ряду, поет шероко залучаєприкметники, що набувають синонімічних властивостей під впливом контексту.Істотним джерелом і характерним складником прикметникової синоніміки в творахВасиля Симоненка є індивідуально-авторські синоніми. Вони великою міроювизначають манеру поета.
Симоненко шляхомсловоскладання творить нові мовні одиниці, необхідні для певних,художньо-поетичних означень. Цю особливість письма поета ми наважуємся пояснитийого прагненням до образно-художнього синтезу у висловленні своїх думок почуттів, яке реалізується в художній мові.
Хоча на сьогодніу деяких дослідників синоніміки склалася не зовсім вірна думка про те, що прикметниковасиноніміка дуже бідна, на основі аналізу мови поетичних творів В.А.Симоненка можна зробити інші висновки.
Вивченнясиноніміки певного автора або окремого твору тісно змикається з завданнямвивчення мови художньої літератури. В процесі втілення ідейно-творчого замислуписьменник користується багатющими словесно-виразовими ресурсами мови, середяких синонімічні засоби відіграють першорядну роль. Основою мови творівписьменника, а значить, і основою синоніміки його творів є загальнонародна моваз її лексико-синонімічним запасом. Саме вона є головною передумовою створенняталановитим митцем слова значущих художніх цінностей.
Співвідношеннясиноніміки загальнонародної української мови з синонімікою окремого письменникастановить собою відношення загального і окремого в їх нерозривній діалектичнійєдності та взаємообумовленості.
«Поет –майстер художнього слова, поет-творець, – пише акад. І. К. Білодід3,– не пасивно ставиться до мовного матеріалу, який є в його розпорядженні.Загальнонародна мова дає йому не лише свій словник і фразеологію, своїсинтаксичні засоби і образність, а й широку можливість добору цих засобів дляреалізації ідейно-творчих задумів, для розгортання на цій базі своєїіндивідуальної мовотворчості Вибір синоніма фразеологізму, метафори,порівняння, способу сполучення слів і речень, вибір і встановлення певноїритмомелодики твору — все це залежить від творчої особистості поета.»
Дослідженнямовних явищ у творах В.А. Симоненка має важливе значення для розвиткупоетичного стилю й української літературної мови взагалі. Воно допомагає глибшезрозуміти стилістичні можливості української мови, їїфункціонально-диференційні особливості.
Багатство мовних засобів і стильових прийомів у поетичній тканинітворів Симоненка не дає можливості охопити їх у цілому. Тому робота присвяченаодному з аспектів поетичного мовлення цього письменника – лексичному, з поглядусинонімічних засобів мови.
Актуальність теми дослідження визначається тим, що вона:
1)належить до кола робіт, які висвітлюють проблеми цілісного аналізу слова впоетичній мові. Для розв'язання цього питання важливим є дослідження мовикожного поета, особливо такого своєрідного, як В.Симоненко;
2)присвячена вивченню лексичної системи поета;
3)присвячена дослідженню синонімічних засобів, що становлять інтерес як длямовознавців, так і для літературознавців, оскільки висвітлюють цілу низкупитань індивідуального поетичного мовлення.
______________
3Білодід І.К. Крилате словопоета. “Українська мова в школі”, 1962, № 6. 14 с.
Синоніміка тогочи іншого письменника або поета являє собою певну систему як різновидсинонімічної системи загальнонародної мови. Істотною специфічною рисою цієїсистеми є художньо-естетична цілеспрямованість її елементів. У нійнадзвичайно відчутний творчий момент, творчий струмінь, спрямований на художньо-поетичне оновлення, освіження звичних, а то й просто притертих,заштампованих від частого вживання словесних засобів. Виходячи з сучасногостану вивчення синоніміки, можна сказати, що ми ще дуже далекі від того, щобподати більш чи менш повний, систематичний опис лексичної синонімікиукраїнської мови. Безперечно, широкому й повному описові лексико-синонімічноїсистеми сучасної української літературної мови передуватиме дослідженнясиноніміки окремих літературних творів, окремих авторів, а також аналізокремих синонімічних рядів.4
З цього поглядудослідження синоніміки творів поета Симоненка, мовно-художня практика якого євідображенням найновіших рис і тенденцій розвитку загальнонародної мови, матимевелике значення для вивчення лексичної синоніміки сучасної українськоїлітературної мови.
Методологічноюосновою дослідження є найважливіші положення загального мовознавства провзаємозв'язок мови, мислення і реальної навколишньої дійсності, сучасні науковіположення про мовну картину світу взагалі і про зв'язок мови поета з йогопсихічним складом.
Предметом цьогодослідження є лексика поетичних творів В.Симоненка.
Мета курсовоїроботи — виявити особливості лексичної організації поетичного мовленняВ.Симоненка, зокрема визначити особливості функціонування синонімів контекстах,що є однією з суттєвих ознак стилю поета.
Досягненняпоставленої мети передбачає розв'язання більш конкретних завдань:
1)визначити низкулексичних синонімів у поезії В.Симоненка;
2)встановити їхосновні функції синонімів у поетичному мовленні поета;
3)схарактеризувати способи стилістичного використовування синонімів у мові поезійВ.Симоненка;
4) з'ясувативзаємозв'язок і взаємодію синонімії у поетичних текстах Симоненка.
Здійснюється цейаналіз на матеріалі поетичних творів автора.5
Народився ВасильАндрійович 8 січня 1935 року в глухому поселенні Біївці Лубенського району наПолтавщині в сім'ї колгоспників. В дитинстві майбутній поет пізнав усі жахивійни, але, не зважаючи на тяжке положення, закінчив школу та 1952 року вступивна факультет журналістики Київського університету. Одержавши через п'ять роківдиплом «літописця сучасності», працював у редакціях газет«Молодь Черкащини», «Черкаська правда», «Робітничагазета». Проте змістом і сенсом його життя була поезія і тільки поезія.
Уже перша збіркапоета “Тиша і грім” полонила зрілістю думок і справжністю почуттів. Воназасвідчила, що в літературу прийшов самобутній митець. Своєю творчість він, засловами О. Гончара, “став чистим, непідкупним сумлінням своїх ровесників”,“витязем молодої української поезії”.5
Такий творчийстарт легко міг запаморочити молодого поета, але Симоненка нітрохи не манилався ця мішура. За велінням серця Василеві боліли рани рідного народу, йогозлиденність, безправ'я, загроза національного виродження. Саме оприлюдненню цихпекучих проблем він і посвятив своє талановите перо. Звичайно ж, не моглоподобатися партноменклатурі.
_______________
4Василенко В.А. Дисертація натему: ”Синонімія та антонімія у поезіях Ігоря Муратова”. Харківський держ. пед.університет ім. Г.С. Сковороди, 1999. 8 с.
5Симоненко В. Берег чекань.“Сучасність”, 1973;
Симоненко В. Тизнаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001;
Антологіяукраїнської поезії, т.6. Українська радянська поезія. К.: Дніпро, 1986.
А щебільше не подобалася їй поетова непідкупність, його загострена соціальначутливість, причетність до суспільно-політичного руху, породженого розвінчаннямзлочинів сталінізму неконформістським племенем шістдесятників.
Аби позбутися будь-якоїконкуренції в боротьбі за вплив на маси, партійні вожді мобілізували всіресурси пропагандистського, адміністративного та карального апаратів длядискредитації, обпльовування, а то й фізичного винищення справжніх народнихречників. Ось чому смерть двадцятивосьмирічного лицаря української поезії (авідійшов Василь Симоненко за межу життя 14 грудня 1963 року) уже тридесятиліття оповита ядучим туманом загадок, легенд, міщанських пліток.
З неймовірнимитруднощами Василевим друзям доводилося «пробивати» у світ кожну йогокнижку. І все ж завдяки колективним зусиллям читач дістав змогу одержатиСимоненкові «Земне тяжіння» (1964), збірку новел «Вино зтроянд» (1965), «Поезії» (1966), «Избранная лирика»(1968), «Лебеді материнства» (1981), том вибраних поезій (1985) тадві книжечки для дітей. А у 2001 році вийшло найповніше видання творівСимоненка “Ти знаєш, що ти – людина”.
Дослідженняприкметникової синоніміки може служити матеріалом для вивчення індивідуальнихособливостей мовно-поетичного стилю В.А Симоненка, для висвітлення джерел, умовта закономірностей його формування, – в такій мірі, в якій риси індивідуальногостилю просвічуються через систему лексико-синонімічних засобів поета.
______________
5Бернадська Н.І. Українськалітература ХХ столяття: Навчальний посібник для старшоклассників та вступниківдо вищих навчальних закладів. К, 2002. 216-217 с.
Перш ніж перейти добезпосередньої характеристики синонімічних гнізд, доцільно зупинитися надеяких теоретичних питаннях, які треба врахувати при подальшому розгляді.
СИНОНІМИ (від гр. synonymia — однойменний) — слова, що означають назву одного й того ж поняття, спільні заосновним лексичним значенням, але відрізняються значеннєвими відтінками абоемоційно-експресивним забарвленням (чи тим і тим водночас), або сфероюстилістичного використання чи можливостями поєднання з іншими словами.Наприклад, горизонт, обрій, небозвід, край-неба, круговид; виразний, чіткий,розбірливий; пильнувати, доглядати, глядіти. Слова-синоніми, як правило,належать до однієї частини мови і допускають взаємну заміну. Синонімиоб'єднуються в синонімічні ряди, або гнізда. У синонімічному ряді видіяєтьсястрижневе слово, або домінанта. Це слово найбільш чітко визначає основнийзміст, властивий синонімічному ряду, воно носієм головних прикмет, спільнихусім носіям синонімічного ряду, і здебільшого належить до нейтральної лексики,а в синонімічному словнику його використовують як реєстрове слово. Синоніми захарактером відмінностей, які існують між ними, поділяються на ідеографічні,стилістичні та семантико-стилістичні.
Синоніми ідеографічні(понятійні, семантичні) – це стилістично нейтральні слова, які відрізняютьсядодатковими значеннєвими відтінками, обсягом семантики: одноманітна, важка,скупа, убога, мертва;непоборний, непереможний. Синонімистилістичні – це тотожні за значенням слова, але різні заемоційно-експресивним забарвленням, сферою вживання, приналежністю дофункціональних стилів мови. В одних рядах стилістичних синонімів стрижневеслово нейтральне, а решта – емоційно забарвлені, в інших – усі слова маютьемоційно-експресивне забарвлення: ворожий, чужий, чорний, злий, лютий. Синонімисемантико-стилістичні – це стилістичні слова, що відрізняються і додатковимизначеннєвими відтінками, і стилістичною забарвленістю: хороший, добрий,чудесний, фантастичний, святий. Синоніми абсолютні – слова, тотожніза значенням і стилістичним забарвленням: німий, безмовний. Синонімивільні (постійні, загальномовні) – слова, що перебувають у синонімічнихзв’язках незалежно від контексту, бо їх значення усталене, пов’язане злексичною системою мови в цілому:
Синоніми контекстуальні – слова, які зближуютьсясвоїм значенням і вступають в синонімічні зв’язки лише у межах певногоконтексту. Поза контекстом слова повний і мертвий, глибокийі німий не усвідомлюються як слова-синоніми, але вони синонімізуються,коли вживаються як означення до іменника тиша. В умовах контекступрикметники холодний, спокійний вживаються як синоніми до слів байдужийта черствий: Та пройдуть дні, гарячі й безнадійні, і ми стаєм холодніта спокійні, такі собі чиновники черстві.6 Синонімиоднокореневі – синонімічні слова, що мають спільний корінь, а різнятьсясемантичними відтінками, особливостями стилістичного забарвлення чи можливістюпоєднання з іншими словами: темрява, темінь, темнота, тьма, пітьма.
СИНОНІМІКА. 1. Розділ лексикології, щовивчає синоніми. 2. Сукупність синонімів певної мови.
Слід розглянути також такийсинонімічний засіб як синонімічний ряд. Синонімічний ряд – це групаслів, об’єднаних спільним основним значенням. Синонімічні ряди об’єднують словаз гранично близькою семантикою, які належать до однієї чатини мови. Синонімічніслова групуються в синонімічний ряд навколо стрижневого слова, або домінанти.7
_______________
6”Ще один протест”. СимоненкоВ. Ти знаєш, що ти – людина. К.: Наукова думка, 2001. 155 с.
7Галич Д.І., Олійник І.С.Словник лінгвістичних термінів. К.: Вища школа, 1985. 249-251 с. Прикладивзяті з віршів В.А. Симоненка.
Синоніми серед інших мовнихзасобів у художньому творі займають особливе місце. І не лише тому, що вонидають для письменика можливість вибору, оскільки кожний синонім має своюсмислову і стилістичну своєрідність, тонкі специфічні смислові відтінки, а йтому, що саме синоніми урізноманітнюють і збагатчують словесно-художнезображення, поліпшують стиль викладу, сприяють змалюванню яскравих картин тастворенню колоритних образів. “Синоніміка – це сфера безконечних можливостеймовної творчості…– зауважує О.І. Єфімов.”8 Робота над доборомсинонімів розкриває творчі здібності письменника, даючи йому можливість внестисвій вклад у збагачення лексичного складу мови.
У поетичнихтворах В.Симоненка вражає багатство й різноманітність словника, за допомогою якогоавтор відтворює різноманітну дійсність та багатий внутрішній, духовний світлюдини. Одною з найбільш дійових засобів їх вираження є лексична синоніміка.Кількість та широта синонімічних рядів – один з найголовніших показників ідоказів словникового багатства мови. Кількісне багатство лексико-синонімічнихзасобів зображення у творах талановитого поета поряд з їх майстернимзастосуванням свідчить про те, що автор широко і вільно володієневичерпними словесними скарбами рідної мови. Як слушно помітив М. Рильський:“Багатство синонімів – одна з питомих ознак багатства мови взагалі. Умілекористування синонімами, тобто вміння поставити саме те слово і саме на томумісці – невід'ємна риса справжнього майстра”9. Наявність кількісновеликого синонімічного складу дає можливість точно, чітко і ясно висловлюватисвої думки, передавати найтонші емоційні характеристики. Особливодопомагають в цьому синоніми-прикметники, які можуть влучно відтінити іменник,описати його властивості.
На прикладісполучення прикметника гордий з різними означувальними іменниками мизможемо простежити його відтінки, а значить, і потенціальні можливості вступатив синонімічні стосунки з досить широким колом прикметників, іноді далеких відйого основного значення:
1) гордий – добрий, щасливий, кращий:“Щоб знали майбутні передтечі в щасливій і гордій добі…”10;
2) гордий – складніший, але новий,кращий: “Для нас під силу горді плани, що зріли в ленінськім чолі…”11;
3) гордий – власницький, поганий,нічого не вартий: “Захищають горді ідеали, перегонять в гроші кров іпіт…”12;
4) гордий – прекрасний танепідступний: “Буду Я приходити до Тебе, і до інших йтимуть горді Ти…”13;
гордий– прекрасний, але здобутий важкою працею: “Твій гордий подвиг непринизять жорна…”14.
_______________
8Ефимов А.И. Стилистика художественнойречи. М., 1957.
9М.Т. Рильський. Передмова до“Матеріалів до синонімічного словника української мови” А. Багмета. “Вітчизна”,1959, № 2. 1 с.
10”Баба Онися”. Симоненко В. Берегчекань. “Сучасність”, 1973. 65 с.
11”Чуття великої любові”.Антологія української поезії, т.6. Українська радянська поезія. К.: Дніпро,1986. 150 с.
12”Варвари”. Антологіяукраїнської поезії, т.6. Українська радянська поезія. К.: Дніпро, 1986. 153 с.
13”Ну скажи – хіба нефантастично…” Антологія української поезії, т.6. Українська радянська поезія.К.: Дніпро, 1986. 154 с.
14”Жорна”. Симоненко В. Берегчекань. “Сучасність”, 1973. 63 с.
З поданого, хоч іне до кінця вичерпаного, переліку можна зробити чітке і переконливе уявленняпро синонімічні можливості прикметників як лексико-граматичної категорії. Першніж безпосередньо приступити до розгляду лексико-синонімічного матеріалу,коротко викладемо розуміння лексичної синоніміки як мовного явища та методи їїдослідження. В основі лексичної синонімії лежить саме близькість у значенніслів-синонімів, а не їх тотожність.
Таке розуміннясиноніміки грунтується на принципі, суть якого полягає в нерозривній єдностіспільного і відмінного в словах-синонімах. Окреме не існує інакше яку томузв'язку, який веде до загального. Загальне існує лише в окремому, через окреме.Всяке окреме є (так чи інакше) загальне. Це повністю стосується внутрішньоїсутності лексичної синоніміки прикметників.15
Перейдемо досамої характеристики синонімічних гнізд, яка допоможе яскраво висвітлитибагатсво прикметникової синоніміки.
Різноманітними ісиноніми прикметників, що позначають щось погане, зле. Вони групуються навколо слів ворожий та чорний: Дарма біситься злість ворожа, чорна…16
Сам прикметник чорнийє нейтральним в емоційному і стилістичному відношенні. Всі інші членисинонімічного гнізда, передаючи основне значення цього ряду, вказують навідповідні відтінки. Хоча прикметник чорний, якщо він є контекстуальнимсинонімом, може нести різке негативне забарвлення: Сажа в’їлася чорнимглумом у пелюстки її долонь.17 Зрозуміло, що сажа чорного кольору,але в даному випадку слово чорний вживається в розумінні поганий.Поет наче засуджує ту пічну сажу, що зіпсувала тендітні руки жінки, і цезасудження читається між рядків. Вживається чорний і у значенні байдужий,непохитний для підсилення експресії: Щоб ті слова хитали чорнітрони.18 Інший нюанс значення – нещасний: І став я малим і чорнимголодни вороном.19 Взагалі спершу важко пов’язати звичайний чорнийколір і контекстуальними значеннями цього прикметника, але варто лишепригадати, що чорний – колір трауру, і стає зрозумілим, що синонімом до цьогоприкметника буде слово із негативним відтінком.
Іншим синонімом до чорного,поганого буде страшний. Це семантико-стилістичний синонім, якийдодає значенневого відтінку та стилістичного забарвлення: І чи тоді мізерне ісмішне не оберталось раптом у страшне?20 Інший синонім – злий:Інші кохатимуть люди – добрі, ласкаві і злі.21 Або: І минуле злерозтане, ніби привиди сумні.22
Інший нюанс значення – червоний.Цей колір асоціюється у людській свідомості із тривогою, страхом, передчуттямпоганого, тому прикметник червоний стає контекстуальним синонімом дослова чорний (в решті решт, обидва ці прикметники на позначення кольоруокреслюють погані явища та пригнічений стан): І червоним ліхтаремтривоги зупиняю поїзда твого.23
Наступна низкаслів-синонімів до поганого є більш зрозумілою, бо ці синоніми сталі,часто вживані та зрозумілі поза контекстом: Ми часто чуєм радісну зловтіху уголосі ворожому,чужім, що заглядали кривда і люте лихо унаш – для щастя виведений – дім.24 В даному разі лихо є символомнехорошого, тому ясно, що воно погане, а ворожий відразу зіставляється зворогом – людиною, яка намагається зробити щось зле.
_______________
15Колесник Г.М. Слово крилате,мудре, пристрасне. Лексична синоніміка поетичної мови М.Т. Рильського. К.:Наукова думка, 1965. 17 с.
16”Жорна”. Симоненко В. Берегчекань. “Сучасність”, 1973. 63 с.
17”Піч”. Симоненко В. Берегчекань. “Сучасність”, 1973. 66 с.
18”Леся Українка”. Симоненко В.Берег чекань. “Сучасність”, 1973.
19”Ворон”. Симоненко В. Тизнаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 152с.
20”Маленьке – не смішне”.Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Науковадумка, 2001. 153 с.
21”Ти знаєш, що ти – людина?”Антологія української поезії, т.6. Українська радянська поезія. К.: Дніпро,1986. 151 с.
22”Не бажаю я нічого, хочутільки одного…” Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотекашколяра”. К.: Наукова думка, 2001. 47 с.
Наступнимсинонімом виступає докірливий: Для них за біль своїх образ і мук ти незнайшла докірливого слова.25
Прикметник дикийвиступає у значенні поганий у наступних рядках: Коли грозує далечнебокрая у передгроззі дикім і німім.26 Сам іменникпередгроззя вже є ознакою приближення чогось недоброго, тому даний прикметникивлучно підкреслюють цей мотив тривоги.
У ролі членівцього синонімічного гнізда вжиті також прикметники сліпий та безсилий.Хоча за своєю основною семантикою ці слова віддалені від групи синонімів поганий,все ж у наведеному прикладі вони є контекстуальними синонімами аналізованогоряду: Сліпа і безсила лють прийшла і взяла за горло.27
Таким чином, досинонімічного ряду з поняттям поганий на основі поезій В.Симоненка можнавіднести слова: ворожий, чорний, страшний, злий, червоний, лютий,докірливий, дикий, сліпий, безсилий.
Близько дозазначених синонімів прилягають слова, що групуються навколо прикметника сумний:І минуле зле розтане, ніби привиди сумні.28 Чи: Журливо млілиочі сумовиті.29 У даному випадку однокореневий синонім сумовитийвикористовується на позначення меншої ступені суму, ніж прикметник сумний.Читачеві уявляються засмучені очі людини, яку щось турбує та печалить. Саме цейвдало підібраний прикметник дає можливість більш яскраво побачити станописуємої людини, передати її настрій.
______________
23”Берег чекання”. Симоненко В.Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001.129 с.
24”Жорна”. Симоненко В. Берегчекань. “Сучасність”, 1973. 63 с.
25”Цвіла ромашка в полі намежі”. Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.:Наукова думка, 2001. 115 с.
26”Ворон”. Симоненко В. Тизнаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 152с.
27”Україні”. Симоненко В. Тизнаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 136с.
28”Не бажаю я нічого, хочутільки одного…” Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотекашколяра”. К.: Наукова думка, 2001. 47 с.
29”Жорна”. Симоненко В. Берегчекань. “Сучасність”, 1973. 63 с.
30”Леся Українка”. Симоненко В.Берег чекань. “Сучасність”, 1973. 71 с.
Прикметник невеселийє вільним синонімом до слова сумний: Ти на папері почуттів моряпереливаєш в строфи невеселі. В тій же ролі постає синонім зажурений:І ти одна в зажуреній оселі замріяно схилилась до стола.30Дуже близько проходить прикметник тужливий: Я люблю тебе просто – отак,без надії, без тужливих зітхань і без клятвених слів.31Любов, що не знаходить відгуку, справжнє горе, сум для закоханого.
Цілий рядприкметників, далеких за своїм семантико-семантичним значенням від слова сумний,використовується поетом для опису свого зажуреного, пригніченого стану в періодзими, яка навіває смуток: Я не люблю зими, вона така убога, одноманітна,барвами скупа, і місяць білий – круглий, як лупа, втопає в царстві мертвогой німого… Усе важке й безмовне, мов каміння.32
Синонімомвиступає і прикметник самотній. Кожній живій істоті потрібен хтось, боніщо не може існувати самостійно. Особливо важко самотнім людям, бо людиіснують одне заради одного. Тому зрозуміло, що одинокій людині наврячче добре.
Логічнимвисновком є те, що людині сумно, тобто сумний та самотній виступаютьсинонімами, особливо в зверненному на це контексті: Часто я самотній,ніби Крузо. З цих рядків, згадуючи твір Д.Дефо стає зрозумілим, що герой віршапочувається нещасливим – йому сумно.
Ряд такихприкметників як дикий, убитий, гострий не є синонімами слова сумнийпоза конкретним контекстом. Але в контексті ці слова підсилюють ефектсприйняття читачем стана печалі героя вірша, примушуючи поспівчувати йому,пропустити крізь себе його емоції, відчути їх в самому серці: На своєму дикомуострові в шкірянці з убитих надій штрикаю небо очима гострими –де ти, П’ятнице мій?33
Зустрічається іприкметник сірий на позначення суму. Взагалі дуже часто Симоненковикористовує символічні значення прикметників кольору, використовує метафоричніперенесення. Кожен окремий колір окреслює якусь грань людської душі або їїемоційне становище. Також кольори у поета виступають показником обставин, заяких відбувається подія. Все у віршах Симоненка діє, змінюється та гармонійнодоповнює одне одного. Все має свій характер, душу і колір. У наступних рядкахсаме сірий додає відтінку, підкреслюючи сумну подію смерті: І в сіруніч, коли мене не стане.34
Таким чином,розглянувши ще один синонімічний ряд, визначаємо прикметники сумовитий,невеселий, зажурений, тужливий, убогий, одноманітний, скупий, мертвий, німий,важкий, безмовний, самотній, дикий, убитий, гострий, сірий як синоніми дослова сумний.
Як видно ізнаведених вище прикладів, використання мовних лексичних синонімів у великомуобсязі і значній різноманітності характерне для художнього стилю. Лексичнасиноніміка – один з найпоширеніших засобів семантико-стилістичного варіюваннядумки – неоднаково представлена кількісно і якісно в різних функціональнихстилях української літературної мови.
________________
31”Я і в думці обняти тебе непосмію…” Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.:Наукова думка, 2001. 74 с.
32”Я не люблю зими, вона такаубога…” Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.:Наукова думка, 2001. 81 с.
33”Самотність”. Симоненко В.Берег чекань. “Сучасність”, 1973. 143 с.
34”Немає смерті. І не ждіть –не буде…” Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”.К.: Наукова думка, 2001. 33 с.
Так само іконтекстуальна синоніміка, яка є приналежністю індивідуального мовлення,вживаючись для передачі широкого й різноманітного кола асоціацій, відіграєнадзвичайно важливу роль у мові художньої різноманітного кола асоціацій,відіграє надзвичайно важливу роль у мові художньої літератури, беручи активнуучасть у створенні художнього образу. Проте від загальномовних синонімів щодостильової принадлежності контекстуальні синоніми відрізняються тим, що їх місцемайже й обмежується рамками художнього стилю. Здатність називати реалію непрямо, а потрібних випадках завуальовано, алегорично, надає контекстуальнійсиноніміці широких прав у поезії, яку забороняли, у громадській ліриці. Такаалегорична контекстуальна синоніміка таїла в собі необхідність приховатисправжню думку з метою реабілітації автора твору і мала бути зрозумілою лишедля однодумців.35 Це є одним з аспектів, чому поезія Симоненка стаєцікавим матеріалом для розгляду синоніміки.
У наступномусинонімічному ряді стрижневим словом є прикметники ласкавий та добрий:Інші кохатимуть люди – добрі, ласкаві і злі.36 Абсолютнимсинонімом до слова ласкавий єлагідний: Аж доки руки лагідні,чужі ромашку для букета не зірвали. 37 Або: Вченому ти лагідновідкрила мудрості людської глибину.38 Синонімом стилістичнимбуденіжний: Білизну червневих ніжних лілій заплітать букетами впісні.39 Чи: Сняться меня твої плечі оголені, ніжна покоранатомлених рук.40
Симоненковикористовує багато прикметників, які не дуже різняться від значень добрийта ласкавий. Навпаки, такі слова як заквітчаний і милийдодають особливо відтінку прекрасного та надзвичайного, посилюють сприйняття:Вона прийшла, заквітчана і мила, і руки лагідно до менепростягла, і так чарівно кликала й манила, такою доброю і ніжноюбула.41 Дані синоніми дають можливість авторові яскравіше описатипочуття. Зрозумілим стає, що та любов, яку автор змальовує так детально тастаранно, справді була чудовим, прекрасним почуттям. Синонім милий теждоволі часто зустрічається у Симоненкових поезіях: Він байдуже потис її руку іне чув її милих докорів.42 Поряд виступає слово хороший,що є загальномовним синонімом до прикметника добрий: Яка хороша інерозумна ти, наївна, мила юність неумита!43 Також нерідко напозначення милий, ласкавий виступають прикметники, що пов’язані ізжінкою чи дівчиною – жіночий, дівочий, або з матір’ю – материнський.Певно, жінка для поета є уособленням найкращого, що є в людства. Жінка –прекрасна істота, мати, берегиня домашнього вогнища, що здатна кохати щиро, відусього серця стає для Симоненка символом ніжності та добра: При тьмяному мигтіннікаганця жіночі ніжні материнські руки тягли за ручку камінь без кінця.44
________________
35Сучасна українськалітературна мова. Стилістика / За ред. ак. І.К. Білодіда. К.: Наукова думка,1973. 130-131 с.
36”Ти знаєш, що ти – людина?”Антологія української поезії, т.6. Українська радянська поезія. К.: Дніпро,1986. 151 с.
37”Цвіла ромашка в полі намежі”. Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.:Наукова думка, 2001. 115 с.
38”Моя мова”. Симоненко В. Тизнаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 136с.
39”Можна”. Симоненко В. Тизнаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 46с.
40”Сниться мені невідомаІталія…” Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.:Наукова думка, 2001. 146 с.
41”Вона прийшла”. Симоненко В.Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001.47 с.
42”Одурена”. Симоненко В. Берегчекань. “Сучасність”, 1973. 153 с.
43”Ще один протест”. СимоненкоВ. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка,2001. 155 с.
Або: Менше мигіркоти нестимем, стане ближчою наша мета, як не будуть у небо димомпідніматись жіночі літа. Чи: Біля печі, вона бранець, слугувала під шурхспідниць, віддавала дівочий рум’янець чистоті смачних паляниць.45Поет показує читачеві ніжну дівчину чи жінку, яка повинна багато працювати,вбиваючи свою чудову жіночність важкою працею.
Отжепроаналізувавши ще один синонімічний ряд бачимо, що синонімами до слів добрий,ласкавий будуть прикметники лагідний, ніжний, заквітчаний, милий,хороший, жіночий, материнський, дівочий.
Однією з важливихфункцій синонімів є вираження власного ставлення мовця до названої їм особи,предмета, явища, поняття. Синонімічний ряд, який передає емоційне ставленняавтора, можна вважати повним, якщо центральне нейтральне слово має “ліву” і“праву” сторони, тобто компоненти ряду, які передають позитивну і негативнуоцінку. Такі ряди називаються емоційно-градаційними. Поширеним типомемоційно-градаційного ряду є такий, в якому наростання емоційного сприйняттявідбувається або в негативний бік, або в позитивний. На прикладі наступногосинонімічного ряду, що групується навколо прикметника чарівнийпродемонструємо саме позитивну емоційну градацію.
Застосовуючислово чарівний для опису поет хоче наголосити на чомусь надзвичайнопрекрасному, магічно чудесному: Світ здається чарівною казкою,нерозгаданим плетивом мрій.46 Слідуючим у даномуемоційно-градаційному ряді піде семантико-стилістичний чудесний: Бо нехочу, щоб в землю ішли без сліда безуменні, святі, незрівнянно чудесні,горді діти землі, вірні діти труда. 47 До цього ряду можливим було бвіднести слово святий, але прикметники з домінантою святийстановлять окремий синонімічний ряд. Далі іде слово розкішний, значенняякого підсилює прикметник зоряний: Я ж губами в розкішних косахпозбираю зоряні вогні.48 Наступною ланкою у цьомуемоційно-градаційному ланцюжку виступає синонім фантастичний:Флегматично зима тротуаром поскрипує, фантастичні плете казки.49Чи: Де знайти фантастичну поляну?50 Таким чином утворивсяряд, кожне слово якого підсилює значення попереднього і підкреслює значеннянаступного. Всі ці сегменти ланцюжка утворюються навколо прикметника чарівний,який є першим слово в даному ряді, що представляє позитивну емоційну градацію: чарівний,чудесний, розкішний, зоряний, фантастичний.
______________
44”Жорна”. Симоненко В. Берегчекань. “Сучасність”, 1973. 63 с.
45”Піч”. Симоненко В. Берегчекань. “Сучасність”, 1973. 66 с.
46”Флегматично зима тротуаромпоскрипує…” Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”.К.: Наукова думка, 2001. 50 с.
47”Дід умер”. Симоненко В.Берег чекань. “Сучасність”, 1973. 68 с.
48”Нареченій”. Симоненко В. Тизнаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 32с.
49”Флегматично зима тротуаромпоскрипує…” Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”.К.: Наукова думка, 2001. 50 с.
50”Ти байдужа, як мертвемісто…” Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.:Наукова думка, 2001. 43 с.
Немало в Симоненка іприкметників на позначення віку. Спробуємо дослідити синонімічний ряд ізкеруючим словом старий: Хай трава пнеться вгору крізь листя старе.Поряд виступає слово старезний, що позначає більш старе, дуже старе:Поховали старезного діда.51 Цей одокореневий синонім виконуєуточнюючу функцію.
Наступне слово хоч і не єпрямим синонімом до старий, але його значення логічно витікає: І дідівськагордовита мова служить вірно і слухняно ім. Роздивляючись іменник дід, миодразу згадуємо людину похилого віку, стару людину. Дідівський – той, щоналежить або належав дідові. А якщо дід старий, то й те, що йому належить тежстаре, тому логіно ототожнювати прикметники старий та дідівський.
Слово древній єпонятійним синонімом до старий, бо відрізняється значеннєвим відтінкомта обсягом семантики. Говорячи древній мається на увазі дуже-дужестарий, той, що бере свої корени з давніх давен: Древній, обікраденийнароде! Над тобою прошумів розбій.52 Звертаючись до українців, слов’янського народу, автор використовуєприкметник древній, бо наш народ виник дуже давно і існує багато віків.
Синонім заношений єстилістичним, бо несе додаткове емоційно-експресивне забарвлення: Як ви боїтеся,що вийде в люди ваш заношений храм!53 Оперуючи фактом, щорелігія виникла в сиву давнину, зрозумілим стає, що якщо йдеться про храм, томова ведеться про щось давнє. А прикметник заношений, що позначає щось,що використовували довгий час, і воно буквально заносилося, підкреслює цесмислове значення негативним значенням.
Прикметник віковий тежє синонімом даного ряду: Коли мечами злоба небо крає і крушить твою вроду вікову.54Слово віковий позначає те, що творилося віками, а коли це творилосятакий тривалий час, зрозумілим стає, що за віком воно дуже старе, тобтоявляється синонімом цього прикметника.
Також у ролі контекстуальногосиноніма виступає минулий: Щоб розказали нам з віків минулих людиісторію насильств і батогів.55 У словосполученні минулі вікинамаються на увазі пройдешні роки, старі часи, хоча без конкретного контекстуслова старий та минулий не будуть виступати синонімами.
Таким чином, проаналізувавшище один синонімічний ряд, виявилося, що синонімами до слова старий єприкметники:старезний, дідівський, древній, заношений, віковий та минулий.
______________
51”Дід умер”. Симоненко В.Берег чекань. “Сучасність”, 1973. 68 с.
52”Древній, обікраденийнароде!..” Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”.К.: Наукова думка, 2001. 107 с.
53”Ви, що складали псалми іоди…” Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.:Наукова думка, 2001. 106 с.
54”Україні”. Симоненко В. Тизнаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 136с.
55”Шум полів”. Симоненко В.Берег чекань. “Сучасність”, 1973. 70 с.
56”Молот”. Антологіяукраїнської поезії, т.6. Українська радянська поезія. К.: Дніпро, 1986. 159 с.
Наступний синонімічний рядгрупується навколо слова маленький: Дивись оно, маленького Ножа іто усякий більше поважа.56 Цей прикметник позначає невеликі розміриописуваного предмету. Також на позначення розміру без будь-яких додатковихсемантичних відношень використовується однокореневий синонім малий:Маленьке – не смішне, адже мале ізерно.57 Чи: І став я малим та чорним голодним вороном.58
А от однокореневіприкметники дрібний та дрібненький, стилістично нейтральний тасемантико-стилістичний синоніми, вже додають значеннєвого відтнку. Особливослово дрібненький подано з негативним забарвленням, бо акцентує увагу надуші такої людини, яка думає про неважливі дрібниці, забуваючи про важливівеликі справи. У цих рядках вдало поєднані два однокореневі синоніми, щовиконують різну функцію: Щоб не пекли дрібні образи дрібненькудушу день при дні.59
Семантико-стилістичним,виражаючим дуже негативне відношення є синонім мізерний, яке постає узначенні не варте уваги, непотрібне і нецікаве: Мале тоді смішне, коли воно мізерне.57
Завершує данунизку синонімів нейтральне слово тісний, тобто дуже маленького розміру:Та невже ж помістились в тісну домовину всі турботи його?60
Отже ще один рядрозглянуто. Зробимо висновок, що до синонімічного ряду з домінантою маленькийналежать також прикметники: малий, дрібний, дрібненький, мізерний, тісний.
_______________
57”Маленьке – не смішне”.Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Науковадумка, 2001. 153 с.
58”Ворон”. Симоненко В. Тизнаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 152с.
59”Я хочу буть несамовитим…”Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Науковадумка, 2001. 85 с.
60”Дід умер”. Симоненко В.Берег чекань. “Сучасність”, 1973. 68 с.
Ще для деякихсинонімічних рядів подаємо не детальні, а лише загальні характеристики
До синонімічного ряду ізстрижневим словом юнацький відносяться прикметники: молодий (продушу)61, юнацький, несміливий (сон)62, ранній(про зиму)63, нерозумний, наївний, неумитий (про юність)64.
До синонімічного ряду ізстрижневим словом майбутній належать: майбутній (про передтечу), щасливий,гордий (про добу)65, атомний (вік)66, космічна(доба)67, новий (час)68, прийдешній,соняшний (вік)69.
Дужий: дужий (мозок)70,дужий (про плечі), широкий (про плечі), мужній (про лице),трудящий (про руки)58.
Байдужий: байдужий (ліхтар)71,байдужий, мертвий, далекий (про дівчину)72, тупий,байдужий (чоловік)73, холодний, спокійний, черствий (пролюдей)54.
Непереможний: непоборний (титан)57,новий, непереможний (Спартак)59.
Білий: білий (про волосся)74,білий (про липу), сріблястий (про габу)75, білий(кінь), білий, чистий (про мрію)76, сизий (смуток), сивий(полин), білий (про бджол)63, посивілий (про вербу)77.
_______________
61”Земле рідна! Мозок мійсвітліє…” Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”.К.: Наукова думка, 2001. 143 с.
62”Вона прийшла”. Симоненко В.Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001.47 с.
63”З вікна”. Симоненко В. Тизнаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 137с.
64”Ще один протест”. СимоненкоВ. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка,2001. 155 с.
65”Баба Онися”. Симоненко В.Берег чекань. “Сучасність”, 1973. 65 с.
66”Варвари”. Симоненко В. Ти знаєш,що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 153 с.
67”Жорна”. Симоненко В. Берегчекань. “Сучасність”, 1973. 63 с.
68”Чуття великої любові”.Антологія української поезії, т.6. Українська радянська поезія. К.: Дніпро,1986. 150 с.
69”Леся Українка”. Симоненко В.Берег чекань. “Сучасність”, 1973. 71 с.
70”Древній, обікраденийнароде!..” Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”.К.: Наукова думка, 2001. 107 с.
71”Все було. Дорога закричала…”Симоненко В. Берег чекань. “Сучасність”, 1973.142 с.
72”Ти байдужа, як мертвемісто…” Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.:Наукова думка, 2001. 153 с.
73”Одурена”. Симоненко В. Берегчекань. “Сучасність”, 1973. 153 с.
74”Розвели нас дороги похмурі…”Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Науковадумка, 2001. 139 с.
75”Флегматично зима тротуаромпоскрипує…” Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”.К.: Наукова думка, 2001. 50 с.
76”Ой, майнули білі коні…”Антологія української поезії, т.6. Українська радянська поезія. К.: Дніпро,1986. 155 с.
77”Переспів з народної”. Симоненко В.Берег чекань. “Сучасність”, 1973. 150 с.
Зустрічаютьсясиноніми дорогий-коханий78, ясний79-чистий80.
Часто поет використовує одней теж слово на позначення різних, для опису різних іменників (це вже булопродемонстровано на прикметнику гордий). Так слово суворийвживається для того, щоб показати суворе небо81, суворувідповідь82, суворі таємниці83 та суворе підтвердження84.
Прикметником святийохарактеризовані святі діти, свята земля85 та святийбіль86.
Словом пристраснийназвані і пристрасний взор84, і пристрасні ночі87.
Живий – і живе вчорашнє88,і живі ми, люди86.
Чужий – чужі руки79та чужі дороги89.
Ще низку різних за семантикоюслів я об’єднала в синонімічний ряд ізкеруючим словом хороший. В принципі, це значення мають багатоприкметників, більша частина з яких виступає у ролі контекстуальних синонімів.Це і кращий (говорячи про роки)90, і добрий (друг)91,і шалений (про весну)85, і великий (про любов)92,і щирий та гарячий (про серце), і вільний та щасливий(про людину)89.
Майже не використовуютьсяавтором прикметники на позначення смаку – смачний (про паляницю),відчуття тепла чи холоду – теплий (про ватяник)90. Протенерідко поширення синонімічних гнізд відбувається також шляхом створеннянеологізмів: високочолий (про небо)93, орлино-мудрий(взір)84.
_______________
78”Не бажаю я нічого, хочутільки одного…” Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотекашколяра”. К.: Наукова думка, 2001. 47 с.
79”Цвіла ромашка в полі намежі…” Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.:Наукова думка, 2001. 115 с.
80”Ти байдужа, як мертвемісто…” Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.:Наукова думка, 2001. 43 с.
81”Ну скажи – хіба нефантастично…” Антологія української поезії, т.6. Українська радянська поезія.К.: Дніпро, 1986. 154 с.
82”За діло б’ють”. Антологіяукраїнської поезії, т.6. Українська радянська поезія. К.: Дніпро, 1986. 157 с.
83”Шум полів”. Симоненко В. Берегчекань. “Сучасність”, 1973. 70 с.
84”Древній, обікраденийнароде!..” Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”.К.: Наукова думка, 2001. 107 с.
85”Дід умер”. Симоненко В. Берегчекань. “Сучасність”, 1973. 68 с.
86”Ще один протест”. СимоненкоВ. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка,2001. 155 с.
87”Сниться мені невідомаІталія...” Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”.К.: Наукова думка, 2001. 146 с.
88”Минуле не вернуть”. Симоненко В.Берег чекань. “Сучасність”, 1973. 107 с.
89”Я не бував за дальнімиморями…” Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.:Наукова думка, 2001. 57 с.
90”Піч”. Симоненко В. Берег чекань.“Сучасність”, 1973. 66 с.
91”Пильному”. Симоненко В. Берегчекань. “Сучасність”, 1973. 79 с.
92”Чуття великої любові”.Антологія української поезії, т.6. Українська радянська поезія. К.: Дніпро,1986. 150 с.
Як вже показали дослідження,мова поетичних творів В.Симоненка відзначається багатством синоніміки. Синонімисправедливо вважають показником краси та гнучкості як літературної мови вцілому, так і індивідуального стилю письменника. А.І.Єфімов, розглядаючи синонімікута прийоми її використання, зазначає, що за кожним синонімом стоїть смислова тастилістична своєрідність, тобто тонкі, досить специфічні відтінки.93Погоджуючись із цією думкою, М.Ф.Палевська додає, що синоніми, відрізняючисьвідтінками значень і стилістичною забарвленістю, «виконують у мові цілийряд функцій: сприяють точності і ясності висловлювання, фонетичноурізноманітнюють мову, обумовлюють різноманітність і багатство стилів усного таписемного мовлення».94
Питання про функції синоніміврозв'язується в лінгвістичній літературі неоднозначно: переважна більшістьдослідників (Л.А. Булаховський, В.І. Клюєва,
Р.О. Будагов, М.М. Шанський,А.П. Євгеньєва, Л.А. Лисиченко), виходячи із розуміння синонімів як слів,різних за звучанням і близьких за значенням, як слів, що називають одне й тежпоняття, але відрізняються відтінками значення, виділяють дві основні функціїїх у мові – фукцію уточнення і стилістичну. Так, А.П. Євгеньєва зазначає:«Дві функції – „уточнююча“ (акцентування того чи іншого відтінкупоняття) і стилістична – і є основними, характеризуючими, такими, що зумовлюютьлексичну синоніміку мови».95
Беручи до уваги різнітеоретичні і практичні висновки, до яких прийшли науковці, вважаємо, щосиноніми як мовний засіб мають п'ять основних функцій у мові: функціюуточнення, функцію заміщення, функцію синонімічного протиставлення, оцінну тастилерозрізнюючу функцію. Але взагалі синоніми в мовній системі виконують двіосновні функції — уточнення і заміщення, а всі інші є похідними від них і залежатьвід контексту.
Найпоширенішою функцієюприкметникових синонімів у поезіях Василя Симоненка, як показує дослідження, єдиференціація: уточнення, деталізація зображуваного, де перехід від одногосиноніма до другого дає нову, додаткову інформацію про предмет, його ознаки чивластивості.
______________
93Ефимов А.И. Стилистика художественнойречи. М., 1957.
94Палевская М.Ф. Проблемасинонимического ряда, его границ и возможности выделения доминанты //Лексическая синонимия – М.: Наука, 1967. 94-104 с.
95Василенко В.А. Дисертація натему: ”Синонімія та антонімія у поезіях Ігоря Муратова”. Харківський держ. пед.університет ім. Г.С. Сковороди, 1999. 85-86 с.
96”Маленьке – не смішне…” Симоненко В.Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001.153 с.
Розгляньмо використання цієїфункції на конкретних прикладах: «Мале тоді смішне, коли вономізерне…»96 Слово мале використовується для позначення чогосьневеликого розміру, а мізерне означає щось ще меншого розміру. Сполучення такихдвох синонімічних слів у сукупності виявляють високе напруження стану вірша.Такий стилістичний хід дуже характерний для пристрасної натури В.Симоненка: вінвживає два синонімічних слова, чим підсилює виразність кожного з них. Упоетичному творі відбувається ніби складання значень двох слів, що створюєекспресивність тексту: воно не просто мале, воно мізерне, отже, синонімивиражають крайню межу між умовними розмірами описуваного предмета.
Здійснений аналіз типівлексичних синонімів дає право зробити певні висновки:
1) у поезіях В.Симоненканаявні всі типи синонімів за характером відмінностей: ідеографічні, емоційно-експресивні,стилістичні;
2) найбільш уживаними єстилістичні синоніми (прийдешні, майбутні; непоборний, непереможний);
3) у поетичних творахВ.Симоненка велику групу становлять емоційно-експресивні синоніми, що включаютьпозитивно забарвлені синонімічні слова, негативно забарвлені та нейтральні всинонімічному ряді і в контексті;
а) особливістю вживаннявідзначаються синоніми із позитивним забарвленням (ранній, молодий; чистий,ясний);
б) серед негативнозабарвлених синонімів виділяються ті, емоціональний елемент яких пов'язаний абоз сутністю явища (байдужий, холодний, черствий, мертвий);
в) синоніми нейтральні вконтексті у поета набувають емоційного забарвлення завдяки метафоричномувживанню (огненний вік, соняшний вік – хороший вік),нагромадженню семантичних значень слів (непроханий, нежданий),використанню експресивних епітетів (високий – високочолий);
4) поезії В.Симоненкавластиве також вживання різностильових синонімів. Це переважно книжні(наприклад, патетичні – безпомічно-крилаті думи, космічна доба)та розмовні (наприклад, зневажливі – мляві двері, заношений храм;побутові – смачні паляниці, теплий ватяник), менше зустрічаються колористичні(наприклад, іронічні – клейке баговиння слів) синонімічні слова. Цьомутипові синонімів характерне семантичне узгодження за стилем, за експресією, заоцінкою;
5) особливістю поетичної мовиВ.Симоненка є використання контекстуальних синонімів, синонімічне зближенняслів. Поет вживає такі синоніми, щоб описати інтенсивність означень (жіночий,ніжний, материнський), показати зростання міри ознаки (розкішний,фантастичний) або її спадання (маленький, дрібний, мізерний),розширити семантичний обсяг явища (убогий, одноманітний, скупий).
Мова поезій В.Симоненкабагата й різноманітна, як і його життя, відображене в творчості. Разом ізкраїною він пройшов складний шлях, переживаючи її злети й падіння, вболіваючиза її долю, відбиваючи життя, своє сприймання його від молодечого запалу дофілософських роздумів зрілого віку. Цей складний шлях знайшов вираження нетільки в ідейно-тематичному й емоціональному змісті поезій, а і в мові.
Особливості психічного складупоета знаходять виявлення в багатстві й способах уживання синонімів.Своєрідність мови поезій В.Симоненка полягає не тільки в багатстві словниковогоскладу, а і в способі його використовування відповідно до емоційного стануавтора. У поетичному мовленні це знаходить вираження в побудові тексту, у способівключення в текст тих чи інших мовних елементів.
Характерною ознакоюіндивідуального стилю автора є його словотворення, зокрема морфологічнінеологізми, що включають композити-прикметники (орлино-мудрий взір).
Якщо оцінювати мовне явище злінгвістичного погляду, то треба відзначити, що в поезії Сионенка переважаютьсиноніми стилістичного типу.
З погляду семантикипривертають увагу синоніми (у тому числі й контекстуальні), що позначають явищавнутрішнього світу людини: почуття, настрої, переживання.
У поетичних творахсиноніми-прикметники, як мовний засіб, виконують усі п'ять основних функцій,але для стилістики цього поета найбільш характерн функція уточнення(диференціації).
Прикметникова синоніміка увіршованих творах Василя Андрійовича Симоненка надзвичайно багата ірізноманітна. Вона охоплює всі семантичні групи прикметників; просторові ічасові якості і відношення (великий, малий); якості, що сприймаються відчуттям(мужній, соняшний, сумний); зовнішні чи внутрішні ознаки людей (добрий, лагідний,тупий); синоніми, що позначають колір (чорний, червоний, білий) т. і.
Таким чином, можнапідсумувати, що висока частотність синонімічних мовностилістичних засобів умові поезії В.Симоненка, які надають можливість розкрити всю глибину йдіалектичну єдність контрастивних думок, є проявом могутнього темпераментупоета.