--PAGE_BREAK--Прийняття Конституції України зумовила виникнення абсолютно нових суспільних відносин та внесло суттєві зміни в існуючі. Це, у свою чергу, вимагає змін у правовому регулюванні суспільних відносин, ще глибшого проникнення прав у суспільне і державне життя.
У повсякденному житті Конституція України реалізується головним чином через правовий зв'язок держави та населення, тобто через їх взаємні права та обов’язки. Основні з цих прав, свобод та обов’язків виписані в розділі ІІ Конституції України, але згідно зі статтею 22 вони не є вичерпними та їх зміст не може бути звуженим.
Держава для реалізації конституції в повсякденному житті створила відповідні органи, чим започаткували розвиток України як самостійної, соціальної, правової держави (стаття 1 Конституції), а також створила умови для розвитку Української нації (стаття 11 Конституції). Цими органами є: суди, місцеве самоврядування, державні адміністрації тощо.
Населення реалізує Конституцію України користуючись своїми основними правами та виконуючи обов’язки перед Українською державою.
Так, згідно статті 27, «кожен невід’ємне має право на життя. Обов’язок держави – захищати життя людини»[10]. Для захисту цього права особа, при його порушенні звертається до суду, який створений державою з цією метою, і суд призначає відповідальність за порушення цього права.
Стаття 36 Конституції України гарантує свободу об’єднання в політичні партії. Ця норма реалізується тим, що прийнятий закон «Про політичні партії», який регламентує порядок та умови створення політичної партії. А громадяни, вступаючи у політичні партії реалізують своє право на здійснення безпосередньо через органи державної влади управління державою (стаття 5), право брати участь в управлінні державними справами (стаття 38) та право бути обраним (стаття 38).
Статті 43, 44 та 45 передбачають право на працю, відпочинок та страйк. Так, право на працю здійснюється при вільному виборі виду та місця роботи. З іншого боку, роботодавець забезпечує гідні умови праці та відпочинку, адже при незадоволеності робітників вони реалізують своє право на страйк.
Право на відпочинок реалізується державою, коли вона закріпила його у трудовому законодавстві, визначила строки відпочинку, тривалість робочого часу, святкові дні тощо. Громадяни ж реалізують це право безперешкодно використовуючи час відпочинку на свій розсуд.
Інше право – право на житло. Це право здійснюється як державою так і громадянами України та іншими особами, які проживають на її території держави. з боку держави воно реалізується у тому, що вона надає соціальне житло, а також створює умови для будування громадянами собі житла, та будування такого житла для людей, яке потім придбається ними. Таким чином це право реалізується громадянами при придбанні житла або при будуванні його.
Інше право, це право людини обирати та бути обраними. Право обирати зазначене в Розділі ІІІ Конституції України «Вибори. Референдуми», де воно визначене як безпосередня демократія. Це право здійснюється під час виборів та референдумів, виражаючи свою волю під час голосування. Це право також виражається у можливості бути обраним. Воно регулюється Конституцією України – розділом ІV та V; Законом України «Про вибори президента», Законом України «Про вибори народних депутатів України», Законом України про вибори народних депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, міських, селищних, сільських голів.
Інші права також зазначені в Конституції і реалізуються громадянами у повсякденному житті громадянами, при здійсненні правочинів та повсякденних справ.
Що ж до обов’язків, які зазначені в статтях 65, 66, 67, 68 Конституції України. Цими обов’язками є: захист Вітчизни, сплата податків, дотримання Конституції та законів, не заподіяння шкоди природі. Ці обов’язки здійснюються на вимогу держави і мають виконуватись неухильно.
Проте не можна говорити, що всі права та обов’язки та права, які визначені в Конституції виконуються беззаперечно. При їх виконанні існують проблеми як з боку держави так і з боку суспільства. З боку держави не виконуються певні обов’язки щодо забезпечення виконання прав особи, а суспільство не виконує свої обов’язки. Наприклад, щодо сплати податку або дотримання Конституції та інших законів держави. Тож для того щоб повністю реалізувати положення конституції необхідно забезпечити умови для ї реалізації, підготувати суспільство до вимог, що поставить перед ним держава при реалізації Конституції, для реалізації їх взаємних прав свобод та обов’язків.
Досвід зарубіжних країн показує, що найефективніше ця взаємодія відбувається між правовою державою та громадянським суспільством. Тобто такою державою, яка створена для суспільства, для захисту його інтересів прав та свобод; і такого суспільства, яке здатне ефективно взаємодіяти з органами державної влади, впливати на їх рішення, здійснювати покладені на нього державою функції.
В Українській державі норми, які регулюють розвиток цих явищ закладені в Конституції, але не практиці ще майже не реалізуються через знову ж таки неготовність влади віддати свої певні повноваження народу, та неготовність суспільства прийняти та виконувати ці повноваження, впливати на рішення державної влади.
2.Суть реалізації Конституції України;
2.1Механізм та форми реалізації Конституції України;
Як вже зазначалося, реалізація Конституції – це втілення на практиці закладених у ній демократичних цінностей. Цей процес здійснюється за допомогою механізму та форм реалізації Конституції.
«Механізм реалізації конституційних норм — це сукупність правових і інституційних елементів, з допомогою яких забезпечується на практиці втілення конституційних приписів».[11]
Цей механізм реалізації Конституції залежить не лише від юридичних засобів, за допомогою яких він діє. Він також має враховувати рівень політичної свідомості, культури населення; історію розвитку держави, настрої в суспільстві та інші чинники, які формуються серед населення держави. без врахування перекислених факторів механізм не буде дієвим, адже не можна втілити норму конституції в життя населення, якщо ця норма не відповідає дійсності, яка склалася в суспільстві. Важливим елементом механізму реалізації Конституції є державні структури, які забезпечують дотримання конституційних приписів.
За формою реалізація Конституції – це додержання всіх її положень, принципів і норм всіма органами державної влади, місцевого самоврядування, посадовими особами та громадянами; забезпечення повної реалізації прав та свобод людини і громадянина; незалежне застосування положень Конституції при здійсненні своїх функцій і повноважень органами державної влади шляхом прийняття законів, актів Президента, Актів Уряду тощо.
Отже, основними формами реалізації конституції України є: додержання, використання, виконання і застосування. Кожне з цих поняттями розглянемо нижче.
Так, дотримання конституційних норм – це така форма реалізації, за якої суб’єкти державно-правових відносин утримуються від вчинення дій, що суперечать нормам Конституції. Ця форма притаманна як державним інститутам, так і населенню. За приклад пасивної поведінки можна привести статтю 68 конституції України, в якій говориться, що «кожен має неухильно додержуватись конституції та законів України…»[12].
Другою формою реалізації конституції є виконання конституційних норм – тобто це активна поведінка суб'єктів правовідносин, яка випливає із конституційних приписів. В Конституції України встановлені такі способи виконання норм:
- Суб’єкти права мають виконувати положення конституції та законів України;
- Держава зобов’язана виконувати міжнародні договори, ратифіковані Верховною Радою України
- Громадяни повинні виконувати свої обов’язки.
Така форма реалізації Конституції притаманна як суспільству так і державі, її уповноваженим органам.
Третьою формою реалізації є застосування конституційних норм – це така владна організуюча діяльність державних та інших органів, осіб, яка має своєю метою забезпечити адресатам цих норм реалізацію їх прав і обов’язків, а також гарантувати контроль за даним процесом. Цей вид реалізації притаманний виключно державним органам влади та особам, які представляють ці органи.
Для застосування характерна така ознака як використання статті 8 Конституції, у якій сказано, що норми Конституції є нормами прямої дії, тобто, це означає, що немає сенсу звертатися до інших законів для реалізації певного положення Конституції.
І, насамкінець, останньою формою реалізації конституційних приписів є їх використання. Використання – це форма реалізації конституційних норм уповноваженими суб’єктами шляхом наданих їм прав у вигляді дозволу або правомочностей. Прикладом використання конституційних норм можуть бути реалізація права на освіту, на працю, на відпочинок використовуючи відповідні статті Конституції.
Всі ці чотири форми реалізації конституції повинні застосовуватись, та ефективно взаємодіяти між собою для повної та всебічної реалізації основного закону держави.
2.2 Вплив Конституції на діяльність вищих державних органів;
Конституція відіграє велику роль не лише у діяльності державних органів, але й у їх формуванні. Так, саме Конституцією України визначені основні органи держави. Ними є: Верховна Рада України – єдиний законодавчий орган (стаття 85); Кабінет Міністрів України – центральний орган виконавчої влади; Президент України – глава держави; Судові органи, які поділяються на суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України.
При реалізації своїх повноважень органи державної влади діють на основі та у межах визначених Конституцією України і відповідають таким положенням:
- стаття 5 Конституції – органи державної влади представляють інтереси народу;
- стаття 6 – «державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову»[13]. Ці органи здійснюють свої повноваження у встановлених законом межах.
діяльність Верховної Ради України регламентується розділом ІV Конституції України. Стаття 85 визначає її як єдиний орган законодавчої влади; статті 76 – 84, 86 — 101 регламентують основні засади діяльності Верховної Ради та осіб, які можуть бути народними депутатами; стаття 85 визначає основні повноваження Верховної Ради України. У статті 91 також зазначено, що Верховна Рада приймає закони, постанови та інші нормативно – правові акти, тобто бере участь у законодавчій діяльності, а отже і в реалізації конституції.
Розділ V Конституції України регламентує діяльність президента України. Стаття 102 визначає його главою держави; стаття 106 визначає його основні повноваження; також Конституція визначає умови обрання на посаду та припинення повноважень президента України.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується розділом VІ Конституції України яка визначає головні засади його формування та основні його повноваження (стаття 116) та іншими нормативно – правовими актами, які відповідають основному закону держави.
Щодо органів судової влади, то воно діють на основі розділу VІІІ «Правосуддя» та розділу ХІІ Конституції України «Конституційний Суд України». Ці розділи визначають основні функції судів, їх повноваження та інші аспекти діяльності.
Отже, аналізуючи ці аспекти діяльності вищих органів державної влади, можна сказати, що діяльність державних органів реалізують статті Конституції, які регламентують їх діяльність. Тобто ці статті втілюються в життя цими органами, а також втілюються загальні засади Конституції, такі як розподіл влади, виборність органів влади, представництво державними органами влади волі народу як у внутрішніх, так і у міжнародних відносинах, що є однією з основних ознак розвитку демократизму, а також ознакою соціальної, правової, суверенної держави.
Також, можна сказати, що Конституція України безпосередньо приймає участь у створенні та функціонуванні основних органів державної влади в Україні, так як вона є основним законом держави, має найвищу юридичну силу, і відповідно до цього, інші нормативно правові акти, які приймаються для регламентації діяльності державної влади та державних органів, мають відповідати конституційним нормам та не порушувати їх.
З реалізацією Конституції одразу після її прийняття виникли абсолютно нові для України органи. Прикладом таких органів є Конституційний суд України, Рахункова палата, Центральна Виборча Комісія, Вища Рада Юстиції, Уповноважений Верховної Ради з прав людини, органи місцевого самоврядування тощо.
Тож бачимо, що лише прийняття Конституції недостатньо для діяльності державних органів, необхідна ще й її реалізація. Адже, якщо б в Конституції України були лише зазначені органи державної влади (Верховна Рада, Кабінет Міністрів), та органи, що створюються при них (рахункова палата, уповноважений Верховної Ради з прав людини), то фактично ці органи не були б створені і не виконували б своїх функцій.
3. Проблеми реалізації Конституції;
3.1 Конституційні колізії та їх вплив на реалізацію Конституції України;
Що ж до проблем, які виникають при реалізації Конституції у різних напрямках, то основною з них є те, що у нашій державі часто порушується принцип недопустимості суперечностей між законами України та Конституцією України. Тобто виникають колізії.
Колізії – це суперечності, які виникають між різними законами або різними положеннями одного закону.
Конституційні колізії – це певні невідповідності, що виникають між Конституцією України та іншими нормативно правовими актами, а також між різними положеннями самої Конституції.
Прикладом Конституційної колізії може бути суперечність між статтею 17 у якій говориться, що «на території України не допускається розташування іноземних військових баз»[14] та пунктом 14 перехідних положень Конституції України, де говориться про можливість тимчасового перебування іноземних військ та використання ними військових баз України на правах оренди.
Прикладом колізії між нормативно правовим актом та конституції може бути суперечність між Конституцією України та Законом України «Про конституційний Суд України». Так, Згідно п.22 ч.1 ст. 106 Конституції, Президент має право призначати, і звільняти 6 суддів Конституційного суду України після голосування за це в парламенті (згідно зі змінами, внесеними до Конституції 1996р.) Але згідно закону «Про Конституційний Суд», суддів Конституційного Суду звільняє ВР. У зв`язку з цим, в даному питанні існує юридична колізія: оскільки в ст. 126 Конституції чітко вказано, що ця частина суддів призначається і звільняється тим органом, який цю частину призначив.
Так, будь-яка колізія між нормативно-правовим та Конституцією України має вирішуватись згідно з положенням Конституції, так як у статті 8 зазначено, що «Конституція України має вищу юридичну силу»[15].
Колізії між різними нормативно-правовими актами вирішуються відповідно до їх ієрархії (Закони України – підзаконні акти і так далі).
Таких колізій в Конституції дуже багато. Вони існують також між нормативно правовими актами України та Конституцією України. Як у першому так і у другому випадках, такі суперечності та неточності заважають повній та всебічній реалізації Конституції.
Але кожний нормативно-правовий акт, прийнятий відповідним органом державної влади, і який не відповідає Конституції не дає реалізовувати цю Конституцію. Як приклад можна взяти будь-який закон, що суперечить Конституції України. Він певним чином реалізує окремі положення Конституції, але так як він не відповідає їй, то визнається недійсним. Для того щоб прийняти новий закон, або внести зміни до вже існуючого потрібен ще час. Таким чином, це зупиняє реалізацію Конституції України у певному напрямку, а отже і виконання положення статті 1 Конституції України про те, що Україна розбудовує засади незалежності, демократичності, засади соціальної та правової держави.
Складніше, якщо колізія виникає у різних нормах самої Конституції. У такому випадку не можна сказати, що якась із норм не є конституційною, і тому певні кола осіб використовують одну з цих норм на свою користь. Так до вищенаведеного прикладу можна навести ситуацію, що відбувається в Україні, коли йде мова про подовження терміну перебування російського флоту в Криму. Президент, спираючись на статтю 17 говорить, що їх перебування на території України є неможливим, а В.Ф. Янукович говорить, що відповідно з пунктом 14 перехідних положень таке перебування можливе.
продолжение
--PAGE_BREAK--