Зовнішньо-економічні зв'язки України

КУРСОВА РОБОТА З дисципліни “Розміщення продуктивних сил” на тему: Зовнішньоекономічні зв’язки України та проблеми їх розвитку Тернопіль-2001 ЗМІСТ Вступ . 1. Передумови формування зовнішньоекономічних зв’язків в Україні 2.Україна у світовому торговельному просторі .9 1)торгівля з Російською Федерацією .13 2)відносини з рештою країн

СНД та прикордонними державами 14 3)зв’язки з іншими країнами світу 17 3.Іноземні інвестиції в економіку України та проблеми їх залучення .4. Основні проблеми та перспективи розвитку зовнішньоекономічних відно-син 29 Висновки 33 ВСТУП Україна – одна з найбільших країн Європи. Саме її географічне положення (Україна знаходиться в центрі

Європи) з одного боку має зумовити добре розвинуті зовнішньоекономічні зв’язки, але, на відміну від багатьох держав Західної Європи ( до речі, одних з найрозвинутіших країн світу), Україна є досить молодою самостійною державою і ці зв’язки знаходяться в процесі формування та розвитку. Форми зовнішніх економічних зв’язків України різноманітні: зовнішня торгівля, міжнародна спеціалізація і кооперування виробництва, експорт та імпорт капіталів

і робочої сили, надання та одержання послуг (виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортно- чи імпортно-посередницьких, юридичних) , міжнародне спільне підприємництво, сумісне будівництво підприємств, валютні та фінансово-кредитні відносини, інтуризм, проведення на комерційній основі виставок, ярмарків, торгів, аукціонів тощо. У моїй курсовій роботі я детальніше зупиняюсь на таких формах зовнішніх економічних зв’язків, як світові

торговельні відносини та інвестиції, оскільки на даний момент вони є основою зовнішньоекономічної діяльностї України, і аналізую перспективність деяких інших. Сутністю зовнішньоекономічної діяльності є міжнародний поділ праці (МПП). У процесі МПП об’єктивно формуються загальноукраїнський і регіональні (наприклад, обласні) зовнішньоекономічні комплекси, що об’єднують взаємопов’язані підприємства-

експортери та імпортери (ядро комплексу), торгово-промислову палату, різні об’єднання та асоціації, банки, які займаються операціями, пов’язаними з міжнародною діяльністю. На основі МПП сформувався профіль міжнародної спеціалізації України, зумовлений розмірами її території і чисельністю населення, забезпеченністю корисними копалинами і енергетичними ресурсами, характером грунтово-кліматичних умов, економіко-географічним положенням,

рівнем розвитку продуктивних сил і національного поділу праці, розвиненістю галузевої структури економіки, географією транспортної мережі. В системі МПП Україна спеціалізується на продукції чорної металургії (залізна і марганцева руда, прокат), машинах (промислове устаткування, магістральні тепловози, трактори, екскаватори, судна, автомобілі, сільськогосподарські машини, верстати, прилади, турбіни, літаки, обчислювальна техніка), вугіллі, харчових продуктах (цукор, рослинна олія, мука, макаронні сіль, кондитерські вироби,

овочеві консерви, м’ясо, молоко), хімікатів, цементу, програмного забезпечення для ЕОМ. Істотною рисою зовнішньоекономічних зв’язків є не стільки господарська взаємодія різнонаціональних виробничо-посередницьких організацій, скільки факт перетину кордонів національно-відтворювальних комплексів товарами, капіталами або послугами. І навіть взаємодія фірм однієї країни є проявом зовнішньоекономічної діяльності, якщо ця взаємодія стосується партнерів, що перебувають на

території різних країн. Адже в даному разі встановлюється зв’язок між різними національними відтворювальними комплексами. На сьогоднішній день ситуація в Україні є вкрай складною, і зовнішня фінансова підтримка здатна полегшити кризу. Звичайно, винятково за рахунок міжнародних фінансових ресурсів ні однієї глибокої економічної проблеми вирішити не можна. Було б дуже ризикованим, якби Україна вирішила жити тільки за рахунок

іноземної підтримки. Дуже важливим є і привабливість України для приватного капіталу. Необхідно шукати представників міжнародного бізнесу, що захочуть інвестувати свої засоби в розвиток нашої економіки, оскільки вони привезуть сюди своє устаткування, технології, робочі місця, відкриють нові експортні можливості. Процес інтеграції української економіки у світову може значно підвищити рівень життя населення.

Тому необхідно працювати над питанням інтеграції України у світову економіку. Але для цього необхідно подивитися навколо, проаналізувати сьогоднішню ситуацію навколо країни, її положення у світі, перспективи одержання іноземних інвестицій в економіку країни. Засади, на яких наша держава реалізує свою зовнішню політику, базуються на дотриманні загальновизначних норм і принципів міжнародного права, статуту

ООН, Хельсінського Заключного акту, Паризької хартії для нової Європи та інших документів НБСЄ. Україна прагне до співробітництва з усіма заінтересованими партнерами, уникаючи залежності від окремих держав чи груп держав.Вона розбудовує свої двосторонні та багатосторонні відносини з іншими державами та міжнародними організаціями на основі принципів добровільності, взаємодопомоги, рівноправності,

взаємовигоди, невтручання у внутрішні справи. Головними сферами діяльності України є розвиток двосторонніх міждержавних відносин, розширення участі в європейському регіональному співробітництві, співробітництво в рамках Співдружності Незалежних Держав, членство в ООН та інших універсальних міжнародних організаціях. Пріоритетними напрямами двосторонніх відносин

України є активний розвиток стосунків з такими групами держав: західні держави – члени ЄС та НАТО, географічно близькі держави, країни Азії, Азіатсько-Тихоокеанського регіону, Африки та Латинської Америки. Розділ 1. ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ЗВ’ЯЗКІВ УКРАЇНИ Ще досить недавно, всього 10 років тому,

Україна була складовою державою колишнього СРСР. Нинішна структура господарства в нашій країні в основному склалася ще в ті роки у складі народногосподарського комплексу СРСР. Зараз вона безнадійно застаріла, а зміни, що вносилися свого часу були частковими, некомплексними, недокорінними. В результаті в економіці України переважають капіталомісткі, насамперед добувні та ресурсомісткі галузі. Водночас частка галузей, від яких залежить прискорення науково-технічного прогресу

і успішне розв’язання соціальних завдань, незначна. Структура виробництва, що склалася, потребувала великих обсягів праці, а прибутку давала мало. Наслідком такої структури виробництва стала поява в Україні дуже потужних та енергетичних комплексів, які негативно впливали на екологічну ситуацію в республіці. Зовнішньоекономічна діяльність України в складі СРСР зводилась до наступного.

Україна довгий час брала участь в розширенні економічних і культурних зв’язків з соціалістичними країнами. Вона експортувала прмислове устаткування, вугілля, сталь, залізну руду, допомагала у будівництві різних промислових об’єктів. В свою чергу в Україну ввозили вироби хімічної та електротехнічної промисловостей, товари народного споживання, сільськогосподарську продукцію. Разом з

іншими республіками колишнього СРСР допомагала в економічному та научно-техніному плані тим країнам, що звільнились від колоніальної залежності. Промислові підприємства поставляли продукцію в 70 країн Азії, Африки і Латинської Америки. Звідси нетяжко зробити висновок, що найвпливовішим чинником в формуванні зовнішньоекономічних зв’язків є процес переходу від адміністративно-командної системи до капіталізму із збереженням та поглибленням існуючих і розвитком нових відносин.

Але існує і ряд факторів, які цьому аж ніяк не сприяють. Зокрема зазначу, що Україна ніколи не мала високорозвинутих товарно-грошових відносин. Після 1917 року впродовж майже 70 років країна йшла шляхом розвитку економіки, який ігнорував ринок, вважаючи його рудиментом, що має віджити в усьому світі. Результат відомий: створено суспільство з низькою ефективністю виробництва

і відсталим рівнем життя людей, загальним одержавленням та монополізованою, негнучкою економікою, підпорядкуванням особистих і колективних інтересів відомчим, відсутністю демократичних інституцій. Це сприяло проведенню політики автакрії, тобто економічного відособлення від світового ринку. Саме тому Україна не посідає відповідного місця у МПП та в зовнішньоекономічних зв’язках. Зараз Україна поступово включається в світову економіку, бере

участь в світових господарських зв’язках і науково-технічному обміні. Наша країна має величезний науково-технологічний потенціал (наявність у нас визнаних у світі власних наукових шкіл та унікальних технологій з розробки власних матеріалів і т.д.), вигідне геополітичне розташування, можливість її розвитку як транзитної держави, забезпеченність природними ресурсами, спеціалістами, науковими працівниками.

З такими чудовими можливостями Україна має всі шанси встати в один ряд із найрозвинутішими країнами, а на сьогоднішній день, коли наша держава знаходиться у досить тяжкому економічному становищі, ми стикаємося з такою проблемою як ”відтік умів” за кордон, що не може не позначитись на пряму на зовнішньоекономічному становищі нашої держави. Але є і ще одна проблема в формуванні зовнішньоекономічних зв’язків – це те, що в експорті

України разом з продукцією промисловості, сільського господарства та ін важливе місце не посідає наукова продукція у вигляді ліцензій на нову техніку, технологію “ноу-хау”, нових матеріалів, науково-технічних послуг. Нове геополітичне положення України диктує необхідність перегляду регіональної політики. Це передбачає поєднання інтересів держави і регіонів, створення умов для правильного використання ресурсів

і особливостей природньо-виробничого потенціалу. Входження України в систему світових міждержавних зв’язків може органічно відбутися з використанням приморського положення. У міжнародному і міжрайонному розподілі праці Причорномор’я вирізняється своім особливим економіко-географічним розташуванням, потенціалом для здійснення транспортних, транзитних, багатьох господарських функцій.

Приморське і прикордонне положення у міжнародному транспортному вузлі між Центральною та Південною Європою ( система водних шляхів Дунаю, нещодавно відбудований канал Рейн — Майн— Дунай), Близьким Сходом і Південно-Східним Азіатським регіоном, прямий доступ до ряду причорноморських держав, які також шукають шляхи політико-економічної інтеграції, розташування на потужних водних магістралях

Південного Бугу, Дніпра, сусіднього Дону( з виходом на Волжські шляхи аж до Балтійського і Білого морів) створюють найсприятливіші можливості для зовнішньої торгівлі, науково-технічного співробітництва і інноваційної діяльності. Отже, саме економіка суверенної України має посісти чільне місце в МПП. Виходячи з існуючої структури МПП, зокрема з того,що господарство

України функціонує одночасно в кількох зовнішньоекономічних вимірах, насамперед у регіональному та світовому, розвиток зовнішньоекономічних зв’язків відбувається в двох напрямах: перший – не лише збереження, а й подальше поглиблення економічної взаємодії з країнами, що входили до складу колишнього СРСР; другий – проведення активної політики, яка має забезпечити прискорену інтеграцію господарського комплексу в світову економічну систему, в

її виробничі, транспортні, ринкові та валютно-фінансові структури. Розділ 2. УКРАЇНА У СВІТОВОМУ ТОРГОВЕЛЬНОМУ ПРОСТОРІ. Усі попередні програми підйому економіки, виходу з кризи, здійснення ринкових реформ споконвічно були приречені, тому що в них ігнорувалися проблеми безпосереднього виробника продукції. Тому нова програма робить ставку на вітчизняного виробника, на його державну підтримку, визначає галузеві

пріоритети: машинобудування, металургія, хімічна і легка промисловість, сільське господарство. Орієнтація на підтримку вітчизняного товаро-виробника дозволяє більш ефективно вирішувати питання використання зовнішньоекономічного потенціалу. Зовнішня торгівля повинна бути одним з найважливіших джерел зростання виробництва НД і ВВП. А поки ж вітчизняний виробник на зовнішніх ринках почуває себе незатишно, сковано, у постійному страху за падіння виробництва, зниження якості товарів

і т. д. Динаміка зовнішньоторгівельного обороту України характеризується даними таблиці 2.1, млн. доларів США. Таблиця 2.1 [“Статистика України”,2001,№1 – стор.101 та 2000,№1-стор.67] ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ ЗОВНІШНЬОТОРГІВЕЛЬНОГО ОБОРОТУ УКРАЇНИ В ПЕРІОД З СІЧНЯ 1998 р. ПО ЛИСТОПАД 2000р. Зовнішньоторгівельний оборот 01.1998- 11.1998 01.1999- 11.1999 01.2000- 11.2000 Всього 27 347 23 464 25 351,9 Експорт 12 664 11 600 13 000

Імпорт 14 701 11 864 12 351,9 Cальдо -2 037 -264 +648,1 За наведеними табличними даними видно, що оборот зовнішньої торгівлі товарами у 2000р. проти відповідного періоду 1999р. збільшився на 21,5%, при цьому обсяги експорту збільшились на 25%,імпорту – на 18,3% У січні-листопаді 2000 року торгово - економічні зв'язки здійснювалися з 187 країнами в різних регіонах земної кулі, з неоднаковими масштабами й ефективністю.

Основою товарної структури експорту, як видно з рис.2.1, становлять поставки чорних металів та виробів з них, більше третини експорту припадає на поставки продукції хїмїчної та пов’язаних з нею галузей промисловості ,мінеральних продуктів, машин, устаткування та механізмів, алюмінію та виробів з нього, продукції АПК, текстилю та текстильних виробів. У загальному обсязі експорту товарів проти відповідного періоду 1999р. збільшилась частка чорних металів, механічних машин та устаткування, продуктів неорганічної хімії.

Натомість зменшилась частка зернових культур, мінерального палива, нафти та продуктів її переробки, засобів наземного, повітряного та водного транспорту, одягу та предметів одягу. Основні експортери товарів – підприємства Донецької, Дніпрпетровської, Запорізької, Луганської, Миколаївської, Одеської, Полтавської областей та міста Києва.У січні-листопаді 2000р.експорт давальницької сировини

становив 195,3млн.доларів. Рис. 2.1 [“Статистика України”, 2001,№1-стор.101-102] Рис.2.2 яскраво ілюструє обсяги та види основної продукції, що імпортується: Рис. 2.2 [“Статистика України”,2001,№1-стор.102] У загальному обсязі імпорту товарів 30% вартості становили поставки машин, устаткування та механізмів, продукції хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості, пластмаси та каучуку, неблагородних металів

та виробів з них, 25% - поставки природного газу, 18% - мінеральне паливо, нафта та продукти її переробки, 10% - продукція легкої промисловості - в тому числі - і харчової, 32% - поставки текстилю та текстильних виробів, руд, шлаків та золи, засобів наземного транспорту, крім залізничного. Збільшилась частка механічних машин та устаткування, продуктів рослинного походження, руд, шлаків та золи. Зменшилась частка продукції хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості,

продукції харчової промисловості, засобів наземного транс порту, крім залізничного. Найбільші обсяги імпорту товарів надходили на підприємства Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Харківської, Одеської, Волинської, Львівської областей та міста Києва. Імпортовано готової продукції з української давальницької сировини на 91,9 млн. доларів.

У 2000 році, як і в попередньому році, балансування зовнішньої торгівлі здійснювалося за рахунок товарообігу з країнами Азії, Африки й Америки. Торгівля з країнами СНД і Європи принесла збитки. У значній мірі торгівля з цими країнами здійснювалася на бартерній основі. Але простежується чітка тенденція зменшення частки поставок товарів за бартерними умовами, в експорті вона складала 1,5%, в імпорті – 1,6% (за січень-листопад 1999р. відповідно 3,9 та 3,2%).

За географічною ознакою теперешні зовнішньоторгівельні зв’язки доцільно поділити на: 1)зв’язки з Російською Федерацією; 2)відносини з прикордонним державами та країнами СНД; 3)відносини з іншими зарубіжними державами, серед яких виділяється підгрупа економічно найрозвиненіших країн; 2.1. Торгівля з Російською Федерацією. Російська Федерація залишається найбільшим торговельним партнером країни – взаємовідносини з нею складають майже

третину зовнішньоторгівельного обороту України.Саме в Росію здійснювалось 25% всіх експортних поставок України і саме з Росії надходило понад 40% імпортної продукції. Україна вивозить у Росію різноманітні машини й устаткування (тепловози, вагони, літаки, трактори, верстати, металургійне та шахтне устаткування, автобуси, автонавантажувачі, телевізори, сільськогосподарські

машини, комп’ютери тощо), кам’яне вугілля, залізну і марганцеву руди, чорні метали, продукцію АПК й ін. З Росії в Україну надходять: продукція машинобудування (верстати, легкові та вантажні автомобілі, літаки, сільськогосподарські машини, електровози, прилади, комплектуючі, обчислювальна техніка і т.д.), хімікати, вироби легкої промисловості, а також паливно-сировинні ресурси (нафта, природний

газ, апатити, боксити, лісоматеріали). У звя’зку з особливостями історичного розвитку і специфікою геополітичного і геоекономічного положення України домінантними з двосторонніх відносин із прикордоними