Реферат:
Посвідчення договорів відчуження транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів
План
Вступ
1. Посвідчення договорів відчуження транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів
Висновок
Література
Вступ
Посвідчення договорів відчуження транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів можуть провадити як державні нотаріуси, так і приватні. Такі договори посвідчуються нотаріусами незалежно від місця їхньої реєстрації.
Договори купівлі-продажу транспортних засобів не підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. Таке посвідчення є необхідним відносно договору дарування транспортних засобів.
Згідно зі ст. 55 Закону України «Про нотаріат» угоди щодо майна, що підлягає реєстрації, поевідчуються за умови подання документів, які підтверджують право власності на нього. Транспортні засоби є майном, що підлягає обов'язковій державній реєстрації, тому для його відчуження необхідно підтвердити право власності відчужувача на об'єкт відчуження та факт його державної реєстрації.
Найчастіше у провадженні зустрічається посвідчення договорів відчуження автомобільного транспорту. Обов'язковість державної реєстрації певних видів транспортних засобів установлено Законом України «Про дорожній рух». У ньому зазначено, що державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів і мотоколясок здійснюється органами Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ.
Правила державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів і мотоколясок, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 1388, які набрали чинності з 1 жовтня 1998 p., передбачають, що на зареєстровані транспортні засоби видаються свідоцтва про реєстрацію. Державна реєстрація цих транспортних засобів має чітко визначені строки: 10 діб після придбання або митного оформлення чи виникнення обставин, які стали підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
1. Посвідчення договорів відчуження транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів
Основними документами, на підставі яких провадиться державна реєстрація транспортних засобів, є заява власника, документи, що посвідчують його особу, та документи, які встановлюють правомірність придбання транспортного засобу. Щодо останніх, то вони залишаються на зберіганні в органах державтоінспекції. Про підстави набуття права власності на транспортні засоби, органи державтоінспекції вказують у графі свідоцтва про реєстрацію. Видані раніше технічні паспорти і технічні талони старого зразка діють до заміни їх на реєстраційні документи нового зразка; обов'язкова заміна їх на документи нового зразка не провадиться. Якщо свідоцтва про реєстрацію (технічні паспорти) втрачено чи за якихось інших причин стали непридатними для користування, на підставі заяв власників або їхніх представників видаються дублікати свідоцтв про реєстрацію.
Отже, нині власники транспортних засобів своє право власності та факт його реєстрації можуть підтвердити одним із таких документів: свідоцтвом про реєстрацію, технічним паспортом, технічним талоном чи дублікатом цих документів.
Вказані Правила передбачають, що в тих випадках, коли втрачено документи, що свідчать про реєстрацію транспортного засобу, чи коли власник переїхав для проживання до іншого регіону, підрозділ Державтоінспекції видає йому за новим місцем реєстрації на термін до трьох місяців тимчасовий реєстраційний талон. Цей документ — не підстава для оформлення договору купівлі-продажу, оскільки є тимчасовим документом, що видається до одержання відомостей про автомобіль із місць попередньої реєстрації для видачі документа про державну реєстрацію. Підтвердженням того, що тимчасовий реєстраційний талон не можна приймати для оформлення угод із відчуження транспортних засобів, є також положення про те, що з тимчасового обліку транспортні засоби не знімаються. Після закінчення термінів тимчасової реєстрації на такі транспортні засоби належить видати документи постійного обліку, які й будуть підставою для наступного їх відчуження.
Правила державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів і мотоколясок містять ще одну новелу, яка суттєво впливає на посвідчення договорів відчуження. Зокрема, згідно з п. 6 цих Правил, транспортні засоби, що належать декільком фізичним або юридичним особам (співвласникам), за їхньою згодою реєструються за одним із них, на кого оформлено документи, що підтверджують правомірність придбання цих засобів. У графі «Особливі відмітки» свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу може бути зроблено запис із посиланням на прізвище, ім'я та по батькові або найменування юридичної особи, яка має право на керування (експлуатування) цього транспортного засобу та є співвласником. Тому, якщо з виданого документа нотаріус убачає, що автомобіль є власністю кількох осіб, він при посвідченні договору про відчуження повинен перевірити волевиявлення всіх співвласників на таке відчуження.
Нотаріуси згідно з п. 78 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України не мають права відчужувати не зареєстровані (не взяті на облік) транспортні засоби. За Правилами державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів і мотоколясок, це положення набуло зовсім іншого змісту. Згідно з п. 8 цих Правил перед відчуженням транспортний засіб мусить бути знятий з обліку в підрозділі ДАІ. Отже, автотранспорт повинен на момент відчуження мати документи, які свідчили б про його державну реєстрацію, але він уже не повинен перебувати на обліку в цих органах, а має бути знятий з обліку для реалізації. До 1 жовтня 1998 р. нотаріуси мали право відчужувати автотранспорт без зняття його з обліку.
Укладення договору щодо вже знятого з обліку автомобіля є певною гарантією, що на автомобіль немає обмежень щодо його відчуження.
Чинне законодавство, наприклад, у Правилах митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються через митну територію України, затверджених наказом Державного митного комітету України від 13 червня 1995 р. № 253 і зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10 серпня 1995 р. під № 290/826, містить перелік випадків, коли на ввезені на митну територію України транспортні засоби накладаються митні обмеження. Це означає, що на автомобілі, які ввезені на митну територію, наприклад, не знятими з обліку у відповідних органах країни, де їх було зареєстровано, оформлені з наданням митних пільг тощо накладено заборону їх відчуження. Раніше, посвідчуючи договори відчуження не знятих з обліку транспортних засобів, відсутність заборони на їх відчуження перевіряв нотаріус. У разі відчуження знятого з обліку автомобіля цей факт перевіряється органами Державтоінспекції, оскільки не можна знімати з обліку транспортні засоби, щодо яких є обмеження в розпорядженні.
Питання про відчуження транспортних засобів, увезених на митну територію України під зобов'язання про зворотне вивезення, передбачена спільним листом Міністерства юстиції України від 23.11.1992 р. № 10-90-426 та Державного митного комітету України від 21.12.1992 р. № 01/3236. Громадянин, який бажає оформити договір відчуження транспортного засобу, ввезеного під зобов'язання про зворотний вивіз, має подати до митного органу документи, що підтверджують його право власності на це майно. Такими документами можуть бути іноземний технічний паспорт, технічний талон, якщо ввезений транспортний засіб тимчасово зареєстровано в органах Державтоінспекції, чек магазину, договір дарування, купівлі-продажу тощо, на яких працівник митного органу робить запис про те, що митниця не заперечує проти відчуження транспортного засобу та засвідчує його особистою печаткою. За наявності такого запису нотаріус може посвідчити такий договір, зазначивши в тексті договору про те, що для реєстрації транспортного засобу в органах Державтоінспекції необхідно одержати дозвіл митниці.
Якщо особи звертаються до нотаріуса з проханням посвідчити договір дарування транспортного засобу, вартість якого перевищує 500 карбованців, то нотаріус повинен установити, чи є відчужуваний транспортний засіб спільним сумісним майном подружжя. Якщо він набутий відчужувачем у період перебування в зареєстрованих шлюбних відносинах, то враховуючи, що цей договір підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню, нотаріус витребує письмову згоду другого з подружжя за правилами, встановленими для оформлення такої згоди.
Транспортні засоби реєструються також і за неповнолітніми особами. Оформлюючи угоди від їхнього імені, нотаріус керується загальними правилами посвідчення таких угод.
Наступним документом, що його витребує нотаріус для посвідчення договору відчуження транспорту, є акт експертної оцінки. Це пов'язане з тим, що державний нотаріус, учиняючи нотаріальну дію — посвідчуючи договір відчуження транспортного засобу, стягує державне мито, розмір якого чітко встановлений законодавством. Так, декрет Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р., до якого Законом України «Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України» від 11 липня 1995 р. № 297 було внесено зміни, регламентує, що за посвідчення договорів відчуження транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів дітям, одному з подружжя, батькам стягується державне мито в розмірі 1 % суми договору, але не нижчої дійсної вартості транспортного засобу, іншої самохідної машини, механізму. У разі відчуження транспортних засобів іншим особам стягується державне мито в розмірі 5% суми договору, не нижчої від дійсної вартості транспортного засобу, іншої самохідної машини, механізму.
Приватний нотаріус, вчиняючи такі ж нотаріальні дії, стягує плату. Згідно з Указом Президента «Про впорядкування справляти плати за вчинення нотаріальних дій» від 10 липня 1998 р. № 762/98 розмір плати, яку справляє приватний нотаріус, не може бути меншим за розмір державного мита, що справляється державними нотаріусами за аналогічні нотаріальні дії. Тому приватний нотаріус також витребує акт експертної оцінки транспортного засобу для встановлення розміру державного мита, яке було б стягнуте державним нотаріусом з тим, щоб стягнути плату в розмірі, не меншому від розміру державного мита.
Раніше, згідно з Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 р. № 15 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 19 травня 1993 р. за № 50, під час продажу, дарування транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів їхня вартість визначалася товарознавцями-експертами комісійних магазинів, технічними експертами підприємств та організацій українського акціонерного об'єднання «Автосервіс» або Торгової промислової палати України. Висновок експертизи дійсний протягом двох місяців од дня її проведення. Ці положення є чинними дотепер, але оцінка майна стала діяльністю, яка підлягає державному ліцензуванню. Тому для відчуження транспортних засобів приймаються експертні висновки осіб, які мають право на експертну діяльність. Певні спеціальні положення, які регулюють порядок відчуження придбаного інвалідами транспорту, містяться в постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями» від 8 вересня 1997 р. № 999. Інвалідів безплатно чи на пільгових умовах забезпечує автомобілями Міністерство праці та соціального захисту Автономної Республіки Крим, управління соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій на десятирічний термін експлуатації. Видають ці автомобілі інвалідам за дорученням Міністерства праці та соціального захисту Автономної Республіки Крим, управлінь соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій виробничо-торговельні підприємства, які мають ліцензію на торгівлю транспортними засобами. Ці автомобілі інваліди не можуть продавати, дарувати чи передавати іншим особам. Органи Державтоінспекції у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу роблять такі помітки: «Автомобіль видано органами соціального захисту населення безплатно без права продажу, передачі або дарування іншій особі» чи «Автомобіль продано органами соціального захисту населення на пільгових умовах без права продажу, передачі або дарування іншій особі». Реалізація автомобілів, одержаних інвалідами коштом підприємств, установ та організацій, після закінчення терміну їх експлуатації або в разі смерті інваліда провадиться з дозволу цих підприємств, установ та організацій із зарахуванням одержаним коштів на їхній рахунок.
Трактори, самохідні машини, сільськогосподарська техніка, інші механізми незалежно від форм власності, що експлуатуються на вулично-дорожній мережі загального користування, підлягають відомчій реєстрації та обліку в Міністерстві сільського господарства і продовольства України. Згідно з Правилами державної реєстрації та обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних меліоративних та дорожньо-будівних машин і тракторних причепів, затвердженими наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України 9 лютого 1994 р. № 40 і зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 21 лютого 1994 р. під № 28/237, на кожну зареєстровану машину Держтехнагляд видає свідоцтво (технічний паспорт). Відчуження придбаних машин не зареєстрованих в інспекції Держтехнагляду, не провадиться.
Висновок
Цивільні повітряні судна підлягають обов'язковій реєстрації у реєстрі повітряних суден України. Про це видається реєстраційне посвідчення/Реєстрацію планерів, дельтапланів, надлегких літальних апаратів, інших повітряних суден спортивного призначення, повітряних суден аматорської конструкції, аеростатичних апаратів, а також видачу посвідчень про їх реєстрацію здійснює державний орган чи установа, яким це право делеговано державним органом із питань сертифікації та реєстрації. Договори відчуження повітряних суден посвідчуються за наявності зазначених документів. На практиці трапляються також угоди відчуження об'єктів морського транспорту. Судна України, згідно зі ст. 16 Кодексу торговельного мореплавства України, можуть перебувати у всіх формах власності, якщо іншого не передбачено законодавчими актами України. Українські судна, технічний нагляд за якими здійснюють класифікаційні товариства, підлягають реєстрації в Державному судновому реєстрі України, що засвідчується свідоцтвом про право плавання під Державним прапором України (судновий патент). Українські судна, які не підлягають реєстрації в Державному судновому реєстрі України, реєструються в Судновій книзі України, що засвідчується судновим білетом. Судно обов'язково повинне мати як свідоцтво про право плавання під Державним прапором України (судновий патент), так і свідоцтво про право власності, що видається капітаном порту, в якому судно зареєстроване у Державному судновому реєстрі України. Якщо судно зареєстровано в Судновій книзі, то відомості стосовно свідоцтва про право плавання під Державним прапором України та свідоцтва про право власності в них підтверджуються лише судновим білетом, що його видає орган, який зареєстрував судно в Судновій книзі України.
Посвідчення договору закінчується проставлянням нотаріусом посвідчувального напису на всіх примірниках угоди та реєстрацією угоди в реєстрі нотаріальних дій з присвоєнням відповідного номера. Особливістю посвідчувального напису на таких угодах є те, що нотаріус зазначає про перевірку ним належності відчужувачеві транспортного засобу.
Література
1.Л. К. Радзієвська, С.Г. Пасічник-НОТАРІАТ В УКРАЇНІ,2007