Фотографія та хронометраж робочого часу як методи аналізу його затрат

Реферат Фотографія та хронометраж робочого часу як методи аналізу затрат робочого часу Тернопіль-2003 Фотографія робочого часу Це один з основних методів вивчення затрат робочого часу протягом зміни або за короткий період. Здебільшого фотографія проводиться з метою одержання вихідних даних для розробки (чи перевірки) нормативів часу Тпз, Тоб, Тпт, виявлення втрат робочого часу з різних причин та розробки організаційно-технічних заходов по вдосконаленню використання робочого часу.

Різноманiтність трудових процесів дуже широка. Значною є й кіькість різновидів фотографій робочого часу, кожен з яких має свої відмітні особливості. Правильний вибір нормувальником (економістом) того чи того виду фотографії для конкретних умов виробництва уможливлює добре знання методики й техніки спостережень, певний виробничий досвід. 1. Індивідуальна фотографія звичайно проводиться методом безпосередніх вимірів під час виконання робітником

виробничого завдання на індивідуальному робочому місці. Найчастіше об'єктом спостереження є і робітники, які не виконують змінні завдання (тобто виконують менш як на 100%). Мета: виявити причини, що заважають робітникові протягом зміни. Об'єктом спостереження також можуть бути й передові робітники. В цьому разі мета дослідження полягає у вивченні передового досвіду з тим, щоб ефективніше використати

робочий час. Спостереження може вестися протягом цілої робочої зміни або окремої її частини. Бланк індивідуальної фотографії (фотокарта) має такий вигляд: Індивідуальна фотографія робочого часу №п Найменування затрат робочого часу Поточний час Індекс Перекривлений час,хв Тривалість,хв Примітки год хв 1 Початок спостереження 7 00 - - 2

Одержання змінного завдання від майстра 7 06 Тпз 3 Ознайомлення з технічною документацією 7 15 Тпз 4 Доставка на робоче місце заготовок 7 35 Тпз 5 Огляд і настроювання верстата5 7 40 Тоб 6 Обробка деталі(перехід №1) 8 01 Топ 7 Розкладка інструментів (7) (48) Тоб 68 - 8

Контроль розмірів деталі 8 03 Топ 9 Обробка деталі(перехід№2) 8 12 Топ 9 На підготовчому етапі той, хто проводитиме спостереження, після вибору об'єкта спостереження має ознайомитися з техно¬логічним процесом, організацією робочого місця, порядком його об¬слуговування, взаємозв'язками робочого місця з оточенням тощо. Якщо фотографія робиться з метою виявлення витрат робочого часу, то її виконують за існуючої організації праці з усіма

її не¬доліками. Коли матеріали фотографії потрібні для розробки норма¬тивів і норм часу, то на підготовчому етапі необхідно створити таку організацію праці, на яку будуть орієнтовані ці нормативи і норми. До початку спостереження на фотокарту заносяться всі потрібні вихідні відомості: назва цеху, дільниці, технологічного процесу, прізвище та ініціали робітника, його професія і кваліфікаційний розряд, дата спостереження.

З моменту початку спостереження (це може бути початок робо¬чої зміни) спостерігач, користуючись приладом реєстрації часу (хро¬нометром, годинником), занотовує на фотокарті послідовно всі фак¬тичні затрати часу на спостережуваному робочому місці незалежно рід їхньої доцільності, одночасно фіксуючи поточний часу ±0,5 хв із заокругленням до однієї цілої хвилини. У графі "

Перекривний час" позначається порядковий номер того елемента опе¬рації, який перекриває даний елемент, а також тривалість перекривного часу. У табл. 1.1 у рядку 7 поточний час, взятий у дужки, означає що йдеться саме про перекривний елемент. Запис у графі й показує, що елемент 7 тривалістю 8 хв був перекритий елементом 6. Перекривний час не враховується у загальному балансі часу, тому у графі 7 робиться прочерк. На фотокарті поточний час у кожному рядку означає закінчення попереднього елемента затрат часу

і початок даного. Різниця між значенням поточного часу даного і попереднього рядків становить тривалість часу даного елемента операції чи роботи. Сума тривалості всіх елементів повинна дорівнювати загальній тривалості всього спостереження від початку до кінця. Обідня перерва не є робочим часом, тому її тривалість не враховується при фотографії робочого часу. Аналіз матеріалів фотографії починається із складання зведення одноіменних затрат, фактичного

і нормативного балансів робочого часу у хвилинах і процентах (табл. 1.2). Таблиця 1.2 Фактичний баланс Норматив. Баланс Відхилення Хв % хв % Підготовчо-завершальний час Тпз 6 24 5 20 4,2 -4 Оперативний час Топ 12 334 69,7 407 84,8 +73

Час обслуговування Тоб 4 23 4,8 15 3,1 -8 Час непродуктивної роботи Трн 2 12 2,5 - - -12 Час перерв, зумовлених недоліками у виробництві Тпнт 3 43 8,9 - - -43 Час перерв, пов‘язаних з порушенням трудової дисципліни Тпд 4 29 6 - - -29 Час на відпочинок та особисті потреби Твоп 4 15 3,1 38 7,9 +23 Змінний робочий час Тзм 35 480 100 480 100 -

Як видно з таблиці 1.2, протягом спостереження було зроблено всього 35 записів про виконання робітником певних дій чи про перерви у його роботі з різних причин. Нормативний баланс скла¬дено на підставі нормативних затрат часу Тпз, Тоб та Твоп, що відповідають конкретним умовам спостережуваного трудового проце¬су. Час непродуктивної роботи Три, перерв, зумовлених не¬доліками у виробництві

Тпнт та порушень трудової дисципліни Тптд до нормативного балансу не включається як такий, що не є не¬обхідний за добре організованої праці. Натомість час на відпочинок та особисті потреби Твоп має зрости до нормативного рівня, тобто на 23 хв. Нормативний оперативний час Топ збільшиться за рахунок скорочення втрат на 73 хв. (4 + 8 + 12 + 43 + 29 - 23). Процедура аналізу використання робочого часу передбачає роз¬рахунки, принаймні, трьох відносних

показників (коефіцієнтів): ефективного використання змінного робочого часу К1 неприхованих (явних) втрат робочого часу К2; прихованих втрат робочого часу К3. Коефіцієнт ефективного використання робочого часу: К1=- (Тпз" + Топ* + Тоб" + Твоп") : Тзм - (20 + 334 + 15+ 38) : 480 - 407 : 480= =0,848

Тобто змінний робочий час за призначенням використаний на 84,8%. Отже, втрачений робочий час за зміну становив 15,2% імінного фонду робочого часу. Коефіцієнт неприхованих (явних) втрат робочого часу: К2 =[(ТриФ + ТпнтФ + ТптдФ) - (Твоп"- ТвопФ) : Тзм =((12+43+29) - (38 - 15)): :480= (84 - 23) : 480 = 61 :

480 = 0,127 Це означає, що явні втрати робочого часу становлять 12,7% загальної тривалості робочої зміни. Коефіцієнт прихованих втрат робочого часу К3 - [(Тпзф - Тпз") + (Тоб* - Тоб") 1 : Тзм = (4 + 8) : 480= 12 : 480 °=0,025 Тобто приховані втрати робочого часу незначні, вони станов-Іять лише 2,5% тривалості робочої зміни. Сума трьох коефіцієнтів (К1 +

К2 + К3) має дорівнювати одиниці. Перевіряємо: 0,848 + 0,127 + 0,025 = 1,000. Можливе ущільнення робочого часу внаслідок усунення усіх видів втрат (К4) можна розрахувати за такою формулою: де показники К2 та К3 виражаються у процентах. Отже К4 = 100 (12.7+ 2.5) =17,9% 100- (12,7+ 2,5) Яким же чином при втратах 15,2% змінного фонду часу можна ущільнити робочий день на 17,9%?

Робітник, втративши 73 хв, витратив на виконання змінного завдання 407 хв (480 - 73). За цей час він виконав 814 детале-операцій (по 0,5 хв на одну деталь). Збільшення часу оперативної роботи на 73 хв за рахунок усунення втрат дозволить додатково обробити 146 деталей. Важливо підкреслити, що зростання виробітку станеться без підвищення інтенсивності праці, оскільки час виконання кожної до¬даткової детале-опера ції залишається тим самим

(0,5 хв). Таким чином, фотографія робочого часу дозволяє виявляти наявні втрати, нічим не загрожуючи робітникові. Навпаки, він зацікавлений у тому, щоб за кращої організації праці більше зробити корисної роботи, отже мати відповідно більший змінний заробіток оскільки розцінка за кожну одиницю роботи не зменшується. На завершальному етапі аналізу робочого часу методом індивідуальної (та й всіх інших видів) фотографії складають план заходів щодо поліпшення організації

праці, усунення причин втрат робочого часу з метою більш продуктивного його використання. 2.Групова фотографія проводиться тоді, коли є потреба про¬аналізувати використання робочого часу групою робітників, розта¬шованих недалеко один від одного. На спеціальному бланку (табл.1.3) заздалегідь проставляється часовий інтервал спостережен¬ня. Чим він менший, тим вища точність очікуваного результату спостереження.

Найчастіше інтервал становить від однієї до десяти хвилин. При цьому одна людина може вести якісне спостереження за групою робітників до 12 чол. За такого методу запис затрат робочого часу ведеться за допомогою індексів. Інтервал часу Робітники год хв Антонюк Богдан Коваль Петров Пугач Ковтун Степко 7 00 - - - - - - -

02 Тпз Тпз Тоб Тптд Тпз Тпнт Тоб 04 Тпз Тоб Тоб Тптд Топ Тпнт Тпз 06 Тоб Тоб Топ Тпз Топ Тпз Топ 08 Тоб Топ Топ Тпз Топ Тпз Топ Спостерігач розташовується таким чином, щоб міг безпомил¬ково низначити, чим конкретно зайнятий кожен робітник протягом кожного інтервалу часу (підготовчо-завершальною, оперативною ро¬ботою, обслуговуванням робочого місця, відпочинком

тощо). По закінченні спостереження обробка результатів ведеться за кожним робітником окремо. Зведення і аналіз результатів виконуються ана¬логічно індивідуальній фотографії. 3. Бригадна фотографія застосовується тоді, коли виникає не¬обхідність аналізу затрат часу бригадою, яка обслуговує колективне робоче місце (потокову лінію, складальний конвейєр, монтажний стенд тощо), тобто виконує спільне виробниче завдання.

Запис спостереження найзручніше вести індексно-графічним методом. Після проведення бригадної фотографії робочого часу складається єдиний фактичний баланс на всю бригаду. Коефіцієнт звантаженості роботою обчислюється для кожного члена бригади ок¬ремо. Ретельний аналіз структури затрат часу бригадою в цілому ти кожним її членом дасть цінну інформацію для подальшого удоско¬налення організації колективної праці.

4.Самофотографія — різновид індивідуальної фотографії, роз¬рахований на те, що працівник сам вестиме спостереження за своєю роботою і фіксуватиме втрати робочого часу з різних причин, у першу чергу ті, що трапляються не з його вини (табл. 1.3). Таблиця 1.3 Самофотографія Цех Дільниця Прізвище Професія Стаж Дата та ініціали робітника роботи Розряд робітника

Цей досить ефективний метод спостереження за трудовим про¬цесом і виявлення резервів економії робочого часу, пов'язаних із якістю обслуговування, зародився ще в 1946 р. як своєрідне мікросоціологічне обстеження. Але досить швидко він був забутий через те, що адміністрація підприємтсв не була заінтересована у виявленні та використанні прихованих внутрішніх резервів. Беручи до уваги ефективність самофотографії як методу

конт¬ролю знизу за якістю організації праці і виробництва, її доцільно проводити не менш як 2—3 рази на рік на кожному робочому місці. Наслідками кожного туру самофотографії мають бути узагальнення зібраної інформації, докладне обговорення, розробка і реалізація дійових заходів щодо усунення причин втрат або непродуктивного використання робочого часу. Самофотографія

Є також засобом залучення робітників до ак¬тивної участі в управлінні виробництвом, отже її слід вдосконалю¬вати і всіляко підтримувати. 5.Фотографія робочого дня багатоверстатника багато в чому схожа з груповою. Відрізняться тим, що одноіменні затрати часу зводяться у двох варіантах; відносно до робітника і до обслуговуваних ним верстатів, машин, апаратів. Матеріали фотографії викори¬стовуються для обгрунтування норми обслуговування багатоверстат¬ника, визначення

тривалості перерв у його роботі і в роботі устат¬кування. 6. Фотографія виробничого процесу застосовується за умов безперервною апаратурного виробництва. Спостереження одночасно ведеться за діями оператора (апаратчика), параметрами техно¬логічного процесу та випуском готової продукції. Вперше цей вид фотографії з'явився у 1934 р. під назвою метода двосторонньої фо¬тографії. Основне завдання його полягає у встановленні чіткої взаємодії людей

і устаткування, розробці детальних професійних Інструкцій та карт організації праці. Фрагмент робочої частини цієї фотографії наведено у табл. 1.6. Такий вид спостереження потребує значної спеціальної підготовки спостерігача, який повинен добре знати, якою мірою існуюча організація праці відповідає проектній. Опрацювання даних спостереження ведеться окремо відносно до робітника

і устаткування. Під час аналізу важливо виявити ваємозв'язок затрат робочого часу (результатів праці оператора. Таблиця 1.4 Фотографія виробничого процесу Виробництв Професія Дата Цех Прізвище Устаткування та ініціали робітника 7.Маршрутна фотографія застосовується тоді, коли виникає потреба проаналізувати завантаженість робітників, які не мають постійних робочих місць, а виконують свої обов'язки на пересувних робочих місцях

(водії, машиністи кранів, трактористи тощо) чи працюють на досить розлогих зонах обслуговування (черговий пер¬сонал слюсарів, електриків, наладчики устаткування, прибиральни¬ки, підсобні робітники і т.п.). Такий вид фотографії звичайно виконується двома спо¬стерігачами. Один перебуває на початку, а другий — наприкінці маршруту або зони. Можливий і такий варіант, коли спостереження веде одна людина, пересуваючись разом з рухливим робочим

місцем. Якщо спостерігач один, він може, залишаючись на одному місці, фіксувати роботу кількох транспортних одиниць, реєструючи їх по¬яву в одних і тих самих пунктах, що дістали назву фіксажних точок. Цей вид фотографії ще не набув широкого визнання через недостат¬ню увагу до допоміжного виробництва. 8.Цільова фотографія — різновид групової фотографії. Засто¬совується з метою розв'язання вузького, конкретно-цільового завдан¬ня щодо оцінки якості використання

робочого часу протягом певної частини робочої зміни або виконання працівниками конкретної ви¬робничої функції. Наприклад, необхідно дослідити, як використо¬вується (за якими напрямами) робочий час у першу або останню годину зміни, які величини втрат часу при одержанні інструментів, заготовок, креслень тощо. Проводиться цільова фотографія здебільшого раптово, без по¬передження відповідних служб і людей з метою одержання вірогідної

інформації. Це дійовий засіб зміцнення трудової та виконавської дисципліни, поліпшення організації праці. Описані вище види фотографії робочого часу звичайно здійснюються методом безпосередніх вимірів, фіксацією поточного часу з обмеженою кількістю спостережуваних об'єктів. Якщо виникає потреба аналізу завантаження устаткування або масової фотографії з метою одержання оперативної вірогідної інформації із залученням до участі у цьому процесі мінімальної кількості спостерігачів, то

найбільше виправдовує себе метод моментальних спостережень. 9.Фотографія часу використання устаткування проводиться 2-3 рази на рік з метою визначення степені завантаженості устаткування в часі. Проходячі за маршрутом, спостерігач фіксує лише дві події: "працює" або "не працює". В його завдання також входить дотримуватись методики спостереження. Не кожне включення устаткування означає його продуктивну роботу, адже машина може працювати й на холостому

ходу. Машина "працює" — це коли вона виробляє нові споживні вартості, здійснює певний технологічний процес. Використання методу моментних спостережень дозволяє не¬значними силами кваліфікованих фахівців спостерігати практично за всім верстатним парком підприємства одночасно. 10. Масова фотографія робочого часу застосовується при од¬ночасному обстеженні великої сукупності працівників методом мо-меитних спостережень. Поширена на великих підприємствах, де до¬статньо підготовлених фахівців.

Проведення значної кількості повторюваних масових фото¬графій виправдовує себе з метою створення місцевих нормативних матеріалів з праці, обгрунтування нормативних значень підготовчо-завершального часу, часу обслуговування робочого місця, перерв на відпочинок та особисті потреби. Хронометраж Фотографія в усіх її різновидах дає цікаву й корисну інформацію про ефективність екстенсивного використання робочого часу протягом зміни.

Чим більша питома вага корисних витрат часу, тим продуктивнішою є праця людей. Скорочення або повне усунення непотрібних перерв V роботі подовжує корисний фонд змінного часу, проте ніяк не впливає на якість технологічних процесів, на вдосконалення прийомів І методів праці. Звичайно, якщо порівнювати питому вагу часу оперативної роботи у змінному фонді, наприклад, у токаря і гальваника, то можна з'ясувати, у кого більш завантажений

робочий день. Однак наскільки інтенсивно працює певний робітник за даними фотографії вирішити неможливо. Для цього потрібен детальніший аналіз тру¬дового процесу, цільове дослідження окремих видів затрат робочого часу, розчленування технологічних операцій на дрібні елементи та рсгслі.ішн хронометраж фактичних затрат часу. Об'єктом хронометражу найчастіше виступає повторювана тех¬нологічна операція або окремі її частини. За потреби може прово¬дитися хронометраж затрат часу на виконання підготовчо-

завершальної роботи. Хронометраж є одним з основних способів вивчення затрат часу при виконанні циклічно повторюваних елементів операції. Хроно¬метраж може проводитися з метою: • встановлення фактичної тривалості основних і допоміжних еле¬ментів виробничої операції; • виявлення причин невиконання норм часу (виробітку), вста¬новлених розрахунковим шляхом; • виявлення і вивчення передових прийомів і методів праці для їх наступного поширення; • одержання вихідних даних для розробки нормативів з праці;

• встановлення нових або уточнених діючих норм затрат праці. Залежно від числа працівників, робота яких вивчається хроно¬метражним способом, розрізняють індивідуальний і груповий хроно¬метраж. Індивідуальний хронометраж дозволяє вивчати трудові, процеси (операції) найгрунтовніше, з максимальною деталізацією. Перевагою групового хронометражу є те, що він дозволяє поряд

із вивченням структури і трудомісткості операції визначити реальну міру участі у колективному результаті кожного з членів бригади або ланки з метою раціональнішого поділу функцій та обов'язків. На етапі підготовки до хронометражного спостереження не¬обхідно насамперед визначити об'єкт і мету цього заходу. Ігнорування цієї вимоги може спричинити дискредитацію самої ідеї хронометражного дослідження, звести його до банального перегляду діючих норм затрат праці.

Велике значення має кваліфікація фахівця, який здійснює хро¬нометражні спостереження. В його обов'язки входить глибоке озна¬йомлення з призначенням і змістом технологічної операції, ор¬ганізацією та оснащенням робочого місця, кваліфікацією виконавців, а також виявлення основних факторів, від яких залежить тривалість операції. До початку безпосередніх вимірів досліджувану операцію слід розчленувати на складові відносно самостійні

частини (технологічні переходи або трудові прийоми), встановити фіксажні точки, визна¬чити необхідну кількість повторних вимірів часу . Якщо хронометраж проводиться з метою встановлення обгрун¬тованих норм, необхідно до його початку усунути всі перешкоди нормальній роботі, а за об'єкт спостереження брати робітника чи группу робітників із середнім рівнем виконання норм. Коли хроно¬метраж проводиться з метою виявлення і поширення передових методів праці, т за об'єкт спостереження

обирають передового працівника І ще кілька інших, щоб можна було порівнювати фак¬тичні затрати часу, встановлювати розміри відхилень та їх причини. Хронометраж дій робітника, який не виконує норми, дає мож¬ливість віднайти справжні причини цього негативного «вища і вжити дійових заходів до поліпшення справи. Для забезпечення точності вимірів затрат часу необхідно як¬найточніше визначити фіксажні точки, що означають закінчення одного елемента операції

і початок наступного. Кожен робітник звичайно виконує свою операцію безперервно, якщо цього не вимагає специфіка технології. Отже, спостерігачеві не так легко визначити фіксажні точки і негайно реагувати на їх появу під час хронометражу. Для полегшення роботи фіксажні точки краще пов'язувати з чітко фіксованим зоровим чи звуковим сприй¬няттям. Це можуть бути, наприклад, моменти дотику руки вико¬навця операції до органів керування верстатом,

інструменту, деталі Перелік складових елементів операції та фіксажні точки, що їх розділяють, заносяться до відповідних граф хронокарти. Хроно¬метражист розчленовує операцію таким чином, щоб полегшити в подальшому нормування операції або аналіз попередньо встановле¬них на неї норм. Певну складність для хронометражиста становить визначення економічно оптимальної кількості вимірів. На практиці часто-густо

ігноруються наукові рекомендації і хронометражист робить стільки вимірів, скільки вільних граф містить хронокарта (звичайно від 10 до 15). Але ж цілі проведення хронометражу можуть бути різні, і кожній з них мас відповідати обгрунтована кількість повторних вимірів. На це справляють свій вплив, наприклад, такі чинники, як тип виробництва, величина допустимої похибки при спостереженні, рівень механізації трудового процесу, повторюваність операції (ве¬личина партії деталей),

тривалість операції, коефіцієнт сталості хронометражного ряду тощо. Врахувати всі ці чинники для визначення оптимальної кількості вимірів неможливо, тому на практиці здебільшого користуються довідковими таблицями. Науково-дослідний інститут праці ставить число вимірів у залежність від тривалості операції та характеру трудового процесу (табл. 1.4) Табл.1.4 Число спостережень при проведенні хронометражу

Характер трудового прцесу Тривалість елементів операції,сек Тривалість операції,хв До 1 2-5 6-10 Понад 10 Активне спостереження за роботою машини або робота на потоковій лінії Понад 10 20 10 6 4 Менше10 40 20 6 4 Машинно-ручна робота Понад 10 25 15 10 6 Менше10 50 30 10 6 Ручна робота Понад 10 40 20 12 8 Менше10 80 40 12 8

Довідник нормувальника пов’язує числовимірів із типом виробництва (табл.1.5) Табл.1.5. Число хронометражних вимірів залежно від типу виробництва Тип виробництва Тривалість операції або окремого елемента,хв До 0,1 0,1-0,25 0,25-0,5 0,5-1 1-2 2-5 5-10 10-20 Понад 10 Масове 125 80 50 35 25 20 15 12 - Великосерійне - -

35 25 20 15 12 10 - Середньосерійне - - - - 15 12 10 8 6 Малосерійне - - - - - 10 8 6 5 На підприємствах компанії “Вестингауз Електрик Корпорейшн” (США) число хронометражних вимірів пов’язують із повторюваністю операцій протягом року (табл. 1.6) Табл. 1.6 Число хронометражних вимірів залежно від повторюваності операцій

Повторюваність операцій, раз на рік Тривалість операції,хв До 0,12 0,3 0,72 1,2 2,1 3 4,8 125 18 До 1000 60 30 20 15 12 10 8 5 5 1001-10000 80 40 25 20 15 12 10 6 5 Понад 10000 140 80 50 40 30 25 20 12 10 Найпростіше це питання вирішується на підприємствах компанії ”Дженерал Електрик “(США): кількість вимірів поставлено у залежність від тривалості оперції (табл.1.7) Табл. 1.7 Число хронометражних вимірів залежно від тривалості операції

Тривалість операції,хв 0,1 0,25 0,5 0,75 1 2 5 10 20 40 Число вимірів 200 100 60 40 30 20 15 10 8 5 В окремих випадках, коли рекомендовані вище таблиці не відповідають специфічним умовам виробництва, число потрібних вимірів n можна розрахувати за такою формулою: , де 2 – числовий коефіціент, що враховує ймовірність одержання вірогідного результату ( ймовірність – 0,9545), Кс – нормативний коефіціент сталості хроноряду, Р – допустима похибка результатів спостережень, %.

Якщо розрахункове число хронометражних вимірів менше 20, то його слід збільшити на 3. До спомтереження у хронокарту заносять загальні відомості, що характеризують: • робітника (прізвище та ініціали, табельний номер, спеціальність, стаж роботи за фахом, тарифний розряд, середній процент виконання норм). • виконувану роботу ( назва оперції абор деталі, матеріал і маса заготовки, кількість деталей у партії). • організацію робочого місця (тип, модель та

інвентарний номер устаткування, перелік інструментів та пристроїв, планування робочого місця, порядок його обслуговування тощо); • технологічні параметри роботи (швидкість, глибина різання, подача тощо). За потреби у відповідному місці хронокарти робиться спроще¬ний рисунок (ескіз) оброблюваної деталі. Хронометражні виміри протягом робочого дня рекомевдуєті и проводити за два прийоми: перший — за 1—1,5 години після початку зміни, другий — за 0,5—1 годину після обідньої перерви, тобто коли робітник входить

у звичайний нормальний темп роботи. Закінчувати спостереження доцільно не пізніше, як за 0,5 години до завершення зміни. Визначити тривалість окремих елементів трудового процесу можна дпома способами: безперервним і вибірковим. За безперервного хронометражу послідовно фіксуються затра ти часу на всі елементи трудовога процесу від початку до закінчення операції. Цей спосіб звичайно застосовують, якщо тривалість еле¬ментів операції перевищує 10 сек.

У хронокарті зазначаються зміни поточного часу в рядку "П" (табл. 1.8), тобто момент закінчення одного елемента трудового процесу і початку наступною. За вибіркового хронометражу ведеться облік часу, що його витричас робітник на окремі, заздалегідь обрані елементи трудового процесу (операції). До цього способу спостереження звертаються здебільшого у двох випадках: колн немає потреби хронометрувати

геть усю опе¬рацію, а особливий інтерес становлять якихось 2—3 елементи (ручні прийоми), або коли після безперервного хронометражу один чи дна хроноряди виявилися недостатню сталими, отже виникає потреба критичного перегляду методу роботи та додаткового хронометрування. Елементи операції Фіксажні точки індекс Спостережувальний час,хв,сек сума Число спостережень Середня тривалість,сек Номер виміру 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Встановити і закріпити деталь Відняття рукивід рукоятки зажиму П 0:18 2:46 5:18 7:46 10:17 13:27 15:56 18:27 21 23:26 162 9 18 Увімкнути верстат Відняття руки від кнопки ”пуск” Т 18 17 19 18 18 38 19 18 17 18 41 10 4,1 Підвести різець Відняття руки від рукоятки супорта П 0:22 2:49 5:23 7:51 10:21 13:31 16:00 18:32 21:03 23:30 128 10 12,8

Обробити деталь згідно з технологією Відняття руки від рукоятки супорта Т 4 3 5 5 4 4 4 5 4 4 978 10 97,8 Відвести різець і вимкнути верстат Відняття руки від кнопки ”стоп” П 0:34 3:03 5:35 8:05 10:34 13:43 16:14 18:45 21:15 23:42 43 9 4,8 Зняти й відкласти деталь Відняття руки від деталі Т 13 13 12 12 11 12 12 13 11 12 121 10 12,1 Під час вибіркового хронометражу неважко відразу визначити тривалість спостережуваних елементів операції,

яка фіксується на хронокарті у рядку "Т". Різновидом вибіркового є цикловий спосіб хронометражного спостереження. За цього способу суміжні короткочасні елементи опе¬рації (тривалістю менше 3 сек) спочатку об'єднують у групи різного складу (цикли). Спочатку вимірюстіля тривалість кожного окремого никлу. Потім з допомогою системи алгебраїчних рівнянь обчислюється тривалість кожного окремого елемента, що

включений до того чи іншого циклу . Найпоширенішими технічними засобами проведення хронометра¬жу є одно- та двострілочні секундоміри і хронометри типу "Стріла". Спостереження за безперервним способом ведеться таким чи¬ном, щоб у хронокарті заповнити всі рядки і клітини у рядках, позначені літерою "П" (поточний час). При цьому кількість повто¬рюваних операцій, за якими ведеться спостереження,

повинна дорівнювати заздалегідь визначеному числу спостережень. Після закінчення спостереження починається обробка його ре¬зультатів. Насамперед слід визначити тривалість кожного елемента операції. Для цього від показника поточного часу закінчення даного елемента віднімають показник поточного часу закінчення поперед¬нього елемента. Одержана різниця становитиме час тривалості да¬ного елемента, а відповідний

запис робиться у клітині рядка "Т" (табл. 1.8). Після таких розрахунків у хронокарті проти кожного елемента в.рядку "Т" утвориться ряд неоднакових, проте близьких за вели¬чиною чисел, що утворюють хронометражний ряд або скорочено — хроноряд. Людина, виконуючи ручні трудові прийоми, не може працю¬вати у такому усталеному темпі, як машина. Тому кожен хроноряд, незалежно від способу його одержання становить низку неоднакових

числових величин затрат робочого часу. Співвідношення між найбільшою і найменшою величиною хроноряду, обчислене у вигляді коефіцієнта, характеризує сталість хроноряду, тобто Кс= Тмах:Тmin Розрізняють нормативні і фактичні коефіцієнти сталості. Хро¬норяд вважається сталим, якщо його фактичний коефіцієнт сталості не перевищує нормативного. Значення нормативних коефіцієнтів сталості залежно від серійності виробництва, тривалості елементів

операції та характеру роботи зведені у табл. 1.9. Виробнича практика свідчить, що серед показників хроноряду можуть зустрічатися аномальні величини, що значно відрізняютьсяіх інших. Таке може статися внаслідок помилки спостерігача під час фіксації затрат часу, помилки робітника-виконавця або з інших причин, що вплинули на дії цього робітника та тривалість того чи іншого елемента операції. Таблиця 1.9 Нормативні значення коефіціентів сталості хроноряду.

Серійність виробництва на даному робочому місці Тривалість елемента операції Нормативний Кс для умов Машинної роботи Машинно-ручної роботи Спостереження за роботою машин Ручної роботи Масове До 10 1,2 1,5 1,5 2 Понад 10 1,1 1,2 1,3 1,5 Великосерійне До 10 1,2 1,6 1,8 2,3 Понад 10 1,1 1,3 1,5 1,7 серійне

До 10 1,2 2 2,3 2,5 Понад 10 1,1 1,6 1,8 2,3 Малосерійне та індивідуальне 1,2 2 2,5 3 За даними табл. 1.8 можна виділити два таких дефектних виміри: а) п'яте спостереження п'ятого елемента операції (відвести різець і вимкнути верстат) — тривалість 25 сек; б) шосте спостере¬ження першого елемента операції (встановити і закріпити деталь) — 38 сек. Такі помилкові або дефектні величини слід виключати з хро-норядів

і в подальших розрахунках не брати до уваги. Загалом дозволяється виключати не більш як 20% загальної кількості вимірів одного хроноряду. У противному • разі хроноряд визнається невірогідним, що тягне за собою повторне спостереження відпо¬відного елемента операції вибірковим способом. Ступінь сталості хроноряду залежить від характеру й змісту трудового процесу. На ручних процесах коливання показників хро¬норяду більші, ніж на машинно-ручних.

Свій вплив на якість хро¬норяду можуть справляти інші об'єктивні, а також суб'єктивні об¬ставини: тривалість елемента операції, серійність виробництва, кваліфікація робітника і спостерігача тощо. Хроноряд вважається сталим, вірогідним, якщо його фактичний коефіцієнт сталості є меншим або дорівнює нормативному. Після очищення хрокорядів та їх перевірки на сталість почи¬нають обчислення середньої тривалості кожного елемента операції та всієї

операції загалом, що, зрештою, є кінцевою метою хроно-метража, адже середнє значення тривалості операції за даними хро-нометража можна вважати за норму затрат часу, визначену аналітико-дослідним методом. Середня тривалість операції, або її окремого елемента: де (t1,t2,t3 — величина кожного окремого значення тривалості часу очищеного хроноряду; n — кількість значень вимірів, що залиши¬лися після очищення хроноряду. На деяких підприємствах США практикують "поліпшення" хронорядів.

Після визначення середніх величин виключають ті зна¬чення хроноряду, які перевищують значення середньої. І вже з тих величин, що залишилися, обчислюють нону, "поліпшену" середню величину тривалості елемента. Це робиться - метою досягнення більшої точності хронометражної норми. Аналіз результатів хронометражного спостереження слід почи¬нати з тих елементів операції, час тривалості яких найбільший. На обробних процесах у машинобудуванні такими елементами звичайно

є ті, що включають машинний або технологічний час. З метою виявлення можливих прихованих резервів економії робочого часу доцільно ретельно вивчити технологічні можливості устаткування за паспортними даними, та порівняти їх з регламентом роботи, що міститься у технологічних картах, і з фактичним режимом роботи устаткування, який був об'єктом хронометражного спостереження.

Такий аналіз часто дозволяє віднайти можливості для ущільнення робочого часу, отже підвищення продуктивності праці. Кваліфікований аналіз затрат часу на ручні трудові прийоми передбачає вивчення ступеня досконалості цих прийомів, усунення зайвих трудових рухів, приєднання деяких з них до більших ком¬плексів. Часом є можливості так спроектувати трудовий процес, щоб • певна частка ручних трудових прийомів перекривалися машинним часом. За наслідками аналізу важливо вдосконалити організацію та обслуговування робочого місця,

створити нормальні умови для ритмічної роботи оператора, встановити обгрунтовані хронометражні норми, тобто запровадити новий досконаліший трудовий процес. Щоб цей прогресивний процес не лишився на папері, робітники мають бути матеріально заінтересовані, що досягається застосуван¬ням відповідної системи оплати праці. Фотохронометраж У практиці аналізу використання робочого часу найчастіше вживаються методи фотографії

та хронометражу. З допомогою цих методів вивчають усі основні види робочого часу. Головним не¬доліком хронометражу є те, що він ефективний лише при вимірах циклічно повторюваних елементів оперативної роботи. Отже, об'єктом хронометражних вимірів може бути лише операція зі ста¬лим технологічним змістом, яка виконується великими серіями (партіями) одним робітником або групою {бригадою). В індивідуальному, малосерійному, експериментальному вироб¬ництві більшість операцій виконується нерегулярно,

без достатнього технологічного регламенту. Усе вирішують особистий досвід та сумлінність робітників. Великий обсяг таких робіт означає чималі приховані резерви економії робочого часу, особливо у машино¬будівній, металообробній, приладобудівній галузях промисловості. Нагальна необхідність вивчення ступеня досконалості трудових процесів саме у малосерійному та індивідуальному виробництві сти¬мулювала винайдення адекватного методу.

І такий метод було знай¬дено комбінуванням фотографії робочого дня і хронометражу опе¬рації. Цей метод дістав назву фотохронометража. З допомогою цього методу проводять аналіз використання робо¬чого часу протягом зміни так само, як і при фотографії, тобто виділяють час підготовчо-завершальної роботи, обслуговування робо¬чого місця, час перерв з різних причин тощо. Але, коли справа доходить до оперативної роботи, час якої займає найбільшу

питому вагу у змінному фонді, то складові оперативної роботи досліджуються вже методом хронометражних спостережень. Отже, об'єктом фотохронометражних досліджень є нестабіль¬ний трудовий процес в індивідуальному та малосерійному вироб¬ництві з тривалістю окремих операцій понад 0,25 години. Особливо ефективний фотохронометраж при вивченні складальних, монтаж¬них, контрольних операцій, які виконуються бригадою або ланкою, коли

є потреба уточнити не лише тривалість, а й зміст окремих елементів операції, міру участі кожного з робітників у виконанні колективного завдання. Цього вдається досягти завдяки значній (по¬над 0,25 год) тривалості операції. Коли об'єктом фотохронометража є група робітників чи¬сельністю понад три чоловіка, то для якісного проведення аналізу затрат робочого часу потрібно 2—3 спостерігачі. Фотохронометраж звичайно здійснюється методом прямих вимірів за поточним часом

Із застосуванням цифрової або графічної форми запису. В окремих випадках є виправданим застосування моментно-без перервного методу спостереження. Користуючись те¬орією ймовірностей, відповідними формулами Бернуллі та Штейнга-уза, можна з достатньою точністю визначити тривалість нерегуляр¬них трудових процесів на великій сукупності коротких (моментних) спостережень.

Затрати часу встановлюються не стільки шляхом спо¬стереження суцільного періоду виконання тієї чи іншої роботи, скільки шляхом обліку частоти повторювання конкретних трудових прийомів. Моментно-безперервний метод дає можливість визначати затра¬ти робочого часу на операцію, уникаючи трудомістких фотохроно-метражних спостережень. Проте він ще не набув поширення у прак¬тиці через складність використовуваного математичного апарату. Опрацювання первинної інформації, одержаної внаслідок фото¬хронометража, здійснюється

при фотографії робочого часу або хроно-метражі, залежно від того, яка частина спостереження аналізується. Аналіз використання робочого часу слід розглядати як важливу частину великого комплексу творчої роботи, спрямованої на вдоско¬налення організації та нормування праці, підвищення ефективності виробництва. При цьому не варто послабляти уваги до питань про¬фесійної підготовки та розстановки кадрів, максимального викори¬стання технологічних можливостей устаткування, зміцнення дис¬ципліни у трудових колективах.

Адже якими великими не були б затрати на організацію робочих місць, прогресивну технологію, вона не забезпечить належної віддачі, якщо робочий час марнуватиметься некваліфікованими, несумлінними працівниками. ВИСНОВКИ Отже, для отримання максимального прибутку на необхідна економія ресурсів підприємства, таких як: праця, устаткування, енергія і т.д. Саме для підвищення продуктивності праці та раціонального використання робочого часу і проводять дослідження затрат робочого часу.

Є 3 найбільш поширені методи вимірювання затрат робочого часу – це фотографія, хронометраж та фотохронометраж. Фотографія - це один з основних методів вивчення затрат робочого часу протягом зміни або за короткий період Правильний вибір нормувальником (економістом) того чи того виду фотографії для конкретних умов виробництва уможливлює добре знання методики й техніки спостережень, певний виробничий досвід. Існують такі види фотографії: 1.Індивідуальна фотографія звичайно проводиться методом безпосередніх

вимірів під час виконання робітником виробничого завдання на індивідуальному робочому місці. Таким чином, фотографія робочого часу дозволяє виявляти наявні втрати, нічим не загрожуючи робітникові. Навпаки, він зацікавлений у тому, щоб за кращої організації праці більше зробити корисної роботи, отже мати відповідно більший змінний заробіток, оскільки розцінка за кожну одиницю роботи не зменшується. 2.Групова фотографія проводиться тоді, коли

є потреба про¬аналізувати використання робочого часу групою робітників, розта¬шованих недалеко один від одного. 3. Бригадна фотографія застосовується тоді, коли виникає не¬обхідність аналізу затрат часу бригадою, яка обслуговує колективне робоче місце (потокову лінію, складальний конвейєр, монтажний стенд тощо), тобто виконує спільне виробниче завдання. 4.Самофотографія — різновид індивідуальної фотографії, роз¬рахований на те, що працівник сам вестиме спостереження за своєю роботою

і фіксуватиме втрати робочого часу з різних причин, у першу чергу ті, що трапляються не з його вини Самофотографія Є також засобом залучення робітників до ак¬тивної участі в управлінні виробництвом, отже її слід вдосконалю¬вати і всіляко підтримувати. 5.Фотографія робочого дня багатоверстатника багато в чому схожа з груповою. Відрізняться тим, що одноіменні затрати часу зводяться у двох варіантах; відносно до робітника і до обслуговуваних ним верстатів, машин, апаратів.

6. Фотографія виробничого процесу застосовується за умов безперервною апаратурного виробництва. Спостереження одночасно ведеться за діями оператора (апаратчика), параметрами техно¬логічного процесу та випуском готової продукції. 7.Маршрутна фотографія застосовується тоді, коли виникає потреба проаналізувати завантаженість робітників, які не мають постійних робочих місць, а виконують свої обов'язки на пересувних робочих місцях (водії, машиністи кранів, трактористи тощо) чи працюють на досить розлогих зонах обслуговування

(черговий пер¬сонал слюсарів, електриків, наладчики устаткування, прибиральни¬ки, підсобні робітники і т.п.). 8.Цільова фотографія — різновид групової фотографії. Проводиться цільова фотографія здебільшого раптово, без по¬передження відповідних служб і людей з метою одержання вірогідної інформації. Це дійовий засіб зміцнення трудової та виконавської дисципліни, поліпшення організації праці. 9. Фотографія часу використання устаткування проводиться 2-3

рази на рік з метою визначення степені завантаженості устаткування в часі. Проходячі за маршрутом, спостерігач фіксує лише дві події: "працює" або "не працює". Використання методу моментних спостережень дозволяє не¬значними силами кваліфікованих фахівців спостерігати практично за всім верстатним парком підприємства одночасно. 10. Масова фотографія робочого часу застосовується при од¬ночасному обстеженні великої сукупності працівників

методом мо-меитних спостережень. Поширена на великих підприємствах, де до¬статньо підготовлених фахівців. Однак, наскільки інтенсивно працює певний робітник за даними фотографії вирішити неможливо. Для цього потрібен детальніший аналіз тру¬дового процесу, цільове дослідження окремих видів затрат робочого часу, розчленування технологічних операцій на дрібні елементи та рсгслі.ішн хронометраж фактичних затрат часу. Хронометраж

є одним з основних способів вивчення затрат часу при виконанні циклічно повторюваних елементів операції. Залежно від числа працівників, робота яких вивчається хроно¬метражним способом, розрізняють індивідуальний і груповий хроно¬метраж. Головним не¬доліком хронометражу є те, що він ефективний лише при вимірах циклічно повторюваних елементів оперативної роботи. Отже, об'єктом хронометражних вимірів може бути лише операція зі ста¬лим технологічним змістом, яка

виконується великими серіями (партіями) одним робітником або групою (бригадою). Нагальна необхідність вивчення ступеня досконалості трудових процесів саме у малосерійному та індивідуальному виробництві сти¬мулювала винайдення адекватного методу. І такий метод було знай¬дено комбінуванням фотографії робочого дня і хронометражу опе¬рації. Цей метод дістав назву фотохронометража.