Міністерствоосвіти і науки України
Львівськийнаціональний університет імені Івана Франка
Юридичнийфакультет
Кафедракримінального процесу і криміналістики
КУРСОВАРОБОТА
натему: «Фіксація відтворення обстановки і обставин події»
Виконала:
студентка групи ЮРД-53з
Фабрицій Каміла
Львів
2011
План
Вступ
1. Поняття, мета, види та значення відтворенняобстановки та обставин події
2. Фіксація відтворення обстановки та обставин події
2.1 Протокол, як основний спосіб фіксації обстановки іобставин події
2.2 Фотографування, кінозйомка і відеозапис, якдопоміжні способи фіксації обстановки і обставин події
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Відтворенняобстановки і обставин події – окрема, додаткова слідча дія, яку було впершезакріплено в кримінально-процесуальному кодексі України в 1961 році. Слідча ісудова практика удосконалила тактику проведення цієї слідчої дії на досудовомуі судовому слідстві.
Порядокпроведення цієї слідчої дії передбачено в чинному кримінально-процесуальномузаконодавстві, а саме в статті 194 кримінально-процесуального кодексу України,він є важливою гарантією щодо збирання, перевірки та оцінки доказів органамидізнання, слідства, прокуратури та суду.
Таким чином, відтворенняобстановки і обставин події є самостійною слідчою дією, для якої передбаченоспецифічну складну процедуру, від якої залежить правильність перевірки показаньсвідків, потерпілих, підозрюваних, обвинувачених, а також результатрозслідування в кримінальній справі.
Проте, при всійочевидній теоретичній і практичній значущості проблеми, її комплексногоправового дослідження в Україні ще не проводилось. Досить дискусійним є питаннящодо мети вказаної слідчої дії. Оскільки КПК України мету даної слідчої діїзводить лише до перевірки та уточнення зібраних доказів. Однак практичнаперевірка доказів в умовах відтворення обстановки в переважній більшостівипадків приводить до нових доказів. Все це обумовило актуальність обраної темита необхідність її дослідження в межах курсової роботи.
Метою курсовоїроботи є виявлення та визначення особливостей, прийомів, засобів та способів задопомогою яких проводиться відтворення обстановки та обставин події, з’ясуватиякими способами фіксується хід та результати обстановки та обставин події. Длядосягнення цієї мети були поставлені такі основні задачі: 1) визначити поняттявідтворення обстановки та обставин події, її структурні елементи, тактичніприйоми; 2) визначити яким чином здійснюється фіксування обстановки та обставинподії, якими способами і чим протокол даної слідчої дії відрізняється відпротоколів інших слідчих дій.
Об’єктомдослідження є: поняття відтворення та його сутність, підготовка до відтворенняобстановки і обставин події, а також фіксація результатів пред’явлення длявпізнання осіб.
1.Поняття, мета, види та значення відтворення обстановки та обставин події
Законодавець передбачає,що в процесі розслідування кримінальної справи про злочин суб’єктомкриміналістичної діяльності може бути проведена слідча дія – відтворенняобстановки і обставин події (ст. 194 КПК України).
Відтворенняобстановки й обставин події – слідча дія, яка полягає в тому, що слідчий уприсутності понятих, а в необхідних випадках за участю спеціаліста, свідка,потерпілого і підозрюваного або обвинуваченого, відтворюючи обстановку і умови,в яких ті чи інші події могли відбуватися в дійсності, здійснює дії щодоперевірки показань учасників процесу й інших доказів та одержання нових даних.Отже, у процесі розслідування злочину нерідко виникає необхідність у перевірці об’єктивностіможливості тієї чи іншої обставини, явища в певних умовах. Наприклад, чи мігсвідок, перебуваючи в певному місці, бачити чи чути те, що відбувалося,проходило під час вчинення злочину, чи можна проникнути в приміщення, девчинено крадіжку і винести викрадені речі через пролом у стелі тощо. З’ясуваннятакого роду обставин допомагає перевірити показання свідків, потерпілих,підозрюваних, обвинувачених, а також версії слідчого щодо обставинрозслідування події.[1]
Найчастішевідтворення обстановки та обставин події проводиться, щоб перевірити:
а) відповідальність показаньбудь-якого учасника процесу реальній обстановці місця події;
б) можливість бачити або чутибудь-що за певних умов (наприклад, чи могла конкретна людина в певних умовахсприйняти ту чи іншу подію, чи міг свідок в описаних умовах і зі вказівкоювідстані побачити, як відбулась подія, і т.д.);
в) можливість існування певногоявища, об’єктивну можливість події (наприклад, чи може відбутися самозгоранняпевної речовини за відповідних умов, чи можуть утворитися певні сліди);
г) можливість здійснити ту абоіншу дію (виготовити фальшиві гроші, проникнути в приміщення, відкрити замок,ввімкнути запалення автомобіля, перенести крадене на певну відстань тощо);
д) можливість виконати певні діїпротягом заданого часу;
е) як саме відбувалась певнаподія (наприклад, уточнити шлях прямування обвинуваченого до місця вчиненнязлочину);
ж) наявність або відсутністьпевних професійних навичок;
з) механізм подій, що відбулися,та механізм слідоутворення;
и) місцезнаходження тадислокацію слідів злочину.[2]
Таким чином, КПКУкраїни мету вказаної слідчої дії зводить лише до перевірки й уточненнязібраних доказів. Однак практична перевірка доказів в умовах відтворенняобстановки в переважній більшості випадків приводить до отримання фактичнихданих, які підтверджують, спростовують або уточнюють доказ, що перевіряється,тобто до отримання нових доказів. Навіть протокол відтворення, яке далонегативні результати є вже новим доказом. Отже, отримання доказів – неминучамета відтворення, як і будь-якої іншої слідчої дії.
Завданнявідтворення обстановки й обставин події, що включає в себе і слідчийексперимент, і перевірку показань на місці без проведення експериментальнихдій, полягає у перевірці зібраних доказів, одержанні нових доказів, виявленніпричин та умов, які сприяли вчиненню злочину.
Фактично впрактичній діяльності відтворення обстановки й обставин події включає яквідтворення дії, обстановки та обставин певної події, так і здійсненнянеобхідних дослідних (експериментальних) дій.
Структурновідтворення обстановки і обставин події включає в себе по суті дві самостійніслідчі дії: 1) перевірку на місці показань обвинуваченого, підозрюваного,потерпілого чи свідка, з метою їх уточнення і доповнення у присутності понятих;2) експериментальну перевірку правдивості показань цих осіб, інших обставин іприпущень про можливості чути або бачити при певних умовах що-небудь, щостосується цих обставин, проникнути в дане приміщення названим у свідченняхспособом або певною особою, подолати названу в показаннях відстань. Не можливоговорити про відтворення обстановки і обставин події не звернувши увагу на даніслідчі дії.
У діяльностіорганів розслідування серед інших слідчих дій, спрямованих на розкриттязлочинів широко застосовується слідчий експеримент.
Слідчийексперимент є окремою слідчою дією, що полягає у здійсненні дослідів з метоюперевірки, чи могли відбутися в певних умовах ті або інші події та яким самечином. Проведення цієї слідчої дії пов'язано зі здійсненням дослідів,результати яких і є тими фактичними даними, що дозволяють дійти висновку прообставини, що мають значення для розкриття злочину.
У 30-х рокахвперше у криміналістичній літературі з'явилися роботи П.І. Тарасова-Радіонова,у яких досліджувались питання процесуальної природи і тактики проведенняслідчого експерименту. Згодом питанням тактики проведення слідчого експериментуприділялося все більше уваги, а у підручниках з криміналістики з'явилися глави,присвячені слідчому експерименту, були видані окремі посібники для слідчих.
Слідчийексперимент схожий з науковим експериментом. І слідчий, і науковий експериментдозволяє вивчати факти шляхом проведення дослідів.
Слідчийексперимент має свої відмінні риси:
1) його застосування потребуєпевних процесуальних умов;
2) він відтворює явище неповністю, а лише деякі умови, у яких відбувалися події або мали місце факти, щоцікавлять слідчого.
Слідчийексперимент має своїм завданням встановлення того, могла чи не могла відбутисяякась подія або дія у певних умовах. Крім того, слідчий експеримент далеко незавжди пов'язаний з місцем події, він може бути проведений залежно від йогомети не на місці події. Слідчий експеримент супроводжується проведеннямдослідів, що істотно відрізняє його від слідчого огляду і виділяє у самостійнуслідчу дію.
Слідчийексперимент відрізняється від експертизи; незважаючи на їх зовнішню схожість,експертиза потребує застосування спеціальних пізнань, у той час як слідчийексперимент у процесі його проведення не вимагає цього.
З'ясовуючиприроду слідчого експерименту, слід вказати на те, що він має за мету не тількиперевірку певних фактів, а й одержання нових доказів у справі. Наприклад, вразі проведення слідчого експерименту для визначення можливості витягнутивикрадені товари з пролому в стіні магазину, слідчий встановлює новий доказ:можливість витягнення викрадених товарів або його неможливість. Слідчийексперимент відрізняється від перевірки показань на місці. Він може бути удеяких випадках проведений без участі свідків та обвинувачених, тоді якперевірка показань на місці без їх участі є неможливою. При слідчомуексперименті можуть бути присутніми всі свідки і обвинувачені одночасно, приперевірці показань на місці дія проводиться щодо кожного обвинуваченого абосвідка окремо.[3]
Залежно від метислідчого експерименту розрізняють його види. Важко перелічити всі відомі впрактиці розслідування види слідчого експерименту, зупинимося тільки на тихвидах, які зустрічаються найчастіше.
1. Слідчийексперимент для перевірки можливості бачити у даних умовах. Завдання такогоексперименту іноді полягає у встановленні можливості не тільки бачити, а йможливості розрізнити Деталі і особливості об'єктів у певних умовах.
Так, громадянкаЕ. подала заяву в прокуратуру про вимагання від неї хабара за влаштування нароботу. Начальник відділу кадрів С. вимагав від неї хабара через Ф. у сумі 3000грн. У Е. виник сумнів, що Ф. діє від імені С, і вона попросила йогопідтвердити Цей факт. Ф. заявив, що якщо Е. прийде увечері до його дому, черезвікно вона, зможе побачити у нього у гостях С. Е. прийшла до зазначеного місцяі дійсно побачила С. Бажаючи викрити хабарництво, Е. звернулась до прокуратури.У процесі розслідування ф не заперечував своєї причетності до злочину, алезаперечував факт перебування в нього С., вказуючи, що у таких умовах Е. немогла бачити обличчя людей, які сиділи в нього. Слідчий провів слідчийексперимент, в процесі проведення якого було встановлено, що Е. у даних умовахабсолютно чітко бачила всіх осіб, які сиділи за столом у квартирі Ф.
2. Слідчийексперимент для перевірки можливості чути в конкретних умовах. У деякихвипадках при проведенні слідчого експерименту на відкритій місцевості важливовстановити силу та напрямок вітру в момент події злочину, а також наскількисуттєво ці чинники впливають на можливість почути.
3. Слідчийексперимент для перевірки можливості проникнути через певний отвір тавийняти через нього ті чи інші предмети. Таким експериментом повинна бутивстановлена як об'єктивна можливість вчинення дій (проникнення, витягування),так і суб'єктивна здатність на це певної особи або осіб. Важливо з'ясувати, чиможе предмет певної конфігурації та обсягу пройти через даний отвір, а також чиможе вказана особа проникнути через виявлений пролом. Так, по одній із справдиректор магазину стверджував, що викрадення великої кількості товарів буловчинено через напіввідчинене вікно, яке веде до підсобного приміщення магазину.При огляді слідчий дійсно виявив напіввідчинене вікно. При проведенні слідчогоексперименту з метою перевірки можливості витягнення названих предметів всіспроби відчинити вікно виявилися марними. Вікно не змогли відчинити й післязапрошення столяра, бо у зв'язку з осіданням стіни воно було перекошене. Притакому його стані виявилось неможливим витягнути товари певних габаритів черезутворений отвір.
4. Слідчийексперимент для перевірки можливості вчинення якоїсь дії за певний проміжокчасу. При проведенні такого експерименту головним чинником є час, через тещо викликає сумнів не сам факт можливості вчинення певних дій, а час, протягомякого вони були вчинені.
5. Слідчийексперимент для перевірки можливості настання певних наслідків даних дій (розгоряння,поламки та ін.). Такі експерименти слід проводити у випадках, коли ці питанняне вимагають експертного дослідження, застосування спеціальних знань.
6. Слідчийексперимент для встановлення спеціальних та професійних навиків особи. Такіексперименти рекомендують проводити тоді, коли обвинувачений або свідокстверджує, що він володіє можливістю виконати ту чи іншу роботу. У разізаперечення ним цього проводити слідчий експеримент не рекомендується.
Цікаві випадкитакого слідчого експерименту відомі практиці. Так, У справі про розкраданнякоштів при виконанні художньої реклами було встановлено, що бригадир художниківвключає до відомості на зарплату підставних осіб, які взагалі не вміютьмалювати. Отримані гроші підставні особи передавали бригадиру. Найбільші сумиотримував родич бригадира Г. При допиті Г. стверджував, що він виконуваввказані роботи. У процесі проведення слідчого експерименту Г. намагався зробитидекілька штрихів, однак, переконавшись у своїй безпорадності, відмовився відподальшого заперечення фактів.
7. Слідчийексперимент для встановлення, яким чином відбулась подія. Наприклад, допрокуратури стали надходити заяви, що з пральні молочного комбінату прачкивиносять топлене масло. Факт здавався малоймовірним. При перевірці булизатримані прачки, які дійсно виносили масло. При обшуку у пральні було виявленокілька кілограмів масла. В процесі розслідування прачки показали, що при праннімарлевих мішків з-під сиру вода, пропущена через них, містила велику кількістьмасла, яке вони збирали. В ході проведення експерименту з'ясувалось, що приобробці 1000 мішків залишається 11,5 кг масла.[4]
Слідчийексперимент може бути проведений не в усіх випадках. Неприпустимо проведенняекспериментів, які: 1) принижують гідність людини; 2) загрожують життю абоздоров'ю учасників експерименту або інших осіб; 3) загрожують майну або можутьпризвести до значних матеріальних збитків.
Перш ніжпроводити слідчий експеримент, до нього необхідно старанно підготуватися, асаме:
1) визначити метуексперименту. Для цього слід вивчити матеріали справи та всі обставини,виходячи з яких проводиться слідчий експеримент;
2) визначитиумови, у яких повинен бути проведений слідчий експеримент (встановити, як, де,коли і у якій послідовності слід провести досліди; скільки їх необхіднопровести, як забезпечити освітлення при проведенні експерименту на перевіркувидимості та ін.);
3) визначитиучасників експерименту (свідків, обвинувачених, кількість понятих та ін.). Рекомендуєтьсязапрошувати більше двох понятих, коли учасники експерименту поділяються нагрупи, якщо досліди проводяться у різних приміщеннях. Понятих слід підбиратизавчасно. Необхідно пам'ятати, щ0 роль понятих при проведенніслідчого експерименту полягає в тому, що вони посвідчують можливість якоїсьподії або дії у певних умовах. Тому, підбираючи понятих, треба враховувати їх суб'єктивніякості – зір, слух;
4) передбачити,які матеріали, засоби, знаряддя слід використовувати.
Оскільки значеннязнарядь та предметів при проведенні слідчого експерименту є важливим, необхіднозавчасно продумати й доставку цих предметів до місця експерименту та перевіритиїх стан.
Речові докази,які згодом будуть об'єктами експертного дослідження, при експериментівикористовувати не можна;
5) слідчийповинен підготувати слідчу валізу;
6) передпроведенням слідчого експерименту, як і перед проведенням інших слідчих дій,рекомендується складати його план. У випадках, коли експеримент є складним,доцільно складати письмовий план його проведення. Спеціальної форми плануексперименту не існує, вона може бути вільною. Однак у план доцільно внеститакі обставини:
1) місце і часпроведення експерименту;
2) кількістьучасників та їх розташування;
3) сутністьдослідів, їх послідовність і роль учасників експерименту при проведенні кожногодосліду. В разі необхідності при складанні плану, особливо щодо проведення дослідів,можна проконсультуватися з фахівцями: судово-медичним експертом, криміналістомта ін. Ці особи можуть дати цінні вказівки з відтворення обстановкиексперименту і характеру проведення дослідів. Під час підготовки доексперименту слідчому доцільно побувати на місці майбутнього експерименту, щобкраще орієнтуватися у навколишній обстановці при його проведенні.
У процесіпідготовки до слідчого експерименту слідчому необхідно вирішити, роз'яснюватизавдання експерименту та обставини справи учасникам експерименту чи робитицього не слід. Як правило, мета експерименту і обставини справи повідомляютьсяучасникам слідчого експерименту. Однак у деяких випадках такі роз'яснення єнедоцільними, наприклад, якщо метою експерименту є перевірка обсягу виконаних робітза один день. Таке повідомлення може вплинути на темп і якість робіт та дати посуті неправильні результати експерименту.
У процесіпідготовки до експерименту треба вирішити питання про засоби зв'язку міжокремими групами його учасників. Засобами зв'язку, за допомогою якихвстановлюють початок здійснення досліду, його закінчення, можуть бути телефон,сигналізація прапорцями, свистками, руками.
Методика слідчогоексперименту передбачає виконання та дотримання правил його проведення. Допроцесуальних правил належать такі:
1) при проведенніслідчого експерименту обов'язковою є участь понятих; як вже зазначалось, їхкількість визначається характером дослідів та розташуванням учасниківексперименту;
2) необхідною єучасть фахівців у випадках, коли їх спеціальні знання можуть бути використанідля відтворення обстановки події або явища, а також для визначення місцярозташування учасників експерименту або їх поз в разі визначення позипотерпілого при пораненні та ін.;
3) доцільною єприсутність при проведенні експерименту осіб, показання яких перевіряються;якщо слідчим експериментом перевіряється можливість певних осіб бачити або чутищось, їх участь в експерименті є обов'язковою;
4) про хід ірезультати проведення слідчого експерименту складається протокол відповідно дост. 195 КПК України.
До тактичнихправил проведенняслідчого експерименту належать такі:
1) слідчийексперимент слід проводити в умовах і обстановці, максимально наближених дотих, в яких відбулася подія. З цією метою при відтворенні обстановки використовуються,протокол місця події, фотознімки, креслення, показання свідків і обвинувачених;
2) слідчийексперимент бажано проводити на тому саме місці, де відбулась подія, якуперевіряють. Тут важливо відзначити, що коли факт, який перевіряють, тісно пов'язанийз місцем дійсної події або з умовами цього місця, то слідчий експеримент, якправило, проводиться на цьому місці;
3) слідчийексперимент має проводитися у такий час, коли і відбулась подія, якуперевіряють, з метою створення аналогічних умов чутності (особливо у місті),видимості, що забезпечує об'єктивність результатів експерименту;
4) для проведенняслідчого експерименту слід використовувати ті ж знаряддя і засоби, якізастосовувалися при події злочину, або однорідні предмети і знаряддя;
5) післявідтворення обстановки учасників треба розташувати саме так, як вони про цеповідомили, а понятих поставити в місце проведення дослідів та у точки спостереження;
6) дослідинеобхідно повторювати кілька разів, змінюючи умови експерименту. Повтореннядослідів дозволить виключити випадкові результати та з'ясувати з достовірністюпевний факт. Не рекомендується здійснювати досліди слідчому або понятим. Дляцього повинні запрошуватися спеціальні особи. Слідчий та поняті маютьспостерігати за проведенням дослідів. Слідчий регулює черговість проведеннядослідів та визначає специфіку кожного з них.
Якщообвинувачений, який бере участь у слідчому експерименті, заявляє клопотання пропроведення того або іншого досліду, як правило* таке клопотаннязадовольняється. Під час дослідів слідчому доцільно робити помітки про їхрезультати, а у разі необхідності фотографувати окремі моменти досліду абопроведення його у цілому.[5]
Перевіркапоказань на місці – це слідча дія, що полягає у зіставленні показань пропов'язані з певним місцем обставини злочину з фактичною обстановкою на цьомумісці, показаною слідчому в присутності понятих особою, яка дала показання, зметою їх достовірності.
Перевіркапоказань на місці має за мету отримання нових фактів і перевірку, уточнення вжевстановлених під час розслідування.
Необхідність узастосуванні цієї дії виникає у випадках, коли іншим шляхом, крім зіставленняпоказань з тим, що є в дійсності, неможливо переконатися в достовірності такихпоказань. Зміст перевірки показань на місці полягає в тому, що слідчий пропонуєособі, яка була допитана (свідку, потерпілому, підозрюваному, обвинуваченому),вказати місце вчинення злочину (чи інше місце), розповісти про цю подію,супроводжуючи у певних випадках свою розповідь демонстрацією своїх дій чи дійінших осіб, і зіставляє відомості, одержані в ході перевірки, з реальноюобстановкою на місці, з одного боку, і з раніш одержаними показаннями та іншимидоказами по справі – з другого. Особа, показання якої перевіряються, дає їх вприсутності понятих, показує, де і що відбувалося.
Слідчий у процесіперевірки показань на місці вирішує кілька питань:
1) переконуєтьсяв існуванні місця, про яке йшлося в показаннях;
2) перевіряєвідповідність опису ознак обстановки в показаннях конкретної особи дійснійобстановці на місці;
3) встановлюєнаявність слідів чи предметів, які підтверджують зміст показань;
4) визначаєнапрямок руху учасників досліджуваної події, їх взаємне розташування в той чиінший момент розвитку події
злочину;
5) зіставляє описобстановки на місці і в показаннях підозрюваних, обвинувачених, потерпілих чисвідків.
Проведенняперевірки показань на місці передбачає стадії підготовки, проведення тафіксації результатів.[6]
Підготовка доперевірки показань на місці включає підготовчі дії, пов'язані із вивченням показаньдопитуваного, та підготовку, пов'язану із забезпеченням цієї дії на місці їїпроведення.
Підготовка доперевірки показань на місці полягає в тому, що слідчий:
1) пропонуєособі, показання якої перевіряються, взяти участь у слідчій дії і показати намісці те, про що вона повідомила на Допиті; роз'яснює, в чому полягає сутністьперевірки показань на місці і яким буде порядок її проведення. Необхідноюумовою перевірки показань на місці є добровільна згода на це допитуваного;
2) перевіряєдостатність і ступінь конкретності даних про місце, на якому буде проведенаперевірка. Якщо цих даних недостатньо, проводиться додатковий допит певноїособи;
3) визначає складучасників слідчої дії, запрошує до участі у перевірці понятих, роз'яснює їм їхправа і обов'язки;
4) готуєнеобхідні науково-технічні і допоміжні засоби, транспорт;
5) визначаєнайбільш доцільний час проведення перевірки показань на місці;
6) складає планпроведення слідчої дії. В плані зазначається: де, коли і з якою метоюпроводитиметься перевірка, порядок і послідовність дій її учасників.
Складністьструктури перевірки показань на місці робить її схожою на інші слідчі дії –допит, огляд, експеримент, пред'явлення для впізнання, обшук. Перевіркапоказань на місці включає окремі елементи цих дій, у зв'язку з чим її тактика вдеякій мірі схожа з тактикою проведення названих слідчих дій. Однак тактикаперевірки показань на місці в цілому має свою, притаманну тільки їйспецифіку:
1) показанняповинні перевірятися лише на тому місці, де відбувалася подія злочину, де йшов(їхав) підозрюваний, обвинувачений чи свідок до місця події, де він залишивсліди чи знаряддя злочину;
2) особа,показання якої перевіряються, повинна сама показувати, де і що відбувалося.Така особа дає згоду на перевірку показань на місці;
3) якщоперевіряються показання кількох осіб, кожна з них виводиться на місце окремо.Групова перевірка суперечить сутності слідчої дії і втрачає своє доказовезначення;
4) при перевірціпоказань на місці неприпустимо відтворювати цинічні дії чи дії, що загрожуютьбезпеці оточуючих осіб, принижують їх честь і гідність. Про такі діїобвинувачений може тільки розповісти на місці;
5) слідчий неповинен допускати в своїх діях чи запитаннях навідних вказівок чи слів.
Тактика перевіркипоказань на місці передбачає використання різних тактичних прийомів: постановкууточнюючих, додаткових чи контрольних запитань; аналіз відповідей особи,показання якої Перевіряються; зіставлення показань, що були одержані на допиті,з реальною картиною місця події; надання свідку (обвинуваченому) можливості пояснитирозбіжності між показаннями і даними місця події та ін.[7]
Плануваннявідтворення обстановки та обставин події має охоплювати такі складові:
1) з’ясування мети цієї слідчоїдії;
2) визначення часу, місця таумов проведення слідчої дії;
3) з’ясування змісту іпослідовності дій;
4) визначення учасників слідчоїдії та їх ролі;
5) визначення технічних засобів,необхідних для відтворення, а також способів професіональної фіксації його ходуі результатів;
6) складання в проблематичнихситуаціях письмового плану.
При плануваннівідтворення обстановки і обставин події потрібно з’ясувати мету цієї слідчоїдії – визначити обставини, які необхідно буде перевірити. Для одержання найбільшвірогідних результатів відтворення обстановки і обставин події має бутипроведено в умовах, максимально наближених до тих, в яких відбуваласявідтворена подія, і в декількох варіантах. При плануванні відтворенняобстановки і обставин події слідчий має пам’ятати, що проведення відповідноїслідчої дії лише з метою «закріплення» зізнання підозрюваного чиобвинуваченого, показань свідка чи потерпілого не є виправданим. У такихвипадках особа лише повторює в присутності понятих раніше дані показання, відяких вона пізніше може відмовитись. Під час планування важливо врахувати, щопри відтворенні обстановки і обставин події також може застосовуватись кіно- івідеозапис, звукозапис. Законодавець передбачає, що слідчий може виїхати намісце і в присутності понятих, а необхідних випадках – з участю спеціаліста,свідка, потерпілого і підозрюваного або обвинуваченого відтворити обстановку іумови, в яких ті чи інші події могли відбуватися в дійсності. Іншими словами,слідчий може виїхати на місце, щоб відтворити обстановку і умови, в яких ті чиінші події могли відбуватися в дійсності, а може і не виїхати. Тобто це єправо, а не обов’язок слідчого, і воно визначається метою. Адже законодавецьуповноважує слідчого одноосібно прийняти рішення щодо проведення вказаноїслідчої дії з метою перевірки і уточнення результатів допиту свідка,потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого, або даних, одержаних припровадженні огляду та інших слідчих дій.
Законодавецьпередбачає, що виконання відтворення обстановки і обставин події допускаєтьсяза умови, коли слідча дія не принижує гідності осіб, які беруть у ній участь, івона не є небезпечною для їх здоров’я.
Бувають випадки,коли в процесі відтворення обстановки і обставин подій беруть участь одночаснопотерпілі й підозрювані (обвинувачені), що є недопустимим. Це може призвести довчинення щодо потерпілого нового злочину. З цього можна зробити висновок, щозахист законодавцем у ст. 194 КПК України лише гідності і здоров’я осіб, якіберуть участь у відтворенні обстановки і обставин події, є неповним, а отже,відповідна норма потребує вдосконалення. У ході проведення слідчим відтворенняобстановки та обставин події є цілком закономірним застосування тактичнихприйомів.
Тактикавідтворення обстановки і обставин події – це спеціальна процесуально –криміналістична форма реалізації окремої додаткової слідчої дії, якапровадиться з метою перевірки й уточнення результатів допиту учасникакриміналістичної діяльності або даних, одержаних при провадженні огляду, іншихслідчих дій, чи могли відбутися за певних умов ті або інші події в дійсності, здотриманням законності, морально – етичних норм, використанням психологічноговпливу, інформаційного обміну. Використовувані слідчим тактичні прийоми припроведенні відтворення обстановки і обставин події мають відповідати певнимвимогам. Комплексність таких вимог утворюють два основних чинники – загально–організаційні (процесуальні) умови проведення слідчої дії та криміналістичні:
1) проведення слідчої діїпоетапно;
2) наближеність умов (часу,місця, пори року тощо);
3) автономність головногоучасника криміналістичної діяльності (свідка, потерпілого, підозрюваного абообвинуваченого);
4) використовувані тактичніприйоми не повинні суперечити морально-етичним, правовим нормам.
5) використовувані тактичніприйоми мають бути засновані на психолого-криміналістичному механізмі їхреалізації;
6) використовувані тактичніприйоми необхідно застосовувати з урахуванням конкретної ситуації;
7) використовувані тактичніприйоми мають бути спрямовані на підвищення ефективності слідчої ситуації.
Однак кожнийтактичний прийом, що застосовується слідчим при проведенні відтворенняобстановки і обставин події, має свої особливості. Наприклад, використаннятактичного прийому „системи координат” при відтворенні обстановки і обставинподій передбачає таке. Учасник криміналістичної діяльності виконує, запропозицією слідчого, в процесі відтворення обстановки і умов вчинення злочинуна місці запис на папері про час, місце і спосіб споєння злочину, іншіобставини. Потім він поміщає відповідну записку в контейнер і ховає його (у ґрунтіна певній глибині тощо). У ході наступної аналогічної процесуально-самостійноїслідчої дії використовуються однотипні тактичні прийоми з черговим учасникомкриміналістичної діяльності з вилученням попередньо прихованої записки іфіксацією цього в протоколі з дотриманням законності, морально-етичних норм. Застосуваннятактичного прийому „системи координат” є особливо результативним при виявленнітрупів з ознаками насильницької смерті на відкритій місцевості (у полі, степу,парку тощо), коли відповідний злочин тривалий час залишається нерозкритим. Зацих умов при огляді місця полії й трупа слідчий особисто в присутності понятихвиконує запис на папері про місце, час, обставини зазначеної процесуальної дії.Цей документ підписують усі учасники огляду місця події, потім запискувкладають у контейнер і закопують у ґрунт на глибині до одного метра. Текстзаписки і координати її приховання в контейнері з відповідними вимірами(використовується компас і рулетка), точно зазначаються в протоколі огляду. Цепотрібно зробити з таким розрахунком, щоб у разі оранки чи скопування ґрунтуконтейнер (із запискою) не був виявлений. Згодом, навіть через декілька років,коли особу підозрюваного буде встановлено і остання дасть згоду при відтворенніобстановки і обставин події показати, як саме вона відбувалася (убивство), єнадзвичайно важливим як доказове значення, щоб указане нею місце вчиненнязлочину збігалося з місцем схованого контейнера із запискою. При цьому запискунеобхідно вилучити і додати до протоколу відтворення обстановки і обставинподії. Використання тактичного прийому „послідовність” при відтворенніобстановки і обставин події має деякі інші особливості й передбачає відтворенняслідчим на місці, по черзі з учасниками криміналістичної діяльності, увстановленому законом порядку, обстановки і умов, в яких ті чи інші події могливідбутися в дійсності; з фіксацією у протоколі виконаного системно,деталізовано (час, місце, спосіб споєння злочину, інші обставини), звикористанням вербально вказаних даних у ході наступної, аналогічної слідчоїдії. Сутність використання тактичного прийому „орієнтація у просторі” полягає утому, щоб допомогти особі, учаснику криміналістичної діяльності, відновити впам’яті, можливо, забуту частину раніше нею, сприйнятого, правильно йоговідтворити (завдяки навколишньому середовищу). Передбачається що відповіднаособа добросовісно помилялася (забула події), але навмисно правду не приховала.
Результативикористаних тактичних прийомів при відтворенні обстановки і обставин подіїслідчий аналізує і оцінює як у процесі слідчої дії, так і після її завершення.[8]
2.Фіксація відтворення обстановки і обставин події
2.1Протокол, як основний спосіб фіксації обстановки і обставин події
Хід та результативідтворення обстановки і обставин події можуть фіксуватися різними способами: протоколюванням,кінозйомкою, звукозаписом, фотозйомкою, відеозаписом тощо. В даному питаннірозглянемо основний засіб фіксації, а саме протокол. Протокол даної слідчої діїмістить такі відомості, які відрізняють його від протоколів інших слідчих дій:
а) положення мети відтворенняобстановки і обставин події;
б) вказівка на добровільністьучасті особи, чиї показання перевіряються;
в) вказівка на точку початку ізакінчення руху і маршрут прямування, фіксовані точки проміжних зупинок у ходіпоказань на місці;
г) вказівка на послідовність іхарактер проміжних дій;
д) вказівка на наявність,характер і результати дослідницьких дій;
е) вказівка на місце і характервиявлених додаткових доказів;
ж) вказівка про застосованізасоби і методи криміналістичної техніки;
з) дані про вилучені речовідокази;
и) вказівка на те, що особа, чиїпоказання перевіряються, сама визначала маршрут руху і показала місцерозташування слідів та інших речових доказів, що вилучались;
к) відомості про наявність чивідсутність заяв і зауважень учасників слідчої дії.
Крім загальнихдля кожного протоколу реквізитів у його вступній частині необхідно відображати:попередження свідків і потерпілих про відповідальність за давання неправдивихпоказань та ухилення від їх давання; короткий зміст показань обвинувачених,підозрюваних, свідків і потерпілих по суті факту, що перевіряється; метаслідчої дії.
В описовійчастині протоколу слідчого експерименту вказується:
1) умови, за яких проводилисьдосліди. Якщо будь-які із цих умов створити не вдалось, про це необхідновказати в протоколі. Заміна справжніх предметів однорідними, схожими предметамичи макетами також повинна бути відображена в протоколі;
2) зміст і послідовністьдослідницьких дій. Їх необхідно описувати конкретно відображаючи як сам процесдосліду, так і його результати. Якщо досліди повторювались, необхідно вказати,в яких умовах і скільки разів.
Усі обставинищодо провадження дослідів, які можуть вплинути на їх результати та оцінку,повинні ретельно фіксуватися в протоколі.
У заключнійчастині протоколу фіксуються:
1) заяви учасників експерименту,якщо вони від них надходили;
2) час початку і закінченняексперименту;
3) попередження учасниківексперименту про нерозголошення даних слідства, якщо це може негативно вплинутина хід слідства;
4) підписи всіх учасників даноїслідчої дії.
Якщо нарезультати дослідів суттєвий вплив можуть справити розташування ділянокмісцевості і приміщень, становище учасників експерименту, місцезнаходженняокремих предметів, їх розміри, форма тощо, рекомендується складати плани ісхеми, які дозволяють найбільш точно зафіксувати вказані обставини. З технічноїсторони виготовлення планів і схем в ході перевірки показань на місці мало чимвідрізняється від складання аналогічних документів під час огляду місця події.
Важливо, щоб упланах і схемах відповідно до реальної обстановки та пояснень особи, чиїпоказання перевіряються, були точно відображені маршрут руху учасників слідчоїдії, розташування предметів, орієнтирів та інших об’єктів (місць, дезнаходились знаряддя і сліди злочину, труп, заховані речі, тощо). Розглянувшиодин із основних способів фіксації, а саме протоколювання можна перейти дохарактеристики наступного питання курсової роботи під час якогорозкриватиметься ще один вид фіксації обстановки і обставин події.[9]
фіксаціявідтворення обстановка слідчий
2.2Фотографування, кінозйомка і відеозапис як допоміжні способи фіксаціїобстановки і обставин події
Для фіксаціїрезультатів відтворення обстановки і обставин події широко застосовуютьсясудова фотографія, кінозйомка, звуко- і відеозапис. Застосування судовоїфотографії при проведенні слідчих дій передбачено кримінально-процесуальнимзаконодавством.
Судова фотографія– це галузь криміналістичної техніки, яка розробляє фотографічні засоби,прийоми і методи виявлення, фіксації і дослідження доказів. Зміст судовоїфотографії становлять наукові положення і практичні рекомендації щодовикористання фотографії в розслідуванні злочинів. Використання фотографічноїзйомки в розслідуванні злочинів зумовлено такими чинниками:
1) дає змогу якнайточнішезафіксувати об’єкт, його стан, ознаки;
2) забезпечує швидку фіксаціютих чи інших об’єктів;
3) дає адекватне уявлення прозображений на фотознімку об’єкт; фотографічне зображення має властивістьнаочності й документальності;
4) існує можливість одержанняслабовидимих і невидимих деталей, слідів, ознак.
Результатифотозйомки успішно використовуються при розслідуванні різних видів злочинів,під час провадження різноманітних слідчих дій, у експертних дослідженнях, воперативно – розшуковій діяльності. Фотографічний метод фіксації не порушуєстану матеріальних об’єктів або слідів. У деяких випадках фотографічна зйомкаможе заповнити прогалини в описі фактів у протоколах слідчого огляду, виявитислабовидимі або невидимі деталі чи ознаки об’єкта.
Судова фотографіяподіляється на фотографію Судово-оперативну (фіксуючу) та судово-дослідницьку(експертну).
Судово-оперативнафотографія являє собою сукупність методів, прийомів і засобів, щозастосовуються при провадженні слідчих чи оперативно-розшукових дій дляфіксації обстановки, слідів та інших об’єктів. Фіксація в судовій фотографіїмає на меті точно і повно відобразити об’єкти у повному вигляді та стані, уякому вони спостерігаються на момент фотозйомки. Фотозйомка виступає додатковимзасобом фіксації у процесі здійснення слідчої дії. Судово-оперативна фотографіяяк спосіб фіксації під час розслідування застосовується у поєднанні зоформленням протоколу, схем і планів. Об’єктами судово-оперативної фотозйомкиє: місцевість і приміщення, а також їх окремі ділянки, предмети, сліди, трупи,живі особи, окремі дії учасників слідчих дій та їх результати.Судово-оперативну фотозйомку здійснює слідчий, оперативний працівник органудізнання або спеціаліст за допомогою фотографічної техніки, що входить дофотокомплекту слідчого.
Судово-дослідницькафотографія – це система спеціальних методів, прийомів і засобів, щозастосовуються для одержання нових фактів при провадженні судових експертиз.Дослідження з використанням засобів і методів судової фотографії передбачаєвиявлення слабко видимих або зовсім невидимих за звичайних умов ознак,подібності або різниці між ними. Судово-дослідницьку фотографію іноді називаютьекспертною, через те що її методи і засоби застосовують експерти під час своїхдосліджень. Об’єктами судово-дослідницької фотографії є речові докази, якіпіддаються експертному дослідженню, порівняльні зразки та матеріали, щовикористовуються під час експертизи. Така фотографія здійснюється за особливихумов освітлення, проведенням зйомки в невидимих променях, зйомкоюлюмінесценції, посиленням контрастів, із використанням розрізнення кольорів,методом мікрофотографії тощо.
Залежно відхарактеру слідчої дії та її цілей, специфіки об’єкта фотозйомки і завданьфіксації застосовуються різні види, методи і способи судово-оперативноїфотографії. У судово-оперативній фотографії найпоширенішим видом зйомки єфотозйомка місця події. Розрізняють чотири види фотографічної зйомки на місціподії: орієнтуючу, оглядову, вузлову, детальну. Цей розподіл певною мірою єумовним.
Орієнтуюча зйомкасвоїм завданням має фіксацію певного об’єкта або місця події разом ізоточуючими його предметами, будівлями, місцевістю, тобто орієнтуючий знімокповинен містити зображення власне місця події на фоні оточуючих предметів чимісцевості. Місце події слід фотографувати на фоні предметів, що можутьслугувати орієнтирами. Орієнтуюча зйомка провадиться звичайним або панорамнимметодом. У більшості випадків орієнтуючий знімок важко зробити на один кадр ізневеличкої відстані. Для того щоб охопити місце події і прилеглу територію,використовують кругову або лінійну панораму.
Оглядова зйомказастосовується для фіксації загального вигляду місця події без оточуючихпредметів. Аби зафіксувати взаємне розташування найважливіших об’єктів,відобразити їх специфіку, зйомку провадять із різних боків. Важливою вимогоющодо оглядових знімків є повнота зображення місця події. Оглядовий знімокповинен бути зроблений із такої позиції, з якої можна було б із упевненістюрозпізнати взаємне положення важливих об’єктів обстановки. Та частина простору,яка не може бути відтворена на зображенні з однієї позиції, є «сліпою зоною».Кожний поодинокий знімок має такі зони. Особливістю оглядової зйомки єможливість фіксації тих самих предметів у кількох ракурсах. Якщо місце подіїмає складну будову, вдаються до виготовлення кількох знімків, які доповнюютьодин одного, – оглядові серії. Така серія дає змогу скласти з отриманих знімківзображення деякого розгорнутого простору таким чином, що зображення на одномузнімку є продовженням зображення на іншому. У тісних приміщеннях зйомкупроводять панорамним методом або з використанням ширококутних об’єктивів.
Вузлова зйомка –це зйомка частин (вузлів) об’єкта. Вузол – це частина місця події, де виявленісліди злочину. При такій зйомці великим планом фотографуються певні ділянкимісця події, що мають важливе значення, та об’єкти, з якими були пов’язані діїзлочинця. Так, у приміщеннях, де вчинена крадіжка, це можуть бути зламанідвері, пошкоджене вікно, розкриті сховища та ін. На місці вбивства об’єктомвузлової зйомки може бути труп зі слідами ушкоджень. Кількість вузлів на місціподії визначається слідчим і залежить від особливостей злочину та специфікиоб’єктів на місці події.
Детальна зйомка –це зйомка окремих слідів, предметів, деталей обстановки місця події. Її завждипроводять масштабним способом: великим планом із масштабною лінійкою. Детальнійзйомці піддаються насамперед предмети і сліди, які не можуть бути вилучені змісця події, швидко змінюють свої властивості або мають небезпеку їхушкодження. При виборі ракурсу зйомки виходять із завдань – виявленнянайважливіших, типових особливостей, що стосуються форми, розмірів взаємного розташуваннячастин, структури, а також розкриття криміналістичного значення предмета числіду.
За допомогоюорієнтуючої, оглядової, вузлової, а іноді і детальної фотозйомок фіксуєтьсямаршрут пересування до місця проведення даної слідчої дії, фотографуютьсяпредмети і збережені на місці сліди, а також окремі дії особи, чиї показанняперевіряються. Кожен фотознімок повинен бути забезпечений порядковим номером ікоротким поясненням. [10]
Кіно- івідеозйомка мають певні переваги перед фотографуванням. Вони дозволяютьзафіксувати всі дії обвинуваченого чи свідка в динаміці, послідовність цих дій,ініціативу обвинуваченого у показі та розповіді під час відтворення обстановкиі обставин події.
Кожномувідеозапису повинно передувати вирішення питання про те чи доцільним є в даномувипадку його застосування, які переваги перед іншими способами фіксації будемати відеозапис. При провадженні багатьох слідчих дій відеозапис дозволитьперевірити виконання норм Кримінально-процесуального кодексу, який регламентуєправа учасників слідчої дії. Прийнявши рішення слідчий конкретизує задачівідеозапису. Для цього бажано розділити її подумки на окремі етапи, продуматищо буде головним в даній слідчій дії, що буде потребувати більш тривалішоїфіксації, які повинні бути пояснення і коментарі. При відеозапису необхіднодетально ознайомитися з місцем, де буде відбуватися відеозйомка, з яких точоквона повинна відбуватися. Також потрібно з’ясувати і організаційні питання: чибуде відеозапис здійснювати сам слідчий або він залучить спеціаліста. Длявідеозапису в слідчій практиці використовується побутова (непрофесійна)відеотехніка.[11]
Висновок
Узагальнюючи вищесказане, можна зробити висновок, що відтворення обстановки та обставин події –це процесуальна слідча дія, процедура провадження якої суворо регламентованазаконом.
Сутність цієї діїполягає в тому, що слідчий у присутності понятих, а необхідних випадках заучастю спеціаліста, свідка, потерпілого і підозрюваного або обвинуваченого,відтворюючи обстановку і умови, в яких ті чи інші події могли відбуватися вдійсності, здійснює дії щодо перевірки показань учасників процесу й іншихдоказів та одержання нових даних. Для одержання більш достовірних результатівдана слідча дія повинна провадитися в умовах, максимально наближених до часу імісця, в яких відбулась подія, що відтворюється. Доказове значення мають якпозитивні, так і негативні результати даної слідчої дії.
З даної курсовоїроботи можна зробити висновок, що дана слідча дія є багатогранною і отрималанеоднозначну законодавчу регламентацію.
Основнимиприйомами фіксації є протоколювання; фотографування; відеозапис; кінозйомка тазвукозапис; складання планів, схем та креслень.
Для вирішенняіснуючих проблем, які існують на практиці при застосуванні відповідної слідчоїдії, відповідним державним органам необхідно свою діяльність спрямовувати навдосконалення тактичних прийомів, методів та способів відтворення обстановки таобставин події.
Списоквикористаних джерел
1. КонституціяУкраїни. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року,№254/96-ВР.
2. Кримінальнийкодекс України. – X.: Одиссей, 2001. – 240 с.
3. Кримінально-процесуальнийкодекс України. – Київ, 2001. – 416 с.
4. Коментардо кримінально-процесуального кодексу України. – К.: А.С.К., 2002.
5. СкригонюкМ.І. Криміналістика: Підручник. – К.: Атіка, 2004. – 495 с.
6. Белкин Р.С.Курс криминалистики: В 3 т. – М.: Норма, Т.3: Криминалистические средства,приемы и рекомендации. – 2006. – 778 с.
7. ШепітькоВ.Ю. Киміналістика: Навчальний посібник. – К.: ІНЮРЕ, 2004. – 349 с.
8. СалтевськийМ.В. Криміналістика (у сучасному викладі): Підручник. – К.: Кондор, 2005. – 590с.
9. КузьмічовВ.С. Криміналістика: Навч. посіб. -К.: Юрінком Інтер, 2001. – 366 с.
10.ВинбергА.И. Криминалистика: Учебное пособие. – М.: Юридическая литература, 1973. – 451с.
11.СкригонюкМ.І. Криміналістика: Підручник. – К.: Атіка, 2005.
12. Шеремет А.П. Криміналістика:Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 542 с.