Управління процесами створенняоб'єктів права інтелектуальної власності в наукових організаціях України
1. Тенденції розвитку науковогопотенціалу України
Україна є п'ятою за чисельністю населення європейськоюдержавою, яка до розпаду Радянського Союзу мала значний науково-технологічнийпотенціал завдяки цільовому фінансуванню науки, спрямування її на розвитоквійськового потенціалу, існуванню значного ринку інновацій на всій територіїСРСР після розпаду Радянського Союзу та проголошення Україною 1991 р. державноїнезалежності відбулася реструктуризація промислового виробництва таперерозподіл ринків інновацій. Ці об'єктивні явища призвели до негативнихнаслідків для науки, зокрема до зменшення обсягу фінансування науковихдосліджень.
Спостерігається також тенденція до зменшення загальноїчисельності зайнятих у науково-технічній сфері. Зменшується чисельністьнауковців і докторів наук та відбувається їх старіння.
/>
Відбувсяперерозподіл витрат на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи.
/>
Основними організаціями, що розроблюють об'єкти праваінтелектуальної власності в Україні, є такі: інститути Національної академіїнаук, галузеві науково-дослідні та дослідно-конструкторські інститути, вищінавчальні заклади.
За останні 14 років найбільших втрат зазнала галузева наука.Галузі не спроможні фінансувати свої інститути, й нині розглядається питанняпро підпорядкування їх провідним вищим навчальним закладам. Цілком вірогідна суттєваперебудова системи Національної академії наук України, яка тепер практичноперебуває на бюджетному фінансуванні, що, як ми бачили, є малим. Томунайближчим часом вона, можливо, переорієнтується на фундаментальні дослідження.
Вимальовується тенденція до зосередження науки при вищихнавчальних закладах. Передумовами для цього є дедалі більший рівеньфінансування, що його виділяють держава та громадяни на освіту, зосереджену уВНЗ найбільшої чисельності науковців вищої кваліфікації — кандидатів і докторівнаук. Наявність дешевої й потенційно привабливої «робочої сили» — студентів,близько 150 тисяч яких займають місця в аудиторіях понад 900 ВНЗ.
Попри втрати, що понесла наука України, є надія на їїрозвиток. Підставою для цього є дедалі більша кількість наукових публікацій, атакож патентів на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельнімарки. Зокрема, на 01.01.2005 р. в Україні є чинними 41810 патентів навинаходи, їх кількість щороку зростає приблизно на 10000.
2. Управління інтелектуальноювласністю у вищих навчальних закладах України
Є думка, що у вищих навчальних закладах України є великакількість наукових розробок, що за своїм рівнем у багатьох випадках непоступаються закордонним і які чекають своєї реалізації в промисловості. Цеоптимістичний погляд. Існує й інша думка про те, Що кількість об'єктів праваінтелектуальної власності, що створюється у великих навчальних закладах заостанні 10-15 років, значно зменшилася і їхній науковий рівень знизився. Єоб'єктивні причини цього: падіння виробництва, обмеженість бюджетногофінансування, старіння матеріальної бази, особливо наукового обладнання тощо.
Якщо раніше ВНЗ планував запатентувати якомога більшерозробок, тому що авторські свідоцтва, а потім і патенти на винахідвраховувалися як показники ефективності роботи ВНЗ і його науковців, тосьогодні суттєво змінився погляд на це. В ринкових умовах ректори ВНЗ беруть доуваги економічний бік правової охорони. Вони не зацікавлені в набутті правовоїохорони і підтриманні в силі патенту на неперспективний для комерціалізаціївинахід. Тому, хоча кількість винаходів, що набувають правової охорони у ВНЗзменшилася, але економічний потенціал кожного з цих винаходів зріс.
Окрім об'єктів промислової власності у ВНЗ створюютьсяоб'єкти авторського права, такі як підручники, навчальні посібники, комп'ютерніпрограми тощо. З одного боку, ВНЗ зацікавлені в комерціалізації своїх об'єктівправа інтелектуальної власності, а з іншого — вони, як правило, не маютьвідповідної інфраструктури для цього.
Патентні відділи, які де-не-де залишилися, не в змозівиконувати ті функції, яких вимагає сучасне ринкове оточення.
З метою ефективного використання наукового потенціалу ВНЗ тасприяння комерціалізації об'єктів права інтелектуальної власності, щостворюються під час проведення науково-дослідних робіт, наказом Міністерстваосвіти і науки України від 24.06.2004 р. №533 у вищих навчальних закладах III-IVрівнів акредитації було створено підрозділи комерціалізації об'єктів праваінтелектуальної власності та затверджене типове положення про такий підрозділ.
Основними завданнями Підрозділу є:
- організація та забезпечення сучасних методівуправління у сфері інтелектуальної власності, просування на ринок такомерціалізація науково-технічних розробок ВНЗ, залучення інвестицій і розвитокспівробітництва з підприємствами та науковими організаціями України й іноземнихдержав з використанням результатів вказаної діяльності;
- забезпечення захисту та правомірного використанняоб'єктів права інтелектуальної власності, що відповідають потребам вітчизняногота світового ринків;
- проведення експертизи комерційного потенціалурезультатів наукової діяльності з метою визначення найперспективніших об'єктіві напрямків, що є комерційно привабливими;
- забезпечення набуття прав інтелектуальної власностівищим навчальним закладом, що створені в результаті його наукової,науково-технічної та освітньої діяльності, їх просування та пе-редання в сферувиробництва;
- формування атмосфери довіри та співробітництва наоснові балансу інтересів між вищим навчальним закладом, структурнимипідрозділами, працівниками, студентами, аспірантами, а також підприємствами,інвесторами й іншими потенційними комерційними партнерами, встановлення діловоїрепутації вищого навчального закладу як надійного та передбачуваного партнера;
- інформаційно-аналітичне забезпечення робіт зістворення, охорони, захисту та комерціалізації використання об'єктів праваінтелектуальної власності;
- захист прав і законних інтересів вищих навчальнихзакладів та його працівників, творців від незаконного використання об'єктівправа інтелектуальної власності — в адміністративному порядку та в суді,зокрема захист від недобросовісної конкуренції, запобігання неправомірномуодержанню прав на використання об'єктів права інтелектуальної власності, щоналежать вищому навчальному закладові, третіми особами та несанкціонованевикористання таких об'єктів. Передбачається, що для виконання покладених нанього завдань Підрозділ буде:
- досліджувати потреби ринку у використанні об'єктівправа інтелектуальної власності вищого навчального закладу під час пошукупотенційних партнерів, розроблення навчальних програм, укладанні та виконанніугод на проведення науково-дослідних робіт;
- здійснювати спільно з відповідними підрозділами вищихнавчальних закладів аналіз науково-дослідних і навчальних робіт, що плануютьсядо виконання, прогнозування їх результатів з метою визначення патентоздатнихоб'єктів інтелектуальної власності, які мають комерційний потенціал,доцільності їх правової охорони в Україні та в іноземних державах;
- виконувати разом з відповідними підрозділами вищихнавчальних закладів патентні, патентно-кон'юнктурні та маркетингові дослідженняпри проведенні науково-дослідних, навчально-методичних робіт, підготуванніпропозицій щодо доцільності їх патентування та передання прав на них, рекламі,розробленні інноваційних і інвестиційних проектів, бізнес-планів і програмперспективного розвитку вищого навчального закладу;
- готувати пропозиції щодо віднесення науково-технічноїта іншої інформації до категорії з обмеженим доступом, зокрема конфіденційноїінформації, комерційної таємниці;
— проводити експертизу результатів наукових дослідженьта освітньої діяльності щодо можливості їх відкритого опублікування,використання, експонування, передання третім особам і в інформаційні центри,внесення до баз даних та інших форм інформації, доступних невизначеному колуосіб;
- проводити разом із навчальними та науковимипідрозділами, з іншими навчальними закладами та науковими установами моніторингі аналіз результатів наукових досліджень та освітньої діяльності длясвоєчасного виявлення створених комерційно значущих об'єктів праваінтелектуальної власності;
—брати участь у пошуку потенційнихінвесторів для фінансування робіт, пов'язаних з доведенням об'єктів праваінтелектуальної власності до рівня комерційного продукту, здатного забезпечитипотреби потенційних ліцензіатів і/чи промисловості;
—здійснювати правове забезпеченнядоговорів, стороною яких є вищий навчальний заклад, у частині, що стосується правовідносину сфері інтелектуальної власності, зокрема й давати роз'яснення щодозастосування законодавства, брати участь у переговорах і розробленні проектівдоговорів щодо формування умов, прав і обов'язків сторін, контролювати їхвиконання;
- брати участь у підготуванні та поданні документів наоб'єкти права інтелектуальної власності у визначені законодавством органи дляпатентування в Україні та в інших державах світу відповідно до національних іміжнародних процедур;
- забезпечувати комерціалізацію об'єктів праваінтелектуальної власності, права на які належать вищому навчальному закладові,в Україні та/або в іноземних державах, зокрема: реклама наукового таінноваційного потенціалів конкретних розробок і виробів; налагодження контактівіз підприємствами, зацікавленими в їх комерційному використанні; аналізкомерційних пропозицій потенційних ліцензіатів та інвесторів; укладаннядоговорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності;розроблення проектів положень установчих договорів юридичних осіб, створюванихдля реалізації прав на об'єкти інтелектуальної власності вищого навчальногозакладу тощо;
- брати участь у підготуванні та забезпеченні укладанняпередбачених чинним законодавством договорів з авторами щодо реалізації прав наоб'єкти інтелектуальної власності та здійснювати контроль за їх виконанням;
- вживати заходів для запобігання порушенню майновихправ під час використання інтелектуальної власності, що належать вищомунавчальному закладові, та запобігання порушенню ним аналогічних прав третіхосіб;
- брати участь у підготуванні, укладанні та контролі завиконанням трудових договорів з винахідниками щодо реалізації прав на об'єктиінтелектуальної власності, сприяти додержанню законності в реалізаціїнемайнових і майнових прав авторів під час реалізації об'єктів праваінтелектуальної власності, зокрема й щодо виплати їм винагороди;
- розробляти локальні нормативні й методичні документивищого навчального закладу, що регламентують питання створення, правовоїохорони і використання реалізації прав на об'єкти інтелектуальної власності,фінансування такої діяльності, надходження й розподілу ліцензійних платежів іінших доходів від використання прав на об'єкти інтелектуальної власності,виплати винагород і інших форм заохочення працівникам — винахідникам і особам,які сприяли цій діяльності; забезпечувати прийняття та моніторинг виконаннязазначених документів структурними підрозділами, працівниками, аспірантами йстудентами вищого навчального закладу;
- щорічно готувати кошторис витрат на забезпеченнядіяльності вищого навчального закладу, пов'язаною з інтелектуальною власністю;
- надавати працівникам і особам, які навчаються у вищомунавчальному закладі, консультативно-правову, інформаційну й адміністративнудопомогу в реалізації особистих немайнових і майнових прав на об'єкти праваінтелектуальної власності, що їм належать, і пільг, передбачених чиннимзаконодавством та локальними нормативними актами вищого навчального закладу,зокрема й щодо прав працівників — винахідників на винагороду за використанняправ на об'єкти права інтелектуальної власності, створених ними у зв'язку, звиконанням трудового договору чи доручення роботодавця;
- брати участь у міжнародному співробітництві у сферіінтелектуальної власності в рамках міжнародних програм, проектів і професійнихасоціацій;
- проводити науково-дослідну та науково-методичну роботув сфері інтелектуальної власності;
- здійснювати заходи з організації навчання тапідвищення кваліфікації в сфері інтелектуальної власності та комерціалізаціїправ на об'єкти права інтелектуальної власності працівників вищого навчальногозакладу, зокрема брати участь у навчанні студентів і аспірантів стосовно цихпитань;
- здійснювати звітність у сфері правової охорони тарезультатів комерційної реалізації інтелектуальної власності вищого навчальногозакладу;
- проводити аналіз стану наукової діяльності вищогонавчального закладу та окремо його підрозділів у сфері інтелектуальноївласності, готувати пропозиції щодо її вдосконалення тощо. Як бачимо, функціїтакого підрозділу визначені в майбутньому
часі, оскільки ці підрозділи тільки-но почали створюватися. Єбагато проблем, які необхідно розв'язати на шляху створення та функціонуванняпідрозділів: невизначений науковий статус персоналу, брак фінансування танормативної бази, недостатній досвід роботи в ринкових умовах тощо.
З перших днів організації підрозділів комерціалізації виниклапроблема навчання керівників таких підрозділів управляти інтелектуальноювласністю. Багато керівників вже пройшли підготовку на базінавчально-науково-виробничого комплексу «Академія інтелектуальної власності».
Передбачається, що на першому етапі за підтримки Державноїсистеми правової охорони інтелектуальної власності вищі навчальні закладистворять нормативно-правову базу з організаційного, правового й економічногозабезпечення комерціалізації прав на об'єкти права інтелектуальної власності,що розроблені у вищому навчальному закладі.
3.Проблема розподілу прав на об'єкти права інтелектуальноївласності при управлінні правами на результати досліджень
Справедливий розподіл прав на об'єкти права інтелектуальноївласності між суб'єктами права є однією з основних передумов, від виконанняякої залежить успіх нової розробки. Принаймні є три основні суб'єкти, що маютьстосунок до розробки: замовник, розробник і користувач. Ці елементи та зв'язкиміж ними утворюють систему.
Є три підсистеми: замовник — розробник ОШВ; розробник ОПІВ —користувач ОШВ; користувач ОПІВ — роботодавець. У кожного є власні інтересистосовно ОПІВ. Як правило, це матеріальні інтереси. Тому мова йде про розподілміж ними матеріального права на ОПІВ.
Питання це не просте, як може здаватися на перший погляд.Нагадаймо, що за конституцією України «кожен має право володіти, користуватисяі розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної творчоїдіяльності». На цій підставі дехто з винахідників, авторів, науковців вважаютьапріорі, що права на створений ними об'єкт права інтелектуальної власностіналежить саме їм.
Законом України «Про власність», який поки що діє,встановлено, що суб'єктами права інтелектуальної власності є громадяни,юридичні особи та держава. Тобто, окрім фізичних осіб, суб'єктами праваінтелектуальної власності можуть бути юридичні особи, наприклад, підприємство,де працює творець, стосовно якого воно є роботодавцем, а також держава.
Цивільним кодексом України визначено, що «суб'єктом праваінтелектуальної власності є: творець, суб'єкти права інтелектуальної власності таінші особи, яким належать особисті немайнові права та майнові праваінтелектуальної власності...» Як бачимо, цим важливим нормативним актом державувилучено з кола суб'єктів права інтелектуальної власності, тобто вона не можеволодіти, користуватись і розпоряджатися правами інтелектуальної власності. Тимне менш, вона залишається суб'єктом цивільних правовідносин.
Поверховий огляд цих нормативних актів показує, що існуютьколізії щодо суб'єктів права інтелектуальної власності навіть на вищомузаконодавчо-нормативному рівні.
Побутує думка, що на стадії нової ідеї ще нічого ділити,позаяк Не відомо,чи буде вона реалізована взагалі, і саме тоді, коли її буде здійснено, й слідділити права. Це типова помилка, тому що знайдеться небагато тих, хто захочеділитися прибутком від реалізації ідеї з іншими. Коротко розгляньмо парисуб'єктів права інтелектуальної власності, що відображені на рис. 4.6.
Замовник — виконавець. Розгляньмодва варіанти: а) замовник — юридична особа; б) замовник — держава. У першомувипадку роботодавець часто не визнає матеріального права виконавця на тійпідставі, що виконавець за свою роботу отримує заробітну плату. І тому частовинахідники не отримують винагороди за створений винахід, викладачі — зарозроблені підручники та навчальні посібники тощо. Для того, щоб унеможливититакі випадки, необхідно в контракті між роботодавцем і виконавцем визначити, щосаме належить до обов'язків виконавця. Якщо створення об'єктів праваінтелектуальної власності входить до його обов'язків, то матеріальне право наці об'єкти належатиме роботодавцеві. На жаль, ще існує правовий нігілізм, томурозподілом прав нехтують і це призводить до втрат також для роботодавця.Типовий випадок — винахідник перейшов на роботу до конкурента роботодавця.Роботодавець вважає, що права належать йому, а винахідник — навпаки. Справа переходитьдо судового розгляду, й роботодавцеві дуже складно довести в суді, що за всімаознаками винахід слід вважати службовим.
Розгляньмо випадок, коли замовник — держава. Це частий випадок, тому щодержава фінансує державні наукові технічні про грами, цільові наукові програми,надає гранти тощо. Чи може вона розраховувати на частку прибутку, що його будеотримано від реалізації прав на об'єкт права інтелектуальної власності,створений за її кошти? На перший погляд так, тому що закон України «Про власність»визначає державу суб'єктом права інтелектуальної власності. На цій підставіМіністерство освіти і науки України в договори з виконавцями, які воно уклалодля виконання державних науково-технічних програм, заклало норму, що права наоб'єкти права інтелектуальної власності, які будуть створені в процесівиконання договору, належать Міністерству. З цим не можна погодитись, оскільки,по-перше, Цивільним кодексом України, що має верховенство перед законом,держава не визнається суб'єктом права інтелектуальної власності. По-друге,органи державної влади згідно із законодавством не мають права займатисякомерційною діяльністю.
Не менш напруженими є правовідносини між виконавцем ікористувачем. Тому розподіл прав між ними має бути чітко відрегульованим наякомога більш ранній стадії розроблення об'єкта права інтелектуальноївласності.
Насамкінець відзначимо, що інноваційна ідея матиме шанси науспіх, якщо всі три суб'єкти — замовник, виконавець і користувач — будутьзацікавленими в кінцевому результаті — отриманні прибутку.
А зацікавлені вони будуть тоді, коли буде чітко визначеночастку кожного з них, яку буде отримано від використання прав IB. Дляцього необхідно якомога раніше розподілити права на об'єкт праваінтелектуальної власності, що створюється й використовується їхніми спільнимизусиллями.