Теоретико-правові основи бюджетного процесу

План
Вступ
Розділ1. Теоретико-правовіоснови бюджетного процесу
1.1 Історико-правовий аспект формування державногобюджету
1.2 Поняття та зміст бюджетногопроцесу
1.3 Поняття стадій бюджетного процесу
Розділ 2. Механізмпроходження стадій бюджетного процесу
1.1 Складання проекту бюджету
1.2 Розгляд та прийняття закону проДержавний бюджет  України
1.3 Виконання бюджету
1.4 Підготовка та розгляд звіту провиконання бюджету і прийняття рішення щодо нього
Висновок
Список використаних джерел

Вступ
 
Убюджеті будь-якої держави відбивається її соціально-економічна і політичнаприрода, тобто зміст її діяльності. Це виявляється як у засобах та джерелахотримання доходів, у долі національного доходу, що надходять до бюджету, унапрямках видатків, так і в побудові бюджету, в порядку його формування тазатвердження. У бюджеті законодавчо виражена воля і доля всього народу та всієїдержави. Бюджет займає центральне місце в фінансовій системі будь-якої держави,забезпечує виконання завдань і функцій, що стоять перед державою, виступаєдієвим механізмом фінансової політики держави.
Актуальністьроботи. Подальший економічний і соціальнийрозвиток нашої країни може бути досягнутий лише за умови вдосконаленнябюджетної політики. На сьогодні фінансове право, а разом з тим і бюджетнийпроцес потребують вирішення важливих проблем. Актуальність роботи полягає втому, що роль бюджету в економічному розвитку держави дуже велика, і, неприділяючи належної уваги його формуванню, припускаючи помилки в йогорозрахунку, порушуючи законодавство, держава фактично позбавляється одного знайважливіших важелів державного управління, що тягне за собою економічну таполітичну нестабільність, а також соціальну напруженість у суспільстві.
Метароботи. Метою роботи є проведення аналізумеханізму бюджетного процесу за законодавством України, дослідити поняттябюджетного процесу та його стадій, розкрити порядок складання, розгляду,затвердження і виконання бюджету за чинним бюджетним законодавством.

Розділ1.Теоретико-правові основи бюджетногопроцесу
 
1.1 Історико-правовий аспект формування державного бюджету
 
Бюджетна система України бересвій початок із часів зародження Київської Русі, як окремої держави, колиновгородський князь Олег управляв державною скарбницею й призначав податки. Алекняжа скарбниця, не мала навіть основних ознак бюджету і лише князь володівправом одноосібно розпоряджатися зібраними доходами на свій розсуд.Підчас правління великої княгині Ольги, так само в скарбницю надходили доходи відсудових штрафів, мито, військовий видобуток і надходження від торгівлі.Соціальної спрямованості скарбниця не мала. Для спрощення збору грошей державадоручала міським управителям збирати податки за своїм розсудом, а в скарбницюнадати чітко визначену суму. Така практика існувала до татаро-монгольськоїнавали, після чого почався тривалий період війн і розвал державних фінансів.
Починаючи зперіоду формування Запорізької Січі наприкінці XV ст. і до 1775р. на територіїУкраїни існувала козацька організація з ознаками держави. Вона мала своюфінансову систему, єдину скарбницю й навіть осіб, відповідальних за одержання,видачу й облік коштів і майна. Першим і прямим джерелом прибутків запорізькихкозаків була здобич, отримана від війни з турками, татарами, поляками. Другимджерелом прибутків всілякого роду торгівля як внутрішня так і зовнішня. Поповненнядержавної скарбниці здійснювалося з чотирьох основних джерел: земельного фонду,прикордонного мита, доходів від промислів, торгівлі та податків. При цьому,якщо говорити про державний бюджет, то по-перше, він того часу більше мавфункцій складу, ніж бюджету, а по-друге, державні кошти не були відділені відособистого майна гетьмана, що призвело до багатьох негативних наслідків.
Наступний етапрозвитку бюджетного законодавства — це часи Петра I, який своїм указомзобов’язав доставляти із всіх наказів і Ратуші в Ближню Канцелярію дані про всідоходи, витрати й залишок готівки, які надавати у річних відомостях у січніроку наступного за звітним, а місячних – 3-го числа наступного місяця, а таксамо встановив покарання за неналежне виконання указу.Це давало можливістьпланувати якусь подібність бюджету на майбутній рік.Дана схема виявиласяпрацездатною. Єдиною вагомою проблемою було те, що з міст розташованих наокраїні країни, відомості доходили із запізненням від 6 місяців до 2 років, узв'язку з їхньою віддаленістю в географічному плані. Загальний бюджет державипредставляв при цій системі механічну суму бюджетів окремих відомств,збалансованих із спеціальними джерелами доходів.
Починаючи з 1776р. державні витрати, їх розмір, призначення вважалися найважливішою державноютаємницею і суворо охоронялися від розголошування, в чому не рідко бувзамішаний і приватний інтерес. Державні доходи були більш загальнодоступними.Були створені місцеві фінансові органи – казенні палати, через які фінансовівідомості про всі загальнодержавні доходи і витрати губерній доставлялися вЕкспедицію про державні доходи (діяла при Сенаті і займалася контролем зазбором відомостей). Таким чином, даний період поклав початок регулярномускладанню загальнодержавних розписів, було змінено будову державного бюджету,шляхом усунення принципу спеціалізації доходів, встановилася щорічнаперіодичність розписів, які набули значення державних в повному розумінні цьогослова.
Істотнезначення для розвитку фінансової системи Росії мав «План фінансів»Сперанського, що був покладений в основу «Наказу» міністрові фінансів,затвердженого 25 червня 1811 р[1]. Унаписаній ним у 1810 році записці під назвою «План фінансів », якавпершевносилапорядок і наукову систему в управління фінансами Росії, М. Сперанськийзапропонувавнадати державному бюджету законодавчого характеру, створити центральний банківипустити кредитні гроші з метою розвитку промисловості, торгівлі і сільськогогосподарства.«План фінансів», на думку М. Сперанського, був спрямований назначне__поліпшення фінансового становища країни і підняття курсу паперовогорубля, що катастрофічно сповзав до низу. Цейплан був підтриманий Державною радою, але через протидіюконсервативних дворянських кіл, його не було реалізовано. У лютому 1812рокуМ. Сперанський для покриття фінансового дефіциту запропонував ввестипрогресивнийподаток на велике землеволодіння, що визвало нову хвилюнезадоволенняполітикою великого реформатора і обумовило його падіння[2].Регулярно фінансові плани, в основу якихпокладено «План фінансів» М. М. Сперанського почали складатисяМіністерствомфінансів (створеним у 1802 році) з 1811 року. Якнаслідок цього, виникає Державний контроль, особливі фонди, територіальнібюджети, здійснюються позики, створюються й реалізуються спеціальні програми позменшенню витрат державного бюджету, удосконалюється механізм складаннякошторисів і звітів, встановлюються крайні терміни надання фінансовихкошторисів Міністерству Фінансів і на розгляд і затвердження Імператору.Державний бюджет було підвищено до рангу бюджетного закону.
Уперіод з 1918 по 1922 роки в Україні робились спроби створити власнубюджетнусистему. Спочатку Українська Центральна Рада протягом 14 місяців свогоіснування,а потім більшовицький уряд спробували оволодіти бюджетним процесом,алеці спроби з різних причин не мали успіху. Про повну державну незалежність, аводночасі про власний бюджет ніхто питання не ставив[3].
Першізгадки про фінансові органи України з'являються у добу гетьманства ПавлаСкоропадського.Законом «Про тимчасовий державний устрій України» передбачалось,щодержавний устрій України і порядок керування мають грунтуватися на Законі«Про Фінансову Раду» [4],де в пункті 38 було зазначено, що Фінансова Рада є вищоюнародноюінституцією у справах державних кредитів і фінансової політики.Булозасновано Спеціальну Комісію, яка протягом двох років проводила переобліквідомчих капіталів — це був підготовчий етап до здійснення єдності каси;включені в бюджет збори, що раніше були приховані від обліку й сприялинагромадженню необоротної готівки. Ці заходи забезпечували здійснення принципуєдності державного бюджету, що був детально закріплений у ст. 1 розробленогоКомісією проекту закону «Про державний бюджет». У статті говорилося: Державнийбюджет повинен представляти всі без винятку кошти і потреби держави.Так,як Міністерство Фінансів приймало на себе не тільки всі державні доходи, але йвсі витрати, які могли спричинити нові надходження, у ст. 4 законопроектуговорилося, щовідкриті законодавчим шляхом бюджетні асигнування не можуть бутизбільшені ніякими сторонніми надходженнями, і для цієї мети всі збори й доходи,не відзначені в номенклатурі, прикладеної до ст. 2, негайно передаються вповному обсязі в місцеві каси Міністерства Фінансів. А з 1862 р. початопублікацію розпису й фінансових кошторисів окремих відомств у періодичнихвиданнях. На засіданні СпеціальноїКомісії 19 січня 1860 р. був розроблений проект поповнення кошторису доходів,тому всі відомства були зобов'язані надалі надавати не тільки кошторис своїхвитрат, але й свої щорічні ресурси. Крім того, була розроблена класифікаціявитрат і зроблена спроба об'єднати однорідні витрати в одну статтю кошторисудля спрощення звітності. Завдяки цьому, проект закону «Про державний бюджет»складався швидко й реалістично. Бюджет одержав законодавчий порядок прийняття,суворе обмеження бюджетного періоду в часі. Але головне те, що було данозаконодавче тлумачення Державного Розпису, як кошторисувсіх передбаченихвитрат, і доходів, необхідних для їх здійснення, що складається по фінансовихкошторисах Міністерств і Головних Управлінь.
Зпроголошенням Української Соціалістичної Радянської Республіки (березень 1919року), на представницькі органи покладалося регулювання грошової системи і організаціяфінансового господарства Республіки та державний контроль над правильністю,закономірністю і доцільністю грошових витрат. Одночасно ухвалений РадоюНародних Міністрів закон про Державну Народну Раду Української НародноїРеспубліки від 12 листопада 1920 року, (частина IV,стаття 22) до компетенції Державної Народної Ради відніс обговорення бюджетуРеспубліки та всіх асигнувань з Державної Скарбниці. Обрахунок державнихприбутків і видатків повинен бути внесений не пізніше початку другої сесії;передбачалося розглянути звіт Державного Контролю по виконанню бюджетупопередніх років, а також по всіх прибутках і видатках з Державної Скарбниці.
КонституціяСРСР, передбачала створення єдиного бюджету, до складу якоговходилибюджети союзних республік. Основні положення Конституції буликонкретизованів законодавчих і підзаконних актах. Зміст бюджетного законодавстваполягаву: а) єдності бюджетної системи; б) централізації податковогозаконодавства і регламентації видатків;в) включення бюджетів союзних республік до складу єдиногодержавногобюджету; г) затвердження зведеного бюджету верховними органами СоюзуРСР[5].
Вумовах Союзу РСР державний бюджет України виконував підпорядковану рольурозподільчих процесах. Він був інструментом перерозподілу ресурсів між галузямигосподарствареспубліканського підпорядкування і різними соціальними группаминаселенняна території України, а також між територіями в середині республіки [6].
 

1.2 Поняття та зміст бюджетногопроцесу
 
Правомірністьіснування категорії і інституту бюджетного процесу в юридичній науціоспорюється і сьогодні. Багато авторів кращих наукових праць вюридичній науці поверхнево відображаютьформування бюджетного процесу. Категорії і інститутискладання,затвердження, виконання (або наповнення державної казни), контролю, вданийчас визнаються і аналізуються. Але їх органічно взаємообумовлене існування вмежахєдиного бюджетного процесу, як категорії і інституту фінансової науки, незнаходитьсвого точного відображення
Бюджетпостійно розвивається та знаходиться в постійному русі. Послідовну змінуетапів,стадій розвитку можна у цілому визначити як бюджетний процес. При цьомунеобхіднопідкреслити, що послідовність стадій не носить чисто механічногохарактеру,а регулюється нормами бюджетного права, які відображають послідовнузмінустадій, циклічний характер, зміну прав і обов'язків учасників бюджетногопроцесу.
Убюджетному процесі першим фактором його існування і функціонування є йогодинамічність,бо саме слово процес походить від латинського «procedere»,що означає проходити.Другимфактором бюджетного процесу є участь в ньому всіх органів державноївладиі управління. До хронологічного розвитку додається фактор присутності в ньомудержавнихінститутів. Третім атрибутом формування ірозвитку інститутів бюджету виступають конституційноправовінорми.До них додаються правові імперативи. Четвертимобов'язковим додатком поняття бюджетного процесу є сукупність матеріальнихнорм, які опосередковано залучають національний дохід до реалізації державнихфункцій податки і доходи від державної власності. П'ятим обов'язковимреквізитом зазначеного процесу є система технікоорганізаційних нормативіввитрат, діючих стабільно протягом тривалого часу. Шостим елементом бюджетногопроцесу виступає історично обумовлена впорядкована система державного механізмуіз суворим розподілом функцій, прав і повноважень всіх органів. Сьомим додаткомє бюджетні методи.
Такимчином, у сукупності бюджетний процес у широкому значенні хронологічнообумовленою організаційноправовою діяльністю державних органів по складанню,затвердженню і виконанню бюджету.
Увузькому значенні бюджетний процес зводиться до взаємообумовленої сукупностіінститутів, нормативів і методів по складанню, затвердженню і регулюваннювиконання бюджету, яке протікає в межах традиційної діяльності казначейських ірозпорядчих органів без участі парламенту і уряду. Тобто,до бюджетного процесу у вузькомузначенні відноситься поточне регулювання бюджету[7].
Завданнябюджетного законодавства, в першу чергу Бюджетного кодексу України, полягає врегламентації бюджетного процесу і міжбюджетних відносин. Фінансовеправо містить окремий правовий інститут, присвячений регламентації процесуутворення, розподілу та використання ресурсів, мобілізованих до централізованихфондів, — бюджетний процес.
Уюридичній літературі викладено багато думок щодо сутності та змісту бюджетногопроцесу. Традиційним є визначення його як сукупності дій уповноваженихорганів держави та місцевого самоврядування щодо складання, розгляду,затвердження і виконання бюджетів, а також складання, розгляду і затвердженнязвіту про його виконання, здійснюваних відповідно до норм бюджетного права.Виходячи з цього, у широкому розумінні бюджетний процес є діяльністювідповідних органів, що ґрунтується на владних повноваженнях і підпорядкованасуворим процедурам у галузі бюджету[8].
Такепоняття й зміст бюджетного процесу підкріплюються теоретичними розробкамиюристів, які спеціалізуються у сфері бюджетних відносин. І. Розпутенко вважає,що формування, затвердження та виконання бюджету становить поняття бюджетногопроцесу, в якому закладається стратегія економічної і соціальної політики,інструмент стабілізації економіки, засіб контролю державних видатків.
Невсі вчені погоджуються з традиційним визначенням бюджетного процесу. Зокрема,професор А. І. Худяков пропонує сукупність правових норм, що регулюютьвідносини, які виникають в ході діяльності державних органів з плануваннядоходів та видатків бюджету, визначити як «бюджетне планування». Вінпосилається на той факт, що цей термін вживається в основному в економічнійлітературі і є зрозумілішим для тих, хто не є спеціалістом у галузі бюджетногоправа. При вживанні терміна «бюджетний процес» виникає асоціація зцивільним чи кримінальним процесом.
Вчені нераз висловлювали думку, що будь-яка матеріальна галузь права вимагаєпроцедурних форм реалізації її норм, і всі норми, що регулюють організаційнудіяльність державних органів, мають процесуальний характер. Особливо цестосується діяльності у галузі застосування бюджетно-правових норм, адже збюджетом пов'язані всі державні органи, підприємства, організації, установи,які безпосередньо чи опосередковано беруть участь у формуванні бюджету[9]
М.І.Піскотін виражає сумніви відносно наявностісамостійної стадії розгляду бюджету, вважаючи, що вона охоплюється стадіямискладання і затвердження. Однак, в юридичній та економічній літературі стадіярозгляду бюджету виділяється в особливу, що відповідає законодавству і сприяє підвищеннювідповідальності державних органів за зміст проекту бюджету.
Уфінансово правовій літературі висловлюються і інші думки щодо поняттябюджетного процесу, відповідно до якого в нього вкладається більш вузькийзміст, що охоплюється тільки стадіями складання, розгляду та затвердженнябюджету. Таким чином розглядається бюджетний процес в підручнику
М. А. Гурвіча. Аналогічні поглядизустрічаються і в юридичній літературі інших країн. Наприклад, професор А.І. Ангелов притримується такого ж погляду, даючи, разом з тим, йомуобґрунтування. На його погляд включення виконання бюджету в поняття бюджетногопроцесу робить його занадто широким. Поняття “бюджетнийпроцес” використовується ним в значенні “сукупністьпроцедур по розробленню бюджету як обов’язкового нормативного акту”,який підлягає виконанню. Виконання бюджету професор Ангелов розглядає яккінцеву ціль формування бюджету. На підтвердження своїх поглядів він проводитьпаралель між бюджетним процесом і з законотворчим процесом як сукупністю дій,що ведуть до виникнення закону[10].
Отже,можна зробити висновок, що сутність цього процесу складна та багатогранна… Томучіткий порядок, ретельно продуманий і розроблений у всіх своїх складовихпотрібен не лише для організації й узгодження роботи всієї системи державнихорганів з формування та виконання бюджету, а й для правильного розв'язаннячисленних питань, що при цьому виникають.
Аналізуючисутність та зміст бюджетного процесу, можна дійти висновку про те, що йомупритаманні певні ознаки, до яких можна віднести такі:
1. Бюджетний процес являє собоюврегульовану нормами права організаційну форму діяльності, яка завжди пов’язаназ вирішенням питань, що стосуються бюджетів і тягнуть певні юридичні наслідки.
2. Бюджетний процес є сукупністюправових форм діяльності уповноважених бюджетним законодавством суб’єктів (учасників бюджетного процесу ), які визнані такими Бюджетним кодексом України.Відповідно до ст… 20 БК України учасниками бюджетного процесу є органи тапосадові особи, які наділені бюджетними повноваженнями. Аналіз змісту Кодексунадає можливість визначити таких учасників: Верховна Рада України, її комітети,депутатські фракції та групи, народні депутати; Верховна Рада АвтономноїРеспубліки Крим; місцеві ради; Кабінет Міністрів України, міністерство фінансівУкраїни та його територіальні органи; Рада міністрів автономної РеспублікиКрим; місцеві державні адміністрації; виконавчі органи місцевих рад;Національний банк України; Рахункова палата; Головне контрольно-ревізійнеуправління; органи стягнення; головні розпорядники, розпорядники та одержувачібюджетних коштів.
3. Бюджетний процес являє собоюорганічно пов’язану систему дій щодо здійснення операцій з нормами права.Перелік цих дій у послідовності їх здійснення закріплено нормами БК. За своїмзмістом бюджетний процес охоплює: визначення фінансової та бюджетної політики,розробку управлінських стратегій, оцінку, потреби пріоритетів і можливостейбюджету, розробку проекту бюджету, оцінку ефективності проекту тощо.
4. Бюджетний процес є діяльністю, результатиякої закріплюються прийняттям відповідних правових актів, таких, що маютьофіційний характер і встановлену законом форму. Якщо бюджет являє собою набірцифрових показників, nоЗакон України “Про Державний бюджет України є не тільки зведенням цих показників,а й правовими приписами, що мають конкретний адресний зміст.
5.Бюджетнийпроцес є діяльністю яка об’єктивно потребує процесуальної регламентації. Такарегламентація здійснюється за допомогою бюджетно-правового механізму, що являюсобою сукупність правових засобів, за допомогою яких упорядковується діяльністьучасників бюджетного процесу у сфері бюджетної діяльності. Елементамизазначеного механізму є норми бюджетного процесуального права, процесуальнафактична система (юридичні факти, що опосередковують бюджетні процесуальніправовідносини) та бюджетні процесуальні правовідносини.
6. Бюджетний процес потребуєзастосування різних методів і засобів юридичної техніки, наукових досягненьтощо.
Бюджетнийпроцес як вид юридичного процесу є досить складним за своїм змістом. Вінвключає Законодавчий (прийняття закону про Державний бюджет на відповідний рікта законів про внесення змін до вже прийнятого закону) та адміністративнийпроцеси (стадії виконання, контроль за виконанням та звіту про виконання законупро Державний бюджет).
Отже,бюджетний процес як вид юридичного процесу являє собою сукупність правових формдіяльності уповноважених бюджетним законодавством суб’єктів (учасниківбюджетного процесу), органічно пов’язану систему дій щодо здійснення операцій знормами права, результат якої закріплюється прийняттям відповідних правовихактів, що мають офіційний характер і встановлену законом форму.[11]
П.11 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу визначає бюджетний процес якрегламентовану нормами права діяльність, пов'язану зі складанням, розглядом,затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядомзвітів про виконанням бюджетів, що становлять бюджетну систему України.
Наоснові аналізу повноважень органів державної влади у сфері бюджетних відносинможна зробити висновок, що не доцільно звужувати поняття бюджетного процесу достадій складання проекту закону про бюджет і затвердження його органомзаконодавчої влади. Прийняття закону про Державний бюджет — це тільки створенняюридичних можливостей для здійснення волі законодавчого органу. Прийняттямзакону закінчується формування бюджету, коли органи законодавчої і виконавчоївлади використовують свої права та обов'язки щодо складання і затвердженнябюджету. Суть бюджетного процесу зосереджується на безпосередньому виконанніакта про бюджет, яке повинно постійно контролюватися з боку органів державноївлади для досягнення відповідності між запланованими і реальними показниками.
 

1.3Поняття стадій бюджетного процесу
 
В юридичнійлітературі до цього часу немає єдиної думки щодо змісту поняття стадійбюджетного процесу, — зустрічаються різні підходи щодо визначення кількостістадій бюджетного процесу та різноманітних підходів щодо його змісту.Наприклад, проф. А.Ангелов та М.А. Гурвич обмежують бюджетний процес лишеформуванням бюджету, тобто його складанням і затвердженням. Хоча прямоговизначення бюджетного процесу та поділу на стадії М. А. Гурвич не дає,такий висновок можна зробити з назв та розташування розділів цього підручника[12].
Проф. А.Ангелов проводить співставлення бюджетного процесу із законодавчимпроцесом, як сукупністю “здійснюванихдій, що ведуть до виникнення закону” [13].Але ж бюджет не є звичайним законом, хоча і приймається у формі закону та взаконодавчому порядку. Дія цього процесу продовжується і після затвердженнябюджету. І головне, слід зазначити, для чого саме формується бюджет; отже, це єйого виконання – реалізація вже затвердженого бюджету по доходах і видатках, щоздійснюється відповідними державними органами в певних правових формах. Азаконодавчий процес, пов'язаний із звичайним законом, і закінчується йогоприйняттям.
Проф. М. І.Піскотін, не погоджуючись з проф. А Ангеловим, проводить умовну аналогіюбюджетного процесу з кримінальним або цивільним, де за стадією винесеннярішення йде стадія його виконання. У бюджетному процесі стадія виконаннябюджету завершується в тій же “інстанції”,що і його затвердження – у Верховній Раді. Постає питання – чому затвердженнябюджету входить до бюджетного процесу, а затвердження Звіту про його виконання– ні? Хоча і одне, і друге здійснюється в одному і тому ж порядку та в одних ітих же правових формах[14].
Наприклад, М. І.Піскотін не виділяє окремо в бюджетному процесі стадії розгляду та заключеннябюджету. На його думку достатньо розглянути лише три стадії бюджетного процесу– складання, затвердження проекту та виконання бюджету, вказуючи тим самим, щостадією можна рахувати відокремлений, самостійний етап діяльності державнихорганів, у результаті проходження якого бюджет переходить з одного якісногостану в інший. Розгляд є моментом або стадії складання, або стадієюзатвердження.
Відповідно довизначення бюджетного процесу, як регламентованої нормами права діяльностідержавних органів щодо складання, розгляду, затвердження, виконання бюджету таскладання, розгляду і затвердження звіту про його виконання, можна виділитип’ять стадій бюджетного процесу.
Звуженняпоняття бюджетного процесу до стадій складання проекту закону про бюджет ізатвердження його органом законодавчої влади призводить до висновку, що головне— це скласти проект закону і затвердити його. А. Ангелов так і вважав: стадіявиконання — кінцева мета формування бюджету. Але прийняття закону про Державнийбюджет — це тільки створення юридичних можливостей для здійснення волі законодавчогооргану. Прийняттям закону закінчується формування бюджету, коли организаконодавчої та виконавчої влади використовують свої права й обов'язки щодоскладання І затвердження бюджету і застосовують правові норми, які регулюють цістадії.
Повнийцикл бюджетного процесу, тобто період із початку складання проекту бюджету дозатвердження звіту про його виконання триває понад два роки. У ході здійснення окремихетапів діяльності з бюджетом, які мають назву стадій бюджетного процесу, реалізуютьсябюджетні повноваження всіх суб'єктів бюджетних правовідносин. Бюджетний процесє формою здійснення матеріальних бюджетних прав, які надані учасникамбюджетного процесу (органам та посадовим осо­бам, що наділені бюджетнимиповноваженнями, тобто правами й обов'язками учасників бюджетних правовідносин) законодавством.
Накожній стадії бюджетного процесу вирішуються питання, які в інший час не можутьбути вирішені. Стадії бюджетного процесу йдуть послідовно і порядок цейзмінювати неможливо. Наприклад, питання про надання фінансової допомогимісцевим бюджетам обговорюється і планується при складанні проекту бюджету, аостаточно вирішується при затвердженні закону (рішення) про бюджет.
Усістадії бюджетного процесу засновуються на правових засадах, які повиннігарантувати чітке планування, дотримання бюджетної дисципліни і постійнийконтроль за виконанням усіх видів бюджетів. Згідно зі ст. 98 КонституціїУкраїни контроль за використанням коштів Державного бюджету України від іменіВерховної Ради здійснює Рахункова палата. У стадіях бю­джетного процесу берутьучасть усі державні й муніципальні органи, але вони вступають у бюджетнудіяльність послідовно: органи виконавчої влади складають проект бюджету;затверджують закон або ухвалюють рішення про місцеві бюджети представницькіоргани — Верховна Рада України або відповідна місцева рада, а виконують бюджетивсіх рівнів державні органи виконавчої влади та муніципальні органи.
Уст. 19 Бюджетного кодексу визнаються 4 стадії бюджетного процесу:
1)складання проекту бюджету;
2)розгляд і прийняття закону про Держав­ний бюджет України, рішень про місцевібюджети;
3)виконання бюджету, в тому числі у разі необхідності внесення змін до закону проДержавний бюджет України, рішення про місцевий бюджет;
4)підготовка та розгляд звіту провиконання бюджету і прийняття рішенняпро нього.
Усі стадіїбюджетного процесу взаємопов’язані.Цей процес триває протягом трьох років:складання проекту бюджету, його розгляд і затвердження відбуваються у рік, щопередує плановому; виконання бюджету (бюджетний період) – один рік; складаннязвіту про виконання бюджету і цого затвердження — протягом наступного рокупісля стадії виконання. Ці стадії є безпосереднім відображенням не лишеекономічного життя суспільства, а й політичної культури.
Отже, стадіябюджетного процесу – це регламентований нормами права етап діяльностівідповідних органів в результаті якого бюджет переходить з одного до якіснонового етапу.
Складання,розгляд, затвердження і виконання бюджетів різних рівнів в Україні та контрольза їх виконанням регулюються Конституцією України, Бюджетним кодексом, закономпро місцеве самоврядування, а також рішеннями представницьких органів місцевоївлади, виданих на основі законодавства України[15].
Проблема прийняттядержавного бюджету є однією з найскладніших серед тих, які доводитьсярозв'язувати державним органам. Її складність збільшується щорічноюнеобхідністю прийняття закону про Державний бюджет, тобто щорічним проходженнямзаконодавчої процедури. На жаль, як свідчить практика останніх років, парламенткраїни не додержується процесуальних вимог щодо прийняття та затвердженнязазначеного закону, що створює значні перешкоди як для проведення фінансовоїполітики урядом держави, так і стабільного функціонування всієї бюджетноїсистеми України

Розділ 2. Механізмпроходження стадій бюджетного процесу
2.1 Складання проекту бюджету
 
Згідно зі ст. 116 Конституції України проект закону про Державний бюджет України розробляє Кабінет Міністрів України. Міністр фінансів України відповідає за складання проекту закону про Державний бюджет України, визначає основні організаційно-методичні засади бюджетного планування, які використовуються для підготовки бюджетних запитів і розроблення пропозицій проекту Державного бюджету України. Міністр фінансів України на підставі основних макропоказників економічного і соціального розвитку України на наступний бюджетний період та аналізу виконання бюджету у поточному бюджетному періоді визначає загальний рівень доходів та видатків бюджету і дає оцінку обсягу фінансування бюджету для складання пропозицій проекту Державного бюджету України.
Не пізніше 1червня або першого наступного за цією датою дня пленарних засідань ВерховноїРади України у Верховній Раді України відбуваються парламентські слухання зпитань бюджетної політики на наступний бюджетний період. З доповіддю проОсновні напрями бюджетної політики на наступний бюджетний період виступаєПрем'єр-міністр України або за його дорученням Міністр фінансів України.
Кабінет МіністрівУкраїни подає до Верховної Ради України проект Основних напрямів бюджетноїполітики на наступний бюджетний період не пізніше, ніж за чотири робочих дні допочатку проведення парламентських слухань з питань бюджетної політики нанаступний бюджетний період.
Національний банк Українидо 1 квітня року, що передує плановому, подає до Верховної Ради України таКабінету Міністрів України:
1) проект основних засадгрошово-кредитної політики на наступний бюджетний період; 2) проект кошторисудоходів та видатків Національного банку України на наступний бюджетний період.
За результатамипарламентських слухань Верховна Рада України приймає постанову про схваленняабо взяття до відома Основних напрямів бюджетної політики на наступнийбюджетний період. Зазначена постанова може містити пропозиції Верховної РадиУкраїни до проекту Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетнийперіод.
Для підготовкипропозицій проекту Державного бюджету України Міністерство фінансів Українирозробляє і доводить до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції щодопідготовки бюджетних запитів. Інструкції щодо підготовки бюджетних запитівможуть запроваджувати організаційні, фінансові та інші обмеження, якихзобов'язані дотримуватися усі розпорядники бюджетних коштів у процесіпідготовки бюджетних запитів.
Головнірозпорядники бюджетних коштів організують розроблення бюджетних запитів дляподання Міністерству фінансів України в терміни та порядку, встановленіМіністерством фінансів України. Головні розпорядники бюджетних коштів несутьвідповідальність за своєчасність, достовірність та зміст поданих Міністерствуфінансів України бюджетних запитів, які мають містити всю інформацію, необхіднудля аналізу показників проекту Державного бюджету України, згідно з вимогамиМіністерства фінансів України.Міністерство фінансів України на будь-якому етапіскладання і розгляду проекту Державного бюджету України проводить аналізбюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, з точкизору його відповідності меті, пріоритетності, а також ефективності використаннябюджетних коштів. На основі результатів аналізу Міністр фінансів Україниприймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проектуДержавного бюджету України перед поданням його на розгляд Кабінету МіністрівУкраїни. На основі аналізу бюджетних запитівМіністерство фінансів України готує проект закону про Державний бюджет України.
Міністерство фінансів України в період підготовкипропозицій проекту Державного бюджету України розглядає та вживає заходів щодоусунення розбіжностей з головними розпорядниками бюджетних коштів. У разі, колиузгодження не досягнуто, Міністерство фінансів України додає свій висновок знеузгоджених питань до зазначених пропозицій, які подаються Кабінету МіністрівУкраїни.
Міністерствофінансів України подає проект закону про Державний бюджет України КабінетуМіністрів України для розгляду, а також вносить пропозиції щодо термінів іпорядку розгляду цього проекту в Кабінеті Міністрів України. Кабінет МіністрівУкраїни приймає постанову щодо схвалення проекту закону про Державний бюджетУкраїни та подає його разом з відповідними матеріалами Верховній Раді Українине пізніше 15 вересня року, що передує плановому.
До проекту законупро Державний бюджет додаються: пояснювальна записка, прогнозні показники зведеногобюджету України, оцінка Державного бюджету України та місцевих відповідно добюджетної класифікації, а також зведений баланс фінансових ресурсів, тобто фінансовупрограму плану економічного й соціального розвитку держави в цілому. Балансфінансових ресурсів об'єднує в єдину систему всі фінансові плани і баланси, щодозволяє виявляти І вивчати об'єктивні взаємозв'язки і довготривалі тенденціїрозвитку найважливіших джерел фінансових ресурсів.[16]
 
2.2Розгляд та прийняття закону про Державний бюджет України
 
Представляєпроект Закону про Державний бюджет Міністр фінансів на пленарному засіданніВерховної Ради. Бюджетний кодекс встановлює короткий термін представлення — непізніше ніж через п'ять днів після подання КМУ матеріалів по бюджету. ГоловаКомітету Верховної Ради з питань бюджету доповідає про відповідність проектуЗакону про Державний бюджет України Бюджетному кодексу та Основним напрямамбюджетної політики на наступний бюджетний період. Після обговорення проектуЗакону про Державний бюджет Верховна Рада України може ухвалити вмотивованерішення про Його відхилення, як це і відбувається на практиці. У разівідхилення проекту Закону про Державний бюджет КМУ зобов'язаний у тижневийтермін з дня набрання чинності рішення про відхилення подати проект Закону проДержавний бюджет на повторне представлення з обґрунтуванням внесених змін,пов'язаних із рішенням Верховної Ради України. Міністр фінансів не пізнішетрьох днів після повторного подання проекту Закону про Державний бюджетповторно представляє його Верхов­ній Раді.
Післяприйняття до розгляду представленого проекту Закону про Державний бюджет непізніше 1 жовтня (або 6 жовтня, якщо проект був представлений повторно) йогорозглядають народні депутати, комітети, депутатські фракції та групи ВерховноїРади України і формують свої пропозиції Комітету з питань бюджету. жовтня (20жовтня, якщо проект Закону про Державний бюджет було прийнято повторно) спільноз уповноваженими представниками Уряду розглядає всі пропозиції, таблиціпропозицій суб'єктів права законодавчої ініціативи й приймає відповідне рішення.
Першечитання проекту Закону про Державний бюджет. Першечитання проекту Закону про Державний бюджет України починається з доповідіГолови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету щодо Висновків тапропозицій до проекту Закону про Державний бюджет України. В обговоренніпитання беруть участь народні депутати, представники Уряду та Рахунковоїпалати. Висновки та пропозиції до проекту Закону про Державний бюджетголосуються в цілому. Постатейне голосування відбувається тоді, коли неприймається позитивне рішення.
Прийняттярішення щодо Висновків та пропозицій до проекту Закону про Державний бюджет заБюджетним кодексом (ст. 41) вважається прийняттям проекту Закону про Державнийбюджет України в першому читанні. Схвалені Верховною Радою України Висновки тапропозиції Комітету Верховної Ради України з питань бюджету набувають статусу Бюджетнихвисновків Верховної Ради України. Верховна Рада приймає проект Закону проДержавний бюджет України в першому читані не пізніше 20 жовтня року, що передуєплановому, після чого Уряд у двотижневий термін готує і подає до 3 листопадапроект Закону, доопрацьований відповідно до Бюджетних висновків Верховної РадиУкраїни, і порівняльну таблицю щодо врахування з вмотивованими пояс­неннямищодо неврахованих пропозицій
Другечитання проекту Закону про Державний бюджет України.Основниму розгляді проекту Закону «Про Державний бюджет України» є друге йогочитання. Уряд у двотижневий термін готує і подає проект Закону «ПроДержавний бюджет України» не пізніше 3 листопада. Проект Закону до другогочитання подається у вигляді таблиці, яка містить проект Закону, прийнятий упершому читанні за основу, в якому вміщені тек­стові статті та показники, щопропонувалися Урядом в першому читанні, або схвалені Бюджетними висновкамиВерховної Ради України. Якщо КМУ пропонує нові текстові статті, до нихдодається детальне обґрунтування "їх доцільності та необхідності.
Другечитання починається з доповіді Міністра фінансів щодо доопрацьованого зурахуванням Бюджетних висновків Верховної Ради України проекту Закону проДержавний бю­джет України. Голова Комітету Верховної Ради доповідає висновкиКомітету, який він очолює, щодо врахування Урядом Бюджетних висновків ВерховноїРади України при підготовці проекту Закону про Державний бюджет України додругого читання. Друге читання законопроекту про Державний бюджет Українипередбачає, в першу чергу: а) затвердження загального обсягу дефіциту(профіциту), б) доходів І видатків Державного бюджету з подальшим постатейнимголосуванням проекту Закону про Державний бюджет, поданого КМУ на другечитання.
Підчас другого читання, яке повинно завершитися не пізніше 20 листопада, необхіднообов'язково затвердити, крім вказаних, обсяг міжбюджетних трансфертів та іншіположення, необхідні для формування місцевих бюджетів. Ці обсяги нерозглядаються при третьому читанні. Виконавчі органи місцевого самоврядуванняпісля цього мають можливість затверджувати свої бюджети, не чекаючи третьогочитання проекту Закону про Державний бюджет. Статті проекту Закону про Державнийбюджет, не прийняті у другому читанні, переносяться на третє читання.
Розглядпроекту Закону про Державний бюджет України у третьому читанні. Непізніше 25 листопада року, що передує плановому, проект Закону про Державнийбюджет проходить третє читання Верховною Радою України. На засіданні здоповіддю виступає Голова Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, Ізспівдоповіддю — Міністр фінансів. Після цього відбувається голосування щодостатей проекту Закону про Державний бю­джет, що не були прийняті на другомучитанні, та по проекту Закону в цілому.
Закон проДержавний бюджет повинен прийматися Верховною Радою України до 1 грудня року,що передує плановому. Однак, на жаль, практика затвердження Закону проДержавний бюджет України свідчить про інше. Через неузгодженість дійзаконодавчої та виконавчої гілок державної влади всі строки, встановленіБюджетним кодексом, не витримуються. У ст. 45 Бюджетного кодексу встановленопорядок визначення терміну перебування законопроекту про Державний бюджет уВерховній Раді України. Враховується тільки термін перебування законопроекту уВерховній Раді України, а термін, на який Верховна Рада кожного разу післяподання його на розгляд Урядом, повертає знов Уряду не враховується[17].
2.3Виконання бюджету
 
Згідно зі ст.116 Конституції України забезпечення виконання затвердженого бюджетупокладено на кабінет Міністрів України. Виконання бюджету — це та стадіябюджетного процесу, яка забезпечується діяльністю законодавчих та виконавчихорганів, які виробили і затвердили багато нормативних актів з плануваннядоходів і видатків. Виконання бюджету повинно починатися з 1 січня бюджетногоперіоду, на який затверджено Закон про Державний бюджет. Під час виконаннябюджету найважливіше — це забезпечити повне і своєчасне надходженняобов'язкових (податкових та інших) платежів і доходів за всіма джереламифінансування заходів у межах затверджених у бюджетах сум протягом усього бюджетногоперіоду. Необхідно правильно і економічно обґрунтовано розподілити всінадходження й асигнування, які провадитимуться за бюджетним розписом. Згідно зіст. 47 Бюджетного кодексу загальна організація та управління виконанням Державногобюджету України покладені на Міністерство фінансів України.
Державний бюджет Українивиконується за розписом, який затверджується Міністром фінансів Українивідповідно до бюджетних призначень у місячний термін після набрання чинностізаконом про Державний бюджет України. До затвердження розпису Міністромфінансів України затверджується тимчасовий розпис на відповідний період. Міністр фінансів Українипротягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису Державного бюджетуУкраїни встановленим бюджетним призначенням.
При виконанні бюджету за доходами застосовується казначейськасистема виконання, що полягає у тому, що головнірозпорядники бюджетів можуть тільки розподіляти кошти, які їм виділяються, міжпідпорядкованими органами, а безпосередні одержувачі бюджетних коштів можуть їхвитрачати тільки за цільовим призначенням. Виконання Державного бюджетуздійснюється на єдиному казначейському рахунку тільки в уповноважених банках. Міжуповноваженим банком і Державним казначейством укладається договір наобслуговування рахунку.
При виконаннівидаткової частини бюджетні кошти перераховуються тільки на фінансуваннязаходів, передбачених затвердженим бюджетом. Для фінансування видатків кошти ізбюджетів надаються розпорядникам бюджетних коштів.Вони мають праворозпоряджатися затвердженими для них асигнуваннями. Головні розпорядники коштівДержавного бюджету України затверджуються Законом про Державний бюджет Українишляхом встановлення їм бюджетних призначень.
Функціонуванняорганів держави та органів місцевого самоврядування може здійснюватися тількипри фінансовому забезпеченні. Оскільки кошти держави обмежені, бо видаткизростають скоріше, ніж є можливість їх задовольнити, кожний із них можерозраховувати тільки на ту суму, яку визначив відповідний орган влади при затвердженнідержавного. Розмір цієї суми залежить від економічної можливості, важливостівитрати і коштів, які запрошувалися цим органом при складенні проекту бюджету.Виходячи з можливостей поточного періоду, орган влади, затверджуючи відповіднийбюджет, визначає суму витрат цього органу на конкретний захід тощо. Суми, якімає право витратити з бюджету керівник, у Бюджетному кодексі одержали назву бюджетнихпризначень. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання тапровадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань неможуть здійснюватися. Після отримання товарів, робіт та послуг відповідно доумов взятого бюджетного зобов'язання розпорядник бюджетних коштів приймаєрішення про їх оплату та подає доручення на здійснення платежу органуДержавного казначейства України.[18].

1.4 Підготовка та розгляд звіту провиконання бюджету і прийняття рішення щодо нього
бюджет державний доход фінансовий
Звітністьпро виконання Державного бюджету є оперативною, місячною, квартальною тарічною. Зведення, складання та надання звітності про виконання Державногобюджету України здійснюється Державним казна­чейством.
Річнийзвіт про виконання Закону про Державний бюджет України подається КабінетомМіністрів України Верховній Ра­ді не пізніше 1 травня року, наступного зазвітним1. Бюджет­ний кодекс у ст. 61 встановлює І зміст річногозвіту про вико­нання Державного бюджету. Річний звіт повинен включати та­кічастини:
1) звітпро фінансовий стан (баланс Державного бюджету України);
2) звітпро виконання Державного бюджету;
3) звітпро рух коштів;
4) інформаціюпро виконання захищених статей видатків Дер­жавного бюджету України;
5) звітпро бюджетну заборгованість;
6) звітпро використання коштів з резервного фонду Кабінету Міністрів;
7) інформаціюпро стан державного боргу;
8) звітпро кредити та операції, що стосуються державних га­рантійних зобов'язань;
9) зведеніпоказники звітів про виконання бюджетів;
10)Інформаціюпро виконання місцевих бюджетів;
11)іншуінформацію, визнану Кабінетом Міністрів необхід­ною для пояснення звіту.
Звітпро виконання Закону про Державний бюджет, пода­ний Кабінетом МіністрівУкраїни, у двотижневий строк роз­глядає Рахункова палата і готує висновки щодовикористання коштів Державного бюджету.
ВерховнаРада України розглядає звіт про виконання Зако­ну про Державний бюджет удвотижневий термін з дня отри­мання висновків Рахункової палати щодовикористання коштів Державного бюджету України.
ЗвітКабінету Міністрів України перед Верховною Радою про виконання Закону проДержавний бюджет представляє Міністр фінансів, із співдоповідями — ГоловаКомітету Вер­ховної Ради з питань бюджету та Голова Рахункової палата.
ВерховнаРада за результатами розгляду ухвалює рішення щодо звіту про виконання Законупро Державний бюджет України.
Навсіх стадіях бюджетного процесу органи, уповноважені державою, здійснюють контрольза дотриманням бюджетного законодавства. Повноваження органів держави поздійсненню контролю за дотриманням бюджетного законодавства встанов­лені ст.ст.109-115 Бюджетного кодексу України.
Ізприйняттям Бюджетного кодексу вперше у бюджетному законодавстві з'явилисястатті, в яких дається поняття бюджет­ного правопорушення, визначаютьсяпідстави для призупинен­ня бюджетних асигнувань, роз'яснюються поняттянецільового використання бюджетних коштів І встановлюється положення про те, щодо осіб, які винні в порушенні бюджетного законо­давства, застосовуються усівиди юридичної відповідальності, передбачені законодавством[19].
 

Висновок
 
Задопомогою правових норм держава ретельнорегулює відносини, що виникають при формуванні й виконанні бюджету і звітуванніпро його виконання. Бюджет є необхідним атрибутом будь-якої держави. Саме задопомогою бюджету здійснюються її завдання і функції.
Діяльністьорганів держави і місцевого самоврядування в галузі бюджету у широкому планіодержала назву бюджетного процесу. Слід зазначити, що бюджетний процес — це регламентована нормами правадіяльність, пов'язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їхвиконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконаннямбюджетів, що становлять бюджетну систему України.
Бюджетний процесскладається з чотирьох стадій:
1)складання проекту бюджету;2) розгляд і прийняття закону про Держав­нийбюджет України, рішень про місцеві бюджети; 3) виконання бюджету, в томучислі у разі необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України,рішення про місцевий бюджет;4) підготовка та розгляд звіту провиконаннябюджету і прийняття рішення про нього.
Насьогодні у світі немає жодної країни, яка ніколи не мала б проблем у бюджетнійсфері. Впродовж багатьох років розроблялися та впроваджувалися нові методи,засоби, процедури щодо удосконалення бюджетного процесу, та усунення конфліктівміж його учасниками. Дуже важливим є вирішення проблем, що існують у сферібюджетного процесу для подальшого економічного та соціального розвитку.Державний бюджет є ключовою правовою формою фінансової діяльності держави,вирішальноюі провідною ланкою фінансової системи всієї країни. Він забезпечуєіснуваннядержави, а також розвиток її економіки і культури.

Список використанихджерел:
 
I.Нормативно-правові акти
1.Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості ВерховноїРади України. – 1996. -№ 30. –ст.141; з наступними змінами і доповненнями.
2. Бюджетний кодекс України від 21.06.2001р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. — №37-38. –Ст. 189.
3.Порядок виконання Державного бюджету за доходами: затв. Наказом Державногоказначейства України від 19.12.2000 р. №131 // Офіц.вісн.України. – 2001.- № 5.– ст..1813.
II.Література
5..Закон«Про тимчасовий державний устрій України» від 29 квітня 1918 року.//Конституційні акти України 1917-1920.–К., 1992.с.84, 86.
6.Фінансовеправо України: Навчальний посібник./[Л.К.Воронова, М.П. Кучерявенко, Н.Ю. Пришва та ін.];–К.: Правова єдність, 2009. — 395с.
7.Воронова Л.К. Фінансове право України Підручник. — К.: Прецедент;Моя книга, 2006. – 448 с.
8.БекерскаяД.А. Бюджетное право и бюджетный процесс в Украине. О.:2004 – 2008 с.
9.ВасиликО.Д. Державні фінанси України. – К.: Вища школа, 1997.– 217 с.
10.А. И. Худяков, А. А. Ливеровский. Бюджетные полномочия субъектов российской Федерации: Учебное пособие. –СПб.: Альфа, 2003.- 348с
11.Химичева Н.И. Правовые основы бюджетного процесса в СССР. Саратов,1966 -37с.
12.Финансовоеправо: Учеб. /Общ. Ред..: М.А. Гурвич. – М.: Юрид. изд-во НКЮ СССР, 1940. – 212с
13.ПискотинМ.И. Советское бюджетное право. – М.: Юрид. лит., 1971. –130с.
14.Теориягосударства и права/ Под ред. Н, И, Матузова и А. В. Малько. – М., 2000. –441с.
15. Розпутенко І.В. Бюджетний процесс.– К.: Альфа, 1997., — 96с.
16.Деркач И.И. Гордєєва Л.Л. Бюджет ібюджетний процес на Україні — Днепропетровск ,1995 — 156с.
17. Крохина Ю.А., Писарева Е.Г., Покачалова Е.В., Попов В.В., РазгильдиеваМ.Б..Финансовое право: учебник для студ. вузов, обучающихся по спец.«Юриспруденция» / Н.И. Химичева (отв.ред.). — 4-е изд., перераб. идоп. — М.: Норма, 2008. — 768с.
18. Воронова Л.К., Давыдова Л.А., Карасева М.В., Новоселов В.И.,Покачалова Е.В..Финансовое право: Учебник / Н.И. Химичева (рук.авт.кол.иотв.ред.). — М.: БЕК, 1995. — 525с
19.РомановичСловатинский И.Г. Государственнаядеятельность гр. М.М.Сперанского // Отечественные записки.– 1873 г., № 12.с.24.
20. Ухвалений Радою Народних Міністрівзакон про Державну Народну Раду Української НародноїРеспубліки від 12 листопада 1920 року. Розділ IV, стаття 22, пункти за літерамив),є). // Хрестоматія з історії держави і права України у 2хтомах. Том 2. Заредакцією В.Д. Гончаренка. – К.: Ін Юре,1977.с.91.
21.Теремцова Н.В.Стадіїі елементи бюджетного процесу в юридичній науці.//Ученыезаписки Таврического национального университета им. В. И. ВернадскогоСерия«Юридические науки». Том 21 (60). — №2. — 2008.с.355,360.
22.Чернадчук В. Щодо визначення поняття «бюджетний процес»// Підприємництво, господарство і право (укр.).- 2003.- № 9.- С.93-96.
23. Ангелов С. Финансовое право НароднойРеспублики БолгарииЮ – София,1955. – 464 с. // Совецкое государство и право. –1958. — № 5. – М., Наука. С.171.
24. Теремцова Н.В. поняття стадіїбюджетного процесу: методологічні засади дослідження/ Н, В, Теремцова// БюлетеньМіністерства юстиції. №10. – Київ, 2009. – с.66-71.
25.Бюджетне право України. Підручник для ВНЗ МВС України / О, М,Бандурка –Х, 2003 152с.
26.Бюджетний кодекс України: закон, засади, коментар / За ред… О.В.Турчинова і Ц, Г, Огня. – К.,2002. – 84с.
27.Ровинский Е. А. Финансовое право _ Под ред. Л, Куровского.–Варшава, 1995. – 595с.
28.Ровинский Е.А., Ангелов А, С, Финансовое право НРБ. – София, 1967– 427 // Советское государство иправо. – 1968. № 6. – М., Наука. – с.156-158.
29.ЯснопольскийЛ.Н. Очерки русскаго бюджетнаго права.- М.: 1912., — 298 с.