РЕФЕРАТ
Співвідношенняпонять «конституційна юстиція» і «конституційна юрисдикція»
ВСТУП
У спеціальнійюридичній літературі терміну «юрисдикція» надається декілька значень.Юрисдикція найчастіше ототожнюється з судочинством, правосуддям [1, с. 755], зповноваженнями вирішувати спори, розглядати справи і застосовувати санкції, ізздійсненням конкретної державної діяльності, з територією, на яку поширюєтьсяпідвідомчість певного органу влади. Даним терміном також позначають системувідповідних юрисдикційних органів.
Як зазначавШергін А.П., вирішення правових конфліктів традиційно пов’язується з судовоюдіяльністю, з правосуддям, яке, безумовно, є найбільш досконалим способомюрисдикційного захисту інтересів держави і особи, проте не єдиним. Юрисдикційнадіяльність не обмежується лише функцією здійснення правосуддя, оскільки суди — не єдині органи, які вирішують правові спори. Слід виходити з того, щооднаковий вид державної діяльності – юрисдикцію – здійснюють різні суб’єкти.Так, відповідно до Конституції України юрисдикція судів поширюється на всіправовідносини, що виникають у державі (ч. 2 ст. 124) [1], проте законодавствомУкраїни закріплені певні юрисдикційні повноваження і за іншими суб’єктами –органами державного управління. Прикладом суб’єкта здійснення юрисдикції як різновидудержавної діяльності можуть бути органи опіки і піклування, які берутьбезпосередню участь у захисті сімейних прав та інтересів. Відповідно до ч. 2ст. 19 Сімейного кодексу України рішення органу опіки та піклування єобов’язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесеннязацікавлена особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду. Увиняткових випадках при безпосередній загрозі для життя або здоров’я дитиниорган опіки та піклування має право постановити рішення про негайне відібраннядитини від батьків (ч. 2 ст. 170) [4].
Отже, юрисдикціюне можна ототожнювати ні з правосуддям, ні з судовою діяльністю в цілому.Правосуддя — форма діяльності судової гілки влади. А.П. Шергін зазначав, щоподібному ототожненню сприяв неточний переклад з латинської слова «jurisdictio»– юрисдикція, як судочинство, оскільки в латинській мові цьому поняттювідповідає слово judico. На думку вченого, більш вдалим був переклад І.С.Перетерського, який виводив термін «юрисдикція» зі словосполучення jus+dicere,а тому перекладав його як вирішення конфлікту чи застосування належною владоювстановлених правил. Такий переклад терміну «юрисдикція» залишається актуальнимі сьогодні.
Поняття«юрисдикція» слід відмежовувати від понять «підвідомчість»і «підпорядкованість». Якщо юрисдикція є видом державної діяльності,то підвідомчість — коло питань, які віднесені до компетенції відповідногооргану. Термін підвідомчість слід використовувати для розмежування компетенціїрізних органів та службових осіб. Переклад українською мовою російськоготерміну «подведомственный» часто призводить до змішування понятьпідвідомчий та підпорядкований. Оскільки російський термін«подведомственный» фактично обіймає два основних поняття, а саме«який знаходиться у чиємусь віданні» та «підпорядкований комусь,чомусь», доцільно розмежовувати їх в українській мові за допомогоютермінів «підвідомчий» та «підпорядкований» і вживативідповідно до їх значення.
Отже, підтерміном «юрисдикція» слід розуміти не лише здійснення правосуддя,але і іншу діяльність державних органів по вирішенню спорів, розгляду справ проправопорушення і застосуванню санкцій.
У правовійлітературі нерідко використовуються поняття «загальна юрисдикція» і «спеціальнаюрисдикція». Їх застосування прийнято пов’язувати з певними напрямамидіяльності суду, за якими розрізняють суди загальної юрисдикції і судиспеціальної юрисдикції. Так, М.Ф. Чудаков зазначає, що загальна юрисдикція іспеціальна юрисдикція – напрями судової юрисдикції, тобто конкретної предметноїсфери діяльності суду [13, с. 464]. Під загальною юрисдикцією слід розумітисферу кримінального і цивільного права, тобто розгляд кримінальних справ іцивільних спорів, а адміністративну юрисдикцію (розгляд адміністративних справі спорів) та конституційну відносити до сфер спеціальної юрисдикції.
Трактуванняпоняття юрисдикції в юридичній літературі залежить від предмета розгляду(кримінально-правова, цивільно-правова, адміністративна, конституційна і іншівиди юрисдикцій). Так, наприклад, зміст кримінальної юрисдикції прийнятопов’язувати з діяльністю органів міліції, прокуратури, суду тощо, пов’язану ізвстановленням факту вчинення кримінального злочину та вжиттям відповіднихзаходів у випадку встановлення такого факту. Зміст адміністративної юрисдикціїпов’язують з розглядом скарг громадян на дії державних і громадських органів,їх посадових осіб та розглядом справ про адміністративні правопорушення іприйняттям по ним рішень. В юридичній літературі існують різні визначенняконституційної юрисдикції. Так, наприклад, М.А. Нудель пропонувавзастосовувати термін «конституційна юрисдикція» для позначенняконституційного контролю, який здійснюється судовими органами [16, с. 7]; М.В.Вітрук характеризує конституційну юрисдикцію як складову частину конституційноїюстиції (конституційного правосуддя) [3, с. 29]; М.В. Тесленко конституційнуюрисдикцію в Україні розглядає як здійснення державної влади спеціальноуповноваженим Конституцією України органом — Конституційним Судом України:вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність)законів і інших правових актів, виявлення, констатація і усунення їхневідповідності Конституції України [12, с. 47]; О.М. Мироненко зазначає, щоконституційна юрисдикція в Україні — це, у першу чергу, компетенціяКонституційного суду, а у другу — коло повноважень того чи іншого державногооргану у сфері правової оцінки конкретного юридичного факту з точки зору йоговідповідності конституції держави [8, с. 47].
У тих країнах, десуди загальної юрисдикції мають право здійснювати функцію конституційногоконтролю (наприклад, в США), суди діють у відповідності зі звичайною судовоюпроцедурою розгляду справ. Несудові органи (наприклад, конституційні ради) у своїй діяльності можуть застосовувати особливу, іноді спрощену процедуру [4, с.103]. У тих же країнах, де функцію конституційного контролю здійснюютьспеціально створені органи, як правило, конституційні суди, ці органи наділеніспеціальною конституційною юрисдикцією, яка реалізується шляхом здійсненнясамостійного судочинства – конституційного судочинства.
Так, відповіднодо ч. 1 ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України є єдиним органомконституційної юрисдикції в Україні. При цьому слід підкреслити, що згідно зіст.ст. 124, 144 Конституції України усі інші питання про конституційністьправових актів, які не відносяться до юрисдикції Конституційного Суду України,вирішуються судами загальної юрисдикції, які приймають рішення провідповідність Конституції актів органів виконавчої влади: міністерств,відомств, місцевих державних адміністрацій тощо; органів місцевогосамоврядування. Проте суди загальної юрисдикції не можуть, застосовуючиКонституцію як акт прямої дії, визнавати неконституційними закони чи іншіправові акти, перевірка конституційності яких віднесена до компетенціїКонституційного Суду України. В Україні суди загальної юрисдикції в частиніздійснення ними повноважень по визнанню такими, що не відповідають Конституціїчи законам України, рішень органів місцевого самоврядування, актів органівдержавної виконавчої влади — міністерств, відомств, місцевих державнихадміністрацій тощо, також є органами конституційної юстиції. Але розгляд питаньпро конституційність вищезазначених актів не є основним в діяльності судівзагальної юрисдикції, на відміну від Конституційного Суду України як єдиногооргану конституційної юрисдикції. Крім того, цей вид діяльності суди загальноїюрисдикції здійснюють, як правило, в процесі розгляду справ, предметом яких єадміністративні, цивільні, господарські правовідносини. юрисдикція підвідомчість суд
ЗдійснюванеКонституційним Судом України конституційне судочинство є самостійним видомсудочинства, яке відрізняється від інших видів судочинства наступними ознаками:1) предметом розгляду; 2) колом учасників; 3) правовою природою його рішень; 4)особливостями проваджень по окремим категоріям справ.
Отже,Конституційний Суд України можна називати і органом конституційної юрисдикції,і органом конституційної юстиції. Як єдиний орган конституційної юрисдикції вУкраїні, Конституційний Суд України не входить до системи судів загальноїюрисдикції та здійснює судовий конституційний контроль в Україні за допомогоюспеціально встановленої законодавством України судової процедури –конституційного судочинства. При характеристиці Конституційного Суду України якоргану конституційної юстиції доцільно розглядати його як один із судовихорганів, на які покладено здійснення конституційного правосуддя відповідно доКонституції України та інших законодавчих актів України.
Як зазначаєамериканський вчений Б. Футей, юрисдикція в системі американського судочинстваозначає обсяг справ, розглядати які має повноваження даний суд [38, с. 171].Юрисдикція судів США виписана в частині IV Титулу 28 Звіду законів США.
Так, відповідно д 1330 — 1333 глави 85 частини IV Титулу 28 Звіду законів США районніфедеральні суди Сполучених Штатів розглядають по першій інстанції: 1) будь-якийцивільний позов незалежно від його суми, який не вимагає участі присяжних іякий пред’явлено іноземній державі по позовній вимозі, що стосується особи, повідношенню до якої іноземна держава не має права на імунітет; 2) всі цивільніпозови, які випливають з Конституції, законів чи договорів Сполучених Штатів;3) всі цивільні спори, в яких предмет спору по сумі чи цінності перевищує 75000доларів, не враховуючи процентів і судових витрат, і які виникають міжгромадянами різних штатів; громадянами штату і громадянами чи підданимиіноземних держав; громадянами різних штатів, коли в якості додаткових сторін виступаютьгромадяни чи піддані іноземних держав; іноземною державою, яка виступає вякості позивача, і громадянами штату чи різних штатів; 4) деякі адміралтейськіта морські справи, які виключають юрисдикцію судів штатів; 5) деякі інші справифедеральної підсудності. Як зазначає В. Бернхем, подань, пов’язаних зфедеральним законом набагато менше, ніж подань, пов’язаних із законами штатів,але якщо такі подання вже виникають, це досить важливо [18, р. 183].
Російський вченийВ.І. Лафітський наводить статистичні дані щодо кількості справ, які щорічнорозглядають районні федеральні суди: 250 тис. цивільних і 40 тис. кримінальнихсправ [7, с. 164].
Федеральніапеляційні суди першочерговою юрисдикцією не наділені. Їх юрисдикція виписана вглаві 83 Титулу 28 Звіду законів США [17, с. 209 — 211]. Основна їх функція — розгляд апеляцій на рішення районних і деяких інших федеральних судів (завинятком тих випадків, коли можливий прямий перегляд справи Верховним судом), атакож скарг на рішення деяких несудових органів, наприклад, Національногоуправління з трудових відносин, Федеральної торговельної комісії, Департаментуз питань здоров’я та людських ресурсів і інших.
Особливуюрисдикцію, яка виписана в § 1295 глави 83 частини IV Титулу 28, маєФедеральний апеляційний суд [17, с. 211]. Його завдання розглядати апеляції нарішення будь-якого з 94 районних судів, районного суду Сполучених Штатів длязони Панамського каналу, районного суду Гуаму, районних судів Вірджинських таПівнічно-Маріанських островів щодо патентів, торгових марок, а також апеляціїна остаточні рішення Претензійного суду Сполучених Штатів, Суду з питаньміжнародної торгівлі і деяких інших установ.
Кожен зфедеральних апеляційних судів діє самостійно. Тому рішення, прийняті в одномуокрузі, можуть не враховуватись в іншому. Результатом може стати різнетлумачення одного й того самого федерального закону в різних судових округах,наприклад, у Нью-Йорку (штат належить до Другого Судового Округу) і вКаліфорнії (Дев’ятий Судовий Округ). Ця «розбіжність в округах»(«split in the circuits») — одна з підстав перегляду Верховним судомСполучених Штатів рішень окружних апеляційних судів [18, р. 184].
Верховний СудСполучених Штатів має подвійне призначення. Відповідно до Розділу 2 статті ІІІКонституції США як суд першої інстанції Верховний суд розглядає спори між двомачи більше штатами. Розгляд таких спорів — виключна юрисдикція Верховного судуСполучених Штатів. Як суд першої інстанції Верховний суд розглядає такожсправи, в яких стороною є посол чи інший дипломатичний представник іноземноїдержави і справи, в яких однією із сторін є штат. Проте розгляд цих справ не євиключною юрисдикцією Верховного суду Сполучених Штатів. Виконуючи апеляційнуюрисдикцію, він розглядає справи, які надходять з апеляційних судів СполученихШтатів, а також судів штатів стосовно питань федерального законодавства.Відповідно до § 1254 глави 81 частини IV Титулу 28 Звіду законів США в порядкуапеляції до Верховного суду з федеральних апеляційних судів надходять справи:1) у вигляді наказу при витребування справи, який видається у цивільній чикримінальній справі на підставі петиції будь-якої сторони, поданої до чи післявинесення рішення чи постанови; 2) по сертифікату апеляційного суду, якийзасвідчує те питання права, стосовно якого в цивільній чи кримінальній справібажано одержати вказівку. На підставі такого сертифікату Верховний суд можедати обов’язкові для суду вказівки або вимагати повний судовий протокол длявирішення по всьому змісту спору.
До 25 вересня1988 року до Верховного суду в обов’язковому порядку надходили апеляції нарішення федеральних судів першої інстанції про визнання неконституційностіфедеральних законів і апеляції на рішення федеральних апеляційних судів пронеконституційність законів штатів. Як зазначає В.І. Лафітський, після зміниюрисдикції Суду кількість прямих апеляцій, які підлягали обов’язковому розглядуВерховним судом, значно зменшилась [7, с. 162]. Тепер Верховний суд самвизначає, які із вказаних справ через наказ про витребування справи або сертифікатапеляційного суду приймати до розгляду. У подібний спосіб обмежено і правоапеляцій на рішення вищих судів штатів. Відповідно до § 1257 глави 81 частиниIV Титулу 28 Звіду законів США Верховний суд переглядає рішення вищих судівштатів лише в порядку витребування справи в тих випадках, коли ставиться підсумнів дійсність договору чи закону Сполучених Штатів або закону будь-якогоштату на підставі його невідповідності Конституції, договорам чи законамСполучених Штатів, а також заснованих на федеральному праві питань статусу,прав, привілеїв чи імунітету.
Визначаючиконституційну юрисдикцію в США, ми підтримуємо М.А. Нікіфорову, якахарактеризує її, як здійснювану судами загального права перевірку законів іінших нормативних актів з точки зору їх відповідності конституції [10, с. 90].Ця перевірка має в Сполучених Штатах Америки свої особливості. По-перше,функції конституційного контролю належать судовій владі в цілому. Правомтлумачення конституційних норм і визнанням окремих положень законодавства такими,що суперечать Конституції США і конституціям штатів, наділені не лише верховнісуди, але і районні суди федерації і штатів. Але останнє слово при здійсненніконституційного контролю залишається за Верховним судом США та вищими судамиштатів, рішень яких мають дотримуватися нижчі суди.
По-друге, судиСполучених Штатів не можуть виділяти розгляд питання про конституційністьпевного акта в окреме провадження безвідносно до конкретної судової справи.Іншими словами питання відповідності законодавства Конституції суди мають праворозглядати лише в тому випадку, якщо ці питання виникли в ході розглядузвичайної судової справи. Проте є і винятки щодо застосування такихконституційних обмежень. Так, наприклад, Конституції штатів Массачусетс іМічиган встановлюють, що їх суди мають право давати консультативні висновки,якщо клопотання про це надходить від державних посадових осіб [18, р. 316].
По-третє,конституційний контроль, який здійснюють суди Сполучених Штатів включає:контроль за діяльністю органів законодавчої та виконавчої влади, контроль завідправленням правосуддя і контроль за дотриманням конституційних прав ісвобод. Судовий конституційний контроль за діяльністю адміністративних органівздійснюється в США звичайними судами, а не спеціальними адміністративними, як вдеяких інших державах*. Характерною особливістюадміністративної юстиції США є те, що вона діє на стику виконавчої і судовоївлад [19, c. 146]. Як правило, суди загальної юрисдикції приймають до розглядусправу, по якій необхідно вирішити адміністративно-правовий спір, тоді, коливичерпані всі законні адміністративні засоби захисту, що надані громадянину.Органи адміністративної юстиції мають право розглядати лише питання факту. Зпитань правильності тлумачення і застосування норм права первинна юрисдикціяналежить судам.
У науковихджерелах, присвячених характеристиці судової системи США, нерідковикористовується вираз «конституційні суди» (наприклад, у роботах І.Алєбастров, Ф. Д. Уілсона [12, с. 398], М. Чудакова [14, с. 98]). Однак йогозначення не співпадає з значенням конституційних судів у державах, яківикористали європейську або австрійську модель організації судовогоконституційного контролю. У таких державах під конституційним судом розуміютьсудовий орган конституційної юрисдикції, основною функцією якого є оцінкапевного кола правових актів щодо їх відповідності конституції, тобто здійсненнясудового конституційного контролю. Іншими словами, в державах з європейськоюмоделлю організації судового конституційного контролю конституційний суд — цеспеціалізований судовий орган, який не входить до системи судів загальноїюрисдикції. В американській правовій доктрині районні (окружні) суди,апеляційні суди та Верховний суд федерального рівня прийнято називатиконституційними судами, оскільки вони були створені на підставі ст. ІІІКонституції Сполучених Штатів Америки. В такому ж значенні вживається термін«конституційний суд» в словнику американського автора. Судді такихсудів мають конституційний захист: вони не можуть бути звільнені (вони займаютьсвої посади, поки демонструють «бездоганну поведінку») і їх заробітнаплата не може бути зменшена, поки вони займають свої посади. Суди ж спеціальноїюрисдикції прийнято називати законодавчими, оскільки вони створені не напідставі прямої вказівки Конституції, а в силу наданого нею Конгресу правастворювати суди (ст. І, р. 8 Конституції Сполучених Штатів Америки). Такихсудів у США було створено досить багато. До них, зокрема, належать Військовийапеляційний суд, Податкові суди, Претензійні суди, Суди у справах пробанкрутство тощо. Члени таких судів призначаються на певний термін, можуть бутизвільнені і їм може бути зменшена заробітна плата. У США існують такожспеціалізовані суди з конституційним статусом, наприклад, Суд у справахзовнішньої торгівлі.
Цілком доречним єзауваження американських вчених Ф. Ога і П. Рея про те, що і «конституційні», і«законодавчі» суди є конституційними з точки зору надання їм владнихповноважень, передбачених Конституцією, і водночас вони є законодавчими,оскільки кожен із цих судів створюється Конгресом. Різниця лише в тому, що врегулюванні питань, пов’язаних із призначенням суддів «конституційних» судів,виплатою винагороди за їх службу, строками перебування на суддівських посадахКонгрес обмежений положеннями ст. ІІІ Конституції США.
ВИСНОВКИ
Встановлено, щопоняттям «юстиція» охоплюється сукупність судових установ та їхнядіяльність, пов’язана із здійсненням правосуддя, а терміном«юрисдикція» — не лише здійснення правосуддя, але і інша діяльністьдержавних органів по вирішенню спорів, розгляду справ про правопорушення ізастосуванню санкцій.
В системіамериканського судочинства термін «юрисдикція» означає обсяг справ, розглядяких віднесено до компетенції конкретного суду. У США суди загальної юрисдикціїздійснюють функцію конституційного контролю у відповідності зі звичайноюсудовою процедурою розгляду справ. Особливості здійснюваного судами СШАсудового конституційного контролю полягають у наступному:
— функції конституційногоконтролю належать судовій владі в цілому;
— суди Сполучених Штатів неможуть виділяти розгляд питання про конституційність певного акта в окремепровадження безвідносно до конкретної судової справи;
— судовий конституційний контрольза діяльністю адміністративних органів здійснюється в США звичайними судами, ане спеціальними адміністративними, як в деяких європейських державах.
У тих же країнах,де функцію конституційного контролю здійснюють спеціально створені органи, якправило, конституційні суди, ці органи наділені спеціальною конституційноююрисдикцією, яка реалізується шляхом здійснення самостійного судочинства –конституційного судочинства.
ЛІТЕРАТУРА
1. БойченкоГ.Г. Конституция Соединенных Штатов Америки. Толкование и применение в эпохуимпериализма. — М.: ИМО, 1959. — 242 с.
2. ВенгеровА.Б. О прецеденте толкования правовой нормы // Ученые записки ВНИИСЗ. – 1966. –Вып. 6. – С. 3 – 19.
3. ВенгеровА.Б. Теория государства и права: Учебник для юридических вузов. — М.: НовыйЮрист, 1998. — 624 с.
4. ВласихинВ.А. Американский конституционализм // США: экономика, политика, культура. –1999. — № 10. – С. 74 – 92.
5. ВласихинВ.А. Права американцев: оценки и реальность // США: экономика, политика,идеология. – 1991. — № 4. – С. 18 – 28, 69.
6. ВласихинВ. Крузены против Департамента здравоохранения штата Миссури. Контрацептивы,аборт и кончина в коматозе – по разрешению Верховного суда США // Российскаяюстиция. – 2000. — № 10. – С. 50 – 52.
7. ВласихинВ. Феномен Верховного суда США. Американский ареопаг в первом доме на Первойулице // Российская юстиция. — 2000. - № 11. — С. 55 – 57.
8. ВитрукН.В. Конституционное правосудие. Судебное конституционное право и процесс: Уч.пособие для вузов. – М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1998. – 383 с.
9. ВоеводинЛ.Д., Златопольский Д.Л. Государственное право зарубежных социалистическихстран. – М.: Издательство МГУ, 1984. – 368 с.
10. ВопленкоН.Н. Официальное толкование норм права. – М.: Юридическая литература, 1976. –118 с.
11. ГеоргіцаА.З. Конституційне право зарубіжних країн: підручник. — Тернопіль: «Астон»,2003. – 432 с.
12. ГеоргіцаА.З. Конституційно-правові інститути зарубіжних країн. – Чернівці: Рута, 1994.– 138 с.
13. ГергелійникВ.О. Правові проблеми становлення та функціонування конституційної юстиціїУкраїни: Автореф. дис. … канд. юр. наук: 12.00.02 / Київський національнийуніверситет імені Тараса Шевченка. — К., 2000. — 18 с.
14. ФранковскиС., Лентовска Э. Верховный суд США о гражданских правах и свободах. – Польша:БЕГА, 1998. – 254 с.
15. ГородецькийО.В. Попередній і наступний контроль Конституційного Суду України // ВісникКиївського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. –2003. – Вип. 51. – С. 115 – 118.
16. ГуценкоК.Ф. Судебная система США и ее классовая сущность. — М.: Госюриздат, 1961. — 152 с.
17. Давид Р.,Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности. — М.: Международныеотношения, 1998. — 400 с.
18. ДворкінР. Серйозний погляд на права: Пер. з англ. — К.: Основи, 2001. — 519 с.