Зміст
Вступ
1.Загальні засади правового регулювання праці прокурорсько-слідчих працівників
2. Правоверегулювання проходження служби прокурорсько-слідчими працівниками
2.1.Правове регулювання процедур прийняття на службу та проходження служби ворганах прокуратури
2.2.Правове регулювання підвищення кваліфікації та атестації прокурорсько-слідчихпрацівників
2.3.Правове регулювання переведення та припинення служби прокурорсько-слідчихпрацівників
3.Дисциплінарна відповідальність та заохочення прокурорсько-слідчих працівників
Висновки
Списоквикористаної літератури
правовий прокурорськийслідчий служба
вступ
Праця прокурорсько-слідчихпрацівників, в силу особливостей їх правового становища, повноважень та місця всистемі державних органів, відзначається особливим характером. Службова діяльністьпрокурорсько-слідчих працівників спрямована на всемірне утвердження верховенствазакону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посяганьсоціально-економічних, політичних прав і свобод людини та громадянина, інтересівсуспільства та держави, гарантованих Конституцією, законами України та міжнародно-правовимиактами.
Але не зважаючи на специфікупроходження служби в органах прокуратури, особливості її регламентації містятьсяне в законах, а в підзаконних актах. Тому, на думку сучасних дослідників,назріла потреба належного законодавчого врегулювання даної сфери правових відносин[17].
Виконання завдань, покладенихна прокурорсько-слідчих працівників, можливо лише за умови належного виконання нимислужбових обов’язків. Випадки порушення службової дисципліни завдають шкоди авторитетупрокуратури ставлять під сумнів, а іноді й унеможливлюють виконання прокуратуроюсвоєї соціальної ролі – гаранта законності, захисника законних прав і свобод людинита інтереси держави. У цьому зв’язку підвищення та підтримання авторитету прокурорсько-слідчихпрацівників найтіснішим чином пов’язано із забезпеченням дисципліни засобами трудовогоправа.
Актуальність дослідження даноїтематики підкреслюється не лише специфікою служби в органах прокуратури, але й тим,що в рамках правової реформи, що провадиться в державі, трансформації та приведеннюу відповідність до демократичних принципів підлягає як трудове право взагалі, такі окремі його інститути, одним з яких виступає інститут трудових відносин прокурорсько-слідчихпрацівників.
Ступінь наукової розробкипроблеми. Дослідженню даного правовогоінституту при святили свою увагу такі українські вчені, як В.В.Су хонос, І.Є.Марочкін,В.В.Богуцький, А.В.Пшонка, В.П.Рябцев, Г.П.Середа, В.В. Устименко, А. Юшко, М.К.Якимчук та інші. В своїх дослідженнях вони встановили, що специфіка праці прокурорсько-слідчихпрацівників зумовлена в першу чергу особливостями призначення, проходження службипрокурорсько-слідчими працівниками в прокуратурі, а також особливістю системи правовихджерел, що дану службу врегульовують.
Отже, об’єктом дослідженняє прокурорсько-слідчі працівники, до числа яких належать прокурори й слідчі прокуратуриУкраїни. Об’єкт дослідження не охоплює слідчих органів внутрішніх справ, податковоїміліції і Служби безпеки.
Предметом дослідження в ційкурсовій роботі є праця прокурорсько-слідчих працівників як об’єкт правового регулюванняу трудовому праві.
Мета курсової роботи. Метою цієї роботи є розкриття сутності правового регулюванняпраці прокурорсько-слідчих працівників. Для досягнення цієї мети при написанні курсовоїроботи поставлено такі завдання:
— схарактеризувати загальнізасади правового регулювання праці прокурорсько-слідчих працівників;
— розкрити особливості правовогорегулювання комплектування та професійного навчання прокурорсько-слідчих працівників;
— визначити правові засобидисциплінарної відповідальності та заохочення прокурорсько-слідчих працівників.
1. Загальні засади правового регулювання праці прокурорсько-слідчих працівників
Особливий характер діяльностіпрокурорів і слідчих прокуратури зумовили необхідність визначення низки суттєвихпрофесійних і морально-етичних вимог щодо осіб, яких призначають на ці посади.
Прокурорами та слідчими можутьпризначати громадян України, які мають вищу юридичну освіту, необхідні ділові йморальні якості. Працівники прокуратури повинні мати високі людські якості, бутипринциповими й непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійнихобов'язків із громадянською мужністю, справедливістю та непідкупністю. Вони повинніособисто суворо додержуватися вимог закону, виявляти ініціативу в роботі, підвищуватиїї якість та ефективність і сприяти утвердженню верховенства закону, забезпеченнюдемократії, формуванню правосвідомості громадян, поваги до законів, норм і правилсуспільного життя.
Статтею 92 Конституції України[1] закріплено, що засади регулювання праці й зайнятості, організація та діяльністьорганів виконавчої влади, державної служби визначаються виключно законами. Правоверегулювання праці категорій працівників, подібних до найманих — державних службовців,прокурорсько-слідчих працівників, суддів — регулюється спеціальними законами, ав частині, не врегульованій таким чином — законодавством про працю. Разом з тимспостерігається процес зближення правового статусу цих категорій працівників, зокрема,в питаннях надання гарантій відносно зайнятості, норми робочого часу, часу відпочинку,матеріальної відповідальності, соціальних гарантій, пов'язаних з материнством.
В.С. Венедиктов вважає, щотрудові відносини працівників, «подібних найманим», до яких він відносить державнихслужбовців, працівників ОВС, податкової міліції, прокуратури, служби безпеки України,також входять до предмета трудового права, оскільки такі працівники реалізують своєконституційне право на працю шляхом установлення трудових правовідносин з державою,яка виступає як роботодавець в особі відповідного органу [10, 14].
Служба в органах прокуратури– вид державної служби, а прокурорські працівники є державними службовцями державноїслужби України, що виконують обов’язки за державною посадою. Державна служба в Україні– це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апаратіщодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну платуза рахунок держав них коштів. Виходячи зі статті 1 Закону України «Про />державну службу», прокурорсько-слідчі працівники є державними службовцямиі мають відповідні службові повноваження [2].
Правову основу праці прокурорсько-слідчихпрацівників складають Конституція України, Закон України «Про прокуратуру», деякіінші закони, накази Генерального прокурора України, якими відповідно до законодавствавизначаються порядок прийняття, переміщення та звільнення про курортів, слідчихпрокуратури та інших спеціалістів, а також нормативно-правові акти деяких іншихдержавних органів. Правове положення та умови служби про курорсько-слідчих працівниківвизначаються у відповідності з ч. 2 ст. 9 Закону України “Про державну службу” [2].
Прерогатива правового регулюванняпраці прокурорсько-слідчих працівників в органах прокуратури надається спеціальномуЗакону України “Про прокуратуру”, оскільки “питання функціонування державної службив державних органах, правове становище яких регламентується спеціальними законамиУкраїни, вирішується цими законами” [2]; однак, з питань, що ним не визначені регулюванняправового становища державних службовців, які працюють в апараті органів про куратури,здійснюється відповідно до Закону України “Про державну службу” [2].
Порядок проходження службивійськових прокурорів і слідчих військових прокуратур регулюється законами України“Про прокуратуру” та “Про загальний військовий обов’язок і військову службу.
2. Правове регулювання проходження служби прокурорсько-слідчими працівниками
2.1 Правове регулювання процедур прийняття на службу та проходженняслужби в органах прокуратури
Праця прокурорсько-слідчихпрацівників розпочинається з пропозиції конкретному кандидатові обійняти певну посадув відповідних органах від компетентного керівника, оформлення вступу на службу наказомкерівника органу про прийом конкретної особи, а завершується з ініціативи як працівника,так і відповідного органу прокуратури, органу внутрішніх справ, податковій міліціїтощо.
Усі працівники прокуратуриперебувають у трудових відносинах із її органами. Прокурорсько-слідчі працівникиприймаються на державну службу безстроково, а прокурори прокуратур обласного, районногорівня та прирівняних до них прокуратур призначаються на посаду з моменту укладеннястрокового трудового договору – відбувається зміна посади, обумовленої при укладенніпопереднього трудового договору, строку укладення договору і трудової функції державногослужбовця. Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України “Про прокуратуру”, строк повноваженьпрокурорів становить п’ять років [3]. Однак у даній статті не уточнено, яких саме прокурорівдане положення стосується, сказано лише: підпорядкованих Генеральному прокурору України. Тлумаченняпоняття “прокурор”, викладене в ст. 56 даного закону, на згадану статтю не поширюється,але у ній сказано, що “під поняттям» прокурор". слід розуміти: Генеральнийпрокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники...” [3]. Тобто, ви ходячи зі змісту даної статті, під підпорядкованими прокурорами належить розуміти прокурорів, що очолюють органи прокуратури, асаме: прокурорів областей, прокурора міста Києва, міських, районних, міжрайоннихі прирівняних до них прокурорів, лише вони призначаються на строк п’ять років.
У прокуратурі не застосовуютьсятрудові контракти, Законами України “Про державну службу” та “Про прокуратуру” непередбачена можливість прийняття на посаду прокурора або слідчого за контрактом.Контрактна форма допустима лише при прийнятті до апарату органів прокуратури працівниківпри потребі виконання разових робіт (підготовка проектів нормативних актів, консультування,проведення експертизи тощо), однак, дія Закону України “Про державну службу” на даних осібне поширюватиметься [9, с. 105].
У ст. 46 Закону України “Про прокуратуру”[3] встановленоосновні вимоги, що висуваються до осіб, які призначаються на посади прокурорів іслідчих, встановлено також, що не можуть бути прийняті на посаду прокурора або слідчого прокуратури особи,які були засуджені за вчинення злочину, за винятком реабілітованих. Військовимипрокурорами та слідчими призначаються громадяни України — офіцери Збройних Сил України,які проходять військову службу або перебувають у запасі і відповідають вимогам щодоосіб, які призначаються на посади прокурорів. Військовослужбовці військових прокуратурперебувають на військовій службі, на них поширюються військові статути і положеннящодо про ходження військової служби в частині, що не суперечать вимогам незалежностіпрокурора.
Особи, вперше призначені напосади помічників прокурорів, прокурорів управлінь, відділів, слідчих прокуратури,приймають «Присягу працівника прокуратури» [3]. При прийнятті на роботудо органів прокуратури прокурори та слідчі підписують текст Присяги, який зберігаєтьсяв особистій справі прокурора або слідчого за місцем роботи. Про складення Присягиробиться запис у трудовій книжці.
Текст присяги має затверджуватисяВерховною Радою України, однак такого затвердження він не отримав, хоч ПрезидіяВерховної Ради України і постановила передати на розгляд до Верховної ради Українитекст присяги працівника прокуратури, поданий генеральним прокурором України. Процедураприйняття присяги працівника прокуратури визначається Генеральним прокурором України.
Є необхідність також окремоговизначення поняття працівника органу прокуратури. Засади статусу працівників прокуратури,які не визнаються “кадрами прокуратури”, але підпадають під визначення патронатногодержавного службовця або військовослужбовця, врегульовано законами України “Продержавну службу”, “Про загальний військо вий обов’язок і військову службу”, рядомвідомчих наказів Генерального прокурора України, однак, не достатньо. Укази ж ПрезидентаУкраїни та постанови Кабінету МіністрівУкраїни врегульовують переважно питаннястатусу патронатних державних службовців органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, а накази Голов держслужби є відомчими і не зареєстрованими у Мін’юсті,тому для працівників прокуратури, хоч і не наділених статусом “прокурора”, не єобов’язковими, а лише рекомендативними. Отже, існує в даній галузі правового регулюванняявна прогалина. Також необхідно враховувати, що не всі прокурорські працівники патронатноїслужби можуть бути державними службовцями.
До стажу державної служби зараховуєтьсялише служба:
1) на посадах керівних працівниківі спеціалістів в апараті органів прокуратури;
2) на посадах слідчих, прокурорів,інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання; на посадах визначених перелікомпосад наукових працівників державних наукових установ, організацій та посад науково-педагогічнихпрацівників Інституту Генеральної прокуратури України підвищення кваліфікації прокурорсько-слідчихкадрів і науково-практичних розробок з питань організації роботи на основних напрямкахпрокурорської діяльності.
Прокурорам і слідчим органівпрокуратури, науково-педагогічним працівникам прокуратури присвоюються класні чини– спеціальні персональні звання прокурорського працівника як державного службовця.Класні чини присвоюється з урахуванням посади, яку він обіймає, стажу, знань тадосвіду, а також за конкретними результатами його роботи. Порядок присвоєння тапозбавлення класних чинів визначено Положенням про класні чини керівників прокуратуриУкраїни від 6 листопада 1991 року, затвердженим Верховною Радою України.
Працівникам органів прокуратуривстановлено 10 класних чинів: державний радник юстиції України, державний радникюстиції 1-го класу, державний радник юстиції 2-го класу, державний радник юстиції3-го класу, старший радник юстиції, радник юстиції, молодший радник юстиції, юрист1-го класу, юрист 2-го класу, юрист 3-го класу. Класні чини державного радника юстиціїУкраїни, державного радника юстиції 1, 2 і 3-го класів присвоює Президент України,інші класні чини — Генеральний прокурор України.
Порядок присвоєння і позбавленняклас них чинів визначається Положенням про класні чини працівників прокуратури України,яке затверджується Верховною Радою України [3]. Діюче положення затвердженеВерховною Радою України 6 листопада 1991 р. Працівникам прокуратури встановлюється10 класних чинів. Класні чини держав ного радника юстиції України, державногорадника юстиції 1, 2 і 3 класів присвоюються Президентом України, інші класнічини при освоюються Генеральним прокурором України [3]. Відповідно до Положенняпро класні чини працівників органів прокуратури України [11], вперше класний чин(юриста 3 класу) присвоюється працівникам, які працюють в органах прокуратури неменше 6 місяців, а молодим спеціалістам – після закінчення строку стажування і призначенняна посаду. У порядку заохочення класні чини можуть присвоюватись достроково, якправило, після закінчення не менше як половини встановленого строку вислуги у попередньомукласному чині [5].
Прокурорсько-слідчим працівникамвідповідно до Закону України “Про загальний військовий обов’язок і військову службу”[3] присвоюються військові звання, до військових звань офіцерського складу прокуратурдодаються слова «юстиції». Присвоєння військових звань військовослужбовцямвійськових прокуратур здійснюється у порядку, встановленому Законом України «Прозагальний військовий обов’язок і військову службу» за поданнями відповідновійськових прокурорів регіонів та Головного військового прокурора. Військові званнявищого офіцерського складу військовослужбовцям військових прокуратур присвоюютьсяПрезидентом України за поданням Генерального прокурора України.
Працівники органів прокуратури,яким присвоєно класні чини, перебувають у них довічно; позбавлення класного чинуможе мати місце при звільненні працівника з органів прокуратури за проступки, щопорочать його. У разі грубих порушень службового обов’язку працівником прокуратуричи негідної поведінки його може бути понижено в чині.2.2 Правове регулювання підвищення кваліфікації та атестаціїпрокурорсько-слідчих працівників
Підвищення кваліфікації кадрівяк форма післядипломної освіти важливий об’єкт правового регулювання праці в органахпрокуратури. В умовах реформування законодавства, яке регулює діяльність органівпрокуратури, сучасної практики розвитку, європейських інтеграційних процесів, змінита омолодження кадрового складу органів прокуратури триває пошук нових форм та методівпідвищення професійної майстерності, що актуалізує вказаний напрям організаційноїроботи.
Відповідно до вимог наказуГенерального прокурора України від 20 січня 2006 р № 2гн «Про організацію роботиз кадрами в органах прокуратури України» підвищення кваліфікації є службовимобов’язком прокурорів та слідчих [8]. Єдина система підвищення кваліфікації прокурорсько-слідчихпрацівників поєднує різноманітні форми навчання, метою яких є оновлення та розвитокумінь і знань, необхідних для ефективного вирішення завдань професійної діяльності,вивчення позитивного досвіду [15].
Основнимискладовими цієї системи є:
— самостійне навчання;
— виконання індивідуальних завдань;
— стажування;
— навчально-методичні семінари;
— науково-практичні конференції;
— навчання за окремими планами резервістів на заміщення керівних посад;
— навчання в Інституті підвищення кваліфікації кадрів Національної академії прокуратуриУкраїни.
Окремі вчені розширюють наведенийперелік елементів системи підвищеннякваліфікаціїпрокурорсько-слідчихпрацівниківтапропонують інші форми підвищення кваліфікації. Так, М.К. Якимчук серед інших виділяєнаставництво, що має подібні до стажування ознаки, однак по суті являє собою більшсамостійну форму [17, с. 359–360]. На думку В.П. Рябцева, значну розповсюдженостінабула така форма підвищення кваліфікації, як консультація [12, с. 36-37].
Характеризуючи ознаки кожноїіз зазначених форм підвищення кваліфікації прокурорсько-слідчих працівників, зазначимо,що самостійне навчання – це систематичне індивідуальне вивчення працівником прокуратуринових законодавчих актів, правових та організаційних аспектів прокурорської діяльності.Воно має сприяти виконанню ними своїх службових обов’язків на високому професійномурівні. Самостійне підвищення кваліфікації поєднується з наданням працівнику організаційноїта консультативної допомоги керівниками прокуратур, їх структурних підрозділів,а також науково-педагогічними працівниками Національної академії прокуратури України.
Самоосвіта є ефективною формоюпрофесійного навчання слідчо-прокурорських працівників. Самостійне навчання здійснюєтьсяз метою безперервного, систематичного поповнення і поглиблення знань, умінь і навичок,набутих слідчими у навчальних закладах і за місцем роботи, під час підвищення кваліфікації,перепідготовки, стажування тощо.
Професійне навчання шляхомсамостійного освоєння нормативного та наукового матеріалу охоплює всі категоріїпрокурорсько-слідчих працівників незалежно від займаних посад та стажу роботи ворганах прокуратури. Воно здійснюється за індивідуальними квартальними планами,які складаються працівником прокуратури і затверджуються його безпосереднім керівником.За необхідності у плани вносяться зміни та доповнення. Так, індивідуальними планаминавчання передбачається: вивчення законодавчих актів, інших нормативних матеріалів,керівних роз’яснень Верховного Суду України та Вищого господарського суду України,рішень Конституційного Суду України; вивчення наказів, розпоряджень, вказівок Генеральногопрокурора України, рішень колегії Генеральної прокуратури України, узагальнень,інформаційних листів та інших організаційно-методичних матеріалів, позитивного досвідуроботи органів прокуратури, наукової юридичної літератури
Стажування є важливою формоюпрофесійного навчання слідчо-прокурорських працівників. Відповідно до ст. 46 ЗаконуУкраїни «Про прокуратуру» [3], п. 9 Положення про організацію роботи змолодими спеціалістами в органах прокуратуриУкраїни, затвердженого Генеральним прокуроромУкраїни 5 липня 2001 року особи, які закінчили вищі навчальні юридичні заклади іне мають досвіду практичної роботи за фахом, проходять стажування в міських, районнихта прирівняних до них прокуратурах строком до одного року.
Відповідно до наказу Генеральногопрокурора України «Про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України»від 20 січня 2006 року № 2гн, необхідно забезпечувати належне стажування молодихспеціалістів, надавати їм всебічну допомогу в освоєнні професії, використовуючипри цьому досвід кращих прокурорів та слідчих, ветеранів органів прокуратури. Крімтого, мають ґрунтовно вивчатись проблеми молодих спеціалістів, своєчасно вживатисьнеобхідні заходи для створення їм належних умов праці та побуту [6].
Стажування має на меті підвищенняпрактичного досвіду прокурорів і слідчих, усунення недоліків та помилок у їх практичнійдіяльності, вивчення нових методик і практики організації та здійснення прокурорськогонагляду або розслідування кримінальних справ, позитивного досвіду роботи інших прокуратур,а також поглиблене та всебічне вивчення ділових і особистих якостей, організаторськихздібностей працівників.
Основним завданням стажуванняє підготовка молодих спеціалістів до самостійного виконання прокурорсько-слідчоїроботи, набуття практичних та організаційних навичок, необхідних для виконання посадовихобов’язків слідчого і помічника прокурора. В період стажування вони вивчають специфікуроботи органів прокуратури, поглиблюють одержані у вищих навчальних закладах теоретичнізнання, опановують методику прокурорських перевірок, розслідування кримінальнихсправ, вивчають позитивний досвід прокурорської практики, набувають практичних іорганізаційних навичок.
До стажування передусім залучаютьпрокурорсько-слідчих працівників; призначених на нові посади; зарахованих до резервуна заміщення керівних посад; молодих спеціалістів; працівників, які допускають суттєвінедоліки в роботі. Стажування проводиться за індивідуальним планом, складеним зурахуванням конкретних умов роботи даної прокуратури.
Загальне керівництво стажуванняммолодих спеціалістів покладається на управління кадрів Генеральної прокуратури України.
Безпосереднє керівництво стажуваннямзабезпечують міські, районні, міжрайонні та прирівняні до них прокурори, на якихпокладається складання разом із молодими спеціалістами індивідуального плану стажування,контроль за його виконанням, періодичне заслуховування на оперативних нарадах звітівпро хід стажування; підготовка після закінчення стажування проекту атестації (характеристикиділових та особистих якостей) з висновком про можливість використання молодого спеціалістана посаді слідчого або помічника прокурора; додержання молодим спеціалістом термінівстажування на окремих ділянках; створення їм необхідних умов для праці та побуту;подання звіту до прокуратури області про виконання молодими спеціалістами індивідуальнихпланів стажування. Направлення до обласної прокуратури звітів молодих спеціалістівдає можливість відстежувати процес становлення працівників і за наявності підставсвоєчасно на нього впливати.
Таким чином, важливість стажуванняяк однієї з форм безперервного професійного навчання слідчо-прокурорських працівниківобумовлюється тим, що саме під час проходження такого навчання вони створюють длясебе своєрідний критерій належної професійної діяльності, який буде супроводжуватиїх упродовж служби в органах прокуратури України.
Серед інших форм підвищеннякваліфікації працівників в органах прокуратури практикується проведення постійнодіючих семінарів – галузевих, міжгалузевих та міжвідомчих. Галузевий семінар – цеколективна форма занять, які проводяться галузевим структурним підрозділом Генеральноїпрокуратури України або прокуратури обласного рівня. Міжгалузевий семінар готуєтьсякількома структурними підрозділами відповідної прокуратури з метою обговорення взаємопов’язанихактуальних проблем діяльності цих підрозділів. Міжвідомчі семінари проводяться якна загальнодержавному рівні, так і на рівні прокуратур областей та районів. Найбільшприйнятними є міжвідомчі семінари у містах і районах з невеликою кількістю оперативнихпрацівників. Їх метою є обговорення і вироблення спільних підходів до проблем протидіїта запобігання злочинності, найбільш актуальних сьогодні як для держави в цілому,так і для певного регіону зокрема.
Програмасемінарів складається з урахуванням актуальних питань, які потребують дискусійногообговорення, аналізу позитивної та негативної практики, оперативної імплементаціїуспішного досвіду. Доцільним є застосування інтерактивних способів проведення занятьдля набуття практичних навичок з підготовки документів прокурорського реагування,процесуальних документів, огляду помилок і недоліків, що допускаються при організаціїта здійсненні прокурорського нагляду, розслідуванні кримінальних справ тощо.
Науково-практичніконференції проводяться з метою колективної дискусії щодо актуальних науково-практичнихпроблем, а також діяльності прокуратури, розробки нових законопроектів та практикиїх застосування. На конференціях обговорюються наукові дослідження правових проблем,методичні рекомендації, періодичні юридичні видання та інше.
Підвищенняпрофесійної майстерності працівників, зарахованих до резерву, проводиться за індивідуальнимпланом, що складається на календарний рік.
Безперечно,формування повноцінного кадрового резерву практично неможливе без опанування резервістамиперіодичного навчання в Національній академії прокуратури України. Необхідне втіленнянових інтерактивних сучасних європейських методів підготовки осіб, що перебуваютьв резерві на керівні посади. Окрім навчання в Національній академії прокуратуриУкраїни план резервіста повинен включати стажування в структурних підрозділах прокуратур;участь у семінарах і конференціях; тимчасове виконання обов’язків за вищими посадами;залучення до проведення комплексних та галузевих перевірок.
Слідзупинитися на підвищенні кваліфікації в Інституті підвищення кваліфікації кадрівНаціональної академії прокуратури України. Існує думка, що такий метод є найбільшефективною формою безперервного навчання, а також важливим чинником поліпшення якостікадрового складу органів прокуратури. В Національній академії прокуратури Українипроводиться навчання прокурорів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києваі Севастополя, військових прокурорів регіонів і Військово-Морських Сил України таїх заступників, прокурорів міст, районів та прирівняних до них прокуратур, керівниківструктурних підрозділів та їх заступників, старших прокурорів і прокурорів, старшихслідчих з особливо важливих справ та старших слідчих, прокурорів-криміналістів Генеральноїпрокуратури України й прокуратур обласного рівня.
Професійнапідготовка прокурорсько-слідчих працівників здійснюється з метою одержання останніминових знань, умінь і навичок. Як правило, це навчання ґрунтується на особливостяхокремих напрямів їх діяльності, а саме: підтримання державного обвинувачення; представництвоінтересів громадянин та держави в суді; нагляд за додержанням законів органами,які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство; наглядза додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах та іншихпримусових заходів; нагляд за додержанням законів щодо прав і свобод людини; організаціяроботи та управління в органах прокуратури.
Длябільш чіткого усвідомлення змісту поняття «підвищення кваліфікації» необхідновзяти до уваги наступне. При його організації виходять із того, що працівник вжеопанував основи професійної діяльності в тій чи іншій трудовій сфері і йому необхіднозасвоїти тільки специфіку нової діяльності. Вказане дає підстави для висновку: підвищеннякваліфікації є такою формою професійного навчання прокурорсько-слідчих працівників,що передбачає поновлення та набуття нових знань тими працівниками, виконання функціональнихобов’язків якими потребує нових спеціальних знань, умінь та навичок.
Підчас службової діяльності кожен працівник органів прокуратури зобов’язаний постійноудосконалювати свої знання, підвищувати свою професійну майстерність, що як у науковійлітературі, так і в нормативних актах називається підвищенням кваліфікації. Підвищеннякваліфікації – це безперервний процес формування знань, вмінь та навичок. Він залежитьвід часу, умов праці та характеризується відповідними якісними змінами.
Зметою ефективності роботи щодо підвищення кваліфікації працівників прокуратури їїпотрібно організувати відповідно до певних принципів, до числа яких належать: постійне(безперервне) навчання, тому що специфіка роботи прокурора і слідчого потребує постійногопоповнення знань та практичних навичок; послідовність і регулярність навчання, щоозначає: всі прокурорсько-слідчі працівники, у тому числі молоді фахівці, повинніпроходити навчання за індивідуальними планами, брати участь у семінарських заняттях,а також підвищувати кваліфікацію не рідше як раз на п’ять років; єдність основнихпідходів до висвітлення питань прокурорського нагляду і досудового слідства; диференціаціянавчальних програм залежно від контингенту тих, кого навчають, а також потреб практики;активне використання в навчанні технічних засобів, комп’ютерної техніки, проведенняділових ігор, семінарів з обміну досвідом роботи.
Надумку Г. Середи, найближчим часом необхідне кардинальне реформування прокурорськоїсистеми підвищення кваліфікації, у тому числі диференціації термінів його проходженнярізними категоріями працівників, перехід до популярної в Європі системи тренінговихмоделей [13, c. 5-9].
У період проходження службивсі проку рорсько-слідчі працівники підлягають атес тації. Висновок атестаційноїкомісії є основою для прийняття рішення про підви щення прокурора чи слідчого впосаді чи класному чині. Порядок атестації передбачений Положенням про атесту ванняпрокурорсько-слідчих працівників органів прокуратури України [5, с. 179], яким визначено,що атестування прокурорсько-слідчих кадрів здійснюється Вищою атестаційною комісієюГенеральної прокуратури України та атестаційними комісіями, що створюються при обласнихі прирівняних до них прокуратурах і при прокуратурах міст з районним поділом. Атестуванняпроводиться один раз на 5 років. При вирішенні питання про висунення на вищу посадучи пониження в посаді, а також за наявності серйозних недоліків у роботі або поведінціпрокурорів і слідчих атестування за пропозицією керівника відповідної прокуратуриабо її структурного під розділу проводиться достроково. Молоді спеціалісти підлягаютьатестуванню по закінченні ста жування, а повторно — за 2 роки. Особи, які маютьдосвід робо ти в правоохоронних органах, але вперше призначені на прокурорсько-слідчіпо сади, підлягають атестуванню не раніше, ніж через 6 місяців роботи на цих посадах[5, с. 179].
Задля приведення законодавствапро прокуратуру у відповідність до стандартів захисту дитинства і материнства М.К.Якимчук пропонує передбачити у положенні про атестування прокурорсько-слідчих працівниківорганів прокуратури України, що жінки, які перебувають у відпустці по вагітності,пологах і догляду за дитиною, проходять атестацію не раніше ніж через рік післявиходу на роботу; вагітні жінки можуть проходити атестацію за власним бажанням [17].Варто також передбачити, що по закінченні строку повноважень прокурорів, які призначаютьсястроком на п’ять років, повинна проводитися перевірка роботи очолюваної ними прокуратури,за наслідками якої повинна проводитися атестація. Не пізніше ніж за місяць до закінченняп’ятирічного строку повноважень, з урахуванням результатів атестації, повинно вирішуватисяпитання про подальше призначення вказаних працівників [17].
Підсумовуючи викладене, вартопідкреслити важливість підвищення кваліфікації, стажування та атестації прокурорсько-слідчихпрацівників, а отже правового регулювання цих процесів, що є особливо актуальнимпід час реформ в Україні і, зокрема, становлення нової, демократичної системи державнихта правоохоронних органів. 2.3 Правоверегулювання переведення та припинення служби прокурорсько-слідчих працівників
Служба в органах прокуратуривідзначається традиційним переведенням кваліфікованих працівників з метою підвищенняними кваліфікації та підвищення їх неупередженості – їх ротацією. Отже, переведенняпрокурорів, слідчих або науково-педагогічних працівників відбувається:
1) з ініціативи працівника,в порядку ви значеному законодавством про працю;
2) у по рядку ротації – в межахорганів прокуратури без підвищення або пониження урівні посади без згоди працівниказ обов’язковим мотивуванням підстав такого переведення;
3) у порядку пониження у посаді– переведення з пониженням у посаді прокурора або слідчого, до якого було застосованеза висновком атестаційної комісії дисциплінарне стягнення у вигляді пониження впосаді.
Досвідчені кадри — основа ефективноговиконання завдань органів прокуратури. Одночасно стабільність породжує застій укадрах. Тому надзвичайно важливо стабільність кадрового складу сполучати з йогоротацією. Під ротацією розуміється зміна кадрового складу, при чому не тільки погоризонталі, а й по вертикалі. Але при ротації або назва посади залишається колишньою,а місце роботи змінюється, або змінюється і посада, але її рівень залишається такимже. Прокурорський працівник з огляду на єдність прокурорського нагляду не може бутивузьким фахівцем, він зобов’язаний добре орієнтуватися на будь-якій ділянці прокурорськоїдіяльності, тому дуже важливо періодично переміщати прокурорського працівника погоризонталі, змінюючи ділянки роботи. В органах прокуратури ця робота має особливийхарактер. Періодична ротація кадрів передбачена серед заходів проти зловживань державнихслужбовців у ряді нормативних актів, що регулюють боротьбу з корупцією. Із їх змістувипливає, що ротація – особливий вид пере ведення на іншу роботу, який не потребуєзгоди працівника [16, с. 74]. Ротація здійснюється в інтересах держави і сприяєпідвищенню кваліфікації прокурорсько-слідчих кадрів, не дозволяючи їм довго затримуватисьна одній посаді або в одному підрозділі.
Але Пленум Верховного СудуУкраїни в постанові № 9 від 1 листопада 1996 р. “Про застосування КонституціїУкраїни при здійсненні правосуддя” роз’яснив, що не можуть застосовуватись як такі,що суперечать ч. З ст. 43 Конституції України положення, які передбачаютьможливість тимчасового переведення працівника без його згоди на іншу роботу в порядкудисциплінарного стягнення, в порядку виробничої необхідності або простою, а такожможливість виконання ним роботи, не передбаченої трудовим договором [7, с. 222-228].
Закони ж України “Про державну службу”та “Про прокуратуру” взагалі не передбачають порядку здійснення ротації.Не передбачено й порядок і підстави проведення ротації у відомчих нормативнихактах. Та оскільки ротація пов’язана з переміщенням на іншу роботу, то підстави,порядок проведення та її правові наслідки повинні встановлюватись нормами трудовогоправа.
Переведення відбувається ів порядку переведення на іншу роботу працівника, який ви знаний атестаційною комісієютаким, що не від повідає займаній посаді. Він переводиться протягом місяця післяознайомлення з рішенням за його згодою. За відсутності такої згоди з ним може бутирозірвано трудовий договір відповідно до законодавства про працю.
Наступний вид переведення –призначення, працівника на посаду керівника органу прокуратури на п’ятирічний строк.В органах прокуратури створюється кадровий резерв для зайняття посад, а також дляпросування по службі. Для зарахування до резерву на заміщення керівних посад маєбути згода працівника [6]. Наказом Генерального прокурора України при призначення на вищестоящупосаду визначається строк повноважень підпорядкованого прокурора, що означає змінуумови попередньо укладеного з ним трудового договору: укладення трудового до говоруна певний строк. Статус прокурора як працівника при цьому погіршується: по-перше,розірвати строковий трудовий договір з власної ініціативи працівник має право тількиза наявності обставин, передбачених у ст. 39 Кодексу законів про працю, а, по-друге,по закінченні вказаного строку договір з ним може бути припинено [5].
На практиці по закінченні строкуздійснення ними повноважень, проводиться атестація, за результатами якої вирішуєтьсяпитання про подальше призначення працівника. Та при цьому, на нашу думку, не достатньозахищеного трудові права. Керівний працівник, який визнаний атестаційною комісієютаким, що не відповідає займаній посаді, протягом місяця після ознайомлення з рішеннямможе бути переведений за його згодою на іншу роботу, а за відсутності такої згодиз ним може бути розірвано тру довий договір відповідно до законодавства про працю.Однак немає ніякої гарантії, що при позитивних результатах перевірки діяльностіочолюваної ним прокуратури та його атестації він буде призначений на наступний строкабо хоча б займе посаду, рівнозначну тій, яку займав до останнього призначення.
Аналізуючи правові засади переведенняв органах прокуратури, М.К.Якимчук доходить висновку, що на законодавчому рівніслід встановити доповнення до ст. 46 Закону України “Про прокуратуру» такого змісту:(ч. 4) “Працівники прокуратури по закінченні п’ятирічного строку призначення їхна посаду, після отримання позитивного висновку, наданого атестаційною комісією,мають право призначення та наступний строк або призначення на попередню посаду абоз їх згоди на посаду, рівноцінну тій, яку займали до останнього призначення. Працівники,визнані у встановленому порядку незаконно звільненими, незаконно переведеними наінші посади або позбавленими класного чину, підлягають поновленню в попередній посадіта класному чині або з їх згоди призначенню на рівнозначну посаду”[17].
Припинення служби в органахпрокуратури відбувається в результаті дострокового звільнення прокурорсько-слідчихкадрів або їх ви ходу у відставку, однак чинне законодавство не дає їх правовоговизначення, закріплено лише випадки дострокового припинення повноважень Генеральногопрокурора України [3].
На думку вже згаданогоМ.К.Якимчука, в законі необхідно чітко визначити випадки дострокового припиненняповноважень прокурорсько-слідчих працівників та встановити, що “відставкою є припиненняслужби в органах прокуратури України прокурором або слідчим органів прокуратури,за його письмовою заявою” [17], та встановити підстави для такої відставки, зокрема:
а) вихід на пенсію, передбаченийст. 54 цього за кону;
б) принципова незгода з рішенняморгану чи посадової особи прокуратури, а також етичні перешкоди для перебуванняна службі в прокуратурі;
в) стан здоров’я, що перешкоджаєвиконанню службових повноважень (за наявності медичного висновку).
Законодавство України міститьположення щодо особливостей звільнення окремих груп прокурорсько-слідчих кадрівпрокуратури, зокрема, звільни ти молодих спеціалістів протягом перших трьох роківроботи можна тільки з відома управління кадрів Генеральної прокуратури України.Звільнення з військової служби осіб офіцерського складу військових прокуратур здійснюєтьсявідповідно до Закону України «Про загальний військовий обов’язок і військовуслужбу» за поданням Головного військового прокурора.
Законом України «Про прокуратуру»встановлено порядок заохочень, передбачено заходи матеріального та соціального забезпечення,правового й соціального захисту працівників органів прокуратури. Передбачено матеріальнета соціальне забезпечення прокурорських працівників з урахуванням надбавок за вислугуроків і класні чини.
Стаття 50 Закону України «Пропрокуратуру» [3] регламентує пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих, якесуттєво відрізняється від загальних підходів з урахуванням інтенсивності, особливихумов праці співробітників прокуратури. Так, прокурори й слідчі зі стажем роботине менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчихпрокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу роківнезалежно від віку. Пенсію призначають у розмірі 80% від суми їхньої місячної (чинної)заробітної плати, до якої включають усі види оплати праці, на які нараховують страховівнески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожний повнийрік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, алене більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Працівникам, які не мають вислуги20 років, але стаж служби в органах прокуратури становить не менше 10 років, післядосягнення чоловіками 55 років при загальному стажі роботи 25 років і більше, ажінками — 50 років при загальному стажі роботи 20 років і більше, пенсію призначаютьу розмірі, пропорційному кількості повних років роботи на прокурорських посадахіз розрахунку 80% місячного заробітку за 20 років вислуги. За кожний рік загальногостажу понад 25 років для чоловіків і 20 років для жінок пенсія збільшується на одинвідсоток місячного заробітку, з якого її обчислюють.
До пенсії за вислугу років,призначеної згідно з цією статтею, встановлюють надбавки на утримання непрацездатнихчленів сім'ї та на догляд за одиноким пенсіонером у розмірах і за умов, передбаченихст. 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Право на пенсію за вислугуроків мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсіїпрацюють у органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратуриУкраїни, а також особи, звільнені з прокурорсько-слідчих посад органів прокуратуриза станом здоров'я, у зв'язку зі скороченням чисельності або штату працівників ів зв'язку з обранням їх на виборні посади органів державної влади чи органів місцевогосамоврядування.
Ст. 222 Кодексу законів пропрацю України передбачає, що «особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчихпрацівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури,які мають класні чини, встановлюється законодавством» [5].
До набрання у вересні 2005р. чинності Кодексом адміністративного судочинства (КАС) України права державнихслужбовців, зокрема працівників прокуратури, були певною мірою обмежені стосовнореалізації їх права на працю та захисту цього права в суді. У прокурорсько-слідчихпрацівників з’явилась реальна можливість захисту своїх прав на працю на підставіп.2 ч.2 ст. 17 КАС, відповідно до якого юрисдикція адміністративних судів поширюєтьсяна спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільненняз публічної служби [4].
Отже, прокурорсько-слідчі працівникимають право захищати свої законні права та інтереси у вищих державних органах тав судовому порядку, а рішення про припинення державної служби вони можуть оскаржитибезпосередньо до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАСУкраїни [4], такі трудові спори вирішуються адміністративними судами замісцем проживання (перебування, знаходження) позивача. Адміністративний позов можебути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого КАСУкраїни або іншими законами. Склалась відповідна судова практика, коли за відсутностіу спеціальних законах або підзаконних нормативних актах посилання на певний строкзвернення до суду, суди виходять з положень ч.1 ст.233 КЗпП України [5], тобто особаможе звернутись з позовом у тримісячний строк із дня, коли дізналась або повиннадізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення з публічної служби— у місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачітрудової книжки. При цьому слід мати на увазі, що, відповідно до ч.1 ст.100 КАСУкраїни, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмовиу задоволенні позову лише за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін (судне наділений правом ініціювати це питання).
3. Дисциплінарна відповідальність та заохочення прокурорсько-слідчих працівників
Під дисциплінарною відповідальністювідповідно до діючого законодавства України треба розуміти винне порушення трудовоїдисципліни й службових обов'язків. Такі порушення можуть бути виражені як у діях,так і в бездіяльності, допускатися як свідомо, так і по необережності. Деякі категоріїдержавних службовців у зв'язку з виконанням своїх повноважень несуть відповідальністьу дисциплінарному порядку й за провини, які ганьблять їх як державних службовцівабо дискредитують органи, у яких вони працюють (керівники, державні службовці — співробітники правоохоронних органів, військовослужбовці й ін.).
Законодавством закріплені таківиди дисциплінарної відповідальності державних службовців:
1) у порядку, установленомузаконами України;
2) у порядку, установленомуКодексом законів про працю України;
3) відповідно до правил внутрішньоготрудового розпорядку для робітників та службовців;
4) на підставі дисциплінарнихуставів і спеціальних положень, що діють у ряді галузей керування й деяких сфердержавної діяльності.
Підставою дисциплінарної відповідальностіє дисциплінарна провина, сутність якого складається в невиконанні або неналежномувиконанні прокурорсько-слідчим працівником покладених на нього службових обов'язків.
Дисциплінарна відповідальністьхарактеризується такими загальними ознаками:
1) її підставою є дисциплінарнапровина;
2) за таку провину передбачененакладення дисциплінарного стягнення;
3) стягнення накладає уповноваженимна те органом (посадовою особою) у порядку підпорядкованості;
4) рамки «дисциплінарної»влади цього органа (посадової особи) чітко встановлюються правовими нормами;
5) службовець, на який накладенедисциплінарні санкції, може оскаржити його у вищий орган (вищестоящій посадовійособі) або в суд;
6) за одна дисциплінарна провинаможе бути накладено тільки одне дисциплінарні санкції.
Законом України «Про державнуслужбу» установлені особливості дисциплінарної відповідальності службовцівдержавних органів, органів виконавчої влади і їхнього апарата. Їхня сутність полягаєв тому, що дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконанняабо неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушенняобмежень, пов'язаних із проходженням державної служби, а також за провину, що ганьбитьйого як державного службовця або дискредитує державний орган, у якому він працює.
До службовців цих органів,крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України,можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу, як попередження про неповнуслужбову відповідність і затримка до одного року в присвоєнні чергового рангу абов призначенні на більше високу посаду.
Певні особливості існують щодопорядку застосування й видів дисциплінарних стягнень, які передбачені дисциплінарнимиуставами або спеціальними положеннями про дисципліну в окремих сферах (галузях)діяльності. Вони пов'язані з характером тих функцій і завдань, які вирішуються відповіднимиорганами, їхніми службовцями. У деяких випадках дисциплінарна відповідальність регулюєтьсякодексами (наприклад, Повітряний кодекс, Митний кодекс і ін.). Так, відповідно доДисциплінарного статуту прокуратури України дисциплінарні стягнення на прокурорсько-слідчихпрацівників, а також працівників навчальних, наукових і інших установ прокуратуринакладають за невиконання або неналежне виконання службових обов'язків або за провину,що ганьбить їх як працівників прокуратури.
Крім загальних підходів додисциплінарної відповідальності, для співробітників прокуратури з метою забезпеченнябездоганних моральних якостей Дисциплінарним статутом прокуратури України встановлено,що в разі вчинення працівником діяння, несумісного з перебуванням на роботі в органахпрокуратури, його звільняють незалежно від часу вчинення проступку.
Дисциплінарними стягненнямиє: догана, зниження в класному чині, зниження в посади, позбавлення нагрудного знака«Почесний працівник прокуратури України», звільнення, звільнення з позбавленнямкласного чина.
Генеральний прокурор Українимає право накладати дисциплінарні стягнення, зазначені в названому уставі, у повномуобсязі, за винятком позбавлення або зниження в класному чині державного радникаюстиції 1,2,3 класів, які виробляються Президентом України по поданню Генеральногопрокурора.
Прокурори АРК, областей, містаКиєва й прирівняні до них прокурори мають право накладати такі дисциплінарні стягнення:догана, зниження в посади, звільнення, крім зниження в посади й звільнення працівників,призначуваних Генеральним прокурором України. При необхідності застосування міридисциплінарного стягнення, що перевищує повноваження зазначених прокурорів, вонивносять подання Генеральному прокуророві України. Особи, нагороджені знайомий «Почеснийпрацівник прокуратури України», можуть бути звільнені з роботи лише з попередньоїзгоди Генерального прокурора України.
Дисциплінарні санкції повинневідповідати ступеню провини й ваги провини. Прокурор, що вирішує питання про накладеннястягнення, повинен особисто з'ясувати обставини провини й одержати письмове поясненнявід його особи, що зробила. Якщо буде потреба може бути призначена службова перевірка.
Дисциплінарні санкції застосовуєтьсяпротягом одного місяця від дня виявлення провини, не вважаючи часу службової перевірки,тимчасової непрацездатності працівника й знаходження його у відпустці, але не пізнішеодного року від дня здійснення провини. Строк проведення службової перевірки неможе перевищувати двох місяців.
За ту саму провину може бутинакладене тільки одне стягнення.
У випадку здійснення працівникомдіяння, не сумісного з перебуванням на роботі в органах прокуратури, його звільненнявиробляється незалежно від часу здійснення провини.
Про накладення дисциплінарногостягнення видається наказ прокурора, що оголошується з під розписку.
Наказ про залучення до дисциплінарноївідповідальності може бути оскаржений працівником Генеральному прокуророві Українив місячний строк від дня ознайомлення з наказом.
Генеральний прокурор ухвалюєрішення щодо скарги в десятиденний строк, а у випадку проведення перевірки — непізніше одного місяця від дня надходження скарги. Про ухвалене рішення повідомляєтьсяпрацівникові, що звернувся зі скаргою.
Оскарження наказу не припиняєприведення дисциплінарного стягнення у виконання.
Рішення Президента Україний Генерального прокурора України про застосування одного з дисциплінарних стягненьабо відмова в поновленні на роботі прокурорсько-слідчих працівників, звільненихпрокурорами АРК, областей, міста Києва й прирівняними до них прокурорами, можутьбути оскаржені у Верховний Суд України в місячний строк.
Працівник уважається не маєдисциплінарного стягнення, якщо протягом року від дня його накладення він не піддававсяновому дисциплінарному стягненню.
Дисциплінарні санкції можебути знято прокурором, що видав наказ, або вищестоящим прокурором раніше року, якщопрацівник виявив дисциплінованість і сумлінність при виконанні службових обов'язків.У таких випадках стягнення знімається наказом з оголошенням його всім, кому бувоголошений наказ про накладення стягнення.
Поряд з дисциплінарними стягненнямив разі невиконання чи неналежне виконання прокурорсько-слідчими працівниками службовихобов'язків або за проступок, який порочить таку особу як працівника прокуратуриДисциплінарний статут прокуратури встановлює також заохочення за сумлінне і зразковевиконання службових обов'язків, ініціативу та оперативність у роботі.
Заходами заохочення є:
/>1) подяка;
/>2) грошова премія;
/>3) подарунок;
/>4) цінний подарунок;
/>5) достроковеприсвоєння класного чину або підвищення в класному чині;
/>6) нагородженнянагрудним знаком «Почесний працівник прокуратури України».
/>За особливізаслуги в роботі працівники прокуратури можуть бути представлені до нагородженнядержавними нагородами і присвоєння почесного звання «Заслужений юрист України»./>
Генеральному прокурору Україниналежить право застосування всіх цих заходів заохочення./>
Прокурори Кримської АРСР, областей,міста Києва, інші прирівняні до них прокурори мають право заохотити працівника подякою,грошовою премією та подарунком. Про застосування інших видів заохочення прокуроривносять подання Генеральному прокурору України.
/>Подання пронагородження державними нагородами та присвоєння почесного звання «Заслуженийюрист України» вносить Генеральний прокурор України.
Заохочення оголошується наказом,про що вноситься запис до трудової книжки. Наказ оголошується особі, якій винесенозаохочення, всім працівникам даної прокуратури і додається до особової справи.
Висновки
Праця прокурорсько-слідчихпрацівників регулюється спеціальними законами, а в частині, не врегульованій такимчином — законодавством про працю. Правову основу праці прокурорсько-слідчих працівниківскладають Конституція України, Закон України «Про прокуратуру», деякі інші закони,накази Генерального прокурора України, якими відповідно до законодавства визначаютьсяпорядок прийняття, переміщення та звільнення прокурорів, слідчих прокуратури таінших спеціалістів, а також нормативно-правові акти деяких інших державних органів.Правове положення та умови служби про курорсько-слідчих працівників визначаютьсяу відповідності з ч. 2 ст. 9 Закону України “Про державну службу”.
Прокурорсько-слідчі працівникиперебувають у трудових відносинах із органами прокуратури. Вони приймаються на державнуслужбу безстроково, а прокурори прокуратур обласного, районного рівня та прирівнянихдо них прокуратур призначаються на посаду з моменту укладення строкового трудовогодоговору – відбувається зміна посади, обумовленої при укладенні попереднього трудовогодоговору, строку укладення договору і трудової функції державного службовця. У прокуратуріне застосовуються трудові контракти.
Прокурорам і слідчим органівпрокуратури, науково-педагогічним працівникам прокуратури з урахуванням посади,яку він обіймає, стажу, знань та досвіду, а також за конкретними результатами йогороботи присвоюються класні чини.
Служба в органах прокуратуривідзначається традиційним переведенням кваліфікованих працівників з метою підвищенняними кваліфікації та підвищення їх неупередженості – їх ротацією, тобто зміною кадровогоскладу, при чому не тільки по горизонталі, а й по вертикалі.
Переведення відбувається ів порядку переведення на іншу роботу працівника, який ви знаний атестаційною комісієютаким, що не від повідає займаній посаді. Він переводиться протягом місяця післяознайомлення з рішенням за його згодою. За відсутності такої згоди з ним може бутирозірвано трудовий договір відповідно до законодавства про працю.
Переведення здійснюється прокурорсько-слідчогопрацівника також шляхом призначення, працівника на посаду керівника органу прокуратурина п’ятирічний строк. В органах прокуратури створюється кадровий резерв для зайняттяпосад, а також для просування по службі.
Припинення служби прокурорсько-слідчихкадрів відбувається в результаті їх дострокового звільнення або ви ходуу відставку.
Відповідно до Дисциплінарногоуставу прокуратури України на прокурорсько-слідчих працівників за невиконання абоненалежне виконання службових обов'язків або за провину, що ганьбить їх як працівниківпрокуратури накладаються дисциплінарні стягнення. Дисциплінарними стягненнями є:догана, зниження в класному чині, зниження в посади, позбавлення нагрудного знака«Почесний працівник прокуратури України», звільнення, звільнення з позбавленнямкласного чина.
Дисциплінарний статут прокуратуривстановлює також заохочення за сумлінне і зразкове виконання службових обов'язків,ініціативу та оперативність у роботі. Заходами заохочення є подяка; грошова премія;подарунок; цінний подарунок; дострокове присвоєння класного чину або підвищенняв класному чині; нагородження нагрудним знаком «Почесний працівник прокуратуриУкраїни».
Правове регулювання праці прокурорсько-слідчихпрацівників має нині певні недоліки. Генеральний прокурор України, відповідно дозаконів України, видає обов’язкові для всіх органів прокуратури накази, розпорядження,затверджує положення та інструкції, в яких відповідно до законодавства визначаєпорядок прийняття, переміщення та звільнення прокурорів, слідчих прокуратури таінших спеціалістів, за винятком осіб, призначення яких передбачено Законом України“Про прокуратуру” [3]. Але, відповідно до ст. 92 Конституції України [1] Верховна Рада Українивинятково законами України визначає “основи державної служби” (п. 12) та “організаціюта діяльність прокуратури” (п. 14) [1]. Отже й проходження держав ної служби в органахпрокуратури повинне отри мати свою правову регламентацію насамперед на законодавчомурівні.
Викладене вище доводить, щоу регулюванні законами України “Про державну службу”, “Про прокуратуру”, “Про загальнийвійськовий обов’язок” і Кодексом законів про працю питань проходження служби в органахпрокуратури існує ряд прогалин (питання ротації, поняття працівника прокуратури,випадків їх звільнення тощо) та колізій (регулювання питань пониження в класномучині тощо). Закон України “Про прокуратуру» врегульовує вказане питання недостатньо,зокрема, в ньому:
1) не визначено “діяння, якіє дисциплінарними правопорушеннями та відповідальність за них кадрів прокуратури,які відповідно до Конституції України [1] визначаються виключно законами,в статті ж 48 вказаного закону сказано, що дане питання врегульовуєтьсяДисциплінарним статутом (підзаконним актом Верховної Ради України);
2) не визначено гарантій додержаннятрудових прав прокурорів, строк перебування яких на посаді завершується;
3) не врегульовано специфікупроходження служби та правовий статус працівників прокуратури, що не відносятьсядо прокурорських кадрів;
4) не встановлено вимоги докандидата на посаду Генерального прокурора України та вимоги щодо прийняття нимприсяги;
5) недостатньо регламентованіспецифічні для прокуратури питання по рядку прийому на роботу і звільнення, організаціїпрактичного здійснення працівниками прокуратури своїх завдань і функцій, зміцненняслужбової дисципліни, відповідальності тощо;
6) не врегульовано питаннятимчасового відсторонення кадрів прокуратури від виконання повноважень на періодпроведення внутрішнього службового розслідування щодо них;
7) не врегульовано питанняпоновлення в посаді, класному чині прокурорсько-слідчих працівників.
Оптимальним шляхом усуненнязгаданих прогалин було б прийняття Закону України “Про проходження служби в органахта установах прокуратури”, який має регламенту вати основний комплекс правовідносинв органах прокуратури та створить необхідні нормативні передумови для удосконаленняпраці прокурорсько-слідчих працівників.
Крім того, законодавче регулюванняінституту дисциплінарної відповідальності прокурорсько-слідчих працівників характеризуєтьсянаявністю недоліків, зокрема, неврегульованістю низки процедурних моментів (неповнотаправового регулювання); недостатньою чіткістю у викладі існуючих законодавчих приписів.Це в свою чергу призводить до помилок та зловживань у правозастосуванні.
Норми, які регулюють підставита порядок дисциплінарного провадження відносно прокурорів та слідчих (взагалі інститутдисциплінарної відповідальності), необхідно розмістити в одному нормативному акті– Законі Україні «Про прокуратуру» передбачивши розділ «Дисциплінарна відповідальність».Це відповідає вимогам законодавчої техніки та повністю узгоджується із положеннямп.14, п.22 ч.1 ст. 92; ст. 123 Конституції України, згідно з якими виключно законами,по-перше, визначаються організація і діяльність прокуратури, по-друге – діяння,які є дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.
список використаної літератури
1.КонституціяУкраїни // nau.kiev.ua
2.ЗаконУкраїни «Про державну службу» //http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3723-12
3.ЗаконУкраїни «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 р. // nau.kiev.ua
4.Кодексадміністративного судочинства України // zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2747-15
5.Кодексзаконів про працю України // nau.kiev.ua
6.НаказГенерального прокурора Укра їни “Про організацію роботи з кадрами в органахпрокуратури України” від 28 жовтня 2002 р. // nau.kiev.ua.
7.Прозастосування Конституції України при здійсненні правосуддя. Постанова ПленумуВерховного Суду України № 9 від 01.11.96 // Бюлетень законодавства і юриди чноїпрактики України. – 1996. – № 1. – С. 222-228.
8.Проорганізацію роботи з кадрами в органах прокуратури України: наказ Генеральногопрокурора України від 20 січня 2006 р. № 2 гн.
9.Роз’ясненняГоловного управління дер жавної служби при Кабінеті Міністрів Укра їни “Проприйняття на державну службу: огляд нормативних документів” від 1.03.1998 р. №10/2631 // Державна служба в Україні. – К.: Юрі нком Інтер, 2002. – С. 105.
10.ВенедиктовВ.С. Трудовое право Украины: учебн. пособие [для высш.учеб.завед.] / В.С.Венедіктов. — Х.: Консум, 2006. — 304 с.
11.ПшонкаА.В. Дисциплінарна відповідальність прокурорів. Автореферат дисертації наздобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. – Харків, 2006. – 21 с.
12.РябцевВ.П. О теоретических основах организации повышения квалификации в органахпрокуратуры // Проблемы кадровой работы в органах прокуратуры. Сб. научныхтрудов НИИ проблем укрепления законности и правопорядка. – М.: 1994.
13.СередаГ.П. Підготовка кадрів для органів прокуратури: сьогодення та перспективирозвитку / Г.П. Середа // Вісник академії прокуратури України. – 2007. – № 3. –С. 5–9.
14.СухоносВ.В., Марочкин И.Е., Богуц кий В.В. Орга низационно-правовые проблемы кадровогообес печения прокуратуры – Сумы: Слобожанщина, 2000. – 220 с.
15.УстименкоВ.В. Правові форми підвищення кваліфікації прокурорсько-слідчих працівників //www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vlduvs
16.Юшко А.Правові аспекти ротації кад рів як один із шляхів за по бігання корупції //Право України. –1999. – № 7. – С. 74-76.
17.ЯкимчукМ.К. Проблеми управління в органах прокуратури України: Монографія. – К.: Iнститутдержави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 2001.