МІНІСТЕРСТВООСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КУРСОВА РОБОТА
на тему
«Правова регламентація порядку організації та проведення виборівнародних депутатів України»
з дисципліни “Конституційне право України ”
Харків 2011
Зміст
Вступ
1. Поняттявиборчої системи і виборчого права
2. Загальна характеристика виборчої системи України та її принципи
3.Правова регламентація порядку організації та проведення виборів народнихдепутатів України
Висновки
Список літератури
Вступ
Обов’язковою передумовою та визначальною ознакою демократичної,правової держави, якою Україну проголошено на конституційному рівні, є проведенняперіодичних, вільних виборів, сутність яких полягає в оновленні складупредставницьких органів публічної влади та зміні виборних посадових осіб наоснові демократичних процедур. Існує два підходи до визначення поняття виборчоїсистеми. Відповідно до широкого підходу виборча система розглядається яксукупність усіх суспільних відносин, які складаються в процесі формування представницькихорганів публічної влади (органів державної влади та органів місцевогосамоврядування). Згідно з вузьким підходом виборча система – це спосібголосування та визначення результатів виборів і порядок розподілу депутатськихмандатів у представницькому органі публічної влади за результатами виборів.
У світовій конституційно-правовій практиці існує велика кількістьрізновидів виборчих систем, але усі вони є специфічними модифікаціями одного зтрьох типів: мажоритарної, пропорційної та змішаної (мажоритарно-пропорційної).
1. Поняття виборчої системи і виборчого права
Першою за часом виникнення та найпоширенішою у сучасному світі ємажоритарна виборча система, в основу якої покладено принцип більшості. За цієївиборчої системи виборці голосують за конкретних осіб, а обраним вважається тойз кандидатів, який отримав законодавчо встановлену більшість голосів виборців:відносну, абсолютну або кваліфіковану (в залежності від цього розрізнятьмажоритарні системи відносної, абсолютної чи кваліфікованої більшості).
Пропорційну виборчу систему було запроваджено вдержавно-правову практику з появою політичних партій. В її основі лежитьпринцип пропорційного представництва політичних об’єднань у представницькихорганах влади – політична партія отримує кількість мандатів, яка є пропорційноюкількості набраних нею голосів виборців. Особливістю цього типу виборчоїсистеми є те, що виборець голосує не за конкретну особу, а за виборчий списокполітичної партії чи виборчого блоку політичних партій. За пропорційної виборчоїсистеми зазвичай встановлюється виборчий бар’єр (тобто мінімальна кількість голосіввиборців), лише подолавши який політична партія чи виборчий блок можуть братиучасть у розподілі депутатських мандатів.
Окремими різновидами пропорційної виборчої системи є: з жорсткимисписками (виборці не мають можливості впливати на розташування кандидатів увиборчому списку), з напівжорсткими списками (виборцю надається право змінюватирозташування кандидатів у виборчому списку), та з преференціями (від слова “перевага”– виборець віддає переваги окремим кандидатам у виборчих списках).
Змішана (пропорційно-мажоритарна) виборча система поєднує позитивніриси обох основних типів виборчих систем.
Виборче право можна розглядати:
1) як конституційно-правовий інститут, тобто сукупність правовихнорм, що закріплюють порядок формування органів публічної влади (виборче правоу об’єктивному розумінні);
2) як суб’єктивне право, тобто право громадянина обирати (активневиборче право) та право бути обраним (пасивне виборче право).
Активне виборче право в широкому розумінні включає не лише правоголосувати, але й право брати участь у висуванні кандидатів у депутати та навиборні посади (у тому числі і на партійному чи міжпартійному з’їзді), упроведенні передвиборної агітації, у проведенні передвиборчих заходів(мітингів, зустрічей, круглих столів, дебатів), у роботі виборчих комісій,право бути довіреною чи уповноваженою особою, представником, офіційнимспостерігачем, розпорядником виборчого фонду тощо.
Виборче право – це також і конституційно-правовий інститут, якийоб’єднує собою норми Конституції України та норми поточного виборчого законодавства,якими закріплено основоположні принципи участі громадян у виборах, порядокпризначення, підготовки та проведення виборів, а також порядок і процедуривстановлення результатів народного волевиявлення.
2. Загальна характеристика виборчої системи України та її принципи
Класифікація виборів може здійснюватися за різними критеріями.Так, за часом проведення можна виділити такі види виборів: чергові,позачергові, повторні та замість вибулих депутатів (за мажоритарної та змішаноївиборчої системи). За територією розрізняються: загальнодержавні,республіканські (вибори депутатів Верховної Ради АРК) та місцеві (вибориорганів та посадових осіб місцевого самоврядування). За суб’єктамивиокремлюють: парламентські вибори, вибори глави держави, вибори депутатівВерховної Ради АРК, вибори депутатів місцевих рад, вибори сільських, селищнихта міських голів.
Виборча система України є пропорційно-мажоритарною.
Вибори народних депутатів України здійснюються на засадах пропорційноївиборчої системи з обранням депутатів у багатомандатному загальнодержавномувиборчому окрузі за виборчими списками від політичних партій та виборчих блоківполітичних партій. У розподілі депутатських мандатів беруть участь ті партії тавиборчі блоки, виборчі списки яких за підсумками голосування на виборахдепутатів набрали не менше трьох відсотків голосів виборців, що взяли участь уголосуванні.
Президент України обирається за мажоритарною виборчою системоюабсолютної більшості (а при повторному голосуванні – відносної більшості).
Вибори депутатів місцевих рад здійснюються за пропорційною та мажоритарноювиборчими системами. Депутати міських, районних у містах, районних, обласнихрад, міських рад міст Києва та Севастополя, а також депутати Верховної Ради АРКобираються за пропорційною системою, тобто за виборчими списками від місцевихорганізацій політичних партій та виборчих блоків. Депутати сільських таселищних рад, а також сільські, селищні та міські голови обираються замажоритарною системою відносної більшості.
Усі вибори в Україні відбуваються на основі таких конституційнихпринципів: вільних виборів, загального, рівного, прямого виборчого права, атакож таємного голосування.
Сутність принципу вільних виборів полягає у тому, що виборцямзабезпечуються умови для вільного формування своєї волі та її вільного виявленняпри голосуванні. При цьому забороняється застосування насильства, погроз,обману, підкупу чи будь-яких інших дій, що перешкоджають вільному волевиявленнювиборця.
Принцип загального виборчого права означає, що право голосуна виборах мають усі громадяни України, яким на день виборів виповнилосявісімнадцять років, за виключенням осіб, що визнанні судом недієздатними. Юридичноюпідставою для реалізації права голосу на виборах є включення громадянина досписків виборців на виборчій дільниці.
Рівне виборче право означає, що:
а) громадяни України беруть участь у виборах на рівних засадах;
б) кожний виборець має лише один голос, тобто може проголосуватитільки один раз; в) виборець може використати свій голос лише на одній виборчійдільниці.
Принцип прямого виборчого права означає, що громадяниУкраїни обирають депутатів безпосередньо шляхом голосування за кандидатів у депутати,включених до виборчого списку політичної партії (виборчого блоку). Непрямими єтакі вибори, коли громадяни спочатку обирають виборщиків, які згодом формуютьвідповідний орган чи обирають посадову особу (наприклад, вибори Президента США єнепрямими).
Сутність принципу таємного голосування, полягає у конституційновстановленій забороні здійснювати у будь-якій формі контроль за волевиявленнямвиборців.
Окрім конституційних принципів участі громадян у виборах, існує йнизка принципів, закріплених в поточному законодавстві. Зокрема, принцип добровільностіучасті у виборах, відповідно до якого ніхто не може бути примушений до участічи неучасті у голосуванні. Разом з тим у деяких державах законодавчовстановлено обов’язок голосувати (Італія, Бельгія, Австрія, Греція, Туреччина,Пакистан, Аргентина). Принцип особистого голосування означає, що:
а) кожний виборець голосує на виборах особисто;
б) голосування за інших осіб не допускається;
в) передача виборцем права голосу будь-якій іншій особі забороняється.
До інших законодавчо закріплених принципів виборчого процесувідносять: політичний плюралізм та багатопартійність; гласність та відкритість;свобода передвиборної агітації, рівний доступ до засобів масової інформації;законність та заборона незаконного втручання будь-кого у цей процес; рівніможливості кандидатів у депутати у проведені передвиборчої кампанії; неупередженогоставлення органів державної влади та органів місцевого самоврядування досуб’єктів виборчого процесу тощо.
Виборчий процес – це сукупність послідовних, логічно обумовленихстадій (етапів) здійснення виборчих процедур, спрямованих на формування органівдержавної влади та органів місцевого самоврядування.
Виборчий процес включає в себе такі основні стадії (етапи):
1) складання та уточнення списків виборців;
2) утворення одномандатних округів;
3) утворення виборчих дільниць;
4) утворення виборчих комісій;
5) висування та реєстрація кандидатів у депутати;
6) проведення передвиборної агітації;
7) голосування;
8) підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голосування;9) встановлення результатів виборів депутатів та їх офіційне оприлюднення.
3. Правова регламентація порядку організації та проведеннявиборів народних депутатів України
Виборчий процес вУкраїні починається з прийняттям Центральною виборчою комісією рішення прооголошення виборів у строки, передбачені Конституцією України.
Списки виборців. Для підготовки проведення голосуваннявиборців складаються списки виборців. Порядок складання списків виборців заукраїнським виборчим законодавством неодноразово змінювався. Так, наприклад, завиборчим законодавством 1989 р. складання списків виборців покладалося на дільничнувиборчу комісію, за законодавством 2004 р. – на виконавчі органи сільських, селищних,міських (у містах, де немає районних у місті рад), районних у містах рад абооргани (посадові особи), які відповідно до закону здійснюють їх повноваження, аза Законом України “Про вибори народних депутатів України” в редакції від 7липня 2005 р. – на робочі групи обліку виборців. При цьому коло осіб, якізобов’язані надавати відомості про виборців до робочих груп обліку виборців,значно розширилося, а процедура складання й уточнення списків виборців значноускладнилася.
Порядок формування списків виборців кардинально змінився у2007 р. З ухваленням Закону України “Про Державний реєстр виборців” від 22лютого 2007 р. складання списків виборців передбачається здійснювати на базіавтоматизованої інформаційно-телекомунікаційної системи, тобто банку даних виборців.Розпорядником Державного реєстру виборців визнається Центральна виборчакомісія, а органами його ведення: />у районах, районах у містахКиєві та Севастополі – відповідні структурні підрозділи районних, районних умістах Києві та Севастополі державних адміністрацій; />містахобласного (республіканського в АРК) значення без районного поділу – відповіднівиконавчі органи міських рад; />у районі в місті обласногозначення з районним поділом – відповідні виконавчі органи районних у містах радабо відповідні структурні підрозділи створеного у районі виконавчого органу міськоїради.
Виборчі округи. Вибори народних депутатів України проводятьсяв єдиному загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі, який включає всебе всі територіальні виборчі округи та закордонний виборчий округ.
Для проведення виборів народних депутатів територія Україниподіляється на 225 територіальних виборчих округів. Кількість таких округів вАвтономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі встановлюєтьсяЦентральною виборчою комісією з урахуванням їх адміністративно-територіальногоустрою. Територіальні виборчі округи утворюються з приблизно рівною кількістювиборчих дільниць, виходячи з кількості виборчих дільниць, які були утвореніпід час попередніх чергових виборів Президента України або народних депутатівУкраїни. Територіальний виборчий округ включає в себе один або кілька районів,міст. На території великих міст може бути утворено більше ніж одинтериторіальний виборчий округ. Не допускається включення до одноготериторіального виборчого округу частин території двох чи більше регіонів, атакож територій, що не межують між собою. Тобто територіальний виборчий округне може складатися з районів чи частин районів, які входять до різних областей(чи до складу АРК та однієї з областей України, до складу АРК та містаСевастополя, до складу Київської області та міста Києва).
Закордонний виборчий округ включає в себе усі закордоннівиборчі дільниці.
Виборчі дільниці. Для підготовки організації і проведенняголосування та підрахунку голосів виборців утворюються виборчі дільниці.Виборча дільниця може бути звичайною, спеціальною або закордонною. Виборчідільниці утворюються з кількістю виборців від двадцяти осіб до двох тисячп’ятисот осіб. Виборчі дільниці поділяються на:
1) малі – з кількістю виборців до 500 осіб;
2) середні – з кількістю виборців від 500 до 1500 осіб;
3) великі – з кількістю виборців понад 1500 осіб.
Звичайні виборчі дільниці утворюються окружними виборчимикомісіями для організації голосування виборців за місцем їх проживання заподанням виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст, де немаєрайонних рад), районних у містах рад. Окружна виборча комісія своїм рішеннямвстановлює єдину нумерацію виборчих дільниць у межах територіального виборчогоокругу, межі кожної звичайної виборчої дільниці (назва населеного пункту, вулиця,перелік житлових будинків), а також місцезнаходження дільничної виборчоїкомісії та приміщення для голосування.
Спеціальні виборчі дільниці утворюються у стаціонарнихлікувальних закладах, на суднах, які перебувають у день голосування у плаванніпід Державним Прапором України, на полярних станціях України, в установахкримінально-виконавчої системи та в інших місцях тимчасового перебуваннявиборців з обмеженими можливостями пересування.
З метою забезпечення участі у виборахгромадянам України, які постійно чи тимчасово перебувають за кордоном,Центральною виборчою комісією за поданням Міністерства закордонних справУкраїни при дипломатичних та інших офіційних представництвах і консульськихустановах України за кордоном, у військових частинах (формуваннях),дислокованих за межами України утворюються закордонні виборчі дільниці.
Виборчі комісії. Для підготовки та проведення виборівдепутатів створюються виборчі комісії. Виборчі комісії є спеціальнимиколегіальними органами, уповноваженими організовувати підготовку та проведеннявиборів депутатів, забезпечити додержання та однакове застосування виборчогозаконодавства, а також встановлювати результати голосування в межах відповідноївиборчої дільниці, виборчого округу та всієї України. Систему виборчих комісій,що здійснюють підготовку та проведення виборів депутатів, складають:
1) Центральна виборча комісія;
2) окружні (чи територіальні) виборчі комісії;
3) дільничні виборчі комісії.
Центральна виборча комісія є постійнодіючим колегіальним державним органом який діє на підставі Конституції України,Закону України “Про Центральну виборчу комісію” від 30 червня 2004 р. та іншихзаконів України і наділений повноваженнями щодо організації підготовки іпроведення виборів Президента України, народних депутатів України, депутатівВерховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських,селищних, міських голів, всеукраїнського і місцевих референдумів. Центральнавиборча комісія складається з п’ятнадцяти членів, які призначаються ВерховноюРадою України за поданням Президента України. Строк повноважень члена Центральноївиборчої комісії складає 7 років. Центральна виборча комісія очолює системувиборчих комісій і є комісією вищого рівня щодо всіх окружних (територіальних)та дільничних виборчих комісій.
Окружна виборча комісія утворюється Центральною виборчою ускладі голови, заступника голови, секретаря та інших членів комісії у кількостіне менше дванадцяти та не більше вісімнадцяти осіб. Право подання кандидатур доскладу окружних виборчих комісій мають політичні партії та виборчі блоки, які впоточному складі Верховної Ради України станом на 15 вересня року, що передуєрокові проведення виборів, мали свої партійні фракції або фракції виборчихблоків, а також інші політичні партії та виборчі блоки – суб’єкти виборчогопроцесу (кандидати від яких включаються до складу відповідних виборчих комісійза результатами жеребкування).
Окружна виборча комісія є юридичною особою та визначаєтьсякомісією вищого рівня щодо всіх дільничних виборчих комісій в межахвідповідного територіального виборчого округу з питань виборів депутатів.Окружна виборча комісія:
1) забезпечує підготовку та проведення виборів депутатів умежах округу;
2) здійснює в межах округу контроль за додержанням іоднаковим застосуванням законодавства про вибори;
3) утворює виборчі дільниці;
4) утворює дільничні виборчі комісії та здійснює іншіповноваження.
Дільнична виборча комісія утворюється відповідною окружноювиборчою комісією у складі голови, заступника голови, секретаря та інших членівкомісії. Дільнична виборча комісія є суб’єктом виборчого процесу, але невизнається юридичною особою. Головне її призначення полягає у забезпеченніорганізації голосування на виборчій дільниці. Вона має право звертатися в межахсвоїх повноважень до органів державної влади та органів місцевого самоврядування,а також до підприємств, закладів, установ та організацій, їх посадових таслужбових осіб. Дільнична виборча комісія має власну печатку, зразок якоїзатверджується Центральною виборчою комісією.
До складу окружної виборчої комісії чи дільничної виборчоїкомісії звичайної або спеціальної виборчої дільниці можуть входити виборці, якіпроживають у межах території України. Виборець може входити до складу лишеоднієї виборчої комісії.
Висування кандидатів у народні депутати України. Правовисування кандидатів у депутати належить громадянам України, які мають правоголосу. Це право реалізується ними через політичні партії та виборчі блоки устроки, встановлені виборчим законодавством.
Кандидатів у депутати може висувати партія, яка зареєстрованав установленому законом порядку не пізніше ніж за триста шістдесят п’ять днівдо дня виборів, або виборчий блок партій за умови, що всі партії, які входятьдо його складу, зареєстровані не пізніш як за триста шістдесят п’ять днів додня виборів. Виборчий блок може бути утворено двома і більше політичними партіямина підставі рішень з’їзду (зборів, конференції) кожної з цих партій. Таке рішенняпідписується керівником партії та скріплюється печаткою партії. З’їзди (збори,конференції) партій, які приймають рішення про утворення виборчого блоку,можуть відбутися в будь-який час до закінчення терміну висування кандидатів удепутати. Керівники або представники партій, яким надано з’їздами (зборами,конференціями) повноваження щодо утворення виборчого блоку, укладають угоду проутворення виборчого блоку, яка підписується ними і скріплюється печаткамипартій, що утворили виборчий блок.
Кількість кандидатів у депутати, що висуваються політичноюпартією чи виборчим блоком, не може перевищувати 450 та не може бути меншою відвісімнадцяти громадян. Партія або виборчий блок може висунути кандидатом удепутати громадянина, який є членом цієї партії (членом партії, яка входить доблоку), або позапартійного громадянина. Партія, яка входить до виборчого блоку,не може самостійно висувати кандидатів у депутати чи входити до складу іншоговиборчого блоку.
Висування кандидатів у депутати здійснюється політичноюпартією на її з’їзді (зборах, конференції), а виборчим блоком – наміжпартійному з’їзді (зборах, конференції) політичних партій, що входять доблоку. У з’їзді (зборах, конференції), на якому здійснюється висування кандидатіву депутати, повинно брати участь не менше 200 делегатів. Висування кандидатів удепутати здійснюється у вигляді виборчого списку кандидатів у депутати відполітичної партії або виборчого блоку. Усі кандидати у депутати, висунутіполітичною партією або виборчим блоком, включаються до єдиного виборчого спискупартії чи блоку). Черговість кандидатів у списку визначається на з’їзді(зборах, конференції). Особа може бути включена до виборчого списку лише однієїполітичної партії чи одного виборчого блоку.
Передвиборна агітація. Однією з головних стадій виборчогопроцесу є передвиборна агітація, тобто здійснення будь-якої діяльності з метоюспонукати виборців голосувати за або проти певного суб’єкта виборчого процесу.Політична партія чи виборчий блок, кандидати у депутати, внесені до виборчихсписків, мають право розпочати свою передвиборну агітацію з моменту реєстраціїЦентральною виборчою комісією кандидатів, включених до виборчого списку партії.Передвиборна агітація закінчується о 24 годині останньої п’ятниці перед днемвиборів. Забороняється проведення передвиборної агітації напередодні днявиборів та в день виборів.
Передвиборна агітація може здійснюватися у будь-яких формахта будь-якими засобами, що не суперечать Конституції України та законамУкраїни. Громадяни України мають право вільно і всебічно обговорюватипередвиборні програми політичних партій та виборчих блоків, а також політичні,ділові та особисті якості кандидатів у депутати, вести агітацію за або протипартій, виборчих блоків та кандидатів у депутати.
Передвиборна агітація може проводитися у таких формах:
1) проведення зборів громадян, інших зустрічей з виборцями;
2) проведення мітингів, походів, демонстрацій, пікетів;
3) проведення публічних дебатів, дискусій, “круглих столів”,прес-конференцій стосовно положень передвиборних програм та політичноїдіяльності партій (блоків);
4) оприлюднення в засобах масової інформації політичноїреклами, виступів, інтерв’ю, нарисів, відеофільмів, кліпів, інших публікацій таповідомлень;
5) розповсюдження виборчих листівок, плакатів та іншихдрукованих агітаційних матеріалів чи друкованих видань, в яких розміщеноматеріали передвиборної агітації;
6) розміщення друкованих агітаційних матеріалів чи політичноїреклами на носіях зовнішньої реклами;
7) проведення концертів, вистав, спортивних змагань,демонстрації фільмів та телепередач чи інших публічних заходів за підтримкипартії–суб’єкта виборчого процесу чи кандидата, а також оприлюднення інформаціїпро таку підтримку;
8) публічні заклики голосувати за чи проти партій-суб’єктіввиборчого процесу або публічні оцінки діяльності цих партій (блоків) чикандидатів у депутати;
9) будь-які інші форми, що не суперечать Конституції Українита законам України.
Політична реклама — це одна із форм передвиборної агітації,оплачена за рахунок коштів виборчих фондів політичних партій чи виборчихблоків, розміщена за допомогою рекламних засобів, яка спонукає виборцівголосувати за або проти певного суб’єкта виборчого процесу. До політичноїреклами належить використання символіки або логотипів партій, повідомлення пропідтримку партією або кандидатом видовищних чи інших публічних заходів абопривернення уваги до участі у таких заходах партії чи певних осіб як кандидатіву депутати від певної партії чи виборчого блоку.
Законодавствомвстановлено певні обмеження щодо проведення передвиборної агітації. Зокрема, упередвиборній агітації забороняється брати участь: />
1)іноземцям та особам без громадянства, у тому числі через журналістськудіяльність чи у формі участі у концертах, виставах, спортивних змаганнях, іншихпублічних заходах, що проводяться на підтримку чи за підтримки партії (блоку) –суб’єкта виборчого процесу чи кандидата у депутати; />
2)органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, правоохоронниморганам і судам; />
3)посадовим і службовим особам органів виконавчої влади та органів місцевогосамоврядування, правоохоронних органів і судів, крім випадків, коли відповіднапосадова чи службова особа є кандидатом у депутати; />
4)членам виборчих комісій протягом строку їх повноважень у відповідних виборчихкомісіях.
Забороняєтьсяпроведення передвиборної агітації, що супроводжується наданням виборцям,закладам, установам, організаціям коштів або безоплатно чи на пільгових умовахтоварів (крім товарів, що містять візуальні зображення назви, символіки,прапору партії (партії, що входить до складу блоку; блоку), за умови, щовартість таких товарів не перевищує три відсотки мінімального розмірузаробітної плати), послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерейних білетів,інших матеріальних цінностей. Така передвиборна агітація або надання виборцям,закладам, установам, організаціям коштів або безоплатно чи на пільгових умовахтоварів, послуг, робіт тощо, що супроводжується закликами або пропозиціямиголосувати або не голосувати за певну партію (блок) або згадуванням назвипартії (блоку) чи імені кандидата, вважається непрямим підкупом виборців.
Фінансування підготовки і проведення виборів здійснюються зарахунок:
1) коштів Державного бюджету України, виділених на підготовкута проведення виборів депутатів;
2) коштів виборчих фондів політичних партій та блоків,кандидатів у депутати від яких зареєстровано Центральною виборчою комісією.
Політична партія чи виборчий блок, кандидатів у депутати відяких зареєстровано ЦВК, для фінансування своєї передвиборної агітаціїзобов’язані утворити свій виборчий фонд, що формується в встановленому закономпорядку. Фінансування передвиборних агітаційних заходів чи матеріалів з іншихджерел забороняється. Витрачання коштів з поточних рахунків виборчого фонду партіїчи виборчого блоку має здійснюватися лише у безготівковій формі.
Партія (виборчий блок) із числа кандидатів, включених довиборчого списку цієї партії (блоку), або своїх уповноважених осіб у загальнодержавномувиборчому окрузі призначає двох розпорядників виборчого фонду, які маютьвиключне право на розпоряджання коштами з накопичувального рахунку виборчогофонду партії (блоку). Крім того із числа кандидатів, включених до виборчогосписку партії (блоку), або своїх уповноважених осіб у відповідному територіальномувиборчому окрузі партія призначає по одному розпоряднику виборчого фонду партії(блоку) для кожного поточного рахунку. Розпорядник виборчого фонду партії(блоку) має виключне право на розпоряджання коштами з відповідного поточногорахунку виборчого фонду партії
Виборчий фонд партії (блоку) формується за рахунок власнихкоштів партії (партій, що входять до виборчого блоку), а також добровільнихвнесків фізичних осіб. Добровільний внесок до виборчого фонду однієї партії (блоку)не може перевищувати чотирьохсот мінімальних розмірів заробітної плати. Власнікошти партії (блоку), які перераховуються на накопичувальний рахунок, непідлягають обмеженням за сумою і кількістю перерахувань. Забороняється робитидобровільні внески до виборчого фонду партії або виборчого блоку:
1) іноземцям та особам без громадянства;
2) анонімним жертводавцям.
Гарантії діяльності партій (блоків), кандидатів у депутати,офіційних спостерігачів. Партія (блок), яка висунула кандидатів у депутати, маєправо делегувати одного представника до ЦВК з правом дорадчого голосу, якийуповноважений представляти інтереси партії (блоку) в Центральній виборчійкомісії під час виборчого процесу. Кандидатура представника затверджуєтьсяцентральним керівним органом партії (керівним органом блоку). Представникомпартії (блоку) у ЦВК може бути громадянин України, який має право голосу.
Партія (блок) – суб’єкт виборчого процесу може мати не більшеп’яти уповноважених осіб у загальнодержавному виборчому окрузі та не більшедвох уповноважених осіб у кожному територіальному окрузі. Уповноважена особапартії (блоку) представляє відповідну партію (блок) – суб’єкта виборчогопроцесу і не є самостійним суб’єктом виборчого процесу.
Уповноважена особа партії (блоку):
1) сприяє партії (блоку) в її участі у виборчому процесі, втому числі у проведенні передвиборної агітації;
2) представляє інтереси партії (блоку) у відносинах звиборчими комісіями (крім Центральної виборчої комісії), органами виконавчоївлади, судами, органами місцевого самоврядування, виборцями;
3) може брати участь з правом дорадчого голосу в засіданняхвиборчих комісій на території відповідного виборчого округу;
4) має право бути присутньою на виборчій дільниці під часголосування та на засіданні дільничної виборчої комісії при підрахунку голосіввиборців;
5) має права офіційного спостерігача від партії (блоку).
Гарантії діяльності кандидатів у депутати. Кандидату удепутати не може бути відмовлено у звільненні на період передвиборної агітаціївід виконання виробничих або службових обов’язків за місцем роботи з наданнямнеоплачуваної відпустки.
Кандидат у депутати під час виборчого процесу не може бутизвільнений з роботи з ініціативи власника підприємства, установи, організаціїабо уповноваженого ним органу, командира військової частини (формування). Кандидату депутати без його згоди не може бути переведений на іншу роботу, направленийу відрядження, а також призваний на військову або альтернативну (невійськову)службу, навчальні (перевірні) та спеціальні збори військовозобов’язаних.Кандидат у депутати має права уповноваженої особи партії (блоку), які вінздійснює у загальнодержавному виборчому окрузі.
У виборчому процесі можуть брати участь офіційні спостерігачівід:
1) політичних партій та виборчих блоків;
2) громадських організацій;
3) іноземних держав та міжнародних організацій.
Офіційні спостерігачі можуть вести спостереження за ходомвиборчого процесу.
Порядок голосування на виборчій дільниці. Голосування на виборахздійснюється за допомогою виборчого бюлетеня. Форма і текст виборчого бюлетенязатверджуються ЦВК. Виборчі бюлетені повинні бути однаковими за розміром,кольором та змістом. Виборчий бюлетень має містити назву та дату виборівдепутатів, номер територіального виборчого округу або позначення закордонноговиборчого округу, номер виборчої дільниці, а також позначення місця для печаткидільничної виборчої комісії, прізвища та підпису члена дільничної виборчоїкомісії, який видаватиме виборчий бюлетень. Текст виборчого бюлетенявикладається державною мовою і повинен бути розміщений на одному аркуші та лишез одного боку. У ньому зазначаються: повна назва кожної партії (або партій, щовходять до виборчого блоку); прізвища, імена, по батькові перших п’ятикандидатів, включених до списку партії чи виборчого блоку. Ліворуч біля назвикожної партії (блоку) розташовується порожній квадрат. Після переліку партій(блоків) розміщується відділений від переліку партій (блоків) неперервноюлінією текст: “Не підтримую кандидатів у народні депутати України від жодноїполітичної партії, виборчого блоку політичних партій” і ліворуч біля цьоготексту розташовується порожній квадрат. Назви партій (блоків) у виборчомубюлетені розміщуються у порядку їх номерів, визначених жеребкуванням.
Виборчий бюлетень обов’язково має містити роз’яснення щодопорядку його заповнення виборцем під час голосування. Він обов’язково повиненмати контрольний талон, відокремлений лінією відриву. Контрольний талон повиненмістити назву та дату виборів, номер територіального виборчого округу або позначеннязакордонного виборчого округу, номер виборчої дільниці, а також позначеннямісця для номера, за яким виборця внесено до списку виборців на дільниці,підпису виборця, який отримує виборчий бюлетень, прізвища та підпису членадільничної виборчої комісії, який видаватиме виборчий бюлетень.
Голосування проводиться в спеціально відведених та облаштованих приміщеннях,в яких обладнуються кабіни для таємного голосування та визначаються місцявидачі виборчих бюлетенів і встановлення виборчих скриньок. Приміщення дляголосування має бути обладнане достатньою кількістю кабін для таємногозаповнення виборчих бюлетенів. У приміщенні для голосування або безпосередньоперед ним дільнична виборча комісія в обов’язковому порядку має розміститиплакати, що роз’яснюють порядок голосування та відповідальність за порушеннязаконодавства про вибори депутатів, виборчі списки кандидатів у депутати відкожної партії (блоку) та інформаційні плакати партій (блоків), які розміщуютьсяв порядку розташування партій (блоків) у виборчому бюлетені.
Про час і місце голосування дільнична виборча комісіязвичайної або закордонної виборчої дільниці зобов’язана двічі сповіститивиборців, включених до списку виборців на цій дільниці, іменними запрошеннями.Дільнична виборча комісія у день виборів не раніш як за сорок п’ять хвилин допочатку голосування має розпочати підготовче засідання. На початку засіданняусі присутні мають право оглянути стрічку, якою було опечатано сейф (металевушафу), де зберігаються виборчі бюлетені.
Голова дільничної виборчої комісії зобов’язаний надати дляогляду почергово усі наявні на виборчій дільниці виборчі скриньки, оголошуючиномер кожної скриньки, членам дільничної виборчої комісії, присутнім кандидатаму депутати, уповноваженим особам партій (блоків), офіційним спостерігачам тапредставникам засобів масової інформації. Після огляду кожної виборчої скринькивона пломбується або, у разі неможливості, опечатується печаткою дільничноївиборчої комісії, після чого до неї опускається контрольний лист, у якомузазначаються номер територіального округу, номер виборчої дільниці, номервиборчої скриньки, час вкидання контрольного листа до виборчої скриньки,підписи присутніх членів дільничної виборчої комісії та, за бажанням, кандидатіву депутати, уповноважених осіб партій (блоків), офіційних спостерігачів.Зазначені підписи мають скріплюватися печаткою виборчої комісії.
Голосування проводиться в день виборів з сьомої до двадцятьдругої години без перерви. На закордонних виборчих дільницях голосуванняпроводиться за місцевим часом країни, де утворені ці дільниці. Організація проведенняголосування та підтримання у приміщенні для голосування належного порядку,забезпечення таємності волевиявлення виборців під час голосування покладаютьсяна дільничну виборчу комісію.
У разі вчинення в приміщенні виборчої дільниці правопорушень,за які законом встановлена юридична відповідальність, голова або заступникголови дільничної виборчої комісії мають право запросити до приміщення дляголосування працівника органів внутрішніх справ, який повинен вивести порушникаіз приміщення для голосування і після цього вжити до нього передбачених закономзаходів. Перебування працівників органів внутрішніх справ у приміщенні дляголосування в інших випадках забороняється.
При проведенні голосування на виборчій дільниці два членидільничної виборчої комісії мають надати виборцю можливість проголосувати. Прицьому один член дільничної виборчої комісії за умови пред’явлення виборцем одногоз документів та наявності виборця у списку виборців на відповідній виборчійдільниці має надати виборцю список для підпису. Другий член дільничної виборчоїкомісії зобов’язаний вписати своє прізвище і розписатися у визначеному місці навиборчому бюлетені і контрольному талоні виборчого бюлетеня, проставити наконтрольному талоні у позначеному місці номер, за яким виборця внесено досписку виборців на дільниці. Виборець повинен розписатися за отриманнявиборчого бюлетеня у списку виборців та на визначеному місці на контрольномуталоні виборчого бюлетеня. Після цього член виборчої комісії має відокремитивід виборчого бюлетеня контрольний талон та видати виборцю виборчий бюлетеньдля голосування.
Виборець може перебувати у приміщенні для голосування лишепротягом часу, необхідного для голосування. Виборчі бюлетені заповнюються виборцемособисто в кабіні для таємного голосування. Під час заповнення виборчих бюлетенівзабороняється присутність у кабіні для таємного голосування інших осіб.Виборець, який внаслідок фізичних вад не може самостійно заповнити виборчийбюлетень, має право з відома голови або іншого члена дільничної виборчоїкомісії скористатися допомогою іншого виборця, крім члена виборчої комісії,кандидата у депутати, уповноваженої особи партії (блоку), офіційного спостерігача.
Виборець не має права передавати свій виборчий бюлетень іншимособам. Отримання виборчого бюлетеня від інших осіб (крім уповноваженого членавиборчої комісії, який видає бюлетені), заохочення або змушування виборців допередачі виборчого бюлетеня іншим особам шляхом підкупу, погроз або іншимспособом забороняється.
У виборчому бюлетені виборець має зробити одну позначку“плюс” або іншу, що засвідчує його волевиявлення, у квадраті проти назви тієїпартії чи виборчого блоку, за кандидатів у депутати від якої (якого) вінголосує. Виборець може голосувати за кандидатів у депутати лише від однієїпартії чи блоку або не підтримати кандидатів у депутати від жодної партії чиблоку. У разі, якщо виборець не підтримує кандидатів у депутати від жодноїпартії чи блоку, він робить позначку “плюс” або іншу, що засвідчує йоговолевиявлення, у квадраті проти слів “Не підтримую кандидатів від жодноїполітичної партії, виборчого блоку політичних партій”.
Виборець зобов’язаний особисто опустити заповнений виборчийбюлетень до виборчої скриньки. Якщо ж через фізичні вади він не може самостійноопустити виборчий бюлетень до виборчої скриньки, тоді з відома голови абоіншого члена дільничної виборчої комісії має право доручити зробити це у своїйприсутності іншій особі, крім члена виборчої комісії, кандидата у депутати,уповноваженої особи партії (блоку), офіційного спостерігача.
О двадцять другій годині голова дільничної виборчої комісіїмає оголосити про закінчення голосування, після чого проголосувати мають праволише ті виборці, які знаходяться в приміщенні для голосування.
Підрахунок голосів виборців на виборчій дільниці здійснюєтьсяна підсумковому засіданні дільничної виборчої комісії, яке розпочинаєтьсявідразу після закінчення голосування виборців на виборчій дільниці й проводитьсяу тому ж приміщенні, де відбувалося голосування. Підсумкове засідання проводитьсябез перерви і закінчується після складення та підписання протоколу пропідрахунок голосів виборців на виборчій дільниці. У разі якщо під час проведенняголосування до дільничної виборчої комісії надходили заяви, скарги стосовнопорушень, що мали місце під час проведення голосування на виборчій дільниці,дільнична виборча комісія розглядає їх на початку засідання до початкупідрахунку голосів виборців на дільниці.
Підрахунок голосів виборців на виборчій дільниці маєздійснюватися відкрито й прозоро виключно членами дільничної виборчої комісіїта лише у встановленій законом послідовності. Спочатку дільнична виборчакомісія має перевірити, чи дорівнює кількість виборчих бюлетенів, отриманихдільничною виборчою комісією, сумі кількості невикористаних виборчих бюлетеніві кількості виборців, які отримали виборчі бюлетені. У разі невідповідності цихданих дільнична виборча комісія складає про це акт. Невикористані виборчі бюлетеніпогашаються шляхом відокремлення правого нижнього кута виборчого бюлетеня.Після цього дільнична виборча комісія перевіривши цілісність пломб або печатокна виборчих скриньках, почергово відкриває їх. Кількість виборчих бюлетенів укожній виборчій скриньці, за винятком предметів та виборчих бюлетенів, які непідлягають врахуванню, та номер відповідної виборчої скриньки оголошуються ізаносяться до протоколу про підрахунок голосів виборців на виборчій дільниці.Після відкриття останньої скриньки загальна кількість бюлетенів у скринькахпідсумовується. Встановлена у підсумку підрахунку кількість виборчих бюлетенівє кількістю виборців, які взяли участь у голосуванні. Ця кількість оголошуєтьсяголовою дільничної виборчої комісії і заноситься секретарем дільничної виборчоїкомісії до протоколу дільничної виборчої комісії про підрахунок голосіввиборців на виборчій дільниці.
Виявлені у виборчих скриньках виборчі бюлетені,невстановленої форми, на яких зазначені номери територіального виборчого округута (або) виборчої дільниці не відповідають номерам відповідної виборчоїдільниці, відповідного територіального виборчого округу, а також виборчібюлетені, на яких відсутній відтиск печатки цієї дільничної виборчої комісіїабо наявний відтиск печатки іншої виборчої комісії чи будь-якої іншої печатки,вважаються такими, що не підлягають врахуванню при встановленні загальноїкількості виборців, які взяли участь у голосуванні, та при підрахунку голосів виборців.
Дільнична виборча комісія підраховує кількість голосіввиборців, поданих за кандидатів у депутати, включених до виборчого спискукожної партії (блоку), а також кількість голосів виборців, які не підтрималикандидатів у депутати від жодної партії (блоку). Результати підрахунку голосіввиборців на виборчій дільниці оголошуються і заносяться секретарем виборчоїкомісії до протоколу про підрахунок голосів виборців на виборчій дільниці.
Дільнична виборча комісія може визнати голосування навиборчій дільниці недійсним у разі встановлення нею порушень вимог закону,внаслідок яких неможливо достовірно встановити результати волевиявленнявиборців, за таких обставин:
1) виявлення фактів незаконного голосування (опускання виборчогобюлетеня до виборчої скриньки за виборця іншою особою; голосування виборцембільше ніж один раз) у кількості, що перевищує десять відсотків кількостівиборців, які отримали виборчі бюлетені на виборчій дільниці;
2) знищення або пошкодження виборчої скриньки (скриньок), щоунеможливлює встановлення змісту виборчих бюлетенів, якщо кількість цихбюлетенів перевищує десять відсотків кількості виборців, які отримали виборчібюлетені на дільниці;
3) виявлення у виборчих скриньках бюлетенів у кількості, щоперевищує більш як на десять відсотків кількість виборців, які отрималибюлетені на дільниці.
Протоколи усіх дільничних комісій, разом зіншими виборчими документами передаються відповідним окружним виборчимкомісіям. Окружна виборча комісія після прийняття і розгляду протоколівдільничних виборчих комісій встановлює результати голосування в межахтериторіального виборчого округу, відомості про що заносяться до протоколуокружної виборчої комісії. Протоколи окружних виборчих комісій разом зпротоколами дільничних виборчих комісій та іншими виборчими документамитранспортуються до Центральної виборчої комісії.
Розподіл депутатських мандатів здійснюється Центральноювиборчою комісією. Право на участь у розподілі депутатських мандатів набуваютькандидати у депутати, включені до виборчих списків партій (блоків), що отрималитри і більше відсотків голосів виборців (тобто подолали так званий виборчийбар’єр), які взяли участь у голосуванні у загальнодержавному виборчому окрузі.Кандидати у депутати, включені до виборчого списку партії (блоку), який отримавменше трьох відсотків голосів виборців, які взяли участь у голосуванні, правана участь у розподілі депутатських мандатів не мають.
Депутатські мандати розподіляються між виборчими спискамипартій (блоків) пропорційно до кількості отриманих голосів виборців кандидатамиу депутати, включеними до виборчих списків партій. Спочатку Центральна виборчакомісія визначає виборчу квоту, яка обчислюється у такому порядку: сумарнакількість голосів виборців, поданих за кандидатів у депутати, включених довиборчих списків тих партій та виборчих блоків, що отримали три і більше відсотківголосів виборців ділиться на число депутатських мандатів, тобто на 450. Потімкількість голосів виборців, поданих за кандидатів у депутати, включених довиборчого списку партії чи виборчого блоку, ділиться на виборчу квоту. Цілачастина отриманого числа становить кількість депутатських мандатів, що отрималикандидати у депутати від цієї партії чи блоку. Політичні партії та виборчіблоки, виборчі списки від яких мають більші порівняно з іншими дробові залишки,отримують по одному додатковому депутатському мандату, починаючи з виборчогосписку партії (блоку), що має найбільший дробовий залишок. Якщо дробові залишкиу двох чи більше виборчих списках партій (блоків) однакові, першим додатковийдепутатський мандат отримує той виборчий список партії (блоку), за кандидатів удепутати від якої віддано більшу кількість голосів виборців. Розподілдодаткових депутатських мандатів закінчується після вичерпання загальноїкількості депутатських мандатів. Результатом виборів депутатів є визначення впорядку черговості у виборчих списках партій (блоків) осіб, обраних депутатамивід партій (блоків), відповідно до кількості депутатських мандатів, отриманихвиборчими списками партій (блоків).
виборчий народний депутат
Висновок
Після встановлення кількості депутатських мандатів, отриманихвиборчими списками партій (блоків), та визначення осіб, обраних депутатами,Центральна виборча комісія у протоколі про результати виборів народних депутатівУкраїни в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі зазначає:
1) кількість депутатських мандатів, отриманих виборчими спискамипартій (блоків);
2) прізвища, імена, по батькові, рік народження, професію, посаду(заняття), місце роботи, адресу місця проживання, партійність обраних депутатів.
ЦВК приймає рішення про реєстрацію обраного громадянина народнимдепутатом України за умови надання ним не пізніше як на двадцятий день з часуофіційного оприлюднення результатів виборів документу про його звільнення зроботи чи посади, не сумісної з депутатським мандатом.
Списоклітератури
1.Погорілко В., ФедоренкоВ. Поняття, види і структура конституційних норм // Право України. –2008. –№11.
2.Погорілко В., ФедоренкоВ. Джерела конституційного права України: поняття, види і система // ПравоУкраїни. –2009. – № 3.
3.Поваляєва М. Інститутиконституційного права України: поняття, ознаки та критерії розмежування //Право України. – 2007.– № 5.
4.Федоренко В.Л. Інститутконституційно-правових відносин в системі конституційного права України //Наук. Вісн. Чернів. університету.: Правознав.– 2005. Вип. 286.
5.Федоренко В. Поняттясистеми конституційного права України // Право України. – 2009. – № 7.
6.Федоренко В.Л.Теоретичні основи системи конституційного права України // Держава і право,вип.34.–2006.
7.Шаповал В. Суб’єктиконституційного права України: постановка проблем теоретичного визначення //Право України. –2007. –№ 8.
8.Шаповал В. Конституціяяк форма (джерело) конституційного права України (питання теорії) // ПравоУкраїни. – 2009. – № 6.