Правовідносини у сфері соціального захисту

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙНАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА
ЮРИДИЧНИЙФАКУЛЬТЕТ
Кафедрацивільного права
КУРСОВАРОБОТА
НА ТЕМУ:ПРОВОВІДНОСИНИ У СФЕРІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ
Виконала:
Студентка 305групи, 3-го курсу
заочної форминавчання
Юрчак ЛюдмилаМиколаївна
Науковий керівник:
Орловський Олег Ярославович
м.Чернівці-2006 р.

ЗМІСТВступ
1.        Поняттята особливості правовідносин у сфері соціального захисту
2.        Класифікаціїправовідносин у сфері соціального захисту
3.        Елементиправовідносин у сфері соціального захисту
·         Суб’єктита об’єкти правовідносин у сфері соціального захисту
·         Змістправовідносин сфері соціального захисту
·         Підставивиникнення, зміни та припинення правовідносин у сфері соціального захисту
Висновок
Список використанихджерел та літератури

ВСТУП
 
Актуальністьтеми. Правовідносинив сфері соціального захисту є одним з видів суспільних відносин і особливоюформою реалізації права на соціальний захисту Вони являють велику групуправовідносин в нашій державі. На ранніх стадіяхсвого зародження об'єднання людей (роди, племена, общини) муси­ли думати пронепрацездатних, насамперед, про дітей і жінок. Пізніше ця турбота поширилася налюдей похилого віку та інвалідів. З виникненням державності з'явилось і право,яке поступово почало втручатися у природний процес взаємодопомоги людей у разінастання складних життєвих ситуацій. До уваги бралися не разові, а типовіситуації, що постійно повторювались. Найоптимальнішій варіант такої поведінкиоформлявся у звичай, а пізніше — у правові норми. За допомогою норм правазакріп­люються позитивні елементи у суспільних відносинах з мате­ріальногозабезпечення нужденних, моделюються нові відно­сини з приводу державногосоціального забезпечення, корегу­ються існуючі. Правовідносини в сферісоціального захисту відражають специфіку предмета та метода цієї галузі права.Правовідносини в сфері соціального захисту мають свою структуру, набірелементів і розкривають через них, а саме, через суб’єкта, об’єкт, зміст іюридичні факти.
Предметомдослідження є правовідносини в сфері соціального захисту.
Метою даноїкурсової роботиєдослідження особливостей та поняття правовідносин всфері соціального захисту, з’ясування їх правової природи. Елементи,класифікації правовідносин у сфері соціального захисту.
Визначена метапередбачає постановку та вирішення наступних основних завдань:
• аналіз таузагальнення наявних наукових досліджень з даної проблематики;
• аналіз чиннихнормативно-правових актів, що регулюють трудові відносини;
Методидослідження.У процесі написання курсової роботи передбачається використання таких методівдослідження: історико-правового, порівняльного, діалектичного та ін.
Структурнокурсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків та спискувикористаних джерел.
У вступі обґрунтованоактуальність теми курсової роботи, визначено предмет, мету та завданнядослідження, а також структуру роботи.
У першому розділіавтор розкриває поняття правовідносини в сферісоціального захисту, їх особливості.
Другий розділприсвячений класифікації правовідносини в сферісоціального захисту.
У третьомурозділі розкривається поняття суб’єктів та об’єктів правовідносин у сферісоціального захисту, а також характеризується зміст, підстави виникнення, змінита припинення правовідносин у сфері соціального захисту правовідносин.
1. ПОНЯТТЯТА ОСОБЛИІОСТІ ПРАВОВІДНОСИН В СФЕРІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ
Правовідносинирозглядаються у двох розуміннях: широко­му і вузькому. У широкому розумінні підправовідноси­нами розуміється особлива форма соціальної взаємодії, за якоїучасники наділяються взаємними правами та обов'язками. Здійсненняправовідношення забезпечується самими його учас­никами, а не державою.Реалізація суб'єктивних прав і обо­в'язків у цьому правовідношенні не можесуперечити волі дер­жави і відбувається в особливому порядку. У цьому випадкуправовідносини виникають не в розумінні впливу норм права на суспільнівідносини, а у зв'язку із природно-історичною не­обхідністю. У такомуправовідношенні реалізуються природні права людини, до яких належить право насоціальне забезпе­чення.
У навчальній літературі з теорії права наводяться два визна­ченняправових відносин, що розглядаються у вузькому ро­зумінні: 1) це врегульованенормами права суспільне відношен­ня, учасники якого наділені гарантованимидержавою суб'єк­тивними правами і юридичними обов'язками; 2) це суспільневідношення, що виникає на підставі норм права, учасники якого, наділенісуб'єктивними правами.
При висвітленні сутіправовідношення зазначається, що воно: 1) є формою здійснення права, а не фор­моюправа; 2) є засобом регулювання суспільних відносин, а не регулятором їх (ним єнорма права); 3) включає правомочну та зобов'язану поведінку і не залишає її засвоїми межами; 4) не змінює характеру суспільних відносин за правового регулюван­няїх.
Правовідносинам у сферісоціального забезпечення, як і в інших галузях права, притаманні такі риси:
1. Правовідносини є особливим різновидом суспільних відно­син усфері соціального забезпечення. Правовідносини самі по собі не породжуютьякихось нових суспільних відносини, а виступають лише як вид чи форма само­гореального відношення, а окремо від нього, поза цим відно­шенням така формавзагалі існувати не може. Розподільчі відно­сини у сфері соціальногозабезпечення після врегулювання їх нормами права не втрачають своїх властивостей,а стають особ­ливим різновидом цих відносин, їх формою, тобто правовідно­синамиу сфері соціального забезпечення.
2. Правові відносини у сфері соціального забезпечення скла­даютьсяна підставі норм права. Норми права соціального за­безпечення передбачаютьумови виникнення, зміни та припи­нення правовідносин у цій галузі права. Лишечерез правовідно­шення реалізуються норми права соціального забезпечення. Немаєнорми права — немає і відповідного правовідношення. У нормах права, крімюридичних фактів, закріплено коло осіб, які можуть бути учасникамиправовідносин, об'єкти таких правовідносин, права й обов'язки, а отже і бажанаповедінка суб'єктів цих відносин, відповідальність за невиконання вимог нормправа. Існує причинний зв'язок між нормою права та правовідношенням. З цьогоприводу в літературі висловлені дві точки зору, а саме: 1) правове відношення єрезультатом регулятивного впливу правової норми на суспільне відношення; 2)правовідношення є не результатом, а засобом регулювання суспільних відносин
3. Правовідношення є вольовим суспільним відношенням. Праворегулює такі вчинки людей, які контролюються свідомістю і волею індивіда.Правовідношення у сфері соціального забезпечення виникає через волевиявленняйого учасників: фізична особа звертається до органу соціального забезпечення зпроханням призначити пенсію, допомогу чинадати соціальну послугу, акомпетентний орган, керуючись нормою права, вирішує питання по суті. Управовідношенні реалізується як державна воля, так і індивідуальна воля йогосуб'єктів (конкретна поведінка, яка спрямована на досягнення певної мети).
4. Правовідносини у сфері соціального забезпечення харак­теризуютьсяіндивідуальним зв'язком між його суб'єктами. Цей зв'язок проявляється втакому: 1) учасники правовідношення персоніфіковані, тобто названі поіменно.
Чітко визначені орган соціального забезпечення, який має певніповноваження у сфері соціального захисту населення (названі його реквізити), тафізична особа, яка має право на конкретний вид соціального забезпечення (прізвище,ім'я та по батькові, місце проживан­ня, інші дані про неї); 2) суб'єкти правамають персональні права й обов'язки. У правовідношенні точно визначені кон­кретні,тільки їм належні, права й обов'язки його суб'єктів; 3) на­явністьіндивідуальногооб’єкта, з приводу якого виникло правовідношення.Ним виступає: пенсія, допомога, соціальна по­слуга, компенсація, пільга.
5. Правовідносини у сфері соціального забезпечення охоро­няютьсядержавою. Реалізацій цих правовідносин гарантуєть­ся можливістю державногопримусу. Покладені на суб'єктів правовідносин обов'язки, як правило,виконуються ними доб­ровільно і відповідно до вимог норм права соціальногозабезпе­чення. У випадку порушення диспозиції норми права настаєвідповідальність, що передбачена санкцією правової норми. Лише правовідносинизнаходяться під контролем та захистом держави. Інші відносини не забезпечуютьсязаходами державного примусу. Закон гарантує кожному учаснику правовідносин, уразі порушення його прав чи законних інтересів у сфері соціальногозабезпечення, звернутись до компетентного органу за захистом.
Отже,правовідносини у сфері соціального захисту — цеврегульовані нормами права соціального забезпечення соціально-забезпечувальнівідносини громадян (сім'ї) з органами соціального забезпечення, соціальногозахисту з питань призначення і виплати пенсій, допомог, соціальних компенсаційі наданню соціальних послуг у натуральному вигляді. Це юридичні зв'язкисуб'єктів права соціального забезпечення, в яких один суб'єкт — громадянин(сім'я) — реалізує свої права на певний вид соціального забезпечення, а другийсуб'єкт — орган соціального забезпечення — зобов'язаний забезпечити цюреалізацію.

2. КЛАСИФІКАЦІЯ ПРАВОВІДНОСИН В СФЕРІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ
Правовідносини у сфері соціального забезпечення можнакласифікувати на певні види за критеріями, що застосовують­ся у теорії права таправі соціального захисту. Кожен вид цих правовідносин, у свою чергу,поділяється на окремі групи, а останні на правовідносини щодо наданняконкретного виду матеріального забезпечення. З огляду на це, соціально-забез­печувальніправовідносини групують:
1)        за предметом правового регулювання(цільовимпри­значенням або генетичним і функціональним зв'язком чи за місцем у механізміправового регулювання) —на матеріальні (основні) та процедурні (похідні). Доперших належать право­відносини з приводу призначення пенсій, надання грошовихдопомог, компенсацій, пільг та соціальних послуг. До других — правовідносини зприводу встановлення юридичних фактів, реалізації права на той чи інший видсоціального забезпечення, щодо розгляду в позасудовому порядку скарг з питань,що стосуються соціального захисту населення;
2)        за характером здійснюванихфункцій(залежно від елемен­та юридичної норми (диспозиції або санації), на основіякоговиникають правовідносини за змістом або способом реалі­заціїправ чи характером впливу)- регулятивні та охоронні. Регулятивними є такіправовідносини; які виникають внаслі­док правомірної поведінки фізичних осіб іорганів соціального забезпечення при реалізації належних їм прав і обов'язків.Охоронні правовідносини, навпаки виникають у зв'язку знеправомірноюповедінкою суб'єктів соціальних відносин і спрямовані на примусове виконанняпокладених на них обов'язків та поновлення порушених ними прав і законнихінтересів. У праві соціального забезпечення переважна біль­шість правовідносинналежить до регулятивних;
3)        за ступенем визначеності учасників правовідношення(характероміндивідуалізації, конкретизації суб'єктів) — відносні й абсолютні. У відноснихправовідносинах точно ви­значені всі учасники — правомочні й зобов'язані особи.В абсо­лютних правовідносинах відомий лише носій суб'єктивного права, а всіінші особи зобов'язані не перешкоджати здійснен­ню цього права. Соціальніправовідносини належать до відносних;
4)        за характером дії зобов'язаної особи—активній пасивні. У перших зобов'язана особа мусить вчинити певні дії, а в дру­гих —утримуватися від вчинення конкретних дій. Правовідно­сини у сфері соціальногозабезпечення переважно входять у групу активних, оскільки орган соціальногозахисту зобов'яза­ний призначити чи надати конкретний вид соціального забез­печення,тобто вчинити активні дії щодо реалізації суб'єктив­ного права фізичної особи;
5)        за кількісним складом суб'єктів— прості(правовідносини тільки між двома учасниками) і складні (правовідносини міжтрьома і більше учасниками). Соціально-забезпечувальні пра­вовідносини, якправило, складаються між двома суб'єктами: фізичною особою, яка потребуєсоціального захисту, та орга­ном соціального забезпечення, до компетенції якоговходить надання конкретного виду матеріальної підтримки;
6)        за розподілом прав і обов’язків між суб'єктамиправовідношення -односторонні (кожен з учасників щодо іншогомає тільки право чи обов'язки) і двосторонній (кожна із сторін має як права;так і обов'язки). Останні переважають у праві соці­ального захисту.Односторонні правовідносини виникають у процесі благодійницької діяльності тапри наданні гуманітарної допомоги;
7)        за часом (строками) дії— правовідносини, щоприпиняються однократним виконанням зобов’язань (протезування, наданнятранспортних засобів, одноразова допомога), право­відносини з абсолютнимвстановленням терміну існування в часі (пенсії дітям у зв'язку з втратоюгодувальника, державні допо­моги сім'ям з дітьми), правовідносини з відносноневизначеним строком існування в часі (у зв'язку з інвалідністю, допомога узв'язку з тимчасовою непрацездатністю, утримання підопічних у інтернатах).
3а цим критерієм зазначені правовідносини поділяються на постійнотриваючі, періодичні та разові;
8)        за характером правовідношення, що визначається метоюправовідношення, —для призначення чи надання конкретно­говиду соціального забезпечення або для розгляду спору з пи­тань соціальногозабезпечення;
9)        за формами соціального забезпечення-правовідносиниз приводу:   а) загальнообов'язкового державного страхування; б) державногосоціального забезпечення за рахунок бюджетних коштів; в) змішаного соціальногозабезпечення окремих кате­горій громадян; ґ) недержавного соціального забезпечення;
10)     за видами соціального забезпечення-правовідносини щодопенсійного забезпечення, надання грошових допомог, компенсацій, субсидій іпільг та соціальних послуг. Остання класифікація є найбільш поширеною, маєзначне практичне і теоретичне значення. [1]

3. ЕЛЕМНТИ ПРАВОДНОСИН У СФЕРІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ
 
Суб'єкти правовідносин сфері соціального захисту— це ті особи, заякими державою визнана соціально-забезпечувальна пра­воздатність і які закономнаділені здатністю самостійно здійсню­вати належні їм права й обов'язки у сферісоціального забезпе­чення. Ними, перш за все, є фізичні особи та державніоргани.
Усіх фізичних осіб об'єднує те, що вони підлягають соціаль­номузабезпеченню із спеціальних фондів, у зв'язку з настанням соціального випадку абовиконання певних професійних обов'язків. За правовим зв'язком з державою вониподіляються на громадян України, іноземців та осіб без громадянства. Залежновід видів соціального забезпечення, підстав та принципів надання фізичні особи,зокрема, поділяються на такі категорії:
— ветерани війни, тобто особи, які брали участь у захистіБатьківщини чи в бойових діях на території інших держав: учасники бойових дій,інваліди війни, учасники війни;
—       особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною;
—       члени сім'ї загиблих учасників війни;
—       особи,які постраждали внаслідок Чорнобильської ката­строфи;
—       громадяни,які постраждали від конкретного стихійного лиха;
—       інваліди І, II та ПІ груп від загального захворювання, трудовогокаліцтва, професійного захворювання, з дитинства;
— ветерани праці — громадяни, які сумлінно працювали в народномугосподарстві, державних установах, організаціях та об'єднаннях громадян, маютьвстановлений законом трудовий стаж і вийшли на пенсію;
—     особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьків­щиною;       
—        особи, які визнаються громадянами похилого віку — чо­ловіки увіці 60 і жінки у віці 55 років і старші, а також особи, яким до досягненнязагального пенсійного віку залишається не більше півтора року;
—       ветерани військової служби — громадяни України, які бездоганнопрослужили на військовій службі 25 і більше років у календарному обчисленні ізвільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства України чиколишнього СРСР, а також інваліди І та II груп, інвалідність яких насталавнаслі­док поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов'яза­них звиконанням обов'язків військової служби;
—       працівники промисловості, транспорту, зв'язку та агро­промисловогокомплексу, спеціальних економічних зон, науки, освіти, культури, медицини;
—        працівники органів державної влади й управління: на­роднідепутати, депутати місцевих рад, працівники ЦВК, пра­цівники державноїконтрольно-ревізійної служби, державної податкової служби, служби захисту правспоживачів, праців­ники прокуратури, митних органів, міліції, системи ви­конанняпокарань, пожежної охорони, державної, відомчої та спеціальної служби охорони;
—       військовозобов'язані, військовослужбовці, діти військовослужбовцівта осіб начальницького і рядо­вого складу внутрішніх справ, діти гірників;
—       діти-інваліди та хворі діти;
—       жінки, жінки з числа військовозобов'язаних, жінки, які сталивдовами, жінки з числа осіб, які відбувають покарання у зв'язку із засудженнямдо позбавлення волі;
—       молодь, молоді працівники та спеціалісти, наукові і творчіпрацівники з числа молоді, спортсмени, учнівська молодь;
—       малозабезпечені громадяни;
—       біженці і переселенці;
—       жертви політичних репресій і Холокосту.
Другим суб'єктом правовідносин у сфері соціального забез­печення єодин із державних органів, що зобов'язаний призна­чити і надати конкретний видсоціального забезпечення. Ком­петенція таких органів визначається тією метою ізавданнями, заради яких вони створені. До таких: органів, зокрема, належатьтакі:
1. Органи Пенсійного фонду України здійснюють: 1) призна­чення івиплату пенсій, надбавок, підвищення та доплат відповідно до законів України; 2)призначення і виплату щомісячної компенсації сім'ям у разі втрати годувальника;3) індексацію грошових доходів 4) підтвердження трудового стажу на підставіпоказань свідків у разі, якщо документи про трудовий стаж не збереглися.
2. Органи Фонду соціального страхування від нещасних випадківвиплачують: 1) допомогу у зв'язку з тимчасовою не­працездатністю до відновленняпрацездатності або встановлен­ня інвалідності; 2) одноразову допомогу в разістійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; 3) щоміся­цягрошову суму в разі часткової чи повної втрати працездат­ності, що компенсуєвідповідну частину втраченого заробітку потерпілого; 4) пенсію у зв'язку зінвалідністю внаслідок не­щасного випадку на виробництві або професійногозахворюван­ня; 5) пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідокнещасного випадку на виробництві або професійного захворюваннями грошову сумуза моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому; 7)допомогу дитині за заподіяння шкоди зародку внаслідок травмування на вироб­ництвіабо професійного-захворювання жінки під час її вагіт­ності, у зв'язку з чимдитина народилася інвалідом.
3. Органи Фонду загальнообов'язкового державного соціаль­ногострахування України на випадок безробіття надають такі види грошових допомог:1) допомогу у зв'язку з безробіттям, у тому числі одноразову виплату її дляорганізації безробітним підприємницької діяльності; 2) допомогу в разічасткового без­робіття; 3) матеріальну допомогу в період професійної підго­товки,перепідготовки або підвищення кваліфікації безробіт­ного; 4) матеріальну допомогуу зв'язку з безробіттям, однора­зову матеріальну допомогу безробітному танепрацездатним особам, які перебувають на його утриманні; 5) допомогу на по­хованняв разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні. Крімтого, вони здійснюють: 1) професійну підготовку або перепідготовку, підвищеннякваліфікації та профорієнтацію; 2) пошук підходящої роботи і сприяння у пра­цевлаштуванні,у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочихмісць для працевлаш­тування безробітних та фінансування організації оплачуванихгромадських робіт для безробітних; 3) інформаційні та консуль­таційні послуги,пов'язані з працевлаштуванням.
4. Органи Фонду соціального страхування з тимчасової втратипрацездатності надають: 1) допомогу у зв'язку з тимчасо­вою непрацездатністю,включно з доглядом за хворою дитиною; 2) допомога у зв'язку з вагітністю тапологами; 3) допомогу при народженні дитини; 4) допомогу на догляд за дитиноюдо до­сягнення нею трирічного віку; 5) допомогу на поховання (крім похованняпенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку); 6)забезпечення оздоровчих заходів (опла­та путівок на санаторно-курортнелікування застрахованим особам та членам їхніх сімей до дитячих оздоровчихзакладів, надання соціальних послуг у позашкільній роботі з дітьми). [1]
5. Комісія з встановлений пенсій за особливі заслуги передУкраїною при Кабінеті Міністрів України, а також аналогічні комісії при РадіМіністрів Автономної Республіки Крим, об­ласних, Київській та Севастопольськійміських державних адміністраціях. Їхнім основним завданням є призначення пенсійособам, які мають особливі заслуги перед Україною, а в разі смерті цих осіб —членам їхніх сімей.
6. Органи Міністерства праці та соціальної політики Украї­низдійснюють: 1) призначення та виплату соціальної допомо­ги, встановленоїзаконодавством;
2) надання субсидій та відшко­дування витрат на оплатужитлово-комунальних послуг, при­дбання скрапленого газу, твердого та рідкогопічного побутово­го палива; 3) компенсаційні виплати інвалідам на бензин, тех­нічнеобслуговування та ремонт автомобіля, транспортне об­слуговування інвалідів, атакож вартості санаторно-курортно­го лікування; 4) матеріально-побутовеобслуговування інва­лідів, ветеранів війни та праці, їх санаторно-курортнелікуван­ня, надання протезно-ортопедичної допомоги, забезпечення інвалідівтранспортними засобами у встановленому порядку; 5) влаштування добудинків-інтернатів (пансіонатів) громадян похилого віку та інвалідів; 6)соціальне обслуговування за місцем проживання пенсіонерів та інвалідів усоціальних уста­новах системи тощо.
7. Державна служба зайнятості (центри зайнятості): 1)забезпечуєпрацевлаштування безробітних, у тому числі, за бажанням, направляє їх насезонні та оплачувані громадські роботи; 2) виплачує допомогу у зв'язку збезробіттям, матеріальну допомогу, в разі безробіття; 3) надає одноразовуматеріальну допомогу безробітним та членам сімей, які перебувають на їхньомуутриманні, а також матеріальну допомогу громадянам, які проходять підготовку,перепідготовку або підвищення ква­ліфікації за направленням державної службизайнятості; 4) надає безпроцентні позики безробітним для організаціїпідприємницькою діяльністю.
8. Органи Міністерства освіти і науки України здійснюють навчанняі виховання дітей з особливими потребами в спеціаль­них загальноосвітніхшколах-інтернатах, загальноосвітніх са­наторних школах-інтернатах,навчально-реабілітаційних цен­трах та інших закладах.
У правовій літературі розмежовуються два терміни: «об'єктиправа соціального забезпечення» і «об'єкти соціально-забезпе­чувальнихправовідносин». До перших належать суспільні відносини матеріального іпроцедурного характеру, що вини­кають у зв'язку з розподілом частини валовоговнутрішнього продукту через систему соціального забезпечення. До других —матеріальні й нематеріальні блага у сфері соціального забез­печення, з приводуяких фізичні особи ініціюють соціально-забезпечувальні правовідносини з метоюреалізації належних їм суб'єктивних прав. Об'єкти виступають візуальнимкласифікатором правовідносин у сфері соціального забезпечення за­лежно від йоговиду.
Об'єкт правовідносин у сфері соціального захисту — це те, зарадичого суб'єкти права вступають у юридичні зв'язки, або те, на що спрямовані,суб'єктивні права і юридичні обов'язки його учасників, чи те, що хоче отриматиособа. Цей об'єкт існує зовні по відношенню до суб'єкта, зв'язок між ниминепрямий, він завжди знаходиться у сфері дії норм права соціальногозабезпечення. Стосовно об'єктів соціально-забезпе­чувальних правовідносинвстановлюються юридичні права й обов'язки суб'єктів цих відносин. Без об'єктане буває прав і обов'язків.
Отже, розглянемо детальніше окремі об'єкти соціальнихправовідносин.
1. Пенсія є найбільш поширеним видом соціального забезпе­чення.Це щомісячна грошова виплата фізичним особам зі спе­ціально створених для цьогопенсійних фондів на умовах і в порядку, передбачених чинними нормативнимиактами й дого­ворами. Об'єктом пенсійних правовідносин є пенсія (страхова,трудова, дострокова, додаткова). Саме на пенсію спрямовані суб'єктивні права іюридичні обов'язки суб'єктів пенсійних пра­вовідносин.
Виплачуються пенсії у грошовій формі. Виплата пенсії натурою(продуктами, товарами) є порушенням прав людини і має розцінюватися якнезаконна.
За системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхуванняможливі такі виплати: 1) солідарна система: а) пен­сія за віком; б) пенсія узв'язку з інвалідністю внаслідок загаль­ного захворювання (у тому числікаліцтва, не пов'язаного з ро­ботою, інвалідності з дитинства);1 в) пенсія узв'язку з втратою годувальника; г) допомога на поховання пенсіонера; 2) нако­пичувальнасистема: а) довічна пенсія з установленим періо­дом; б) довічна обумовленапенсія; в) довічна пенсія подруж­жя; г) одноразова виплата.
Передбачено два види виплат: а) пенсії у зв'язку з інвалідністювнаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; б)пенсії у зв'яз­ку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного ви­падкуна виробництві або професійного захворювання.
В Україні поступово складається недержавна пенсійна сис­тема.1 Відповідним законом визначається, зокрема, виплата пенсії навизначений термін та одноразова пенсійна виплата. Недержавне пенсійнезабезпечення здійснюється: 1) пенсій­ними фондами шляхом укладання пенсійнихконтрактів; 2) страховими організаціями шляхом укладання договорів стра­хуваннядовічної пенсії та страхування ризику настання інва­лідності або смерті; 3)банківськими установами шляхом укла­дання договорів про відкриття пенсійнихдепозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, визна­ченоїдля відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, щовстановлюється згідно із законом.
2. Допомоги серед видів матеріального забезпечення посіда­ютьдруге місце після пенсій. Одні фахівці під ними розуміють усі види соціального,забезпечення, крім пенсій, інші — певні грошові виплати. Допомоги — цекороткотермінові, щомісячні, періодичні чи одноразові грошові виплати, щопризначаються фізичним, особам за рахунок страхових фондів чи бюджетних коштівз метою заміщення втраченого доходу або надання со­ціальної підтримки у,складних життєвих обставинах, що ма­ють тимчасовий характер.
Між допомогами і пенсіями є суттєві відмінності. Допомоги: 1)встановлюються законами й підзаконними актами на загальнодержавному і місцевомурівнях, підстави надання та перелік їх не є вичерпними; 2) метою надання єповна або часткова компенсація тимчасово втраченого не зі своєї вини заробітку(доходу) та понесених додаткових витрат; 3) належать до ко­роткотермінових чиодноразових виплат; 4) підставою надання є складні життєві обставини, які людинане може подолати самостійно;
5) розраховані як на працюючих, так і на непрацюючих осіб. Зіншого боку, пенсії: 1) встановлюються лише законами на загальнодержавномурівні, підстави надання та перелік їх є вичерпними; 2) метою надання єзаміщення втраченого основного джерела існування; 3) нале­жать додовгострокових виплат; 4) підставою призначення є по­стійна чи довгострокованепрацездатність тих, хто вже або ще не працює; 5) розраховані, як правило, нанепрацюючих.
У правовій літературі допомоги мають різні назви: соціаль­надопомога, соціальні виплати, матеріальна допомога, дер­жавна допомога, державнасоціальна допомога, грошові випла­ти тощо.
Залежно від джерела надходження коштів, за рахунок яких
виділяються допомоги, розрізняються страхові соціальні допо­моги та державнісоціальні допомоги.
Страхові соціальні допомоги — це короткотермінові чи ра­зовіоплатно-нееквівалентні грошові виплати, що призначаються відповідно дозаконодавства про загальнообов'язкове держав: не соціальне страхування особамза рахунок страхових фондів з метою відшкодування їм втраченого заробітку(трудового до­ходу) або часткової компенсації понесених додаткових витрат упередбачених законом випадках.   
Державні соціальні допомоги — це щомісячні, періодичнічи разові грошові виплати, що безплатно надаються за рахунок, бюджетних коштівфізичним особам, які перебувають у скрут­ному матеріальному становищі на умовахі порядку, передба­чених правовими актами.[1] Нимиє: 1) державні допомоги сім'ям з дітьми (у зв'язку з вагітністю та пологами;одноразова допомога при народженні дитини; у зв'язку з доглядом за дитиною додосягнення нею трирічного віку; на дітей, які перебувають під опікою чипіклуванням; на дітей одиноким матерям);2)державна соціальна допомогамалозабезпеченим сім'ям; 3) допомога на поховання; 4) державна соціальнадопомога інва­лідам з дитинства та дітям-інвалідам; 5) одноразова грошовадопомога біженцям на придбання товарів першої необхідності; 7) щомісячна державнадопомога дітям віком до 16 років, інфікованим віру­сом імунодефіциту людини абохворим на СНІД; 9) допомога особам, які потер­піли від стихійного лиха йтехногенних катастроф (за окреми­ми постановами Кабінету Міністрів України);10) одноразові до­помоги найбільш вразливим категоріям осіб, що надаються знагоди державних, місцевих і релігійних свят за рішенням місцевих органів владитощо.
3.Субсидія — де цільова, безповоротна матеріальна допомогадля відшкодування витрат на оплату послуг чи придбання життєво необхіднихспоживчих товарів у переліку та обсягах, визначених законодавством. Заразвстановлені субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальнихпослуг і придбання скрапленого газу, твердого та пічного побутового палива.Термін субсидіявводився для визначення адресної безготівкової допомогинаселенню на оплату окремих видів, послуг, що надаються йому житлово-комуналь­нимиорганами. З 1 січня 2002 р. готівковою надаються субсидії на придбанняскрапленого газу та твердого пічного побутового палива. [1]
4. Компенсація — це грошова виплата, що має на метівідшкодування громадянам проведених ними витрат або за нестриману соціальнупослугу у випадках, зазначених у зако­нодавстві. Ним, зокрема, передбачені: 1)виплата інвалідам компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування авто­мобілівта на транспортне обслуговування; 2) грошові компен­сації вартостісанаторно-курортного лікування деяким катего­ріям громадян; 3) витрати,пов'язані з проїздом дитини, яка постраждала внаслідок Чорнобильськоїкатастрофи, й особи, яка супроводжує дитину, до спеціалізованих медичних таоздоровчих закладів на всіх видах транспорту (крім таксі) в ме­жах України; 4)компенсація громадянам втрати частини до­ходів у зв'язку з порушенням строківїх виплати (пенсій, со­ціальної виплати, стипендії, заробітної плати та ін.).
5. Соціальні пільги — це закріплені законодавством перева­ги,додаткові права і гарантії для окремих категорій осіб у сфері соціальногозабезпечення відповідно до принципів рівноправ­ності громадян та соціальноїсправедливості з метою полегшен­ня умов їхньої життєдіяльності. Пільгивстановлюються, у пер­шу чергу, для найбільш вразливих верств населення,громадян, які мають заслуги перед Батьківщиною, осіб, які виконують усуспільстві особливі функції. Вони є елементом спеціального правового статусуокремих категорій громадян: пенсіонерів, інвалідів, дітей, молоді, жінок, сімейз дітьми, малозабезпечених сімей та ін. З їхньою допомогою створюються рівніможли­вості для розвитку осіб, які перебувають у нерівних умовах уна­слідокбіологічних чи соціальних причин. Пільги, таким чином, виконують компенсаційнута стимулятивну функції.
Пільги слід відрізняти від соціальних привілеїв, які частовстановлюються всупереч принципам рівноправності, й соціальної справедливості.
До найбільш поширених пільг належать: 1) безплатне кори­стуваннявнутрішньоміським транспортом (трамваєм, тролейбусом, метрополітеном, воднимипереправами, автобу­сом) і поїздами приміського сполучення, а в сільськіймісцевості-автобусами внутрішньообласних ліній; 2) безплатний проїзд один разна рік чи на два роки (туди і назад) залізничним, водним, повітряним абоміжміським автомобільним транспортом; 3) підвищення чи надбавки до пенсії абощомісячного довічно­го грошового утримання, що виплачується замість пенсії; 4)звільнення повністю чи частково від квартплати незалежно від форм власностіжитлового фонду, від сплати комунальних послуг; 5) безплатне користуваннядомашнім телефоном; 6) безплатне чи зі зниж­кою отримання ліків за рецептамилікарів; 7) безплатне зубопротезування, забезпечення протезами, слуховимиапаратами; 8) щорічне медичне обстеження і диспансеризація із залучен­нямнеобхідних спеціалістів; 9) безплатне чи зі знижкою на­дання, соціальних послугтощо.
6. Соціальні послуги — це комплекс правових, економічних,освітніх, психологічних, методичних, реабілітаційних та інших заходів,спрямованих на окремі соціальні групи чи інвалідів, які перебувають у складнихжиттєвих обставинах та потребу­ють сторонньої допомоги, з метою поліпшення абовідтворення їхньої життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення доповноцінного життя.
Вони, у свою чергу, поділяються на такі види:
—       соціально-побутові послуги — забезпечення продукта­михарчування, м'яким та твердим інвентарем, гарячим хар­чуванням, транспортнимипослугами, засобами легкої механі­зації, здійснення соціально-побутовогопатронажу, виклик лікаря, придбання та доставка медикаментів тощо;
—       психологічні послуги — надання консультацій з питань психічногоздоров'я та поліпшення взаємин з навколишнім соціальним середовищем,застосування психодіагностики, спря­мованої на вивчення соціально-психологічниххарактеристик особистості, з метою її психологічної корекції або психологіч­ноїреабілітації, надання методичних порад;
—       соціально-педагогічні послуги — виявлення та сприян­ня розвиткурізнобічних інтересів і потреб, осіб, які перебувають у складних життєвихобставинах, організація індивідуаль­ного навчального, виховного та корекційногопроцесів, дозві­лля, спортивно-оздоровчої, технічної та, художньої діяльностітощо, а також залучення до, роботи різноманітних закладів, громадськихорганізацій, заінтересованих осіб;
—       соціально-медичні послуги — консультації щодо запобі­ганнявиникнення та розвитку можливих органічних розладів у особи, збереження,підтримка таохорона її здоров’я, здійснення профілактичнихлікувально-оздоровчих заходів, працетерапія;
—       юридичні послуги — надання консультацій з питань чин­ногозаконодавства, здійснення захисту прав та інтересів осіб, які перебувають ускладних життєвих обставинах, сприяння застосуванню державного примусу іреалізації юридичної відпо­відальності осіб, які вдаються до протиправних дій(оформлення правових документів, адвокатська допомо­га, особи тощо);
—       послуги з працевлаштування — пошук підходящої ро­боти,сприяння у працевлаштуванні та соціальне супроводжен­ня працевлаштування особи;
—       інформаційніпослуги — наданняінформації, необхідної для розв'язання складної життєвої ситуації (довідковіпослу­ги); поширення просвітницьких та культурно-освітніх знань (про освітніпослуги); поширення об'єктивної інформації про споживчі властивості та видисоціальних послуг.
 
Зміст правовідносин у сфері соціального захисту
Компонентами змісту соціального-забезпечувальнихправо­відносин є:
1) суб'єктивні права у сфері соціального забезпе­чення;
2) суб'єктивні юридичні обов'язки учасниківправових відносин у сфері соціального забезпечення;
3) реальні дії (пове­дінка, вчинки) суб'єктів цихправовідносин при реалізації на­лежних їм прав і дотриманні покладених на нихобов'язків. З огляду на це, під змістом правовідносин у сфері соціальногозабезпечення слід розуміти сукупність конкретних суб'єктив­них прав іобов'язків та реальних дій суб'єктів соціально-за­безпечувальних правовідносин.
Суб'єктивне право у сфері соціального захисту — це ви­знана абонадана законом та гарантована державою міра (норма) дозволеної поведінкисуб'єктів соціально-забезпечувальних пра­вовідносин у зв'язку з наявністюконкретних юридичних фактів.
Найбільш характерні ознаки суб'єктивного юридичного права у сферісоціального забезпечення:
1. Виникають на підставі норм права соціального забезпе­чення іними обумовлене. Норми права визначають вид і міру дозволеної поведінкисуб'єктів соціально-забезпечувальних правовідносин. Особа вправі діяти у межах,окреслених право­вою нормою.
2. Здійснюється з метою задоволення інтересів правомоч­ного. Ціінтереси стосуються матеріального забезпечення в разі непрацездатності чинастання іншого соціального випадку, отримання компенсації чи певних пільг,взяття на соціальне обслуговування тощо. Вони й спонукають особу до реалізаціїналежного їй суб'єктивного права.
3. Персоніфікує і конкретизує об'єктивне право. Об'єктив­неі суб'єктивне право співвідносяться як абстрактне і конкретне. У диспозиціїнорми права соціального забезпечення деталізується зміст суб'єктивного права,наповнюється певною конкретикою відповідно до визначеного (персоніфікованого)суб’єкта соціально-забезпечувального право відношення.
4. Виникає за наявності конкретних юридичних фактів. Дії іподії, зазначені в гіпотезі норми права, у разі вчинення чи настання їх даютьможливість реалізувати належне особі пра­во, стимулюють її до активних дій.Закріплене у правовій нормі право перетворюється в суб'єктивне право, якимправомочна особа може скористатися.
5. Існує в соціально-забезпечувальних правовідносинах. Якправило, норма права реалізується у правовідношенні, коли є конкретні йогоучасники, визначені їхні суб'єктивні права й обов'язки, є всі необхідніюридичні факти та встановлений об'єкт, з приводу якого виникає правовідношення.Поза правовідношенням суб'єктивне право не може бути здійснене. Управовідношенні об'єктивне право оживає, дістає всі ознаки су­б'єктивногоправа.
6. Забезпечене заходами державного примусу вразі його порушення. Санкція норми права соціального забезпечення перед­бачаєнаслідки невиконання обов'язків учасниками соціально–захисних правовідносин,тобто юридичну відповідаль­ність. Право соціального забезпечення встановлюєпевну систе­му гарантій прав людини у сфері соціального забезпечення.
7. Можливістьйого використання правомочноюособою на свій розсуд. Диспозиція норми права у встановлених межах дозволяєособі різні варіанти дій щодо належного суб'єктивно­го права у сферісоціального забезпечення. Вона може його ре­алізувати негайно чи відкластиреалізацію на невизначений час або зовсім не скористатися ним.
Суб'єктивне право у сфері соціального захисту поділяється наскладові, що називаються правочинами. До них належить такі:
1.Правона свої дії (право використання).Спрямоване на використання корисних властивостей об'єкта права соціальногозабезпечення (пенсії, допомоги, компенсації, субсидії та ін.). Фактичнаповедінка спрямована на виникнення процедурних юридичних фактів (подання заяви,прийняття бажаного рішен­ня), які ведуть до призначення конкретного видусоціального забезпечення. Правомірна поведінка пов'язана з позитивними діямиправомочної особи. Право на свої дії має не тільки фізич­на особа, а й органсоціального захисту населення.
2. Право на чужі дії. Означає можливість вимогивідповід­ної поведінки від правозобов'язаної особи, тобто вчинення на їїкористь відповідних юридичних дій чи прийняття певних юри­дичних рішень.Соціально-забезпечувальні правовідносини належать до відносних, а це означає,що інтереси правомочної особи задовольняються через дії зобов'язаної особи.Фізична особа подає в орган соціального забезпечення заяву про надан­нясоціального забезпечення і тим самим ставить перед ним вимогу розглянути її таприйняти відповідне рішення.
3. Право на примусове виконання обов'язку (праводома­гання, право на захист суб'єктивного права з боку держави). У нормах правасоціального забезпечення подано не лише бажані правила поведінки, а й можливізаходи державного впливу на правопорушників. Правозахист означає можливістьправомоч­ної особи звернутися до вищого органу соціального захисту із заявоюпро порушення її прав чи оскаржити ці дії в суді. У разі незаконного отриманняконкретного виду, матеріального забезпечення орган соціального захистунаселення може стягнути з фізичної особи незаконно отримані суми або добитисявідшко­дування винним завданої державі шкоди. Суб'єкт правовідно­син у сферісоціального забезпечення в разі правомірної пове­дінки завжди перебуває підзахистом державного апарату.
Другим компонентом змісту соціально-забезпечувальних пра­вовідносинє суб'єктивні юридичні обов'язки у цій сфері, що виступають зворотним бокомсуб'єктивного права. Суб'єктивні юридичні права й обов'язки не можуть існуватиодне без одного.
Суб'єктивний юридичний обов'язок у сфері соціального захисту — цепередбачена нормами права соціального забезпечення при наявності відповіднихюридичних фактів міра належної поведінки правозобов'язаної особи по відношеннюдо правомочної, яка забезпечена можливістю примусу (негатив­них наслідків) збоку держави. Цей обов'язок характеризуєть­ся такими рисами:
1. Виникає на підставі норм права соціального забезпе­чення таконкретних юридичних фактів. У нормі права чітко виписана належна поведінкаодного учасника правовідношення при реалізації суб'єктивного права іншимучасником. Така поведінка здійснюється у рам­ках норми права за наявностізазначених у правовій нормі юридичних фактів.
2. Встановлюється в інтересах правомочної особи. У правісоціального забезпечення правомочна особа може реалізувати наявне суб'єктивнеправо при вчиненні активних дій у відповідь зобов'язаною особою. Так, органсоціального захисту населен­ня зобов'язаний призначити пенсію чи допомогу,надати со­ціальну послугу, визначити, які пільги має певна особа тощо. Фізичнаособа в разі потреби повинна подати документи, які вимагає орган соціального забезпечення.
3. У зобов'язано'ігособи немає вибору щодо виконання обо­в'язку.Передбачений нормою права соціального забезпечення обов'язок має бути безбудь-яких попередніх умов виконаний. Тут варіантів належної поведінки набагатоменше, ніж при дозволеній поведінці. Невиконання суб'єктивного юридичногообов'язку є порушенням правової норми.
4. Існує у правовідношенні й лише відповідно до суб'єктивного юридичногоправа. Будь-яке право передбачає відповідний обов'язок. ІІраво наконкретний вид соціального забезпе­чення кореспондує, обоз'язок перевіритинаявність умов для його надання та: прийняття відповідного рішення.Виконується обов'язок тільки в конкретному соціально-забезпечувальномуправовідношенні.
5. Забезпечується (гарантується) державою. Невиконан­ня абонесумлінне виконання юридичного обов'язку веде до вжиття санкцій з бокудержави, передбачених правовою нормою.
Структуру суб’єктивного юридичного обов’язку у сфері соціальногозахисту складають два елементи: здійснення прававозобов’язаною особою певних дійабо утримання від них та своєчасне реагування правозобов’язаної особи на законні вимогиправомочної особи. Суб’єктивні юридичні права та обов’язки органів соціальногозахисту населення виражаються через їх повноваження.
Третім компонентом змісту соціального забезпечення правовідносинвиступають реальні дії суб’єктів цих правовідносин. Суб’єктивне право іюридичний обов’язок — це те, що дозволено, або те, що слід вчинити. Вониприводяться в дію через фактичну поведінку учасників соціальних правовідносин.Лише в результаті конкретних дій (подання заяви, прийняття рішення) і виникаютьправовідношення у сфері соціального захисту.

ВИСНОВОК
При написаннікурсової роботи, проаналізувавши положення нормативних актів та дослідившинаукову літературу автор дійшов наступних висновків.
Актуальністьтеми, яка визначена у вступі підтверджується результатами висвітлення даногопитання у курсовій роботі.
У роботі авторнамагався якнайповніше розкрити поставлені завдання, а саме: проаналізуватинаукові дослідження з даної проблематики, розкрити поняття джерел трудовогоправа, їх особливості та види;
Сучасніекономічні умови розвитку суспільства здійснюють істотний вплив на формуваннятрудового права. Фактично спостерігається створення нової моделі правовогорегулювання трудових відносин. Змінюються не лише межі правового регулювання, ай внутрішня структура трудового права.
Джерела трудовогоправа – це нормативно-правові акти, прийняті компетентними державними органамиабо на договірному рівні, у тому числі й безпосередньо на підприємстві, увизначених законом межах, за допомогою яких здійснюється правове регулюваннятрудових відносин.
Варто зазначити,що джерела трудового права розглядаються у матеріальному і формальномурозумінні. Крім того джерела трудового права мають свої особливості, яківідрізняють їх від джерел інших галузей права України:
• у трудовомуправі, крім актів, виданих на державному рівні, широко застосовуютьсялокально-правові акти;
• значне місцесеред джерел трудового права належить актам, прийнятим Міністерством праці тасоціальної політики України;
• для джерелтрудового права характерна наявність нормативних актів, які мають так званийконститутивний характер;
• трудове правомає значний ступінь диференціації у правовому регулюванні трудових відносин.
Джерела трудовогоправа України класифікуються за різними підставами. Безперечно визначальнезначення для розвитку трудового законодавства має Конституція України, прийнята28 червня 1996 року. Конституція України забороняє використання примусовоїпраці, визначає за громадянами право на безпечні та нешкідливі умови праці, назаробітну плату, не нижчу від визначеної законом, а також право на відпочинок.Усім працюючим Конституція гарантує захист від незаконного звільнення.
Важливе значеннядля регулювання трудових відносин мають також КЗпП України, закони, підзаконніта локальні нормативно-правові акти.
Особливістютрудового права є диференціація у правовому регулюванні трудових відносин.Диференціація трудового законодавства не суперечить ідеї соціальної рівності,оскільки встановлені відмінності у змісті та обсязі прав і обов’язківпрацівників та роботодавців мають своєю метою не створення привілеїввідповідним соціальним прошаркам, а досягнення більшої відповідності нормтрудового права особливостям трудових відносин. Диференціація дозволяє досягтибільш реальної рівності у порівнянні з тією, що встановлюється загальнимзаконодавством про працю, яке поширюється на всіх працюючих.
Таким чином, можна зробити висновок, що дослідження джерелтрудового права є необхідним і досить актуальним. З розвитком ринковоїекономіки виникають нові трудові відносини, які вимагають детального правовогорегуулювання. А це в свою чергу призводить до необхідності прийняттянормативно-правових актів, а також внесення змін до чинних.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ
 
1.        КонституціяУкраїни – Закон України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної РадиУкраїни (ВВР). – 1996. — №30. – С.141.
2.        Цивільнийкодекс України / від 16січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. –2003. – №№40-44. – С.356.
3.        ЗаконУкраїни „Прозагальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від9 липня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № № 49-51 – С.376.
4.        ЗаконУкраїни „Про недержавне пенсійнезабезпечення” від 9 липня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 47-48 –С. 372
5.        Закон України „Про охорону праці” від 14 жовтня 1992 року// Відомості Верховної Ради України.– 1992. – №49. –С. 668
6.        Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 року N 1533-III (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2000, N 22, ст.171 )
7.        ЗаконУкраїни «Про індексацію грошових доходів населення від 3 липня 1991 року N 1282-XII» ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 42, ст.551)
8.        ЗаконУкраїни «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства тадітям-інвалідам» від 16 листопада 2000 року N 2109-III ( Відомості Верховної Ради,2001, N 1, ст.2 )
9.        ЗаконУкраїни «Про державнудопомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року N 2811-XII (Відомості Верховної Ради, 1993, N 5, ст.21 )
10.      Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб”від 22 травня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №37 –С.308
11.       Закон України«Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сирітта дітей, позбавлених батьківського піклування від 13 січня 2005 року N2342-IV(Відомості Верховної Ради -2005, N 6, ст.147 )
12.      Закон України «Про державну соціальну допомогуособам, які не мають права на пенсію, та інвалідам» від 18 травня 2004 року N 1727-IV ( Відомості ВерховноїРади (ВВР), 2004, N 33-34, ст. 404)
13.      ЗаконУкраїни „Про оподаткування прибутку підприємств” у редакції Закону України від22 травня 1997року // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – №27 –С. 181
14.      Закон України„Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” від 12липня 2001 року// Відомості Верховної Ради України. – 2002. – №1 –С. 1
15.      Постанова Кабінету Міністрів України від 11квітня 2002р. №497 «Про забезпечення виконання функцій з призначення івиплати пенсій організації Пенсійного фонду»
16.      Постанова Кабінету Міністрів України від 24лютого 2003 р. N 250 «Про затвердженняПорядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченимсім'ям»
17.      Постанова Кабінету Міністрів України від 4лютого 1998 р. N 119 «Про розмір витратна оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого тапічного побутового (рідкого) палива у разінадання житлової субсидії»
18.      Постанова Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. N 562 «Про щорічну допомогу на оздоровленнягромадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильськоїкатастрофи»