План
1. Поняттяохорони навколишнього природного середовища, об’єкти, основні принципи тазавдання
2. Права таобов’язки громадян та органів державної влади щодо охорони навколишньогоприродного середовища
3. Поняття екологічноїбезпеки
4. Законодавствов галузіекологічної безпеки
5. Правові вимоги та основні заходи іформи забезпечення екологічної безпеки
6. Відповідальністьза порушення вимог законодавства при екологічну безпеку
1. Поняття охорони навколишнього природного середовища,об’єкти, основні принципи та завдання
Охорона навколишнього природного середовища,раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпекижиттєдіяльності людини — невід'ємна умова сталого економічного та соціальногорозвитку України. З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічнуполітику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживоїприроди навколишнього середовища, захисту життя і здоров'я населення віднегативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природногосередовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону,раціональне використання і відтворення природних ресурсів. Цей Закон визначаєправові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишньогоприродного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь. Завданнямзаконодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулюваннявідносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів,забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливугосподарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереженняприродних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та іншихприродних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних зісторико-культурною спадщиною. Відносини у галузі охорони навколишньогоприродного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також розроблюванимивідповідно нього земельним, водним, лісовим законодавством, законодавствомнадра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинногоі тваринного світу та іншим спеціальним законодавством. Основними принципамиохорони навколишнього природного середовища є:
· пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов'язковістьдодержання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природнихресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності;
· гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров’ялюдей;
· запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природногосередовища;
· екологізація матеріального виробництва на основі комплексності упитаннях охорони навколишнього природного середовища, використання тавідтворення відновлюваних природних ресурсів, широко-провадження новітніхтехнологій;
· збереження просторової та видової різноманітності і цілісностіприродних об'єктів і комплексів;
· науково обґрунтоване узгодження екологічних, економічних тасоціальних інтересів суспільства на основі поєднання між дисциплінарнихекологічних, соціальних, природничих і технічних наук та прогнозування станунавколишнього природного середовища;
· обов'язковість екологічної експертизи;
· гласність і демократизм при прийнятті рішень, реалізація яких впливаєна стан навколишнього природного середовища, формування у населенняекологічного світогляду;
· науково обґрунтоване нормування впливу господарської та іншоїдіяльності на навколишнє природне середовище;
· безоплатність загального та платність спеціального використанняприродних ресурсів для господарської діяльності;
· стягнення збору за забруднення навколишнього природного середовищата погіршення якості природних ресурсів, компенсація шкоди, заподіяноїпорушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
· вирішення питань охорони навколишнього природного середовища;
· використання природних ресурсів з урахуванням ступеняантропогенної змінності територій, сукупної дії факторів, що негативновпливають на екологічну обстановку;
· поєднання заходів стимулювання і відповідальності у справі охоронинавколишнього природного середовища;
· вирішення проблем охорони навколишнього природного середовища наоснові широкого міждержавного співробітництва.
Природні ресурси України є власністю народуУкраїни, який має право на володіння, використання та розпорядження природнимибагатствами республіки. У державній власності перебувають всі землі України, завинятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Повновладдянароду України в галузі охорони навколишнього природного середовища тавикористання природних ресурсів реалізується на основі Конституції України якбезпосередньо, шляхом проведення референдумів, так і через республіканськіоргани державної влади відповідно до законодавства України. Від імені народу Україниправо розпорядження природними ресурсами здійснює Верховна Рада України. Об'єктиправової охорони навколишнього природного середовища. Державній охороні ірегулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природнесередовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів,природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовуванні внародному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря,ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.Особливій державній охороні підлягають території та об'єктиприродно-заповідного фонду України й інші території та об'єкти, визначенівідповідно до законодавства України. Державній охороні від негативного впливунесприятливої екологічної обстановки підлягають також здоров'я і життя людей. Зметою проведення ефективної і цілеспрямованої діяльності України по організаціїі координації заходів щодо охорони навколишнього природного середовища,забезпечення екологічної безпеки, раціонального використання і відтворенняприродних ресурсів на перспективу розробляються і приймаються державніреспубліканські, міждержавні, регіональні, місцеві та інші територіальніпрограми. Порядок розробки державних екологічних програм визначається КабінетомМіністрів України. Підвищення екологічної культури суспільства і професійнапідготовка спеціалістів забезпечуються загальною обов'язковою комплексноюосвітою та вихованням в галузі охорони навколишнього природного середовища, втому числі в дошкільних дитячих закладах, в системі загальної середньої,професійної та вищої освіти, підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів. Екологічнізнання є обов'язковою кваліфікаційною вимогою для всіх посадових осіб,діяльність яких пов'язана з використанням природних ресурсів та призводить довпливу на стан навколишнього природного середовища. Спеціально визначені вищіта професійні навчальні заклади здійснюють підготовку спеціалістів у галузіохорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсівз урахуванням суспільних потреб. В Україні проводяться систематичні комплекснінаукові дослідження навколишнього природного середовища та природних ресурсів зметою розробки наукових основ їх охорони та раціонального використання, забезпеченняекологічної безпеки. Координацію та узагальнення результатів цих дослідженьздійснюють Академія наук України та спеціально уповноважений центральний органвиконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.
2. Права та обов’язки громадян та органів державноївлади щодо охорони навколишнього природного середовища
Кожний громадянин України має право на:
а) безпечне для його життя та здоров'я навколишнєприродне середовище;
б) участь в обговоренні проектів законодавчихактів, матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкції об'єктів, якіможуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, тавнесення пропозицій до державних та господарських органів, установ таорганізацій з цих питань;
в) участь в розробці та здійсненні заходів щодоохорони навколишнього природного середовища, раціонального і комплексноговикористання природних ресурсів;
г) здійснення загального і спеціальноговикористання природних ресурсів;
д) об'єднання в громадські природоохоронніформування;
є) одержання у встановленому порядку повної тадостовірної інформації про стан навколишнього природного середовища та йоговплив на здоров'я населення;
є) участь в проведенні громадської екологічноїекспертизи;
ж) одержання екологічної освіти;
з) подання до суду позовів до державних органів,підприємств, установ, організацій і громадян про відшкодування шкоди,заподіяної їх здоров'ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнєприродне середовище. Законодавством України можуть бути визначені й іншіекологічні права громадян республіки.
Екологічні права громадян забезпечуються:
а) проведенням широкомасштабних державних заходівщодо підтримання, відновлення і поліпшення стану навколишнього природногосередовища;
б) обов'язком міністерств, відомств, підприємств,установ, організацій здійснювати технічні та інші заходи для запобіганняшкідливому впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природнесередовище, виконувати екологічні вимоги при плануванні, розміщенніпродуктивних сил, будівництві та експлуатації народногосподарських об'єктів;
в) участю громадських об'єднань та громадян удіяльності щодо охорони навколишнього природного середовища;
г) здійсненням державного та громадськогоконтролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природногосередовища;
д) компенсацією в установленому порядку шкоди,заподіяної здоров'ю і майну громадян внаслідок порушення законодавства проохорону навколишнього природного середовища;
є) невідворотністю відповідальності за порушеннязаконодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Діяльність, що перешкоджає здійсненню правагромадян на безпечне навколишнє природне середовище та інших їх екологічнихправ, підлягає припиненню в порядку, встановленому цим Законом та іншимзаконодавством України. Україна гарантує своїм громадянам реалізаціюекологічних прав, наданих їм законодавством. Ради, спеціально уповноваженідержавні органи управління в галузі охорони навколишнього природного середовищаі використання природних ресурсів зобов'язані подавати всебічну допомогугромадянам у здійсненні природоохоронної діяльності, враховувати їх пропозиціїщодо поліпшення стану навколишнього природного середовища та раціональноговикористання природних ресурсів, залучати громадян до участі у вирішенні питаньохорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів.Порушені права громадян у галузі охорони навколишнього природного середовищамають бути поновлені, а їх захист здійснюється в судовому порядку відповідно дозаконодавства України.
Громадяни України зобов'язані:
· берегти природу, охороняти, раціонально використовувати їїбагатство відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього чогосередовища;
· здійснювати діяльність здодержанням вимог екологічної безпеки, ікологічнихнормативів та лімітів використання природних ре-і порушувати екологічніправа і законні інтереси інших суб'єктів;
· вносити плату за спеціальне використання природних ресурсів та і заекологічні правопорушення;
· компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативнимвпливом на навколишнє природне середовище.
· громадяни України зобов'язані виконувати й інші обов'язки у галузіи навколишнього природного середовища відповідно до законів України.
Управління охороною навколишнього природногосередовища полягає у здійсненні в цій галузі функцій спостереження,дослідження, екологічної експертизи, контролю, прогнозування, програмування,інформування та іншої виконавчо-розпорядчої діяльності. Державне управління вгалузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет МіністрівУкраїни, Ради та їх виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціальноуповноважені на те державні органи по охороні навколишнього природногосередовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповіднодо законодавства України. Спеціально уповноваженими державними органамиуправління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використанняприродних ресурсів у республіці є спеціально уповноважений центральний органвиконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцяхта інші державні органи, до компетенції яких законодавством України таАвтономної Республіки Крим віднесено здійснення зазначених функцій. Громадськеуправління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюєтьсягромадськими об'єднаннями і організаціями, якщо така діяльність передбачена їхстатутами, зареєстрованими відповідно до законодавства України. Метоюуправління в галузі охорони навколишнього природного середовища є реалізація законодавства,контроль за додержанням вимог екологічної безпеки, забезпечення проведенняефективних і комплексних заходів щодо охорони навколишнього природногосередовища, раціонального використання природних ресурсів, досягненняузгодженості дій державних і громадських органів у галузі охорони навколишньогоприродного середовища. Кабінет Міністрів України у галузі охорони навколишньогоприродного середовища:
а) здійснює реалізацію визначеної Верховною РадоюУкраїни екологічної політики;
б) забезпечує розробку державнихреспубліканських, міждержавних і регіональних екологічних програм;
в) координує діяльність міністерств, відомств,інших установ та організацій України у питаннях охорони навколишньогоприродного середовища;
г) встановлює порядок утворення і використанняДержавного фонду охорони навколишнього природного середовища у складіДержавного бюджету України та затверджує перелік природоохоронних заходів;
д) встановлює порядок розробки та затвердженняекологічних нормативів, лімітів використання природних ресурсів, викидів іскидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщеннявідходів;
є) встановлює порядок визначення збору та йогограничних розмірів за користування природними ресурсами, забрудненнянавколишнього природного середовища, розміщення відходів, інші види шкідливоговпливу на нього;
е) приймає рішення про організацію територій таоб'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення;
ж) організує екологічне виховання та екологічнуосвіту громадян;
з) приймає рішення про зупинення (тимчасово) абоприпинення діяльності підприємств, установ і організацій, незалежно від формвласності.
3. Поняття екологічної безпеки та її місце в системіекологічного права
Екологічна безпека є складним соціальним явищем. Залежно від територіальнихфакторів вона може мати локальний, регіональний, національний та глобальнийхарактер, а також є складовою частиною міжнародної, національної чи іншої зарівнем загальної безпеки. Як самостійне явище екологічна безпека в свою чергуохоплює як складові частини такі різновиди: санітарно-екологічну безпеку,радіаційно-екологічну безпеку, екологічну безпеку окремих природних ресурсів іїх компонентів, територій тощо. У загальному вигляді безпека визначається яквідсутність небезпеки чи загроз. Залежно від суб'єктів вона характеризується якстан захищеності життєво важливих інтересів людини, населення, держави тасуспільства, а також: сприятливого для них середовища від внутрішніх ізовнішніх несприятливих факторів. З цього випливає, що екологічна безпекапов'язана як з безпекою людини, так і з безпекою країни. Можна сказати, щоекологічна безпека є складовою частиною загальної національної безпеки, яка всвою чергу тісно пов’язана з всеосяжною системою міжнародної безпеки. Екологічнабезпека безпосередньо є одним із найважливіших напрямів і видів безпекивзагалі, безпеки населення, національної і міжнародної безпеки зокрема. Безперебільшення можна сказати, що від вирішення проблем екологічної безпекизначною мірою залежать сучасний рівень забезпечення загальної безпеки і взагалііснування людства на планеті. Формування системи екологічної безпеки Українитісно пов'язане з розробкою і формуванням національної безпеки України, а такожіз розвитком всеосяжної системи міжнародної безпеки, які ґрунтуються напринципах міжнародного права та загальновизнаних вимогах в екологічній,економічній та інших сферах. Уперше ідея міжнародної екологічної безпеки булаофіційно висунута ООН у 1988 р. і проголошена як завдання щодо екологічноговідродження планети. Аналіз політичної і законодавчої діяльності в Україні заостанні роки, особливо після проголошення її незалежності, свідчить пронаявність прогресивних тенденцій, спрямованих на вирішення ряду стратегічноважливих завдань, пов'язаних із забезпеченням національної безпеки України якдержави, так і безпеки населення, в тому числі екологічної безпеки. Забезпеченнябезпеки населення України має надзвичайно важливе значення як у екологічній,так і в інших сферах державного і суспільного життя. Екологічна безпека с складовоючастиною державної політики по забезпеченню національної безпеки України якнезалежної держави. В галузі безпеки населення є позитивні тенденції. Так,поставлено питання про розробку і прийняття концепції екологічної безпеки, визначенняв законодавчому порядку правових основ прогнозування, запобігання впливунадзвичайних ситуацій на терені України, проведення робіт і прийняття заходівщодо ліквідації можливих негативних наслідків у разі їх виникнення. Екологічнубезпеку можна розглядати як такий стан навколишнього середовища, за якогозабезпечується запобігання погіршенню екологічної обстановки та виникненнюнебезпеки для здоров'я людей. Екологічна безпека гарантується громадянамУкраїни здійсненням широкого комплексу взаємопов'язаних політичних, економічних,технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів. У загальномузначенні концепція безпеки — це система вихідних положень, принципів та ідей позабезпеченню безпечних для країни і всіх існуючих в її кордонах суб'єктів(держави, суспільства, населення, природних і народногосподарських об'єктів,оточуючого людину навколишнього та виробничого середовища), а також дій яквнутрішньодержавного, так і зовнішньодержавного (міжнародного) характеру. Концепціяі система забезпечення безпеки населення України та безпечності оточуючого йогосередовища охоплює діяльність як за напрямами, так і за суб'єктами. їїформування тісно пов'язане з розробкою і здійсненням як загальнонаціональноїбезпеки України, так і існуючої всеосяжної системи міжнародної безпеки таміжнародної екологічної безпеки, які ґрунтуються на закладених у Статуті ООН таінших міжнародних документах принципах і вимогах в екологічній, економічній таінших сферах. Особливо гостро це питання постало для України в умовахстановлення її як незалежної суверенної держави. Безпеку в загальному виглядіможна визначити як стан захищеності життєво важливих інтересів держави,суспільства та населення, а також сприятливого для них середовища від зовнішніхта внутрішніх несприятливих факторів та загроз. Із цього випливає, що безпеканаселення тісно пов'язана як із безпекою держави та суспільства, так і зекологічною безпекою, від вирішення якої залежить левова частка загальноїбезпеки людей. Таким чином, безпека населення є складовою частиною національноїбезпеки, яка в свою чергу випливає і тісно пов'язана з всеосяжною системоюміжнародної безпеки. А серед найважливіших напрямів і видів безпекинаціональної безпеки та безпеки населення зокрема є екологічна безпека. Екологічнабезпека за своїм місцем і значенням посідає значне місце в державній політицібагатьох країн. Тому без перебільшення можна сказати, що вона належить донайголовніших питань, від вирішення яких значною мірою залежить сучасний рівеньІ науково обґрунтований підхід щодо забезпечення безпеки населення України ібезпечності оточуючого його середовища. Взагалі слід зазначити, що шлях довиживання людства в сучасних умовах лежить не тільки через усунення військової,а й від відведення загальної екологічної небезпеки. У зв'язку з цим є очевидним,що екологічна безпека поряд із збереженням миру — друга найважливіша передумовазбереження життя людей. Загальна екологічна безпека стосується інтересів яклюдства в цілому, так і окремих країн. При аналізі системи екологічної безпекислід виходити з того, що існує два основних джерела небезпеки: стихійні явища (землетруси,паводки, засухи, пожежі); виробнича діяльність людини. Екологічна небезпека всучасний період посилилась у зв'язку з тим, що за своїми масштабами і значеннямвплив господарської діяльності на навколишнє середовище стає порівняним зприродними процесами. При розгляді питань системи екологічної безпеки України увзаємозв'язку з міжнародною системою екологічної безпеки та системоюнаціональної безпеки України слід враховувати такі три основні напрямиекологічної стратегії. Перший напрям. Повинні розроблятися заходи щодо захистуі збереження природи від нераціональної діяльності людини, які охоплюють якстворення природоохоронних зон і заповідних територій, збереження біологічнихвидів, так і обмеження забруднення навколишнього середовища та використанняприродних ресурсів. Другий напрям. Система екологічної безпеки України повиннавиходити з необхідності радикальної зміни характеру природокористування ігосподарської діяльності, які належить проводити тільки з урахуваннямекологічних вимог і висновків екологічної експертизи проектів та іншихекологічно вагомих рішень. Третім напрямом розвитку екологічної стратегії маєстати забезпечення і ліквідація небезпеки техносфери: аварій інженерно-технічнихсистем з негативними, транскордонними наслідками, кумулятивний ефект негативнихекологічних наслідків діяльності виробничих об'єктів і технологій. Урахуванняназваних напрямів діяльності у державній програмі екологічної безпеки Українидасть змогу здійснювати послідовну політику в екологічній сфері як назаконодавчому рівні, так і в державному управлінні. Розробкатеоретико-методологічних питань, пов'язаних із забезпеченням екологічноїбезпеки населення на всіх рівнях — від об'єктів з джерелами забруднення доглобального масштабу, дасть змогу значною мірою сприяти оздоровленню природногоі виробничого середовища, скласти більш безпечні та комфортні умови дляпроживання людини, підтримання рівноваги і збалансованості в існуванні тарозвитку екосистем. Концептуальні положення, пов'язані з забезпеченнямекологічної безпеки, мають бути відображені як у національній екологічнійполітиці України, так і в національному екологічному законодавстві. Вісторичному плані категорії «безпека» і «національна безпека» вживаються ще вроботах Н. Макевеллі («Державець»), Т. Гоббса («Левіафан») та ряду інших.Проблеми безпеки і виживання в діяльності і відносинах між державою, урядом інаселенням сприяли забезпеченню благополуччя і захисту населення насамперед відзовнішніх загроз. Безпека, яка гарантувалась державою в умовах війни «всіхпроти всіх», визначалась як основа виживання і розвитку людини як істотицивілізованої. Проблеми внутрішньої і зовнішньої безпеки держави розглядалися вроботах Монтеск'є, Бентама, Берне та інших визначник мислителів. Найбільшконцентровано в сучасному вигляді ідеї і положення національної безпеки буливперше сформульовані в Законі про національну безпеку США у 1947р. Але вінохоплював тільки військову сферу. Національну безпеку в ряді випадківототожнюють з національними інтересами, особливо життєво важливими інтересамивсієї нації. Ряд інших дослідників пов'язують національну безпеку з системоюнаціональних цінностей як найбільш фундаментальними факторами, які визначаютьцілі, методи і засоби взаємодії держав на міжнародній арені. Безпека якцінність національної держави тісно пов'язана з такими базовими цінностями, якрозвиток. Вона одночасно є і засобом збереження і захисту цих цінностей, Тому вбагатьох випадках екологічну безпеку, як і національну безпеку, можна визначитияк частину екологічної державної політики, метою якої є створення внутрішніх ізовнішніх умов, які сприяють збереженню та зміцненню життєво важливихнаціональних цінностей (природних ресурсів, здоров'я народу й окремих людей)перед обличчям існуючих та потенційних загроз. Виходячи із складного ібагатокомпонентного характеру цього поняття, слід розрізняти об'єктивні ісуб'єктивні факторії екологічної безпеки. Екологічну безпеку можна визначити врамках існуючих або потенційних загроз і пов'язувати як з наявністю цих загрозу сучасний період, так і з прогнозами й аналізом тенденцій змін загрозливихфакторів внутрішнього і зовнішнього характеру в майбутньому. Визначаючинаціональну екологічну безпеку, політику в галузі екологічної безпеки(екологічну політику) і екологічну стратегію, слід враховувати такі базовіцінності суспільства, як територіальна цілісність і політичний суверенітет,виживання, благополуччя, рівноправність, свобода, розвиток, справедливістьтощо. Екологічну безпеку, як і національну, здебільшого пов’язують із державою.Але поняття «національна екологічна безпека» ширше, ніж поняття «державнаекологічна безпека», під яким розуміють сукупність механізмів, які забезпечуютьстабільність і самозбереження існуючих державних структур. Наукової теоріїекологічної безпеки ще не розроблено, хоча окремі її положення вжесформульовані. Екологічна безпека — це міра відсутності загроз екологічнимправам і свободам людини, базовим інтересам і цінностям суверенної національноїдержави. Зменшення рівня загроз передбачає існування і функціонуваннявійськово-політичних, економічних, екологічних та інших механізмів, якіскладають систему національної безпеки і забезпечують захист населення як віднебажаних зовнішніх загроз, так і від протизаконних, антигуманних дійдержавних, урядових і партійних структур. При визначенні екологічної політики іформуванні концепції екологічної безпеки слід враховувати і виходити ще з рядугеополітичних, екополітичних, екологічних, історичних і соціокультурнихособливостей України та її найближчого оточення. Україна опинилась у глибокомукризовому стані і держава на сьогодні не завжди спроможна мобілізувати наявнийпотенціал природних, економічних, науково-технічних та інших ресурсів для невідкладноговирішення екологічних проблем, у тому числі з забезпечення екологічної безпеки.
4. Законодавство в галузі екологічної безпеки таохорони навколишнього природного середовища
Останніми роками в екологічному законодавстві України поряд зприродноресурсовими і природоохоронними законодавчими актами приймаютьсяправові акти, які містять норми щодо забезпечення екологічної безпеки населеннята навколишнього середовища (довкілля). Одним з перших актів, у якомупроголошено необхідність дбати про екологічну безпеку громадян, генофонд націїта її молоде покоління, є Декларація про державний суверенітет України від 16липня 1990 р. Визначаючи необхідність дбати про екологічну безпеку громадян,генофонд народу та його молодого покоління, Україна взяла на себе обов'язоксамостійно встановлювати порядок використання природних ресурсів, заборонятибудівництво та припиняти функціонування будь-яких підприємств, установ,організацій та інших об'єктів, які створюють загрозу екологічній безпеці, магисвою національну комісію радіаційного захисту населення. Питання екологічноїбезпеки закріплені в ст. 16. 49, 50 та інших Конституції України. Питаннязабезпечення екологічної безпеки людини та навколишнього середовища знайшлитакож відображення в Законі України «Про охорону навколишнього природногосередовища» та інших законодавчих актах, пов'язаних з охороною здоров'янаселення, зокрема в сфері виробництва, захистом населення від небезпечноговпливу шкідливих хімічних, фізичних та біологічних чинників і умов праці та проживання.Найбільш повно питання екологічної безпеки передбачені в Законі України «Проохорону навколишнього природного середовища», а саме в спеціальному розділі прозаходи забезпечення екологічної безпеки (ст. 50-59), а також інших розділах істаттях, що стосуються: екологічного законодавства, основних принципів,об'єктів охорони та екологічних програм (ст. 1,3,5, 6); в екологічних прав і обов'язківгромадян (ст. 9-12); повноважень органів законодавчої влади та місцевогосамоврядування (ст. 13-15), органів управління (ст. 18-20), органівекологічного контролю та нагляду (ст. 35-40); надзвичайних екологічних ситуацій(ст. 65-66 розділу XII);відповідальності за порушення норм екологічного законодавства (ст. 68-70) таряд інших. До системи законодавства в галузі екологічної безпеки належать такожзаконодавчі акти в галузі санітарно-епідемічного благополуччя населення(санітарної безпеки), радіаційної та ядерної безпеки, а також законодавство вгалузі ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та інших природних ітехногенних надзвичайних екологічних ситуацій. Найголовнішими з них є такі. Вгалузі забезпечення санітарної безпеки Закон України «Про забезпеченнясанітарного та епідемічного благополуччя населення», Закон України «Про якістьі безпеку продуктів харчування та продовольчої сировини» і ряд інших. Дозаконодавчих актів, які регулюють екологічну безпеку, належать закони України від2 березня 1995 р. «Про пестициди і агрохімікати», від 8 лютого 1995 р. «Провикористання ядерної енергії та радіаційну безпеку» та інші. Надзвичайноважливе значення для забезпечення екологічної безпеки мають такі законодавчіакти, як закони України від 16 березня 2000 р. «Про правовий режимнадзвичайного стану», від 3 лютого 1993 р. «Про цивільну оборону», від 8 червня2000 р. «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуаційтехногенного та природного характеру» і ряд інших. Вимоги по забезпеченнюекологічної безпеки передбачені в Основних напрямах державної політики в галузіохорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічноїбезпеки від 5 березня 1998 р., у постановах Верховної Ради України від 1 серпня1990 р. «Про невідкладні заходи щодо захисту громадян України від наслідківЧорнобильської катастрофи», від 16 січня1997 р. «Про концепцію (основидержавної політики) національної безпеки України» та ряді інших. Надзвичайноважливим для забезпечення екологічної безпеки є Перелік видів діяльності та об'єктів,що становлять підвищену екологічну небезпеку, затверджений постановою КабінетуМіністрів України від 27 липня 1995 р. (додаток) та ряд іншихнормативно-правових актів.
5. Правові вимоги та основні заходи і формизабезпечення екологічної безпеки
Враховуючи велике значення екологічної безпеки у вирішенніекологічних проблем в екологічному законодавстві України, визначені основнівимоги та напрями державної діяльності щодо забезпечення екологічної безпеки.їх можна поділити на три великих групи: запобіжні, поточні вимоги та заходищодо ліквідації наслідків екологічного лиха, аварій та екологічних катастроф. Запобіжнівимоги та заходи щодо забезпечення екологічної безпеки мають запобіжнийхарактер. Вони передбачають прийняття і виконання екологічних вимог припроектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції, введенні в дію таексплуатації підприємств, споруд та інших об'єктів, екологічно небезпечних длялюдини та оточуючого її середовища. Такі екологічні вимоги насампередпередбачені законами України «Про екологічну експертизу», «Про охоронунавколишнього природного середовища» (ст. 51) та іншими нормативно-правовимиактами екологічного законодавства. Екологічні вимоги до розміщення,будівництва, реконструкції, введення в дію та експлуатації підприємств, спорудта об'єктів передбачені в ст. 51 Закону України «Про охорону навколишнього природногосередовища». Ним, зокрема, передбачено, що при проектуванні, розміщенні,будівництві, введенні в дію нових і реконструкції діючих підприємств, споруд таінших об'єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічнихпроцесів та устаткування, а також у процесі експлуатації цих об'єктівзабезпечується екологічна безпека людей, раціональне використання природнихресурсів, додержання нормативів шкідливих впливів на навколишнє природнесередовище. При цьому мають передбачатися вловлювання, утилізація, знешкодженняшкідливих речовин і відходів або повна їх ліквідація, виконання інших вимогщодо охорони навколишнього природного середовища і здоров'я людей. Підприємства,установи й організації, діяльність яких пов'язана з шкідливим впливом на навколишнєприродне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бутиобладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидівабо їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладамиконтролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристикамишкідливих факторів. Проекти господарської та іншої діяльності повинні міститиматеріали оцінки її впливу на навколишнє природне середовище і здоров'я людей.Така оцінка здійснюється з урахуванням вимог законодавства про охоронунавколишнього природного середовища, екологічної ємкості даної території, станудовкілля в місці, де планується розміщення об'єктів, екологічних прогнозів,перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупноговпливу шкідливих факторів та об'єктів на навколишнє природне середовище. Підприємства,установи та організації, які розміщують, проектують, будують, реконструюють,технічно переозброюють, вводять у дію підприємства, споруди та інші об'єкти, атакож проводять дослідну діяльність, що за їх оцінкою може негативно вплинутина стан навколишнього природного середовища, подають Міністерству екології таприродних ресурсів України та його органам на місцях спеціальну заяву про це. Забороняєтьсявведення в дію підприємств, споруд та інших об'єктів, на яких не забезпечено вповному обсязі додержання всіх екологічних вимог і виконання заходів,передбачених у проектах на будівництво та реконструкцію (розширення та технічнепереоснащення). Охорона довкілля при застосуванні засобів захисту рослин,мінеральних добрив, нафти і нафтопродуктів* токсичних хімічних речовин та іншихпрепаратів передбачена в ст. 52 закону про охорону навколишнього природногосередовища. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані-додержуватиправил транспортування, зберігання і застосування засобів захисту рослин,стимуляторів їх росту, мінеральних добрив, нафти і нафтопродуктів, токсичниххімічних речовин та інших препаратів, з тим щоб не допустити забруднення нимиабо їх складовими навколишнього природного середовища і продуктів харчування. Пристворенні нових хімічних препаратів і речовин, інших, потенційно небезпечнихдля довкілля субстанцій повинні розроблятися та затверджуватися в установленомузаконодавством порядку допустимі рівні вмісту цих речовин у об'єктахнавколишнього природного середовища та продуктах харчування, методи визначенняїх залишкової кількості та утилізації після використання. Вміст природних таштучних домішок, які можуть негативно впливати на стан довкілля або здоров'ялюдей, у таких препаратах, а також сировині, що використовується для їхвиробництва, не повинен перевищувати допустимих рівнів, установлених відповіднодо законодавства. Екологічні вимоги при виробництві, зберіганні,транспортуванні, використанні, знешкодженні, захороненні токсичних та іншихнебезпечних для довкілля і здоров'я людей речовин, віднесення хімічних речовиндо категорії токсичних та їх класифікація за ступенем небезпечностівизначаються нормативними документами на підставі висновку державної екологічноїекспертизи і погоджуються Міністерством охорони здоров'я України іМіністерством екології та природних ресурсів України. Перелік засобів захистурослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив та інших речовин іпрепаратів, застосування яких дозволяється в народному господарстві, а такожспособи, умови їх застосування затверджуються Міністерством охорони здоров'яУкраїни і Міністерством екології та природних ресурсів України. Охоронадовкілля від неконтрольованого та шкідливого біологічного впливу регулюєтьсяст. 53 закону про охорону навколишнього природного середовища. Підприємства,установи та організації зобов'язані: забезпечувати екологічно безпечневиробництво, зберігання, транспортування, використання, знищення, знешкодженняі захоронення мікроорганізмів, інших біологічно активних речовин та предметівбіотехнології, а також інтродукцію, акліматизацію і реакліматизацію тварин ірослин, розробляти і здійснювати заходи щодо запобігання та ліквідаціїнаслідків шкідливого впливу біологічних факторів на навколишнє природнесередовище та здоров'я людини. Створення нових штамів мікроорганізмів табіологічно активних речовин здійснюється тільки на підставі дозволівМіністерства охорони здоров'я України та Міністерства екології та природнихресурсів України за наявності оцінки їх впливу на навколишнє природнесередовище та здоров'я людей. При створенні зазначених організмів і речовинмають розроблятися нормативи гранично допустимих концентрацій, методивизначення цих організмів та речовин у навколишньому природному середовищі іпродуктах харчування. Виробництво і використання нових штамів мікроорганізмівта інших біологічно активних речовин здійснюється тільки після проведеннякомплексних досліджень їх впливу на здоров'я людей і навколишнє природнесередовище за дозволом Міністерства охорони здоров'я України та Міністерстваекології та природних ресурсів України, можливість їх подальшого використанняяк вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища таздоров'я людей (ст. 55 Закону «Про охорону навколишнього природногосередовища»). Ст. 56 цього закону передбачає екологічну безпеку транспортнихзасобів. У ній передбачено, що підприємства, установи, організації, щоздійснюють проектування, виробництво, експлуатацію та обслуговуванняавтомобілів, літаків, суден, інших пересувних засобів, установок та виробництвоі постачання пального, зобов'язані розробляти і здійснювати комплекс заходівщодо зниження токсичності та знешкодження шкідливих речовин, що ся у викидах таскидах транспортних засобів, переходу на токсичні види енергії й пального,додержання режиму експлуатації транспортних засобів та інші заходи, спрямованіна зменшення викидів та скидів у навколишнє природи середовище забруднюючих речовинта додержання встановлення рівнів фізичних впливів. Виробництво і експлуатаціятранспортних та інших пересув них засобів та установок, у викидах та скидахяких вміст забруднюючих речовин перевищує встановлені нормативи, недопускається. Керівники транспортних організацій та власники транспортнихзасобів несуть відповідальність за додержання нормативів гранично допустимихвикидів та скидів забруднюючих речовин і гранично допустимих рівнів фізичнихвпливів на навколишнє природне середовище, встановлених для відповідного типу транспорту.Охорона довкілля від акустичного, електромагнітного, іонізуючого та іншогошкідливого фізичного впливу, передбач-на ст. 54 Закону України «Про охоронунавколишнього природного середовища». Місцеві ради, підприємства, установи,організації та громадяни при здійсненні своєї діяльності зобов'язані вживатинеобхідних заходів щодо запобігання та недопущення перевищення встановленихрівнів акустичного, електромагнітного, іонізуючого та іншого шкідливогофізичного впливу на навколишнє природне середовище і здоров'я людини внаселених пунктах, рекреаційних і заповідних зонах., а також у місцях масовогоскупчення і розмноження диких тварин. Підприємства, установи та організації, щоздійснюють господарську чи іншу діяльність, пов'язану з використанням радіоактивнихречовин у різних формах і з будь-якою метою забезпечувати екологічну безпекуцієї діяльності, що виключало б можливість радіоактивного забрудненнянавколишнього природного середовища та негативного впливу на здоров'я людей. Охоронанавколишнього природного середовища від забруднення ядами регулюється ст. 55 ЗаконуУкраїни «Про охорону навколишнього природного середовища». Суб'єкти прававласності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягівутворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення.Розміщення дозволяється лише за наявності спеціального дозволу визначенихмісцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержаннямсанітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшоговикористання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природногосередовища та здоров'я людей (ст. 55 Закону «Про охорону навколишньогоприродного середовища»). Крім того, з цих питань прийнято спеціальний ЗаконУкраїни «Про відходи» та Загальнодержавну програму поводження з токсичнимивідходами, затверджену Законом України від і 4 вересня 2000 р. Ст. 57 Закону«Про охорону навколишнього природного середовища» встановлює положення щодододержання вимог екологічної безпеки при проведенні наукових досліджень,впровадженні відкриттів, винаходів, застосуванні нової техніки, імпортногоустаткування, технологій і систем. При проведенні фундаментальних та прикладнихнаукових, науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт обов'язковоповинні враховуватися вимоги охорони довкілля, раціонального використання івідтворення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.Забороняється впровадження відкриттів, винаходів, застосування нової техніки,імпортного устаткування технологій і систем, якщо вони не відповідають вимогамекологічної безпеки. Вимоги екологічної безпеки встановлені для розміщення,проектування, будівництва, реконструкції, введення в дію та експлуатаціїоб'єктів щодо обмеження негативного впливу на навколишнє природне середовищехімічних, фізичних і біологічних факторів, а також інші вимоги, передбачені цимзаконом та іншим законодавством України, повною мірою поширюються на військовіта оборонні об'єкти, а також об'єкти органів внутрішніх справ та державноїбезпеки. Вимоги екологічної безпеки повинні додержуватись також при дислокаціївійськових частин, проведенні військових навчань, маневрів, переміщенні війські військової техніки, крім випадків особливих ситуацій, що оголошуютьсявідповідно до законодавства України. Державний контроль за додержанням вимогекологічної безпеки щодо військових, оборонних об'єктів та військовоїдіяльності на території України здійснюється відповідно до цього закону таіншого законодавства України. Ст. 59 Закону України «Про охорону навколишньогоприродного середовища» встановлює екологічні вимоги при розміщенні і розвиткунаселених пунктів. Планування, розміщення, забудова і розвиток населенихпунктів здійснюється за рішенням місцевих рад з урахуванням екологічної ємкостітериторій, додержанням вимог охорони навколишнього природного середовища,раціонального використання природних ресурсів та екологічної безпеки. Прирозробці генеральних планів розвитку і розміщення населених пунктів сільські,селищні, міські ради встановлюють режим використання природних ресурсів,охорони довкілля та екологічної безпеки у приміських та зелених зонах запогодженням з радами, на території яких вони знаходяться, відповідно дозаконодавства України.
6. Юридична відповідальність за порушеннязаконодавства про екологічну безпеку
За порушення вимог щодо забезпечення екологічної безпекизаконодавством України встановлена кримінальна, адміністративна, дисциплінарната матеріальна відповідальність. Види екологічних правопорушень з цих питаньпередбачені в Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. 68, л. «а», «б» та інші) та в Інших законодавчих актах щодо забезпеченнясанітарно-епідемічного благополуччя населення, ядерної та радіаційної безпеки,безпеки продуктів харчування та продовольчої сировини тощо. Кримінальнавідповідальність за екологічні злочини в галузі екологічної безпеки передбаченарядом статей Кримінального кодексу. Зокрема, сі. 218 КК України передбачає, щопорушення правил безпеки гірничих робіт, якщо заподіяно шкоду здоров'ю людейабо завідомо могло спричинити людські жертви чи інші тяжкі наслідки, —карається позбавленням волі до трьох років або виправними роботами на строк додвох років. Кримінальна відповідальність за окремі злочини, що стосуються санітарноїта радіаційної безпеки, передбачена ст. 2282, 2283, 2281,2285, 228, 2287 та рядом інших. Адміністративна відповідальністьза порушення вимог екологічної безпеки встановлена Кодексом України проадміністративні правопорушення. Ст. 79 КУпАП передбачає адміністративнувідповідальність у вигляді штрафу за недодержання екологічних вимог під часпроектування, розміщення, будівництва, реконструкції та прийняття вексплуатацію об'єктів або споруд. Порушення правил складування, збереження,розміщення, транспортування, утилізації та використання промислових тапобутових відходів тягне за собою накладення штрафу на громадян та посадовихосіб. Адміністративна відповідальність за порушення правил застосування,зберігання, транспортування, знешкодження, ліквідації та захоронення пестицидіві агрохімікатів, токсичних хімічних речовин та інших препаратів визначаєтьсязгідно зі ст. 83 КУпАП. Дисциплінарна та матеріальна відповідальність запорушення вимог законодавства про екологічну безпеку регулюється відповідниминормами трудового та цивільного права України.