Уході нових реформ постає питання визначення стадій цивільного процесу, з'ясуванняпідходів до визначення поняття «стадії цивільного процесу», їх критичної оцінкита визначення загальних тенденцій.
Доситьтаки цікавим у цьому процесі буде порівняння думок вітчизняних учених-правниківз думками їх зарубіжних колег, зокрема РФ з приводу розуміння вищевказаногопоняття.
Значнийвклад у вирішення проблеми розділення юридичного процесу на стадії вніс І.В.Бенедик. Він зазначає, що процесуальна стадія — це елемент, який відображаєдинамічну характеристику юридичного процесу. Враховуючи ситуацію в теоріїюридичного процесу, коли його частини називаються різними словами, такими як:етап», «частина», пропонує ввести єдиний термін «стадія», який дасть змогузробити понятійний апарат юридичної науки чіткішим. Він вирізняє стадії логічніта функціональні. Під логічними стадіями розуміється послідовність здійсненняпевних груп однорідних інтелектуально-вольових операцій з нормами права (оцінкафактичних обставин, вибір норми права, рішення). Функціональні стадії, на йогодумку, — це комплекс взаємопов'язаних дій та операцій, відокремлена частинапроцесу, яка складається з комплексів логічних стадій та закінчуєтьсяприйняттям того чи іншого акта. Саме функціональні стадії юридичного процесубудуть об'єктом цього дослідження. Кожна стадія характеризується певним обсягомпроцесуальних дій та індивідуальним об'єктом.
Наступнимструктурним елементом процесу І.В.Бенедик вважає відносно окрему частинустадії, яка вирішує найближчу конкретну ціль і визначається як етап. Найменшою(неподільною) частиною цивільного процесу є процесуальна дія, яка виступаєелементом, що становить структуру етапу. І етап, і процесуальна дія повинніслужити завданням цієї стадії, інакше вони не будуть її елементами.
Завершуючиогляд загальнотеоретичних підходів до виокремлення стадій в юридичному процесі,можна визначити такі характеристики стадій:
- кожна стадія має міститивідносно самостійне завдання, на рішення якого націлені притаманні йому дії;
- склад дій кожної стадіїповинен включати в себе встановлення, аналіз фактичних обставин та реалізаціювідповідної юридичної норми;
- кожна стадія має міститипевний юридичний документ, в якому дістає відображення та закріплення підсумокданої стадії7.
Утакому складному юридичному процесі як судовий більшість учених вирізняють відп'яти до семи етапів (стадій).
Унаукових працях представників різних правових шкіл України питання розподілуцивільного процесу на стадії вирішується неоднозначно. Більшість з нихдотримуються ідей, які з'явилися ще за доби існування Радянського Союзу та ґрунтувалисяна досить таки спірному підході до критеріїв поділу.
М.Й.Штефан вказує на наявність у цивільному судочинстві окремих частин або стадій.Найголовнішою ознакою стадій він називає сукупність процесуальних правовідносині дій, об'єднаних найближчою метою. Автор зазначає, що взагалі в теоріїцивільного процесуального права, як правило, судочинство поділене на п'ять,сім, вісім стадій, і наводить такий поділ (але слід пам’ятати, що дані стадіївиділялися ним ще до реформування судової системи):
1)порушення цивільної справи;
2)підготовка справи до судового розгляду;
3)судовий розгляд — розгляд і вирішення справи у судовому засіданні;
4)апеляційне оскарження і перевірка рішень, ухвал суду першої інстанції;
5)касаційне оскарження і перегляд судових рішень, ухвал суду першої йапеляційної інстанції;
6)перегляд рішень і ухвал, що набрали чинності у зв’язку з нововиявленимита винятковими обставинами;
7)звернення судового рішення до виконання.
Узв’язку з реформування зараз виділяють: порушення цивільної справи;
1. підготовкасправи до судового розгляду;
2. судовийрозгляд — розгляд і вирішення справи у судовому засіданні;
3. апеляційнеоскарження і перевірка рішень, ухвал суду першої інстанції;
4. касаційнеоскарження
5. переглядсудових рішень Верховним судом України
6. Провадженняу зв’язку з нововиявленими та винятковими обставинами;
7. зверненнясудового рішення до виконання.
Нажаль, М.Й. Штефан, вказуючи на помилковість такого підходу, не повідомляє, комуналежить така система поділу. Виправляючи недолік даної праці, слід зазначити,що автором такого поділу цивільного процесу на стадії є, зокрема, Д.М. Чечот.До такого поділу автор прийшов, визначаючи стадію процесу як сукупністьпроцесуальних дій, об'єднаних відповідною процесуальною ціллю. Також Д.М. Чечотговорить, що ця ціль досягається у результаті здійснення процесуальних дій,коли створюються умови переходу до наступної стадії.
Даліавтор робить спробу власного поділу цивільного процесу на стадії, не наводячийого критеріїв. У великій за обсягом і складній за змістом діяльності, якою єцивільний процес, М.Й. Штефан пропонує вирізнити три частини або стадії:
- розгляд і вирішення справи посуті;
- перевірка законності йобґрунтованості постановленого по ній рішення;
- звернення рішення довиконання.
Прицьому в першу стадію включається судочинство в суді першої інстанції, в другу — і апеляційне, і касаційне оскарження, а також перегляд рішень, ухвал, щонабрали чинності, у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами, а втретю — виконавче провадження, яке взагалі важко віднести до цивільного процесу
Більшреалістичним і логічним є поділ цивільного судочинства на стадії так, як цезробив В.І. Тертишніков. На його думку, цивільний процес, як і кожна іншавпорядкована діяльність, складається з проваджень та стадій. Зумовлюючидомінантне положення в науці цивільного процесу погляду про структурну побудовуцивільного процесу, за яким є три види проваджень (позовне, у справах, щовиникають з адміністративно-правових відносин та окреме) та сім стадій(аналогічних до стадій, наведених Д.М. Чечотом), В.І. Тертишніков піддає йогосуровій критиці.
Дляпорівняльного аналізу вибрано два підходи російських учених до вирішенняпроблеми поділу на стадії цивільного процесу, які практично, говорячи мовоюстатистики, становлять генеральну вибірку основних поглядів з цього питання.
М.С.Шакарян вважає, що цивільний процес — це поступальних рух, що складається ізряду стадій. Стадію процесу вона визначає як певну його частину, що об'єднанасукупністю процесуальних дій, направлення на досягнення самостійної (кінцевої)цілі. Особливу увагу викликає остання частина визначення, яка і надає йому оригінальностіта відмінності від інших. Автор наголошує, що саме наявність самостійної(кінцевої) цілі придає стадії характер завершеності та самостійності. Наявністьу комплексу процесуальних дій єдиної найближчої цілі не може виокремити його усамостійну стадію.
Так,на думку М.С. Шакарян, цивільний процес складається з п'яти стадій, а саме:
1) провадженняв суді першої інстанції (від порушення справи до винесення рішення, або іншоїзаключної ухвали);
2) провадженняв суді другої інстанції (оскарження та перегляд рішень та ухвал, які не набраличинності);
3) провадженняз перегляду рішень та ухвал у порядку нагляду;
4) провадженняз перегляду рішень та ухвал за нововиявленими обставинами;
5) виконавчепровадження.
Авторказазначає, що кожна стадія характеризується поставленим перед нею завданням:вирішити питання по суті, розглянути скаргу, виконати рішення суду. Відмічаючиможливість закінчення процесу на будь-якій стадії, вона називає цю ознакувизначальною при діленні на стадії цивільного процесу.
Проводячитакий поділ цивільного процесу на стадії, М.С.Шакарян називає наявність у всіхстадіях цивільного процесу сукупності процесуальних дій з порушення справи таїї підготовки до судового розгляду. З цієї точки зору допускаєтьсяпідрозділення провадження в суді першої інстанції на три частини:
- порушення справи;
- підготовка справи до судовогорозгляду;
- розгляд справи по суті.
Протевона лише допускає можливість такої структури провадження в суді першоїінстанції, не надаючи цим частинам статусу стадій.
Системастадій цивільного процесу, запропонована М.С. Шакарян, абсолютно логічна,відповідає практиці та побудована на одному підході, тобто єдності критеріївподілу, який є мірилом для визначення та оцінки стадії. Проте не можнапогодитись з віднесенням виконавчого провадження до стадій цивільногосудочинства.
Наступнимоб'єктом аналізу буде система поділу цивільного процесу РФ на стадії,запропонована В.В. Ярковим. В основу своєї концепції поділу цивільного процесуна стадії автор покладає визначення стадії, дане Ю.К.Осиповим, за яким підстадією розуміються процесуальні дії по конкретній справі, об'єднані найближчоюметою. Як видно, за основу взята характеристика мети стадії, яка буларозкритикована М.А.Гурвічем та М.С.Шакарян. Проте стадій цивільного процесузнову виходить п'ять і вони повністю відповідають стадіям вище проаналізованоїконцепції поділу М.С.Шакарян. Певним винятком є відсутність категоричностісуджень щодо п'ятої стадії, оскільки сфера примусового виконання виділена в РФ,як і в нас, із судової та організаційно віднесена до виконавчої влади. Однак,на думку В.В.Яркова, за судом у цій сфері зберігається ряд суттєвихповноважень, тому в частині, яка забезпечує реалізацію судових повноважень,виконавче провадження залишається стадією судового процесу.
Необминув своєю увагою В.В.Ярков і питання наявності у кожній стадії трьох блоківпроцесуальних дій при порушенні цивільної справи, її підготовки до розгляду тарозгляду справи за сутністю з винесенням по ній судового рішення. Ці компонентистадії автор назвав самостійними етапами кожної стадії. Вказавши нахарактерність цих етапів кожній стадії цивільного процесу, автор зумовивнаявність відмінностей у їх змісті залежно від того, до якої стадії вониналежать. Так, у виконавчому провадженні, на думку автора, у зв'язку зособливостями даної стадії, відсутній етап розгляду та вирішення справи засутністю.
Отже,як підсумок огляду основних концепцій вирішення проблемного питанняструктуризації цивільного процесу вченими-юристами РФ можна відмітити значновищий рівень розробленості даної проблеми, ніж в українській теорії цивільногопроцесу.
Отже,розглянувши існуючі точки зору щодо стадій у цивільному процесі тапроаналізувавши їх, на мою думку, треба прийти до такого висновку, що вцивільному судочинстві слід розглядати чотири види проваджень провадження усуді першої інстанції;
1)апеляційне провадження;
2)касаційне провадження;
3)провадження по перегляду рішень за нововиявленими та винятковимиобставинами.
Кожнез цих проваджень складається з трьох стадій, які є обов'язковими для кожного зних:
1)порушення цивільної справи;
2)підготовка справи до судового розгляду;
3)судовий розгляд справи за сутністю.
Критеріємтакого поділу на стадії є визначення поняття «стадії цивільного процесу» як йогопевної частини, що об'єднана сукупністю його процесуальних дій, направлених надосягнення самостійної найближчої цілі.
Притакому підході не відбувається протиріччя, коли частина процесу, визначена вЦПК як провадження, виступає у структурі судочинства як стадія.