Злочини проти волі, честі та гідності особи
План
1. Загальна характеристиказлочинів проти волі, честі та гідності особи
2. Характеристика окремихвидів злочинів проти волі, честі та гідності особи
Список використаноїлітератури
1.Загальна характеристика злочинів проти волі, честі та гідності особи
Воля,честь і гідність особи поставлені під охорону не тільки Кримінального Кодексу,а й Конституції України, яка є основним законом держави і яка проголошує, що «людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпекавизнаються в Україні найвищою соціальною цінністю». Суспільно небезпечні діянняпроти волі, честі та гідності особи містяться в ІІІ розділі ККУ, який іназивається «Злочини проти волі, честі та гідності особи». Слід сказати що цягрупа злочинів не побудована на основі родового об’єкта, як більшість розділівККУ, а на основі безпосереднього об’єкта.
Тобтооб’єктом злочинів передбачених ІІІ розділом ККУ є воля, честь і гідністьособи. Однак крім об’єктів зазначених вище такі злочини можуть завдавати шкодуфізичному і психічному здоров’ю особи (ст. 150, 151 ККУ).
Обов’язковоюознакою деяких видів злочинів є потерпілий, тобто особа якій злочином завданофізичної, моральної або ін шкоди. Так ст. 150 називає потерпілим дитину,яка не досягла віку, з якого законодавством дозволяється працевлаштування.Потерпілим від злочину передбаченого ст. 151 є психічно здорова особа.
З об’єктивноїсторони злочини передбачені цим розділом можуть бути вчинені лише шляхомактивних дій, які в кожному злочині є різними. Так ст. 146 (Незаконнепозбавлення волі або викрадення дитини) називає об’єктивну сторону у формі 1)незаконне позбавлення волі людини 2) викрадення людини.
Незаконним позбавлення воліє у всіх випадках, коли воно здійснюється не відповідно до Конституції ізаконів України, згідно з якими жодна людина не може бути позбавлена воліінакше, ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і лише у певнихвипадках.
Ст. 147(Захоплення заручників) називає суспільно небезпечні дії у формі: 1) захопленняособи як заручника; 2) тримання особи як заручника.
Заручником є особа, якузахоплює або утримує інша особа, погрожуючи при цьому її вбити, спричинититілесні ушкодження, вчинити інші насильницькі дії або продовжувати утримуватидалі.
Підмінадитини(ст. 148) Цей злочин з об'єктивноїсторониполягає у підмінічужої дитини.
Під дитиноюу цій статті слід розуміти особу, ідентифікувати яку за її індивідуальнимиознаками її батьки чи інші законні представники з тих чи інших причиннеспроможні (скажімо, підміна відбулася до того, як мати здатна булазапам'ятати щойно народжену дитину, або при передачі дитини батькові, який непроживав з сім'єю, у разі смерті матері). Чужою дитина є за змістом закону дляособи, яка здійснює підміну дитини.
Торгівлялюдьми або інша незаконна угода щодо передачі людини (ст. 149) зоб'єктивної сторони може виражатися у таких формах: 1) продаж людини; 2) іншасплатна передача людини; 3) здійснення стосовно людини будь-якої іншоїнезаконної угоди, пов'язаної із законним чи незаконним переміщенням за їїзгодою або без згоди через державний кордон України.
Ст. 150(Експлуатація дітей). З об'єктивної сторони злочин полягає в експлуатаціїдитини, тобто у привласненні прибутку як різниці між доходами, якматеріальними результатами її праці, і виробничими витратами. Оскількидіяльність, пов'язана з експлуатацією дитини, яка не досягла певного віку, єзавжди незаконною, то для кваліфікації злочину за ст. 150 не має значення,обліковується чи не обліковується винним одержаний прибуток.
Ст. 151(Незаконне поміщення в психіатричний заклад). З об'єктивної сторони злочин полягає внезаконному поміщенні в психіатричний заклад завідомо психічно здорової людини.Способами вчинення можуть бути насильство, погрози, обман, фальсифікаціядокументів тощо.
Суб’єктможебути як загальний так і спеціальний. Так загальний суб’єкт злочину передбаченийв ст. 146,148,149,150 ККУ. Спеціальний суб’єкт передбачений в ст. 151,згідно якої ним може бути лікар, який приймає рішення про поміщення особи впсихіатричний заклад.
Суб’єктивнасторона цих злочинів передбачає їх вчинення з прямим умислом, а в злочинахякі передбачають настання певних наслідків, ставлення до наслідківхарактеризується необережністю. Важливим для цієї групи злочинів є наявність,як обов’язкової ознаки – мети вчинення злочину. Так ст. 147 ККУ передбачаєнаявність спеціальної мети: 1) спонукання до вчинення будь-якої дії 2)утримання від вчинення будь-якої дії.
Обов’язковоюознакою злочину передбаченого ст. 148 є корисливий мотив. Суб'єктивнасторона ст. 149 ККУ також передбачає корисливий мотив. Для третьої йогоформи обов'язковою ознакою є мета, якою є подальший продаж або іншапередача іншій особі (особам) людини, одержаної винним і переміщеної ним черездержавний кордон України. Отримання прибутку є обов'язковою метою експлуатаціїдитини, тобто злочину передбаченого ст. 150.
2.Характеристика окремих видів злочинів проти волі, честі та гідності особи
Незаконнепозбавлення волі або викрадення людини (ст. 146). Цейзлочин зоб'єктивної сторони може мати дві форми:
1)незаконне позбавлення волі людини; 2) викрадення людини.
Позбавленняволі може полягати у триманні особи в місці, де вона взагалі не бажаєабо більше не бажає перебувати, або в поміщенні її в місце, яке вона не маєзмоги вільно залишити, хоча бажає цього. Відтак, обов'язковою ознакою складузлочину в його першій формі є місце. Ним можуть бути як приміщення чийого комплекси (кімната, камера, льох, підвал багатоповерхового будинку,лікарня тощо), так й інші місця (дах багатоповерхового будинку, транспортнийзасіб, скеля, острів тощо).
Незаконним позбавлення воліє у всіх випадках, коли воно здійснюється не відповідно до Конституції ізаконів України, згідно з якими жодна людина не може бути позбавлена воліінакше, ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і лише у певнихвипадках. Злочин вважається закінченим з моменту фактичного обмеженняпотерпілого у свободі пересування.
Викраденнялюдини звичайно передбачає заволодіння нею: відкрито (коли особи, уприсутності яких здійснюється викрадення, на думку винного, розуміють значеннявчинюваних ним злочинних дій); таємно (вчинене за відсутності інших осіб абохоча й у присутності третіх осіб, але які, на думку винного, не розуміють фактувикрадення людини); вчинене шляхом обману чи зловживання довірою (скажімо,винна особа забирає людину із притулку для старих на підставі підробленихдокументів).
Закінченим злочиномвикрадення людини є з моменту заволодіння нею й фактичного початку обмеження їїволі.
Суб’єктзлочинузагальний. Проте ним не можуть бути особи, які відповідно до закону мають правотримати особу в місці в якому вона не бажає перебувати, або поміщення її вмісце яке вона не може вільно залишити, але лише з мотивів піклування про їїжиття і здоров’я чи з інших суспільно корисних мотивів.
Завідомонезаконні кримінально-процесуальне затримання, привід, арешт і тримання підвартою, вчинені працівниками органів дізнання, слідчими та прокурорами, а таксамо винесення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку про позбавленняволі, ухвали (постанови) про взяття під варту, про направлення неповнолітньогодо спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків, рішення проадміністративний арешт тощо є злочинами проти правосуддя, передбаченими,відповідно, ст. 371 і ст. 375.
Суб’єктивнасторона злочину характеризується прямим умислом. Ставлення особи до тяжкихнаслідків може виражатися у формі умислу або необережності.
Кваліфікуючимиознаками незаконного позбавлення волі або викрадення людини є вчинення їх:1) щодо малолітнього; 2) із корисливих мотивів; 3) щодо двох або більше осіб;4) за попередньою змовою групою осіб; 5) способом, небезпечним для життя чиздоров'я потерпілого; 6) із заподіянням потерпілому фізичних страждань; 7) іззастосуванням зброї; 8) протягом тривалого часу.
Під способом,небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, слід розуміти такий спосібпозбавлення волі або викрадення, коли створюється реальна загроза загибеліпотерпілого або заподіяння йому тілесного ушкодження.
До фізичнихстраждань треба відносити біль, що виникає під час мордування, катування,інших видів фізичного впливу на людський організм, або внаслідок жорстоких умовутримання в місці позбавлення волі (утримання особи в умовах, які позбавляютьїї зору, слуху, просторової або часової орієнтації; утримання в холодному тасирому приміщенні, у приміщенні з постійним та голосним звуком або у підвалі,де на особу нападають щури; позбавлення сну, харчування і води тощо).
Застосуваннязброї означає фактичне використання її для фізичного впливу напотерпілого чи третіх осіб, коли цими діями була заподіяна або створюваласьреальна загроза заподіяння шкоди їхньому здоров'ю або життю (використаннябойових властивостей зброї), або для психічного впливу (демонстративнеприведення зброї в бойове положення, прицілювання, поєднане зі словесноюпогрозою, тощо). Фактичні наслідки застосування зброї у вигляді заподіянняпотерпілому чи третім особам тілесних ушкоджень або смерті вимагаютькваліфікації діяння за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 або ч. З ст. 146і відповідною статтею розділу II Особливої частини КК.
Тривалийчас є оціночною ознакою, наявність чи відсутність якої маєвизначатися судом з урахуванням конкретного астрономічного строку, протягомякого особа була позбавлена волі, місця, де вона трималась, способу їїутримання, інших обставин справи та особи потерпілого. Оскільки викраденнялюдини є одноактною дією, ця ознака стосується тільки незаконного позбавленняволі.
Особливокваліфікуючими ознаками розглядуваного злочину є:
1)вчинення його організованою групою; 2) спричинення ним тяжких наслідків.
Поняттямтяжкі наслідки охоплюється: заподіяння потерпілому тяжкого тілесногоушкодження (у т. ч. такого, що мало характер мучення), смерть близької дляпотерпілого особи внаслідок переживань у зв'язку з його раптовим зникненнямтощо. Умисне заподіяння потерпілому тяжкого тілесного ушкодження, вчиненеспособом, що має характер особливого мучення, з метою залякування потерпілогоабо інших осіб, на замовлення, або таке, що спричинило смерть потерпілого,умисне вбивство, а так само самогубство неповнолітнього потерпілого внаслідокнезаконного позбавлення його волі, кваліфікуються за сукупністю злочинів,передбачених ч.? ст. 146 і, відповідно, ч. 2 ст. 121 ч 1або ч 2 ст. 115,4.3 ст. 120КК.
Захопленнязаручників (ст. 147).Об'єктивна сторона складу цього злочинухарактеризується суспільне небезпечними діями у двох можливих формах: 1)захоплення особи як заручника; 2) тримання особи як заручника.
Заручником є особа, якузахоплює або утримує інша особа, погрожуючи при цьому її вбити, спричинититілесні ушкодження, вчинити інші насильницькі дії або продовжувати утримуватидалі.
Під захопленнямособи треба розуміти напад, пов'язаний з її затриманням із наступним істотнимобмеженням вільного руху, пересування чи поведінки особи. Тримання особипередбачає насильницьку заборону особі залишати певне місце чи унеможливленняце зробити.
Захопленняможе бути таємним або відкритим, із застосуванням фізичного насильства або зпогрозою його застосування. Так само фізичним чи психічним насильством можесупроводжуватися і тримання особи. Проте захоплення або тримання, поєднані зпогрозою вбивства заручника, є кваліфікованим видом злочину, а тому межіпогрози, що застосовується при вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 147КК, не можуть бути вищими за погрозу спричинення тяжкого тілесного ушкодження.
Злочинможе полягати в захопленні особи з наступним її триманням або тільки у триманніособи. Закінченим він є з моменту, коли свобода особи була фактичнообмежена.
Суб’єктомзлочинує осудна особа, яка досягла 14-річного віку.
Суб’єктивнасторона злочину характеризується прямим умислом. Ставлення особи до тяжкихнаслідків може виражатися у формі умислу або необережності.
Оскількизахоплення і тримання особи фактично означають позбавлення її волі,розглядуваний злочин відрізняється від злочину, передбаченого ст. 146 КК,переважно за спеціальною метою. Тут вона може мати альтернативнийхарактер – спонукати родичів затриманого, державну або іншу установу,підприємство чи організацію, фізичну або службову особу до: а) вчиненнябудь-якої дії (передати зброю, наркотичні засоби, інші речі, транспортні засобичи гроші, звільнити якогось заарештованого чи ув'язненого, забезпечитибезперешкодний виліт за межі країни тощо); б) утримання від учинення будь-якоїдії (неприйняття певної особи на ту чи іншу посаду, відмова від укладенняправочину тощо). Вчинення чи не вчинення певних дій адресатом вимоги є умовоюзвільнення заручника.
Адресатамивимоги можуть бути:
1)державна або інша установа, підприємство чи організація, у т. ч. іноземна абоміжнародна;
2)родичі заручника або інші фізичні особи (скажімо, його близькі);
3)службові особи.
Кваліфікуючимиознаками розглядуваного злочину є:
1)вчинення його щодо неповнолітнього; 2) вчинення його організованою групою; 3)захоплення або тримання особи як заручника, поєднане з погрозою знищення людей;4) спричинення злочином тяжких наслідків.
Поняттямтяжкі наслідки у складі цього злочину охоплюються заподіяння тяжкоготілесного ушкодження (у т. ч. такого, що спричинило смерть потерпілого),настання великої матеріальної шкоди, суттєве загострення міждержавних чиміжнаціональних стосунків, серйозне порушення діяльності установ, організацій іпідприємств тощо. Умисне вбивство потерпілого за обтяжуючих обставинкваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 147 та ч. 2ст. 115.
Підмінадитини (ст. 148). Цей злочин зоб'єктивної сторони полягає упідміні чужої дитини.
Під дитиноюу цій статті слід розуміти особу, ідентифікувати яку за її індивідуальнимиознаками її батьки чи інші законні представники з тих чи інших причиннеспроможні (скажімо, підміна відбулася до того, як мати здатна булазапам'ятати щойно народжену дитину, або при передачі дитини батькові, який непроживав з сім'єю, у разі смерті матері). Чужою дитина є за змістомзакону для особи, яка здійснює підміну дитини.
Підміна–це заміна однієї дитини на іншу. Цей злочин становить не тільки підміна чужоїдитини на іншу чужу, а й підміна чужої дитини на свою (це може бути пов'язано,скажімо, зі станом здоров'я своєї дитини). Згода батьків однієї дитини на їїпідміну не змінює суті діяння, оскільки при цьому ігнорується воля іншихбатьків.
Суб'єктом злочину можебути будь-яка особа, для якої у даний час певна дитина юридичне є чужою.
Суб'єктивнасторона злочину характеризується прямим умислом і корисливими або іншимиособистими мотивами. Інші особисті мотиви можуть бути низькими(задоволення садистських нахилів, помста, заздрість, ревнощі) або благородними(наприклад, вчинена із гуманних спонукань підміна тяжко хворого немовляти, якевідразу після народження попри віх зусиль має померти, в інтересах його матеріна здорову дитину, від якої відмовилась мати останньої). У другому випадку, зогляду на надзвичайно специфічний етичний бік справи, може йтись провідсутність суспільної небезпеки діяння через малозначність.
Торгівлялюдьми або інша незаконна угода щодо передачі людини (ст. 149). Зоб'єктивної сторони цей злочин може виражатися у таких формах: 1) продажлюдини; 2) інша сплатна передача людини; 3) здійснення стосовно людинибудь-якої іншої незаконної угоди, пов'язаної із законним чи незаконнимпереміщенням за її згодою або без згоди через державний кордон України.
Під продажемтут слід розуміти угоду, за якою одна особа (продавець) передає людину уфактичну незаконну власність іншої (покупця), а остання зобов'язана прийняти їїта сплатити за неї певну грошову суму.
До іншоїсплатної передачі можна віднести угоди (правочини) про міну, найм, заставу,а так само угоди, за яких особа передається винним іншій особі у фактичну«власність» або для тимчасового використання (експлуатації) за матеріальнувинагороду у вигляді інших, крім грошей, цінностей (коштовностей, ціннихпаперів тощо) або послуг матеріального характеру (передача у користуваннябудинку, транспортного засобу, надання лікувальних послуг, путівки в круїзтощо).
Під іншоюнезаконною угодою людини слід розуміти два види фактичних угод: 1) такіугоди, як дарування, надання у безоплатне користування та будь-які інші, заякими особа безоплатно передається у фактичну «власність» або для тимчасовоговикористання (експлуатації); 2) зворотний бік передачі, тобто купівля абоодержання людини внаслідок міни, найму, застави, іншої угоди, за якої виннийодержує людину від іншої особи у фактичну «власність» або тимчасово заматеріальну винагороду чи без такої.
Уперших двох формах злочин є закінченим з моменту продажу (іншої сплатноїпередачі), тобто з моменту фактичної передачі людини іншій особі (особам).
Злочину його третій формі є закінченим з моменту переміщення людини черездержавний кордон України.
Суб’єктзлочинузагальний
Суб'єктивнасторона цього злочину передбачає прямий умисел і, як правило, корисливиймотив. Для третьої його форми обов'язковою ознакою є мета, якою єподальший продаж або інша передача іншій особі (особам) людини, одержаноївинним і переміщеної ним через державний кордон України.
Прицьому інтелектуальна ознака умислу винного характеризується усвідомленням того,що: а) ним здійснюються купівля або інша незаконна угода щодо людини тапереміщення цієї людини через державний кордон України; б) ця незаконна угодата наступне переміщення людини через державний кордон України здійснюються дляподальшого продажу або іншої передачі її іншій особі (особам); в) особа(особи), яка має придбати жертву злочину, в подальшому використовуватиме її зпевною (однією із визначених у диспозиції статті) метою.
Практичнезастосування цієї норми обмежується тим, що для притягнення особи довідповідальності необхідно довести, що нею усвідомлювався як неминучий фактнаступної (після продажу або іншої передачі) сексуальної експлуатації людини,використання її у порнобізнесі тощо.
Зазначенамета, як вказувалось вище, має альтернативний характер. Винна особа здійснюєзаволодіння людиною та її переміщення через державний кордон України длянаступного продажу (іншої передачі), усвідомлюючи, що кінцевою метою такогопродажу (іншої передачі) жертви злочину будуть: а) її сексуальна експлуатація;б) використання в порнобізнесі; в) втягнення у злочинну діяльність; г)залучення в боргову кабалу; д) усиновлення (удочеріння) в комерційних цілях; е)використання в збройних конфліктах; є) експлуатація її праці.
Експлуатаціяпраці – це присвоєння матеріальних результатів праці людини (зокремаприбутку) власником засобів виробництва. Прикладами використання людини дляексплуатації її праці може бути праця у будь-якій сфері виробництва чи послугвзагалі без оплати або з оплатою, яка явно не відповідає характеру таінтенсивності роботи. Виконання такої роботи зазвичай не пов'язане здобровільною пропозицією працівником своїх послуг, а вимагається від нього підзагрозою фізичного насильства.
Сексуальнаексплуатація – це вид експлуатації праці особи в галузі проституції, підякою слід розуміти надання сексуальних послуг за гроші чи іншу матеріальнувинагороду, або у суміжних сферах (скажімо, у сфері розпутних дій з дітьми,надання разових сексуальних послуг ув'язненим, співжиття з метою систематичногоотримання сексуального задоволення тощо), незалежно від того, чи дозволений уданій країні чи її окремих місцевостях цей вид діяльності.
Під порнобізнесомрозуміється частково чи повністю дозволений у даній країні чи незаконний видпідприємництва, пов'язаний з виготовленням, збутом і розповсюдженням предметівпорнографічного характеру. Використання у порнобізнесі означає: використанняособи як актора при зйомках порнографічних фільмів, статиста при виготовленніпорнографічних журналів тощо.
Втягненняу злочинну діяльність – це дії, пов'язані з безпосереднім психічним чифізичним впливом на особу та вчинені з метою викликати у неї прагнення взятиучасть в одному чи кількох злочинах. Втягнення у злочинну діяльність передбачаєвсі види фізичного насильства і психічного впливу (переконання, залякування,підкуп, обман, розпалювання почуття помсти, заздрості або інших низькихспонукань, обіцянка придбати або збути викрадене, давання порад про способивчинення або про приховування слідів злочину тощо).
Залученняв боргову кабалу передбачає поставлення особи у стан повної, фактичнорабської залежності від іншої особи. В такий стан потрапляє, наприклад, жінка,яку продали у будинок терпимості іншої країни, власник якого, сплативши грошіпродавцеві за жінку, відбирає у неї документи, обіцяючи повернути їх лише післявідпрацювання нею сплаченої ним суми та отримання ним прибутку.
Усиновлення(удочеріння) в комерційних шлях – це оформлене спеціальним юридичним актомприйняття в сім'ю неповнолітньої дитини на правах сина чи дочки для їїнаступного використання у жебрацтві, занятті азартними іграми, а також дляподальшого укладення щодо неї договорів купівлі-продажу, міни та інших, якіпередбачають фактичну передачу права власності.
Оскількиза законом усиновлення здійснюється лише щодо неповнолітньої людини, то продаж(інша передача) її з метою усиновлення в комерційних цілях не можекваліфікуватися за ч. 1, а тільки за ч. 2 ст. 149. Диспозиція ч. 1ст. 149 у цій частині є прикладом логічної помилки законодавця.
Використанняв збройних конфліктах передбачає використання особи для виконання неюбойових завдань, пов'язаних з поваленням державної влади або порушеннямсуверенітету й територіальної цілісності інших держав тощо.
Ознакамикваліфікованого складу торгівлі людьми (ч. 2 ст. 149) є вчиненняцього злочину: 1) щодо неповнолітнього; 2) щодо кількох осіб; 3) повторно; 4)за попередньою змовою групою осіб; 5) із використанням службового становища; 6)особою, від якої потерпілий був у матеріальній або іншій залежності.
Повторним є вчинення цьогозлочину особою, яка до цього вже вчинила злочин, передбачений ст. 149, убудь-якій його формі як щодо однієї й тієї самої особи, так і щодо кількох осібу різний час.
Використанняслужбового становища передбачає вчинення злочину особою, яка єслужбовою особою. Нею може бути, наприклад, директор чи інша службова особапідприємства, яке здійснює посередницьку діяльність щодо працевлаштування закордоном, директор будинку дитини, представник прикордонних військ,консульської служби, служби віз і реєстрації тощо.
Особою,від якої потерпілий був у матеріальній або іншій залежності, слід вважатибудь-яку особу, від якої залежить потерпілий. Може йтися про службовепідпорядкування, повну чи істотну матеріальну залежність утриманця тощо. Певноюмірою неповнолітні залежать від батьків, усиновителів, опікунів,піклувальників, вихователів, деякі непрацездатні особи – від набувачів їхньогомайна за договором довічного утримання, студенти – від викладачів таадміністрації навчальних закладів, хворі – від лікарів та службових осіб, яківирішують питання про їх лікування, підлеглі від начальників, підозрювані таобвинувачені – від слідчих і прокурорів, підсудні – від суддів.
Ознакамиособливо кваліфікованого складу торгівлі людьми (ч. З ст. 149 КК) євчинення тих самих дій: 1) організованою групою; 2) пов'язаних із незаконнимвивезенням за кордон дітей чи неповерненням їх в Україну; 3) із метою вилученняу потерпілого органів чи тканин для трансплантації; 4) із метою насильницькогодонорства; 5) якщо це спричинило тяжкі наслідки.
Якщоторгівля людьми пов'язана з переміщенням їх через державний кордон України,членами організованої групи є також особи, які здійснюють такепереміщення в процесі передачі жертв злочину іншим особам. Для кваліфікації дійчленів організованої групи не має значення, які саме дії, що утворюютьоб'єктивну сторону цього злочину, ними виконувались.
Відповіднодо законодавства України діти мають право виїхати із України лише за наявностіпроїзного документа дитини. Його оформлення провадиться на підставі нотаріальнозасвідченого клопотання (згоди) батьків або законних представників дитини. Завідсутності згоди одного із батьків виїзд неповнолітньої особи – громадянинаУкраїни, яка не досягла 16 років, за кордон може бути дозволено лише напідставі рішення суду. Вивезення дитини за кордон з порушенням наведенихнорм є незаконним.
Звичайно,що особливо небезпечними для волі й гідності дитини є випадки, коли її післявивезення за кордон для лікування, навчання, туристичної подорожі не повертаютьдо рідних, а використовують у порнобізнесі, втягують у злочинну діяльність,жебрацтво тощо. Тому неповернення дитини в Україну та її продаж (іншапередача) за кордоном з відповідною метою є однією ізособливо кваліфікуючихознак злочину, передбаченого ст. 149 КК.
Згідноіз законодавством України, забороняється взяття донорської крові примусово, азастосування методу пересадки від донора до реципієнта органів та іншиханатомічних матеріалів здійснюється у визначеному законодавством порядку, занаявності їхньої згоди або згоди їх законних представників та за умови, якщовикористання інших засобів і методів для підтримання життя, відновлення абополіпшення здоров'я не дає бажаних результатів і завдана при цьому шкода донорує меншою, ніж та, що загрожувала реципієнтові. Мета вилучення у потерпілогоорганів чи тканин для трансплантації передбачає намагання без згодипотерпілого здійснити хірургічне втручання в його організм, пов'язане зпересадкою від донора до реципієнта органів (нирки, печінки, ока тощо) та іншиханатомічних матеріалів (шкіри, кісткового мозку, волосся тощо). Мета здійсненнянасильницького донорства означає прагнення до взяття крові чи їїкомпонентів у донора без згоди потерпілого та із застосуванням фізичного чипсихічного насильства щодо нього.
Тяжкиминаслідками вчинення злочину, передбаченого ст. 149, можуть бути визнанітяжка хвороба (наприклад, СНІД, психічна хвороба тощо), заподіяння потерпіломутяжкого тілесного ушкодження, вбивство потерпілого, його самогубство тощо.Умисне вбивство потерпілого за обтяжуючих обставин кваліфікується за сукупністюзлочинів, передбачених ч. З ст. 149 та ч. 2 ст. 115 КК.
Експлуатаціядітей (ст. 150).Потерпілим від цього злочину може бутитільки дитина, яка не досягла віку, з якого законодавством дозволяєтьсяпрацевлаштування. Відповідно ж до законодавства України, допускаєтьсяприйняття на роботу осіб, які досягли шістнадцяти, за згодою одного з батьківабо особи, що його замінює, – п'ятнадцяти, а за сукупністю інших, крім такоїзгоди, умов (щодо учнів певних навчальних закладів, для виконання легкоїроботи, що не завдає шкоди здоров'ю і не порушує процесу навчання, у вільнийвід навчання час) – чотирнадцяти років.
Об’єктзлочинує особиста свобода дитини, а також її фізичне і психічне здоров’я.
Зоб'єктивної сторони злочин полягає в експлуатації дитини, тобто упривласненні прибутку як різниці між доходами, як матеріальними результатами їїпраці, і виробничими витратами. Оскільки діяльність, пов'язана з експлуатацієюдитини, яка не досягла певного віку, є завжди незаконною, то для кваліфікаціїзлочину за ст. 150 не має значення, обліковується чи не обліковуєтьсявинним одержаний прибуток.
Суб’єкт злочинузагальний.
Суб’єктивнасторона характеризується прямим умислом. Ставлення до наслідків у виглядіістотної шкоди також непрямим умислом або необережністю. До речі як свідчитьпрактика ставлення до наслідків у формі необережності зустрічається частіше ніжнепрямий умисел. Оскільки особа використовуючи працю дитини легковажноставиться до того що дитина може зашкодити здоров’ю, тому що для цієї особи цечужа дитина і її по суті не турбує що з нею трапиться.
Отриманняприбутку є обов'язковою метою експлуатації дитини.
Кваліфікованимскладом злочину (ч. 2 ст. 150) є експлуатація: 1) кількох (двохчи більше) дітей одночасно або в різний час;
2)дитини, якщо вона спричинила істотну шкоду для здоров'я, фізичного розвитку абоосвітнього рівня дитини; 3) поєднана з використанням дитячої праці в шкідливомувиробництві.
Під істотноюшкодою для здоров я слід розуміти тяжку хворобу, втрату імунітету, щонастали внаслідок експлуатації. Істотною шкодою для фізичного розвиткудитини є шкода, яка полягає, наприклад, в припиненні або істотному гальмуванніїї фізичного розвитку відповідно до певних медичних критеріїв, а істотноюшкодою для освітнього рівня дитини – в тривалому припиненні її навчання,тобто порушенні конституційного права дитини на обов'язкову повну середнюосвіту.
Прицьому наявність шкоди для здоров'я й фізичного розвитку дитини, щоексплуатується, встановлюється судовою експертизою (медичною, психіатричною,психологічною). Істотність же шкоди та причиновий зв'язок між експлуатацієюдитини та її суспільне небезпечними наслідками – особою, яка проводить досудовеслідство, або суддею (судом).
Шкідливимвиробництвом є виробництво зі шкідливими і небезпечними умовами праці, наякому згідно із законодавством України забороняється застосування працінеповнолітніх і жінок, а також будь-яке інше виробництво, яке, за законодавствомУкраїни, належить до категорії шкідливих.
Незаконнепоміщення в психіатричний заклад (ст. 151).Потерпілим від цьогозлочину є тільки психічно здорова особа. Цей факт, що випливає із конструкціїст. 151, вимагає обов'язкового ретроспективного встановлення відсутностіпідстав для поміщення відповідної особи в психіатричний заклад. Не обов'язково,щоб особа була цілком психічно здоровою, тим більше, що межа між окремимипсихіатричними і неврологічними захворюваннями (скажімо, такими, як органічне іепілептичне слабоумство, корсаковський і епілептичний психоз) є надто тонкою.Головне, щоб стан особи не вимагав поміщення її в психіатричний заклад.
Зоб'єктивної сторони злочин полягає в незаконному поміщенні в психіатричнийзаклад завідомо психічно здорової людини. Способами вчинення можуть бутинасильство, погрози, обман, фальсифікація документів тощо.
Психіатричнийзаклад – це психоневрологічний, наркологічний чи інший спеціалізованийзаклад, центр, відділення тощо будь-якої форми власності, діяльність якихпов'язана з наданням психіатричної допомоги. Поліпшення в психіатричнийзаклад означає поміщення у відповідний стаціонар такого закладу дляздійснення обстеження стану психічного здоров'я особи, діагностики, лікування інагляду за нею.
Суб’єктзлочинуспеціальний. Ним може бути тільки лікар, який приймає рішення про поміщенняособи у психіатричний заклад.
Злочинє закінченим з моменту поміщення особи у психіатричний заклад.
Жодналюдина не може бути поміщена в психіатричний заклад інакше, ніж відповідно допроцедури, встановленої законом, у таких випадках, як: за рішенням суду впорядку виконання примусового заходу медичного характеру або для примусовоголікування (статті 92–96); за рішенням суду для лікування особи, визнаної хвороюна наркоманію, яка ухиляється від добровільного лікування або продовжує післялікування вживати наркотичні засоби без призначення лікаря, та поведінка якої єнебезпечною; за висновком медико-експертної комісії для лікування в центрімедико-соціальної реабілітації неповнолітніх віком від 11 років, які вживаютьалкоголь чи наркотики; для визначення психічного стану обвинуваченого(підозрюваного) за наявності у справі даних, які викликають сумніви щодо йогоосудності; в порядку примусової госпіталізації осіб, хворих на психічнізахворювання. В інших випадках поміщення людини в психіатричний заклад є незаконним.
Суб’єктивнасторона злочину характеризується прямим умислом. Ставлення особи до тяжкихнаслідків може виражатися у формі умислу або необережності.
Кваліфікованимскладом розглядуваного злочину є поміщення у психіатричний закладзавідомо психічно здорової особи, що спричинило тяжкі наслідки. До тяжкихнаслідків слід відносити самогубство чи самокалічення особи, спричинення їйсередньої тяжкості чи тяжкого тілесного ушкодження тощо.
Якщозлочин, що розглядається, супроводжувався умисним вбивством, умиснимзаподіянням тяжкого тілесного ушкодження, доведенням до самогубствапотерпілого, який є неповнолітнім, умисним заподіянням середньої тяжкостітілесного ушкодження, вчиненого з метою залякування потерпілого або йогородичів чи примусу їх до певних дій, скоєне потребує кваліфікації за сукупністюзлочинів, передбачених ч. 2 ст. 151 і, відповідно, ч. 1 або ч. 2ст. 115, ч. 1 або ч. 2 ст. 121, ч. З ст. 120, ч. 2ст. 122 КК.
Література
1. Вартилецька І.А., Плутагир В.С. Кримінальне право України. альбомсхем: навч. посібник / За заг. ред. В.Я. Горбачовського. – К.: Атіка,2003. – 208 с.
2. Коржанський М.Й. Кримінальне право і законодавство України:Частина Загальна: Курс лекцій. – К.: Атіка, 2001. – 432 с.
3. Коржанський М.Й. Кримінальне право і законодавство України:Частина Особлива: Курс лекцій. – К.: Атіка, 2001. – 544 с.
4. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник. (Ю.В. Александров,В.І. Антипов, М.В. Володько та ін.) Вид. 3-тє, переробл. та допов./ Зазаг. ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка. – К.: Юридична думка, 2004. –352 с.
5. Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник. (Ю.В. Александров,В.І. Антипов, М.В. Володько та ін.) Вид. 3-тє, переробл. та допов./ Зазаг. ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка. – К.: Юридична думка, 2004. –656 с.
6. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студ.юрид. спец. вищ. закладів освіти / За ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я.Тація. – Київ–Харків: Юрінком Ін-тер–Право, 2001. – 416 с.