МВСУкраїни
Харківськийнаціональний університет внутрішніх справКафедракримінального права і кримінології
Навчально-науковийінститут права, економіки та соціології “Затверджую”
Начальник кафедрикримінального права
і кримінології ХНУВС
підполковникміліції
________________________Блага А.Б.
протокол№__________
від“____”____________ 200__ р.ЛЕКЦІЯ
Дисципліна: КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВОТема: Закон про кримінальну відповідальність
Частина2Розробив
заступникначальника кафедри,
м-р міліції
__________ Ю.А.Вапсва
м.Харків
2006р.
Тема: Закон про кримінальнувідповідальність
Навчальніта виховні цілі: сформувати в курсантів уявлення про принципи дії закону про кримінальнувідповідальність у часі та просторі, зокрема, час набрання чинності закону,поняття часу вчинення злочину, зворотна дія закону про кримінальнувідповідальність, зміст територіального, громадянства, універсального тареального принципів чинності закону про кримінальну відповідальність упросторі.
Години:2 години
Навчальні питання(згідно навчального планові):
1. Порядокнабрання та втрати чинності законом про кримінальну відповідальність.
2. Діязакону про кримінальну відповідальність у часі. Зворотна дія закону.
3. Змістпринципів чинності закону про кримінальну відповідальність у просторі.
4. Видачаособи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, та особи, яка засуджена увчиненні злочину.
Навчально-методичнезабезпечення:
Література:
1. Кримінальнеправо України. Загальна частина: Підручник для студентів юрид. спец. вищ.закладів освіти / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; за ред.професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Київ-Харків: ЮрінкомІнтер – Право, 2002. – 414с.;
2. БрайнинЯ.М. Уголовный закон и его применение. — М.,1967.
3. ДурмановН.Д. Советский уголовный закон. — М., 1967.
4. КовалевМ.И. Советское уголовное право: Курс лекций. — Выпуск 2. Советский уголовныйзакон. — Свердловск, 1974.
5. ОсиповП.П. Теоретические основы построения и применения уголовно-правовых санкций. - Л. ,1976.
6. ШляпочниковС. Толкование уголовного закона. — М.,1960.
7. Блум М.И.Тилле А.А. Обратная сила закона. — М., 1969.
8. Бойцов И.Действие уголовного закона во времени и пространстве. — СПб. — 1995.
9. ТиллеА.А. Время, пространство, закон. М.: Юридическая литература, 1965.
10. Блум М.И.Действие советского уголовного закона в пространстве. — Рига, 1974.
Нормативні акти йсудова практика:
1. КонституціяУкраїни;
2. Кримінальнійкодекс України.
Тема: Закон про кримінальнувідповідальність.
Відповідно до ч.2 ст.4 КК злочинність і караність діяння визначається законом про кримінальнувідповідальність, що діяв на момент здійснення злочину. Часом здійсненнязлочину визнається час здійснення особою передбаченого законом про кримінальнувідповідальність дії або бездіяльності (ч.3 ст. 4 КК). Мається на увазінаявність ознаки об'єктивної сторони складу злочину (суспільно небезпечного діянняу формі дії або бездіяльності. Тобто особа дією або бездіяльністю вчиняє злочинабо починає реалізовувати свій злочинний намір. Цей момент і варто вважатичасом здійснення злочину.
Перш ніж закон прокримінальну відповідальність набере чинності проходить кілька етапів.Насамперед, спочатку розробляється законопроект, потім він розглядається впрофільному комітеті Верховної Ради, після чого передається для голосування уВерховну Раду, у якій воно проходить у трьох читаннях, у випадку прийняттяпідписується головою Верховної Ради. А потім передається на підпис ПрезидентовіУкраїни, що його або підписує в 15-денний термін або вітує, якщо не згодний з його окремими положеннями. Якщо закон про кримінальну відповідальністьпідписується президентом України, то його необхідно обнародувати увстановленому законом порядку.
Згідно ч.1 ст. 4 ККзакон про кримінальну відповідальність набирає сили через десять днів із дняйого офіційного обнародування, якщо інше не передбачено самим законом, але нераніше дня його опублікування. Звідси випливає, що закон про кримінальнувідповідальність може набрати сили з дня його опублікування в офіційномувиданні або з дня, зазначеного в самому законі, але після опублікування.
Відповідно до Указупрезидента України від 10.06.97 «Про порядок офіційного обнародуваннянормативно-правових актів і вступ їх у силу» і регламентом Верховної Радиофіційними виданнями є «Офіційний вісник України», «Вісник Верховної РадиУкраїни», газети “Урядовий кур'єр” і “Голос України”. Після опублікуваннязакону про кримінальну відповідальність він включається в єдиний державнийреєстр нормативних актів із указівкою привласненого йому реєстраційного коду.
Однак можуть матимісце випадки, коли під час здійснення злочину діяв один закон про кримінальнувідповідальність, а на час виявлення і розслідування інший, наприклад, зпершого вересня 2001 р. діє новий КК України. Ст. 58 Конституції Українизакріплює положення про те, що закон зворотної сили не має. Тобто загальнеправило говорить, що закон, який вступив у силу діє наперед у часі.
Однак у при наявностіпевних умов закон про кримінальну відповідальність може мати зворотну силу.Зворотна сила закону про кримінальну відповідальність – це поширення положеньзнов прийнятого закону на суспільно небезпечне діяння, скоєне до йогоприйняття. Відповідно до ч.1 ст. 5 КК закон про кримінальну відповідальність,що усуває злочинність діяння або пом'якшує кримінальну відповідальність, маєзворотну силу в часі, тобто поширюється на осіб, що скоїли відповідні діяння довступу такого закону в силу, у тому числі на осіб, що відбувають покарання абовідбули покарання, але мають судимість. Звідси можна виділити дві умови, прияких закон має зворотну силу:
1) знов прийнятий законусуває (декриміналізує) злочинність діяння (наприклад, у діючому КК непередбачена кримінальна відповідальність за образу і наклеп, на відміну від ККу редакції 1960р.),
2) знову прийнятий законзм'якшує кримінальну відповідальність:
а) якщо зниженомінімальну межу покарання санкції статті,
б) якщо зниженомаксимальну межу покарання санкції статті,
в) якщо знижено якмінімальний, так і максимальний межі покарання санкції статті,
г) у санкцію статтівведене альтернативне основне покарання, але більш м'яке,
д) виключено ізсанкції додаткове покарання або з розряду обов'язкових покарань його перевели врозряд факультативних і т.п.
Чинність закону прокримінальну відповідальність у просторі визначається наступними принципами:1) територіальним, 2) громадянства, 3) універсальним,4) реальним.
Територіальний принцип закріплений у ч.1 ст. 6 КК: особи, що вчинили злочин на території України,підлягають кримінальній відповідальності по діючому Кодексу. Ознакитериторіального принципу:
1) злочин вчинюється натериторії України.
Територіальний принцип випливає ізсуверенітету України, влада якої поширюється на всю її територію, тобто на всійтериторії країни діє верховенство закону про кримінальну відповідальність, азначить людина, що скоїла злочин, повинна нести відповідальність на йогопідставі.
Згідно ч.2 ст. 6 ККзлочин визнається вчиненим на території України, якщо його було почато,продовжено, закінчено або припинено на території України. Тобто особа, щовчинила хоча б частину злочинного діяння на території України, підлягаєкримінальній відповідальності на підставі вітчизняного законодавства. Підтериторією України розуміється лінія і вертикальна поверхня, що проходить поцій лінії, що визначають межі території України — суші, вод, надр, повітряногопростору (Закон України «Про державний кордон України» від 4 листопаду 1991р.).
До території Українивідносяться:
1) суша в межахдержавного кордону (материкова частина й острови, а також анклави(Калінінградська область у Російській федерації) – частина території держави,що не має загальних границь з основною територією країни,
2) внутрішні води,до яких відносяться морські води, води портів, заток, бухт, лиманів, проток,води рік, озер і інших водойм,
3) прибережнітериторіальні води - 12 морських миль від точки найбільшого відливу,
4) надра в межахдержавного кордону – частина земної кори, що знаходиться нижче ґрунту і днаводойм,
5) повітрянийпростір у межах державного кордону на висоту 100-110 км (вище знаходитьсякосмічний простір, що має міжнародно-правовий режим),
6) військові корабліі літаки де б вони ні знаходилися,
7) цивільні корабліі літаки, якщо вони знаходяться у відкритому морському або повітряномупросторі.Якщо цивільні кораблі і літаки знаходяться втериторіальному просторі іншої країни, то в даній ситуації питання юрисдикціїдержав у цій сфері регулюється Женевською Конвенцією ООН «Про територіальнеморе і прилягаючу зону» 1958 р., Токійською Конвенцією ООН «Про злочини і деякіінші дії, вчинені на борту повітряного судна» 1963 р., Конвенцією ООН «Проморське право» 1982 р., а також двосторонніми угодами між країнами.
Відповідно до п.1 ст.27 Конвенції ООН «Про морське право» і п.1 ст. 19 Конвенції ООН «Протериторіальне море і прилягаючу зону» кримінальна юрисдикція не поширюється наборт іноземного судна, що знаходиться в територіальних водах, для арештуякої-небудь особи або розслідування в зв'язку зі злочином, скоєному на бортусудна під час його переходу, за винятком випадків, коли:
1) наслідку злочинупоширюються на прибережну зону,
2) злочин порушує спокій україні або добрий порядок у територіальному морі,
3) капітан судна,дипломатичний агент, або консульська посадова особа країни прапора звернетьсядо місцевої влади з проханням про надання допомоги.
На повітряні судна, щознаходиться в територіальному повітряному просторі іншої країни, поширюєтьсяТокійська Конвенція ООН «Про злочини і деякі інші дії, вчинені на бортуповітряного судна». Повітряне судно знаходиться в польоті з моменту включеннядвигуна з метою злету і до моменту закінчення пробігу при посадці. ДанаКонвенція ООН крім юрисдикції країни реєстрації повітряного судна, допускаєюрисдикцію іншої країни в тому випадку, якщо:
1) злочин тягне наслідки натериторії цієї країни,
2) злочин вчиненийгромадянами або щодо громадян цієї країни або особою, що постійно проживає вцій країні, або щодо такої особи,
3) злочин спрямований протибезпеки цієї країни,
4) злочин містить у собіпорушення діючих правил у цій країні або регламентів, що мають відношення допольотів або маневрів літаків.
Крім цього дотериторії держави також прирівнюються об'єкти, на які поширюється йогоюрисдикція:
1) континентальний шельф – цепродовження берега під водою до точки природного ухилу,
2) 200-мильна економічна зонаабо зона рибальства,
3) підвідні кабелі аботрубопроводи,
4) наукові станції вАнтарктиді й Арктиці,
5) об'єкти, запущені вкосмос, на які поширюється Конвенція ООН «Про реєстрації об'єктів, що булизапущені в космічний простір» 1975 р.
2) Вітчизняне карнезаконодавство поширюється на всіх осіб, що знаходяться на території України.
До них відносяться: 1)громадяни України, 2) особи без громадянства (як постійно проживаючі в Україні,так і не проживаючі постійно в Україні), 3) іноземні громадяни незалежно відролі, виконуваної під час здійснення суспільно небезпечного діяння.
Згідно ч.3 ст. 6 ККзлочин визнається вчиненим на території України, якщо його виконавець або хочаб один зі співучасників (тобто співвиконавець, організатор, пособник,підбурювач) діяв на території України.
Питання прокримінальну відповідальність дипломатичних представників іноземних держав іінших громадян, що за законами України і міжнародних договорів, згода наобов'язковість яких дана Верховною Радою України, не є підсудними покримінальних справах судам України, у випадку вчинення ними злочину натериторії України вирішується дипломатичним шляхом (ч.4 ст. 6 КК).
Ці особи виведеніз-під юрисдикції органів правосуддя країни перебування, але не з-під чинностізакону про кримінальну відповідальність (Віденська Конвенція ООН 1961 р., напідставі якої 23 травня 1966 р. Було прийняте положення про дипломатичні іконсульські представництва іноземних держав). Дипломатичні представники і члениїхніх родин наділені дипломатичним імунітетом. Виділяють повний імунітет і частковий.Границі останнього залежать від двосторонніх домовленостей між країнами.
3) до осіб, що скоїли злочин,застосовується закон про кримінальну відповідальність, закріплений у діючомуКК.
2. Принцип громадянства закріплений у ч.1 ст. 7КК, відповідно до якої громадяни України й особи без громадянства, що постійнопроживають в Україні, що вчинили злочин за її межами, підлягають кримінальнійвідповідальності по діючому Кодексу, якщо інше не передбачено міжнароднимидоговорами України, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України.Ознаки принципу громадянства:
1) злочин вчиняється замежами України,
2) суспільно небезпечнедіяння може бути скоєно тільки громадянином України або особою безгромадянства, що постійно проживає в Україні,
3) перераховані вище особипідлягають кримінальній відповідальності відповідно до діючого КК України, якщобули віддані до суду в Україні.
При дії принципугромадянства Україна керується положенням, відповідно до якого своїх громадянми судимо самі.
Якщо особа була притягнутадо кримінальної відповідальності і понесла покарання за межами України, то поповерненню вона не може бути притягнута до відповідальності за один і той жезлочин (ч.2 ст. 7 КК). Дане положення КК відповідає ст. 61 Конституції України.Однак у випадку здійснення нового злочину, вирок суду іноземної держави можебути врахований при кваліфікації нового злочину, призначенні покарання,звільненні від кримінальної відповідальності або покарання при наявностірецидиву злочину, не відбуття покарання або інших наслідків злочину (ст. 9 КК).
3. Зміст універсального і реального принципівзакріплено в ст. 8 КК. З неї випливає, що універсальний принцип діє, якщоіноземці або особи без громадянства, що постійно не проживають в Україні, щовчинили злочин за її межами, підлягають в Україні відповідальності по діючомуКодексу у випадках, передбачених міжнародними договорами. Ознаки універсальногопринципу:
1) злочин вчинюється замежами України,
2) суспільно небезпечнедіяння вчинюється іноземцями або особами без громадянства, що постійно непроживають в Україні,
3) вищезгаданими особамивчиняються так називані міжнародні злочини (злочину проти світу, безпекилюдства і міжнародного правопорядку, закріплені в розділі ХХ Особливої частиниКК),
4) особи підлягають відповідальностіпо КК України у випадках, передбачених міжнародними договорами.
Экстрадиціяпроводиться на підставі двосторонніх угод між Україною й іншими країнами.Экстрадиція — це видача особи, що скоїла злочин, державою, на території якоговона знаходиться, іншій державі, громадянином якої особа є або на територіїякого було здійснено злочин. Владі іноземної держави можуть бути переданітільки іноземці або особи без громадянства, що постійно не проживають вУкраїні, що вчинили злочин як на території України, так і за її межами, якщотака передача передбачена міжнародними договорами України (ч.2 і ч.3 ст. 10КК). Громадяни України й особи без громадянства, що постійно проживають вУкраїні, що вчинили злочини за її межами, не можуть бути видані іноземній державідля притягнення до кримінальної відповідальності і віддання до суду (ч. 1 ст.10 КК). Виключення складають випадки, що мають відношення до міжнародноїюрисдикції, а не національної (наприклад, юрисдикція Міжнародного Гаазькоготрибуналу).
При цьому видача длявиконання вироку може бути вчинена тільки щодо осіб, що скоїли діяння, що єкримінально караним відповідно до законодавства України і держави, зацікавленоїу видачі. Видача осіб, що вчинили злочин, регламентується «ЄвропейськоюКонвенцією про видачу правопорушників від 13 грудня 1957 р.», Мінською«Конвенцією про правову допомогу в правових відносинах по цивільним, сімейним ікримінальним справам» від 22 січня 1993 р.
4. Реальний принцип діє, якщо іноземці або особибез громадянства, що постійно не проживають в Україні, що вчинили злочин за їїмежами, підлягають в Україні відповідальності по діючому Кодексі у випадках,якщо вони вчинили, передбачені їм, тяжкі або особливо тяжкі злочини проти праві свободи громадян України або інтересів України. Ознаки реального принципу:
1) злочин скоюється за межамиУкраїни,
2) суспільно небезпечнедіяння здійснюється іноземцями або особами без громадянства, що постійно непроживають в Україні,
3) вищезгаданими особами вчиняютьсятяжкі або особливо тяжкі злочини проти прав і свобод громадян України абоінтересів України,
4) особи підлягаютьвідповідальності по діючому КК України.