ПРИВАТНИЙНАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«ІНСТИТУТДІЛОВОГО АДМІНІСТРУВАННЯ»
Кафедрасуспільно – гуманітарних наук
Контрольнаробота
здисципліни «Господарське законодавство»
Варіант№27
Виконала:
СтуденткаЗФ – 06/1
ТібежЮлія Олексіївна
Перевірив:Старший викладач
НагорнийА.І.
м.Кривий Ріг
2008рік
Зміст
1. Господарськітовариства, їх правовий статус
2. Загальніумови відповідальності учасників господарських відносин
Практичне завдання
Тестові завдання
Список використаної літератури
господарські товариствавідповідальність
1.Господарські товариства, їх правовийстатус
Господарськимитовариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створеніюридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі впідприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках,передбачених ГКУ, господарське товариство може діяти у складі одного учасника.Засновниками і учасниками товариства можуть бути суб'єкти господарювання, іншіучасники господарських відносин, зазначені у статті 2 ГКУ, а також громадяни,які не є суб'єктами господарювання. Обмеження щодо заснування та участі вгосподарських товариствах суб'єктів господарювання або інших осібвстановлюються ГКУ, іншими законами. Господарські товариства є юридичнимиособами. Суб'єкти господарювання — юридичні особи, які стали засновниками абоучасниками господарського товариства, зберігають статус юридичної особи.Господарські товариства можуть здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність,якщо інше не передбачено законом. Для закупівель матеріально-технічних ресурсівгосподарське товариство, державна частка у статутному фонді якого перевищує 50відсотків, за рішенням органів управління такого товариства застосовуєпроцедури закупівель, визначені Законом України «Про закупівлю товарів,робіт і послуг за державні кошти».
До господарськихтовариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженоювідповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства,командитні товариства.
Акціонернимтовариством є господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений навизначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несевідповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несутьризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належнихїм акцій.
Товариством зобмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний фонд,поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несевідповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасникитовариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язанихз діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.
Товариством здодатковою відповідальністю є господарське товариство, статутний фонд якогоподілений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несевідповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі йогонедостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарнувідповідальність у визначеному установчими документами однаково кратномурозмірі до вкладу кожного з учасників.
Повнимтовариством є господарське товариство, всі учасники якого відповідно доукладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від іменітовариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннямитовариства усім своїм майном.
Командитнимтовариством є господарське товариство, в якому один або декілька учасниківздійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за йогозобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке зазаконом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутнів діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники). Учасниками повноготовариства, повними учасниками командитного товариства можуть бути лише особи,зареєстровані як суб'єкти підприємництва.
Акціонернітовариства можуть бути відкритими або закритими. Акції відкритого акціонерноготовариства можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки такупівлі-продажу на біржах. Акціонери відкритого товариства можуть відчужуватиналежні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства. Акції закритогоакціонерного товариства розподіляються між засновниками або серед заздалегідьвизначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватисята продаватися на біржі. Акціонери закритого товариства мають переважне правона придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства. Для створенняакціонерного товариства засновники повинні зробити повідомлення про намірстворити акціонерне товариство, здійснити підписку на акції, провести установчізбори і державну реєстрацію акціонерного товариства. Загальна номінальнавартість випущених акцій повинна дорівнювати розміру статутного фондуакціонерного товариства, який не може бути меншим від розміру, визначеного законом.Засновники акціонерного товариства укладають між собою договір, який визначаєпорядок здійснення ними спільної діяльності по створенню акціонерноготовариства, відповідальність перед особами, що підписалися на акції, і третімиособами. У випадку, якщо у створенні товариства беруть участь громадяни,договір має бути посвідченим нотаріально. Засновники несуть солідарнувідповідальність за зобов'язаннями, що виникли відповідно до установчогодоговору. Відкрита підписка на акції при створенні акціонерного товаристваорганізовується засновниками. Засновники в будь-якому випадку зобов'язані бутидержателями акцій на суму не менш як двадцять п'ять відсотків статутного фондуі строком не менше двох років. Порядок створення акціонерних товариств, в томучислі проведення установчих зборів, визначається законом. Закрите акціонернетовариство може бути реорганізовано у відкрите в порядку, передбаченомузаконом. Особливості створення та діяльності державних акціонерних товаристввизначаються цим Кодексом, законом про державні підприємства, іншими законами.Інші особливості діяльності акціонерних товариств визначаються цим Кодексом,законом про господарські товариства, іншими законами.
Установчимдокументом повного товариства і командитного товариства є засновницький договір.Установчим документом акціонерного товариства, товариства з обмеженоювідповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю є статут. Установчідокументи господарського товариства повинні містити відомості про видтовариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників,склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень,включаючи перелік питань, з яких необхідна одностайність або кваліфікованабільшість голосів, інші відомості, передбачені статтею 57 ГКУ. Статутакціонерного товариства, крім зазначених у частині другій цієї статтівідомостей, повинен містити також відомості про види акцій, що випускаються, їхномінальну вартість, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, щокупуються засновниками, наслідки невиконання зобов'язань по викупу акцій.Статут товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених участині другій цієї статті, повинен містити відомості про розмір часток кожногоз учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів. Статутом може бутивстановлено порядок визначення розміру часток учасників залежно від змінивартості майна, внесеного як вклад, та додаткових внесків учасників.Засновницький договір повного товариства і командитного товариства, крім відомостей,зазначених у частині другій цієї статті, повинні визначати розмір часткикожного з учасників, форму їх участі у справах товариства, розмір, склад іпорядок внесення ними вкладів. Стосовно вкладників командитного товариства взасновницькому договорі вказуються тільки сукупний розмір їх часток у майнітовариства та розмір, склад і порядок внесення ними вкладів. Найменуваннягосподарського товариства повинно містити зазначення виду товариства, дляповних товариств і командитних товариств — прізвища (найменування) учасниківтовариства, які несуть додаткову відповідальність за зобов'язаннями товаристваусім своїм майном, а також інші необхідні відомості. Найменуваннягосподарського товариства не може вказувати на належність товариства до органівдержавної влади чи органів місцевого самоврядування. До установчих документівможуть бути включені також відомості щодо інших умов діяльності господарськоготовариства, які не суперечать закону. Якщо в установчих документах не вказанострок діяльності господарського товариства, воно вважається створеним наневизначений строк. Установчі документи господарського товариства упередбачених законом випадках погоджуються з Антимонопольним комітетом України.Порушення встановлених цією статтею вимог щодо змісту установчих документівгосподарського товариства є підставою для відмови у його державній реєстрації.
Господарськетовариство є власником:
- майна, переданого йому у власністьзасновниками і учасниками як внески;
- продукції, виробленої в результатігосподарської діяльності товариства;
- доходів, одержаних від господарськоїдіяльності товариства;
- іншого майна, набутого товариством напідставах, не заборонених законом.
Вкладамиучасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки,споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, правакористування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками,спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єктиінтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті. Вклад,оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному фондітовариства. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документахгосподарського товариства, якщо інше не передбачено законом. Забороняєтьсявикористовувати для формування статутного фонду товариства бюджетні кошти,кошти, одержані в кредит та під заставу. Фінансовий стан засновників — юридичних осіб щодо їх спроможності здійснити відповідні внески до статутногофонду господарського товариства у випадках, передбачених законом, повинен бутиперевірений належним аудитором (аудиторською організацією) у встановленомупорядку, а майновий стан засновників-громадян має бути підтвердженийдекларацією про їх доходи і майно, завіреною відповідним податковим органом.
Сума вкладівзасновників та учасників господарського товариства становить статутний фондтовариства. Товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмірстатутного фонду в порядку, встановленому ГКУ та законом, прийнятим відповіднодо нього. Рішення товариства про зміни розміру статутного фонду набираєчинності з дня внесення цих змін до державного реєстру. У господарськомутоваристві створюються резервний (страховий) фонд у розмірі, встановленомуустановчими документами, але не менш як двадцять п'ять відсотків статутногофонду, а також інші фонди, передбачені законодавством України або установчимидокументами товариства. Розмір щорічних відрахувань до резервного (страхового)фонду передбачається установчими документами, але не може бути меншим п'ятивідсотків суми прибутку товариства. Прибуток господарського товаристваутворюється з надходжень від його господарської діяльності після покриттяматеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. Зекономічного прибутку товариства сплачуються передбачені законом податки таінші обов'язкові платежі, а також відсотки по кредитах банків і по облігаціях.Прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у розпорядженнітовариства, яке визначає напрями його використання відповідно до установчихдокументів товариства.
Учасникигосподарського товариства мають право:
- брати участь в управлінні справамитовариства в порядку, визначеному в установчих документах, за виняткомвипадків, передбачених ГКУ та іншими законами;
- брати участь у розподілі прибуткутовариства та одержувати його частку (дивіденди);
- одержувати інформацію про діяльністьтовариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надати йому дляознайомлення річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльністьтовариства, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів управліннятовариства тощо;
- вийти в передбаченому установчимидокументами порядку зі складу товариства.
Учасникитовариства мають також інші права, передбачені ГКУ, іншими законами таустановчими документами товариства. Учасники господарського товариствазобов'язані:
- додержуватися вимог установчихдокументів товариства, виконувати рішення його органів управління;
- вносити вклади (оплачувати акції) урозмірі, порядку та коштами (засобами), що передбачені установчими документами,відповідно до ГКУ та закону про господарські товариства;
- нести інші обов'язки, передбачені ГКУ,іншими законами та установчими документами товариства.
Управліннядіяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи,склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від видутовариства, а у визначених законом випадках — учасники товариства. Посадовимиособами товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, головаревізійної комісії (ревізор), а у разі створення ради товариства (спостережноїради) — голова і члени цієї ради. Обмеження щодо поєднання однією особоюзазначених посад встановлюються законом. Посадовими особами господарськоготовариства не можуть бути особи, службову або іншу діяльність яких визнаноКонституцією України та законом несумісною з перебуванням на цих посадах, атакож особи, яким перебування на відповідних посадах заборонено рішенням суду.Посадові особи відповідають за шкоду, заподіяну ними господарському товариству,в межах і порядку, передбачених законом та установчими документами товариства.Господарське товариство, у статутному фонді якого більше 50 відсотків акцій,(часток, паїв) належить державі, зобов'язане на кожний наступний рік складати івиконувати річний фінансовий план відповідно до статті 75 ГКУ.
2.Загальні умови відповідальностіучасників господарських відносин
Учасникигосподарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність заправопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушниківгосподарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГКУ, іншимизаконами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантуватизахист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числівідшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідокправопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правовавідповідальність базується на принципах, згідно з якими:
- потерпіла сторона має право навідшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісністьпродукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це вдоговорі;
- сплата штрафних санкцій за порушеннязобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника беззгоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі;
- у господарському договорі неприпустимізастереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника(продавця) продукції.
Господарськимисанкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, врезультаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/абоправові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарськихсанкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарськісанкції. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, досуб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарськоїдіяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Господарськісанкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасниківгосподарських відносин, а адміністративно-господарські санкції — уповноваженимиорганами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Підставоюгосподарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин євчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарськихвідносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарськогозобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо недоведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущеннягосподарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом абодоговором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несегосподарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконаннязобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобтонадзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарськоїдіяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язаньконтрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконаннязобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
За невиконанняабо неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правилздійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому направі власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чиоперативного управління майном, якщо інше не передбачено ГКУ та іншимизаконами. Засновники суб'єкта господарювання не відповідають за зобов'язаннямицього суб'єкта, крім випадків, передбачених законом або установчими документамипро створення даного суб'єкта. Якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії(бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмірвідповідальності або звільнити відповідача від відповідальності. Сторонизобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайнийхарактер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарськоївідповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а такожпорядок засвідчення факту виникнення таких обставин.
Боржник, який прострочиввиконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором(кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, щовипадково виникла після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржникавиконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися відприйняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Боржник не вважаєтьсятаким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконановнаслідок прострочення кредитора.
Кредиторвважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо вінвідмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконавдій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змістузобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання передкредитором. Прострочення кредитора дає боржникові право на відшкодуваннязавданих простроченням збитків, якщо кредитор не доведе, що прострочення неспричинено умисно або через необережність його самого або тих осіб, на яких зазаконом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання. Післязакінчення прострочення кредитора боржник відповідає за виконання на загальнихпідставах. У разі якщо кредитор не виконав дій, зазначених у частині першій цієїстатті, за погодженням сторін допускається відстрочення виконання на строкпрострочення кредитора.
Учасникигосподарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси іншихсуб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чизвернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосуванняінших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа — учасникгосподарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метоюбезпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів маєправо звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановленозаконом.
У претензіїзазначаються:
- повне найменування і поштові реквізитизаявника претензії та особи (осіб), якій претензія пред'являється;
- дата пред'явлення і номер претензії;
- обставини, на підставі яких пред'явленопретензію;
- докази, що підтверджують ці обставини;
- вимоги заявника з посиланням нанормативні акти;
- сума претензії та її розрахунок, якщопретензія підлягає грошовій оцінці;
- платіжні реквізити заявника претензії;
- перелік документів, що додаються допретензії.
Документи, щопідтверджують вимоги заявника, додаються в оригіналах чи належним чиномзасвідчених копіях. Документи, які є у другої сторони, можуть не додаватися допретензії. Претензія підписується повноважною особою заявника претензії абойого представником та надсилається адресатові рекомендованим або цінним листомабо вручається адресатові під розписку. Претензія розглядається в місячний строкз дня її одержання, якщо інший строк не встановлено цим Кодексом або іншимизаконодавчими актами. Обґрунтовані вимоги заявника одержувач претензіїзобов'язаний задовольнити. При розгляді претензії сторони у разі необхідностіповинні звірити розрахунки, провести експертизу або вчинити інші дії длязабезпечення досудового врегулювання спору. Про результати розгляду претензіїзаявник має бути повідомлений письмово. Відповідь на претензію підписуєтьсяповноважною особою або представником одержувача претензії та надсилаєтьсязаявникові рекомендованим або цінним листом або вручається йому під розписку.
При реалізації всудовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарюваннязастосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбаченіЦивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим ГКУ. Строкизастосування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарюваннявстановлюються цим Кодексом.
Практичнезавдання
Між ВАТ«Індустрбуд» (підрядник) та ТОВ «Ясінь» (замовник) було укладено договірпідряду на капітальне будівництво, предметом якого було будівництво виробничихкорпусів. Роботи було виконано і здано підрядником у строк, проте через півторароки виявлено недоліки будівлі, які полягали в протіканні даху, неякісномуз’єднанні швів плит, просідання стін. ТОВ «Ясінь» пред’явило до господарськогосуду позов.
Якувідповідальність несе підрядник за порушення договору підряду на капітальнебудіаництво?
Які строкипозовної давності для вимог, що випливають з неналежної якості робіт задоговарами підряду на капітальне будівництво?
Відповідь:
За невиконанняабо неналежне виконання зобов'язань за договором підряду на капітальнебудівництво винна сторона сплачує штрафні санкції, а також відшкодовує другійстороні збитки (зроблені другою стороною витрати, втрату або пошкодження їїмайна, неодержані доходи) в сумі, не покритій штрафними санкціями, якщо іншийпорядок не встановлено законом.
Позовна давністьдля вимог, що випливають з неналежної якості робіт за договором підряду накапітальне будівництво, визначається з дня прийняття роботи замовником істановить:
- один рік — щодо недоліків некапітальнихконструкцій, а у разі якщо недоліки не могли бути виявлені за звичайногоспособу прийняття роботи — два роки;
- три роки — щодо недоліків капітальнихконструкцій, а у разі якщо недоліки не могли бути виявлені за звичайногоспособу прийняття роботи — десять років;
- тридцять років — щодо відшкодуваннязбитків, завданих замовникові протиправними діями підрядника, які призвели доруйнувань чи аварій.
Тестові завдання
1.Оберіть найбільш повну та правильну відповідь. Залежно від формвласності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства такихвидів:
а) приватне підприємство, підприємство громадської організації,комунальне підприємство, державне підприємство, підприємство, засноване назмішаній формі власності, іноземне підприємство;
б) приватне лідприємство, підприємство колективної власності,комунальне підприємство, державне підприємство, підприємство, засноване назмішаній формі власності;
в) приватне підприємство, колективне підприємство, підприємствогромадської організації, комунальне підприємство, державне підприємство,підприємство, засноване на змішаній формі власності, іноземне підприємство;
г) приватне підприємство, колективне підприємство, підприємствогромадської організації, комунальне підприємство, державне підприємство,підприємство, засноване на змішаній формі власності, іноземне підприємство,підприємство, засноване на власності іноземних фізичних або юридичних осіб.
Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можутьдіяти підприємства таких видів: приватне лідприємство, підприємство колективноївласності, комунальне підприємство, державне підприємство, підприємство, заснованена змішаній формі власності.
2. Дайте назву наступним перешкодам у процесі конкуренції.Спонукання конкурентом іншої особи, безпосередньо або через посередника, довідмови від встановлення договірних зв'язків із щем господарюючим суб'єктом(підприємцем) — це:
а) дискредитація господарюючого суб'єкта;
б)нав'язування споживачам примусового асортименту товарів (робіт,послуг);
в) схилення до бойкоту суб'єкта господарювання;
г) схилення до дискримінації покупця (замовника);
д) схиленнядо розірвання договору з конкурентом.
Спонуканняконкурентом іншої особи, безпосередньо або через посередника, до відмови відвстановлення договірних зв'язків із щем господарюючим суб'єктом (підприємцем) –це схилення до бойкоту суб'єкта господарювання.
Списоквикористаної літератури
1. «Господарськийкодекс України» із змінами і доповненнями станом на від 15 березня 2006 року N3541-IV, ОВУ, 2006 р., N 15, ст. 1066
2. «Господарськеправо»: Практикум/В.С.Щербина, Г.В.Пронська, О.М.Вінник та ін. за заг.ред.В.С.Щербини. – К. – 2001, 320 с.
3. ПилипенкоА.Д. «Господарське закодовство»: Курс лекцій. – К. – 1996р.– 288с.
4. «Хозяйственноеправо»: Учебник/Под ред. Мамутова В.К. – К. – 2000г.- 912с.
5. ЩербинаВ.С. «Господарське законодавство»: Навч. пос. – К., 1999р. – 336с.