МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ
СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙУНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ
МАГІСТРАТУРА ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
знавчальної дисципліни: “Державне управління” на тему:
„Аналізосновних методів та заходів запобігання проявам корупції в системі державногоуправління”
Слухач гр. ДС-171з
Викладач доцент ФіліповськийВ.М.
Луганськ 2007 р.
ЗМІСТ
Вступ
1. Основніметоди та заходи запобігання проявам корупції в системі органів державногоуправління
Висновки
Література
ВСТУП
Корупція — це явище, яке можна пояснитилюдськими слабостями, через які особи, наділені за посадоюповноваженнями на виконання функцій держави, свідомо здійснюють неправомірнідіяння, в тому числі зловживають своїм службовим становищемз метою одержання особистих переваг. Відрізняють також політичну корупцію, таку,наприклад, як придбання голосів виборців, отриманнянезаконних надходжень у виборчі фонди, лобіювання власних інтересів взаконодавчій сфері шляхом пожертвування деяких сум парламентським фракціямтощо.
Корупція може мати різні форми: одержанняхабарів, подарунків, розкрадання бюджетних коштів, шантаж насексуальному підґрунті так звана моральна корупція (зловживанняособистим впливом), а також зловживання владою або службовим становищем.
Визначаючи поняття корупції, слід виходити із такого:
•корупція — соціальне явище, а не конкретнесуспільне небезпечне діяння; це явище, притаманне всімдержавам світу, невід'ємний атрибут публічноївлади. Державний апарат будь-якої країни, нажаль, не може забезпечити свого функціонування без зловживаньпредставників цього апарату. Відмінність різних держав у цьомуплані полягає не у наявності чи відсутності корупції як такої,а в її масштабах, характері корупційних проявів, впливу корупціїна соціальні, економічні та політичні процеси;
•у правовому значенні корупція — це збірнепоняття, яке охоплює сукупність (систему) взаємопов'язанихправопорушень (кримінально-правових, адміністративних,дисциплінарних, цивільно-правових). Реально ціправопорушення мають різні форми (види). До них насамперед,належать хабарництво, зловживання владою або посадовимстановищем та інші посадові злочини, які скоюютьсядля задоволення корисливих та інших особистих інтересів чи інтересів третіхосіб.
Корупція, безумовно, негативне явище длябудь-якого суспільства, вона стримує інвестиції та уповільнює економічне зростання. Це одна з причин того, чому ця проблемапривертає увагу міжнароднихінституцій, чому її досліджують міжнародні рейтингові агентства типу Тransparency Іnternational (ТІ). За оцінками Всесвітнього банку, корупція обходитьсясвітовому співтовариству у 80 млрд.дол. на рік. Багато іноземних компаній, що здійснюють фінансову допомогу іншим країнам, занепокоєні тим, що їх гроші можуть бути викрадені і ненадійдуть за конкретними адресами.
Визначаючи, в чому полягає шкода від корупції, експертивиділилитакі моменти: по-перше, бюрократичні домагання — це зашморг на шиї малих підприємців; по-друге, корупція заважає припливу іноземних інвестицій; по-третє, в усьомусвіті є певний зв'язок між корупцією та незалежністю банків, а також міжкорупцією та незадовільним рівнем наглядуза фінансовим закладами; по-четверте, корупція призводить до значногопідвищення витрат на державнікапіталовкладення і зниження їх якісного рівня (наслідками корупції в цілому є зниження прибутковості державнихкапіталовкладень та інфраструктури);по-п'яте, корупція призводить до зменшенняподаткових надходжень, оскільки впливає на здатність уряду збирати податки.
Чим більш корумпована країна, тим повільнішевона розвивається економічно. Корупція посилює бідність і значно обмежує можливості боротьби з нею.
Однак, ставити питання про повне викорененнякорупції (що має місце не лише на рівніполітичних заяв, а й міститься в окремих нормативно-правових актах) невірно. Корупцію як явище викоренити неможливо. Підривом живильної основи корумпованостідержавного апарату (вплив насоціальні передумови корупції, причини та умови корупційних діянь, атакож застосування адміністративних тарепресивних заходів щодо конкретних корупціонерів) можна лише зменшитиобсяги корупції, змінити характер корупційнихпроявів, обмежити вплив корупції на соціально-економічні, політичні та інші процеси в суспільстві,мінімізувати наслідки корупційних діянь. Це той максимум, якого можнадосягти. Тому одним із напрямків внутрішньогодержавного контролю в органах виконавчої влади є контроль за дотриманнямантикорупційного законодавства державними службовцями та особами,уповноваженими на виконання функцій держави. Зараз можна говорити про створенняпевної системи контролю за дотриманням антикорупційного законодавства, яка,проте, потребує подальшого удосконалення.
Основною метою державної політики у сферіборотьби з корупцією є створення дієвої системизапобігання і протидії корупції, запобігання та подолання її соціальнихпередумов і наслідків, обов'язкової відповідальності винниху вчиненні корупційних діянь.
Предмет дослідження – це практиказастосування Закону України «Про боротьбу з корупцією» в органах державноївлади, та його позитивні та негативні сторони і недоліки.
Позитивною стороною даного закону є те, що він впершеввів у правове поле України поняття корупції, в основних рисах окреслив межі цього явища, які підпадають під дію закону. Законмає і позитивне виховне значення, оскільки попереджає громадян про неминучістьпокарання за корупційні діяння.
Проте в законі є ряд недоліків, що цілкомприродно, адже подібний закон в Україні був прийнятий вперше, і українськаправова система не мала попередньої практики у цій сфері.
Недоліком закону є те, що в ньомупередбачаються лише обмежувальні заходи щодо попередження корупційних діяньдержавних службовців та їхній фінансовий контроль, але практично немаєімперативних вказівок щодо організаційних заходів для усунення самої можливостікорупційних діянь. Так, практично нічого не говориться про необхідністьорганізації гласних, прозорих, відкритих публічних акцій (конкурсів, тендерів,аукціонів тощо) у тих випадках, коли мова йде про розподіл власності, наданнякредитів, позик тощо.
Ряд положень закону не спрацьовує з тієїпричини, що не повно визначені суб'єкти корупційних діянь.
Крім того, в умовах широкого розмаху тіньовоїекономіки фінансовий контроль за доходами державних службовців не може бутиефективним. Значну частину грошових доходів чи інших матеріальних благ, якіотримує незаконним шляхом державний службовець,можна реалізувати у сфері тіньової економіки, яка не піддається контролю.Наприклад, частина коштів, отриманих незаконнимшляхом, може бути використана для придбання високоякісних продуктів харчуванняна ринку, де не налагоджено контролю запродажами за допомогою касових апаратів. Іншу частину цих коштів він може використати на ремонт житла черезнезареєстровані бригади ремонтників,на різноманітні побутові послуги, які ніде не фіксуються.
Недоліком є й те, що даний законзастосовується лише до низової ланки державнихслужбовців. Проте це вже недолік не закону, ароботи багатьох ланок державних органів.
1 ОСНОВНІ МЕТОДИ ТА ЗАХОДИ ЗАПОБІГАННЯПРОЯВАМ КОРУПЦІЇ
Корупція руйнує політичну систему будь-якоїкраїни. Проблема корупції звернула на себе увагу після того,як стало відомо про використання в багатьох країнах деякими нечистоплотнимиполітичними діячами і посадовими особами у власних цілях результати приватизації,лібералізації, реформ у галузі зовнішніх позик та в соціальній сфері. Ці випадки можна назвати головними причинами провалу політики реформ, спрямованих надосягнення економічного прогресу,створення вільного ринку і розвиток демократичних традицій усуспільстві. Жодна країна не захищена від корупції, в тому числі Україна.
Характерною рисою сьогоднішнього стану справу сфері боротьби з корупцією в Україні є те, що заходи,які здійснюються, не дають бажаного результату. Корупція залишається одним із найпоширеніших і найчисленніших злочинів у нашійдержаві.
Проте це не означає того, що боротися з корупцієюв нашій державі не можна або що це заздалегідь програшнасправа. І в сьогоднішніх умовах залишається багато засобів і методів боротьби зкорупцією, які ще не повною мірою використовуються абовикористовуються некомплексно, непланомірно й непослідовно. Ефективність їх зростатиме в процесі проведення адміністративної реформи.
Стратегічним напрямом боротьби з корупцієюмає бути попередження корупційних проявів. Характерпрофілактичних заходів зумовлюється глибиною з'ясування соціальних передумовкорупції, причин та умов корупційних діянь. Одне із основних завдань, які постають у цьому зв'язку, — зробити корупцію справою ризикованою йневигідною. Зокрема, правовий і соціальний статус службовця, для якого завжди єспокуса використати надані йому владні або посадовіповноваження в особистих інтересах чи інтересах третіх осіб, повиненстимулювати його до законослухняної поведінки. Нестрах бути викритим, а свідоме розуміння наслідків учиненого корупційногодіяння повинне лягти в основу правомірної поведінки державногослужбовця.
Безумовно, забезпечити такий статусдержавного службовця набагато складніше, ніж посилитирепресії, створити нові табу, збільшити кількість правоохоронних структур тощо.Але якщо серйозно братися за боротьбу з корупцією,розраховувати на реальні результати антикорупційноїдіяльності в органах державної влади, то вибору немає: системні, комплексніпрофілактичні заходи — це шлях, який може змінити обсягий характер корупційних проявів в Україні.
Ефективна протидія корупції неможлива без забезпеченняреальної відкритості влади. Діяльність державних структур та їх посадових осіб має стати прозорою для громадян України. Мова йде про висвітлення«темних кутків» діяльності вітчизняного чиновництва,які є сприятливим середовищем для процвітання корупції. І хоча останнімчасом у нашій країні зроблено величезний крок у напрямку відкритості влади (це зумовлено об'єктивними процесамидемократизації суспільства), слід констатувати, що звичка утаємничувати геть усе ще міцно сидить у психологіїукраїнської бюрократії. Адекватною є реакція громадян України, більшістьяких вважає, що рішення в органах влади приймаються корумповано й нечесно. Це єодним із показників того, що рівень довіри громадян до обраної ними ж владидосяг критичної межі.
Забезпечивши відкритість діяльності владних структур, влада зможевирішувати три надзвичайно важливих для себе і суспільства завдання:
•повернути віру громадян до офіційної влади;
•створити несприятливі умови длякорумпованості суспільства;
•забезпечити реалізацію конституційних прав громадян в інформаційній сфері (статті 32 і 34 КонституціїУкраїни).
Істотним кроком у цьому напрямку могло бстати прийняття закону про інформаційну відкритістьорганів державної влади та вищих посадових осіб, який законодавче закріпив бидля громадян та юридичних осіб України можливість вільноотримувати інформацію про ці органи та їхні посадові особи в обсягах тапорядку, встановлених цим законом. Для органів державноївлади та вищих посадових осіб України має бути встановлений обов'язокзабезпечувати оприлюднення відповідної інформації про себе та свою діяльність.
Ще одним заходом, спрямованим назабезпечення відкритості влади, повинне стати вдосконалення механізмудекларування державними службовцями майна та доходів.
Суттєвим моментом забезпечення відкритостівлади в Україні є становлення й розвиток незалежної преси. У будь-якійдемократичній державі (а Україна, як проголошено вКонституції, є демократичною державою) ефективне функціонування владних структур неможливе без незалежної преси — своєрідної«опозиції» до влади, соціального інституту, який не дає можливості владі«іржавіти». Корупціонери, які, використовуючи владні повноваження, зв'язки вструктурах влади тощо, можуть легко «вирішити питання» — загасити пожежу, щорозгорілася через учинення ними корупційних діянь, — бояться розголосу про своїпротиправні дії чи неетичні вчинки. Урозвинутих цивілізованих країнах засоби масової інформації виступаютьодним із найпотужніших антикорупційних соціальнихінститутів: встановлення і оприлюднення журналістами фактів зловживання владою з боку державнихчиновників здебільшого стає початком кінця їхньої кар'єри. У нашійкраїні, де правоохоронні органи працюють у «ручному» режимі, притягнення корупціонерів до встановленої законом відповідальностіздійснюється з позицій політичної доцільності.
Одним з головних методів очищення суспільствавід корупції є запровадження демократичних засад у всі сфери суспільного життя та дерегуляція економіки, скорочення обсягів державного регулюванняекономікою.
У політичній сфері запобіганню корупційних діянь сприятиме політичне структурування суспільства, зміцненняполітичних партій, формування уряду на базі однієї партії чи блокупартій, зростання їхньої відповідальностіперед суспільством за наслідки діяльностіуряду. Разом із тим процес формування політичних партій не повинен статище одним напрямком корупційної діяльності. Тому необхідно розробити й прийняти такі законодавчі акти, які забезпечувалиб прозорість фінансування політичних партій, відкритість використання коштівпід час виборчих кампаній.
Корупція пронизала всі гілки й поверхи владибез винятку. Своє службове становище використовують длянаживи як найменші чиновники в системі виконавчої влади, такі найвищі посадові особи в уряді. Високий рівенькорумпованості посадових осіб, у тому числі й державнихслужбовців найвищих рангів, робить привабливою ідею позбавлення всіх, у тому числій народних депутатів, імунітету. Ця ідея єдуже суперечливою, адже відсутність у нашому суспільстві традиційдемократії та парламентаризму, вкоріненість нарівні буденної свідомості авторитарних установок та стереотипів загрожують (у разі скасування імунітету) тиском насуддів, слідчих, депутатів із боку представників вищих ешелонів державної влади, особливо виконавчої. Тому скасовуватиімунітет для названих категорій державних службовців у нинішніх умовах недоцільно. Проте деякі зміни до законодавства, пов'язаніз наданням імунітету певнимкатегоріям державних службовців та межами дії імунітету, необхідноприйняти.
Як відомо, корупція є зворотним бокомтіньової економіки. Тому стратегія профілактики корупційних діянь в економічнійсфері полягає у виведенні такої економіки з тіні. Ця стратегія може розгортатися за умов удосконалення системиоподаткування, зменшення податковоготиску на підприємців та інших фізичних осіб, спрощення порядку стягненняподатків.
Корупція розквітає там, де є монополія. Томув економічній сфері необхідно сприяти конкуренції іпозбавлятись монополії. Для України це дуже складне питання, оскільки впопередні десятиліття за умовдержавно-регульованої планової економіки керівники підприємств звикли до свого монопольногостановища і тепер всіляко гальмують перехід до конкурентної економіки.
Особливо сприятливі умови для великихкорупційних діянь створюються в процесі приватизаціїдержавних підприємств. Втягуючи в корупційну діяльністьдержавних службовців, деякі ділки скуповують величезні підприємства, нерухомість замізерні суми. Тому саме у сферіприватизації необхідні гласність, прозорість, контроль. Цей процес повинен бути в центрі уваги всієї громадськості, йогоповинні широко висвітлювати засоби масової інформації.
Досить поширеним порушенням в Україні єігнорування державними службовцями заборони на господарську діяльність і заняття бізнесом.Особливо часто цю норму Закону «Про державну службу» порушують народні депутатиУкраїни. Тому необхідно вдосконалитизаконодавство, розробити підзаконні акти та інструкції, які виключали б такі протизаконні дії.
Серед економічно-правових заходів,спрямованих на зниження рівня корупційних діянь, слід було б виділититакий напрямок роботи, як створення дійовоїекономічно-фінансової системи контролю та протидії легалізації «брудних»грошей.
Найбільш масовою є корупція державнихслужбовців нижчого та середнього рівня, які працюють у контролюючих органах. Узв'язку з цим слід спростити процедури видачі різних ліцензій, реєстрації підприємств. Взагалі найефективнішимзасобом боротьби з корупційнимидіяннями державних службовців нижніх і середніх рівнів є скорочення їхніхдозвільно-розпорядчих функцій. Важливимкроком могло б стати скорочення переліку видів підприємницькоїдіяльності, що підлягають ліцензуванню. Необхідно зробити прозорими і спрощеними механізми митного,прикордонного, екологічного,санітарного, протипожежного та інших видів контролю.
Економічна криза і її наслідок — зубожіннядержавного бюджету — підштовхнули до створення різноманітнихнедержавних служб, фірм, агентств, які за плату, але в коротші терміни, надаютьокремим громадянам та юридичним особампослуги, що виконуються і державними органами. Це часто породжуєкорупційні діяння державних службовців,призводить до змови представників цих недержавних фірм і державних службовців,гальмує й дезорганізує роботудержавних органів. Тому необхідно вдосконалити законодавство, яке регулює створення подібних фірм та агентств, чітко визначити їхні функції, створити належні бар'єри для розвитку корупції.
У практиці роботи державних службовців щемало застосовується такий профілактичний засіб боротьби зкорупцією, як детальна регламентація умов і порядкуотримання подарунків, гонорарів, винагород, послуг,а також використання ними засобів транспорту, зв'язку, іншихвидів техніки. Додатковим засобом впровадження в роботу органів державної влади атмосфери високої моральності й вимогливості стало б прийняття кодексу поведінки державного службовця.
В останні роки досить помітним явищем сталапрозора чи прихована участь державних службовців упідприємницькій діяльності. Особливо велику шкодудержаві й суспільству в таких випадках завдаютьдержавні службовці високого рангу, від яких залежать різноманітніуправлінські рішення, видача кредитів, пільг, ресурсів тощо.
Багатьох корупційних діянь можна було б недопустити за умови ліквідації існуючих протиріч тапрогалин в чинному законодавстві, зокрема, у тій його частині, яка стосуєтьсярегулювання підприємницької, господарської, фінансової,кредитно-банківської діяльності. Для того щоб умайбутньому уникати суперечностей в антикорупційномузаконодавстві, а також позбутися прогалин, неврегульованих законодавствомситуацій у діяльності суб'єктів господарчої та адміністративної діяльності,виключити розходження в тлумаченні статей законів та правовихнорм, необхідно запровадити спеціальну антикорупційнуекспертизу законопроектів. Можливо, для цього слідстворити відповідну експертну групу у Верховній Раді України.
Необхідно також позбутися дублювання у роботіконтролюючих державних органів і підвищитикоординацію контрольних дій Головногоконтрольно-ревізійного управління України, Державної податкової адміністраціїУкраїни, Державної митної служби України, Міністерствазовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України, Міністерства внутрішніхсправ України та інших контролюючих державних органів.
І, нарешті, ще один дуже важливий чинник,від якого великою мірою залежить успіх у боротьбі зкорупцією. Це — кадри. Для підрозділів, які займаютьсяборотьбою з організованою злочинністю і корупцією, необхідно підбирати найбільшчесних і відданих справі працівників. Адже не секрет, що корупція проникла і доправоохоронних органів. Тому необхідно розробити йзапровадити в практику нові кваліфікаційні вимоги допрацівників органів боротьби з корупцією, методикипрофесійного відбору співробітників спеціальних підрозділів, якіспеціалізуються на боротьбі з корупцією.
ВИСНОВКИ
Отже, аналіз чинного законодавства провідповідальність за корупційні правопорушення дає підстави стверджувати,що в Україні створена в цілому достатнязаконодавча база для ефективної боротьбиз корупцією. Вона передбачає цілий комплекс кримінально-,адміністративно-, цивільно-правових, дисциплінарних та інших заходів, який дозволяє притягнути до того чиіншого виду відповідальностіпрактично будь-яку посадову особу органів державної влади, що допустила те чи інше зловживання владоючи посадовим становищем. В окремих випадках, як зазначалось вище, така відповідальність є надто суворою. Таким чином,твердження про те, що відсутністьвідчутних результатів боротьби з корупцією в нашій державі зумовлюється недосконалістю законодавствапро відповідальність за корупційні діяння, не мають під собою достатніх підстав. Проблема полягає не у відсутності належноїзаконодавчої бази, а в їїнеефективному застосуванні. Разом із тим це не означає, що законодавствопро відповідальність за корупційні правопорушенняє цілком досконалим.
Важливим фактором запобігання проявамкорупції є вдосконалення діяльності органів по боротьбі з корупцією.
Суттєвим недоліком поточного стану боротьбиз корупцією є те, що правоохоронні органи нейтралізуютьлише безпосередніх виконавців корупційних діянь. Поза їхньоюувагою залишаються центральні фігури, які розробляють схеми і сценарії корупційнихдіянь, посадові особи, які сприяютьутворенню, прикриттю й захисту цих злочинних груп. Тому прирозслідуванні справ, пов'язаних із корупцією,треба розслідувати весь ланцюг злочинних зв'язків. Необхідно більше уваги приділяти своєчасномуреагуванню на повідомлення громадян,засобів масової інформації, результати соціологічних досліджень про корупційнідіяння та інші протиправні дії посадових осіб, поширеність корупції в окремихвідомствах.
Закон повинен захищати й створювати безпечніумови для тих громадян, які мають мужність викривати корупцію. Тому необхідно доповнити законодавство такими статтями, які забезпечували б надійний захист від посягань на життя, здоров'я, честь і гідність свідків,потерпілих від корупційних діянь.
Одним із головних напрямів має бутистворення умов, які б обмежували безпосередній контакт з клієнтом і таким чиномунеможливлювали скоєння корупційних діянь державними службовцями.
Єдина мета зусиль усіх державних органів уцьому напрямі — це забезпечення дотримання прав і свобод громадян,якнайповнішої реалізації їхніх законних інтересів, адже єдиним чинникомефективності роботи у цьому випадку є те, наскільки громадяни задоволенівиконанням зобов’язань, які бере на себе держава.
Література
1. Закон України «Про боротьбу з корупцією»
2. Концепція подолання корупції в Україні „Нашляху до доброчесності”
3. Баришніков В.М. Запобігання корупції та корупційнимдіянням у системі державного управління. //Баришніков В.М., Маршавін Ю.М.,Туленков М.В., Храмов В.О. Державне управління та державна служба. Навч. посіб./ За заг. ред… М.В. Туленкова, В.О.Храмова./ – К.: ІПК ДСЗУ, 2003.
4. Василенко С. Питання антикорупційногодіяльності у сфері державної служби// Вісник державної служби України, №3,2004.
5. Ткач В. Корупція серед державних службовців:реалії, шляхи подолання//
6. Вісник державної служби України, №4, 2004.