Крива LM. Сутнiсть, графiчна побудова. Фактори, що впливають на кут нахилу кривоi LM

1.Тест. 1. Б. 2. Г. 3. Нацональний доход ЧНП Непрям податки 420 Вдповдь в420 млн. у.о. 4. В. 5. А. 6. Б. 7. 400-300100 у.о. доход збльшився на 100 одиниць. 90 - 7020 у.о. споживч видатки зросли на 40 одиниць. 20 100 0,2 гранична схильнсть до споживання. Вдповдьв0,2 . 8. В. 9 Мультиплкатор . Вдповдь а 2. 10. В. 11. В,

Г,Д,Е,Ж,З. 12. ЧНП 296 33 263 млн. у.о. ВдповдьБ. 13. А врно Б неврно В врно Г неврно. 14. Б. 15. Б. 16. В,Г, 17. В 18. В. 19. 10,200 Державн видатки мають збльшитися на 40 у.о. 20.В. 21. Для розв язку дано задач здйснюю обчислення за зразком, що податься К.Макконеллом С.Брю на стор. 301 купвля федеральними резервними банками в комерцйного банку або населення

облгац в 1000 дол. Збльшить при резервнй норм в 20 грошову пропозицю на 5 тис. дол. Макконнел,301. Аналогчно в данй задач 100 0,1 1000 у.о Вдповдь а збльшиться на 1000 у.о. 22. Б,Г. 23. А. Питання. 1. Крива LM. Сутнсть, графчна побудова. Фактори, що впливають на кут нахилу криво LM. Крива LM вдповда таким парам точок Yi, ri, для яких попит на грош

L, що визнача рвень хньо лквдност, дорвню пропозици грошово маси М Камаев,182. В випадку, показаному на лвому графку зображен фксований рвень пропозиц грошей MS дв крив попиту на грош MD Y1 та MD Y2. Перша з низ вдповда попитов на грош, що виника при обслуговуванн господарського обороту, необхдного для виробництва ВНП. Друга забезпечу господарський оборот при нацональному випуску

Y2. Точки А та В вдповдають значенням врвноважених процентних ставок r2 та r1. В випадку, описаному на правому графку на графку позначено вже згадан значення Y1 та Y2.Будумо вд них перпендикуляри визначамо точки пересчення Y1, r1 та Y2, r1. Поднуючи х , отримумо пряму LM. 2. Сутнсть причини нфляц. Свiтовий досвiд виробив двi головнi концепцii антиiнфляцiйних заходiв, що спираються

на кредитно-грошову i фiскальну полiтику. Це - заходи або безкомпромiсноi боротьби з iнфляцiю, або адаптацii, пристосування до життя в умовах iнфляцiйноi нестабiльностi. Перший метод реалiзуться шляхом змiн у системi оподаткування як правило пiдвищення податкiв та введенням жорсткого державного контролю цiн та зарплати. Другий - це iндексацiя доходiв, застосування механiзму корегування процентних ставок вiдповiдно до темпiв iнфляцii та iн.

До того ж необхiдною повна адаптацiя усiх економiчних iнституцiй до функцiонування в умовах iнфляцii. Адаптацiйна полiтика ма своi недолiки кошти на компенсацiйнi надбавки населенню треба брати з державного бюджету, тобто врештi-решт через податки, або робити грошову емiсiю, що знову призведе до зростання iнфляцii. Як правило, в умовах боротьби з нфляцю ц методи використовуються комплексно, що да бiльш виражений ефект, i дозволя пом якшити труднощi, що випали на долю економiки краiни. а

Методи антиiнфляцiйного оподаткування В процесi стримування iнфляцii податки вiдiграють двоiсту роль. Скорочуючи доходи, що виступають як джерела витрат для споживачiв, високi податки носять антиiнфляцiйний характер. Однак, податки можуть також збiльшувати витрати виробництва, пiдвищуючи через це рiвень цiн на товари. Розглянемо тi спотворення в оподаткуваннi, якi викличе неочiкувана iнфляцiя, тобто випадок, коли цей елемент економiчноi системи краiни до дiй в умовах iнфляцii не пристосований.

У разi, якщо податкова система краiни ма труднощi з адаптацiсю до iнфляцiйних процесiв, виникають такi складнi проблеми По-перше, iз зростанням рiвня цiн частка податкових виплат у загальному обсязi реальних доходiв збiльшуться, породжуючи, таким чином, ефект прогресивного зростання податкiв. Якщо б податки знаходилися у постiйнiй пропорцii до номiнальних доходiв незалежно вiд розмiру останнiх, у цьому не було б нiякоi проблеми, оскiльки в такому разi люди сплачували б однаковий, не залежний

вiд рiвня цiн вiдсоток своiх доходiв у виглядi податкiв. Але, оскiльки, норма оподаткування при використаннi його прогресивноi форми мас тенденцiю зростати разом з рiвнем номiнальних доходiв, то iнфляцiя, призводячи до збiльшення номiнальних доходiв, тим самим збiльшус й частку податкiв у складi реальних доходiв. Друга проблема пов язана з оподаткуванням капiталу.

Ця проблема дуже складною, оскiльки зростання капiталу, пов язане з приростом ринковоi вартостi активiв, реагу на iнфляцiю бiльш оперативно, нiж реальнi прибутки на цей капiтал. Жоднiй краiнi не вдалося досягти суттвого успiху у нейтралiзацii наслiдкiв впливу iнфляцii на оподаткування капiталу. Деякi фахiвцi у сферi податкiв навiть вважають, що найбiльша шкода вiд iнфляцii полягас саме у тому, що вона збiльшу фактичне оподаткування капiталу.

Подiбна проблема оподаткування виника й по вiдношенню до доходiв у виглядi вiдсоткiв на капiтал. Вiзьмемо простий приклад. Припустимо, що iнфляцiя збiльшуться з 5 до 10 й вiдсотковi ставки зростають разом з iнфляцiю в пропорцii один до одного, як це й припускасться залежнiстю Фiшера. Iз збiльшенням номiнальноi вiдсотковоi ставки на 5 пунктiв реальна вiдсоткова ставка до сплати податкiв не змiнюсться. Але, якщо номiнальний доход на вiдсотки оподатковуться в розмiрi, скажiмо,

28, то уряд забирас у виглядi податку 1,4 вiдсоткового пункту 0,28 помножити на 5 з сукупних п яти пунктiв iнфляцiйноi надбавки, скорочуючи, таким чином, реальну суму доходiв по процентах пiсля сплати податкiв, що отримують кредитори. У цьому разi кредитор фактично несе збитки в наслiдок дii iнфляцii, тодi як уряд ма зиск. Такi умови дестимулюють кредиторiв, що й одним з негативних ефектiв iнфляцii. Слiд зазначити, що теоретично можливим бiльш швидке зростання вiдсотковоi ставки до сплати податкiв

нiж збiльшення iнфляцii, що зберiга реальну вiдсоткову ставку постiйною. Як бачимо, навiть очiкувана iнфляцiя виклика втрати в економiцi, якщо iнститути влади адаптованi до неi не повнiстю. Подiбнi втрати стають особливо iстотними в умовах контролю ставки банкiвського проценту, неадекватного оподаткування доходiв й прогресивного зростання податкових ставок, що збiльшують податковi платежi. Пiд адекватним оподаткуванням в умовах iнфляц маться на увазi такий метод зтягування податкiв,

за якого не оподатковусться iнфляцiйний компонент приросту активiв. Розглянутий вище негативний вплив iнфляцii на податкову систему, змусив багато краiн iндексувати податковi закони, щоб запобiгти збiльшенню податкiв, яке спричиняться iнфляцiю. Так було проiндексовано у 80-х роках частину податкового кодексу США. Використання стримуючоi податково-бюджетноi полiтики одним iз шляхiв усунення загрози iнфляцii.

Державний бюджет на наступний рiк може бути складений таким чином, щоб скорочення обсягу державних закупок й замовлень поднувалося iз збiльшенням чистих податкiв, компенсуючи очiкуване пожвавлення сукупного попиту у приватному секторi економiки. Правильне поднання скорочення обсягу державних замовлень, трансфертних виплат та пiдвищення податкiв втрима криву сукупного попиту у бажаному положеннi AD, а економiчну систему - в станi стабiльностi. Полiтика податкового регулювання доходiв

TIP орiнтована на використання податкiв i створення у фiрм та робiтникiв стимулiв не пiднiмати цiни й зарплату. TIP-це система, при якiй за допомогою податковоi системи фiрми й зайнятi на них робiтники заохочуються або наказуються в залежностi вiд зростання рiвня цiн й зарплати. Розглянемо цiновий рiзновид TIP.Фiрмам повiдомляться, що рiвень сплачуваних iми податкiв залежить вiд зростання цiн на iх продукцiю. Наприклад, пiдвищення цiн до 5 не виклика жодних штрафних санкцiй, за

кожний наступний вiдсотковий пункт уряд збiльшус ставку оподаткування. Податкова ставка може збiльшуватись, скажiмо на 2 пункти з 25 до 27 за кожний вiдсоток приросту цiн на продукцiю фiрми. За умов реалiзацii такоi полiтики пiдвищення цiн коштуватиме фiрмам надто дорого. Отже, в них з являсться стимул не допускати значного збiльшення цiн. Зростання цiн по всiх фiрмах, таким чином, буде меншим, й темпи iнфляцii скоротяться.

Подiбний механiзм може бути реалiзований й у вiдношеннi зарплати. Згiдно з вищесказаним, фахiвцями пропонуться ввести до схеми розрахунку основного податку антиiнфляцiйний коефiцiнт. Його призначення - забеспечити зацiкавленiсть товаровиробника у вiдповiдностi темпiв зростання товарноi i грошовоi мас, зниженнi iснуючих темпiв iнфляцii на внутрiшньому ринку. Отже, можна зробити висновок, що на практицi iснус дуже тiсний взасмозв язок мiж оподаткуванням та

контролем цiн i цим користуються уряди, коли ставлять собi за мету поставити у невигiдне становище тих господарюючих суб сктiв, якi надто iнтенсивно пiднiмають цiни на товари та послуги. Таке корегування цiн державою за допомогою податковоi системи вiдноситься до непрямих методiв контролю за цiнами. Скорочення податкв у свтл концепц пропозиц Як вiдомо, будь-яке втручання в функцiонування економiки, що затриму пересування кривоi сукупного попиту

вгору або змушу ii зсуватися вниз вiдносно кривоi сукупноi пропозицii буде стримувати темпи iнфляцii. Аналогiчного ефекту можна було б досягти, якщо б було можливо вплинути на сукупну пропозицiю. Такий пiдхiд до економiчноi практики став вiдомим як концепцiя пропозицii. Основне питання полягас в тому, яким чином здiйснити бажане збiльшення природного рiвня реального обсягу виробництва. Прибiчники концепцii пропозицii як один iз способiв досягнення цього результату розглядають

змiнення у податковiй полiтицi. Вони звернули увагу на те, що на протязi 70-х рокiв вiдбулося припинення зростання природного рiвня реального обсягу виробництва у США. Головною причиною такого стану речей, на думку прихильникiв концепцii пропозицii, стала дiюча в США податкова система. Вона нiяким чином не сприяла розвитку процесiв накопичення та iнвестування, а також зацiкавленостi у високопродуктивнiй працi. Iнфляцiя ще бiльш посилила проблему.

Не тiльки корпорацii i дуже заможнi люди страждали вiд високих податкiв. Посднана дiя iнфляцii, прогресивного податку на доход вводила звичайних робiтникiв, що отримують зарплату, в групи, що оподатковуються за бiльш високою ставкою. Основою економiчноi програми прибiчникiв концепцii пропозицii стала детально обмiркована послiдовнiсть дiй по зменшенню ставок оподаткування. По-перше, мав бути знижений податок на доход громадян, що посилило

б трудову мотивацiю робiтникiв. По-друге, планувалося реформувати систему податкiв на доходи вiд прирiсту капiталу та ввести рiзноманiтнi податковi стимули пiльги для пiдпримств, що збiльшують обсяги виробництва - це стимулювало б накопичення та iнвестицii. По-трет, практика iндексацii мала розповсюдитись на всю податкову систему для того, щоб ставки податкiв не пiдштовхувались iнфляцiсю. б Регулювання цн за умов нфляцйно нестабльност Надзвичайно важливу роль вдгра державний контроль над цiнами,

особливо в умовах кризису економiки i виходу з нього. Пiд контролем над цiнами розумiють будь-яку послiдовнiсть цiлого ряду заходiв - вiд помiрних обмежень до примусового встановлення верхнiх границь зростання цiн, що проводяться у рамках економiчноi полiтики. Одним з пiдходiв с перевiрений у свiтовiй практицi метод тимчасового заморожування цiн й надалi iх часткового перегляду. Вiн поляга у забороненнi пiдвищувати цiни вище визначеного рiвня, без спецiального

на те дозволу. За граничний рiвень цiн може бути прийнятий той, що iснував на протязi базового перiоду перед заморожуванням. При цьому пiдвищення цiн вважасться допустимим, якщо, наприклад, воно було пов язано з ростом цiн на iмпортнi вироби тобто коли збiльшення витрат неможливо контролювати недопустимим - якщо його причиною стало невиправдане пiдвищення зарплати, що стимулювало пiдпримцiв самим обмежувати зростання заробiтноi плати. Заморожування цiн дозволяс долати iнфляцiйнi очiкування населення, господарюючих

суб ктiв, кредитноi cистеми, внести деяке заспоконня в економiку. В ролi альтернативи прямому державному регулюванню цiн iнодi розглядаються картельнi згоди про цiни, якi можуть зiграти позитивну роль, якщо однiю з сторiн, що беруть в них участь буде уряд, що забеспечу загальну узгодженiсть цiн. МАКСИМАЛЬНИЙ РIВЕНЬ ЦIНИ являс собою законодавчо встановлену максимальну цiну, яку продавцю дозволястся запрошувати за свiй товар або послугу.

В широких маштабах максимальнi рiвнi цiн, або загальний контроль за цiнами, застосовуються для обмеження iнфляцiйних процесiв в економiцi.нфляця особливо небезпечна для тих споживачiв, чиi грошовi доходи не встигають за швидким зростанням цiн. Тому, щоб протистояти iнфляцii й дозволити малозабеспеченим громадянам купувати необхiднi iм товари, уряд може встановити максимальний рiвень цiн. Причому, встановлення обмеження цiни мас сенс тiльки при умовi, що нова цiна буде нижчою за рiвноважну.

Якi ж будуть наслiдки введення цього обмеження Спроможнiсть вiльного ринку нормувати споживання буде паралiзована. Iснування обмеження цiн створюс стiйкий дефiцит даних товарв. Оскiльки введення цiнового обмеження призводить до виникнення стiйкого дефiциту даноi продукцii, уряду доводиться приймати на себе пiклування про нормування ii для споживачiв в iнтересах досягнення бiльш справедливого розподiлу. Це здiйснюсться, наприклад, шляхом введення картковоi системи.

Однак використання картковоi системи не вирiшус iншоi проблеми. На ринку залишаться наявнiсть великоi кiлькостi покупцiв, що прагнуть купити товар по цiнi, що перевищус встановлений максимум. I, звичайно, для продавцiв вигiднiше реалiзувати його по бiльш високiй цiнi. Тому, не дивлячись на значне посилення бюрократичного апарату, що супроводжу, як правило, введення контролю за цiнами, в економц набувають поширення нелегальнi чорнi ринки - ринки, на яких товари купуються

й продаються по цiнах, вищих за встановленi межi. Проблеми у реалiзацii полiтики контролю за цiнами можна також пояснити значними адмiнicтративними складнощами ii проведення. До органiв контролю постiйно пред являються вимоги зробити виключення для тих чи iнших видiв товарiв або який-небудь галузi. Поступово, по мipi подальшого вiдхилення цiн вiд стану рiвноваги й посилення дефiциту, тиск на контролюючи органи з вимогами надати пiльги зроста, й, врешт-решт, це надзвичайно

ускладню контроль. Iнша проблема полягас у тому, що уряд може спробувати зберегти цiновий контроль в силi вже пiсля завершення промiжного перiоду й початку нового пiдйому. В цей перiод контроль такого роду може виявитись некорисним й лише погiршити ситуацiю. Хоча полiтика державного регулювання цiн несе значний позитивний ефект i мас особливе значення в кризовi перiоди, ii реалiзацiя може призвести до дуже небажаних наслiдкiв.

У короткостроковому планi пряме регулювання цiн сприятиме стабiлiзацii нацiональноi економiки. Так, у державi можуть значно знизитись темпи зростання оптових й роздрiбних цiн i це призведе до гальмування iнфляцiйних процесiв. Але вже у найближчi роки виявляться негативнi наслiдки централiзованоi моделi регулювання. Заморожування цiн i заробiтноi плати обмежить мiжгалузевий перелив капiталiв, буде гальмувати iнвестицiйну полiтику, знизить рiвень дiловоi активностi, стримуватиме зростання доходiв.

3.Класична й кейнсанська теоря рвноваги ринку прац. За класичною теорю змни сукупно пропозиц викликають змни зайнятост й рвня безробття. Коли випуск продукц зменшуться, збльшуючи чисельнсть тих, хто бажа працювати, але не знаходить роботу, безробття зроста. навпаки, якщо уявити досконалий ринок прац, на якому кожен, хто хоче працювати, може знайти роботу, то на такому ринку прац зарплата буде швидко змнюватись, щоби забезпечити рвнсть мж попитом

на працю й його пропозицю. У класичнй модел ринку прац частка безробтних фактично постйною нколи не перевищу величину, необхдну для пдтримання ефективно вдповдност мж робочими мсцями й працвниками. Припущення про те, що зарплата швидко змнються, щоби забезпечити повну зайнятсть на ринку прац, вдмнною рисою класично модел ринку прац. У класичнй модел ринку прац сукупно пропозиц зарплата й цни повнстю рухом. Змни зарплати й цн безперервно пдтримують повну зайнятсть

Фишер,575. Класична теоря ринку прац не припуска снування нституцональних механзмв, що обмежують рух зарплати в той чи в нший бк напр довгострокових договорв з профсплками. Тому класичну модель ринку прац називають рухомою. Фрми конкурують мж собою на ринку прац, приймаючи ршення про необхдну м кльксть прац шляхом спвставлення суми додаткових доходв, як забезпечать нов працвники, з величиною зарплати, яку м треба сплатити.

Пропозиця прац визначаться самими працвниками, як спвставляють оплату за додаткову годину роботи, а отже, можливсть купвл товарв, яку забезпечить м сума ц оплати, з незручностями, викликаними необхднстю працювати на годину бльше. Рвновага на ринку прац визнача кльксть запропоновано фактично використано прац, а також реальну зарплату за годину роботи. При рвновагнй зарплат ринок врвноважуться й потрбна кльксть прац дорвню запропонованй клькост. Тому рвновагнй рвень зайнятост називають рвнем повно зайнятост.

При рвновагнй зарплат кожен, хто хоче працювати за цю зарплату, ма роботу. У класичнй модел ринку прац обсяг виробництва це обсяг виробництва за умови повно зайнятост незалежно вд рвня цн. Причина цього поляга в тому, що працвникв турбу тльки купвельна спроможнсть зарплати, а не грошове вираження. Зростання в однаковй пропорц зарплати й цн залиша купвельну спроможнсть зарплати незмнною. За незмнно реально зарплати кльксть запропоновано прац, зайнятсть обсяг виробництва, згдно

з класичною теорю, також не змнюються. На вдмну вд класично, кейнсанська теоря виходить з того, що рвень цн постйною величиною, обсяг виробництва змнються, Сукупний попит також перодично змнються. Це можна зобразити в вигляд наступного графку. В цьому раз зниження реального обсягу виробництва з Qf до Qu не вплива на рвень цн. Так само зростання виробництва з

Qf до Qu не спричиня змн у цнах. Тому кейнсанський вдрзок криво сукупно пропозиц розташовуться праворуч вд нульового рвня реального обсягу виробництва до рвня, при якому досягаться повна зайнятсть або до рвня потенцйного обсягу виробництва Qf. Згдно з кейнсанською теорю, як тльки досягаться рвень повно зайнятост, крива сукупно пропозиц перетворються на вертикаль, що показано вертикальною пунктирною лню на графку. За кейнсанською моделлю сукупний попит завжди нестабльний, зокрема коливаються нвестиц, що

спричиня змну положення криво сукупного попиту. Припустимо, що сукупний попит зменшуться з AD1 до AD2. Така змна вплине на обсяг виробництва та на зайнятсть, а рвень цн залишиться постйним. Доки не вдбудеться випадкового розширення сукупного попиту, який забезпечить врвноваження, реальний обсяг виробництва Qu буде нижчим за реальний обсяг виробництва Qf при повнй зайнятост. Таким чином, класична та кейнсанська модел мають принципов розбжност.

Для економств-класикв сукупний попит стабльним, доки не вдбудеться значних змн у пропозиц грошей. Навть якщо сукупний попит знизиться, еластичнсть цн заработно плати забезпечують роботу автоматичного вбудованого механзму, за допомогою якого пдтримуться функцонування капталстично економки на рвн потенцйного обсягу природно норми безробття Макконнел, 203. Отже, державне регулювання ажняк не потрбно. ншою кейнсанська теоря. Для кейнсанцв мнливсть сукупного попиту й нееластичнсть цн у напрям зниження означають, що безробття

може збльшитися й збергатися в ринковй економц впродовж тривалого пероду. Щоби запобгти ггантських втрат вд спадв криз, необхдна активна макроекономчна полтика регулювання сукупного попиту з боку держави Макконнел,203. 4. Мжнародна торгвля. Теоря порвняних переваг. Мжнародна торгвля МТ явля собою найбльш загальну традицйну форму розвитку розвитку мжнародних економчних вдносин. У процес мжнародно торгвл мж суб ктами свтового господарства

складаються вдносини в област обмну, купвл-продажу товарв, капталу, робочо сили послуг. А.П.Румянцев та Н.С.Румянцева пропонують таке визначення Мжнародна торгвля обмн товарами й послугами мж державно оформленими нацональними господарствами або хнми представниками Румянц 32. снують чотири групи показникв МТ. Перша з них це показники обсягу МТ. Основними показниками обсягу

МТ - експорт, тобто вивезення товару з крани - мпорт, тобто ввезення товару в крану - зовншньоторговельний оборот, тобто сукупний обсяг експорта-мпорта за певний перод часу звичайно, за рк - фзичний обсяг мжнародно торгвл, тобто оцнка обсягу експорту й мпорту в постйних цнах в межах одного пероду року - генеральна торгвля, тобто вартсть зовншньоторговельного обороту й вартсть транзитних товарв - спецальна торгвля, тобто чистий зовншньоторговельний оборот продукця, завезена в крану чи вивезенав з не - реекспорт,

тобто вивз ранше ввезеного товару, не- пдданого переробц - ремпорт, тобто ввз ранше вивезених товарв, непдданих переробц. Друго групою показникв так, що характеризують мжнародну торгвлю за критерм структури. До них належать - показники по критерю товарно структури, тобто показники подлу експорту й мпорту по основних товарних позицях - показники по критерю географчно структури, як показують розподл мжнародно торгвл по групах кран регонах - показники по критерю нституцонально структури, як показують розподл

мжнародно торгвл по суб ктах методах товарного обмну. Третю групу показникв становлять показники динамки МТ, як, в свою чергу, подляються на дв категор показники темпв зростання МТ та показники темпв приросту МТ. Нарешт, четверту групу показникв МТ складають показники результативност МТ - сальдо торговельного балансу рзниця мж вартсним обсягом

експорту й мпорту товарв окремо крани - сальдо балансу послуг рзниця мж вартстю послуг, як нада крана, й вартстю послуг, як вона мпорту - сальдо некомерцйних операцй рзниця мж доходами вд нвестицй, грошових переказв, внескв, перемщення грошових коштв у спадщину, при виршенн смейних проблем - сальдо балансу поточних операцй сума сальдо торгового балансу, балансу послуг, некомерцйних операцй - експорт на душу населення - мпорт на душу населення - зовншньоторговельний оборот на душу населення - експортна квота

вдношення експорту до ВВП - мпортна квота вдношення мпорту до ВВП - квота зовншньоторговельного обороту. В основ теор порвняних переваг лежить закон Ркардо. Модель Ркардо демонстру закон порвняно переваги крани спецалзуються на виробництв тих товарв, як вони можуть виробляти з вдносно нижчими витратами порвняно з ншими кранами Фишер,688. Дану теорю можна розкрити за допомогою уявного прикладу.

Припустимо, що у свт лише дв крани США та Франця, в економц яких лише дв галуз виробництво автомоблв та текстилю. У Франц праця в обох галузях менш продуктивною, нж у США. Проте рзниця в продуктивност прац неоднакова. Праця американських виробникв автомоблв вдносно бльш продуктивною, нж при виробництв текстиля. Для виробництва автомобля французьким виробникам треба вдвч бльше годин, нж американським, але для

текстиля таке спввдношення становить тльки 85. Саме вдносн вдмнност у продуктивност основою мжнародно торгвл. Французьк робтники не втратять роботу через те, що хня праця мен продуктивна, але оплата буде нижчою. Зобразимо це в вигляд таблиц СШАФранцяОплата 1 години роботиWW1Кльксть годин, необхдних для виробництва одного автомобля300600Кльксть годин, необхдних для виробництва 1 погонного метра текстилю58Витрати на робочу силу при виробництв одного автомобля300 W600

W1Витрати на робочу силу при виробництв 1 погонного метра текстилю5 W8 W1 Щоби виготовити автомобль, американським робтникам треба 300 годин прац при витратах на годину роботи W. Отже, витрати на 1 автомобль будуть 300 W. Якщо ставка зарплати за годину 20 дол то в розрахунку на 1 автомобль зарплата буде 6000 дол. Якщо на виробництво автомобля в США йде 300 годин, то на виробництво одного погонного метра тканини 5

годин. Тод 60 м тканини коштують стльки, скльки один автомобль 3005. У Франц автомобль буде коштувати стльки, скльки 75 м тканини 6008. Отже, у Франц автомобл будуть вдносно дорожчими, нж у США, а у США текстиль вдносно дорожчим, нж у Францв. Якщо мж кранами сну вльна торгвля, то товари будуть вироблятися там, де х виробництво дешевшим.

Якщо у США витрати на робочу силу для виробництва одного автомобля 300 W нижче, нж у Франц 600 W1, то США виробником автомоблв з нижчими витратами. Це можна записати в вигляд. 300 W 600 W1. Подлимо обидв частини нервност на 300 W1. Тод W W . Це свдчить, що США виробляють автомобл дешевше за умови, що оплата прац в цй кран перевищу оплату прац у Франц менше, нж у два рази. Т.ч здатнсть виробляти з нижчими витратами залежить як вд

рзниц в технолог, так вд рзниц в оплат прац. Щодо текстилю, то США будуть виробником з нижчими витратами, якщо W W ,6. нтервал I, W W ,6нтервал II, 1,6 W W нтервал III, W W1 ВиробництвоСША виробляють обидва товари з з нижчими витратамиСША виробляють автомобл з нижчими витратами, Франця виробля текстиль з нижчими витратамиФранця виробля обидва товари з нижчими витратамиЦни на автомобл300 W300 W600

W1Цни на текстиль5 W8 W18 W1 Згдно з теорю порвняних переваг вдносна оплата W мае перебувати в межах нтервалу I. Припустимо нше вдновна оплата встановлюеться на рвн, що вдповдае нтервалу II. Тод США будуть виробником обох товарв з меншими витратами. Тод Франця буде мати неконкурентоспроможне виробництво по обох товарах, а французьк робтники через загрозу безробття погодяться працювати за нижчу зарплату, отже, зарплата у

Франц знизиться до рвня, за яким Франця стане конкурентоспроможною принаймн в виробництв текстилю. Навпаки, якщо оплата прац буде перебувати в нтервал III, то США не зможуть конкурувати в жодному виробництв, безробття в США спричинить зниження зарплати принаймн до рвня W W1 2, за якого США будуть конкурувати в виробництв автомоблв.

Цей приклад демонстру закон порвняних переваг, який стверджу, що кожна крана буде виробляти той товар, для якого перевага в витратах, що вимрються як вдношення, максимальним Фишер,640. В наведеному приклад вдношення витрат на виробництво автомоблв у США до витрат у Франц дорвню 12 W W1, для текстилю таке вдношення 58 W W1. 12 менше, нж 58, отже США ма порвняну перевагу в виробництв автомоблв. навпаки,

Франця ма порвняну перевагу в виробництв текстилю. Отже, за умов повно зайнятост рвноваго вдносно зарплати США вироблятимуть автомобл, а Франця текстиль. Список використано лтератури 1. Камаев В.Д. и кол. авторов. Учебник по основам экономической теории. М 1994. 2. Макконнел К.Р Брю С.Д. Экономикс Принципы, проблемы и политика.

М. Республика, 1992. 3. Румянцев А.П Румянцева Н.С. Мжнародна економка Короткий конспект лекцй. К. МАУП, 1999. 104 с. 4. Фишер С Дорнбуш Р Шмалензи Р. Экономика. М. Дело ЛТД, 1993.