Ведение в курс "Основы экономической теории" (Введення в курс "Основи економiчної теорiї)

Мнстерство Освти Украни Кивський Державний Технчний Унверситет Будвництва та Архтектури РЕФЕРАТ З дсциплни Основи економчно теор Тема Введення в курс Основи економчно теор Виконал Переврила Скеценко В.Д. Кив 1997 План реферату Введення в курс ОЕТ 1. Зародження та розвиток економчно теор 2.

Предмет економчно теор, основн завдання та функц 3. Методологя економчно науки Зародження економчно теор та основн етапи розвитку. сторичний екскурс у минуле економчно думки показу, що люди завжди прагнули теоретично усвдомити економчн умови свого снування, мотиви господарсько дяльност, а вдтак, розгадавши тамниц економчних процесв, спробувати управляти ними. Практичн потреби регулювання економчного життя й зумовили виникнення економчно теор.

Економчна думка зародилася ще в стародавньому свт. Це була певна сума поглядв на господарськ явища, на ушйн сили економчно дяльност людей. стотного розвитку вона досягла в епоху рабовласництва. В працях Ксенофонта 430 355 рр. до н. е Платона 427 347 рр. .о н. Аристотеля 384 322 рр. до н. е а також мислителв стародавнього Риму, нд, Китаю мститься спроба з позицй свого часу з ясувати загальн принципи економчного розвитку.

Економкс домашн господарство так називалася праця видатного мислителя стародавньо Грец Ксенофонта, в якй зроблена спроба обгрунтувати мотиви господарсько дяльност людей, висловлено ряд цкавих економчних думок. Але не кожна економчна думка розвиваться у систему поглядв ста економчним ученням. Н в рабовласницькому, н у феодальному суспльств ще не снувало струнко системи економчних поглядв на економчн процеси. Вона складаться поступово в процес сторичного розвитку суспльства.

Могутнм поштовхом до формування економчно науки стало становлення в усх структурах суспльного життя капталстичних вдносин, коли бурхливими темпами почали розвиватися продуктивн сили, стали формуватися ринок, обмн, торгвля. З явилася потреба в дослдженн всх цх явищ, вивченн закономрностей функцонування економ в цлому. Врешт-решт постало питання про джерела богатства нацй народв, груп людей, окремих осб, засоби х вимру. Не вдразу, суперечливо, але формуться система погл ядв на вс ц питання.

Вдбуваться становлення економчно теор як науки пд назвою полтична економя. Цей термн був уперше застосований французьким економстом Антуаном Монкрет у прац Трактат полтично економ 1615 р Тривалий час саме пд цю назвою розвивалася економчна теоря. Назва ж походить вд грецьких слв п лтикос суспльний, державний ойкономя управлння, домашн господарство

ойкос дм, господарство, номос закон. Визначне мсце в стор полтично економ зайняло вчення меркантелств. Воно зародилось у XVI XVII с у кранах Захдно вропи. Виражаючи нтереси торгово буржуаз, це вчення було спрямоване проти феодалзму. У меркантелств об ктом дослджень був обг, зокрема багато уваги придлялося зовншнй торгвл. Саме обг вважався тю сферою, де створються багатство.

Загалом же у меркантелств переважав поверховий опис явищ процесу обгу. Вони не створили науково системи. К. Маркс зазначав, що справжня наука сучасно економчно теор починаться лише з того часу, коли теоретичне дослдження переходить вд процесу обгу до виробництва. Перенесення аналзу з сфери обгу .у виробництво стало початком економчно науки, що пов язано з становленням капталстичного ладу. Саме його розвиток зумовив занепад меркантелзму виникнення класично буржуазно економчно

науки. сторично першими на шлях капталзму стали Англя Франця, де й зародилася класична буржуазна полтекономя. засновниками були Вльям Петт 1623 1687 рр Англя фзократи на чол з Франсуа Кене 1694-1774 рр Франця. Питання про походження багатства переноситься ними з сфери обгу в сферу виробництва. На сню думку, саме тут створються багатство у вигляд матеральних цнностей, а його джерелом природа

праця. Ф.Кене в свой прац Економчна таблиця 1758 р. уперше в економчнй лтератур процес суспльного вдтворення розглядав як цлсну систему виробництва, обмну, споживання. Вищим досягненням буржуазно полтично економ прац представникв англйсько класично школи Адама Смта 1723 1790 рр. Давида Ркардо 1772 1823 рр У них дослджувалися виробництво й обг, зроблено спробу розкрити суть товарно-грошових вдносин, науково

обгрун-вати походження прибутку. Результати дослджень, основн висновки класикв буржуазно полтеконом високо цню сучасна економчна наука. Водночас слд зазначити, що через вузьксть кругозору творцв класично буржуазно полтеконом так само, як через недостатню розвиненсть на той час самих капталстичних вдносин вони не зумли в повному обсяз розкрити суть дано економчно системи. Економчн нтереси й погляди дрбних товаровиробникв мста й села капталстичного суспльства покликали до

життя дрбнобуржуазну полтекономю в особ ЖСсмон-Ж Прудона й нших. У працях цих економств викрито багато недолкв суперечностей капталстичного суспльства, але вони мряли про х усунення через повернення назад, до старих форм господарювання. На початку XIX ст. на суспльнй арен з явилася така револоцйна сила, як пролетарат. Виражаючи нтереси робничого класу, К.Маркс Ф.Енгельс поставили на науковий грунт соцалстичну дею, звльнили

вд утопчних люзй, з одного боку, й вдокремили вд грубого, зрвняльного комунзму, з ншого. Сформувався так званий марксистський напрям у полтичнй економ. Маркс Енгельс уперше для пзнання економчних процесв застосували метод матералстично далектики. Ставлення нового суспльства вони пов язували з вищим розвитком матерального виробництва, демократ й особистост. Заслугою Маркса також створення струнко науково теор вартост й додатково вартост.

Цим визначаться особливе мсце марксистсько полтеконом в стор економчного вчення. Класики марксизму дали лише загальнотеоретичну модель суспльного розвитку. Вони прогнозували його можливост , виходяч з вдомих м економчних реальностей, готових вдповдей на детал органзац майбутнього суспльства у них не було. Оцнюючи економчн погляди класикв марксизму з сучасних позицй,слд визнати, що певн х висновки хоч були правильними для свого часу, не витримали переврки практикою

пдлягають науковй переоцнц сьогодн. Що ж до методолог, то вона не застарла нема няких пдстав вд не вдмовлятися. Однак обмежуватися нею не можна. Необхдно подолати кастову замкнутсть науки, догматизм, вдособленсть вд прогресивних економчних учень свту. Наша крана розпочала сьогодн важкий шлях до ринку. Йдеться про перехд суспльно-економчного укладу до яксно нового стану, до формування нового економчного простору, головними дючими особами якого мають стати акцонерн компан, комерцйн пдпримства.

Теоретикам належить складна робота щодо оновлення теоретичного арсеналу, вивчення досягнень економчно теор зарубжних кран, особливо розвинутих. За свом станом сучасна економчна теоря свту надзвичайно рзномантна. Провдними напрямами неокласицизм неокейнсанство. Неокласицизм розвива основн де класично буржуазно полтеконом А. Маршал Ангя, Дж. Кларк США, неокейнсанство засновник Дж. Кейнс Англя розробля концепц державно-монополстичного регулювання економки.

Зближення неокейнсансько теор зростання з неокласичними концепцями розподлу зумовило виникнення неокласичного синтезу. Зроста також значення лберального критичного напрямку нових теорй. Це теор трояко революц, нового ндустрального суспльства , в яких пднматься питання про утворення диного ндустрального суспльства. Йдеться також про необхднсть посилення перерозподлу доходв. ПРЕДМЕТ I ФУНКЦI ЕКОНОМIЧНО ТЕОРI Предмет економiчно теорi

Кожна наука ма свiй предмет вивчення. З iншими спорiдненими науками вона пов язана через об кт дослiдження наприклад, сукупнiсть економiчних наук об днуться розглядом проблем народного господарства. Цiльовою функцiю кожно науки розкриття та пiзнання вiдповiдних об ктивних законiв природи чи суспiльства. Для цього вона користуться набутими в процесi iсторичного розвитку загальнонауковими та спецiальними, притаманними й методами пiзнання об ктивно реальностi.

Розглянемо докладнiше теорi i методи, що застосовуються для пiзнання соцiально-економiчних процесiв. Якою б розматою не була людська дiяльнiсть, вона повинна мати свою власну основу. Такою основою економiчне життя суспiльства, тiсно пов язане з потребами та iнтересами людей. В перекладi з грецько економiка означа мистецтво ведення домашнього господарства ойкос -дiм, домашн господарство номос -вчення, закон. Вперше цей термiн ввiв у обiг

Арiстотель III ст. до н. е Вiн роздiлив науку про багатство на економiку та хримастику. Пiд першою вiн розумiв виробництво благ для задоволення потреб людей, пiд другою - накопичення грошей, до якого ставився негативно. Мислителi стародавнього свiту робили спроби з ясувати внутрiшнi пiдвалини економiчного розвитку та формували окремi елементи економiчних знань. З тих пiр, як давньогрецький фiлософ Ксенофонт IV-

III ст. до н. е. започаткував нову на той час економiчну науку в творах Економiка та Про доходи , змiст невпiзнанне змiнився. По-перше, ведення господарства та управлiння ним здiйснюються тепер не тiльки в рамках сiм , а й у межах регiону, крани, групи держав, всього свiту. По-друге, воно органiзуться не тiльки за територiальною, ай за виробничою ознакою. Отже, нинi поняття економiка охоплю сiм ю, пiдпримство фiрму народне господарство

певно крани чи його частину сукупнiсть взамозв язаних господарств груп кран, об днаних у рiзноманiтних iнтегральних органiзацiях свiтове господарство як суперечливу цiлiснiсть взамозалежних народних господарств усiх кран та х об днань. Економiка як народне господарство ма двi сторони свого вираження по-перше, як матерiально-натуральне наповнення, по друге, як сукупнiсть виробничих вiдносин, що пов язують процеси виробництва, розподiлу, обмiну та споживання суспiльного продукту як фази постiйного вiдтворення економiки.

Матерiально-натуральне наповнення економiки проявляться в продуктивних силах суспiльства рис. 1, що вiдображають систему вiдносин людина - природа . До них належить передусiм робоча сила як здiбнiсть людини творити в матерiальнiй та духовнiй сферах. Робоча сила втiлються у трудових ресурсах. Це особистий фактор виробництва. Другою складовою продуктивних сил речовий фактор виробництва, тобто засоби виробництва, якi людина

використову в процесi працi, спрямовано на забезпечення тих чи iнших свох матерiальних та духовних потреб. Засоби виробництва подiляються на предмети працi та засоби працi. До перших належать предмети, що данi природою, та тi, що в процесi працi переробляються чи обробляються з метою одержання готово продукцi для особистого чи виробничого використання. До других належать, по-перше, машини, устаткування, iнструменти та iншi технiчнi знаряддя по-друге,

технологiчнi процеси та енергопостачання i, по-трет, автоматизованi системи управлiння АСУ, електронно-обчислювальнi машини ЕОМ, комп ютери тощо. Центральне мiсце в системi засобiв працi посiдають накопиченi людством знання. Людина живе у свiтi обмежених можливостей. Обмеженi фiзичнi та iнтелектуальнi здiбностi, час, який вона може придiлити тому чи iншому заняттю, засоби, якi можуть бути використанi для досягнення поставлено

мети. Обмеженiсть наявних ресурсiв була, i залишаться головною i досить жорсткою умовою, яка нашаровуться об ктивною реальнiстю на розмiри i можливостi зростання особистого та суспiльного багатства. Але це стосуться конкретно людини i конкретних умов iснування суспiльства. Щодо розвитку суспiльства в цiлому в iсторичнiй перспективi, то можливостi людини необмеженi. Протягом багатовiково iсторi люди суттво розсунули рамки зазначених та iнших обмежень, проте перед

iндивiдом, як i перед суспiльством в цiлому, завжди на кожному етапi поста проблема вибору напрямiв та способiв використання обмежених ресурсiв. Цю проблему можна вирiшувати рiзними методами, якi лежать у площинi економiки. Серйозною проблемою не тiльки виробництво, а й розподiл його продуктiв мiж рiзними верствами населення. Сукупнiсть виробничих вiдносин представлена органiзацiйно-економiчними та соцiально-економiчними вiдносинами, про якi йдеться при визначеннi конкретного предмета економiчно теорi.

Економiка як наука, тобто як систематизоване знання про суть економiчних явищ та процесiв, почала оформлюватися тiльки в XVII- XVIII ст. паралельно з бурхливим розвитком ринкового господарства. В економiчнiй науцi ще за часiв У. Петтi XVII ст. почався процес диференцiацi знань. Тепер це система дисциплiн. Пiдготовка економiстiв в Укранi сьогоднi ведеться бiльш як з 50 спецiальностей.

Iсну багато сучасних визначень поняття економiчна наука . Серед них основними такi, якi визначають як науку 1 про умови та форми, за яких вiдбуваються виробництво та обмiн i вiдповiдний розподiл продуктiв мiж людьми, про шляхи розв язання проблеми органiзацi споживання й виробництва 2 що вивча проблеми використання обмежених виробничих факторiв землi, працi, устаткування, технiчних знань, а також фiнансових ресурсiв для виробництва та розподiлу продуктiв мiж членами суспiльства 3

що з ясову закономiрностi руху цiн, грошей, норми процента, капiталу i прибутку для вироблення державою вiдповiдно полiтики впливу на економiчне життя. Наведенi точки зору вiдображають тiльки певну сторону економiки, i кожна з них окремо не охоплю повнiстю систему. Власне, це визначення економiчних наук, що вивчають рiзнi сторони багатогранного економiчного життя. Однак усi вони пiдкреслюють тiсний зв язок економiки з виробництвом та ринком.

Об ктом вивчення всiх економiчних наук економiка в цiлому. Якщо об кт вивчення для них спiльним, то предмети вивчення рiзними. Сiм я економiчних наук безперервно збiльшуться. В структурi, якщо мати на увазi вивчення не окремих функцiональних сторiн чи галузей суспiльного виробництва, чим займаються конкретнi економiчнi науки, а економiчну систему в цiлому, то економiчна теорiя, безумовно, займа основне мiсце.

Економiчна iсторiя та iсторiя економiчних учень також вивчають економiчну систему в цiлому, але в рiзних аспектах. Перша дослiджу конкретнi форми функцiонування та розвиток економiчних систем у рiзнi iсторичнi епохи з урахуванням нацiональних, природних, полiтичних та iнших особливостей конкретних кран або х груп. Друга аналiзу вiдбиття у свiдомостi рiзних суспiльних верств тих економiчних вiдносин, якi iснують у певному вiдрiзку часу. Iсторiя економiчних учень розкрива також об ктивнi витоки виникнення рiзноманiтних

шкiл та напрямiв в економiчнiй науцi. Окрему групу утворюють спецiальнi функцiональнi пiдроздiли економiчно науки - економiчна статистика, економiка працi, фiнанси, кредит i грошовий обiг, бухгалтерський облiк та iн. Найбiльшу групу складають галузевi економiчнi науки, якi вивчають специфiку виявлення виробничих вiдносин, х законiв та функцiональних систем управлiння виробництвом, грошово-фiнансовий механiзм й iн. в рiзних сферах суспiльного виробництва. Найбiльш загальною галузевою наукою економiка промисловостi.

Однак i вона подiляться на економiку хiмiчно, металургiйно, нафтодобувно чи iншо промисловостi, оскiльки постiйно розвиваться суспiльний подiл працi, вiдокремлюються вiдносно самостiйнi талузi виробництва i, як наслiдок, все бiльш конкретизуються економiчнi дисциплiни. У зв язку з тим що нематерiальна сфера наука, освiта, охорона здоров я та iн. тiсно зв язана з галузями матерiального виробництва, бере участь у розподiлi, обмiнi та споживаннi суспiльного продукту, економiчну

сторону ма як матерiальна, так i нематерiальна виробнича дiяльнiсть людей. Видiляються новi галузевi економiчнi дисциплiни - економiка сфери послуг, економiка освiти, економiка туризму тощо. Оскiльки об ктом вивчення всiх економiчних наук поряд iз специфiчним предметом кожно з них вiдносини i зв язки мiж людьми в процесi х економiчно дiяльностi, то взамодiють i науки через обмiн iнформацiю, використання результатiв сумiжних дослiджень тощо.

Методологiчною основою системи економiчних наук економiчна теорiя. У минулому люди, як починали вивчати економчну теорю,майже завжди вимагали короткого,чткого визначення цього предмета. Цьому попитов не бракувало пропозицй.Наведемо деяк з таких визначень. 1. Економчна теоря це наука про види дяльност, пов язан з обмном грошовими угодами мж людьми. 2. Економчна теоря це наука про використання людьми яксних чи обмежених продуктивних

ресурсв земля, праця, товари виробничого призначення, наприклад машини, технчн знання для виробництва рзних товарв таких, як пшениця, яловичина, пальто, концерти, шляхи, яхти роздлу х мж членами суспльства з метою споживання. 3. Економчна теоря це наука про щоденну длову життдяльнсть людей, досягнення ними засобв до снування користання цих засобв. 4. Економчна теоря наука про те, як людство розв язу завдання у галуз споживання виробництва. 5. Економчна теоря це наука про багатство.

Цей перелк досить великий, однак якщо провести годину у вдповдному вдл добро бблотеки, освчена людина зможе продовжити його. Втиснути у деклька рядкв точний опис певного предмета, що чтко вдокремив би його вд сумжних дисциплин дав уявлення початквцю про вс питання, як охоплю цей предмет справа нелегка. Економчна теоря, безперечно, включа вс елементи, наведен як у цих визначеннях, так тих, що могли увйти до довшого перелку. Якщо примусити спецалста обрати з всх наведених дефнцй лише одну, то у наш час вн,

очевидно, зупинився б на другй. Йому вдомо, яке значення мають грош, якби Китай починаючи з наступного року вдмовився вд використання грошей взагал, то перед ним постала би величезна кльксть проблем, як покликана вивчати економчна теоря. Д Робнзона Крузо самостйних поселенцв, хоч вони й не займались обмном товарв чи бартерною торгвлею, також належать до компетенц економчно теор. Якщо говорити про звичайний перебг життя, то економчна

теоря не може описувати почуття людини пд час недльно обдн, смак гусячого мяса, яке вона сть, слухаючи як Елот чита сво врш чи як спва Снатра про страждання кохання про муки смерт. Найбльш значне у житт не можна придбати задарма, але його не можна купити на ринку. Отже, жодне визначення предмета економчно теор не може бути точним, оскльки у цьому, по сут, нема потреби. Для ознайомлення з предметом можна було б навести таку його коротку характеристику

Економчна теоря це наука про те, як з рдксних продуктивних ресурсв люди суспльство протягом часу, за допомогою грошей без хньо участ, обирають для виробництва рзних товарв розподлу х з метою споживання тепер у майбутньому мж рзними людьми групами суспльства. Об ктом економiчно теорi економiка в цiлому на мiкро макро- i глобальному рiвнях. Мiкрорiвень економiки починаться з сiм фiрма пiдпримство його основною ланкою.

Макрорiвень охоплю господарство цiло крани, а глобальний - мiждержавнi економiчнi об днання та всесвiтн господарство. Багатоаспектнiсть змiсту економiки зумовлю рiзноманiтнiсть напрямiв вивчення економiчного життя суспiльства в центрi уваги постають виробничi вiдносини, проблеми ефективностi економiчно системи, особливостi рiзних систем господарювання та iн. Важливим вивчення свiтового досвiду розвитку еко- номiчно теорi та вiдповiдних навчальних дисциплiн.Так, розглядаючи предмет економiки,

П. Самуельсон i Р. Нордхаус наголошують на тому, що люди вибирають спосiб використання обмежених виробничих ресурсiв для вироблення рiзних продуктiв та розподiлу х мiж членами суспiльства. Якщо виходити з прагматичне спрямованостi навчального процесу то такий пiдхiд цiлком виправданий. У рамках економiчно теорi дослiджуться не тiльки оптимiзацiя виробництва при обмежених ресурсах, а й економiчнi форми та закономiрностi, в яких здiйснються суспiльне вiдтворення в цiлому.

В той же час вченi не вiдмовляються i вiд полiтико-економiчного аналiзу вiдносин власностi, оскiльки не можна звести економiчну науку лише до конкретно-економiчного знання. Термiн полiтична економiя щодо економiчно теорi був застосований ще французьким меркантилiстом А. Монкретьном у працi Трактат полiтично економi , написанiй в 1615 р. З грецько полiтикос перекладаться як державний, суспiльний.

Отже, цей термiн означа науку про ведення господарства в державi, суспiльствi. Сьогоднi школа економiстiв Чiкагського унiверситету США пiд керiвництвом вiдомого вченого М. Фрiдмана вида оиi-паi о РоIiНсаI Есопогпу , присвячений проблемам полiтично економi. Сучасний рiвень розвитку полiтично економi розглядаться у чотиритомному словнику, виданому пiд редакцiю

Дж. Iтвелла, М. Мi-лгейта, П. Ньюмена ТЬе еV Раiгауе. А Оiсiопаi-у о Есопотiсв Ьопгiоп, V. еiс 1987 уоi. З, р. 906. У пiдручнику Есопотiса , який неодноразово перевидавався в Лондонi, Нью-Йорку, Мехiко, Москвi, його автори К. Р. Макконнелл та Л. С. Брiо зазначають, що полiтеконом тепер входить як неодмiнний член у вищi урядовi

ради М переклад з англ 1992 Т. 1 С. 19. Подiбних прикладiв можна навести дуже багато. Сьогоднi вивчення полiтекономiчного аспекту економiчно теорi означа дослiдження розвитку економiчних явищ та процесiв через пiзнання виробничих вiдносин.Функцiю економiчно теорi характеристика основ економiчних систем, яка податься через аналiз виробничих вiдносин органiзацiйно-економiчних та соцiально-економiчних рис.

2 У процесi органiзацi виробництва виникають органiзацiйно-економiчнi вiдносини, якi вiдбивають певний иого рiвень. Вони вiдображаються такими абстрактно-загальними категорiями, як праця , засоби виробництва , розподiл працi тощо, i виражають систему вiдносин людина - виробництво . Органiзацiйно-економiчнi вiдносини безпосередньо зв язанi з продуктивними силами. Вони виникають з приводу трудово дiяльностi, кооперацi працi, обмiну засобами виробництва тощо.

В цiлому цi вiдносини зображенi господарською системою органiзацi та управлiння економiкою на рiзних рiвнях. Конкретнi органiзацiйно-економiчнi вiдносини вiдображенi у господарських системах окремих галузей суспiльного виробництва - економiка промисловостi, сiльського господарства, торгiвлi, охорони здоров я та iн. х специфiку вивчають конкретнi економiчнi науки. До загальних органiзацiйно-економiчних вiдносин належать форми i методи господарювання, характернi

для всiх галузей економiки. Серед останнiх сьогоднi видiляються, по-перше, ринкова система, в центрi яко - товарно-грошовi вiдносини по-друге, пiдпримництво, в центрi якого-ефективне ведення господарства. Загальнi органiзацiйно-господарськi вiдносини - це вiдносини у сферi грошового обiгу, цiноутворення, фiнансiв та кредиту, маркетингу, менеджменту, бiржово справи тощо. Саме вони, оскiльки не охоплюються конкретними економiчними науками, належать до загально економiчно

теорi. Соцiально-економiчнi вiдносини зумовлюють систему зв язкiв людина - людина . До них належать закономiрностi розвитку вiдносин власностi передусiм на засоби виробництва, тiсно пов язаних з ними розподiлу i вiдтворення суспiльного виробництва в цiлому як економiчного кругообiгу, який вiдбуваться через виробництво, розподiл, обмiн i споживання продуктiв та послуг. Дослiдження соцiально-економiчних вiдносин розкрива соцiальнi можливостi iнтеграцiйних процесiв в сучасному

суспiльствi та управлiннi господарством. Це дозволя також визначити рiвень вiдповiдностi економiчно дiяльностi вимогам зростання суспiльного багатства i пов язаним з ним iнтересам переважно бiльшостi членiв суспiльства. Вивчення соцiально-економiчних вiдносин да змогу побачити, хто реально володi засобами виробництва та фiнансами, привласню х, тобто в чих iнтересах вiдбуваться розподiл вироблених продуктiв та послуг, i, нарештi, як i скiльки трудiвник працю на себе та iнших членiв суспiльства.

Виробничi вiдносини вiдповiдають iсторично певнiй формi власностi на засоби виробництва та дiалектичне взамодiють з продуктивними силами. Поняття власнiсть - одне з. центральних у курсi економiчно теорi. Власнiсть iсну на трьох рiвнях. Перший з них матерiально-натуральний заводи, ферми, лiкарнi, навчальнi та науковi заклади тощо, другий- юридичний, коли йдеться про правове оформлення володiння, розпорядження ним та його використання, i третiй - полiтекономiчний, який вiдобража реальне, а не юридичне присвоння

результатiв економiчно дiяльностi. До органiзацiйно-економiчних форм власностi належать iндивiдуальна, колективна, державна тощо до соцiально-економiчних - приватна, суспiльна остання може бути мiсцевого, загальнодержавного i навiть загальносвiтового рiвня, змiшана. Кожна з них ма свою сферу оптимального застосування. Загальним критерiм ефективностi тi чи iншо форми власностi виступа мiра вiдчуження виробника вiд засобiв

виробництва та його результатiв. У певному суспiльствi одна з форм власностi панiвною. Вiдповiдно до не складаються соцiально-економiчнi вiдносини. Полiтекономiчний аспект економiчно теорi охоплю також аналiз економiчних законiв та х взамодi. Органiзацiйно-економiчнi та соцiально-економiчнi виробничi вiдносини вiдтворюються постiйно в найрiзноманiтнiших формах i поднаннях. Поняття, якi вiдображають в узагальненому виглядi умови економiчного життя суспiльства,

називаються економiчними категорiями наприклад, товар , вартiсть , прибуток , нацiональний доход тощо. Економiчнi категорi вiдбивають суть економiчних явищ i процесiв. Економiчнi закони виявляють об ктивнi, стiйкi при-чинно-наслiдковi зв язки як усерединi виробничих вiдносин, економiчних процесiв i явищ, так i мiж ними самими, розкривають сутнiсть цих зв язкiв наприклад, закони вартостi, середнього або монопольного прибутку, спiввiдношення мiж складовими нацiонального

доходу та iн Економiчнi закони не можуть бути незмiнними, оскiльки економiчнi процеси не чимось застиглим. Економiчнi закони всезагальнi, загальнi та специфiчнi. Всезагальнi закони вiдбивають спiввiдношення мiж продуктивними силами i виробничими вiдносинами, х взамодiю. Це закони вiдповiдностi виробничих вiдносин характеру i рiвню продуктивних сил, економi часу, пiдвищення потреб тощо. Суспiльному виробництву завжди притаманнi риси виробничого процесу як такого,

незалежно вiд його соцiально-економiчно структури. Пiзнання всезагальних економiчних законiв допомага осягнути фундаментальнi основи та послiдовнiсть розвитку людського суспiльства. Загальнi закони вiдображають взамозв язок мiж продуктивними силами та органiзацiйно-економiчними вiдносинами наприклад, закони товарного виробництва. Специфiчнi закони розкривають ступiнь розвитку органiзацiйно- та соцiально-економiчних виробничих вiдносин

наприклад, закони додатково вартостi, середнього або монопольного прибутку та iн Так, вiдносини товар - товар на певному етапi трансформуються у товар - грошi - товар i згодом - у грошi - товар - грошi , залежно вiд ступеня розвитку суспiльства. Специфiчнi економiчнi закони, з одного боку, характеризують певну економiчну систему в процесi розвитку, з другого - окремi сфери. Загальною основою дi економiчних законiв об ктивна, суперечлива бiосоцiальна

сутнiсть людсько iстоти. Бiологiчна сутнiсть людини вiдображу об ктивнi природнi характеристики. Щодо соцiально сутностi, то вона породженням об ктивного процесу розвитку людського суспiльства. Звiдси економiчнi закони породжуються об ктивною реальнiстю, яка створю саму людину. Розрiзняються сутнiсть економiчного закону, механiзми його дi та використання. Щодо економiчних законiв застосовуються такi категорi дiалектики, як кiлькiсть i якiсть, змiст i форма,

цiле i часткове, суперечнiсть тощо. За певних умов людина спроможна використовувати економiчнi закони в свох iнтересах. Свiдоме, узгоджене господарювання неможливе без пiзнання економiчних законiв. Першi спроби вивчення економiчних процесiв та явищ були ще в працях Ксенофонта, Платона, Арiстотеля, Се-неки, Цезаря, мислителiв Давнього гипту, Китаю, Iндi тощо. Формування економiчно науки належить до тих часiв ново iсторi людства,

коли товарне господарство почало набувати загального характеру. Сьогоднi воно охоплю сферу як матерiального виробництва промисловiсть, сiльське господарство, будiвництво, транспорт, торгiвлю, комунальне господарство, побутове обслуговування, так i нематерiального охорону здоров я, освiту, наукове консультування тощо. Оскiльки товарнi вiдносини охопили передусiм сферу торгiвлi, то й першою в новi часи XV-XVII ст. склалася школа меркантилiстiв вiд iталiйського гпегсапiе - торговець,

купець. Вона ототожнювала багатство з грошима, золотом, нагромадження яких у той перiод вiдбувалося через торгiвлю. Тому меркантилiсти виходили з того, що джерелом багатства суспiльства торгiвля. У XVIII ст. виникла цiкола фiзiократiв, представники Ф. Кене та 7. Буагiльбер перенесли питання про походження багатства iз сфери обiгу в сферу виробництва. Але вони вважали, що багатство створються лише в сiльському господарствi.

А вже в працях таких видатних представникiв класично полiтекономi, як У. Петтi, А. Смiт, Д. Рiкардо, С. Сiсмондi, основним об ктом дослiдження стало саме виробництво, незважаючи на його галузевi особливостi. Велике значення мали працi А. Смiта Дослiдження про природу та причини багатства народiв 1776 та Д. Рiкардо Начала полiтично економi та оподаткування 1817.

А. Смiт та Д. Рiкардо виявили, що прибуток пiдпримця втiлю неоплачену працю найманих робiтникiв. Д. Рiкардо вiдкрив закономiрнiсть, яка виража спiввiдношення мiж оплаченою працею заробiтною платою робiтникiв та неоплаченою прибуток пiдпримця, i довiв, що прибуток буде високим або низьким у тiй самiй пропорцi, в якiй буде низька або висока заробiтна плата. Таким чином, класичною полiтекономiю було започатковано трудову теорiю вартостi.

Подальша розробка економiчно теорi здiйснювалась за двома основними напрямами. Марксистський аналiз завершив створення розпочато класиками трудово теорi вартостi. На основi вiдкриття К. Марксом двостого характеру працi, що мiститься в товарi, та всебiчного обгрунтування поняття додатково вартостi, яке набуло прiоритетного значення в дослiдженнях його численних послiдовникiв в усьому свiтi, було розкрито економiчну суть експлуатацi людини людиною.

Головна праця К. Маркса Капiтал т. I, 1867 стала вiхою в iсторi. Iншим шляхом розробки економiчно теорi, що знайшов свiй концентрований вираз у роботах А. Маршалла та його послiдовникiв, стало прiоритетне дослiдження проблеми економiчно ефективностi з використанням теорi гранично корисностi. Основна праця А. Маршалла - Принципи економiки економiко , яка була видана в 1890 р

Важливу роль у розробцi економiчно теорi вiдiграла праця Дж. Кейнса Загальна теорiя зайнятостi, процента та грошей 1936, у якiй значне мiсце вiдведено дослiдженню державного регулювання економiки. В цей же час значнi суттвi доробки в економiчну теорiю внесли радянськi економiсти з дослiдження проблем економiчного планування та соцiального захисту трудящих. У другiй половинi XX ст. в кранах розвинуто ринково економiки поряд з марксистською економiчною думкою

одержали подальший розвиток такi концепцi економiчно теорi, як iнституцiоналiзм, неоконсерватизм, неокласицизм, неолiбералiзм, новий лiвий радикалiзм тощо. Водночас у колишнiх колонiальних та залежних кранах, виходячи з потреб хнього розвитку, набули значного поширення теоретичнi концепцi, спрямованi на вироблення практичних рекомендацiй щодо досягнення економiчно незалежностi. Серед них концепцi колективного самозабезпечення, спирання на власнi сили, експортно, iмпортозамiнюючо

економiки тощо. З кiнця 70-х рокiв у Кита, а з початку 90-х рокiв у кранах Схiдно вропи та державах, що утворилися на територi колишнього СРСР, почався активний перехiд вiд адмiнiстративно-командно економiки до ринкових вiдносин. У цих кранах також розвиваються ринковi концепцi. Серед них такi, що проголошують необхiднiсть використання загальнолюдських цiнностей з урахуванням мiсцевих

особливостей, i такi, що механiчно запозичують досвiд захiдних кран. Основна частина послiдовникiв економiчного вчення К. Маркса, якi назвали себе марксистами, головну увагу сконцентрували на розкриттi сутностi експлуатацi та на створеннi умов переходу до безринкового господарства в пiсляреволюцiйний час. Головний шлях розвитку суспiльства вони вбачали у швидкому переходi до нового устрою, що ма всiляко

пiдштовхуватися державним насильством. Iсторичний же досвiд свiдчить, що перехiд до нового суспiльного ладу вiдбуваться не через полiтичне насильство, а через виникнення нових економiчних вiдносин на основi розвитку продуктивних сил та еволюцiю органiзацiйно-економiчних i соцiально-економiчних вiдносин. Науковi послiдовники К. Маркса не вiдкидали i значення дослiдження та розкриття поряд з соцiально-економiчними й органiзацiйно-економiчних проблем зростання багатства суспiльства, особливо за пiсляреволюцiйних умов.

Представники iншого напряму, виходячи з концепцi обмеженостi факторiв виробництва передусiм землi, працi, капiталу, головну увагу зосередили на питаннях використання останнiх для одержання прибутку, економiчного зростання в iнтересах пiдпримцiв - власникiв засобiв виробництва. Але iсторичний розвиток довiв важливу роль соцiальних питань, тому вченi змушенi були все частiше вдаватися до розгляду в економiчнiй теорi питань соцiально-економiчних вiдносин, хоча й оцiнювали х здебiльшого

як похiднi вiд органiзацiйно-економiчних Межею, що подiля означенi двi течi у полiтичнiй економi, проблема форм власностi. Якщо перша вiдстою та обгрунтову суспiльну власнiсть як потребу економiчного розвитку, то друга - приватну. Iсторичний же досвiд свiдчить, що обидвi форми у свой багатогранностi можуть сприяти соцiально-економiчному прогресу, а разом з ним i загальному розвитку суспiльства в цiлому та кожно окремо людини. Проблема поляга не у самих формах власностi, а в тому, як вони спiвiснують вiдповiдно до конкретних

умов та ступеня розвитку суспiльства, зокрема його продуктивних сил. Слiд зазначити, що проблема розвитку товарного виробництва, його ролi та значення, яка тiсно пов язана з проблемою форм власностi, також займа важливе мiсце у розмежуваннi двох сторiн, розвитку економiчно теорi. На сучасному етапi державне регулювання економiки, як свiдчить практика, ма поднуватися з ринковим через рiзнi форми суспiльно та приватно власностi.

Сьогоднi не можна ставити в центр уваги лише питання трудового походження вартостi чи органiзацi ефективного функцiонування господарства. Тiльки х дiалектичне поднання да можливiсть розкрити економiчну теорiю в усiй багатогранностi. Одвiчним суттвим питанням те, як вирiшити проблему зростання суспiльного багатства водночас з його використанням в iнтересах тих, хто його створю. Отже, предметом економiчно теорi в полiтеконо-мiчному аспектi е вивчення виробничих вiдносин в х взамодi

з продуктивними силами та органiзацiю управлiння господарським процесом i системи ефективного ведення господарства як чинникiв суспiльного багатства. Функцi економiчно теорi Економiчнiй теорi, як i будь-якiй науцi, властива тео-ретико-пiзнавальна функцiя. Вона поясню закономiрностi, процеси та явища економiчного життя суспiльства. Сьогоднi актуальним ста запровадження в економiцi нових форм людсько дiяльностi, якi не тiльки передбачають

дематерiалiзацiю, а й формують ноосферно-космiчну економiку вiд грецьк. уоое-розум. Остання грунтуватиметься переважно на використаннi iнтелектуального потенцiалу людини i означатиме глибоку iнтеграцiю нацiональних господарств у спiльну систему мiжнародного подiлу працi. За таких умов загальнопланетарне мислення, загальнолюдськi iнтереси i цiнностi при вирiшеннi будь-яких проблем будуть прiоритетними. Проте абсолютизувати загальний процес транснацiоналiзацi виробничих вiдносин

i продуктивних сил недоцiльно. В кранах ринково економiки, що розвиваються, та в тих, що переходять до ринково економiки, безумовно, ще довгий час нацiональне переважатиме над iнтернацiональним. Контури ново парадигми в економiчнiй теорi можуть бути означенi не лише на основi глибокого вивчення найсуттвiших тенденцiй, закономiрностей i законiв розвитку економiки на глобальному рiвнi, а й за допомогою прагматичного узгодження суперечливо системи економiчних iнтересiв окремих кран, мiждержавних спiльностей,

рiзних пiдпримств i органiзацiй. Звiдси виплива об ктивна необхiднiсть пошуку окремими кранами та регiонами оптимального спiввiдношення рiзних форм власностi, який ма грунтуватися на економiчних а не iдеолого-полiтичних засадах i регулюватися передусiм економiчними законами i господарською доцiльнiстю. Будь-яке знання цiнним не само по собi, а тим, що служить практичним цiлям суспiльства. Отже, економiчна теорiя не може обмежуватись простою констатацiю фактiв чи описувати певнi економiчнi

закономiрностi, теоретико-пiзнавальну функцiю ма доповнювати практична функцiя. Один з принципiв реалiзацi практично функцi економiчно теорi поляга в цiлiсному баченнi економiчних процесiв. Так, неможливо вирiшити проблему, наприклад реформи цiн, не визначившись у питаннях побудови банкiвсько системи, органiзацi бюджету, податково полiтики, рiвня монополiзацi народного господарства тощо. Ще одним з принципiв розробки практичних пропозицiй на основi економiчного аналiзу врахування

не тiльки економiчних, а й широкого спектра соцiокультурних чинникiв суспiльного розвитку. Можна, наприклад, висо-копрофесiйно дослiдити, виходячи з глобального рiвня, такi найсерйознiшi проблеми, на якi наштовхуться людство, як обмеженiсть ресурсiв або посилення нерiвностi умов життя в кранах з iнертними економiчними системами. При цьому вiдомо, що у спробах стимулювання виробництва та просування по шляху соцiально-економiчного прогресу людину часто розглядають переважно як гомоекономiкус економiчна

людина. Але не можна забувати про традицiйнi структури потреб, системи цiннiсних орiнтацiй, ставлення до чужого i свого багатства, тобто вiдкидати те, що зумовлю тип економiчно культури i економiчно психологi в окремих кранах. Якщо теоретико-пiзнавальна функцiя економiчно теорi спрямована на розробку методологiчних пiдходiв i принципiв аналiзу соцiальне орiнтовано ринково економiки, розгортання фундаментальних дослiджень механiзмiв господарювання, соцiо-екологоекономiчно культури розвитку, то практична функцiя на нинiшньому

етапi розвитку Укрансько держави нацiлена на створення нацiональних банкiв економiчно, соцiально i екологiчно iнформацi, органiзацiю центрiв дослiджень, якi забезпечують складання ефективних програм розвитку окремих областей регiонiв крани, обробку iнформацi, експертизу рiшень, що приймаються. З теоретико-пiзнавальною функцiю пов язана не тiльки практична, а й виховна функцiя економiчно теорi. реалiзацiя в широкому розумiннi грунтуться на необхiдностi переходу вiд адмiнiстративне органiзованого

суспiльства до цивiлiзованого, економiчно органiзованого, що грунтуться на консенсусi та гармонiзацi iнтересiв рiзних соцiальних, нацiональних, територiально-економiчних утворень. Змiстом виховно функцi економiчно теорi вироблення економiчно психологi кожно людини, соцiально або професiйно групи. З цi точки зору виховна функцiя бiльш тiсно зв язана з практичною, нiж з теоретико-пiзнавальною. Iншими словами, практична функцiя опосередкову зв язок теоретико-пiзнавально i виховно

функцiй економiчно теорi. Досвiд розвинутих суспiльств свiдчить, що основою консенсусу iнтересiв i цiнностей не тiльки великих впливових, а й малих не завжди iнертних соцiальних груп, життздатностi саморегульовано системи вартiснi вiдносини, якi вiдображають i поднують соцiальнi, економiчнi та полiтичнi iнтереси рiзних самодiяльних груп. Розкриття змiсту виховно функцi економiчно теорi можливе на основi вивчення економiчно поведiнки людей чи х фахових груп та чинникiв, якi визначають.

Вони включають мотивацiю, спрямовану на примноження достатку сюди вiдноситься й пiдвищення рiвня квалiфiкацi, мислення, яке вiдбива економiчнi зв язки та стосунки мiж суб ктами, а також вчинки, якi грунтуються як на традицiях, так i на спецiальних знаннях. Особливiсть ситуацi, яка складаться сьогоднi в Укранськiй державi, поляга в тому, що певнi соцiальнi групи опановують ефективну економiчну поведiнку набагато швидше, нiж iншi, i, як наслiдок, вириваються на оперативний економiчний простiр.

За цих обставин поста питання про порiвняння соцiального ефекту, який да група, що вийшла вперед, з тими соцiальними та економiчними перевагами, якi вона одержу. Оволодiння економiчною теорiю передумовою пiдвищення соцiально активностi рiзних груп суспiльства, свiдомого господарювання, опанування сучасного економiчного мислення. МЕТОДОЛОГЯ ЕКОНОМЧНО НАУКИ Сутнсть методолог Кожна наука спираться на сукупнiсть методiв дослiдження,

тобто ма свою методологiю. Для того щоб одержати новi знання, треба свiдомо застосовувати науково обгрунтованi методи. Це важлива умова розвитку всiх наук, у тому числi економiчно теорi. Не так давно всезагальним методом наукового пiзнання для всiх наук - природничих i суспiльних - був метод матерiалiстично дiалектики, сутнiсть якого поляга в пiзнаннi економiчних явищ i процесiв у хньому загальному звязку i взамозалежностi, в станi безперервного розвитку, коли накопичення кiлькiсних змiн

призводить до змiни якiсного стану. Джерелом розвитку днiсть i боротьба протилежностей. Необхiднiсть використання методу матерiалiстично дiалектики не втрача сили i сьогоднi. Проте слiд ураховувати, що метод матерiалiстично дiалектики не вичерпу змiсту методологi економiчно теорi. Виника необхiднiсть використання загальнонаукових методiв дослiдження, якi будуть розглянутi у подальшому викладi. Досвiд показу, що треба враховувати такi особливостi сучасно багатогранно методологi

економiчно теорi. 1. Це насамперед цiльова спрямованiсть методологi. Вона означа пiдпорядкування всiх дослiджень задоволенню потреб людини, забезпеченню соцiально справедливостi в умовах соцiальне орiнтовано економiки та iснування громадянського суспiльства. 2. У процесi дослiдження цiльова спрямованiсть методологi досягаться за допомогою вiдповiдних засобiв забезпечення через визначення провiдного орiнтира.

I таким орiнтиром господарювання мають бути зростання виробництва при мiнiмальних витратах живо та уречевлено працi на одиницю продукцi, досягнення високих кiнцевих господарських результатiв. 3. Перетворення методологi на способи докорiнних перетворень i практичних дiй засноване на свiдомому використаннi економiчних законiв у сферi господарсько дiяльностi. 4. У структурi методологi розширються застосування економiчних експериментiв i наукового прогнозування.

5. Методологiя передбача творчий пiдхiд до дослiдження, усунення канонiзацi окремих поглядiв, допущення плюралiзму думок, боротьбу проти догматизму. 6. Методологiя ма враховувати поднання державного управлiння з саморозвитком пiдпримств, з наданням переваг економiчним методам управлiння. 7. Методологiя спираться на днiсть полiтичного i господарського пiдходiв до розвязання економiчних завдань. У економiчнiй теорi надзвичайно важливе значення ма метод науково абстракцi як метод поглибленого

пiзнання дiйсностi, заснований на очищеннi iнформативного матерiалу вiд випадкового, неiстотного i видiлення в ньому стiйкого, типового. Результатами застосування методу науково абстракцi, його продуктом теоретичнi абстракцi, науковi поняття, категорi, економiчнi закони. Важлива роль у розвитку економiчно теорi належить системному пiдходу. Ринкова економiка явля собою певну цiлiснiсть, в якiй виявляться взамозвязок елементiв, компонентiв,

що входять до складу. При цьому цiлiснiсть визначаться не тiльки складом властивих й елементiв, а й рiзними звязками мiж ними. Системний пiдхiд у економiчнiй теорi означа вивчення внутрiшнiх структурно-функцiональних, причинно-наслiдкових, iрархiчних, прямих i зворотних звязкiв. Саме пiзнання цих звязкiв да змогу виявити складнi процеси розвитку виробничих вiдносин, зясувати природу багатьох економiчних процесiв i явищ. У економiчних дослiдженнях широко використовують метод аналiзу

i синтезу. Аналiз явля собою процес розумового або фактичного розкладання цiлого на складовi частини, а синтез - поднання рiзних елементiв, сторiн предмета в дине цiле. Аналiз да можливiсть вивчити окремi сторони обкта, зробити ряд наукових абстракцiй, виявити певнi поняття. Подальше поднання х- призводить до виявлення бiльш глибоко сутностi цiлого. Системний пiдхiд неможливий без органiчно дностi аналiзу i синтезу.

Однiю з важливих проблем методологi економiчно теорi поднання кiлькiсного i якiсного аналiзу. Його використання да теоретичне пiдгрунтя для визначення нового пiдходу до темпiв i пропорцiй розвитку господарства, постановки конкретних практичних завдань розвитку економiки. Поднання кiлькiсного i якiсного аналiзу здiйснються за допомогою математичних i статистичних методiв.Принцип дностi якiсного i кiлькiсного аналiзу передбача чiтке виявлення якiсно визначеностi процесу

i видiлення тих сторiн, елементiв, якi пiддаються кiлькiсному вимiру вивчення динамiки процесу виявлення факторiв, що впливають на звязки елементiв у цiй системi. Розвиток економiчно теорi повязаний з сходженням вiд абстрактного до конкретного. Цей процес рухом вiд простiших форм безпосереднього буття системи до сутностi дiалектичне розгортання сутностi в багатоманiтнiсть форм руху i зовнiшнього вияву генетичний процес формування економiчно системи.

У економiчних дослiдженнях широко використовують метод логiчного та iсторичного пiдходу. Логiчний метод тiсно повязаний з iсторичним методом тим, що вiн звiльня оцiнку iсторичного розвитку вiд випадковостей, зигзагiв, якi не властивими цьому процесовi. Як правило, логiчний метод дослiдження прийнятний для розгляду бiльш зрiлих економiчних вiдносин. При цьому логiчний аналiз не обмежуться чисто абстрактним викладом.

Одержанi висновки зiставляють з фактами, конкретною економiчною дiйснiстю. Для визначення схожостi та вiдмiнностi господарських явищ використовують метод порiвнянь.Необхiднiсть порiвняння як загальнонаукового методу зумовлена тим, щов економiчному життi нiщо не може бути оцiнено само по собi. Будь-яке явище пiзнаться у порiвняннi. Для того щоб пiзнати невiдоме, оцiнювати його, потрiбний критерiй, яким, як правило, вже вiдоме, ранiше

пiзнане. Способи порiвнянь рiзноманiтнi порiвняння ознак, властивостей, статистичних величин, економiчних категорiй, дi економiчних законiв у рiзних умовах тощо. Широко застосовують в економiчних дослiдженнях i такi загальнонауковi методи, як iндукцiя i дедукцiя.Iндукцiя явля собою рух думки вiд одиничного до всезагаль-ного, вiд знання меншого ступеня спiльностi до знання бiльшого ступеня. Дедукцiя - рух думки вiд всезагального до одиничного.

З цих визначень бачимо, що теоретичним грунтом для виникнення та iснування iндукцi й дедукцi дiалектичний звязок одиничного, особливого i всезагального. Метод аналогi означа перенесення властивостi сукупностi властивостей одного явища на iнше. Зрозумiло, заздалегiдь мають бути визначенi ще й iншi схожi ознаки, якi дають можливiсть застосувати аналогiю, встановити необхiднi звязки i вiдхилення мiж ознаками явищ, що iснують у реальнiй дiйсностi. У певному значеннi аналогiя рiзновидом порiвняння, оскiльки вона спрямована

на вивчення схожостi та вiдмiнностi явищ. У багатьох випадках висновки за аналогiю не можуть бути доказом, але вони мають силу припущення i дають пiдстави для висунення гiпотез.Гiпотеза - це науково обгрунтоване припущення про можливi звязки, вiдносини, причини явищ. Економiчнi дослiдження, як правило, здiйснюються не наздогад, а цiлеспрямовано, виходячи переважно з потреб практики. Якщо змiст явища, яке вивчаться, невiдомий, а фактiв для зясування нема або недостатньо,

дослiдник змушений обмежитися припущеннями. Однак це ще не наукова гiпотеза, а лише певний ступiнь на шляху до не. Для постановки гiпотези мають бути достовiрнi факти. Проте обсяг i рiвень цих фактiв ще не дозволяють перетворити теоретичне припущення на повноцiнну теорiю. Тому висновок про можливi гiпотетичнi звязки, причини ще не набува повно достовiрностi. Вона потребу достатнiх доказiв, практичних пiдтверджень.

Важливiсть гiпотези поляга в тому, що вона засобом розвязання суперечностей мiж новими фактами i теоретичними поглядами, якi вже застарiли.Використання гiпотези ма важливе значення для розвитку економiчно теорi. Гiпотеза ставить проблеми, якi сприяють бiльш ефективному веденню наукових пошукiв. Вона да можливiсть перевiрити всi можливi шляхи дослiдження i обрати найбiльш правильнi та науково обгрунтованi. Важлива роль належить експерименту, в якому особливе мiсце вiдводиться економiчним реформам,

що здiйснюються на переломних етапах економiчного розвитку, в перiод криз i стабiлiзацi економiки. Це вимага ретельно пiдготовки, розрахунку, обгрунтування. Загальнонауковi методи Багатовимiрнiсть економiчних явищ та процесiв вимага адекватних методiв х пiзнання. Поняття методу походить вiд грецьк. теiогiоа - шлях до чого-небудь. В сучаснiй загальнiй економiчнiй теорi визначились два основнi напрями вивчення вартостi i додатково

вартостi та вивчення ефективностi виробництва. Поднання цих двох не альтернативних, а взамодоповнюючих русел дино економiчно науки особливо актуальним сьогоднi, коли необхiдно, по-перше, встановити основнi джерела кризового стану укрансько економiки i, по-друге, виробити та практично реалiзувати стратегiю трансформацi виробничих вiдносин. Для пiзнання соцiально-економiчних процесiв використовують як загальнонауковi, так i спецiальнi для економiчно теорi методи. Фундаментальним принципом пiзнання соцiально-економiчних

явищ та процесiв пояснення х через внутрiш нi суперечностi. Полiтекономiчний аспект вiдкрива в пiзнаванiй суперечностi такi властивостi, як тотожнiсть, вiдмiннiсть, власне суперечнiсть i конфлiкт. Серед загальнонаукових методiв пiзнання соцiально-економiчних процесiв чiльне мiсце належить структурно-функцiональному методу, що передбача розгляд будь-якого економiчного явища як системного з обов язковим аналiзом функцiй взамодiючих елементiв.

Так, за цим методом можна встановити склад сучасних продуктивних сил Украни або iнших кран, простежити змiни, що в них вiдбуваються, визначити мiсце i роль кожного елемента цих продуктивних сил. Цi останнi системним об ктом зi зв язками вiдповiдних рiвнiв а координацiйними, що визначають узгодженiсть взамодiючих структурних елементiв системи i мiсце елемента в рамках системи б с у бординацiйним й, якi вказують на супiдрядний зв язок елементiв у системному об ктi в генетичним

й, якi показують зв язок елемента з iсторiю розвитку системи. Отже, структурно-функцiональний пiдхiд визнача системнi ознаки, що зберiгаються за об ктами дослiдження незалежно вiд характеру хньо трансформацi.Однiю з ознак системи цiлiснiсть. При цьому рiзнi елементи системи взамозв язанi. Система у цiлому може мати ознаки, вiдмiннi вiд ознак частин. Далi, одна й та сама дiя може спричинити рiзний вплив на систему в цiлому i на окремi частини,

проте дiя на якi-небудь частини системи вплива i на систему в цiлому. Нарештi, змiна системи не адекватною сумi змiн частин. Iншими ознаками системи спрямованiсть руху, органiзацiя та управлiння. Щодо останнього, то можна виявити наявнiсть чи вiдсутнiсть центрального регулюючого органу, ступiнь та засоби його впливу на систему пряме управлiння, непрямi важелi впливу, рiвень централiзацi i децентралiзацi

господарсько дiяльностi у динамiцi. Пiсля структурного аналiзу дослiджуваних систем необхiдно розробити концепцi розвитку системи на основi вивчення структури, тобто виявити чутливi точки, через використання яких можна управляти системою. Одним iз засобiв пiзнання соцiально-економiчних процесiв органiчне поднання якiсного й кiлькiсного аналiзу та визначення на цiй основi математичних методiв в економiчних дослiдженнях. Ними користуються рiзнi економiчнi школи неокейнсiанська, монетаристська, неолiберальна та iн

Кiлькiснi характеристики невiд мною частиною будь-якого економiчного дослiдження. Так, один з класикiв полiтично економi та теорi вартостi У. Петтi назвав одну iз свох перших полiтико-економiчних праць Полiтичною арифметикою , де зазначав, що викладати думки можна не тiльки словесне, але й мовою чисел, терезiв i мiр . Засновники математичного напряму в полiтекономi

XIX ст. У. Джевонс i Л. Вальрас, застосувавши абстрактнi математичнi моделi, вiдiйшли вiд трудово вартостi.Ученi-економiсти завжди обгрунтовували сво висновки за допомогою точного кiлькiсного аналiзу. Наприклад, можна вмiти аналiзувати кiлькiснi величини розрiзняти тенденцiю, закономiрнiсть i закон, виходячи з перiодичностi повторення тих чи iнших емпiричних випадкiв у тому чи iншому соцiально-економiчному явищi i, таким чином, проникати в суть вiдносин мiж людьми.

Якщо певне явище вiдбуваться певну кiлькiсть разiв, воно закономiрним i може бути вираженим математичною формулою. Необхiднiсть володiння прийомами математичного аналiзу зумовлена розвитком об кта дослiдження - багатовимiрного свiту економiки. Процес виявлення тенденцiй економiчного розвитку веде до широкого впровадження математичних прийомiв з вiдповiдними формулами рiвнянь, нерiвностей, функцiй, iнтегралiв тощо. За давнiх часiв дрiбний товаровиробник, можливо, здiйснював усi економiчнi розрахунки за допомогою

елементарно арифметики, виступаючи одночасно i як постачальник, i як технолог, i, зрештою, як фiнан-сист. Сьогоднi подiбний пiдхiд приречений на неуспiх. Ще в 1937 р. майбутнiй Нобелiвський лауреат Р. Коуз в однiй iз свох статей про теорiю фiрми окреслив межу, що вiддiля внутрiшн середовище пiдпримства вiд зовнiшнього ринкового середовища. Суб кт господарювання, за його гiпотезою, ма вибiр оплатити витрати господарських операцiй, вступаючи

у Петти У. Зкономические и статистические работы М 1940 С. 156. вiдносини з контрагентами, чи здiйснювати аналогiчнi операцi всерединi само фiрми пiд контролем власника чи менеджера, шукаючи бiльш ефективний i дешевий варiант. Цей вибiр мiж управлiнням усерединi фiрми i економiю на управлiннi, але з ринковими витратами, на думку Р. Коуза, визнача розмiри пiдпримства. Сучасний рiвень розвитку продуктивних сил, зростання масштабiв

виробництва, розширення мiжгалузевих i територiальних зв язкiв зумовлюють технолого-економiч-нi розрахунки, якi часто виходять за межi елементарно математики. Глибокi математичнi знання стають необхiдними не лише для практикiв, а й для теоретикiв економiки, оскiльки без них уже неможливо простежити взамозв язки суспiльного виробництва. Широке запровадження математики в економiчну та iншi науки почалося ще в

XIX ст. За цей час виявились також i негативнi моменти, пов язанi зi спробами математизувати практично все. Дискусiя про мiсце i роль математики в економiчних дослiдженнях то затиха, то розгортаться з новою силою. Всi ми свiдками швидкого розвитку й удосконалення технiчних засобiв здiйснення найскладнiших математичних розрахункiв, збирання та обробки величезних потокiв iнформацi на ЕОМ. Комп ютерна грамотнiсть сьогоднi елементарною потребою.

Це створю сприятливi умови для широкого впровадженя математичних методiв як у практичне управлiння економiчними процесами, так i в теоретичне осмислення х. Застосування математичних методiв, на нашу думку, не повинно зводити складне економiчне життя виключно до кiлькiсних залежностей, аналiзу та розробки моделей оптимiзацi х. Оскiльки економiчнi вiдносини i закони мають кiлькiсну визначенiсть, то математичнi методи сприятимуть

пiзнанню та викладу економiчно теорi. Разом з тим вони обов язково повиннi доповнюватись якiсним аналiзом. Знеособленi формули, графiки, матрицi тощо навряд чи допоможуть виявити сутнiсть тих чи iнших соцiально-економiчних процесiв. I навпаки, органiчне поднання структурно-функцiонального пiдходу та математичних методiв створю умови для ефективного наукового спiлкування представникiв рiзних шкiл та напрямiв економiчно теорi. Спецiальнi методи Оволодiнню науковим економiчним мисленням сприя засвоння не тiльки загальнонаукових,

а й спецiальних методiв, за допомогою яких економiчна теорiя висвiтлю суть явища, що вивчаться. Одним iз найважливiших спецiальних прийомiв дослiджень в економiчнiй теорi метод науково абстракцi. Вiн поляга у видiленнi найбiльш суттвих сторiн процесу, що вивчаться, абстрагуваннi вiд усього другорядного, випадкового. Спочатку даться загальна характеристика явища, визначаються притаманнi йому суперечностi, а потiм розглядаються конкретнi вияви цього явища.

Таким чином найбiльш загальна найпростiша економiчна форма розгортаться в цiлiсну систему економiчних вiдносин вiдповiдно до власно внутрiшньо логiки останньо. Те, вiд чого на початковому етапi необхiдно було абстрагуватися з метою виявлення бiльш глибоких суттвих вiдносин, тепер, навпаки, пiдляга роз ясненню. В результатi конкретне поста вже не випадковим нагромадженням явищ, а цiлiсною панорамою суспiльного життя. Особливiстю теоретико-економiчного дослiдження е те, що

при вивченнi економiчних процесiв не можна користуватися конкретними прийомами i засобами, якi широко застосовуються, наприклад, у природничих науках. Будь-яка абстракцiя, як вiдомо, завжди бiднiша за конкретне явище. Вона вiдображу об ктивну реальнiсть не так, як живе споглядання, а проника всередину , йдучи вiд явища до сутi на практицi застосування методу абстракцi може призвести до помилки. Це пояснються вiдривом абстрактних понять вiд дiйсностi, що проявляться у розривi якiсно i кiлькiсно

сторiн економiчних процесiв, абсолютизацi окремих явищ економiчного життя тощо. Абстрактне мислення з властивими йому прийомами дiалектично, але не формально, логiки охоплю й iншi методи пiзнання виробничих вiдносин, зокрема аналiз i синтез. У процесi аналiзу предмет дослiдження розчленовуться, мислення йде вiд видимого, конкретного до абстрактного. Так, визначаючи економiчнi закони тi чи iншо системи, в складному господарському органiзмi видiляють

складовi його, з ясовують роль i значення кожного окремого елемента, х зв язки в диному, але складному господарському механiзмi. Це важливо для подальшого теоретичного обгрунтування всiх тих особливостей предмета дослiдження, вiд яких абстрагуються спочатку. Внаслiдок такого аналiзу користуються найбiльш загальними абстракцiями, придатними для вивчення дослiджуваного об кта. У процесi синтезу дослiджуться економiчне явище у взамозв язку i взамодi його складових частин.

Мислення тут iде вiд абстрактного до конкретного, вiд розумiння сутi вiдносин до прояву х у конкретнiй ситуацi. Аналiз сприя розкриттю iстотного в явищi, а синтез завершу розкриття сутi, да можливiсть показати, в яких формах це притаманне економiчнiй дiйсностi. Отже, аналiз i синтез двома нерозривними чинниками процесу наукового пiзнання дiйсностi, використання яких сприя виявленню причинно-наслiдкових зв язкiв окремих явищ.

Наукове пiзнання суспiльних процесiв i систем передбача також використання методу поднання логiчного й iсторичного пiдходiв до вивчення економiчно теорi. Логiчний взамозв язок усiх компонентiв суспiльства як цiлiсного органiзму вiдбива iсторичний процес виникнення й становлення певно системи. Поднання логiчного й iсторичного в економiчнiй теорi допомага вiдкриттю якiсно нових форм дi економiчних законiв i знаходженню нового змiсту в економiчних категорiях.

В обох випадках слiд виявити якiснi зрушення, що мають мiсце на певному етапi розвитку економiчно системи, а також обгрунтувати, яким чином виникнення нових вiдносин детермiну появу якiсно нових форм вияву економiчних законiв. Отже, логiчний метод дослiдження iсторичним методом, звiльненим вiд iсторично форми i випадковостей iсторичного процесу, адже вiдповiдь на одне й те саме запитання в епоху первiсного нагромадження капiталу i в сучасному розвинутому суспiльствi буде рiзною.

Iсторiя людського суспiльства пiдтверджу, що виникнення i розвиток будь-яко науки пов язанi з практичною дiяльнiстю людей. Зв язок науки iз суспiльною практикою передбача iнтенсивнiсть обмiну дiяльнiстю i результатами мiж науковцями i працiвниками iнших галузей народного господарства. Отже, економiчна теорiя не може обмежитись використанням лише тих методiв дослiдження, про якi йшлося вище. Як фундаментальна наука, економiчна теорiя визнача перспективи враховуючи довгостроковi для суспiльно

практики. Розглянемо мiсце i роль соцiально-економiчного експерименту, який належить до спецiальних методiв дослiдження економiчних явищ. Зауважимо, що йдеться про виважений, з попереднiм вивченням iсторичного досвiду, соцiально-економiчний експеримент. Абстракцiя в даному випадку досить умовною, i з повним правом можна стверджувати, що нема нiчого бiльш практичного, нiж витончена теорiя. Складнiсть поляга в тому, що практичнi рекомендацi щодо проведення соцiально-економiчного експерименту

вiдрiзняються вiд конкретних прикладних розробок. Отже, стосовно перших дуже важливим суспiльне розумiння х необхiдностi та корисностi. Соцiально-економiчний експеримент треба розглядати не тiльки як засiб пiзнання реально дiйсностi, а й як такий, що сприйма конкретний суб кт. Соцiально-економiчний експеримент як прийом пiзнання не може претендувати на унiверсальнiсть суперечки про характер соцiально-економiчного експерименту, навiть якщо вiн реалiзуться на локальних територiях

проблеми програмування розвитку окремих галузей народного господарства, налагодження нових виробничих зв язкiв, соцiальний захист населення тощо, не можуть бути вiльними вiд впливу моральних, iдеологiчних чи полiтичних чинникiв. Цiннiснi судження про результативнiсть соцiально-економiчного експерименту в той же час не можуть бути вiдокремленими вiд об ктивного економiчного дослiдження. Вони неминуче переплiтаються. Iз розвитком продуктивних сил, нагромадженням знань, набуттям прийомiв

i знань з технологi аналiзу економiчних явищ та х взамозв язкiв за допомогою сучасно комп ютерно технiки роль соцiально-еко-номiчного експерименту в економiчнiй теорi зроста. Провiдним в економiчнiй теорi залишаться теоретичний аналiз виробничих вiдносин, розкриття змiсту законiв i категорiй економiки. Одночасно зроста значення кiлькiсних методiв, зокрема статистичних. Практична дiяльнiсть людей в економiчнiй сферi зумовлю управлiнський аспект, якого неминуче набува

економiчна теорiя. Саме цей аспект економiчнб теорi стимулю вивчення статистичних показникiв, що характеризують економiку на рiзних рiвнях. Статистичнi матерiали доцiльно групувати за тематичними проблемами. Аналiз х може вiддзеркалювати, наприклад, реальнi суперечностi мiж певними соцiальними групами населення, рiзними полiтичними течiями тощо. Загальнi перспективи економiчно реформи, комплекснiсть пiдходiв до становлення ринкових вiдносин, охоплення проблем народного господарства в цiлому та його окремих галузей,

послiдовнiсть та швидкiсть роздержавлення власностi, економiчний механiзм становлення ринкових iнфраструктур - всi цi питання можуть бути дослiджуванi за допомогою статистичних методiв. Застосування х доцiльне й при розробцi окремих напрямiв переходу до ринкових вiдносин, наприклад цiноутворення, зовнiшньоекономiчних зв язкiв тощо. Ученi-економiсти, вивчаючи матерiали нацiонально статистики тi чи iншо крани, користуються також виданнями ООН, ОЕСР тощо.

Незначнi розбiжностi мiж окремими показниками пояснюються тим, що мiжнароднi органiзацi, як правило, коригують нацiональнi данi з метою забезпечення зiставлення х. Спiвробiтники мiжнародних органiзацiй володiють такими сучасними методами обробки статистичних даних, якi поки що не стали надбанням дослiдникiв у бiльшостi кран свiту, що часто призводить до перекручених статистичних висновкiв. Таким чином, знання економiчно теорi передбача не тiльки володiння методологiю

аналiзу реальних економiчних процесiв, розумiння сутi економiчних законiв та категорiй, а й умiння знаходити кiлькiсний вираз х i користуватись точними статистичними методами для управлiння економiкою. Використана лтература 1. Г.Н.Климко В.П.Нестеренко Л.О.Канщенко Основи економчно теор 2. А.С.Гальчинський П.С.щенко Ю Палкн Основи економчно теор 3. К.Р.Макконнелл

Л.С.Брю Economics 4. Поль Самуельсон Економка 5. Ю.В.Нколенко А.В.Демквський В.В.Фещенко Основи економчно теор