Основні шляхи зниження витрат при транспортуванні матеріально-технічних ресурсів; Оптово-торгівельне підприємство з торгівлі непродовольчими товарами; Задача 3

Теоретичне завдання. Основні шляхи зниження витрат при транспортуванні матеріально-технічних ресурсів Транспортні витрати становлять майже половину логістичних витрат. У першу чергу величина цих витрат залежить від специфіки й правильності організації закупівель, а також від ефективності використання власних транспортних засобів. Перед тим як описати методику визначення розрахунку транспортних витрат необхідно відзначити, що більшу

частину витрат пов'язаних із транспортуванням становлять змінні витрати, які й будуть оцінюватися в даному питанні. Для того, щоб розробити ефективну систему визначення ефективності необхідно описати проблеми, які виникають на практиці при організації транспортування, і врахувати їх у запропонованій системі. Майже будь-яка організація, що займається виробничою діяльністю, має власні автотранспортні засоби. Тому дуже часто виникає питання про застосування власного транспорту

або використання послуг або посередників, або партнерів по бізнесу. Необхідно прагнути до того, щоб у перевезеннях (особливо на невеликі відстані) що забезпечують роботу підприємства, більша питома вага доводилася на перевезення зроблені власним транспортом, по цілому ряді причин: 1) Будь-яка організація, що надає транспортні послуги, навіть якщо надання даних послуг не є основним профілем діяльності підприємства, включає в

їхню вартість певний рівень прибутку, тому вартість таких послуг, як правило, дорожче самообслуговування навіть у тому випадку, якщо ця організація працює ефективніше. Навіть, якщо вартість подібних послуг не задекларована, їхня вартість обов'язково включена у вартість товарів; 2) Використання послуг інших компаній не дає таких гарантій надійності своєчасності одержання або доставки

необхідних вантажів, які дає використання власних автотранспортних засобів; 3) Неповне використання власного автотранспорту пов'язане зі збитками (нікуди не подінеться зарплата водіїв, дорожні збори, деякі види обслуговування й можливе страхування); Проте, одержання транспортних послуг від інших організацій дуже часто є більш доцільним або взагалі необхідним (коли немає власних вільних транспортних засобів).

З огляду на власні транспортні можливості, співробітники відділу матеріально-технічного постачання повинні прагнути до знаходження балансу у використанні власних і чужих послуг із транспортування матеріальних цінностей, це необхідно врахувати при оцінці величини вартості транспортних витрат. Домогтися підвищення ефективності використання транспортних засобів, значить значно скоротити величину транспортних витрат. Одним з найважливіших показників ефективності використання

транспортних засобів є питома вага пробігу з вантажем (без вантажу) в загальному пробігу рухливого складу автомобілів. Домогтися підвищення цього показника можна, тільки сполучаючи в одних транспортних рейсах відвантаження або відправлення й одержання вантажів. Тому що абсолютно більша частина вантажоперевезень більшості підприємств доводиться на передачу власної продукції іншим й одержання необхідних матеріалів, то в першу чергу необхідно приділити увагу саме цим

видам вантажоперевезень. Сполучаючи передачу готової продукції споживачам і одержання необхідних матеріалів можна домогтися істотного підвищення ефективності використання автомобільного транспорту, і якщо є подібна технологічна й технічна можливість (деякі види вантажів під час перевезення вимагають особливих умов або виконання вимог) нею у жодному разі не можна зневажати. Якщо дана можливість на підприємстві використовується, то встає додаткове завдання виділення транспортних

витрат пов'язаних з доставкою матеріалів із загальної маси. Найменші витрати пов'язані із транспортуванням необхідних матеріалів підприємство понесе в тому випадку, якщо всі постачальники будуть перебувати в безпосередній близькості. І безсумнівно, прагнучи окремо зменшити витрати пов'язані із транспортуванням треба вибирати тих постачальників, які найбільше близько розташовані.

Однак, так як треба прагнути до зниження всіх витрат у комплексі, а не тільки транспортних, часто доцільніше вибрати більше віддалених постачальників. Коли необхідно зробити закупівлі в декількох постачальників, що перебувають на досить великих відстанях, щоб значно скоротити автотранспортні витрати, необхідно ретельно підходити до визначення маршруту перевезення. Тому при розрахунку транспортних витрат необхідно обов'язково враховувати ступінь ефективності організації

транспортних перевезень. Визначення загальних витрат пов'язаних із транспортуванням необхідної продукції за даною методикою починається з визначення прямих витрат пов'язаних з експлуатацією власних транспортних засобів. Розрахунок ведеться по тих транспортних засобах, які використовувалися як для перевезення матеріалів, так і іншої продукції, рух якої за межі підприємства можна відбити в інформаційній системі. Коло таких автотранспортних засобів необхідно визначити заздалегідь,

і намагатися їх використати тільки для перевезень заздалегідь певних видів продукції. Для визначення прямих витрат пов'язаних з експлуатацією кожного автомобіля можна використати два легкодоступних показники, а саме витрати бензину й пробіг автомобіля. Щоб довідатися про витрату бензину, достатньо точно організувати його облік, як і будь-якого іншого складського матеріалу з тим застереженням, що даний матеріал майже ніколи не повинен

бути присутнім реально на складі. Даний матеріал доцільно розглядати окремо від інших майже у всіх аспектах, він не може бути серед більшості матеріалів, за загальну якість роботи з якими співробітники відділу постачання можуть одержати премію. Щоб спростити облік руху бензину, а також уникнути створення реальних зайвих складських запасів або уникнути використання коштів не по цільовому призначенню доцільно використати талони на бензин.

При передачі водієві талонів на певну кількість літрів у програмі необхідно зафіксувати передачу бензину на водія або на транспортний засіб за умови, що в цього транспортного засобу є тільки один водій. Для знаходження величини транспортних витрат необхідно знати загальну кількість переданого бензину для всіх автотранспортних засобів за певний період часу. Величина витрат на бензин розраховується як добуток останньої вартості бензину кожної марки на споживання

бензину аналогічної марки, потім береться сума по всіх марках бензину. Всі інші статті витрат пов'язані з експлуатацією автомобіля на відміну від витрат пов'язаних з використанням бензину, характеризуються нерегулярністю виникнення через тривалі проміжки часу. Це значить, що транспортні витрати виникають нерівномірно і їх доцільно нараховувати пропорційно по великому проміжку часу або кілометражу.

Більша частина цих статей залежить від величини пробігу. Так чи інакше, від величини пробігу залежить дуже багато статей транспортних витрат, головними з яких є витрати на ремонт і заміну механізмів і деталей автомашини (ця стаття містить у собі вартість ремонтних робіт і вартість матеріалів), витрати на пально-мастильні матеріали, витрати на оплату сторонніх послуг. Також від величини пробігу залежить імовірність попадання машини в

ДТП або іншу неприємну ситуацію, пов'язану з витратами. Тому витрати, пов'язані з величиною пробігу також містять у собі або пропорційно кілометражу нараховані страхові внески або пропорційно кілометражу нараховану величину збитку. Всі інші категорії витрат теж повинні нараховуватися пропорційно на кожен кілометр пробігу. Для того, щоб визначити транспортні витрати, пов'язані

із пробігом, необхідно виділити розрахунковий проміжок часу, найкраще якщо він буде дорівнює року, за який вони будуть розраховуватися. Всі розрахунки можна провести, користуючись модулем автотранспортних засобів. Програма визначає загальні витрати пов'язані з експлуатацією машини за певний проміжок часу на підставі введених у неї даних по передачі на неї матеріалів (за винятком бензину), а також фіксації інших витрат. Так як рік - це досить великий строк, за який може

істотно зменшиться вартість грошей, отриману величину можна помножити на певний коефіцієнт, що враховує рівень інфляції. Для того, щоб зробити розрахунок необхідно раз на місяць знімати дані лічильника фіксуючого пробіг і вводити його показання в систему. Якщо транспортний засіб все-таки необхідно використати по іншим призначенням крім тих випадків, коли рух виробів або матеріалів можна фіксувати в системі, то дані лічильника необхідно вносити в спеціальний журнал.

У даному журналі підписами відповідальної посадової особи повинні підтверджуватися внесені в нього записи. На підставі даних журналу провадиться розрахунок загальної пройденої відстані пов'язаної з перевезенням того, що не можна зафіксувати в системі, ці дані теж фіксуються в системі. Розрахунок загальних витрат пов'язаних з експлуатацією одного транспортного засобу за певний період провадиться по формулі: Веа= ; (2.8) де, Вмn — вартість матеріалів переданих на автотранспортний засіб

протягом останніх n періодів, рух яких відбито в інформаційній системі; Вгn -зафіксована в системі передача грошей на автомобіль протягом останніх n періодів (гроші на ремонт, надання сервісних послуг, покупку запчастин рух яких недоцільно відображати в системі); Всваз—затрати на страхування вантажів та автотранспортного засобу; Впал.— вартість виданого й відбитого в інформаційній системі на автомобіль за останній період бензину;

Іінф.—коефіцієнт, що враховує рівень інфляції; Счt—останні покази лічильника фіксуючий пробіг машини; Счt-1,n —покази лічильника на початку періоду, n періодів назад; Нпр,n—виключений з розгляду пробіг автомобіля за останній період, за останні n періодів; Прямі витрати пов'язані з експлуатацією власних транспортних засобів розраховуються як сума витрат по всіх автомобілях. Прямі транспортні витрати є основними для розрахунку транспортних витрат які пішли

на оплату транспортних послуг інших організацій. Вартість транспортних послуг наданих іншими організаціями майже неможливо точно оцінити, тому що вони для перевезень на невеликі відстані дуже рідко декларуються. Тому даний метод припускає більше теоретичний розрахунок даних витрат, метою якого є не точне їхнє виявлення, а стимулювання співробітників ВМТЗ до ефективної роботи. Саме при розрахунку цих витрат можна врахувати

інші критерії ефективності, пов'язані з організацією доставки вантажів (стимулювати до правильної розробки маршрутів щоденних перевезень), а також стимулювати до правильного знаходження балансу між перевезеннями власним транспортом і одержанням транспортних послуг від інших організацій. Для того, щоб забезпечити правильність розрахунку даної категорії витрат, як і уникнути перешкод в досягненні інших цілей, пов'язаних з керуванням матеріально-технічними ресурсами

необхідно обов'язково забезпечити незалежність оператора по введенню інформації в систему від співробітників відділу постачання. Для розрахунку величини транспортних витрат необхідно відбити в інформаційній системі наступні дані (звичайно в тому випадку, якщо транспортні витрати заздалегідь не обговорені, і не зазначені в супровідному на товар документі).

У довіднику, у якому втримується інформація про постачальників, клієнтів, а також інших партнерських організаціях для кожного підприємства, що співробітничає, вводиться поле, у якому вказується відстань між власним і підприємством, що співробітничає, якщо їхати по найбільш зручному автомобільному шляху або координати кожного об'єкта. У принципі можливий й інший варіант, на перший погляд більше правильний, коли кожному партнерові й

самому собі привласнюються цифрові координати його розташування, використовуючи які можна більш точно оцінити ефективність роботи з перевезення в рамках вже виконаних рейсів по доставці необхідної продукції. Однак необхідно врахувати той факт, що при постачанні більше вагомий внесок при економії коштів можна одержати, застосовуючи методи планування при виборі маршруту, чим, застосовуючи методи маршрутиризації вже тоді, коли вони визначені. При виборі методу єдиних відстаней робиться акцент на якість планування

у визначенні маршруту, а при виборі координатного методу робиться акцент на якість планування у визначенні маршруту руху. Крім того, кожному подібному партнеру можна привласнити певний коефіцієнт, що буде враховувати доцільність одержання транспортних послуг у нього. Чим нижче коефіцієнт, тим доцільніше одержати транспортні послуги від фірми партнера, і навпаки, однак треба пам'ятати, що в остаточному підсумку на вибір форми доставки впливає конкретна

ситуація. При встановленні даного коефіцієнта можна користуватися наступною методологією, що зазначена в таблиці. Таблиця №2.8 Параметри враховуючі які можна оцінити вигідність одержання сторонніх транспортних послуг Параметр 1 2 3 4 5 Кількість машин в автопарку підприємства Істотно більше Ненабагато більше Рівна кількість Менше Істотно менше Наявність на підприємстві системного підходу в керуванні транспортуванням

Керування відбувається набагато якісніше Керування відбувається більш якісно Керування відбувається на тім же рівні Керування поставлене гірше Керування поставлене істотно гірше Чи робить підприємства поступки в ціні у випадку самовивозу необхідних товарів Значні Не значні Поступки відсутні Порівнянність розмірів вантажу з вантажопідйомністю транспортних засобів які можна раціонально використати в даній місцевості (наприклад, використання у внутріміських

умовах автотрейлерів не є доцільним) Розміри вантажу дозволяють його перевести тільки за кілька разів Розміри вантажу дозволяють його перевести за один раз, але вільного місця для перевезення інших вантажів не залишається Розмір вантажу займає більшу частину для місця перевезення Вантаж має габарити великих розмірів Габарити й вага вантажу є не істотними Розгляд триває, якщо в 4 ряді обрано 3,4 або 5 стовпчик

Наявність інших клієнтів, постачальників партнерів розглянутого підприємства поблизу власного Велика кількість, перевезення регулярні Перевезення на даному напрямку регулярні, але їхня кількість по днях не постійна Перевезення робляться із середньою регулярністю, їхня частота не постійна Перевезення на даному напрямку не регулярні Інші партнери поблизу не розташовані

Облік рентабельності перевезень Множення на коефіцієнт 1. 1-1.3 Залишається додати, що при фіксації в інформаційній системі приходу матеріалів, відвантаженні готової продукції або фіксації руху іншої продукції, необхідно вказувати у всіх електронних документах фіксуючий рух продукції постачальника транспортних послуг (самовивіз або доставку). Це забезпечити досить легко, досить розділити прибуткові документи на дві частини.

У тому випадку, якщо на територію підприємства в'їжджає чужа машина, охоронець її зупиняє й робить на прибутковому документі штамп, що фіксує доставку вантажу зі сторонньою допомогою. Якщо на територію підприємства в'їжджає власний транспорт, то на прибутковому документі такої оцінки не робиться. На підставі наявності або відсутності подібного штампа будуть фіксуватися дані за формою одержання транспортних послуг. Для того, щоб продовжити розрахунок загальних транспортних витрат необхідно

зробити запит по юридичних особах і прикріплених до них електронних документах за певний проміжок часу, тому що інформація і про клієнтів, і про постачальників, і про партнерів утримується в єдиному електронному довіднику. У звіті по подібному запиту утримується вся необхідна інформація для продовження розрахунку вона включає в себе всі електронні документи, що фіксують рух

матеріалів за допомогою власного транспорту та юридичних осіб прикріплених до відповідних електронних документів. Спочатку визначаються витрати на перевезення тільки матеріалів власними транспортними засобами, якщо вони активно використовуються як для доставки вантажів, так і виконання замовлень (комбіноване використання). Для цього необхідно розрахувати номінальну суму відстаней, які необхідно було пройти власним транспортним засобам (тільки туди й назад), щоб забезпечити доставку

й одержання всіх товарів взагалі і матеріалів зокрема. Розрахунок витрат на перевезення матеріалів власними транспортними засобами за певний проміжок часу провадиться по наступній формулі: (2.9) де, m — електронні документи, що фіксують надходження матеріалів власним транспортом; n — електронні документи, що фіксують рух всіх товарів з використанням власного транспорту; мвмі— маса і-того вантажу по електронному документі (величина розраховується системою самостійно);

вmax— максимальна вантажопідйомність самої вантажопідйомної машини, що перебуває на балансі підприємства; Si-відстань між власним і підприємством, що співробітничає, якщо їхати по найбільш зручному автомобільному шляху (параметр вказується вручну в довіднику підприємств, що співробітничають); Sзвm—сумарна номінальна величина відстаней по документах, що фіксують надходження матеріалів власним автотранспортом; Sзвn—сумарна номінальна величина відстаней по документах, що фіксують

надходження всіх товарів з використанням власного транспорту. Після того, як визначені витрати, пов'язані із транспортуванням матеріалів власним транспортом, необхідно знайти номінальну суму відстаней які необхідно було подолати постачальникам транспортних послуг, щоб доставити матеріали, що надійшли за певний проміжок часу на підприємство. Розрахунок даної величини проводиться по такій же схемі, що наведена вище, тільки відстань множиться

на коефіцієнт, що враховує вигідність одержання транспортних послуг від конкретного постачальника. Розрахунок загальних витрат пов'язаних із транспортуванням матеріалів проводиться по формулі: (2.10) де, Sзвp—суммарна номінальна величина відстаней по документах, що фіксують надходження матеріалів привезених чужим автотранспортом, якщо дані витрати не обумовлені в конкретних документах; Sзвm—суммарна номінальна величина відстаней по документах, що фіксують надходження матеріалів власним

автотранспортом; Вдо—суммарна величина витрат по накладних, в яких транспортні витрати обговорені. Після того як визначені загальні транспортні витрати можна визначити транспортні витрати пов'язані з роботою по кожному окремому матеріалу, для цього можна скористатися формулою: (2.11) де, где, Nва — частка кількості електронних документів, що фіксують надходження визначеного матеріалу за допомогою доставки власним автотранспортом протягом визначеного проміжку часу

і кількості позицій у цих накладних ; Nп — приватна кількість електронних документів, що фіксують надходження визначеного матеріалу за допомогою доставки автотранспортом посередників у протягом визначеного проміжку часу і кількості позицій у цих накладних ; Втп— загальні витрати на перевезення матеріалів транспортними засобами посередників; Вдоi - накладні по матеріалу, у яких транспортні витрати обговорені; Визначивши всі основні витрати при транспортуванні за допомогою вищенаведених розрахунків, ми можемо

прийняти заходи щодо зменьшення витрат в окремих ланках та у системі вцілому Завдання 2. Оптово-торгівельне підприємство з торгівлі непродовольчими товарами. Оптова торгівля - це складний механізм економічних відносин по лінії доведення виробничих товарів по ринкових каналах від виробника до споживача. Оптово-торгове підприємство здійснює зв'язок між промисловістю і роздрібною торгівлею. Це важлива складова частина внутрішньої торгівлі, велика галузь економіки.

Основною функцією оптово-торгівельного підприємства є збут товарів великими партіями як підприємствам роздрібної торгівлі так і промисловим підприємствам для наступної переробки. Друга його функція - активний вплив на збільшення обсягу виробництва, розширення асортименту та поліпшення якості товарів народного споживання. Оптово-торгівельні підприємства, як правило, реалізовують непродовольчі

товари через: • оптові бази, які є основними господарськими одиницями оптового підприємства, здійснюють оптові закупки і продаж товарів та надають торгові послуги підприємствам та організаціям роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам підприємницької діяльності; • товарні склади (приміщення), які спеціально призначені для зберігання і переробки товарних запасів; • склади-магазини, які мають функціональну площу для зберігання і продажу великогабаритних товарів.

Логістична система оптово-торгівельної фірми можна розділити на три складники: закупівельна логістика, логістика запасів, розподільна логістика. Виняткову роль в логістичній системі в цілому грає розподільна логістика. Це найскладніший процес в діяльності фірми. Тут до діяльності фірми пред'являються жорсткі і взаїмнопротіворечивиє вимоги: постачання клієнтам мають бути швидкими, точно в строк, відгук на специфічне замовлення клієнта має бути як можна більш

скорішими. Логістика запасів оптової фірми безпосередньо залежить від потреб розподільної логістики. Закупівельна логістика для оптової фірми має свою специфіку – оскільки товар перепродається далі, причому за низькими оптовими цінами, то вибір постачальників різко обмежується – необхідний оптовий постачальник верхнього рівня, який поставляє товар за ще нижчими цінами і крупнішими партіями, або потрібні прямі зв'язки з виробником.

Специфіцика непродовольчих товарів, така, що асортимент може різко розрізнятися за ціною і об'ємом споживчого попиту, але цей товар практично не схильний до фізичного зносу, і може зберігатися вічно, не втрачаючи працездатності, проте він дуже схильний до зносу морального. Асортимент товару, навіть в рамках одиничних виробників може бути дуже великим (побутова техніка, товари текстилю, дитячі іграшки і т.і.) – і це сильно ускладнює облік, розподіл

і прогноз закупівель товару. Клієнтами оптово-торгівельного підприємства можуть бути крупні і дрібні магазини, підприємства середнього та дрібного бізнесу і т.і. Матеріальний потік – це матеріальні ресурси певних видів, в певних кількостях, переміщуваних від певних постачальників цих ресурсів до їх певних одержувачів, з одного певного місця в інше в заздалегідь обумовлені терміни. Будь-який матеріальний потік характеризується з якісної

і кількісної сторін. Для цього потрібні, в першу чергу, параметри, що визначають склад потоку по видах матеріальних ресурсів. Матеріальні потоки дуже різноманітні. Важливо враховувати наступні їх відмінності: • по номенклатурі: у них можуть бути матеріальні ресурси однієї номенклатури (класу, групи, і так далі) і декількох номенклатурних угрупувань; • залежно від натурально-речового складу матеріальні потоки діляться на одно асортиментних

і багатоасортиментних – при двох і більшому числі різних позицій матеріальних ресурсів; • по місцю в процесі звернення: матеріальні потоки ділять на ті, які очікують відвантаження, чекаючи розвантаження, розвантажені, прийняті на склад; • за ознакою безперервності: матеріальні потоки бувають безперервні і дискретні; • по частоті прибуття або відправлення: потоки ділять на термінових, тривалих, вартові, щоденні, добові, щомісячні і так далі; • за відмінністю маси або об'єму: матеріальні потоки ділять

на масових, великих, середніх і дрібних (масовими вважають потоки, переміщення яких здійснюється великою групою транспортних засобів; крупні перевезення дрібніше масових і рідше; до дрібних відносять потоки, що вимагають поєднання з іншими, – попутними матеріальними потоками); • за відмінністю маси: матеріальні потоки розділяють на ваговитих і легковагих; • по мірі повторюваності: матеріальні потоки бувають такими, що повторюються

і разові, причому ті, що повторюються ділять на ті, що часто повторюються і рідкі; • по мірі агресивності, вогне- і вибухонебезпеці матеріали, що перевозяться: потоки ділять на вогне- і вибухонебезпечних, агресивних, невогненебезпечних, вибухонебезпечні , неагресивні; • за способом затарювання: потоки розділяють на вантажі в контейнерах, ящиках, мішках і інших видах тари (у особливу групу виділяють безтарні потоки); • по консистенції вантажів: потоки

ділять на рідких, насипних, газоподібних і твердих. Матеріальні потоки поділяють на інтенсивні і неінтенсивні. Інтенсивними вважають напружені і посилені потоки. Напруженим матеріальний потік стає по наступних ознаках: 1) при складності формування і ускладнення відвантаження;

2) при складності комплектування; 3) із-за необхідності прискореного транспортування вантажу; 4) із-за труднощів в його прийманні і так далі Неінтенсивними вважають потоки, що не приводять до напруги при їх переміщенні. Матеріальні потоки ділять на детермінованих і стохастичних. Детерміновані потоки мають чіткі показники характеристики матеріально-речового складу. Існують наступні параметри детермінованого потоку: натурально-речовий склад; об'єм (кількість); продавець

і місце відправки; покупець і місце доставки; термін відвантаження. Якщо один з цих параметрів невідомий, потік детермінованим не є, їх вважають невизначеними або стохастичними. Розрізняють потоки по місцю їх вступу і відправки. Матеріальні потоки, що поступають, вважають вхідними, відвантажувані - вихідними. Вхідний і вихідний потоки - важливі визначення матеріальних потоків, вказуючі момент початку руху потоку

(його вихід) з логістичної системи і закінчення цього руху (вхід в логістичну систему призначення). Є і інші угрупування матеріальних потоків. Інформаційним потоком вважають сукупність повідомлень, циркулюючих усередині логістичної системи, а також між цією системою і середовищем, зовнішнім по відношенню до неї, необхідних для управління і контролю логістичних операцій. В оптово-торгівельних підприємствах

інформаційні потоки виконуються: - у наступних носіях: паперових документах традиційного типа; електронних документах (магнітних і паперових — перфострічці, перфокартах) і ін. - Повідомлення можуть бути і усними: телефонними, а також мовними (спілкування без телефону). - За видами: Горизонтальні - інформаційні потоки, що охоплюють повідомлення між партнерами по господарських зв'язках одного рівня управління. Вертикальні – інформаційні потоки, що охоплюють повідомлення, що поступають

зверху, з керівних інстанцій в підвідомчі їм ланки логістичної системи. Внутрішні інформаційні потоки – повідомлення, циркулюючі усередині однієї логістичної системи. Для логістичних підсистем внутрішніми є потоки повідомлень усередині підсистеми, останні повідомлення для них зовнішні. Управління інформаційними потоками при логістиці – не самоціль, а засіб управління матеріальними потоками, їх формуванням, переміщенням, прийманням.

При умілому управлінні інформаційними потоками знижуються витрати на їх формування, передачу, приймання і зберігання інформаційних масивів, прискорюється інформаційний обмін, швидкість їх приймання, не допускається невідповідність швидкості робіт передавача і приймача, враховується пропускна спроможність засобів зв'язку на кожній ділянці інформаційного шляху і кваліфікації операторів, зайнятих на них.

На сьогоднішній день підприємства витрачають величезні засоби на забезпечення інформаційного потоку. Але вони виправдовують себе. Використання в логістиці технології автоматизованого управління дозволяє сущест-венозній поліпшити управління матеріальними потоками на всіх етапах логістичного процесу. В оптово-торгівельному підприємстві з торгівлі непродовольчими товарами виконуються такі операції:

Базисні: постачання; збут Ключові: управління закупівлями, транспортування, управління запасами, управління процедурами замовлень, ціноутворення, фізичний розподіл. Підтримуючі: складування, вантажопереробка, забезпечення можливості повернення товару, сервісне обслуговування, інформаційно-компьютерна підтримка. Елементарні: навантаження, розвантаження,операції тарування, перевезення вантажів, зберігання вантажів, експедирування вантажів, приймання та відпускання товарів зі складу,

перевантаження, сортування, комплектуванням, консолідація вантажів, збирання, зберігання, передання інформації про товари, розрахунки з постачальниками, страхування вантажів,передання прав власності на товар. Витрати на постачання: - транспортні витрати; - витрати на приймання вантажів; - витрати на підтримку контактів з постачальниками; - витрати на вибір і оцінку постачальників; - витрати на контроль за дотриманням умов договору постачання. Витрати на розподіл: - витрати на обробку заказу; - витрати на виконання

інших операцій, безпосередньо передуючих відвантаженню; - витрати на після реалізаційні операції Витрати на транспортування: - витрати, пов’язані з підготовкою продукції до відвантаження (перевірка кількості, маркірування, упакування); - витрати на вантажно-розвантажувальні роботи; - витрати на паливо, мастильні матеріали, електроенергію на операції з пересування; - витрати на технічне обслуговування та поточний ремонт рухомого складу; - витрати на утримання водії; - амортизація рухомого складу; - витрати

на утримання виробничо-технічної бази та інфраструктури різних видів транспорту; - витрати на страхування вантажу. Витрати на підтримку підсистеми інформаційного забезпечення: - витрати на утримання працівників, які здійснюють управління логістичними процесами; - витрати, пов’язані з діловодством (канцелярські, поштові, з експлуатації організаційної та обчислювальної техніки, засобів зв’язку й ін ); - амортизація обчислювальних машин, оргтехніки, приміщень та

інвентарю; - витрати на утримання адміністративних приміщень; - витрати на навчання логістичного персоналу всіх рівнів. Задача №3 Розрахуємо скільки разів буде обертатися товар: K2 = T/m =30/10=3рази де K2 - частота обертання за нових умов; V =S*K2/K =5000*3/1=15000 грн П2=V*П/S=15000*720/5000=2160грн. Отже, за нових умов обсяг продажу товару складе 15000 грн при цьому підпри мство отримає прибуток в

суммі 2160 грн. Список використаної літератури 1. Логистика: Учеб. пособие/под ред. Аникина Б.А М.:ИНФРА-М, 1999 327с. 2. Балабанов Л.В Герамчук А.М. Комерційна діяльність: маркетинг і логістика. – Київ.: «Професіонал»,2004,228 с. 3. Гордон М. II. Функции и развитие логистики в сфере товароведения //

Риск. 1993. № 1.С. 42. 4. Гражданский А.М. Основы логистики. М.: ИВЦ «Маркетинг», 1995. 5. Неруш Ю.М. Логистика: Учебник для вузов 2-е изд перераб. и доп М.:ЮНИТИ-ДАНА, 2000 389с.