/>І с т о р і я Б р а з и л і ї
/>
Першілюди з’явилися на території Бразилії, за різними теоріями, між 50 тис. і 6 тис.років до н. е. Рівень розвитку не був високим, населення Бразилії залишалося настадії неоліту та вело напівкочовий образ життя до відкриття португальськоюекспедицією на чолі з Педру Альварісом Кабралом в 1500 році. Протягомнаступних трьох століть ця територія була населена португальцями і стала важливимекспортером спочатку декоративних порід деревини, потім цукрового очерету,кави, і, нарешті, золота. Важливим джерелом трудових ресурсів були раби,спочатку з числа поневолених індіанців, а після 1550 року переважно з завезенихафриканців.
У 1808році королева Португалії Марія I і принц-регент, майбутній король ПортугаліїЖуан VI, рятуючись від наступаючихармій Наполеона, разом з королівським сімейством, дворянством і урядомперемістилися до
Ріо-де-Жанейро,адміністративного центру Бразилії. У цьому переїзді приймав участь ібританський уряд, який добився для себе привілеїв у торгівлі та різнимизасобами зберігав їх протягом довгого часу.
ХочаЖуан VI повернувся до Португалії в 1821 році, під час свого правління уРіо-де-Жанейро він підняв статус Бразилії до рівня королівства, рівногоПортугалії. Принц-регент Педру ( у майбутньому імператор Бразилії Педру І такороль Португалії Педру IV ) оголосив незалежність 7 вересня 1822 року,засновуючи незалежну Бразильську імперію. Оскільки корона залишилася в рукахдому Браганса, цей акт скоріше був розділом Португальського королівства на двічастини, ніж рухом за незалежність, який протікав приблизно у той же час нарешті території Америки.
Бразильськаімперія теоретично була досить демократичною системою, хоча на практиціімператор мав значну владу. Першим імператором був Педро I, який правив з 1822по 1831 роки, коли він відрікся від престолу через складну ситуацію та сильнісепаратистські рухи в країні. Але імперія була знову об'єднана під владою йогосина, імператора Педру ІІ. Рабство було відмінено в 1888 році у « Золотомузакон і», затвердженому принцесою Ізабеллою під час відсутності імператора, цейкрок та інтенсивна імміграція з Європи створили підставу для індустріалізації.У останні роки свого існування імперія заглибилася в глибоку політичну тавійськову кризу, в результаті, щоб уникнути громадянської війни, Педро IIвідмовився від трону 15 листопада 1889 року, після чого була проголошенафедеративна республіка ( офіційно « Республіка сполучених штатів Бразилії » ),першим президентом якої став фельдмаршал Деодору де Фонсека.
/> У кінці 19-го — на початку 20-го століття до Бразилії переїхали понад 5мільйонів європейських та азіатських ( особливо японських ) іммігрантів. У цейперіод значно піднялася бразильська промисловість, значно розвинулися їївнутрішні райони. Бразильська демократія тричі переривалася диктатурами — у1930—1934 і 1937—1945, під владою Гетуліо Варгаса, і 1964—1985, під владоюряду генералів, призначених армією за допомогою США. Починаючи з 1985 рокуБразилія розглядається як демократія під владою виборного президента. Цейстатус був підтверджений на референдумі 1993 року, коли більшість виборціввибирали між президентською або парламентською системами, виборці такожвирішили не відновлювати конституційну монархію країни. Г е о г р а ф і я Б р а з и л і ї
/>/>
Географічне положення.
Бразилія – найбільшадержава Латинської Америки, що займає майже половину континенту. На півночімежує з Венесуелою, Гайаною, Суринамом, Французькою Гвіаною, на півдні — зУругваєм, на заході — з Аргентиною, Парагваєм, Болівією і Перу, на північномузаході — з Колумбією. На півночі і сході омивається водами Атлантичного океану.Територія — 8511,996 тис. кв. км., що становить 5,7 % від усієї суші світу.
Бразилія — п'ята завеличиною країна світу
( після Росії,Китаю, Канади і Сполучених Штатів Америки ).
Рельєф.
Напівночі країни розташована Амазонська низовина ( Амазонія ) — глибокийтектонічний прогин, заповнений осадовими породами. На півночі вона поступовопереходить у горбисті цокольні рівнини південної частини Гвіанського плоскогір’я( висота 150—700 м, окремі вершини до 1200 м ), обрамлені уздовж державногокордону крутими урвищами Серрі-Імері, Серрі-Парімі і Серрі-Пакарайми ( гора Рорайма— 2772 м ). Майже всю решту
території країнизаймає Бразильське плоскогір’я, що підвищується до півдня та південного сходу ікруто обривається до вузького краю берегової Приатлантичної низовини. Крайовібрилові масиви ( Серра-ду-Мар, Серра-да-Мантикейра та інші ) сягають висоти2890 м ( гора Бандейра ). На захід від приатлантичних масивів і залишковогокряжу ( « бразилід » ) — Серра-ду-Еспіньясу на місці тектонічних западинрозкинувся пояс пластових і моноклінарно-пластових рівнин ( лавове плато Параний інші ); у центрі і на півночі переважають цокольні плоскогір'я і рівнини, щочергуються з плато — шападами. На заході на територію Бразилії заходитьаккумулятивна низовина верховин ріки Парагвай — Пантанал.
Клімат.
/> Для Бразиліїхарактерний жаркий клімат. Середні місячні температури коливаються від 16 до 29°C; лише на високих східних масивах середня температура липня від 12 до 14 °C;можливі заморозки. Але режим опадів і типи клімату різні. На заході Амазоніїекваторіальний вологий клімат ( опадів від 2000 до 3000 мм на рік, амплітудисередніх місячних температур 2-3 °С ), на сході Амазонії і прилягаючих пологихсхилах Гвіанського і Бразильського плоскогір'їв — субекваторіальний зпосушливим періодом до 3-4 місяців ( опадів 1500—2000 мм, на узбережжі близько3000 мм на рік ). У центрі Бразильського плоскогір'я і Пантаналі —субекваторіальний вологий клімат ( опадів 1400—2000 мм на рік ) з великимиамплітудами температур ( особливо крайніх — до 45-50 °С ); на північному сходіплоскогір'я кількість опадів знижується до 500 мм і менше на рік, а дощівипадають вкрай нерегулярно: це район частих і тривалих посух. На східнійоколиці клімат тропічний пасатний, жаркий і вологий, з коротким посушливимсезоном. На півдні плоскогір'я постійно вологий клімат, тропічний на платоПарана і субтропічний у піднесених східних районах до півдня від 24° південноїшироти.
Внутрішні води.
Річковамережа дуже густа. Уся Амазонія, південь Гвіанського і північна частинаБразильського плоскогір'їв зрошуються системою р. Амазонка; південьБразильського плоскогір'я — системами річок Уругвай і Парана, захід — притокоюПарани — р. Парагвай, схід належить до басейну р. Сан-Франсиску,північно-східна і східна окраїни плоскогір'я зрошуються короткими ріками, щовпадають безпосередньо в Атлантичний океан ( найбільш велика р. Парнаїба ).Лише Амазонка зі своїми західними і східними притоками повноводна протягомусього року і судноплавна. Усі ріки Бразильського плоскогір'я ( крім ріккрайнього півдня ) мають різкі коливання витрат води з бурхливими паводками (звичайно влітку ), буяють порогами і водоспадами ( у тому числі Ігуасу наоднойменній притоці Сеті-Кедас — на Парані, Паулу-Афонсу — на Сан-Франсиску ),мають великі запаси гідроенергії, але судноплавні лише на коротких ділянках, завинятком Парнаїби і Сан-Франсиску.
Грунти й рослинність.
/> У Бразилії переважають ліси на червоноколірних латеритних (ферралітних ) грунтах. За запасами твердої деревини Бразилія займає перше місцеу світі. Густі вологоекваторіальні вічнозелені ліси — гілеї, або сельва, зкоштовними видами дерев
( понад 4000 видів )займають західну частину Амазонії; під ними розвинуті підзолисті латеритні грунти.На сході розташовані низовини. На невисоких схилах, що обрамляють Гвіанське іБразильське плоскогір'я, у зв'язку з наявністю посушливого сезону, поширені листопадно-вічнозеленіліси, а в грунтах процес підзолення виражений слабше та мінливо. Подібні типи грунтіві рослинності, але з проявом висотної поясності, властиві східним, навітряним івисоким схилам та масивам Бразильського плоскогір'я; їхні західні схилиодягнені переважно сезонно-вологими лісами. Центральна частина плоскогір'язайнята саваною ( кампос ) на червоних латеритних грунтах, місцями зі щільноюкорою — кангою: найбільш поширені чагарникові мілкодеревні савани — кампоссеррадос; уздовж рік простягаються галерейні ліси, у яких особливо коштовнавоскова пальма карнауба. На сухому північному сході плоскогір'я —напівпустельне рідколісся
( каатинга ) ізксерофітних і сукулентних дерев та чагарників, на червоно-коричневих ічервоно-бурих грунтах. На рівномірно вологому півдні знову з'являютьсявічнозелені листяні і змішані ліси з хвойної бразильської араукарії звічнозеленим листяним підліском ( у тому числі з « парагвайського чаю » —єбра-мате ) на червоноземних грунтах, що займають піднесені плато до півдня від24° південної широти; у зниженнях на пористих осадових породах зчервонясто-чорними грунтами поширені бездеревні трав'янисті савани —
кампос лимпос. Взападині Пантанал значна площа під болотами.
А д м і н і с т р а т и в н и й п о д і л
/>
Бразилія- федерація, що складається з 26 штатів ( estados ) та 1 федерального округу
( distrito federal ),всього 27 « федеративних одиниць », розбитих на 5 регіонів для статистичнихцілій.
/> Північний регіон
1. Акрі ( Acre )
2. Амазонас (Amazonas )
3. Амапа (Amapá )
4. Пара (Pará )
5. Рондонія ( Rondônia)
6. Рорайма ( Roraima)
7. Токантінс ( Tocantins)
Північно-східнийрегіон
8. Алагоас ( Alagoas)
9. Баійя ( Bahia )
10. Мараньян ( Maranhão)
11. Панаїба ( Paraíba)
12. Пернамбуку ( Pernambuco)
13. Піауі ( Piauí)
14. Ріу-Гранді-ду-Норті( Rio Grande do Norte )
15. Сеара ( Ceará) Регіони Бразилії
16. Сержіпі ( Sergipe) Північ
██ Центральний захід
██ Південний схід
Центрально-західнийрегіон ██ Південь
17. Гояйс ( Goiás) ██ Північний схід
18. Мату-Гроссу (Mato Grosso )
19. Федеральнийокруг або Бразиліа
20.Мату-Гроссу-ду-Сул ( Mato Grosso do Sul )
Південно-східнийрегіон
21. Еспіріту-Санту( Espírito Santo )
22. Мінас-Жерайс (Minas Gerais )
23. Ріо-де-Жанейро( Rio de Janeiro )
24. Сан-Паулу (São Paulo )
Південнийрегіон
25. Парана (Paraná )
26.Ріу-Гранді-ду-Сул ( Rio Grande do Sul )
27. Санта-Катаріна (Santa Catarina )
Бразиліяорганізована по федеральній моделі, штати Бразилії мають значну автономіюуряду, законотворчої діяльності, суспільної безпеки і оподаткування. Уряд штатуочолює губернатор ( governador ), вибраний прямим голосуванням, кожний штат має свій законодавчийорган ( assembléia legislativa ).
Кожнийштат поділяється на муніципалітети ( municípios ), кожний із своєю власною законодавчою радою( câmara de vereadores ) і мером ( prefeito ), які автономні і ієрархічно незалежні ні від федерального уряду, нівід уряду штату. Багато муніципалітетів в свою чергу діляться на округи ( distritos ) які не маютьполітичної або адміністративної автономії. Група кількох муніципалітетів маєназву муніципального району ( comarca ).
П о л і т и ч н а с и с т е м а
/>
/> Столицею Бразилії є Бразиліа. Згідно конституції прийнятоїв 1988році, Бразилія є федеральною президентською представницькою республікою,де президент є як лавою держави, так і главою уряду. Один з важливих принципів
політики — системабагатопартійності, як гарантія політичної свободи.
Адміністративнаструктура країни — федерація, проте, Бразилія включає муніципалітети якавтономні політичні об'єкти, що роблять федерацію потрійною: тобто Союз, штатиі муніципалітети. Юридична система заснована на Римському праві.
Виконавчавлада Союзу здійснюється урядом, очоленим президентом, який обирається на чотирьохрічнийтермін і може бути переобраний на ще один термін.
Законодавчавлада здійснюється двопалатним Національним конгресом. Палата депутатівобирається кожні чотири роки за системою пропорційного представлення штатів.
Члени ФедеральногоСенату обираються на восьмилітній термін. Звичайний законотворчий процесвимагає участь президента, який має право накласти вето на новий законопроектта має виняткову прерогативу ініціативи законодавства з певних питань. Додатково,якщо доречні і термінові обставини виправдовують цей крок, президент можевипустити наказ, який має обов'язкову силу закону і вступає в силу негайно.Наказ президента зберігає свою силу до 120 днів, якщо не відмінюєтьсяКонгресом.
Е к о н о м і к а
/>
/>Огляд.
Завдяки високомурівню розвитку сільського господарства добувної та виробничої промисловості ісектору послуг, також як і великій кількості працездатного населення, за рівнемВВП Бразилія перевищує будь-яку країну Латинської Америки. Зараз країнарозширює свою присутність на світових ринках. Головні експортні виробивключають авіаційну техніку, каву, транспортні засоби, сою, залізну руду,помаранчевий сік, сталь, тканини, взуття, електроапаратуру та цукор.
ЗгідноМіжнародному валютному фонду і Світовому банку, Бразилія має дев’яту за розміром економіку в світі. Економіка Бразилії дуже різноманітнаіз значними варіаціями між регіонами. Найбільш розвинена промисловістьсконцентрована на Півдні і Південному сході. Північний схід – найбіднішийрегіон Бразилії, але зараз він починає привертати нові інвестиції.
/> Бразилія має самий розвинений промисловий сектор вЛатинській Америці, який складає третину її ВВП. Бразилія виробляє дуже різноманітнупродукцію, від автомобілів, сталі та нафтопродуктів до комп'ютерів, літаків іспоживчих товарів. Після підвищення економічної стабільності, забезпеченоюPlano Real, бразильські і багатонаціональні бізнес-структури активно інвестуютьв нове обладнання і технології, велика пропорція з яких закупається впівнічно-американських підприємств.
Бразиліятакож має розвинений і різноманітний сектор послуг. Протягом початку 1990-хбанківський сектор досяг 16 % ВВП. Хоча бразильська банківська система зараз активнореформується, вона забезпечує місцеві підприємства широким рядом послуг іпривертає численних нових учасників, зокрема фінансові фірми із США. Фондовібіржі Сан-Паулу та Ріо-де-Жанейро зараз піддаються значної консолідації.
Бразильськіміста значно відрізняються одне від одного за легкістю ведення бізнесу
( згідноповідомленню Світового Банку Ведення бізнесу в Бразилії ). В Бразилії доситьлегко реєструвати майно та підприємства, але загалом, незважаючи на ідентичніправила по всій Бразилії, передача майна займає багато часу. Хоча бразильськаекономіка досить розвинута, широко поширені проблеми корупції, бідності інеграмотності, що є значними бар’єрами розвитку.
Сучасний стан.
Післядесятиліть значної інфляції і кількох спроб взяти її під контроль, в липні1994, під час президентства Тамара Франку, уряд Бразилії розпочав програмуекономічної стабілізації ( План-реал ) названий на честь введеної нової валюти– реалу. Темпи інфляції, які досягли рівня приблизно 5000 % на рік в 1993 роцішвидко впали, досягши рівня в 2,5 % в 1998 році. Ухвалення Закону про фінансовувідповідальність у 2000 році поліпшило фінансову дисципліну місцевих іфедеральних адміністрацій, хоча частково за рахунок інвестицій в інфраструктуруі удосконалення соціальних послуг.
Протягомпрезидентства Фернандо Енріке Кардозу ( 1995—2002 ) уряд приклав значні зусиллядля перероблення переважно державної економіки на переважно ринкову. Конгрессхвалив кілька законів, що в більшій мірі відкрили економіку для участіприватного сектора і збільшили її привабливість для іноземних інвесторів. Вкінці 2003 року програма приватизації, яка включала продаж енергетичнихпідприємств і компаній телезв'язку, дала доходів на більш ніж 90 млрд. дол.США.
У січні1999 року бразильський Центральний банк оголосив, що реал більше не будеприв'язаний до долара США, що привело до деякої девальвації бразильськоївалюти. Ріст економіки склав 4,4 % в 2000 році та 1,3 % в 2001. У 2002 роціслухи, що кандидат у президенти Луіз Інасіу Лула де Сілва, у випадку перемоги,проголосить дефолт по державному боргу, привели до зменшення економіки. Протебудучи обраним, Лула продовжив економічну політику свого попередника. Вінздійснював строгий підхід до економіки, зумів стримати інфляцію, знаходячигроші не тільки щоб відповісти бразильським борговим зобов'язанням, а навітьщоб достроково виплатити борг МВФ. В результаті у рік обрання Лули ( 2003 ) ВВПзріс на 0,5 %, але вже в 2004 році — на 5,2 %, та в 2005 році — на 2,3 %, хочацьому допоміг ріст світової економіки у цей період.
Проблеми.
Економікавсе ще має серйозні проблеми і важливі реформи все ще необхідні. Серед проблемможна назвати недостатню інфраструктуру, концентрацію прибутку, недостатнюякість суспільних послуг, корупцію, соціальні конфлікти і урядову бюрократію.Ці проблеми досить важкі у Бразилії порівняно з іншими країнами.
Внутрішнійдержавний борг досяг рекордного значення на фоні зростаючих державних витрат.Податки вже представляють значну частину національного доходу і є серйознимтягарем для всіх соціальних класів, зменшуючи можливості для інвестицій. Крімтого, ведення бізнесу важке через високі ціни на ліцензування та бюрократичнийпроцес регістрації підприємств.
Поточнийріст економіки нижче, ніж у більшості латиноамериканських країн, Китаю таІндії. Бразилія опустилася на 11 позицій у Індексі конкурентоспроможностіСвітового економічного форуму з 2003 до 2005 року.
Д е м о г р а ф і я
/>
/>Походження.
Серед населенняБразилії домінуюче положення займають нащадки португальських іммігрантів, якперших колоністів
( починаючи з 16-гостоліття ) до іммігрантів останнього часу
( 19-і і 20-істоліття ). Перші португальські поселення в Бразилії з'явилися після 1532 року,коли було засноване місто Сан-Вінсенте та почався активний процес колонізації. Допроголошення незалежності в 1822 році португальці були єдиним європейськимнародом, представники якого активно селилися в Бразилії, тому бразильськакультура у значній мірі заснована на культурі Португалії. Інші країни Європимали незначну присутність протягом колоніального періоду. Голландці та французипробували колонізувати Бразилію протягом 17-го століття, але їх контроль надчастиною Бразилії тривав тільки кілька десятиліть.
Індіанськенаселення Бразилії ( 3-5 мільйони на час відкриття її європейцями ) було увеликій мірі винищене або асимільоване в португальське населення. З початкуколонізації шлюби між португальцями та індіанцями були звичайними. Зараз уБразилії проживає біля 700 000 індіанців, що складає менш ніж 1 % з населеннякраїни, але це число значно більше у Північному регіоні.
/> Бразилія має значну долю чорного населення, що походить зафриканських рабів, яких ввозили до країни з 16-го до 19-го століть. Більш, ніж3 мільйони африканців були завезені до Бразилії протягом існування рабства, якебуло скасоване в 1850 році. Раби переважно завозилися з Анголи, Нігерії,Беніну, Того, Гани, Берега слонової кості і Сан-Томе-і-Прінсіпе. Африканськенаселення Бразилії у значній мірі змішалося з португальським, приводячи дозмішаного сучасного населення.
Починаючиз 19-го століття бразильський уряд стимулював європейську імміграцію, щобзамістити людський ресурс колишніх рабів. Перші непортугальські іммігранти, якіоселилися в Бразилії в 1824 році, були німцями. З 1869 року прибувають першіпольські іммігранти. Проте, значна європейська імміграція до Бразилії почаласятільки після 1875 року, коли значно зросла імміграція з Італії, Португалії іІспанії.
/> Між 1870 і 1953 роками, Бразилія привернула приблизно 5,5мільйонів іммігрантів — приблизно 1,55 млн. італійців, 1,47 млн. португальців,650 тис. іспанців, 210 тис. німців, 190 тис. японців, 120 тис. поляків і 650тис. іммігрантів інших національностей. Ці цифри можуть бути значнонедооціненими, тому що жінки та діти часто не рахувалися, багато іммігрантівселилися нелегально, замінюючи прізвища, щоб сховати своє походження, абразильська система обліку була досить недосконалою. Бразилія стала домомнайбільшої італійської діаспори за межами Італії, маючи 25 млн. бразильцівіталійського походження. Бразилія також є домом найбільшого ліванськогоспівтовариства в світі, близько 8 мільйонів.
Починаючиз початку 20-го століття, Бразилія отримала значну кількість азіатськихіммігрантів: корейців, китайців, тайванців і японців. Японці — найбільшаазіатська меншина в Бразилії, а бразильці японського походження складаютьнайбільше японське населення за межами Японії ( 1,5 млн. ).
Етнічний та расовий склад.
Населення Бразиліїсконцентроване уздовж узбережжя. Населення південних штатів має переважноєвропейське походження, але більшість мешканців Півночі представляють собоюіндіанське населення, а мешканців Північного сходу — суміш африканців таєвропейців.
Згідноконституції Бразилії 1988, расизм є тяжким злочином, цей закон сприймається уБразилії дуже серйозно.
Понад90 млн. людей в Бразилії мають коріння в масових хвилях європейськоїімміграції. Найбільші етнічні групи — іберійці, італійці і німці. Менші групивключають слов'ян ( здебільш чехів, поляків, українців і росіяни ). Середнайменших етнічних груп — литовці, вірмени, фіни, французи, греки, угорці,румуни, британці, ірландці та євреї. Крім європейців, бразильське населеннявключає 79 млн. африканців та мулатів, 13 млн. арабів, 1,6 млн. азіатів та 700тис. американських індіанців.
Мови.
Португальськамова – єдина державна мова Бразилії. Нею розмовляє практично все населення іфактично тільки ця мова використовується в школах, газетах, радіо, телебаченніта для всіх ділових і адміністративних цілей. Окрім того, Бразилія є єдиною,португальсько-мовною країною в Америці, роблячи мови частиною бразильськоїнаціональної самосвідомості.
Португальськамова Бразилії розвинулася незалежно від європейської португальської мови, тапройшла менші фонетичні зміни, ніж мова, розмовна в Португалії, тому частокажуть, що мова Камоенса, португальського поета 16-го століття, фонетичнонагадує сучасну бразильсько-португальську мову, але не мова, якою розмовляють вПортугалії зараз, і це його роботи слід читати за бразильськими правилами. Набразильсько-португальську мову також мають деякий вплив індіанські таафриканські мови. У самій Бразилії мова досить однорідна, носії різнихрегіональних діалектів легко розуміють один одного, але між ними існує кількопомітних фонологічних, лексичних та орфографічних відмінностей.
Багато тубільних мовще позмовляються в тубільних суспільствах, перш за все в Північній Бразилії.Хоча багато хто з цих суспільств має істотний контакт з португальською мовою,сьогодні є стимул для вивчання рідних мов. Деякі іноземні мови позмовляютьсянащадками іммігрантів, які зазвичай двомовні, в маленьких сільськихсуспільствах в Південній Бразилії. Найголовніші з них — бразильські німецькідіалекти, померанська мова і талійська мова, заснувала на італійськомувенеціанському діалекті. У місті Сан-Пауло, японська мова також існує в районахпереселенців, таких як Лібердрад.
Англійськамова – частина офіційного шкільного учбового плану, але дуже небагатобразильців вільно володіють нею. Іспанська мова також часто викладається вшколах та розуміється до різних ступенів самими носіями португальської мови,завдяки великій схожості між двома мовами.
К у л ь т у р а Б р а з и л і ї
/>
КультураБразилії перш за все походить від культури Португалії. Португальські колоністиі іммігранти принесли католицьку віру, португальську мову і багато традицій,які все ще створюють значний вплив на сучасну бразильську культуру. Якбагатонаціональна країна, на її культуру також вплинули інші народи.Американські індіанці значно вплинули на кухню Бразилії та на її мову, аафриканці, привезені як раби, в значній мірі вплинули на бразильську музику,танці, кухню. Італійські і німецькі іммігранти, які у великій кількостіпереселялися до Бразилії, також створили значний вплив на різні аспекти життя,але їх вплив найсильніший на півдні країни.
Культура Бразиліїпредставлена :
1.Бразильським карнавалом
2.Бразильською кухнею
3.Бразильською літературою
4.Бразильською музикою
5.Бразильським кіно
6.Бразильськими святами
Релігія.
/> Згідно перепису Бразильського інституту географії тастатистики:
73,6% населення — католики, що робить Бразилію країною з найбільшим числом прихильниківцієї концесії у світі.
15,4% – протестанти, їх число зараз зростає. Рахуючи їх разом з католиками, Бразиліязаймає друге місце за числом християн у світі після США.
7.4 % населення вважають себе атеїстами або агностиками.
1,3% – прихильники спіритизму.
1,8% – прихильники інших релігій ( мормони, свідки Ієгови, буддисти, юдаїсти, мусульмани).
0,3% – прихильники традиційних африканських релігій, таких як кандомбле,макуба та умбанда.
Деякісповідують суміш релігій, наприклад католицизму, кандомбле та індіанськихрелігій.
Спорт.
/> Найпопулярніший вид спорту в Бразилії — футбол, країназнаменита на весь світ своїми гравцями, такими як: Роналдо, Пеле, РобертоКарлос,
Гарінча, Кака,Рональдіньо, Рубіньо, Рівалдо. Бразильська національна збірна ставала чемпіономсвіту рекордні п'ять разів.
Бразиліятакож добилася успіхів в інших видах спорту, переважно у волейболі, баскетболі, тенісі, гімнастиці і авто-гонках.
Багатовидів спорту зародилися в Бразилії, наприклад :
- Пляжний футбол
- Футволей – суміш футболу й волейболу.
- Вале-тудо – вид боротьби.
- Капоейра – військове мистецтво африканськоїспадщини.
- Бірібол – водна варіація волейболу.
- Бразильське Діжу-джицу – варіація японського дзюдо.
Ц і к а в а і н ф о р м а ц і я д л я т у ри с т і в
/>
Традиційніпокупки – цікаві сувеніри: індійський посуд, африканські амулети, вироби зчервоного дерева пау-бразил. Найкраще місце для купівлі сувенірів – ярмарка «Хіпі »,
якапроходить по неділях. В місті Ріо багато великих торгових центрів – Ріо Сул іБар бара Шоппінг. Серйозні покупки, які потрібно робити саме в Бразилії –натуральні дорогоцінні камені: бриліанти, рубіни, топази.
Бразиліявходить в десятку най кримінальніших країн світу. Не рекомендується носитидорогих ювелірних прикрас, великі суми грошей, залишати на пляжі без нагляду
одяг,фотоапарати і гаманці, приймати запрошення від малознайомих людей. Ніколи незалишайте документи, гроші і ювелірні прикраси в номері готелю ( готелі не несутьвідповідальності за зникнення речей із номера ).
Чаєвів дорогих ресторанах і барах складають 10 % від рахунку ( якщо в нього невходить плата за обслуговування ); в дешевих закусочних – 1-2 реала; в кафе напляжі чаєві не прийняті; носію в готелі або в аеропорті дають 1 реал; таксистуокруглюють рахунок в більшу сторону.
Цікаві місця Бразилії.
/> Історичні квартали міста Оре-Претувідреставровані і в теперішній час
охороняютьсяяк національне достоїнство Бразилії і пам’ятник світового значення.
Встолиці – Дворець Ітамараті, кафедральний собор, Музей сьогодешнього мистецтва,Індійський музей, Етнографічний музей та інше.
СимволомРіо-де-Жанейро є гора Корковадо
зістатуєю ХрестаСпасителя. На весь світ знаменитий Бразильський карнавал.