ЗМІСТ
1. Що таке здібності. Класифікаціяздібностей
2. Рівні розвитку здібностей:здатність, обдарованість, талант, геніальність
3. Походження здібностей
а) генетичне
б) придбане
4. Що сприяє розвитку здібностей
Висновок
Список літератури
1. Що таке здібності.Класифікація здібностей
Коли ми намагаємосязрозуміти і пояснити, чому різні люди, обставинами життя, поставлені в однаковіабо приблизно однакові умови, досягають різних успіхів, ми звертаємося допоняття здатності, вважаючи, що різницю в успіхах можна цілком задовільнопояснити ними. Це ж поняття використовується нами тоді, коли треба усвідомити,через що одні люди швидші і кращі, ніж інші, засвоюють знання, уміння інавички. Що ж таке здібності?
Термін«здатності», незважаючи на його давнє і широке застосування впсихології, наявність в літературі багатьох його визначень, неоднозначний. Якщопідсумовувати його дефініції і спробувати їх представити в компактнійкласифікації, то вона виглядатиме таким чином:
1. Здібності — цевластивості душі людини, що розуміються як сукупність всіляких психічнихпроцесів станів. Це найбільш широке і найстаріше з наявних визначеньздібностей. Нині їм практично вже не користуються в психології.
2. Здібності є високимрівнем розвитку загальних і спеціальних знань, умінь і навичок, що забезпечуютьуспішне виконання людиною різних видів діяльності. Це визначення з'явилося, ібуло прийнято в психології XVIII — XIX вв., частково є вживаним і нині.
3. Здібності — це те, щоне зводиться до знань, умінь і навичок, але пояснює (забезпечує) їх їх швидкепридбання, закріплення і ефективне використання на практиці. Це визначенняприйняте зараз і найбільш поширено. Воно в той же час є найбільш вузьким інайбільш точним з усіх трьох.
4. Здібності — цеіндивідуально психологічні особливості людини, що проявляються в діяльності і єумовою успішності її виконання, тобто характеристики особи, що виражають міруосвоєння деякої сукупності деятельностей. Від здібностей залежить швидкість,глибина, легкість і міцність процесу оволодіння знаннями, уміннями і навичками,але самі здібності не зводяться до знань і умінь.
Значний вклад в розробкуобший теорії здібностей вніс наш вітчизняний учений Б.М. Теплов. Він-то іприпустив третє з перерахованих визначень здібностей.
Здібності, вважав Б.М.Теплов, не можуть існувати інакше, як в постійному процесі розвитку. Здатність,яка не розвивається, якій на практиці людина перестає користуватися, з часом втрачається.Тільки завдяки постійним вправам, пов'язаним з систематичними заняттями такимискладними видами людської діяльності, як музика, технічна і художня творчість,математика, спорт і тому подібне, ми підтримуємо у себе і розвиваємо далівідповідні здібності.
Розділяють загальні іспеціальні здібності:
1) загальні здібностізабезпечують відносну легкість і продуктивність в оволодінні знаннями іздійсненні різних видів діяльності. Загальні здібності — це розумові здібності:критичність розуму, його самостійність, глибина, допитливість, швидкістьрозумового орієнтування, швидкість мислення. Люди, що мають загальні(розумовими) здібності, як правило, швидко освоюються в нових видах діяльності,галузях знань, добре навчаються.
2) спеціальних здібності — це система властивостей особи, які допомагають досягти високих результатів вякій-небудь області діяльності, наприклад: математичні, літературні, музичні ітак далі
Спеціальні і загальніздібності нерозривно пов'язані. Розвиток загальних (розумових) здібностейобумовлює розвиток спеціальних, які, у свою чергу, впливають на розумовийрозвиток особистості.
Також розглянемо різнітипи розумових здібностей, описані ученими.
Стенберг і його колеги зуніверситету Йельского створили теорію потрійності інтелекту, виділивши триосновні групи інтелектуальних здібностей:
1. Компонентний інтелект.Він включає загальні здібності до навчення, тямущість, словарний запас, хорошерозуміння прочитаного тексту, здатність оперувати такими об'єктами, яканалогії, силлогизмы категорії, здатність до критичного мислення. Це інтелект вйого традиційному сенсі, який оцінюється за допомогою тестів.
2. Емпіричнийінтелект. Емпіричний інтелект включає здібності до осмисленого відбору,розшифровки, порівняння і поєднання елементів інформації з метою створення новихпредставлень, теорій і ідей.
3. Контекстний інтелект.До контекстного інтелекту відносяться здібності до адаптації у реальному світі,такі як уміння оцінювати ситуації, досягати поставлених цілей і вирішувати практичніпроблеми.
Говард Гарднер (викладачмедичного факультету університету Бостона) у своїй концепції інтелекту виділяєнаступні типи здібностей:
1) Просторовий інтелект.Здатність до формування просторових образів і до орієнтації у навколишньомусвіті. Микронезийские мореплавці з Каролінських островів можуть орієнтуватисясеред сотень островів за зірками і власним відчуттям. Ученим, що займаєтьсятестуванням інтелекту, довелося б розробити абсолютно нові методи і враховуватиінші здібності, якби вони вирішили оцінити інтелект
Микронезийцева.
2) Музичний інтелект.Здатність до сприйняття і створення мелодійних і ритмічних конструкцій. Деякііндивіди, яких за усіма іншими показниками відносять до розумово відсталих,можуть зіграти на піаніно пісню, що чується усього один раз; буває, щоталановитий джазовий тромбоніст не може прочитати газету.
3) Руховийінтелект, Здібності до тонких моторних рухів, які потрібні, наприклад, хірурговіабо танцюристові.
4) Міжособовийінтелект. Здатність зрозуміти інших людей, їх почуття, мотиви і способивзаємодії з ними. Хтосьлегко знаходить спільну мову з іншими особами завдяки чуйності і здатностіспівпереживати.
5)Внутрішньоособовий інтелект. Здатність індивіда розібратися в самому собі і сформувативідчуття ідентичності.
Концепція Гарднераунікальна, оскільки він стверджує, що в нервовій системі людини незалежно одинвід одного існують різні інтелекти. Він закликає припинити оцінювати людей за єдиною міркою, якуназивають "інтелектом". Замість цього він вважає за краще мислити урамках концепції множинності інтелектів, що мають різну силу.
2. Рівні розвиткуздібностей: здатність, обдарованість, талант, геніальність
У літературі виділяютьдекілька рівнів здібностей: здібності, як такі, обдарованість, талант,геніальність. Питання про здібності досить детально розглянуте в пункті 2.1.
Під обдарованістю влітературі розуміють такий стан індивідуальних психологічних ресурсів, якийзабезпечує можливість творчої діяльності, тобто діяльності, пов'язаній ізстворенням суб'єктивно і об'єктивно нових ідей, використанням нестандартнихпідходів в розробці проблем, уміння знаходити найбільш перспективні рішення втій або іншій предметній області, відкритість будь-яким інноваціям. Саме слово«обдарований», викликає досить суперечливе відношення. Уява підказуєобраз цікавої, яскравої, талановитої людини і на противагу — звичайного,бездарного, із стандартним розвитком і стандартним життям.
Усі діти талановиті. Укожного свій особливий дар, величезний потенціал, дивна сила, яка примушує їх,рости і розвиватися. З якою завзятістю і відвагою дитина робить свої першікроки, йде, падає, знову встає. Він активно освоює навколишній світ, прагнеякнайповніше реалізувати себе. Ця універсальна здатність властива усім дітямнезалежно від конкретних здібностей і рівня розвитку. Якщо все ж наполягати натак званому терміні «обдаровані діти», то серед них є ті, хто доситьрано виявляє свої яскраві здібності, і ті, хто може виявити досить пізновпродовж життя, такі здібності можуть виявитися прихованими (чи непоміченими) вдитинстві і проявитися набагато пізніше. До останніх, наприклад, відноситьсяАльберт Ейнштейн, який в дитинстві зовсім не вважався обдарованим, а надалівиявився генієм. Цікаве його питання, як він примудрився відкрити теоріювідносності: «В дитинстві, я дуже повільно розвивався, тому ті питання,на які діти отримали готову, авторитетну відповідь від дорослих, в моїй головівиникли набагато пізніше, і мені довелося шукати відповідь на них самому».
Більшість фахівцівпідтверджують, що основною характеристикою потенціалу людини є не видатнийінтелект, а внутрішній мотив, рушійний людиною. Часто люди, що не маютьвидатних здібностями, долаючи власні обмеження, цілеспрямовано вирішальніважливу саме для них завдання, виявляються продуктивніші, ніж здатні, але меншзацікавлені. В зв'язку з цим досить складно відповісти батькам на проханняпрофорієнтації або шкільної спеціалізації дитини. Далеко не завжди той виддіяльності, в якій людина найбільш обдарована, співпадає його інтересами,внутрішнім мотивом. Найчастіше проявляється музична і художня обдарованість.Розрізняють загальну і приватну обдарованість. Прикладами усебічно обдарованоїлюдини є М.В. Ломоносов і Леонардо да Вінчі. Останній мав не лише художніталанти, але і науковими, причому реалізовував їх в самих різних галузях наукиі життя. Ознаки обдарованості проявляються досить рано і є запорукою майбутніхуспіхів. Багато з них можна помітити в звичайному житті, не прибігаючи доспеціальних тестам. Талантом називають таку сукупність здібностей, яка дозволяєотримувати продукт діяльності, що відрізняється оригінальністю і новизною,вищою досконалістю і громадською значущістю. Геніальність — вищий ступіньрозвитку таланту, що дозволяє здійснювати принципові зрушення, в тій або іншійсфері творчості, «створювати епоху». Як і здібності, геніальністьможе бути природженою «геній від бога» (В. Моцарт, Рафаель,А.С.Пушкин), так і придбане «геній від себе» (Демосфен, Ломоносов,Вагнер, Ньютон, В. Скотт).
3. Походження здібностей
Яке походження здібностей?Чи вдаються вони у спадок, чи є спадковими або прижиттєво такими, що формуютьсяутвореннями? У людини є два види завдатків: природжені і придбані. Перші інодіназивають природними, а другі соціальними. Всякі здібності в процесі свогорозвитку проходять ряд етапів, і для того, щоб деяка здатність піднялася усвоєму розвитку на вищий рівень, необхідно, щоб вона була вже досить оформленана попередньому рівні. Цей останній по відношенню до вищого рівня розвиткувиступає у вигляді своєрідного завдатку. Наприклад, для того, щоб добрезасвоїти вищу математику, потрібно обов'язково знати елементарну, і ці знанняпо відношенню до вищих математичних здібностей виступають завдатком. Знаннязавдатків важливо тому, що вони обумовлюють деякі індивідуальні особливості процесуформування здібностей, його кінцевого результату. Залежність розвиткуздібностей від завдатків, їх своєрідне поєднання у одних і тих же людей вивчаєпсихологія індивідуальних відмінностей. Звідки беруться індивідуальніпсихологічні відмінності людей? Як вони виникають? Одна з відповідей на ціпитання пропонує А. Анастази: "Індивідуальні відмінності породжуютьсячисленними і складними взаємодіями між спадковістю індивіда і його середовищем.Спадковість допускає дуже широкі межі поведінки. Усередині ж цих меж результатпроцесу розвитку залежить від його зовнішнього середовища". Впливсередовища, як і дія спадковості, починає проявлятися вже при народженнідитини. Наприклад, новонароджені діти-близнюки мають не лише загальні риси, алеі особливості, що відрізняють їх один від одного. Людина з народження володієбагатьма такими властивостями, які згодом позначаються на йогоіндивідуальності, можуть полегшувати або утрудняти формування у нього іншихособових властивостей. Той факт, що у немовлят незабаром після народженняможуть бути виявлені відмінності в домінуючому психофізіологічному емоційномустані, свідчить, що певні психічні стани і форми поведінки знаходяться у сферіпрямих генетичних впливів. Особливий інтерес у зв'язку з визначенням впливугенетичних чинників на розвиток індивідуальності дитини представляютьрезультати досліджень гомозиготних (що мають ідентичну спадковість) ігетерозиготних (що мають різну спадковість) близнюків. Деякі з них, узяті зробіт А. Баса і Р. Плоумина. Порівняльне дослідження гомозиготних близнюків,які жили і виховувалися в різних сім'ях, показує, що всупереч очікуванню їхіндивідуальні психологічні і поведінкові відмінності від цього що не виросли водній сім'ї, причому в деяких випадках навіть зменшуються. Діти-близнюки, щомають однакову спадковість, в результаті роздільного виховання стають інодібільше схожими один на одного, ніж в тому випадку, якщо їх виховують разом.Пояснюється цей дещо несподіваний факт тим, що дітям-одногодкам, що постійнознаходяться поруч один з одним, майже ніколи не вдається займатися однією ітією ж справою і між такими дітьми рідко складаються цілком рівноправністосунки. Незважаючи на велику схожість по ряду психологічних і поведінковиххарактеристик, яке виявляється серед гомозиготних близнюків, навряд чи повністювиправдано твердження про те, що їх психологічна спільність обумовлена тількигенетично. Проведені дослідження і отримані в них результати дозволяютьрахувати вплив середовища на психічний і поведінковий розвиток індивіда сильнішими,ніж дія його спадковості. Можливість спадкоємства завдатків не слідприрівнювати до спадкоємства здібностей. Психологи довели, що здібності людинирозвиваються в процесі життя і діяльності. Вирішальною умовою їх розвитку єспеціально організована діяльність і навчання.
Експериментами,проведеними під керівництвом А.Н. Леонтьева, показана можливість формуваннямузичного слуху у дітей, що не мають завдатків до музичних здібностей, впроцесі спеціально організованої музичної діяльності (система індивідуальнихзанять включала слухання, порівняння і спів звуків).
Отже, здібностілюдини формуються і розвиваються. Вирішальними чинниками розвитку здібностей єсоціальні: засвоєння системи знань, умінь і навичок в процесі цілеспрямованогонавчання і виховання, активної взаємодії з навколишнім світом. Здібностіпроявляються і формуються в діяльності. Для формування здібностей потрібнапевна організація відповідної діяльності: музичної — для розвитку музичнихздібностей, педагогічної — для розвитку педагогічних здібностей і тому подібне.При цьому діяльністьповинна задовольняти основним умовам розвитку здібностей:
-визивати позитивні емоції, інтерес людини;
-бути творчою;
-поставлені в ній завдання повинні трохиперевершувати наявні можливості, вже досягнутий рівень виконання діяльності.
Розвитокздібностей. Розвиток здібностей здійснюється в процесі життєдіяльності, а такожучбової, трудової, ігрової діяльності. Джерелом розвитку здатності служить протиріччя між готівковимрівнем розвитку здібностей і вимогами діяльності.
Найважливішим моментомрозвитку здібностей — пристосування операційних механізмів до умов діяльності.У цьому процесі проявляється конкретність психічної функції. В результатіпристосування до умов діяльності операційні механізми придбавають рисиоперативності. У плані психічного віддзеркалення цю проблему з найбільшоюповнотою розробив Д.А. Ошанин. Формування оперативності операційних механізмівздібностей є найбільш тонким процесом їх розвитку. Посилаючись на дослідженняА.Н. Леонтьева в області звуковисотного слуху, можна стверджувати, що процесформування оперативності функціональних механізмів полягає в тонкомупристосуванні органів чуття до особливостей сприйманих об'єктів. При формуваннізвуковисотного слуху таким виступає компарирующий аналіз, що полягає впідстроюванні руху голосового апарату до впливаючого звукового подразника.Виділення операційних механізмів в здібностях дозволяє відповісти на питання:як людина може опанувати свої здібності? Через оволодіння операційнимимеханізмами сприйняття, запам'ятовування, уяви і так далі. Таким чином, розвиток здібностей є процесом:
— Розвитку функціональноїсистеми, що реалізовує конкретну психологічну функцію, в сукупності їїкомпонентів і зв'язків;
— Розвитку операційнихмеханізмів;
— Розвитку оперативностів системі функціональних і операційних механізмів;
— Оволодіння суб'єктомсвоїми пізнавальними здібностями через рефлексію і оволодіння операційнимимеханізмами відносно конкретних функцій.
Розглядаючи розвитокздібностей, можна виділити три чинники культурної детерміації.
По-перше, необхіднопідкреслити той факт, що дитина, на відміну від тварини, народжується знезавершеним формуванням функціональних систем психічного діяльності.Функціональні системи, що реалізовують психічні функції, визрівають впродовжтривалого постнатального періоду. Цей процес детермінується середовищемжиттєдіяльності. Функціональні системи спочатку формуються як окультурені«другою природою», створеною людиною.
По-друге, розвитокздібностей детермінується соціальними формами діяльності.
По-третє, розвитокздібностей детермінується індивідуальними цінностями. Саме ці індивідуальніцінності і сенси визначатимуть якісну специфіку здібностей, від них залежатиме,що побачить і запам'ятає людина, які рішення він прийме.
1. Що сприяє розвиткуздібностей
Будь-які завдатки, першніж перетворитися на здібності, повинні пройти великий шлях розвитку. Длябагатьох людських здібностей цей розвиток починається з перших днів життя і,якщо людина продовжує займатися тими видами діяльності, в яких відповідніздібності розвиваються, не припиняється кінця. В процесі розвитку здібностейможна виділити ряд етапів. На одних з них відбувається підготовкаанатомо-физической основи майбутніх здібностей, на інших йде становленнязавдатків небіологічного плану, на третіх складається і досягає відповідногорівня потрібна здатність. Усі ці процеси можуть протікати паралельно, в тій абоіншій мірі накладиваться один на одного. Спробуємо простежити ці етапи наприкладі розвитку таких здібностей, в основі яких лежать явно вираженіанатомо-физиолгические завдатки, хоч би в елементарній формі представлені знародження.
Первинний етап врозвитку будь-якої такої здатності пов'язані з дозріванням необхідних для неїорганічних структур або з формуванням на їх основі потрібних функціональнихорганів. Він зазвичайвідноситься до дошкільного дитинства, що охоплює період життя дитини віднародження до 6-7 років. Тут відбувається вдосконалення роботи усіханалізаторів, розвиток і функціональна диференціація окремих ділянок кориголовного мозку, зв'язків між ними і органів руху, передусім рук. Це створюєсприятливі умови для формування і розвитку у дитини загальних здібностей,певний рівень яких виступає передумовою (завдатків) для наступного розвиткуспеціальних здібностей.
Становлення спеціальнихздібностей активно починається вже в дошкільному дитинстві і прискоренимитемпами триває в школі, особливо в молодших і середніх класах. Спочаткурозвитку цих здібностей допомагають різного роду гри дітей, потім істотнийвплив на них починає чинити учбова і трудова діяльність. У іграх первиннийпоштовх до розвитку отримують багато рухових, конструкторських,організаторських, художньо-образотворчих, інші творчі здібності. Заняттярізними видами творчих ігор в дошкільному дитинстві набувають особливогозначення для формування спеціальних здібностей у дітей.
Важливим моментом врозвитку здібностей у дітей виступає комплексність, тобто одночасневдосконалення декількох взаємно доповнюючих один одного здібностей. Розвиватияку-небудь одну із здібностей, не піклуючись про підвищення рівня розвиткуінших, де потрібно відповідні рухи. Уміння користуватися мовою, досконалеволодіння нею також може розглядатися як відносно самостійна здатність. Але теж саме уміння як органічна частина входить в інтелектуальні, міжособові, багатотворчих здібностей, збагачуючи їх.
Якщо діяльність дитининосить творчий, нерутинний характер, то вона постійно примушує його думати ісама по собі стає досить привабливою справою як засіб перевірки і розвиткуздібностей. Така діяльність завжди пов'язана із створенням чого-небудь нового,відкриттям для себе нового знання, виявлення в самому собі нових можливостей.Це саме по собі стає сильним і дієвим стимулом до заняття нею, до докладаннюнеобхідних зусиль, спрямованих на подолання виникаючих труднощів. Такадіяльність зміцнює позитивну самооцінку, підвищує рівень домагань, породжуєупевненість в собі і почуття задоволеності від досягнутих успіхів.
Якщо виконуванадіяльність знаходиться в зоні оптимальної трудності, тобто не межі можливостейдитини, то вона веде за собою розвиток його здібностей, реалізовуючи те, щоЛ.С. Выготский називав зоною потенційного розвитку. Діяльність, що незнаходиться в межах цієї зони, набагато у меншій мірі веде за собою розвитокздібностей. Якщо вона занадто проста, то забезпечує лише реалізацію вже наявнихздібностей; якщо ж вона надмірно складна, то стає нездійсненною і, отже, такожне призводить до формування нових умінь і навичок. Важливим моментом розвиткулюдських здібностей є їх компенсируемость, причому це обноситься навіть до тихздібностей, для успішного розвитку яких потрібні природжені фізіологічнізавдатки. А.Н. Леонтьев показав, що певного рівня розвитку музичного слухуможна добитися і у тих людей, вухо яких з народження не дуже добре пристосованодля забезпечення звуковисотного слуху можна добитися і у тих людей, вухо яких знародження не дуже добре пристосовано для забезпечення звукового слуху (такийслух традиційно розглядається як завдаток до розвитку музичних здібностей).Якщо за допомогою спеціальних вправ навчити людину інтонувати звуки, тобтовідтворювати їх частоту за допомогою свідомо контрольованої роботи голосовихзв'язок, то в результаті різко підвищується звуковисотна чутливість і людинавиявляється в змозі розрізняти звуки різної висоти набагато краще, ніж вінробив до цього. Правда, таке розрізнення відбувається не на тональною, а натембральній основі, але результат виявляється одним і тим же: навчений подібнимслух, який характерний для людей, що мають чутливий з народження до висотизвуку орган слуху.
Висновки
Реалізація здібностейособи є вирішальним критерієм рівня і розвитку суспільства. Проблема здібностейлюдини — одна з основних теоретичних проблем психології і найважливішапрактична проблема. Здібності існують тільки в діяльності, і тому, поки неясно,якою діяльністю займатиметься людина, не можна нічого сказати про йогоздібності до цієї діяльності. Кожна людина індивідуальна і здібності відбиваютьйого характер, схильність до чого-небудь або захопленості до чого-небудь. Алездібності залежать від бажання, постійних тренувань і вдосконалення вякій-небудь області. І якщо у людини немає бажання або захопленості чимось, тоздібності в цьому випадку розвинути не можна. Займаючись розвитком своїхздібностей, людина повинна прагнути до того, щоб цей розвиток не був самоціллю.Головне завдання в тому, щоб бути гідною людиною, корисним членом суспільства.Тому потрібно працювати над формуванням особи, над формуванням її позитивних і,передусім, моральних якостей. Здібності — це тільки одна сторона особи, одна зїї психічних властивостей. Якщо талановита людина морально нестійка, то він неможе вважатися позитивною особою. Навпаки, обдаровані люди, що відрізняютьсявисоким моральним рівнем, принциповістю, моральними почуттями і сильною волею,приносили і приносять величезну користь суспільству.
Література
1. Дьяченко О.М. Професійнамайстерність працівника культури. М., 1998.
2. Грейс Крайг. Психологія розвитку.- СПб.: вид-во «Пітер», 2000.
3. Немов А.С. Психологія. М.: вид-во«Знання», 2000.
4. Пекелис В.Д. Твої можливості, людина!М.: вид-во «Знання», 1984.
5. Райс Ф. Психологія підліткового іюнацького віку. — СПб.: Вид-во «Пітер», 2000.
6. Столяренко Л.Д., Основипсихології. Ростов н/Д., вид-во «Фенікс», 1997.