Рахунки бухгалтерського обліку і подвійний запис

Зміст
 
1. Рахункибухгалтерського обліку і подвійний запис
1.1 Поняттябухгалтерських рахунків, їх будова
1.2 Рахунки якелемент методу бухгалтерського обліку, зв'язок з іншими елементами методу
1.3 Класифікаціярахунків (активні, пасивні, активно-пасивні)
1.4 Синтетичні тааналітичні рахунки
1.5 Виникненняподвійного запису
1.6 Класифікаціябухгалтерських проводок
1.7 Оборотнавідомість по синтетичних і аналітичних рахунках
1.8 План рахунківбухгалтерського обліку, забалансові рахунки
2. Вибірконфігурації апаратних засобів і програмне забезпечення персональногокомп'ютера
2.1 Класифікаціяперсональних комп'ютерів
2.2 Основні тадопоміжні пристрої комп'ютера, їх призначення
2.3Характеристики моніторів
2.4 Конфігураціясистемного блоку
2.5 Вибірпериферійного обладнання
3. Охорона праці
3.1 Умови праці бухгалтера
3.2 Інструкція з охорони праці при роботі на ЕОМ
Список використаноїлітератури


1. Рахунки бухгалтерського обліку і подвійний запис
 
Кожнийнаступний етап розвитку науки закономірно пов’язаний із попереднім.Бухгалтерський облік удосконалюється завдяки розумній інтерпретації тадоповненню досягнень вчених і практиків попередніх епох. Однак, такаінтерпретація не повинна бути механічним перенесенням старих ідей у сьогодення,пасивним запозиченням усього змісту теорій та гіпотез. Сприйняття старих ідей унових умовах обов’язково включає елемент критичного аналізу, виявленнясуперечностей між існуючим і бажаним та їх творче вирішення.
Нескінченнийпроцес людського пізнання в певний момент розвитку бухгалтерського облікупримушує суттєво перебудувати систему знань про подвійний запис. Цей процесспрямований на пошук та інтерпретацію оригінальних ідей, нове висвітленняпитань, що розкриваються у бухгалтерському обліку.
Сутністьподвійного запису вчений пояснював виходячи з теорії трудової вартості, зподвійності, зумовленої подвійним характером процесу обміну, наявністю в товаріспоживчої й обмінної вартостей. Дослідження сутності подвійного запису вбухгалтерському обліку дозволяє подолати труднощі в процесі пізнання новихгосподарських явищ, пояснити раніше невідомі господарські факти або виявитинеповноту старих способів пояснення відомих фактів господарського життяпідприємств. При цьому важливо прослідкувати історичний шлях розвиткуподвійного запису, визначити його роль і місце в системі бухгалтерськогообліку. Нового підходу до вирішення потребує питання застосування подвійногозапису в умовах використання комп’ютерних технологій із застосуванням методумоделювання.
 

1.1 Поняття бухгалтерськихрахунків, їх будова
Бухгалтерськийбаланс надає важливу інформацію про наявні ресурси підприємства. Проте дляоперативного керівництва необхідна постійна інформація про зміни цих ресурсівта їх джерел, які відбуваються в процесі господарської діяльності. Для цьогопотрібно відображати кожну операцію в певній послідовності. Відображеннягосподарських операцій безпосередньо у бухгалтерському балансі практично недоцільне,оскільки після кожної з них довелось би складати новий баланс. Крім того,баланс не може забезпечити одержання узагальненої інформації про обсяг змін покожній групі засобів, або їх джерел. І, нарешті, баланс відображає стан засобівгосподарства тільки у грошовому вимірнику, облік же матеріальних цінностейпотребує ще і натуральних вимірників. Тому поточний облік змін засобів та їхджерел в процесі господарської діяльності забезпечується за допомогою системирахунків.
Рахункибухгалтерського обліку є способом групування господарських операцій заекономічно однорідними ознаками з метою систематичного контролю за наявністю ізмінами засобів та їх джерел в процесі господарської діяльності.
Залежно відхарактеру облічуваних об'єктів записи на рахунках можуть здійснюватися у різнихвимірниках (натуральних, трудових), але з обов'язковим використанням грошовоговимірника з метою узагальнення різнорідних засобів і процесів. Зміст,призначення і будова рахунків зумовлені об'єктами, що на них обліковуються, ізавданнями обліку.
Рахунки,як і інші складові методу бухгалтерського обліку, мають свою історію. Спочаткуїх розглядали тільки як сам процес підрахунку чогось: грошей, матеріалів ісировини, різних запасів тощо. Відтак того, хто підраховує, називалирахівником. Згодом того, хто веде рахункові книги, почали називати бухгалтером –від нім. Bush – книга і halten – тримати.
Слово«бухгалтерія» має нині подвійне значення. Перше – це рахівництво, звітність,уміння вести рахункові книги. Друге – це структурний підрозділ підприємства,який повинен забезпечити всіх користувачів своєчасною і правдивою обліковоюінформацією для управління і прийняття рішень.
Оцінюючироль і значення рахунків у систематизації та накопиченні облікової інформації,необхідно підкреслити, що вони відіграють вирішальну роль у визначенні формибухгалтерського обліку на кожному підприємстві. Жодна інша складова методу невпливає на вибір форми бухгалтерського обліку так, як це роблять рахунки.
Отже,суть рахунків бухгалтерського обліку полягає в групуванні та систематизаціїгосподарських операцій за відповідними ознаками та видами господарських засобіві джерел їх утворення, що створює налагоджену систему поточного бухгалтерськогообліку на підприємстві.
Призначеннярахунків – служити засобом відображення та поточного контролю господарськихоперацій, що охоплюють наявність і рух господарських засобів, власного капіталуй зобов'язань, а також процесів, пов'язаних з використанням трудових ресурсівта фондів оплати праці, використанням основних засобів, придбанням (заготівлею)предметів праці та їх споживанням, обліком процесу виробництва та реалізації.
Якскладова методу бухгалтерського обліку система рахунків перебуває в тісномувзаємозв'язку з іншими його складовими (елементами), зокрема документацією,подвійним записом, оцінкою, балансом, звітністю. Калькуляція та інвентаризаціятакож є обов'язковими, але вони мають епізодичний характер і використовуються вкінці відповідних звітних періодів (місяць, квартал, півріччя, рік).
Длякожного виду активів і зобов'язань відкривають окремі рахунки. Якщо на рахункуобліковуються активи, то цей рахунок буде активним, а якщо зобов'язання – пасивним.Активні рахунки відрізняються від пасивних своєю побудовою, тобто тим, що самеобліковується на дебеті і на кредиті рахунка, а також формальною ознакою – місцемзапису залишку: якщо залишок записано з лівого боку (дебет), то цей рахунокактивний, з правого боку – пасивний.
Упроцесі відображення господарських операцій між рахунками виникає зв'язок, якийназивається кореспонденцією. Але до відображення кожну господарську операціютреба класифікувати (розмітити) згідно з можливістю її відображення на певномубухгалтерському рахунку. Цей процес розмітки господарських операцій зарахунками називається котировкою. Господарські операції, контировані тазаписані на бухгалтерських рахунках під окремим номером, виступають в якостібухгалтерської статті (проведення).
Проведеннябувають прості, що стосуються тільки двох рахунків (один активний і одинпасивний), і складні, що стосуються кількох рахунків.
Вактивних рахунках збільшення відбувається на дебеті, у пасивних – на кредиті.Щоб вивести кінцевий залишок за активним рахунком, необхідно до початковогозалишку на дебеті додати оборот за дебетом і відняти оборот за кредитом.Залишок (сальдо) на кінець відповідного періоду буде на дебеті. Виведеннякінцевого сальдо за пасивним рахунком відбувається в протилежний спосіб. Оборотє підсумковою сумою операцій за дебетом і кредитом рахунка.
Кожнагосподарська операція відображається на рахунках бухгалтерського обліку здотриманням принципу подвійного запису.
Структурурахунків визначено самою природою бухгалтерського обліку, бо процеси управлінняпотребують чіткого відображення різноманітних господарських операцій. А тому вкожному рахунку має бути чітко визначено початкове сальдо, рух господарськихзасобів, кінцеве сальдо.
Збільшення і зменшення господарських засобів та їхніх джерел врезультаті господарських операцій відображається на рахунках окремо. Томурахунки бухгалтерського обліку прийнято зображати у вигляді двосторонньоїтаблиці, ліву сторону якої позначають умовним терміном «дебет», а праву –«кредит»*. Назву рахунка пишутьпосередині таблиці. Схематично будову рахунка можна показати так:
 
Рахунок
(назва рахунка) Дебет Кредит
 
 
Оскількигосподарські засоби розміщені в балансі у лівій частині – активі, то і залишкизасобів на активних рахунках записують також у лівій частині – на дебеті.Джерела господарських засобів відображаються у балансі в правій частиш(пасиві), отже, і залишки джерел засобів на пасивних рахунках також записуютьна правій стороні рахунка – на кредиті. Активні рахунки завжди мають дебетовесальдо, пасивні – кредитове. У цьому полягає один із взаємозв'язків міжбалансом і рахунками. Для кращого розуміння наведемо схему взаємозв'язку міжбалансом і рахунками.
На кожний вид засобів, відображений в балансі активною статтею,відкривають активний рахунок, на якому початковий залишок (сальдо) записують надебеті. Отже, загальна сума всіх дебетових залишків активних рахунків дорівнюєсумі кредитових залишків пасивних рахунків (оскільки підсумок активубалансу дорівнює підсумку пасиву).
Для забезпечення контролю за господарською діяльністю підприємстваважливо мати відомості не тільки про залишки засобів та їхніх джерел, а й прообсяг господарських операцій за звітний період, тобто величину здійсненихоборотів (наприклад, обсяг затрат на виробництво, випуск продукції, реалізаціютощо). Тому періодично, як правило, в кінці місяця, підраховують підсумкизаписів операцій на дебеті і кредиті рахунків, які називаються оборотами порахунках.
Підсумок дебетових записів на рахунку називається дебетовимоборотом, а підсумок кредитових записів – кредитовим. Дебетові ікредитові обороти рахунків показують рух окремих видів засобів, їхніх джерел,господарських процесів за певний час.
Після запису операцій на рахунках треба визначити стан засобів таїхніх джерел на кінець звітного періоду, тобто встановити кінцеві залишки(сальдо) на рахунках. Кінцевий залишок (сальдо) визначають виходячи зпочаткового залишку (сальдо) й оборотів рахунка.
На активнихрахунках на дебеті відображають залишок господарських засобів на початокмісяця і збільшення їх, а на кредиті – зменшення засобів.
Для визначення залишку на кінець звітного періоду на активномурахунку до суми початкового дебетового залишку додають суму дебетового обороту(збільшення засобів) і від знайденої суми віднімають суму кредитового обороту(зменшення засобів).
В активнихрахунках кінцевий залишок, як і початковий, може бути тільки дебетовим. Вінпоказує наявність відповідного виду засобів на Звітну дату. При цьому вактивних рахунках може бути:
1) дебет більший за кредит (тобто сума початкового дебетовогозалишку і дебетового обороту більша за суму кредитового обороту). Тоді різницяміж ними показує кінцевий дебетовий залишок (наявність засобів) на кінецьзвітного періоду;
2) дебет дорівнюєкредиту (тобто сума початкового дебетового залишку і дебетового оборотудорівнює сумі кредитового обороту). У цьому разі кінцевого залишку не буде і рахуноквважається закритим (відповідного виду господарських засобів на кінець звітногоперіоду немає).
Ознайомившись збудовою рахунків, бачимо, що дебет і кредит активних і пасивних рахунків маютьрізне значення. Так, на дебеті активного рахунка записують збільшення засобівгосподарства, а пасивного рахунка – зменшення джерел засобів; на кредитіпасивного рахунка записують збільшення джерел засобів, активного – зменшення господарськихзасобів. Активні рахунки мають залишок тільки дебетовий (оскільки не можнавикористати засобів більше, ніж їх надійшло); пасивні рахунки – тількикредитовий (оскільки джерела засобів обмежуються наявними господарськимизасобами).
У системі рахунків бухгалтерського обліку використовуєтьсяневелика група активно-пасивних рахунків, на яких одночасно обліковуютьзасоби господарства і їхні джерела, а відповідно, вони поєднують ознакиактивних і пасивних рахунків (наприклад, рахунок «Нерозділений прибуток(непокриті збитки)». В практиці обліку активно-пасивні рахунки мають обмеженезастосування. Детальнішу характеристику цих рахунків розглянуто в главі 6 «Класифікаціярахунків». В кінцевому результаті записи на рахунках підпорядковані одному порядку,який розглянуто на прикладах активних і пасивних рахунків.
 
1.2Рахунки якелемент методу бухгалтерського обліку, зв'язок з іншими елементами методу
Закон«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначив, щозавданням бухгалтерського обліку є «надання користувачам для прийняття рішеньповної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище,результати діяльності та рух грошових коштів підприємства» (стаття 3).
Система рахунків у їхньому взаємозв'язку створює передумови для балансовогоузагальнення ресурсів підприємства за їх складом і розміщенням та джереламиформування на відповідну дату.
Бухгалтерськийоблік як невід'ємна частина системи народногосподарського обліку ґрунтується нанаукових основах – діалектичному методі й економічній теорії. Науковий змістметоду бухгалтерського обліку визначається підходом до явищ господарськоїдіяльності підприємств, розгляду всіх засобів і процесів у безперервному їхрусі і розвитку, єдності, взаємозв'язку і взаємозумовленості. Разом з тим,бухгалтерський облік має свої, властиві тільки йому способи дослідження, щозумовлені особливостями його предмета, тобто об'єктів, що відображаються іконтролюються, а також завдань і вимог, що ставляться до обліку. При цьомукожна господарська операція обов'язково оформляється відповідним документом,який служить письмовим доказом її здійснення. Документи (у тому числі складеніза допомогою обчислювальної техніки на машинозчитувальних носіях – магнітних,паперових) служать обґрунтуванням для відображення господарських операцій вбухгалтерському обліку. Тому вони повинні містити всю необхідну інформацію,бути своєчасно складені і підписані посадовими особами, відповідальними заздійснення операції.
Протев процесі господарської діяльності можуть мати місце такі події, які в моментїх виникнення неможливо оформити відповідним документом (наприклад, природнівтрати або псування матеріальних цінностей при зберіганні, несправністьваговимірних приладів, зловживання матеріально відповідальних; осіб, помилки в облікутощо), що призводить до розбіжностей між фактичною наявністю цінностей іпоказниками обліку. Для виявлення таких розбіжностей періодично проводятьінвентаризацію, під час якої перевіряють фактичну наявність матеріальнихцінностей; одержані дані порівнюють з показниками обліку, а виявленірозбіжності (нестачі, лишки) документують і відображають в обліку. Поряд здокументацією інвентаризація служить важливим засобом контролю за достовірністюпоказників обліку, збереженням господарських засобів, законністю здійснюванихоперацій.
Бухгалтерськийоблік відображає велику кількість різноманітних об'єктів – засобів, джерел їхформування, господарських процесів, для узагальнення яких вимагається єдинийвимірник – оцінка. Оцінка – це спосіб грошового вимірювання засобів і процесів.За допомогою оцінки натуральні і трудові вимірники переводять у грошовий. Врезультаті грошової оцінки підприємство може визначити загальну вартістьосновних і оборотних засобів, що перебувають в його розпорядженні, контролюватиїх використання в процесі господарської діяльності. Грошова оцінка є необхідноюпередумовою для відображення господарських операцій в обліку. Оцінка ікалькуляція потрібні для вартісного вимірювання об'єктів бухгалтерськогообліку.
Господарськіоперації, оформлені відповідними документами, мають розрізнений характер. Томувиникає необхідність у групуванні операцій за певними однорідними ознаками, щоботримати потрібну інформацію про наявність і рух окремих видів засобів таджерел їх формування, про здійснення окремих господарських процесів і одержанихпо них результатах. Таке групування в бухгалтерському обліку забезпечується задопомогою системи рахунків.
Рахункибухгалтерського обліку є способом групування господарських операцій, оформленихвідповідними документами, за економічно однорідними ознаками для систематичногоконтролю за змінами засобів та їх джерел в процесі господарської діяльності. Накожен об'єкт бухгалтерського обліку відкривається окремий рахунок, записи наякому здійснюють тільки на підставі відповідних документів. В результатіотримують систематизовану інформацію, необхідну для управління, аналізу іконтролю за діяльністю господарства.
Господарськіоперації, що безперервно здійснюються на підприємстві, спричинюютьвзаємопов'язані і взаємозумовлені зміни в засобах та джерелах їх формування. Цезумовлює необхідність відображати господарські операції в системі рахунківспособом подвійного запису, при якому суму кожної операції записують в певномупорядку на двох рахунках. Наприклад, операція придбання матеріалів призводить,з одного боку, до збільшення виробничих запасів, а з іншого – до зменшеннягрошових коштів на рахунку підприємства, сплачених постачальнику за придбаніцінності. Тому операцію по придбанню матеріалів записують на двох рахунках: на одномуз них відображають надходження матеріальних цінностей, а на другому – витрачаннягрошових коштів. Відповідно, відпуск матеріалів на виробництво продукції задопомогою подвійного запису відображається як збільшення затрат виробництва ізменшення запасів матеріалів на складах. Такий спосіб запису господарськихоперацій в системі рахунків розкриває їх економічний зміст і забезпечуєконтроль за використанням ресурсів.
Такимчином, оцінені об'єкти бухгалтерського обліку підлягають економічномугрупуванню в системі рахунків із застосуванням способу подвійного запису, щозабезпечує взаємозв'язок показників господарської діяльності.
Порядоквідображення господарських операцій на рахунках, а також перелік самих рахунків(план рахунків) встановлюється Міністерством фінансів України і є обов'язковимдля підприємств усіх форм власності.
Дляодержання інформації про наявність і склад майна підприємства періодичноскладають бухгалтерський баланс, в якому порівнюють сукупність засобівгосподарства в грошовій оцінці з джерелами їх формування і цільовимпризначенням. Оскільки кожний вид засобів господарства має певне джерелоутворення, то загальна вартість засобів дорівнює джерелам їх формування. Цярівність зберігається після будь-якої господарської операції. Обґрунтуваннямдля складання балансу служать записи на рахунках. Щоб забезпечити достовірністьпоказників балансу, записи на рахунках періодично уточнюють за допомогоюінвентаризації. Періодичне складання балансу дає змогу здійснювати контроль зазмінами у складі засобів та їх джерелах, визначати фінансовий станпідприємства.
Дляодержання інформації про результати діяльності підприємства за звітний період,крім балансу, на підставі записів на рахунках складають інші форми звітності(звіт про фінансові результати, звіт про власний капітал тощо). Звітністьзавершує поточний облік у системі рахунків і повністю зумовлена його даними.Показники балансу та інших форм звітності аналізують для одержання інформації,необхідної для управління і контролю. Склад звітності, порядок заповненнязвітних форм розробляється і затверджується Міністерством фінансів України запогодженням з Держкомстатом України.
Такимчином, основними способами (або елементами) методу бухгалтерського обліку є:
документаціяй інвентаризація;
оцінкаі калькуляція;
системарахунків і подвійний запис;
баланста інші форми звітності.
Прицьому, окремі елементи методу не виступають самостійно, ізольовано від інших, анавпаки, тісно взаємопов'язані між собою і становлять метод бухгалтерськогообліку тільки у своїй єдності. Так, документація в бухгалтерському облікуслужить способом первинного спостереження за господарськими операціями і єєдиною підставою для відображення їх в системі рахунків; узагальнення об'єктівобліку на рахунках зумовлює необхідність грошової оцінки; взаємозв'язокобліковуваних об'єктів вимагає їх подвійного запису на рахунках; за данимипоточного обліку в системі рахунків складають баланс та інші форми звітності.Реальність показників обліку перевіряється й уточнюється за допомогою інвентаризації.Таке поєднання елементів методу бухгалтерського обліку забезпечує суцільне,безперервне і взаємопов'язане відображення господарських операцій, а такожодержання узагальненої інформації, необхідної для управління.
Отже,метод бухгалтерського обліку – це система способів, що забезпечують суцільне,безперервне і взаємопов'язане відображення і узагальнення у грошовій оцінціоб'єктів обліку для контролю за збереженням господарських засобів ізабезпечення інформацією, необхідною для управління.
Заумов впровадження автоматизованих систем управління, використання сучасноївисокопродуктивної обчислювальної техніки всі елементи методу бухгалтерськогообліку (рахунки, подвійний запис, оцінка, калькуляція, балансове узагальнення)зберігаються, проте відбуваються докорінні зміни в техніці збирання, реєстраціїта опрацювання облікової інформації. Підвищення оперативності й аналітичностіоблікової інформації має велике значення для посилення стратегічних ірегулюючих функцій управління.
Таким чином, бухгалтерський баланс і рахунки є взаємопов'язанимиелементами методу бухгалтерського обліку: за даними балансу на початок місяцявідкривають рахунки для поточного обліку господарських операцій, а потім даніцих же рахунків з відображеними на них операціями і виведеними кінцевимизалишками служать підставою для складання нового балансу.
1.3Класифікація рахунків (активні, пасивні, активно-пасивні)
 
Різнобічнізавдання господарського керівництва та контролю потребують своєчасної івсебічної інформації про склад засобів підприємства і джерел їх формування,господарські процеси і фінансові результати діяльності. Це зумовлюєнеобхідність використання в бухгалтерському обліку значної кількості різних засвоїм змістом рахунків. Для більш глибокого та правильного розуміння і обґрунтованоговикористання в обліку рахунків необхідно знати їх економічний зміст,призначення та структуру, а це потребує науково обґрунтованої класифікаціїрахунків.
Підкласифікацією рахунків розуміють їх групування за певними однорідними ознаками.
Класифікаціярахунків допомагає вивченню змісту і будови рахунків. Знаючи загальні, найбільшсуттєві і відмітні ознаки окремих груп рахунків, легше визначити, для чогопризначений та як використовується той або інший рахунок у бухгалтерськомуобліку.
Рахункибухгалтерського обліку класифікують за двома основними ознаками: за економічнимзмістом та за призначенням і структурою.
Класифікаціярахунків за економічним змістом встановлює, що саме обліковується на даномурахунку, які конкретно об'єкти відображаються на ньому залежно від їхекономічного змісту в процесі господарської діяльності. Ця класифікація даєможливість визначити систему рахунків, що підлягають використанню напідприємствах тієї або іншої галузі.
Класифікаціярахунків за призначенням і структурою показує, для чого, для одержання якоїінформації призначені ті або інші рахунки та яка їхня структура, тобто змістдебету, кредиту і характер залишку. Однакові за структурою рахунки можутьвідображати різні за економічним змістом господарські засоби і процеси.
Обидвікласифікації рахунків науково обґрунтовані, тісно взаємопов'язані і доповнюютьодна одну.
2.Класифікацій рахунків за економічним змістом
Класифікаціярахунків за економічним змістом відповідає змісту предмета бухгалтерськогообліку і зумовлена класифікацією об'єктів обліку, тобто господарських засобів,їх джерел і процесів.
Звідсиза економічним змістом рахунки бухгалтерського обліку поділяють на дві групи:
– рахункиобліку господарських засобів (активів) підприємства і процесів;
– рахункиобліку джерел формування господарських засобів.
Класифікаціярахунків обліку господарських засобів (активів) підприємств і процесів. Залежновід функціональної участі в процесі діяльності господарські засоби (активи)підприємства, як відомо, поділяються на: необоротні активи і оборотні активи.
Дляобліку необоротних активів, їх наявності, руху, зносу в процесі діяльності івідновлення використовують:
рахункиобліку необоротних активів: «Основні засоби», «Інші необоротні активи», «Нематеріальніактиви», «Знос необоротних активів», «Капітальні інвестиції» та ін.
Класифікаціярахунків обліку джерел формування господарських засобів (активів) підприємства.Рахунки бухгалтерського обліку, які використовуються для обліку джерелформування активів підприємства, поділяються на дві групи:
ü  рахунки обліку джерел власних засобів;
ü  рахунки обліку джерел залучених (позикових) коштів.
Дляобліку джерел власних засобів підприємства використовують:
ü  рахунки обліку власного капіталу: «Статутний капітал», «Пайовийкапітал», «Додатковий капітал», «Резервний капітал»;
ü  рахунки обліку доходів і результатів діяльності: «Доходи відреалізації», «Дохід від участі в капіталі», «Інші фінансові доходи»;
Дляобліку джерел залучених (позикових) коштів використовують:
ü  рахунки обліку довгострокових зобов'язань: «Довгострокові позики»,«Довгострокові векселі видані;
ü  рахунки обліку поточних зобов'язань: «Короткострокові позики», «Короткостроковівекселі видані.
Такимчином, класифікація рахунків за економічним змістом, показуючи, на яких рахункахмає вестися облік тих або інших об'єктів бухгалтерського обліку, розкриваєекономічний зміст окремих рахунків. Таке групування дає змогу визначити системурахунків, необхідних для обліку необоротних і оборотних активів, джерел їхформування, господарських процесів і результатів діяльності підприємств різнихгалузей та форм власності.
Класифікаціярахунків за економічним змістом покладена в основу будови національного Планурахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операційпідприємств і організацій.
Ознайомлюючисьз класифікацією рахунків за економічним змістом, бачимо, що рахунки, призначенідля обліку активів, об'єднані з рахунками, призначеними для облікугосподарських процесів. Це пояснюється тим, що за допомогою необоротних іоборотних активів підприємства забезпечують здійснення господарських процесів,а тому при класифікації активи групують залежно від того, в якому процесі вонифункціонують.
3.Класифікація рахунків за призначенням і структурою
Запризначенням і структурою рахунки бухгалтерського обліку групуються залежно відїх обліково-технічних якостей, тобто як саме обліковуються ті або інші засоби,їх джерела та господарські процеси на рахунках, що відображається на дебеті,кредиті рахунка, що характеризує залишок відповідного рахунка. Рахункибухгалтерського обліку за призначенням і структурою поділяються на такі групи:рахунки основні, регулюючі, операційні, фінансово-результатні і забалансові.
Основнірахунки у бухгалтерському обліку використовуються для контролю за наявністю ізмінами господарських засобів та джерел їх утворення. Вони називаютьсяосновними тому, що об'єкти, які на них обліковуються, тобто господарські засобита їх джерела, є основою господарської діяльності, і в своїй сукупності характеризуютьмайнове становище підприємства. Ці рахунки за своїми показниками (залишками)служать основою для складання бухгалтерського балансу. Основні рахункиподіляються на: матеріальні, грошові, власного капіталу і розрахункові.
Матеріальнірахунки призначені для обліку наявності і руху (надходження, використання)матеріальних ресурсів підприємства. До них належать рахунки: «Основні засоби», «Нематеріальніактиви», «Виробничі запаси», «Малоцінні і швидкозношувані предмети», «Готовапродукція», «Товари» та ін.
Будоварахунків грошових коштів подібна до будови матеріальних рахунків: рахунки – активні,сальдо мають тільки дебетове; оборот по дебету показує збільшення грошовихкоштів, оборот по кредиту – їх зменшення.
Рахункивласного капіталу призначені для обліку джерел власних господарських засобів(активів). Вони показують форми їх створення і цільове призначення, а такожзміни в процесі діяльності. До цієї групи належать рахунки: «Статутний капітал.Всі зазначені рахунки – пасивні.
Розрахунковірахунки призначені для обліку і контролю за розрахунковими відносинами даногопідприємства з іншими підприємствами, організаціями та особами. На цих рахункахвідображається заборгованість, що виникає у процесі господарської діяльностіпідприємства, а також зміни цієї заборгованості. Оскільки заборгованість можебути як на користь даного підприємства (дебіторська), так і на користь іншихпідприємств, організацій та осіб (кредиторська), то розрахункові рахункиподіляються на: активні, пасивні і активно-пасивні.
Активнірозрахункові рахунки призначені для обліку дебіторської заборгованості ірозрахунків по ній (тобто для обліку заборгованості інших підприємств,організацій і осіб даному підприємству). До таких рахунків належать: «Розрахункиз покупцями і замовниками», «Довгострокова дебіторська заборгованість», «Розрахункиз різними дебіторами», «Векселі одержані» та ін.
Пасивнірозрахункові рахунки призначені для обліку розрахункових відносин зкредиторами, тобто за зобов'язаннями даного підприємства перед іншимипідприємствами, організаціями та особами. До них належать рахунки: «Розрахункиз постачальниками і підрядчиками», «Розрахунки по оплаті праці», «Розрахункипо-страхуванню», «Короткострокові позики», «Довгострокові позики», «Векселівидані» та ін.
Активно-пасивнірозрахункові рахунки призначені для обліку розрахунків з таким підприємством,організаціями та особами, характер заборгованості яких змінюється, тобтостосовно даного підприємства вони можуть виступати то як дебітори, то яккредитори. До них належать рахунки: «Розрахунки за податками і платежами», «Розрахункипо інших операціях» та ін.
Окреміаналітичні рахунки, що відкриваються для обліку розрахунків з кожним дебіторомі кредитором, можуть мати дебетове або кредитове сальдо. Оскільки із залишківокремих аналітичних рахунків складається залишок синтетичного рахунка, тоактивно-пасивні розрахункові рахунки мають одночасно дебетове і кредитовесальдо. Це сальдо можна одержати за допомогою оборотної відомості поаналітичних рахунках, які ведуться до відповідного синтетичного рахунка.
Упрактиці бухгалтерського обліку активно-пасивними розрахунковими рахункамикористуються порівняно рідко – тільки для обліку розрахунків з такимипідприємствами й організаціями, характер заборгованості яких безперервнозмінюється, через що їх незручно обліковувати на різних рахунках – активному іпасивному. В усіх інших випадках для досягнення ясності в обліку розрахунків здебіторами і кредиторами користуються активними або пасивними рахунками.
Регулюючірахунки призначені для регулювання (уточнення) оцінки господарських засобів абоджерел їх формування, які обліковуються на основних рахунках. Використовуютьсяці рахунки у тих випадках, коли по окремих об'єктах обліку необхідно одержатидодаткову інформацію, потрібну для управління (наприклад, про первинну ізалишкову вартість основних засобів). Регулюючими можуть бути як синтетичнірахунки, так і аналітичні, а також субрахунки.
Самостійногозначення регулюючі рахунки не мають, тому кожен з них розглядається тількиразом з тим рахунком, який він регулює. Залежно від того, збільшують чизменшують регулюючі рахунки залишок рахунка, що регулюється, вони поділяютьсяна: доповнюючі, контрарні і контрарно-доповнюючі.
Доповнюючірегулюючі рахунки завжди збільшують суму залишку рахунка, що регулюється.Застосовуються вони в тих випадках, коли матеріальні цінності на основнихрахунках відображаються в оцінці, меншій від фактичної вартості їх придбання(заготівлі).
Додоповнюючих регулюючих активних рахунків належить аналітичний рахунок «Транспортно-заготівельнівитрати» (до рахунка «Виробничі запаси» та ін.).
Контрарнірегулюючі рахунки, на відміну від доповнюючих, зменшують оцінку залишку активівабо їх джерел, що обліковуються на відповідних основних рахунках (щорегулюються). Вони поділяються на: контрактивні (тобто протипоставлені активнимрахункам) і контрпасивні (тобто протипоставлені пасивним рахункам).
Контрарно-доповнюючірегулюючі рахунки поєднують ознаки контрарних і доповнюючих рахунків. До нихналежить, наприклад, аналітичний рахунок «Відхилення фактичної собівартостіготової продукції від планової.
Операційнірахунки призначені для обліку витрат, доходів і результатів діяльностіпідприємства. Ці рахунки мають велике значення, оскільки забезпечуютьінформацію про витрати і доходи по операційній діяльності та визначенняфінансових результатів від цієї діяльності.
Запризначенням і структурою операційні рахунки поділяються на групи:збірно-розподільчі, бюджетно-розподільчі, калькуляційні, номінальні,порівняльні.
Збірно-розподільчірахунки призначені для обліку (попереднього збирання) накладних витрат,пов'язаних з організацією, обслуговуванням, управлінням цехами та іншимивиробничими підрозділами основного і допоміжного виробництв з метою наступногорозподілу їх між відповідними об'єктами. Необхідність використаннязбірно-розподільчих рахунків зумовлена тим, що зазначені витрати в момент їхздійснення неможливо прямо віднести на ті або інші об'єкти (наприклад, витратипо обслуговуванню виробництва й управлінню та ін.).
Бюджетно-розподільчірахунки використовуються для розмежування витрат і доходів між суміжнимизвітними періодами (місяцями, кварталами, роками) з метою рівномірноговключення у затрати виробництва (обігу) або відображення в обліку одержанихдоходів.
Калькуляційнірахунки. Калькуляційні рахунки призначені для обліку сукупності витрат,пов'язаних з виробничим процесом, і визначення фактичної собівартостівиготовленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг). Оскільки за данимицих рахунків складають калькуляцію (визначають собівартість), то самі рахункиодержали назву калькуляційних. Якість складання калькуляції значною міроюзалежить від правильності обліку виробничих затрат на калькуляційних рахунках.
Номінальнірахунки. До номінальних належить рахунок «Собівартість реалізації» (призначенийдля узагальнення інформації про собівартість реалізованої продукції, товарів,робіт, послуг), а також рахунки, призначені для обліку операційних витрат, які
 
1.4 Синтетичні й аналітичні рахунки
 
Групуваннязасобів, їх джерел і господарських процесів здійснюється на рахунках з більшимабо меншим ступенем деталізації. Рахунки бухгалтерського обліку, яківідкривають на підставі статей балансу для обліку господарських засобів та їхджерел, містять узагальнені (синтетичні) показники у грошовій оцінці. Зокрема,на рахунку «Основні засоби» відображають наявність і рух всіх основних засобів;підприємства (будівлі, споруди, машини, устаткування тощо); на рахунку «Матеріали»– наявність і рух всіх предметів праці даної групи; на рахунку «Постачальники» –загальну суму заборгованості всім постачальникам за одержані матеріальніцінності, а також зміни цієї заборгованості і т. д. Такі рахунки прийнятоназивати синтетичними*.
Отже, синтетичними називають рахунки, призначені для облікуекономічно однорідних груп засобів, їх джерел, господарських процесів ірезультатів діяльності у грошовому вимірнику.
Облік, що здійснюється за допомогою синтетичних рахунків,називається синтетичним обліком. Цей облік необхідний для одержанняузагальненої інформації про діяльність господарства, аналізу цієї діяльності іпланування. Проте для оперативного керівництва господарством і контролю зазбереженням і раціональним використанням ресурсів замало тільки узагальненоїінформації, потрібна детальніша інформація про наявність і зміни кожного видузасобів, джерел, здійснення певних господарських процесів. Так, потрібна інформаціяяк про загальну вартість виробничих запасів та їх використання, так і прозапаси конкретних видів матеріальних цінностей за їх найменуваннями, сортами,розмірами тощо; в обліку розрахунків по оплаті праці, крім узагальненоїінформації, потрібні відомості про розрахунки з кожним окремим працівником і т. д.Таку інформацію одержують за допомогою аналітичних** рахунків.
Аналітичними називають рахунки, призначені для облікунаявності і змін конкретних видів засобів, їх джерел і господарських процесів.
Облік, що здійснюється за допомогою аналітичних рахунків,називається аналітичним обліком.
Кількістьаналітичних рахунків по відповідному синтетичному рахунку визначається кожнимпідприємством залежно від наявності об'єктів, що підлягають обліку. В аналітичномуобліку, поряд з грошовим, використовують натуральні й трудові вимірники.
Синтетичні йаналітичні рахунки тісно взаємопов'язані між собою, оскільки на них на підставіодних і тих же документів відображаються одні і ті ж господарські операції, алез різним ступенем деталізації; на синтетичному рахунку – загальною сумою, а нааналітичних рахунках до нього – частковими сумами. Коли дебетується абокредитується синтетичний рахунок, то одночасно дебетуються і кредитуютьсявідповідні аналітичні рахунки до нього. Звідси, обороти і залишки аналітичнихрахунків в підсумку повинні дорівнювати оборотам і залишку синтетичногорахунка, який їх об'єднує. Відсутність такої рівності свідчить про наявністьпомилок у бухгалтерських записах, які треба знайти і негайно виправити;:
Правильність облікових записів на аналітичних рахунках періодичноперевіряється за допомогою інвентаризації, що забезпечує достовірністьпоказників про їх залишки.
Рахункианалітичного обліку можуть об'єднуватися безпосередньо відповідним синтетичнимрахунком (наприклад, рахунки «Виробництво», «Розрахунки з постачальниками іпідрядчиками», «Розрахунки з підзвітними особами» та ін.).
Отже, субрахунки об'єднують відповідні групи аналітичнихрахунків і, в свою чергу, узагальнюються синтетичним рахунком.
 
1.5 Виникнення подвійного запису
Історіябухгалтерського обліку не зафіксувала точної дати виникнення подвійного запису.Як складова (елемент) методу бухгалтерського обліку, подвійний запис налічуєблизько тисячі років. Відтоді подвійний запис постійно удосконалював форми іметоди реєстрації, накопичення і обробки інформації, які, з розвиткомпродуктивних сил і особливо з появою в XX столітті електронної обчислювальноїтехніки, значно змінювались. Сутність же самого подвійного запису незмінювалась, бо не зникала головна потреба в ньому – потреба управліннягосподарством.
Сутністьподвійного запису полягає в тому, що кожна господарська операція записуєтьсядвічі – за дебетом одного рахунка і за кредитом іншого. Відтак, щоб відобразитина рахунках господарську операцію, треба спочатку осмислити, що сталося врезультаті цієї операції, тобто яких рахунків вона стосуватиметься.
Нагадаємо,що в «Трактаті про рахунки і записи» неодноразово згадуваний нами Лука Пачолістверджує, що в Головній книзі ніщо не може бути занесено у розділ «Віддати»,якщо його немає в розділі «Мати», і навпаки. Тільки завдяки цій вимозі можназабезпечити баланс, тобто однакові підсумки «Віддати» і «Мати». Якщо ціпідсумки однакові, то можна зробити висновок, що записи велися правильно і націй основі правильно виведено сальдо. Усе це дає впевненість у розумномупровадженні господарства, бо, за словами того ж Пачолі, «…хто в справах своїхне вміє бути добрим бухгалтером, той буде блукати як сліпий навмання і необминути йому великих збитків».
Чиможна якось обійтись без подвійного запису? Багатовіковий досвід підтвердив, щовін є абсолютно обов'язковим елементом, засадною основою бухгалтерськогообліку. Особливо помітною ставала необхідність подвійного запису за переходувід рабовласницького до феодального і капіталістичного суспільства, тобто тоді,коли виникала гостра потреба в удосконаленні системи управління. Не випадковоЛука Пачолі спеціально наголошує на необхідності належного порядку веденнясправ, щоб можна було без затримки одержати необхідні відомості як щодо боржників,так і щодо власних зобов'язань. Інакше кажучи, уже Пачолі бачив необхідністьстворення того, що нині називають системою економічної інформації.
Хочподвійним записом користуються на практиці майже тисячу років, учені ще й досіне досягли згоди щодо його економічної суті. Ця суперечливість думок свідчитьпередовсім про величезну теоретичну складність механізму реєстрації, групуваннята систематизації господарських операцій. Головні розбіжності в поглядахнауковців стосуються питань економічної основи подвійного запису, причин йогоіснування. Різні автори обґрунтовують необхідність подвійного записуіснуванням:
товарноговиробництва та закону вартості;
різноманітнихформ власності та їхньої динаміки;
різнихджерел утворення майна підприємства;
впливуна виробництво різноманітних зовнішніх факторів (економічних, правових,соціальних та інших);
кругооборотузасобів виробництва;
причинно-наслідковихзв'язків у процесі виробництва;
потребиоб'єднання решти елементів методу бухгалтерського обліку.
Зрозуміло,що потреби управління диктують необхідність оформляти господарські операціївідповідними документами, реєструвати та систематизувати їх на рахунках. Протезафіксувати факт здійснення господарської операції – це лише перший крок:наступне оцінювання економічних явищ і процесів потребує однозначної відповідіна запитання: звідки походить майно, що є предметом цієї операції, який йогохарактер щодо виробництва (необоротні чи оборотні активи), хто боржник чи комутреба сплатити кошти, як вплинули на господарську діяльність процесивиробництва, який кінцевий результат виробництва та господарської діяльності.Отже, ситуація об'єктивно складається так, що господарські операції і процеситреба контролювати за допомогою достовірної інформації, що її забезпечує тількиподвійний запис.
Нині,однак, усе частіше можна почути думку, що подвійний запис віджив своє і за умовпобудови автоматизованого обліку є вже архаїзмом. Так, на фактичну відмову відподвійного запису було спрямовано численні пропозиції 60‑х років про замінутермінів «дебет» і «кредит» математичними знаками плюс і мінус. На нашу думку,ці «новації» свідчать тільки про поверховий підхід їх авторів до господарськоїдіяльності підприємств. Адже зафіксовані на принципах подвійного записугосподарські операції відображають відповідні зміни в активі чи пасиві, абоодночасно в активі й пасиві в бік збільшення або зменшення. Такі змінивідбуваються на кожному підприємстві безвідносно до форми власності, порядкуреалізації продукції, визначення кінцевого результату господарської діяльності,цінової політики, формування витрат, доходів тощо. Така фіксація враховує одне –сам факт здійснення операції.
Контрольнезначення подвійного запису полягає в забезпеченні достовірності обліку,тотожності активу і пасиву, синтетичного й аналітичного обліку, своєчасності таповноти оприбутковування товарно-матеріальних цінностей, коштів, запобіганнюзловживанням з боку посадових та матеріально відповідальних осіб.

1.6 Класифікація бухгалтерських проводок
Взаємопов'язані подвійні зміни у складі господарських засобів таїх джерелах в процесі діяльності підприємства зумовлюють необхідністьвідображення господарських операцій на рахунках способом подвійного запису,суть якого полягає у тому, що кожну господарську операцію в одній і тій же сумізаписують двічі: на дебеті одного рахунка і кредиті другого.
Перш ніж відобразити господарську операцію на відповідних рахункахподвійним записом, на підставі первинних (або згрупованих) документів складаютьбухгалтерську проводку, під якою розуміють зазначення рахунка, якийдебетується, і рахунка який кредитується, а також суму відображуваної в облікугосподарської операції.
Кожнагосподарська операція внаслідок подвійного запису викликає взаємозв'язок міжпевними рахунками. Цей взаємозв'язок полягає у тому; що дебет одного рахункаПоєднується з кредитом іншого, характеризуючи зміни, які відбуваються у складізасобів або їхніх джерелах внаслідок господарської операції.
Взаємозв'язокрахунків, що виникає в результаті відображення на них господарських операційподвійним записом, називається кореспонденцією рахунків, а самі рахунки – кореспондуючими.
У наведеномуприкладі такими рахунками є рахунки «Каса» і «Поточний рахунок». Кореспонденціярахунків дає змогу визначити основний зміст господарської операції.
Залежно відкількості кореспондуючих рахунків розрізняють прості і складні бухгалтерськіпроводки (записи).
Простою називають таку бухгалтерську проводку, за якої одинрахунок дебетується, а другий на цю ж суму кредитується, тобто коликореспондують тільки два рахунки. Розглянута у нашому прикладібухгалтерська проводка – проста.
Складноюназивають таку бухгалтерську проводку, за якої кілька рахунків дебетується, ана загальну суму записів по дебету кредитується один рахунок, або навпаки, – кількарахунків-кредитується, а на загальну суму записів по кредиту дебетують одинрахунок, тобто коли кореспондують між; собою більше німе два рахунки.
Складні бухгалтерські проводки не порушують правила подвійногозапису, оскільки як у простих, так і в складних проводках зберігаєтьсявзаємопов'язане відображення господарських операцій на дебеті і кредитірахунків та рівність дебетових і кредитових підсумків.
Застосування складних проводок значно зменшує кількість обліковихзаписів, робить їх більш наочними.
У практицібухгалтерського обліку забороняється складати такі проводки, в яких по однійгосподарській операції кілька рахунків дебетується і одночасно кілька рахунківкредитується. Такі бухгалтерські проводки утруднюють встановлення взаємозв'язкурахунків і визначення за кореспонденцією між ними економічного змістувідображеної господарської операції, а це послаблює контроль за правильністюоблікових записів. Тільки чітка кореспонденція між рахунками забезпечуєнаочність, ясність і доступність обліку, підвищує його контрольні функції.
Отже, подвійнийзапис є способом відображення господарських: операцій на кореспондуючихрахунках, при якому кожна операція записується на дебеті одного і кредиті другогорахунка в одній і тій же сумі.
З розглянутих прикладів можна зробити такі висновки про суть ізначення подвійного запису:
– спосібподвійного запису зумовлений змістом самих господарських операцій, які викликаютьвзаємопов'язані подвійні зміни у складі засобів та їх джерелах в процесігосподарської діяльності;
– при відображенні кожної господарської операції способомподвійного запису обов'язково кореспондують два рахунки, один з яких дебетують,а другий кредитують на одну і ту ж суму;
– якщо господарська операція відображається складноюпроводкою, то загальна сума записів на одній стороні кількох рахунків повиннадорівнювати загальній сумі, записаній на протилежній стороні кореспондуючого зними рахунка;
– оскільки кожна господарська операція в одній і тій же сумівідображається на дебеті одного і кредиті іншого рахунка, то підсумок записівпо дебету всіх рахунків має дорівнювати підсумку записів по кредиту рахунків.Відсутність такої рівності свідчить про помилки в облікових записах.
Таким чином, подвійний запис забезпечує контроль за правильністюоблікових записів шляхом звірки рівності загальних підсумків дебетових ікредитових оборотів, а також залишків на рахунках.
У формідвосторонніх змін в системі рахунків відображається рух господарських засобівта їх джерел. Подвійний запис дозволяє з'ясувати, внаслідок яких операційвідбулися зміни певного виду засобів або їх джерел, звідки господарські засобинадійшли і куди вони були використані. Це дає змогу за допомогою системирахунків як способу поточного бухгалтерського обліку одержувати безперервнуінформацію про хід і результати господарської діяльності для потреб планування,оперативного керівництва, контролю й аналізу.
Правильна кореспонденція рахунків має велике значення дляорганізації бухгалтерського обліку, оскільки вона вносить певний порядок всистему облікових записів. Тому встановленням кореспонденції між рахунками(складанням бухгалтерських проводок) займаються державні керівні органи,зокрема Міністерство фінансів України. Розроблені ним в нормативних документахтипові кореспонденції рахунків по всіх можливих господарських операціяхзабезпечують єдиний порядок обліку в господарюючих суб'єктах всіх галузей іформ власності.
1.7 Оборотна відомість по синтетичних і аналітичнихрахунках
Для узагальнення господарських операцій, відображених на рахунках,з метою отримання інформації про наявність і зміни ресурсів підприємства таджерел формування їх, а також для перевірки правильності облікових записів іскладання якісної звітності дані поточного бухгалтерського обліку за звітнийперіод необхідно узагальнювати. Для цього складають оборотні відомості,які є способом узагальнення оборотів і залишків рахунків за звітний місяць, а такожзасобом, взаємозв'язку між балансом і рахунками.
Оборотні відомості складають як по синтетичних рахунках, так і поаналітичних. В них показують обороти по дебету і кредиту рахунків, а такожзалишки на початок і кінець звітного місяця.
Ознайомимося передусім з будовою, порядком складання іпризначенням оборотної відомості по синтетичних рахунках.
Оборотна відомість по синтетичних рахунках будується у виглядібагатографної таблиці, у першій графі якої записують назву рахунків, а внаступних графах – дебетові і кредитові залишки на рахунках на початок місяця,обороти по дебету і кредиту кожного рахунка за місяць, а також залишки нарахунках на 1-ше число наступного за звітним місяця. В кінці оборотноївідомості по кожній із граф визначають підсумки.
 
Оборотна відомість посинтетичних рахунках за січень 2000 р.Назва рахунків Сальдо на 1 січня Обороти за місяць Сальдо на 1 лютого Дебет Кредит Дебет Кредит Дебет Кредит Основні засоби 712000 - 168 000 - 880 000 - Матеріали 36000 - 144000 100 000 80 000 - Виробництво 4000 - 100 000 - 104 000 - Каса 2000 - 28000 - 30000 - Поточний рахунок 98 000 - - 78 000 20 000 - Статутний капітал - 817 000 - 168 000 - 985000 Кредити банків - 20 000 20000 15000 - 15 000 Постачальники - 15 000 45 000 144 000 - 114000 Разом 852 000 852 000 505 000 505 000 1 114000 1 114000
Як видно, оборотна відомість узагальнює дані поточногосинтетичного обліку, даючи зведену інформацію про зміни господарських засобівта їх джерел за звітний місяць, а також їх наявність на початок і кінецьмісяця.
Оборотна відомість по синтетичних рахунках має велике контрольнезначення для перевірки правильності і повноти облікових записів нарахунках, що ґрунтується на одержанні в ній трьох пар рівних між собоюпідсумків: рівність підсумків по дебету і кредиту рахунків на початокмісяця; рівність підсумків оборотів по дебету і кредиту рахунків за місяць; рівністьпідсумків залишків по дебету і кредиту рахунків на кінець місяця.
Рівність підсумків першої пари граф, тобто дебетових ікредитових залишків На рахунках на початок місяця, зумовлена рівністюпідсумків активу і пасиву балансу, який є підставою для запису початковихзалишків на активних і пасивних рахунках.
Рівність підсумків другої пари граф, тобто оборотів подебету і кредиту рахунків, зумовлена подвійним записом операцій, згідноз яким кожна операція в однаковій сумі записується по дебету і кредиту різнихрахунків.
Третя рівність (тобто підсумки залишків по дебету і кредитурахунків на кінець місяця) зумовлена двома попередніми рівностями: якщопочаткові залишки на І рахунках рівні між собою, а також рівні суми оборотів,то і залишки активних і пасивних рахунків на кінець місяця в підсумку повиннібути рівні між собою.
За допомогою оборотної відомості по синтетичних рахунках можутьбути виявлені в облікових записах помилки, зумовлені порушенням правилаподвійного запису: якщо сума операції записана на дебеті одного рахунка, ана кредиті іншого пропущена (або навпаки), або коли на дебеті рахунка данаоперація записана в одній сумі, а на кредиті другого рахунка – в іншій.
Оборотну відомість по синтетичних рахунках використовують дляскладання бухгалтерського балансу на наступну звітну дату (на 1-ше числонаступного за звітним місяця). Кінцеві залишки на рахунках оборотної відомостіпоказують наявність і розміщення господарських засобів (дебетові залишки), атакож джерела їх формування (кредитові залишки). Ці залишки рахунків переносятьу баланс, в якому рахунки, що мають дебетові залишки, записують в активі, арахунки, що мають кредитові залишки, – в пасиві балансу.
Проте требазауважити, що складання балансу – це не механічне перенесення в балансовутаблицю залишків рахунків, наведених в оборотній відомості. Оборотна відомістьмістить тільки попередні показники про наявні господарські ресурси та їхджерела на звітну дату. Визначені в ній залишки перед складанням балансуперевіряють і уточнюють. Тому оборотну відомість по синтетичних рахункахназивають ще перевірочним балансом.
Отже, оборотнавідомість по синтетичних рахунках є способом узагальнення даних поточногобухгалтерського обліку з метою перевірки повноти і правильності облікових записіві складання балансу, а також: отримання узагальненої інформації про наявність ізміни господарських ресурсів та джерел їх формування, необхідної для управліннядіяльністю господарства.
Шахова оборотнавідомість. Розглянута оборотна відомість дає загальну інформацію простан і зміни господарських засобів та джерел їх формування, але недостатньо розкриваєекономічний зміст оборотів: звідки надійшли товарно-матеріальні цінності або грошовікошти, за рахунок яких джерел або де вони були використані. Цей недолікоборотної відомості можна усунути, побудувавши її за шаховою формою.
Основноюперевагою шахової оборотної відомості є наявність в ній кореспондуючихрахунків, що дає змогу аналізувати господарські обороти і використовуватиоблікову інформацію для оперативного керівництва і контролю. Шахову оборотнувідомість використовують також і для перевірки правильності кореспондуючихрахунків.
Оборотнівідомості по аналітичних рахунках. Крім оборотнихвідомостей по рахунках синтетичного обліку (простої і шахової форми)підприємства складають також оборотні відомості по аналітичних рахунках.Техніка складання оборотних відомостей по аналітичних рахунках така сама, як іпо синтетичних рахунках. Тільки по синтетичних рахунках щомісячно складаютьодну оборотну відомість, а по аналітичних рахунках – по кожній групі рахунків,що ведуться до відповідного синтетичного рахунка.
Оборотні відомості по аналітичних рахунках за змістом можутьвідрізнятися між собою, що зумовлено особливостями обліковуваних на рахункахоб'єктів. Так, аналітичний облік товарно-матеріальних цінностей ведеться як внатуральних, так і в грошовому вимірниках, тому в оборотних відомостях поаналітичних рахунках таких цінностей передбачені графи для запису їх кількості,ціни і вартості.
На відміну відоборотної відомості по синтетичних рахунках оборотні відомості по рахункаханалітичного обліку не мають трьох пар рівних між собою підсумків. Це пояснюєтьсятим, що кожну оборотну відомість по рахунках аналітичного обліку складаютьтільки по одному синтетичному рахунку.
В оборотній відомості по аналітичних рахунках початкові і кінцевізалишки залежно від того, якими є рахунки – активними чи пасивними, будутьдебетовими або кредитовими. Оскільки записи на синтетичних і аналітичнихрахунках роблять паралельно на підставі одних і тих же документів, то при правильнихоблікових записах підсумки оборотів і залишків в оборотній відомості поаналітичних рахунках повинні дорівнювати сумам оборотів і залишку відповідногосинтетичного рахунка. Порушення цієї рівності свідчить про наявність помилок воблікових записах.
Показникиоборотної відомості по рахунках аналітичного обліку свідчать про рух(надходження, видаток) і залишки матеріальних цінностей кожного виду. Порушенняпідсумків по синтетичному рахунку і відкритих до нього аналітичних рахунках воборотній відомості свідчить про наявність таких помилок:
– операцію відображено на синтетичному рахунку, але пропущенов аналітичному обліку (або навпаки);
– на синтетичному рахунку по господарській операції записаноодну суму, а на аналітичних рахунках – іншу.
Отже, підсумки оборотів і залишків по аналітичних рахункахповинні дорівнювати оборотам по дебету і кредиту, а також залишку синтетичногорахунка, який їх об 'єднує.
Оборотнівідомості по аналітичних рахунках використовують також для одержання детальноїінформації про рух і залишки окремих видів засобів та їх джерел, необхідної дляконтролю й оперативного керівництва.
Отже, оборотні відомості по аналітичних рахунках є способомузагальнення даних аналітичного обліку з метою перевірки правильності обліковихзаписів і одержання інформації, необхідної для оперативного керівництва.
При значнійкількості товарно-матеріальних цінностей більш доцільно складати сальдовівідомості. Вони відкриваються на рік і по кожному виду цінностеймістять дані (в натуральних і грошовому вимірниках) про їх залишки на 1-шечисло кожного місяця. Показники ж оборотів відсутні.
 

1.8План рахунків бухгалтерського обліку, забалансові рахунки
Важливе значення для одержання різнобічної інформації, необхідноїдля управління і контролю, має застосування науково обґрунтованого планурахунків.
Під планом рахунківрозуміють систематизований перелік рахунків, який визначає організацію всієїсистеми бухгалтерського обліку на підприємствах, в організаціях і установах зметою одержання інформації, необхідної для управління і контролю.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Прозатвердження програми реформування системи бухгалтерського обліку іззастосуванням міжнародних стандартів» Міністерством фінансів Українирозроблений і затверджений (наказом від 30.11.99 №291) План рахунківбухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операційпідприємств і організацій. Він є обов'язковим для всіх підприємств іорганізацій України (крім банків і бюджетних установ).
Рахунки в Плані за економічним змістом згруповані у дев'ятькласів: 1 «Необоротні активи», 2 «Запаси», 3 «Грошові кошти,розрахунки та інші активи», 4 «Власний капітал і забезпечення зобов'язань»,5 «Довгострокові зобов'язання», 6 «Поточні зобов'язання», 7 «Доходиі результати діяльності», 8 «Витрати за елементами», 9 «Витратидіяльності».
В окремий клас (нульовий) виділено забалансові рахунки.
Структура Плану рахунків зорієнтована на потреби складанняфінансової звітності. Тому в Плані розмежовано балансові рахунки, які об'єднанів класи з розділами активу (1, 2 і З класи), пасиву балансу (4, 5, 6 класи) іномінальні рахунки, призначені для обліку затрат, доходів і фінансовихрезультатів діяльності підприємства (7, 8 і 9 класи). Таким чином, показникирозділів балансу заповнюються за даними рахунків 1–6 класів, а показники Звітупро фінансові результати – за даними рахунків 7 – 9 класів.
До синтетичних рахунків, які потребують більшої деталізаціїоб'єктів, що обліковуються, Планом рахунків передбачені субрахунки, яківизначають напрямки подальшої деталізації обліку, показують, в якому розрізітреба групувати показники рахунків аналітичного обліку в межах того або іншогосинтетичного рахунка, щоб мати інформацію, необхідну для управління, складаннябалансу та інших форм звітності.
Кожному синтетичному рахунку і субрахунку, крім назви, присвоєно номер(код), тобто умовне цифрове позначення. Використання кодів рахунків значноприскорює і скорочує облікову роботу, а також є необхідною умовою приавтоматизованому опрацюванні облікової інформації на обчислювальних машинах.
У Плані рахунків використано децимальну систему нумерації(кодування) рахунків. Це значить, що максимально можлива кількість синтетичнихрахунків в Плані – не більше 99, а кількість субрахунків до відповідних синтетичнихрахунків – не більше 9. За кожним класом закріплено певну серію номерів (кодів)рахунків з урахуванням деякого резерву вільних номерів (на випадок, якщовиникне потреба в додаткових синтетичних рахунках).
Номери (коди)синтетичних рахунків – двозначні. Субрахункам присвоєно порядкові номери (коди)в межах відповідного синтетичного рахунка. Номер (код) кожного субрахункаскладається з номера синтетичного рахунка і порядкового номера самогосубрахунка. При цьому перша цифра номера (коду) субрахунка означає номер класу,друга – номер синтетичного рахунка, третя – номер субрахунка.
Наприклад, код 103 означає: 1 – клас «Необоротні активи», О – номерсинтетичного рахунка «Основні засоби», 3 – номер субрахунка «Будівлі і споруди»;код 201 означає: 2 – номер класу «Запаси», 0 – номер синтетичного рахунка «Виробничізапаси», 1 – номер субрахунка «Сировина і матеріали» і т. д.
Забалансовірахунки призначені для обліку активів, які не належать даному підприємству, алетимчасово перебувають у його користуванні або на зберіганні. До них належатьорендовані необоротні активи, активи на відповідальному зберіганні, списаніактиви, гарантії та забезпечення надані і отримані та ін. Всі ці активиобліковуються на балансі тих господарств, яким вони належать. Підприємство, якеприйняло ці активи в тимчасове користування або на зберігання, обліковує їх наза-балансових рахунках. При складанні балансу залишки цих рахунків показують запідсумком балансу. Інакше при зведенні балансів окремих підприємств по галузяхабо всьому народному господарству ці активи були б враховані двічі: один раз набалансі того господарства, якому вони належать, а другий – на балансігосподарства, де вони тимчасово перебувають. На забалансових рахункахобліковують, крім того, бланки суворого обліку (чекові книжки, акції, векселітощо), умовні права і зобов'язання (застави, гарантії, зобов'язання тощо),списану на збитки заборгованість неплатоспроможних дебіторів (для спостереженняза можливістю її відшкодування винними особами протягом трьох років) та іншіоб'єкти, які не вимагають подвійного запису.
Догрупи забалансових належать рахунки: «Орендовані необоротні активи», «Активи навідповідальному зберіганні», «Контрактні зобов'язання», «Гарантії тазабезпечення одержані», «Списані активи», «Обладнання, прийняте для монтажу», «Бланкисуворого обліку» та ін.
Відмітноюособливістю забалансових рахунків є те, що вони не кореспондують ні між: собою,ні з балансовими рахунками, правило подвійного запису на них не поширюється;господарські операції на забалансових рахунках відображаються одинарнимзаписом: тільки по дебету або тільки по кредиту відповідного рахунка. Тобто,при прийнятті об'єкта на облік забалансовий рахунок тільки дебетується (безкредитування іншого рахунка), а при списанні – кредитується (без кореспонденціїз дебетом іншого рахунка).

2.Вибір конфігурації апаратних засобів іпрограмне забезпечення персонального комп'ютера
Сьогоднішнійсвіт а, тим більше, завтрашній важко уявити без комп'ютерів, телевізорів, іншоїелектронної техніки. Комп'ютери стали невід'ємною частиною нашого повсякдення.Сьогодні ми можемо не тільки говорити про нові технології, а й про те, як нимибезпечно користуватися. Банки, магазини, вузли зв'язку, видавництва, школи,офіси – їх зараз просто неможливо уявити без комп'ютерів.
Інформаційнітехнології відкривають кожному, хто навчається, доступ до практично необмеженогооб’єму інформації та її аналітичної розробки, що забезпечує «безпосереднювключеність» в інформаційні потоки суспільства.
Всясукупність технічних засобів поділяється на фізичні та апаратно-програмні тавключає в себе електричні, механічні, електромеханічні та електронні пристрої.Фізичні засоби реалізуються у вигляді автономних пристроїв та систем, щовиконують функції загального захисту об’єктів, на яких обробляється інформація.Апаратні технічні засоби розміщують безпосередньо в обчислювальній техніці, втелекомунікаційній апаратурі чи в пристроях, що зв’язані з подібною апаратуроюза допомогою стандартного інтерфейсу. Програмні засоби є програмним забезпеченням,що виконує функції захисту інформації.
Виникаєпитання: наскільки безпечно можна обладнати своє робоче місце, підібравшивідповідні якісні комплектуючі?
Данадипломна робота призначена щоб попередити користувачів персональнихкомп'ютерів, та тих, хто хоче придбати комп'ютер, що вибір неякісногообладнання, особливо моніторів, може серйозно підірвати здоров'я. Також змуситизадуматися користувачів над дилемою: краще вибрати дорогий комп'ютер табезпечний, чи дешевий, але небезпечний.

2.1 Класифікація персональних комп'ютерів
Комп'ютер – це електронний пристрій, що виконує операції введенняінформації, зберігання та оброблення її за певною програмою, виведенняодержаних результатів у формі, придатній для сприйняття людиною. За кожну зназваних операцій відповідають спеціальні блоки комп'ютера:
·    пристрій введення,
·    центральний процесор,
·    запам'ятовуючий пристрій,
·    пристрій виведення.
Комп’ютер – це апаратна частина + програмне забезпечення.
Апаратна частина комп'ютера (hardware) – це набір пристроїв, з якихвін складається.
Окрім набору пристроїв, необхідно мати набір програм, що керуютьдіями комп'ютера, – програмне забезпечення. В англійській мові для позначенняпрограмного забезпечення є слово – software (м'який виріб). Це слово ввелиспеціально, щоб наголосити на тому, що програмне забезпечення є рівноправноючастиною комп'ютера як пристрою, призначеного для розв'язання задач. На відмінувід «твердої» апаратної частини, програмне забезпечення є гнучким, змінюванимзалежно від конкретної задачі, що розв'язується.
Усе програмне забезпечення (ПЗ) ділиться на три великі групи:системне; прикладне; інструментальне.
Системне ПЗ – це сукупність програм, призначених дляуправління апаратною частиною комп'ютера і забезпечення взаємодії користувача зкомп'ютером. Цей вид ПЗ тому й називається системним, бо без нього роботакомп'ютера неможлива.
Прикладне ПЗ – це програми, призначені для розв'язання завданьу різних предметних галузях. Типовими прикладними програмами є навчальніпрограми, видавничі системи, бухгалтерські пакети, текстові редактори.
Звісно, програми не виникають «із повітря», їх треба створювати.Для цього є інструментальне ПЗ.
Інструментальне ПЗ – це програми, призначені для розробкирізноманітних програм.
Номенклатура видів комп'ютерів на сьогодні величезна: машинирозрізняються за призначенням, потужністю, розмірами, елементною базою і т. д.Тому класифікують ЕОМ за різними ознаками. Розглянемо найбільш поширенікритерії класифікації комп'ютерів.
Класифікація за призначенням
·    великі електронно-обчислювальнімашини (ЕОМ);
·    міні ЕОМ;
·    мікро ЕОМ;
·    персональні комп'ютери.
Персональні комп'ютери
Бурхливий розвиток набули в останні 20 років. Персональнийкомп'ютер (ПК) призначений для обслуговування одного робочого місця іспроможний задовольнити потреби малих підприємств та окремих осіб. Персональнікомп'ютери умовно можна поділити на професійні та побутові, але взв'язку із здешевленням апаратної частини, межі між нами розмиваються. З 1999року задіяний міжнародний сертифікаційний стандарт – специфікація РС99:
·    масовий персональнийкомп'ютер (Consumer PC)
·    діловий персональнийкомп'ютер (Office PC)
·    портативний персональнийкомп'ютер (Mobile PC)
·    робоча станція (WorkStation)
·    розважальний персональнийкомп'ютер (Entertaiment PC)
Більшість персональних комп'ютерів на ринку підпадають докатегорії масових ПК. Ділові ПК – мають мінімум засобів відтворення графіки тазвуку. Портативні ПК відрізняються наявністю засобів з'єднання віддаленогодоступу (комп'ютерний зв'язок). Робочі станції – збільшені вимоги до пристроївзбереження даних. Розважальні ПК – основний акцент до засобів відтворенняграфіки та звуку.
Класифікація по рівню спеціалізації
·    універсальні;
·    спеціалізовані.
На базі універсальних ПК можна створити будь-яку конфігурацію дляроботи з графікою, текстом, музикою, відео тощо. Спеціалізовані ПК створені длярішення конкретних задач, зокрема, бортові комп'ютери у літаках та автомобілях.Спеціалізовані міні ЕОМ для роботи з графікою (кіно – відеофільми, реклама)називаються графічними станціями. Спеціалізовані комп'ютери, що об'єднуютькомп'ютери у єдину мережу, називаються файловими серверами. Комп'ютери, щозабезпечують передачу інформації через Інтернет, називаються мережнимисерверами.
Класифікація за розміром
·    настільні (desktop);
·    портативні (notebook);
·    кишенькові (palmtop).
Найбільш поширеними є настільні ПК, які дають змогу легкозмінювати конфігурацію. Портативні зручні для користування, мають засобикомп'ютерного зв'язку. Кишенькові моделі можна назвати «інтелектуальними»записниками, дозволяють зберігати оперативні дані і отримувати швидкий доступ.
Класифікація за сумісністю
Існує безліч видів і типів комп'ютерів, що збираються з деталей,які виготовлені різними виробниками. Важливим є сумісність забезпеченнякомп'ютера:
·    апаратна сумісність(платформа IBM PC та Apple Macintosh)
·    сумісність на рівніопераційної системи;
·    програмна сумісність;
сумісність на рівні даних.
2.2. Основні та допоміжні пристрої комп’ютера, їх призначення.
 
Розглянемо докладніше апаратну частину комп'ютера. Вона складеназа вдосконаленою схемою Дж. фон Неймана. Нагадаємо, що відповідно до цій схемикомп'ютер повинен складатися з:
·          внутрішньої пам'яті, призначеної для зберігання даних
та програм, що необхідні комп'ютеру для роботи;
·          центрального процесора, призначеного для виконання
команд; інколи його позначають абревіатурою CPU;
·    пристроїв введення, призначених для введення в комп'ютер даних іпрограм;
·    пристроїв виведення, призначених для виведення результатів.
Окрім того, в сучасних комп'ютерах використовуються так звані накопичувачі– пристрої, призначені для постійного зберігання даних та програм. Зазвичай ціпристрої називають зовнішньою пам'яттю.
Усіпристрої введення-виведення, а також пристрої внутрішньої пам'яті підмикають досистемної шини через відповідні спеціальні плати, які називають адаптерами таконтролерами. Центральний мікропроцесор, внутрішню пам'ять, системну шину,адаптери та контролери розміщують на одній платі, яку називають материнською.
Зовнішняпам'ять – це, як правило, накопичувачі на магнітних та оптичних дисках. Сюдивходять жорсткі магнітні диски та гнучкі магнітні диски також існують оптичнідиски (лазерні) CD-ROM з максимальним розміром ~ 650 Мбайт. Останні буваютьдвох типів 5.25» з максимальним розміром 1.2, та 3.5» з максимальним розміром1.44 Мбайт.
Усіпристрої введення-виведення з точки зору порядку їх використання можнарозділити на дві групи: стандартні (основні) – пристрої введення-виведення танестандартні (неосновні). Останні ще називають периферійними пристроями.Стандартні пристрої – це пристрої за замовчуванням, тобто ті, з яких комп'ютерчекає введення-виведення, якщо спеціально не обумовлені інші пристрої. Такимипристроями є дисплей та клавіатура.
Донестандартних пристроїв можна віднести такі:
1.Накопичувачі на магнітних та оптичних дисках.
2.Пристрої виведення символьної та графічної інформації (принтери та плоттери).
3.Пристрої введення інформації (миша, сканер).
4.Пристрої зв'язку комп'ютера з телефонною мережею (модем).
Клавіатурапризначена для вводу даних та керування роботою ПК. Для кожного символупризначена окрема клавіша, натиснувши на яку ви забезпечуєте ввід необхідногосимволу, кожен символ кодується 8‑ми бітним кодом. Клавіатура має 101–108клавіш та декілька клавіш індикаторів, які говорять про нинішній режим роботиклавіатури.
Клавіатурав свою чергу поділена на чотири блока. Перший містить клавіші з літерами,цифрами, символами, а також ряд клавіш керування. На більшість клавіш припадаєпо три чи чотири символи. Наприклад перехід на верхній реєстр виконуєтьсянатисканням клавіші Caps Lock.
Пристроїдруку призначені для виводу інформації на папір. Інформація є двох типів:текстова, графічна.
Принтерибувають трьох типів:
1.Матричні (голчаті) спосіб друку на якому а) текстовий (подібний до виводусимволів на монітор з клавіатури), б) графічний (голки вдаряють по матричнійплівці та виводить зображення на папір).
2.Струмені принтери відображають інформацію на папері шляхом нанесення на папірфарбуючої речовини речовини, яка зберігається в головці та виприскується зфорсунок.
3.Лазерні принтери забезпечують найліпшу швидкість та зображення, спосіб друкувідтиск порошком на папері.
Накопичувачі бувають на жорстких магнітних дисках (вінчестерах) (англ. hard disk –жорсткий диск) і гнучких маг-пітних дисках – дискетах, або флопі-дисках (англ. floppydisk – гнучкий диск). Такі накопичувачі називаються дисковими накопичуваними. Єй інші види накопичувачів.
Накопичувані – пристрої, призначені для постійного зберіганняінформації.
Дискові накопичувачі – це накопичувачі на жорстких і гнучких магнітнихдисках.
ДисководCD ROM – це пристрій читання компакт дисків на комп’ютері характеризуєтьсяшвидкістю передачі даних і якістю читання дисків.
Монітор – пристрій відображення візуальної інформації.Характеризується розміром по діагоналі трубки, що дозволяє поліпшеннюрозширення, величиною зерна, максимальною частотою відновлення кадрів по типіпідключення. Розмір діагоналі монітора задається в дюймах. Чим діагональмонітора більша тим краще. Стандартні розміри трубки монітора: 15», 17», 19»,21» та інші. Зображення на моніторі формується з дрібних світлих крапокмонітора, за принципом мозаїки. Окремий мозаїчний елемент (крапка) називається– пікселем.
2.3 Характеристика моніторів
Монітор– пристрій відображення візуальної інформації.
Монітор варто віднести до самого довгоживучому або консервативномукомпоненту в комп'ютерній системі з погляду заміни й модифікації. Дійсно,багато хто роблять модернізацію материнської плати, вінчестера, нарощуютьпам'ять, установлюють додаткові пристрої, однак монітор зміняється вкрай рідкочерез чималу вартість.
Саме за допомогою монітора ми сприймаємо всю візуальну інформаціювід комп'ютера. Від якості й безпеки монітора прямо залежить ваше здоров'я – насампередзір.
Сучасні монітори бувають 3х типів:
·    ЕПТ монітори – на основі електронно-променевої трубки(по-англійському CRT – cathode ray tube)
·    РК – рідкокристалічні монітори (по-англійському LCD – liquidcrystal display)
·    Плазменні монітори – на основі плазменної панелі.
ЕПТ – монітори
В основі ЕПТ моніторів лежить катодно-променева трубка. Її переднячастина із внутрішньої сторони покрита люмінофором – спеціальною речовиною,здатним випромінювати світло при влученні на нього швидких електронів.Люмінофор наноситься у вигляді наборів крапок трьох основних квітів – червоними,зеленими й синього, їхніми сполученнями представляється будь-які кольориспектра.
Сучасні ЕПТ монітори добре передають кольори зображення, однакшкідливі для очей через електромагнітні випромінювання й мерехтіння зображення.Важливим параметром є частота відновлення екрана, що залежить також і відвідеокарти.
РК – монітори
LCD або рідкокристалічні монітори зроблені з речовини, щоперебуває в рідкому стані, але при цьому має деякі властивості, властивимкристалічним тілам. Молекули рідких кристалів під впливом електрики можутьзмінювати свою орієнтацію й внаслідок цього змінювати властивості світловогопроменя минаючого крізь них.
У РК моніторів особливу важливість мають такі параметри:
·    Тип матриці
·    Контрастність
·    Яскравість
·    Кут огляду
·    Час відгуку
У цьому випадку час відгуку відіграє важливу роль в іграх і приперегляді відео, а от якість передачі квітів прямо залежить від типу матриці.
РК – монітори завоювали популярність серед користувачівперсональних комп'ютерів, тому що вважаються менш шкідливими для здоров'я, чимЕПТ монітори. Уважається, що відсоток випромінювання від моніторів РК на 21%менше, ніж ЕПТ.
Плазменні монітори
Плазменні екрани створюються шляхом заповнення простору між двомаскляними поверхнями інертним газом, наприклад, аргоном або неоном. Плазмагазового розряду випромінює світло в ультрафіолетовому діапазоні, що викликаєсвітіння часток люмінофора в діапазоні, видимому людиною. Висока яскравість і контрастністьпоряд з відсутністю тремтіння є більшими перевагами таких моніторів, однак,їхні цінові характеристики на порядок вище РК й ЕПТ моніторів.
Монітори підключаються до спеціального рознімання VGA або DVI назадній панелі відеокарти.
Основнимивиробниками моніторів є компанії Samsung, LG, NEC, Sony й інші.
Характеризуєтьсярозміром по діагоналі трубки, що дозволяє поліпшенню розширення, величиноюзерна, максимальною частотою відновлення кадрів по типі підключення. Розмірдіагоналі монітора задається в дюймах. Чим діагональ монітора більша тим краще.Стандартні розміри трубки монітора: 15», 17», 19», 21» та інші. Роздільназдатність монітора визначається максимальною кількістю пікселів, щорозміщуються по діагоналі і вертикалі екрана.
Виличназерна визначає розмір крапки люмінофора на екрані. Чим вона менша, тим чіткішеі якісніше зображення. Стандартні значення: 0,28 0,26 0,25 0,24 0,21 0,20 мм.Частота обновлення кадрів монітора впливає на стомлюваність оператора прироботі з монітором.
Призначеннях менше 70 Гц зображення на екрані злегка мерехтить, що сильно втомлюєзір. Тому в сучасних моніторах цей параметр коливається від 70 Гц до 100 Гц узалежності від моделі, встановленої розділоздатності монітора і відео карти,встановленої на ПК.
Крімосновних показників, для оцінки монітора є ще ряд допоміжних, таких якнаявність програм керування колірною температурою зображення, якість зведенняпроменів, наявність якісного противоблискового покриття, відповідальністьрадіаційної і екологічної безпеки ТСО – 95, ТСО – 99, ТСО – 03.
 
2.4Конфігурація системного блоку
Як мивже казали раніше, системний блок містить всі основні компоненти електроніки ПК.Розглянемо їх більш докладно.
Системнийблок містить:
1.   Блок живлення
2.   Системну(материнську) плату
3.   Мікропроцесор
4.   Комплектадаптерів для підключення зовні пристроїв до ПК.
5.   Шинний інтерфейс
6.   Відеоплата
7.   Звукова плата
8.   Оперативнапам’ять
9.   Дисковод гнучкихмагнітних дисків
10.      Дисковод твердих магнітних дисків
11.      Дисковод CD ROM
Як мивже казали раніше, системний блок містить всі основні компоненти електроніки ПК.Розглянемо їх бiльш докладно.
Блокживлення. Вiн перетворює змiнний електричний струм у постiйний,забезпечуючи чотири стабiлiзованих напруги: +12В, -12В, +5Вта -5В. Основна характеристика потужнiсть блока живлення.
Системна(материнська) плата. На ній розташована бiльшiсть основних елементiв,мiкросхем, що забезпечують роботу ПК. До них входять:
       блокцентрального процесора (процесор, сопроцесор);
       постiйнийзапам'ятовуючий пристрiй (ПЗП) – (ROM);
       оперативнийзапам'ятовуючий пристрiй (ОЗП) – (RAM);
       генератортактової частоти;
       шиннийконтролер (Bus Controller);
       контролерпереривань (Interrupt Controller);
       контролерпрямого доступу до пам'ятi;
       роз'ємирозширення системи та iншi.
Всiкомпоненти, про якi йшла мова, з'єднуються один з одним за допомогою системипровiдникiв, що зветься шиною (Bus).
Розглянемохарактеристики та функції, якi виконують вказанi вище компоненти більшдокладно.
Мікропроцесор– пристрій перетворення даних. Процесор – це основний пристрій комп'ютера. Вінпризначений для перетворення введеної інформації.
Характеристикою процесора є розрядність регістрів – пристроївдвійкової пам'яті, з яких складаються його вузли. Сьогодні типовими є 64‑розрядніпроцесори типу Pentium або Athlon. Чим вища розрядність регістрі, тим більшеданих вони опрацьовують за одиницю часу. Набір регістрів процесора і набірвнутрішніх команд, які може виконувати процесор, утворюють архітектуру процесора.
Іншоюхарактеристикою процесора є його тактова частота (кількість тактів засекунду), яка вимірюється в гігагерцах).Інформацiямiж окремими компонентами ПК передається по шинi. Задача контролера шиниполягає в тому, щоб забезпечити при цьому надiйну передачу сигналiв. Контролерпрямого доступу до пам'ятi призначений для обмiну iнфомацiєю мiж окремимипристроями (зокрема, дисководами та пам'яттю), минаючі процесор.Пiдчас роботи ПК багато пристроїв потребують уваги з боку процесора у той час,коли вiн зайнятий iншою роботою. Контролер переривань виконує функцiю «секретарки»,яка стежить за цим процесом, встановлює вiдповiдну чергу.
Відеоконтролер, контролери дисководів. Ці контролеризабезпечують необхідний зв'язок між процесором та відповідним пристроєм.
Розрізняють три види запам'ятовуючих пристроїв: пристрої постійноїпам'яті, оперативної та дискової.Внутрішня Постійна Оперативна
Для постійного зберігання інформації
Інформація не зникає внаслідок вимикання машини
Інформацію можна тільки прочитати Обсяг пам'яті малий
Для зберігання інформації
протягом сеансу роботи Інформація зникає внаслідок вимикання машини Інформацію можна прочитати
або записати Обсяг пам'яті обмежений Дискова
Для тривалого зберігання інформації
Інформація не зникає внаслідок вимикання машини
Інформацію можна прочитати або записати
Обсяг пам'яті великий
Постійна пам'ять. Деяка інформація (наприклад, програмапочаткового завантаження комп'ютера) постійно зберігається в пам'ятікомп'ютера, навіть якщо він вимкнутий. Ця пам'ять називається постійною. Інформаціюз неї можна тільки читати. Тому цей пристрій називають запам'ятовувачем тількидля читання. Отже, постійна пам'ять призначена для запуску комп'ютера ітестування його пристроїв.
Оперативна пам'ять. Інформація, яку вводить користувач зклавіатури чи дисків, потрапляє в оперативну пам'ять. З оперативної пом'ятівона надходить у процесор, де опрацьовується. З процесора інформація зновунадходить в оперативну пам'ять. Отже, процесор весь-час обмінюється інформацією(даними) з оперативною пам'яттю. Якщо живлення вимкнути, вміст оперативноїпам'яті втрачається. Оперативна пам'ять комп'ютера може мати ємність 128, 256,512, 1024, 2048 і більше Мбайт і більше та розміщатися в одному чи кількохмодулях. У цей час використаються наступні стандарти оперативної пам'яті: DIMM,DDR DIMM, DDR2 DIMM.
CASHE‑пам'ять – кеш-пам'ять – це невеликий за обсягом (256–512Кбайт) модуль оперативної пам'яті, який характеризується високою швидкодією іпризначений для прискорення процесів обміну даними між процесором і всією оперативноюпам'яттю. Цей модуль тепер вставляють у головний процесор.
Графічна плата або графічна карта, відеокарта, відеоадаптер – цепристрій, що перетворить зображення, що перебуває в пам'яті комп'ютера, увідеосигнал для монітора. Відеопам'ять може мати ємність 32–1024 Мбайт. Чимвища ємність, тим швидше надходить графічна інформація на екран дисплея.
Дискова пам'ять. Для тривалого зберігання великихобсягів інформації призначена дискова пам'ять – це носії (магнітні чи оптичні диски)та пристрої читання-записування (дисководи). Цей вид пам'яті деколи називають зовнішньоюпам'яттю, бо колись пристрої дискової пам'яті перебували поза системним блоком.Для дискової пам'яті характерні велика ємність носіїв і незначна порівняно зоперативною швидкодія пристроїв читання-записування.
Розрізняють такі типи дисків: тверді(постійні) диски, дискети та компакт-диски. Жорсткий диск або вінчестер(по-англійському Hard Disk Drive, HDD) – це енергонезалежний, перезаписуванийкомп'ютерний запам'ятовувальний пристрій.
Жорсткий диск є основним накопичувачем даних практично у всіхсучасних комп'ютерах.
Характеристики жорстких дисків
Інтерфейс – це спосіб, що використається для передачі даних, відповідноконтролер і рознімання.
Ємність жорсткого диска– це кількість даних,які можуть зберігатися накопичувачем. Ємність сучасних пристроїв досягає 1000Гб.
Час довільного доступу (random access time) – от 3 до 15 мс, як правило,мінімальним часом володіють серверні диски, самим більшим з актуальних – дискидля портативних пристроїв.
Швидкість обертання шпинделя – кількість обертів шпинделя жорсткого диска у хвилину. От цьогопараметра в значній мірі залежать час доступу й швидкість передачі даних.
Кількість операцій вводу-виводу всекунду – у сучасних дисків цеблизько 50 операцій у секунду при довільному доступі до накопичувача й близько100 операцій у секунду при послідовному доступі.
Пристрій читання міні-дисків (дискет, FDD) ємністю 1,2 чи 1,44 Мбайттощо і рушій компакт-дисків (CD-ROM) ємністю 600 Мбайт чи 4 Гбайт. Постійнийдиск ще називають твердим диском, чи вінчестером. На ньому зберігаєтьсяопераційна система, прикладні програми і файли користувача. Міні-диски(дискети), а також твердий диск можна змінювати. З'явилися аналоги дискет, якімають ємність 100–200 Мбайт.
Тверді диски обслуговуються контролерами. Контролери вставляютьсяу материнську плату і з'єднуються з дисководами багатожильними плоскими кабелями.
Звукова плата або звукова карта – дозволяє працювати зі звуком накомп'ютері. У цю годину звукові карти бувають убудованими в материнську плату,як окремі плати розширення і як зовнішні пристрої. Найперше завдання звуковоїплати – обробляти цифровий звук.
 

2.5Вибір периферійного обладнання
Периферійні або зовнішні пристрої – це пристрої, розміщені позасистемним блоком і задіяні на певному етапі обробки інформації. Передусім – цепристрої фіксації вихідних результатів: принтери, плотери, модеми, сканери і т. д.Поняття «периферійні пристрої» досить умовне. До їх числа може віднести,наприклад, накопичувач на компакт-дисках, якщо він виконаний у виглядісамостійного блоку і приєднується спеціальним кабелем до зовнішнього рознімногоз'єднання системного блока.
Призначення і класифікація периферійного обладнання
Вхідними пристроями можуть бути:клавіатура, дискова система, миша, модеми, мікрофон; вихідними – дисплей,принтер, дискова система, модеми, звукові системи, інші пристрої. З більшістюцих пристроїв обмін даними відбувається в цифровому форматі.
Головним пристроєм вводу більшості комп'ютернихсистем є клавіатура. Оскільки нині найчастіше використовується 101 клавішаклавіатура, розглянемо детальніше.
На клавіатурі можна вирізнити такі основнігрупи клавіш:
·          Функціональні;
·          Символьні і керуючі;
·          Цифрова клавіатура;
·          Спеціальні і допоміжні.
Маніпулятор миша, звичайно просто миша або мишка – один ізпристроїв уведення, що забезпечують зручний інтерфейс користувача зкомп'ютером.
Миша сприймає своє переміщення в робочій площині й передає цюінформацію комп'ютеру. Програма, що працює на комп'ютері, у відповідь на переміщеннямиші робить на екрані дія, що відповідає напрямку й відстані цього переміщення.У віконних інтерфейсах за допомогою миші користувач управляє мишачим курсором –маніпулятором елементами інтерфейсу.
На додаток до детектора переміщення миша має від однієї до трьохабо більше кнопок, а також додаткові елементи керування – колеса прокручування,джойстики, трекболы й клавіші, дія яких звичайно зв'язується з поточнимположенням курсору.
Існують наступні типи мишей:
·          механічні миші;
·          оптичні миші;
·          лазерні миші;
·          бездротові миші.
Пристрої виводу інформації
Монітор– пристрій відображення візуальної інформації.
Монітор варто віднести до самого довгоживучому або консервативномукомпоненту в комп'ютерній системі з погляду заміни й модифікації. Дійсно, багатохто роблять модернізацію материнської плати, вінчестера, нарощують пам'ять,установлюють додаткові пристрої, однак монітор зміняється вкрай рідко черезчималу вартість.
Саме за допомогою монітора ми сприймаємо всю візуальну інформаціювід комп'ютера. Від якості й безпеки монітора прямо залежить ваше здоров'я – насампередзір.
Сучасні монітори бувають 3х типів:
·    ЕПТ монітори – на основі електронно-променевої трубки(по-англійському CRT – cathode ray tube)
·    РК – рідкокристалічні монітори (по-англійському LCD – liquidcrystal display)
У персональних комп'ютерах застосовуютьсянайрізноманітніші схеми формування звукових сигналів – від простих до складних.Стандартно з ПЕОМ поставляється проста схема, що складається з чотирьохмікросхем і динаміка. Динаміком управляє драйвер реле, він посилює вхідніцифрові сигнали і подає в динамік.
Для вводу-виводу даних використовуютьсярізноманітні типи ПП: накопичувачі на гнучких дисках (дискети), накопичувачі нажорстких дисках (вінчестер), стрічкові, магнитооптичні, CD-ROM, DVD-ROM.
Пристрої, щозапам'ятовують
В даний час використовуються накопичувачіна гнучких дисках (5. 25'' або 3. 5''). У залежності від щільності записуємність 5. 25'' дисків може бути 360 Кбайт, 1.2 Мбайт, 3. 5'' – 720 Кбайт і 1.2Мбайт. Ємність накопичувачів  на жорстких дисках складає від 20 Мбайт додекількох Гбайт., а також флеш-пам'ять з різними об’ємами пам’яті.
CD-ROM, DVD-ROM є, в основному, адаптацієюкомпакт-дисків цифрових систем, що аудиозаписують. Обсяг даних, збережених наодному диску CD ROM, складає 650 Мбайт., а DVD-ROM 4–9 ГБайт.
Друкувальні пристрої,графобудівники
Для виводу результатів роботивикористовують принтери. В даний час використовується чотири принципових схеминанесення зображення на папір: матричний, струйний, лазерний, термопереносу.
Матричнідрукувальні пристрої.
Колиговорять про матричні принтери, звичайно мають на увазі пристрої ударної дії,наприклад усім відомі моделі Epson, Star і Microlin.
Струйніпринтери.
Відносятьсядо безударних друкувальних пристроїв. Дані пристрої працюють практичнобезшумно. Струйні чорнильні принтери відносяться до класу послідовних матричнихбезударних друкувальних пристроїв. Вони ж у свою чергу підрозділяються напристрої безупинної і дискретної дії.
Лазерніі LED – принтери.
Улазерних принтерах використовується электрографічний засіб створення зображення– приблизно такий же, як і в ксероксах.
Крімлазерних існують LED – принтери, що одержали свою назву через те, щонапівпровідниковий лазер у них був замінено «гребінкою» дрібних світлодіодів.
Плотери.
Пристрій,що дозволяє подавати виведені з комп'ютера дані у виді малюнка або графіка напапері, називають звичайно графобудівником, або плоттером.
Сканер – це пристрій, якийдає змогу вводити в комп'ютер чорно-біле або кольорове зображення, прочитуватиграфічну та текстову інформацію. Сканер використовують у випадкові, коливиникає потреба ввести в комп'ютер із наявного оригіналу текст і/або графічнезображення для його подальшого оброблення (редагування і т. д.).Основні технічні характеристики сканерів:
·                    Роздільна здатність. Сканер розглядає любийоб'єкт як набір окремих точок (пікселів). Щільність пікселів (кількість наодиницю площі) називається роздільною здатністю сканера і вимірюється у dpi(dots per inch – точок на дюйм).
·                    Глибина представлення кольорів. При перетворенніоригіналу у цифрову форму, зберігаються дані про кожний піксел зображення.Більшість сучасних кольорових сканерів підтримує глибину кольору 24 розряди.
·                    Область сканування. Максимальний розмірзображення, що сканується. Ручні сканери – до 105 мм, барабанні, планшетнісканери.
·                    Швидкість сканування. Немає стандартної методики, що визначаєпродуктивність сканера.
Модем – це пристрій призначений для під'єднання комп'ютера до звичайноїтелефонної лінії. Назва походить від скорочення двох слів – Модуляція та Демодуляція. За конструктивним виконанням модемибувають вбудованими і зовнішніми (підключаються через один із комунікаційнихпортів, маючи окремий корпус і власний блок живлення).
 

3. Охорона праці
ЗгідноЗакону України «Про охорону праці», охорона праці – це система правових,соціально – економічних, організаційно – технічних, санітарно – гігієнічних ілікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереженняздоров’я і працездатності людини в процесі праці.
ЦейЗакон передбачає, що кожному працівникові на робочому місці гарантуєтьсявідповідно до вимог нормативних актів про охорону праці: безпека технологічнихпроцесів; безпечна робота машин, устаткування та інших засобів виробництва;необхідні засоби індивідуального захисту, що використовуються працівниками;санітарно – побутові умови.
Інструктажз охорони праці проводиться на основі спеціальної інструкції, яка являє собоюнормативний документ, що встановлює безпечні прийоми і методи праці під час експлуатаціїустаткування хімічного, електричного, газового, лазерного, офісного обладнаннятощо. Ці інструкції знаходяться в конкретній відомості про безпечну організаціюта утримання робочого місця, його небезпечні зони, системи сигналізації іблокування, дії у разу виникнення аварії тощо. Інструкція фіксує такожзаборонені дії працюючих, щоб виключити помилки, які можуть призвести до травмна робочому місці.
Інструктажпрацюючих по безпеці праці поділяється на:
-         вступний;
-         первинний;
-         повторний;
-         позаплановий;
-         біжучий.
Вступнийінструктаж – в об’ємі 2–3 години проводять в кабінеті охорони праці, дедають коротку характеристику підприємствам і умовам праці, перераховуютьправила внутрішнього розпорядку, небезпечні виробничі фактори.
Первиннийінструктаж– проводиться після вступного начальником, змінним майстромбезпосередньо на робочому місці до початку роботи, де знайомлять з обладнанням,небезпечними зонами, з порядком застосування індивідуальних захисних засобів, зїх призначенням і правилами користування ними.
Повторнийінструктаж – проводять один раз на півроку на робочому місці зпереглядом випадків порушення умов праці.
Позаплановийінструктаж– проводять у випадку зміни технологічного процесу іобладнання або при порушені робітниками правил безпечних умов праці, припорушені дисципліни.
Біжучийінструктаж– повинен проводитися перед початком роботипідвищеної небезпеки.
Наробочих місцях повинні бути вивішені плакати або написи, які попереджували бробочих про небезпеку. Проведення інструктажів оформляють в журналі підписамиробітників.
Пожежнабезпека. Боротьба з пожежами ведеться в трьох напрямах:
-         попередження виникненню пожежі;
-         зменшення шляхів поширення вогню;
-         ліквідація пожежі.
Електробезпека.Забороняєтьсяексплуатувати офісне обладнання з розбитими вимикачами, оголеними проводами таз іншими несправними елементами. На кожній розетці повинна бути вказанавеличина струму. Обслуговуючий персонал та користувачі програмного забезпеченняповинні пройти спеціальну підготовку з техніки електробезпеки.
 

3.1Умови праці бухгалтера
Приміщенняі умови праці бухгалтерів повинні забезпечувати безпеку виконання службовихобов’язків. Приміщення, в яких встановлюються персональні комп’ютери,обчислювальні пристрої повинні відповідати наступним вимогам:
-         кабінет повинен мати природнє освітлення;
-         кабінет повинен бути ізольованим від приміщень з великим рівнемшуму;
-         площа для комп’ютера повинна відводитись не менше 6 кв. м.;
-         поверхня підлоги повинна бути рівною, зручною для очищення,забороняється для прибирання приміщень використовувати матеріали які виділяютьзі свого складу шкідливі елементи;
-         поверхня стола на якому встановлюється монітор комп’ютера повиннабути горизонтальною, а для клавіатури – похилою;
-         відстань від очей до екрану повинна бути в межах 0,6 – 0,7 м.;
Кабінетбухгалтера обладнується системою освітлення, вентиляцією, кондиціонером. Бажанокабінети, де встановлюються комп’ютери і обчислювальні машини, вікнамиорієнтувати на північ або північний схід, якщо орієнтація вікон в інші сторони,то потрібно встановлювати сонцезахисні жалюзі.
Прироботі за комп’ютером бухгалтер зобов’язаний дотримуватися нижче наведеноїінструкції.
 
3.2 Інструкція з охорони праці при роботі на ЕОМ
 
         I. Загальні вимоги безпеки праці
1.        До самостійної роботи наперсональних електронно-обчислювальних машинах (ПЕОМ) допускаються особи, щодосягли 18-річного віку, пройшли медичний огляд, інструктаж з охорони праці інавчання за спеціальною програмою.
2.        Під час роботи на ПЕОМ таінших пристроях, які входять до ПЕОМ, на працівника можуть впливати такінебезпечні та шкідливі фактори:
2.1.     Електрострум.Випромінювання.
2.2.     Перенапруга зору під часроботи з електронними пристроями, особливо при нераціональному розташуванніекрана по відношенню до очей.
3.        Освітлювальні установкиповинні забезпечувати рівномірну освітленість і не повинні утворюватизасліплюючих відблисків на клавіатурі і інших частинах пульту, а також наекрані дисплею в напрямку очей оператора.
4.        Дисплеї повиннірозташовуватися при однорядному їх розміщенні на відстані не меншій 1 мвід стін; відстань між робочими місцями повинна бути не менша ніж 1,5 м.Забороняється встановлювати дисплеї екранами один проти одного.
5.        Кут нахилу екрана дисплея повідношенню до вертикалі повинен складати 10–15 градусів, а відстань до екрана –400–500 мм.
6.        У приміщеннях і на робочомумісці необхідно підтримувати чистоту і порядок, проводити систематичнепровітрювання.
7.        Про всі виявленні під часроботи несправності обладнання необхідно доповісти керівнику, у випадку аваріїслід негайно припинити роботу для усунення аварійних обставин.
8.        Про кожний нещасний випадокочевидець, працівник, який його виявив або сам потерпілий повинен доповістибезпосередньому керівникові робіт і вжити заходів щодо лікарської допомоги.
9.        Керівники, які незабезпечили дотримання вимог цієї інструкції, а також особи, що допустилипорушення цих вимог притягують до відповідальності, згідно з діючимзаконодавством.
II.       Вимоги безпеки праціперед початком роботи
10.      Перевірити наявність та надійністьзахисного заземлення устаткування.
11.      Перевірити стан електричногошнура та вилки.
12.      Перевірити справністьвимикачів та інших органів управління ПЕОМ.
13.      Перевірити наявність та станзахисного екрана на дисплеї.
14.      При виявленні будь-яких несправностейПЕОМ не вмикати і негайно повідомити про це керівника.
III.      Вимоги безпеки праціпід час роботи
15.      Виконувати тільки ту роботу,яка входить в обов’язки працівника.
16.      Вмикати і вимикати ПЕОМтільки вимикачем, забороняється проводити вимкнення вийманням вилки з розетки.
17.      Забороняється операторузнімати захисні кожухи з обладнання і працювати без них.
18.      Не допускати до ПЕОМсторонніх осіб, які не беруть участі у роботі.
19.      Забороняється переміщати іпереносити блоки, обладнання, які знаходяться під напругою.
20.      Забороняється поправляти ізаправляти фарбуючу стрічку на принтері під час роботи.
21.      Не палити на робочому місці.
22.      Суворо виконувати загальнівимоги по електробезпеці та пожежній безпеці.
23.      Самостійно розбирати тапроводити ремонт електронної та електронно-механічної частини ПЕОМ категоричнозабороняється. Ці роботи можуть виконувати лише фахівці з технічногообслуговування ПЕОМ.
24.      ПЕОМ необхідновикористовувати у суворій відповідальності з експлуатаційною документацією нанеї.
25.      Під час виконання роботислід бути уважним, не звертати уваги на сторонні речі.
26.      Про всі виявленнінесправності та збої в роботі апаратури необхідно повідомити безпосередньогокерівника.
Режим праці та відпочинку
27.      Необхідно чітко виконувативстановлений режим праці та відпочинку, що враховує функціональну напруженістьпраці, динаміку систем організму та працездатності і передбачає обов’язковевиконання регламентованих перерв.
28.      Основною перервою є перервана обід. Крім того, у відповідності з особливостями трудової діяльностіпрацівників на ПЕОМ, в режимі праці повинні бути додатково через кожну годинуроботи перерви на 5–10 хв., а через 2 год. – на 15 хв.
29.      Кількість знаків, якіопрацьовуються, не повинна перевищувати 30-ти тисяч за 4 години роботи.
30.      Під час роботи з текстовоюінформацією (у режимі введення даних, редагування тексту та читання з екранудисплея) найбільш фізіологічним є пред’явлення чорних знаків на світлому фоні.
IV.      Вимоги безпеки праціпісля закінчення роботи
31.      Відключити ПЕОМ віделектромережі, для чого необхідно вимкнути тумблери, а потім витягнутиштепсельну вилку із розетки.
32.      Протерти зовнішню поверхнюПЕОМ чистою вологою тканиною. При цьому не допускається використаннярозчинників, одеколону, очищаючих препаратів в аерозольній упаковці.
33.      Прибрати робоче місце.Скласти дискети у відповідні місця зберігання.
Відповідальність
За порушення пунктів даної інструкції винні притягуються до матеріальної,адміністративної і кримінальної відповідальності згідно з діючим Законом Українипро охорону праці.
V.        Вимоги безпекижиттєдіяльності в аварійних ситуаціях
Припояві незвичного звуку, запаху паленого, самовільного вимкнення машини негайноприпиніть роботу і повідомте про це безпосереднього керівника.
Висновки
Комп'ютер як засіб опрацювання інформації. З кожним днем інформаціїстає щораз більше. Для її опрацювання люди використовують різні методи(алгоритми) і технічні засоби. Основним технічним засобом опрацюванняінформації є комп'ютер.
Комп'ютери використовують для перетворення, відображення,зберігання, пересилання, шукання, нагромадження інформації тощо.
Комп'ютер виконує складні обчислення, допомагає розв'язатиінженерні та економічні задачі. Щоб вручну відтворити його кілька-секунднуроботу, людині потрібні роки. Опрацьовану інформацію записують на магнітні чиоптичні диски, де вона зберігається тривалий час. На таких дисках нагромаджуютьдані, наприклад, про результати переписів населення, про робітників іслужбовців підприємств та організацій, вміст книгосховищ бібліотек, архівів,про наявність матеріалів на складах тощо. За допомогою комп'ютерів нараховуютьзарплату, виконують банківські операції, контролюють виробничі процеси,проектують машини, навчають студентів, діагностують хворобу, влаштовуютьтелеконференції. Комп'ютер дає змогу швидко підготувати й видрукувати будь-якийтекст: лист, довідку чи документ; намалювати кольорову картинку чи відтворитимелодію.
Комп'ютери, подібно до телефонів, люди об'єднують у мережі, якимипересилають копії текстів, рисунків, документів, листів. За лічені секундиінформація про розклад руху літаків, поїздів, про наявність книжок убібліотеці, зміст енциклопедичних словників та довідників, комерційнаінформація про діяльність фірм і корпорацій подається з інформаційних банків наекран дисплея чи телевізора або папір у зручному для читання вигляді: втекстовій або графічній формі.
Персональний комп’ютер використовується в різних галузяхдіяльності людини. Залежно від сфери застосування комп'ютер повинен мативизначений набір необхідних пристроїв, що називається також конфігурацієюкомп'ютера. Від правильного вибору конфігурації залежить ефективністьзастосування комп'ютера для розв'язання певних задач. Конфігурацію комп'ютеравизначають;
·          тип ЦП і материнської плати (двохядерні процесори типу Intel абоAMD з тактовою частотою вище 2,0 ГТц);
·          обсяг оперативної пам'яті (512 -2048 MB);
·          ємність вінчестера (80–1024 MB);
·          тип дисплея (плазменний з діагоналлю більше 17»);
·          відеокарти (Radeon чи GeForce з об'ємом пам'яті 256–1024;
·          MB); S наявність додаткових зовнішніх пристроїв (принтери,сканеримодеми, TV‑тюнер, колонки);
·          наявність програмного забезпечення для конкретного
·          розв'язання потрібних задач і потреб користувача.
Отже, в дипломній роботі розглянуто основні пристрої персональногокомп'ютера, їхнє призначення та сучасні їхні конфігурації.

Використана література
 
1.   Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»
2.   Кужельний М.В., Лінник В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник.– К.: КНЕУ, 2001–334 с.
3.   «Бухгалтерський облік в Україні» за редакцією. Хом'яка, Львів,2006; «Все про бух облік» – всеукраїнська професійна газета.
4.   Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні:Навч.-практ. посібник / За ред. С.Ф. Голова. – Дн.: Баланс-клуб, 2001.
5.   Пархоменко В.М., Баранцев П.П. Реформування бухгалтерськогообліку в Україні. 4.4. – Луганськ, 2004.
6.   Глинський ЯМ. Інформатика: Навч. посібник для учнів 8–11 кл.середн. шк.: У 2‑х кн. – Кн. 2. Інформаційні технології. – Львів: Деол», 2001. –256 с.
7.   Глинський ЯМ. Інформатика: 8–11 класи. Навч. посібник для загальноосвітніхнавчальних закладів: У 2‑х кн. – Кн. 1. Алгоритмізація і програмування. 3-тєвид. – Львів: Деол, СПД Глинський, 2003. – 200 с.
8.   Інформатика: Комп'ютерна техніка. Комп'ютерні технології: Підручникдля студентів вищих навчальних закладів / За ред. О.І. Пушкаря. – К.: ВЦ «Академія»,2002. – 704 с
9.   Руденко В.Д., Макарчук О.М.,Патланжоглу М.О. Практичний курс інформатики. – К.: Фенікс, 2001. – 370 с.
10. Половнев Н.М., Якимов A.M. Системы автоматизированнойобработки учетной информации. – М.: Финансы и статистика, 1994. – 187 с.
11. Твердохлеб Н.Г., Татарчук Н.И.,Сендзюк М.А. Организация машинной обработки экономической информациив промышленности. – К.: Вища школа, 1984. – 416 с.