ЗМІСТ
Вступ
1 Теоретичні основи організації управлінського обліку
1.1Сутність управлінського обліку таетапи його розвитку
1.2Управлінський, фінансовий таподатковий облік, їх взаємозв’язок
1.3Нормативно-інформаційне забезпеченняведення управлінського обліку на сільськогосподарських підприємствах
2 Організаційно — правова та економічна та економічнахарактеристика господарства
3 Організація управлінського обліку насільськогосподарських підприємствах
3.1Принципи побудови управлінського(внутрішньогосподарського) обліку на сільськогосподарських підприємствах
3.2Документальне забезпечення облікувитрат на підприємстві
3.3Загальні принципи синтетичного тааналітичного обліку витрат на підприємстві
3.4 Методика калькулюванняфактичної собівартості продукції (робіт та послуг)
3.5 Внутрішньогосподарська,фінансова та статистична звітність сільськогосподарських підприємств
4 Шляхи удосконалення управлінського обліку та звітності напідприємстві
Висновки та пропозиції
Список використаної літератури
Додатки
ВСТУП
На сьогодні управлінський облік — це не лише облік витратпідприємства, а, передусім, добре організований аналітичний облік і нелише витрат, а й таких об'єктів як основні засоби, нематеріальні активи,запаси, грошові кошти, кошти в розрахунках, капітал, зобов'язаннятощо. Набуваючи нового, більш вагомого значення в сучасній економічній практицісуб'єктів господарювання, управлінський облік не просто реєструє, узагальнює,контролює факти господарського життя, він забезпечує управлінськийперсонал інформацією про різні аспекти діяльності підприємств, яківідображаються в бухгалтерському обліку і безпосередньо впливають наякість управлінських рішень, ефективність системи управління.Такий облік покликаний забезпечити систему управління якісноюекономічною інформацією. Адже саме така інформація, на нашу думку,стає центральним фактором господарського процесу. Дані управлінськогообліку широко використовуються для потреб внутрішнього менеджменту впроцесі прийняття управлінських рішень, для аналізу господарськоїдіяльності та пошуку резервів скорочення витрат тощо.
Однак існують певні труднощі, пов'язані як з розуміннямсутності та можливостей управлінського обліку, так і з його організацією. Втерміні «управлінський облік» центр ваги усе більшепереноситься на слово «управлінський».
На нашу думку, це неправильно, адже формування інформаціїпро витрати і доходи, що отримані в ході діяльності підприємства,обґрунтування поточних і перспективних управлінських рішень, якіприймаються при формуванні виробничої і комерційної політики підприємства,може бути реалізовано, як про це свідчить практика найбільшрозвинутих країн, лише в межах системи бухгалтерського обліку.
Перехід на новий порядок нормативного регулюваннябухгалтерського обліку в зв'язку з розробкою і впровадженням системиНаціональних стандартів (положень) бухгалтерського обліку спричиняєнеобхідність використання нового понятійного апарату в управлінськомуобліку.
1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ
1.1. Сутність управлінського облікута етапи його розвитку
Сьогодніукраїнським підприємствам надається право самостійно розробляти власнівиробничі програми, плани виробничого і соціального розвитку, визначатистратегії цінової політики, а отже, суттєво зростає відповідальність керівниківза прийняті ними управлінські рішення. Для прийняття оперативних і ефективнихрішень керівникам необхідна достовірна інформація про фінансово-господарськудіяльність підприємства. Виконанням цього завдання і займається бухгалтерськаслужба підприємства.
В сучасних умовахпроцес управління підприємством значно ускладнився у зв'язку з наданнямпідприємству повної господарської та фінансової самостійності.
Господарськасамостійність полягає у вільному виборі організаційної форми підприємства, видудіяльності, партнерів по бізнесу, визначенні ринків збуту продукції (товарів,робіт) тощо. Фінансова самостійність підприємства полягає в його повномусамофінансуванні, формуванні фінансової стратегії, політики ціноутворення тощо.
Виходячи з цьогоускладнюються й завдання, що постають перед системою бухгалтерського обліку. Вцих умовах не обійтись без управлінського обліку, використання якого сприяєвдосконаленню всього процесу управління підприємством, створює умови для йогооптимізації.
Більшістьтеоретиків та практиків в сфері обліку дотримуються думки про те, щоуправлінський облік як самостійний вид формування та використання економічноїінформації, не тільки має право на існування, але й нагально необхідний. Цяпозиція знайшла відображення в міжнародних стандартах обліку та звітності, вангломовній економічній літературі, в практичній діяльності багатьох зарубіжнихта вітчизняних підприємств.
Розглядаючи рольуправлінського обліку, потрібно відмітити, що історично він часто мавдругорядне значення після фінансового обліку. Однак розширення підприємств,зміни в технологіях, державне регулювання, а також підвищення освітнього рівняменеджерів за останні десятиріччя прискорили розвиток управлінського обліку іпризвели до широкого визнання його як спеціальної області дослідження.
Саме томувпровадження управлінського обліку на підприємствах є необхідною передумовою їхуспішної роботи, створення оптимальної ринкової інфраструктури, виживанняпідприємств в умовах вільної конкуренції та зростання їх економічногопотенціалу.
Основнимифакторами, що сприяють зростанню ролі управлінського обліку, є:
посиленняконкуренції;
розвитокавтоматизації виробничих процесів, а також нових методів управління;
використаннякомп'ютерної техніки для управління та автоматизація облікових робіт.
Але незважаючи наце, сьогодні питання про місце і роль управлінського обліку в системіуправління підприємством є предметом полеміки вітчизняних і зарубіжнихбухгалтерів та вчених-економістів. їх погляди з цього приводу можнакласифікувати за наступними позиціями:
управлінськийоблік як такий не існує, є лише виробничий облік, який включає планування таоблік виробничих витрат, калькулювання та аналіз собівартості продукції(товарів, робіт, послуг);
управлінський облікє самостійним видом обліку і навчальною дисципліною;
управлінськогообліку як такого не існує, оскільки всю інформацію для управління підприємствомнадають оперативно-технічний, статистичний та бухгалтерський облік;
управлінськийоблік виступає підсистемою бухгалтерського обліку.
Останній підхід ми вважаємо найбільш правильним. З цієї позиції
управлінськийоблік — це процес виявлення, вимірювання, накопичення, аналізу, підготовки,інтерпретації та передачі інформації, що використовується управлінською ланкоюдля планування, оцінки та контролю всередині підприємства'.
Управлінськийоблік дає можливість отримати інформацію про рух необоротних активів, виробничихзапасів, надходження та витрачання грошових коштів, стан дебіторської такредиторської заборгованості, витрати на виробництво та доходи від усіх видівдіяльності, обґрунтувати поточні та перспективні управлінські рішення, щоприймаються при формуванні виробничої та комерційної політики підприємства.
Отже,управлінський облік є інструментом управління діяльністю підприємства,об'єднуючи практично всі функції управління — облік, планування, координацію,контроль, аналіз, прийняття рішень.
На кожному підприємствісистема управлінського обліку має свої особливості, але водночас може включатив себе подібні елементи: збір інформації, структуризацію обліку за центрамивідповідальності, бюджетування та розробку стандартів, аналіз системипоказників, контроль та прийняття управлінських рішень.
Процес формуваннята розвитку управлінського обліку можна поділити на три етапи.
Тривалий час бухгалтерськийоблік був лише
засобомреєстрації господарських операцій методом подвійного запису і складанняфінансової звітності. Облік витрат (виробничий облік), як частинабухгалтерського обліку, здійснював тільки узагальнення витрат для калькулюваннясобівартості продукції. Проте, вже на початку XX століття стало зрозумілим, щотрадиційний облік не повною мірою задовольняє потреби управління в умовахзагострення конкуренції, ускладнення технології та організації виробництва.Внаслідок цього на підставі розробки методів нормування праці (система Ф.Тейлора) було посилено контрольну функцію обліку через застосування системи калькулюваннястандартних витрат і оперативного аналізу відхилень.
Другий етапрозвитку управлінського обліку розпочався з середини 30-х років XX ст. і бувпов'язаний, насамперед, з розробкою системи калькулювання змінних витрат (якаотримала назву «директ-костинг») та обліку за центрамивідповідальності.
Внаслідокзапровадження цих систем сформувалась окрема підсистема бухгалтерського обліку,яка оперувала не тільки грошовими вимірниками. Вона була орієнтована не напотреби калькулювання продукції для складання офіційної звітності, а наприйняття поточних управлінських рішень.
Вважається, щоуправлінський облік як самостійна система сформувався в середині 50-х років XXст. Саме відтоді він став обов'язковим початковим курсом для менеджерів вуніверситетах США, а згодом і в інших країнах світу.
Третій етапрозвитку управлінського обліку бере свій початок з середини 70-х років узв'язку з посиленням ролі стратегічного управління в умовах глобальних змін утехнології та в системах управління.
Якщо до цьогочасу управлінський облік був орієнтований лише на управління виробництвом, тотепер він дедалі більше перетворюється на стратегічний управлінський облік.
1.2. Управлінський, фінансовий таподатковий облік, їх взаємозв’язок
В сучасних умовахпринципово змінилось концептуальне поняття суті бухгалтерського обліку, якепередбачає забезпечення обліковою інформацією не абстрактних осіб, азадоволення специфічних потреб конкретних користувачів: як зовнішніх, так івнутрішніх. Бухгалтерський облік і дві його підсистеми — фінансовий тауправлінський облік1 — в сукупності складають систему інформаційногозабезпечення економічної діяльності господарюючого суб'єкта. Фінансовий облікохоплює інформацію, яка використовується, в основному зовнішніми користувачами(акціонерами, банками, податковими органами тощо) Головною метою фінансовогообліку є надання — у вигляді фінансових звітів — інформації про фінансовий імайновий стан підприємства Управлінський облік охоплює всі види обліковоїінформації, яка необхідна для управління в межах даного підприємства Йогоголовною функцією є обґрунтування процесу прийняття управлінських рішень.Бухгалтери на підприємствах займаються обліком і формуванням пов'язаної з нимінформаційної бази На великих підприємствах планові відділи співпрацюють збухгалтерськими службами Працівники планового відділу займаються плануванням іпрогнозуванням на базі оперативної бухгалтерської інформації Таким чином, всяінформація, що необхідна для управління підприємством, готується бухгалтерами,а вся пов'язана з цим професійна діяльність називається бухгалтерським обліком
Фінансовий гауправлінський облік мають спільні і відмінні риси Можна виділити цілий рядознак розміщення яких допоможе краще зрозуміти сутність цих видів обліку,причому характеристика за більшістю ознак залежить від мети ведення обліку. Розглянемобільш детально особливості цих видів бухгалтерського обліку (табл 1.1)
Аналізуючи табл.1.1 можна виділити основні відмінності між управлінським і фінансовим обліком:
управлінськийоблік не підпорядковується загальноприйнятим бухгалтерським стандартам ісхемам, тоді як фінансовий — чітко регламентований за змістом і формами поданняданих;
в управлінськомуобліку зосереджується увага на конкретних сегментах господарської діяльності(на окремих видах продукції, яку виробляють і реалізують, на певних сферахринку і території збуту, а також на різних рівнях управління тощо), а не навсьому підприємстві в цілому, як в фінансовому обліку;
управлінськийоблік, на відміну від фінансового, не є обов'язковим, і керівництво самостійновирішує, вести його чи ні, якщо так, то в якому обсязі;
управлінськийоблік, як правило, децентралізований, а фінансовий здійснюється в центральній(загальній) бухгалтерії підприємства.
Таблиця1.1. Порівняльна характеристика управлінського та фінансового облікуОзнака порівняння Управлінський облік Фінансовий облік 1 Обов’язковість ведення обліку Залежить від рішення керівників підприємства, підрозділів В Україні регулюється ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», П(С)БО 2 Користувачі інформації Чітко обумовлене коло працівників управлінського персоналу підприємства Широке коло внутрішніх та зовнішніх користувачів
3 Об'єкт обліку та
звітності Центри відповідальності, окремі продукти тощо Підприємство в цілому 4 Мета обліку Надання інформації для планування, управління контролю та прийняття рішень Складання звітності для потреб зовнішніх користувачів 5 Вимірники в обліку Грошові, натуральні, трудові, якісні Грошові, трудові, натуральні 6 Звіти Дуже детальні, часом зачіпають найдрібніші деталі і відображають навіть незначні фактори. Особливо це стосується витрат Зазвичай мають узагальнений вигляд і служать для найбільш загальних оцінок роботи підприємства 7. Частота подання звітності Залежить від потреб управління (частіше -щоденна, щотижнева, щомісячна) Квартальна і річна 8. Строки подання звітності Оперативно по закінченні звітного періоду, встановленого на підприємстві На вимогу користувачів або у встановлені законодавством строки 9. Ступінь відповідальності за помилки в обліку Дисциплінарна (догана, зауваження тощо) Адміністративна відповідальність 10. Групування витрат За статтями калькуляції, за способами включення до собівартості, за ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат За елементами витрат , 11. Ступінь відкритості інформації Інформація має конфіденційний характер Інформація є відкритою, публічною 12. Область використання інформації Визначається досить широким колом показників, які використовують керівники підприємств, технологи, маркетологи, економісти та ін. Окреслити чітко конкретні межі неможливо Може бути визначена більш чітко і конкретно. Набір показників досить стандартний і стабільний. Представляє інтерес для обмеженого кола спеціалістів у сфері фінансів, аудиту, біржових котирувань акцій тощо 13. Порядок розрахунку фінансових результатів В залежності від мети обліку розраховують прибуток або маржинальний дохід як результат діяльності окремого центру відповідальності Фінансовий результат від усіх видів діяльності підприємства за звітний період відображається на рахунку прибутків та збитків
Управлінськийоблік має свої особливості:
1) система обліку повинназадовольняти потреби адміністрації в інформації, необхідній для вирішенняпроблем управління;
2) відповідальність за всі видивиробничих ресурсів на всіх етапах кругообігу засобів в процесі виробництва абообігу закріплюється за центром відповідальності і сприяє контролю, оцінцідіяльності, стимулюванню діяльності менеджерів;
3) одним із основних об'єктівуправлінського обліку є витрати, причому адміністрація сама вирішує, в якихрозрізах їх класифікувати і наскільки деталізувати їх облік;
4) розробка системи внутрішньої звітності,налагодження чітких інформаційних потоків між відділами із застосуваннямсучасних засобів автоматизації. Звітність надається в довільній формі,схваленій керівництвом підприємства. Періодичність кожного виду звітностівстановлюється в залежності від потреб конкретного користувача. Крім того, можескладатися неперіодична звітність, потреба у якій виникає в робочому режимі;
5) користувачі інформаціїуправлінського обліку і їх специфічні вимоги заздалегідь відомі, тому немаєсенсу в надмірному нарощуванні обсягу і деталізації інформації.
Такі особливостіпокладають велику відповідальність на спеціаліста з управлінського обліку, якийє головним помічником керівника.
Проте, поряд іззазначеними відмінностями та особливостями, між видами обліку є й певні спільніриси. По-перше, і фінансовий, і управлінський облік ґрунтуються на даних єдиноїінформаційної системи обліку; по-друге, спираються на концепціювідповідальності в управлінні господарськими об'єктами; по-третє, їх інформаціяслужить для прийняття рішень, хоча й різної спрямованості.
Було б помилкоюпротиставляти фінансовий облік управлінському. Дійсно їх мета, завдання, окреміелементи методу, способи оцінки виробничих витрат і отриманих доходів, порядоквиявлення і списання відхилень від поточних норм і затверджених бюджетіввитрачання господарських ресурсів суттєво відрізняються. Поряд з цим очевиднийзагальний для фінансового і управлінського обліку об'єкт — процеси постачання,виробництва і продажу, які представляють в сукупності кругообіг господарськихресурсів підприємства, відповідно, види обліку не можуть функціонуватиізольовано і повинні розглядатися хоча й як такі, що виконують різні функції,але невід'ємними складовими бухгалтерського обліку в управлінні підприємством.
Отже,управлінський облік за інформаційним змістом і колом вирішуваних завданьнабагато ширший і різноманітніший, ніж фінансовий. Він повністю підпорядкованийзапитам менеджерів підприємства. Його дієвість забезпечується орієнтацією наконкретні господарські завдання, вирішення яких ґрунтується на відповіднійінформації про витрати і доходи. Але про розвиток управлінського обліку можнаговорити лише в рамках єдиного бухгалтерського обліку.
1.3. Нормативно-інформаційнезабезпечення ведення управлінського обліку на сільськогосподарськихпідприємствах
Основними нормативнимидокументами в сфері регулювання обліку ви гра г, калькулювання собівартостіпродукції, обліку доходів та визначення фінансових результатів є
• Закон України «Про бухгалтерськийоблік і фінансову звітність в Україні» від 16 07 1999 р № 996 XIV (далі — Закон996);
• Положення (стандарт) бухгалтерськогообліку 3 «Звіт про фінансові результати», затверджене Наказом Міністерствафінансів України від 31 березня 1999 р № 87 (далі ПБО 3);
• Положення (стандарт) бухгалтерськогообліку 15 «Дохід», затверджене Наказом Міністерства фінансів України від від 29листопада 1999 р N 290;
• Положення (стандарт) бухгалтерськогообліку 16 «Витрати», затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 3112 1999 р № 318 (далі-ПБО16);
• Методичні рекомендації з планування,обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг)сільськогосподарських підприємств, затверджені Наказом Міністерства аграрноїполітики України від 18 05 2001 р № 132 (далі — Рекомендації 132);
• Інструкція щодо заповнення формиДержавного статистичного спостереження № 50 сг «Основні економічні показникироботи сільгосппідприємств за 20 рік», затверджена Наказом ДержкомстатуУкраїни від 05 11 2004 р № 607.
2 ОРГАНІЗАЦІЙНО — ПРАВОВА ТА ЕКОНОМІЧНА ТА ЕКОНОМІЧНАХАРАКТЕРИСТИКА ГОСПОДАРСТВА
Товариство зобмеженою відповідальністю СФГ ”Росава” згідно статутних документів має такуюридичну адресу: 72323, Запорізька область, Пологівський район, село Басань.Товариство було засноване у 2000 році.
Господарство маєодин населений пункт – с. Трудове, яке віддалене від обласного центру 120 км.
Господарство маєяк гарні так і погані якості кліматичних умов: з однієї сторони, тутспостерігається довгий без морозний період, велика кількість ясних сонячнихднів, а з іншої, недостатній запас атмосферних опадів, нерівномірне випаданняїх по періодам року, низька відносна вологість повітря, особливо ввесняно-літній період, велике випаровування вологи.
Середньорічнатемпература повітря за декілька останніх років складає 12,2 градусів поЦельсію, найбільш теплим місяцем є липень 22,6 градусів, а найбільш холодним –січень (-3 градуси). Середня довжина без морозного періоду приблизно 190 – 200днів.
Для розвиткусільськогосподарських культур велике значення має вологість повітря, вона тутмаксимальна в грудні (88%) і мінімальна у серпні (57%).
ЗемлекористуванняСФГ”Росава” знаходиться в зоні сухого степу України і відноситься до другогоагрокліматичного району, що характеризується, як дуже теплий і посушливий.Клімат характеризується нерівномірним і недостатнім випаданням атмосфернихопадів, високою температурою і сухістю повітря, сильними східними іпівденно-східними вітрами в найбільш критичні періоди росту і розвитку рослин,середня кількість опадів, що випадає за рік, складає 430 мм. Цієї кількостіопадів цілком достатньо для росту, нормального розвитку й одержання гарноговрожаю більшості сільськогосподарських культур, але атмосферні опадирозподіляються по місцям дуже нерівномірно. Ґрунтовий покрив СФГ”Росава” представленийтемно – каштановими, каштановими, легко глинистими та лужними чорноземними.
Основними видамидіяльності СФГ”Росава” є: вирощування зернових та технічних культур, м'ясне тамолочне скотарство, бджільництво, масло – жирова промисловість.
За періодіснування господарства склад земельних угідь не зазнав змін .
За розміром – цевідносно велике сільськогосподарське підприємство.
Процессуспільного поділу праці, який характеризується розвитком окремих галузейвиробництва відповідно до грунтово-кліматичних і економічних умов кожногопідприємства називається спеціалізацією сільськогосподарських підприємств.Збільшення виробництва сільськогосподарської продукції з одиниці земельноїплощі, підвищення його товарності, зниження собівартості продукції, підвищеннярентабельності має назву — ефективність спеціалізації .
Завданняспеціалізації господарства розкривається в оцінці рівня розвитку всіх йогогалузей, визначення, наскільки вони в цілому і кожна зокрема забезпечуютьвиконання плану реалізації продукції за державними замовленнями і контрактамита за іншими угодами; ефективному використанні природного, технічного іорганізаційного потенціалу підприємства.
Головніпоказники, які характеризують спеціалізацію — структура і склад товарноїпродукції, обсяг якої аналізують не менш як за три роки, забезпечуючистабільність і зіставність показників. Допоміжними показниками при визначенніспеціалізації є склад і структура: виручки за продану продукцію, матеріальних ітрудових затрат на виробництво окремих видів продукції, посівних площ підрізними сільськогосподарськими культурами.
Привизначенні впливу спеціалізації на результативні показники факторною ознакою єрівень спеціалізації, який розраховують відношенням обсягу продукції основнихгалузей до загального обсягу товарної продукції, до основних галузей належатьті, питома вага яких становить більше, ніж 25%, до розвинутих — з питомою вагоювід 15 до 25%.
Для початкурозглянемо розміри виробництва на підприємстві в наступній таблиці.
Таблиця2.1
Розміривиробництва СФГ”Росава”Показники 2003 рік 2004 рік 2005 рік Відхилення 2005 року від 2003 р. +;- % 1 2 3 4 5 6
Основні :
Валова продукція сільського господарства в порівняльних цінах 2000 р.,
тис. грн. 1887,3 767,3 917,4 -969,9 48,6
Товарна продукція,
тис. грн. 2960 1599 1366 -1594 46,1
Додаткові: Земельна площа – всього, га 4006 3765 3995 -11 99,7 в т.ч. сільськогосподарські угіддя, га 3901 3660 3890 -11 99,7 з них рілля, га 3771 3530 3730 -41 98,9 Середньорічна вартість основних виробничих фондів – всього, тис. грн. 4410 4247 4156 -254 94,2 в т.ч. виробничих фондів сільськогосподарського призначення, тис. грн. 3748 3609 3533 -215 94,3 Середньорічна вартість оборотних засобів, тис. грн. 1133,5 1194,5 1378 244,5 114,6 Всього працівників, чол.. 129 86 46 -83 35,6 з них працездатних 129 86 46 -83 35,6
Аналізуючи данітаблиці можемо зробити такі висновки: в СФГ”Росава” в 2005 році можнаспостерігати значне зменшення валової продукції в порівняльних цінах 2000 року,а саме на 51,4% ( 969,9 тис. грн.). Також зменшилась і товарна продукція на1594 тис. грн. Маємо незначне зменшення земельної площі на 11га, поряд з цим на64,4% зменшилась чисельність працівників, в 2005 році складають 46 чоловік.
3 ОРГАНІЗАЦІЯ УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ НАСІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ
3.1. Принципи побудови управлінського(внутрішньогосподарського) обліку на сільськогосподарських підприємствах
Основою для правильної організації управлінського облікує організаційна та виробнича структури підприємства.
Організаційна структура підприємства — це поділ підприємствана окремі структурні підрозділи і служби (центри відповідальності),що передбачають розподіл між ними функцій з вирішеннязавдань, які виникають в ході виробничої діяльності, таким чином, щобзабезпечити ефективне досягнення мети, поставленої перед підприємством вцілому.
Організаційна структура системи управління представляє схемууправлінських зв'язків між управляючою та керованою її складовими іхарактеризується складом та інформаційними зв'язками міжсамостійними підрозділами та окремими виконавцями, розташованими вієрархічній послідовності та наділеними певними правами таобов'язками. Тому організаційну структуру ще визначають як сукупність«ліній відповідальності» всередині підприємства.
Організаціюсистеми управлінського обліку на сільськогосподарськихпідприємствах доцільно здійснювати в такійпослідовності:
1. Визначитиорганізаційну структуру підприємства.
2. Розробити організаційну схему управлінського обліку.
3. Розробити схему документообороту.
4. Розробити систему контролю витрат.
5. Організувати центри відповідальності.
6. Розробити бюджети для центрів відповідальності іпоказники їх діяльності.
7. Визначити види продукції (робіт, послуг), яку виробляє сільськогосподарськіпідприємства.
8. Визначити систему обліку і калькулювання продукції (калькулюванняза замовленнями, калькулювання за процесами).
9. Визначити перелік постійних та змінних витрат на виробництвосільськогосподарської продукції та порядок контролю цихвитрат.
Аналітичний облік витрат при цьому ведеться не тільки в ціломупо підприємству, але й окремо за структурними підрозділами.
Принципи та функції управлінського обліку
Принципи обліку — це правила, якими слід керуватись при вимірюванні,оцінці та реєстрації господарських операцій і при відображенні їхрезультатів у фінансовій звітності.
Загальноприйнятими принципами, які можна застосовувати доуправлінського обліку є такі:/>/>
- принцип безперервності діяльності підприємства, що передбачаєоцінку діяльності активів та зобов'язань підприємства, виходячи з припущення, щойого діяльність триває далі;
- принцип єдиного грошового вимірника передбачає вимірюванняі узагальнення господарських операцій в єдиній грошовійодиниці при плануванні та обліку виробництва;
- принцип повноти й аполітичності інформації, дані якімістяться в звітах, повинні бути повними і представлені в зручному для аналізувигляді та не вимагати додаткової аналітичної обробки;
- принцип періодичностівідображає виробничий і комерційний циклпідприємства і є важливим для побудови системиуправлінського обліку;
- принцип методологічної незалежності — передбачає, що кожнепідприємство встановлює свої правила організації та порядку веденняуправлінського обліку;
- принцип орієнтації обліку на досягнення стратегічнихцілей підприємства — означає, що приймаючи рішення набудь-якому рівні і обираючи найоптимальніше з них, слід пріоритетним вважатиінтереси підприємства в цілому;
- принцип результативності означає, що при здійсненнібудь-яких видів діяльності слід постійно порівнювати витрати, понесенів результаті діяльності з отриманим результатом;
— принцип відповідальності означає, що за величину і витрат і результатів відповідність несеконкретна особа, яка їх контролює;
- принцип оцінки результатів діяльності структурнихпідрозділів підприємства передбачає визначення тенденцій і перспективкожного підрозділу в формуванні прибутку підприємства на всіх йогостадіях (від виробництва до реалізації продукції);
- принцип багатоваріантності означає, що при підготовціінформації слід враховувати всі можливі варіанти, однак обрати найоптимальнішийз метою прийняття управлінських рішень;
- принцип прийнятності і багаторазового використанняґрунтується на разовій фіксації даних в первинних документах або виробничихрозрахунках і багаторазовому їх використанні в усіх видах управлінськоїдіяльності без повторної фіксації, реєстрації або розрахунків;
- принцип бюджетного методу управління витратами, фінансами,комерційною діяльністю використовується на підприємствах якінструмент планування, контролю і регулювання.
Дані принципи дозволяють створювати на підприємстві раціональнуі економічну систему обліку відповідно до розміру і масштабу виробничоїдіяльності. Їх реалізація передбачає за мінімальної кількості даних отриматимаксимально необхідний для управлінських рішень обсяг інформаціїта дозволяє забезпечити виконання управлінським обліком покладених на ньогофункції.
Функції управління та інформація, що забезпечує їх дію, дозволяютьсформувати функції управлінського обліку наступним чином:
· Інформаційна — забезпечення керівників всіх рівні» інформацією,яка необхідна для поточного планування, контролю і прийняття оперативнихуправлінських рішень
· Прогнозна — перспективне планування, координування розвитку підприємства вмайбутньому на підставі аналізу та оцінки фактичних результатів діяльності
· Комунікаційна — формування інформації, яка є засобом внутрішньогозв'язку між рівнями управління та різними структурними одиницями
· Аналітична — полягає у вивченні всіх складових системи управлінняз метою її удосконалення
· Контрольна — оперативний контроль і оцінка результатів діяльностіяк підрозділів, так і підприємства в цілому.
3.2. Документальне забезпеченняобліку витрат на підприємстві
Для зведеногообліку витрат і виходу продукції (робіт, послуг) з виробництва передбаченовикористовувати журнал-ордер, який з метою кращого розподілу обов'язків міжвиконавцями, підрозділяють на два: 10-2 с.-г. та 10-3 с.-г.
В Журналі-ордері№10.3 с.-г. здійснюється зведений облік за рахунками:
23«Виробництво»;
24«Брак у виробництві»;
39 «Витратимайбутніх періодів»;
91«Загальновиробничі витрати»;
92«Адміністративні витрати»;
93«Витрати на збут».
Журнал-ордер №10.3 с.-г. для відображення кредитових оборотів по виходу продукції окремихпідгалузей основного виробництва, списання вартості послуг чи робіт допоміжнихвиробництв та певних видів витрат (кредит рахунків 231, 232, 233, 234, 235, 24,39, 91, 92, 93). Кореспондуючими рахунками виступають рахунки: 20, 21, 22, 23,24, 27, 39, 90, 91, 92, 93.
Журнал-ордер №10.2 с.-г. використовується для обліку нарахованої оплати праці та пов'язаних знею сум відрахувань на соціальні заходи та резерв наступних періодів, а такожамортизаційних відрахувань (рахунки 13, 471, 651, 652, 653, 656, 66).
Первиннідокументи, довідки бухгалтери, відомості по нарахуванню амортизації тощо, єпідставою для заповнення місячних виробничих звітів. їх складання у виробничихпідрозділах на підставі названих документів, а за потреби залучають ті з них,що складені в інших підрозділах чи в бухгалтерії господарства, а такожаркуші-розшифрування, що складені при записах в інших журналах-ордерах.Практикується також виробничі звіти заповнювати в бухгалтерії господарства напідставі одержаних від підрозділів і складених в бухгалтерії документів,наприклад за нарахуванням амортизації.
По виробництвупередбачено ведення таких виробничих звітів до Журналу-ордера №10.3 с.-г.:
Виробничий звіт №10.3а с.-г. — для основного виробництва;
Виробничий звіт №10.36 с.-г. — для інших виробництв;
Виробничий звіт №Ю.Зв с.-г. — для загальновиробничих витрат;
Виробничий звіт №10.3г с.-г. для адміністративних витрат.
У виробничихзвітах дані групуються в розрізі, який дозволяє у подальшому зробити записи поаналітичних рахунках відповідних синтетичних рахунків.
За наявностікількох виробничих звітів, за якими списують витрати на відповідний синтетичнийрахунок чи оприбутковують продукцію, складають Зведену відомість доЖурналу-ордера № 10.3 с.-г. (форма № Ю.Зд с.-г.).
Для накопичуванняданих протягом року про витрати та вихід продукції (робіт, послуг) по кожномуаналітичному рахунку використовують Оборотну відомість по рахунках (форма 10.Зес.-г.). Рахунки в ній відкривають відповідно до діючих Положень (стандартів),записи роблять на підставі виробничих звітів.
Підсумкивиробничих звітів з деталізацією сум по синтетичних рахунках (субрахунках) абопідсумки Зведеної відомості переносять в Журнал-ордер № 10.3 с.-г., а його дані— в Головну книгу.
3.3. Загальні принципи синтетичногота аналітичного обліку витрат на підприємстві
В процесі історичного розвитку сформувались і розвивалисьтри основні системи обліку:
загальна система;
переплетена система;
інтегрована система.
Загальну систему обліку застосовують підприємства сферипослуг, торгівлі, а також невеликі промислові підприємства, які випускаютьоднорідну продукцію. Ця система базується на періодичномуобліку запасів, тобто протягом звітного періоду на рахунках запасівне відображається їх зміна (відпуск, надходження), наприкінці звітногоперіоду проводиться інвентаризація запасів в місцях їх зберігання і напідставі її результатів та даних, відображених в бухгалтерському обліку напочатку звітного періоду визначаються кількість витрачених та отриманих запасів.
Облік витрат підприємства ведеться за елементами,кількість та склад яких визначається самим підприємством. Доходиобліковуються за їх видами: від реалізації продукції (товарів), відінвестицій у цінні папери тощо.
Наприкінці звітного періоду всі рахунки витрат і доходівзакриваються шляхом списання сальдо на рахунок «Прибутків та збитків»(в американській практиці він називається «Зведений рахунокприбутку»), за даними якого визначається фінансовий результатдіяльності підприємства.
На промислових підприємствах поряд з обліком витрат заелементами застосовується «Зведений рахунок виробництва»,за даними якого визначається собівартість випущеної продукції та«Зведений рахунок прибутку», за даними якого визначаєтьсяфінансовий результат підприємства, отриманого в звітному періоді.
В дебет цього рахунку наприкінці звітного періодусписуються залишки запасів, сировини, матеріалів та незавершеноговиробництва на початок періоду, а також всі елементи виробничих витратзвітного періоду. З кредиту «Зведеного рахункувиробництва», який представляє собою виробничу собівартістьготової продукції і списується в дебет «Зведеного рахунку».
В дебет «Зведеного рахунку прибутку» списуєтьсятакож залишок готової продукції на початок періоду і дебетове сальдовсіх рахунків елементів невиробничих витрат. По кредиту «Зведеногорахунку прибутку» списується також залишок готової продукції на початокперіоду і дебетове сальдо всіх рахунків елементів невиробничих витрат Покредиту «Зведеного рахунку прибутку» відображаютьсядоходи звітного періоду та залишок готової продукції на кінець періоду.Кінцеве сальдо «Зведеного рахунку прибутку» відображаєфінансовий результат звітного періоду.
Переплетена система обліку передбачає відокремленеведення рахунків фінансового та управлінського обліку, які некореспондують один з одним.
В системі рахунків управлінського обліку ведеться облікзапасів, здійснюється калькулювання собівартості продукції тавизначається фінансовий результат основної діяльності підприємства.
В системі рахунків фінансового обліку відображаютьсярозрахунки з дебіторами і кредиторами, визначається загальний фінансовийрезультат діяльності підприємства.
Взаємозв'язок фінансового та управлінського облікудосягається за допомогою спеціальних контрольних рахунків
У фінансовому обліку використовується «Контрольнийрахунок фінансового обліку», а в управлінському — «Контрольний рахунок управлінського обліку».Ці рахунки мають протилежну побудову, «дзеркально»відображаючи порядок записів в них.
Сума прибутку за даними управлінського обліку незбігається з величиною прибутку в фінансовому обліку. Це пояснюється тим, що в системіуправлінського обліку формується прибуток від основної діяльності підприємства,а в системі рахунків фінансового обліку відображаються ще й прибуткита збитки від позареалізаційних операцій, зокрема, одержані та сплаченівідсотки, дисконти, дивіденди тощо.
На практиці розбіжності в прибутку можуть бути зумовленітакож відмінностями в методах оцінки запасів. Так, наприклад, використанняметоду ФІФО у фінансовому обліку, а методу ЛІФО — в управлінському облікузвичайно призведуть до розбіжностей в сумі прибутку, що вимагатиме їїдодаткового узгодження.
В останні роки розгорнулась дискусія щодо форм та методів організаціїуправлінського обліку. Одні вчені та фахівці наполягають на відокремленніфінансового обліку від управлінського, інші водночас наполягають наінтегрованій системі обліку. Більшість вважає, що немає потреби у відокремленніфінансового обліку від управлінського, і саме інтегрована система обліку убагатьох випадках є найефективнішою для підприємств України. Більшістьпромислових підприємств США, Великобританії, Канади та інших країнанглосаксонської групи використовують інтегровану систему обліку, яказабезпечує калькулювання собівартості окремих видів продукції таконтроль витрат на її виробництво.
Це досягається через «включення» рахунківуправлінського обліку в загальну систему рахунків, в результатічого вони кореспондують з рахунками фінансового обліку.Інтегрована система обліку базується на безперервному обліку запасів,тобто всі поточні зміни запасів сировини, готової продукціїта витрат виробництва відображаються на рахунках відповіднихзапасів протягом звітного періоду.
При створенні інтегрованої системи обліку однією знайголовніших проблем, яку потрібно вирішувати підприємству, є організаціяобліку витрат і калькулювання продукції (товарів, робіт, послуг). Уфінансовому обліку пріоритетним є облік витрат за економічнимиелементами. А в управлінському обліку передбачають можливість розподілувитрат ще й за іншими критеріями, зокрема за цільовимпризначенням, за місцями виникнення,за видами продукції тощо.
Планом рахунків бухгалтерського обліку активів,зобов'язань, капіталу і господарських операцій підприємств і організаційУкраїни передбачено впровадження інтегрованої системи бухгалтерського обліку,яка передбачає «вмощування» рахунків управлінського обліку всистему рахунків фінансового обліку підприємства
В основу відокремлення рахунків для обліку витратпідприємства в інтегрованій системі обліку покладено функціональнуознаку. Для цього застосовуються рахунки, які ідентичні рахункам українськогоплану рахунків 23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничівитрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати назбут», 39 «Витрати майбутніх періодів».
Прямі виробничі витрати відображаються безпосередньо нарахунку 23" Виробництво", а непрямі накопичуються нарахунку 91 «Загальновиробничі витрати», а наприкінцізвітного періоду списуються на рахунок 23 «Виробництво» та90 «Собівартість реалізації» і розподіляються між об'єктамикалькулювання.
Витрати підрозділів, що обліковуються на рахунках 92 «Адміністративнівитрати», 93 «Витрати на збут, 39 „Витрати майбутніх періодів“,які здійснюють невиробничі функції (управління, збут, дослідженнятощо), не включаються до виробничої собівартості продукції. Цівитрати списуються на рахунок фінансових результатів в тому звітному періоді,в якому вони були здійснені.
Малі підприємства, що обирають загальну систему обліку, використовуютьрахунок 23 „Виробництво“ для визначення собівартості виготовленоїпродукції та рахунки класу 8 „Витрати за елементами“. В такій системіоблік виробничих витрат можна вести одночасно за статтями калькуляції, врозрізі різних об'єктів витрат (аналітичний облік по рахунку 23) і заелементами витрат в загальній сумі для формування фінансових результатівта складання фінансової звітності. Таким чином, дані аналітичногообліку по рахунку 23 становитимуть комерційну таємницю підприємства, адані рахунків класу 8 будуть відкритими для користувачів.
Не менш важливим при організації управлінського обліку єпорядок побудови та застосування аналітичного обліку на підприємстві,який полягає, перш за все, в організації необхідних розрізів аналітичнихрахунків для синтетичних рахунків. Саме аналітичні рахунки забезпечуютьпотрібну для управління та контролю ступінь деталізації і агрегування даних.
Для оперативного управління і керівництва роботоюпідприємства, контролю та планування обсягу матеріально-технічного постачання,для контролю за збереженням всіх видів власності необхідний детальний облік витрат навиробництво; для здійснення розрахунків з працівниками (персоналом), зпостачальниками, з бюджетом також необхідні конкретні дані, що детальнохарактеризують всі сторони діяльності підприємства. Таким чином, дляуправління, керівництва, контролю і планування господарськихпроцесів, організації розрахунків з робітниками, замовниками,бюджетом, власниками у адміністрації підприємства виникає потреба вінформації з різним ступенем узагальнення: як зведеній, так і більшдетальній.
Узагальненіхарактеристики об'єктів бухгалтерського обліку (активів, зобов'язань, капіталу)відображаються на синтетичних рахунках, а деталізована інформація — нааналітичних рахунках. Аналітичні рахунки є способом узагальнення і групування даних,об'єднаних синтетичними рахунками або субрахунками не тільки в грошовому, айвнатуральних і трудових вимірниках.
Законодавством визначено, що вести аналітичний облік,тобто застосовувати чи не застосовувати в обліку рахунки третього і нижчих рівнів,підприємство вирішує самостійно. Причому підприємство може вводитинові субрахунки (не передбачені Планом рахунків), виходячи з потребуправління, контролю, аналізу і звітності з обов'язковим збереженням кодівсубрахунків, передбачених Планом рахунків. Таким чином, підприємствовирішує самостійно, чи необхідний йому облік доходів від реалізації,собівартості готової продукції (товарів, робіт, послуг), а також фінансовихрезультатів за субрахунками.
В обліковій політиці підприємства необхідно передбачитинові форми обліку, які б забезпечували ефективну системуаналітичного обліку матеріалів, готової продукції, товарів та іншихвидів майна і розрахунків.
Аналітичні рахунки формуються на підставі інформації, яка узагальнюєтьсята об'єднується на відповідному рівні. їх склад і, певною мірою, зміствизначаються конкретною характеристикою господарських операцій, завданнями контролюта аналізу господарської діяльності на підприємстві.
Основою для записів в регістрах аналітичного обліку єпервинні документи, які забезпечують отримання необхідноїінформації в кількісному і вартісному вираженні та правовезабезпечення збереження майна.
Аналітичний облік матеріальних цінностей дозволяєвизначати запаси матеріальних ресурсів в цілому і для кожного матеріалуокремо. Аналітичний облік розрахунків з постачальниками тапокупцями дає інформацію про взаємні розрахунки з кожним підприємством.
Показники аналітичного обліку використовують також для калькулювання,тобто для визначення собівартості придбаних запасів чи виготовленоїпродукції. Ці показники забезпечують точність калькуляції, на їх основі, в свою чергу, базується грошова оцінка засобів убухгалтерському обліку.
Існують два варіанти відображення господарських операційна рахунках:
від загального до часткового — узагальнення даних насинтетичному рахунку та їх наступна деталізація на аналітичнихрахунках;
відчасткового до загального — відображення даних на аналітичних рахунках з наступним узагальненням на відповідномусинтетичному рахунку.
Для правильного ведення аналітичних рахунків сліддотримуватися наступних правил:
1)кількістьаналітичних рахунків визначається потребами підприємства;
2)відображеннягосподарських операцій на синтетичних і на аналітичнихрахунках здійснюється за єдиними правилами (тобто, якщо по синтетичнихрахунках запис було здійснено в дебеті, то й по аналітичних рахунках частковісуми операції, що відображається, слід провести по дебету. Якщо синтетичнийрахунок активний, то й аналітичні рахунки активні);
3)відображенана синтетичних рахунках господарська операція може бутидеталізована за допомогою аналітичних рахунків, але загальна сума на аналітичнихрахунках повинна дорівнювати сумі, відображеній на синтетичномурахунку;
4)матеріальніцінності на аналітичних рахунках обліковуються в натурально-вартісному виразі,тобто ведеться кількісно-сумовий облік;
5)по закінченнізвітного періоду (згідно з Законом України „Про бухгалтерський облікі фінансову звітність в Україні“) — щомісяця
здійснюється звірення аналітичних рахунків з синтетичними шляхом складанняоборотної відомості;
6)аналітичнийоблік ведеться в книгах, відомостях або в картках (для розрахунків зпрацівниками та службовцями заводять особові картки);
7)поаналітичних рахунках складають стільки оборотних відомостей, скількиє деталізованих синтетичних рахунків (тобто таких, до яких були відкритіаналітичні рахунки). Всі аналітичні рахунки, які відносяться до певногосинтетичного рахунку, узагальнюються в оборотній відомості.
Оборотні відомості по аналітичних рахунках, як і оборотнівідомості по синтетичних рахунках, призначені для перевірки правильності таповноти ведення обліку, для спостереження за станом та рухомокремих видів господарських засобів та їх джерел. Це досягається шляхомпорівняння підсумків аналітичних оборотних відомостей з данимивідповідного синтетичного рахунку в синтетичній оборотній відомості.Оскільки записи на синтетичних та аналітичних рахунках здійснюютьсяпаралельно, то і підсумки оборотних відомостей в аналітичному облікуповинні співпадати з відповідними показниками синтетичного рахунку, врозвиток якого ведуться аналітичні рахунки.
Таким чином, аналітичні рахунки — деталізовані рахунки ІІІ-го,IV-гo, V-гo і т.д. порядку, які формуються на підставіконкретизованої та об'єднаної на відповідному рівні інформації.Аналітичні (деталізуючі) рахунки є способом узагальнення ігрупування даних, що об'єднані синтетичним рахунком (вертикальнізв'язки). Система аналітичних рахунків деталізує й водночас узагальнюєгосподарські операції за їх змістом, що необхідно для оперативного управліннядіяльністю підприємства.
3.4 . Методика калькулюванняфактичної собівартості продукції (робіт та послуг)
У сучасних умовахкалькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), будучи частиноювнутрішньогосподарського (управлінського) обліку підприємства, дає можливістьприймати його власникам та керівникам ряд рішень при здійсненні господарськоїдіяльності, і насамперед – з питань, пов'язаних із ціноутворенням.
Фактичнасобівартість продукції за звітний період (місяць, квартал, рік) формується усистемі нижчезазначених рахунків.
Длявизначення виробничої собівартості випущеної з виробництва продукції (ВСП) слідкористуватися формулою
ВСП= НВп + ВВп — 3В — ПП — СП ± БП — НВк, грн.,
деНВп — незавершене виробництво на початок калькуляційного періоду,грн.;
ВВп — виробничі витрати періоду (місяць, квартал, сезон, рік), грн.;
3В- зворотні витрати і відходи, грн.;
ПП- побічна продукція, грн.;
СП- супутна продукція, грн.;
БП- брак продукції (технологічний і з вини працівника), грн.;
НВк— незавершене виробництво на кінець калькуляційного періоду, грн.
Точність та обґрунтованістькалькуляційних розрахунків є важливою передумовою об’єктивності низки важливих економічнихпоказників.
Собiвартiстьокремих видiв сiльськогосподарської продукцiї визначається виходячи з витрат,вiднесених на вiдповiдну культуру (групу культур) чи вид (групу) тварин.
Фактичнасобiвартiсть продукцiї (робiт, послуг) в сiльськогосподарських пiдприємствахрозраховується в цiлому за рiк, крім продукцiї (робiт, послуг) допомiжнихвиробництв, фактична собiвартiсть яких визначається щомiсяця.
Об’єктамикалькуляції є конкретні види продукцiї, робiт і послуг
У рослинництвi,крiм сiльськогосподарської продукцiї, об’єктами облiку витрат можуть бутироботи, виконанi в поточному роцi пiд урожай майбутнього року.
Розрахуноксобiвартостi продукцiї (робiт, послуг) здійснюється в такiй послiдовностi:
а) розподiляютьсямiж окремими об’єктами планування та облiку витрати з утримання необоротнихактивiв;
б) визначаєтьсясобiвартiсть робiт і послуг допомiжних виробництв;
в) розподiляютьсязагальнi витрати: на зрошення та осушення земель, включаючи витрати наутримання мелiоративних споруд, на вапнування та гiпсування ґрунтiв та наутримання полезахисних смуг;
г) списуєтьсячастина витрат бджільництва на сiльськогосподарськi культури, що запилюються;
ґ) списуються звитрат основного виробництва суми надзвичайних втрат;
д) розподiляютьсябригаднi, фермськi, цехові та загальновиробничі витрати;
е) визначаєтьсязагальна сума виробничих витрат з об’єктів облiку;
є) визначаєтьсясобiвартiсть продукцiї рослинництва;
ж) визначаєтьсясобiвартiсть продукцiї пiдсобних промислових виробництв з переробкирослинницької продукцiї;
з) розподіляютьсявитрати з утримання кормоцехів (за рішенням власника, що має бути затвердженонаказом про облікову політику підприємства, розподіл витрат може виконуватися щомісяця);
і) визначаєтьсясобiвартiсть продукції тваринництва;
ї) визначаєтьсясобiвартiсть продукцiї інших промислових виробництв;
й) визначаєтьсясобiвартiсть товарної продукцiї рослинництва, тваринництва та пiдсобнихпромислових виробництв.
Калькулювання собівартостіпродукції завершують розрахунком фактичної собівартості одиниць вимірюванняокремих видів продукції. Це завжди зводиться до простої арифметичної дії:загальну суму собівартості окремого виду продукції ділять на кількісніхарактеристики виду.
Загаломкалькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) умовно можна поділити натри етапи. На першому етапі обчислюється собівартість всієї випущеної продукціїв цілому, на другому — фактична собівартість по кожному при управлінні видупродукції, на третьому — собівартість одиниці продукції, виконаної роботи абонаданої послуги.
Розрахуноксобівартості потрібен для різних цілей як у фінансовому, так і у внутрішньомубухгалтерському звіті.
3.5 Управлінська та фінансовазвітність сільськогосподарських підприємств
Одночасно з встановленням системи та форми бухгалтерськогообліку, підприємство повинно встановити всі необхідні умови щодо ведення управлінськогообліку. Основною відмінністю організації управлінського обліку є те, щозаконодавством не встановлюється жодних обов'язкових для виконання умов.Крім того, система управлінського обліку та принципи, яківикористовуються при організації управлінського обліку, не повиннірозкриватись у фінансових звітах підприємства. При організаціїуправлінського обліку доцільним є поєднання документів управлінського тафінансового обліку.
Внутрішня бухгалтерська звітність — це звітність, якаскладається бухгалтером-аналітиком і подається як адміністраціїпідприємства, так і
менеджерам всіх рівнів управління. Основною метоюскладання звітності є надання оперативної релевантної інформації відповіднодо вимог управлінського персоналу.
Система внутрішньої звітності повинна будуватися такимчином, щоб дані, які в ній містяться, дозволяли отримати відповідь навсі питання управлінців.
Створити систему внутрішньої звітності можна лише занаявності:
масиву основних даних;
узгодженостізмісту та форми звітів;
функціонального підходу до накопичення та підсумовування інформації.
Основними даними для складання внутрішньої звітності є нормативно-довідковата фактична інформація аналітичного обліку.
Форма внутрішньої звітності повинна максимально розкриватизміст її показників та бути зрозумілою для конкретного користувача інформації -менеджера,для якого складений звіт. Зміст кожного звіту також розглядається вдеякій мінімальній формі з врахуванням того, що дана звітністьпідлягає адаптації до конкретного виду економічної діяльності та конкретногопідприємства, враховуючи, зокрема, його можливості по збору тієї чиіншої інформації.
Основними вимогами, що висуваються до внутрішньоїзвітності, є наступні:
Внутрішній звіт повинен бути адресним та конкретним. Він не
принесе бажаних результатів, якщо:
інформація збирається для обліку обсягу продаж абовизначення витрат і не пов'язана з інформаційними запитами конкретнихкерівників, які очолюють центри доходів або центри витрат;
буде адресований не конкретному менеджеру, а йогокерівнику вищого рівня;
буде містити нечітку інформацію по загальних питаннях. Ефективнийуправлінський контроль передбачає наявність конкретної звітної інформації.
Для прийняття управлінських рішень повинна надаватиськорисна
оперативна інформація у формі внутрішніх звітів. При цьому слідвраховувати особисті якості менеджера. Так, необхідно знати, якійформі надання інформації він надає перевагу (табличній чи графічній), якійого плаїш та побажання, стиль роботи тощо.
Не слід перевантажувати звітність розрахунками. Керівникупотрібен мінімальний обсяг інформації, який повинен бути систематизований так,щоб на підставі інформації, яка в них міститься, керівник приймав оптимальні управлінськірішення.
Немає користі від того, що керівник з калькулятором вруках проводить додаткові розрахунки над звітом про діяльність свогопідрозділу Набагато важливіше обдумати ті дії та рішення, які випливаютьз аналізу вже наведених в звітності даних. Планові або прогнозніпоказники повинен розраховувати не бухгалтер, а менеджер.
Порядок складання внутрішньої звітності прямо пов'язанийзі
структурою цехів, відділів і служб підприємства.
Виробнича структура підприємства впливає на функціональнепризначення підрозділів підприємства.
Під управлінською звітністюбудемо розумітизвітність, яка складається управлінцями різних рівнів і містить оцінкурезультатів діяльності та прогнозні напрями розвитку.
В управлінській звітності на перший план висуваютьсяуправлінські завдання, які потребують для свого вирішення не тількирозуміння бухгалтерського обліку, але й техніко-економічногопланування, статистики, аналізу господарської діяльності,фінансового менеджменту, стратегічного управління тощо.
Таким чином, сутність управлінської звітностівизначається як інтегрована система обліку, нормування, планування,контролю і аналізу, яка систематизує інформацію для оперативнихуправлінських рішень і координації проблем майбутнього розвиткупідприємства.
Управлінська звітність повинна охоплювати дані за період,який дозволить найбільш повно провести аналіз діяльності підприємства та сплануватийого майбутню роботу.
/>
Рис.3.1 Функціональний підхід доуправлінської звітності
Вона повинна задовольняти потреби управлінського персоналув інформації, чітко розмежованій за галузями діяльності тасферою компетенції та відповідальності кожного менеджера
Форми звітів залежать від їх змісту, призначення танапрямів використання інформації. Наприклад, якщо асортиментпродукції невеликий та звіт про продаж складається щоденно, в двохпримірниках (перший передається керівнику, а другий — в бухгалтерію, деінформація звіту щоденно заноситься в комп'ютер і у всі накопичувальнірегістри обліку, а потім автоматично робляться проводки), то його формаможе бути довільною та мати будь-яке нагромадження даних — за день їхнакопичується не дуже багато, і інформація стає зручною для сприйняття.
Якщо ж підприємство випускає декілька видів продукції, маєбагато постачальників або облік недостатньо автоматизований, то складаннязвітів про продаж доцільно розбити на два етапи. В цьому випадкуспочатку складаються звіти про продаж за визначеною ознакою або групою ознак (наприклад,по видах продукції, місцях зберігання, покупцях тощо), а потім дані з цихдовідок групуються у зведених звітах про продаж (або інформації пропродаж). При цьому інформація про продаж міститься в декількох спеціалізованихзвітах, наприклад, в звіті про канали збуту або звіт по групах покупців(постійні клієнти, разові покупки тощо).
Положеннями (стандартами) бухгалтерського облікувизначено склад та призначення фінансової звітності.
Фінансова звітність— бухгалтерська звітність, щомістить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності тарух грошових коштів підприємства за звітний період. Метафінансової звітності полягає в тому, щоб забезпечити користувачівінформацією для прогнозування, порівняння та оцінки можливостейпідприємства приносити прибуток; для оцінки здатності адміністраціїефективно використовувати ресурси підприємства для досягнення метидіяльності
У фінансовій звітності міститься інформація, корисна дляінвесторів і кредиторів при прогнозуванні, порівнянні та оцінціпотенційних грошових потоків. Фінансова звітність повинна надаватиінформацію про таку суспільно корисну діяльність підприємства, яка може бутивизначена та описана або виміряна і важлива з точки зору ролі підприємствав оточуючому його соціально-економічному середовищі.
Фінансовазвітність складається з таких форм: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт провласний капітал і Примітки дофінансової звітності (табл. 3.1).
Таблиця 3.1 – Управлінський аспектфінансової звітностіФорма фінансового звіту Інформація для управління Баланс (форма № 1) Містить дані про засоби підприємства та джерела їх утворення; дозволяє отримати дані про динаміку та структуру необоротних га оборотних активів, витрат майбутніх періодів, визначити структуру зобов'язань підприємства, власного капіталу, забезпечень майбутніх платежів та доходів майбутніх періодів. За даними балансу розраховуються коефіцієнти автономії, фінансової стійкості, поточної та абсолютної ліквідності та інші показники, які характеризують фінансовий стан підприємства Звіт про фінансові результати (форма № 2) Містить інформацію про витрати, доходи та фінансові результати підприємства за видами діяльності в порівнянні з минулим періодом. Може використовуватися для прогнозування, порівняння та оцінки здатності підприємства приносити прибуток Звіт про рух грошових коштів (форма № 3) У звіті відображаються, головним чином, факти господарського життя підприємства, що здійснюють, реально або потенційно, вплив на грошові потоки. Дані, що відображаються у звіті, повинні вимагати мінімуму оціночних суджень та інтерпретації від особи, яка його складає. Аналіз цього звіту має велике значення при управлінні грошовими потоками Звіт про власний капітал (форма №4) Дає чітке уявлення про зміни у власному капіталі підприємства в розрізі елементів власного капіталу та причин змін. Має значення для управління фінансовою діяльністю підприємства Примітки до фінансової звітності (форма № 5) Містять детальну аналітичну інформацію, яка не знайшла свого відображення у стандартизованих формах фінансової звітності
Прогнози, які робляться на основі фінансової звітності,підвищують надійність прогнозів користувачів управлінської звітності.
Є три причини, які перешкоджають використанню формбухгалтерської звітності для глибокого фінансово-економічного аналізу.
По-перше, в бухгалтерському балансі (форма № 1)застосовуються специфічні методи кількісного відображення економічнихпроцесів, відмінні від інших кількісних методів управління економікою.По-друге, сучасна бухгалтерська звітність будується з наголосом нахарактеристику статичного стану підприємства (на початок і кінецьзвітного періоду), відображаючи динаміку і характеристику економічнихпроцесів. По-третє, звітність (форми № 2 „Звіт про фінансовірезультати“, № 3 „Звіт про рух грошових коштів“, № 4»Звіт про власний капітал") характеризується фрагментарністю, в нійвтрачена системність, яка властива відображенню господарських операцій на рахунках,в Головній книзі, складається на певну дату або за певний (як правило,тривалий) проміжок часу.
4 ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ЗВІТНОСТІ НАПІДПРИЄМСТВІ
Ефективністьроботи бухгалтера, аналітика та управлінця на підприємстві суттєво підвищуєтьсязавдяки засобам інформатизації та автоматизації документообігу, які дозволяютьоперативно накопичувати відповідні бази даних про наслідки господарськоїдіяльності та використовувати їх для формування редагування і друку вихіднихдокументів, квартальних, піврічних і річних звітів, а також надаватиінформаційні послуги відповідним організаціям, ланкам управління щодоефективності роботи, підвищувати ефективність праці аудиторів, ревізорів.
Сьогодні багатьохкерівників не задовольняє рівень автоматизації на підприємстві. Фізично іморально застарілі інформаційні системи, різноманітний набір програм та окремихавтоматизованих робочих місць не в змозі забезпечити керівників оперативною ідостовірною інформацією, яка необхідна для прийняття управлінських рішень.
Інформаційні базимають забезпечувати як мінімум шестирівневу функціональну обробку інформації.
І. Загальніорганізаційні принципи побудови підприємства:
проектуванняавтоматизованої системи управління під специфіку конкретного підприємства;оптимізація бізнесу, процесів відповідно до нової або існуючої системиуправління; визначення облікової політики підприємства; удосконаленняорганізації документообігу, складання звітності, бухгалтерського, складськогота інших видів обліку; створення єдиного інформаційного простору для всіх службуправління.
ІІ. Оперативніпринципи управління підприємством: управління закупками — матеріально-технічнезабезпечення, управління реалізацією — збут продукції, управління бартернимиопераціями та взаєморозрахунками, управління запасами — рух і наявністьматеріальних цінностей та малоцінних і швидкозношуваних предметів, управлінняконсигнаційними операціями, управління реалізацією через торговельні комплексиз використанням сучасних реєстрів розрахункових операцій, управліннядоговірними зобов’язаннями, розрахунками з постачальниками і покупцями,управління фінансами підприємства, здійснення моніторингу, управління витратамивиробництвом, управління проектами, управління собівартістю продукції —товарів, послуг, управління персоналом, обліком кадрів, управлінняавтотранспортом тощо.
Вирішення завданьбухгалтерського, податкового обліку відбувається без додаткових витрат, шляхомвторинної обробки даних оперативного управління. Таким чином, первинним єуправління, а бухгалтерський облік — необхідний засіб для контролю, складаннядокументів.
ІІІ. Комплекснаобробка інформації відповідно до національних положень (стандартів)бухгалтерського обліку: готівкові та безготівкові операції підприємства, обліквалютних операцій, облік товарно-матеріальних цінностей, облік необоротнихактивів, облік праці і заробітної плати, облік фактичних витрат, веденняголовної книги та складання Балансу, ведення податкового обліку, формуванняконсолідованої звітності, формування бухгалтерської та фінансової звітності заміжнародними стандартами.
ІV. Контролюючіфункції: контроль за виконанням планів, проектів, контроль за кошторисомвитрат, контроль за взаємними фінансовими зобов’язаннями, контроль завикористанням ресурсів підприємства, контроль якості, можливість виставленнярекламацій.
V. Аналітичніфункції: аналіз виконання планів і використання ресурсів, аналіз фінансової ігосподарської діяльності, аналіз ефективності використання оборотних засобів,аналіз фактичних витрат (собівартості) і зіставлення їх з плановими, аналізефективності маркетингових заходів і рекламних заходів.
VІ. Технічніможливості інформаційних бухгалтерських програм: невибагливість до комп’ютернихсистем, технічних можливостей комп’ютера, швидкість виконання поставленихзавдань, обробки оптимального потоку первинних документів для підприємства,редагування бухгалтерських форм, обмін даними з іншим програмним забезпеченням,обмін інформацією через мережу, надійний захист і збереження інформації,можливість замінити програму (поновити версію).
Крімфункціональних можливостей, комп’ютерний облік повинен відповідати єдинійприйнятій методологічній основі сучасного бухгалтерського обліку тазабезпечувати:
• веденнябухгалтерського обліку на основі принципів подвійного запису;
• взаємозв’язокданих аналітичного і синтетичного обліку;
• суцільневідображення автоматизованим способом господарських операцій на основіпервинних документів;
• зменшенняручної, монотонної праці;
• контроль задостовірністю введених даних, цілісністю господарських операцій;
• формуваннядовільних зведень, бухгалтерських звітів автоматизованим способом.
Технологіяавтоматизації бухгалтерського обліку своїми процесами аналогічна до звичайного“паперового” обліку. Кожен комп’ютерний бухгалтерський компонент має зв’язки ізсинтетичними та аналітичними рахунками, документами підставами, іншимиреєстрами господарських операцій. Основними загальними реквізитами комп’ютернихбухгалтерських реєстрів є: дата, код проведення, заповнені строки, сумапроведень, номер синтетичного рахунка з дебету, його аналітичні рахунки, номерсинтетичного рахунка з кредиту, його аналітичні рахунки.
Реєстргосподарських операцій використовується для автоматизації обліку, якщогосподарська операція пов’язана з використанням ведення набору бухгалтерськихпроведень. При реєстрації автоматично формуються бухгалтерські проведення заокремо взятою господарською операцією. В багатьох програмних продуктах(наприклад, “Парус-Підприємство”) господарські операції типізують на основітипових операцій і на їх основі проводять окрему господарську операцію у міруведення господарських операцій.
Важливимелементом інформаційного забезпечення є використання різноманітних довідниківта констант, які спрощують заповнення електронних документів шляхомавтоматичної підстановки одиниць виміру, статей витрат, використанняаналітичних рахунків, що запроваджені до синтетичних рахунків. Програмиреєстрації і обробки бухгалтерської інформації повинні бути адаптовані довстановлених правил ведення бухгалтерського обліку. Зокрема, це стосуєтьсяпредставлення бухгалтерських регістрів в зручному вигляді для читання ірозуміння записів, виключення несанкціонованого виправлення записів урегістрах. Для будь-якої форми бухгалтерського обліку характерні свої спільніособливості:
• незмінністьпротягом поточного року прийнятої методології відображення окремихгосподарських операцій та оцінки майна;
• повнотавідображення в обліку за звітний період усіх господарських операцій, проведениху зазначений час, і результатів інвентаризації майна і зобов’язань;
• правильністьвіднесення доходів і витрат до відповідних звітних періодів;
• тотожністьданих аналітичного обліку оборотам і залишкам за рахунками синтетичного обліку.
У рамках цихвимог ведення бухгалтерського обліку за допомогою засобів комп’ютерного облікуне повинно бути копіюванням технічних прийомів при журнально-ордерній чимеморіальній формі обліків. Організація обліку в комп’ютерному варіанті має рядособливостей.
Порівнюючи формибухгалтерського обліку, можна виділити характерні фази обробки обліковоїінформації: збір і аналіз економічної інформації, запис економічних наслідків ужурналах, перенесення даних до Головної книги, формування звітності. Приавтоматизованій формі обліку фази обробки проводяться автоматично за виняткомвведення інформації, якщо не передбачено входження інформації через електроннумережу.
Приавтоматизованій формі обліку, як правило, передбачається поєднання даниханалітичного і синтетичного рівнів. В автоматизованих системах для відображенняаналітичної інформації щодо основних засобів, запасів постачальниківпередбачено заповнення ведення довідників. Дані із довідників переносять воблікові реєстри для проведення розрахунків за кожним етапом, обліковимперіодом. Слід зауважити, що інформаційне забезпечення обліку можна розглядатияк процес забезпечення інформацією і як сукупність форм документів, нормативноїбази, які надходять з інших систем. Тому сучасна інформаційна системабухгалтерського обліку може представляти собою відокремлену систему або складовуінших інформаційних систем підприємства чи мати доступ до іншої системи черезелектронну мережу, наприклад, банку (через систему “клієнт-банк”), біржі,державної установи для передачі звітності.
Прикладомвикористання підприємством віртуальної мережі є “електронна торгівля”, під якоюрозуміють таку форму постачання, обміну продукцією, при якій вибір замовленнятоварів здійснюється з використанням електронних документів як засобів платежу.Але, враховуючи нерозвиненість даної структури та економічну ситуацію навітчизняному рівні, широкого впровадження даної системи не передбачається.
Перспективнимвикористанням електронної мережі для підприємств є надання банківських послугдля автоматизації проведення безготівкових рахунків через систему комплекс“клієнт банку — банк”. Вона дозволяє автоматизувати процес формування, прийомуі передачі фінансових, інших документів між клієнтом і банком з використаннямможливостей internet-технології, яка інтегрується із сертифікованими засобамизахисту інформації. Така система дозволяє відправляти платіжні документиклієнтів, має набір у клієнтській частині довільних інформаційних повідомлень іпередачі їх в банк, отримання виписок за рахунками у будь-який час; виконуватиконтроль проходження платежу в банк (клієнт отримує інформацію про прийом тапроведення платежу); досягається також можливість доступу до реального залишкуна поточному рахунку підприємства і формування звітності щодо отриманих даних.
При веденніавтоматизованої форми бухгалтерського обліку проходить інтеграція оперативного,бухгалтерського, статистичного обліків у єдину систему. З іншого боку,застосування електронного зв’язку дає змогу підприємству швидше інтегруватися усвітове співтовариство.
Важливимелементом сучасного програмного забезпечення є можливість зв’язку виходу доелектронної мережі — віртуального зв’язку, що дає змогу виключити ручневведення вхідних даних і уникнути технічних помилок.
Комп’ютеринадають великі можливості щодо обробки, зберігання і надання інформації, прицьому зростають вимоги щодо рівня кваліфікації працівників, необхідностіпідготовки фахівців із знанням комп’ютерної техніки. З іншого боку, приавтоматизованому обліку зростає ціна помилки програмного забезпечення чилюдської помилки, що призводить до втрати інформації чи її неправильноговідображення, а це, у свою чергу, зменшує ефективність господарської діяльностіпідприємства.
Основа дляавтоматизації облікової роботи на підприємстві може складатися із загальниххарактеристик обліку як цілісної інформаційної системи:
• вид обліку тайого мета (фінансовий, податковий, управлінський, статистичний), поняттяаналізу прогнозу і контролю діяльності суб’єкта господарської діяльності якскладових основ інформаційної бази — об’єднання цих понять стосовноавтоматизації підприємства у термін контролінг;
• характеристикаоб’єкта автоматизації (підприємства, організації, установи);
• особливостігосподарської діяльності підприємства та його вплив на побудову обліковоїроботи, облікової політики підприємства;
• поняття таякісна характеристика інформації (вхідних і вихідних даних), інформаційноїсистеми (оцінка її можливостей);
• групикористувачів та методи задоволення їх інформаційних потреб.
Щодо першогопункту орієнтовного змісту поданої концепції то питання загальних термінів, їхсутності та поставлені завдання потребують однозначності визначення перш за всев нормативних документах як до термінів власне обліку, так і до питаньінформаційних технологій обліку. Крім того, потрібно встановити ступінь і формуавтоматизації складових контролінгу, застосування до них відповідних технічнихзасобів. Для основи цього складового елементу концепції потрібновикористовувати наукові підходи і методи, що направлені на сприянняраціонального використання засобів і предметів праці та самої праці в господарськійдіяльності для отримання максимального прибутку чи досягнення соціальногоефекту.
Дляхарактеристики об’єкта комп’ютеризації слід врахувати організаційну побудову тасистему управління підприємством, у тому числі типи організаційних структур,функціональну структуру системи управління, методи управління підприємством. Ціхарактеристики значною мірою визначають особливості запроваджених інформаційнихсистем, вони мають безпосередній вплив на склад і структуру інформації, щостановить базу даних. Важливим елементом для характеристики господарювання євивчення технологій збору, обробки, зберігання і передачі інформації, щовикористовуються нині на сучасних підприємствах різних галузей народногогосподарства. Загальна характеристика інформаційної системи підприємства маєвизначатися за складом і властивостями основних компонентів інформаційноїсистеми. До них слід віднести типову функціональну структуру та функціональніможливості типової інформаційної бази підприємства.
Крімзапровадження комплексної внутрішньої автоматизації, потрібний перехід дорозвитку сервісних ресурсів, запровадження обміну інформацією. Звітні даніможуть бути представлені контролюючим установам, інвесторам з метою реклами.Також інформація має бути отримана підприємством. Це доступ донормативно-правової бази, для характеристики стану кон’юнктури ринку, длядовідки. Особливу увагу тут слід приділити можливості автоматизаціїрозрахункових операцій між підприємствами та реалізації товарів через мережу.На цьому шляху зовсім відсутні стандарти, нормативи, або такі, що проходятьетап розробки. Ці стандарти створюються стихійно користувачами, заснованими натрадиціях звичайних облікових прийомів і відносин. За такого виду послугможлива повна автоматизація облікової роботи і прийняття ефективнихуправлінських рішень, досягнення максимального ефекту господарської діяльностіпідприємства. Сьогодні, зважаючи на проблеми, що виникають на шляхузапровадження автоматизації, це має бути врегульовано у найкоротший строк.Спричиняють такий стан: мала кількість підприємств, які мають доступ доглобальної мережі; незначна кількість власників кредитних карток; низькийрозвиток постачання реалізованих товарів через мережу; низька платоспроможністьнаселення, недовіра до фінансово-кредитних нових технологій бізнесу;регіональна нерівномірність розподілення користувачів нових видів послуг. Протеслід відзначити технічну надійність систем обліку електронної реалізації тарозрахункових відносин.
При вирішеніпоетапного переходу до створення інформаційної системи потрібнийцілеспрямований вибір програмного забезпечення, який повинен спиратися насистемну комплексну оцінку. Проблема полягає в тому, що система маєзадовольняти кілька вимог: бути достатньо функціональною, завершеною з точкизору обліку (автоматизації обліку), бути універсальною, тобто враховуватиспецифіку галузевих особливостей підприємств. Має бути продумана проблемаінтенсифікації автоматизації цілісного управлінського облікуфінансово-економічних служб.
Сучасне програмнезабезпечення будується відповідно до вимог, принципів і методів ведення обліку,облікового забезпечення, виходячи із можливостей сучасної техніки. Вітчизняніпрограмні продукти, призначені для обліку на малих підприємствах, повиннівідповідати основним функціональним обліковим вимогам, мати можливістьпроводити облікову, аналітичну, контролюючу роботу, враховуючи національніспецифічні риси підприємств (галузь діяльності, розмір і форму власностіпідприємства). Саме ці моменти мають якісно характеризувати програмний продуктавтоматизації інформаційної бази контролінгу підприємства. Тому можливостібухгалтерських програм можуть слугувати критерієм для їх якісних оцінок івибору для застосування малими підприємствами. До цих критеріїв потрібновіднести можливість програмного забезпечення — інформаційної бази: 1) вестисинтетичний та аналітичний облік активів, капіталу, зобов’язань з елементамиуправлінського обліку; 2) формувати фінансову, податкову, статистичнузвітність; 3) надавати іншу довідкову інформацію для потреб веденнягосподарської діяльності; 4) на базі даних можливостей проводитиавтоматизований аналіз прогноз і контроль за діяльністю підприємства. Наведеніоціночні компоненти інформаційної бази мають включати можливість веденняпервинного обліку та складання різних форм первинних документів, реєстрівбухгалтерського обліку, формувати оборотну відомість, бухгалтерські реєстрималих підприємств тощо. За таким критеріями можна відібрати приблизно 110показників. Крім того, програмне забезпечення має задовольняти відповіднітехнічні, комерційні та ергономічні потреби.
До технічниххарактеристик слід віднести: 1) невибагливість до комп’ютерних систем; 2)швидкість виконання поставлених завдань; 3) можливість редагуваннябухгалтерських форм персоналом бухгалтерії залежно від змін на законодавчомурівні, від потреб управління підприємством; 4) обмін даними з іншим програмнимзабезпеченням; 5) обмін інформацією через мережу; 6) надійний захист ізбереження інформації; 7) замінити програму (поновити версію) — приблизно 30 показників.
Стосовнокомерційних характеристик, то їх має забезпечити фірма-виробник абофірма-постачальник: 1) ціна програми; 2) документація; 3) супровід програмногозабезпечення (навчання, консультації, після реалізаційний сервіс) — приблизно10 показників.
Ергономічнівимоги до бухгалтерських програм мають задовольнити характеристики щодозручності у користуванні програмою та позитивно сприймати інформаціюпрацівники— приблизно 10 показників. За такими характеристиками, щозабезпечують автоматизацію обліку на підприємствах різних галузей, єбухгалтерські програми — “1С: Бухгалтерія”, розробки від фірми “Парус-Україна”та ін.
Сучаснібухгалтерські програмні продукти є комплексним інструментом для автоматизаціїобліку та управління малими підприємствами. У більшості випадків їх функціїзведені до облікових завдань конкретного підприємства. При взаємодії різнихпрограм як між ними, так і з технологічним обладнанням виникають труднощі, щоз’являються при обміні інформацією з партнерами чи з контролюючими органами(формат інформаційних даних). Проблема уніфікованого формату обмінуінформаційних баз є нині актуальною. Вирішити її може створення та підтримкаєдиного стандарту обміну інформації на національному рівні.
Серед пакетівприкладних програм найбільшої популярності у користувачів набула програма “1С:Бухгалтерія” версія 7.7 для України. Програма побудована з урахуваннямособливостей обліку в Україні на базі Національних Положень (стандартів)бухгалтерського обліку. При цьому врахована можливість одночасного веденнябухгалтерського і податкового обліку, що в сучасних умовах є досить актуальнимі практичним моментом. Одночасне введення даних, необхідних як для податкового,так і для бухгалтерського обліку, дає можливість користувачам прослідкувати всігосподарські операції і зміни в складі активів і пасивів, що відбуваються врізних ланках облікової роботи. Крім того, програмне забезпечення може легконалагоджуватися відповідно до особливостей облікової роботи на підприємствахконкретної галузі. Також на ринку комп’ютерних програм реалізуються типовігалузеві рішення для ведення обліку в конкретних установах, організаціях(наприклад, “1С: Бухгалтерський облік для бюджетних установ України”, “1С:Бухгалтерський облік для військових частин”, “1С: Бухгалтерський облік дляаптечних закладів” та ін.). Необхідно виділити окрему комплексну конфігураціюпрограми — “1С: Виробництво + Послуги + Бухгалтерський облік”, яка дає змогуавтоматизувати облік та складання звітності на підприємствах виробничої сфериіз можливістю отримувати аналітичні звіти для менеджерів виробничої сфери,менеджерів торговельної сфери та ін.
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ
Становленняринкових відносин в нашій державі обумовлює необхідність удосконалюватигосподарський механізм і зокрема управління економічними процесами напідприємствах і об’єднаннях незалежно від форм власності. Важливе місце всистемі управління ланками економіки – підприємством і їх підрозділами займаєбухгалтерський облік і аналіз господарської діяльності.
Такимчином на основі інформації про затрати сировини і матеріалів за кожну зміну врозрізі видів виробів в порядку викладеному вище і даних про вихід продукціїможна і необхідно аналізувати результати виробничого процесу співстановленняфактичних даних з нормативними, виявити відхилення і оперативно визначитипричини відхилень, що дав можливість своєчасно виявити на хід того чи іншогопроцесу, користувати в потрібному напрямку.
Розглянувшитеоретичні основи організації управлінського обліку на підприємстві мизапропонували використання підприємством автоматизованої форми ведення обліку.
Вирішенняцих та інших питань удосконалення первинного обліку являється своєчасним ще ітому що в недалекому майбутньому виробничий облік відділиться від фінансового івиробничими будуть в більш повній мірі змушені до обліку операцій виробничогопроцесу і аудиту результатів.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Закон України „Пробухгалтерський облік та фінансову звітність” від 16.07.99р.
2. Закон України „Про податок надодану вартість”
3. Закон України „Прооподаткування прибутку підприємства”.
4. П(С)БО 16 Витрати
5. Типове положення поплануванню, обліку та калькуляції собівартості продукції (робіт та послуг)сільськогосподарських підприємств. – 23.04.1996. №425 \Все про бухгалтерськийоблік. — №19.- 1996р.
6. Абаров Р.А. Оцінка виробничихзапасів та вирахування собівартості продукції в умовах ринку//Економікасільського господарства — №11. – 2002р. – 23 – 30с.
7. Атамас П.Й Управлінськийоблік: Навчальний посібник. – Д. –К.: Центр навчальної літератури, 2006. –440с.
8. Беренгольц Я.М., ДжинджирскийГ.С. Бухгалтерський облік у сільському господарстві. – К.: Вища Школа, 1995. –329с.
9. Бухгалтерський облік витратна виробництво продукції рослинництва //Все про бухгалтерський облік .- 2002 .-16 січня (№4) .- с.56-63
10.Бухгалтерський облікформування витрат виробництва і калькулювання собівартості продукції //Все пробухгалтерський облік .- 1999 .- №89.- с.16-19
11.Все про бухгалтерський облік:документи, матеріали, методики. – М.; Фенікс, 2001. – 329с.
12.Голов С. Проблеми іперспективи реформування бухгалтерського обліку в Україні // Бухгалтерськийоблік і аудит. – 2000. -№11.
13.Економічні проблемивиробництва сільськогосподарської продукції в України //Економіка України .-1999.- №8.- с. 48-54
14.Журнал „Бухгалтерская наука”,№2, 2005г. с. 29 — 34
15.Журнал „Бухгалтерская наука”,№3, 2005г. с. 36 – 40
16.Завгородній В.Т.Бухгалтерський облік, контроль та аудит в системі управління підприємства. –М.: Ваклер Ді – КСІ, 2002р.- 839 с
17.Каричковський В.Д. Розрахуноксобівартості продукції рослинництва за нормативними показниками //економіка АПК.- 2001 .- №6 .
18. Коміренко В. Документальнеоформлення надходження від урожаю продукції рослинництва //Все пробухгалтерський облік .- 2002 .- №63.- с. 4-7-с.96-98
19.Лінник Є.С. Предмет, методи,функції та вплив на розвиток управлінського обліку в Україні // Збірникнаукових праць ЧДТУ. – 2004. — випуск 8. с. 18 – 20.