МІНІСТЕРСТВО ТРАНСПОРТУ УКРАЇНИ
Київський університет економіки і технологійтранспорту
Кафедра Обліку іаудиту
ЗАТВЕРДЖУЮ зав. кафедрою Єлагін Т.В.
Облік і аудит основнихзасобів на вагонній дільниці станції
Дипломна робота
О і А – 7.050106.ДР
Керівник роботи
Герасимова Т.З
Консультант доцент
Розробив студент гр.VI- ОА’-ІІ
Шевченко Є.Г.
2001 ЗМІСТ Вступ 3 1
Науково-теоретичні та методичні основи обліку основних засобів на залізниці 5 1.1 Нормативно-законодавче забезпечення обліку на підприємстві 5 1.2 Основи обліку основних засобів 13 2 Фінансово-економічна характеристика Вагонної дільниці станції Київ — Пасажирський 23 2.1 Загальна характеристика підприємства 23 2.2 Аналіз основних техніко-економічні показників господарської діяльності Вагонної дільниці станції Київ — Пасажирський 31 3 Облік і аудит основних засобів на залізниці 53 3.1 Документальне оформлення надходження та використання основних засобів 53 3.2 Облік придбання об’єктів основних засобів за кошти 56 3.3 Будівництво основних засобів підрядним способом 60 3.4 Облік поліпшення основних засобів 63 3.5 Облік ремонту основних засобів 65 3.6 Переоцінка основних засобів 67 3.7 Ліквідація основних фондів 69 3.8 Амортизація основних засобів 71 3.8.1 Амортизація основних засобів в податковому обліку 71 3.8.2 Амортизація основних засобів в бухгалтерському обліку 72 3.9 Інвентаризація основних засобів 77 3.10 Особливості аудиту основних засобів 81 4
Використання ЕОМ з застосуванням прикладних програм при обліку основних засобів на залізниці 84 Висновки 91 Перелік використаних інформаційних джерел 93 Додатки
Вступ
В умовах ринковихвідносин залізничний транспорт залишається важливою для економіки країнигалуззю. Масивність перевезень, їх відносно низька собівартість, малаенергоємність, висока регулярність і швидкість доставки вантажів та пасажирів,забезпечення своєчасного зв’язку між регіонами і СНД та інші фактори вимагаютьпристальної уваги до роботи транспорту особливо в сучасних умовахгосподарювання. Треба створити умови для підвищення якості й надійності роботизалізничних доріг в інтересах вантажовідправників, вантажоодержувачів танаселення.
Для рішення цихзадач необхідно активне використання бухгалтерського обліку, контролю тааудиту.
Як інформаційнасистема бухгалтерський облік здійснює збирання, реєстрацію їй систематизаціюданих про господарські факти та проявлення. Він формує інформацію про кругообігзасобів, фіксує та контролює їх рух, перехід із однієї форми в іншу, наявністьзасобів по їх видам на кожній стадії кругообігу. За допомогою бухгалтерськогообліку утримують дані про наявність та рух грошових засобів, матеріальнихресурсів, фондів та кредитів, про стан розрахунків з юридичними та фізичнимиособами, визначають витрати по стадіям кругообігу засобів, собівартостіпредметів праці, перевезень, виявляють фінансові результати.
Успішне рішеннязадачі повного задоволення потреб у перевезеннях з найменшими затратами можливелише при високому рівні експлуатаційної роботи, яке визначає якістьвикористання в процесі перевезень вагонів та локомотивів. Для здійсненняперевезень вантажів та пасажирів та забезпеченням нормальної праціпідприємства, залізниці повинні розпоряджуватися необхідними основними засобамита обіговими засобами, раціонально їх використовувати, своєчасно поновлювати тазамінювати.
Пасажирськегосподарство залізниці являє собою одну з ведучих галузей залізничноготранспорту, зосереджує в собі найбільш активну частину основних засобівзалізниці. Вагонний парк – це перевозочні ресурси залізничного транспорту відтого, в якому стані вони знаходяться їй як використовуються залежить об’єм таякість перевезень, доходи та прибуток транспорту.
Основні фонди єодним з головних технічних ресурсів господарської діяльності підприємства.Використання їх вимагає організації нагляду та контролю за їх наявністю йзбереженням з моменту придбання до вибуття. В цей період необхідно щомісячновимірювати розмір вартості втраченої основними фондами, які повинні включатисяв витрати на виробництво. Для ліквідування зношених основні фонди періодичноремонтують. Ефективне використання основних засобів є важливим факторомзбільшення випуску продукції з кожної одиниці виробничих фондів.
Своєчасна іякісна підготовка поїздів і окремих вагонів, культурне обслуговування пасажирівв поїздах та вагонах, надання послуг пасажирам під час рейсу, в тому числізабезпечення пасажирів постільними речами, чайною продукцією, кондитерськимивиробами, швидкими сніданками – є основною задачею пасажирського господарства.
Значення основнихзасобів на залізничному транспорті визначається тим, яке місце займаютьзнаряддя праці в розвитку продуктивних сил і виробничих відносин.
В умовахекономічної реформи підвищується роль обліку і контролю за раціональнимвикористанням усіх ресурсів, у тому числі й основних засобів. Ціль написанняроботи — розгляд питань обліку основних засобів. У ній дається детальнакласифікація і структура основних засобів, представлена оцінка основнихзасобів, розглянуті особливості організації аналітичного і синтетичного облікуоб'єктів основних засобів. Питання придбання, зносу і вибуття основних засобіврозглянуті в тісному зв’язку з чинним законодавством.
У роботіприведений ряд цифрових прикладів по найбільш складних питаннях обліку, а такожбухгалтерські проводки, що відображають основний набір господарських операцій.У додатку представлені форми первинних документів, необхідних для веденняобліку і звітності основних засобів. У зв'язку із зміною методики облікуосновних засобів розглянутий облік їх відповідно до нового законодавства.
Метою даноїдипломної роботи є дослідження особливостей бухгалтерського обліку та аудитуосновних засобів на прикладі вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський.
1 Науково-теоретичні та методичніоснови обліку основних засобів
на залізниці
1.1 Нормативно-законодавче забезпеченняобліку та господарювання підприємства
Бухгалтерськийоблік це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення,зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім тавнутрішнім користувачам для прийняття рішень. Це визначено Законом України “Пробухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” N 996-XIV від 16 липня1999 року. Цей Закон визначає правові засади регулювання, організації,ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно дозаконодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і формвласності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарськоїдіяльності (далі-підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік таподавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Метоюведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є наданнякористувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рухгрошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична таінші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються наданих бухгалтерського обліку. І тому правильне ведення бухгалтерського обліку єгарантом своєчасності нарахування і сплати податків і обов’язкових платежів.Бухгалтерський облік ґрунтується на таких основних принципах:
обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, якіповинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінкиактивів і доходів підприємства;
повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатнихвплинути на рішення, що приймаються на її основі;
автономність — кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітностіпідприємства;
послідовність - постійне (із року в рік) застосування підприємствомобраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише увипадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерськогообліку, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності;
безперервність - оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі;
нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходизвітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерськомуобліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від датинадходження або сплати грошових коштів;
превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їхсутності, а не лише виходячи з юридичної форми;
історична (фактична) собівартість - пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;
єдиний грошовий вимірник — вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюється в єдинійгрошовій одиниці;
періодичність — можливість розподілу діяльності підприємства на певні періодичасу з метою складання фінансової звітності.
Бухгалтерськийоблік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства дойого ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємствіналежать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первиннихдокументах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягомвстановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємствомвідповідно до законодавства та установчих документів.
Підприємствосамостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну системурегістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації вних з додержанням єдиних засад. Розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписаннябухгалтерських документів. Затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістріваналітичного обліку. Може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язанівести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників дофінансової звітності підприємства.
Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного веденнябухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службамита працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимогбухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первиннихдокументів.
Головний бухгалтер (далі — бухгалтер):
— забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічнихзасад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строкифінансової звітності;
— організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерськогообліку всіх господарських операцій;
— бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуваннямвтрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства;
— забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських
операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення
господарськихоперацій. Первинні документи повинні бути складені
під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -
безпосередньопісля її закінчення. Для контролю та впорядкування
оброблення даних на підставі первинних документів можуть
складатисязведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні матитакі обов'язкові реквізити:
назву документа (форми);
дату і місце складання;
назву підприємства, від імені якого складено документ;
зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарськоїоперації;
посади осіб, відповідальних за здійснення господарської
операціїі правильність її оформлення;
особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати
особу,яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується нарахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичногообліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.
Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункамсинтетичного обліку на перше число кожного місяця.
Регістрибухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарськихоперацій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікуватиосіб, які брали участь у їх складанні.
Господарськіоперації повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітномуперіоді, в якому вони були здійснені.
У разі складання та зберігання первинних документів і регістрівбухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогуінших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів тавідповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерськогообліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склалита підписали ці документи.
Первинні документи та регістри бухгалтерського обліку можуть бути вилучені упідприємства тільки за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їхповноважень, передбачених законами. Посадова особа підприємства має право вприсутності представників органів, які здійснюють вилучення, зняти копії документів, що вилучаються. Обов'язковим є складання реєстру документів, що вилучаються, у порядку, встановленому законодавством.
Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансовоїзвітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів ізобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їхнаявність, стан і оцінка.
Об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником(керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов'язковимзгідно з законодавством.
Вагоннадільниця є відособленим структурним підрозділом Державноготеріторіально-галузевого об’єднання “Південно-Західна залізниця”, якийвідноситься до загальнодержавної власності, створений у відповідності з наказомМіністерства транспорту України за №365 від 13.07.99р. “Про реорганізаціюдержавного підприємства “Укрвагонсервіс”, ы тому керується Законом України “Пропідприємства в Україні” із змінами і доповненнями N 887-XII 27 березня 1991року. Майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансіпідприємства. Майно, що є державною власністю і закріплене за державнимпідприємством (крім казенного), належить йому на праві повногогосподарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання,державне підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначениммайном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечатьчинному законодавству та статуту підприємства. Майно, що є у державнійвласності і закріплене за казенним підприємством, належить йому на правіоперативного управління. Здійснюючи право оперативного управління, казенне підприємство володіє та користується зазначеним майном. Казеннепідприємство має право розпоряджатися закріпленим за ним на праві оперативногоуправління майном, що є у державній власності і належить до основних фондів підприємства, лише з дозволу органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном. Особливості розпорядження іншим майном казенного підприємства визначаються у його статуті. Відчуження від державизасобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за державним підприємством, здійснюється виключно на конкурентних засадах (через біржі, за конкурсом, на аукціонах) у порядку, що визначається Фондом державного майна України. Одержані в результаті відчуження зазначеного майна коштинаправляються виключно на інвестиції. Джерелами формування майна підприємстває:
- грошові та матеріальні внескизасновників;
- доходи, одержані від реалізаціїпродукції, а також від інших
видівгосподарської діяльності;
- доходи від цінних паперів;
- кредити банків та інших кредиторів;
- капітальні вкладення і дотації з бюджетів;
- надходження від роздержавлення іприватизації власності;
придбання майна іншого підприємства, організації;
- безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій,
підприємстві громадян;
- інші джерела, не заборонені законодавчими актами України.
Підприємство, якщо інше не передбачено чинним законодавством та його статутом, маєправо продавати і передавати іншим підприємствам, організаціям та установам, обмінювати, здавати в оренду, надавати безоплатно в тимчасовекористування або в позику належні йому будинки, споруди, устаткування,транспортні засоби, інвентар, сировину та інші матеріальні цінності, а такожсписувати їх з балансу. Підприємству надається право, якщо інше непередбачено чинним законодавством та його статутом, продавати, передаватибезоплатно, обмінювати, здавати в оренду громадянам засоби виробництва та іншіматеріальні цінності, за винятком тих, які відповідно дозаконодавчих актів України не можуть бути в їх власності. Безоплатна передача і надання підприємствами матеріальних
цінностей громадянам здійснюються з дозволу власника або уповноваженого ним органу, крім випадків, передбачених законодавством України. Державагарантує захист майнових прав підприємства. Вилучення державою у підприємствайого основних фондів, оборотних коштів та іншого використовуваного ним майназдійснюється тільки у випадках, передбачених законами України. Збитки, завдані підприємству в результаті порушення його майнових прав громадянами, юридичними особами і державними органами, відшкодовуються підприємству за рішенням суду або арбітражного суду. Управління підприємством здійснюється відповідно до статуту на основі поєднання прав власникащодо господарського використання свого майна і принципів самоврядування трудового колективу. Підприємство самостійно визначає структуру управління, встановлює штати. Власник здійснює свої права по управлінню підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи. Власникабо уповноважені ним органи можуть делегувати ці права радіпідприємства (правлінню) чи іншому органові, який передбачений статутомпідприємства і представляє інтереси власника та трудового колективу. Керівникпідприємства наймається (призначається) власником або обирається власникамимайна. При найнятті (призначенні, обранні) власником або уповноваженим ним органом керівника підприємства на посаду з ним укладається контракт(договір, угода), в якому визначаються права, строки найняття, обов'язки і відповідальність керівника підприємства перед власником та трудовимколективом, умови його матеріального забезпечення і звільнення з посади з урахуванням гарантій, передбачених контрактом (договором, угодою) тазаконодавством України. Керівник підприємства самостійно вирішує питання діяльності підприємства, за винятком віднесених статутом до
компетенції інших органів управління даного підприємства і якщо інше не передбаченозаконодавством України. Власник майна не має права втручатися в оперативнудіяльність керівника підприємства. Керівника підприємства може бути звільнено з посади до закінчення строку контракту на підставах, передбачениху контракті або в законодавстві України. Заступники керівника підприємства, керівники та спеціалісти підрозділів апарату управління і структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділів, відділень, дільниць, ферм та інших аналогічних підрозділів підприємств), а також майстри і старші майстри призначаються на посаду і звільняються зпосади керівником підприємства. Підприємство здійснює оперативний табухгалтерський облік результатів своєї роботи, веде статистичну звітність. Порядок організації та ведення бухгалтерського обліку і подання фінансової та статистичної звітності визначається відповідним законодавством.Забороняється вимагати подання статистичної звітності з порушенням встановленого законодавством порядку. Відомості, не передбачені державноюстатистичною звітністю, підприємством можуть бути подані підприємствам,установам і організаціям на договірній основі, а судам, органам прокуратури,служби безпеки, внутрішніх справ, Антимонопольного комітету України, арбітражному суду та аудиторським організаціям і державним виконавцям — увипадках,
передбаченихзаконодавством України, на їх письмову вимогу. Підприємства, їх об'єднання та відособлені підрозділи зобов'язані безоплатно надаватиРахунковій палаті всі необхідні їй відомості та інші матеріали щодовикористання коштів Державного бюджету України. Службові особи підприємств за перекручення державної звітності несуть установлену законодавством дисциплінарну, матеріальну або кримінальну відповідальність.
1.2Основи обліку основних засобів
Реалізаціявантажів та пасажирських перевезень залізницями неможлива без основних фондів,тому частка основних фондів на залізниці є дуже великою. Обліку основнихзасобів на залізниці приділяється дуже велике значення. Головні засадибухгалтерського обліку основних засобів визначаються Положенням (стандартом)бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» ( Із змінами, внесенимизгідно з Наказом Мінфіну N 304 від 30.11.2000 ), який вступив в дію з 1 липня2000 року. Це положення (стандарт) визначає методологічні засади формування вбухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні активи), а також розкриття інформації про них у фінансовійзвітності. Норми Положення (стандарту) 7 застосовуються підприємствами,організаціями та іншими юридичними особами (далі — підприємства) усіх формвласності (крім бюджетних установ). Положення (стандарт) 7 не поширюється навідтворювані природні ресурси та операції з основними засобами, особливостіобліку яких визначаються іншими положеннями (стандартами)бухгалтерського обліку. Положення (стандарт) 7 не поширюється навідтворювані природні ресурси та операції з основними засобами, особливостіобліку яких визначаються іншими положеннями (стандартами)бухгалтерського обліку.
Амортизація- систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активівпротягом строку їх корисного використання (експлуатації).
Вартість, яка амортизується, - первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.
Група основних засобів — сукупність однотипних за технічними характеристиками,призначенням та умовами використання необоротних матеріальних активів.
Зменшення корисності - втрата економічної вигоди в сумі перевищення залишкової вартості активу над сумою очікуваного відшкодування.
Знос необоротних активів - сума амортизації об'єкта необоротнихактивів з початку їх корисного використання.
Ліквідаційна вартість - сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).
Основні засоби — матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання(експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довшийза рік).
Об'єкт основних засобів - закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів одного або різногопризначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс — певну роботу тільки в складі комплексу, ане самостійно.
Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різнийстрок корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин можевизнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів.
Подібні об'єкти — об'єкти, які мають однакове функціональне призначення таоднакову справедливу вартість.
Первісна вартість - історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення)необоротних активів.
Переоцінена вартість — вартість необоротних активів після їх переоцінки.
Строк корисного використання (експлуатації) - очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їх використанням буде виготовлено (виконано)очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).
Сума очікуваного відшкодування - сума, яку підприємство очікує довідшкодування вартості необоротного активу під час його майбутньоговикористання, включаючи його ліквідаційну вартість. Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами:
5.1. Основні засоби
5.1.1. Земельні ділянки.
5.1.2. Капітальні витрати на поліпшення земель.
5.1.3. Будинки, споруди та передавальні пристрої.
5.1.4. Машини та обладнання.
5.1.5. Транспортні засоби.
5.1.6. Інструменти, прилади, інвентар (меблі).
5.1.7. Робоча і продуктивна худоба.
5.1.8. Багаторічні насадження.
5.1.9. Інші основні засоби.
5.2. Інші необоротні матеріальні активи
5.2.1. Бібліотечні фонди.
5.2.2. Малоцінні необоротні матеріальні активи.
5.2.3. Тимчасові (нетитульні) споруди.
5.2.4. Природні ресурси.
5.2.5. Інвентарна тара.
5.2.6. Предмети прокату.
5.2.7. Інші необоротні матеріальні активи.
Підприємства можуть установлювати вартісні ознаки предметів, що входять до складумалоцінних необоротних матеріальних активів. Об'єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає вмайбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бутидостовірно визначена. Придбані (створені) основні засоби зараховуються набаланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основнихзасобів є об'єкт основних засобів. Первісна вартість об'єкта основних засобівскладається з таких витрат: суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямихподатків); реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, щоздійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основнихзасобів; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів; витрати на установку,монтаж, налагодження основних засобів; інші витрати, безпосередньо пов'язаніз доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні длявикористання із запланованою метою.
Витрати на сплату відсотків за користування кредитом не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю абочастково за рахунок позикового капіталу.
Первіснавартість об'єктів основних засобів, зобов'язання за які визначені загальноюсумою, визначається розподілом цієї суми пропорційно до справедливої вартості окремого об'єкта основних засобів.
Первіснавартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливійвартості на дату отримання з урахуванням витрат, передбачених пунктом 8Положення (стандарту) 7. Первісною вартістю основних засобів, що внесенідо статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.
Первісна вартість об'єктів, переведених до основних засобів з оборотних активів, товарів, готової продукції тощо дорівнює її собівартості, яка визначається згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 9«Запаси». Первісна вартість об'єкта основних засобів, отриманого вобмін на подібний об'єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об'єкта основних засобів. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищуєйого справедливу вартість, то первісною вартістю об'єкта основних засобів,отриманого в обмін на подібний об'єкт, є справедлива вартість переданого об'єктаз включенням різниці до витрат звітного періоду.
Первіснавартість об'єкта основних засобів, придбаного в обмін (або частковий обмін) на неподібний об'єкт, дорівнює справедливій вартості переданого об'єкта основних засобів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чиїх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну.
Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта. Первісна вартістьосновних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єктаосновних засобів.
Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.
Підприємство переоцінює об'єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість значно (більш як на 10 відсотків) відрізняється від справедливої вартості надату балансу. У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належитьцей об'єкт.
Переоцінена первісна вартість та сума зносу об'єкта основних засобів визначається множенням відповідно первісної вартості і суми зносу об'єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначаєтьсяділенням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишковувартість.
Якщо залишкова вартість об'єкта основних засобів дорівнює нулю, то його переоцінена залишкова вартість визначається додаванням справедливої вартостіцього об'єкта до його первісної (переоціненої) вартості без зміни суми зносуоб'єкта. Відомості про зміни первісної вартості та суми зносу основнихзасобів заносяться до регістрів їх аналітичного обліку.
Сума дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів включається доскладу додаткового капіталу, а сума уцінки — до складу витрат, крім випадків, що наведені в пункті 20 Положення (стандарту) 7.
Уразі наявності (на дату проведення чергової (останньої) дооцінки об'єкта основних засобів) перевищення суми попередніх уцінок об'єкта і втрат відзменшення його корисності над сумою попередніх дооцінок залишкової вартості цього об'єкта і відновлення його корисності, сума чергової(останньої) дооцінки, але не більше зазначеного перевищення включається до складу доходів звітного періоду, а різниця (якщо сума чергової(останньої) дооцінки більше зазначеного перевищення) спрямовується назбільшення іншого додаткового капіталу.
У разі наявності (на дату проведення чергової (останньої) уцінки об'єкта основних засобів) перевищення суми попередніх дооцінок об'єкта і відновлення його корисності над сумою попередніх уцінок залишкової вартостіцього об'єкта і втрат від зменшення його корисності сума чергової(останньої) уцінки, але не більше зазначеного перевищення, спрямовується назменшення іншого додаткового капіталу, а різниця (якщо сума чергової(останньої) уцінки більше зазначеного перевищення) включається до витратзвітного періоду.
Привибутті об'єктів основних засобів, які раніше були переоцінені, перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта основних засобів включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додатковогокапіталу.
Об'єктомамортизації є основні засоби (крім землі).
Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання(експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цьогооб'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.
При визначенні строку корисного використання (експлуатації) слідураховувати: очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням йогопотужності або продуктивності; фізичний та моральний знос, що передбачається;правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори.
Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від йоговикористання.
Амортизація об'єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцемзміни строку корисного використання.
Амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) нараховується із застосуванням таких методів:
1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначаєтьсяділенням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використанняоб'єкта основних засобів;
2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизаціївизначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річноїнорми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється якрізниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта найого первісну вартість;
3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахуванняамортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи із строкукорисного використання об'єкта, і подвоюється;
4) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об'єкта основнихзасобів, на суму числа років його корисного використання;
5) виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добутокфактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, якаамортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), якийпідприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основнихзасобів.
Підприємство може застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством.
Амортизація інших необоротних матеріальних активів нараховується за методами, щонаведені в підпунктах 1 і 5 пункту 26 Положення (стандарту) 7. Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів моженараховуватися у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50 відсотків його вартості, яка амортизується, та решта 50 відсотків вартості, якаамортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом або в першому місяцівикористання об'єкта 100 відсотків його вартості.
Метод амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваногоспособу отримання економічних вигод від його використання.
Методамортизації об'єкта основних засобів переглядається у разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступногоза місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації.
Нарахування амортизації проводиться щомісячно. Підприємства з сезонним характером виробництва річну суму амортизації нараховують протягом періоду роботи підприємства у звітному році.
Місячна сума амортизації при застосуванні методів зменшення залишковоївартості, прискореного зменшення залишкової вартості, прямолінійного такумулятивного визначається діленням річної суми амортизації на 12.
Нарахуванняамортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання.
Нарахуванняамортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуттяоб'єкта основних засобів.
Суму нарахованої амортизації всі підприємства відображають збільшенням суми витрат підприємства і зносу необоротних активів.
Одночаснона суму нарахованої амортизації об'єктів зовнішнього благоустрою тажитлових будинків, що перебувають на балансах житлово-комунальних організацій, які належать до сфери управління органів місцевогосамоврядування та місцевих органів виконавчої влади, а також автомобільних доріг загального користування збільшуються доходи цихпідприємств і організацій із зменшенням додаткового капіталу, а при його недостатності — статутного капіталу.
Організації,звичайна діяльність яких не спрямована на відновлення житлових будинків та інших будівель, можуть також застосовувати норму частини другої цьогопункту.
Втративід зменшення корисності об'єктів основних засобів включаються до складу витрат звітного періоду із збільшенням у балансі суми зносу основних засобів, а щодо об'єктів основних засобів, відображених в обліку за переоціненою вартістю, — відображаються у порядку, передбаченому абзацомдругим пункту 20 Положення (стандарту) 7.
Якщо причини зменшення корисності об'єкта основних засобів перестали існувати,то сума відновлення корисності, але не більше суми попереднього зменшення корисності, відображається визнанням доходу з одночасним зменшенням суми зносу об'єкта основних засобів.
Об'єктосновних засобів вилучається з активів (списується з балансу) у разі йоговибуття внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріямвизнання активом.
Фінансовий результат від вибуття об'єктів основних засобів визначається вирахуваннямз доходу від вибуття основних засобів їх залишкової вартості, непрямих податків і витрат, пов'язаних з вибуттям основних засобів.
Регістрианалітичного обліку основних засобів, що вибули, додаються до документів, якими оформлені факти вибуття основних засобів.
Уразі часткової ліквідації об'єкта основних засобів його первісна (переоцінена)вартість та знос зменшуються відповідно на суму первісної (переоціненої) вартості та зносу ліквідованої частини об'єкта.
2 Фінансово-економічнахарактеристика підприємства — Вагонна дільниця ст. Київ – Пасажирський
2.1 Загальна характеристикапідприємства
Назвапідприємства: “Вагонна дільниця ст. Київ-Пасажирський”, скорочена назва –“ВЧ-1”. Місцезнаходження структурного підрозділу “Вагонна дільниця ст.Київ — Пасажирьский”: м. Київ – 680 ГСП, вул. Уманська, 8.
Вагонна дільницяє відособленим структурним підрозділом Державного теріторіально-галузевогооб’єднання “Південно-Західна залізниця”, який відноситься до загальнодержавноївласності, створений у відповідності з наказом Міністерства транспорту Україниза №365 від 13.07.99р. “Про реорганізацію державного підприємства“Укрвагонсервіс”.
Вагонна дільницявходить до складу Південно-Західної залізниці, яка є по відношенню допідрозділу вищестоящим структурного органом управління. Структурний підрозділ“Вагонна дільниця” не є юридичною особою.
До складу Вагонної дільниці входять:
— два резерви провідників м. Києва та резервпаркової охорони та пункту відстою пасажирських вагонів;
— філії (на правах цехів) по ст.Житомир, Козятин;
— база по обслуговуванню пасажирськихвагонів з пральнею;
— база відстою пасажирських вагонівпо ст. Буян і ст. Київ-Дніпровський;
— дільниці по формуванню пасажирськихпоїздів, поточному і технічному обслуговуванню та утриманню внутрішньогообладнання, поточному ремонту і обслуговуванню радіоапаратури, екіпіровкипасажирських вагонів;
— пункт технічного обслуговуванняст.Тетерів.
Вагонна дільниця здійснює:
— виробничо-фінансовудіяльність у відповідності із планами, та кошторисом витрат, що погоджені зпасажирською службою та затверджені Південно-Західною залізницею; веде свійбаланс, який входить до зведеного балансу залізниці;
— має поточний та іншісубрахунки, в т.ч. валютний (для виплати добових працівникам поїзних бригадміждержавного та міжнародного сполучення) в установах банку;
— печатку зі своїмнайменуванням;
— штампи, як структурногопідрозділу Південно-Західної залізниці “Вагона дільниця”, так і філій по ст.Чернігів, Житомир, Козятин;
— бланки та інші реквізитидля здійснення своєї діяльності.
Вагона дільниця у своїй діяльності керується чинним законодавствомУкраїни, наказами та розпорядженнями Міністерства транспорту України таДержавної адміністрації залізничного транспорту України, Південно-Західноїзалізниці.
Майно Вагоної дільниці становлять основні фонди та обігові кошти, атакож інші цінності, вартість яких відображається в її балансі.
Майно вагонної дільниці є державною власністю та закріплюється за неюПівденно-Західною залізницею на правах господарського відання.
Джерелами формування майна підрозділу є:
— майно, передане йому центральними та місцевими органами;
— майно, придбане південно-Західною залізницею і переданеїй;
— доходи, одержані від наданих послуг, реалізаціїпродукції, а також від інших видів господарсько-фінансової діяльності;
— кредити банків та інших кредиторів;
— безоплатні та благодійні внески, пожертвуванняорганізацій, підприємств та громадян;
— інше майно, набуте на підставах, що не перечить чинномузаконодавству.
Структурні зміни в управління підрозділами вагонної дільниці затверджуютьсяначальником залізниці за поданням пасажирської служби.
Предмет діяльності.
Вагонна дільниця забезпечує підготовку пасажирських поїздів і окремихвагонів в рейс, культурне обслуговування та надання послуг пасажирам в поїздахвнутрішнього, міждержавного і міжнародного сполучення та безпечне їхпрослідування.
Основні задачі та напрямки діяльності.
Своєчасна і якісна підготовка поїздів і окремих вагонів, культурнеобслуговування пасажирів в поїздах та вагонах, надання послуг пасажирам під часрейсу, в тому числі забезпечення пасажирів постільними речами, чайноюпродукцією, кондитерськими виробами, швидкими сніданками та ін.
Утримання всправному стані і забезпечення схоронності рухомого складу, обладнання таінвентарю пасажирських вагонів.
Систематичний інструктажі перевірка роботи поїзних бригад на шляху прямування по утриманню вагонів іякісному обслуговуванню пасажирів.
Недопущеннябезквиткового проїзду пасажирів у поїздах та провіз лишньої ручної поклажі безоплати тарифу.
Забезпеченняпасажирів на всьому шляху прямування чаєм, кавою, безалкогольними напоями такондитерськими виробами.
Забезпеченнясхоронності майна, що надане їй залізницею у користування на правахгосподарського відання.
Своєчасна подачавагонів в ремонт, прийом їх із ремонту, контроль за термінами і якістю ремонтупасажирських вагонів.
Технічний огляд і ремонт електрообладнання, системи опалення, водопостачання, вентиляції,кліматичних і холодильних установок, редукторно-карданного приводу,радіообладнання і внутрішнього обладнання пасажирських вагонів.
Внутрішня ізовнішня екіпіровка вагонів.
Своєчасневиконання завдань залізниці по формуванню поїздів чи окремих груп вагонів длявідправки в рейс.
Розвиток,утримання в справному стані та раціональне використання устроїв і обладнання,впровадження нових досягнень науки, техніки та передового досвіду, максимальневикористання виробничих потужностей, підвищення рівня механізації трудоємкихпроцесів.
Проведеннязаходів по економії паливно-енергетичних та матеріальних ресурсів, зниженню собівартостіперевезень та послуг.
Забезпеченнябезпеки руху поїздів та причіпних вагонів, точного виконання Правил технічноїексплуатації залізниць України, наказів, вказівок та інструкцій Укрзалізниці,залізниці, розробка і здійснення заходів по попередженню катастроф, аварій івипадків браку в роботі.
Виконання заходівпо охороні праці та навколишнього середовища.
Виконання вимогекологічної безпеки і охорони здоров’я населення, проведення заходів по охороніприроди, раціональному використанню природних ресурсів, ліквідація наслідківаварій, шкідливого впливу на навколишнє середовище.
Зміцненнятрудової і дотримання технологічної дисципліни, ефективної кадрової політики,підвищення кваліфікації кадрів.
Організація праціта заробітної плати і соціальний захист працівників на основі єдиної політики,що проводиться на залізничному транспорті; впровадження галузевих іміжгалузевих норм праці і системи матеріального стимулювання в залежності відмісцевих умов; чітке дотримання і виконання трудового законодавства.
Своєчасне наданняв залізницю заявок на матеріально-технічне забезпечення підприємства необхіднимобладнанням, інвентарем, постільними речами, матеріалами та запаснимичастинами.
Господарська,економічна та соціальна діяльність вагонної дільниці.
Здійснюючи своюгосподарську-економічну діяльність, Вагонна дільниця повинна враховуватидержавні контракти, державні замовлення та договірні зобов’язання залізниці.
Основнимузагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльностіВагонної дільниці є доход. Основним об’ємним показником роботи, що приймаєтьсядля обчислення продуктивності праці працівників структурного підрозділу, євагоно-кілометри пасажирських вагонів свого формування на всьому шляхупрямування.
Вагонна дільницяорганізовує свою роботу у відповідності з єдиним технологічним процесом станціїКиїв-Пас, Вагонного депо ст. Київ-Пасажирський. Та відділків залізниці, дерозташовані філії Чернігів, Житомир, Козятин; розкладом руху пасажирських іприміських поїздів, техніко-економічним розпорядчим актом.
Залізницяфінансує Вагонну дільницю витрати по перевезеннях згідно затвердженого тапогодженого з пасажирською службою кошторисом витрат.
Чистий прибутокзалишається в повному розпорядженні Вагонної дільниці після покриттяматеріальних та прерівнених до них витрат на оплату праці, оплату відсотківкредиту банку, внесення обов’язкових платежів, відрахувань, а також необхіднихвнесків до вищестоящої організації.
Вагонна дільниця за рахунок фінансових ресурсів утворює фонди цільовогопризначення відповідно до чинного законодавства.
Вагонна дільницяпроводить фінансово-економічну роботу, правильно і своєчасно оформляє первиннудокументацію, виробничо-господарські та фінансові операції.
Вагонна дільницяведе оперативно-технічний, статистичний та бухгалтерський облік господарськоїдіяльності. У встановлені терміни складає та представляє за призначеннямоперативну, бухгалтерську та статистичну звітність. Своєчасно аналізуєвиробничо-фінансову діяльність, розробляє організаційно-технічні заходи, спрямованіна поліпшення техніко-економічних показників роботи. Несе відповідальність задостовірність наданої звітності.
Вагонна дільницямає право формувати ціни на послуги, що надаються пасажирам в поїздах, на якіне поширюється державне регулювання, згідно з чинним законодавством.
Вагонна дільницясприяє розширенню підсобно-допоміжної діяльності, розширенню послуг населенню,застосовуючи ціни, згідно розроблених калькуляцій вартості, за погодженням зорганами згідно чинного законодавства.
Вагонна дільницязабезпечує:
— своєчасну сплату податків та іншихвідрахувань, згідно з чинним законодавством;
— збереження бланків сувороїзвітності, грошових цінностей, технічних засобів, рухомого складу та ін.
Контроль та ревізію виробничо-фінансової діяльності Вагонної дільниціздійснює Південно-Західна залізниця.
Соціальний розвиток колективу Вагонна дільниця здійснюється згідно зчинним законодавством України, колективним договором між адміністрацією татрудовим колективом.
Управлінняструктурним підрозділом і самоврядування трудового колективу.
Керівництво Вагонної дільниціздійснює начальник, який призначається на посаду начальником Південно-Західноїзалізниці за поданням начальника пасажирської служби. Структура підприємствазображена на рисунку 2.1.1