Зміст
Вступ
1.Управлінський облік запасів
1.1 Сутністьзапасів, їх класифікація та прийоми управління ними
1.2 Управлінськийоблік запасів
1.3 Використаннявнутрішньої звітності при управлінні запасами
2.Шляхи вдосконалення управління запасами на підприємствах
2.1 Управліннязапасами на підприємстві за допомогою моделі EOQ
2.2 Управління запасамина підприємстві за допомогою моделей АВС-, ХYZ- аналізу
Висновки
Списоквикористаних джерел
Вступ
Сучаснасистема господарювання обумовлює зміну форм і методів управління економікоюпідприємства, вимагає нових підходів до визначення ефективності йогодіяльності. Однією із складових загальної ефективності підприємства є ефективнеуправління запасами. Стан формування та використання товарних запасів євизначальним для забезпечення конкурентоспроможності торговельногопідприємства. Склад та структура запасів обумовлюють можливості підприємства зорганізації торгово-технологічного процесу, здійснення певної цінової,асортиментної політики.
Особливостіфункціонування підприємств галузі за сучасних економічних умов та значущістьдля них товарних запасів як базової складової при формуванні ринковоїстратегії, обумовлюють актуальність дослідження проблеми ефективностіуправління запасами.
Проблеміуправління матеріальними ресурсами на підприємствах вітчизняними і зарубіжнимивченими і фахівцями приділяється значна увага. Водночас залишаютьсяневирішеними питання, що виникли в умовах нестійкого ринкового попиту іпов’язані з необхідністю обґрунтування нестабільного рівня запасів,забезпечення економічно доцільного співвідношення резервів матеріальних ресурсіві виробничих потужностей, створення запасів за стадіями виробничого циклу,визначення розміру та обґрунтування їх потреби.
Мета і завдання курсової роботи є :
- дативизначення запасам;
- визначитироль запасів в управлінському обліку на підприємстві;
- розглянутимоделі вдосконалення управління запасами.
Об'єкт дослідження: є система управліннязапасами в управлінському обліку на підприємствах.
Предметом курсової роботиє механізм формування ефективноїсистеми управління запасами.
1. Управлінський облікзапасів
1.1 Сутність запасів, їхкласифікація та прийоми управління ними
Увідповідності до П(С)БО 9 «Запаси» під запасами розуміютьактиви, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарськоїдіяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажупродукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції,виконання робіт, надання послуг, а також управління підприємством. (3)
Упідручниках з бухгалтерського обліку piзні автори виділяють і дають визначеннявиробничим запасам: так, Бутинець Ф.Ф. під сутністю виробничих запасів розумієвсе те, що завезено на склади підприємства i ще не вступило в першу стадіюобробки, тобто частина сукупних запасів, призначених для виробничого споживання. Також Лень В.С., Гливенко В.В. визначають виробничі запаси як предмети праці,підготовлені для запуску у виробничий процес; складаються вони з сировини,основних i допоміжних матеріалів, палива, покупних напівфабрикатів iкомплектуючих виробів, тари i тарних матеріалів, запасних частин для поточногоремонту основних фондів. (21)
Ефективнимзасобом управління запасами на підприємствах покликаний стати управлінськийоблік, основною метою якого в частині запасів є збереження та раціональне їхвитрачання на всіх етапах руху.
Управління запасами - це функціональна діяльність,мета якої — довести загальну суму щорічних витрат на утримування запасів домінімуму за умови задовільного обслуговування клієнтів.
Згідно з іншим визначенням,управління запасами- це забезпечення і підтримування оптимальноїкількості і типів фізичних ресурсів, необхідних для реалізації стратегічногоплану організації.
Важливість управління запасамипояснюється, насамперед, тим, що виробництво — це потік матеріальних ресурсівчерез процес, який змінює форму цих матеріалів, перетворюючи їх у готовупродукцію.
Типи запасів найчастіше розглядають уконтексті конкретної організації (стосовно банку — це запаси грошей, школи — запаси навчальних засобів, лікарні — ліків). Детальніше зупинимося на типахзапасів промислового підприємства:
1.Сировина (це інгредієнти, які перетворюються вкінцевий продукт, і характер яких залежить від призначення продукції таособливостей виробничого процесу).
2.Допоміжні матеріали( матеріали, які не є часткою готового виробу: мастило, миючі засоби тощо).
3.Незавершене виробництво(вироби, що не пройшли повний технологічний цикл обробки).
4.Готова продукція ( не реалізовані кінцеві продукти,які зберігаються на складах підприємства-виробника або на підприємствахроздрібної торгівлі).
Запасистворюються з метою:
•сприяння обслуговуванню споживачів (наявність запасів — важливий чинникутримування споживачів, пов'язаний із можливістю поставки продукції в будь-якийчас);
•сприяння гнучкості виробництва (здатність швидко переходити на виробництвоіншої продукції завдяки запасам, можливість задовольнити попит на продукцію,яка в даний час не виробляється);
•сприяння визначеності виробництва (чим більш невизначена ситуація на ринку, тимбільша необхідність страхування створенням резервних запасів);
•сприяння згладжуванню виробництва (здатність задовольняти попит у періодимаксимального збуту без збільшення обсягу виробництва);
•отримання прибутку шляхом цінової спекуляції (в період інфляції можна отриматиприбуток купівлею запасів за нижчою ціною і продажем їх у майбутньому).
Створення та зберіганнязапасів потребують значних витрат, і щорічна їх сума перевищує чверть вартостісамих запасів. Тому важливо керувати запасами, щоб зазначені витрати булимінімальними і щоб забезпечувався той рівень обслуговування та задоволеннязапитів клієнтів, до якого прагне компанія.
Затрати, пов'язані зі створенням ізберіганням запасів, охоплюють:
а. Затрати на підтримування запасів,тобто пов'язані з володінням запасами.
б. Затрати, пов'язані з розміром партій,тобто затрати, пропорційні до кількості замовлених партій, а не кількостівиробленої продукції.
в. Затрати, пов'язані здефіцитом запасів, тобто такі, що виникають при відсутності необхіднихматеріалів.
г.Затрати науправління запасами.
Більшістьамериканських теоретиків і практиків менеджменту вважають, що при встановленійметі управління запасами (утримування на мінімальному рівні щорічної загальноїсуми витрат на забезпечення запасів) необхідно зводити до мінімуму такіпоказники:
•кількість замовлень за рік;
•тривалість страхових циклів;
•тривалість часу поставки, виготовлення та внутрішньозаводського транспортування;
•тривалість циклів зберігання на складі:
•кількість товарів, що знаходяться на складі;
•кількість складів і комор.
Американськіфахівці вважають, що добре виконана програма управління запасами повинна датитакі результати:
1.Більш як на 10% зменшити загальну суму витрат на запаси.
2.Зменшити середню суму капітальних вкладень у запаси.
3.Зменшити кількість дефіцитних товарів.(20)
Дляефективної реалізації цієї економії необхідно правильно використати як кошти,зекономлені на капіталовкладеннях у запаси, так і додаткову площу,звільненучерез зменшення розміру запасів.
Дляуправління запасами в управлінському обліку використовують ряд процедур ітехнічних прийомів:
1) правильнебюджетування потреби у різних елементах запасів (сировини, напівфабрикатів,готової продукції, товарів;
2) контроль за нормативами та рівнем запасіввідповідно до бюджету, розрахунок коефіцієнту оборотності запасів та середньогоперіоду їх оборотності як в цілому, так і за видами запасів:
3) контроль повторних замовлень виробничих запасів,що дає можливість визначити, при якому мінімальному допустимому залишкусировини необхідно оформляти повторне замовлення (так звана точка замовлення);
4) використання моделі розрахунку економічногорозміру замовлення (ЕРЗ), суть якої полягає увизначенні такого розміру замовлення, при якому сумарні витрати на оформленнязамовлення та зберігання запасів будуть мінімальними. На практиці під часвизначення оптимального розміру замовлень доведеться враховувати більшукількість факторів, ніж у базовій формулі. Найчастіше це пов’язано з особливимиумовами постачань і характеристиками продукції, з яких можна отримати вигоду,якщо врахувати такі фактори: знижки на транспортні тарифи залежно від обсягувантажоперевезень, знижки з ціни продукції залежно від обсягу закупівель.
5) управління запасами за категоріями(за методом „ABC”). Управління запасами, як правило, пов’язане з контролемфактичної наявності виробничих запасів на складах. Це вимагає великих витратфінансових, трудових та інформаційних ресурсів, особливо длябагатономенклатурних запасів. Для проведення „АВС”-аналізу необхідно встановитивартість кожного товару за закупівельними цінами, розташувати товари зазменшенням ціни, знайти суму даних про кількість і витрати на придбання,розбити товари на групи, залежно від питомої ваги в загальних витратах напридбання.
Отже,основними завданнями управлінського обліку матеріально-виробничих запасів є:
1. щоденне отримання інформації пронадходження та витрачання запасів в розрізі їх кількості, якості та матеріальновідповідальних особах;
2. контроль за дотриманням встановленихпідприємством норм запасів, що забезпечує безперебійний випуск продукції(робіт, послуг);
3. безперервна оцінка реальної вартостізапасів на складі та проведення аналізу ефективності використання запасів;
4. оптимізація обсягу закупівлі запасів,виявлення резервів зниження витрат, пов'язаних із заготівлею запасів;
5. вибір методу оцінки запасів при їхвибутті, який найкраще підходить для підприємства;
6. підвищення достовірності відображення нарахунках аналітичного обліку господарських операцій з надходження тавикористання запасів;
7. вчасне складання та подання звітностіпро рух запасів.(21)
Вуправлінні запасами важливу роль відіграє їх оцінка, варіювання якої є суттєвимдля інтересів бізнесу (табл. 1.1).(8 с.105)
Таблиця1.1
Перелікметодів оцінки запасів та їх характеристика
Метод ідентифікованої собівартості відповідноїодиниці запасів
Застосовуєтьсядля запасів, то використовуються при виконанні спеціальних замовлень і проектів,а також тих, що не замінюють одне одного. Застосування цього методу передбачаєведення індивідуального обліку кожної одиниці запасів. Цей методвикористовується при невеликій номенклатурі матеріалів, а також при списанніматеріалів, шо дорого коштують (коштовних каменів, дорогоцінних металів тощо)
Метод середньозваженої собівартості
Визначається по кожному виду (групі)запасів як частка від ділення загальної вартості виду (групи) запасів на їхкількість. Зазначені кількість і вартість складаються, відповідно, дособівартості та кількості по залишку на початок місяця і по запасах, шонадійшли протягом місяця. Отже, при різних цінах на один і той же вид запасівобчислюється їх середня ціна, за якою згодом оцінюється списання запасів увиробництво
За собівартістю перших за часом закупок(ФІФО)
Передбачає,що запаси списуються за собівартістю відповідних партій у хронологічному порядкуїх надходження. В умовах інфляції цін такий метод призводить до заниженнявартості відпущених у виробництво ресурсів, завищення їх залишку в балансі аотже, завищення фінансового результату від основної діяльності підприємства
Метод нормативних затрат
Полягає в застосуванні норм витрат наодиницю продукції (робіт, послуг) встановлених підприємством з урахуваннямнормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей та діючихцін. Для забезпечення максимального наближення нормативних витрат до фактичних,норм витрат і цін вони повинні регулярно перевірятися і переглядатися.Використання цього методу оцінки запасів при їх вибутті можливе принормативному методі обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартостіпродукції
Метод ціни продажу
Заснований на застосуванніпідприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнкитоварів. Цей метод можуть застосовувати (якщоінші методи оцінки вибуття запасів не виправдані) підприємства, що маютьзначну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельноїнацінки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця міжпродажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельноїнацінки на ці товари.
1.2Управлінський облік запасів
Рівеньзапасу ресурсів залежить від строків їх надходження та витрачання. Порядокоприбуткування запасів наведено на рис. 1.1.
Дляпідтримки оптимального рівня запасів необхідна достовірна і своєчаснаінформація про розміри закупки товарно-виробничих запасів. Перш за все, такаінформація цікавить менеджера відділу постачання. Вона необхідна дляправильного планування майбутніх закупок з врахуванням можливої зміни обсягувиробництва або асортименту продукції./> /> /> /> /> /> />
/>/>/>/>/>/>Бухгалтерія довіреність Експедитор Проводиться перевірка запасів, якщо знайдені
/>/> ф. М-2 ознаки порушеньзберігання, транспортування
/> ф. М-26(масовийхарактер) Комерційний акт
/>/>/>/> ф.М-3 (реєстрація)
/>/> Склад(комірник)/> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />
/>/> Виявлено Перевірка запасів та Не виявлено
/>/>/>/>/> розбіжності їх оприбуткування розбіжностей
Складання акту проприймання Складання прибуткового
запасів ф.М-7 ордеру ф. М-4
Рис.1.1. Організація процесу придбання запасів
Регулярнеодержання менеджером відділу постачання даних про перспективи зміни потреб втих або інших матеріальних ресурсах допоможе зекономити певну суму коштів(іноді досить значну) та уникнути збоїв у процесі виробництва через відсутністьнеобхідної сировини.(8, с.103)
Інформаціяпро кількість замовлених оборотних матеріальних запасів і строки їх доставкидозволяє не тільки правильно спланувати роботу складів, але й зорієнтуватися,на що можна розраховувати у випадку будь-яких змін у виробничому процесі, можебути основою для пошуку потенційних постачальників нових видів сировини іматеріалів, необхідних для виготовлення нових видів продукції, запланованих довипуску.
Запасина підприємство можуть надходити в результаті:
- придбання за плату;
- виготовлення власними силамипідприємства;
- внесення до статутного капіталупідприємства;
- безоплатного одержання;
- придбання в обмін на подібні активи;
- придбання при обміні (частковому обміні)на неподібні активи.
Первісноювартістю запасів, придбаних за плату, є собівартість, яка складається з такихфактичних витрат:
- суми, що сплачуються згідно з договоромпостачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;
- суми ввізного мита;
- суми непрямих податків у зв'язку зпридбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;
- транспортно-заготівельні витрати.
- інші витрати, які безпосередньопов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатнідля використання у запланованих цілях.(3, с.2)
Визначенняпріоритету закупок є важливим в тому випадку, якщо у підприємства дефіцитгрошових коштів або воно має недостатню кількість складських приміщень. Крімтого, спланувавши оптимальний обсяг закупок, можна одержати від постачальниказнижки, що встановлюються залежно від розміру партії.
Визначитиоптимальний обсяг закупівлі запасів можна за даними внутрішньої звітності, якаможе складатись з будь-якою періодичністю, необхідною для даного підприємства,наприклад: після кожного факту отримання замовлення на закупки; після кожногофакту укладення договору на постачання оборотних матеріальних запасів; післякожного факту отримання рахунку від постачальника; після кожного фактуотримання нової партії матеріальних запасів; щоденно; щонеділі тощо.
Вкінці місяця може складатись внутрішня звітність про розміри закупок запасів.Один примірник якої може подаватись до бухгалтерії в якості регіструаналітичного обліку, на основі якого будуть здійснені записи до Головної книги,журналів або в інших регістрах синтетичного обліку. При цьому, якщо такузвітність складено в розрізі постачальників або за шляхами придбання й вонамістить інформацію про фактично одержані матеріальні ресурси та їх оплату, вонаможе замінити журнал № 5, якщо ж за видами матеріальних запасів, шозакуповуються, і місцями зберігання — звіт цей можна використовувати замістьзвіту комірника (за умови, що у звіті міститься інформація про фактичненадходження оборотних матеріальних запасів) тощо. Якщо звіт про закупівлюскладено за декількома ознаками, то з метою відображення операцій в обліку вінможе використовуватись більш широко.
Такожважливою при управлінні запасами на підприємстві є мінімізація витрат,пов'язаних з їх придбанням. Значною часткою таких витрат єтранспортно-заготівельні. В обліку ці витрати можуть відображатись:
а)на окремому рахунку «Транспортно-заготівельні витрати»;
б)на окремому субрахунку рахунку «Виробничі запаси»;
в)прямо включатись до фактичної собівартості запасів. Доцільно використовувати напідприємствах з невеликою номенклатурою матеріалів, а також у випадках суттєвоїзначимості окремих видів і груп матеріалів.
Важливиммоментом в управлінні матеріальними запасами є оцінювання витрат на їхзбереження, вантажно-розвантажувальні роботи. Так, при перевищенні запасів відоптимального рівня потрібно мати додаткові приміщення, додаткових людей. Крімтого, підприємства для зменшення ризику втрат матеріальних запасів проводять їхстрахування, в тому числі і надлишкових запасів. Це свідчить про те, що і призбереженні матеріальних запасів підприємство може понести витрати, яких можназапобігти.
Відповідальністьза забезпечення оптимального запасу по кожному найменуванню матеріалів, щонадходять на зберігання несе завідувач складом (комірник).
Порядокорганізації обліку запасів на складах і в бухгалтерії наведено на рис. (див.рис. 1.2.).
Загальнівитрати на зберігання запасів на складі складаються з багатьох статей, томунепросто визначити скільки коштує підприємству утримання запасів. Управлінськийоблік повинен забезпечувати зменшення витрат, пов'язаних із зберіганнямзапасів.
Дляефективного управління запасами необхідним є:
1)регулювання кількості оборотних активів на складах (що забезпечуєтьсявизначенням оптимального рівня закупівлі запасів);
2)скорочення витрат, пов'язаних з утриманням складських приміщень;
3)зменшення втрат запасів, внаслідок їх псування, природних втрат та недостач;
4)розробка нормативів по витрачанню матеріалів тощо.
Матеріальнівитрати мають значну питому вагу в собівартості продукції промисловихпідприємств, тому в системі управління витратами першочергове значеннянадається формуванню норм і нормативів матеріальних витрат. Нормативні витратиматеріальних ресурсів представляють величину витрат, які повинно понестипідприємство.
Такінорми по кожному виду оборотних матеріальних запасів повинні зазначатись і вкартках складського обліку (як це робиться в світовій практиці) При цьомунеобхідно систематично контролювати фактичні залишки матеріалів шляхомпорівняння їх з нормативними. У випадках перевищення фактичних залишків наднормативними, тобто наявності понаднормативних залишків матеріалів, необхідновживати заходів до їх скорочення, а у випадку дефіциту — ставити питання пронові закупки.
Величинапрямих нормативних матеріальних витрат на одиницю готової продукціївизначається як добуток кількості матеріалів (на виході), передбаченихнормативом на одиницю готової продукції, на ціну, що повинна бути сплачена заодиницю матеріалу (на вході).
Власник, керівник
/>/> Головний бухгалтер (призначення,договір про повну мат. відповідальність)
/>/>Інструктаж МВО, функції,обов’язки, права
/> комірник відповідальність
/>
/> Центральний Склад№1
/> склад Склад№2
/> Склад№3, і т.д.
/> Зберігання запасів
Засекціями ( в ящиках, контейнерах,
полицях тощо )
/>/>/>/>/>/>/>/> Складський облік
За видами об’єктів, За місцями За кількістю
/>/> що зберігаються зберігання запасів
/>/>/>/>/>/>/>/> Звітність МВО
/>/>/>/>/> Бухгалтерія
/> Сортовий облік Облікові регістри
/> Партійний облік
Сальдовий(оперативно -
/> бухгалтерський)
Рис. 1.2.Організація складського облікузапасів та облік в бухгалтерії
Основоюдля розрахунку нормативних величин виступає норма мате -ріальних витрат унатуральному вираженні. Відносно продукції норми матеріальних витрат поділяютьна наступні групи (табл. 1.2).
Основнимиджерелами формування нормативної бази прямих матеріальних витрат є: конструкторськадокументація специфікація деталей, вузлів та збірних з'єднань; технологічнадокументація технологічні описи виникнення та обробки деталей та вузлів,подетально маршрутні відомості, закріплення деталеоперацій за цехами,виробничими ділянками; специфікація вузлування; комплектовочні відомостіпокупних напівфаб -рикатів та виробів.
Таблиця1.2
Групинорм матеріальних витрат Норми
Характеристика
порч Поопераційна Регламентує витрачання запасів на окрему операцію. Систематизуючи ці норми у відомості поопераційних норм витрат по виробничих одиницях, можна отримати кошторис матеріальних витрат по підрозділу. Поопераційні норми витрачанні матеріалів використовуються для розробки нормативно-технологічних карт, кошторисів матеріальних витрат та нормативних калькуляцій. Подетальна Отримують в результаті узагальнення поопераційних норм, що відносяться до окремого найменування деталей. Систематизацію проводять у спеціальних відомостях подетальних норм. Повузлова Регламентує витрачання матеріалів на окремі вузли, які можуть бути використані на самому підприємстві, реалізовані на сторону в складі запасних частин або у складі товарної продукції Функціональна Розраховується при удосконаленні технології виробництва та його організації, збільшенні серійності та використанні поточних методів виробництва окремих виробів, вузлів деталей тощо. Вцілому функціональні норми характеризують процес функціонування матеріалів, що використовуються у виробництві. Такі норми застосовують у конструкторських розробках, створенні і удосконаленні технологічних процесів виробництва конкретних видів продуктів.
Взалежності від структури підприємства матеріали відпускаються з центральних(головних) складів, на склади підрозділів або безпосередньо на самі підрозділи(за відсутності у них складів) та з цехових складів (комор) у виробництво(відділів, бригад, безпосередньо на робочі місця) у відповідності звстановленими нормами та обсягами виробничої програми.
Важливиммоментом при управлінні витрачанням запасів є їх економія, яка можезабезпечуватись завдяки контролю товарно виробничих цінностей за кожним робочиммісцем, а також зниження матеріаломісткості продукції, при цьому попередньоюформою контролю за витрачанням запасів є їх лімітування.
Лімітивідпуску матеріалів на виробництво встановлюються відділом постачання чи іншимипідрозділами (посадовими особами) за рішенням керівника підприємства, зврахуванням залишків матеріалів на початок кінець запланованого періоду.(10с. 178)
Відхиленняза нормами та понадлімітним витрачанням матеріалів можна визначити запервинними документами, такими як: лімітно-забірна картка, вимога-накладна,накладна, вимога на додатковий відпуск матеріалів, накладна на понадлімітнийвідпуск сировини та ін.
Виходячиз конкретних умов діяльності, підприємства крім форм первинних обліковихдокументів, які містяться в альбомах уніфікованих форм первинної обліковоїдокументації, можуть застосовувати самостійно розроблені форми первиннихоблікових документів з руху матеріально-виробничих запасів.
Приодержанні матеріалів для виробництва виробів (продукції) в обмін на забраковануі для усунення браку до лімітно-забірної картки або вимоги-накладної додаютьсяакти (повідомлення) про брак із зазначенням шифру виробу, деталі або номерузамовлення, за яким виготовлена забракована продукція.
Призаміні матеріалу, передбаченого встановленою для даного виробу (продукції)технологією, іншим матеріалом оформляться вимога на заміну.
Передачаматеріалів з одного складу підприємства на інший, а також зі складу (комори)одного підрозділу підприємства на склад (комору) іншого підрозділу оформлюютьсянакладними на внутрішнє переміщення.
Підрозділипідприємства щомісячно складають звіти про наявність та рух оборотнихматеріальних запасів, які разом з іншими документами з обліку витрат навиробництво передаються до бухгалтерії підприємства згідно з графікомдокументообігу.
Документальнийконтроль за рухом і зберіганням запасів доповнюється інвентаризацією, якійналежить важлива роль в управлінні матеріальними активами. У вітчизняній ізарубіжній практиці застосовується постійна або безперервна, періодична і річнаінвентаризація.
1.3 Використання внутрішньої звітності приуправлінні запасами
Важливимпри управлінні запасами є складання вчасної, достовірної внутрішньої бухгалтерськоїзвітності про рух запасів за видами оборотних матеріальних запасів та місцямиїх зберігання.(8, с.107)
Інформація,яка знаходиться в прийнятих до обліку первинних документах, систематизується нарахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного облікуметодом подвійного запису. Така звітність може складатись матеріально відповідальноюособою на підставі первинних документів, що відображають фактичний рухматеріалів і комплектуючих (накладних, вимог на відпуск матеріалів,лімітно-забірних карток, карток руху тощо). Один з примірників звіту про запасиможе передаватись до бухгалтерії і використовуватись в якості регіструаналітичного обліку, на основі якого можуть бути здійснені записи до Головноїкниги, журналів та піших регістрах бухгалтерського обліку. Другий примірникможе використовуватись як звіт матеріально відповідальної особи підприємства.
Важливимдокументом при оприбуткуванні товарно-матеріальнихцінностей є вантажна квитанція, яка засвідчує дійсність відправленнявантажу, служить підставою для його отримання і для пред'явлення претензійтранспортним організаціям при частковій або повній втраті вантажу.
Відповіднодо первинних документів, на матеріальні цінності, що надійшли, заповнюються прибутковіордери. Прибуткові ордери виписуються на кожний номенклатурний номер абопартію товарно-матеріальних цінностей.
Виробничізапаси зі складів підприємства відпускаються в цехи для виготовлення продукціїі на господарські потреби, а також на сторону для переробки чи реалізації якнадлишкові чи непотрібні.
Підвідпуском у виробництво розуміють відпуск виробничих запасів для виготовленняпродукції, виконання робіт чи надання послуг. Відпуск виробничих запасів укомори цехів розглядається як внутрішнє переміщення запасів.
Основнимипервинними документами, якими оформляють операції відпуску виробничих запасів,є:
- лімітно-забірна картка (М-8, 8-а, 9,9-а), призначена для оформлення видачі матеріалів, які систематичноспоживаються при виготовленні продукції, а також для поточного контролю задотриманням встановлених лімітів відпускузапасів на виробничі потреби.Використовується для оперативного обліку на складі, аналітичного і синтетичногообліку відпуску запасів у межах затвердженого ліміту;
- вимога (М-10, М-10а, М-11)заповнюється при разовому відпуску запасів для виробничих та господарськихпотреб;
- накладна на відпуск матеріалів насторону (М14, М-15 а) застосовується для оформлення відпуску матеріаліввиробничим одиницям, об'єднанням чи стороннім організаціям.
Призастосуванні періодичної системи обліку надходження та вибуття запасів їхзалишки під час складання звітності групуються на певну дату (місяць, квартал,рік).
Постійнасистема обліку надходження та вибуття запасів характеризується тим, що облік зарухом та залишками запасів відображається станом на кінець робочого дня. Цясистема обліку є точнішою, оскільки надає оперативну інформацію. Проте їїнедоліком є велика трудомісткість.
Основніпервинні документи, якими оформляються операції з руху запасів, наведені втаблиці 1.3.(10, с. 181)
Таблиця1.3.
Перелікформ первинних документів для обліку виробничих запасів Назва форми 1 2 М-1 Журнал обліку вантажів, що надійшли М-2 Довіреність М-2а Акт списання бланків довіреностей . М-3 Журнал реєстрації довіреностей М-4 Прибутковий ордер М-7 Акт про приймання матеріалів М-8 Лімітно-забірна картка (на одне найменування матеріалу та багаторазовий відпуск) М-9 Лімітно-забірна картка (для багаторазового відпуску 2—5 найменувань матеріалів) М-10 Акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів М-11 Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) М-12 Картка складського обліку матеріалів М-13 Реєстр приймання-здачі документів М-14 Відомість обліку залишків матеріалів на складі М-15 Акт про приймання устаткування М-І5а Акт приймання-передачі устаткування до монтажу М-16 Матеріальний ярлик М-1 7 Акт про виявлені дефекти устаткування 1М-1 8 2Сигнальна довідка про відхилення фактичного залишку матеріалів від встановлених норм запасу М-19 Матеріальний звіт М-20 Накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей (бланк суворої звітності) М-21 Інвентаризаційний опис М-22 Акт на списання матеріалів відкритого зберігання М-23 Акт про витрату давальницьких матеріалів М-26 Картка обліку устаткування для встановлення М-28 Лімпно-забірна картка (для будівельних організацій) М-2 8а Лімітно-забірна картка
2. Шляхи вдосконалення управління запасами напідприємствах
2.1 Управління запасами на підприємстві за допомогоюмоделі EOQ
Основнимипитаннями управління матеріально-технічним забезпеченням (управління запасами)є визначення вартості замовлення та коли і скільки ми повинні завезтиматеріальних ресурсів. Для цього необхідно розрахувати оптимальний обсягзамовлення чи поставки. Цей обсяг ще має назву економічногорозмірузамовлення (EOQ (Economic Ordering Quantity)).
Ідеявикористаннябазової моделі EOQ (Economic Ordering Quantity), тобто,моделі оптимальногорівня запасів, полягає в визначенні такого рівнязапасів, підтримання якого мінімізує сукупні витрати на управління ними. Прицьому, сукупні витрати розбиваються на три однорідні групи: витрати зберігання,витрати, пов'язані з формуванням запасів і витрати, що виникаютьвнаслідок недоліку товарних запасів. В таблиці 2.1. більш детально подана цякласифікація, а також вплив, який здійснює збільшення рівня запасів наповедінку витрат кожної групи.
Зростання рівня запасівсупроводжується збільшенням витрат зберігання в прямопропорційній залежності(пряма А на рис. 2.1.), бо росте обсяг капіталу мобілізованого в запаси,складські витрати, витрати, пов'язані з старінням і псуванням товарів.(14)
На другу і третю групу витратзбільшення рівня запасів справляє протилежну дію і веде до їхнього зниження зарахунок ефекту економії від масштабу діяльності, використання оптових знижокпостачальників, відвертання дефіциту товарних запасів і зниження рівняобслуговування клієнтів при коливаннях попиту. При цьому, темпи зниження витратзменшуються з зростанням рівня запасів. Закон зменшення витрат управліннязапасами, які відносяться до другої і третьої групи, описується кривоїгіперболічного вигляду (крива В на рис.2.1).
Таблиця 2.1.
Класифікація витрат управліннязапасами.Види витрат Характер поведінки витрат при збільшенні рівня запасів 1 2
I. Витрати зберігання запасів:
а. Витрати, зв'язані з іммобілізацією капіталу, що інвестувався в запаси.
б. Складські видатки.
в. Видатки по страхуванню.
г. Податок на майно.
д. Псування, старіння і крадіжки. Ростуть
II. Витрати пов'язані з формуванням запасів.
а. Витрати розміщення замовлень.
б. Транспортні видатки. Знижуються
III. Витрати пов'язані з дефіцитам запасів
а. Втрати обсягу реалізації.
б. Втрати від зниження гудвілу.
в. Втрати від неоптимального використання ціно-вих дисконтів, що надаються постачальниками. Знижуються /> /> />
/>
Рис.2.1. Залежність рівня витрат від обсягу товарних запасів
Динаміка сукупних витрат, що є сумоювитрат перерахованих груп, визначається двома протилежними тенденціями призбільшенні рівня запасів: одна складова цих витрат росте, інша – зменшується.Ефектом двох зустрічних процесів є характер поведінки сукупних витрат, щоописується кривою С на рис 2.1. Їхня поведінка характеризується наявністюоптимальної точки Q*, тобто, таким розміром запасів, при якому сукупні витратидосягають мінімального рівня. Якщо рівень запасів менш Q*, то збільшенняїхнього обсягу веде до зниження сукупних витрат. Це досягається за рахуноктого, що витрати зберігання ростуть повільніше, ніж зменшуються витрати другоїі третьої групи. В точці оптимального рівня запасів Q*, в якій лінії А и Вперетинаються, темпи зміни витрат різноманітних груп врівноважуються, і сукупнівитрати стають мінімальними. При подальшому збільшенні запасів, темпи зростаннявитрат зберігання перевищують темпи зниження витрат другої і третьої групи, ісукупні витрати зростають.(7)
В відповідності з моделлю EOQ, прирозрахунку оптимального розміру запасів припускається виконання наступнихосновних допущень:
· Попит натовари відомий і на даному проміжку часу залишається постійним;
· Ціназакупки товарів у постачальників не залежить від обсягу закупок;
· Часпостачання, тобто, час між розміщенням замовлення і надходженням товарів насклад відомий і є постійною величиною;
· Приданому рівні запасів, витрати не змінюються в часу;
· Постачаннятоварів відбувається однаковими партіями в дискретні проміжки часу.
/>
В рамках перерахованихдопущень, процес формування і реалізації товарних запасів описується динамічноюсхемою, яка наведена на рис. 2.2.
Рис. 2.2. Динамічна схема процесуформування і реалізації товарних запасів та графічна ілюстрація розрахункуточки замовлення.
Точки t1, t2, t3,… тимчасової осі відповідають моментам постачання партії товарів,
Величина Q на осі ординат – обсягунаявних запасів. Кут нахилу прямих, що моделюють динаміку товарних запасів,відображає швидкість їхньої реалізації.
В моделі оптимального рівня запасівEOQ використовуються наступні позначки:
S – обсяг реалізації товарів в рік (внат. од.),
N – кількість замовлень в рік,
Q – розмір одного замовлення,
(t2 – t1) – період реалізації партіїтоварів,
Q0(або A) – середнійрозмір наявних запасів данногоперіоду,
p – ціна закупки одиниці товару упостачальників,
C – середні витрати зберігання (ввідсотках від вартості запасів).
Т1 – сукупні витрати зберігання,
F – витрати розміщення одногозамовлення і його транспортування,
Т2 – сукупні витратирозміщення і транспортування запасів,
T – сукупні витрати управліннязапасами.
Розмір одного замовлення визначається:
Q = S / N
Середній розмір наявних запасів втечію періоду t, де t = 360 / N, складає:
А= (Q+0) / 2=S / 2N.
Тоді, сукупні витрати зберіганняможуть бути розраховані наступним чином:
Т1 = Ср А = Ср Q / 2,
А сукупні витрати розміщення ітранспортування:
Т2 = Fmin = FS/ 2А = FS/Q
В цьому випадку, сукупні витратиуправління запасами визначаються співвідношенням:
Т = Т1+Т2=Ср Q/ 2+FS / Q.
Оптимальний рівень запасів Q*, щомінімізує сукупні витрати, є рішенням рівняння:
Cp /2 – FS / Q2 = 0
Q* = 2FS / Cp
Після розрахунку оптимального рівнязапасів, стає можливим визначення оптимальної кількості замовлень в рік (N*) іоптимальна кількість днів між замовленнями (t): N*=S / Q*; t*=365 / N*
Наступним важливим питанням єрозрахунок крапки замовлення Q0, тобто, такого рівня запасів, післядосягнення якого слід розміщувати замовлення.
Необхідність такого розрахункуобумовлена тим, що між розміщенням замовлення і отриманням товарівпідприємством існує деякий проміжок часу, що називається періодом постачання.Якщо цей часовий період не враховувати, виникає небезпека перерв в реалізаціїтоварів споживачам внаслідок незабезпечення підприємства товарними запасами.
Точка замовлення розраховується,виходячи з співвідношення:
Q0 = tп q,
Де q – обсяг реалізації товарів вдень, що називається коефіцієнтом попиту
Наведена базова модель EOQ є найбільшрозповсюдженою і застосовується більшістю компаній розвинених країн в якостіоснови прийняття рішень по управлінню товарними запасами.
Недоліком цієї моделі є доситьжорстка система вхідних передумов, в частковості, припущення про незмінністьпопиту, незалежності оптових цін від обсягу закуповуваної партії товарів і іншігіпотези. Ці припущення в реальній практиці, особливо в умовах нестабільноїринкової середи України, не завжди виконуються. Тому в кожному конкретномувипадку, базова модель EOQ повинна бути доопрацьована в відповідності з зміноювхідних допущень. Далі розглядається відома модифікація моделі, що враховуєможливі зміни попиту, а також модифікація, що дозволить зняти допущення пронезмінність оптових цін.
Вхідна передумова моделі незмінностіпопиту на проміжку часу, що розглядається, зумовлює припущення, яке полягає втому, що швидкість реалізації товарних запасів q залишається постійної:
q = Q/t = Q N / 365 = const
В період часу t: t = 365 / N
Цієї ситуації відповідає динамічнасхема стану запасів, наведена раніше на рис. 2.2.
Якщо попит на товари зміниться, ішвидкість реалізації запасів збільшиться, ця динамічна схема стає некоректною іне може адекватно відбивати реальні процеси. Виникає небезпека дефіциту запасіввнаслідок несвоєчасного розміщення замовлення і більш пізнього постачаннятоварів, ніж це необхідно. Незабезпеченість запасами товарообороту, що зростає,веде до втрати прибутків і перерв в операційній діяльності, яка повинна матибезперервний, оптимально збалансований характер.(14)
В силу цих причин виникаєнеобхідність появи категорії страхових запасів (Qs), створення яких необхіднодля захисту підприємства від втрат внаслідок вагань попиту, тривалості періодупостачання і інших факторів зовнішньої середи. При цьому, оптимізація обсягустрахових запасів повинна вирішити дилему для підприємства між прибутковістю іризиком. Зростання страхових запасів веде до зниження ризику виникнення їхньогодефіциту і втрат прибутків від незабезпеченості запасами товарообороту, щозростає. З іншого боку, підтримання їх надмірно високого рівня тягненевиправдане зростання витрат зберігання. Таким чином, оптимальний рівеньстрахових запасів повинен забезпечувати стан динамічної рівноваги двохзустрічних процесів – втрата прибутків від дефіциту запасів і від їхньогонадлишку.
Модифікація динамічної схеми станузапасів на проміжку часу, що розглядається, з урахуванням зміни швидкостіїхньої реалізації, вказана на рис 2.3.
В цьому випадку розрахунокоптимального рівня запасів Q*, точки замовлення Qт, вимагає деякого корегуванняі врахування необхідності наявності страхового запасу. Якщо максимальнашвидкість реалізації товарів відома, то для розрахунку необхідного рівнястрахового запасу може бути використане співвідношення:
Qs = (qmax — q) * t/> />
Рис. 2.3. Динамічнасхема стану запасів з урахуванням зміни швидкості реалізації.
Тоді оптимальний рівень запасівскладає:
Q* + Qs = Q* + (qmax — q)t = (2FS/Cp)1/2+(qmax — q) t
А точка замовлення Q, розраховуєтьсяпо формулі:
Qт= qT + Qs = qT + (qmax— q) T
Приклад 1Нехай підприємству на рік необхідно 200 гл бензину. Якщо така кількістьнадходить одночасно, то виробничий запас безпосередньо після закупівлістановитиме 200 гл, однак з часом постійно зменшуватиметься і наприкінці рокудорівнюватиме 0. Середньорічний запас складатиме 100 гл = [(200 + 0): 2]. Якщозакуповувати сировину двічі на рік, тобто кожного разу по 100 гл, тосередньорічний запас становитиме 50 гл = [(100 + 0): 2]. Залежність величинипартії поставки та запасу сировини зображено на рис 2.1. Ця залежністьдозволяє встановити таку закономірність: чим більша партія сировини, щоодночасно постачається, тим більша величина середньорічного запасу та величиназатрат на зберігання.
2.2Управління запасами на підприємстві за допомогою моделей АВС-,ХYZ- аналізу
У практичній діяльності підприємствдля виконання наміченої виробничої програми заготовляється багато видівресурсів. Якщо порівнювати вартість окремих ресурсів із загальною вартістювсіх, то вони мають різну частку. В моделі АВС всі ресурси поділяють натри класи: А, В та С. До класу А відносять по черзі (в порядкузменшення частки) ресурси доти, доки загальна частка сукупності ресурсів недосягне 80 %. До класу В відносять так само наступні ресурси,доки їх загальна частка в загальній потребі ресурсів не досягне 15 % і до класуС відносять види ресурсів не віднесені до класів А та В.
Наприклад, до А-деталей належать ті,які займають 75% від загального обороту, В-деталей — 20% і С-деталей — 5% відобороту. Така класифікація дозволяє виявити, яким видам матеріалів (А-види) чияким постачальникам (А-постачальникам) необхідно приділяти особливу увагу, щодозволить суттєво підвищити ефективність закупівельної діяльності. За цієюсистемою група А підлягає найбільш ретельному контролю, групі В приділяєтьсяменше уваги (порівняно з групою А),' за С-групою — контроль послаблений.(16, с.374)
Класифікація постачальників тежздійснюється в розрізі А-, В-, С-груп (згідно з питомою вагою в загальномуобороті) (табл. 2.2).
Таблиця 2.2
Класифікаціяпостачальників
Група постачальників
Питома вага в обороті
(вартісна
характеристика), %
Питома вага в загальній кількості постачальників (кількісна характеристика), %
А
75
5
В
20
20
С
5
75
Для групування постачальників слідвикористовувати інформацію, що відображається в системі фінансового обліку істосується розрахунків із постачальниками. Зокрема, на основі АВС- аналізуможна встановити, що 5% підприємств забезпечують 75% обороту, 20% підприємствзабезпечують 20% обороту і 75% підприємств — 5% обороту.
Аналогічну класифікацію проводять затими видами сировини та матеріалів, які підлягають постачанню. Згідно з цимметодом кількісні значення АВС-матеріалів (5%; 20%; 75%) відповідають вартіснимзначенням обороту (75%, 20% та 5%).
На основі АВС-аналізу можнавизначити, які види сировини та матеріалів потребують особливої уваги, тобто впершу чергу А-види, потім В-види і насамкінець С-види, якщо за мету поставитимінімізацію затрат у процесі постачання.
Встановлення нових пріоритетів у разівикористання АВС-аналізу дає змогу розробити конкретні заходи, до яких дляА-видів матеріалів можна віднести здійснення детальнішого аналізу структуризатрат та цін, 100% контроль запасів, організацію особистих зустрічей зпостачальниками А-видів матеріалів, точніше визначення страхових запасів,використання функціонально-вартісного аналізу.
Для С-матеріалів слід розроблятизаходи, спрямовані на спрощення оформлення замовлень, контролю запасів таведення складського обліку, використання великих партій замовлень.
В-матеріали займають проміжне місцеміж А- та С-деталями і можуть наближатися або до А- або до С-деталей, томузаходи, які належить здійснити, залежатьвід конкретної ситуації.
АВС-аналізвикористовують під час дослідження затрат у процесі постачання за елементами,місцями виникнення та об'єктами калькулювання. На підставі АВС-аналізу можнавизначити, яким деталям, матеріалам та постачальникам необхідно приділятимаксимальну увагу. Найбільша увага, яка буде приділена А-деталям таА-постачальникам, забезпечить підприємству максимальний ефект та економію часу.Адже не всі постачальники та види сировини і матеріалів однаково вигідні зточки зору ефективності діяльності підприємства.
Оптимізуютьпроцес постачання на усвідомленні економічної значимості видів сировини таматеріалів залежно від специфіки їх використання. Скористаємося АВС-аналізом (табл. 2.3).
Таблиця 2.3
Економічназначимість запасів залежно від частоти їх використанняЕкономічна значимість матеріалів Частота використання сировини та матеріалів рівномірне споживання, багаторазове використання нерівномірне споживання, одноразове використання А-види матеріалів Регулювання за потребою Регулювання за потребою В-види матеріалів Регулювання за витрачанням Регулювання за потребою С-види матеріалів Регулювання за витрачанням Регулювання за витрачанням
Регулювання запасів матеріалів за потребою здійснюється наоснові плану постачання для А-видів. Для С-видів регулювання запасівздійснюється за витрачанням на основі фактичної наявності запасів. Це означає,що зменшення запасів до критичного рівня є основою для укладання нової угоди зметою поповнення запасу.
Отже, на основі АВС-методу для коригування оптимальногообсягу запасу використовують:
- систематичний контрользапасів А-групи;
- періодичний контрользапасів В-групи;
- вибірковий контрользапасів С-групи.
Крімспіввідношення «кількість-вартість», яке характеризує АВС-аналіз, для оцінки обсягівпостачання можуть існувати інші критерії, наприклад, структура споживанняокремих видівматеріалів, що характерно для ХYZ-аналізу. На основі ХYZ- аналізу матеріалипідлягають класифікації відповідно до структури споживання, умов постачання таточності прогнозу (табл. 2.4)
Таблиця 2.4
/>/>/>/>/>/> Аналіз структури споживання
Види Структура Умови закупівлі Точність
/> матеріалів споживання прогнозу
Матеріал Х Споживання має Постачанняпара- Висока
/> постійний характер лельноз процесом
МатеріалY Споживання Створюютьсязапаси Середня
постійноколиває-
ться в більшийчи
/> меншийбік.
Матеріал Z Споживання не Здійснюютьсяіндиві- Незначна
/> Регулярне дуальнізакупки
Інформація, що характеризує видиматеріалів за структурою споживання, умовами закупівлі та точністюпрогнозування, — важливий інструмент прийняття рішень у процесі постачання.ХYZ- аналіз дає змогу оптимізувати розмір запасів кожного найменування сировинита матеріалів з урахуванням таких загальних принципів:
для А-групи — забезпеченнямаксимального страхового запасу для покриття будь-яких коливань попиту;
для В — групи — помірний страховийзапас;
для С — групи — низький або нульовийрівень запасів.
Враховуючи, що жоден з існуючихметодів аналізу не може забезпечити 100% ефективність діяльності, доцільновикористовувати їх комбінацію що забезпечить значно більший ефект, ніжвикористання кожного із них окремо.
Комбінація використання АВС та ХYZ — аналізу дозволяє згрупувати запаси на 9 підгруп і одержати ефективнийінструмент планування та контролю матеріальних ресурсів у процесі постачання (табл.2.5).
Під час управління цими підгрупамиспостерігаються певні закономірності:
- підгрупиАХ, АY i AZ потребують індивідуального управління;
— планування підгруп СХ, СY і СZздійснюється один раз на рік із щомісячним контролем наявності запасів;(15)
— принципи управління підгрупами ВХ, ВY і ВY можуть збігатися з А групоюабо з С-групою.
Таблиця 2.5
Комбінація АВС- і ХYZ — аналізу дляприйняття управлінських рішень
Види
матеріальних
цінностей А В С X
АХ. Висока; споживча
вартість
ВХ. Середня
споживча
вартість СХ. Низька споживча вартість Висока ступінь надійності прогнозу споживання
Висока ступінь надійності
прогнозу споживання
Висока ступінь надійності
прогнозу
споживання У АY. Висока споживча вартість
ВY. Середня
споживча
вартість СY. Низька споживча вартість Середня ступінь надійності прогнозу споживання Середня ступінь надійності прогнозу споживання Середня ступінь надійності прогнозу споживання Z АZ. Висока споживча вартість
ВY. Середня
споживча
вартість СZ. Низька споживча вартість Низька ступінь надійності прогнозу споживання Низька ступінь надійності прогнозу споживання Низька ступінь надійності прогнозу споживання
АВС-і ХYZ -види аналізу забезпечуютьуправлінський персонал підприємства ключовою інформацією, з допомогою якоїможна суттєво підвищити ефективність процесів постачання та виробництва.
Додатково одержані дані на основіАВС-, ХYZ -видів аналізу сприяють у першу чергу скороченню затрат у сферіматеріально-технічного постачання. Внаслідок зменшення складських запасівматері/>аліввідбувається вивільнення капіталу та прискорення його оборотності, а отже, поліпшуєтьсяфінансовий стан і фінансовий результат діяльності підприємства.
Система«точно в зазначений термін(Just-In-Time) цей підхід вперше був використаний японськими корпораціями, а післяцього знайшов розповсюдження в всьому світі. Основна ідея полягає в тому, щозапаси практичні не створюються, а процес доставки товарів постачальникамижорстко погоджений з технологічним процесом на підприємстві. В нинішній частакий підхід ефективно використовується компаніями Toyota, General Motors ібагатьма іншими. Замовлення містяться з інтервалом 3-4 години і негайнореалізуються постачальниками. Ця система дозволяє отримати значний економічнийефект за рахунок доведення витрат зберігання до нуля. Однак, високий рівеньвимог до точності функціонування системи постачань і ризик можливих помилок, щопризведуть до порушенню технології, не дозволяє використати цей підхід вкраїнах з нерозвинутою інформаційною і комунікаційною інфраструктурою.
На відмінувід системи «точно в зазначений термін» традиційна система, що застосовується вУкраїні, є такою, яка «виштовхує» напівфабрикати на наступну стадію незалежновід того, чи є в них потреба.(20)
Висновки
Однією із складових загальноїефективності підприємства є ефективне управління запасами. Стан формування тавикористання товарних запасів є визначальним для забезпеченняконкурентоспроможності торговельного підприємства.
В курсовій роботі, дано остаточневизначення запасам — активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайноїгосподарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшогопродажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництвапродукції, виконання робіт, надання послуг, а також управління підприємством.
В управліннізапасами важливу роль відіграє їх оцінка, варіювання якої є суттєвим для інтересівбізнесу, є декілька методів оцінки запасів:
- Метод ідентифікованої собівартостівідповідної одиниці запасів;
- Метод середньозваженої собівартості;
- За собівартістю перших за часомзакупок(ФІФО);
- Метод нормативних затрат;
- Метод ціни продажу.
Булорозглянуто деякі моделі управління запасами(EOQ, ABC-i XYZ- аналіз, JIT), іможна зробити висновок, що у кожної моделі є свої недоліки, наприклад, недолікоммоделі EOQ є досить жорстка система вхідних передумов, в частковості,припущення про незмінність попиту, незалежності оптових цін від обсягузакуповуваної партії товарів і інші гіпотези. Ці припущення в реальнійпрактиці, особливо в умовах нестабільної ринкової середи України, не завждивиконуються.
Прагнення до безперебійностівиробництва на підприємствах часто призводить до створення значних запасівокремих видів матеріальних ресурсів, що, в свою чергу, створює викривленукартину справжньої потреби у постачальників ресурсів і призводить часто дозагального, невиправдано високого рівня запасів у виробничо-економічній системіі дефіциту у низки споживачів. Застосування теорії активних систем домоделювання задачі управління ресурсами при недостовірних даних про попит іспоживання дозволяє формувати управлінські дії з метою забезпечення більшдостовірної інформації про попит споживачів і виробничі можливості конкуруючихфірм.
У процесі будування моделейуправління виробничими запасами виникає необхідність вивчення характерурозподілу випадкових величин: обсягу постачань, добової витрати матеріалу таінтервалу постачання. Оскільки всі ці величини приймають тільки позитивнізначення, то характер їх розподілу не може підлягати закону нормальногорозподілу. Тому у випадку, коли необхідно отримати більш суворі оцінки завибірковими даними, необхідно розглядати інші види розподілів.
Список використаних джерел
1. П(С)БО№ 2 “ Баланс”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99р.№ 87. ( із змінами і доповненнями).
2. П(С)БО№ 3 “ Звіт про фінансові результати”, затверджене наказом Міністерства фінансівУкраїни від 31.03.99р. № 87. ( із змінами і доповненнями).
3. П(С)БО№ 9 “ Запаси”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99р.№ 246. ( із змінами і доповненнями).
4. П(С)БО№ 16 “ Витрати”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99р.№ 318. ( із змінами і доповненнями).
5. НаказМінфіну від 29.11.2000р. № 302 “ Про примітки до річної фінансової звітності”.
6. БалабановаЛ. В. Комерційна діяльність: маркетинг і логістика: — Навч. посіб. – К.:2004р.– 287с.
7. БондарєваІ. О.”Управління виробничими запасами на підприємстві”,- автореферат, К.:2005р.
8. БутинецьФ.Ф. Бухгалтерський і управлінський облік: — навч. посіб., — Житомир: 2004р. — 475с.
9. Голов С.Ф. Управлінський облік: — навч. посіб., — К.: Лібра, 2003р. – 703с.
10. Єрмак О.І. Фінансовий облік І: — навч. посіб., — К.: Слово, 2008р. – 368с.
11. Єрмак О.І. Басенко О. В. Управлінський облік: опорний конспект лекцій, — Чернігів:2001р.
12. КальченкоА. Г. Логістика: — навч. посіб., К.: 2000р. — 147с.
13. КринавськийЄ. В. Чухрай Н. І. Логістика: компендіум і практикум, — посіб., К.: КОНДОР,2007р. – 336с.
14. КругловаО. А. “ Ефективність управління товарними запасами на підприємствах роздрібноїторгівлі”, — автореферат, Харків: 2002р.
15. Лень В.С. Управлінський облік: -2-ге вид., навч. посіб., К.: Знаня-Прес, 2006р – 317с.
16. НападовськаЛ. В. Управлінський облік: — підр., К.: Книга, 2004р, — 541с.
17. ПриймачокО. М. “Облік виробничих запасів”, — автореферат, К.: 2005р.
18. Пушкар М.С. Управлінський облік: — навч. посіб., К.: Кондор, 2007р. – 294с.
19. Труш В.Є. Управлінський облік:- посіб. К.: 1997р.
20. ФєдосоваІ. В. “ Моделі управління запасами у логістичних системах”, — автореферат, Донецьк:2004р.
21. www.nbuv.gov.ua/eb/ep.html
22. www.biblioteka.uz.ua