Зміст
Вступ
РОЗДІЛ І. АУДИТ ФОРМУВАННЯ І ВИКОРИСТАННЯВЛАСНОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ
1.1 Аудит формування і використаннявласного капіталу та забезпечення зобов’язань
1.2 Аудит довгострокових позик і векселів
1.3 Аудит короткострокових кредитів іпрострочених позик
1.4 Аудит розрахунків зпостачальниками і підрядниками
1.5 Аудит розрахунків за податками іплатежами
1.6 Аудит розрахунків з оплати працій за соціальним страхуванням
РОЗДІЛ ІІ. АУДИТ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ
2.1 Сутність та загальні принципи оцінкифінансового стану підприємства
2.2 Аудит фінансових результатів підприємств харчової промисловості
2.3 Аудит фінансової стійкостіпідприємств харчової промисловості
Висновок
Список використаних джерел
Вступ
Для здійснення успішноївиробничої фінансово — господарської діяльності кожне підприємство харчовоїпромисловості має в своєму розпорядженні необхідні власні господарські засоби.
За вартіснимипоказниками це власний капітал. Його мають підприємства як державної так інедержавної форми власності.
Основнимзавданням аудиту формування та змін власного капіталу є перевірка достовірностівідображення власного капіталу в обліку та звітності, встановлення законностіта правильності його формування, правильності та цілеспрямованість йоговикористання.
Основні напрямкиаудиту:
1. Перевірка обґрунтованостізбільшення власного капіталу в частині основних і оборотних фондів в результатіїх переоцінки, введення в експлуатацію нових видів основних фондів;
2. Перевірка обґрунтованостізменшення власного капіталу в частині основних і оборотних фондів при списаннінедоамортизованих об`єктів основних засобів, їх ліквідації. При цьому детальноаналізується первинна документація, щодо стану, оцінки об`єктів, розрахунків зпокупцями.
3. Перевіркаправильності відображення в обліку операцій щодо власного капіталу здійснюєтьсяметодом аналізу кореспонденції рахунків і первинних документів, які є підставоюдля бухгалтерських записів. Крім цього, перевіряється дотримання методикианалітичного обліку власного капіталу і відповідність звітності про величинувласного капіталу в балансі [2, 117].
Незважаючи на те,що власний капітал як економічна категорія використовується досить часто,питання методики його обліку і аудиту залишаються дискусійними, що й обумовилодослідження даного питання. У розробку теоретичних і методичних проблемвідносин власності значний внесок зробили українські вчені-економісти В.Я.Амбросов, М.Я.Дем’яненко, С.І.Дем’яненко, М.Й. Малік, О.М. Онищенко, В.В.Юрчишин.
РОЗДІЛІ. АУДИТ ФОРМУВАННЯ І ВИКОРИСТАННЯ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВ ХАРЧОВОЇПРОМИСЛОВОСТІ1.1Аудит формування і використання власного капіталу та забезпечення зобов’язань
Для здійсненняаудиту власного капіталу підприємств харчової промисловості доцільно,насамперед, вникнути в саму сутність капіталу, зрозуміти його різновиди, їхзміст.
Рахунки класу 4(«Власний капітал та забезпечення зобов'язань») призначені дляузагальнення інформації про стан і рух коштів різновидів власного капіталу — статутного, пайового, додаткового, резервного, вилученого, несплаченого, атакож нерозподілених прибутків (непокритих збитків), цільових надходжень,забезпечень майбутніх витрат і платежів, страхових резервів. Фінансові ресурси,що використовуються на розвиток виробничо-торгового процесу — це капітал угрошовій формі [4, 115].
Капітал — цесукупність матеріальних ресурсів і коштів, фінансових вкладень і витрат напридбання прав, необхідних для суб'єкта господарювання. Аудиту підлягаєструктура капіталу за джерелами його утворення. Джерела утворення капіталусуб'єкта господарювання — це власні й позичкові кошти.
Власний капіталсуб'єкта господарювання визначається вартістю його майна, тобто чистимиактивами. Вона обчислюється як різниця між вартістю майна і позичковимкапіталом. Власний капітал складається зі статутного, додаткового і резервногокапіталу, нерозподіленого прибутку та цільових (спеціальних) фондів.
Власник поділяєкапітал на основний (довгостроковий) і оборотний (поточний) капітал.
Основний капіталскладається з основних засобів, нематеріальних активів, довгостроковихфінансових інвестицій (довгострокових позичок).
Оборотний капіталскладається з матеріальних оборотних засобів, коштів у поточних розрахунках,короткострокових фінансових вкладень.
Рахунок 40«Статутний капітал» призначено для обліку та узагальнення інформаціїпро стан та рух статутного капіталу підприємства. За кредитом рахунка 40«Статутний капітал» відображається збільшення статутного капіталу, задебетом — його зменшення (вилучення) — повернення частки внесків у разі вибуттяучасника, списання збитків за рахунок внесків.
Власний капіталзасновників (учасників) поділяється на дві частини: 1) реєстрований; 2)нереєстрований. Перший — це статутний, або пайовий, капітал. Другий — додатковий — резервний, страховий, капітал та нерозподілений прибуток(непокритий збиток). Статутний капітал утворюється за рахунок вкладів (внесків)засновників або учасників. Вкладами можуть бути гроші, будинки, споруди,обладнання, цінні папери, права на користування землею, водою, будинками.
Пайовий капітал — це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених утоваристві. Пайовий капітал складається із сум пайових внесків членівспоживчого товариства, житлово-будівельних кооперативів, кредитних спілок, атакож паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств, одержанихвнаслідок розподілу на паї колективної власності.
Додатковийкапітал складається з емісійного доходу від розміщення акцій власної емісії зацінами, що перевищують номінальну вартість, дооцінки активів, безоплатноодержаних необоротних активів, іншого додаткового капіталу.
Кошти резервного(страхового) капіталу використовуються згідно з установчими документами — увипадку нестачі прибутку покриваються витрати, погашаються борги передкредиторами при ліквідації підприємства, виплачуються дивіденди запривілейованими акціями тощо.
Нерозподіленіприбутки — це прибутки, одержані в результаті господарсько-фінансовоїдіяльності підприємства, зменшені на суму прибутків, використаних у звітномуроці, у тому числі нарахування податку на прибуток. Якщо є збитки, то сумазбитку зменшує суму власного капіталу.
Неоплаченийкапітал призначений для обліку розрахунків із засновниками підприємства завкладами до статутного капіталу підприємства.
Здійснюючи аудитстатутного капіталу, виходять із того, що він формується на основі внесківвласників підприємства у вигляді грошових коштів, майна, нематеріальних активіву розмірах, визначених установчими документами [3, 27].
Надходженнявнесків засновників контролюється на підставі даних первинних документів ізаписів за кредитом рахунка 67 «Розрахунки з учасниками» вкореспонденції з дебетом рахунків основних засобів, грошових коштів,нематеріальних активів, виробничих запасів тощо. Так, за даними прибутковихкасових ордерів, виписок банку з поточних рахунків у національній та іноземнійвалюті з доданими до них виправдувальними документами перевіряють повноту ісвоєчасність грошових сум і матеріальних цінностей.
Використовуючиінформацію актів приймання-передання основних засобів, документів, щовідображають надходження нематеріальних активів, і дебетові обороти зарахунками 10 «Основні засоби», 12 «Нематеріальні активи»визначають вартість переданого обладнання, будинків, споруд, майнових прав наінтелектуальну власність. На основі даних актів про приймання матеріалів,товарно-транспортних накладних, рахунків щодо обліку виробничих запасів(рахунок 20), рахунка 22 «МШП» з'ясовують вартість матеріальнихцінностей, що надійшли. Кожний внесок підтверджується документами, деобов'язково роблять посилання на формування статутного капіталу [5, 221].
Особливу увагуслід приділяти технічній стороні реєстрації нематеріальних активів, внесенихучасниками (засновниками) у статутний капітал. Це майнові права на винаходи, накористування землею, природними ресурсами, ліцензії на визначені видидіяльності, плата за користування брокерським місцем, торговими знаками,марками. В обліку нематеріальні активи оцінюються за договірними цінами. Прицьому складають акт, що фіксує факт надходження на підприємство нематеріальнихактивів.
Наступний етапаудиту — перевірка своєчасності внесків у статутний капітал засновникамипідприємства.
Моментомфактичного надходження внесків у статутний капітал підприємств харчової промисловості є :
— для грошей — дата зарахування їх нарахунок у банку чи внесення у касу підприємства;
— для основнихзасобів, матеріальних і нематеріальних активів — дата складання актаприймання-передання основних засобів, матеріальних і нематеріальних активів абоінших документів, що підтверджують надходження вказаних об'єктів напідприємство.
Повноту внесківзасновників у статутний капітал підприємства перевіряють шляхом зіставленняйого розміру, що зафіксований в установчих документах і числиться на рахунку 40«Статутний капітал», із величиною заборгованості за рахунком 67«Розрахунки з учасниками» і встановленими строками її погашення.
Одним із важливихзавдань аудиту є перевірка дотримання принципу стабільності величини статутногокапіталу, її відповідності розміру, визначеному засновницькими документами.
КеруючисьПоложенням (стандартом) бухгалтерського обліку 5 «Звіт про власнийкапітал», аудитор перевіряє правильність розподілу прибутку між учасниками(власниками) підприємства або спрямування прибутку до статутного капіталу,резервного капіталу тощо. Так, у статтях розділу «Внески учасників»наводяться дані про збільшення статутного капіталу підприємства та змінинеоплаченого капіталу в результаті збільшення або зменшення дебіторськоїзаборгованості учасників за внесками до статутного капіталу підприємства.
Власний капіталзменшується внаслідок виходу учасника, випуску чи анулювання викуплених акційакціонерним товариством, зменшення номінальної вартості акцій або з іншихпричин. Тому здійснюючи аудит статутного капіталу, слід перевірити наявність іобґрунтованість змін у статутному капіталі й установчих документахпідприємства.
Завершальниметапом аудиту є узагальнення виявлених відхилень в обліку статутного капіталупорівняно з чинними нормативними положеннями і обґрунтування пропозицій щодо їхусунення.
Відтак аудиторперевіряє забезпечення майбутніх витрат і платежів (рахунок 47) за такимисубрахунками:
471«Забезпечення виплат відпусток»
472«Додаткове пенсійне забезпечення»
473«Забезпечення гарантійних зобов'язань»
474«Забезпечення інших витрат і платежів» [7, 101].
Аудитору слідврахувати, що за кредитом рахунка 47 «Забезпечення майбутніх витрат іплатежів» відображається нарахування забезпечень, за дебетом — їхвикористання.
Зокрема, сумазабезпечення виплат відпусток визначається щомісячно як добуток фактичнонарахованої заробітної плати працівникам і відсотка, обчисленого як відношеннярічної планової суми на оплату відпусток до загального планового фонду оплатипраці. На цьому субрахунку також узагальнюється інформація про забезпеченняобов'язкових відрахувань (зборів) на обов'язкове державне пенсійне страхування,соціальне страхування.
Здійснюючиаудиторську перевірку операцій, пов'язаних зі створенням резервів грошовихкоштів, слід з'ясувати законність створення резервів, тобто встановити, якірезерви створені на підприємстві й чи передбачено це статутом, іншимиустановчими документами.
Відтак аудиторперевіряє правильність встановлених нормативів відрахувань у резерви і величинисамих резервів, достовірність даних інвентаризації резервів майбутніх витрат іплатежів. Зайві нараховані суми сторнуються, а недонараховані донараховуються.
Обґрунтованістьвключення резервованих сум на рахунки виробничих витрат встановлюють напідставі записів із дебетом рахунків 23 «Виробництво», 91«Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати» ікредиту рахунка 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів».1.2Аудит довгострокових позик і векселів
П(С)БО 11«Зобов'язання» визначає порядок формування та відображення узвітності інформації про зобов'язання. Цим стандартом усі зобов'язаннякласифікуються на довгострокові, поточні, забезпечення та непередбаченізобов'язання.
Аудитор перевіряє,чи дотримано порядку, за яким кредитні взаємовідносини регламентуються напідставі кредитних договорів. У кредитному договорі банк бере на себезобов'язання надати кредит, а позичальник — використати, сплатити борг іповернути його.
Під час аудиту довгостроковихпозик і векселів аудитор керується П(С)БО 11 «Зобов'язання». Аудиторуслід врахувати, що до довгострокових зобов'язань належать:
— довгостроковікредити банків;
— іншідовгострокові фінансові зобов'язання;
— відстроченіподаткові зобов'язання;
— іншідовгострокові зобов'язання.
Зобов'язання, наяке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом дванадцятимісяців від дати балансу, слід розглядати як довгострокове, якщо первіснийтермін погашення був більшим ніж дванадцять місяців та до затвердженняфінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов'язання надовгострокове.
Зобов'язання закредитною угодою буде довгостроковим, якщо:
— позикодавець дозатвердження фінансової звітності погодився не вимагати погашення зобов'язаннявнаслідок порушення певних умов, пов'язаних із фінансовим станом позичальника;
— не очікуєтьсявиникнення подальших порушень кредитної угоди протягом дванадцяти місяців здати балансу.
Аудитор з'ясовує,чи довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки, відображаються вбалансі за їхньою теперішньою вартістю, яка залежить від умов та видузобов'язання.
За кредитомрахунка 50 «Довгострокові позики» відображаються суми одержанихпозик, за дебетом — їх погашення.
Аудитор з'ясовує,чи дотримано умов кредитної угоди:
— чи своєчасносплачуються нараховані відсотки;
— чи своєчаснопогашаються отримані позики [8, 19].
Під час перевіркизобов'язань за векселями слід встановити, чи дотримано чітко встановленої формивекселя, оскільки інакше останній втрачає вексельну силу. Тобто, якщо у векселінемає якого-небудь з обов'язкових реквізитів (найменування, строк платежу,місце здійснення платежу, кому або за наказом кого платіж має бути здійснений,дата і місце складання векселя, підпис працівника, який видає вексель), аудиторз'ясовує причину і винних осіб, оскільки відсутність хоч б одного з реквізитівробить вексель недійсним.
Перевіркоюдотримання встановленого порядку ведення обліку і використання Одержанихвекселів слід з'ясувати своєчасність розрахунків за відвантажені товари чинадані послуги і правильність кореспонденції рахунків при цьому. Аудитору слідтакож врахувати, що погашення заборгованості, забезпеченої виданими векселями,відображається на дебеті рахунка 51 «Довгострокові векселі видані» ікредиті рахунків 311 «Поточні рахунки в національній валюті», 312«Поточні рахунки в іноземній валюті» [7, 201].
Оперативнийконтроль за виплатами з одержаних і виданих векселів ведеться за допомогоюкартотеки, впорядкованої за строками погашення заборгованості.1.3Аудит короткострокових кредитів і прострочених позик
Облік розрахунківведеться на рахунку 60 «Короткострокові позики» у національній таіноземній валюті за кредитами банків, строк повернення яких не перевищує дванадцятимісяців з дати балансу, та за позиками, термін погашення яких минув. Закредитом цього рахунка відображаються суми одержаних кредитів, за дебетом — погашення та переведення до довгострокових зобов'язань у разі відстроченнякредитів (позик).
Кредитний договірукладають установа банку і підприємство; у ньому передбачається об'єкткредитування, умови одержання і сплати позик, процентні ставки плати у кредит,строки, на які видаються позики. Тепер широко використовується комерційнекредитування, коли здійснюється реалізація товарів за умови розстрочки платежу.
Аудитор здійснюєаналіз фінансового стану підприємства харчової промисловості, контролюєдотримання строків платежів, своєчасність сплати комерційного кредиту.Комерційні кредити підприємство покриває за рахунок власних оборотних коштів,інших джерел, а також за рахунок банківського кредиту. Завдання аудитора — перевірити законність одержання і використання банківських кредитів за цільовимпризначенням, своєчасність погашення їх.
Перевіряючизаписи у Головній книзі й балансі, аудитор з'ясовує, якими видами позиккористувалось підприємство. Для перевірки дотримання порядку кредитування,оформлення позик та їх погашення аудитор керується Інструкцією № 3 провідкриття банками рахунків у національній і іноземній валюті, затвердженоюПостановою Правління НБУ від 27. 05. 96 № 121.
Аудит кредитнихоперацій доцільно проводити за видами позик (кредитів) — під товарооборот,товари сезонного нагромадження, на тимчасові потреби тощо.
За даними балансуі записами в реєстрі аналітичного обліку аудитор встановлює, чивикористовувалася позика за цільовим призначенням. Аудитор перевіряєправильність відомостей про забезпечення виданих позик, наявність власнихоборотних коштів у товарних запасах, повноту використання позик на тимчасовіпотреби, під нормативні запаси матеріальних цінностей. Особливій перевірціпідлягають факти виникнення простроченої заборгованості, при цьому встановлюютьпричини, суму збитків від сплати процентів за підвищеною ставкою, перевіряютьефективність заходів щодо погашення прострочених позик, з оздоровленняфінансового стану підприємства.
Основнимипричинами виникнення простроченої заборгованості є невиконання планутоварообороту, порушення позичальниками договірних зобов'язань, затоварюваннятощо. Перевірку кредитних операцій здійснюють паралельно з аналізом виконанняплану товарообороту і стану товарних запасів.
Типовимипорушеннями є включення до забезпечення безтоварних рахунків при кредитуванніпід розрахункові документи в дорозі некредитованих товарно-матеріальнихцінностей, неточні відомості про склад товарних запасів сезонногонагромадження.
Якщо підприємствоодержало позику під товари сезонного зберігання, доцільно звірити сумуфактичних залишків товарів сезонного зберігання з даними, поданими у банк.1.4Аудит розрахунків з постачальниками і підрядниками
На рахунку 63«Розрахунки з постачальниками та підрядниками» ведеться облікрозрахунків із постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальніцінності, виконані роботи і надані послуги. За кредитом цього рахункувідображається заборгованість за одержані від постачальниківтоварно-матеріальні цінності, за дебетом — її погашення.
Аудитздійснюється окремо за кожним постачальником за кожним документом (рахунком) насплату. Під час одержання матеріалів, товарів необхідно зробити запис: дебетрахунка 20 «Виробничі запаси», 28 «Товари», кредит рахунка63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками».
Однак, коли напідставі виписки банку відбувається списання грошей для розрахунку зпостачальником, то робиться запис: дебет 63, кредит 31 «Рахунки вбанках». Аудитор перевіряє правильність і своєчасність виконаннядоговірних зобов'язань постачальниками і підрядниками за виконані роботи чинадані послуги. Аудит починають з аналізу результатів інвентаризаціїкредиторської заборгованості за відповідними звітними періодами на найближчудату до початку аудиту. Дані інвентаризації слід звірити із сумами,відображеними у Головній книзі та балансі за рахунком 63 «Розрахунки зпостачальниками і підрядниками». Звірянню підлягають залишки кредиторськоїзаборгованості на початок звітного періоду, відображені в регістрахбухгалтерського обліку, із залишками в попередньому звітному періоді, йуточнюється реальність кредиторської заборгованості.
Аналіз матеріалівінвентаризації розрахунків дає аудитору змогу зосередити увагу на сумнівнихрозрахунках, перевірити обґрунтованість створення резерву за сумнівними боргамиі законність їх списання з балансу. Для перевірки достовірності первиннихдокументів, за якими здійснені розрахункові операції, доцільно провестизустрічні звірки різних документів на даному підприємстві й зробити письмовийзапит у відповідні підприємства про стан розрахунків. Доцільно відбиратирахунки, за якими проводилися сторнувальні записи, записи щодо перерахуваннясум з одного рахунка на інший, а також ті, де складались бухгалтерські проводкина підставі довідок.
Кожна сумадебіторської і кредиторської заборгованості на окремих рахунках розглядається зпогляду виникнення боргу, причини і давності створення заборгованості,реальності її одержання. Заборгованість, не сплачена в установлений строк, — цезаборгованість зі строком сплати, що минув, яка має бути погашена. Томунеобхідно з'ясувати причини її непогашення у визначені терміни.
Позовна давністьвираховується з моменту виникнення права на пред'явлення (подання) позову. Зцього приводу слід перевірити, чи подавалися листи — нагадування пронеобхідність погашення боргу, чи виставлялися претензії, чи передані матеріалиюридичній службі підприємства для подання позову.
Під час аудитурозрахунків із постачальниками необхідно встановити наявність договорівпоставки товарів, перевірити доцільність придбання, дотримання встановленихдоговором розрахунків. Щоб встановити повноту оприбуткування матеріальнихцінностей, слід зіставити дані про їх кількість і вартість за платіжнимидокументами (платіжним дорученням і вимогами-дорученнями) з даними документівна їх оприбуткування (рахунків, рахунків-фактур, товарно-транспортнихнакладних) і показниками аналітичного обліку розрахунків з постачальниками(реєстрів операцій за рахунками з постачальниками), книгами, карткамискладського обліку, звітами руху товарів. Звертається увага на правильністьзастосування постачальниками цін, тарифів за послуги. Подібні факти виявляютьзіставленням цін, вказаних у рахунках постачальників, з цінами, вказаними вдоговорах.
Під час перевіркирозрахунків з підрядниками встановлюють:
— чи включенооб'єкти, що будуються, до титульного списку;
— чи забезпеченівони відповідними джерелами фінансування;
— чи єпроектно-кошторисна документація на будівельні об'єкти;
— чи укладенідоговори з підрядниками і які умови розрахунків (за об'єкт у цілому чи за етапиробіт);
— правильністьзастосування цін, розцінок, чи немає дописок обсягів виконаних робіт;
— достовірністьподаних до оплати рахунків із доданими до них актами про виконані роботи.
Якщо будевиявлено факти завищення обсягів виконаних робіт, неправильного застосуванняцін, включення в рахунки витрат, непередбачених кошторисом, необхідно провестиконтрольний обмір виконаних обсягів будівельно-монтажних робіт.1.5Аудит розрахунків за податками і платежами
Одним із важливихчинників розв'язання економічної кризи в суспільстві є удосконалення системиоподаткування. Завдання аудитора — перевірити правильність обчислення податківі платежів та своєчасність і повноту їх сплати. Перевірці підлягає кожний видподатку і платежу. До основних нетоварних розрахункових операцій належатьрозрахунки з бюджетом (із фінансовими органами) за податки з обороту (акцизнийзбір, ПДВ тощо), з прибутків, з доходу працівників та ін. Облік розрахунків збюджетом відображають на рахунку 64 «Розрахунки за податками іплатежами», у кредит якого записують суми, що підлягають внесенню в дохідбюджету, а в дебет — внесені платежі.
Аудитор перевіряєправильність кореспонденції в обліку розрахунків з бюджетом.
Зокрема, внески зприбутку до бюджету відображають щомісяця таким записом: дебет рахунка 98«Податки на прибуток», кредит рахунка 641 «Розрахунки заподатками».
Сума ПДВ, щопідлягає внесенню до бюджету, оформляється записом: дебет рахунка 70«Доходи від реалізації», кредит рахунка 64 «Розрахунки заподатками і платежами».
На суму податків,утриманих із заробітної плати робітників і службовців, роблять запис: дебетрахунка 66 «Розрахунки з оплати праці», кредит рахунка 64«Розрахунки за податками і платежами». Слід мати на увазі, що убалансі сальдо за рахунком 64 «Розрахунки за податками і платежами» показуютьв активі дебіторську, у пасиві — кредиторську заборгованість [6, 78].
На рахунку 642«Розрахунки за обов'язковими платежами» ведеться облік розрахунків зазборами (обов'язковими платежами), що справляються відповідно до чинногозаконодавства.
У процесі аудитувивчають акти перевірок, проведених державною податковою адміністрацією,банком, Пенсійним фондом тощо. Крім того, з'ясовують причини простроченняплатежів, за чий рахунок віднесена пеня, яких заходів вжито до винних осіб занесвоєчасне перерахування коштів.
Основнимиджерелами інформації для перевірки розрахунків з бюджетом є: довідки ірозрахунки, декларації за окремими видами платежів; виписки банків і додані доних документи про перерахування належних сум у бюджет; бухгалтерські записи на рахунку64 «Розрахунки за податками і платежами», регістри синтетичного іаналітичного обліку, баланс та інші види фінансової звітності [7, 112].
Під часаудиторської перевірки слід уточнити правильність виведення оборотів і сальдоза кожним видом податків і платежів на кінець звітного періоду, для чого даніаналітичного обліку кожного виду податку чи платежу порівнюють із залишками врегістрах аналітичного обліку і Головній книзі за рахунком 64 «Розрахункиза податками і платежами» чи іншими рахунками. Якщо виявлено неточності урозрахунках, слід вжити заходів щодо їх усунення і з'ясувати, чи підприємствозаплатило штрафи, пеню податковим адміністраціям за неправильне визначеннярозміру платежу або його прострочення. Штрафи і пеню слід стягувати з посадовоїособи, винної у простроченні або у неправильному обчисленні платежу в бюджет.
Під часаудиторської перевірки правильності вирахування і сплати окремих видів податківкеруються законодавчими актами про оподаткування прибутку підприємств, проприбутковий податок з громадян, про податок на додану вартість, про акцизнийзбір тощо.
Особлива увагаприділяється правильності розрахунків з податків. Аудитор повинен у необхіднихвипадках надати бухгалтерові допомогу, щоб правильно зробити такий розрахунок,порекомендувати йому внести зміни у баланс підприємства.
Основним джереломнадходження коштів до бюджету є податок з прибутку підприємств відповідно доЗакону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Об'єктомоподаткування є балансовий прибуток платника податку. При цьому прибутокпідприємства оподатковується за базовою ставкою [5, 89].
Аудитор перевіряєправильність обліку валового прибутку, а відтак тієї її частини, якабезпосередньо оподатковується. Тому зіставляють ідентичність балансових данихпро прибуток з його обліком у Головній книзі, регістрах аналітичного обліку зарахунком 79 «Фінансові результати», за Звітом про фінансовірезультати. Необхідно впевнитися у реальності сум з дебету і кредиту рахунків70 «Доходи від реалізації», 79 «Фінансові результати», 90«Собівартість реалізації», а також у законності витрат, включених усобівартість [6, 93].
Для приховуванняприбутку або інших об'єктів оподаткування суб'єкти підприємницької діяльності удекларації про доходи відображають значно меншу, порівняно з фактичною, сумуприбутку від господарської діяльності. Заниження доходу (прибутку) або іншихоб'єктів оподаткування полягає в тому, що в декларації про доходивідображаються всі операції, але при цьому завищується собівартість продукції,у зв'язку з чим зменшується загальний обсяг прибутку, який підлягаєоподаткуванню.
Основними видамивикривлень фінансової звітності можуть бути:
— заниженняприбутку внаслідок необґрунтованого завищення суми матеріальних витрат,включених у собівартість продукції (робіт, послуг), неправильна оцінка залишківнезавершеного виробництва, витрат обігу і торговельної націнки на залишоквідвантажених товарів (виконаних робіт, послуг), нестач товарно-матеріальнихцінностей, відшкодування матеріальних збитків тощо;
— включення у витрати виробництва(обігу) витрат, які покриваються відповідно до чинного законодавства за рахунокспеціальних джерел, а також завищення або заниження на кінець звітного періодувеличини залишків резервів, створюваних за рахунок витрат за основною діяльністю;
— неправильне визначення фінансовогорезультату господарсько-фінансової діяльності, який приймається для визначенняплатежів у бюджет;
— прихованнядоходів шляхом зарахування виручки від реалізації продукції на інші балансовірахунки тощо [11, 201].1.6Аудит розрахунків з оплати праці й за соціальним страхуванням
Рахунок 66«Розрахунки з оплати праці» призначений для розрахунку за заробітноюплатою і з розрахунків з депонентами. При цьому розрахунки ведуться за всімавидами заробітної плати, премій, допомоги тощо. За кредитом цього рахункавідображається нарахована, за дебетом — виплачена заробітна плата і сумиутримань податків, платежів за виконавчими документами тощо.
Перевіряючирозрахунки з оплати праці, аудитор керується Законом України «Про оплатупраці», затвердженим Постановою Верховної Ради України від 20 квітня 1995р. № 144/95-ВР (зі змінами і доповненнями до нього відповідно до ПостановиВерховної Ради України від 6 лютого 1997 р. № 50/97-ВР), а також Інструкцією зістатистики заробітної плати, затвердженою наказом Міністерства статистикиУкраїни від 11.12.95 № 323 та Інструкцією зі статистики чисельностіпрацівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженою наказомМінстату № 171 від 07.07.95 [1, 74].
Для перевіркиправильності нарахування і виплати заробітної плати аудитору насамперед слідретельно ознайомитися зі встановленими нормами для різних видів оплат.
Форми і системиоплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадовихокладів, розміри надбавок, доплат, премій підприємства встановлюють самостійноу колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбаченихзаконодавством і угодами. Конкретні розміри ставок, окладів, розцінок,надбавок, премій власник встановлює з урахуванням закону. Особи, що працюють засумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу. Робота внадурочний час оплачується у подвійному розмірі годинної ставки [4, 94].
Для нарахуванняосновної заробітної плати працівникам з погодинною оплатою праці необхідно мативідомості про посадові оклади (за штатним розкладом), присвоєні розряди (напідставі наказів по підприємству), а також дані табельного облікувідпрацьованого ними часу за відповідний період (місяць).
При нарахуванніосновної заробітної плати працівникам, яким встановлена відрядна оплата праці,крім табеля необхідно мати відомості про виробіток і розцінки за виконаніроботи.
Для розрахункузаробітної плати спеціаліста за тарифом годинну тарифну ставку треба помножитина кількість годин зміни.
Аудиторнасамперед перевіряє чисельність працівників підприємства і правильність їївідображення у звітності згідно з Інструкцією зі статистики чисельностіпрацівників від 07.07.95 [12, 71].
Вибірковоперевіряють наявність трудових книжок працівників. Відтак перевіряютьправильність оформлення табеля обліку часу.
Згідно з листомМіністерства праці та соціальної політики України від 05.02.98 № 21-466 івідповідно до Кодексу законів про працю України тривалість робочого дня пришестиденному робочому тижні — 7 годин і 5 годин перед вихідними днями — не можеперевищувати 40 годин на тиждень.
Дотриманнятарифних сіток і ставок, посадових окладів встановлюють шляхом їх порівняння зіштатним розкладом і перевіркою даних розрахунково-платіжних відомостей, табелівобліку використання робочого часу і розрахунку заробітної плати.
Під час аудитувстановлюють правильність окладів і ставок з погляду віднесення підприємства довідповідної групи щодо оплати праці.
Перевіркурозрахунків з робітниками і службовцями із заробітної плати доцільно починатиіз встановлення ідентичності даних аналітичного обліку щодо оплати праціпоказникам синтетичного обліку з рахунка 66 «Розрахунки оплати праці»у Головній книзі й балансі на однакову дату.
Для цьогозвіряють сальдо на перше число відповідного місяця у Головній книзі й балансі зпідсумковими сумами (сумами до видачі) розрахунково-платіжних відомостей.Причинами розходжень можуть бути: перекручення даних внаслідок зловживань(виключень виплат, утримань); неповного утримання авансів; повторного списаннягрошових документів із віднесенням виплат у дебет рахунка 66 «Розрахунки зоплати праці»; зменшення дебіторської заборгованості або збільшеннякредиторської заборгованості під час перенесення сальдо з одної розрахунковоївідомості в іншу тощо. Потім слід перевірити достовірність первинних документів(табелів обліку використання робочого часу і розрахунку заробітної плати,особових рахунків, розрахункових і розрахунково-платіжних відомостей) [4, 52].
При почасовійоплаті праці перевіряють правильність тарифних ставок, умов контракту, а привідрядній — виконання кількісних і якісних показників роботи, правильність нормі розцінок. Перевіряють, чи не включено в табелі обліку використання часувигаданих (підставних) осіб, чи заведено на таку особу особову справу у відділікадрів.
Правильністьнарахування заробітної плати визначають так:
— перевіряєтьсяправильність застосування розцінок шляхом зіставлення з документом, де вонипередбачені, а також уточнюється, чи відповідає стаж працівника, його розряд,тип підприємства, сезон, асортимент продукції застосовуваним розцінкам;
— уточнюється, чиправильно визначено обсяг виконаної роботи і кількість відпрацьованого часушляхом їхнього зіставлення з обліковими листками, подорожніми листками, табелемвиходу на роботу, системами приймання виконаних робіт за актамиприймання-здавання робіт;
— арифметичне перевіряєтьсяправильність нарахування суми шляхом множення розцінки на кількість днівроботи, на суму товарообороту, на кількість виробленої продукції тощо.
Під час перевіркиправильності нарахування і виплати заробітної плати слід встановити:
— чи відповідають дані відомостей навиплату заробітної плати тарифікаційним спискам працівників;
— наявність у відомості печатки,підписів керівника та бухгалтера;
— чи немає у відомостях підчисток інеобумовлених виправлень;
— чи вказані дати виплати і підписипрацівників про отримання заробітної плати;
— правильністьпідрахунків платіжної відомості;
— чи правильнопораховані суми утриманих і перерахованих податків із заробітної платипрацівників;
— ідентичність підписів у відомості йособовій справі.
Заробітна платаза період відпустки нараховується у такому порядку. Середній заробіток дляоплати відпустки розраховують, виходячи із заробітку за дванадцять останніхмісяців (календарних), що передували місяцю виходу у відпустку. Ця сумаділиться на 12 (або 11 за перший рік роботи). Отриманий середньомісячнийзаробіток ділиться на середньомісячну кількість робочих днів протягом року (зурахуванням вихідних і святкових днів). Отриманий середньоденний заробітокперемножується на число робочих днів відпустки. На суму вирахованих відпускнихдають запис: дебет рахунка 81 «Витрати на оплату праці», кредитрахунку 66 «Розрахунки з оплати праці» [5, 112].
Премії тазаохочування, пов'язані з трудовою діяльністю, визначають на основі положення,яке розробляється на підприємстві відповідно до типового.
Під час перевіркивиплати премій слід встановити:
— чи виконано умови, згідно з якимипремія виплачується шляхом перевірки усіх показників за даними бухгалтерськогоі статистичного обліку;
— чи дотримано порядку зниження розміруабо позбавлення премій тощо.
Згідно зі статтею127 Кодексу законів про працю України утримання із заробітної плати можутьздійснюватися тільки у випадках, передбачених законодавством України.Обов'язкові утримання включають прибутковий податок за шкалою ставок податку(до 17 гривень не оподатковується); утримання до Пенсійного фонду (1 %, якщозагальна сума нарахованої заробітної плати становить до 150 гривень, 2 %, якщосума більше 150 гривень); утримання на випадок безробіття (0,5 % віднарахованої суми); утримання за виконавчими листками. Загальний розмір утриманьіз заробітної плати не може перевищувати 20 %, а в особливих випадках — 50 %заробітної плати.
РОЗДІЛІІ. АУДИТ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ2.1Сутність та загальні принципи оцінки фінансового стану підприємства
Фінансовий станпідприємств харчової промисловості — це комплексне поняття, що є результатомвзаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства. Вінвизначається сукупністю виробничо-господарських факторів та поєднанняефективності діяльності галузі рослинництва, тваринництва і промислово-переробнихвиробництв, характеризується системою показників, що відображають наявність,розміщення і ефективність використання матеріальних, трудових та фінансовихресурсів [6, 123].
Систематичнийаудит фінансового стану підприємства, вивчення його платоспроможності,ліквідності та фінансової стійкості необхідний ще й тому, що обсяг одержанихдоходів підприємства АПК, розмір його прибутку багато в чому залежать від йогоплатоспроможності. Ураховують фінансовий стан підприємства і банки, розглядаючирежим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок.
Фінансовий станпідприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної тафінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі види діяльностіпідприємства. На фінансовому стані підприємства передовсім позитивнопозначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції [4, 123].
Неритмічністьвиробничих процесів підприємств харчової промисловості, погіршення якостіпродукції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення надходження коштівна рахунки підприємства, в результаті чого погіршується його платоспроможність.
Існує і зворотнийзв’язок, оскільки брак коштів може призвести до перебоїв у забезпеченніматеріальними ресурсами (добривами, пальним, насінням та посадковимматеріалом), наслідком цього є зниження продуктивності виробництва, зменшенняобсягів виробництва продукції та зниження рівня рентабельності виробництва.
Сезонністьвиробництва продукції рослинництва, коливання цін на сільськогосподарську продукціюпотребує від підприємства налагодженої організації фінансової діяльності, щомає бути спрямована на забезпечення систематичного надходження і ефективноговикористання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитноїдисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів,фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства.
Отже, фінансовийстан — це одна з найважливіших характеристик діяльності підприємств харчовоїпромисловості [6, 142].
Таким чином удостовірній інформації про фінансовий стан підприємства безпосередньозацікавлені адміністрація і співробітники, інвестори, постачальники, покупці,кредитори, страхувальники, державні органи (податкові, статистики та ін.);опосередковано — біржі, юристи, консультанти та експерти, засоби масовоїінформації, громадські організації, наукові установи.
Інтересикористувачів фінансової інформації не завжди збігаються, і тому існуєоб’єктивна необхідність у незалежній її оцінці аудиторами-спеціалістами, що маютьвідповідну підготовку, кваліфікацію, досвід і дозвіл на право надання такихпослуг.
Основнимиджерелами інформації для аудиту фінансового стану підприємств харчовоїпромисловості (ф. № 1 річної і квартальної звітності), Звіт про фінансовірезультати та їх використання (ф. № 2), Звіт про рух грошових коштів (ф. № 3),Звіт про власний капітал (ф. № 4) та примітки до фінансової звітності, щоадекватні даним первинної документації, регістрам аналітичного і синтетичногобухгалтерського обліку і Головної книги за досліджуваний період, та іншаінформація, що враховується аудитором.
В Україні існуєп’ять основних методик, розроблених зовнішніми користувачами для проведенняаудиту фінансового стану підприємств:
1. Методикаагентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій. Наказпро затвердження методики проведення поглибленого аналізуфінансово-господарського стану підприємств та організацій від 27 червня 1997 р.№ 81, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 серпня 1997 р. за № 288/2092.
2. Методика,затверджена постановою правління Національного банку України від 21.11.1996 р.№ 301, зареєстрована в юридичному департаменті Національного банку України 22листопада 1996 р. № 400.
3. МетодикаДержавної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Рішення від 19 березня1997 р. № 5 «Про затвердження вимог Державної комісії з цінних паперів тафондового ринку щодо аудиторської перевірки відкритих акціонерних товариств тапідприємств-емітентів облігацій (крім комерційних банків, інституційних інвесторів)».
4. Методичнірекомендації щодо проведення аналізу фінансового стану підприємства-боржникапри отриманні відстрочок (розстрочок) — лист ДПА України від 15 червня 1998 р.№ 7141/10/20-0017.
5. Методичнірекомендації з підготовки аудиторського висновку при перевірці акціонернихтовариств та підприємств-емітентів облігацій (крім комерційних банків),затверджені протоколом засідання Аудиторської палати України від 23.02.2001 р.№ 99 [3, 172].
Під фінансовимстаном розуміють здатність підприємства фінансувати свою діяльність. Вінхарактеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, які необхідні длянормального функціонування підприємства, доцільністю їх розміщення іефективністю використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими фізичними іюридичними особами, платоспроможністю і фінансовою стійкістю.
Фінансовий станможе бути стійким, нестійким і кризовим. Здатність підприємства своєчасноздійснювати платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі свідчитьпро його стійкий фінансовий стан.
Фінансовий станпідприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної і фінансовоїдіяльності. Якщо виробничий і фінансовий плани успішно виконуються, цепозитивно впливає на фінансовий стан підприємства. І навпаки, черезнедовиконання плану з виробництва і реалізації продукції відбуваєтьсяпідвищення її собівартості, зменшення виручки і суми прибутку і як наслідок —погіршення фінансового стану підприємства та його платоспроможності.
Стійке фінансовеположення, в свою чергу, має позитивний вплив на виконання виробничих планів ізабезпечує планомірне надходження і витрачання грошових ресурсів, виконаннярозрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного ізалученого капіталів і найбільш ефективного їх використання. Головна метафінансової діяльності — вирішити, де, коли і як використовувати фінансовіресурси для ефективного розвитку виробництва і отримання максимальногоприбутку.
Щоб вижити вумовах ринкової економіки і не допустити банкрутства підприємств харчовоїпромисловості, необхідно добре знати, як керувати фінансами, якою повинна бутиструктура капіталу за складом та джерелами створення, яку частину повиннізаймати власні засоби, а яку — запозичені. Необхідно враховувати і такі поняттяринкової економіки, як ділова активність, ліквідність, платоспроможність,кредитоспроможність підприємства, межа рентабельності, запас фінансовоїстійкості (зона безпеки), ступінь ризику, ефект фінансового важеля та інші, атакож володіти методикою їх аналізу.
Головна метааудиту фінансового стану — своєчасно виявляти і пропонувати, як ліквідовуватинедоліки у фінансовій діяльності та знаходити резерви покращення фінансовогостану підприємства і його платоспроможності [1, 331].
Фінансовепланування через централізовану адміністративну систему не діє. Фінансовийменеджмент прагне до гнучкої стратегії і тактики господарської діяльності, яказабезпечує конкурентоспроможність підприємства. У цьому полягають особливостіаудиту фінансової діяльності підприємств в умовах ринкової економіки.
Встановленнямнормативів у фінансовій діяльності займається само підприємство з метоюдосягнення найбільшого економічного ефекту, тому інформація про нормативистановить комерційну таємницю. Аналіз відхилень від цих нормативів єпрерогативою внутрішнього аудиту, який здійснюється службами підприємства.Аудит фінансового стану, що ґрунтується на фінансовій звітності, провадитьсяздебільшого зовнішнім аудитом, тобто спеціалізованими аудиторськими фірмами,власниками або державними органами.
Бухгалтерськізвітні форми про діяльність підприємства дають можливість зовнішнімкористувачам звітності неупереджено оцінити фінансовий стан підприємства навітьбез користування інформацією, яка є комерційною таємницею.
Зовнішній аудитфінансового стану підприємства може вдаватися до дослідження, результати якоговажливі не тільки для потенційних партнерів конкретного підприємства, а й дляінших користувачів звітності. Підприємству небайдуже, за якими показникамиоцінюватимуть його фінансовий стан можливі контрагенти, акціонери, кредитори.Тому необхідний взаємозв’язок між внутрішнім і зовнішнім аудитом, а цедосягається за допомогою конкретних методик, стандартів.
Аудит фінансовогостану агропромислового підприємства включає:
— загальну оцінку фінансового стану тайого змін за звітний період;
— аналізфінансової стабільності підприємства, ліквідності, платоспроможності,оборотності оборотних коштів, ділової активності тощо.
2.2Аудит фінансових результатів підприємств харчової промисловості
Узагальнюючимпоказником роботи підприємств харчової промисловості є прибуток, що характеризує ефективність виробництва.Прибуток є основним джерелом поповнення (оновлення) активів підприємства.
Під час аудитуфінансових результатів перевіряються доходи від реалізації продукції, наданняпослуг, матеріалів тощо. Основними джерелами при перевірці вищевказаних питаньє журнал-ордер 11 с.-г., регістри, відомості обліку реалізації продуктівхарчування, товарно-матеріальних цінностей та послуг Ф-22, 23, (за рахунками70, 71, 90, 94), відомість обліку затрат на виробництво, виходу продукції,наданих послуг Ф-30, 31. Разом із цим необхідно перевірити ті первиннідокументи і перш за все товарно-транспортні накладні, приймальні квитанції,подорожні листи автомобіля, журнали вагаря, щоденники надходженнясільськогосподарської продукції, звіти про рух матеріальних цінностей, пропереробку продукції, про продаж сільськогосподарської продукції, касові ордеритощо з метою виявлення достовірності натуральної та залікової ваги реалізованоїпродукції, її повної собівартості і реалізаційної ціни. Особливу увагунеобхідно звернути на те, чи реальні знижки та надбавки, для цього перевіряютьпоказники якості реалізованої продукції, витрати від недоплат з боку покупців [5, 129].
Перевіряючи продажсільськогосподарської продукції на ринку, встановлюють її обсяги, правильністьвстановлення цін і повноту оприбуткування виручки в касу господарства напідставі «Звіту про продаж сільськогосподарської продукції» (Ф-125), який єпідставою для списання реалізованої продукції; запитів адміністрації ринків продіючі на період продажу цих чи інших партій продукції, ціни продажу тощо; даніпро оприбуткування виручки, одержаної від ринкової торгівлі за рахунком 30«Каса»; оподаткування підзвітних осіб [7, 121].
Підприємстваможуть неправомірно занижувати прибуток від реалізації через неправильневідображення в обліку виручки, одержаної від покупців під виглядом фінансовоїдопомоги, короткострокової позики, поповнення фондів соціального призначення таінших цільових надходжень. Якщо в результаті аудиторської перевірки будутьвиявлені такі факти, то необхідно зробити корективи, одночасно збільшивширозмір прибутку до оподаткування.
В умовах ринковихвідносин у структурі балансового прибутку значну питому вагу мають фінансовірезультати від реалізації основних засобів, нематеріальних активів,товарно-матеріальних цінностей, цінних паперів та інших активів. Правильністьвідображення доходів і витрат контролюють на основі записів на рахунках класу 8«Витрати за елементами», 9 «Витрати діяльності» та класу 7 «Доходи і результатидіяльності» з використанням як первинних документів, так і регістрівбухгалтерського обліку (реєстри документів по реалізації товарів, робіт, послугФ 11.1—11.3 с.-г., відомості 11.4 с.-г., книги аналітичного обліку Ф. 11.5с.-г. Та журнали-ордери 11 с.-г., 15 с.-г. тощо). А за рахунком 79 «Фінансовірезультати» — фінансові результати підприємства відповідно до видів діяльності [7, 38].
Особливу увагуслід звернути на розділ реєстру «Відмітки про оплату», для цього широковикористовують зустрічну перевірку взаємопов’язаних документів (прибутковікасові ордери, виписки банку з доданими до них документами, рахунки-фактури,накладні внутрішньогосподарського призначення).
Важливим етапомаудиту господарських операцій з формування фінансових результатів діяльностіпідприємств АПК є перевірка достовірності облікових даних за бартернимиопераціями. Під час перевірки цього питання слід керуватися основниминормативними документами: листом Міністерства фінансів України № 18-4147 від30.11.92 р., Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 №168/97-ВР; Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від22.05.97 № 283/97-ВР, П(С)БО 15 «Доходи», затвердженим наказом Міністерства фінансівУкраїни від 29.11.99 р. № 290, П(С)БО 16 «Витрати», затвердженим наказомМіністерства фінансів України від 31.12.99 р. № 318 тощо [4, 152].
Достовірністьоблікових даних позареалізаційних фінансових результатів насамперед потрібноперевірити за даними журналу-ордеру № 15 с.-г. на підставі виправдовуючихпервинних документів. Потім необхідно встановити обґрунтованість та законністьсписання відповідних сум, причини незаконних списань і винних у втратах. Підчас перевірки списання збитків від простроченої дебіторської заборгованостіслід переконатися в законності такої операції і з’ясувати, яких заходів слідвживати для відшкодування заборгованості.
При аудитізбитків від стихійного лиха необхідно звернути увагу на те, чи не є ці витратирезультатом безгосподарності керівництва підприємства, чи підтверджені наслідкилиха відповідними актами. Важливо також мати на увазі, що у випадках, колипідприємством обраний інший порядок нарахування зносу малоцінних ташвидкозношуваних предметів, ніж у попередньому році, у поточному роціпроводиться коригування сум зносу [6, 53].
Завданнями аудитуфінансових результатів є:
— оцінка динаміки показників формуванняприбутку (збитку);
— виявлення і визначення впливу різнихфакторів на величину прибутку;
— виявлення внутрішньогосподарськихрезервів збільшення прибутку і підвищення рентабельності;
— визначення шляхів і напрямківраціонального використання резервів.
Так, «Методикапроведення поглибленого аналізу фінансово-господарського станунеплатоспроможних підприємств та організацій», затверджена наказом Агентства зпитань запобігання банкрутству підприємств та організацій від 21 березня 1997року за № 37, передбачає, що прибутковість підприємства характеризується сумоюприбутку та рівнем рентабельності. Використовуючи дані про результатиреалізації, собівартість продукції та базові показники, з’ясовують загальнуструктуру формування прибутку на підприємстві. Таку оцінку проводять шляхомпорівняння результатів звітного року з минулими роками.2.3Аудит фінансової стійкості підприємств харчової промисловості
Фінансова стійкість підприємствхарчової промисловості є однією з найважливіших характеристик його фінансовогостану. Вона пов’язана зі ступенем залежності від кредиторів і інвесторів іхарактеризується співвідношенням власних і залучених коштів.
До власних коштіввідносяться:
— статутний капітал — вартісневідображення сукупного внеску засновників (власників) в майно підприємства прийого створенні. Розмір статутного капіталу визначається засновницькимидокументами і може бути змінений тільки за рішенням засновників підприємства іза умови внесення відповідних змін у засновницькі документи;
— резервний капітал — джерело власнихкоштів, яке створюється підприємством відповідно до законодавства шляхомвідрахувань від прибутку;
— цільове фінансування — джерелавласних коштів підприємства, які створюються за рахунок відрахувань відприбутку, що залишаються в розпорядженні;
— нерозподілений прибуток — частиначистого прибутку, яка не була розподілена підприємством станом на датускладання звіту.
З іншого боку, допозикових коштів відносяться:
— короткострокові кредити банків —кредити банків, що знаходяться як у межах країни, так і за кордоном, якіотримані на строк не більше одного року;
— довготермінові кредити банків —позики банків, що отримані на строк понад один рік;
— кредиторська заборгованістьпідприємства постачальникам і підрядникам, що створилася в результаті розривуміж часом отримання матеріальних цінностей або споживанням послуг і датою йогофактичної сплати;
— заборгованість за розрахунками збюджетом;
— боргові зобов’язання підприємства зоплати праці перед своїми працівниками;
— заборгованість органам соціальногострахування;
— заборгованість підприємства іншимгосподарським контрагентам.
Раціональне формуванняджерел коштів аудитором визначається за їх структурою. Основна увагаприділяється власному капіталу.
Оцінка структури джерелкоштів, яку доводиться подавати аудитору банкам-кредиторам, стосується зміничастки власних коштів у загальній сумі джерел коштів із погляду фінансовогоризику при складанні угод, договорів. Ризик зростає у тих випадках, колизменшується частка власних коштів.
Внутрішньовиробничаоцінка зміни частки власних коштів ґрунтується на необхідності скорочення або збільшеннявласного капіталу, скорочення або збільшення довготермінових абокороткотермінових позик. Частка зовнішніх позик, кредитів і кредиторськоїзаборгованості у загальних джерелах коштів залежить від співвідношеннявідсоткових ставок за кредит і ставок на дивіденди. Природно, що структураджерел коштів залежатиме від цих обставин. Співвідношення власного капіталу дозалученого, як правило, має бути 1: 2 [4, 17].
Оцінка фінансовоїстійкості підприємств харчової промисловості має на меті об’єктивний аналізвеличини та структури активів і пасивів підприємства і визначення на цій основірівня його фінансової стабільності й незалежності, а також відповідностіфінансово-господарської діяльності підприємства цілям його статутноїдіяльності.
Відповідно до показниказабезпечення запасів і витрат власними та позиченими коштами можна назвати такітипи фінансової сталості підприємства:
— абсолютна фінансовастійкість (трапляється на практиці дуже рідко) — коли власні оборотні коштизабезпечують запаси і витрати;
— нормально сталийфінансовий стан — коли запаси і витрати забезпечуються сумою власних оборотнихкоштів та довгостроковими позиковими джерелами;
— нестійкий фінансовийстан — коли запаси і витрати забезпечуються за рахунок власних оборотнихкоштів, довгострокових позикових джерел та короткострокових кредитів і позик,тобто за рахунок усіх основних джерел формування запасів і витрат;
— кризовий фінансовийстан — коли запаси і витрати не забезпечуються джерелами їх формування, іпідприємство на межі банкрутства [7, 144].
Висновок
Власний капітал – це сумавнесків (вкладів) засновників, яка відображає обсяг прав власності, оцінених заринковою вартістю на момент створення суб’єкта господарювання, та вартість,одержана в результаті ефективної діяльності підприємства, зокреманерозподілений прибуток, безоплатно одержані необоротні активи та суми дооцінкинеоборотних активів.
Визначення елементіввласного капіталу набуває специфічних особливостей залежно відорганізаційно-правової форми відповідного суб’єкта господарювання. Ціособливості зумовлені, насамперед, нормами законодавства, якими встановленоорганізаційні форми підприємств, та вимогами щодо порядку формування та рухувласного капіталу цих підприємств.
Визначальним факторомобліку власного капіталу виступає організаційно-правова форма підприємства харчової промисловості, оскільки різне правове регулюваннямайнових відносин та законодавчі вимоги до створення і руху власного капіталузумовлюють відмінності і в обліку. Особливості формування власного капіталуновостворених підприємств харчової промисловості на базі реформованих КСП зумовлені процесами реорганізаціїюридичної особи та трансформації відносин власності.
Основу власного капіталупідприємства складає статутний капітал, зафіксований в його установчихдокументах. Він є необхідною умовою створення і функціонування будь-якоїюридичної особи. Обов’язковість реєстрації розміру статутного капіталувстановлена законом лише для господарських товариств. Враховуючи роль, значенняі функції статутного капіталу, можна стверджувати, що кожний господарюючийсуб’єкт, включаючи і приватні підприємства, повинен мати статутний капіталвстановленого розміру, зафіксований в його установчих документах.
Список використанихджерел:
1. Закон України «Проаудиторську діяльність» від 22 квітня 1993 р. // Голос України. — 1993. — 29 травня.
2. Національні нормативи аудиту.Кодекс професійної етики аудиторів України. — К.: Основа, 1999.
3. Адаме Р. Основы аудита: Пер. сангл. / Под. ред. Я.В. Соколова. — М.: Аудит: ЮНИТИ, 1995.
4. Білуха М.Т. Формифінансово-господарського контролю (ревізія, аудит, судово-бухгалтерськаекспертиза) // Бухгалтерський облік і аудит. — 1995.
5. Білуха М.Т. Теоріяфінансово-господарського контролю і аудиту. — К.: Вища школа, 1994. –
6. Гуцайлюк 3. Аудит фінансовихрезультатів// Бухгалтерський облік і аудит. — 1994. — № 8.
7. Заруба АД. Банківський менеджментта аудит. — К.: Лібра, 1996.
8. Зубілевич С. Аудиторськадіяльність в Україні: Проблеми становлення і перспективи розвитку //Бухгалтерський облік і аудит. 1995. — № 9.
9. Зубілевич СЛ., Голов С.Ф. Основиаудиту. — К.: Ділова Україна, 1996.
10. Рудницький В. Методологія іорганізація аудиту. — Тернопіль: Економічна думка, 1998. — 192 с.
11. Сопко В., Балченко С.Аудиторський звіт і аудиторський висновок // Бухгалтерський облік і аудит. — 1995. — № 10.
12. Савченко В. Аудит використанняактивів і фінансово-господарських операцій // Бухгалтерський облік і аудит. — 1994. — № 9.
13. Усач В.Ф. та ін. Аудит ісудово-бухгалтерська експертиза. — Львів: Каменяр, 1998.
14. Федулова Л. Управлінняаудиторською діяльністю // Бухгалтерський облік і аудит. — 1995. — № 8.
15. Цінні папери України. — 2000. — №76-77 (77).
16. Шиманський Р. Проблеми розвитку аудиту// Бухгалтерський облік і аудит. — 1994. — № 11.