МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
СУМСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙАГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра технологіїкормів і годівлі тварин
КУРСОВИЙ ПРОЕКТ
з годівлісільськогосподарських тварин
на тему: „Сучасні технології заготівлі і якості силосу взалежності від різних факторів”
Суми — 2010
Зміст
Вступ
1.Техніка силосування кормів
1.1Підготовка силосних споруд
1.2Регулювання вологості силосованої маси
1.3 Технологічні процеси заготівлі силосу та їхмеханізація
2.Бактеріальні препарати у консервуванні кормів
3. Сучасні технології силосування у полімернімішки
3.1 Технологія «силосування у рукав»
3.2 Силосування в тюки й рулони
4.Якість заготовленого силосу
4.1Самозігрівання силосу
4.2Вибір правильного консерванту
5.Розрахункова частина курсового проекту
5.1Розрахунок річної потреби в кормахдля корів
5.2Розрахунок річної потреби вкормах для молодняку
5.3 Розрахунок потреби в кормах для свиней
5.4 Визначення потреби в земельній площі длявиробництва кормів
Висновок
Списоквикористаної літератури
Вступ
Годівля євирішальним чинником, який впливає на продуктивність тварин. Максимальневиявлення генетичного потенціалу продуктивності тварин за рахунок збалансованоїраціональної годівлі залежить головним чином від правильної науковообґрунтованої організації кормової бази тваринництва.
На жаль, вУкраїні до питань укріплення кормової бази тваринництва значно ослабнувінтерес, скорочення посівних площ під кормові культури привела до значногодефіциту кормів і, як наслідок, до зменшення поголів'я тварин і до їх низькоїпродуктивності.
Відновлення втрачених позицій угалузі тваринництва неможливе без укріплення кормової бази будь-якогогосподарства незалежно від форми господарювання.
Проблема збільшення виробництвакормів у різних природно-економічних умовах країни вирішується по-різному. Протедля всіх зон найважливіше значення має застосування таких способів заготівлі ізберігання кормів, за яких забезпечується найбільш повне збереження їхфізіологічно-корисних властивостей при мінімальних затратах праці іматеріальних засобів.
З цієї точки зору економічновигідним є силосування. При цьому способі заготівлі найкраще зберігаєтьсявітамінна цінність силосованих рослин.
Добре вкритий силос зберігаєтьсятривалий час без істотних змін. Його можна згодовувати тваринам у будь-яку поруроку.
Силосування можна провести зменшими затратами праці порівняно з іншими способами заготівлі кормів. Майжевсі операції по силосуванню виконуються машинами.
Перелічені переваги силосу роблятьцей спосіб зберігання кормів найбільш поширеними у різних природно-економічнихзонах нашої країни. Проте інтенсифікація тваринництва, підвищенняпродуктивності худоби і збільшення її кількості потребують ще більшого обсягузаготівлі повноцінного силосу. Особливу увагу слід приділяти його якості, томущо при порушеннях технологічного процесу і недостатньому врахуванніособливостей силосної сировини якість силосу буває незадовільною. Згодовуваннянадмірно кислого силосу, з поганим співвідношенням у ньому органічних кислот, аінколи і просто гнилого чи запліснявілого призводить до зниження продуктивностітварин і часто спричиняє захворювання, особливо телят і вагітних маток.
Зрозуміло, що вказані перевагисилосування рослин мають місце при одержанні доброякісного силосу. Тому требабути достатньо обізнаним з процесами силосування.
1. Технікасилосування кормів
Щоб одержатисилос доброї якості і зменшити втрати поживних речовин в процесі закладання,бродіння і зберігання кормів, слід суворо дотримуватись основних правил технікисилосування.
Якість силосузалежить від здатності рослин до силосування, закладання рослинної маси зоптимальною вологістю, достатнього подрібнення, швидкого безперервногозавантаження силосних споруд, ущільнення, раціонального використання силоснихспоруд, своєчасного вкриття [3].
1.1 Підготовкасилосних споруд
Кожну силоснуспоруду відразу після виймання з неї силосу слід очистити від залишків корму,землі, води тощо. Територію навкруги споруд також очищають від бур'янів,залишків минулорічного силосу.
Перед початкомсилосування стіни та дно силососховища ще раз ретельно очищають від залишківкорму, плісені, павутиння, ремонтують стіни, дно і при потребі покривають їхбітумом. Усувають пошкодження, які можуть стати причиною проникнення повітря іводи у силосні споруди.
Дезінфікуютьсилососховища обприскуванням свіжо гашеним вапном або опилюванням сухим пухкимвапном зволожених стін та дна [5].
1.2 Регулюваннявологості силосованої маси
Кожний видсилосованої маси має оптимальну вологість, яка забезпечує більш інтенсивнийпроцес молочнокислого бродіння, добру якість корму, найменші втрати поживнихречовин при силосуванні.
Так,наприклад, оптимальна вологість для кукурудзи 70-75%, злакових дрібностебельних- 65-70, бобових трав — 60-65, для добре подрібнених качанів кукурудзи — 53-60%. А добре подрібнена і ущільнена комбінована маса, з якої виготовляютьсилос для свиней, силосується навіть при воло гості нижче 58%.
Як дужевисока, так і низька (нижче оптимальної) вологість для силосної маси небажані.При високій вологості втрачається багато соку, а в ньому розчинні цукор та іншіпоживні речовини. Це знижує поживність корму і порушує бродіння. змінюються іумови консервування, а замість нього засмоктується повітря.
Встановлено,втрати поживних речовин силосу за рахунок витікання соку досягають 5 і більше процентіввід закладеної сировини. Крім того при високій вологості силосованих рослинутворюється деяка кількість масляної кислоти, що погіршує його якість тапоїдання тваринами.
При низькійвологості силосна маса. особливо крупно подрібнена, погано ущільнюється внегерметичних умовах дуже розігрівається та пліснявіє. Внаслідок чогоперетравність протеїну корму знижується майже вдвічі.
Тому, щободержати добрий корм і запобігти зайвим витратам поживних речовин, вологістьсилосної маси слід регулювати. Це роблять короткочасним пров'ялюванням дуже вологих кормів, додаванням сухихкормів до вологих у відповідних співвідношеннях для одержання сумішіоптимальної вологості. До сухих кормів інколи додають воду [3].
1.3 Технологічні процеси заготівлісилосу та їх механізація
Процес силосування складається зтаких технологічних операцій:
- скошування,
- подрібнення маси,
- навантаження її натранспортні засоби,
- транспортування,
- закладання в сховище зодночасним ущільненням,
- герметизація сховища.
До заготівлі силосу слід ретельноготуватися, тобто, перш за все підготувати техніку, щоб не сталося так, щосилососховище завантажують протягом 2-3 а то й більше тижнів. Оптимальний строкзавантаження силосної траншеї 5 днів. Збирання кукурудзи чи іншої силосної культуриповинне проводитися в стислі строки на сучасних комбайнах з якіснимподрібненням сировини [1].
На жаль, більшість господарств усучасних умовах заготівлю силосу проводять довго, тому строки заготівлізатягуються. Отже, слід зважити на сам процес завантаження траншей. Передзавантаженням силосних траншей їх очищають, на дно кладуть шар соломи завтовшки30-50 см. Завантаження силосної маси розпочинають з торцевої сторони,протилежної до майданчика завантаження. Транспортні засоби повиннірозвантажуватися на майданчику, потім маса, що силосується, подається в траншеюбульдозерами. Це запобігає забрудненню маси землею, яка зв’язує багато кислот,в результаті чого уповільнюється підкислення сировини. Завантаження силосноїмаси в траншеї проводять під ухилом, завдяки чому вона якомога менше піддаєтьсяферментації [1].
Від самого початку завантаженнятраншеї укладену масу ущільнюють для забезпечення швидкого створення анаеробнихумов та раціонального використання силосної споруди. Якщо зелена маса, щосилосується, має вологість до 75%, її безперервно ущільнюють від початкузаготівлі до кінця завантаження силосної траншеї. Завантаження силосної маси втраншеї проводять під ухилом, завдяки чому вона якомога менше піддаєтьсяферментації.
Подрібненусилосну масу, ретельно розрівнюють та ущільнюють важкими гусеничнимитракторами. Старанно ущільнена маса не пружинить і на ній чітко видно слідигусениць трактора. Слід пам'ятати, що від якості ущільнення залежить іякість силосу та його зберігання.
В поганоущільненій масі залишається багато повітря (кисню), що сприяє розвиткунебажаних процесів бродіння та призводить до значних втрат поживних речовинкорму. Така маса дуже розігрівається (інколи до 60 і більше градусів), вона«горить», втрачає зелений колір, темніє і замість фруктового набуваєдосить приємного запаху випеченого хліба. Це часто дезорієнтує при визначенніякості такого корму, бо в горілому силосі повністю втрачається каротин,перетравність протеїну знижується вдвічі і майже повністю руйнуютьсяамінокислоти, внаслідок чого у силосі підвищується вміст аміаку [2].
Поганоущільнена маса дає також велику усадку, що призводить до утворення зазорів білястін силосної споруди, куди проникає повітря та атмосферні опади. Внаслідокцього збільшується псування силосу.
Ущільнюватикорм слід рівномірно по всій силосній споруді, особливо ретельно біля стін, десилосна маса гірше осідає та швидше псується.
Після завершення силосування силосну масунеобхідно щоденно додатково ущільнювати протягом не менше 3-4 годин, особливослід звертати увагу на ущільнення маси біля стін траншеї.
Силос повиненбути вкритий негайно після закладання та до ущільнення поверхневого шару — непізніше як через добу.
З метою зменшення втрат поживнихречовин після завершення процесів закладання поверхню силосу слід ретельноізолювати від зовнішнього середовища з використанням повітро- і водонепроникноїплівок. В практиці силосування використовують в основному поліетиленовісвітлонепроникні плівки завтовшки 0.15 — 0.20 мм. Плівки такої товщини не рвуться при вкриванні силосу, стійкі до дії прямих сонячних променіві низьких температур. Економічно доцільними є широкоформатні плівки з шириною8-12 м. При їх використанні зменшуються затрати праці на вкриття силосу ідосягається кращий захист силосної маси від доступу повітря. Такі полотнаплівок недоцільно перекривати накладанням краю однієї на край другої:доцільніше склеїти їх клейкими плівками або наплавити та якісно закріпити білястін траншеї. Для цього дерев’яною лопатою плівку закладають між стіною траншеїта масою сировини, а місце з’єднання засипають ґрунтом і ущільнюють. Плівкуприсипають по всій поверхні шаром глинистого ґрунту завтовшки 8-10 см, тирсою чи торфом — 20-25 см; зверху прикладають тюками соломи. Проте більш якісне укриттясилосу досягається при використанні мішків з піском, що запобігає псуваннюповерхні плівки гризунами та гарантує якісну ізоляцію та зберігання маси відпромерзання взимку. Для захисту плівки від пошкодження гризунами її поверхнюприсипають негашеним вапном шаром до 2 см.
Запізнення ізукриттям силосу на 3 дні збільшує втрати корму при силосуванні на 7-10% зарахунок розігрівання всієї силосованої маси та псування поверхневого шару.
Вкриттяповинно бути водо- і повітронепроникним. У погано вкритому силосі відбуваєтьсяпроцес аерації. Силос при цьому розігрівається, втрачається каротин, знижуєтьсяперетравність протеїну.
З проникненнямповітря у силосі починають розвиватися плісені, які розкислюють силос. У своючергу такий корм стає добрим середовищем для гнильних бактерій [3].
2. Бактеріальні препарати уконсервуванні кормів
Використання консервантів визнаноефективним способом заготівлі соковитих кормів, який дає змогу у 2-3 разизменшити втрати врожаю кормових культур (особливо у процесі збирання йсилосування їх у періоди з нетиповими погодно-кліматичними умовами) тазабезпечити високу якість кормів. За рахунок використання консервантівдосягається підвищення виходу кормів на рік до 15-20 % порівняно із звичайнимсилосуванням. Один кілограм будь-якого консерванту в середньому додатковозабезпечує збереження в силосі близько 10 к. о. та 1 кг протеїну, за рахунок яких можна додатково одержати 6-10 кг молока або 1,5-2 кг приросту живої маси тварин [7].
Світова практика і передовийдосвід свідчать про те, що стимулювання молочнокислого бродіння у силосованіймасі за допомогою біологічних консервантів є ефективний і безпечний спосібнаправленого регулювання мікробіологічних і біохімічних процесів, азабезпечення направленої ферментації дозволяє отримати силос більш високоїякості.
Корм заготовлений з використаннямбіологічних консервантів не вражається грибками, не загнивається, соковитий,добре поїдається тваринами, також поліпшується склад органічних кислот,зменшуються втрати сухої речовини. Відмічено зменшення угару у верхньому шарі ізбільшення збереження кормових одиниць.
Біологічні консервантивиробляються двох видів, які відрізняються по способах внесення:
- пряме внесення консервантуу рослинну масу безпосередньо під час трамбування у силососховищі;
- внесення консерванту урослинну масу через дозатори, встановлені на кормозбиральних комбайнах [10].
силос корм тваринаконсервування
3. Сучасні технології силосуванняу полімерні мішки
Технологія заготівлі кормів уполімерні мішки має ряд переваг у порівняння з традиційним використанням силоснихям, траншей, курганів і т.п.
Перш за все, це якість ізбереженість кормів, їх поживна цінність. Зберігання консервованих кормів уполімерних мішках дозволяє звести до мінімуму (1-3%) втрати кормів від контактуз вологою та киснем. У силосних ямах такі втрати досягають 10-40% [6].
3.1 Технологія«силосування у рукав»
Корм для силосуваннятранспортується до ротопресу-ущильнювачу і розвантажується на закладочний стіл.Силосну масу також можна подавати порціями за допомогою ковша. Завантажена масана конвеєрі пересувається до пресовочного ротору. Ротор проштовхує корм черезстальний тунель у полімерний мішок. При цьому силосована маса пресується. Післятого як мішок повністю заповнюється, його зразу ж герметизують. Герметизаціямішків з двох сторін виключає проникнення в середину маси повітря. Кисень, якийзнаходиться у мішках, використовується у реакції окислення і ферментаціїмолочної кислоти [3].
Полімерні мішки захищені від сонцяспеціально розробленим стабілізатором. Ультрафіолетовий стабілізатор зупиняєдію сонячних променів на пластик, чим забезпечує гарантоване зберігання кормудо 2 років.
Переваги даної технології упорівнянні з традиційною заготівлею силосу у ями та траншеї:
- висока якість і поживнацінність корму. Заготовлена силосна маса залишається свіжою та придатною длязгодовування протягом всього періоду зберігання.
- втрати корму під часзаготівлі і зберігання зведені до мінімуму (1-3% від загальної кількості). Данатехнологія дозволяє уникнути псування корму через доступ повітря, надлишковоївологи і т. п.
- дана технологія дозволяєзаготовляти силос у будь-якому зручному місці. Єдина умова – наявність рівноїплощадки. У кожному мішку поміщається 250-300 т корму (у залежності від довжинимішка та рослинної сировини).
- висока продуктивністьсилосного преса – дозволяє закладати до 100 т силосованої маси за годину.Можливість заготівлі за будь-якої погоди [3].
3.2 Силосування в тюки й рулони
Така технологія передбачає менше капіталовкладень. Причому цікапіталовкладення не прикріплені до постійного місця. Затрати праці на збиранняі закладку силосу не значною мірою знижуються, але при годівлі – зростають.Останнє значно залежать від вмісту сухої речовини у силосному матеріалі. Що вінвищий, то вища щільність сухої речовини у рулонах, менше рулонів потрібно наодиницю сухої речовини, а отже й нижчі затрати праці і витрата плівки дляобгортання [3].
За ринкових умов силос є предметомторгівлі, який необхідно перевозити. Найзручніше це робити в упакованих рулонахі тюках.
Сучасними технологіями, за якихрулони і тюки обгортають у кілька шарів поліетиленовими плівками, які вдостатній мірі повітронепроникні і на внутрішній стороні мають прилипаючуповерхню, можна досягати герметичності. Не залишається і порожнин між рулоном іплівкою. Працюють із плівками товщиною близько 0,025 мм і розтягуванням їх до70%. Непроникність обгортки тим вища, чим ширші полотна плівки.
Непроникність плівки дуже залежить від температуриповітря. Що більше рулони нагріваються на сонці, то вища їхня проникність длягазів, бо різні кольори плівок по різному абсорбують теплове випромінювання. Тай температури в рулонах сильно різняться. Плівки темного кольору більшенагріваються, що підвищує їхню повітропроникність. Тому кращі плівки білого абоясно-зеленого кольору.
Досвід показує, що, як правило, 6– ти шарове обгортання рулонів є достатнім для герметизації. За дуже високихвимог до якості силосу або при частому пересуванні запакованих рулонів потрібно8 шарів плівок. Обгортання слід проводити максимум протягом 2-х годин післяпресування рулонів. Дуже ефективно працюють машини, які проводять пресування йобгортання в одному робочому процесі.
На практиці поширене силосування втюках, обгорнутих плівкою, щільність пресування в яких звичайно вища, ніж урулонах. У великих господарствах тюки, як правило, складають у штабелі, яківкривають силосною плівкою. Штабелюють до трьох тюків — один над іншим. Черезте, що між тюками залишаються повітряні канали, більші штабелі варто такрозділити плівками, щоб при вивантаженні відкритий сегмент був використанийпротягом 14 днів [3].
4. Якість заготовленого силосу
Якість заготовленого силосу багато чомувизначає ефективність роботи тваринницьких господарств. Поряд з показникамивмісту енергії в кормі вирішальну роль відіграє аеробна стабільністькукурудзяного силосу. При цьому постійно виникають проблеми із самозігріваннямкорму і його пліснявінням з наступним зниженням якості та навіть повнимпсуванням.
Силоснакукурудза належить до групи кормових рослин, котрі добре силосуються. Вонамістить багато цукрів, надходить з поля практично без забруднень, при цьому наповерхні листків цієї культури вже перебуває велика кількість епіфітноїмікрофлори. Але високий вміст цукрів створює поживне середовище для небажанихгнилісних мікроорганізмів: цвілі, дріжджів. Як тільки активується робота цихмікроорганізмів, можна з упевненістю очікувати самозігрівання і пліснявіннясилосу [1].
4.1 Самозігріваннясилосу
Зігріваннясилосу є зовнішньою ознакою псування корму. У процесі обміну речовин дріжджірозкладають цукор і молочну кислоту до вуглекислого газу й води з виділеннямтепла. При цьому спостерігаються такі небажані ефекти, як масові втратипоживності й сухих речовин корму, низьке споживання силосу та збільшення йогокислотності. Цвілеві гриби також є причиною втрат корму у вигляді гнильнихзалишків.
Сьогодніосновною проблемою фермерських господарств є зниження надоїв молока, котрепов’язане з погіршенням здоров’я тварин. При цьому річні витрати на лікуваннязахворювань, що викликані низькою якістю силосу, можуть перевищувати кількатисяч гривень.
Рівеньпотенційної небезпеки, що виникає при згодовуванні такого силосу, найчастішенедооцінюють. Зіпсовані корми містять не тільки недостатню кількість поживнихречовин і гірше поїдаються, а й мають у своєму складі небезпечний коктейль зрізноманітних продуктів обміну (мікотоксини) дріжджів і цвілі.
Самемікотоксини ослаблюють імунну систему тварин, через що також спостерігаєтьсярізке зниження їхньої продуктивності. Причому діагностика захворювань набагатоускладнюється. Як правило, основними симптомами є зниження апетиту тварин,мастити, порушення обміну речовин і роботи статевої системи.
Інтенсивнийперебіг процесів самозігрівання більшою мірою проявляється саме в курудзяномусилосі, що містить велику кількість поживних речовин та енергії. Поганеущільнення субстрату, недостатня ізоляція сховищ, неправильний підхід призаборі корму тощо сприяють активізації цих гідролітичних процесів. Чимретельніше були виконані всі операції при заготівлі корму, тим краще. Особливокритично до питань заготівлі корму слід підходити в тих випадках, колисамозігрівання силосу стає постійним явищем. Тут потрібно виявити слабкі місцяв загальному технологічному ланцюжку виробництва й виключити їх подальшевиникнення. Небезпека виникнення самозігрівання пов’язана ще й з тим, що незавжди вдається додержувати величини тижневого відбору корму на рівні 2–3 м.Навіть проведення таких заходів, як обробка поверхні зрізу пропіоновоюкислотою, не рятує.
А отзастосування біологічних консервантів із штамами гетероферментактивнихмолочнокислих бактерій набуває усе більшого поширення при заготівлі об’ємистихкормів, адже консерванти протистоять розмноженню цвілі та дріжджів [3].
4.2 Вибірправильного консерванту
Консервантистримують мікробіологічні процеси бродіння. Для вибору правильного засобу требачітко визначити механізм його дії (щодо силосної кукурудзи це має бутистабілізація аеробної мікрофлори) і сферу застосування (приготування рослиннихкормів). Однак варто врахувати, що не кожний продукт однаково підходить длябудь-якої культури, що заготовлюється. Так, наприклад, штами молочнокислихбактерій відрізняються за типом бродіння субстрату: гетеро- або гомоферментативні культури. Гомоферментативні молочно-кислі бактерії гідролізуютьцукри рослин виключно у молочну кислоту. Важливою відмінністю є той факт, щомолочна кислота не діє проти грибів і дріжджів, а навпаки — слугує відміннимпоживним середовищем для цих мікроорганізмів.
Саме томуконсерванти, що містять переважно гомоферментативні молочнокислі бактерії, нетільки не запобігають ризику самозігрівання/пліснявіння кукурудзяного силосу,але навіть збільшують його.
Інакшим єперебіг гетероферментативного типу бродіння. Молочнокислі бактерії цього типурозкладають рослинні цукри не тільки на молочну кислоту, а й на іншікомпоненти, які пригнічують дію дріжджів. Найбільш відомими з них є оцтовакислота й пропіленгліколь. Цей керований тип бродіння не приводить донадмірного розкладання цукрів, а також поліпшує смакові якості заготовленногосилосу.
Механізм діїцих консервантів простий: особлива комбінація молочнокислих бактерій типуLactobacіllus buchnerі вноситься у рослинний субстрат, що силосується.
Збільшенняконцентрації інгібіторів цвілі та дріжджів поліпшує аеробну стабільністькукурудзяного силосу, що в підсумку підвищує вміст енергії в кормі й збільшуєйого споживання. Для досягнення таких результатів потрібна також повна ізоляціясховища протягом 4–6 тижнів від дня його закриття. У цьому разі небезпекасамозігрівання й наступного горіння силосу повністю виключається.
Кукурудзянийсилос має підвищену схильність до самозігрівання. Тому біологічні консерванти наоснові гетероферментативних молочнокислих бактерій забезпечують повну аеробнузбереженість обробленого силосу. За допомогою цього можна запобігти втратам іпідвищити якість силосу [7].
5. Розрахунковачастина курсового проекту
Завдання:
Середньорічне поголів’я корів – 235 голів
Середня жива маса 1 корови – 500 кг
Середньорічний надій на корову – 4100 кг
Середньорічне поголів’я свиноматок – 129 голів, відлученняв 45 днів
Скласти комбікорми і раціони:
а) Раціон для бугайця при (вирощуванні плідника до 16 міс.віку, жива маса 380 кг) вік 9 міс.;
б) -//- на літній період;
в) Раціон для ремонтної свинки, жива маса 45 кг, середньодобовий приріст 575 г на зимовий період;
г) -//- комбікорм для цієї ж групи;
д) Раціон для лактуючої вівцематки вовново-м’ясної породи(друга половина лактації), жива маса 50 кг на літній період;
е) Раціон для лошат верхової породи, вік 11 міс. (жеребчик 250 кг) на зиму.
Для визначення потреби в кормахнеобхідно розрахувати середньорічне поголів’я тварин. У цей розрахунокпокладені наступні нормативи: вихід телят на 100 корів – 90 голів, щорічнебракування корів – 40%, введення в основне стадо з групи нетелей 0,4 голови на1 корову, падіж та вимушений забій 0,1 голови молодняку в розрахунку на 1корову.
1. Розрахунок структури стада ВРХза кількістю корів 235 голівГрупа тварин Середньорічне поголів’я тварин у розрахунку на 1 корову, гол різних груп, гол Корів, всього 1 235 у т.ч. дійних 0,82 193 сухостійних 0,18 42 Приплід: 1,3 306 від корів 0,9 212 від нетелей 0,4 94 Збереженість: теличок 0,6 141 бичків 0,6 141 Телички 0-6 міс. 0,3 71 6-12 міс. 0,3 71 12-18 міс. 0,3 71 Нетелі і телиці 18-24 міс. 0,3 71 Нетелі 24-30 міс. 0,2 47 Бички 0-6 міс. 0,3 71 6-12 міс. 0,3 71 12-18 міс. 0,3 71
235·0,82=192,7=193
235·0,18=42,3=42
При такій структурі стада врозрахунку на 1 корову за рік реалізується на м’ясо 0,4 голови корови із середньоюмасою 500 кг, 0,2 голови телиць що залишилися незаплідненими із середньою масою3,6-4,0 ц та 0,6 голови бичків після вирощування та відгодівлі з масою 3,6 –4,0 ц в залежності від середньої маси корів у дорослому стані. Орієнтовневиробництво молока і м’яса наведено в таблиці 2.
2. Розрахунок продукції великоїрогатої худоби (молока і м’яса у живій вазі)Група тварин Поголів’я на 1 корову Надій молока на корову за рік, т Реалізовано за рік, гол. Жива маса 1 голови при реалізації, т Вироблено, т молока м’яса Корови 1 4,1 - - 963,5 - Корови 0,4 - 94 0,500 - 47 Телиці 0,2 - 47 0,370 - 17,4 Бички 0,6 - 141 0,395 - 55,7 Разом - - - - 963,5 120,1
Вироблено молока: 4100 кг молока :1000 = 4,1 т ∙ 235 голів корів = 963,5 т;
Вироблено м’яса: 235гол∙0,4=94голів∙0,5т жива маса корови = 47 т
5.1 Розрахунок річної потреби вкормах для корів
Розрахунок річної потреби в кормахрозпочинають з підбору типової структури їх енергетичної поживності.
3. Річна потреба в кормах для 235голів корів живою масою 500 кг при надої 4100 кг молока жирністю 3,8%Корм Структура кормів за ОЕ, % ОЕ кормів на корову, ГДж
ОЕ кормів
на все стадо, ГДж Корму, т В кормах міститься, т
кормових
одиниць
перетравного
протеїну Сіно бобово-злакове 9 4,5 1057,5 157,6 69,34 10,24 Сінаж гороху 15 7,51 1764,85 460,8 129,02 22,12 Силос кукурудзяний м.с. 16 8,01 1882,35 896,36 188,24 8,96 Буряк кормовий 6 3 705 440,63 61,69 3,97 Зелена маса (злакова) 29 14,52 3412,2 1287,62 218,9 27,04 Концентрати 25 12,52 2942,2 - 340,96 30,84 Разом 100 50,06 11764,1 - 667,19 72,33 Норма - 50,07 11766,45 - 1008,15 103,17
Щоб вирахувати кормові одиниці іперетравний протеїн по строчці концентрати потрібно ці показники додати по всімкормам і відняти від норми. Різницю поставити на концентрати.
к.од. 1008,15-667,19=340,96; ПП103,17-72,33=30,84.
Провірити по строчці концентрати:
30,84 т ПП: 2942,2 ГДжОЕ=0,010 тПП/ГДж ОЕ.
Для того, щоб правильно підібратиконцентровані корми ця цифра повинна бути (0,010 тПП/ГДж) або близькою до неї.
Норма на 235 голів корів:
ОЕ 50,07 ГДж (з додатку)∙235голів=11766,45ГДж
к.од. 4,29 т к.од.∙235голів=1008,15 т к.од.
ПП 0,439 т ПП∙235голів=103,17 т ПП
Розрахунок до таблиці 3:
1. Структура із довідника.
2. 50,07– 100% Х=50,07∙9:100=4,5 ГДжОЕ,
х – 9
3. 4,5 ГДж∙235 голів= 1057,5ГДж ОЕ
4. Сіно 1057,5 ГДж:6,71ГДж=157,6 т(6,71 МДж в 1 кг корму)
5. Сіно 157,6 т∙0,44к.од.=69,34т к. од. (0,44 к. од в 1 кг корму)
6. Сіно 157,6т∙65гПП=10244г:1000=10,24 т ПП (65г в 1 кг)
В таблиці 4 зроблено підбірконцентрованих кормів.
4. Розрахунок співвідношенняконцкормів у річній потребіКонцкорми
Частка
на 1 т, т В кормах міститься ОЕ, ГДЖ ПП, т ПП на 1 ГДж Злакова суміш Зерно пшениці озимої 0,20 2,25 0,017 0,008 Зерно ячменю озимого 0,70 7,96 0,052 0,007 Зерно проса 0,10 0,91 0,006 0,007 Всього 1,000 11,12 0,075 0,007 Білкова суміш Зерно бобів 0,80 8,93 0,18 0,02 Макуха соєва 0,20 2,51 0,068 0,027 Всього 1,000 11,44 0,248 0,022
0,20∙11,27МДж=2,25ГДж (11,27МДжв 1 кг)
0,20∙85 гПП=17:1000=0,017 тПП (85 г ПП в 1 кг)
0,017:2,25=0,008 т ПП/ГДж
Розрахунок співвідношення узагальній кількості концентрованих кормів проводиться з використанням методуквадрату, де в якості норми приймають концентрацію перетравного протеїну на 1ГДЖ (0,010 т ПП/ГДж), яку порівнюють з аналогічними показниками для кожноїсуміші.
Злакова суміш Білкова суміш
0,007 0,022
0,010
0,012 0,003
Розрахунки
1. 0,012:0,003=4 частини злакової сумішіприходиться на 1 частину білкової;
2. 4+1=5 сума частин в розрахунку на 1 т готовоїсуміші;
3. 1 т:5=0,2 т білкових кормів в 1 т суміші:
4. 1 т — 0,2=0,8 т злакових кормів в 1 т суміші.
Після визначення співвідношенняміж низько і високо протеїновими сумішами в розрахунку на 1 т готової суміші,що відповідає бажаній концентрації перетравного протеїну, розраховують їїкомпонентний склад (таблиця 5).
5. Склад і поживність 1 т готової сумішіконцентратівКонцентрати
Частка
на 1 т, т
ОЕ,
ГДж
Річна
потреба, т В кормах міститься
кормові
одиниці, т
ОЕ,
ГДж
перет.
протеїн, т Злакова суміш Зерно пшениці озимої 0,16 1,8 42,08 49,23 474,24 3,58 Зерно ячменю озимого 0,56 6,37 147,26 179,66 1674,35 10,9 Зерно проса 0,08 0,73 21,04 20 191,04 1,26 Всього 0,8 8,9 210,38 248,89 2339,63 15,74 Білкова суміш Зерно бобів 0,16 1,79 42,08 47,97 469,61 9,47 Макуха соєва 0,04 0,5 10,52 13,15 131,82 3,58 Всього 0,2 2,29 52,6 61,12 601,43 13,05 Разом 1,000 11,19 262,97 310,01 2941,06 28,79
Розрахунки до таблиці 5:
0,8∙0,20=0,16 т; 0,16∙11,27ГДж=1,8 ГДж;
Річна потреба: 12,52 ГДж (табл.3):11,19 ГДж (табл.5)=1,119т концентрованих кормів на 1 голову на рік.
1,119 т∙235 голів=262,97 тна всі голови на рік;
262,97т∙0,16 т=42,08 т зернакукурудзи потрібно на рік;
В кормах міститься: 42,08т·1,17 тк.од.=49,23
42,08 т·11,27 ГДж ОЕ=474,24 ГДж ОЕ
42,08 т·85г ПП :1000=3,58 т
5.2 Розрахунок річної потреби вкормах для молодняку
Для проведення розрахунківнеобхідно взяти поголів’я із таблиці 1 (284 голови). Розраховуємо нормукормових одиниць, обмінної енергії і перетравного протеїну. Норму на однуголову беремо із довідника, а на 284 голови розраховуємо:
К.од. 1362кг:1000∙284гол.=386,81т
ОЕ 11523МДж:1000∙284гол.=3272,53ГДж
ПП 139кг:1000=0,139т∙284гол.=39,48т
6. Розрахунок річної потреби вкормах для 120 голів молодняку до 12-ти місячного вікуКорми
Добова
дача,
кг
Період,
днів
Корму,
т Міститься в кормах
кормові
одиниці, т
ОЕ,
ГДж
перетрав.
протеїн, т Молоко незбиране - - 142 42,6 323,76 4,69 Сіно злакове 2 210 119,28 56,06 749,08 6,68 Сінаж віко-вівсяний 2,1 210 125,24 32,56 464,64 3,51 Силос гороху 7,2 210 429,41 77,29 824,47 9,45 Буряк кормовий 0,6 200 34,08 4,77 54,53 0,31 Зелена маса 13,2 155 581,06 116,21 1162,12 14,53 Концентрати - - 68,16 67,14 630,82 5,83 в т.ч. кукурудза - - 17,04 14,14 127,29 0,58 просо - - 17,04 16,19 154,72 1,02 овес - - 17,04 17,04 157,28 1,45 горох - - 17,04 19,77 191,53 2,78 Разом з молоком - - - 396,63 4209,42 45,00 Разом без молока - - - 354,03 3885,66 40,31 Норма - - - 386,81 3272,53 39,48
1. Концентратів потрібно на періодгодівлі телят до року 2,4 ц.
2,4 ц∙284гол.=681,6ц:10=68,16т.
2. Дані по молоку базуються навикористанні незбираного молока телятами за молочний період 500 кг на одну голову.
500 кг·284 гол.=142000кг:1000=142т молока.
3. Сіно 210 днів·284 гол.=59640кормоднів∙2кг=119280 кг:1000=119,28т
4. 119,28т∙0,47 к.од.=56,06т к. од.
5. 119,28т·6,28 ГДж ОЕ=749,08 ГДжОЕ
6. 119,28т∙56гПП=6679,68г:1000=6,68 т ПП.
Норма до таблиці 7:
К. од. 2115 кг:1000·213гол.=450,5т
ОЕ 21123МДж:1000·213гол.=4499,2ГДж
ПП 190кг:1000·213гол.=40,47 т
7. Розрахунок річної потреби вкормах для молодняку 12-24 місяці (213 голів)Корми
Добова
дача,
кг
Період,
днів
Корму,
т Міститься в кормах
кормові
одиниці, т
ОЕ,
ГДж
перетрав.
протеїн, т Сіно лук і пасовищ 3,6 210 161,03 69,24 982,28 7,89 Сінаж вівса і гороху 3,1 210 138,66 47,14 497,79 4,16 Силос бобово-злаковий різнотравний 14,2 210 635,17 95,28 1156,01 10,16 Зелена маса 29,3 155 967,34 193,47 1934,68 17,41 Концентрати 0,6 365 46,65 41,38 390,19 3,11 в т.ч. кукурудза - - 20 16,60 149,40 0,68 просо - - 13,33 12,66 121,04 0,80 овес - - 13,32 13,32 122,94 1,13 Разом - - - 489,09 5354,33 45,34 Норма - - - 450,5 4499,20 40,47
Сіно: 210 дн.·213 гол.=44730·3,6 кг= 161028 кг:1000= 161,03т
Норма до таблиці 8:
К. од. 2790кг:1000·47 гол.=131,13т
ОЕ 27837МДж:1000·47гол.=1308,34ГДж
ПП 288кг :1000·47 гол.=13,54т
8. Розрахунок річної потреби вкормах для нетелів віком 24-30 місяців (47 голів)Корми
Структура,
%
ОЕ,
ГДж
Корму,
т Міститься в кормах к. од., т ПП, т Сіно злакове 9 117,75 16,99 9,17 0,93 Сінаж віко-вівсяний 16 209,33 56,42 14,67 1,58 Силос гороху 21 274,75 143,10 25,76 6,04 Зелена маса 33 431,75 215,88 43,18 3,89 Концентрати 21 274,75 26,17 29,78 2,22 в т.ч. кукурудза - - 8,72 11,68 0,55 овес - - 15 15 1,28 горох - - 2,44 3,1 0,39 Разом 100 1308,33 - 122,56 14,66 Норма - 1308,34 - 131,13 13,54
1308,34 ГДж ОЕ · 9% сіно: 100=117,75 ГДж ОЕ
9. Річна потреба в кормах длярізних груп великої рогатої худоби, тКорми Технологічні групи тварин Разом корови молодняк до року молодняк 1-2 роки нетелі Молоко незбиране - 142 - - 142 Сіно бобово-злакове 157,6 - - - 157,60 Сіно злакове - 119,28 - 16,99 136,27 Сіно лук і пасовищ - - 161,03 - 161,03 Сінаж гороху 460,8 - - - 460,80 Сінаж віко-вівсяний - 125,24 - 56,42 181,66 Сінаж вівса і гороху - - 138,66 - 138,66 Силос кукурудзяний 896,36 - - - 896,36 Силос гороху - 429,41 - 143,1 572,51 Силос бобово-злаковий - - 635,17 - 635,17 Буряк кормовий 440,63 34,08 - - 474,71 Зелена маса 1287,62 581,06 967,34 215,88 3051,90 Концентрати: 262,98 68,16 46,65 26,16 403,95 пшениця 42,08 - - - 42,08 кукурудза - 17,04 20 8,72 45,76 ячмінь 147,26 - - - 147,26 просо 21,04 17,04 13,33 - 51,41 боби 42,08 - - - 42,08 овес - 17,04 13,32 15 45,36 горох - 17,04 - 2,44 19,48 Макуха соєва 10,52 - - - 10,52
5.3 Розрахунок потреби в кормахдля свиней
При розрахунках виробництвасвинини на 1 основну свиноматку слід планувати реалізацію на м’ясо:
0,4 голови вибракуваних івідгодованих основних свиноматок (бракування за рік 40%) та 0,4 головисвиноматок, які перевірялися (жива маса 1 голови відповідно 2 і 1,7 ц).
0,6 голови вибракуваних ремонтнихсвинок (маса 1 голови 1,15 ц).
2,5 голови поросят для продажунаселенню у віці 2-х місяців (жива маса 1 голови 0,13 ц).
12 голів відгодованого молодняку(жива маса 1 голови 1,05 ц).
10. Розрахунок продукціїсвинарства (у живій масі на 129 основних свиноматок)Група тварин
Поголів’я
на 1 основну
свиноматку
Кількість голів
реалізованих
за рік
Жива маса
1 голови при
реалізації, т
Вироблено
м’яса,
т
Вибракуваних і відгодованих
основних свиноматок 0,4 52 0,2 10,4 Свиноматки які перевірялися 0,4 52 0,17 8,84 Вибракуваних ремонтних свинок 0,6 77 0,115 8,86
Поросята для продажу
населенню у віці 2-х місяців 2,5 323 0,013 4,2 Відгодованого молодняку 12,0 1548 0,105 162,54 Разом - - - 194,84
129 голів ∙ 0,4 = 52 гол.;
52 гол. · 0,2 т = 10,4 т;
11. Річна потреба свиней венергії, протеїні і лізиніГрупа свиней В розрахунку на 1 основну свиноматку
ОЕ,
ГДж
корм. од.,
т
перетрав.
протеїну, т
лізину,
т Кнури 1,55 0,14 0,017 0,0011 Свиноматки при відлученні поросят у 45 діб 23,25 2,1 0,225 0,012
Поросята до живої маси 20 кг:
при відлученні в 45 діб 4,18 0,374 0,0484 0,00286 Поросята від 20 до 40 кг 10,6 0,96 0,116 0,0066 Ремонтні свинки від 40 до 120 кг 5,5 0,495 0,053 0,003
Молодняк на відгодівлі від 40 до 120 кг
при прирості 550-600 г 34,22 3,074 0,2755 0,0174 Дорослі на відгодівлі 2,772 0,25 0,0232 0,0007
Всього на рік при відлученні поросят
у 45 діб в розрахунку на 1 основну
свиноматку 82,072 7,393 0,7581 0,04366
12. Структура кормів для свиней нарік за обмінною енергієюКорми Структура за обмінною енергією, % в середньому межі коливання Ячмінь 42 38 — 44 Пшениця 10 0 — 20 Кукурудза 8 0 — 16 Овес 7 0 — 14 Жито 9 0 — 18 Горох 10 0 — 20 Сінне борошно люцерни (влітку трава бобових) 5 0 — 10 М’ясо-кісткове борошно 3 0 — 6 Незбиране молоко 2 0 — 4 Макуха соняшникова 4 0 — 8 Разом 100,0 -
13. Розрахунок річної потреби вкормах для свиней (129 основних свиноматок)Корми Структура за ОЕ, %
ОЕ,
ГДж
Корму,
т Міститься в кормах, т к. од. перет. прот. лізину Кукурудза 9 952,86 69,70 92,7 5,09 0,15 Пшениця 9 952,86 70,27 89,95 7,45 0,21 Ячмінь 41 4340,79 341,79 393,06 29,05 1,4 Овес 8 846,98 78,57 78,57 6,21 0,28 Жито 7 741,11 60,16 69,18 5,47 0,26 Горох 12 1270,47 97,28 114,79 18,68 1,38 Макуха соняшникова 5 529,36 43,21 46,67 14 0,58 Сінне борошно люцерни 4 423,49 67,76 42,69 6,03 0,61 М’ясо-кісткове борошно 3 317,62 27,62 28,72 9,42 0,60 Незбиране молоко 2 211,75 73,52 22,06 2,43 0,21 Разом 100 10587,29 - 978,39 103,83 5,68 Норма - 10587,29 - 953,70 97,79 5,63
10587,29 ГДж · 9%: 100=952,86 ГДж ОЕ
952,86 ГДж: 13,67 ГДж (ОЕ кукурудзи)=69,7 т
69,7т · 1,33т к. од.=92,7 т к. од.
69,7т · 0,073т ПП=5,09 т ПП
69,7т · 0,0021т лізину=0,15 т лізину
5.4 Визначення потреби в земельнійплощі для виробництва кормів
Розрахунок потреби в сировині длязаготівлі консервованих та інших кормів проводиться з врахуванням втрат привиробництві кормів.
Так, середні втрати зеленої масипри заготівлі силосу слід прийняти рівним 20%, тобто для виробництва 1 т силосупотрібно 1,2 т зеленої маси.
При закладці сінажу з врахуваннямвтрат на пров’ялювання необхідно приблизно 1,4 т зеленої маси для виробництва 1т сінажу. Потреба у зеленій масі для заготівлі 1 т сіна складає від 4 до 5 т.Для виробництва 1 т соняшникової макухи потрібно 4 т насіння соняшнику. Втратипри зберіганні коренебульбоплодів складають у середньому 20%.
14. Річна потреба в кормах таземельній площі для їх виробництваКорм Потреба в кормах, т Потреба в сировині
Врожайність,
т/га
Площа,
га ВРХ Свині разом Сіно бобово-злакове 157,6 - 157,6 630 17 37,1 Сіно злакове 136,27 - 136,27 545 10 54,5 Сіно лук і пасовищ 161,03 - 161,03 644 10 64,4 Сінаж гороху 460,80 - 460,8 645 18 35,8 Сінаж віко-вівсяний 181,66 - 181,66 254 12 21,2 Сінаж вівса і гороху 138,66 - 138,66 194 14 13,9 Силос кукурудзяний 896,36 - 896,36 1076 35 30,7 Силос гороху 572,51 - 572,51 687 18 38,2 Силос бобово-злаковий 635,17 - 635,17 762 17 44,8 Буряк кормовий 474,71 - 474,71 570 60 9,5 Зелена маса 3051,90 - 3051,9 3052 22 138,7 Концентрати: пшениця 42,08 70,27 112,35 112 4 28 кукурудза 45,76 69,70 115,46 115 6 19,2 ячмінь 147,26 341,79 489,05 489 3,5 139,7 просо 51,41 - 51,41 51 3,5 14,6 боби 42,08 - 42,08 42 3 14 овес 45,36 78,57 123,93 124 2,5 49,6 горох 19,48 97,28 116,76 117 3 39 жито - 60,16 60,16 60 3,5 17,1 макуха соєва 10,52 - 10,52 42 3 14 макуха соняшникова - 43,21 43,21 173 2,5 69,2 Сінне борошно люцерни - 67,76 67,76 271 3,5 77,4 Разом - - - - - 970,6 із них під зернові - - - - - 404,4
Висновок
Силос — соковитий корм, одержаний в результаті зброджування цукрів сировини доорганічних кислот (в основному молочної), або дії консервуючих речовин, щозменшують рН до 4,2. Для приготування силосу традиційним способом необхіднанаявність наступних умов: цукрового мінімуму, оптимальних вологості йтемператури та створення анаеробних умов.
Цукровий мінімум- це мінімальна кількість цукру під час зброджування якого кислота, що виникає,в основному молочна, зменшує активну кислотність середовища до рН 4,2. Взалежності від вмісту цукру рослини поділяють на ті, що:
1) легкосилосуються;
2) важкосилосуються;
3) несилосуються;
Рослини в яких цукруміститься більше цукрового мінімуму, легко силосуються: кукурудза, сорго,суданська трава, соняшник, топінамбур. Оптимальна вологість силосної сировини — 65-75%, а температура не повинна перевищувати 40°С.
/>Консервуючими елементами силосу є органічнікислоти, але в умовах доступу кисню повітря плісняві гриби здатні зруйнуватиїх, тому створення анаеробних умов є необхідним компонентом в процесізберігання цього корму. Технологія силосування:
• скошування та подрібненнярослин;
• транспортування зеленоїмаси до місця силосування;
• укладання, розрівнюваннята ущільнення силосованої маси в сховищі;
• щільне укриття та ізоляціясировини від повітря після заповнення сховища. Найбільше значні втрати поживнихречовин спостерігаються в умовах вологості сировини, що силосується більше 75%(втрати з соком), під час заповнення силосної траншеї більше 5 днів, припоганому ущільнені маси та недостатній герметизації.
В останній часдля силосування зелених рослин, застосовують органічні мінеральні кислоти та їхсуміші, кислотно-сольові суміші та сольові препарати.
Найбільшпоширеним в нашій країні є силос кукурудзяний, виготовлений з сировинимолочно-воскової та воскової фази вегетації. 1 кг кукурудзяного силосу містить0,2 норм од. та 14 г перетравного протеїну.
Добрий силос маєароматно-фруктовий слабо кислий хлібний запах, зелений чи жовтувато-зеленийколір, помітну структуру засилосованих рослин, містить багато каротину,вітаміну С, та інших вітамінів. Силос має дієтичні властивості, посилюєсекрецію травних залоз, поліпшує травлення, сприяє кращому використанню іншихкормів (особливо грубих).
Для розкисленнясилосу в умовах надлишку органічних кислот застосовують карбамід (сечовину), щодозволяє також збагатити цей корм азотом. Молодняку великої рогатої худобизастосовують переважно комбінований силос. Запліснявілий, гнилий і мерзлийсилос небезпечний для здоров'я тварин.
Список використаної літератури:
1. Воробйов Б.С… Заготівля таконсервування зелених кормів – К., «Урожай», 1978
2. Даниленко Й.А., ПеревозінаК.О., Польщикова М.В. Силосування та консервування кормів – К.:«Урожай», 1982
3. Iвченко В.М, Бондаренко М.П.,Собко М.Г., Собко Н.А. Науково — практичні рекомендації по заготівлікукурудзяного силосу. – Сад, 2009
4. Корма: Справочная книга/ Подред. М.А. Смурыгина. – М., «Колос», 1977
5. Л.Г. Боярський. Технология приготовлениясилоса – М.: «Агропромиздат», 1988
6. Лихацевич А… Искусство приготовления силоса// Ефективні корми та годівля, 2007. — №4. – С. 42 — 45
7. М.Ф. Кулик. Консерванти іпоживність кормів – К.:«Урожай», 1992
8.Практикумз годівлі сільськогосподарських тварин /І.І. Ібатуллін, Ю.О.ьПанасенко, В.К. Кононенкота ін. – К., 2000. – 371 с.
9.Проваторов Г.В., Проваторова В.О. Годівля сільськогосподарських тварин:Підручник. – Суми: ВТД „Університетська книга”, 2004. – 510 с.
10. СергійТрухман. Правильний консервант для силосу // Тваринництво, вересень 2009 – с.76